КОМПРОМІС НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПРИЙОМИ ДОСЯГНЕННЯ :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1
ПРИРОДА КОМПРОМІСУ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ .................. 11
1.1. Історичний аналіз розвитку законодавчих норм, які регулюють
укладання компромісу на досудовому слідстві....................................... 11
1.2. Аналіз поняття компромісу на досудовому слідстві................................. 26
1.3. Обґрунтування місця і ролі компромісу на
досудовому слідстві..................................................................................... 36

РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПРИЙОМИ УКЛАДАННЯ КОМПРОМІСУ
НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ....................................................................... 51

2.1. Класифікація компромісу на досудовому слідстві..................................... 51
2.2. Умови та межі компромісу на досудовому слідстві...................................79
2.3. Система та зміст криміналістичних прийомів досягнення
компромісу на досудовому слідстві.......................................................... 107
ВИСНОВКИ......................................................................................….....….....162СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................…........169 ДОДАТКИ............................................................................................…...........189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Успіх подальшої розбудови правової держави неможливий без суттєвого поліпшення діяльності правоохоронних органів, зокрема слідчих підрозділів, на які покладено завдання охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Одним із шляхів удосконалення діяльності органів досудового слідства щодо протидії злочинності є розширення можливості застосування компромісу при розслідуванні злочинів.
Необхідність застосування компромісу на досудовому слідстві обумовлена тим, що відмова від застосування системи взаємних поступок може призвести до виникнення під час розслідування злочинів безвихідних ситуацій. Водночас укладання компромісу сприятиме уникненню розвитку конфліктних ситуацій, дозволить вирішувати низку тактичних завдань, спрямованих на подолання конфліктів та дотримання етичних норм спілкування.
Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці провідних науковців: Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Міхеєнка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших.
Дослідження окремих аспектів укладання компромісу на досудовому слідстві проводилися Х.Д. Алікперовим, В.М. Верещак, Ю.П. Гармаєвим, К.Б. Калиновським, О.А. Парфилом, С.К. Побережним, В.М. Тертишником, С.М. Туркотою, Г.О. Усатим, В.Я. Чорним та іншими. При цьому увага приділялася питанням укладання кримінально-правового компромісу, пов’язаного із закриттям кримінальних справ за нереабілітуючими обставинами та вдосконаленню норм, які регулюють порядок укладання такого компромісу. Розглядалися також питання укладання кримінально-процесуального компромісу, пов’язаного із закриттям кримінальних справ, або винесенням рішення про відмову в її порушенні.
Водночас залишилися недослідженими принципові питання зазначеної проблеми: поняття, сутність, історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві; його місце і роль у системі засобів розслідування злочинів; не розроблена класифікація видів компромісу на досудовому слідстві; не дослідженні та не систематизовані криміналістичні прийоми його укладання.
Сукупність наведених питань потребує подальшої наукової розробки, що дозволяє вважати тему дисертаційного дослідження актуальною, такою, що відповідає запитам сучасної слідчої практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 367/98 від 24 квітня 1998 року і відповідає головним напрямкам наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005 роки. Тема дисертації затверджена Вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України, протокол № 1 від 30 січня 2002 року.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка теоретичних положень сутності компромісу на досудовому слідстві та обґрунтування його практичного значення й формулювання на цій основі пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і криміналістичних прийомів для його укладання.
Для досягнення мети автором поставлені такі основні завдання:
 визначити місце компромісу на досудовому слідстві для вирішення завдань кримінального судочинства;
 дослідити історію розвитку компромісу на досудовому слідстві;
 визначити поняття компромісу на досудовому слідстві;
 встановити відповідність компромісу завданням і принципам кримінального процесу та потребам слідчої практики;
 розробити класифікацію можливих компромісів на досудовому слідстві;
 визначити умови, за наявності яких стає можливим укладання компромісу на досудовому слідстві;
 встановити критерії укладання компромісу на досудовому слідстві;
 розробити і класифікувати криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини органів досудового слідства під час застосування компромісу при розслідуванні злочинів.
Предметом дослідження є види, зміст, умови і межі компромісу на досудовому слідстві, а також криміналістичні прийоми його укладання.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система методів, призначених для отримання об’єктивних і достовірних результатів.
Методами дослідження, що використовувалися при підготовці дисертації, є: метод системного аналізу, який використовувався, зокрема, у процесі вивчення законодавчих норм, що регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві; історико-правовий метод, використання якого дало можливість показати розвиток регулювання укладання компромісу на досудовому слідстві на різних етапах розвитку суспільства і держави; статистичний метод забезпечив обґрунтування теоретичних положень роботи статистичною інформацією; соціологічний метод застосовувався при вивченні архівних кримінальних справ, проведенні анкетування серед працівників правоохоронних органів та обробці отриманих даних.
Нормативну базу дисертації становлять положення Конституції України, національного і зарубіжного законодавства, що регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві.
Емпіричну базу дослідження склали опубліковані статистичні звіти МВС України за 2000-2004 рр.; результати опитування 194 оперативних уповноважених карного розшуку, 202 слідчих ОВС України, 102 співробітників прокуратури (помічники прокурора, слідчі прокуратури), 50 суддів, 76 адвокатів. Було вивчено й узагальнено 153 кримінальні справи, закриті слідчими ОВС у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Одеській і Луганській областей на підставах і у порядку, передбаченому п. 1, 2 ст. 6 та ст. 7-2 КПК України у 1999-2004 рр., а також 178 кримінальні справи, розглянуті судами Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Одеської і Луганської областей за 1999-2004 рр.
