ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ :

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП..............................................................................................……............. 5

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ У СИСТЕМІ ГАРАНТУВАННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ УЧАСНИКІВ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ .........…………………………………………………… 14
1.1. Поняття та значення діяльності прокурора у виконавчому провадженні ..14
1.2. Правова основа діяльності прокурора у виконавчому провадженні………………………………………………………………………..34
1.3. Мета і завдання прокурора у виконавчому провадженні …….....................49
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...................................................................................62

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРАТУРИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ …………..………………………………65

2.1. Особливості представництва прокурором інтересів стягувача у виконавчому провадженні...............................................................................................................65
2.2. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів у виконавчому провадженні........................................................................................104
2.3. Координаційна функція прокуратури у виконавчому провадженні (науково-практичний прогноз).................................................................................................143
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2....................................................................................161

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРОКУРОРА У
ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ ............................…………………………166

3.1. Поняття і значення організації роботи прокурора у виконавчому провадженні................................................................................................................166
3.2. Структурні елементи організації роботи прокурора у виконавчому провадженні ............................................................................................................179
3.3 Критерії та методологія оцінки ефективності діяльності прокурора у виконавчому провадженні .....................................................................................196
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ..............................................................................202

ВИСНОВКИ ..................................................................................................……205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................…………...210
ДОДАТКИ .............................................................................................................249

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова правової держави залежить від ефективності роботи всіх гілок влади, реформування яких – вимога часу. Однак це реформування не дасть бажаного ефекту, якщо не буде забезпечено виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Обов’язковість рішень суду, як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України (п.9 ст.129), забезпечується державною виконавчою службою. Загальновідомо, наскільки гостро постало сьогодні це питання. Рішення, ухвали, постанови, які виносяться ім’ям України, повинні виконуватися, інакше підривається довіра навіть не до судів і правоохоронних органів, а до держави в цілому, втрачається весь сенс діяльності судової влади. Без перебільшення можна сказати, що суттєву роль у виконавчій діяльності відіграє прокуратура, на яку Конституцією покладається не тільки представництво інтересів громадянина або держави в суді, а й нагляд за додержанням і застосуванням законів в Україні (ст.121 та п.9 Перехідних положень).
Виконавче провадження - завершальна стадія судочинства, яка вважається слабкою ланкою механізму захисту прав громадян та юридичних осіб. Ситуація з виконанням рішень суду в останній час в Україні досягла критичної межі, адже їх масове невиконання стало тенденцією, яка набирає загрозливого характеру. Практика виконання рішень свідчить про наявність у роботі органів державної виконавчої служби непоодиноких порушень вимог закону. Це факти тяганини при виконанні рішень, недотримання встановлених законом строків здійснення виконавчого провадження, неправильне застосування державними виконавцями норм Закону України „Про виконавче провадження” тощо.
Пояснити дану проблему можна не тільки недосконалістю законодавства та практики його застосування, необхідністю внесення змін і доповнень до законодавства про виконавче провадження. Видається, що основною причиною такого стану є відсутність належних і достатніх науково – теоретичних напрацювань щодо забезпечення державного контролю (нагляду) у виконавчому провадженні та юрисдикційного захисту, а це становище зумовлено і невизначеністю місця і ролі прокуратури у сфері примусового виконання рішень. Законодавством про виконавче провадження фактично не визначено місце, форми участі та правовий статус прокурора при виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів.
З питань здійснення прокурорського нагляду за додержанням законності у виконавчому провадженні у радянські часи на монографічному рівні було проведено лише одне дисертаційне дослідження в 1981 році, С.М. Корольовим на тему “Прокурорский надзор за исполнением судебных решений” (м. Свердловськ). Останнім часом у Російській Федерації доробок з цього питання складають праці О.В. Єрмакова (1999 р.), С.М. Бочарової (2002 р.), Т.Г.Воєводіної (2002 р.). В Україні роботи з даної проблематики взагалі відсутні. Саме тому дослідження правових і організаційних аспектів діяльності прокурора у виконавчому провадженні є надзвичайно важливим і актуальним, оскільки відбувається після запровадження нового законодавства про виконання судових рішень, узагальнює практику діяльності прокуратури у новому правовому просторі. Адже у теорії з’явилось нове родове поняття (нова регламентація) „прокурор у виконавчому провадженні”.
При написанні даної роботи враховувався ступінь дослідженості інституту прокурорського нагляду. Значний внесок у розвиток його теоретичних основ зробили такі вчені, як Д.М. Бакаєв, Ю.М. Грошевий, Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, М.В. Касюта, Г.К. Кожевников, І.М. Коз'яков, В.В. Кравчук, В.Д. Ломовський, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, Л.А. Ніколаева, В.Т. Нор, Ю.Є. Полянський, М.В. Руденко, В.П. Рябцев, В.І. Сапунков, А.П. Сафонов, Г.П. Середа, К.Ф. Скворцов, О.Ф. Смирнов, Є.А. Суботін, В.Я. Тацій, Є.Б. Черв'якова, В.І. Шинд, М.К. Якімчук, В.Б. Ястребов та інші.
Під час розробки організаційно-правових конструкцій, пов'язаних з діяльністю прокурора у виконавчому провадженні, автор спирався також на досягнення науки адміністративного, цивільного та господарського процесуального права. Значний вплив на розвиток виконавчого провадження мали праці В.Б. Авер'янова, Ю.В. Білоусова, М.А. Гурвича, П.П. Заворотька, В.В. Комарова, І.Б. Морозової, В.І. Тертишнікова, С.Я. Фурси, В.М. Шерстюка, М.Й. Штефана, В.В. Яркова, а також монографічні дослідження – В.В. Афанасьєва “Організаційно-правові основи виконавчого провадження” (1995р.), С.В. Щербак “Адміністративне-правове регулювання виконавчого провадження в Україні (2002р.), А.І. Перепелиці „Організаційно – правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні ” (2005 р.), О.З. Хотинської „Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України” (2006 р.). Важливість розгляду цих питань полягає у необхідності визначення тенденцій правового регулювання виконавчого провадження щодо забезпечення законності прав його учасників, окреслення недоліків чинного законодавства та способів їх усунення. Усе вищевикладене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах Державної цільової програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.09931).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення концепції організації та діяльності прокурора у виконавчому провадженні, визначення й наукове обґрунтування пропозицій з цих питань, спрямованих на удосконалення чинного законодавства й практики його застосування.
