МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ: УЧАСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КОЗЯРСЬКА АННА ОЛЕГІВНА

УДК 341.17

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ: УЧАСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.11 - міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Хонін Валентин Миколайович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ-2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ………………………………………………....... 3
ВСТУП……………………………………………………………………....5
РОЗДІЛ 1. Становлення права міжнародної безпеки та поняття колективної безпеки
1.1 Поняття і сутність безпеки …………………………………….....13
1.2 Поняття права міжнародної безпеки …………………………....31
1.3 Право і сила в забезпеченні безпеки ……………………………39
1.4 Поняття колективної безпеки ……………………………………43
1.5 Регіональні організації колективної безпеки …………………....47
Висновки до розділу 1………………………………………………….....68
РОЗДІЛ 2. Заходи зі зміцнення довіри і безпеки у рамках ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС
2.1 Реалізація концепції довіри в діяльності регіональних організаціях колективної безпеки ……………………………………………..70
2.2 Заходи зі зміцнення довіри в рамках ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС ……………………………………………………………………………...81
Висновки до розділу 2……………………………………………….......122
РОЗДІЛ 3. Антикризові механізми ООН, ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС
3.1 Конфлікти у сучасному світі і їхнє врегулювання в рамках ООН …………………………………………………………………………….124
3.2 Антикризові механізми в рамках ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС …………………………………………………………………………………...142
3.3. Участь України в міжнародних організаціях колективної безпеки (ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС) ………………………………………………183
Висновки до розділу 3 …………………………………………………..197
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….203

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Завершення холодної війни призвело до переходу від ідеологічного і військово-політичного протистояння держав до нової системи міжнародних відносин – глобалізації, яка безпосередньо впливає на розвиток світових, ринкових та економічних процесів. В сучасних же умовах вони охоплюють різні сфери громадського життя: від соціально-економічних, культурних, інформаційних до політичних аспектів. Разом з тим глобалізація несе і ряд певних вад, які стосуються так званих нових викликів і загроз безпеки.
В умовах глобалізації ці нові виклики і загрози безпеки носять транснаціональний характер, тому для їхньої нейтралізації необхідні колективні міри міжнародного співтовариства. До того ж можливості забезпечення національної безпеки будь-якої держави, спираючись лише на власні сили, виглядає достатньо обмеженим. У зв'язку з цим все більшого значення набуває міжнародне співробітництво, в якому роль міжнародних міжурядових організацій у забезпеченні колективної безпеки зростає.
У праві міжнародної безпеки виділяють дві форми забезпечення колективної безпеки: на універсальному рівні, тобто в рамках Організації Об’єднаних Націй (ООН) та на регіональному рівні, створення регіональних систем підтримки міжнародного миру, які складають частину всесвітньої системи безпеки, головним завданням яких є підтримка миру та безпеки у визначених географічних регіонах.
Водночас, в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 5 грудня 1986 року «Про створення всеосяжної системи міжнародного миру і безпеки», «система колективної безпеки, втілена в Статуті ООН, як і раніше є фундаментальним і незамінним інструментом для збереження міжнародного миру і безпеки» (п. 1). Що ж стосується регіональних організацій, то у главі VIII Статуту ООН наголошено, що регіональні угоди, органи і організації можуть вносити значний вклад в діяльність Ради Безпеки ООН з цього питання.
Саме поняття забезпечення колективної безпеки можна розуміти як певну систему, яка є важливим інструментом для збереження і підтримки міжнародного миру і безпеки.
Забезпечення загальної та регіональної колективної безпеки краще розглянути на прикладі таких регіональних організацій як Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Шанхайської організації співробітництва (ШОС).
Сучасні реалії такі, що до складу цих організацій входять держави з різними політичними системами та економічними рівнями розвитку. ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС, кожна з яких охоплює широкий географічний ареал, зіштовхуються з викликами і загрозами безпеки в багатьох зонах своєї відповідальності. У процесах забезпечення колективної безпеки в рамках ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС визначається такий орієнтир, як налагодження багатопрофільного співробітництва у військово-політичній сфері. Варто відзначити, що одним з методів здійснення такого співробітництва є заходи зі зміцнення довіри і безпеки. В рамках цих організацій розроблено широкий спектр антикризового реагування, спрямованого на підтримку міжнародного миру і безпеки. Тому створення таких міжнародних інститутів, як ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС, можна розглядати в якості однієї з головних умов забезпечення стабільності і безпеки в регіонах їх відповідальності.
