ОСОБЛИВОСТІ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ :

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………………4

ВСТУП………………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ НА ДОСУ-
ДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ РОЗСЛІ-
ДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ НЕПОВНОЛІТНІХ...………………...……...15

1.1. Процесуальне положення і повноваження прокурора на досудових
стадіях кримінального процесу при розлідуванні злочинів неповно-
літніх…………..………………………………………..….…………...15

1.2. Сутність, завдання, форми і методи прокурорського нагляду за
додержанням законів при розслідувані злочинів неповнолітніх.......39

Висновки до розділу 1…………………………………………………63

РОЗДІЛ 2. НАГЛЯД ПРОКУРОРА ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПРИ
ПРОВАДЖЕННІ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА У СПРАВАХ ПРО
ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ………………………………………..68

2.1. Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної справи
щодо неповнолітніх………………………………........……………...68

2.2. Нагляд прокурора за додержанням законів при провадженні слідчих
дій у справах про злочини неповнолітніх…………………...……….86

2.3. Нагляд прокурора за законністю звільнення неповнолітнього від
кримінальної відповідальності й застосування примусових заходів
виховного характеру…………………………………………..……..116

Висновки до розділу 2……………………………………………….135

РОЗДІЛ 3. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ,
СПРЯМОВАНИХ НА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ
І ЗЛОЧИНІВ НЕПОВНОЛІТНІХ…………………………………. 139

3.1. Нагляд за виявленням і усуненням причин та умов, які сприяли
вчиненню злочинів неповнолітніми.………………………………..139

3.2. Сутність, значення і порядок внесення документів реагування щодо
усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів
неповнолітніми……………………………………………………….156

3.3. Співвідношення прокурорського нагляду й відомчого контролю
щодо встановлення та усунення причин і умов, які сприяли
вчиненню злочинів неповнолітніми…………………….…………..163

