ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ ФУНКЦІЇ І ПОВНОВАЖЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ

Короткий опис

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

МЕДВЕДЬКО Олександр Іванович

ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ ФУНКЦІЇ І ПОВНОВАЖЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ

Спеціальність 12. 00. 10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Долежан Валентин Володимирович
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР – КЕРІВНИК ПРОКУРОРСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 11
1.1. Формування правового статусу Генерального прокурора України: історичний аспект 11
1.2. Складові правового статусу Генерального прокурора України 26
1.3. Гарантії забезпечення незалежності Генерального прокурора України при виконанні його обов’язків 46
Висновки до розділу 1 56

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ 61
2.1. Загальні організаційно-управлінські аспекти діяльності Генерального прокурора України 61
2.2. Внутрішньоуправлінська компетенція Генерального прокурора України 78
2.3. Зовнішня організаційно-управлінська компетенція Генерального прокурора України 96
Висновки до розділу 2 106

РОЗДІЛ 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ 111
3.1. Поняття і види правових актів Генерального прокурора України…………………………………………………………………………111
3.2. Нормативні функціональні управлінські акти Генерального прокурора України 130
Висновки до розділу 3 149

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ АКТИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ 153
4.1. Нормативні організаційно-управлінські акти Генерального прокурора України 153
4.2. Індивідуальні організаційно-управлінські акти Генерального прокурора України 172
Висновки до розділу 4 185

ВИСНОВКИ 190

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ВСТУП

Актуальність теми. Проблеми організації та діяльності прокуратури України останнім часом викликають великий інтерес юристів, політиків та державних діячів, представників громадськості і засобів масової інформації. Сучасна прокуратура є активним учасником проведення в життя правової політики держави; авторитетною структурою, яка закликана сприяти упорядкуванню суспільних відносин на основі принципів верховенства права і законності. Водночас продовжують точитися суперечки з приводу функцій і повноважень прокуратури.
Усвідомлюючи потребу у дальшому удосконаленні прокурорської системи відповідно до завдань державно-правового будівництва в Україні, вважаємо, що відповідні кроки мають робитися виключно з урахуванням реальної обстановки в Україні і потреб суспільства. Зараз Україна переживає чи не найвідповідальніший етап реформування судово-правової системи, в тому числі і прокуратури, пов’язаний з обговоренням відповідних законопроектів. Від якості законів, прийнятих на їх основі, вирішальною мірою залежатиме подальша доля прокурорської системи.
Оскільки її організація заснована на принципі централізації, особливо важливого значення набуває посада Генерального прокурора України, який спрямовує і організовує роботу підпорядкованих структур на виконання поставлених перед ним завдань. За роки незалежності керівник такого масштабу перетворився у порівнянні з радянськими часами з простого виконавця партійних директив на самодостатню фігуру, державного діяча, який на основі Конституції і законів України незалежно виконує покладені на нього завдання по охороні законного порядку. Проте сучасна обстановка в Україні створює, на жаль, серйозні труднощі для діяльності Генерального прокурора, які передусім пов’язані зі спробами різних політичних сил, використати його і прокуратуру загалом для задоволення вузькопартійних інтересів.
Питання правового статусу Генерального прокурора України (далі – Генпрокурор), не залишилася поза увагою учених-юристів. У різні роки цими проблемами займалися О.Бандурка, Л.Грицаєнко, Ю.Грошевой, Л.Давиденко, В.Долежан, С.Ківалов, М.Косюта, І.Марочкін, М.Мичко, О.Михайленко, Г.Мурашин, Ю.Полянський, В.Півненко, М.Руденко, В.Сухонос, Ю.Шемшученко, П.Шумський, М.Якимчук та ін. (Україна); В.Басков, С.Березовська, О.Берензон, А.Борецький, А.Вінокуров, В.Звірбуль, В.Клочков, П.Мельников, М.Рагінський, В.Рябцев, А.Смірнов, П.Яровиков та ін. (Російська Федерація), інші зарубіжні науковці, дореволюційні російські дослідники П.Люблінський, М.Муравйов; практичні працівники органів прокуратури України.
Втім, дотепер у вітчизняній науці за спеціальністю 12.00.10 відсутні комплексні дослідження, присвячені вивченню статусу Генпрокурора, розкриттю його керівної ролі у прокурорській системі, що і обумовлює актуальність досліджуваної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено відповідно до перспективного плану наукових досліджень Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності та правовому житті на 2006-2000 роки» (державний реєстраційний номер 0106004970) і науково-дослідного плану кафедри організації судових та правоохоронних органів, що є складовою загального напрямку досліджень Одеської національної юридичної академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення концептуальних положень, які стосуються правового статусу Генпрокурора.
Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань:
проаналізувати процеси розвитку правового статусу Генпрокурора;
визначити складові цього статусу;
дослідити і визначити основні гарантії забезпечення незалежності Генпрокурора при здійсненні ним повноважень;
сформулювати завдання і проаналізувати основні форми організаційно-управлінської діяльності Генпрокурора, розробити їх класифікацію та викласти пропозиції щодо удосконалення практики їх здійснення;
проаналізувати нормативні та індивідуальні правові акти Генпрокурора, розробити їх класифікацію та викласти пропозиції щодо удосконалення практики їх видання.
Обۥєктом дослідження є організаційно-управлінські відносини, що виникають у діяльності Генпрокурора.
Предметом дослідження є правові норми, що регулюють статус Генпрокурора і пов’язані з цим аспекти його організаційно-управлінської діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система принципів, прийомів та підходів, заснованих на філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методах. В основу методології роботи покладено системний метод.
Використання діалектичного методу дозволило виявити істотні закономірності розвитку концептуальних основ правового регулювання діяльності прокуратури загалом і Генпрокурора зокрема, шляхи вирішення повязаних з цим супереечностей. Порівняльно-правовий метод використано для співставлення правового статусу Генпрокурора і осіб, які займають відповідні посади у зарубіжних країнах. Для з’ясування змісту нормативних актів, присвячених його діяльності, використано формально-догматичний метод. За допомогою історичного методу вивчено еволюцію статусу Генпрокурора впродовж останніх сторіч. Використання формально-логічного методу сприяє чіткому формуванню понять і суджень у дисертаційній роботі.
При написанні роботи використано законодавчі та інші нормативно-правові акти, документальні матеріали Генеральної прокуратури і Держархіву України, прокурорська практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням організаційно-управлінської діяльності Генпрокурора за час, що минув від проголошення незалежності України.