Стан дослідження теми дисертації. Питання міжнародно-правового забезпечення загальної та регіональної колективної безпеки привертає увагу великої кількості юристів-міжнародників, як вітчизняних, так і західних. Важливого значення для висвітлення теоретичних питань діяльності міжнародних організацій набули роботи таких вчених, як Я.Броунлі, Г.Кельзена, Г.Моргентау, А.Ротфельда, К.Томпсона, Р.Ульмана, А.Уолферса, Г.Шварценбергера, Пан Гуана і Син Гуанчєна.
Серед основних російських та українських дослідників цієї проблематики можна назвати таких науковців, як Л.Д.Тимченко, В.Г.Буткевича, К.А.Бекяшева, В.А.Василенка, В.Н.Денисова, В.К.Собакіна, Л.М.Шестакова, Н.А.Ушакова, Р.А.Тузмухамедова, Г.І.Тункіна, Ф.І.Кожевнікова, М.Ю.Черкеса, А.М.Талалаєва, Ю.М.Колосова, Е.А.Шибаєвой, Н.В.Захарової, Г.В.Ігнатенко, С.О.Малініна, Е.Г.Моісєєва, С.В.Черніченко, В.Ф.Петровского, В.А.Карташкіна, Ю.Н.Малєєва, І.І.Лукашука, О.П.Дергачова, С.І.Мітряєва, В.І.Мунтіяна, А.М.Павленко, Р.М.Тимербаєва, Є.С.Олександрова, Ю.Н.Жданова, Д.І.Кулебу, С.Д.Білоцького та інших.
Значний внесок внесли наукові праці і публікації українських політологів, зокрема, Г.М.Перепилиці, А.А.Соболєва, Є.С.Олександрова, В.П.Горбуліна, В.Б.Толубко, О.В.Шамшура, Л.С.Голопатюка.
Разом з тим, до цього часу питання міжнародно-правового забезпечення загальної та регіональної колективної безпеки та участь і перспективи України в таких організаціях, як ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС не ставало предметом спеціального дослідження ні в українській, ні в зарубіжній науці міжнародного права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми «Правові засади співпраці України з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і практика», яка є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» (номер державної реєстрації 11БФ048-01).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є вивчення питання міжнародно-правового забезпечення загальної та регіональної колективної безпеки та перспективи участі України в таких організаціях, як ОБСЄ, ОДКБ, НАТО та ШОС, а також проведення аналізу механізмів забезпечення безпеки в рамках цих організацій.
Відповідно до цього, у дисертації зосереджується увага на вирішенні таких завдань:
- розглянути питання поняття та сутності безпеки в політичному, економічному, інформаційному аспектах;
- проаналізувати поняття права міжнародної безпеки та визначити роль міжнародних організацій в забезпеченні регіональної безпеки;
- дослідити поняття колективної безпеки та механізм її забезпечення;
- розглянути заходи зі зміцнення довіри в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Договору колективної безпеки, Організації Північноатлантичного договору, Шанхайської організації співробітництва;
- проаналізувати питання врегулювання конфліктів в рамках Організації Об’єднаних Націй та з’ясувати, які антикризові механізми діють в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Договору колективної безпеки, Організації Північноатлантичного договору, Шанхайської організації співробітництва;
- дослідити питання участі і перспектив України у міжнародних організаціях колективної безпеки, а саме в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Договору колективної безпеки, Організації Північноатлантичного договору, Шанхайської організації співробітництва.
Об'єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку з міжнародно-правовим забезпеченням загальної та регіональної колективної безпеки та відносини України з регіональними організаціями колективної безпеки.
Предметом дисертаційного дослідження є аналіз норм міжнародного та національного права України, які становлять нормативну основу забезпечення загальної та регіональної колективної безпеки.
