ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПРО ОХОРОНУ ДОВКІЛЛЯ

Короткий опис

З М І С Т

В С Т У П 4-13
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ
ЗА ДОДЕРЖАННЯМ І ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНІВ
ПРО ОХОРОНУ ДОВКІЛЛЯ 14-72
1.1. Поняття та функціональне призначення прокурорського
нагляду за додержанням і застосуванням законів про
охорону довкілля 14-38
1.2. Правові основи прокурорського нагляду за додержанням
і застосуванням законів про охорону довкілля 38-59
1.3. Мета і завдання прокурорського нагляду за додержанням
і застосуванням законів про охорону довкілля 59-72
РОЗДІЛ 2. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ
НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ І ЗАСТОСУВАННЯМ
ЗАКОНІВ ПРО ОХОРОНУ ДОВКІЛЛЯ І ТЕНДЕНЦІЇ
ЇХ РОЗВИТКУ 73-141
2.1. Поняття та загальна характеристика повноважень прокурора
при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням
законів про охорону довкілля 73-84
2.2. Обсяг та межі повноважень прокурора щодо виявлення
екологічних правопорушень, причини цих порушень
та умов, що їм сприяють 84-108
2.3. Обсяг та межі повноважень прокурора щодо реагування
на виявлені екологічні правопорушення та запобігання
негативному впливу їх на довкілля 109-130
2.4. Перспективи розвитку права прокурора на превентивний
екологічний позов (науково-практичний прогноз) 130-140

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРОКУРОРА У ЗДІЙСНЕННІ
НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ І ЗАСТОСУВАННЯМ
ЗАКОНІВ ПРО ОХОРОНУ ДОВКІЛЛЯ 141-192
3.1. Поняття та значення організації роботи прокурора
у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням
законів про охорону довкілля 141-153
3.2. Шляхи удосконалення організації роботи прокурора
у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням
законів про охорону довкілля 153-184
3.3. Актуальні питання оцінки ефективності прокурорського
нагляду за додержанням і застосуванням законів про
охорону довкілля 185-192
ВИСНОВКИ 193-197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198-234
ДОДАТОК 1 235
ДОДАТОК 2 236
ДОДАТОК 3 237

В С Т У П
Актуальність теми. В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані за зміцнення демократії і створення правової держави. Тому на перший план висуваються завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенства права. При цьому треба виходити з неминучості тривалого перехідного періоду від нинішнього етапу розвитку нашої країни до тієї держави, яку можна буде назвати правовою.
Одним із прав, гарантованих у статті 50 Конституції України, є право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Для України, як ні для якої іншої країни світу, існування такої норми в Основному Законі є глибоко актуальним, оскільки, насамперед, пов’язано зі страшною трагедією планетарного масштабу – Чорнобильською катастрофою, подолання наслідків якої визнано конституційним обов’язком держави України.
У вирішенні зазначених питань одне з провідних місць належить органам прокуратури. Відповідно до п.2 ст.4 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціальних, економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами. Отже, захист прав людини – одне з головних завдань прокуратури в усіх напрямках її функціонування. Поряд з іншими органами держави прокуратура входить до загальної системи гарантування державою прав і свобод людини, доповнює і посилює її. В умовах послаблення адміністративного впливу держави в галузі охорони довкілля і ще неповного використання як економічних важелів, так і інституту юридичної відповідальності, прокурорський нагляд може стати засобом достатньо ефективного державного забезпечення вимог охорони довкілля як суб’єктами господарювання, так і органами державного управління, в тому числі і екологічного контролю навіть в умовах трансформації повноважень прокуратури відповідно до ст.121 Конституції України.
Все це свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи, присвяченої дослідженню специфіки прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля, необхідність розроблення нових концептуальних підходів до визначення місця і ролі прокуратури у механізмі гарантування екологічних прав громадян України та захисту інтересів держави.
При написанні роботи враховувався ступінь дослідженості інституту прокурорського нагляду. Вагомий внесок у розвиток його теоретичних основ зробили такі вчені, як Д.М.Бакаєв, В.І.Басков, С.Г.Березовська, О.Д.Берензон, Ю.М.Грошевий, В.К.Звірбуль, В.С.Зеленецький, В.В.Клочков, Б.В.Коро-бейников, О.Ф.Козлов, В.Д.Ломовський, О.Р.Михайленко, Л.А.Ніколаєва, В.Т.Нор, Ю.Є.Полянський, В.М.Савицький, В.І.Сапунков, О.П.Сафонов, К.Ф.Скворцов, В.Я.Чеканов, В.Я.Тацій та ін.
Функції прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів (колишній загальний нагляд) приділяється велика увага в працях А.В.Борецького, В.В.Гаврилова, В.В.Долежана, М.В.Косюти, Г.К.Кожевнико-ва, В.Г.Клочкова, В.В.Кривобока, В.Г.Мелкумова, І.Є.Мичко, Т.І.Марочкіна, Г.О.Мурашина, В.Г.Розенфельда, Г.П.Середи, Є.А.Суботіна, Г.С.Тарнавсько-го, М.С.Шалумова, П.В.Шумського, К.Ю.Яровикова, В.Б.Ястребова та ін.
Особливості здійснення прокурорського нагляду за виконанням законів про охорону довкілля висвітлюються в публікаціях В.П.Виноградова, А.Ю.Вино-курова, К.Ю.Винокурова, Ю.Є.Винокурова, М.І.Гошовського, Ю.Б.Жаркової, Е.М.Жевлакова, П.М.Каркача, П.М.Капуки, І.М.Козьякова, А.І.Котелевця, Т.Р.Мирзаєва, В.Р.Рохліна, М.В.Руденка, Г.І.Сопранькова, О.Б.Черв’якової та ін.
Питання вдосконалення організації роботи органів прокуратури аналізуються у дослідженнях В.С.Бабкової, В.М.Гусарова, Л.М.Давиденко, І.Я.Клівера, В.В.Кравчука, В.В.Кулакова, В.І.Малюги, М.В.Мельникова, В.П.Півненка, В.П.Рябцева, О.Ф.Смирнова, В.В.Сухоноса, О.О.Шандули, В.І.Шинда, М.К.Якимчука та ін.
