ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СУДІВ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Короткий опис

Академія адвокатури України

На правах рукопису

Бурак Оксана Вікторівна

УДК 347.962 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СУДІВ В КОНТЕКСТІ
ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Спеціальність: 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник – Захарова Олена Семенівна,
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень_______________________________________3

Вступ___________________________________________________________4

Розділ 1. Становлення і розвиток спеціалізованих судових установ в
Україні__________________________________________________ 13
1.1. Огляд літератури з правових проблем функціонування спеціалізованих судів в Україні_____________________________ 13
1.2. Становлення і розвиток спеціалізованих судових установ в Україні___________________________________________________31
1.3. Порівняльний аналіз законодавства окремих держав щодо організації і функціонування судових систем та судової спеціалізації________54
Висновок до 1 розділу___________________________________________ 88

Розділ 2. Впровадження європейських стандартів організації і функціонування спеціалізованих судових установ у національній судовій системі_________________________________________________________ 91
2.1. Спеціалізація судової діяльності як принцип побудови судової системи________________________________________________ 91
2.2. Розмежування цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції_____________________________________________ 113
2.3. Організація системи спеціалізованих судів України в контексті конституційних приписів та міжнародних зобов’язань держави__138
Висновок до 2 розділу__________________________________________159

Висновки_______________________________________________________163
Список використаних джерел_____________________________________169