Інформація, подана у дослідженні, є достовірною, оскільки, по-перше, емпірична база формувалася та аналізувалася тривалий час, по-друге, заснована на вивченні великої кількості джерел. Це дозволило простежити за досліджуваними процесами, забезпечити репрезентативність одержаних результатів та сформулювати на їх основі висновки і рекомендації.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розглянуті історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві, узагальнені законодавчі норми, що передбачають компроміс на досудовому слідстві, визначені умови і межі досягнення компромісу, а також розроблені криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві. Уперше на монографічному рівні проведено дослідження криміналістичного аспекту укладання компромісу на досудовому слідстві. При цьому особливо значущими видаються такі положення роботи:
вперше:
 сформульовано визначення компромісу на досудовому слідстві;
 визначено (уточнено) місце і роль компромісу на досудовому слідстві через обґрунтування його відповідності завданням і принципам кримінального судочинства;
 наведено класифікацію можливих для укладання на досудовому слідстві компромісів;
 систематизовано умови укладання компромісу на досудовому слідстві й визначено основні критерії, що встановлюють межі прийняття компромісного рішення;
 сформульовано поняття криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві;
 класифіковано криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві та розроблено тактичні рекомендації щодо їх застосування;
набуло подальшого розвитку:
 основні історичні періоди укладання компромісу на досудовому слідстві.
 місце компромісу для вирішення завдань кримінального судочинства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки і рекомендації можуть бути реалізовані: у правотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та відомчих нормативних актів правоохоронних органів; у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшого дослідження питань застосування компромісу на досудовому слідстві; у навчальному процесі – при вивченні дисциплін кримінального процесу, криміналістики, юридичної психології у вищих юридичних навчальних закладах, а також для підготовки відповідних навчально-методичних посібників і підручників.
Матеріали дисертації використовуються при викладанні дисциплін “Кримінальний процес України”, “Криміналістика”, “Організація розкриття та розслідування злочинів”, “Юридична психологія”, “Криміналістична профілактика злочинів” у Запорізькому юридичному інституті МВС України (акт впровадження у навчальний процес ЗЮІ МВС України від 21.10.2004 р.), а також у професійній підготовці та підвищенні кваліфікації слідчих МВС України (акт впровадження від 03.03.2005 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднювались у виступах дисертанта на засіданнях кафедри криміналістики Запорізького юридичного інституту і кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, результати дисертаційної роботи доповідалися на 7 міжнародних науково-практичних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 3-5 липня 2002 р.); “Пріоритетні напрямки діяльності ОВС у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 25-26 жовтня 2002 р.); “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.); “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників ОВС та забезпечення прав і свобод людини” (м. Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 р.); “Актуальні проблеми кримінального судочинства України” (м. Донецьк, 21 листопада 2003 р.); “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 28-29 травня 2004 р.); “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (м. Запоріжжя, 20-21 травня 2005 р.).
Публікації. Основні результати проведеного дослідження опубліковані у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, предметом і завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 218 сторінок, з них основний текст дисертації – 168 сторінок. Список літературних джерел - 20 сторінок (219 найменувань); додатки – 30 сторінок (узагальнені результати опитування та вивчення архівних кримінальних справ, три схеми).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження всього комплексу теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із укладанням компромісу на досудовому слідстві, уможливлює сформулювати такі висновки:

Проведений аналіз виникнення та розвитку норм, які регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві, надає можливість зазначити, що існування та активне застосування компромісу є об’єктивною необхідністю, яка направлена на вирішення завдань кримінального судочинства. Подальший розвиток компромісу на досудовому слідстві представляє собою цікавий та перспективний напрямок наукової та законотворчої діяльності.
Застосування компромісу на досудовому слідстві розглядається стосовно до періодів його законодавчого закріплення. Відокремлено чотири історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві, кожний з яких характеризує особливості розвитку законодавства і практики його застосування:
 початковий (перший) етап розвитку кримінального судочинства – з давніх часів до початку XIX ст. (до відокремлення, відповідно до зводів законів Російської Імперії 1832 р., з кримінального судочинства стадії досудового слідства), компромісні рішення застосовувались як альтернативна форма погашення вини, зокрема з метою обмеження кровної помсти. Найчастіше поступки з боку особи, котра вчинила злочин, полягали у добровільному відшкодуванні збитків та виплаті штрафу. Компромісні рішення, що приймалися на цьому етапі, є по суті прототипом сучасних форм кримінально-процесуального та кримінально-правового компромісів у вигляді закриття кримінальних справ у зв’язку з примиренням сторін та дійовим каяттям;
 другий етап (30-ті роки ХІХ ст. – середина ХХ ст.) пов’язаний з відокремленням досудового слідства як самостійної стадії кримінального процесу. Цей етап характеризувався тим, що поруч із кримінально-правовими та кримінально-процесуальними компромісами було законодавчо закріплено компроміси, пов’язані з проведенням окремих слідчих дій (обшук, допит тощо) та застосуванням заходів процесуального примусу (обрання запобіжного заходу);
 третій етап починається наприкінці 50-х – початку 60-х років ХХ ст., коли законодавчого закріплення набув порядок укладання компромісу на досудовому слідстві. У цей час значно більше уваги, порівняно з минулим періодом, приділялося можливості застосування компромісу при вирішенні питання про застосування примусових заходів, а також під час провадження окремих слідчих дій
 четвертий етап – пов’язується із прийняттям нового Кримінального кодексу України 2001 року та внесенням відповідних змін до Кримінально-процесуального законодавства України, завдяки яким розширюється коло можливостей для прийняття компромісних рішень на досудовому слідства (наприклад, у ст. 174 Кримінально-процесуального кодексу України законодавчо закріплено можливість укладання компромісу у межах провадження слідчої дії – впізнання особи). На цьому етапі виникла потреба у розробці криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві
Компроміс на досудовому слідстві визначається як угоду між учасниками досудового слідства (а саме між слідчим та потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, свідками) на підставі взаємних поступок, укладання якої відбувається у порядку, врегульованому нормами кримінального і кримінально-процесуального законодавства, морально-етичними правилами, із використанням криміналістичних прийомів з метою вирішення завдань кримінального судочинства.