Разом з тим, в Україні значних наукових досліджень щодо організації та здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля не проводилось. До цього часу ці питання не були предметом дисертаційних чи монографічних досліджень. Проте практика правозастосування у галузі охорони довкілля, поставила широке коло проблемних питань, зокрема для вирішення їх наукою прокурорського нагляду, особливо у зв’язку з ратифікацією Україною Конвенції про доступ до інформації, розширення участі громадськості в у прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Тому в науково-методичному, прикладному і організаційному аспектах надзвичайно важливого значення набуває питання визначення основних, найбільш істотних змістовних ознак прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони довкілля та їх юридичного обґрунтування. Викладене обумовило не тільки важливість, але й складність наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101Y001195).
Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є створення концепції прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля, визначення й наукове обґрунтування комплексу пропозицій, спрямованих на удосконалення норм чинного законодавства й практики його застосування.
Для досягнення цієї мети ставилися такі основні дослідницькі завдання:
– проаналізувати сутність прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля з врахуванням викладених в науковій літературі поглядів і на підставі проведеного аналізу та нормативного регулювання визначити власне природу цієї прокурорської діяльності, її характерні ознаки;
– визначити межі повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони довкілля, їх зміст та обсяг;
– висвітлити закономірності організації роботи прокурора у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля та надати характеристику її структурних елементів;
– запровадити критерії оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у галузі охорони довкілля та окреслити шляхи підвищення якості цієї важливої прокурорської діяльності;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля, а також надати науково обґрунтовані методичні рекомендації з питань наглядової діяльності органів прокуратури.
Автор усвідомлював, що в обсязі одного дисертаційного дослідження неможливо розглянути всі спірні питання зазначеної теми, і тому намагався приділити увагу саме тим аспектам організації та діяльності прокурора у сфері охорони довкілля, які, на його думку, мають найбільше значення для вирішення наукових проблем у галузі організації та практичної діяльності органів прокуратури України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають, змінюються й припиняються в процесі здійснення прокурором нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля.
Предмет дослідження – сукупність правових норм, що регламентують прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони довкілля, а також практика їх реалізації. Нормативні і прикладні положення аналізуються під кутом зору наявних недоліків і питань, що вимагають усунення й вирішення для організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах та на перспективу.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети й завдань, з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. Їхню основу складає загальний діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ і їх зв’язку із практичною діяльністю прокуратури у галузі охорони довкілля. У його межах використовувалися системно-структурний підхід, порівняльно-правовий, історичний, статистичний, логіко-юридичний, соціологічний та інші методи.
Одне з основних місць посідає системно-структурний аналіз, що дав можливість показати внутрішню побудову та зміст прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля, дозволив обґрунтувати його цілі, завдання, форми й методи реалізації в умовах взаємозумовленості й взаємодії. Метод функціонального аналізу сприяв формуванню уявлення про прокурорський нагляд у сфері охорони довкілля як про поліфункціональну діяльність, пов’язану з найрізноманітнішими екологічними проблемами, дозволив показати його різнопланове значення й центральну роль у процесі правозастосування. Спеціально-юридичний аналіз норм чинного законодавства із зазначених питань сприяв виявленню їх недоліків і формулюванню пропозицій щодо удосконалювання правових норм з урахуванням їх відповідності завданням, що виникають у зв’язку із забезпеченням прокуратурою природозахисної законності та екологічного правового порядку в Україні.
Соціологічний метод використовувався при вивченні правозастосовної практики, зокрема наглядових проваджень, опитуванні й анкетуванні прокурорських працівників щодо здійснення ними нагляду за додержанням законів про охорону довкілля, виявленні найбільш характерних недоліків у забезпеченні законності при здійсненні цього виду прокурорської діяльності. У роботі всі методи дослідження використовувалися у взаємозв’язку й взаємозалежності, що було спрямовано на всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, коректність, переконливість та істинність наукових результатів.
Методологічну основу дослідження складають положення загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного, екологічного права, правових норм, які регламентують діяльність прокуратури, монографії та наукові статті в юридичній періодиці, а також публікації визнаних фахівців з екологічного права – В.В.Андрейцева, М.М.Брінчука, А.П.Гетьмана, О.С.Кол-басова, В.В.Костицького, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, В.В.Петрова, В.К.Попова, Б.Г.Розовського, Ю.С.Шемшученко та ін.
При написанні дисертації автор спирався також на свій особистий досвід, пов’язаний зі службою в органах прокуратури України. Вивчено 750 актів прокурорського реагування, опитано 150 працівників прокуратури з актуальних питань прокурорського нагляду.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана робота є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому комплексно досліджені, організаційні та правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля. Автором вперше сформульовано ряд положень, що мають як теоретичне, так і безпосередньо практичне значення, а саме:
– з\'ясовано нормативний зміст терміну «охорона довкілля» у його співвідношенні з такими категоріями, як «охорона навколишнього природного середовища», «охорона природи» і зроблено висновок, що прокуратура в умовах сьогодення здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля, тобто екологічний нагляд і, не підмінюючи органи екологічного контролю, є одним з гарантів дотримання екологічних прав громадян України та інтересів держави, захисту екологічної безпеки суспільства;
– виступаючи як підфункція функції нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурорський екологічний нагляд поділяється на окремі напрямки залежно від особливостей законодавства, присвячених охороні окремих природних об’єктів та найважливіших екологічних цінностей, які захищаються законом;
– на основі аналізу чинного законодавства здійснено наукову класифікацію правових основ діяльності прокурора у сфері охорони довкілля, які поділено на такі групи: а) конституційне регулювання прокурорсь¬ко-наглядових відносин; б) регулювання цих відносин законами України «Про прокуратуру», «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства, прийнятими на їх розвиток; в) регулювання цих відносин нормами забезпечувальних галузей законодавства, зокрема, тих, якими встановлено відповідальність за екологічні правопорушення;
– з врахуванням загальнотеоретичних положень науки прокурорського нагляду уточнено поняття цілей і завдань екологічного нагляду прокуратури; на основі наглядової практики і вказівок Генерального прокурора України виділені найпріоритетніші завдання прокуратури у здійсненні цього нагляду;
– обґрунтовано потребу внести до галузевих екологічних законів норми, присвячені діяльності прокуратури, зокрема, при здійсненні нею нагляду, а також прийняти узагальнений Закон про екологічний контроль та Екологічний кодекс України як єдиний комплексний кодифікаційний акт в галузі екологічного законодавства;