Висновки до розділу 3………………………………………………..172

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………185

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….206

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється тим, що у правовій державі, якою себе проголосила Україна, у ст.1 її Основного Закону– Кон-ституції України, забезпечення прав неповнолітніх, які виступають суб’єктами кри-мінально-процесуальних відносин, є обов’язком посадових осіб та органів, котрі ведуть кримінальний процес, а належне виконання ними цього обов’язку повинен забезпечити прокурор. Крім того, сучасне законодавство України в цій сфері потре-бує подальшого вдосконалення і приведення його у відповідність із міжнародними стандартами й угодами, ратифікованими Україною.Тому на сьогодні вкрай необхід-ні наукові дослідження, які б більш конкретно вирішували питання засад забезпе-чення правовими засобами прав і законних інтересів неповнолітніх, у тому числі і засобами прокурорського нагляду, котрі потрапили у сферу кримінального процесу.
Згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20. 11. 1989 р. і ратифікованою 27. 02. 1991 р. Україною, об’єктом особливої уваги держави повинні стати права та законні інтереси неповнолітніх, котрі потрапили у сферу кримінального судочинства. Україна взяла на себе низку законодавчо закріплених зобов’язань щодо захисту неповнолітніх [115]. Пріори-тетність молодіжної політики вказана в Основному Законі держави – Конституції України (ст.ст. 51, 52 наголошують на необхідності захисту прав дітей)[116, с. 22], Декларації “Про загальні засади молодіжної політики в Україні” (1992 р.), в Указах Президента України “Про національну програму “Діти України” (1996 р.), “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопо-рушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві”(1998 р.) і ще в багатьох нормативних актах держави.
Злочинність неповнолітніх у нашій країні протягом останніх десятиліть є однією з найбільш серйозних проблем та дестабілізуючих факторів. Ця проблема постійно привертає увагу вчених і практиків. Тому одним із найважливіших завдань вітчизняної юридичної науки є розробка правових заходів і створення юридичного поля, яке б визначало якість та ефективність протидії злочинності неповнолітніх. Стан і тенденції злочинності неповнолітніх належать до найважливіших індикато-рів морального здоров’я і становища підростаючого покоління в суспільстві. Моральна картина суспільства визначається у ставленні до дітей, а боротьба зі злочинністю не може стати ефективною, якщо законодавство орієнтується тільки на каральні процедури. У зв’язку з цим особливе значення мають питання досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх як найбільш проблемної стадії кримінального процесу. А вступ України в Раду Європи зобов’язує нашу країну привести українське законодавство у відповідальність із принципами міжнародного гуманітарного права і з відображаючими їх універсальними міжнародно-правовими актами, наприклад із Мінімальними стандартними правилами ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), затверджені Генеральною Асамблеєю ООН 10. 12. 1985 р., у ст. 2.3 яких вказано: “У рамках національної юрисдикції необхідно докласти заходів для прийняття комплексу законів, правил і положень, що стосується безпосередньо неповнолітніх правопорушників, установ та органів, до організації яких входять відправлення правосуддя у справах неповнолітніх” [187, с. 35]. Вони диктують необхідність відновлення ювенальної юстиції, що набуває особливого значення в умовах реалізації судово-правової реформи як комплексного механізму захисту непов-нолітніх, зокрема й тих, котрі потрапили до сфери дії кримінального процесу.
Науковий інтерес до проблем інституту досудового слідства у справах цієї категорії практично не послаблюється багато років. Йому приділено значне місце в дисертаційних і монографічних роботах, виданих у радянський період (60–90-ті ро-ки),а саме: В.І. Аркової, К. Бегалієва,О.Х. Галімова, В. В. Голіни, Н. П. Грабовської, Ю. М. Грошового, Н .І. Гуковської, А. І. Долгової, А. Я. Дубинського М. А.Єфи-мова, Л. Л. Каневського, А.С. Ланда, В. А. Лобанова, С. Д. Лук’янчикова, Г. М. Ми-ньковського, Є. Б. Мельникової, Ю. В. Минаєва, А. Л. Палстера, В. А. Панкратова, В. Я. Рибальської, Н. Ш. Сафіна, А. А. Сахарова, В. В. Сташиса, В. М. Точиловсь-кого, Я. Н. Шевченко, В. В. Шимановського, Н. В. Шость, А. Є. Якубова та ін. Наукові публікації названих авторів суттєво вплинули на розвиток інституту щодо неповнолітніх. Але ряд положень вимагає додаткового теоретичного розуміння у зв’язку з тим, що їх автори, оцінюючи інші історичні умови, об’єктивно не могли описати проблему, що виникла в останні роки. Крім цього, поява в кримінально-процесуальному законі змін і доповнень після прийняття Кримінального кодексу України у 2001 р. (далі КК), що стосується особливостей досудового слідства у справах неповнолітніх, прокурорського нагляду за додержанням законів при його провадження, вимагає досвіду примінення правових нових норм. Залишаються дискусійними проблемами кримінально-правового статусу неповнолітнього та інших суб’єктів, які беруть участь у цій категорії справх, порядку застосування заходів процесуального примусу, звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності й інші спірні питання, які потребують вирішення в новому Кримінально-процесуальному кодексі України (далі КПК).
Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на загальних засадах прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють ОРД, дізнання та досудове слідство загалом, у тому числі при розслідуванні кримінальних справ щодо неповнолітніх, що досліджувалися такими українськими, російськими та білоруськими вченими, як С. А. Альперт, М. І. Бажанов, Д. М. Ба-каєв, В. В. Голіна, Ю. М. Грошовий, Л. М. Давиденко, В. В. Долежан, Л. С. Жиліна, М. В. Жогін, В. С. Зеленецький, П. М. Каркач, В. В. Клочков, І. М. Козьяков, М. В. Косюта, А. М. Ларин, І. Є. Марочкін, О. Р. Михайленко, А. М. Михайлов, М. М. Михеєнко, М. І. Мичко, В.Т. Нор, Р. Д. Рахунов, М. В. Руденко, В. М. Сави-цький, Г. П. Середа, А. Б. Соловйов, В. В. Сташис, М. С. Строгович, В. Я. Тацій, Р. Р. Трагнюк, С. А. Шейфер та ін.
У роботі над дисертаційним дослідженням значну увагу приділено загальним питанням, формам і методам прокурорського нагляду за додержанням законності при розслідуванні кримінальних справ стосовно неповнолітніх, положенням криміналістичної методики і тактики, забезпеченню прав неповнолітньої особи на досудовому слідстві, над якими працювали такі науковці й практики, як Х. Д. Алік-перов, В. І. Аркова, В. П. Бож’єв, Л. М. Божович, Н. П. Власова, О. Х. Галімов, В. В. Голіна, Н. П. Грабовська, Ю. М. Грошевий, Н. І. Гуковська, С. І. Данилова, А. І. Долгова, А. Я. Дубинський, К. І. Дяченко, В. С. Зеленецький, Л. Л. Каневський, П. М. Каркач, Л. М. Карнєєва, М. О. Карпенко, В. П. Кашепов, А. С. Ландо, А. М. Ларін, С. Д. Лук’янчиков, П. А. Лупинська, В. Т. Маляренко, І. Є. Марочкін, Е. Б. Мельникова, Г. І. Міньковський, Ю. В. Мінаєв, О. Р. Михайленко, В. Т. Нор, Г. Є. Омельченко, В. Т. Очередін, Д. П. Письменний, В. Я. Рибальська, Н. Ш. Са-фін, Н. В. Сібільова, А. Б. Соловйов, К. К. Сперанський, М. С. Строгович, В. Н. То-чиловський, В. В. Шимановський, Я. М. Шевченко, Н. В. Шость, А. Є. Якубов та ін.
У той же час в Україні бракує досліджень теоретичних і методичних засад прокурорського нагляду за додержанням законів щодо неповнолітніх загалом і за провадженням досудового слідства у справах неповнолітніх зокрема.
Одним із суттєвих недоліків, що стосується проблематики дисертаційного дослідження, є те, що відсутній законодавчий механізм установлення низки обставин предмета доказування, наприклад у частині психологічних особливостей, психічного розвитку, які, у свою чергу, не мають однакового тлумачення. Проблеми дисертаційного дослідження виходять на поєднанні кримінального процесу і низки інших наук та дисциплін: кримінального права, криміналістики, кримінології, судової експертизи, загальної, підліткової, соціальної і судової психології, психіатрії, що припускає комплексний підхід до їх вирішення.
У системі пріоритетів прокурорського нагляду в цій галузі прокурорської діяльності на перший план висуваються завдання посилення правозахисної функції органів прокуратури, насамперед у дотриманні прав і свобод людини та громадяни-на, неповнолітньої особи, згідно із загальновизнаними принципами і нормами між-народного права. Кримінально-процесуальна діяльність, проведення слідчих дій поєднані із вторгненням в особисте життя неповнолітніх громадян, обмеженням їх прав і свобод, примінення процесуального примусу.