У межах проведеного дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
розкрито структуру правового статусу Генпрокурора, до складу якого віднесено: його завдання; особливу компетенцію із здійснення функцій і повноважень; наявність спеціальної правоздатності і дієздатності; особливий порядок призначення на посаду, особливі підстави і порядок звільнення з посади; гарантії забезпечення незалежності при виконанні державних обов’язків; особливий порядок притягнення до юридичної відповідальності;
запропоновано встановити такі вимоги до кандидата на посаду Генпрокурора: наявність громадянства України і постійне проживання в Україні щонайменше 15 років; досягнення 40-річного віку; наявність повної вищої юридичної освіти; стаж роботи в органах прокуратури не менше 12 років з частковим зарахуванням стажу роботи на посадах керівників судів;
визнано за доцільне передбачити можливість звільнення Генпрокурора через висловлення йому парламентом недовіри лише за поданням Президента України і кваліфікованою більшістю голосів депутатів;
обґрунтовано особливості незалежності Генпрокурора з реалізації його функцій і повноважень, яка: а) носить універсальний характер і поширюється не лише на прокурорську систему, але й на відносини з іншими центральними органами влади; б) є джерелом незалежності підпорядкованних прокурорів; в) здатність Генпрокурора захистити підпорядкованних прокурорів від посягань на їх незалежність;
запропоновано встановити порядок, за яким звернення з пропозиціями і запитами до Генеральної прокуратури посадовців апарату Президента України можуть мати місце лише за прямими вказівками глави держави;
обґрунтовано положення, що управлінська діяльність в прокуратурі є складовою державного управління, проте вона не носить адміністративно-правового характеру через особливості організації та діяльності прокуратури в умовах дії принципу єдності і централізації; а також про існування тісного взаємозв’язку між процесуальними й управлінськими правовідносинами;
положення щодо змісту організаційно-управлінської діяльності Генпрокурора пропонується викласти у Законі України «Про прокуратуру» у такій редакції:
«Керівництво (варіант «управління») системою прокуратури України
Генеральний прокурор України є найвищою посадовою особою у системі органів прокуратури України .
Генеральний прокурор України особисто або через Генеральну прокуратуру України у межах компетенції, визначеної цим законом:
- здійснює керівництво (варіант «управління») діяльністю органів, установ та посадових осіб прокуратури і несе відповідальність за виконання поставлених перед прокуратурою завдань;
- застосовує повноваження по здійсненню прокурорського нагляду та інших конституційних функцій прокуратури».
доведено, що видання Генпрокурором правових актів слід розглядати не як його повноваження, а як форму реалізації цих повноважень. Відтак пропонується виділити пункт 7 частини 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру» у самостійну частину, виклавши її так:
«Для здійснення цих повноважень Генеральний прокурор України видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції і приймає рішення та вчиняє інші дії управлінського характеру відповідно до своєї компетенції»;
обґрунтовано потребу включити до Закону самостійне управлінське повноваження Генпрокурора з утворення, реорганізації та ліквідації органів, закладів та установ прокуратури, уточнення компетенції окремих органів і посадових осіб з урахуванням особливостей їх діяльності;
аргументовано думку, що управлінська діяльність Генпрокурора у сфері зовнішніх відносин має місце доти, доки відповідні підготовчі кроки здійснюються в апараті Генеральної прокуратури, а в подальшому ці відносини набувають характеру взаємодії;
представницьку діяльність Генерального прокурора у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» слід викласти у такій редакції: «...представляє Генеральну прокуратуру України і всю прокурорську систему у відносинах з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування України, інших держав та з міжнародними організаціями»;
визначено найважливіші риси нормативних актів Генпрокурора;
запропоновано включити до Закону України «Про прокуратуру» таку норму:
«Генеральний прокурор України, його заступники у межах своїх повноважень має право видавати спільні з відповідними керівниками інших правоохоронних органів накази, вказівки та інші нормативно-правові акти з питань застосування кримінально-процесуального законодавства і законодавства про оперативно-розшукову діяльність»;
доведено необхідність розроблення комплексних методичних вказівок Генпрокурора щодо завдань, форм і методів взаємодії між окремими органами прокуратури, структурними підрозділами і посадовими особами;
обґрунтовано потребу у виданні спеціального положення про правові акти Генерального прокурора України у якому слід деталізувати призначення і порядок видання цих актів;
удосконалено:
аргументацію щодо неприпустимості вважати Генпрокурора політичним діячем, оскільки це позбавляє його вагомих гарантій незалежності;
положення щодо меж підконтрольності Генпрокурора;
систему принципів управлінської діяльності Генпрокурора;
набули подальшого розвитку:
аргументи на користь скасування порядку призначення Прокурора Автономної Республіки Крим за погодженням з Верховною Радою АРК як таке, що суперечить принципу єдності і централізації прокуратури;
положення щодо подання Генпрокуророві права законодавчої ініціативи, внесення конституційних подань до Конституційного Суду України.
Практичне значення одержання результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані у:
науково-дослідницькій сфері - для дослідження проблем організації і діяльності прокуратури стосовно удосконалення правового статусу Генерального прокурора України;
правотворчій діяльності – щодо вдосконалення законодавства про прокуратуру, а також нормотворчої діяльності Генерального прокурора України;
у правозастосувальній діяльності органів прокуратури – для підвищення ефективності використання процесуальних і управлінських повноважень;
у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників і викладанні навчальних курсів з питань організації і діяльності прокуратури.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися автором на розширених засіданнях колегії Генеральної прокуратури України у 2005-2010 роках (доповіді опубліковано), на координаційних нарадах, засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, опубліковано тези в матеріалах наукової конференції викладачів ОНЮА (21-22 травня 2010 р.)
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у десяти наукових публікаціях, в тому числі восьми у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Історичним підґрунтям становлення посади Генпрокурора на теренах України є вітчизняні традиції державотворення, пов’язані з централізацією прокурорської системи для забезпечення однакового розуміння і застосування законів. В умовах незалежної Української держави ці процеси набули демократичного спрямування для захисту прав і свобод людини та громадянина, державної незалежності та інших інтересів держави і суспільства.
2. Складовими правового статусу Генерального прокурора України є: його завдання, особлива компетенція з реалізації конституційних функції та управлінських повноважень, спеціальна правоздатність і дієздатність, особливий порядок призначення на посаду і звільнення з посади, гарантії незалежності, особливий порядок притягнення до відповідальності. Для зміцнення правового становища Генпрокурора доцільно встановити підвищені вимоги до осіб, які призначаються на цю посаду.
3. Незалежність Генпрокурора носить універсальний характер, є джерелом незалежності усіх підпорядкованих прокурорів, він є суб'єктом захисту останніх від будь-яких посягань на їх незалежність. Генпрокурор не може вважатися політичним діячем та бути суб'єктом політичної відповідальності.