Для досягнення цієї мети ставилися такі дослідницькі завдання:
- проаналізувати гносеологічну сутність функціональної діяльності прокуратури у виконавчому провадженні;
- з'ясувати юридичну природу повноважень прокурора у виконавчому провадженні та обґрунтувати теоретичну і практичну моделі їх застосування в сучасних умовах і на перспективу;
- висвітлити закономірності організації роботи прокурора у виконавчому провадженні в контексті вдосконалення її структурних елементів та задоволення потребам примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);
- запровадити критерії оцінки ефективності діяльності прокурора у виконавчому провадженні та окреслити шляхи підвищення якості цієї важливої прокурорської діяльності ;
- узагальнити практику діяльності прокурора у виконавчому провадженні і на основі цього виявити її позитивні та негативні риси;
- на підставі проведеного дослідження виробити наукові положення та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, а також надати методичні рекомендації з питань діяльності прокурора у виконавчому провадженні.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають, змінюються й приміняються у процесі діяльності прокурора у виконавчому провадженні.
Предмет дослідження – сукупність правових норм, що регламентують участь прокурора у виконавчому провадженні, а також практика їх реалізації. Нормативні і прикладні положення аналізуються під кутом зору наявних недоліків і питань, що вимагають усунення й вирішення для організації й оптимізації діяльності прокурора у сфері примусового виконання рішень.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставленої в роботі мети та завдань, з урахуванням об'єкта і предмета дисертаційного дослідження. Діалектичний метод уможлив розглянути поставлені проблеми в динаміці, встановити взаємозв'язок з іншими проблемами й суспільними явищами, розв'язати суперечності між окремими елементами правового статусу прокурора у виконавчому провадженні. Дослідження поставлених проблем вимагало також системного підходу до вивчення взаємозв'язків між діяльністю прокуратури та державної виконавчої службою. Спеціально - юридичний аналіз норм чинного законодавства, яке регулює участь прокурора у виконавчому провадженні, дозволив виявити прогалини й суперечності в законодавчих актах і виробити пропозиції для їх усунення. Соціологічний метод використовувався в процесі опитування працівників прокуратури, судів, державної виконавчої служби для з'ясування їх позиції щодо спірних питань діяльності прокурора у виконавчому провадженні. Використання статистичного методу дозволило простежити тенденції показників роботи прокурора у виконавчому провадженні і на цій основі підвищити рівень обґрунтованості теоретичних висновків і практичних рекомендацій. Використано також метод порівняльно-правового аналізу для співставлення законодавства про виконавче провадження і практики його застосування в Україні та Російської Федерації.
Методологічну основу дослідження складають положення загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільно-процесуального та господарсько-процесуального права, а також відповідні наукові публікації в юридичній періодиці. У роботі використано особистий досвід служби дисертанта в органах прокуратури України.
Емпіричною базою дослідження є практика примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, матеріали роботи прокуратури у виконавчому провадженні (данні перевірок, акти реагування, узагальнення, статистичні звіти, архівні дані тощо). Зокрема, вивчено 650 актів прокурорського реагування, опитано понад 200 прокурорів, суддів, державних виконавців щодо діяльності прокурора у виконавчому провадженні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у незалежній Україні монографічним дослідженням у якому в комплексі розглянуто взаємопов'язані організаційні і правові проблеми участі прокурора у виконавчому провадженні. На основі проведеного дослідження сформульовано низку теоретичних висновків і пропозицій, що мають певну новизну і виносяться на захист, а саме:
- одержано висновок, що прокуророві в сучасних умовах належить різнопланова роль у виконавчому провадженні, оскільки, по - перше, він здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів у процесі примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), передусім за заявами та іншими повідомленнями, що вимагають прокурорського реагування, а по – друге, звертається, на підставі виконавчого документу, до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження і стає учасником виконавчого провадження;
- на основі аналізу чинного законодавства удосконалено наукову класифікацію правових основ діяльності прокурора у виконавчому провадженні, які поділено на дві такі групи: а) конституційне регулювання прокурорсько – наглядових (представницьких) відносин; б) регулювання цих відносин нормами процесуальних кодексів , законами України „Про прокуратуру”, „Про виконавче провадження” та іншими актами законодавства, прийнятими на їх розвиток;
- аргументовано висновок, що прокурор, як суб'єкт правовідносин у виконавчому провадженні, ініціює відкриття виконавчого провадження саме у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді, у зв'язку з чим запропоновано доповнити ч.1 статті 10 Закону України “Про виконавче провадження”, положенням про віднесення прокурора до складу учасників виконавчого провадження;
- з урахуванням загальнотеоретичних положень науки прокурорського нагляду уточнено поняття цілей і завдань прокурора у виконавчому провадженні; на основі наглядово – представницької практики і наказів Генерального прокурора України виділені найприоритетніші завдання прокуратури у виконавчому провадженні;
- дістало подальший розвиток наукова класифікація повноважень прокурора у виконавчому провадженні, передусім визначено такі їх групи: 1) представницькі; 2) наглядові; 3) координаційні. Зокрема доведено, що повномасштабна реалізація, на практичному рівні, останніх, можлива лише за умови віднесення державної виконавчої служби до системи правоохоронних органів, передбаченої ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів ” ;
- запроваджено у науковій обіг самостійну процесуальну конструкцію: “право прокурора на відкриття виконавчого провадження”, яка включає : а) передумови права прокурора на відкриття виконавчого провадження; б) порядок (механізм) відкриття прокурором виконавчого провадження; в) гарантії реалізації права прокурора на відкриття виконавчого провадження. Визначено, що ефективність участі прокурора у виконавчому провадженні багато в чому залежатиме від того, наскільки активно цей інструментарій буде використовуватись у конкретній правозастосовній практиці;
