Правові проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів в Україні :

Короткий опис

З М І С Т

Зміст 2

Перелік умовних позначень 3

Вступ 4

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ
ЗАГАЛЬНИХ СУДІВ, ЯК СУБ’ЄКТІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ 17

1.1. Поняття судової влади, її суть та функції 17

1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів 34

1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як
суб’єктів судової влади та основної ланки системи правосуддя 65

1.4. Висновки до розділу 1 91

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ
СУДІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ 96

2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних
судів 96

2.2. Функціональний розподіл обов’язків між суддями та іншими
працівниками суду 125

2.3. Організаційне забезпечення діяльності судів 144

2.4. Проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів в
діяльності місцевих загальних судів України 153

2.5. Висновки до розділу 2 177

Висновки 181

Список використаних джерел та літератури 187

Додатки 205

В С Т У П
Актуальність теми. В умовах політичного монополізму радянської системи загальні суди формувалися та діяли як складова частина системи державних органів, виконуючи невластиві їм функції.
Проголошення України суверенною, правовою, демократичною державою [49] з реалізацією принципу розподілу влад [93]2, здійснення багатьох реальних кроків у цьому напрямі, суттєво змінили статус місцевих загальних судів і їх суддів.
У суспільстві все більше утверджується розуміння того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі.
Згідно з Конституцією України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Безперечно надійний захист прав і свобод людини та громадянина, як того вимагає Основний Закон України може забезпечити тільки судова система, яка діятиме на загальновизначених демократичних засадах. Відтак одним із стратегічних завдань розвитку державності в Україні було і залишається проведення судово-правової реформи, яка передбачає становлення в українській державі незалежних місцевих суддів, які мають стати основою гарантій прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності в державі.
На даний час в Україні функціонує 671 місцевий загальний суд. В них працює 4550 судів, що становить 2/3 всього суддівського корпусу України. Місцеві загальні суди розглядають по першій інстанції біля 90% всіх судових справ, тобто ці суди є первинною і основною ланкою судової системи, а тому їх робота є індикатором стану судочинства в державі.
Цими судами в Україні за 2003 рік розглянуто біля 6 мільйонів справ і якщо врахувати , що з отих шести мільйонів справ оскаржено приблизно
10 відсотків, 90 відсотків, тобто 5 з гаком мільйонів рішень, ніхто не оскаржує [120] важливість і значення роботи місцевих загальних судів важко недооцінювати.
Разом з тим вітчизняна правова наука приділяє належну увагу вивченню організації роботи Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду, апеляційних судів, однак з поля зору випустила основну ланку правосуддя місцеві загальні суди.
Організація роботи місцевих загальних судів потребує детального вивчення і аналізу, так недопустимим є ті факти, що вже майже два роки в місцевих загальних судах відсутня Інструкція з діловодства, відсутнє Положення про функціональні обов’язки працівників апарату суду, звужені права та компетенція голови місцевого суду, відсутня спеціалізація по розгляду справ серед суддів цих судів, чітко не розмежована компетенція судових розпорядників та судової міліції.
Поза увагою науковців залишилася динаміка становлення місцевих загальних судів, організаційно – правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів, проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Тому актуальність розробки названих проблем не викликає сумнівів.
Втілення в життя визначених Конституцією орієнтирів побудови судової системи, визначення правового статусу місцевих загальних судів в цій системі потребує насамперед, проведення ґрунтовного наукового аналізу. В той же час, у сучасній правовій науці, проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів ще жодного разу не ставали предметом спеціального дослідження.
Тобто реалізація положень Концепції судово-правової реформи, схваленої Верховною Радою України 28 квітня 1992 року [32] щодо перебудови вітчизняної судової системи в цілому і в місцевих загальних судів, як первинної ланки системи, зокрема, далеко не проста і швидкоплинна в часі справа.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії та теорії держави і права правничого факультету Національного Університету “Острозька Академія” в межах і відповідно до Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення організації і діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.099031). та плану науково-дослідної роботи Національного університету “Острозька академія” на 2003-2004 роки (протокол вченої ради №2 від 25 вересня 2003 року) та плану науково-дослідної роботи кафедри історії та теорії держави і права Національного університету “Острозька академія” за темою: “Здійснення судово-правової реформи в Україні, гарантування прав фізичних і юридичних осіб України правовими засобами”.
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету “Острозька Академія” 26 червня 2003 р. (протокол № 11).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на вдосконалення організації і функціонування місцевих загальних судів загальної юрисдикції в аспекті здійснення судової реформи в Україні. Формулювання пропозицій, спрямованих на удосконалення Конституції України, законів України “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про судоустрій України”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, “Про Вищу Раду юстиції”, КПК України та ЦПК України.
Дослідження цієї мети вимагає вирішення таких найважливіших завдань:
- дослідити теоретичні аспекти реалізації конституційних положень про судову владу та її основних функціях;
- проаналізувати становлення місцевих загальних судів, як суб’єктів судової влади в історії України;
- визначити основні напрями подальшого розвитку місцевих загальних судів в процесі проведення судово-правової реформи;
- дослідити структуру та повноваження місцевих загальних судів при реформуванні судової системи і правосуддя в Україні;
- дослідити зміст конституційних гарантій незалежності місцевих загальних судів та їх суддів, науково обґрунтувати зміни до норм Закону України “Про судоустрій України”, які регулюють діяльність суддівського самоврядування;
- проаналізувати стан реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів та реалізацію міжнародно-правових стандартів, що до статусу суддів місцевих загальних судів в законодавстві України;
- розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює організацію і функціонування місцевих загальних судів, як основних ланок судової системи України.
Об’єктом дослідження – є теоретичні, методологічні та процесуальні проблеми правового регулювання суспільних відносин пов’язаних з організацією та функціонуванням місцевих загальних судів загальної юрисдикції в Україні.
