Принципи організації та діяльності прокуратури України

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………. 4-13

РОЗДІЛ 1
Сутність, генезис, значення принципів організації та діяльності прокуратури України….…………….………………………………... 14-73
1.1. Історія виникнення та розвитку прокуратури, принципів її організації та діяльності………………………………………………. 14-40
1.2. Місце, завдання прокуратури в механізмі держави…...…..……. 40-65
1.3. Поняття і значення принципів організації та діяльності прокуратури в Україні……………………………………………...….... 65-73

РОЗДІЛ 2
Система принципів організації та діяльності прокуратури України
74-144
2.1. Поняття, зміст системи принципів організації та діяльності прокуратури………..……………………………………………………. 74-85
2.2. Співвідношення принципів організації та діяльності прокуратури України з іншими видами галузевих принципів………. 85-123
2.3. Принципи організації та діяльності прокуратури в роботі органів прокуратури………………….…………………..…………….. 123-144

РОЗДІЛ 3
Характеристика принципів організації та діяльності прокуратури України та їх реалізація ……………………………... 145-181
3.1. Принцип єдності прокурорської системи……...………………… 145-149
3.2. Принцип централізації органів прокуратури……………………. 149-154
3.3. Принцип єдиноначальності у діяльності прокуратури………….. 155-159
3.4. Принцип законності...……………………………………………... 159-162
3.5. Принцип незалежності органів прокуратури……………………. 163-168
3.6. Принцип гласності діяльності органів прокуратури…………..... 168-175
3.7. Принцип поєднання інтересів людини і держави в діяльності органів прокуратури…………………………………………………….. 175-177
3.8.Принцип невідворотності відповідальності і профілактика правопорушень в діяльності прокуратури.…………………………… 178-181
ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 182-185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………... 186-205

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена передусім конституційними положеннями про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави [1]. Суттєву роль в такій діяльності виконує прокуратура України, на яку Конституцією (ст. 121) покладаються не тільки нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженнями особистої свободи громадян, а й представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Чинний Закон України “Про прокуратуру” не зовсім відповідає конституційним вимогам і міжнародним підходам щодо ролі та місця прокуратури в суспільстві, тому розробляється нова редакція цього Закону, який має регулювати на новому, сучасному рівні усі суспільні відносини пов'язані з організацією та діяльністю органів прокуратури. При цьому засади, принципи прокурорського нагляду визначають не тільки його природу і спрямованість у теоретичному плані, а мають і суто практичне значення, вказують на те, що органи прокуратури функціонують на демократичних засадах права. Саме принципи права є критерієм законності та правомірності дій громадян і посадових осіб і за певних умов мають велике значення для зростання правосвідомості населення, його культури і освіти. А це свідчить про те, що принципи підлягають системному аналізу в їх динаміці і статиці.
Це повною мірою стосується і принципів організації та діяльності органів прокуратури. Незважаючи на велике значення правових принципів для організації і функціонування прокуратури, ця проблема не піддавалась окремому, самостійному монографічному дослідженню. З проблеми принципів організації та діяльності прокуратури існують лише публікації на рівні статей, глав, параграфів в підручниках, монографіях (Басков В.І., Даєв В.Г., Добровольська Т.Н., Зеленецький В.С., Козлов А.Ф., Ломовський В.Д., Маршунов М.Н., Меженцева А.Є., Михайленко О.Р., Мурашин Г.О., Новіков С.Г., Рагінський М.Ю., Ремізов Є.В., Рябцев В.П., Савицький В.М., Сапожніков Ю.С., Тадевосян В.С., Чеканов В.Я., Черв’якова О.Б. та інші).
Проблемам теорії принципів права присвятив монографію Колодій А.М. Системі правових галузевих принципів присв’ячені монографії Гриненка А.В., Добровольської Т.М., Маляренка В.Т., Мотовиловкера Я.О., Свердлика Г.А., Семенова В.М., Тиричева І.В., Чангулі Г.І.
На високому монографічному рівні були досліджені і окремі принципи права, особливо це стосується кримінально-процесуального і цивільного процесуального права (Ларін О.М., Лібус І.Л., Касумов Ч.С., Куликов В.А., Мухін І.І., Сєдаш Є.А., Серьогін В.О., Стецовський Ю. І., Строгович М.С., Телега Т.М., Тараненко В.Ф., Каткова Т.В., Ципкін А.Л., Бондар А.Т., Джафаркумов М.А., Аширбекова М.Т., Сейтназаров К.Р., Танцюра О.В. та інші).
Окремі аспекти принципів організації та діяльності органів прокуратури в Україні досліджують: Бабкова В.С., Бакаєв Д. М., Грошевий Ю.М., Давиденко Л.М., Долежан В.В., Кожевніков Г.К., Марочкін І.Є, Мичко М.І., Полянський Ю.Є., Руденко М.В., Сухонос В.В., Шумський П.В. та інші.
Із зазначеного видно, що проблеми правових принципів привертають увагу багатьох авторів.
Проте найменш вивченими залишаються питання визначення системи принципів організації та діяльності прокуратури України, хоча потреба в цьому є як з позиції теорії, так і з потреб практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповіднодо комплексно-цільвої програми кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми вдосконалення законодавства України про судоустрій та судочинство”.
Дисертант поставив за мету комплексно дослідити проблему сутності, генезису, значення та функціонування системи принципів організації та діяльності прокуратури України у взаємодії з іншими галузевими правовими принципами в умовах розбудови правової держави Україна.
Для досягнення обраної мети автор вирішував відповідні конкретні завдання, а саме:
• дослідити історію, витоки зародження і динаміку розвитку органів прокуратури, їх місце в механізмі державності сучасної України;
• розкрити сутність, значення, зміст принципів організації та діяльності прокуратури, їх класифікацію і систему;
• дослідити співвідношення принципів організації та діяльності прокуратури з іншими галузевими правовими принципами;
• показати вплив зазначених принципів на виконання прокуратурою своїх конституційних функцій;
• дати характеристику конкретних принципів організації та діяльності прокуратури з точки зору їх змісту і реалізації.
Об’єктом дослідження стали еволюція, правова природа, зміст, нормативне регулювання та реалізація принципів організації і діяльності прокуратури України, суспільні відносини, що при цьому виникають.
Об’єкт дослідження обумовлює, конкретизує його предмет, до якого входять: історичні джерела, відповідне законодавство, правові норми, наукові публікації з проблем обраної теми, практика здійснення прокуратурою своїх функцій з позицій основних засад прокурорського нагляду.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, який дав змогу встановити природу, сутність системних явищ і процесів щодо організації і функціонування органів прокуратури та динаміку їх правового регулювання. Застосовані також окремі методи і підходи: системний підхід, історичний та логічний методи, догматичний метод, метод правової типології (класифікації), порівняльно-правовий.