- визначено правову природу відносин, що виникають між прокурором та державним виконавцем в разі якщо прокурор вимагає виконання рішення, ухваленого по справі, де він брав участь з метою представництва інтересів громадянина або держави; доведено, що органи прокуратури при виконанні судових рішень за позовами прокурорів є учасниками виконавчого провадження і повинні контролювати виконання таких рішень , застосовуючи при цьому процесуальні права, передбачені ст. 11-1 Закону України „Про виконавче провадження” (у редакції Закону від 10 липня 2003 р.);
- уперше з теоретичних і практичних позицій комплексно з’ясовано проблеми забезпечення законності в діяльності державної виконавчої служби методами прокурорського нагляду, з урахуванням ознак, зазначених у ч.2 ст.19 Закону України „Про прокуратуру” , названо причини і умови, які сприяють порушенням закону у сфері примусового виконання судових рішень і вказані шляхи їх подолання;
- обґрунтовано висновок, що на перехідний період за органами прокуратури повинен залишитися нагляд за додержанням і застосуванням законів у виконавчому провадженні, саме виходячи із умов правової дійсності, неспроможності існуючої системи державної виконавчої служби забезпечити контроль за законністю виконавчого провадження, її надмірної корпоратизації, що є вкрай небезпечним, як для забезпечення прав окремої людини, так і для захисту інтересів держави та суспільства, а тому виникає об'єктивна потреба збереження прокурорського нагляду, як складової функції правоохоронного і правозахисного органу із забезпечення законності в сфері примусового виконання рішень;
- з’ясовано поняття і зміст організації роботи прокурора у виконавчому провадженні та висловлені рекомендації щодо таких структурних елементів організації , як підбор і розстановка кадрів; інформаційно-правове забезпечення; аналіз стану законності і планування заходів; контроль і перевірка ; облік і звітність; узагальнення і гласність з урахуванням специфіки прокурорської діяльності у виконавчому провадженні;
- розроблено критерії оцінки ефективності діяльності прокурора у виконавчому провадженні, якими, насамперед вважаються повнота і своєчасність використання наданих ньому повноважень, принциповість і послідовність в реальному усуненні порушень закону, повне відшкодування заподіяних збитків громадянам чи юридичним особам, фактичне поновлення порушених прав стягувача та інших учасників виконавчого провадження тобто конструкція „від позову прокурора – до реального виконання рішення суду”;
- запропоновано зміни і доповнення до законодавства, яке регламентує участь прокурора у виконавчому провадженні, зокрема вирішення на законодавчому рівні питання про обов'язкове направлення прокурору копії постанови про відкриття виконавчого провадження (коли воно відкривається за його заявою); про його право на звернення до суду із заявою (поданням) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання; про роз'яснення рішення, яке підлягає примусовому виконанню; про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення, ухваленого за позовом прокурора не тільки господарським, а й іншим судом загальної юрисдикції.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних проблем організації та діяльності органів прокуратури; у правотворчості – для вдосконалення правового регулювання і оптимізації змісту майбутнього Закону України “Про прокуратуру”, законів “Про Державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження”; у правозастосуванні – як основа методичного забезпечення діяльності прокурора у виконавчому провадженні; у навчальному процесі – для викладання спецкурсів “Прокурорський нагляд”, “Виконавче провадження”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. Навчально-методичний посібник “Прокурор у виконавчому провадженні: основи організації і діяльності ” були опубліковані у співавторстві . В дисертації використаний лише той матеріал, що належить автору.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження апробовано на міжнародних, загальноукраїнських та регіональних конференціях і семінарах, що відбулися: 3-4 жовтня 2006 р. „Реформування органів прокуратури України: проблеми і перспективи” (м.Київ); 25 квітня 2007 р. „Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків); 19-20 червня 2007р. “Організація роботи органів прокуратури щодо захисту інтересів громадян та держави у виконавчому провадженні” (м. Київ). Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі Інституту підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури Академії прокуратури України та у процесі навчання прокурорів на місцях.
Результати наукового дослідження і викладені в ньому пропозиції були враховані при підготовці наказу Генерального прокурора України № 6гн від 29 листопада 2006 р. “Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадян або держави та їх захисту при виконанні судових рішень”.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у семи наукових працях п’ять із яких надруковані у фахових виданнях України.
Структура дисертаційної роботи визначається її метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (446 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 260 сторінок, обсяг основного тексту 209 сторінок.

Список літератури

В И С Н О В К И

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому вирішено завдання, що полягає у дослідженні організаційних і правових проблем діяльності прокурора у виконавчому провадженні. Головними науковими та практичними результатами роботи є наведені нижче загальні висновки.
1.Серед видів державного контролю у сфері примусового виконання рішень виділяються : а) адміністративний і судовий; б) парламентський і президентський; в) контроль юрисдикційного органу. Особливим засобом державного контролю у виконавчій галузі є прокурорський нагляд як вид державної діяльності, спрямований на забезпечення законності та захисту прав учасників виконавчого провадження, здійснюваний у вигляді функцій, закріплених у Конституції України та у межах повноважень, передбачених законом.
2. За характером виконуваних прокуратурою функцій напрями діяльності прокурора у виконавчому провадженні необхідно розглядати як наглядові і як представницькі й як координаційні (при вирішенні на законодавчому рівні питання віднесення державної виконавчої служби до системи правоохоронних органів), тобто залежно від форми його участі у виконавчому провадженні. У зазначених випадках відбувається процесуальне сумісництво прокурорської діяльності та зростає значення участі прокурора у виконавчому провадженні, особливо якщо враховувати, що в Україні ситуація з виконанням судових рішень потребує докорінних змін.