4. Суб’єктами контролю за діяльністю Генпрокурора у межах їх повноважень є Президент України, Верховна Рада України, Рахункова палата, з також суди.
5. Генпрокурор не є суб'єктом дисциплінарної відповідальності, а процедура притягнення його до кримінальної відповідальності має бути пов’язана з відстороненням від виконання службових обов'язків, процедуру якої слід унормувати в законі.
6. Управлінська діяльність Генпрокурора є складовою державного управління, але не носить адміністративно-правового характеру. Вона підпорядкована реалізації покладених на нього Конституцією України наглядових та інших функцій. При цьому управлінська функція поділяється на окремі підфункції. Управлінські правовідносини в прокуратурі тісно пов’язані з правовідносинами, що виникають при використанні повноважень, властивих конституційним функціям.
7. У Законі України «Про прокуратуру» необхідно виділити виключні повноваження Генпрокурора при реалізації конституційних функцій і функції управління.
8. Також необхідно включити до цього Закону статтю, присвячену ролі Генпрокурора як керівника прокурорської системи і Генеральної прокуратури України, найвищої посадової особи у системі органів прокуратури України.
9. Є потреба трансформувати пункт 7 частини 1 статті 15 Закону у самостійну частину, виділивши в ній види правових актів, що видаються Генпрокурором, а також передбачити у цій статті деякі додаткові його повноваження: утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати органи, установи та заклади прокуратури, уточнювати компетенцію окремих її органів; заохочувати працівників прокуратури і накладати на них дисциплінарні стягнення.
10. Представницьку діяльність Генпрокурора слід викласти у Законі в такій редакції «...представляє Генеральну прокуратуру України і всю прокурорську систему у відносинах з іншими державними органами і органами місцевого самоврядування України, інших держав та з міжнародними організаціями».
11. Керівники Генеральної прокуратури України, передусім Генпрокурор, є суб’єктами видання нормативно-правових та індивідуальних актів для деталізації і конкретизації окремих положень законодавства щодо прокуратури і для забезпечення ефективності застосування норм права.
12. Правовою основою для видання нормативних актів є пункт 1 частини 1 статті 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру» щодо спрямування Генпрокурором роботи органів прокуратури.
Найважливішими рисами нормативних актів Генпрокурора є такі:
1) зазначені акти – складова нормативної бази прокуратури поряд із Конституцією, законами України та підзаконними актами Президента України; 2) ці акти носять підзаконний характер і здебільшого поширюються лише на прокурорську систему; 3) видання актів Генпрокурором є його виключною компетенцією з можливістю делегування деяких повноважень своїм заступникам; 4) практика видання актів узгоджується з принципом централізації прокурорської системи України; 5) вона спрямована на упорядкування компетенції окремих органів, їх підрозділів і посадових осіб прокуратури, зміцнення державної дисципліни, викриття недоліків в організації роботи і запобігання їм; 6) відомча нормотворчість Генпрокурора здійснюється на основі принципу законності.
13. Важливими рисами нормативних актів Генпрокурора є також доцільність цих актів, запровадження сучасного стилю роботи в органах прокуратури, запобігання бюрократизму і тяганині.
14. Нормативні акти Генпрокурора, присвячені реалізації положень статті 121 Конституції України, слід вважати функціональними. Вони поділяються на такі види: 1) накази, присвячені комплексу питань здійснення зазначених функцій; 2) накази, присвячені діяльності органів прокуратури у межах підфункцій; 3) накази з вирішення окремих питань у межах функцій і підфункцій; 4) управлінські акти з приводу діяльності прокуратури на окремих об'єктах; 5) рекомендаційні управлінські акти.
15. З урахуванням динамічності процесів, що відбуваються в суспільстві, і проблем забезпечення законності доцільно внести окремі зміни і доповнення до функціональних наказів.
16. До Закону України «Про прокуратуру» пропонується включити таку норму:
«Генеральний прокурор України (його заступники) у межах своїх повноважень має право видавати спільно з відповідними керівниками інших правоохоронних відомств накази, вказівки та інші нормативно-правові акти з питань застосування кримінально-процесуального законодавства і законодавства про оперативно-розшукову діяльність».
17. Організаційно-управлінськими нормативними актами Генерального прокурора України є накази, що містять комплекс заходів забезпечення нормального функціонування прокурорської системи, загальні засади управління, включаючи контроль виконання, а також спеціальні (галузеві) акти, присвячені конкретизації організаційно-управлінських підфункцій (напрямів) організаційно-управлінської діяльності.
18. Чинна Інструкція про порядок вирішення звернень в органах прокуратури носить частково організаційно-управлінський, а частково –процесуальний характер. Її застосування стосується всіх органів, підрозділів і посадових осіб прокуратури. Доцільно передбачити в Інструкції орієнтовний перелік видів звернень, які слід брати до провадження в органах прокуратури, а також віднести до сфери дії цієї Інструкції розгляд і вирішення звернень юридичних осіб.
19. Індивідуальні правові акти Генерального прокурора України стосуються індивідуально-правового регулювання і носять правозастосовчий характер. Ними є накази, розпорядження, вказівки, листи, листи-орієнтування, листи-зауваження. Ці акти можуть носити як регулятивний, так і охоронний характер. Їх ефективність значною мірою залежить від підвищення якості аналітичної роботи в прокуратурі.
20. Для удосконалення практики видання управлінських актів Генпрокурором, його заступниками і підпорядкованими прокурорами перелік таких актів з визначенням їх характеристик доцільно затвердити у спеціальному організаційно-управлінському документі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сухонос В.В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність (монографія) / В.В.Сухонос: наук. ред. Ю.С.ІІІемшученко // Суми: Університетська книга, 2004.- 348 с.
2. Сухонос В.В. Прокуратура в системі державних органів України: теоретичний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку: монографія / В.В. Сухонос: наук. редактор Ю.С.Шемшученко // Суми: «Університетська книга». - 2008.- 448 с.
3. Прокуратура України: Академічний курс: підручник / В.В.Сухонос, В.П.Лакизюк, Л.Р.Грицаєнко, М.В.Руденко: За заг. ред. В.В.Сухоноса // В.Сухонос. - Суми: «Університетська книга», 2005. - 655 с.
4. Клочков В. Літопис історії прокуратури України часів УНР, Гетьманату і Директорії / В.Клочков // Міліція України. – 2001. - № 1. - С. 22-23.
5. В.Лакизюк, О.Михайленко. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання / В.Лакизюк // Вісник прокуратури. – 2004. - № 2. - С. 34-42.
6. О.Михайленко. Статус Генерального прокурора України: історія, теорія і сучасність / О.Михайленко// Юридична Україна. - 2003.- № 2. - С. 20-25.