Теоретичну основу дисертації складають відповідні наукові праці з філософії, логіки, соціології, теорії та історії держави і права, кримінального, кримінально- процесуального та цивільного процесуального права.
Основою дисертаційного дослідження є наукові праці з теорії і практики органів прокуратури, в тому числі відповідна дореволюційна і зарубіжна література з цієї тематики.
Емпіричну базу дисертації становлять: опублікована практика Верховного Суду України, державна статистична звітність Генеральної прокуратури України за 1996-2001 роки, опубліковані дані щодо дотримання законності, прав та свобод громадян, а також роботи органів прокуратури, пов’язаної з реалізацією принципів організації та діяльності прокуратури.
Правову й інформаційну базу дослідження складають, перш за все, Конституція України, законодавство щодо організації та діяльності прокуратури з часів її виникнення і до теперішнього часу, стенограми сесій Верховної Ради України, накази Генерального прокурора України, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, рішення Конституційного Суду України, проекти Закону України "Про прокуратуру" та КПК України, матеріали Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Використані закони колишнього Союзу РСР, держав СНД і Балтії, що регламентують діяльність прокуратури, а також деякі міжнародно-правові акти. Звернута увага і на висновки експертів Ради Європи щодо проекту Закону про прокуратуру стосовно реформування прокуратури України.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється актуальністю теми дисертаційного дослідження, яке є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем системи принципів організації та діяльності прокуратури.
За результатами проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків, пропозицій, поглядів, що мають ознаки новизни і виносяться на публічний захист, зокрема, вперше у вітчизняній літературі:
• досліджено історичні витоки зародження, формування поняття і розвитку системи принципів організації та діяльності прокуратури, дається система цих принципів на різних етапах історії, коли окремо в законодавстві принципи не виділялись, а саме: в період давнини, за козацької доби, в період створення прокуратури у Франції; за часів царювання в Росії Петра I; при проведенні судової реформи імператором Росії Олександром II, і в наступні періоди, в тому числі і за радянських часів;
• доводиться, що ще задовго до визнаної теорії Ш.Монтеск’є про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову основи такого поділу були визначені Пилипом Орликом в історичному документі “Пакти та Конституції законів та вольностей Війська Запорізького” (так звана Конституція Пилипа Орлика);
• наводяться аргументи про те, що прокуратура України перебуває поза межами гілок державної влади і представляє самостійний вид, форму державної діяльності та її влади, а також про те, що прокуратуру не слід відносити до законодавчої, “контрольно-наглядової” гілки влади, оскільки віднесення прокуратури до будь-якої гілки влади буде означати ліквідацію прокуратури як єдиної, незалежної державної інституції, органу нагляду за додержанням законів;
• дається визначення поняття органу прокуратури як організаційно відокремленого підрозділу, установи єдиної централізованої системи прокуратури, що в межах своєї компетенції здійснює відповідну діяльність від імені прокуратури України;
• визначено взаємовідносини прокуратури з діяльністю Верховної Ради України, Президента України, органами виконавчої і судової влади, дізнання та досудового слідства, які спрямовані на забезпечення прав та свобод людини, законності у державі;
• зазначаються логіко-філософські, методологічні підходи до визначення поняття, зокрема, принципів організації та діяльності прокуратури як закріплених у законодавстві держави основних вихідних положень, що визначають суть, зміст організації та діяльності прокуратури. Принципи відображають погляди суспільства на те, яким має бути прокурорський нагляд, як повинна бути організована прокуратура, якими методами і засобами повинен здійснюватися нагляд, які завдання мають виконувати органи прокуратури;
• розкривається системний підхід до вивчення принципів організації та діяльності прокуратури, оскільки окремо взяті принципи взаємопов’язані між собою і утворюють певну систему; підкреслюється цілісність цієї системи. Система принципів організації та діяльності прокуратури - це сукупність загальноприйнятих, об’єктивно обумовлених, взаємопов’язаних між собою, законодавчо закріплених основних положень, що вказують на сутність, побудову та функціонування всієї системи органів прокуратури;
• висвітлюється особистий погляд щодо класифікації принципів організації та діяльності прокуратури, оскільки незалежно від того поділяти їх на організаційні та функціональні, конституційні й інші, всі принципи як фундаментальні, вихідні положення є рівнозначними, однаковими за своїм імперативом; можуть відрізнятися між собою лише за своїм змістом і суттю, правовідносинами, що виникають на їх основі;
• визначено співвідношення, взаємозв’язок принципів організації та діяльності прокуратури з принципами кримінального, кримінально-процесуального і цивільного процесуального права, виходячи з того, що ці принципи не відокремлені один від одного, а в своїй сукупності складають соціально-правову систему галузевих принципів, які, у свою чергу, входять до загальної системи принципів права України;
• показується своє бачення щодо визначення поняття, системи та класифікації конституційних функцій, покладених на прокуратуру України. Функції прокуратури потрібно розглядати не тільки як певні напрямки діяльності, основні завдання, як правовий інститут, а також як реальне, організоване здійснення конкретної діяльності через певний механізм реалізації. Систему фунцій прокуратури становлять: підтримання державного обвинувачення, нагляд за додержанням законів, представництво інтересів громадянина або держави в суді. Наглядова функція поділяється на декілька підфункцій за такими критеріями: органи, за законністю діяльності яких здійснює нагляд прокуратура; застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; застосування до громадян спеціальних засобів примусу, що паралізують волю і обмежують свободу громадян;
• показано, що організація роботи в органах прокуратури завжди має комплексний характер, що переважно складається з підготовки, підбору і розстановки кадрів, підвищення кваліфікації; планування роботи, контролю і перевірки виконання; обліку і звітності; узагальнення і аналізу практики; систематизації законодавства; діловодство в органах прокуратури; організація взаємодії прокуратури з державними органами та громадськими організаціями щодо боротьби з порушеннями законності, всі можливі напрямки прокурорської діяльності здійснюються на основі принципів організації та діяльності прокуратури ;
• розкривається суть, генезис, зміст конкретних принципів організації та діяльності прокуратури, визначається їх система, враховуючи сучасний механізм правового регулювання. До цієї системи включаються такі принципи: єдність прокурорської системи, централізація органів прокуратури, єдиноначальність в діяльності прокуратури, законність, незалежність органів прокуратури, гласність діяльності прокуратури, поєднання інтересів людини і держави в діяльності органів прокуратури, невідворотність відповідальності і профілактика правопорушень в діяльності прокуратури.