3. Існуюча система ДВС в умовах правової дійсності неспроможна забезпечити неупереджений підхід до дотримання законності у процесі примусового виконання рішень, тому що контроль керівника відповідного відділу державної виконавчої служби є внутрішньовідомчим (адміністративним), тобто „своїм”, системним, тому виникає об’єктивна потреба у здійсненні нагляду прокуратури як складової функції правоохоронного і правозахисного органу із забезпечення законності у виконавчому провадженні . Враховуючи пріоритетність прав і свобод людини стосовно держави та неприпустимості їх обмеження, доцільно повернути право прокурора на здійснення нагляду за дотриманням законності у процесі виконавчого провадження саме у Закон України від 21 квітня 1999 р. „Про виконавче провадження”.
4. Правову основу діяльності прокурора у виконавчому провадженні складає нормативно – правове регулювання, яке поділено на : а) конституційне регулювання прокурорсько – наглядових (представницьких) відносин; б) регулювання цих відносин законами „Про прокуратуру”, „Про виконавче провадження” та іншими актами законодавства, прийнятими на їх розвиток; в) регулювання цих відносин нормами забезпечувальних галузей законодавства, зокрема тих, якими встановлено відповідальність за правопорушення у сфері примусового виконання рішень.
5. Необхідно розмежувати поняття “цілі” та “завдання” прокурора у виконавчому провадженні. Метою цієї прокурорської діяльності є всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення порядку примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а завданням – вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав стягувача, інших учасників виконавчого провадження і притягнення до відповідальності осіб, які допустили правопорушення. Діяльність прокурора у виконавчому провадженні у цьому аспекті набуває значення додаткової гарантії захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина та інтересів юридичних осіб або ж держави, гарантованих Конституцією України, чинними законами та загальновизнаними нормами міжнародного права.
6. Прокурор набуває статусу учасника виконавчого процесу за умови, що у передбачених ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” випадках він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й указане провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою (п.2 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження”). Прокурор, за заявою якого відкрито виконавче провадження, що випливає із змісту цієї норми Закону, реалізує права представника стягувача, передбачені ст.11-1 Закону, самостійно внаслідок дії пункту 2 ст.121 Конституції України та вправі серед інших використовувати повноваження щодо оскарження до суду дій або бездіяльності органів ДВС та їх посадових осіб.
7. Враховуючи подвійну роль прокурора у виконавчому провадженні (як особа, що здійснює нагляд за законністю виконавчого провадження і як особа, що ініціює відкриття виконавчого провадження), необхідно включити прокурора до складу учасників виконавчого провадження, передбачених статтю 10 Закону України “Про виконавче провадження”. З цією метою необхідно у частині 1 статті 10 Закону після слова “перекладачі”, записати слово “прокурор”.
8. Можна стверджувати, що в умовах сьогодення у теорії сформулювалася самостійна процесуальна конструкція: “право прокурора на відкриття виконавчого провадження”. Вона включає: а) передумови права прокурора на відкриття виконавчого провадження; б) порядок (механізм) відкриття виконавчого провадження; в) гарантії реалізації права прокурора на відкриття виконавчого провадження. Ефективність участі прокурора у виконавчому провадженні багато в чому залежатиме від того, наскільки активно цей інструментарій буде використовуватись у конкретній правозастосовній практиці.
9. За змістом ч.2 ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, яка відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 8 квітня 1999р. №3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, прокурор має право ініціювати відкриття виконавчого провадження на захист прав і свобод громадянина, якщо той за станом здоров’я чи з інших поважних причин не може реалізувати своє право на примусове виконання судового рішення. Щодо захисту інтересів держави, прокурор звертається, на підставі виконавчого документа, до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, якщо орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, на користь якого ухвалене рішення за позовом прокурора, не звертається до суду з проханням про видачу виконавчого документа або з будь-яких причин не пред’являє його державному виконавцю для примусового виконання.
10. Для реалізації у виконавчому провадженні наглядової функції, прокурор, передусім, використовує таке право, як доручати відповідним органам ДВС проведення перевірок виконавчого провадження, отримувати необхідні документи і пояснення службових осіб і громадян, вживає передбачених законодавством заходів реагування щодо порушників закону тощо. Необхідно закріпити право прокурора на проведення перевірки законності виконавчого провадження саме у Законі України “Про виконавче провадження”, а також передбачити у цьому Законі право прокурора на витребування виконавчого провадження.
11. Організація роботи прокурора у виконавчому провадженні охоплює комплекс заходів по упорядкуванню і оптимізації діяльності конкретного органу прокуратури, реалізований її керівником. Управління системою прокуратури у цьому напрямку включає постановку перед прокурорами завдань і здійснення контролю за їх виконанням у точній відповідності із законом і недопущення у цій діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
12. Елементами структури роботи прокурора у виконавчому провадженні виступають: розподіл службових обов'язків; інформаційно-правове забезпечення; планування та здійснення прокурорських заходів; аналіз (узагальнення) стану законності; координація діяльності правоохоронних органів, у т.ч. державної виконавчої служби по боротьбі із правопорушеннями; гласність вжитих заходів; первинний облік та статистична звітність про роботу прокурора та ін.
13. Важливою проблемою, яку необхідно вирішити є підвищення правового статусу державних виконавців, зокрема віднесення державної виконавчої служби до системи правоохоронних органів. Про це необхідно зазначити у законах “Про Державну виконавчу службу” та “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, що сприятиме належної координації (взаємодії) прокуратурою дій державної виконавчої служби та інших органів, які виконують судові рішення по своєчасному, правильному та повному виконанню.
14. Критеріями оцінки ефективності діяльності прокурора при виконанні рішень судів та інших органів слід вважати: а) повноту і своєчасність використання наданих йому повноважень; б) принциповість в реальному усуненні порушень закону при проведенні виконавчих дій, передусім за фактами несвоєчасного, неправильного та неповного виконання судових рішень, відмови державного виконавця від вчинення певної виконавчої дії та зволікання з вчиненням виконавчих дій; в) відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем громадянам чи юридичним особам; г) фактичне поновлення порушених прав стягувача та інших осіб у виконавчому провадженні.