7. Ніндипова В.І. Прокуратура України з найдавніших часів до І половини ХVІІІ ст. / В.Ніндипова// Наук. вісник Чернівецького універ-ту: 3б. наук. праць. - Вип. 131: правознавство. - Чернівці: Рута, 2002.- С.103-106.
8. Сусло Д.С. Из истории прокуратуры Советской Украины / Д.Сусло// Проблемы правоведения: научн. сборник. - Вып. 7. – К.: 1967. - с.87-100.
9. Ференц Б.В. Історія прокуратури України / Б.Ференц // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах: зб. наук, праць. - X.: ІПК Ген. прокуратури України, 1998.- С. 13-18.
10. Ковягин Ю. Основы возникновения и существования надзорной власти в России / Ю.Ковягин // Законность. - 2002. – № 1. - С. 2-8.
11. Костенко Н.И. Место прокуратуры в государственном механизме / Н.Костенко // Известия высших учебных заведений: Правоведение.- 1995. - № 11. - С. 12-21.
12. Н.В.Мельников. Прокурорская власть / Н.Мельников // Гос-во и право.- 2002. - № 2.- С. 14-20.
13. Черепанов М.М. Зарождение принципов организации и деятельности российской прокуратуры при Петре І / М.Черепанов // Современные гуманитарные исследования . – 2007. - № 2. - С. 144-147.
14. Яровиков К.Ю. Надзорная функция прокуратуры: история и проблемы развития / К.Яровиков // Гос-во и право. - 1999. - № 11. - С. 68-72.
15. Указ Императора Петра І от 18 января 1722 г. «Об установлении должности прокуроров в надворных судах и о пределах компетенции надворных судов в делах по доносам фискальских и прочих людей» // Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. - Т.4 Законодательство периода становления абсолютизма. - М.: Юрид.лит., 1986. - С. 284-186.
16. Указ Императора Петра І от 27 апреля 1722 г. «О должности Сената» // Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. - Т.4. – С. 189-192.
17. «О должности Генерал-прокурора» // Указ Императора Петра І от 27 апреля 1722 г. // Российское законодательство Х-ХХ веков.- Т.4.- С. 196-200.
18. Табель о рангах всех чинов: воинских, статских и придворних, которые в котором классе чины и которые в одном классе от 24 января 1722 г. // Российское законодательство Х - XX веков. - Т.4. - С. 56-61.
19. Новий тлумачний словник української мови. - Т.1. - К.: Аконіт. - 2003.- 926 с.
20. П.Люблинский. Прокуратура. Энциклопедический словарь. – Т.33. – Изд-во Русского библиотечного института «Гранат», 1912. – С. 538-544.
21. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности: Пособие для прокурорской службы, ч.1 / Н.Муравьев // М.: 1989. -
552 с.
22. Учреждение судебных установлений // Российское законодательство Х-ХХ века. - Т.8. Судебная реформа. - М.: Юрид. лит., 1991. - 495 с.
23. Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України у світлі конституційних змін / О.Медведько // Вісник прокуратури. - 2001.- № 4. - С. 3-8.
24. Марочкін І. Проблеми реформування прокуратури України / І.Марочкін // Вісник прокуратури. - 2008. - № 9.- С.38-45.
25. Долежан В.В. Конституційні аспекти удосконалення прокурорської системи України / В.Долежан // Стратегічні пріоритети. - 2008. - № 2. - С. 117-123.
26. Українська Центральна Рада / Документи і матеріали/ : у 2 т. - Т.2. – К.: 1998. – С 64.
27. Кравчук К. Правоохоронні органи Західноукраїнської Народної Республіки / К.Кравчук// Юридичний збірник юридичного інституту ТАНГ. -Тернопіль: 2000. – С. 48-53.
28. Ленін В.І. «Про подвійне підпорядкування і законність» / В. Ленін // Повне зібрання творів. - Т.45. - С. 197-200.
29. ЗУ УСРР. - 1929. - № 28.- Ст. 440.
30. Положення про Верховний Суд СРСР і Прокуратуру Верховного Суду СРСР, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР 24 липня 1929 р. // СЗ СРСР. - 1929. - № 50. – Ст. 445.
31. Мурашин Г.А. Органы прокуратуры в механизме Советского государства / Г.Мурашин // К.: Наук. думка. - 1972. - 178 с.
32. Мурашин Г.О. Прокуратура СРСР / Г.Мурашин // Юридична енциклопедія. - Т. 5. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2003. - С. 159-160.
33. СЗ СРСР. - 1933. - № 40. - Ст. 239.
34. Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР. Учеб. пос. /В.Басков // Изд-во Моск-го ун-та, 1991. - 304 с.
35. Касяненко Ю.Я. Вишинський/ Ю.Касяненко // Юридична енциклопедія. - Т.1. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, -1998. - С.412.
36. Відомості Верховної Ради СРСР. - 1946. - № 10. - Ст. 68.
37. Відомості Верховної Ради СРСР. – 1955. - № 9. - Ст. 222.
38. Комментарий к Положению о прокурорском надзоре в СССР / Коллектив авторов // М.: Юрид. лит., 1968. - 224 с.
39. Перлов И.Д. О необходимых пределах централизации органов прокуратуры в свете расширения прав союзных республик / И.Перлов // Сов. гос-во и право. – 1958. - № 1. - С. 12-24.
40. Відомості Верховної Ради СРСР. - 1979. - № 49. - Ст. 843.
41. Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
42. Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1990. – № 45. - Ст. 406.
43. Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 38. - Ст. 502.
44. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.
45. Ю.С.Шемшученко, Н.М.Пархоменко / Правовий статус // Ю.С. Шемшученко// Юрид. енциклопедія. – Т.5. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.Л.Бажана, 2003. - С. 44.
46. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. О. Скакун. - X.: «Консум»; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.
47. В.П.Нагребельний. Особа юридична / В. Нагребельний // Юрид. енциклопедія. – Т.6. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 2003. - С. 352-354.
48. Закон України «Про статус суддів» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 8. - Ст.56.
49. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», внесений народним депутатом України М.Мичком. // К.: Верховна Рада України, 1999. - 35 с.
50. Проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про прокуратуру», запропонований Генеральною прокуратурою України // К.: Верховна Рада України, 1999. - 23 с.
51. Проект Закону України «Про прокуратуру», внесений Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і боротьби з організованою злочинністю та корупцією // К.: Верховна Рада України, 1999. - 22 с.
52. Закон України «Про прокуратуру» (проект). Внесений народним депутатом України В.Й.Развадовським // К.: Верховна Рада України, 1999. – 23 с.
53. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру». Варіант єдиного проекту. - К.: Верховна Рада України, 1999. - 46 с.
54. Закон України «Про прокуратуру України» (проект). Внесений членами Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності В.Швецем, Ю.Прокопчуком, В.Сівковичем та ін. - К.: Верховна Рада України, 2008. - 46 с.
55. Додонов В.Н., Крутских В.Е. Прокуратура в России и за рубежом / В.Додонов. - М.: «Норма», 2001. - 182 с.
56. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи: Навч. посібник / Л. Грицаєнко// К.: «Біноватор», 2006. - 400 с.
57. Мичко М.І. Прокуратура європейських країн постсоціалістичної системи/ М.Мичко // Донецьк: «ДІВС», 2001. - 328 с.
58. Вісник прокуратури. - 2001. - № 2. - С. 71-75.
59. Руденко М. Наглядова функція прокурора та її закріплення у новій редакції Закону України «Про прокуратуру» / М.Руденко // Вісник прокуратури. – 2010. - № 4. - С. 12-18.
60. Косюта М.В.Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. Монографія / М.Косюта // Одеса: Юрид. літ-ра, 2002.-
376 с.
61. Долежан В.В. Концептуальні проблеми визначення функцій прокуратури у процесі судово-правової реформи / В.Долежан // Зб. наук. пр. ОНЮА. - Вип. 18. - Одеса: 2003. - С. 673-879.
62. Долежан В.В. Деякі аспекти конституційно-правового регулювання діяльності прокуратури / В.Долежан // Стратегічні пріоритети. – 2008. - № 2. - С. 117-123.
63. Сухонос В.В. Прокуратура в механізмі української держави: проблеми теорії та практики / В.Сухонос // Автореф. дис… докт. юрид. наук. - Одеса: 2009. - 33 с.
64. Шемшученко Ю., Мурашин Г. Прокуратура України: шляхи реформування в аспекті входження у європейський правовий простір / Ю.Шемшученко // Вісник Академії прокуратури України. - 2006. -
№ 4.- С. 5-11.
65. Ш. Корню. Коментар щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України» / Ш.Корню // Страсбург: 2006. - 11 с.
66. Смирнов А.Ф. Прокуратура и проблемы управления / А.Смирнов // Текст лекций. - М.: Инст-т пов-я квалиф-и Ген. прокуратуры Рос. Федерации, 1997. – 32 с.
67. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти / Н.Мычко // Донецк: «Донеччина», 1999. - 256 с.
68. Становление правового государства в Российской Федерации. «Круглый стол» журнала «Государство и право» // Гос-во и право.- 2004. - № 5.- С. 9 -34.
69. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Голос України. - 1995. - 10 червня. - С. 3-4.
70. Коментарі до законопроекту про внесення змін до Конституції України стосовно прокуратури /Пан Д. Гамільтон / заст. представника, Ірландія/; Венеціанська комісія, Страсбург: 2 червня 2006 року. - 9 с.
71. Косюта М. Перспективи реформування законодавства про прокуратуру / М.Косюта // Вісник прокуратури. - 2007. - № 7. - С. 12-17.
72. Сухонос В.В. Прокуратура в механізмі української держави: проблеми теорії та практики / В. Сухонос // - К.: Інститут держави і права ім. В.Н.Корецького НАН України, 2009. – 461 с.
73. Конституція України. Проект в редакції 26 жовтня 2003 р. // К.: Верховна Рада України, 1993.- 16 с.
74. Півненко В.П. «Про незаперечність конституційного строку повноважень Генерального прокурора України / В.Півненко // Вісник прокуратури. – 2001. - № 3.- С. 11-15.
75. Вісник Конституційного Суду України. - 2008. - № 4. – С. 28-35.
76. Потебенько М.О. Парламентаризм і прокуратура / М.Потебенько// Парламентаризм в Україні: теорія і практика. Мат-ли міжн. наук.-практ. конф-ї. - К.: Інст-т зак-ва Верх. Ради України, 2001. - С. 61-86.
77. Полянський Ю.Є. Закон України «Про прокуратуру». Чергова спроба реформування та реальність її перспектив / Ю.Полянський // Вісник прокуратури. - 2008.- № 10. - С.26-32.
78. Закон України «Про Конституційний Суд України», прийнятий 3 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 33. - Ст. 471.
79. Грушовська Н.І. Недовіра / К.Грушовська // Юридична енциклопедія. - Т.4. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія" імені М.П.Бажана, 2002. – С. 119-120.
80. Шинальський О. Обговорюємо проект нової редакції Закону України «Про прокуратуру» / О. Шинальський // Вісник прокуратури. - 2008.- № 4. -С. 22-29.
81. Примаченко А. Фактор зміцнення законності / А. Примаченко // Дзеркало тижня. - 2005.- № 48 .
82. Долежан В.В. Генеральний прокурор України: політик чи державний діяч? // В.Долежан. //Вісник прокуратури. - 2008.- № 6.- С. 68-72.
83. Вісник Конституційного Суду України. - 2002. - № 2.- С. 34.
84. Авер’янов В.Б. Відставка державного службовця / В. Авер’янов // Юридична енциклопедія. - Т.1.- К.: Видавництво «Українська енцциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998. - с.448 .
85. Маляренко В. Слово судді про прокурора і прокуратуру / В. Маляренко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. - № 2. - С.7-15.
86. Полянський Ю.Є., Долежан В.В. Ще раз про «незаперечність» конституційного строку повноважень Генерального прокурора України / Ю.Полянський. // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. -№ 11. - С. 46-52.
87. Долежан В.В. Призначення та звільнення керівників Генеральної прокуратури України: підстави, строки, процедура / В.Долежан // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. - № 3. - С. 44-50.
88. Остапчук В.П. Проблеми прокуратури у контексті її взаємовідносин з політичною владою в Україні / В.Остапчук // Урядовий кур’єр .- 03.02.05.
89. Косюта М. Чи можна ставити крапку? Фаховий погляд на реформування законодавства про прокуратуру / М.Косюта // Голос України. -2008. - 4 лип. - С. 7.
90. Вісник Конституційного Суду України. - 2000.- № 2.- С. 17-22.
91. Лист Першого заступника Генерального прокурора України В.Винокурова Першому заступнику глави Секретаріату Президента України М.Ставнійчук від 15.07.2007 р.
92. Казанник А. «Кухня дьявола» обойдётся без меня / А.Казанник// Правда. - 1995.- 11 фев.
93. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 35. - Ст. 237
94. Відомості Верховної Ради України. - 1998 - №35. - Ст. 236
95. Шаповал В.М. Відповідальність конституційна // В.Шаповал // Юридична енциклопедія. - Т.1. - К.: «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1998. – С. 433-444.