Названі обставини обумовлюють актуальність вибраної тематики дисерта-ційного дослідження, яка визначається необхідністю дослідження сутності консти-туційної функції прокуратури – нагляду за додержанням законів органами, які про-водять оперативно-розшукову діяльність (далі ОРД), дізнання, досудове слідство, а також розробки тактичних і методичних основ цієї діяльності у справах про злочини та суспільно небезпечні діяння неповнолітніх.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохо-ронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів” та науковим напрямом “Актуальні проблеми правосуддя, укріплення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні” (державна реєстрація № 0106 и 002293).
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у: а) науково-теоретичному та практичному обґрунтуванні, конституційної функції нагляду прокурора за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання й досудове слідство у справах про злочини неповнолітніх; б) розробці тактичних і методичних засад цієї діяльності; в) визначенні шляхів оптимізації та критеріїв оцінки, а також удосконаленні прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх. Для досягнення мети автором були посталені такі наукові завдання:
- вивчити й узагальнити теоретичні та правові засади діяльності прокурора на
стадії досудового слідства у справах неповнолітніх;
- структурувати предмет і об’єкти нагляду за додержанням законів органами,
які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство у справах неповнолітніх;
- розглянути і проаналізувати форми й методи доказової діяльності прокурора
в кримінальних справах щодо неповнолітніх;
- виявити та дослідити помилки, пов’язані з неповнотою розслідування кримі-
нальних справ, недоліки прокурорського нагляду;
- дослідити проблеми ефективності чинного законодавства, яке регулює діяль-
ність прокурора на досудових стадіях кримінального процесу й ефективності прак-тичної діяльності прокурора, яка стосується керівництва розслідуванням справ цієї категорії;
- визначити проблеми забезпечення засобами прокурорського нагляду законно-
сті при розслідуванні злочинів неповнолітніх, запропонувати шляхи їх розв’язання;
- розкрити особливості тактики і методики прокурорського нагляду за додер-
жанням законів органами досудового слідства і розробити основи тактичного та методичного забезпечення прокурорсько-наглядової діяльності;
- розробити пропозиції з удосконалення доказової діяльності прокурора
при розслідуванні кримінальних справ щодо неповнолітніх;
- на підставі проведеного дисертаційного дослідження внести пропозиції щодо
вдосконалення Законів України (далі ЗУ) “Про прокуратуру”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, КПК України, галузевих наказів Генрального прокурора України щодо неповнолітніх;
- розробити пропозиції з удосконалення законів щодо неповнолітніх.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають прокурорсько-наглядові відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання, досудове слідство у справах неповнолітніх.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні і практичні проблеми правового регулювання діяльності прокурора у здійсненні нагляду при провадженні досудового слідства щодо неповнолітнього.
Методи дослідження. Для досягнення вказаної в дисертації мети основою методології слугує система загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Так, використання загальнодіалектичного методу наукового пізнання кримінально-процесуальної дійсності та прокурорського нагляду, теоретичною базою якого є на-явність у філософії, теорії держави і права, теорії кримінального процесу й проку-рорського нагляду положення про правовий статус неповнолітньої особи та її відносини з органами й посадовими особами держави дало можливість розглянути прокурорський нагляд на досудовому слідстві в справах неповнолітніх у взаємодії і зв’язку з контрольною діяльністю інших державних, правоохоронних органів. Метод тлумачепння та системно-структурного аналізу застосовувався для визна-чення структури дослідження на досудовому слідстві взагалі й щодо неповнолітніх у тому числі, що дало можливість відповісти на порушені в дисертації питання і сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення прокурорського нагляду на цьому напрямі прокурорської діяльності. Використання методу порівняльно-правового аналізу передбачає застосування також спеціальних мето-дів, а саме: історико-правового (використання для вивчення історичного розвитку теорії і практики кримнального судочинства з окремих питань); порівняльно-правових (застосування для вивчення та порівняльного аналізу дало можливість проаналізувати повноваження прокурора, а також гарантії забезпечення прав неповнолітніх осіб на досудовому слідстві за законодавством України, Російської Федерації (далі РФ) та Республіки Білорусь (далі РБ), з одночасним зверненням до інших наук (кримінального процесу, психології, криміналістики тощо). За допомогою формально-логічного та предметно-теоретичного методів наукового пізнання досліджувалося законодавство, що регулює діяльність прокурора у кримінальному (дослідчому) процесі, досудовому слідстві при розслідуванні справ щодо неповнолітніх; правове положення прокурора та ін. Для опрацювання даних застосовувався і статистичний метод, що дало змогу виявити деякі тенденції щодо порушення вимог закону при розслідуванні справ неповнолітніх. Теоретичні висновки, що сформульовані у дисертаційному дослідженні, грунтуються на загальних досягненнях у науковій юриспруденції. Це дало змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, що постали на сучасному етапі прокурорської діяльності, стосовно забезпечення законності органами, які здійснюють ОРД, дізнання та досудове слідство щодо неповнолітніх, і накреслити шляхи їх вирішення.Вказані методи дослідження використовувалися з урахуванням їх взаємозв’язку та взаємозалежності для забезпечення повноти, всебічності й істинності наукових результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням із проблем, які виникають при розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх, після ратифікації Верховною Радою (ділі ВР) України міжнародно-правових актів, що стосуються захисту прав неповнолітніх, сутності прокурорського нагляду в досудо-вих стадіях кримінального процесу, прийняття в Україні низки важливих норматив-них актів (КК, КВК, внесення змін у КПК 21. 06 та 12. 07. 2001 р.р., внесення змін у ЗУ “Про прокуратуру” 12. 07. 2001 р. та до Конституції України 08. 12. 2004 р.). У дисертації комплексно досліджено сутність наглядової діяльності прокурора у цій сфері, запропоновано тактику, форми й методику зазначеної діяльності, а також розроблено критерії оцінки її ефективності. Висновки та пропозиції, до яких дійшов автор, спрямовані на вдосконалення прокурорсько-наглядової діяльності на досудо-вому слідстві, зокрема у справах щодо неповнолітніх.
Найбільш значними, такими, що мають як теоретичне, так і практичне значен-ня, є положення, які виносяться на захист, відповідають вимогам наукової новизни:
- уперше на рівні дисертаційного дослідження в контексті конституційної
(політичної) реформи в державі розглянуто функції прокуратури, процесуальне положення прокурора та проаналізовано природу прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання і досудове слідство в справах про злочини неповнолітніх;
- досліджено тактичні й методичні основи і форми прокурорського нагляду за
додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання і досудове слідство у справах щодо неповнолітніх; наведено визначення цих понять. Зокрема, сформу-льовано тактику прокурорської діяльності як систему наукових положень і реко-мендацій щодо організації та здійснення нагляду за додержанням законів на досу-довому слідстві з огляду на завдання, покладені на прокурора, з метою досягнення визначеного законом результату. Під методикою прокурорського нагляду в цій сфері прокурорської діяльності розуміється заснована на досягненнях науки та практики система певних правил,технічних прийомів і положень,які реалізуються прокурором шляхом наданих йому законом повноважень, методом пізнання кон-кретної оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки чи кримінальної спра-ви, їх попереднього сприйняття та накопичення запасу знань, що були б достатніми для забезпечення нагляду;
- наведено пропоновані в юридичній літературі питання слідчих дій, розгляну-
то слідчі дії, закріплені в нормах кримінально-процесуальних кодексів України, РФ, РБ. Відзначено найбільш типові помилки в діяльності органів досудового слідства, допущені у провадженні окремих слідчих дій, обґрунтовується висновок про те, що в новому кримінально-процесуальному законодавстві як України, так і зазначених держав, слід закріпити поняття слідчої дії, зазначено систему слідчих дій;