Перелік умовних скорочень

ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України
ЄКПЛ – Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України
Концепція судово-правової реформи 1992 р. –Концепція судово-правової реформи, схвалена постановою верховної Ради України 28.04.1992 р.
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
Проект Закону «Про судоустрій і статус суддів» − Проект Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рекомендований 18 червня 2008 р. Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя для прийняття у другому читанні
СК України – Сімейний кодекс України
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦК України – Цивільний кодекс України 2003 р.
ЦПК України 1963 р. – Цивільно-процесуальний кодекс України 1963 року
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кожному політичному та економічному ладу в країні має адекватно відповідати судова система і судова влада. Це аксіома. Без цього країна успішно розвиватися не може. На жаль, Україна, відійшовши від радянського способу владарювання і господарювання, судову систему фактично залишила незмінною. Окремі зміни, які внесені в законодавство, не можна вважати судовою реформою. У 1992 році Верховною Радою України затверджена концепція судово-правової реформи [58]. Головною метою судово-правової реформи в Україні визначалось формування незалежної судової влади, перебудова судової системи та вдосконалення законодавства щодо судочинства та самої практики судочинства [58]. Між тим ігнорування концептуального бачення реформування судової влади призвела до непослідовності і невиправданої повільності процесу перебудови та організації загальних і спеціалізованих судів, що триває вже майже два десятиліття. Десятки законів, які приймалися начебто на розвиток реформи, не ґрунтувалися на якомусь основному стрижні чи одній ідеології. Автори цих законопроектів нерідко мали на меті не якомога надійніший захист прав та інтересів людини в сфері судочинства, а створення якихось абстрактних моделей, що начебто відповідають так званим світовим стандартам, не задумуючись при цьому, чи є ці моделі функціонально придатни¬ми для України, чи спроможна держава забезпечити їх фінансами та кадрами, чи зберігається позитивний вітчизняний досвід, що накопичувався роками.
У зв’язку з цим існуюча в Україні систе¬ма здійснення правосуддя є розбалансованою, не відповідає європейським стандартам і не гарантує право особи на справедливий суд, а відтак не вважаєть¬ся дієвим інститутом захисту прав лю¬дини. Численні хаотичні та суперечливі законодавчі ініціативи, спрямовані на зміну системи правосуддя, свідчать про те, що процес реформування є непослідовним, а політики, та й власне і фахівці, не мають узгодженого бачення того, як має виглядати судова система [156,6].
На сучасному етапі розвитку суспільного ладу в Україні не існує єдиного погляду на місце і роль судової влади в житті суспільства. Тому в процесі вдосконалення системи судоустрою в контексті спеціалізації судочинства при одночасному збереженні єдності судової системи варто уважніше придивитися як до позитивного вітчизняного досвіду попередніх років, так і сучасного досвіду демократичних країн, насамперед, європейських.
Окремі положення, покладенні в основу цієї дисертації, зокрема щодо організації і функціонування судової влади, проблем спеціалізації судової діяльності висвітлені у роботах ряду вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків. Але здійснені дослідження не впливають на актуальність обраної теми, оскільки ще не зроблено однозначної відповіді про вибір шляхів завершення судово-правової реформи в контексті судової спеціалізації в системі судоустрію України .
В умовах фактичного призупинення судово-правової реформи важливо проаналізувати наслідки попередніх років реформування судоустрію України. Наступні етапи реформи мають забезпечи¬ти єдність та цілісність судової системи та практичну реалізацію конституційного принципу спеціалізації судової діяльності. В цьому контексті питання організаційно-правових засад перебудови спеціалізованих судів в Україні в контексті європейських стандартів в наш час залишаються актуальними.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт на 2007-2012 роки «Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи», затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 15 лютого 2007 р., протокол № 4.
Мета i завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному і системному розгляді теоретичних і практичних проблем судоустрою в контексті судової спеціалізації.
Для досягнення поставленої мети автором головна увага приділена вирішенню таких завдань:
- дослідити історичні фактори впливу на процес становлення і розвитку спеціалізованих судових установ в Україні;
- виявити особливості судоустрою в окремих європейських державах в контексті спеціалізації судової діяльності;
- проаналізувати чинне вітчизняне законодавство у сфері функціонування спеціалізованих судів в Україні;
- проаналізувати завдання реформування спеціалізованих судів за Концепцією судово-правової реформи в Україні;
- виявити правові проблеми розмежування цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції;
- виробити та обґрунтувати пропозиції і рекомендації стосовно внесення змін до законодавства з метою розвитку несуперечливої системи спеціалізованих судів України на принципах спеціалізації судової діяльності та інстанційності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реформування і розвитку системи спеціалізованих судів.
Предметом дослідження виступають організаційно-правові засади, що визначають порядок утворення спеціалізованих судів, їх завдання і компетенцію в контексті європейських стандартів.
Методи дослідження обрані, виходячи із мети та завдань дослідження, з урахуванням особливостей об’єкта та предмета дослідження. На етапах дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як діалектичний, формально-юридичний, статистичний, структурно-логічний, порівняльно-правовий та ін.
За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості спеціалізації судової системи і спеціалізації судів (суддів) загальних судів.
Формально-юридичний метод застосовувався в процесі аналізу існуючої норм права, які стосуються порядку створення окремих видів спеціалізованих судів, що у поєднанні з методом логічного аналізу дозволяє запропонувати шляхи подальшого розвитку законодавства у цій сфері.
Для визначення тенденцій, які характеризують розвиток законодавства про судоустрій в контексті судової спеціалізації, застосовувався історико-правовий метод наукового пізнання.
Методи класифікації та групування використовувались при визначенні принципів перебудови спеціалізованих судів.
Метод правових аналогій використовувався в процесі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють судоустрій в Україні і в деяких інших державах.
За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалася вітчизняна система спеціалізованих судів в порівнянні із судовими системами Франції, Німеччини, США, Польщі та ін., що, в свою чергу, дало можливість зробити висновок про те, яка модель судоустрою схожа з українською, які ідеї щодо побудови спеціалізованих судів можуть бути запозичені.
У процесі написання дисертаційного дослідження використовувались наукові роботи в галузі цивільно-процесуального права, адміністративного, конституційного права, загальної теорії держави та права, та інших галузей права і процесу, а також праці вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі юриспруденції.
Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження стали Конституція України, міжнародні договори й конвенції, ратифіковані Україною, закони України і постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також узагальнення практики діяльності судів, довідкові видання та статистичні матеріали.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення, що стосуються судоустрою в контексті спеціалізації, які містяться у працях
В.Ф. Бойка, В.Д. Бринцева, Т.В. Варфоломеєвої, Л.Є. Виноградової, В.В. Городовенка, Ю.М. Грошевого, О.С. Захарової, І.І. Ємельянової,
В.Я. Карабаня, С.В.Ківалова, М.І.Козюбри, І.Б.Коліушка, В.В.Костицького, В.В.Кривенка, Р.О.Куйбіди, В.Т.Маляренка, І.Є.Марочкіна, М.І.Мельника, М.М.Михеєнка, В.В.Молдована, Л.М.Москвич, М.В.Оніщука, В.В.Онопенка, А.Й.Осетинського, С.В.Подкопаєва, С.В.Прилуцького, Д.М.Притики, М.В.Руденка, А.О.Селіванова, В.В.Сердюка, Н.В.Сібільової, М.І.Сірого, В.С.Стефанюка, В.І.Шишкіна, С.Г.Штогуна, та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці досліджено проблеми нормативного регулювання діяльності спеціалізованих судів України крізь призму незавершеності судово-правової реформи та відсутності сучасної національної доктрини судоустрою держави і, як наслідок, розмежування цивільної та господарської юрисдикції, введення галузевих процесуальних кодексів тощо.
У межах проведеного дослідження одержано результати, які є новими або вирізняються новизною у розв’язанні проблем нормативного регулювання функціонування спеціалізованих судових установ у національній судовій системі. Зокрема, у дисертації вперше:
− обґрунтована пропозиція про способи розмежування касаційних повноважень Верховного Суду України і Вищого господарського суду. Верховний Суд України переглядає судові рішення Вищого господарського суду лише за винятковими обставинами у разі : 1) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України; 2) встановлення у визначений законом спосіб неоднакового застосування Вищим господарським судом одного й того самого положення закону в аналогічних справах;
– обґрунтовано невідповідність Конституції України окремих положень ст. 19 Закону України «Про судоустрій України» про утворення в системі судів загальної юрисдикції загальних та спеціалізованих судів окремих судових юрисдикцій. Відповідно до ст. 125 Основного Закону принцип спеціалізації є ознакою всіх судів загальної юрисдикції без виключення;
- обґрунтована теза, що спеціалізація судової діяльності як принцип побудови вітчизняної судової системи не знайшла в Законі України «Про судоустрій України» відповідного оформлення, а норми цього Закону містять суперечливі критерії розмежування юрисдикцій. Так, спеціалізація господарських судів здійснена за принципом суб’єктної спеціалізації (вирішують справи за участі суб’єктів господарювання). Військові суди не визнаються спеціалізованими, але функціонують відповідно суб’єктної спеціалізації. Адміністративні суди функціонують як за принципом суб’єктної спеціалізації, так і за принципом галузевої спеціалізації;
- зроблено висновок про те, що принцип спеціалізації необхідно розглядати як конституційну вимогу про розмежування юрисдикції судів, спеціалізованих палат судів апеляційної і касаційної інстанції за єдиним критерієм, який поєднує галузь матеріального права і вид судочинства.
Удосконалено:
- обґрунтування визначення поняття юрисдикція судів в Україні – це визначена в Конституції та законах України компетенція щодо здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства;
- обґрунтування помилковості віднесення в ст. 19 Закону України «Про судоустрій України» військових судів до числа загальних судів. Існування військових судів неможливо виправдати ні принципом спеціалізації, ні принципом територіальності, які визначені Конституцією України як принципи побудови системи судів загальної юрисдикції;
- обґрунтування внесення змін до законодавства з метою створення в системі судів загальної юрисдикції спеціалізованих палат (в - цивільних, - кримінальних, - господарських, - адміністративних справах) у місцевих та апеляційних судах включно;
- обґрунтування оптимальних шляхів реалізації принципу інстанційності на сучасному етапі судово-правової реформи в умовах економічної кризи шляхом запровадження єдиної касаційної інстанції та надання відповідної компетенції виключно вищим судовим органам спеціалізованих судів;
- обґрунтування про необхідність запровадження єдиного уніфікованого процесуального кодексу для розгляду цивільних, господарських та інших справ приватноправового характеру в т.ч. в судах спеціальної юрисдикції.
Дістали подальший розвиток:
- обґрунтування розмежування підсудності справ місцевим судам шляхом нормативного визначення категорії справ, ціни позову, розміру судового збору;
- обґрунтування необхідності розширення юрисдикції господарських судів шляхом віднесення до їх компетенції не лише спорів між суб’єктами господарювання, а і всіх приватноправових спорів в сфері земельних відносин, всіх спорів, де однією з сторін є банківська установа, кредитна спілка. Вказана пропозиція обумовлюється більш динамічним розглядом справ в системі господарських судів, як правило, складністю таких справ, наявністю відповідної внутрішньої спеціалізації в системі господарських судів і особливістю доказування у вказаній категорії справ. Зокрема, в більшості випадків доказування в цих справах виключає залучення і допит свідків, підтвердження вимог або заперечень речовими доказами та базується за наявними у сторін письмовими доказами;
- обґрунтування висновку про оптимальність побудови системи спеціалізованих судів за принципом єдиної касаційної інстанції, що виключає наявність процесуального інституту подвійної касації;
- теоретичне обґрунтування шляхів подолання проблеми дублювання компетенції касаційної інстанції найвищого і вищих судів загальної юрисдикції. Пропонується звузити повноваження Верховного Суду України при перегляді у касаційному порядку постанов чи ухвал вищих спеціалізованих судів. Зокрема, Верховний Суд України, скасовуючи постанову чи ухвалу вищого спеціалізованого суду, не вправі ухвалювати інше остаточне рішення в цій справі, окрім припинення провадження у справі.
- теоретичне обґрунтування запровадження спрощеної процедури касаційного перегляду у справах, де встановлені підстави для скасування судових рішень відповідно до правової позиції Верховного Суду України з аналогічних справ. Доцільним є здійснення касаційного перегляду у справах заочно та «малим» складом суду касаційної інстанції, якщо суд вже висловлювався з аналогічних питань і немає потреби у корегуванні застарілої правової позиції Суду. За допомогою запропонованих заходів або процесуальних новел доцільно встановити прозорі і зрозумілі фільтри з тим, щоб суд касаційної інстанції був здатний забезпечити належне і якісне виконання своїх функцій.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у навчальному процесі, у науковій роботі при подальшому дослідженні питань оптимального розвитку системи спеціалізованих судів України, у правозастосовчій діяльності суддів при вирішенні, наприклад, проблем підвідомчості справ спеціалізованим судам.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки і положення були оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Верховенство права в адвокатській діяльності» (14-15 грудня 2007 р. м. Київ); «Верховенство права в адвокатській діяльності» (18 грудня 2008 р. м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України та двох – в інших виданнях.
Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань, предмета й логіки дослідження дисертація складається з вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці роботи) та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 190 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 20 сторінках (231 найменування).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження за темою «Організаційно-правові засади розвитку спеціалізованих судів загальної юрисдикції в контексті європейських стандартів функціонування судової влади» дають змогу зробити основні теоретичні висновки і внести конкретні практичні рекомендації стосовно вдосконалення правового регулювання організації і діяльності спеціалізованих судів загальної юрисдикції в Україні. Висновки та рекомендації дослідження дозволяють окреслити оптимальні шляхи розвитку спеціалізованих судів в Україні, оскільки дослідження здійснено в контексті європейських стандартів функціонування судової влади в демократичній державі, практики застосування Законів України «Про судоустрій України», ГПК України, ЦПК України, КАСУ, окремих рішень Конституційного Суду України та аналізу нормативних актів Парламенту, Уряду, Президента України щодо створення та діяльності судів загальної юрисдикції, Указу Президента України від 20 січня 2006 р. № 39/2006 “Про план заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи”, міжнародних зобов’язань України в сфері дотримання гарантій забезпечення вільного доступу до суду.
До теоретичних висновків даного дослідження належать:
1. Обґрунтування висновку про те, що завершення реформування системи судів загальної юрисдикції в Україні має бути здійснено крізь призму імплементації в законодавство принципів спеціалізації, територіальності та інстанційності. Ці засади визначають сутність сучасного судочинства і мають бути домінантою у побудові судоустрою держави.
2. Судову спеціалізації в Україні запропоновано розглядати як функцію відповідних судових установ, визначену в їх компетенції. Реалізація судової спеціалізації в практичній площині вимагає, щоб суди були організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства.
3. Обґрунтування висновку, що у преамбулі Розділу 3 «Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» принцип 3. Обґрунтування висновку, на підставі аналізу правових джерел організації спеціалізації судової діяльності на окремих територіях сучасної України за часів гетьманщини, Російської імперії, національно-визвольного руху 1917-1918 років, в радянській період, про притаманність історичним вітчизняним традиціям побудови спеціалізації судової діяльності шляхом запровадження спеціалізованих судів першої інстанції та спеціалізованих підрозділах у вищестоящих судових установах.
4. Обґрунтування висновку про необхідність запровадження єдиного уніфікованого процесуального кодексу для розгляду цивільних і господарських справ з огляду на їх однакову приватно-правову природу спірних відносин. При цьому спеціалізація може реалізовуватися за її видами з утворенням спеціалізованих судів (галузева спеціалізація), за суб’єктною ознакою або за внутрішньою спеціалізацією суддів у межах одного неспеціалізованого суду.
5. На підставі порівняльного аналізу законодавства окремих держав в сфері організації судової спеціалізації зроблено висновок про оптимальність побудови системи спеціалізованих судів за принципом єдиної касаційної інстанції.
6. Спеціалізація суддів у межах суду є об’єктивною необхідністю обумовленою динамічним зростанням масиву нормативних актів, ускладненням правовідносин в сфері публічно-правових та приватних відносин, а з іншого боку, фізіологічна обмеженість людини до засвоєння величезного правового масиву та практики застосування законодавства, незадовільна матеріальні-технічна забезпеченість діяльності професійних суддів.
7. Обґрунтування висновку про мотиви обрання законодавцем певних форм судової спеціалізації в державі зводяться до того, що це є переважно результат політичної доцільності та економічної спроможності держави забезпечувати функціонування певної кількості судових установ. Робиться висновок, що в законопроекті «Про судоустрій і статус суддів» не врахована вдала і вчасна пропозиція авторів Концепції про необхідність на початковому етапі реформи визнати загальні суди спеціалізованими з розгляду окремих категорій справ, підсудних місцевим загальним судам.
8. Обґрунтування висновку про підтримку запропонованого у проекті Закону України «Про судоустрій України і статус судді» поділ місцевих судів на дільничний суд та окружний суд.
9. Обґрунтування висновку про необхідність суворого дотримання в ході судово-правової реформи в Україні загальноприйнятого європейського принципу інстанційності судової системи, що виключає наявність подвійної касації. В новій системі судоустрію функції суду першої інстанції мають виконувати місцеві дільничні і окружні суди. Судами другої інстанції мають бути апеляційні суди, які також матимуть внутрішню предметну спеціалізацію, та, за окремою категорією справ, апеляційною інстанцією має бути окружний місцевий суд. Шляхом розщеплення функції касації визнати за вищими спеціалізованими судами касаційні повноваження за виключенням перегляду справ у зв’язку з винятковими обставинами (віднести до виключних повноважень Верховного Суду України). Верховний Суд України, як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, повинен діяти у складі судової палати у цивільних справах; судової палати у кримінальних справах; судової палати в адміністративних справах; судової палати у господарських справах.
10. Обґрунтування висновку про те, що місцевий дільничний суд здійснює правосуддя виключно у формі цивільного судочинства за наперед визначною у ЦПК України категорією справ та за критеріями, які виключають подвійне тлумачення юрисдикції цих судів. Місцеві дільничні також здійснюють правосуддя у формі кримінального судочинства в справах приватного обвинувачення, а також здійснюють правосуддя в справах про адміністративну відповідальність фізичних осіб.
11. Обґрунтування висновку, що місцевий окружний суд має діяти в складі палати в цивільних справах, палати в кримінальних справах. Принцип територіальності при створенні окружних місцевих судів має реалізовуватися через призму доступності правосуддя, в т.ч. з врахуванням наявних комунікацій, а не крізь систему адміністративно-територіального устрою України, який визначено за радянських часів.
12. Визначення поняття «спеціалізація судів загальної юрисдикції в Україні» як функцію відповідних судових установ, визначену в законі у вигляді компетенції в сфері правосуддя з метою оптимального функціонування всієї системи судів в Україні. Реалізація судової спеціалізації в практичній площині вимагає, щоб структура судів була побудована з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цим особливостями форми судочинства.
13. Визначення поняття спеціалізації суддів – це встановлена локальним актом суб’єкта судового управління організація праці професійних суддів відповідного суду для забезпечення своєчасного і якісного розгляду судових справ за визначеною категорією. Спеціалізація суддів це різновид поділу праці в складній сфері людської діяльності, обумовлений об’єктивними і суб’єктивними факторами: динамічним зростанням масиву нормативних актів, ускладненням правовідносин в сфері публічно-правових та приватних відносин, а з іншого боку, існуванням психологічної і фізіологічної межі людини до засвоєння величезного правового масиву та практики застосування законодавства, незадовільна ресурсна забезпеченість діяльності професійних суддів.
Відповідно до мети і теоретичних висновків дисертаційного дослідження, дисертант вносить наступні пропозиції про внесення змін та доповнень до Конституції України, до КАСУ, ЦПК України та до чинного Закону України «Про судоустрій України»:

1. В Основному Законі не знайшло віддзеркалення основоположного принципу організації системи судів в демократичних європейських державах – принципу інстанційності. Водночас в ч. 1 ст. 125 Конституції України законодавець безпідставно зводить принцип спеціалізації судової діяльності до розуміння спеціалізації в рамках лише системи судів, в той час коли більш розповсюджена в європейських країнах спеціалізація судової діяльності здійснюється, як правило, крізь систему спеціалізованих судів першої інстанції, а у апеляційних, касаційних інстанціях крізь систему спеціалізованих палат, колегій регіональних і вищих судових установ держав.
Пропонується внести зміни і доповнення до ст. 125 Конституції України наступного змісту:
- перше речення частини першої вказаної статті після слів «…будується за принципами…» викласти в наступній редакції – «…територіальності, інстанційності, спеціалізації судової діяльності».

2. З огляду на більш динамічний розгляд справ в системі господарських судів, наявністю відповідної внутрішньої спеціалізації в системі господарських судів і особливістю доказування у нижченаведеній категорії справ (виключає залучення і допит свідків, підтвердження вимог або заперечень речовими доказами та базується за наявними у сторін письмовими доказами) пропонується доповнити частину першу ст. 12 Господарського процесуального кодексу України пунктом наступного змісту:
«4) справи про приватноправові спори: 1) в сфері земельних відносин незалежно від суб’єктного складу сторін; 2) де однією з сторін є банківська установа, кредитна спілка.»
3. В зв’язку з вищенаведеним доповненням ст. 12 ГПК України внести зміни і доповнення до ч. 2 ст. 1 цього Кодексу та викласти її у наступній редакції:
« У випадках передбачених законодавчими актами України та цим Кодексом, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності».