Предметом даного дослідження – є правове регулювання організації та функціонування місцевих загальних судів в період проведення реформування судової системи України, що визначається Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України “Про судоустрій”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, Указами Президента “Про державну судову адміністрацію”, Положенням “Про Раду суддів України” та іншими нормативно-правовими актами.
Методи дослідження. При здійсненні наукового пошуку використано в поєднанні теоретичний та прикладний типи дослідження. Їх спрямовано на розкриття правових проблем організації та діяльності місцевих загальних судів.
До основних серед дослідницьких методів, що використовувались при написанні дисертаційного дослідження належить загальний метод пізнання для всіх наук – метод діалектики. Згідно з його принципами всі явища природи і суспільного життя органічно взаємозв’язані і взаємозумовлені. Вони залежать одне від одного і перебувають у постійному русі і розвитку і саме з окремих явищ формується єдність їх складових частин і властивостей.
Серед спеціально-наукових методів пізнання можна виділити структурно-функціональний метод, що передбачає розгляд будь-якого явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів (підрозділ 1.1).
Але особливе місце тут займає формально-догматичний метод, який досліджує “догму” права. Інколи цей метод називають спеціально-юридичним. Серед інших методів дослідження в галузі правових проблем йому належить чільне місце. Цей метод включає такі прийоми, як опис і аналіз правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію (підрозділи 1.3;). З допомогою таких прийомів досліджувались зміст та юридична природа поняття місцеві загальні суди, описувалися і аналізувалися правові принципи діяльності місцевих загальних судів в судовій системі України, здійснювалася зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу, досліджувались юридичні факти, формулювались визначення та загальна концепція наукового пошуку (підрозділ 1.2). Особливо велику роль зіграв формально-догматичний метод у систематизації та класифікації розрізненої системи суспільних відносин які виникають внаслідок функціонування місцевих загальних судів у єдине органічне ціле. На його основі створювалося підґрунтя для дослідження згаданих відносин на предмет досконалості їх законодавчої бази, вироблення рекомендацій для практичної діяльності, визначення шляхів удосконалення в найкращому варіанті (підрозділ 2.1).
За допомогою наступного методу – порівняльно-правового дослідження, з’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне й особливе у становленні і діяльності місцевих загальних судів, виявлялися спільні і відмінні риси судових органів . Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався, також, як засіб розкриття особливостей місцевих загальних судів в інших країнах, спосіб аналізу, виявлення окремих переваг організації діяльності місцевих судів у інших державах і спроб перенесення їх на вітчизняну дійсність (підрозділи 2.2; ).
Метод конкретно-соціологічного дослідження включає такі прийоми як особисте спостереження за діяльністю місцевих загальних судів та посадових осіб судової влади, усне опитування службових осіб органів судової влади, анкетування, співбесіди (підрозділ 2.1). Ці прийоми цінні тим, що забезпечують одержання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя. Велике значення при використанні методу конкретно-соціологічного дослідження має судова практика. Саме з матеріалів практики одержувалися фактичні дані, на базі яких перевірялася ефективність діючого законодавства, формулювалися рекомендації і пропозиції щодо його покращення.
За допомогою історичного та порівняльно-історичного методу ретроспективно, тобто не догматично, а в динаміці, розглядалася вся панорама явищ дослідження, в єдності з історичним досвідом враховувалося усе позитивне і цінне що було нагромаджено наукою за увесь шлях розвитку, з’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне і
особливе у змісті правовідносин виникаючих в сфері судоустрою (підрозділ 1.2).
Кожен з них у конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднані з іншими. Була здійсненна спроба інтегративного підходу дослідження проблем місцевих загальних судів в судоустрої України на сучасному етапі, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, синтезованих у спеціально-юридичному та соціологічному підходах, які у своїй єдності відобразили багатоаспектне бачення становлення судової системи: закономірності її формування та забезпечення державою, втілення в предметно-практичній діяльності місцевих загальних.
Фактологічна база дисертації базується на матеріалах юридичної практики, узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях, судової практики, нормативно-правових актах органів виконавчої влади, зокрема, обласних державних судових адміністрацій України.
Різні аспекти проблеми організації та діяльності місцевих загальних судів в Україні тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у докторських дисертаціях Кульчицького В.В.[106] , Толочка О.М. [210] , Ткаченка Ю.В. [207] , кандидатських дисертаціях Білової О.В. [13] , Смородинського В.С. [194] , Подкопаєва С.В. [165] , Гогуся О.В. [36] , Москвич Л.М. [133] , в монографічних роботах Шемчушенка Ю.С. [223] , Погорілка В.Ф., Авер’янова В.Б., Кривенко Л.Т., Мурашина Г.О. [164] , Селіванова А.О. [186] ,
Сташиса В.В., Тація В.Я. [196] , Тодики Ю.М. [209] , Маляренка В.Т., [117] , Молдована В.В. [131] , Марочкіна І.Є.,
Сибільової Н.В. [123] , Мельника М.Ю. [125] , Кондратьева Я. [92] .
Російських вчених – Стецовского Ю.И. [201] , Мишина А.А. [130] , Гуценко К.Ф., Ковалева М.А. [45] та ін.
Однак, ґрунтовних комплексних теоретико-прикладних розробок по даній проблемі не було.
Усі зазначені вище, а також чимало інших праць науковців та власний багаторічний практичний досвід роботи автора на посаді голови місцевого загального суду послужили науково-теоретичною основою даного наукового пошуку.
Наукова новизна дослідження визначається як вибором маловивченої проблеми так і обґрунтуванням винесених на захист положень, які мають важливе значення як для розвитку правової теорії, так і правозастосовчої діяльності місцевих загальних судів.
Наукова новизна дисертації полягає перш за все в тому, що це одне з перших в українській науці досліджень спеціально присвячене проблемам організації і функціонування місцевих загальних судів в аспекті здійснення судової реформи, які розглядаються в єдності загальних і конкретних питань. Вперше вчинена спроба розкрити в рамках однієї роботи правові засади організації і діяльності місцевих загальних судів, яка охоплює сукупність основних теоретичних і практичних положень, необхідних для характеристики цієї первинної судової ланки. В дисертації дається комплексне і системне обґрунтування організації і діяльності місцевих загальних судів як суб’єктів судової влади в цілому і їх повноваження зокрема, відповідно Конституції України, Законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, чинного процесуального і матеріального законодавства. Відповідно до одержаних, в ході дисертаційного дослідження, нових наукових результатів, на захист виносяться зроблені дисертантом узагальнення, оцінки і висновки, нові підходи до вирішення питань поставленої проблеми.