15. Суттєвою проблемою є відсутність кримінальної відповідальності за невиконання судових рішень боржниками – фізичними особами, що дає можливість їм безкарно ухилятися від виконання покладеного на них судом обов’язку. Без встановлення законом дієвої відповідальності за невиконання судових рішень неможливо досягнути їх реального виконання. Майже відсутній у чинному законодавстві України та зовсім не досліджений інститут відповідальності державної виконавчої служби України, а саме: умови настання відповідальності, порядок відшкодування матеріальних збитків чи моральної шкоди, що нанесені учасникам виконавчого провадження або третім особам неправомірними діями посадових осіб ДВС. Отже, відповідальність державного виконавця та відділу ДВС повинні визначатися чітко, зрозуміло і окремою статтею у законах України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І.Нормативно – правові акти

1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // ВВР . – 1996. - № 30.- Ст. 141.
2.Рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді). Справа №1-1\99 // ОВУ.-1999.-№15.-Ст.614.
3.Рішення Конституційного суду України від 24.02.2004 р. у справі за конституційним зверненням спільного підприємства „Мукачівський плодоовочевий консервний завод” про офіційне тлумачення положення пункту 10 статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” ( справа про виконання рішень третейських судів) // ОВУ.-2004.-№9.-Ст.536.
4.Рішення Конституційного суду України від 10.06.2003 р. у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) // ОВУ.-2003.-№25.- Ст. 1217.
5.Господарський Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01. 2003 р. // ВВР.-2003.-№№18-22.-Ст.144.
6.Господарський процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 06.11.1991 р. // ВВР.-1992.-№6.-Ст.56 (з наступними змінами та доповненнями).
7.Кодекс адміністративного судочинства України, прийнятий Верховною Радою України 06.07.2005 р. //ВВР.-2005.-№№ 35-36, №37 .-Ст.446. (із наступними змінами та доповненнями).
8.Кодекс законів про працю в Україні, прийнятий Верховною Радою України 10 грудня 1971 р. // ВВР.-1971.-№50.-Ст.375 (із наступними змінами та доповненнями).
9.Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 05.04.2001 р. //ВВР.-2001.-№25-26.-Ст.-131 (із наступними змінами та доповненнями).
10.Кримінально – виконавчий кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 11.07.2003 р. // ВВР.-2004.-№3-4.-Ст.21.
11.Кримінально – процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 28.12.1960 р. (із наступними змінами та доповненнями).
12.Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий Верховною Радою України 07.11.1984 р. (із наступними змінами та доповненнями).
13.Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 11.07.2002 р. // ВВР.-2002.-№38-39.-Ст.288.
14.Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 10.01.2002 р. // ВВР.-2002.-№21-22.-Ст. – 135.
15.Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. //ВВР. – 2003.-№11.-Ст. 461.
16. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 18.03.2004 р. // ОВУ.-2004. - № 16.-Ст.1088.
17.Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року // ВВР.-2001.-№5-6.-Ст.30.
18.Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. // ВВР.-1995.-№34.-Ст.266.
19.Про введення мораторію на примусову реалізацію майна: Закон України від 29.11.2001 р. // ВВР.-2002.-№10.-Ст.77.
20. Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів: Закон України від 29.11.2001 р. // ВВР.-2002.- №10.-Ст.76.
21.Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // ВВР.-1999.- № 24.-Ст.207. (із наступними змінами та доповненнями).
22.Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23.02.2006 р. // ВВР.-2006.-№____ Ст.....?
23.Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. у редакції Закону України від 30.06.1999 р. // ВВР.-1999.-№42-43.-Ст.378.
24.Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки: Закон України від 24.06.2004 р. // ОВУ.-2004.-№30.-Ст.1982.
25.Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 р. // ВВР.-1998.-№36-37.-Ст.243 (із наступними змінами та доповненнями).
26.Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 р. // ВВР.-1994.-№11.-Ст.50.
27.Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. // ВВР.-1993.-№13.-Ст.110. (із наступними змінами та доповненнями).
28. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 р. // ВВР.-1993.-№52.-Ст.490 (із наступними змінами і доповненнями).
29.Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 01.07.2004 р. // ОВУ.-2004.-№30.-Ст.1993.
30. Про доступ до судових рішень: Закон України від 18.04.2006 р. // ВВР.-2006.-№15.- Ст.128.
31. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11.2003 р. // ОВУ.-2003.-№52.-Ст.2734.
32.Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 р. //ОВУ.-2003.-№33.-Ст.1770.
33. Про заставу : Закон України від 02.10.1992 р. // ВВР.-1992.-№47.-Ст.642.
34. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. // ВВР.-1996.-№ 36. – Ст.164.
35. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11.01.2001 р. // ВВР.- 2001. - №12.- Ст. 64.
36. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 р. // ВВР.- 1996.- № 47.-Ст. 256.
37. Про іпотеку : Закон України від 05.06.2003 р. // ВВР. -2003.-№38.-Ст.313.
38. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 р. // ВВР.-1994. - № 25. – Ст. 198.
39. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. //ВВР.–1993.-№39.-Ст.383.
40. Про оплату праці: Закон України від 23.05.1995 р. // ВВР. – 1995.- № 17.- Ст. 121.
41. Про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. // ВВР.-2001. - №47. – Ст. 251.
42. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 р. // ВВР.-1992.-№3. – Ст.10.
43. Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб : Закон України від 09.04.2002 р. // ВВР.- 2002.- № 29. – Ст. 399.
44. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні : Закон України від 05.04.2001 р. // ВВР.- 2001.- № 29 .- Ст.137.
45. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. // ВВР.- 2001.- № 10.- Ст. 44.
46. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // ВВР.-1992.-№5.
47. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 р. // ВВР.-1997. - № 40. – Ст. 263.
48. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 р. // ВВР.- 1991.- № 25.- Ст. 283.
49. Про страхування: Закон України від 30.04.1996 р. // ВВР. – 1996.- № 18.-Ст.78
50. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002 р. // ВВР.-2002.-№27.- Ст. 180.
51. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. // ВВР. – 1994. - №28. – Ст. 232.
52. Про третейські суди : Закон України від 11.05.2004 р. // ОВУ.- 2004.- №23. – Ст.1540.
53. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7 - 93 //ВВР.- 1993.- №13.- Ст.113 (із наступними змінами та доповненнями) .
54. Про схвалення Концепції вдосконалення судівництва для ствердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України № 361/2006 від 10.05.2006 р. // ОВУ.- 2006.-№ 19.- Ст.1376.
55. Про затвердження Національного плану дій із забезпечення належного виконання рішень судів: Указ Президента України від №587/2006 27.06.2006 р. // Закон і бізнес,2006. - № 27.
56. Про Повноважного Представника Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина : Указ Президента України від 05.04.2007 № 276/2007 // Урядовий Кур’єр, 11 квітня 2007 р. № 64
57. Перелік документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.07.1999 р. // ОВУ.- 1999. - №26.-Ст.69.
58. Питання стипендіального забезпечення: постанова КМУ від 12.07.2004 р. // ОВУ.- 2004. - № 28.- Ст. 1871.
59. Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів)з реалізації заставленого майна, затверджене постановою КМУ від 22.12.1997 р. № 1448 // ОВУ.- 1998.- №2. – Ст. 50.
60. Положення про Міністерство юстиції України: затверджене постановою КМУ від 14.11.2006 р. № 1577 // Урядовий кур’єр, 2006 р., № 220.
61. Положення про спеціальний фонд виконавчого провадження: затверджене постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1351 // ОВУ.-1999.-№30. – Ст. 1538.
62. Порядок накладення арешту на цінні папери: затверджений постановою КМУ від 22.09.1999 р. № 1744 // ОВУ.-1999.-№38.-Ст.1912.
63.Порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби та розпорядження ним: затверджений постановою КМУ від 26.12.2001 р. № 1724 // ОВУ.- 2002.-№ 52.- Ст.2345
64. Порядок організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах, або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації: затверджений постановою КМУ від 26.04.2003 р. № 607 // ОВУ.- 2003. - № 18 Ст.825.
65. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна: постанова КМУ від 05.07.2004 р. № 830 // ОВУ.-2004.-№27.- Ст. 1770.
66. Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень: постанова КМУ від 25.05.2006 р. // Урядовий кур’єр, 2006р, 7 червня.
67. Про затвердження Порядку використання коштів виконавчого провадження та виконавчого збору, стягнутого з боржника: постанова КМУ від 29.04.2004 р. № 554 // ОВУ.- 2004. - № 17. – Ст.1184.
68. Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби: постанова КМУ від 11.07.2002 р. № 985 // ОВУ.- 2002. - № 29. – Ст. 1371.
69. Про затвердження Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним: постанова КМУ від 25.08.1998 р. № 1340 // ОВУ.- 1998. - №34.-Ст.29.
70. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів державної виконавчої служби: постанова КМУ від 29.07.2002 р. № 1087
// ОВУ.- 2002. - № 31. – Ст. 1479.
71. Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби : постанова КМУ від 16.11.2006 р. № 1622 // ОВУ. – 2006.- № 47. – Ст.3130
72. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя , дітей, батьків, інших осіб: постанова КМУ від 01.07.2002 р. № 869 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. - №8.- Ст.161; ОВУ.- 2002. - № 27.- Ст. 1254.
73. Про порядок використання коштів, отриманих органами державної влади від надання ними послуг відповідно до законодавства, та їх розміри: постанова КМУ від 25.06.2001 р. № 702 // ОВУ.- 2001. - № 26. – Ст. 1178.
74. Про створення спеціалізованого державного підприємства Укрспец’юст: постанова КМУ від 14.07.1999 р. № 1270 // ОВУ.- 1999. - № 29. – Ст. 1477.
75. Про утворення міжвідомчої координаційної ради з питань , пов’язаних з виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб): постанова КМУ від 11.07.2002 р. № 986 // ОВУ.- 2002.- № 29.- Ст. 1372.
76. Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції України: постанова КМУ від 23.04.2005 р. № 320 // ОВУ. – 2005. - № 17.- Ст. 907.
77. Інструкція з діловодства в органах державної виконавчої служби , затверджена наказом Мін’юсту від 05.07.1999 р. № 470\7 із змінами, внесеними наказом Мін’юсту від 16.06.2004 р. № 729/7 // ЛІГА: Еліт 7.5.1. ІАЦ „Ліга”, ЛІГАБізнесінформ, 2003 .
78. Інструкція про порядок ведення первинного обліку роботи прокурора, затверджена наказом Генерального прокурора України від 31.03.2005 р. № 20.
79. Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затверджена наказом МВС, Мін’юсту від 25.06.2002 р. № 607\56\5, зареєстровано в Мін’юсті 27.06.2002 р. за № 541\6829 // ОВУ.-2002.- № 27.- Ст. 1298.
80. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення , та виплати державним науково – дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою КМУ від 01.07.1996 р. № 710 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. - №5.
81. Інструкція про порядок формування , ведення обліку надходжень та видатків, звітності про використання коштів спеціального фонду виконавчого провадження , затверджена наказом Мін’юсту від 11.10.1999 р. № 65\5, із змінами, внесеними наказом від 17.08.2001 р. № 48/5 // ОВУ.-1999.- №41.- Ст. 2062.
82. Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України , затверджена наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 р. № 9 гн.
83. Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління ,затверджена наказом Мін’юсту від 18.03.2004 р. № 26\5, зареєстрована в Мін’юсті від 18.03.2004 р. за № 342/8941 // ОВУ.- 2004. - № 12. – Частина 1. - Ст. 777.
84. Інструкція про проведення виконавчих дій , затверджена наказом Мін’юсту від 15.12.1999 р. № 74/5, зареєстрована в Мін’юсті 15.12.1999 р. за №865/4158 // ОВУ.- 1999. - № 51. – Ст. 2563 (із наступними змінами і доповненнями).