- уточненно повноваження прокурора у здійсненні нагляду за законністю про-
вення слідчих дій на досудових стадіях кримінального процесу; повного виявлення даних, які достатні для порушення кримінальної справи щодо неповнолітнього; аргументується висновок про межі прокурорського нагляду на дослідчому кримі-нальному процесі, окреслені предметом та об’єктом нагляду, завданнями й повно-важеннями прокурора в цій сфері;
- здійснено класифікацію повноважень прокурора на досудовому слідстві,
гументовано висновок про недостатність законодавчого забезпечення прокурора окремими організаційно-наглядовими повноваженнями: щодо порушення дисцип-лінарного провадження, внесеня подання про усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону тощо;
- внесено пропозицію обмежити процесуальні права начальника слідчого від-
ділу щодо обов’язковості для виконання даних ним вказівок слідчому в кримі-нальній справі, щоб розширити його адміністративні повноваження щодо органі-зації досудового слідства, що, на думку автора, сприяло б подальшому розширенню процесуальної самостійності слідчого;
- обґрунтовується точка зору, що першою стадією кримінального процесу є пере-
вірка заяв і повідомлень про злочини, наступною–порушення кримінальної справи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформу-льовані в дисертації положення щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства можуть бути використані в таких сферах, як: а) під час розробки но-вого КПК; б) для вдосконалення положень КК про кримінальну відповідальність та покарання осіб, які не досягли повноліття; в) як правозастосовча діяльність під час розробки документів Генеральною прокуратурою України; г) як науково-дослідна основа для подальшого дослідження проблем у здійсненні прокурором нагляду за додержанням законів щодо неповнолітніх у ході досудового слідства; д) для вико-ристання в навчальному процесі під час вивчення курсів“Прокурорський наг-ляд”,“Кримінальний процес”, для підготовки підручників, навчальних посібників, а також у системі підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів. Крім того, ці результати можуть бути враховані компетентними органами в подаль-шому вдосконаленні кримінального, кримінально-процесуального законодавства, законодавства щодо здійснення прокурорського нагляду в справах неповнолітніх.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі органі-зації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею та реко-мендована до захисту.
Основні положення дисертації представлені у монографії, навчальному посібнику, наукових статтях, у тому числі у фахових виданнях і тезах повідомлень на міжвузівських і міжнародних науково-практичних конференціях із подальшим опублікуванням тез, зокрема: 1) “Актуальні питання реформування правової систе-ми України” (м. Луцьк, 21–22. 05. 2004 р.); 2) “Реформування кримінального та кри-мінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 30. 09–1. 10. 2005 р.); 3) “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21–22. 10. 2005 р.); 4) “II Miedzv-narodowey naukowe-praktvcney konferencyi “Wykszta, cenie I nauka bez granic– ‘2005”, Premjsl–Praga, 19–27 grudnia 2005 roku; 5) “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 17–18. 03. 2006 р.); 6) “Актуальні питання реформування правової системи Украї-ни” (м. Луцьк, 2–3. 06. 2006 р.); 7) “П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельниць-кий, 27–28. 10. 2006 р.); 8) “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 1–2. 06. 2007 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором видано моно-графію “Прокурорський нагляд за додержанням законодавства щодо неповолітніх” (2006 р.), навчальний посібник “Кримінолгія”(2007 р., у співавторстві). З окремих питань, висвітлених у роботі, здійснено тринадцять публікацій, у тому числі п’ять – у наукових фахових виданнях, вісім – тези доповідей на конференціях.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження, відпові-дає логіці наукового пошуку й складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (275 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи становить 184 сторінки, повний обсяг дисертації складає 208 сторінoк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Відповідно з визначеними у вступі предметом і завданнями, у дисертації формулюються теоретичні висновки, обгрунтовуються основні положення і рекомендації щодо удосконалення прокурорского нагляду за додержанням законів при розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх.
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу як вітчизняного так і зарубіжного законодавства, практики його реалізації, теоретич-ного осмисленя наукових праць, сформульовані положення та рекомендації, спрямо-вані на удосконалення теорії прокурорського нагляду за додержанням законів оганами досудового слідства при розследуванні справ про злочини неповнолітніх та чинного законодавста стосовно особливостей нагляду та провадження у справах про злочини неповнолітніх на досудових стадіях кримінального процесу. Автором обґрунтовується теза стосовно виділення нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство у справах про злочини неповнолітніх у самостійний напрям наглядової діяльності прокуратури. Це зумовлено рядом чинників. З одного боку, важливістю тієї сфери правоохоронної діяльності, яка називається боротьбою зі злочинністю та іншими правопорушеннями неповнолітніх. В умовах, коли злочинність серед неповнолітніх унаслідок нестабільності й поширеності створює умови для поширення так званої “дорослої злочинності”, що взагалі становить загрозу національній безпеці, боротьба з нею, особливо в процесі провадження досудового слідства, є найважливішим завданням правоохоронної системи, в тому числі прокуратури. З іншого боку, при провадженні досудового слідства неминуче зачіпаються, а іноді істотно обмежуються права й інтереси громадян (у тому числі неповнолітніх), гарантовані Конституцією України та іншими законами, – одним із гарантів прав і свобод людини та громадянина в цій сфері є прокурорський нагляд.
Досудове слідство взагалі, і щодо неповнолітніх у тому числі, традиційно були та є об’єктом прокурорської уваги. Розглядаючи завдання, форми і методи діяльності прокуратури в межах названої функції висувається й аргументується теза про те, що на стадії досудового слідства в справах про злочини неповнолітніх проку-рор вирішує два взаємопов’язаних завдання: з одного боку, як державний охоронець закону піклується про права і законні інтереси суб’єктів досудового слідства (підоз-рюваного, обвинуваченого, потерпілого та інших учасників досудового слідства), з іншого – як учасник досудового слідства – сприяє розкриттю та розслідуванню злочину, притягненню винних до встановленої законом відповідальності.
Слід відзначити важливість особливостей прокурорського нагляду, що випливає з проведеного дослідження для правозахисної практики. Висновки та пропозиції базуються на результатах соціологічного дослідження серед працівників прокуратури й інших правоохоронних органів, а також матеріалах прокурорсько-слідчої та судової практики.
Проведене дослідження функцій прокурора в досудових стадіях криміналь-ного судочинства зі здійснення прокурорського нагляду в справах про злочини неповнолітніх, дає підстави прийти до певних висновків.
По-перше, що прокуратура, як і раніше, залишається багатофункціональним органом. Відповідаючи, згідно із чинним КПК України, за законність здійснення розслідування справ про злочини і суспільно небезпечні діяння неповнолітніх, прокурор протягом усього кримінального судочинства від імені держави здійснює кримінальне переслідування, забезпечує невідворотність відповідальності за вчине-ний злочин або суспільно небезпечне діяння. Звичайно, прокурор, як правило, кри-мінальне переслідування безпосередньо не здійснює, а направляє кримінальну спра-ву для проведення розслідування органам досудового слідства, але він є відповідаль-ним за законність, своєчасність і підставність кримінального переслідування.