Елементи новизни знайшли вираження у тому, що у вітчизняній правовій науці вперше:
- виділено крім функцій судової влади правосуддя та контролю такі функції судової влади, як дозвільну функцію, організаційну функцію, кадрову функцію, інформаційно-статистичну функцію, розяснюючу функцію, функцію обрання міри запобіжного заходу у вигляді арешту, функція звільнення від покарання і направлення для відбуття покарання. Зроблено висновок про можливість отримання судовою владою нових фунцій у відповідності до ступеня демократичного розвитку суспільства так і позбавлення судової влади від невластивих її функцій;
- розкрито динаміку становлення судової влади в незалежній Україні і визначено такі етапи її становлення:
1. набуття судовою владою самостійного значення в механізмі новоствореної держави до прийняття Концепції судово-правової реформи (1991-1992р.р.);
2. розвиток судової системи до прийняття Конституції України (1992-1996р.);
3. розвиток судової системи у руслі реалізації чинної Конституції України до прийняття Закону України “Про судоустрій України” (1996-2002р.р.);
4. реформування судової системи на сучасних демократичних засадах;
- визначено теоретичні основи та обґрунтовано можливості реформування місцевих загальних судів в судовій системі України у відповідності до європейських стандартів, запропоновано розробити “Концепцію вдосконалення організації та діяльності місцевих загальних судів на 2005-2010 роки” в якій передбачити:
1. надання місцевим загальним судам статусу юридичної особи;
2. введення в штат місцевого загального суду посад заступника голови з питань матеріально-технічного забезпечення з правами підпису на банківських документах і бухгалтера;
3. надання права голові місцевого суду рекомендувати суддів цього суду на посади його заступників;
4. законодавчо передбачити в державному бюджеті України контрольні цифри фінансувань на кожний місцевий суд;
5. надання голові місцевого суду права ініціювати дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевого суду перед кваліфікаційною комісією суддів;
6. спростити порядок оформлення процесуальних документів, які виносяться місцевими загальними судами;
7. процесуально закріпити розгляд всіх категорій справ по першій інстанції за місцевими судами дотримуючись принципу рівності перед законом;
8. запровадити обов’язкову спеціалізацію в місцевих загальних судах серед суддів по розгляду кримінальних та цивільних справ;
9. розробити диференційований порядок сплати державного мита при зверненні до суду у відповідності від отриманого річного прибутку заявника;
- уточнено поняття “судова влада”, “місцеві загальні суди загальної юрисдикції”, “місцеві міжгалузеві суди загальної юрисдикції” його сутність у сучасних умовах;
- розкрито особливості адміністративно-правового статусу голів, суддів місцевих загальних судів, працівників апарату цих судів та судових розпорядників, розроблено проект Положення про функціональні обов’язки працівників апарату суду та судових розпорядників де передбачено функціональні обов’язки кожного працівника апарату місцевого загального суду;
- дістала подальшого розвитку система гарантій незалежності та недоторканості суддів місцевих загальних судів в законодавстві України в порівнянні з міжнародно-правовим стандартами щодо статусу суддів внаслідок чого запропоновано змінити правовий статус органів суддівського самоврядування;
- розкрито роль та значення законів, підзаконних нормативно-правових актів організаційного характеру в становленні і функціонуванні місцевих загальних судів;
- запропоновано значну кількості уточнень, змін та нововведень до Конституції України, Законів “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, Закон України “Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” від 18 березня 2004р.; КК України; КПК України; ЦПК України; КУпроАП та іншого чинного законодавства в організації і функціонуванні місцевих загальних судів, зокрема запропоновано розробити “Концепцію вдосконалення організації та діяльності місцевих загальних судів на 2005-2010 роки”, проекту Положення про функціональні обов’язки працівників суду та судових розпорядників, проекту Інструкції про діловодство в місцевих загальних судах
Практичне значення результатів, одержаних дисертантом, полягає в тому, що, також можуть бути використанні:
- у сфері науково дослідницької діяльності, так як окремі положення в дисертації є дискусійними, що в свою чергу може стати основою для подальших наукових досліджень проблем судової влади в цілому і її основних ланок – місцевих загальних судів;
- у навчально-методичному процесі результати використанні у виданні навчального посібника “Судова влада в Україні” автором з грифом Міністерства освіти і науки України, а також розроблені положення і висновки можуть використовуватися при читанні лекційних курсів “Організація судових і правоохоронних органів”, “Організація роботи в суді”, “Організація судової влади” і проведенні практичних занять;
- у правозастосовчій сфері (діяльності місцевих загальних судів);
- процесі вдосконалення законодавства (внесення змін і доповнень до Конституції України, Законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” Закон України “Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”).
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана на кафедрі історії та теорії держави і права правничого факультету національного університету “Острозька академія”, обговорена на засіданні кафедри 27 серпня 2004 року, протокол №1 та на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних органів 26 жовнтя 2004 року, протокол №2. Окремі питання дисертації доповідались на щорічних підсумкових наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів Національного університету “Острозька академія” у 2001, 2002, 2003 роках; неодноразово на засіданні кафедри історії та теорії держави і права правничого факультету Національного університету “Острозька академія”; на всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” 20 квітня 2002, 23 квітня 2003 року, 21 травня 2004 року в м. Острог.
На регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” в юридичному інституті Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника 16 квітня 2004 року в м. Івано-Франківську, Міжнародній науково-практичній конференції “Судова-правова реформа в Україні: проблеми і перспективи” в Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича.
За результатами дослідження сформульовано та подано до Верховної Ради України пропозиції по вдосконаленню Конституції України, проекту Закону України “Про судоустрій України” 26 березня 2004 року.
Публікації. За результатами дослідження автором видано навчальний посібник “Судова влада в Україні” з грифом Міністерства освіти і науки України, опубліковано 17 одноосібних наукових статей, в тому числі 11 – у фахових наукових виданнях, затверджених ВАКом України, а також в трьох тезах наукових повідомлень.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, переліку нормативних актів та використаної літератури та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки, із них основного тексту 187 сторінок в тому числі список використаних джерел на 18 сторінках, який складається з 248 найменувань та додатку.