– на основі вимог, що містяться у Наказі Генерального прокурора України №6-гн від 15 квітня 2004 р. досліджено проблеми методики і тактики нагляду за додержанням законів про охорону довкілля, розмежовано підстави для проведення перевірок виконання законів на екологічних об\'єктах (підприємствах, тощо) і в органах екологічного контролю;
– для уникнення фактів підміни прокуратурою контролюючих органів запропоновано обмежений перелік випадків, коли такі перевірки можуть проводитись у діяльності підприємств і організацій – природокористувачів, а також схеми таких перевірок в органах контролю і на екологічних об\'єктах;
– розроблені рекомендації щодо проведення первинних, контрольних, повторних перевірок, встановлення результативності актів прокурорського реагування;
– запроваджено у науковий обіг самостійну процесуальну конструкцію «превентивний екологічний позов прокурора», тобто звернення до суду з позовом про припинення екологічно небезпечної діяльності з метою усунення порушень екологічного законодавства і запобігання шкідливим наслідкам цієї діяльності; названі передумови права на цей позов, механізм і гарантії його реалізації; зроблено висновок, що участь прокурора у забезпеченні екологічної безпеки значною мірою залежить від обсягів застосування цього інструментарію в прокурорській практиці;
– розроблено критерії оцінки ефективності і якості прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля: дотримання законності при здійсненні повноважень, забезпечення належної організації роботи, повнота і своєчасність виявлення та усунення екологічних правопорушень, поновлення прав громадян та інтересів держави, відшкодування збитків, завданих порушеннями законів про охорону довкілля;
– висловлені рекомендації по таких елементах організації прокурорського нагляду, як аналіз стану законності, інформаційне забезпечення нагляду, планування перевірок виконання законів з врахуванням специфіки прокурорської діяльності у сфері охорони довкілля;
– обґрунтовано доцільність покладення на прокуратуру, в тому числі природоохоронну, здійснення координації дій не лише правоохоронних, але й контролюючих органів, в тому числі Мінприроди України, у боротьбі з екологічною злочинністю;
– обумовлено потребу видання Генеральним прокурором України Положення про природоохоронні прокуратури, деякого розширення переліку міжрайонних природоохоронних прокуратур, а також утворення регіональних природоохоронних прокуратур (на правах обласних);
– запропоновано внести зміни і доповнення до деяких статей Закону України «Про прокуратуру»: ч.2 ст.19 стосовно приводів до перевірок виконання законів, до ч.1 ст.20 щодо проведення на вимогу прокурора перевірок і ревізій, виділення спеціалістів, проведення експертиз тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних проблем організації та діяльності органів прокуратури; у правотворчості – для вдосконалення правового регулювання й оптимізації змісту майбутнього Закону України «Про прокуратуру», а також законодавства про охорону довкілля; у правозастосуванні – як основа методичного забезпечення організації та діяльності прокурора у здійсненні по нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля; у навчальному процесі – для викладання навчальних курсів «Прокурорський нагляд», «Прокуратура в Україні», «Екологічне право», а також при підготовці підручників та навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження схвалено на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії, а також апробовано на загальноукраїнських та регіональних конференціях і семінарах, що відбулися: 21-22 квітня 2002 р. «Організація роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням природоохоронного законодавства» (м.Київ); 26-27 вересня 2003 р. «Проблемні питання організації та діяльності природоохоронних прокуратур» (м.Київ); 20-21 лютого 2004 р. «Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності» (м.Івано-Франківськ).
Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі Інституту підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури Академії прокуратури при Генеральній прокуратурі України, а також у процесі навчання прокурорів на місцях. Результати наукового дослідження і викладені в ньому пропозиції були враховані при підготовці наказу Генерального прокурора України №6-гн від 15 квітня 2004 р. «Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави».
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у дев’яти наукових працях, які надруковані у фахових виданнях України.
Структура дисертаційної роботи визначається її метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (468 найменувань, станом на 15 квітня 2004 р.). Загальний обсяг роботи становить 234 сторінку, обсяг основного тексту 197 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Закінчивши дослідження, вважаємо, що завдання, які були поставлені виконані в межах обраної теми. Напідсумок робимо такі узагальнюючі висновки.
1. Перш за все, звертається увага на те, що в науковому фонді України немає не лише дисертаційних робіт, але й монографій, підручників, навчально-методичних посібників, спеціально присвячених дослідженню організаційно-правових проблем прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у галузі охорони довкілля. Ця прогалина певною мірою заповнюється проведеним дослідженням.
2. На основі аналізу відповідного законодавства і наукової літератури доводиться необхідність чіткого розмежування в Законі України «Про прокуратуру» правового регулювання цілей й завдань прокурорського нагляду за додержанням законів, зокрема у відповідній нормі майбутнього Закону потрібно вказати, що діяльність прокуратури спрямується на утвердження верховенства права, а також Конституції і законів України, додержання прав і свобод людини і має своїм завданням захист суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави України.
3. Теоретичний аналіз сучасного стану та перспектив забезпечення екологічної безпеки дає підстави визнати, що діяльність прокуратури у сфері охорони довкілля спрямовується на всемірне зміцнення природозахисної законності з метою захисту гарантованих правовими актами екологічних прав громадян України від неправомірних посягань, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності та відшкодування заподіяної довкіллю шкоди. У зв’язку з кризовою екологічною ситуацією, що склалася у країні, в органах прокуратури повинен бути взятий курс на «екологізацію» наглядової діяльності, передусім активізації нагляду за додержанням законів органами екологічного контролю.
4. Визначення стратегії діяльності з вдосконалення практики прокурорського нагляду за додержанням законів органами екологічного контролю має ґрунтуватися на двох принципових положеннях. По-перше, ця діяльність має розглядатись як пріоритетна для всіх ланок органів прокуратури. По-друге, вона має здійснюватись узгоджено всією системою органів прокуратури. Повинно стати правилом: насамперед у сфері охорони довкілля держконтроль і лише потім – прокурорський нагляд, а також включення до природозахисного процесу судової влади.
5. Удосконалення екологічного нагляду прокуратури повинно увібрати в себе принцип – через систему нагляду і судову систему добиватися виконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, суб’єктами природокористування чинного законодавства у галузі охорони довкілля, забезпечивши тим самим верховенство права в екологічній сфері і насамперед додержання положень Конституції та законів України щодо вжиття необхідних заходів для охорони і раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення оточуючого людину середовища. Генеральній прокуратурі України доцільно видати по всіх цих напрямах відповідні методичні рекомендації. Не менш важливо прийняти спеціальний закон про екологічний контроль в Україні, передбачивши в ньому, зокрема, особливості діяльності прокуратури у цій сфері, а також відповідальність за незабезпечення права громадян на екологічну безпеку з відповідними наслідками для посадових і службових осіб.