Із метою забезпечення законності кримінального переслідування органами досудового слідства прокурор здійснює нагляд за виконанням законів у ході проце-суальної діяльності. Виходячи з правового статусу прокуратури України як центра-лізованої системи органів, що відповідає за виконання законів у державі в цілому, можна зробити висновок про те, що основною функцією прокурора в досудових ста-діях кримінального судочинства був раніше і залишається сьогодні нагляд за додер-жанням законів органами досудового слідства та дізнання. Кримінальне пересліду-вання – важлива, але додаткова функція, що випливає з його основної наглядової функції. Саме з метою попередження, виявлення й усунення порушень закону з боку органів досудового слідства прокурор втручається в їх процесуальну діяльність, забезпечуючи законність кримінального переслідування і невідворотність відпові-дальності за вчинений злочин. Повноваження прокурора затверджувати обвинуваль-ний висновок, погоджуючись тим самим з обвинуваченням, яке висунуте органом досудового слідства, а також право давати вказівки в справі і повертати справу для провадження додаткового розслідування, зобов’язує прокурора, в необхідних випад-ках, здійснювати функцію процесуального керівництва розслідуванням. Прокурор здійснює процесуальне керівництво не лише підлеглими йому слідчими прокурату-ри, але також у разі необхідності, з метою попередження, виявлення та усунення порушень закону і слідчими інших відомств, що свідчить про поєднання функції процесуального керівництва з основною наглядовою функцією прокурора.
Виходячи з цього, цілком закономірно можна зробити висновок про те, що повноваження прокурора згідно з чинним кримінально-процесуальним законодав-ством України зберегли владно-розпорядчий характер і можуть бути використані ним при реалізації кожної з притаманних йому функцій, насамперед прокурорського нагляду за виконанням законів органами досудового слідства, при розслідуванні зазначеної категорії злочинів і суспільно небезпечних діянь. Тому функції прокуро-ра на досудових стадіях кримінального процесу в справах неповнолітніх слід розглядати як системне явище, де основною його функцією є здійснення нагляду за виконанням законів органами розслідування, яка взаємодоповнюється і взаємо-пов’язана з його додатковими функціями кримінального переслідування і проце-суального керівництва розслідуванням.
Забезпечення прокурором прав і законних інтересів учасників кримінального процесу обумовлено його наглядовою діяльністю, здійснюючи яку, прокурор, виявивши факти порушення прав учасників кримінально-процесуальної діяльності, зобов’язаний вжити дійові заходи щодо їх усунення, для реального забезпечення прав, наданих законом учасникам кримінального процесу.
Оскільки проведене дослідження є одним із перших після прийняття нового КК України (2001 р.), внесення змін у КПК України та внесення на розгляд ВР України проекту нового КПК України і проекту нового ЗУ “Про прокуратуру”, в яких розглядаються функції прокурора на досудових стадіях кримінального проце-су, у тому числі й щодо розслідування справ неповнолітніх, воно не може претендувати на вичерпне дослідження всіх аспектів цих особливостей. Так, вимагають наступного подальшого вирішення на базі застосування кримінально-процесуального законодавства питання, які стосуються тактики і методики проку-рорського нагляду при розслідуванні кримінальних справ щодо неповнолітніх, кримінального переслідування і процесуального керівництва розслідуванням, яке здійснюється прокурором на досудових стадіях кримінального процесу, а також вивчення ефективності здійснення цих функцій, що, на нашу думку, вимагає спеціальних наукових досліджень. Разом із тим, автор надіється, що сформульовані ним висновки, наукові положення, пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики щодо правозастосовчої діяльності, внесуть певний вклад у теорію проку-рорського нагляду і кримінального процесу та будуть сприяти зміцненню законності й оптимальному вирішенню завдань кримінального судочинства на стадії досудо-вого слідства в справах неповнолітніх. А тому результатом дослідження є розробка й основних теоретичних положень, і практичних питань нагляду прокурора за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство у справах про злочини неповнолітніх. Зокрема, зроблено висновки, що:
1. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство у справах неповнолітніх, слід віднести до самостійної галузі прокурорського нагляду, що має свій спеціальний предмет і об’єкти нагляду. Спеціальним предметом нагляду є додержання вказаними органами вимог Конституції України, ЗУ “Про прокуратуру”, інших законів, КПК України, міжнародних правових актів щодо регулювання прав неповнолітніх. Спеціальні об’єкти нагляду перелічені в главах 8–10, 36 КПК.
2. Завдання прокурорського нагляду в загальному вигляді сформульовані КПК, ЗУ “Про прокуратуру” й ін. Спеціальні – визначені в КПК України, стосовно стадій та етапів досудового процесу – у спеціальному розділі щодо особливостей розслідування кримінальних справ неповнолітніх, а окремі із завдань – виникають у процесі застосування прокурором правових засобів нагляду за законністю конкретних дій та рішень органів досудового слідства під час розслідування кримінальних справ щодо неповнолітніх.
3. Прокурор на досудовому слідстві, крім наглядової функції, виконує й інші – функцію кримінального переслідування, яка включає порушення криміналь-ної справи прокурором, проведення ним окремих слідчих дій або розслідування кримінальної справи в повному обсязі, процесуальне керівництво досудовим слідством, направлення справи до суду та ін.
4. Повноваження прокурора, закріплені в ЗУ “Про прокуратуру”, КПК України й інших законах, є правовими засобами реалізації завдань та функцій прокуратури у певних процесуальних формах. Аналіз повноважень прокурора, визначених ст. 227 КПК, свідчить, що більша їх частина спрямована на забезпечення кримінального переслідування.
5. Під методикою прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які ОРД, дізнання та досудове слідство у справах неповнолітніх, на нашу думку, слід розуміти засновану на досягненнях науки і практики систему певних мето-дичних правил, технічних прийомів та положень, які реалізуються прокурором шляхом використання наданих йому законом повноважень, спрямованих на оптимальні способи застосування методів пізнання конкретної оперативно-розшу-кової справи, матеріалу перевірки або кримінальної справи стосовно неповноліт-ньої особи, шляхом їх попереднього сприйняття та накопичення запасу знань, до-статніх для забезпечення нагляду за додержанням законів зазначеними органами.
6. Нагляд прокурора за законністю провадження слідчих дій та прийняттям процесуальних рішень у справах неповнолітніх спрямований на забезпечення належності, допустимості й достовірності доказів на всіх етапах процесу доказу-вання (збирання, закріплення, перевірка та оцінка).
7. Предметом прокурорського нагляду на початкових стадіях дослідчого кримінального процесу є: 1) виконання вимог закону про приймання, реєстрацію, перевірку і вирішення заяв та повідомлень про злочини і суспільно небезпечні діяння неповнолітніх; 2) законність, обґрунтованість, підставність і своєчасність порушення кримінальної справи щодо неповнолітнього чи направлення заяви або повідомлення за належністю.
8. Процесуальне рішення слідчого про притягнення неповнолітньої особи як обвинуваченого є, передусім, висновком щодо вчинення неповнолітнім діяння, яке заборонено кримінальним законом, де предметом прокурорського нагляду є вико-нання слідчим вимог стосовно законності, обґрунтованості, підставності та своє-часності винесення відповідної постанови і забезпечення прав неповнолітнього під час її реалізації.
9. Предметом прокурорського нагляду на етапі обрання запобіжного заходу неповнолітньому підозрюваному, обвинуваченому є додержання слідчим передба-чених законом приводів і підстав затримання, забезпечення його прав як підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину. Затримання та взяття неповнолітнього під варту як запобіжний захід можливі лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину і тільки у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.
10. Предметом прокурорського нагляду на етапі закінчення досудового слід-ства щодо неповнолітнього є додержання вимог закону стосовно достатності зіб-раних доказів для прийняття остаточного процесуального рішення про закінчення досудового слідства, подальший рух справи, доведення вини неповнолітньої особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, забезпечення прав та законних інте-ресів усіх учасників досудового слідства, вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.
11. Оціночними критеріями ефективності нагляду за додержанням законів під час провадження досудового слідства у справах неповнолітніх можна вважати такі: повнота, принциповість і своєчасність використання повноважень, спрямова-них на попередження й усунення порушень закону та неупередженість у притяг-ненні винних до встановленої законом відповідальності.
12. Із метою вдосконалення чинного законодавства й організації прокурор-ського нагляду за додержанням законів під час провадження досудового слідства у