96. Кивалов С.В. Испытание законом / С.Кивалов // Одесса: Юрид.лит-ра, 2009. - 280 с. с ил.
97. Лебедев П.Н. Социальное управление. / П.Лебедев // Л.: 1982.- 362 с.
98. Цвєтков В.В. Управління / В.Цвєтков // Юридична енциклопедія. - Т.6. - К.: «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 2004. – С. 218-219.
99. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления/ Г.Атаманчук // Курс лекций. Изд-е 2-е, дополн. - М: «Омега», 2004. - 584 с.
100. Організація діяльності районної (міської) прокуратури: науково-практичний посібник [Г.П.Середа, М.К.Якимчук, В.М.Куц та ін]: за заг.ред Г.П.Середи. - Кіровоград: МПП «Антураж А». - 2009. – 468 с.
101. Авер’янов В.Б,, Андрійко О.Ф., Голосніченко І.П. Державне управління в Україні / В.Авер’янов // Навч. пос./ К.: 1999. - 266 с.
102. Малиновський В.Я. Державне управління / В.Малиновський // Навч. посібник. - Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К.: - «Атіка», 2003. - 576 с.
103. Державне управління: Навч. пос. / О.Ю.Мельник, І.Ю.Васіна, Л.Ю. Гордієнко.- К.: «Знання-прес», 2003. - 343 с.
104. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. - К.: 1999. - 212 с.
105. В.Цвєтков. Державне управління: теорія, методологія, практика / В.Цвєтков // Вісник АПрН України. - 2003. - № 2-3.- С. 254-270.
106. Бессарабов В.Г. Прокуратура и контрольные органы России / В. Бессарабов // М.: НИИ Ген.прокуратры Рос. Федерации, 1999. - 195 с.
107. Рагинский М.Ю. Основы организации и деятельности прокуратуры социалистического государства / М.Рагинский // Вопросы теории и практики прокурорского надзора. - Ч.1. - М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1975. - С. 37-52.
108. Семенов В.М. Суд и правосудие в СССР / В.Семенов // - М.: Юрид.лит, 1976. - 375 с.
109. Наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України». - К.: 2005. - 6 с.
110. Марочкін І. Проблеми реформування прокуратури України / І.Марочкін // Вісник прокуратури. - 2008. - № 9.- С. 38-45.
111. Загорець Я. Звільнення із сенсом / Я.Загорець// Закон і бізнес. – 2009. - № 52.
112. Новий тлумачний словник української мови. - Т.4. - К.: Аконіт, 1999. - 942 с.
113. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика / М. Якимчук // Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - 440 с.
114. В.В.Клочков. Методологические вопросы организации и деятельности прокуратуры / В.Клочков // Проблемы теории законности, методологии и методики прокурорского надзора. Сб. научн. трудов. –
М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1994. -
С.3-19.
115. Адміністративне право України. Підручник / Ківалов О.В., Авер’янов В.Б., Додін Є.В. та ін. - Одеса: Юрид.літ-ра. - 2003. - 856 с.
116. Державне управління в Україні. Навч. посібник / Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Голосніченко І.П. та ін. - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецьного НАН України, 1999. - 226 с.
117. Рябцев В.П. Понятие и виды функций прокуратуры / В.Рябцев // Проблемы борьбы с преступностью.- Вып. 39. - М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1983. – С. 48-53.
118. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры / В.Долежан // Автореф. дис.докт… юрид. наук.- М.: 1991.- 48 с.
119. Долежан В.В. Співвідношення управлінських і процесуальних відносин у діяльності прокуратури. / В.Долежан // Вісник прокуратури. - 2006.- № 9. - С. 58-64.
120. Клочков В.В. Функции прокуратуры: понятие, соотношение с деятельностью, классификация / В.Клочков // Прокуратура. Законность. Государственный контроль. Сборник научных трудов.- М.: Манускрипт, 1995. - 143 с.
121. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник /О.Михайленко// К.: «Юрінком Інтер», 2006,- 296 с.
122. Організація роботи в органах прокуратури / І.Є.Марочкін, П.М.Каркач, О.Б.Червякова та ін.: навч. пос- X.: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2002.-196 с.
123. Гусаров В.М. Проблеми організації роботи міської /районної/ прокуратури / В.Гусаров // Автореф. дис…канд. юрид. наук.- X.: 1996.- 20 с.
124. Загородній В.Є. Основні напрями організації роботи районних (міських) прокуратур / В.Загородній // Автореф. дис... канд. юрид, наук.- Одеса: 2009.- 20 с.
125. 3вирбуль В.К.Организация работы в органах прокуратуры / В.Звирбуль // Прокурорский надзор в СССР. Учебник.- М.: 1988.- 318 с.
126. Лаврінчук І.П. Організація праці // І.Лаврінчук // Юридична енциклопедія. - К.: "Юрид. енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2002.- С.307.
127. Организация работы в органах прокуратуры: текст лекции / Л.М.Давнденко, И.И.Мычко, В.Н.Гусаров, П.Каркач.: Харьков: 2006.-112 с.
128. Мичко М.І.Теоретичні і практичні проблеми організації роботи в апараті прокуратури області / М.Мичко.- Донецьк: «Донеччина», 2000.-
150 с.
129. Ю.Я. Касяненко. Керівник / Ю.Касяненко // Юридична енциклопедія. Т.З.- К.: "Юридична енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 2001.- С.82.
130. Волошин Ю.О. Принцип / Ю.Волошин // Юридична енциклопедія. -
Т.5.-К.: «Українська енциклопедія» ім.Н.П.Бажана, К.: 2003.-
с.110-111.
131. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посібник. /В.Малиновський// Луцьк : "Вежа", 2000. – 576 с.
132. Пономаренко Г.О.Управління у сфері забезпечення внутрішньої
безпеки держави: адміністративно-правові засади: монографія // Г.Пономаренко // Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2007.- 446 с.
133. Ю.С. Шемшученко Відповідальність юридична / Ю. Шемшученко // Юридична енциклопедія.- Т.І.- К.: «Українська енциклопедія»
ім. М.П.Бажана, 1998.- С.437.
134. Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 4.- Ст.15.
135. Ожегов Є.И. Словарь русского языка / Є.Ожегов // М.: Русский язык, 1988.- 937 с.
136. Аверۥянов В.Б. Компетенція //В.Аверۥянов// Юридична енциклопедія, - Т. 3. – К.: «Українська енциклопедія» ім.. М.П. Бажана, 2001 – С. 1196.
137. В.Л.Нагребельний. Підпорядкованість // Юридична енциклопедія. - Т.4.- К.: "Українська енциклопедія" ім.М.П.Бажана", 2002 - С.544.