6. Для здійснення ефективного нагляду в прокуратурах міст (районів), природоохоронних і інших, має бути запроваджена чітка система надходження з природоохоронних органів інформації про стан додержання законів про охорону довкілля на відповідних територіях. За цих умов має діяти принцип вільного доступу та вільного поширення екологічної інформації, якщо вона не порушує права та законні інтереси інших осіб і держави, що й доцільно закріпити у намічених для підготовки основах екологічного законодавства – Екологічному кодексі України.
7. На практичному рівні необхідно забезпечити комплексний підхід у боротьбі з екологічними правопорушеннями, й у першу чергу – зі злочинами проти довкілля. Стосовно прокурорського нагляду комплексний підхід може означати: а) цілеспрямоване й активне застосування прокурором усіх наданих йому повноважень; б) координацію прокурорського нагляду в екологічної сфері з іншими напрямками діяльності прокуратури; в) тісне ув’язування наглядової роботи з профілактичною діяльністю; г) постійну взаємодію прокурорів з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронними, й іншими контролюючими органами, а також із громадськими природоохоронними формуваннями з питань зміцнення природозахисної законності та екологічного правопорядку; д) погоджування наглядових заходів з найважливішими екологічними і соціально-економічними завданнями, що розв’язуються в регіоні.
8. Досягненню комплексного підходу у захисті прокурором екологічних прав громадян та інтересів держави можуть сприяти також: тісне ув’язування наглядової діяльності з досудовим слідством по справах, пов’язаних з вчиненими злочинами проти довкілля і, зокрема, проведення екологічних прокурорських перевірок одночасно з проведенням досудового слідства; здійснення спільних з органами екологічного контролю перевірок; активна реалізація прокурором права вимагати проведення перевірок від природоохоронних органів та ін. Мова, таким чином, йде про створення єдиного, чітко скоординованого фронту боротьби з екологічними правопорушеннями.
9. Звертається увага на тісний зв’язок тактики і методики виявлення прокуратурою порушень законодавства у сфері охорони довкілля, причин цих порушень та умов, що їм сприяють. У першу чергу необхідно добиватися підвищення якості прокурорських перевірок. Зокрема, необхідно: комплексне застосування прокурорами різних перевіркових дій; використання різних прийомів і методів, у тому числі і криміналістичних; активне залучення до перевірок фахівців; проведення перевірок спільно (одночасно) з контролюючими органами; проведення комплексних перевірок, тобто перевірок виконання декількох законів у сфері охорони довкілля. Підвищенню якості перевірок буде сприяти, крім того, удосконалювання діючих і розробка нових окремих методик їхнього проведення.
10. В сучасних умовах багато користі може дати удосконалення практики реагування прокурорів на порушення законодавства про охорону довкілля за такими напрямками: застосування комплексу актів реагування; поєднання письмових і усних форм прокурорського реагування; підвищення гостроти документів реагування; удосконалення якості актів прокурорського реагування; посилення контролю з боку прокурорів за реалізацією внесених актів реагування; систематичне узагальнення (аналіз) практики реагування; підвищення рівня професіоналізму прокурорів. Цьому можуть сприяти усі форми підвищення кваліфікації прокурорів.
11. На сьогодні накопичено відповідний досвід реалізації превентивної еколого-правової відповідальності, робиться спроба теоретичного дослідження цього правового феномену, об’єктивного розкриття його юридичної природи, зокрема, відповідних прокурорсько-наглядових відносин, у яких він реалізується. На нашу думку, започаткована правотворча новація становить безперечний теоретично-практичний інтерес, і, враховуючи, що йдеться про різновид відповідальності взагалі, вважаємо за доцільне ці питання закріпити у спеціальному Законі України про порядок обмеження, припинення та заборони екологічно небезпечної діяльності у разі порушення законодавства про охорону довкілля, передбачивши суб’єктами відповідальності як юридичних, так і фізичних осіб.
12. Удосконалювання управління (керівництва) прокурорською діяльністю у галузі охорони довкілля, може йти за такими напрямками: своєчасне корегування наглядової діяльності прокурорів, націлювання її на вирішення головних (ключових) завдань зміцнення законності та правопорядку в екологічній сфері; поліпшення аналізу наглядової діяльності і своєчасне доведення його результатів до нижчестоящих прокурорів; своєчасне усунення недоліків у роботі; удосконалення методичної допомоги нижчестоящим прокурорам; поширення позитивного досвіду роботи у сфері охорони довкілля; контролю за впровадженням у практику роботи досягнень науки, передових форм й методів роботи; розвиток ініціативи, самостійності у підпорядкованих прокуратурах. При цьому основні зусилля повинні спрямовуватися на надання допомоги прокурорам районів, міст і прирівняних до них в організації нагляду. У плані підвищення майстерності прокурорських працівників низової ланки позитивні результати може дати проведення працівниками прокуратур обласного рівня показових (навчальних) перевірок виконання законодавства про охорону довкілля в умовах проведення реальної перевірки.
13. Підвищенню ефективності прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері охорони довкілля буде сприяти удосконалення законодавства, що регулює питання організації і діяльності органів прокуратури, і зокрема, наділення прокурорів додатковими повноваженнями, спрямованими як на виявлення, так і на усунення екологічних правопорушень, запобігання їм. Прокурори повинні використовувати всі наявні засоби для підвищення ефективності прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законодавства про охорону довкілля, що буде певною мірою сприяти оздоровленню екологічної обстановки у державі.
14. Заслуговує на увагу практика створення природоохоронних прокуратур, оскільки їх працівники найбільш кваліфіковано здійснюють нагляд за додержанням законодавства про охорону довкілля. Однак при цьому виникає потреба у чіткому розмежуванні загальної і спеціальної компетенції зазначених та територіальних прокуратур. Доцільно розробити Положення про природоохоронну прокуратуру, яке має бути затверджене наказом Генерального прокурора України. Це сприяло б усуненню дублювання в роботі територіальних і природоохоронних прокурорів під час здійснення їх повноважень та більш оперативному виявленню порушень законів у галузі охорони довкілля. Доцільно дещо розширити перелік міжрайонних природоохоронних прокуратур та створити регіональні прокуратури на правах обласних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція (Основний Закон) України. Прийнята 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України (далі – ВВРУ). – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963р. // ВВРУ. –1963. – № 30. – Ст. 464 (із змінами і доповненнями).