Окрім того, в дисертації автором сформульовані пропозиції щодо удосконалення правових інститутів, система яких викладена у висновку дисертації.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів має багатоаспектний характер, вони можуть реалізовуватися в таких сферах, як:
• у науково-дослідницькій галузі - використовуватись при подальшій розробці проблем, що розглядалися в дисертації;
• у навчальному процесі – при проведенні занять із студентами з курсів “Прокурорський нагляд в Україні”, “Прокуратура України”, “Кримінально- процесуальне право України”, "Цивільне процесуальне право України" а також у системі підвищення кваліфікації працівників прокуратури;
• у правозастосовчій практиці - для підвищення наукового рівня в організації та діяльності відповідних правоохоронних органів з метою підвищення ефективності їх діяльності;
• у правотворчій діяльності - при розробці законопроектів про прокуратуру та інших законодавчих актів.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертація є самостійною працею монографічного характеру, яка вперше присвячена комплексному вивченню принципів організації та діяльності органів прокуратури України, в тому числі і в історичному плані. Формулюються теоретичні і практичні висновки, пропозиції, положення, що мають соціальну цінність. У статтях, опублікованих у співавторстві, теоретичні положення, аналіз літератури проведені з окремих історичних питань, поняття принципів, реалізації органами прокуратури принципу гласності, були узагальнені і відредаговані співавторами. Особистий внесок у підготовку цих видань становить більш ніж 70%.
Апробація результатів дисертації була здійснена при обговоренні її матеріалів на засіданнях кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка; при проведенні семінарських і практичних занять з курсу “Прокуратура в Україні” в цьому університеті, а також при читанні лекцій і проведенні семінарських занять зі студентами у Фінансово-правовому коледжі при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, курсу "Прокурорський нагляд" у Київському університеті права НАН України.
Теоретичні аспекти роботи доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів "Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників" (м. Київ, 29-30 листопада 2001 року), науково-практичному семінарі "Роль університету та факультету у підготовці працівників прокуратури" (м. Київ, вересень 2001 року), міжвузівській науково-студентській конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (м. Косів, Івано-Франківської обл., 24-26 січня 2002 року), міжнародному семінарі "Обмін слідчими та прокурорськими методиками у розслідуванні справ по торгівлі людьми" (Інститут Генеральної прокуратури України, м. Київ, 28 лютого -1 березня 2002 року).
За результатами проведеного дослідження до комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності була подана наукова записка з пропозиціями щодо підготовки нового законопроекту "Про прокуратуру" та вдосконалення процесуального законодавства України.
Результати дисертаційного дослідження відображені у наукових публікаціях:
1. Малюга В. Історія виникнення та розвитку прокуратури: завдання, принципи, функції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 43.-2001. - С. 36-39;
2. Малюга В. Формування принципів організації та діяльності прокуратури в період з найдавніших часів до XIX ст. // Право України. - 2001. №10. - С. 99-101;
3. Михайленко О., Малюга В. Поняття, значення принципів організації та діяльності прокуратури // Вісник прокуратури. - 2001. №3. - С. 22-27;
4. Лакизюк В., Михайленко О., Малюга В. Гласність в системі принципів організації та діяльності прокуратури України // Вісник прокуратури. - 2001. № 4. - С. 16-21.
5. Малюга В.І. Прокуратура в механізмі державності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 44.-2001. - С. 74-76;
6. Малюга В. Система принципів організації та діяльності прокуратури: суть, класифікація // Вісник прокуратури. - 2001. №6. - С. 31-36.

Структура дисертації обумовлена завданнями, предметом дослідження, логікою викладення дисертаційного матеріалу і складається зі вступу, трьох розділів, що містять загалом 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Закінчивши своє дослідження, вважаємо, що завдання, які були поставлені, виконані в межах обраної теми. На підсумок робимо такі узагальнюючі висновки. Перш за все звертаємо увагу на те, що принципи організації та діяльності органів прокуратури є вагомими, складними нормами в регулюванні та функціонуванні прокуратури. Саме вони є основою побудови та діяльності органів прокуратури протягом усієї історії її існування. Незважаючи на важливе значення, принципи організації та діяльності прокуратури окремо і комплексно на монографічному рівні не досліджувались. Ця прогалина певною мірою заповнюється дисертаційною роботою.
Прокуратура бере свій початок з давнини. Ідея про прокуратуру, та її реалізація пройшли складну історію. У місті-державі Ольвії (VI ст. до н.е.), територія сучасної України, у судочинстві брав участь обвинувачувач. Був час, коли так звані прокуратори завідували маєтками, бібліотеками, господарством царя. Посада ця продавалась, передавалась у спадщину. Прокуратура ж, як державна установа, виникла із потреб королівської влади у Франції на початку XIV століття. Вважається, що у XVIII столітті ця установа була запозичена Петром І в Російську Імперію, а також в Україну, оскільки Україна на той час входила до її складу. Останнім часом доведено, що посада прокурора на території нашої держави була запроваджена набагато раніше, ще за Козацької доби, у другій половині XVI століття (1579 р.), коли в Батурині був утворений Український Трибунал, на засіданні якого обирався прокурор.
З часів зародження прокуратури і до прийняття у 1979 році Закону “Про прокуратуру СРСР” численне законодавство, яким регламентувалась діяльність прокуратури, окремо не виділяло принципи організації та діяльності прокуратури.
На основі аналізу відповідного історичного законодавства і наукової літератури виводяться відповідні принципи організації та діяльності прокуратури стосовно конкретних історичних періодів її розвитку. Серед них можна зазначити такі принципи, які зовсім не притаманні сьогоденню. Наприклад, Петром І був встановлений принцип поблажливості до помилок наглядової діяльності прокурорів; діяв принцип невідводу прокурорів від виконання своїх обов’язків, поєднання в діяльності прокурорів і стряпчих функцій обвинувачення і захисту, принцип “пропуску”- дача згоди на вихід і виконання відповідних рішень; принцип універсальності прокурорського нагляду, під дію якого підпадали навіть Сенат, Синод, суди тощо. Тільки сам цар офіційно був поза межами нагляду, впливу прокуратури.
Історія показала складний шлях розвитку прокуратури як державної установи і тих принципів, на яких вона організувалась і функціонувала. Це залежало від різних чинників і, особливо, від того, яке місце прокуратура займала в механізмі держави. По-різному визначався статус прокурора: коли прокурор був “оком государя”, коли прокурор одночасно був і Міністром юстиції чи входив до судової системи, хоча сам не був органом правосуддя. Зовсім по-іншому визначається правовий статус прокуратури, прокурорів коли вони не належать до жодної гілки державної влади, їх діяльність складає окрему, самостійну форму, вид державної діяльності, а прокурори при виконанні своїх функцій наділяються владними повноваженнями. Таке незалежне місце, згідно з Конституцією України, займає прокуратура України, що й обумовлює систему тих принципів, на яких прокуратура організується і функціонує.
Різні підходи до визначення поняття і значення цих принципів, їх системи та класифікації. У роботі автор показує особисте бачення цієї проблеми і дає відповіді на поставлені питання.