Визначено, що відмова від застосування системи взаємних поступок під час розслідування злочинів може призвести до виникнення на досудовому слідстві безвихідних ситуацій при збиранні доказової інформації.
Місце і роль компромісу на досудовому слідстві визначено на підставі його відповідності до завдань кримінального судочинства (охорона прав та законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, та забезпечення швидкого й повного розкриття злочинів, викриття винних у їх скоєнні) та його основних принципів (рівність всіх учасників досудового слідства, повага до гідності особи, невтручання в її особисте та сімейне життя, а також право на свободу та особисту недоторканність, недоторканність житла). охорона прав та законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, та забезпечення швидкого й повного розкриття злочинів, викриття винних у їх скоєнні.
Запропоновано наступну класифікацію компромісів на досудовому слідстві:
1. Кримінально-правові компроміси:
 кримінально-правові компроміси, передбачені нормами, що встановлюють загальний порядок їх укладання;
 кримінально-правові компроміси, передбачені нормами, що встановлюють спеціальний порядок їх укладання;
2. Кримінально-процесуальні компроміси:
 пов’язані з відмовою у порушенні або закриттям кримінальної справи;
 засновані на повній або частковій відмові від застосування процесуального примусу;
3. Тактико-криміналістичні компроміси:
 передбачені кримінально-процесуальним законодавством;
 компроміси, порядок укладання яких безпосередньо не встановлюється кримінально-процесуальним законодавством;
4. Морально-етичні компроміси (Див. Додаток Д).
З’ясовано, що всі види компромісів, які укладаються на досудовому слідстві, пов’язані між собою, а в деяких випадках взаємодоповнюють один одного.
Визначено, що компроміс на досудовому слідстві досягається за рахунок різноманітних умов. Умови укладання компромісу на досудовому слідстві визначені як сукупність обставин, за наявності яких уможливлюється процес укладання компромісу між учасниками досудового слідства.
Запропоновано таку класифікацію умов укладання компромісу на досудовому слідстві:
а) загальні або універсальні умови компромісу, при наявності яких уможливлюється прийняття будь-якого компромісного рішення на досудовому слідстві. До таких умов відносяться:
 умова наявності у слідчого необхідної інформації;
 доцільність його застосування;
 добровільність прийнятого рішення;
 виправданість та приблизна рівність поступок.
б) спеціальні умови компромісу, наявність яких має значення для укладання окремих видів компромісу на досудовому слідстві. Під такими умовами мається на увазі наявність сукупності обставин, вказаних у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавствах, при існуванні яких слідчий має право погодитися на компроміс з особою, яка вчинила злочин. Вони поділяються на дві підгрупи:
 умови укладання кримінально-правового компромісу;
 умови укладання кримінально-процесуального компромісу.
Основними критеріями досягнення компромісу на досудовому слідстві є:
 законність;
 моральність та етичність;
 спрямованість на повне, всебічне і об’єктивне розслідування
злочину (Див. Додаток Е).
Визначено, що наведені критерії встановлюють межі укладання компромісу на досудовому слідстві лише у сукупності, тобто невідповідність рішення про укладання компромісу одному критерію, унеможливлює його прийняття.
Обґрунтована думка, що провідна роль у вирішенні питання про укладання компромісу на досудовому слідстві надається насамперед розділові науки криміналістики – криміналістичній тактиці. Саме у цьому розділі криміналістики розроблені окремі криміналістичні прийоми, які хоча прямо не називаються “прийомами компромісу”, але фактично саме завдяки їм слідчий має можливість укласти компроміс із іншими учасниками досудового слідства.
Дослідження та узагальнення наведених точок зору уможливило визначити криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві як найбільш доцільні дії щодо пропозиції та надання поступок з боку слідчого в обмін на обов’язкове виконання учасниками досудового слідства окремих зобов’язань, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства.
Узагальнено типові цілі укладання компромісу на досудовому слідстві, серед яких виділяються:
 забезпечення всебічного та повного розслідування кримінальної справи;
 отримання правдивих свідчень та схилення до сприяння у розслідуванні справи;
 встановлення психологічного контакту з учасниками досудового слідства;
 попередження або усунення конфліктів, що виникають під час розслідування;
 попередження та припинення протидії розслідуванню;
 отримання додаткової інформації, що ставить інтерес для правоохоронних органів.