Методи дослідження, які були використані при дослідженні обраної теми, становлять систему взаємопов’язаних загальнонаукових та спеціальних інструментів наукового пізнання, застосування яких забезпечує достовірність висновків, розв’язання поставлених завдань. Основними з них є формально-юридичний і порівняльно-правовий методи, які дають змогу виявити релевантні норми, проаналізувати їх правовий зміст і встановити взаємозв’язок між ними для досягнення цілісного осмислення предмета дослідження. Також використовуються загальнотеоретичний і спеціально-науковий методи пізнання та підходів. Метод системного аналізу застосовувався при дослідженні доктрини міжнародного права та наукових концепцій вітчизняних і зарубіжних вчених. Застосування історичного методу дозволило виявити особливості розвитку предмета дослідження в часі, встановити його закономірності та надати оцінку його подальшим перспективам, спрогнозувати напрямок розвитку міжнародного права у цій сфері. Використанні також структурно-логічний а також діалектичний методи наукового дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. За результатами проведеного дослідження сформульовано наступні положення та висновки, які містять елементи наукової новизни та виносяться на захист.
Вперше:
- визначено та досліджено становлення і розвиток антикризових механізмів, які діють в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Договору колективної безпеки, Організації Північноатлантичного договору, Шанхайської організації співробітництва;
- доведено, що заходи зі зміцнення довіри і безпеки є комплексним інститутом, спрямованим на встановлення сприятливого політичного клімату у взаєминах між державами;
- встановлено, що міри довіри носять превентивний характер, тобто сутність цих мір полягає у запобіганні або попередженні погіршення конфліктних ситуацій;
- проведено комплексний порівняльний аналіз участі і перспектив України в міжнародних організаціях колективної безпеки, а саме в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Договору колективної безпеки, Організації Північноатлантичного договору, Шанхайській організації співробітництва.
Дістали подальшого розвитку:
- поняття права міжнародної безпеки, яке пропонується визначити як сукупність принципів і норм міжнародного права, які регулюють питання забезпечення миру та запобігання війні включаючи до нього питання економічної та екологічної безпеки;
- положення про те, що механізм колективної безпеки ґрунтується та забезпечується перш за все настановами Статуту ООН, що розцінюють напад на державу як зазіхання на інтереси усього світового співтовариства в цілому;
- ідея про те, що в сучасних умовах питання безпеки повинно розглядатися в більш широкому контексті, приділяючи особливу увагу економічній та екологічній безпеці, особливо в умовах світової фінансово-економічної кризи та в умовах природних катаклізмів де право міжнародної безпеки повинно займати провідну роль у вирішенні цих питань, а головну роль у вирішені цих питань повинні займати регіональні організації колективної безпеки;
- положення про рівень ефективності заходів зі зміцнення довіри в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Договору колективної безпеки, Організації Північноатлантичного договору, Шанхайської організації співробітництва.
Удосконалено:
- характеристику негативного аспекту концепції гуманітарного втручання, що припускає використання сили на території іншої держави в гуманітарних цілях і вважається виправданою і правомірною, якщо метою збройного втручання є припинення порушень прав людини. Зазначається, що «гуманітарне втручання» не відповідає букві Статуту ООН та міжнародного права;
- тезу про те, що для України дійсною гарантією безпеки є участь в ООН, а також продовження практичного співробітництва з такими організаціями як НАТО та ОДКБ із збереження позаблокового статусу. На сьогодні це єдині в світі організації, які можуть реально захистити нашу державу, наших громадян від будь-яких військових та невійськових загроз.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації доповнюють сучасні дослідження проблем права міжнародної безпеки. Положення і результати можуть стати методологічною основою та теоретичним підґрунтям для здійснення подальших наукових міжнародно-правових і національно-правових досліджень із цієї тематики.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливістю їх використання для підготовки та викладання курсу «Міжнародне публічне право», спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, а також для написання підручників і навчальних посібників з права міжнародної безпеки.
Особистий внесок здобувача. Всі результати цієї роботи, сформульовані висновки, положення та рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на шести наукових конференціях та семінарах: V Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (1–4 березня 2007 р., м. Київ), IV Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (1-2 червня 2007 р., м. Луцьк), VІ Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (21 березня 2008 р., м. Київ), Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання» (3–4 квітня 2008 р., м. Київ), Науково-практична конференція «Верховенство права на міжнародному та національному рінях» (9–10 жовтня 2008 р., м. Київ), Конференція молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (22 жовтня 2009 р., м. Київ).