Як сама система прокуратури не може повноцінно функціонувати без взаємодії з системою інших органів, так і принципи організації і діяльності прокуратури не можуть існувати ізольовано від інших правових галузевих принципів. Це й дало підстави дослідити співвідношення принципів організації та діяльності прокуратури з іншими видами галузевих принципів, компетенцію органів прокуратури у взаємодії з іншими органами держави – Верховною Радою України, Президентом України, виконавчою, судовою гілками влади, органами дізнання, досудового слідства. При цьому робиться висновок про те, що не завжди і не всі принципи організації та діяльності прокуратури гарантуються, забезпечуються належним чином, зокрема, це стосується принципів незалежності і законності.
Автор вважає, що самі по собі принципи організації та діяльності прокуратури без їх реального втілення у конкретну роботу органів прокуратури мало чого досягають. Тому окремо характеризується організація роботи в органах прокуратури по здійсненню конституційних функцій з урахуванням принципів прокурорського нагляду і доводиться, що ця робота потребує подальшого удосконалення з метою підвищення її ефективності.
Проаналізувавши сучасний механізм правового регулювання організації та діяльності єдиної системи прокуратури України, автор зупинився на характеристиці принципів єдності прокурорської системи, централізації органів прокуратури, єдиноначальності у діяльності прокуратури, законності в діяльності прокуратури, незалежності органів прокуратури, гласності діяльності прокуратури, поєднання інтересів людини і держави на засадах пріоритетності прав і свобод людини і громадянина, невідворотності відповідальності і профілактиці правопорушень в діяльності прокуратури.
Думається, що ця система принципів повинна бути передбачена в новому Законі “Про організацію і порядок діяльності органів прокуратури України”. Саме таку назву повинен мати Закон про прокуратуру, як це зазначено в Конституції України (ст. 123). Нова редакція Закону про прокуратуру, як і інші закони, повинні мати підпис не тільки Президента України, а й Голови Верховної Ради України, як це закріплено у п. 3 ст. 88 та ст. 94 Конституції України.
Викладаються й інші висновки та пропозиції, спрямовані на подальше удосконалення законодавства, а саме:
1. У ч. 2 ст. 6 Конституції України необхідно вказати й органи, що не належать до гілок державної влади, наприклад, адміністрацію Президента України, прокуратуру, виборчі органи, Національний банк, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо, які теж мають здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.
2. Визначити правовий статус виконуючого обов’язки Генерального прокурора України та юридичну силу актів, прийняття яких належать виключно до компетенції Генерального прокурора України. Зокрема, у випадках, коли Верховна Рада України не дала згоду на призначення на цю посаду особи, запропонованої Президентом України; коли висловлену недовіру Верховної Ради України, що за Конституцією (ст.122) має наслідком відставку Генерального прокурора України з посади, не прийняв Президент України. Необхідно також визначити підстави для висловлення недовіри Генеральному прокурору України, строк, механізм та порядок її реалізації.
3. Передбачити, що Президент України одну і ту особу вправі пропонувати Верховній Раді України на посаду Генерального прокурора України не більше трьох разів.
4. Для гарантування принципу державної мови судочинства необхідно встановити, хто і яким чином визначає мову більшості населення даної місцевості, якою має провадитись судочинство, а також хто і яким чином визначає рівень знання чи не знання мови судочинства обвинуваченим чи іншими особами, що беруть участь у справі. На законодачому рівні необхідно також визначити поняття "рідна мова". Автор вважає, що рівень знання тієї чи іншої мови повинні визначати філологи, лінгвісти, а більшість населення певної місцевості, яке володіє мовою судочинства, окремих її груп - органи місцевого самоврядування.
Врахування в реальному житті визначених наукових позицій, висновків, пропозицій щодо удосконалення законодавства може сприяти, в першу чергу, підвищенню ефективності діяльності прокуратури України при виконанні покладених на неї конституційних функцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. № 30. - Ст. 141.
1. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. - У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К. 1992. - С.18-24.
2. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. // Вісник Верховного Суду України. - 1997. № 3 (Вкладка).
3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України.- 2001. №21.- С. 920.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР).- 1961. № 2.-Ст.15 (зі змінами і доповненнями Законом України від 12.07.2001. № 2670-III).
5. Кримінально-процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / За відп. ред. Шибіко В.П. - К.: Юрінком Інтер. 2000. - 840 с.
6. Закон України “Про судоустрій” від 5 червня 1981 року (з наступними змінами та доповненнями). // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К. 2001. - С. 17-48.
7. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. №1789-12 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1991. № 53. - Ст.793 (з наступними змінами та доповненнями). // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К. 2001. - С. 181-210.
8. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. №4. - Ст.20. // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К. 2001. - С. 235-261.
9. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. № 22. - Ст. 303. // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К. 2001. - С. 262-267.
10. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К. 2001. - С. 139-148.
11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України. статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України. статей 268. 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Конституція України та її офіційне тлумачення в рішеннях Конституційного Суду України (за станом на 01.02.2001 р.). - Х.: РВФ "АРСІС, ЛТД". 2001. - 128 с.
12. Авдюков М.Г. Принцип законности в советском гражданском судопроизводстве.- М.: Изд. М-го ун-та. 1970. - 204 с.
13. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юрид. лит. 1981. Т.1. - 359 с.
14. Альперт Б.А. Власть прокурора не подлежит послаблению // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави. Матер. респ. наук.-практ. конф. - Київ. 1996. - С.60-61.
15. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании // Вопросы философии. 1973. № 6. - С.105.
16. Афанасьев В.Г. Системность и общество. - М.: Политиздат. 1980.- 368 с.
17. Бабкова В.С. Організаційно-правові проблеми контролю в прокурорській діяльності: Автор. дис…канд. юрид. наук. Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - К. 1998. 18 с.
18. Бакаев Д.М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел. - М.: Юрид. літ. 1979. - 109 с.
19. Басков В.И. Курс прокурорского надзора. - М.: Изд-во "Зеркало". 1998. - 480 с.
20. Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР. - М.: Изд-во МГУ. 1991. - 303 с.
21. Басков В.И. Прокурорский надзор.Учебник для вузов. - М.: Издательство БЕК. 1995. - 546 с.
22. Бандурка А.М. Прокуратура: мысли о её реорганизации // Право Украини. – 1995. № 9. С.40.
23. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. - М.: Юрид. лит. 1987. - 270 с.
24. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. - М.: "Наука". 1966. - 295 с.
25. Берензон А.Д. Об основных направлениях деятельности прокуратуры // Проблема организации и деятельности прокурорской системы в свете Закона о прокуратуре СССР. -М.: Б. и. 1980. - 189 с.
26. Бизюкова И.В. Кадры управления. Подбор и оценка. - М.: "Экономика", 1998. -150 с.
27. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. - М.: Юрид. лит. 1975. - 176 с.
28. Бондар Ю. Прокуратура в системі органів державної влади // Вісник прокуратури. 1999. № 1. - С.17.
29. Боннер А.Т. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права. - М.: ВЮЗИ. 1987. - 76 с.
30. Бровин Г.И., Перфильев В.М. Ленинские принципы организации и деятельности прокуратуры // Правоведение. 1969. № 2. - С.9-11.