справах неповнолітніх, дисертант вважав би за необхідне внести такі зміни та доповнення:
- у ст. 29 ЗУ “Про прокуратуру” закріпити наглядові повноваження проку-рора, спрямовані на виявлення та усунення порушень закону. А у її ч. 3 словоспо-лучення “до узгодження” замінити на “щодо координації”;
- надати право прокуророві безперешкодно, за посвідченням, входити у приміщення органів, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для перевірки; викликати посадових осіб та громадян, вимагати усних або письмових пояснень стосовно порушень закону; вживати передбачені ст. 24 цього закону заходи прокурорського реагування; вносити приписи та подання до державних органів і посадовим особам щодо усунення порушень закону, причин та умов, які їм сприяли;
- у ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” (ст. 14) надати право здій-снення нагляду прокурорам міст, районів, районів у містах, міжрайонним та прирів-няним до них прокурорам;
- законодавчо закріпити координаційну функцію прокуратури щодо боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями неповнолітніх по координації дій як правоохоронних органів, так і органів виконавчої влади та місцевого самоврядуван-ня. Прийняти окремий закон про координаційну діяльність, а також процесуально закріпити функцію координації за прокуратурою України;
- у новому КПК України законодавчо закріпити функцію процесуального керівництва прокурором досудовим слідством як таку, що випливає з наглядових повноважень, особливо під час провадження досудового слідства у справах неповнолітніх. Визнати, що повноваження прокурора зі здійснення нагляду в галузі прокурорської діяльності носять владно-розпорядний характер;
- як одну з гарантій забезпечення законності закріпити в КПК обов’язковість участі прокурора під час допиту неповнолітнього підозрюваного, його затримання, а також у разі порушення питання перед судом про обрання неповнолітньому запо- біжного заходу у вигляді взяття під варту та під час притягнення неповнолітнього