Систематизовані криміналістичні прийоми компромісу за законодавчою урегульованістю поступок, що надаються з боку правоохоронних органів, наступним чином:
1. Криміналістичні прийоми компромісу, побудовані на можливості надання законодавчо передбачених поступок:
а)прийоми укладання компромісу, пов’язані із закриттям кримінальної справи або звільненням від кримінальної відповідальності;
б) прийоми укладання компромісу, пов’язані з повною або частковою відмовою правоохоронних органів від застосування заходів процесуального примусу, спрямованих на подолання негативної поведінки учасників досудового слідства;
в) прийоми компромісу, пов’язані з проведенням слідчих і процесуальних дій:
 прийоми, які використовуються під час добору кола слідчих і процесуальних дій;
 прийоми, які застосовуються при проведенні лише окремих слідчих дій;
 прийоми, які можуть бути використані при проведенні декількох (багатьох) слідчих і процесуальних дій.
2. Криміналістичні прийоми компромісу, побудовані на можливості надання законодавчо не передбачених поступок (Див. Додаток Ж).
З метою удосконалення порядку укладання компромісу під час проведення впізнання особи, запропоновано внести зміни до кримінально-процесуального законодавства і ч. 4, 5 ст. 174 КПК України викласти у такій редакції:
В окремих випадках з метою гарантування безпеки особи, а також для укладання компромісу, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених цією статтею. Про результати впізнання обов’язково повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.
При необхідності, зокрема з метою укладання компромісу, впізнання може проводитися за фотознімками, фонограмою або відеозаписом відповідно до умов, викладених у цій статті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Парфило О.А. Передумови появи інституту компромісу в сучасному кримінальному процесі України // Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Збірник наукових статей (за матеріалами ХІІ Харківських політологічних читань). — Харків: Право, 2001. — С.97-99.
2. Туркота С. Виникнення та розвиток правового компромісу: історичні передумови // Право України. — 2002. — № 5. — С.46-51.
3. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: В 30-ти т. — 2-е изд. — М.: Госполитиздат, 1961. — Т.21.— 745 с.
4. Беляев И. Д. Лекции по истории русского законодательства. — М., 1988. — 635 с.
5. Ковалевский М. М. Первобытное право. — М., 1886. — 640 с.
6. Хачатуров Р. Л. Становление права: (На материалах Киевской Руси). — Тбилиси: узд-во Тбилис. Ун-та, 1988. — 262 с.
7. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. В 3 т. / Под ред. К.И Батыра и Е.В. Поликарповой. — М., 1996. — Т.1. — 392 с.
8. Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права. Очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческих, феодальных и буржуазных государствах. — СПб.: Равена, Альфа, 1995. — 846с.
9. Курта Є.О. Історичний аналіз розвитку норм, які передбачають компроміс на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України, — 2004. — № 2. — С.277-282.
10. Уложение царя Алексея Михайловича 1649. — СПб, 1737. — 653 с.
11. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Монографія. — Харків: НУВС, 2004. — 432 с.
12. Історія держави і права України: Підручник: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. А.Й. Рогожина. — К.: Ін Юре, — 1996. — Ч.1. — 432 с.
13. Права якими судиться малоросійський народ. — СПб. 1743. — 835 с.
14. Наказ её императорского величества Екатерины Второй, данный комиссии о сочинении проекта нового Уложения. — СПб. 1776. — 725 с.
15. Бондар Г. Становлення досудового слідства на території сучасної України // Право України. — 2002. — № 11. — С.138—140.
16. Свод законов Российской Империи. — Т. 15. — СПб, 1832. — 516 с.
17. Полное собрание законов Российской Империи. — Т. 39. — СПб, 1867. — 653 с.
18. Сборник законовъ о волостномъ и мировомъ судъ. С.—Петербуръ: Типографі “Ш.Буссель”, 1914. — 519 с.
19. Устав Уголовного судопроизводства. Издание 1892 года, исправленное и дополненное. — М.: Издание юридической книги, магазин „Правоведение”, 1914. — 414 с.
20. Усатий Г.О. Кримінально—правовий компроміс: Монографія. — К.: Атіка, 2001. — 128 с.
21. Тенчов Э.С. Специальные виды освобождения от уголовной ответственности: Лекция. — Иваново, 1982. — 82 с.
22. УПК УССР. издание 3-е, с изменениями на 1-е октября 1925 року и приложением алфавитно-предметного указателя и таблицы сроков. — Х., 1925. — 111 с.
23. КПК УССР із змінами на 15 червня 1931 р. — Х-К., 1931. — 150 с.
24. КПК Української РСР. Офіціальний текст із змінами на 1 березня 1958 р. та з додатками постатейно систематизованих матеріалів. — К, 1958. — 175 с.
25. Кодекси України: В 3 кн. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — Кн.3. — 527 с.
26. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного суду України на 1 січня 1997 р. / За редакцією В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кіндратієва, С.С. Яценка. — К.: Юрінком, 1997. — 960 с.
27. Научно-практический комментарий к основам уголовного судопроизводства Союза ССР и Союзных республик. Издание второе исправленное и дополненное. / Под ред. и с предисловием Министра юстиции РСФСР В.А. Болдырева. — М.: Государственное издательство юридической литературы, 1961. — 367 с.
28. Законодательство об уголовном судопроизводстве Союза ССР и Союзных республик в двух томах. Т.1. — Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1963. — 880 с.