31. Бурдоль Є., Хавін О. Прокуратура і правосуддя: проблеми співвідношення діяльності із захисту прав людини // Вісник прокуратури. 1999. № 2. - С.56-61.
32. Бюлетень четвертої сесії Верховної Ради України дванадцятого скликання. – 1991. №3. - С.87-90.
33. Бюлетень законодавства і юридичної практики. Прокуратура в Україні. Збірник нормативних актів. - К.: Юрінком Інтер. - 2000. - 400 с.
34. Бюллетень 3 сессии ВЦИК 9 созыва. 1922. №3. - С.1-18.
35. Бюлетень четвертої сесії Верховної Ради України дванадцятого скликання. 1991. №3. - С.86.
36. Веденеев Д., Шевченко С. Судьба резидента // Кієвскій телеграф. 14.05-20.05 2001. №18(61).
37. Веретенников В.И. Очерки истории генерал-прокуроров в России доекатерининского времени. - Харьков. 1915. - С.174.
38. Веретехин Е.Г. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде 1 инстанции. – Казань.: Изд-во Казан. ун-та. 1988. - 86 с.
39. Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – Київ. 1992. - 27 с.
40. Виолле-ле-Дюк. Беседы об архитектуре. М.: Изд-во Всесоюз. Акад. архитектуры. - 1937. - 472 с.
41. Волок Г. Чи потрібний загальний нагляд? // Вісник прокуратури. 2000. №2. - С.88.
42. Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР. М.: Госюриздат. 1959. - 475 с.
43. Воронов В. Симфония разума. - Саратов. 1979. - С.342.
44. Воронцова Л.П. Правовые и организационные проблемы работы с кадрами в органах прокуратуры: Автор. дис…канд. юрид. наук. - М. 1980. – 24 с.
45. Ворсинов Г.Т. Проблемы развития прокуратуры Украины в условиях становления демократического правового государства // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави,-К.: Ген. пр-ра України. 1996. - 111 с.
46. Восстание декабристов. - Т.VII. - Л.: Гиз. 1958. - 692 с.
47. Вышинский А.Я. Проблемы оценки доказательств в советском уголовном процессе // Советская юстиция. 1963. №23.
48. Гаврилов В.В. Слово - государственному обвинителю: поддержание государственного обвинения в уголовном суде. - Саратов. 1998. - 256 с.
49. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР. - Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та. 1984. - 152 с.
50. Гельвеций К.А. Об уме / Соч. Т.1. - M.: "Мысль". 1973. - 647 c.
51. Глебов А.П. К вопросу о функциях прокурорского надзора // Проблемы прокурорского надзора. - М. 1972. - 313 с.
52. Глух Ф.К. Из истории прокуратуры Украины // На страже советских законов. -М.: Юрид. лит. 1972. - 454 с.
53. Головатий С.П. Конституція України 1996 року в системі европейського конституціоналізму // Право України. 1997. №8. - С.40.
54. Горшенин К.П. Советская прокуратура. - М.: Юриздат. 1947. - 64 с.
55. Градовский А.Д. Высшая администрация России ХVIII ст. и генерал-прокуроры // Cобр. соч. - С-Пб. 1899. Т.1. - С.120.
56. Гриненко А.В. Система принципов уголовного процесса и её реализация на досудебных стадиях. Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. - Воронеж. 2001.-43 с.
57. Грошевой Ю.М. и др. Касационный протест прокурора по уголовным делам. - К.: УМК ВО. 1989. - 86 с.
58. Гусарєв В.М. Проблеми організації роботи міської (районної) прокуратури. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. -Харків. 1995. - 19с.
59. Давиденко Л.М. Місце прокуратури у системі державної влади України // Вісник Академії правових наук України. 1995. №3. - С.65.
60. Давыденко Л.М. Проблемы предупреждения преступности органами прокуратуры. Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. - Харьков. 1989. - С.5.
61. Давыденко Л.М. Организация деятельности районной (городской) прокуратуры по профилактике преступлений.- Харьков.: Фил. прок-ры СССР 1990. - 103 с.
62. Давыдов П.М. Принципы советского уголовного процесса. - Свердловск.: Изд-во высшего образ. СССР. Свердл. юрид. ин-т им. А.Д. Вышинского. 1957.- 51 с.
63. Даев В.Г. Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора. - Л.: Изд-во ЛГУ. 1990. - 135 с.
64. Дворянский А.М. и др. Организация и методика работы прокурора в судебных стадиях уголовного судопроизводства.- Санкт-Петербург. 1996. С.70.
65. Держава не буде донором корумпованих хапуг. Виступ Президента України Л.Кучми // Вісник прокуратури. 1999. №2. - С.13.
66. Добровольская Т.Н. Понятие и система принципов организации и деятельности советской прокуратуры // Вопросы теории и практики прокурорского надзора. - М.: [Б. и.] 1975. ІІ ч. -128 с.
67. Добровольская Т.Н. Понятие и система принципов организации и деятельности советской прокуратуры // Вопросы теории и практики прокурорского надзора. Ч.1. - М.: [Б. и.]. 1975.- 204 с.
68. Добровольская Т.Н. Принципы деятельности советской прокуратуры // Проблемі организации и деятельности прокурорской системы в свете Закона о прокуратуре СССР.- М.: [Б. и.] 1980. - 189 с.
69. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. - М.: "Юрид. лит". 1971 - 199 с.
70. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры. Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. - М.: ВНИИ пробл. укрепления законности и правопорядка. 1991. - 48 с.
71. Друга спроба Генерального // Україна молода. 1998, 9 жовтня. - С.4-5.
72. Євдокімов В. Запобігання корупції серед суддів: правові проблеми // Право України. 1999. №5. С.54.
73. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел. - М.: Юридическая лит-ра. 1968. - 264 с.
74. Загальна теория держави і права. За ред. проф. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер. 1998. - 320 с.
75. Закон Украины «О прокуратуре». Научно практический комментарий. – Харьков. 1993. - С.17-24.
76. Законы о прокуратуре стран СНГ и Балтии. - М. 1995.
77. Звягинцев А.Г., Орлов Ю.Г. Тайные советники империи. Российские прокуроры. XIX век. - М. 1995.
78. Звягинцев А.Г., Орлов Ю.Г. В эпоху потрясений и реформ. Российские прокуроры. 1907-1917. - М. 1996.
79. Звягинцев А.Г., Орлов Ю.Г. Око Государево. Российские прокуроры. XVIII век. - [М.]: РОССПЭИ. 1994. - 318 с.
80. Зудина Л.Н. Организация управленческого труда. - М. 1997. - 256 с.
81. Игнатов В.Г., Сулемов В.А., Радченко А.И. Кадровое обеспечение государственной службы. - Ростов-на-Дону. 1994. - 202с.
82. Испания. Конституция и законодательные акты. - М.: "Прогресс". 1982. - 352 с.