4. Статтю 21 Закону України «Про судоустрій України» про види і склад місцевих судів викласти в наступній редакції:

«ст. 21. Види і склад місцевих судів
1. Місцевими судами є дільничні і окружні суди, що утворюються на дільницях і в округах відповідно до указу Президента України»
2. Місцевий дільничний суд складається з суддів дільничного суду та старшого судді дільничного суду.
3. Місцевий окружний суд діє у складі:
1) судової палати у цивільних справах;
2) судової палати у кримінальних справах;
3) судові палати адміністративних справах;
4) судові палати у господарських справах.
У складі місцевого окружного суду відповідно до указу Президента України можуть утворюватись (скорочуватись) судові палати з розгляду окремих категорій справ.
4.Судді місцевого суду призначаються або обираються відповідно до визначеної спеціалізації судової діяльності в ч. 3 цієї статті. Зміна спеціалізації судді відбувається за попередньою згодою судді.»

5. Внести зміни і доповнення до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про судоустрій України» шляхом доповнення ч. 2 вказаної статті наступним пунктом:
«1) здійснює судочинство у справах, віднесених до його відання, в порядку, встановленому процесуальним законом;»;
Пункт перший та наступні за ним пункти частини другої вказаної статті змінюють відповідну нумерацію на «другий» і наступні в порядку зменшення в зв’язку з доповненням частини другої вказаної статті додатковим пунктом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 31. - Ст.429.
3. Постанова Верховної Ради України «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. - Ст.502.
4. Арбітражно-процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст.56.
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року. Реєстр.№ 436-ІV. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.
6. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 6. - Ст.56.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст.1122.
8. Кодекс україни про адміністративні правопорушення (із змінами і доповненнями). - К.: Парламентське видавництво, 2001.
9. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року. // Урядовий кур’єр. - 2005. - № 153-154.
10. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
11. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: - К.: Парламентське видавництво, 2004.
12. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року: Офіційне видання. – К.: Юстініан, 2004.
13. Закон Української РСР «Про судоустрій Української РСР» від 5 червня 1981 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1981. - Додаток до № 24. - Ст.357.
14. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та про¬токолів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997, № 40. - Ст.263.
15. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №24. - Ст.207.
16. Закон України «Про внесення змін до Закону Украї¬нської РСР «Про судоустрій Української РСР» від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001, № 40. - Ст.191.
17. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року №3018-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002, № 27-28. - Ст.180.
18. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року №1629-ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2004, № 29. - Ст.367.
19. Закон України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004.
20. Закон України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №50. - Ст.540.
21. Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року № 2222-IV // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. Серпень 2008. Saltus, Ltd.
22. Закон України "Про виконання рішень та засто¬сування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року. // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. Серпень 2008. Saltus, Ltd.
23. Закон України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року.
24. Закон України "Про внесення змін до статей 149 і 150 Конституції (Основного Закону) України" від 24 лютого 1994 року № 4013-ХІІ.
25. Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
26. Закон України "Про судовий збір" від 09 лютого 2007 року № 662-V.
27. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо фінансування судової влади" від
28. Закон Центральної Ради "Про утворення Генерального Суду" від 2 грудня 1917 року // Вісник Генерального Секретаріату УНР. – 1917. - № 4. – С.1.
29. Закон Центральної Ради "Про відмежування судових установ Української Народної Республіки" від 27 листопада 1917 року // Народна воля. – 1917. – 30 листопада.
30. Закон УНР "Про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі" // Державний вісник. – 1918. - № 11. – 7 червня.
31. Закон України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 36. – Ст.469.
32. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд" від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 40. – Ст.194.
33. Закон України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 36. – Ст.188.
34. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 40. – Ст.191.
35. Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України" від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 246.
36. Закон "Про організацію військово-судових інституцій та їх компетенцію" від 21 червня 1918 року // Державний вістник. – 1918. - №20. – 5 липня.
37. Закон "Про вибори суддів до військових судів" від 24 жовтня 1918 року // Державний вістник. – 1918. - № 39. 27 жовтня.
38. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію судово-правової реформи” від 28 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №30. - Ст.426.
39. Постанова №6 пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законів України про внесення змін до чинного законодавства у звязку із закінченням дії “Перехідних положень” Конституції України” від 6 липня 2001 року // Юридичний вісник України, 2001, № 36, с.10-12.
40. Указ Президента України «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України» від 1 жовтня 2002 року // Офіційний вісник України. - 2002. - № 40. - Ст.1856.
41. Указ Президента України «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі госпо¬дарських судів України» від 11 липня 2001 року № 511/2001 (з наступними змінами) // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. Серпень 2008. Saltus, Ltd.
42. Указ Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. - №224.
43. Указ Президента України № 333/98 "Про утворення в арбітражних судах України спеціальних колегій з розгляду справ про банкрутство" від 21 квітня 1998 року // Збірник Указів Президента України (квітень-червень 1998 року). – Випуск 2. – С.44.
44. Розпорядження Кабміну України «Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році» від 4 березня 2004 року № 111-р. // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. Серпень 2008. Saltus, Ltd.
45. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій України" (справа про Касаційний суд України) від 11 грудня 2003 року // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. Серпень 2008. Saltus, Ltd.
46. Рішення Конституційного Суду України від 24 лютого 2004 року № З-рп/2004 у справі № 1-8/2004 за конституційним зверненням спільного підприємства “Мукачівський плодоовочевий консервний завод” про офіційне тлумачення положення пункту 10 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження" (справа про виконання рішень третейських судів).
47. Декрет Ради Народних Комісарів УРСР "Про суд"; "Про тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали в УРСР" від 14 лютого 1919 року // ЗУ УРСР. – 1919. - №1. – С. 14.
48. Декрет Ради Народних Комісарів УРСР "Про Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали в УРСР" від 14 лютого 1919 року // ЗУ УРСР. – 1919. - №1. – С. 14.
49. Конституційний Договір від 08.06.1995 № 1к/95 (втратив чинність з прийняттям Конституції України від 28.06.1996).
50. Наказ "Про створення військових польових судів" від 22 листопада 1918 року // Вісник Української Народньої Республіки. – 1918. -17 грудня.
51. Наказ командира Осадного корпусу від 17 грудня 1918 року "Про доповнення наказу з 15 грудня 1918 року ч.2 і на підставі п. 12 розділу і додатку до положення про польове управління військ в військовий час (видання 1914 року)" // Нова Рада. – 1918. – 19 грудня.
52. Наказ про Військові Суди від 23 квітня 1918 року // Державний вістник. – 1918. - №14. – С. 2.