Список літератури

ВИСНОВКИ.
1. Підсумовуючи дослідження питань організації і функціонування місцевих загальних судів загальної юрисдикції в Україні ми вбачаємо ряд правових, економічних, соціологічних проблем в організації та функціонуванні місцевих загальних судів.
Одним із стратегічних завдань розвитку державності в Україні було і залишається проведення судово-правової реформи, яка передбачає становлення в українській державі незалежних місцевих загальних судів, що складають основу судової системи України, діяльність яких повинна бути спрямована на захист прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності у державі, що має реалізовуватися виключно засобами правового характеру. Основними завданнями судово-правої реформи в Україні є піднесення соціального престижу суду внаслідок створення сильної, незалежної та неупередженої судової влади. Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини і громадянина, як того вимагає Основний Закон України, може тільки судова система, яка діятиме виключно на засадах, визначених Конституцією, а саме: законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості та ін., в умовах незалежності і недоторканності суддів. Важливо відмітити, що нарівні з такими основними функціями судової влади як здійснення правосуддя та конституційного контролю судова влада здійснює: контрольну функцію; дозвільну функцію; організаційну функцію; кадрову функцію; інформаційно-статистичну функцію; роз’яснюючу функцію; функцію обрання міри запобіжного заходу у вигляді арешту; функцію звільнення від покарання і направлення для відбуття покарання.
2. Концепція судово-правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 року серед основних завдань передбачає перебудову судової системи в цілому і місцевих загальних судів, як первинної ланки цієї системи зокрема. Реформувати судочинство – це далеко непроста і швидкоплинна в часі справа, але орієнтири визначені в Конституції України і вони поступово втілюються в життя.
Однак не дивлячись на ці заходи, досі не має відповідного офіційного програмного документа щодо подальшого розвитку та реформування судової системи, який відповідала би вимогам сьогодення. Проблема реформування судової системи України полягає в намаганні створення чотирьохступеневої судової системи, яка не відповідає європейським стандартам. Питання правового визначення організації та діяльності судової системи в цілому і її органів ще потребує глибокого наукового аналізу та оцінки, а тому ми вважаємо передчасною констатацію успіхів вітчизняної правотворчості у цій сфері і вважали б за доцільне запропонувати:
Внести зміни до Конституції України назвавши VІІІ розділ не “Правосуддя”, а “Судова влада”.
Створити в Україні трьохступеневу судову систему судів, яка відповідала б європейським стандартам і з цією метою:
- законодавчо закріпити судами першої інстанції – місцеві суди, судами апеляційної інстанції – апеляційні суди Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; касаційною інстанцією – Верховний Суд України;
- реорганізувати Апеляційний суд України з передачею його функцій апеляційним судам Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
- реорганізувати Вищий адміністративний суд України з передачею його функцій і штату суддів судовій палаті в адміністративних справах;
- реорганізувати господарські суди в цивільні з передачею їх функцій міжгалузевим судам загальної юрисдикції;
3. Законодавчо закріпити обрання суддів на адміністративні посади:
- голову Верховного Суду України – з’їздом суддів України;
- голову апеляційного суду – конференцією суддів;
- голову місцевого суду – загальними зборами суддів.
4. Реорганізувати державну судову адміністрацію в управління судової адміністрації Верховного Суду України, вивівши його із підпорядкування виконавчої влади і створити низові структури даного управління.
5. Розробити і прийняти “Концепцію вдосконалення організації та діяльності місцевих загальних судів на 2005-2010 роки” якою передбачити ряд заходів по вдосконаленню роботи місцевих загальних судів в напрямку їх незалежності та самостійності в зв’язку з чим:
- надати місцевим загальним судам статусу юридичної особи із самостійним балансом та рахунком в установах банку;
- передбачити в штаті місцевого суду заступника голови суду по господарських питаннях з правом підпису на банківських документах та бухгалтера;
- в Законі України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та на наступні роки необхідно передбачати належний процес формування бюджету в частині фінансування місцевих загальних судів з тим, щоб виділених коштів було достатньо для здійснення незалежного судочинства. Видатки на утримання судів повинні передбачити у цьому Законі окремим рядком для кожного суду.
- надати право голові місцевого суду рекомендувати суддів на посади його заступників;
- надати голові місцевого суду право ініціювати дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевого суду перед кваліфікаційною комісією суддів;
- процесуально закріпити розгляд всіх категорій справ по першій інстанції за місцевими судами дотримуючись принципу рівності перед законом;
- законодавчо закріпити обов’язкову спеціалізацію в місцевих загальних судах серед суддів по розгляду кримінальних та цивільних справ.
- розробити і прийняти диференційований порядок сплати державного мита при зверненні до суду у відповідності від отриманого річного прибутку заявника;
7. Розробити і прийняти Інструкцію про порядок ведення діловодства в місцевих загальних судах.
8. Розробити і прийняти Положення про функціональні обов’язки працівників апарату суду та судових розпорядників де передбачити функціональні обов’язки кожного працівника апарату місцевого загального суду;
9. Конституційно-правові гарантії незалежності і недоторканості суддів є невід’ємною складовою частиною незалежності місцевих загальних судів.
Зокрема такі гарантії закріпленні не тільки в чинному законодавстві нашої країни, вони випливають із ст. 6-1 Конвенції “Про захист прав людини та основних свобод” прийнятої в м. Римі 4 листопада 1950 року якою передбачено право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
На першій позиції серед цих гарантій стоїть особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів. Разом з тим вагомим недоліком порядку першого призначення на посаду судді місцевого суду строком на 5 років є відсутність конкурсного відбору кандидатів на цю посаду.
На нашу думку є необхідність в створенні конкурсної комісії по відбору кандидатів для призначення на посаду судді місцевого суду і розробці Положення про конкурсні комісії суддів.
10. Переглянути правові норми, які регулюють компетенцію органів суддівського самоврядування і привести їх у відповідність до Конституції України, зокрема:
- виключити із компетенції членів Ради суддів України право ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів;
- ввести квоту участі голів судів та їх заступників в керівних органах суддівського самоврядування не більше ¼ від загальної кількості їх членів;
- законодавчо закріпити перелік питань в діяльності судів по яких можуть проводити перевірки органи суддівського самоврядування.
11. Реалізовуючи міжнародно-правові стандарти щодо статусу суддів місцевих загальних судів в законодавстві України слід в першу чергу враховувати вимоги Європейської Хартії про закон про статус суддів прийнятої 10 липня 1998 року в м. Лісабоні. Зокрема в Хартії враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав й основних свобод людини, що передбачає право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону; основні принципи Організації Об’єднаних Націй про незалежність суддів, схвалені Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у листопаді 1985 року; рекомендації N R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів.
Разом з тим ми вважаємо що основною проблемою реалізації міжнародних правових стандартів що до статусу суддів в законодавстві України є положення Хартії, що при прийнятті нових законів або внесенні змін в чинне законодавство не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
З метою усунення порушень даної міжнародно-правової норми ми вважаємо слід:
- визначити п. 2. ст. 13 Закону України “Про статус суддів” в попередній редакції до змін внесених Верховною Радою України 8 жовтня 1999 року;
- внести в КК України статті, якими передбачити кримінальну відповідальність за наклеп та образу судді;
- визначити строк призначення судді на посаду голови районного суду у відповідності до редакції ст. 23 Закону України “Про судоустрій” від 5.06.1981 року із внесеними змінами;
- розширити повноваження голови місцевого районного суду у відповідності до ст. 26 Закону України “Про судоустрій” від 5.06.1981 року із внесеними змінами.