3. Кодекс законів про працю в Україні від 10 грудня 1971 р. // ВВРУ. –1971. – № 50. – Ст. 375 (із змінами і доповненнями).
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984г. // ВВРУ. – 1984. – № 51. – Ст.422 (із наступними змінами і доповненнями).
5. Закон України від 7 лютого 1991р.”Про власність “ //ВВРУ. – 1991. – №20.–Ст.249.
6. Закон України від 27 лютого 1991 р. “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” //ВВРУ.– 1991.–№16.–Ст.198.
7. Закон України від 25 червня 1991р. № 1264–ХІІ “Про охорону навколишнього природного середовища” //ВВРУ.–1991.–№41.–Ст.546 (із змінами і доповненнями).
8. Закон України від 5 листопада 1991 р. “Про прокуратуру” //ВВРУ. – 1991.–№53.–Ст.794. (із наступними змінами і доповненнями).
9. Закон України від 18.09.1991 р. “Про інвестиційну діяльність” //ВВРУ. – 1991. – Ст. 646.
10. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991р. //ВВРУ.–1992.–№6. – Ст.56 (із наступними змінами і доповненнями).
11. Закон України від 14 лютого 1992 “Про колективне сільськогосподарське підприємство” //ВВРУ. – 1992. – №20. – Ст.272 (із змінами і доповненнями).
12. Закон України від 16 червня 1992 р. № 2456–ХІІ “Про природно– заповідний фонд України” //ВВРУ.–1992.–№34.–Ст.502 (із наступними змінами і доповненнями).
13. Закон України від 25 червня 1992 р. № 2498–ХІІ “Про ветеринарну медицину” //ВВРУ.–1992.–№ 36. – Ст.531 (із наступними змінами і доповненнями).
14. Закон України від 14 жовтня 1992 р. “Про охорону праці” //ВВРУ.–1992.–№49. – Ст.668.
15. Закон України від 2 жовтня 1992 р. “Про інформацію” // ВВРУ. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
16. Закон України від 16 жовтня 1992 р. “Про основи містобудування” //ВВРУ. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
17. Закон України від 16 жовтня 1992 р. “Про охорону атмосферного повітря” (в редакції Закону України від 21.06.2001р.) //ВВРУ.– 1992.– №50.–Ст.678, 2001.–№48.– Ст.252.
18. Закон України від 3 лютого 1993 р. “Про цивільну оборону” (із змінами і доповненнями). – ВВРУ. – 1993. – № 14. – Ст. 124.
19. Закон України від 30 червня 1993 р. “Про дорожній рух” //ВВРУ.–1993.–№31.–Ст.338.
20. Основи законодавства про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // ВВРУ. – 1992. – № 4. – Ст.19.
21. Закон України від 16 грудня 1993 р. “Про державну службу” // ВВРУ. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
22. Закон України від 15 грудня 1993 р. “Про захист прав споживачів” //ВВРУ. – №23. – Ст. 247 (із наступними змінами і доповненнями).
23. Повітряний кодекс України від 4 травня 1992 р. //ВВРУ. – 1993.– № 25.– Ст. 247.
24. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. //ВВРУ.–1994.– № 17. – Ст.99.
25. Закон України від 24 лютого 1994 р. “Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення” //ВВРУ.–1994.–№27.– Ст.218.
26. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. //ВВРУ. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
27. Закон України від 14 жовтня 1994 р. “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування” //ВВРУ – 1994. – № 46. – Ст.441.
28. Закон України від 10 листопада 1994 р. “Про транспорт” //ВВРУ. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
29. Закон України від 8 лютого 1995 р. “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” //ВВРУ. – 1995. – №12. – Ст.136.
30. Закон України від 9 лютого 1995 р. “Про екологічну експертизу” //ВВРУ. – 1995. – №8. – Ст.54.
31. Закон України від 2 березня 1995 р. №86/95 – ВР “Про пестициди і агрохімікати” //ВВРУ. – 1995. – №14. – Ст.91.
32. Закон України від 16 травня 1995р. “Про виключну (морську) економічну зону України” //ВВРУ. – 1995. – №21. – Ст. 152.
33. Закон України від 15 травня 1996 р. “Про трубопровідний транспорт” //ВВРУ. – 1996. – №29. – Ст. 139.
34. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. //ВВРУ. – 1995. – №24. – Ст.190.
35. Закон України від 30 червня 1995 р. “Про поводження з радіоактивними відходами” //ВВРУ. – 1995. – №27. – Ст.198.
36. Закон України від 15 вересня 1995 р. “Про туризм” // ВВРУ. – 1995. – № 31. – Ст. 241.
37. Закон України від 7 березня 1996 р. “Про страхування” // ВВРУ. – 1996. – № 19. – Ст. 78.
38. Закон України від 4 липня 1996 р. № “Про залізничний транспорт” //ВВРУ. – 1996. – №40. – Ст.183.
39. Закон України від 15 листопада 1996 р. “Про космічну діяльність” //ВВРУ. – 1997. – №1. – Ст.2.
40. Закон України від 21 травня 1997 р. ”Про місцеве самоврядування” //ВВРУ. – 1997. – № 24. – Ст.170.
41. Закон України від 16 жовтня 1997 р. “Про електроенергетику” // ВВРУ. – 1999. – № 1. – Ст. 1.
42. Закон України від 23 грудня 1997 р. №2498 – ХІІ “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” //ВВРУ. – 1998. – № 19 – Ст.98.
43. Закон України від 14 січня 1998 р. “Про захист людини від виливу іонізуючих випромінювань” //ВВРУ. – 1998. – № 22. – Ст. 115.
44. Закон України від 5 березня 1998 р. “Про відходи” //ВВРУ. –1998. – № 36 – 37. – Ст.242.
45. Закон України від 5 березня 1998 р. “Про Раду Національної безпеки і оборони України” // ВВРУ. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
46. Закон України від 6 жовтня 1998 р. “Про оренду землі” //ВВРУ. – 1998. – № 46 – 47. – Ст. 280.
47. Закон України від 14 жовтня 1998 р. “Про захист рослин” //ВВРУ. – 1998 р. – № 50 – 51. – Ст.310.
48. Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про основи державної політики у сфері науки і науково – технічної діяльності” // ВВРУ. – 1999. – № 2 – 3. – Ст. 20.