як обвинуваченого. Щоб це питання регулювалося КПК, а не наказом Генерального прокурора України, як це має місце на даний час;
- вивести досудове слідство з підпорядкування органів прокуратури та інших правоохоронних органів і створити окремий, єдиний слідчий орган, відповідно до вимог розділу XV (п. 9) Перехідних положень Конституції України та створити у ньому окремі підрозділи (спеціалізацію) щодо розслідування злочинів і суспільно небезпечних діянь, вчинених неповнолітніми. Об’єднання слідчих органів та ство-рення єдиного слідчого органу забезпечить проведення кримінальної політики дер-жави; виключить втручання у процесуальну діяльність не уповноважених на те законом осіб і органів, а прокурорський нагляд сприятиме зміцненню законності в діяльності такого правоохоронного органу, як досудове слідство. Діяльність органів досудового слідства сьогодні регулюється великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили, однак у їх розмаїтті немає закону, котрий би визначав принципи, завдання, місце і роль діяльності досудового слідства. На думку дисер-танта, таким законом міг би стати ЗУ “Про статус досудового слідчого органу”;
- законодавчо закріпити особливості прокурорського нагляду за досудовим слідством у справах щодо неповнолітніх;
- у КПК України законодавчо врегулювати строки дослідчої перевірки заяв і повідомлень про злочини неповнолітніх, а також додаткової перевірки після скасу-вання прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та направленні матеріалів для додаткової перевірки. Пропонується, що такий термін може бути встановлений до 10 діб. Якщо внаслідок об’єктивних обставин прийняти правильне рішення і в цей термін не можливо, за клопотанням начальника органу дізнання або начальника слідчого підрозділу надати право прокурору продовжувати термін до 20 діб, а у виняткових випадках – до 30 діб;
- закріпити в КПК порядок прийняття, реєстрації, обліку й розгляду заяв і по-відомлень про злочини, який визнати першою, початковою стадією досудового слідчого процесу, з якої починається прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, у тому числі, слідства у справах неповнолітніх. Надати право слідчому, прокурору, органу дізнання під час перевірки повідомлення або заяви про злочин, вчинений неповнолітнім чи з його участю, виконувати окремі слідчі дії до порушення кримінальної справи, як-от: огляд місця події, освідування особи, призначення та проведення експертиз (судово-медичної, психолого-психіат-ричної) тощо, склавши відповідні процесуальні акти (протоколи, постанови);
- пропонується оповнити ст. 48 КПК України положенням про обов’язкове
сповіщення слідчим, прокурором (якщо він проводить слідство, згідно зі ст. 227 КПК України) захисника про проведення з його неповнолітнім підзахисним кожної слідчої дії, для надання можливості взяття участі в її проведенні, що також буде додатковою гарантією захисту прав і свобод неповнолітнього;
- доцільно ввести в КПК окрему статтю, де були б зазначені всі права неповно-
літнього обвинуваченого;
- виділити п. 4 ст. 433 КПК в окрему норму, в якій деталізувати з’ясування обставин про умови життя та виховання неповнлітнього;
- доцільно розглянути питання щодо вступу захисника у справах цієї ка-тегорії, а саме: а) неповнолітнім від 14 до 16 років – обов’язкове залучення захисника з моменту прушення кримінальної справи; б) неповнолітнім від 16 до 18 років – з моменту визнання особи підозрюваною. Також при пред’явленні обвинува-чення неповнолітньому, якщо він визнаний розумово відсталим, необхідною і обов’язковою має бути участь лікаря, який має спеціальні знання у галузі психіатрії, що на даний час не передбачено нормами КПК;
- розширити перелік осіб, які можуть бути залучені у кримінальне судо-чинство як законні представники неповнолітнього (п. 10, ст. 32 КПК України): допустити у певних випадках до справи інших його родичів – рідних брата, сестру, діда, бабу, вітчима, мачуху, представника органу опіки і піклування й ін.;
- законодавчо визначити моменти вступу законного представника неповноліт-нього обвинуваченого і припинення його функції по досягненні таким обвинуваче-ним повноліття. Пропонується закріпити в новому КПК положення про те, що у ви-падку, якщо неповнолітній досяг 18 років під час розслідування кримінальної спра-ви, на певній стадії кримінального процесу, то функції законного представника зали- шатися до її закінчення;
- внести зміни до ст.ст. 438 і 440 КПК, передбачивши, що зазначені у них процесуальні дії слідчий проводить у присутності законного представника неповно-літнього обвинуваченого, а усунути законного представника слідчий може лише у виняткових випадках, коли його участь завдасть шкоди інтересам неповнолітнього;
- п. 1 ст. 145 КПК доповнити словами: “а якщо запобіжний захід не обирався – з моменту відібрання зобов’язання про явку (ст. 148 КПК);
- у п. 2, ч. 1 ст. 433 КПК слова “не пов’язану з душевним захворюванням” слід замінити словами – “не пов’язану з хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки”;
- виключити зі ст. 434 КПК посилання на ст. 157 КПК України;
- вважаємо за доцільне у кримінально-процесуальне законодавство внести доповнення такого змісту: “затримання та взяття неповнолітнього під варту можуть застосовуватися після порушення кримінальної справи лише у разі, якщо він підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину чи, якщо йому пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину”;
- пропонується закріпити у КПК законодавчо – надати компетентним державним органам можливість у певних, установлених законом випадках, звільняти неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням ПЗВХ при вчиненні ними злочинів середньої тяжкості;
- доцільно, на нашу думку, визначити сутність такого акту слідчого, прокурора (якщо він проводить слідство), як подання, яке, на нашу думку полягає в тому, що це є процесуальний акт, який ґрунтується на зібраних доказах, підлягає внесенню у державний орган,громадську організацію чи посадовій особі щодо вжиття заходів для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Воно є юридичною підставою для обов’язкового виконання та притягнення особи, яка створила такі обставини, до установленої законом відповідальності і може бути внесено як до, так і після порушення кримінальної справи;
- законодавчо закріпити структуру подання та порядок його оскарження.Нада-
ти право знайомити з його змістом і таких суб’єктів кримінального процесу, як законного представника неповнолітнього обвинуваченого, потерпілого, його пред-ставника, цивільних позивача та відповідача;
- доповнити ст. 23 КПК ч. 2 такого змісту:“Подання є процесуальне рішення слідчого, прокурора, складене у зв’язку зі встановленням причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, і внесене у відповідний державний орган, громадську чи іншу організацію, посадовій особі з метою усунення цих обставин”;
- доповнити ч. 1 ст.224 КПК пунктом 5 про обов’язковість зазначення в додат-
ках до обвинувального висновку даних (довідку) про вжиті заходи щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину;
- закріпити в КПК положення про обов’язковість направлення слідчим прокуророві копію подання протягом доби після його внесення;
- доповнити ст. 114-1 КПК окремою частиною слідуючого змісту:“У разі вияв-
лення порушень закону, винесення слідчим незаконних і необгрунтованих постанов, порушує клопотання перед прокурорм щодо їх скасування”.
Висновки і пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути вико-ристані у законотворчій діяльності, при прийнятті Закону про внесення змін до Конституції України; при підготовці й прийнятті нового ЗУ про прокуратуру та органу досудового слідства; підготовці нового й удосконаленні чинного кримі-нально-процесуального законодавства України; у розробці постанов Пленуму ВС України; у практичній діяльності правоохоронних і правозахисних органів України; у науково-дослідницькій діяльності, а також у навчальному процесі при викладанні курсів “Прокурорський нагляд”, “Судові та правоохоронні органи”, “Кримінальний процес”; у системі правового навчання співробітників правоохоронних органів; при підготовці навчально методичних матеріалів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Ю.В., Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч.- К.:
Антипов В.І.та ін. Правові джерела, 2002.- 423 с.
2. Алексеев А.А. Внесение следователем представления об устранении причин
и условий, способствующих совершению преступлеступлений
//Вопр. криминалистики.- М., 1964.- №2/27.- С. 70-77.
3. Аликперов Х.Д. Освобождение от уголовной ответственности несовершен-
нолетних //Законность.- 1999.- №9.- С. 11-15.
4. Аликперов Х.Д., УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной
Курбанов К.Ш. ответственности //Гос-во и право.- 2000. - №1.- С. 54-60.
5. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, субє’к-
кти.- Х., 1995.- С. 10-11.
6. Арсеньєв В.Д. О фактах, не подлежащих доказыванию в процессе уголовно-
го судопроизводства //Правоведение.- 1965.- №1.- С. 104.
7. Арькова В.И. Принудительные меры воспитательного характера, которые
применяются к несовершеннолетним: Учеб. пособ.- Иркутск:
Иркутский гос. ун-т.- 1978.- 58 с.
8. Архіви судів, прокуратур та органів внутрішніх справ Волинської області.
9. Асанов В.М., Решения прокурора по делу, которое поступило с обвинини-
Асанов В.В. тельным заключением: Лекция.- М., 2001.- 153 с.
10. Ашитко В.П. Функция контроля начальника следственного управления в
уголовном судопроизводстве: Автореф. дисс…канд. юрид.
наук.- М., 1996.- 26 с.
11. Бажанов М.И. К вопросу о содержании представлений следователя и част-
ных определений судов на устранение причин и условий,
способствующих совершению преступлений//Работа проку-
рора по предупреждению правонарушений.- Х.,1968.- С. 41.
12. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка //За-
конность.- 1995.- №1.- С. 51-53.
13. Бакаев Д.М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел.-
М.: Юрид. лит-ра, 1979.- 110 с.
14. Балашов А.Н. Действитеоьно ли возбуждение уголовного дела – первона-
чальная стадия уголовного процесса //Соц. законность.- 1989.-
№ 8.- С. 53-54.
15. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності.- К.: Атіка,
2004.- 296 с.
16. Бегалиев К. Прокурорский надзор за расследованием дел о несовершенно-
летних /Под общ. ред. А. С. Панкратова.- М .: Юрид. лит-ра.-
1971.- 96 с.
17. Беляев В.П. Прокурорский надзор в правовом регулировании обществен-
ных отношений.- М.: Щит, 2001.- С. 242-244.
18. Бекешко С.П. Подозреваемый в советском уголовном процессе.- Минск:
Матвиенко Е.А. Высш. шк., 1969.- 128 с.
19. Белый Н.А. Процессуальное положение подозреваемого в уголовном
процессе (по зак-ву Украины и Молдавии): Автореф. дисс...
канд. юрд. наук.- К., 1995.- 20 с.
20. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Психологи-
ческое исследование.- М.: Просвещение, 1968.- 464 с.
21. Божьев В.П. Нормативно-правовые предпосылки повышения эффектив-
ности прокурорского надзора в СССР/ В кн.: Совершенство-
вание прокурорского надзора в СССР.- М.: Юрид. лит-ра.-
1973.- С. 159-160.
22. Бойцова Л., Уполномоченный по делам несовершеннолетних //Сов.
Бойцов В. юстиция.- 1992.- № 9.- С. 10.
23. Болташев Е.Д. Функции прокуратуры в судебных стадиях уголовного про-
цесса.- М., 2002.- 198 с.
24. Борысова Н.Е. Концепция формирования отрасли ювенального права в рос-
сийской уголовной системе //Автореф. дисс…д-ра юрид. наук.
М., 1999.- С. 26.
25. Бритвич Н.Г. Теоретические основы и практика предъявления для опозна-
ния: Автореф. дис…канд. юрид. наук.- Х., 1968.- С. 8.
26. Булагрин В. Представления следователя //Соц. законность.- 1965.- № 3.-
Мелкумов В. С. 18.
27. Бурданов В.С. Обмен опытом повышает качество следствия //Следственная
практика.- М., 1969.- Вып. 82.
28. Быков Л.А. Прокурорский надзор за исполненнием законов в деятельности
органов дознания и предварительного следствия: Дисс…канд.
юрид. наук.- М., 1967.- С. 109.
29. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка проводить
дізнання.- Х.: ТОРСИНГ.- 2001.- 220с.
30. Васильєв А.М. Рассмотрение заявлений и сообщений о преступлениях.- М.:
Госюриздат.- 1954.- 96 c.
31. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалисти-
ческом обществе.- М.: Наука, 1979.- 229 с.
32. Власова Н.А. Досудебное производство в уголовном процессе.-М.,2000.-С.68.
33. Власова Н.А. Возбуждение уголовного дела: теоретические и практические
проблемы //Журн. русс. права.- 2000.- № 11.- С. 25.
34. Власова Н.А. Проблемы совершенствования форм досудебного производ-
ства в уголовном процессе: Автореф. дисс…д-ра юрид. наук.-
М., 2001.- С. 28-29.
35. Волкова Н.П. Педагогіка: Посіб.- К.: Академія, 2001.- 575 с.
36. Волкотруб С.Г. Актуальні питання кримінально-процесуального затримання
//Зб. тез Міжнар. наук.-пр. конф., ч. 3, підтом II.- Хмельниць-
кий.- 2005.- С. 22-25.
37. Вопросы доказательственного права и предварительного расследования уголов-
ных дел (по материалам судебной практики).- МЮЗИ.- 1987.- 86 с.
38. Висший надзор прокуратуры за исполнением законов: сутность и содержание
//Научн. инф. по вопросах борьбы с преступностью.- 1991.- №128.- С.79.