Список використаних джерел:

1. Абросимова Е.Б., Владимирова Л.Д. Конституционные модели судебной власти. Сравнительное конституционное право. Редакционная коллегия: Ковлер А.И., Чиркин В.Е., Юдин Ю.А. – М., 2001.
2. Адоніс Е. Чи виростають судді зі своїх суддівських мантій? [Судові системи і судді в сучас. епоху]. // Юрид. вісн.України. – 29.08. – 4.09. 1996.
3. Алексеев В.Б., Кашепов В.П. и др. Научная организация труда в аппарате судов и учреждений юстиции. – М.: Юр. лит., 1984.
4. Аналіз діяльності місцевих судів області за 2003 рік. Територіальне управління державної судової адміністрації в Рівненській області. – Р., 2004.
5. Андрусяк T.I. Теорія держави i права. – Львів, 1997.
6. Анушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. – Саратов: Изд-во Саратовского Университета, 1986.
7. Апостол Д. Інструкція судам. // Праці по вивченню історії українського права. – 1928. – №11.
8. Аристотель. Політика. – М., 1893.
9. Барак А. Судейское усмотрение. / Пер. с англ. – М., 1999.
10. Бартоле С. Организация судебной власти в Центральной и Восточной Европе. // Конституционное Право: Восточноевропейское Обозрение. – 1998. – № 3 (24).
11. Безнасюк А.С., Рустамов Х.У. Судебная власть: Учебник для ВУЗов. – М., 2002.
12. Біла книга. Інформаційний звіт Міністерства Юстиції України про діяльність у 1996 році. – К., 1997.
13. Білова О.В. Проблеми устрою судової влади. Кандидатська дисертація – Х., 1997.
14. Білоус В.Т., Молдован В.В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
15. Богданов Л. Точка зору. // Юридичний вісник України. – 2004. – №10.
16. Богдановская И.Ю. Судейское право и его современная роль. // Право и демократия: Межвуз. сб. науч. тр. – Минск, 1995. – Вып. 7.
17. Бойко В. Ф. Нова Конституція i судова влада. // Право України. – 1997. – №1.
18. Бойко П. Пани б’ються, а в судді – чуб тріщить. // Юридичний вісник України. – 2004. – №11.
19. Бойко В.Ф., Євдокимов В.О., Юлдашев О.Х. Право людини на правосуддя. Судове право України. Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003.
20. Бойко В.Ф. Проблеми правосуддя в Україні i шляхи їх вирішення. // Право України. – 2002. – №3.
21. Бойко В.Ф. Становлення незалежного високопрофесійного суду – нагальна потреба сьогодення. // Вісник Верховного Суду України. – 1996. – №1.
22. Бойко В.Ф. Судова система: проблеми реформування та розвитку. // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6(22).
23. Ботыр К.И. Всеобщая история государства и права. – Москва: Юрист, 1998.
24. Бринцев В.Д. Конституційний шлях коригування курсу судово-правової реформи. // Право України. – 2003. – №2.
25. Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні. – К.: Юстиніан, 2003.
26. Бульба О. До питання поділу влади в Україні: пошук оптимальних вapiaнтів. // Право України. – 2003. – №4.
27. Варфоломєєва Т. Судово-правова реформа в Україні. Думка адвокатів. // Адвокат. – 1996.
28. Васильев Г.А. Конституційний Суд України: деякі проблемні питання захисту прав i свобод людини i громадянина. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №l.
29. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. – М., 1913. – Т.l.
30. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – Москва: Юрист, 1995.
31. Вислобоков К.А. Права, по которым судится малороссийский народ (1743г.). Історико-юридичний аналіз. – К., 1994.
32. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №30.
33. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №2(36).
34. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №4(44).
35. Воробьев Г.А. Планирование судебного следствия. – М., 1978.
36. Гогусь О.В. Процесуальні та організаційні питання забезпечення осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві. Кандидатська дисертація. – К., 1996.
37. Голос України. – 18.05.2004 р.
38. Гончаренко В.Д. Хрестоматія з історії держави і права України. У 2т. – К., 2000.
39. Городовенко В. Принцип незалежності суддів i підкорення їх лише законові як один з основних принципів судочинства в Україні. // Право України. – 2002. – № 4.
40. Государственное право буржуазных и освободившихся стран: Учебник. – К., 1988.
41. Григор’єва Л.І. Принцип незалежності судової влади та гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина. // Вісн. Верховного Суду України. – 1999. – № 4.
42. Гришковец А.А. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности государственных служащих. // Право и политика. – 2001. – № 9.
43. Громадська довіра: неупереджене правосуддя та юстиція: Матеріали українсько-канадської конференції 1-3.10.1997р. – К.: Українська Правнича Фундація, 1999.
44. Грушевський М.К. Ілюстрована історія України. – К-Л, 1913.
45. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. – М., 1998.
46. Даль В. И. Толковый словарь. – М.: Гос. Издательство иностранных и национальных словарей, 1939.
47. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Русский язык, 1981. – Т. ІІ.
48. Даффи П. Европейская конвенция о правах человека и эффективность судебной защиты. // Судебный контроль и права человека: Материалы рос.-брит. семинара, Москва, 12-13 сент. 1994 г.: [Сборник]. – М., 1996.
49. Декларація Про державний суверенітет України. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31.
50. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13.
51. Деякі проблеми зміцнення судової гілки влади. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №2(36).
52. Дикий Є. Правосуддя в Україні. // Соц. політика і соц. робота. – 1999. – № 2.
53. Димитров Ю. Навіщо нам потрібен апеляційний суд? // Право України. – 1994. – №3.
54. Дмитриев Ю.А., Черемных Г.Г. Судебная власть в механизмах разделения властей и защите прав и свобод человека. // Государство и право. – 1997. – № 8.
55. Дрыга М.М. Отчет о исполнении решений ІІ и ІІІ внеочередного съезда судьей Украины. // Вестник Верховного Суда Украины. – 2000. – № 1.
56. Дудник А. Система правосудия в Российской Федерации. // Юрид. практика. – 1997. – № 10.
57. Електронно-технічне забезпечення діяльності судової влади. // Право України. – 2001. – № 6.
58. Європейська конвенція „Про захист прав людини і основних свобод” від 4 листопада 1950 року. Збірка договорів Ради Європи. – К.: Парламентське видавництво., 2000.
59. Европейская хартия о статусе судьей. Постатейный комментарий. // Российская юстиция. – 1999. – №№ 8-9.
60. Европейская хартия о статусе судьей. // Российская юстиция. – 1999. – № 7.
61. Ємельянова В. Судді потребують захисту. // Юридичний вісник. – 2004. – №22.
62. Жилин Г.А. Гражданское дело в суде первой инстанции. – М.: Городец, 2000.