Публікації. Основні результати і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладені у п’яти наукових статтях у фахових наукових виданнях, а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.
Структура дисертації підпорядкована меті, завданням та логіці дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що об’єднують десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 256 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, основний текст викладено на 202 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. З ряду об'єктивних причин сьогодні зміст безпеки визначається не тільки військово-політичними рамками, але і соціальними, економічними, екологічними та іншими аспектами. І, незважаючи на очевидну теоретичну і практичну значимість соціальної, економічної та екологічної складових безпеки, у сучасній науці основний ухил робиться лише у бік військово-політичних аспектів. У зв'язку з цим у даний час заходи для зміцнення довіри і безпеки торкаються лише військово-політичної діяльності держав. При цьому треба мати на увазі, що на зміну військово-політичній погрозі могла б прийти погроза економічної, екологічної, інформаційної, гуманітарної та іншої агресій. Усі ці складові є необхідними елементами розрядження міжнародної напруженості.
2. В сучасних умовах питання безпеки повинно розглядатися в більш широкому контексті, приділяючи особливу увагу економічній та екологічній безпеці, яка останнім часом стає досить актуальною, особливо в умовах світової фінансово-економічної кризи та в умовах природних катаклізмів (пожежі, розлив токсичних речовин та інше), а також необхідно виробити механізми більш тісного міжнародного співробітництва в цих сферах і право міжнародної безпеки повинно займати провідну роль у вирішенні цих питань, а головну роль у вирішені цих питань повинні займати регіональні організації колективної безпеки.
3. Аналізуючи визначення права міжнародної безпеки видатних правників можна зробити висновок, що право міжнародної безпеки це сукупність принципів і норм, які регулюють питання забезпечення миру та запобігають розпочинанню війни.
4. Торкаючись поняття колективної безпеки, можна сказати, що воно є гарантією мирного співіснування держав, в основі якого лежать загальновизнані принципи міжнародного права, а також воно являє собою одну з форм спільної діяльності держав по забезпеченню міцного і тривалого миру.
5. Говорячи про механізм забезпечення колективної безпеки можна сказати, що він виражається в тому, що Статут ООН розцінює напад на державу, як зазіхання на інтереси усього світового співтовариства в цілому. Тому ООН розглядається як універсальна організація забезпечення і функціонування системи колективної безпеки, в основі якої лежить неподільність безпеки. Також ООН вважається універсальною організацією так як, членами цієї організації є практично всі держави світу. При цьому дуже важливо не забувати, що складовою універсалізму можна вважати регіоналізм. Ці поняття тісно зв'язані між собою, і деякою мірою можна сказати, що без регіоналізма був би неможливий універсалізм.
Також можна сказати, що регіональні організації, дії яких сумісні з цілями і принципами ООН, є частиною всесвітньої системи безпеки. Також напрошується висновок про те, що відповідність цілям і принципам ООН відноситься не тільки до взаємин з Організацією, але і до внутрішніх відносин між державами-членами регіонального договору про безпеку. Тобто ці відносини повинні будуватися на основних принципах міжнародного права, тобто на принципах суверенної рівності членів організації, невтручання у внутрішні справи держав, мирного вирішення міжнародних спорів, застосування сили або загрози силою.
6. Щодо заходів зі зміцнення довіри і безпеки то, по-перше, вони є комплексним інститутом, спрямованим на встановлення сприятливого політичного клімату у взаєминах між державами шляхом співробітництва з питань транспарентності в тій чи іншій діяльності цих держав. По-друге, заходи довіри супроводжуються взаєморозумінням і поліпшенням відносин переважно у військово-політичній площині. По-третє, заходи довіри, що мають юридичну чинність, можуть служити деякою мірою гарантією безпеки держави. Вчетверте, необхідно відзначити, що такі міри носять характер роззброєння.
Також можна сказати, що заходи довіри носять превентивний характер, тобто сутність цих мір полягає в попередженні погіршення ситуації. Якщо заходи довіри в рамках ОБСЄ охоплюють цілий комплекс заходів, спрямованих на поліпшення клімату в Європі, а в рамках ОДКБ та НАТО – це військово-політичні союзи, на захист країн-членів від зазіхання на їхні території, то в рамках ШОС заходи довіри спрямовані на створення смуги військової транспарентності саме в прикордонних районах, які довгий час залишалися «болючою темою» у радянсько-китайських відносинах.