83. История советской прокуратуры в важнейших документах. - М.: Юриздат. 1947. - 543 с.
84. Історія держави і права України. Ч.1. - К.: Ін Юре. 1996. - 339 с.
85. Історія держави і права України. Ч.2. - К.: Ін Юре. 1996. - 443с.
86. Історія українського конституціоналізму (у документах). - Київ. 1996. - 138 с.
87. К 40-летию письма В.И. Ленина «О «двойном» подчинении и законности» // Бюллетень Верховного суда СССР. 1962. № 3. - С.4.
88. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.- К.: 2000. - 377 с.
89. Киевские Ведомости. - 1995, 28 октября.
90. Конституція України та проблеми систематизації законодавства. Збірник наукових праць. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. 1999. - 366 с.
91. Козлов А.Ф. Компетенция прокуратуры и организация её работы.- Свердловск.: СЮИ. 1983. - 84 с.
92. Козлов А.Ф. Конституционные принципы прокурорского надзора // Прокурорский надзор и укрепление социалистической законности в советском государстве .- Свердловск.: Ур. ГУ. 1981. - 149 с.
93. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія.-К.: Юрінком Інтер. 1998.- 208 с.
94. Коментар до Конституції України. -К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. 1996.- 378 с.
95. Конверський А.Є. Логіка: Підручник.- К.: “Четверта хвиля”. 1998. - 272 с.
96. Кореневский Ю.В. Государственное обвинение в условиях судебной реформы. - М. 1994.
97. Косюта М. Новій Україні потрібна незалежна прокуратура // Вісник прокуратури. 2000. №4. - С.28.
98. Кравчук В.В. Совершенствование организации работы районной, городской прокуратуры. Автореф. дисс…. канд. юрид. наук. - М.: ВНИИ пробл. укрепления законности и правопорядка. 1990. - 23 с.
99. Кравчук Л.М. Державне будівництво і нова Конституція України // Голос України. 1992, 12 листопада.
100. Кримінальний процес України. -Харків.: "Право". 2000.- 496 с.
101. Кряжковский А.В. Прокуратура как конституционный орган //Материалы круглого стола.// 5 лет Конституции Российской Федерации: по пути к федерализму и местному самоуправлению: - М. 1999. - С.173.
102. Кузьменко Б.В. Конституційно-правові засади інформаційної діяльності в Україні: проблемні питання // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні”. -Київ. 2000 - С.78.
103. Кулаков В.В. Проблеми організації роботи апарату обласної прокуратури по нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Харків. 1999. - 20 с.
104. Куликов В.А. Личная неприкосновенность как право человека и принцип Российского уголовного процесса. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. - Саратов. 2001.- 27 с.
105. Куропаткин Л.Г. Оценка доказательств в стадии предания суду в советском уголовном процессе // Учёные записки Харьк. юрид. ин-та. Вып. 6. 1955.
106. Курило М.П., Фінько В.Д. Прокурорський нагляд за додержанням законів в установах для попереднього ув”язнення.-Харків. "Слобожанщина". 1998. - 69 с.
107. Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання // Вісник прокуратури. №2. 2000. С.37.
108. Лебединський В.Г. Права и обязанности районного прокурора и организация его работы. - М.: "Юргиз" 1950.- 200 с.
109. Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т.39. М.: Изд-во Полит. лит. 1981. - 624 с.
110. Лилак Д.Д. Мудрість прадавніх про право, закон, владу, правосуддя. - К.: Оріяни. 2000. - 144 с.
111. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. - Київ. 2000.- 277 с.
112. Ломовский В.Д. Конституционные основы прокурорского надзора в СССР. - Калинин. КГУ. 1982. - 68 с.
113. Ломовский В.Д. Прокурорско-надзорные правотношения. - Ростов-на-Дону. 1987. - 159 с.
114. Лопушанский Ф.А., Леоненко В.В. и др. Совершенствование уголовно-процессуального законодательства и охрана прав личности. - К.: Б.и. 1983. - 223 с.
115. Лунев В.В. Преступность ХХ-го века. Мировой криминалогический анализ. - М. 1997. - С. 180-183.
116. Малишко М.І. Історичний розвиток конституцій та Конституціоналізму в Україні та інших країнах // Наукові записки. Серія “Право” Вип.1. - Острог. 2000. - С.83.
117. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – Київ. Юрінком Інтер. 1999. - 318 с.
118. Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. т.4. - 616 с.
119. Мартынчик Е.Г. Теория разделения властей Ш.Л. Монтескье и современность // Вопросы философии и права. - Кишинев. 1993. №3(104). - С.53-60.
120. Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора. – Л.1990. - 135 с.
121. Маршунов М.Н. Прокурорско-надзорные правоотношения. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. - Л. ЛГУ им. А.А Жданова. 1982. - 25 с.
122. Матишевський П.С. Кримінальне право України. -Київ Юрінком Інтер 2000. - 505 с.
123. Меженцева А.Е. К вопросу о понятии принципов организации и деятельности советской прокуратуры // Науч. информ по вопросам борьбы с преступностью. - М. 1986. №96. - С. 48-50.
124. Михайленко А.Р. Сущность принципов организации и деятельности советской прокуратуры на современном этапе развития законодательства // Проблемы правоведения. Вып. 44. – Киев. 1983. - С. 124.
125. Михайленко А.Р. К вопросу о сущности предмета и объекта прокурорского надзора // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. - М. 1981. №69. - С.86-95.
126. Михайленко А.Р. Проблемы обеспечения законности на предварительном следствии в советском уголовном процессе. Теория и практика. Автореф. дисс. …докт. юрид. наук. - Киев. 1989. - С.26.
127. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. - К.: Юринком Интер. 1999. - 448 с.
128. Михайленко А.Р. Системно-структурный подход к анализу предварительного расследования. - Киев. 1987. - Деп. в ИНИОН АН СССР 27.07.1987. № 30544. - С.6.
129. Михайленко О. Предмет та об′єкт прокурорського нагляду потребують законодавчої регламентації // Радянське право. №11. 1978. С.44-47.
130. Михайленко О. Представництво прокуратурою законних інтересів громадян у суді // Вісник прокуратури. 2000. №3. - С.26-30.
131. Михайленко О., Ковальський В. Прокуратура суверенної України: час становлення минає // Юридичний вісник України. №48. 30.XI - 6.XII 2000 р. С.1,6.
132. Михайленко О.Р. Аторнейська служба Сполучених Штатів Америки // Наукові записки. Серія “Право”. - Острог. 2000. Вип.1. - С.157-158.
133. Михайленко О.Р. Від фіскальства до сучасного прокурорського нагляду // Вісник Київського ун-ту. Сусп. політ. науки. №3. 1991.
134. Михайленко О.Р. До питання про концепцію системи ознак правової держави // Правосуддя – гарант законності у сфері економічних відносин. - Київ. 2000. С. 265.