63. Заєць А.П. Територіальна організація влади в Україні. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2002.
64. Зайчук В. Демократичні принципи діяльності радянського суду. – К., 1965.
65. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів.” Збірник законодавчих та нормативних актів. МВС України. – К., 2003.
66. Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. – К.: Українська правнича фундація, 1994.
67. Закон України “Про органи суддівського самоврядування” від 02.02.1994 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22.
68. Закон України “Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” від 18 березня 2004р. // Голос України. – 18.05.2004р.
69. Закон України “Про статус суддів”. Збірник законодавчих та нормативних актів. МВС України. – К., 2003.
70. Закон України “Про судоустрій України” від 5 червня 1981 року із змінами i доповненнями, внесеними згідно із Законами № 2464-12 від 5.06.1992p. № 4017-12 від 24.02.1994р.
71. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року. // Вісник Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28.
72. Закони України спрямовані на реалізацію судово-правової реформи. Офіційне видання. – К.: Ін Юре, 2001.
73. Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. – К.: Українська правнича фундація, 1994.
74. Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. – Ростов н/Д.: Изд. центр «Март», 2000.
75. Изварина А.Ф. Судебная власть в Российской Федерации. – Ростов н/Д.: Изд. Центр «Март», 2001.
76. Інструкція з діловодства. Затверджено наказом Міністра юстиції України від 13.03.1997 р. №22/5. – К.: Право, 1997.
77. Історія держави i права України: Курс лекцій. / Шевченко 0.0., Самохвалов В.О. та iн. / За ред. В.Г. Гончаренко. – К.: Beнтypi, 1996.
78. История советской Конституции. В документах. 1917-1956. – М.: Госиздат юридической литературы, 1957.
79. Каленов Ю.А., Перлов И.Д. Организация работы народного суда. – М.: Юр. лит., 1964.
80. Карпечкiн П. Судова влада на сучасному етапі. // Вісник прокуратури. – 2003. – №3 (23).
81. Касинюк Л. Основи Конституційного права України. – Xapкiв: Одiсей, 1997.
82. Кашанина Т.В., Кашанин А.В. Основы российского права. – М.: Норма, 2001.
83. Ківалов С.В. Деякі питання судової реформи. // Вісник прокуратури. – 2000. – №1.
84. Ківалов С.В. Об’єднати зусилля в ім’я якісного проведення судової реформи. // Право України. – 2003. – №3.
85. Ківалов С.В. Правничий довідник для професійних суддів. – О.: Юридична література, 2003.
86. Клеандров М.И. Судебные системы государств участников СНГ. – Москва: Юристь, 2002.
87. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Юрiнком Інтep, 2002.
88. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України. // Право України. – 2003. – №10.
89. Кожевников М.В. История советского суда. – М.,1957.
90. Коліушко І., Куйбіда Р. “Мала судова реформа” – перший крок до побудови нової системи правосуддя”. // Адвокат. – 2001 – №3.
91. Комаров С.А. Общая теория государства и права в схемах и определениях. – М.: Юрист, 1998.
92. Кондратьев Я. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. – К.: Юрiнком Iнтep, 2002.
93. Конституція України. – К.: Право, 1996.
94. Конституція України. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – К.: А.С.К., 2003р.
95. Конституція України. Науково-практичний коментар. Тацій В.Я., Грошевой Ю.М. та інші. – Х.: Право, 2003.
96. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава i право України 1917-1920. – К., 1997.
97. Короткий путівник по європейській Конвенції з прав людини. – Л.: Кальварія, 1998.
98. Костицький В.В., Медведчук В.В. Суди в Україні. Збірник матеріалів та нормативно-правових актів. – К., 1999р.
99. Концепція судово-правової реформи в Україні. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30.
100. Кривенко Л. Інституціоналізація конституційно-правової відповідальності – необхідна складова розширення та оновлення судової системи. // Право України. – 2003. – №1.
101. Кримiнальний Кодекс України. – К.: Юрiнком Iнтep, 2001.
102. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001.
103. Кузнецов О.А., Хромов Л.Н. Техника быстрого чтения. – М., 1983.
104. Кузьминець О., Калиновський В. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2002.
105. Кульчицький В.В., Сидорчук О. Суд присяжних і наукова думка про нього в Україні після судової реформи 1864р. // Право України. – 2003. – № 6.
106. Кульчицький В.В. Суспільно-політична активність. Конституційні аспекти. Докторська дисертація. – Х., 1987.
107. Кучма Л.Д. Перспективи судової гілки влади. // Урядовий кур’єр. – 2003. – №108.
108. Лазарев В.В. Общая теория государства и права. – М.: Юрист, 1996.
109. Ленін В.І. Первісний варіант статті “Чергові завдання Радянської влади”. Повне зібрання творів. – Т.36.
110. Лебедев В.М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития. – С-Пб.: Лань, 2001.
111. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. – К.: Наукова думка, 1981.
112. Лисенков С.Л. Конституція України: матеріали до вивчення. – К.: Либідь, 1997.
113. Лукашова Н.П., Малеев. А.Ю. Про деякі питання організації діяльності суду першої інстанції. // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1(23).
114. Макаренко Г. Розвиток системи правосуддя у контексті судової реформи. // Юридичний вісник України. – 2004. – №10.
115. Макарова Н.П., Москвин С.С. Организация работы народного суда. – М.: Юр. лит., 1974.
116. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. – С-пб., 1874. – Т.l.
117. Маляренко В.Т. Довідник судді. – К.: Воля, 2003.
118. Маляренко В.Т. Коментар до Закону “Про судоустрій України”. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
119. Маляренко В.Т. Новий етап в історії Верховного Суду України. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №1.
120. Маляренко В.Т. Розвантаження судді – потреба часу. / Голос України – 2003. – N1112.
121. Маркс К., Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії. Твори. – Т. 4.
122. Марочкін І.Є. та ін. Організація роботи в органах прокуратури. Навчальний посібник. – Харків, 2002.
123. Марочкін І.Є., Сибільова Н.В., Толочко О.М. Організація судових та правоохороних органів. – Х.: Право, 1996.
124. Матеріали семінару: Застосування у захисті прав людини законодавства України і міжнародних конвенцій. У 2 т. – К., 2001. – Т.2.
125. Мельник М.Ю., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. Закони і коментарі. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001.
126. Мельник П.В., Цимбал П.В. Судова система України: навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000.
127. Мельник В.М. Искусство быстрого и интенсивного чтения. – К., 1990.