49. Закон України від 18 лютого 1999 р. № 443 – ХІV “Про гідрометеорологічну діяльність” //ВВРУ. – 1999. – № 16. – Ст. 95.
50. Закон України від 6 липня 1999 р. “Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” // ВВРУ. – 1999. – № 34. – Ст. 296.
51. Закон України від 9 квітня 1999 р. “Про рослинний світ” //ВВРУ. – 1999. – № 22 – 23. – Ст.198.
52. Закон України від 9 квітня 1999 р. “Про місцеві державні адміністрації” //ВВРУ. – 1999. – № 20 – 21. – Ст.190.
53. Закон України від 21 вересня 1999 р. “Про державну таємницю” // ВВРУ. – 1999. – № 49. – Ст. 418.
54. Гірничий Закон України від 6 жовтня 1999 р. №1127 – ХІV //ВВРУ. – 1999 . – № 50. – Ст.433.
55. Закон України від 4 листопада 1999 р. №1216 – ХІV “Про державну геологічну службу України” //ВВРУ. – 1999. – № 51. – Ст. 456.
56. Закон України від 14 грудня 1999 р. “Про аварійно – рятувальні служби” //ВВРУ. – 2000. – № 4. – Ст.25.
57. Закон України від 14 січня 2000 р. №1389 – ХІV “Про меліорацію земель” //ВВРУ. – 2000. – № 11. – Ст. 90.
58. Закон України від 7 лютого 2000 р. “Про генеральну схему планування території України” // – ВВРУ. – 2000. – № 30. – Ст. 204.
59. Закон України від 22 лютого р. №1478 – ІІІ “Про мисливське господарство та полювання” //ВВРУ. – 2000. – № 18. – Ст.132.
60.Закон України від 16 березня 2000 р. “Про правовий режим надзвичайного стану” //ВВРУ. – 2000. – №23. – Ст. 176.
61. Закон України від 21 вересня 2000 р. “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 рр.” ВВРУ. – 2000. – № 47. – Ст. 405.
62. Закон України від 19 жовтня 2000 “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” //ВВРУ. – 2001. – № 1. – Ст. 1.
63. Закон України від 25 березня 2000 р. “Про державне прогнозування та розроблення програм екологічного і соціального розвитку України” // ВВРУ. – 2000. – № 25. – Ст. 195.
64. Закон України від 6 квітня 2000 р. №1644 – ІІІ “Про перевезення небезпечних вантажів” //ВВРУ. – 2000. – № 28. – Ст. 222.
65. Закон України від 6 квітня 2000 р. №1645 – ІІІ “Про захист населення від інфекційних хвороб” //ВВРУ. – 2000. – № 29. – Ст. 228.
66. Закон України від 20 квітня 2000 р. №1699 – ІІІ “Про планування і забудову територій” //ВВРУ. – 2000. – № 31. – Ст.250.
67. Закон України від 1 червня 2000 р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” //ВВРУ. – 2000. – №36. – Ст.299.
68. Закон України від 13 липня 2000 р. “Про державну статистику” //ВВРУ. – 2000. – № 43. – Ст. 362.
69. Закон України від 8 червня 2000 р. ”Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” //ВВРУ. – 2000. – № 40. – Ст.337.
70. Закон України від 10 лютого 2000 р. “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево – букових лісах Карпатського регіону”// ВВРУ. – № 2000. – № 13 ст. 99.
71. Закон України від 13 липня 2000 р. № 1908 – ІІІ “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” //ВВРУ. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
72. Закон України від 7 грудня 2000 р. “Про банки та банківську діяльність” //ВВРУ . – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.
73. Закон України від 14 вересня 2000 р. № 1947 – ІІІ “Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами” //ВВРУ. – 2000. – №. 44 – Ст.374.
74. Закон України “Про оборону України” (в редакції Закону від 5 жовтня 2000 р. № 2020) // ВВРУ. – 2000. – № 49. – Ст. 420.
75. Закон України від 18 січня 2001 р. “Про об’єкти підвищеної небезпеки” //ВВРУ. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
76. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. //ВВРУ. – 2001. – №25 – 26. – Ст.131.
77. Закон України від 5 квітня 2001 р. “Про автомобільний транспорт” //ВВРУ. – 2001. – № 22. – Ст. 125.
78. Закон України від 17 травня 2001 р. “Про стандартизацію” // ВВРУ. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
79. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. //ВВРУ. 2002 – № 3 – 4. – Ст.27.
80. Закон України від 13 грудня 2001 р. “Про тваринний світ” //ВВРУ. – 2002. – № 14. – Ст.97.
81. Закон України від 10 січня 2002 р. №2918 – ІІІ “Про питну воду та питне водопостачання” //ВВРУ. – 2002. – № 16. – Ст. 112.
82. Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3055 – ІІІ “Про Червону Книгу України” //ВВРУ. – 2002. – № 30. – Ст. 201.
83. Закон України від 12 грудня 2002 р. “Про насіння і садівний матеріал” //ВВРУ. – 2003. – №13. – Ст.92.
84. Закон України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” // ВВРУ. – 2002. – № 14. – Ст.96.
85. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. //ВВРУ. – 2003. – № 18 – 22. – Ст. 144.
86. Цивільний кодекс України від 16 січня 2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 40 – 44. – Ст. 356.
87. Закон України від 6 лютого 2003 р. № 486 – ІV “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” //ВВРУ. – 2003. № 15. – Ст.107.
88. Закон України від 3 квітня 2003 р. № 674 – ІV “Про карантин рослин” //ВВРУ. – 2003. – № 28. – Ст.212.
89. Закон України від 15 травня 2003 р. № 742 – ІУ “Про особисте селянське господарство” //ВВРУ. – 2003. – № 29. – Ст.232.
90. Закон України від 5 червня 2003 р. №899 – ІV “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” //ВВРУ. – 2003. – № 38. – Ст. 314.
91. Закон України від 19 червня 2003 р. №964 – ІV “Про основи національної безпеки України” //ВВРУ. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
92. Закон України від 19 червня 2003 р. №962 – ІV “Про охорону земель” //ВВРУ. – 2003. – № 39. – Ст.349.
93. Закон України від 19 червня 2003 р. № 963 – ІV “Про державний контроль за використанням та охороною земель” //ВВРУ. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
94. Закон України від 19 червня 2003 р. №973 – ІV “Про фермерське господарство” //ОВУ. – 2003. – № 29. – Ст. – 1438.
95. Законопроект України “Про внесення змін до Конституції України” //Голос України. – 2004 р. – 16 січня, № 8 (3258).
96. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Затверджено Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. //ВВРУ. – 1992. – №46. – Ст. 637.
97. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Затверджені Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. //ВВРУ. – 1998. – №38 – 39. – Ст.248.
98. Постанова Верховної Ради України від 20.02.2003 р. – №565 – ІV “Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природо – охоронного законодавства в Україні” //Голос України . – 2003р., 18 березня. № 52.
99. Постанова Верховної Ради України від 20.11.03 р. № 1310 – ІУ „Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов’язаної з надрокористуванням в Україні” (ГУ від 2.12.03 № 228).
100. Указ Президента України від 20.08.1996 р. № 715/96 “Про оголошення територій та об’єктів природно – заповідного фонду загальнодержавного значення”.
101. Указ Президента України від 15.05.2003 р. №1039/2003 “Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів” //Юрид. вісник України. – 2003 р., №39.
102. Указ Президента України від 6 червня 2003 р. № 485/2003 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року “Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності надрокористування в Україні” //ОВУ, 2003 р., № 24, Ст. 1127.
103. Указ Президента України від 5 січня 2004 р. № 1/2004 „Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів” // Урядовий кур’єр. – 2004 р. – № 7.
104. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Затверджене Указом Президента України № 176/2004 від 10 лютого 2004 р. //Урядовий кур’єр. – 2004 р., – 18 лютого.
105. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 №225 “Про затвердження Положення про державний архітектурно – будівельний контроль”.
106. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. №557 “Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду” //ЗПУ. – 1995. – № 10, Ст. 254.
107. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. №966 “Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування” //ЗПУ. – 1996, № 16, ст. 453.
108. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. №1147 “Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів”// ЗПУ. – 1996. – № 18. – Ст. 505.
109. Положення про Державну комісію з питань техногенно – екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. //ОВУ. – 1998. – №7. – Ст.80.
110. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 р. № 521 “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно – заповідного фонду України”// ОВУ. – 1998. – № 16. – Ст. 600.
111. Положення про Державний комітет природних ресурсів України. Затверджено Указом Президента України від 10.02.2004 р. № 177/2004 //Орієнтир. – 18 лютого 2004 року, № 31.
112. Положення про державну екологічну інспекцію, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520 // Закон і бізнес. – 2002 р., № 44.
113. Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.99 р. №465 //ОВУ. – 1999. – № 13. – Ст.518.
114. Про затвердження Правил санітарної охорони території України. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.99 №696 //ОВУ. – 1999. – № 17. – Ст.740.
115. Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 431) // ЗПУ. – 1996р. – № 8, ст. 241.
116. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №302 “Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи” //ОВУ. – 2002. – № 12.
117. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1958 “Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель” // Закон і бізнес. – 2003 р. – січень.
118. Постанова Кабінету Міністрів України від 2.20.03 р. № 1540 “Про Затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” //Юридичний вісник України. – 2003 р. – № 43.
119. Постанова Кабінету Міністрів України від 3.10.03 р. № 1577 “Про утворення Державної санітарно – епідеміологічної служби” //ОВУ. – 2003. – № 41.
120. Наказ Мінекобезпеки України від 27.10.1997 № 171 “Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”. Зареєстрований у Мінюсті України від 05.05.1998 за № 285/2725. // ОВУ. – 1998. – № 18. – ст. 664.
121. Наказ Мінекобезпеки України від 19.07.1999 р. № 162/379 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища” (Мінекобезпеки, Державна податкова адміністрація) (3837) //ОВУ. 1999. – № 32. – ст. 1692.
122. Наказ Мінекобезпеки України та Мінфіна України від 09.04.1996 № 37/68 “Про затвердження Інструкції про порядок сплати платежів за спеціальне використання диких тварин”. Зареєстрований у Мінюсті України від 29.04.1996 за № 206/1231.
123. Наказ Мінекобезпеки України, Держкомрибгоспу України від 10.02.2000 № 34/13 “Про затвердження Інструкції про порядок спеціального використання водних живих ресурсів”. Зареєстрований у Мінюсті України від 25.02.2000 за № 106/4327 // ОВУ. – 2000. – № 10. ст. 389.
124. Наказ Мінекобезпеки України від 06.06.1995 р. № 53/69 “Про затвердження Інструкції про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об’єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне використання”. Зареєстрований у Мінюсті України від 28.08.1995 за № 314/850.
125. Інструкція про порядок вилучення та передання на зберігання до органів внутрішніх справ вилученої у порушників природоохоронного законодавства вогнепальної та іншої зброї і боєприпасів. Затверджена Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.03.2003. №56/м та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 14 квітня 2003 р. за №298/7619 // ОВУ. – 2003. – № 16. – ст. 728.
126. Наказ Мінстату України від 13.05.1996 №135 “Про затвердження форми державної статистичної звітності по формі № 1 – екологічні витрати та Інструкції по її складанню”. Зареєстрований у Мінюсті України від 25.05.1996 за № 250/1275.
127. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02 – 5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” //Вісник господарського судочинства України. – 2001. – № 4. – С.93.
128. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи /Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. №1 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України №3 від 04.06. 1993 р., №3 від 13.01.1995 р., №11 від 01.11.1996 р., №12 від 03.12.1997 р.) // Постанови Пленуму ВСУ. – Офіц. від. : У2 т. / За заг. ред . В.Ф. Бойка. – К.. : А.С.К. , 2000. – С. 262 – 273.
129. Наказ Генерального прокурора України №3/2 від 28 жовтня 2002 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього середовища”. – К., 2002 р. – 4 с.
130. Наказ Генерального прокурора України № 1 від 19 січня 2004 р. “Про організацію роботи та контроль виконання управління в органах прокуратури України”. – К., 2004 р. – 8 с.
131. Наказ Генерального прокурора України № 1/1 від 19.01.2004 р. “Про організацію аналітичної і методичної роботи в органах прокуратури”. – К. 2004.
132. Наказ Генерального прокурора України № 2 від 25 лютого 2004 р. “Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури”. – К., 2004 р. – 6 с.
133. Наказ Генерального прокурора України № 9 від 28 жовтня 2002 р. “Про організацію роботи з розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури”. – К., 2002 р. – 8 с.
134. Вказівка Генеральної прокуратури України від 01.02.02 № 07/3 – 13 вих. “Про подальше посилення нагляду за додержанням законодавства щодо раціонального використання, відтворення і охорони лісових ресурсів та зовнішньоекономічної діяльності при експорті лісоматеріалів за кордон”. К. 2002.