29. Законодательство об уголовном судопроизводстве Союза ССР и Союзных республик в двух томах. Т.2. — Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1963. — 910 с.
30. Маковеев Н.И. Компромисс как политико культурний феномен: Автореф. дис. ... канд. философских наук: 09.00.08/ — Уральськ, 2000. — 17 с.
31. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. — М: Юридическая литература, 1989.— 448с.
32. Большая Советская Энциклопедия. 1-е изд. / Под общ. ред. О.Ю.Шмидта. Т.33. — М.: Госинститут “Советская энциклопедия”, 1938. — 959 с.
33. Энциклопедический словарь. Томъ XV издатели Ф.А. Брокгаузъ, И.А. Ефронъ С.-Петербургъ, 1895. — 962 с.
34. Ожегов С.И. Словарь русского языка. — М.: Издательство “Русский язык”, 1978. — с. 771.
35. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. — М.: Гос. Изд-во иностранных и национальных словарей, 1955. — Т. 4. — 683 с.
36. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. редактор В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. — 1427 с.
37. Аликперов Х., Зейналов М., Курбанова К. Допустим ли компромисс в борьбе с преступностью // Уголовное право. — 2001 — № 3. — С.91 — 96.
38. Політичний словник. Видання третє / За редакцією В.К. Врублевського, А.В. Кудрицького, В.М. Мазура, А.В. Мяловицького. — К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1982. — 655 с.
39. В.І. Ленін Повне зібрання творів. Переклад з п’ятого російського видання. — К.: Видавництво політичної літератури України, 1973. — 562 с.
40. Словник іншомовних слів / За редакцією член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. — К., — 1975. — 776 с.
41. Конфліктологія: Підручник для студентів вищіх навчальних закладів юрид. спец. / Г.Ю. Васильєв, Л.М. Герасіна, П.П. Осіпова та ін.; Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: Право, 2002. — 256 с.
42. Большой толковый психологический словарь: В 2 т. — М.: Вече, 2000. — Т.1. — 592 с.
43. Большой толковый психологический словарь: В 2 т. — М.: Вече, 2000. — Т.2. — 560 с.
44. Юридична енциклопедія: В 3 т. — К., 2000. — Т. 3. — С.196-197.
45. Туркота С. Правовий компроміс у кримінальному судочинстві // Право України.— 2001.— №12.— С.71.
46. Верещак В.М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України.— 2000. — №1. — С.41-43.
47. Парфило О.А. Щодо визначення поняття кримінально-процесуального компромісу // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково—практичної конференції 14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. — Запоріжжя: Юридичний ін.-т МВС України, 2002. —Ч. 2. — С.62-65.
48. Назаров В.В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2000. — 18с. — С. 8.
49. Нравственные начала предварительного расследования: Учеб. пособие И.Г. Субботина. — Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2003. — 156 с.
50. Короткий психологічний словник / Під ред. В.І. Войтка. — К.: Вища шк., 1976. — С.82.
51. Строков І.В. Правові та моральні засади застосування криміналістичних засобів. — К., 2003. — 325 с.
52. Калиновский К.Б. Уголовное судопроизводство как сфера использования положений конфликтологии // Юридическая мысль. — 2002. — №1. — С.111-119.
53. Побережный С.К. Криминалистические средства разрешения конфликтов и конфликтных ситуаций на предварительном следствии: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Калининград, 2000. — 19 с.
54. Юридична енциклопедія. 3 том. К-М. — К.: Видавництво “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 2001. — С. 357.
55. Тертишник В. Компроміс у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 11. — С.107—112.
56. Курта Є.О. Поняття компромісу на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України, — 2003. — № 4. — С.311-318.
57. Усатий Г.О. Можливості кримінально-правового компромісу в боротьбі з організованою злочинністю // Вісник прокуратури. — 2003. — № 1. — С.36-43.
58. Аликперов Х.Д. Социальная обусловленность компромисса в концепции уголовно политики // Советское государство и право. — 1991. — №12. — С.79—86.
59. Философский энциклопедический словарь. — М., 1994. — С.221-222
60. Туркота С.М. Значення правового компромісу в новому українському кримінальному законодавстві // Актуальні проблеми правознавства: Науковий збірник ЮІ ТАНГ — Тернопіль, 2001. — Вип.3. — С.196-201.
61. Чорний В.Я. Правові компроміси в кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1998. — № 1. — С.130-136.
62. Науково—практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К., 2001. — 1102 с.
63. Туркота С. Правовий компроміс у кримінальному судочинстві // Право України. — 2001. — № 12. — С.69-71.
64. Васильев Г. Борьба с организованной преступностью будет успешной, если ее организовать не хуже самой преступности // Факты и комментарии. — 1998. —24 ноября. — С.7.
65. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Прийн. 30 червня 1993 р. // Збірник нормативних актів з питань правопорядку. —К., 1993. — С.38-62.
66. Давыдов М.П. Принципы советского уголовного процесса. Свердловск: Узд-во Свердловского юрид. Ин-та, 1957 — 98 с.
67. Зеленецкий В. Принципы доследственного уголовного процесса // Бізнес-информ. — 1998. — №3. — С.22-24.
68. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 536 с.
69. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 1999. — 534 с.
70. Тертишник В. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Вісник УАДУ при Президентові України. — 2001. — №4. — С.319-321.