128. Мироненко О.М. Суд i судочинство В УНР (березень 1917 – квiтень1918). // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – №2
129. Мишецький А.А. Історія про запорозьких козаків. – К., 1927.
130. Мишин А.А. Конституционное (государственное право) зарубежных стран. – М., 1998.
131. Молдован В.В. Судоустрій України. Опорні конспекти. – К.: Юмана, 1997.
132. Монтеск’є Ш. Про дух законів. – К.: Наукова думка, 1989.
133. Москвич Л.М. Організаційно правові проблеми статусу суддів. Кандидатська дисертація. – Х., 1999.
134. Москвич Л.М. Статус суддів: теоретично та порівняльно-правовий аналіз. – Х., 2004.
135. Мульченко В. Розвиток законодавства України, що забезпечує охорону правосуддя. // Право України. – 2003. – №l.
136. Народный судья. Основные направления деятельности. – М., 1988.
137. Огляд практики з Європейського суду з прав людини. Норми та стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Мінюст України. – К., 2002.
138. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1991.
139. Омельяненко Г.М. Концептуальні питання судово-правової реформи в Україні. // Проблеми державно-правової реформи в Україні. – К., 1997.
140. Омельяненко Г.М. Нова Конституція України i питання судової влади та судочинства. // Право України. – 1996. – №10.
141. Омельяненко Г.М. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні. // Право України. – 1998. – № l.
142. Онiщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу? // Право України. – 2003. – № 5.
143. Онопенко В. Закон – один, проектів – шість: [Проекти Закону про судоустрій: Бесіда з депутатом України В. Онопенком]. // Юрид. вісн. України. – 1998. – №. 43.
144. Онопенко В. Захищати права і свободи: [Судово-правова реформа: Ст. нар. депутата України.]. – 16.06.1998.
145. Онопенко В. Конституція й судочинство: розбіжності та парадокси. // Закон i бізнес. – 1997. – № 42.
146. Онопенко В. Конституція України і судочинство: розбіжності та парадокси: [Ст. нар. депутата України]. / Голос України. – 14.04.1999.
147. Онопенко В. Менше парадоксів, більше справедливості: [Судово-правова реформа: Ст. нар. депутата України]. / Голос України. – 27.11.2003р.
148. Онопенко В. Рамки для прокурора, або ще раз про судово-правову реформу: [Ст. нар. депутата України]. / Голос України. – 28.07.1998.
149. Онопенко В. Судово-правова реформа: мета і засоби: [Ст. нар. депутата України]. / Голос України. – 27.10.1998.
150. Онопенко В. Час приймати рішення: [Проведення судово-правової реформи: Ст. нар. депутата України]. // Юрид. вісн. України. – 21-27.05.1998.
151. Организация судебной деятельности. / Под ред. Алексеева В.Б. – М.: Юр. лит., 1977.
152. Організація судової влади в Україні. – К.: Юрiнком Iнтep, 2002.
153. Організація судочинства в Україні. / За ред. Лавриновича О.В. – К., 2000.
154. Орехов Р. Судебная реформа требует радикального подхода: [РФ]. // Рос. Юстиция. – 1998.
155. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик. – М.: Юридическая литература, 1983.
156. Основи судоустрою Союзу i союзних республік. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1938. – №11.
157. Основні принципи незалежності судових органів. // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам-Київ: Українско-Американське бюро захисту прав людини, 1996.
158. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні. Монографія. – К., 2003.
159. Петрухин И.Л. Правосудие: время реформ. – М.: Наука, 1991.
160. Пiвненко П. Щодо завдань, функцій та незалежності органів судової влади. // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2 (14).
161. Підсумки V з’їзду суддів України. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5.
162. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – Х.: Вища школа, 1981.
163. Погорiлко В.Ф. Конституційне право України. – К.: Наукова думка, 2000.
164. Погорілко В.Ф., Кривенко Л.Т., Авер’янов В.Б., Мурашин Г.О. та ін. Проблеми реалізації конституції України. Теорія і практика. – К.: А.С.К., 2003.
165. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів. Кандидатська дисертація. – Х., 2003.
166. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації. – Х.: ВД Інжек, 2003.
167. Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог., 2003.
168. Постанова спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 12 березня 2003 року №17. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №2(36).
169. Постанова спільного засідання Президії Верховного Суду України та президії Ради суддів України від 20 лютого 2004 року №45 “Про стан здійснення судочинства у 2003 році і завдання на 2004 р.”. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №4(44).
170. Прилуцький С. Формування корпусу професійних суддів України в аспекті реалізації поділу влади. // Право України. – 2003. – № 2.
171. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів. // Право України. – 2002. – №2.
172. Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави. Матеріали республіканської науково-практичної конференції 26 грудня 1995 року. – Київ., 1996.
173. Проміжна резолюція ResDH(2004)14 щодо рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України”. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №3(43).
174. Радутная Н.В. Этика судьи. – М.: Российская академия правосудия, 2001.
175. Райз Ч. // Вісник програми сприяння парламентові України. – 12.09.1995.
176. Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів. // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 4.
177. Ржевский В.А., Чепурнова Н.М. Судебная власть в Российской Федерации: конституционные основы организации и деятельности. – М.: Юристъ, 1998.
178. Рішення Конституційного Суду України від 19 травня 1999 року N 4-рп/99. // Урядовий кур’єр. – 28.05.1999.
179. Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року № 20-рп/2003. // Урядовий кур’єр. – 20.12.2003.
180. Розвиток системи правосуддя у контексті судової реформи. // Юридичний вісник. – 2004. – № 10.
181. Розин М.М. Уголовное судопроизводство: Пособие к лекциям. – Петроград, 1916
182. Розпорядження Президента України “Про утворення комісії з розробки Концепції судово-правової реформи”. № 182/94-рп., від l0.12.1994 року.
183. Розпорядження Президента України “Про утворення комісії для доопрацювання проекту Концепцiї судово-правової реформи”. № 417/95-рп., від 22.11.1995 року.
184. Ромашкин П.С. Теория государства и права. Учебное пособие. – М.: Изд. Академии Наук СССР, 1962.
185. Руденко М. Новий судоустрій України. // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4(16).