135. Інструкція про порядок ведення первинного обліку роботи прокурорів і слідчих. Затверджена наказом Генерального прокурора України від 27.12.2002 р. № 33/12. – К., 2002 р. – 50 с.
136. Інструкція із складання статистичного звіту про роботу прокурора. Затверджена наказом Генерального прокурора України від 16 березня 2004 р. № 33/12. – К., 2004 р. – 53 с.
137. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 31.01.03 № 7/3 – 8 вих. – 03 “Щодо стану досудового слідства та прокурорського нагляду за розслідуванням кримінальних справ, порушених за фактами вчинення екологічних злочинів у 2002 році”. – К., 2003. – 4 с.
138. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 09.01.03 № 0713 – 1 вих. – 03 “Про додержання Закону України “Про відходи” та іншого природоохоронного законодавства щодо поводження з непридатними та забороненими до використання пестицидами”. – К., 2003. – 3 с.
139. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 14.08.02 № 24 – 102 вих. – 02 “Щодо здійснення нагляду за додержанням законодавства інспекціями архітектурно – будівельного контролю”. – К., 2003. – 4 с.
140. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 06.02.03 № 7/3 – 9 вих. – 03 “Щодо збереження та охорони водних ресурсів України”. – К. 2003., – 4 с.
141. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 24.12.02 № 7/3 – 167 вих . – 02 “Про додержання законності у галузі охорони, використання та відтворення рибних ресурсів”. – К., 2003. – 5 с.
142. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 13.05.03 № 7/3 – 63 вих. – 03 “Про законність використання корисних копалин суб’єктами господарювання”. – К., 2003. – 3 с.
143. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 20.05. 03 № 7/3 – 66 вих. – 03 “Про додержання законодавства при здійсненні заходів, спрямованих на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”. К., 2003. – 2 с.
144. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 18.04.03 № 7/3 – 53 вих. – 03 “Щодо проведення взаємозвірок зі спеціально уповноваженими органами контролю”. – К., 2003. – 4 с.
145. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 04.07.03 № 03/3 вих. – 93 “Про роботу органів прокуратури Хмельницької та Чернівецької областей щодо здійснення нагляду за додержанням законодавства про охорону, збереження, відтворення та використання лісових ресурсів”. – К., 2003. – 5 с.
146. Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 19.11.02 № 9/1 – 21 – 02 “Про позитивний досвід Дніпропетровської міжрайонної природоохоронної прокуратури щодо застосування організаційних форм роботи та їх впливу на підвищення ефективності прокурорсько – слідчої діяльності”. К., 2002 р. – 3 с.
147. Інформаційний лист прокуратури Рівненської області від 06.11.02 № 07/3 – 292 “Про позитивний досвід Рівненської природоохоронної і Млинівської міжрайонних та прокуратури Рівненського району з питань нагляду за додержанням природоохоронного законодавства”. – Рівне. 2002 р. – 3 с.
148. Інформаційний лист прокуратури Донецької області від 27.06.02 № 24/68 вих. “Про позитивний досвід роботи прокуратури м. Тереза по здійсненню нагляду за додержанням законодавства про охорону атмосферного повітря та про відходи” – Донецьк., 2002 р. – 4 с.
149. Інформаційний лист прокуратури Херсонської області від 04.04.03. № 97/3 – вих. “Про додержання природоохоронного законодавства щодо охорони та використання водних ресурсів”. – Херсон, 2003 р. – 2 с.
150. Андрейцев В. Концепція правового забезпечення екологічної політики //Право України – 1994. – № 3 – 4.
151. Андрейцев В. И. Экологическое право: Курс лекций в схемах. Общая часть. – К., 1996.
152. Андрейцев В. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії //Право України. – 1999. – № 1.
153. Андрейцев В. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки //Вісник Академії правових наук – Х., “Право”. – 1999. – №4 (19).
154. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук. – практ. посіб. – К.: Знання – Прес, 2002. – 332 с.
155. Андрійко О.Ф. Контроль і відповідальність у державному управлінні: зв’язок інститутів /Цикл наукових доповідей: Київ. – 2001. – С.11 – 15.
156. Актуальные проблемы прокурорского надзора. Выпуск 2. Органы прокуратуры Российской Федерации и Федеративной Республики Германии (правовые основы, структура, направление деятельности): Сборник статей. – М., 1999. –С.56 – 67.
157. Антонова В. Гласность прокурорского надзора //Законность. – 1997. – № 3. – С.40 – 41.
158. Бабенко В.І. Постійну увагу – соціально незахищеним //Вісник прокуратури. – 2001. – №1. – С.57 – 62.
159. Бабенко В.І. Закон порушує ... ДАЇ //Вісник прокуратури. – 2001. – №3. – С.118 – 120.
160. Бабенко В.І. Нагляд прокуратури за дотриманням законодавства органами екологічного контролю //Вісник прокуратури. – 2002. – №2. – С.63 – 68.
161. Бабенко В.І. Місце і роль прокуратури у державному механізмі охорони навколишнього природного середовища //Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №6. – С.105 – 107.
162. Бабенко В.І. Правові та організаційні питання прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства //Вісник прокуратури. – 2002. – №5. – С.14. – 19.
163. Бабенко В.І. Цілі та завдання прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства //Право України. – 2002. – №11. – С.57 – 61.
164. Бабенко В.І. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням екологічного законодавства //Юридический вестник (Одесса). – 2002. – №3. – С.93 – 95.
165. Бабенко В.І. Деякі питання прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №7. – С.130.
166. Бабенко В.І. Перспективи розвитку права прокурора на превентивний екологічний позов // “Юридична України”. – 2004. – № 1. – С. 48 – 53.
167. Бабкова В.С. Організаційно – правові проблеми контролю в прокурорської діяльності /Автореф. дис. канд. юрид. наук: Х., Нац. юрид. академія України ім. Я.Мудрого. – 1998, 18с.
168. Бабкова В., Шандула О. Щодо ефективності контрольної діяльності в органах прокуратури // Право України. – 2001. – № 4. – С. 53.
169. Балашенко С.А., Макарова Т.И. Международно – правовая охрана окружающей среды и права человека: Учебное пособие. – Минск: «Word Wide Printing», 1999.
170. Басков В.И., Коробейников Б.В. Курс прокурорского надзора. Учебник для студентов юридических вузов и факультетов с приложением нормативных актов. – М.: Издательство “Зерцало”, 20