138. Долежан В.В.Правовий статус прокуратури Португалії / В.Долежан // Акт. проблеми держави і права: зб. наук, праць.- Вип-25 -
Одеса: Одеська національна юридична академія - С. 610-615.
139. Закон України "Про прокуратуру" Наук.-практ. коментар// Бакаєв Д.М., Грошевой Ю.М., Долежан В.В. та ін.- X.: "Рита", 1993.-176 с.
140. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности / Горшенев // М.: Юрид. лит., 1987.- 176 с.
141. Орзих М.Ф., Черкес М.Е., Васильев А.О, Правовая охрана Конституции в социалистическом государстве / М.Орзих // Сов. гос-во и право.- 1988.- № 6.- С.З-10.
142. Шахов И.Б.Контроль как разновидность правовой формы деятельности органов советского государства / К.Шахов // Автореф... канд. юрид. наук,- X.: 1983.- 18 с.
143. Козлов А.Ф.Конституционные принципы прокурорского надзора/ А.Козлов // Прокурорский надзор и укрепление социалистической законности в советском государстве: научн. сб..- Свердловск: 1981.-
С. 11-41.
144. Михайленко Р. До питання про виключні конституційні повноваження вищих органів держави / Р.Михайленко // Парламентаризм в Україні: теорія і практика.- К.: Мат-ли міжв,..наукт практ, конф-і, 2001.- С. 264-269 .
145. Басков В.И. Федеральный Закон «О прокуратуре Российской Федерации» вступил в действие / В.Басков // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право.- 1996.-№ 3.- С.12-25.
146. Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», внесений народними депутатами України Г.Васильєвим, Ю.Кармазіним, В.Медведчуком та ін/ К.: Верховна Рада України, 2000. - 46 с.
147. Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», внесений народними депутатами України Ю.Ясенчуком, М.Ярошем, А.Мацюком. – К.: Верховна Рада України. – 2002. – 38 с.
148. Бандурка. Прокуратура: думки про її реорганізацію / О.Бандурка // Право України. – 1995, - № 8. – С 40-42.
149. Руденко М., Титарчук Г. Реформування прокуратури незалежної України// М.Руденко // Юридична Україна;- 2003.- № 2.- С. 12-15.
150. Косюта М.Деякі проблеми забезпечення незалежності прокуратури у відносинах з іншими органами публічної влади/ М.Косюта // Вісник Академії прокуратури України. - 2007.- № 3.- С.18-21.
151. Независимость прокуроров // Законность. - 1997.- № 7.- С.36.
153. Винокуров С. / Із вступу на розширеному засіданні колегії Генеральної прокуратури України, присвяченому питанням добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів 15 квітня 2008 року // С.Винокуров // Вісник прокуратури. – 2008 .- № 4. – С. 7-21.
154. Воронцов Д. Винесення «мозку». Прокурорська криза в США загрожує серйозними неприємностями / А.Воронцов // Lenta.ru.
155. Відомості Верховної Ради України.-1992.- №4.- Ст.14.
156. Відомості Верховної Ради України. - І992 №4. – Ст.15.
157. Відомості Верховної Ради України. - 2002.- №17-18,- Ст.180.
158. Відомості Верховної Ради України. - 1998- № 25.- Ст.45.
159. Наказ Генерального прокурора України № 7гн від 2 квітня 2004 р. «Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури» //. К.: Генеральна прокуратура України, 2004.- 4 с.
160. Відомості Верховної Ради України. - 1992 р. № 15- Ст. 133
161. Селиванов А. Конституційна реформа не може оминути прокуратуру / А.Селіванов //Вісник прокуратури. - 2003.-№ 8. - С. 11-15.
162. Сульженко Ю.Л. Конституционный статус прокуратуры Российской Федерации / Ю.Сульженко // М.: Институт государства и права РАН, 1998.- 42 с.
163. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.-Вып.136.- М.: ВНИИ проблем укрепления законности правопорядка, 1992.-98с.
164. Рабінович В.П. Акт юридичний / В.Рабінович // Юридична енциклопедія. - Т.І.- К.: Вид-во "Українська енциклопедія" імені М.П.Бажана, 1998.- С. 80.
165. Адміністративне право України: підручник / під заг.ред. акад. С.В.Ківалова // Одеса: Юрид. л-ра.- 2003.- 892 с.
166. Советское административное право: учебник / под ред. В.Василенкова / В.Василенков // М.: Юрид.лит., 1990.- 570 с.
167. Арзамасов Ю.Г.О правовой природе актов государственного управления / Ю.Арзамасов // Государственная власть и местное самоуправление. - 2007.- № 5.- с.3-8.
168. Колмаков В. Правові акти державного управління: поняття, властивості, види / В.Колмаков // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3.- С. 105-108.
169. Майборода Д.І.Правові акти управління: поняття, особливості, класифікація / Д.І.Майборода // Держава і право. - Вип.28.- К.: 2005. -
С. 329-335.
170. Бобровник С.В., Нагребельний В.П. Нормативно-правовий акт / С.Бобровник, В.Нагребельний // Юридична енциклопедія, Т.4.- К.: Вид-во "Українська енциклопедія" ім.М.П.Бажана.- К.: 2002.- С. 192.
171. http://gsra.2.rada.gov.na/dls/zweb_niwebpoc4-/&id=spf35//=31416.
172. Васильев А.С. Место и роль актов государственного управления в системе организационно-правовых средств управленческой деятельности / А.Васильев // Актуальные проблемы государства и права, вып.2.-Одесса: 1995.- С. 15-28.
173. Рабінович П.М. Застосування правових норм / В.Рабінович // Юридична енциклопедія. - Т.2.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія»
ім. М.П.Бажана, - С.528-529.
174. ЦДА України, - Фонд 8, опис 3, справа 491.
175. ЦДА України, - Фонд 8, опис 9, справа 493.
176. ЦДА України, - Фонд 8, опис 9, справа 492.
177. В.П.Нагребельний. Циркуляр. В.Нагребельний // Юридична енциклопедія. - Т.6.-К.: Вид-во «Українська енциклопедія»,
ім. М.П.Бажана, 2004.-С.376-377.
178. Ю.Я. Касяненко.Обіжник /Ю.Касяненко //Юридична енциклопедія.-Т.4.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2002.-
с. 214.
179. ЦДА України, фонд 8, опис 9, справа491.
180. ЦДА України, фонд 8, опис 9, справа 493.
181. ЦДА України, фонд 8, опис 9, справа 493.
182. ЦДА України, фонд 8, опис 22, справа 3.
183. ЦДА України, фонд 8, опис 9, справа 845.