7. Останнім часом усе більшого поширення одержує концепція гуманітарного втручання, що припускає використання сили на території іншої держави в гуманітарних цілях і вважається виправданою і правомірною, якщо метою збройного втручання є припинення порушень прав людини, особливо якщо це стосується порушення права на життя. Тобто концепція «гуманітарного втручання» ставить пріоритет на принципі поваги прав людини над принципами незастосування сили і невтручання у внутрішні справи інших держав.
При цьому така концепція постійно зазнає критики, зокрема, члени ОДКБ, ШОС неодноразово заявляли, що вони «виступають проти втручання у внутрішні справи інших держав, у тому числі під приводом «гуманітарної інтервенції» і «захисту прав людини». Таку критику також було висловлено і країнами-членами НАТО, під час здійснення військової операції в Іраці у 2003 році. Тобто можна сказати, що «гуманітарне втручання» не відповідає духу Статуту ООН та міжнародного права і країни які використовують цю концепцію для виправдання своїх злочинних дій повинні нести за це відповідальність.
8. Розглядаючи питання антикризових механізмів в рамках ОДКБ і ШОС, автор прийшов до висновку, що вони не мають миротворчого потенціалу в класичному вимірі, тому що споконвічно ОДКБ повинний був сприяти створенню національних збройних сил його учасників, а шанхайський форум припускав зміцнення атмосфери військово-політичної довіри в прикордонних районах.
НАТО було створено як союз незалежних держав об’єднаних загальною зацікавленістю у збереженні миру та захисті своєї свободи на засадах політичної солідарності, забезпечення адекватної оборони з метою утримання і у випадку необхідності відведення будь-якої форми розв’язання проти них агресії. Створений у відповідністю із статтею 51 Статуту ООН, яка підтверджувала невід’ємне право держав на індивідуальну або колективну оборону, Північноатлантичний Союз є співтовариством вільних держав, єдиних у своїй рішучості зберегти власну безпеку, на засаді надання один одному взаємних гарантій, та забезпечення стабільних відносин з іншими державами. Ця організація являє собою форум, на якому проводяться спільні консультації з будь-яких проблем та приймаються рішення з політичних та воєнних питань що стосуються їх безпеки.
9. Говорячи про конфлікти, можна сказати, що у недавнім минулому причинами багатьох конфліктів ставали розбіжності міждержавного характеру, сьогодні на перший план вийшли внутрішньодержавні конфлікти, що важко піддаються впливу з зовні. І якщо характер сьогоднішніх конфліктів змінився, то міжнародно-правові норми також повинні перетерпіти зміни, тому що більшість цих норм були вироблені для запобігання і врегулювання саме міждержавних конфліктів. У зв'язку з цим міжнародне співтовариство повинне прийняти загальнообов'язкові правові норми, що більш адекватно відбивали би реалії сьогодення, а також ці норми повинні передбачати відповідальність за їхнє недотримання і за негативні наслідки ліквідації криз.
10. Для України дійсною гарантією безпеки є участь в ООН, а також продовження практичного співробітництва з такими організаціями як НАТО та ОДКБ із збереження позаблокового статусу. На сьогодні це єдині в світі організації, які можуть реально захистити нашу державу, наших громадян від будь яких військових та невійськових загроз.
11. Проголошення нейтрального статусу для України було б економічно і політично невигідно. Так, світовий досвід показує, що нейтралітет сьогодні економічно, політично і безпеково невигідний. Нові непередбачувані загрози та виклики безпеці ставлять перед кожною цивілізованою країною проблему вибору: військовий нейтралітет чи участь у системі колективної безпеки.