53. Наказ командира осадного корпусу "Про військові злочини і підсудність військово-польових судів" від 22 грудня 1918 року // Відрядження. – 1918. 23 грудня.
54. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27 червня 2007 року № 04-5/120. // Юридичний вісник України. – 2007, № 33 (18-24 серпня), с.5-7.
55. Заява Ради суддів України «Про концептуальні підходи Ради суддів України до подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні» від 26 травня 2006 року // www.liga.ua
56. Заява VІІІ (позачергового) з’їзду суддів України «Про концептуальні засади подальшого здійснення судової реформи в Україні» від 7 грудня 2007 року // www.liga.ua
57. Звернення Ради суддів України до Президента України та Верховної Ради України про проекти законів України «Про судоустрій України» і «Про статус суддів» від 9 лютого 2007 року // www.liga.ua
58. Концепція судово-правової реформи в Україні // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №30. - Ст.426.
59. Концепція вдосконален¬ня судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 // www.liga.ua
60. Проект Конституції України. Винесений на всенародне обговорення Постановою Верховної Ради України від 1 липня 1992 року № 2525-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992, № 37. - Ст.550.
61. Проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 27 грудня 2006 року (реєстр. № 2834) // www.rada.gov.ua/proza.htm
62. Проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів» від 27 грудня 2006 року (реєстр. № 2835) // www.rada.gov.ua/proza.htm
63. Загальна декларація прав людини. - К.: Українська правнича фундація, 1995.
64. Конвенція про захист прав людини і основних свобод (Європейська хартія з прав людини) від 4 листопада 1950 року // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. - Серпень 2008. Saltus, Ltd.
65. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // www.liga.ua
66. Хартія фундаменталь¬них прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року. // Законодавство України. Інформаційно-довідкова система. - Серпень 2008. Saltus, Ltd.
67. Міжнародні документи ООН з питань прав людини. - К.: Українська правнича фундація, 1995.
68. Основні принципи незалежності судових органів. Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К., 1996.
69. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. — 5-е вид. — К., 2002.
70. Рекомендація № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року) // www.liga.ua
71. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Угоду ратифіковано Законом № 237/94-ВР від 10 листопада 1994 року // www.liga.ua
72. Актовая книга Стародубского городового уряда 1693 г. / Под ред. В.Л. Модзалевского. – Ч.: Изд-во Черниг.губ. учен.архив. комиссии, 1914. – 137 с.
73. Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної наук.-практ. конференції (25-26 січня 2007 р. ) За заг. ред. В.В.Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 300 с.
74. Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку: Матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 5-й річниці Конституційного Суду України, м.Київ, 18-19 жовтня 2001 р. / Конституційний Суд України / Г.П. Сурначова (упоряд.), І.М. Шевляк (упоряд.) – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
75. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия. – М.: Институт международного права и экономики. «Триада, Лтд», 1996. – 157 с.
76. Багалей Д.И. Магдебургское право в Левобережной Малороссии. – СПб: Из-во Мин. Нар. Прос., 1892. – С. 37. – 55 с.
77. Бакірова І. Зміст конституційного права людини і громадянина на судовий захист/ Бакірова І. // Право України. – 2006. – № 12. – С. 23 – 28.
78. Бевзенко В. М. Адміністративні суди України: Навчальний посібник. – К.: Алерта; КНТ, 2006. - 271 с.
79. Бернем И.Р. Суд присяжных заседателей. – М.: БЕК, 1995. – с. 151.
80. Білоус В.Т., Демський С.Е., Захарова О.С., Ковальський В.С., Лукомський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч.посіб. / Національна академія внутрішніх справ України / Я.Кондратьєв (ред.). - К. : Юрінком інтер, 2002. - 320с.
81. Білоусенко В.Г., Пилипчук П.П. Суд присяжних: яким йому бути?/ Білоусенко В.Г., Пилипчук П.П.// Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2 (8). – С. 15.
82. Білоусов Ю.В. Судовий захист цивільних прав: окремі питання процесуальної юрисдикції/ Білоусов Ю.В.// Вісник Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький, 2004. -№ 3 (11), с.45-50.
83. Бойко В.Ф. Становлення незалежного суду в Україні – гарантія демократії в державі // Правова держава. – К.. 1999. – Вип. 10.
84. Валуев М. Исторические типы философии. - М.: «Знание», 1992.
85. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні/ Василюк С. // Право України. – 2003. - № 12, с. 3-6.
86. Васильев С.В. Деликтное судопроизводство (Судопроизводство о возмещении вреда): Учебное пособие. – Х: Одиссей, 2005. – 448 с.
87. «Василь Маляренко: Чутки про тотальну корупцію в судах дещо перебільшені». Дзеркало тижня. - № 22 – 11-17 червня 2005 року. – С. 7.
88. Верховний Суд України: історія і сьогодення, портрети й події / В.Ф. Бойко (заг.ред.). - К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - 320с.
89. Влада судова. Розмова з секретарем Ради суддів України Д.Лилаком // Урядовий ку¬р’єр. - 1999. - 15 грудня.
90. Волков О.Ф., Захарова О.С., Іртегов В.К., Кармазін Ю.М., Ковальський В.С. Коментар до Закону "Про судоустрій України" / Верховний Суд України / В.Т.Маляренко (заг.ред.). - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 462с.
91. Гамбург Л.С. Судові реформи в Лівобережній Україні (гетьманщині) XVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01/ Л.С. Гамбург. – Х. – 2000. – 17 с.
92. Гаркуша О.О. Організація і діяльність судів цивільної юрисдикції. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.10 / Академія адвокатури України. – К., 2009. – 21 с.
93. Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Ю.В. Георгієвський. – Харків, 2004. – 19 с.
94. Глазунова Н. И. Система государственного управления: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — C. 209.
95. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне пра¬вознавство. - К.: МАУП. – 2004.
96. Гончаренко О. Організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції України/ Гончаренко О. // Право України. – 2007. - № 12, с. 93-95.
97. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм / Верховний Суд України / І.Б.Шицький (відп.ред.), В.П.Барбара (упоряд.). - К. : ВД "Ін Юре", 2005. - 472с.
98. Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних із державним регулюванням економічних відносин: Матеріали наук.-практ. конф., 20-21 жовт. 2004 р., м. Харків. – Х., 2004. – 460 с.
99. Государственное управление: основы теории и организации: Учеб. / Под ред. В. А. Козбаненко. — М.: Статут, 2000. — С. 524.
100. Государственное управление: основы теории и организации: Учеб. / Под
101. Грошевий Ю. М., Марочкін І. Є. Органи судової влади в Україні. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 6.
102. Давид Р., Жоффре-Снинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А.Туманова. - М.: Междунар. отношения, 1997. - 400 с.
103. Давтян А.Г. Гражданское процессуальное право Германии. - М.: Городец-издат, 2000. - 320 с.
104. Декрет Совета рабочих депутатов г. Одессы "О революционном трибунале" // Известия Одесского Совета рабочих депутатов и представителей армии и флота. – 1917. – 5 декабря.
105. Дольский А. Система карательных мер в Запорожьи. – К.: Киевская старина, 1893. -март. – С.212. – 302 с.
106. Европейское право. Учебник для вузов / Под общ. ред. Л.М. Энтина. - М.: Издательство НОРМА (Издатель¬ская группа НОРМА - ИНФРА М), 2000. - 720 с.
107. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: Источники, судоустройство, подсудность: Учебное пособие. – М.: Статут, 2000. – 271 с.
108. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: Учеб. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 624 с.
109. Енциклопедія українознавства: За ред. Є.Ф.Бориса. – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1995. – 885 с.
110. Євінтов В. І. Україна у міжнародному співтоваристві / Суверенітет України і міжнародне право. / За ред. В. Я. Денисова, В. І. Євінтова. – К.: Манускрипт, 1995.
111. Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року.