39. Галимов О.Х. Малолетние лица в правовом судопроизводстве.- СПб: Питер.-
2001.- 224 с.
40. Галимов О.Х. Проблемы правового регулирования уголовного судопроизвод-
ства с участием несовершеннолетних: Дисс...канд. юрид. наук.-
Омск, 1997.- С. 72.
41. Галкин Б.А. Советский уголовно-процессуальный закон.- М.: Госюриздат,
1962.- 255 с.
42. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державно-
му управлінні: Автореф. дис…д-ра юрид. наук.- Х., 2003.- 36 с.
43. Герасимов И.Ф. Теоретические проблемы раскрытия преступления: Автореф.
дисс...канд. юрид. наук.- М., 1978.- 32 с.
44. Голина В.В. Работа органов нутренних дел, суда и прокуратуры по предуп-
реждению преступности. Учеб. пособ.- Х., 1981.- С. 60-61.
45. Гончар Т.О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним
правом України: Дис…канд. юрид. наук.- О., 2004.- 211 с.
46. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции
СССР 1979г.//Правопорядок и правовой статус личности.- Са-
ратов: Изд-во Сарат. ун-та.- 1980.- С. 51-58.
47. Грабовская Н.П. Принудительные меры воспитательного характера //Курс со-
ветского уголовного права: Т.2.- Л., 1970.- С. 486-506.
48. Гриненко А.В., Принцип презумпции невиновности и его реализация в досу-
Кожевников Г.К. дебном уголовном процессе.- Х.: Консум, 1997.- 97 с.
49. Гродзинський М. Питання доказування у КПК УРСР//Рад.право.-1962.-№2.-С.58.
50. Грошевий Ю.М., Прокурорський нагляд в Україні.- Донецьк.- 1997.- 251 с.
Марочкін І.Є.,
51. Грошевой Ю.М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судеб-
ного разбирательства.- Х.: ХЮИ.- 1997.- 84 с.
52. Гуковская Н.I., Расследование и судебное разбирательство дел о преступле-
Долгова А.И.и др. ниях несовершеннолетних.- М.: Юрид. лит-ра.- 1974.- 208 с.
53. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе.-М.:Юрид.л-ра.-1981.-192с.
54. Давиденко Л.М. Функції прокуратури України згідно з Конституцією України
//Право України.- 1997.- № 6.
55. Давиденко Л. Кримінальне переслідування як форма прокурорської діяль-
Куц В. ності у сфері протидії злочинності//Вісн. Академії прокурату-
ри України.- 2007.- № 1.- С. 83-91.
56. Данилова С.И. Установление и устранение причин и условий,способствовав-
ших совершению преступления встадии предварительного
следствия: Дисс...канд. юрид. наук.- М., 2001.-186 с.
57. ДобровольськаТ.Н., Процесуальне положення підозрюваного під час попередньо-
Миньковський Г.М. го слідства і дізнання //Рад. право.- 1960.- №6.- С. 28-35.
58. Добровольская Т.Н. Принципи советского уголовного процесса (вопросы, теория
и практика).- М., 1971.- С. 47.
59. Добровольская Т.Н. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе
//Сов. гос-во и право.- 1959.- № 9.- С. 92-96.
60. Долгова А.И. Формы прокурорского надзора //В сб.: Вопросы прокурор-
ского надзора.- М.: 1972.- С. 48-58, 79.
61. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности неновер-
шеннолетних.- М.: Юрид. лит-ра.- 1982.- 160 с.
62. Доля Е. Следователь: где и каким ему быть? //Сов. юстиция.- 1990.-
№ 15.- С. 17.
63. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры: Автореф. дисс…д-ра
юрид. наук.- М., 1991.- С. 6.
64. Дребенев А.П. Деятельность следователя по предупреждению преступле-
ний: Дисс...канд. юрид. наук.- Л., 1969.- С. 155-156.
65. Дубинский А.Я., Некоторые вопросы,что возникают в стадии возбуждения
Лукьянчиков С.Д. уголовного дела о преступлениях несовешеннолетних.-
КВШ МВС СССР.- К., 1975.- № 9.- С. 90-97.
66. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту: у чинному КПК України та у його проекті
//Право України.- 2005.- №6.- С. 61-63.
67. Дугин А.Т. Разграничение прокурорского надзора и ведомственного кон-
троля за расследованием в органах внутренних дел //Науч. ин-
форм. по вопросах борьбы с преступностью.-1992.-№141.-С.46.
68. Дяченко К.І., Процесуальні особливості розслідування справ про злочини
Шость Н.В. неповнолітніх.- Х.: Константа.- 1997.- 56 с.
69. Евстигнеева О.В. Использование специальных познаний в доказывании на пред-
варительном следствии в российском уголовном процессе:
Дисс...канд. юрид. наук.- Саратов.- 1998.- С. 59.
70. Ефимов М.А., Причины и условия, способствующие преступности несовер-
Лобанов В.А шеннолетних //Предупреждение провонарунарушений несо-
вершеннолетними.- Минск., 1978.- 120 с.
71. Жилина Л.С. Прокурорский надзор за исполнением законов при производ-
стве следственных действий: Автореф. дисс…канд. юрид.
наук.- Х., 1998.- 19 с.
72. Жилина Л.С. Прокурорский надзор за исполнением законов при производст-
ве следственных действий:Дисс...канд.юрид.наук.-Х.,1998.-213с.
73. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием
уголовных дел.- М.: Юрид. л-ра.- 1968.- 264 с.
74. Жогин Н.В., Предварительное следствие.- М., 2001.- С. 28-29.
Фаткуллин Ф.Н.
75. Жуков А.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному
делу.- Саратов, 1990.- с. 73-76.
76. Закон України “Про прокуратуру”//Вісн. прокуратури.- 2001.- № 6.- С. 110-117.
77. Закон СССР “О прокуратуре СССР” от 30. 11. 1979 г.//Ведомости Верховного
Совета СССР – 1979.- № 19.- С. 843.
78. Закон України “Про звернення громадян”//Голос України.- 1996 р.- № 199.
79. Закон України від 18. 02. 1992 р. (із послідуючими змінами) “Про оперативно-
розшукову діяльність”//ВВР України.- 1992.- № 22; 2000.- № 10.
80. Закон Республики Беларусь “О прокуратуре Республики Беларусь”.
81. Закон Российской Федерации “О прокуратуре Российской Федерации”.
82. Заросинський О. Вивчення особистості неповнолітнього обвинуваченого на до-
судовому слідстві //Право України.- 2005.- № 8.- С. 67-71.
83. Захаров Є. Круглий стіл з проблем реформування конституційного стату-
су прокуратури //ПравоУкраїни.- 2005.- № 4.- С. 138-139.
84. Звирбуль В.К. Основные направления и формы работы следователя по пре-