184. ЦДА України, фонд 8.,опис 9, справа 490.
185. Викторов Б.А. Без грифа "секретно". Записки военного прокурора/ Б.Викторов// М.: Юрид.лит.- 1990.- 336 с.
186. Сборник приказов инструкций Генерального прокурора СССР. Часть 1.- М.: Юрид. лит.-1976.- 562 с.
187. Сборник приказов и инструкций Генерального прокурора СССР-Часть 2- М.: Юрид.лит., 1977.- 382 с.
188. Долежан В.В.Методика перевірок виконання законів про технічне нерозброєння промислових підприємств / В.Долежан // Радянське право. - 1987.-№ 12.- с.19-23.
189. ЦДА України, фонд 288, опис 1, справа 1.
190. Мелкумов В.Г. Нормативные акты управления Генерального прокурора СССР / В.Мелкумов // Вопросы теории и практики прокурорского надзора: сб.науч. трудов,- Ч.1.: М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1975. - С. 60-68.
191. Г.Мурашин, О.Мурашин. Правові акти прокуратури України: деякі сучасні аспекти їх підготовки і застосування/ Г.Мурашин, О.Мурашин// Вісник Національної академії прокуратури України. - 2008.- № 1.- С. 15-21.
192. Нестеров А.В. О теории и практике регламентации / А.Нестеров // Государство и право.- 2008.- № 1.- С. 91-95.
193. Богинич О.Л. Підзаконний акт / О.Богинич // Юридична енциклопедія. - Т.4.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» їм. М. П. Бажана, К.: 2002.- С.537.
194. Коваленко С. Забезпечення законності актів державного управління / С.Коваленко // Збірник наукових праць Української академії державного управління. - 2000.- № 1.- С.41-44.
195. Васьков П.Т. Значение правильного понимания социалистической законности на современном этапе развития Советского государства/ П.Васьков // Ученые записки Свердловского юридического института.-Т.З0.- 1978.-С.72-88.
196. Новиков Е.Гарантии законности в деятельности прокуратуры / Е.Новиков // Социалистическая законность.- 1979. - № 2.- С.4-6.
197. Сенчик Н.А.Основные черты стиля в деятельности органов суда, прокуратуры и внутренних дел // Проблемы правоведения. Вып.27.- К.: 1974.- с.47-63.
198. Цвєтков В.В. Бюрократія / В.В.Цвєтков// Юридична енциклопедія. - Т.І.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1998. -
С. 296.
199. Цвєтков В.В. Бюрократизм / В.Цвєтков // Юридична енциклопедія. - Т.І.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1998.-
С. 295-296.
200. ЦДА України, фонд 288, опис 2, справа 3.
201. Відомості Верховної Ради УРСР.- 1989.- № 45.- Ст. 631.
202. Косюта М.В.Прокуратура України: Навч. посібник / М.Косюта // 2-ге вид, допов. і виправ: Одеса:Юрид. літ-ра, 2008.- 312 с.
203. Берензон А.Д., Мелкумов В.Г. Работа прокурора по общему надзору. Вопросы общей методики / А.Берензон, В.Мелкумов.- М.: Юрид. лит.-1974.- 144 с.
204. Борецкий А.В., Долежан В.В. Акты прокуратуры по общему надзору: учеб. пособ. / А,Борецкий, В.Долежан // Харьков: Филиал Институт повышения квалификации руководящих кадров прокуратуры СССР, 1983. - 64 с.
205. Винокуров А.Ю., Винокуров Ю.Е. Прокурорский надзор за законностью правовых актов органов исполнительной и представительной власти: уч. пособ // А.Винокуров, Ю.Винокуров.- М.: 1996.-45 с.
206. Проблемы развития правового статуса Российской прокуратуры /Бойков А.Д., Скворцов К.С., Рябцев В.П..- М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре Российской Федерации, 1998. - 91 с.
207. Кравчук В.Н. Деятельность прокуратуры по обеспечению законности правовых актов органов местного самоуправления / В.Кравчук/ Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации: сб. материалов междунар. науч. конф., посвященной 125-летию Белгородского государственного университета, - Белгород: БелГУ, 2002.- с.317-320.
208. Приказ Генерального прокурора Российской Федерации «Об организации прокурорского надзора за исполнением законов, соблюдением прав и свобод человека и гражданина» № 195 от 7 декабря 2007г. - М.: 2007.-7 с.
209. Долежан В.В. Полянський Ю.Є. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи /В.Долежан, Ю.Полянський// Вісник прокуратури. - 2003.- № 12.- С.9-І4.
210. Приказ Генерального прокурора - Российской Федерации № 155 от 12 октября 2007 г. «Об организации прокурорского надзора за законностью нормативных правовых актов государственной власти субъектов Российской Федерации и местного самоуправления» // М.: 2007.-6 с.
211. Приказ Генерального прокурора Российской Федерации от 10 сентября 2007 г. № 140 "Об организации прокурорского надзора за исполнением законов при приеме, регистрации и разрешении сообщений о преступлениях в органах дознания и предварительного следствия" - М.: 2007. - 5 с.
212. Приказ Генерального прокурора Российской Федерации № 190 «Об организации прокурорского надзора за исполнением законодательства о противодействии экстремистской деятельности» от 28 ноября 2007 г. // М.: 2007.- 5 с.
213. Приказ Генерального прокурора Российской Федерации «Об организации прокурорского надзора за исполнением законодательства о противодействии терроризму» от 5 декабря 2007 г. к 194 // М.; 2007. - 5 с.
214. Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом Генерального прокурора України від 30 вересня 2005 р. № 53 / з наступними змінами// К.: 2008.- 26 с.
215. Дріжчаний П. Прокуратура як функціонуюча система /П. Дріжчаний// Вісник прокуратури - 2003- № 1 - с. 3-6.
216. Умеренко В.А. Правовой статус Генерального прокурора. /Дис….канд. юрид. наук // Екатеринбург. - 2005- 222с.
217. В.П.Рябцев, А.Ю.Блинова. Ведомственные нормативно-правовые акты: проблемы систематизации (на примере прокуратуры Российской Федерации) / В.Рябцев, А.Блинова// Законность -2002.- №10.-С.34-39.
218. Н.М.Мироненко. Методи управління / М.Мироненко // Юридична енциклопедія. - Т. 3.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2001.- С.617-618.
219. Методические указания районным прокурорам о надзоре за соблюдением законности в колхозах // М.: Прокуратура Союза ССР, 1957. - 12 с.
220. Руководство для прокуроров по общему надзору.- М.: Юрид. лит., 1975.- 204 с.; Сборник методических заданий по вопросам общего надзора.//М.: Прокуратура Сою