71. Тертышник В.М. Уголовный процесс: Учебное издание. — Харьков: Арсис, 1997. — 218 с.
72. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 576 с.
73. Загальна декларація прав людини // Права людини і професійні стандарти для юристів. — Амстердам—Київ, 1996. — С.6-213.
74. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 318 с.
75. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской федерации: Учебник для юрид. вузов и фак-тов. — М.: Инфра — М, 1996. — 512 с.
76. Теория государства и права: Курс лекций / Бережнов А.Г., Воротили Е.А., Лейст О.Э. и др. / Под ред.. М.Н. Марченко. — М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. — 480 с.
77. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. — 2-е изд., доп. — М.: Манускрипт, 1996. — 312 с.
78. Маляренко В.Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України: Дис. ... канд. юрид. наук. — Одеса, 1999. — 215с.
79. Гулиев В.Е. Русинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. — М.: Манускрипт, 1996. — 272 с.
80. Белявский А.В. Придворов Н.А. Охрана чести и достоинства личности в СССР. — М.: Юрид. лит., 1971. — 208 с.
81. Чернышева С.А. Защита чести и достоинства граждан. — М.: Московский рабочий, 1974. — 95 с.
82. Тертишник В.М. Проблеми розкриття злочинів та забезпечення прав і свобод людини. // Науково-практична конференція „Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю”. — К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. — С.90-97.
83. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. — К., Форум, 2003. — 938 с.
84. Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение. — Томск: Изд-во Томского ун-та, 1985. — 193 с.
85. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права. — Хабаровск, 1984. — 108 с.
86. Звечаровский И.Э. Уголовно-правовые нормы, поощрающие посткриминальное поведение личности. — Иркутск, 1991. — 156 с.
87. Павлова О.К. Институт деятельного раскаяния по советскому уголовному праву: Дисс. … канд. юр. наук. — М., 1986. — 25 с.
88. Барков А.В. Уголовный закон и раскрытие преступлений. — Минск, 1980. — 79 с.
89. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. — Баку: Элм, 1992. — 196 с.
90. Аликперов Х.Д. Уголовно-правовые нормы, допускающие компромисс в борьбе с преступностью // Государство и право. — 1992. — № 9. — С.70-78
91. Парфило О.А. Роль кримінально-процесуального компромісу в забезпеченні розкриття, розслідування і профілактики злочинів // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів, курсантів і слухачів. Донецьк, 12 квітня 2002 року. — Донецьк: ДІВС, 2002. — С.78-81.
92. Навроцький В. Кримінально-правова кваліфікація компромісу за законодавством України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. — Львів, — 2000, — № 1, — С.95-98.
93. Курта Є.О. Класифікація компромісу на досудовому слідстві // Актуальні проблеми кримінального судочинства: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Донецьк, 21 листопада 2003 року. — Донецьк: ДЮІ, 2004. — С.43-53.
94. Щерба С.П., Савин А.В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении. — М.: “Спарк”, 1997. — 128 с.
95. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. Посібник для студ. Юрид. Спец. Вищ. Закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко та ін.; Ю.М. Грошевий (заг. ред.); Академія правових наук України, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: Право, 2002. — 160 с.
96. Аликперов Х.Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим // Законность. — 1999. — № 6. —С.11-13
97. Науково—практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. М.О.Потебенька, В.Г.Гончаренка.— К.: Форум, 2001.— 386 с.
98. Івасюк І.Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок змін обстановки. Дис. … канд. юр. наук. — К., 2002. — 217 с.
99. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. — Москва: Юрид. лит., 1974. — 232 с.
100. Володина Л.М. Прекращение уголовних дел вследствии изменения обстановки и в связи с направлением для применения мер общественного воздействия на стадии предварительного расследования: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук.— Ленинград, 1976. — 18 с.
101. Шейфер С.А. Прекращение дела в советском уголовном процессе: дис… канд. юрид. наук. — Москва, 1963. — 214 с.
102. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии дознания и предварительного следствия: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1971.— 19с.
103. Гальперин И.М. Как исчислять срок давности привлечения к уголовной ответственности? //Советская юстиция. — 1986. — №9. — С.8-10.
104. Губська О.А. Процесуальні питання звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Дис. канд. … юр. наук., — К., 2002. — 215 с.
105. Аликперов Х.Д., Зейналов М.А. Компромисс в борьбе с преступностью. — М., 1999. — 127 с.
106. Смолькова И.В. Конфликт в уголовном процессе: способы разрешения // Материалы 59-й ежегодной научной конференции профессорско—преподавательского состава, докторантов, аспирантов и студентов 27 марта - 1 апреля 2000 года, — Иркутск, 2000, — С.71-78.
107. Нескороджена Л.Л. Мирова угода та угода про визнання вини: можливість іх застосування в кримінальному процесі України // Вісник Верховного Суду України, — 2001, — № 1. — С.58-60.
108. Пушкар П.В. Визначення, правова природа, види та елементи угоди про визнання вини в сучасному кримінальному процесі // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Юридичні науки. — К., — 2001. — Вип. 42. — С.65-96.
109. Парфило О.А. Щодо компромісу в кримінальному процесі зарубіжних країн // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України, — 2002, — № 3, — С.152-161.
110. Николайчик В.М. Уголовный процесс США. — М.: Наука, 1981. — 224 с.
111. Савицкий В.М., Потеружа И.И. Потерпевший в советском уголовном процессе. — М.: Госюриздат, 1963. — 168 с.