112. Законодавство України про адміністративні правопорушення. Адміністративний кодекс України. Нормативно-правові акти / Упоряд.: В.С.Ковальський, Л.П.Ляшко. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 432 с.
113. Запорожець М. Сутність та зміст наукового забезпечення адміністративного судочинства / Запорожець М. // Право України. – 2007. - № 12, с. 8-10.
114. Зейкан Я.П. Коментар цивільного процессуального кодексу України. - К.: Юридична практика, 2006. – 560 с.
115. Іллюк Ф. Суд існує для людей. / Іллюк Ф. // Юридичний вісник України. – 2008, № 11, с.3.
116. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». – М.: Статут, 2000, - 777 с.
117. Карпентер Дж. Познаем Америку. - С.-Пб.: Академия, 1995.
118. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. / Пер. з англ. О. М. Мокровольського. - К.: Веселка, 1993.
119. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права. – К.: Кондор, 2006.
120. Клейман А.Ф. Советский гражданський процесс. – М.: Изд-во Московского университета, 1954. – 287 с.
121. Клейнер І. Демократія і держава. – К.: Інститут законодавства імені Пилипа Орлика, 1999.
122. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України. / Коваль В. // Право України. – 2003. - № 12, с. 20-24.
123. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред.. Р.О.Куйбіди. – К.: Книги для бізнесу, 2007 р. – Т. 1, - 552 с.
124. Коліушко І., Куйбіда Р. «Мала судова реформа» - перший крок до побудови нової системи правосуддя // Адвокат. - 2001. - № 3. - С.17-20.
125. Коліушко І. Аналіз Закону України “Про судоустрій України”/ Коліушко І. // Вісник Програми сприяння Парламенту України. – К., 2003. – 35 с.
126. Коментар до Закону "Про судоустрій України" / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 203. – 464 с.
127. Конституційні аспекти судової реформи: Матеріали наук.-практ. Конф., 26-27 черв. 2008 р. – Х.: Право, 2008. – 164 с.
128. Конституційне право зарубіжних країн. / За загальною редакцією В.О.Ріяки. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
129. Конституційне право України. / За редакцією В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 2005. – 734 с.
130. Конституція незалежної України: Книга 1. Документи, коментарі, статті. - К.: Українська Правнича фундація, 1995.
131. Концепція розвитку законодавства України на 1997 – 2005 р.р. / Колектив авторів (Опришко В.Ф., Омельяненко Г.М. та ін.). – К:. Видавництво Верховної Ради України, 1997.
132. Котюк В.О. Основи держави і права. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.
133. Крегул Ю.І., Ладиченко В.В., Орленко В.І. Права і свободи людини. – К.: КНТЕУ. – 2004.
134. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик П.Й. Історія держави і права України. Навчальний посібник для студентів юрид. спец. Вузів. – Л.: Право, 1996. – С. 139. – 296 с.
135. Кульчицький В.С. Судова система в Галичині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 140 наукова конференція Львівського університету. Тези доповідей. – Л.: Видавництво Львівського університету ім. І.Франка, 1996. – С. 111-114.-167 с.
136. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.
137. Лесик А. Навчання суддів – крок до ефективного судочинства. // Юридичний вісник України. – 2007, №52 (30 грудня 2006 – 5 січня 2007 року), с.5.
138. Лилак Д.Д. Судочинство і третейський розгляд в аспекті проблеми доступу до правосуддя. / Лилак Д.Д. // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 3, с. 196-200.
139. Лилак Д.Д. Мудрість прадавніх про право, закон, владу, правосуддя. - К.: “Оріяни”, 2000. – 144 с.
140. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
141. Мартинчик Є. Про судову владу // Право України. — 1992. — № 11. — С. 11.
142. Матеріали науково-практичної конференції 20-21 квітня 2005 р. м. Хмельницький.
143. Мельник Р. Склад і основи правового становища суддів адміністративних судів Німеччини. / Мельник Р. // Право України. – 2006. - № 12, с. 120-123.
144. Местечко Борисполь в ХVІІ веке Акты мейского уряда. 1612 – 1699 г.г. с предисл. А.В. Стороженка. – К.: Киевская старина, 1892. – С. 57. – 112 с.
145. Мікош Бартоломій. Система судочинства в Республіці Польща / Досвід застосування Європейської конвенції з прав людини в судочинстві України та Польщі: Матеріали науково-практичної конф. / Упорядник О.П.Корнієнко. – К. : Видавництво «А.П.Н.», 2006. - С. 49-66.
146. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. / Відп. ред.: В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – Вид. 2-ге вид. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 624 с.
147. Модзалевський В.Л. Отрывки из стародубовской меской книги за 1664 – 1673 г.г. – Ч.: Новость, 1911. – С. 37 с.
148. Молдован В.В. Судоустрій України: Навч. посібник. – К.: Алеута, 2007. – 215 с.
149. Молдован В.В. Судоустрій України. Опорні конспекти. - К.: «Юмана», 1998. - 160с.
150. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения. - М.: Госюриздат, 1955. – 396 с.
151. Москвич Л.М. Міжнародні стандарти ефективності судової системи та їх значення під час проведення судової реформи в Україні // Вісник Академії адвокатури України. – К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2009. – 2 (15). – С. 151-157.
152. Москвич Л. Принцип спеціалізації судів: вітчизняний та світовий досвід. / Москвич Л. // Право України. – 2008. - № 9, с. 26-30.
153. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХVІІ века. - М.: Высшая школа, 1974. – 380 с.
154. Новий тлумачний словник української мови. - К.: «Аконіт», 2003. - 926 с.
155. Омельяненко Г.М. Нова Конституція і питання судової влади і судочинства. / Омельяненко Г.М. // Право України. – 1996. - №10, с.12-13.
156. Оніщук М. Удосконалення правосуддя: засади реформування. // Юридичний вісник України. – 2007, №14, с.6-7.
157. Онопенко В. Проти руйнації судової системи. / Онопенко В. // Юридичний вісник України. – 2008, №9, с.3.
158. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормат. змісту Закону України «Про судоустрій України» / А.О.Селіванов (кер. авт. кол.), Є.В.Фесенко, Н.С.Рудюк та ін.; За наук. Ред.. А.О.Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
159. Організація судових та правоохоронних органів: підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. Закладів / І.Є.Марочкін, Н.В.Сібільова, В.П.Тихий та ін. За ред. І.Є.Марочкіна, Н.В.Сібільової. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 528 с.
160. Організація судової влади в Україні: Навчальний посібник / І.Є.Марочкін, Н.В.Сібільова, В.П.Тихий та ін. За ред. І.Є.Марочкіна, Н.В.Сібільової. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 328 с.
161. Осетинський А.Й. Формування касації в контексті розвитку господарської спеціалізації в судовій системі України. / Осетинський А.Й. // Право України. – 2004. - № 3, с. 8-13.
162. Осетинський А.Й. Організація та функціональні засади діяльності суду касаційної інстанції господарської юрисдикції: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 192 с.
163. Осетинський А.Й. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України. / Осетинський А.Й. // Право України. – 2004. - № 5, с. 23-27.
164. Палій В.М. Поняття та місце спеціалізованих судів у судовій системі України // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми державно-правової реформи в Україні”. - К., 1997. - С.332-335. – 412 с.
165. Пасенюк О.М. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / За загальною редакцією Пасенюка О.М. – К.: Істина, 2007. – 608 с.
166. Пасенюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право. / Пасенюк О. // Право України. - 2005. - № 7, с.8-11.
167. Пахолок Л.І. Втілення демократичних засад судоустрою і принципів міжнародного права в організацію спеціалізованих судів. // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми державно-правової реформи в Україні”. - К., 1997. - С.281-283. – 412 с.
168. Пилипчук П. Судова реформа має бути головною складовою правової реформи. / Пилипчук П. // Юридичний вісник України. – 2007, №50, с.5.
169. Питання удосконалення судової системи України: Матер. наук.-практ. конференції / Ред. кол.: Ю.В.Баулін та ін. – Х.: Кроссроуд, 2007. – 147 с.
170. Попелюшко В.О. «Мала» судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003, - 123 с.
171. Популярна юридична енциклопедія / Кол. Авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко… В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
172.