Якщо розглянути це питання на прикладі нейтральних країн, то ми побачимо тенденцію щодо перегляду цими країнами свого статусу. Так, нейтральні Австрія, Швеція, Швейцарія та Фінляндія, не будучи членами організацій колективної безпеки, беруть активну участь, як і Україна, у програмі НАТО «Партнерство заради миру». Окрім того, всі ці країни, окрім Швейцарії, є членами ЄС, який здійснює єдину зовнішню і безпекову політику, в рамках якої планується створення Сил ЄС швидкого реагування. Тобто можна сказати, що для України дійсною гарантією безпеки є участь в ООН, а також продовження практичного співробітництва з НАТО та ОДКБ із збереження позаблокового статусу у відповідності до існуючого законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Документи та матеріали
1. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
2. НАТО: Організація Північноатлантичного договору: Партнерство і співробітництво: Довідник – К., 2006. – С.383.
3. Північноатлантичний договір від 4 квітня 1949 р.: // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.ukraine-nato.gov.ua.
4. Постанова Верховної Ради України від 10 грудня 1991 року №1958-ХІІ// Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання/За ред. А.М.Зленка. – Том 1: 1990-1991 рр. - К.: Вид.Дім «Ін Юре», 2001. - С.45.
5. Постанова Верховної Ради України «Про Основні напрями зовнішньої політики України» №3360-ХІІ від 2 липня 1993 року//Відомості Верховної Ради. - 1993. - №37. - С.379.
6. Статут Організації Об’єднаних Націй від 26 червня 1945 року.
7. 60 напрямків діяльності Організації Об’єднаних Націй: змінюючи світ на краще. DPI/2405. – 2005.
8. Алматинская декларация «Шанхайской пятерки» от 3 июля 1998 г, официальный // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.mfa.kz.
9. Бишкекская Декларация Глав государств РК, КНР, КР, РФ и РТ от 25 августа 1999 года/Внешняя политика и безопасность современной России. Хрестоматия в 4 томах. - М., 2002. Т.IV. - С.494.
10. Выступление начальника отдела международного сотрудничества Секретариата ОБСЕ Андросова А.С. на международной научно-практической конференции «Укрепление безопасности в Европе/Евразии». - М.: Научная книга, 2000. - С.160.
11. Декларация государств-участников Договора о коллективной безопасности / Документы по вопросам формирования системы коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности. - М., 2000. Выпуск №2.
12. Декларация о создании Шанхайской Организации Сотрудничества от 15 июня 2001 года / Национальная безопасность: итоги десятилетия – Астана: Елорда, 2001. - С.444.
13. Декларация Стамбульской встречи на высшем уровне 1999 г. // Ежегодник ОБСЕ 1998/1999 - М.: Права человека, 2001. - С.575-589.
14. Договор о коллективной безопасности от 15 мая 1992г./Документы по вопросам формирования системы коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности. - М., 2000 Выпуск № 2. - С.8.
15. Договор о коллективной безопасности как составная часть возможных систем общей и всеобъемлющей безопасности для Европы и Азии // Вестник Совета Федерации. - 2001. - №2.
16. Документ А/47/277 - S/24111, 17 июня 1992 год/Гали Б.Б. Повестка дня для мира. 1995 год. Второе издание с включенными в него новым дополнением и относящимися к этой теме документами ООН. - Нью-Йорк: ООН, 1995. - С.78
17. Документ Комиссии по разоружению. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. XXXVIII сессия. Дополнение № 42. (А/38/42).
18. Душанбинская декларация «Шанхайской пятерки» от 5 июля 2000г.: // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.mid.ru.
19. Заявление Кофи Аннана, сделанное в 1998 году в Дитчли-Парке. Официальный сайт ООН // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.un.org.
20. Заключительный акт совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. Вып. ХХХІ. - М., 1977. - С.544-589.
21. Закон Республики Казахстан «О национальной безопасности Республики Казахстан» от 26 июня 1998 года. / Национальная безопасность: итоги десятилетия - Астана: Елорда, 2001. - С.224-239.
22. Итоговый документ Мадридской встречи // Меж¬дународная жизнь. - 1983. - №11. - С.150.
23. Конвенция по примирению и арбитражу в рамках НБСЕ/Действующее международное право. В 3 то¬мах. Сост.: Колосов Ю.М.. Кривчикова Э.С. - М., 1999. - С.831-845.
24. Концепция коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности / Документы по вопросам формирования системы коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности. -М., 2000.Выпуск № 2. - С.23.