186. Селіванов А.О. Організація судової влади в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
187. Селіванов А., Марчук Є. Мета правосуддя і права людини: [Діалог голови Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України, канд. юрид. наук Є.Марчука з доктором юрид. наук, проф. А.Селівановим]. / Голос України. – 15.12.1998.
188. Сибільова Н.В., Хотенець В. Перший закон діалектики або скільки необхідно проектів для прийняття закону про судоустрій: [Аналіз законопроектів майбутнього судоустрою України]. // Закон і бізнес. – 09.12.1998.
189. Сибільова Н.В. Роль судебной власти в борьбе с организованной преступностью. // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітних ініціатив, 2002. – Книга 2.
190. Сирый Н. Основные направления преобразования судебной системы Украины. // Юрид. практика. – 1996. – № 17-18.
191. Система судов общей юрисдикции: настоящее и будущее: [Рос. Федерация]. // Рос. юстиция. – 1998. – № 10.
192. Скорченко Ю.А. Деякі проблеми зміцнення судової влади в Україні. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2 (36).
193. Словник іншомовних слів. – К., 1975.
194. Смородинський В.С. Судова влада в Україні. (Загальнотеоретичні проблеми). Кандидатська дисертація. – Х., 2001.
195. Старилов Ю.Н. Административное право. – Воронеж: ВГУ, 1988.
196. Сташис В.В., Тацій В.Я. Судова реформа в Україні. – К-Х.: Юрінком Інтер, 2002.
197. Стефанюк В.С. Закон “Про судоустрій України” у контексті судово-правової реформи. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3 (31).
198. Стефанюк В.С. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів. // Право України. – 2002. – №2.
199. Стефанюк В.С. Судова система в Україні та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
200. Стефанюк В.С. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади. // Право України. – 1998. – № 3.
201. Стецовский Ю.И. Судебная власть. Учебное пособие. – М.: Дело, 2000.
202. Стрижак А.А. Судове управління в Україні. – Ужгород: Патент, 2004.
203. Судові та правоохоронні органи України. Збірник законодавчих та нормативних актів. – К., 2003.
204. Сусло Д.С. Історія суду Радянської України. 1917-1967. – К., 1968.
205. Тарасенко Ф.Г. Вопросы организации и деятельности советских судов. – М.: Юр. лит., 1958.
206. Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні. Навчальний посібник. – К.: Школа, 2003.
207. Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні. Докторська дисертація. – Х., 1995.
208. Тлумачний словник української мови. / За ред. проф. Калашника В.С. – Харків: Прапор, 2002.
209. Тодика Ю.М. Основи Конституційного права. Навчальний посібник. – Х.: Консум, 1998.
210. Толочко О.М. Актуальні проблеми правосуддя і його рішень у кримінальних справах. Докторська дисертація. – Х., 1992.
211. Указ Президента України “Про координаційну Раду з питань судово-правової реформи” № 1128/97 від 08.10 1997.
212. Українська Центральна рада. Документи і матеріали. – К., 1996.
213. Урядовий кур’єр. – 12.01.1995 р.
214. Урядовий кур’єр. – 30.11.1995 р.
215. Урядовий кур’єр. – 28.05.1999 р.
216. Француз Т. Судова влада i захист прав людини. // Наукові записки із серії “Право”. – Острог, 2001.
217. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе. Практическое пособие. – М.: Юрайт, 2000.
218. Хандурiн М. Великий Судовий Кодекс: запрошуємо суддів до обговорення. // Закон і бізнес. – 2003. – № 38.
219. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – Москва, 1993.
220. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2002.
221. IV з’їзд суддів України. Документи i матеріали. – К., 1999.
222. Шевчук П.I. Інститут повторної касації в цивільному судочинстві. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5(33).
223. Шемчушенко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний суд України. – К.: Юрiнком Iнтер, 1997.
224. Шестопалов К. Бессрочное избрание судьей по закону. // Юридическая практика. – 2004. – №16(330).
225. Шинд В.И., Михайлов В.Т. Организация труда в районной (городской) прокуратуре. – М., 1975.
226. Шишкiн В.І. Організація i повноваження адміністративного суду Німеччини. // Право України. – 1995. – № 11.
227. Шишкiн B.I. Судові системи країн світу. – К.: Юрiнком Iнтep, 2001.
228. Штефан М.Й., Кочарянц Р.Г. Конституційні Основи правосуддя в СРСР. – К.: Наукова думка, 1982.
229. Штатний розпис Острозького районного суду Рівненської області.
230. Штогун С.Г. Військові суди: за і проти. // Урядовий кур’єр. – 2004. – №121.
231. Штогун С.Г. Военные суды – за и против. // Юридическая практика. – 2004. – №20(334).
232. Штогун С.Г. На шальках адміністративного суду. // Урядовий кур’єр. – 2004. – №27.
233. Штогун С.Г. Ностальгія по нагляду за судами. // Урядовий кур’єр. – 2004. – №156 (2490).
234. Штогун С.Г. Оскарження дій прокурора в суді: проблемні питання. // Право України. – 2003. – № 6.
235. Штогун С.Г. Оскарження дій прокурора в суді. // Вісник прокуратури. – 2003. – № 9.
236. Штогун С.Г. Оскарження дій прокурора в суді, як гарантія незалежності суду в Україні. Наукові записки. Серія “Право”. – Острог: НУ “Острозька Академія”, 2003.
237. Штогун С.Г. Правові проблеми діяльності органів суддівського самоврядування в Україні. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статтей. Випуск ХІІ. – Ів.-Франківськ: Плай, 2004.
238. Штогун С.Г. Правові проблеми реформування місцевих загальних судів. Наукові записки. Серія “Право”. – Острог: НУ “Острозька Академія”, 2004.
239. Штогун С.Г. Проблеми правових гарантій незалежності суддів в Україні. // Право України. – 2003. – № 3.
240. Штогун С.Г. Становлення суду присяжних. // Прокуратура Людина Держава. – 2004. – №3.
241. Штогун С.Г. Суддівське самоврядування як конституційна гарантія незалежності та недоторканості суддів. // Право України. – 2004. – № 6.
242. Штогун С.Г. Судова влада в контексті перемін. // Урядовий кур’єр. – 2003. – №75 (2490).
243. Штогун С.Г. Судова влада в Україні. Навчальний посібник. – Острог: НУ “Острозька академія”, 2004.
244. Штогун С.Г. Судова реформа наполовину. // Урядовий кур’єр. – 2001. – №156 (2083).
245. Штогун С.Г. Судова реформа чи криза судової системи? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №1.
246. Штогун С.Г. Судова реформа – шлях до вдосконалення захисту прав i свобод людини та громадянина. // Право України. – 2002. – № 8.
247. Юридичний словник. / Скл. Бабiй Б.М., Корецький В.М., Цвєтков В.В.. – К.: Академiя Наук УРСР, 1974.
248. Ющик О. Друге оновлення третьої влади: [Розмова з першим заст. голови Комітету з питань правової реформи про новий проект Концепції судово-правової реформи. Розмову вів М. Хоцький]. / Голос України. – 07.12.1999.