112. Яни П. Возможно ли примерение по делам об изнасиловании? // Социалистическая законность. — 1991. — № 10. — С.21.
113. Сапегин В. О примирении не может идти речь // Законность. — 1991. — № 11. — С.21-22.
114. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності. — К.: Юрінком, 1996. — 144 с.
115. Тертишник В.М. Кримінально—процесуальне право України: Підручник. 4-те видання., доп. і переробл. — К.: Видавництво А.С,К., 2003. — 1120 с.
116. Руководство по расследованию пре ступлений: Научн.—практ. пособие / А.В, Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевенников и др. — Харьков: Консул, 2001. — 608 с.
117. Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии: (Основы предупреждения и разрешения). — Воронеж: Из-во Воронежского ун-та, 1984. — 132 с.
118. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. — М.: Издательство НОРМА, 2001. — 240 с.
119. Хайдуков Н.П. Тактико-психологические основы воздействия следователя на участвующих в деле лиц. — Саратов, 1984. — 124 с.
120. Философский словарь. — М., 1968. — С.370.
121. Философская энциклопедия. — М., 1970. — Т.5. — С.268.
122. Парнюк М.А. Детерминизм диалектического материализма. — К., 1967. — 260 с.
123. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. — К: НАВСУ — НВТ „Правник”, 2000. — 450 с.
124. Куликов Л.А. Понятие детерминизма в марксистко—ленинской философии. — М., 1973. — 218 с.
125. Горский Д.П. Логика. — М., 1963. — 292 с.
126. Кузнецов И.В. Категории причинности и ее познавательное значение // Теория познания и современная наука. — М., 1967. С.3-9.
127. Анфалова С.Л. Категории причины и следствия // Проблемы философии. — К., 1984. — Вып.61. — С.69-75.
128. Парфило О.А. Примирення винного з потерпілим — компроміс у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. — № 5, — 2002, — С. 94-98.
129. Аликперов Х. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием // Законность. — № 5, — 1999. — С.17-21.
130. Аликперов Х. Освобождение от уголовной ответственности в связи с изминением обстановки // Законность. — № 7. — 1999. — С.12-14.
131. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф., Романюк Б.В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. — К.: Вид. Паливода А.В., 2002. — 124 с.
132. Уголовное право Украины. Общая и особенная части: Учебник / Под редакцией заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.Л. Стрельцова. — Х.: ООО “Одиссей”, 2002. — 672 с.
133. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за редакцією професора М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ-Харків: Юрінком Інтер — Право, 2002. — 416 с.
134. Тихий В.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности. —Харьков: Вища школа, 1981. — 173 с.
135. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический коментарий / Ю.П. Аленин, Е.Н. Гидулянова, Ю.А. Гурджи и др.; В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленин (общ. ред.); Верховный Суд Украины, Одесская национальная академия. — Х.: Одиссей, 2003. — 959 с. С. 75.
136. Тертишник В.М. Науково—практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. — К.: А. С. К., 2003. — 1120 с.
137. Курта Є.О. Кримінально-правові, кримінально-процесуальні й морально-етичні умови та межі компромісу на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України, — 2003. — № 2. — С. 74-81.
138. Беляков К.И. Совершенствование информационного обеспечения расследования преступления на базе АИЛС: Автореф. Дис. … канд.. юрид. наук. — К., 1993. — 25 с.
139. Галаган В.И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования: Дис. … канд. юрид. наук. — К., 1992. — 228 с.
140. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: Право. 1999. — 303 с.
141. Карпов Н.С. Использование передового опыта внутренних дел по раскрытию и расследованию преступлений в целях совершенствования криминалистической тактики и методики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1989. — 23 с.
142. Костицький М.В. Информационное обеспечение профилактики преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1993. — 27 с.
143. Тищенко В. В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ / Одесская национальная юр. Академия. — О.: Юридична література, 2002. — 359 с. — С. 235-237.
144. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев. — М.: Сов. энциклопедия, 1983. — С.217.
145. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. — М., 1975. — 408 с.
146. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичов В.С. Тактические основы расследования преступлений. — К., 1989. — 218 с.
147. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого. — К., 1999. — 315 с.
148. Керимов Д.А. Социалистическая демократия и современная идеологическая борьба. — М., 1970. — 280 с.
149. Барак А. Судейское усмотрение.: Пер. с. англ. — М.: Норма, 1999. — 364 с.
150. Васильев Л.М., Ярославский А.Б. Усмотрение следователя при расследовании преступлений и его влияние на установление истины по делу. Кубанский государственный аграрный университет. — Краснодар, 2000. — 128 с.
151. Гармаев Ю.П. Адвокат в сделках с правосудием. Критерии и пределы правомерности // Адвокатская практика. — 2003. — № 1. — С. 29-33.
152. Гармаев Ю.П. Сделка с правосудием как общая задача сторон защиты и обвинения // Вестник Восточно-Сибирского института МВД России. — 2003. — № 4. — С. 54-57.
153. Примак Т.К. Совершенствование законодательства как средство обеспечения законности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — М., 1998. — 19 с.
154. Методология изучения состояния законности // Состояние законности в Российской Федерации. — М., 1995. — С. 9-16.
155. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. — К.: Юринком Интер, 1999. — 448 с.
156. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедливості й законності в слідчій діяльності: Дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1998. — 218 с.