135. Михайленко О.Р. Нетрадиційні погляди на традиційні положення щодо захисту прав людини в кримінальному процесі // Матеріали науково–практичної конференції “Механізм захисту прав і свобод людини в Україні”. К. 1999. С. 80-81.
136. Михайленко О.Р. Представництво прокуратурою законних інтересів громадян у суді // Вісник прокуратури. №3. 2000. С.27.
137. Михайленко О.Р. Проблеми справедливості при розбудові правової держави // Право України. №8. 1998. С.43.
138. Михайленко О.Р. Прокурорський нагляд в Україні. Навч.метод.матер. - К. 2000.- 61 с.
139. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах. – Київ. Юрінком Інтер. 2000. - 256 с.
140. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія. - К.: "Генеза". 1999. - 942 с.
141. Михайленко П.П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР. - К.: Вид-во Акад. наук УРСР. 1959. - 440 с.
142. Михайлов А.И. О понятиях и критериях эффективности предварительного следствия // Проблемы предварительного следствия в уголовном судопроизводстве. - М. 1980. - 139 с.
143. Михеенко М.М. К вопросу о правовой регламентации оценки доказательств и их источников в советском уголовном процессе. Вибрані твори. 1999, Київ. С.69-72.
144. Михеенко М.М. О необходимости преобразования прокуратуры // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. -К.: Юрінком Інтер. 1999. - 240 с.
145. Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу. // Проблеми розвитку кримінального процесу України. Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 240 с.
146. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: Юрінком Інтер. 1997. - 622 с.
147. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: "Либідь". 1999. - 536 с.
148. Мичко М.І. Проблеми організації роботи апарату обласної прокуратури: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. - Харків. 1995.- 13 с.
149. Мудров А.М. Про деякі проблеми прокурорської незалежності // Матеріали науково-практичної конференції: “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні.” - Київ. 2000. - С.55.
150. Муравьёв Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности. Т.1 - М. 1889. - 554 с.
151. Мурашин Г. Про працю В.І.Леніна “Про ”подвійну” підпорядкованість і законність”. – К.: Політвидав України. 1972.- 72 с.
152. Мурашин Г.А. Органы прокуратуры в механизме советского государства. - К.: "Наукова думка" 1972. - 178 с.
153. Мухин И.И. Объективная истина и некоторые вопросы оценки судебных доказательств при осуществлении правосудия. - Л. 1971. - 184 с.
154. Никоноров С.П. Системный анализ и системный подход // Системные исследования. Ежегодник. - М. 1972. - С.55.
155. Новиков С.Г. Принцип законности в советском прокурорском надзоре // Советское государство и право. 1979. №7. С.104-112.
156. Новиков С.Г. Прокурорская система в СССР. - М. 1977. - 168 с.
157. Новий тлумачний словник української мови: у чотирьох томах. 42 000 слів. 2000 р. К.: Видав. "Аконіт".
158. Носов В. Ты не прав, Монтескье. Разделение на три власти абсурдно // Голос Украины. - 1994, 23 апреля.
159. Об особом совещании при Народном Комиссаре внутренних дел Союза СССР. Пост. ЦПК ИСНК СССР 5 ноября 1934г. // Реабілітація репресованих- К.: Юрінком Інтер. 1997. - 461 с.
160. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: "Рус. яз." 1983. - 816 с.
161. Организация работы районной (городской) прокуратуры. - М.: Юрид. лит. 1974. - 157 с.
162. Організація судових та правоохоронних органів. - Харків: "Право". 1999. - 269 с.
163. Петровский С.А. О сенате в царствование Петра Великого. - М. 1875. - С.100.
164. Полевой Н.С. Криминалистическая кибернетика (Теория информационных процессов и систем в криминалистике). – М.: Изд-во МГУ. 1982. - С. 92.
165. Політологія. – К.: "Вища школа". 1998. - С. 146-147.
166. Постанова Верховної Ради України “Про індексацію грошових доходів населення” // Урядовий кур′єр, № 242-243. 17.12.98р.
167. Потебенько М. “Каждый должен знать своё место” // Столичные новости. №39. 1998. С.7.
168. Потебенько М. Інститут державності // Президентський вісник. 2000. №23. -С. 6.
169. Потебенько М. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури. 1999. №2. - С.21.
170. Потебенько М.О. Пошук істини: спогади Генерального прокурора. - Київ. "Пошук істини". 2000. - 227 с.
171. Права людини і професійні стандарти для юристів. - Амстердам-Київ. Укр.-амер. бюро захисту прав людини. 1996. - 341с.
172. Правовая кибернетика социалистических стран. - М.: Юрид. лит. 1987. -С.82.
173. Проблемы оценки доказательств в советском уголовном процессе // Социалистическая законность. 1936. №7. - С.34.
174. Прокуратура в Законе // Известия. 2001, 13 января.
175. Прокурорский надзор. Курс лекций и практикум / Под редакцией проф. Винокурова Ю.Е. - М.: "ЭКЗАМЕН". 2000. - 576 с.
176. Прокурорский надзор в европейских социалистических странах. - М.: Юрид. лит. 1981.- 262 с.
177. Прокурорский надзор в СССР. - М.: Юрид. лит. 1969. - 144 с.
178. Прокурорский надзор по гражданским делам. - М.: Юрид. лит. 1975. - 352 с.
179. Прокурорський нагляд в Україні. - Донецьк.: "Донеччина". 1997.- 255 с.
180. Промова прокурора у судових дебатах. -Харків.: "Факти". 1997. -107 с.
181. Работа районного прокурора по борьбе с преступностью. - М.: Юрид. лит. 1965. - 207 с.
182. Радьков В.П. Социалистическая законность в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат. 1959. - 254 с.
183. Реабілітація репресованих і законодавство та судова практика. - Київ.: Юрінком Інтер. 1997. - 461 с.
184. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств. - М.: Юрид. лит. 1977. -118 с.
185. Резник Г.М. Оценка доказательств по внутреннему убеждению. Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М. 1969. - С. 75.
186. Резолюции ІІ-го Всеукраинского съезда работников советской юстиции.-Харьков. 1924. -С.7.
187. Резолюция 2-й Всесоюзной конференции по НОТ.- М. 1924. -С.3.
188. Ржезач Том. Спираль измены Солженицина. - М. 1978. с. 121
189. Ривлин А.Л. Организация суда и прокуратуры в СССР.-Харьков. Издво-Харьк. ун-та. 1968. - 255 с.
190. Руденко Н.В. Основы теории представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде.- Алчевск. [ДГМИ ИПЦ "Ладо"]. 1999. - 568 с.
191. Руденко Р. Неукоснительно претворять в жизнь Закон о прокуратуре СССР // Социалистическая законность. 1980. №2. - С.10.
192. Рябцев В.П. Конституционные проблемы организации функционирования прокуратуры. Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. - (форма научного доклада). - М.: ВНИИ пробл. укрепл. закон. 1991. - 55 с.