85. Інструкція зі складання статистичного звіту про роботу прокурора, затверджена наказом Генерального прокурора України від 26.12.2006 р. №67.
86. Класифікатор галузей законодавства України, затверджений наказом Мін’юсту від 02.06.2004 р. № 43/5 // Юридичний вісник України . – 2004.-28 липня .
87. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим , Головні управління юстицій в областях, м.м. Київі та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 14.02.07 р. №47/5 // Бюлетень Міністерства юстиції України, - 2007.- № 3.- С.178-189.
88. Положення про районні, районні у містах, міські ( міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затверджено наказом Мін’юсту від 14.02.2007 № 47/5// Бюлетень Міністерства юстиції України. -2007.- №3.- С. 190-196.
89. Положення про районні , районні (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби, затверджене наказом Мін’юсту 16.07.1999 р. № 43/5 // ОВУ.- 1999.- № 30. – Ст. 1577.
90. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджене наказом Мін’юсту від 20.05. 2003 р. № 43/5 // ОВУ.- 2003. - № Ст.
91. Положення про порядок постачання, зберігання, обліку й витрачання бланків документів виконавчого провадження та бланків та копій документів виконавчого провадження, затверджене наказом Мін’юсту від 26.09.2001 р. №53/5 \\ ОВУ.-№ 40.- Ст. 1814.
92. Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затверджене наказом Мін’юсту від 11.11.2003 р. № 136/5 // ОВУ. – 2003. - № 46.- Ст. 2414.
93. Порядок взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків , на яких обліковуються надходження державного бюджету України з податку на додану вартість, затверджений наказом Державного казначейства України та ДПА України від 27.04.2004 р. № 82/245.
94. Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди , завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури , а також судів, затверджений наказом Державного казначейства України від 23.01.2004 р. №11.
95. Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та податкової міліції при примусовому виконанні рішень судів про стягнення коштів на користь держави за позовами органів державної податкової служби , затверджений наказом Мін’юсту, Державної податкової адміністрації України від 03.07.2002 р. за 555/6843 // ОВУ.- 2002. - № 28. – Ст.1340.
96. Порядок здійснення державною виконавчою службою України виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) стосовно підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана з державною таємницею, затверджений наказом Мін’юсту від 23.03.2000 р. № 10/5а, зареєстрований в Мінюсті 15.05.2000 р. за № 278/4499 // ОВУ.- 2000.- № 20.- Ст. 844.
97. Порядок реалізації арештованого майна , затверджений наказом Мін’юсту від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрований в Мін’юсті 19.07.1999 р. за № 480/3773 // ОВУ. – 1999 . - № 29. – Ст. 1511.
98. Про взаємодію Держкомзему України та органів державної виконавчої служби Мінюсту України: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 84/35/5 // Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2005. - № 5.- С.149-150.
99. Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України: наказ Мін’юсту України та Пенсійного фонду України від 17.03.2004 р. № 25/5/39.
100. Про взаємодію органів Мінприроди та органів державної виконавчої служби Мін’юсту: Наказ від 30.08.2007 р. № 452/707/5. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.09.2007 р. за № 1042/14309.
101. Про виконання Закону України „Про виконавче провадження”: постанова правління Національного банку України від 13.07.1999 р. № 340, зареєстроване в Мін’юсті 22.07.1999 р. за № 488/3781 // ОВУ.- 1999.- № 30. –Ст. 128.
102. Про виконання постанов про арешт коштів клієнта: лист НБУ від 12.06.2003 р. № 25-11/782-4215; лист НБУ від 22.03.2004 р. № 18-211/1046-2689 (щодо примусового списання коштів з рахунків клієнтів банку) .
103. Про врегулювання питання взаємодії з представниками державної виконавчої служби: лист Державної митної служби України від 26.02.2001 р. № 2/13-884-еп.
104. Про затвердження Положення про функціонування Інформаційно – аналітичної системи обліку та контролю за реалізацією арештованого виконавцями майна: наказ Мін’юсту від 21.01.2005 р. № 10/5 // ОВУ.-2005.- №4.- Ст. 254.
105.Про затвердження Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого: наказ Мін’юсту від 17.05.2004 р., зареєстрований у Мін’юсті 17.05.2004 р. за № 625/9224 // ОВУ. – 2004. - № 20. – Ст.1389.
106. Про затвердження Порядку передачі митними органами майна, конфіскованого за рішенням судів, органам державної виконавчої служби: наказ Мін’юсту, Державної митної служби України від 17.08.2001 р. № 46/5/571, зареєстровано в Мін’юсту 17.08.2001 р. за № 720/5911 // ОВУ.-2001.-№34. – Ст. 1619.
107. Про затвердження Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби: наказ Мін’юсту від 17.05.2004 р. № 37/5, зареєстрований у Мін’юсті 17.05.2004 р. за № 624/922 // ОВУ.- 2004. - № 20. – Ст. 1388.
108. Про затвердження статистичної звітності за формою № 4 „Звіт про роботу органів державної виконавчої служби” та Інструкції про порядок складання статистичної звітності щодо роботи державної виконавчої служби (форма №4): наказ Державного комітету статистики України від 20.03.2001 р. № 157.
109. Про затвердження Порядку забезпечення контролю за строками здійснення виконавчого провадження : наказ Мін’юсту України від 29.01.2004 р. № 11/5 //
110. Про затвердження Порядку надання інформації органами державної податкової служби на запити органів державної виконавчої служби : наказ ДПАУ та Мін’юсту України від 03.04.2007р. № 209/153/5// Зібрання поточного законодавства. – 2007. - № 17. – С.19.
111. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України: роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/565 // Збірник поточного законодавства , нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2002.- 17 квітня.
112. Про Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Законів України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження” : лист Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000 р. № 01-8/739 // Вісник господарського судочинства.- 2001. - №1 .
113. Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України: постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №12// Вісник Верховного суду України. – 2000. -№1.
114. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 2.- С.2-6.
115. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову: постанова Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. № 9 // Бюлетень Верховного Суду України.- 2007. - № 2 С.2-7.
116.Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері боротьби з корупцією : наказ Генерального прокурора України № 10гн від 07.05.2004 р.
117. Про організацію роботи і управління в органах прокуратури: наказ Генерального прокурора України № 1 від 19.09.2005 р.
118. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів: наказ Генерального прокурора України № 3 гн від 19.09. 2005 р.
119. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян : наказ Генерального прокурора України № 7гн від 19 вересня 2005 р.
120. Про організацію роботи з питань первинного обліку, ведення статистичної звітності в органах прокуратури та нагляду за обліком злочинів : наказ Генерального прокурора України № 1/3 гн від 26 грудня 2005 р.
121. Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України: наказ Генерального прокурора України № 9гн від 28 грудня 2005 р.
122. Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності: наказ Генерального прокурора України № 11 гн від 14.07.2006 р.
123. Про організацію роботи по представництву в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень : наказ Генерального прокурора України № 6 гн від 29.11. 2006 р.
124. Щодо порядку ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження , проведення перевірки виїмки та витребування виконавчого провадження: лист Мін’юсту від 19.11.2004 р. № 25-32-3203.
125. Щодо розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби: лист Вищого господарського суду України від 11.12.2006 р. № 05-3/2772// Вісник господарського судочинства. – 2007. - №2. – С.22.

II. Література

126. Авер’янов В. Новий погляд на виконавче провадження //Право України. – 2002.- № 12.- С.164-165.
127. Авторгов А. Разрешите обжаловать! Ещё раз о порядке обжалования действий (бездеятельности) государственного исполнителя // Юридическая практика. - № 13(223), 27 марта, 2001г.
128. Авторгов А. Новели виконавчого провадження // Юридична газета, №3 (3) 20 серпня 2003 року.
129. Анохин В., Щербатых И. Проблемы исполнения решений арбитражных судов //Хозяйство и право. - 1999 г. - №11.-С.24-31.
130. Анохин В. Квалификация правоотношений по исполнительному производству // Хозяйство и право.-2000.-№4.-С.88.
131. Артюх Ю. Взыскание с исполнительной службы //Юридическая практика. - №47 (257), 19 ноября 2002г.
132. Афанасьєв В. Виконавство – виконавчій владі (або як реанімувати інститут судового виконання) //Право України. –1994. – №10.-С.59.
133. Афанасьєв В.В. Исполнение решений арбитражных судов //Всеукр. наук. –практ. семінар “Судово-правова реформа: проблеми господарського судочинства”.. Тези доповід. та наук. повід. 23 травня 1995р.-Х., Націон. юрид. акад. України. –1995.-С.25-26.
134. Афанасьєв В.В. Організаційні та правові проблеми виконавчого провадження //Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03.-Х.,1995.
135. Афанасьєв В.В. Долг платежом красен. Практика исполнения судебных решений в США //Юридическая практика. - № 21(283), 27 мая 2003г.
136. Бабкова В.С. Організаційно-правові проблеми контролю в прокурорської діяльності /Автореф. дис. канд. юрид. наук: Х., Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. –1998, 18с.
137. Бабляк О. Виконавча служба тоне ... у документах //Урядовий кур’єр. - 2002р.-7 листопада.
138. Бакальчук В. Ігри у правосуддя? Чому багато рішень суду не виконуються //Юридичний вісник України. – 2002р., 16-22 листопада.
139. Баранкова В.В. Виконання судових рішень //Цивільне процесуальне право України /За ред. В.В. Комарова. –Х.,1999.-С.424-425.
140. Басков В.И., Коробейников Б.В. Курс прокурорского надзора. Учебник для студентов юридических вузов и факультетов с приложением нормативных актов. – М.: Издательство “Зерцало”, 2000.-С.337-340.
141. Бачун О. Розгляд скарг на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал господарського суду //Право України. – 2002.- №8.-С.58-62.
142. Білоусов Ю. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права //Закон і бізнес. – 2001р.- 3-9 лютого.
143. Білоусов Ю. Забезпечення законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників // Юридична Україна. – 2003.-№7.-С.7-11.
144. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навчальний посібник.-К.: Прецедент, 2004.- 192 С.
145. Білоусов Ю.В. Судовий контроль за виконанням рішень : питання процесуальної форми. Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково – практичної конференції (25-26 січня 2007 р.) // За заг.ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юридич. акад. України, 2007. – С.116-119.
146. Берензон А.Д., Мелкумов В.Г. Работа прокурора по общему надзору: Вопросы общей методики. – М.: Юрид. лит., 1974.
147. Берензон А.Д., Давыденко Л.М., Долежан В.В., Кенжаев С.К. Анализ районным (городским) прокурором правонарушений непреступного характера: Учеб. пособие /Филиал Ин-та повышения квалификации руководящих кадров прокуратуры СССР. - Х., 1981.
148. Богдан Й.Г., Фединяк Л.С. Особливості виконавчого провадження за участю іноземного елемента // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. - № 3. – С.49-53.
149. Бондар Ю. Додержання законодавства органами державної виконавчої служби //Вісник прокуратури. – 2001. - №3.-С.63-67.
150. Борецкий А.В., Долежан В.В. Акты прокуратуры по общему надзору: Учебное пособие. Филиал Ин-та повышения квалификации руководящих кадров Прокуратуры СССР. - Х., 1983.
151. Бородін М. Розгляд справ про звільнення майна від арешту // Радянське право.- 1988. - №2.
152. Борчук В. Чи захищає державна виконавча служба інтереси держави та громадян? //Вісник прокуратури - 2001.-№5. – С.66-68.
153. Бочарова С.Н. Совершенствование прокурорского надзора в исполнительном произвостве: проблемы теории и практики // Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – М., 2002.
154. Бояринцева М.А. Нормативне регулювання та практичні аспекти виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 1. – С.56-59.
155. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории).- М., 2001.
156. Васильєв Г.А. Прокуратура як гарант законності в державі // Вісник