157. Ратинов А.Р., Зархин Ю.М. Следственная тактика // Социалистическая законность. — 1970, — № 10. — С.36-41.
158. Курылев С.В. Установление истины в советском правосу¬дии: Автореф. … дис. канд. юр. наук. — М., 1967. — 18 с.
159. Мельников А.А. Правовое положення личности в советстком уголовном процессе. — М., 1969. — 151 с.
160. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств. — М. 1960. — 176 с.
161. Исмаилов И.А. Преступность и уголовная политика (актуальные проблемы организации борьбы с преступностью). — Баку, 1990. — 306 с.
162. Кобликов А.С. Юридическая этика. Учебник для вузов. — М.: Инфре. М. — 1999. — 168 с.
163. Нажимов В.П. Справедливость наказания — важное условие его эффективности // Вопросы организации суда и осуществления правосудия. Калининград. — 1983. — С. 3-12.
164. Берназ В.Д. Понятие следственной деятельности: криминалистический и психологический аспекты // Вісник НУВС. — 2003. — № 21. — Ч.1. — С.65-72.
165. Соловьев А.Б., Шейфер С.А., Токарева М. Следственные ошибки // Соц. законность. — М., 1987. — №12. — С.44-56.
166. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні і прикладні аспекти). — К., 1997. — 192 с.
167. Аликперов Х.Д. Актуальные проблемы допустимости компромисса в борьбе с преступностью // Актуальные проблемы прокурорского надзора. Выпуск № 4. Компромисс как эффективное средство в борьбе с преступностью: Сборник статей. — М., 2000. — С. 9-23.
168. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. — М., 1997. — 334 с.
169. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавлев В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. — К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. — 684 с.
170. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. — Харьков: “Гриф”, 2002. — 349 с.
171. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий (биб-чка следователя). — М.: Юрид.лит., 1981. — 112 с.
172. Васильев А.Н. Следственная тактика (общие положения) // Криминалистика: Учебник. — М.: Изд-во МГУ, 1963. — 451 с.
173. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. — М.: Мегатрон ХХІ, 2000. — С.103.
174. Россинская Е.Р. Криминалистика. Вопросы и ответы: Учеб. Пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ—ДАНА, 2000. — 351 с.
175. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. Ч.2. — Харків: Консул, 2001. — 528 с.
176. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту. Навчальний посібник. (Серія “Навчально-практичне видання.”) — Київ: НВТ “Правник”, 1997. — 64 с.
177. Баев О.Я. Конфликтные ситуации и предварительное следствие: (Основы предупреждения и разрешения). — Воронеж: Изд-во Воронеж. Ун-та, 1981. — 160 с.
178. Якубович Н.А. Общие проблемы криминалистической тактики // Советская криминалистика. Теоретические проблемы. — М.: Юрид. лит., 1978. — 248 с.
179. Гусаков А.Н. Филющенко А.А. Следственная тактика (в вопросах и ответах): Учеб. пособие. — Свердловск: Изд-во Урал. Ун-та, 1991. — 147 с.
180. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. — М.: Высшая школа, 1994. — 421 с.
181. Криминалистика социалистических стран /Под ред. В Я. Колдина — М.: Юрид. лит., 1986. — 511 с.
182. Комарков B.C. Тактика допроса: Учеб. пособие. — Харьков, 1975. — 66 с.
183. Белкин P.C. Криминалистика: Учебный словар-справочник. — М.: Юристъ, 1999 . — С. 91.
184. Кримінаістика: навч. посіб. / В.Г. Гончаренко, Є.М. Моісеєв (заг. ред.); Національна академія внутрішніх справ України. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 366 с.
185. Біленчук П.Д., Гель А.П. Основи криміналістичної тактики: Курс лекцій. — Вінниця: Вінницька філія МАУП, 2001. — 116 с.
186. Гранат Н.Л. О моделировании ситуаций, порождающих потребность в даче правдивых показаний // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. М., 1973. — С. 76-77.
187. Юридична психологія: Підруч. для. студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв та ін.; За заг. ред.. Я.Ю. Кондратьєва. — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. — 352 с.
188. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид.спец.вищ.закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. — Харьків: Право, 2000. — 496 с.
189. Рыжаков А.П. Уголовный процесс: Учебник для вузов. — 2-е изд. изм. и доп. — М.: Издательство НОРМА, 2003. — 688 с.
190. Смирнов А. В., Калиновский К. Б. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под общ. ред. А. В. Смирнова. СПб.: Питер, 2004. — 697 с.
191. Васильева Е.Г. Меры уголовно-процессуального принуждения: Монография. — Уфа: Издательство Башкирского государственного университета, 2003. — 136 с.
192. Криминалистика: Учебник для вузов / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р.: Под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С. Белкина. — М.: Издательство НОРМА, 2002. — 990 с.
193. Криміналістика: Підручник/ П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко та ін.; За ред. П.Д. Біленчука. — 2 вид., випр. і доп. — К.: Атака, — 2001. — 544 с.
194. Максутов И.Х. Осмотр места происшествия. — Ленинград.: Издательство ленинградского университета, 1965. — 39 с.
195. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учебное пособие. — Воронеж: НПО “МОДЭК”, — 1995. — 224 с.
196. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. — Харьков: РИП “Оригінал”, — 1995. — 200 с.
197. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб. пособие. — Хар