193. Савицкий В.М. Кризис прокурорского надзора // Социалистическая законность. - 1991. №1. - С. 31.
194. Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве. - М.: "Наука". 1975. - 383 с.
195. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. - М.: "Наука". 1974.- 279 с.
196. Сапожников И. Прокурорский надзор в СССР. - Алма-Ата. "Казахстан". 1977. - 39 с.
197. Сафонов А.П. О функциях прокурорского надзора // Прокурорский надзор и укрепление социалистической законности в советском государстве. - Свердловск. Ур. ГУ. 1981. - 149 с.
198. Свербигуз В. Старосвітське панство. -Варшава. [Studio Literka]. 1999.- 247 с.
199. Седаш Е.А. Частное начало в Российском уголовном судопроизводстве.-Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Саратов. 2000. - С.10.
200. Середа Г.П. Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів при прийманні, реєстрації, перевірці та вирішенні заяв і повідомлень про злочини. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків. Нац. юрид. акад. Укр. 2000. - 18 с.
201. Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади України. Автореф.дисерт. …. канд.юрид.наук. - Харків. Нац. юрид. акад. Укр. 1990.- 20 с.
202. Сиза Н. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини. - К.: Українська Видавнича Спілка. 2000. - 120 с.
203. Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матер. міжн. наук.-практ. конференції. - Київ. Ін-т зак-ва Верховної Ради України. 1999. - 600 с.
204. Системный подход и психиатрия. - Минск. "Высшая школа". 1976. - 398 с.
205. Скригонюк М.І. Прокурорський нагляд за додержанням законів України при умовно-достроковому звільненні засуджених від кримінального покарання. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - К.: Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. 1999. - 20 с.
206. Скрипилев Е.А. Всероссийское учредительное собрание. - М.: "Наука" 1982. - 216 с.
207. Словарь иностранных слов.- М. "Рус. яз." 1979.- 622 с.
208. Смирнов О.В. Соотношение норм и принципов в советском праве // Советское государство и право. 1977. № 2. - С.11.
209. Совершенствование уголовно-процессуального законодательства и охрана прав личности. – Киев. "Наукова думка". 1983. - 223 с.
210. Советская прокуратура. Сб. докум. - М.: Юрид. лит. 1981. - 288 с.
211. Советский энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия. 1983. - 1600 с.
212. Спиридонов Б.М. Прокурорский надзор в стадии исполнения приговора. - М.: Изд-во МГУ. - 88 с.
213. Стешенко Л.А. Фискалы и прокуроры в системе государственных органов России первой четверти XVIII в. // Вестник Московского Ун-та. Право. № 2. 1996.
214. Стремовский В.А. Участники предварительного следствия. - Ростов-на-Дону. Изд-во Рост. ун-та. 1969. - 260 с.
215. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М.: "Наука". 1968. Т.1. - 470 с.
216. Строгович М.С. Основные вопросы оценки доказательств в уголовном процессе // Советская юстиция. 1936. №22. - С.17.
217. Судово-правова реформа: потрібні відчутні зрушення. Виступ Президента України Л.Кучми // Вісник прокуратури. 1999. № 2. - С.18.
218. Сухонос В. Витоки права в Україні // Вісник прокуратури. 2000. №4. - С.85.
219. Сухонос В.В. Организационно-правовые проблемы кадрового обеспечения органов прокуратуры. Дис. … канд. юрид. наук. - Харьков. Нац. юрид. акад. Укр. им. Я. Мудрого. 1999. - 174 с.
220. Сухонос В.В., Марочкин М.Е., Богуцкий В.В. Организационно-правовые проблемы кадрового обеспечения органов прокуратуры. - Сумы.: Слобожанщина. 2000. - 218 с.
221. Тадевосян В.С. Прокурорский надзор в СССР.- М.: Госюриздат. 1956. - 300 с.
222. Тараненко В.Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе. - М.: ВЮЗИ. 1990. - 52 с.
223. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник прокуратури. №2. 1999. - С. 27, 29.
224. Телега Т.М. Обеспечение гласности в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. - К.: Киев. высш. школа им. Ф.Э. Дзержинского. 1991. - 21 с.
225. Теория доказательств в советском уголовном процессе. - М.: "Юрид. лит." 1973. - 735 с.
226. Тихонова Є.А. Соціалізм і соціальна справедливість. - Київ. 1988. - 174 с.
227. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Українська Народна Республіка (1917-1920) - Коломия. 1994. - С.40-48.
228. Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Харків. 2001. - С.8.
229. Томин В.Т. О понятии принципа советского уголовного процеса // Труды Высшей школы МООП РСФСР. Вып. 12 . - М. 1965. - С.193-195.
230. Точиловский В.Н. О месте прокуратуры в системе государственных органов (к проекту новой Конституции Украины) // Право Украины. - 1992. № 6. - С.20.
231. Тюхтин В.С. Отражения, системы, кибернетика. – М.: "Наука". 1972. - 256 с.
232. Уголовно-процессуальное законодательство СССР и РСФСР. М.: ИГПАН. 1990. - 316 с.
233. Уголовный процесс. - М.: Юрид колледж МГУ. 1995. - 545 с.
234. Уильям Бернем. Суд присяжних заседателей. - М. 1995. - 128 с.
235. Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции. - М.: Госюриздат. 1959. - 168 с.
236. Финько В.Д., Вернидубов И.В. Опротестование прокурором вступивших в законную силу приговоров, определений, решений суда. - Харьков. Ин-т повышения квалификации. 1997. - 86 с.
237. Фокина М.А. Процессуальное сотрудничество в состязательном гражданском судопроизводстве // Вестник Саратовской госуд. академии права. №1. 1996. - С.54.
238. Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. - М. 1999. - С. 31.
239. Хижняк В.С. Конституционное право человека на информацию в зарубежных странах // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні”. - Київ. 2000. - С. 78.
240. Цыпкин А.Л. О диспозитивности в советском уголовном процессе // Советское государство и право. 1958. №3. - С. 27.
241. Цыпкин А.Л. Право на защиту в советском уголовном процесе, Саратов. Приволж. кн. изд. 1959. - 367 с.
242. Чангули Г.И. Конституционные принципы уголовного судопроизводства зарубежных социалистических стран. - К.: Наукова думка. 1981. - 211 с.
243. Час., 1995, 23 лютого.
244. Чеканов В.Я. Вопросы теории уголовно-процессуальной деятельности прокурора: Автореф.дис. … д-ра юрид. наук.- М. 1973. - С.7.
245. Чеканов В.Я. Принцип законности и его аспекты в деятельности прокуратуры // Проблемы прокурорского надзора. - М. 1972. - С.69-71.
246. Чеканов В.Я. Прокурорский надзор в угловном судопроизводстве. – Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та. 1972. - 188 с.
247. Чельцов-Бебутов М