25. Организация Объединенных Наций: Официальные отчеты. Документ A/52/PV.6. - С.17.
26. Организация Объединенных Наций: Официальные отчеты. Документ А/52/PV.8. - С.21.
27. От Хельсинки до Будапешта. История СБСЕ/ОБСЕ в документах. 1973-1994. В 3 томах. - М.: Наука, 1996
28. Положение о Коллективных силах быстрого развертывания Центрально-Азиатского региона коллективной безопасности / Национальная безопасность: итоги десятилетия. - Астана: Елорда, 2001. - С.421-429.
29. Положение о порядке принятия и реализации коллективных решений на применение сил и средств системы коллективной безопасности / Национальная безопасность: итоги десятилетия. - Астана: Елорда, 2001. - С.401-406.
30. Положение об Антитеррористическом центре государств-участников Содружества Независимых Государств/Национальная безопасность: итоги десятилетия. - Астана: Елорда, 2001. - С.412.
31. Послание по национальной безопасности Президента Российской Федерации Федеральному Собранию. М., 1996. С.9-23.
32. Протокол о порядке формирования и функционирования сил и средств системы коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности / Национальная безопасность: итоги десятилетия. - Астана: Елорда, 2001. - С.430-434.
33. Резолюция СБ № 883 от 11 ноября 1993 г. Официаль¬ный сайт ООН // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.un.org.
34. Резолюция 1624 (2005), принятая Советом Безопасности на его 5261-м заседании 14 сентября 2005 года [касающаяся угроз международному миру и безопасности] от 14 сентября 2005 года. Официаль¬ный сайт ООН // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.un.org.
35. Соглашение между государствами-членами Шанхайской Организации Сотрудничества о Региональной антитеррористической структуре // Московский журнал международного права. - 2003. - №1. - С.286.
36. Соглашение между РК, РФ, КР, РТ и КНР о взаимном сокращении вооруженных сил в районе границы от 24 апреля 1997 года, преамбула / Национальная безопасность: итоги десятилетия. - Астана: Елорда, 2001. - С.363.
37. Соглашение между РК, РФ, КР, РТ и КНР об укреплении доверия в военной области в районе границы от 26 апреля 1996 года, преамбула/ Внешняя политика и безопасность современной России. Хрестоматия в 4 томах. - М., 2002. Т.IV. - С.476.
38. Соглашение о создании Содружества Независимых Государств от 8 декабря 1991 года, преамбула.
39. Статут Лиги Наций / Международное право в избранных документах. М.: ИМО, 1957. Т.II. - С.79.
40. Устав Организации Договора о коллективной безопасности. Официальный сайт ОДКБ // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.dkb.gov.ru.
41. Хартия европейской безопасности. Стамбул, ноябрь 1999 // Ежегодник ОБСЕ 1998/1999. - М.: Права чело¬века, 2001. - С.601.
42. Хартия Шанхайской Организации Сотрудничества // Московский журнал международного права. - 2003. - №1. - С.272-284.
43. Шанхайская Конвенция о борьбе с терроризмом, сепаратизмом и экстремизмом от 15 июня 2001 г. / Национальная безопасность: итоги десятилетия. - Астана: Елорда, 2001. - С.444.
44. 10 лет СНГ - поиски, потери, приобретения. Материалы международной конференции. Волгоград, 25-27 сентября 2001 г. (Под ред. Наринского М.М., Мальгина А.В.). - Волгоград-Москва, 2002.
45. American Journal of International Law. - 1951. - V.45. - P.533.
46. Arms control II: A New Approach to International Security. Cambridge. - 1981.
47. Avoiding War in the Nuclear Age: Confidence-Buildings Measures for Crisis Stability / Ed. by Borawski J. Boulder. L. - 1986.
48. Helsinki Ministerial Council Declaration on the Treaty on Open Skies // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.osce.org.
49. UN Doc. A/36/474. - 1981. - Oct.6.

Монографії, колективні видання, статті
50. Акулов С.О. Міжнародні миротворчі операції як політичний інструмент врегулювання воєнно-політичних конфліктів // Політичний менеджмент №2(11). - 2005. - С.165-172.
51. Біла К.О. Особливе партнерство Україна-НАТО як проблема національної та європейської безпеки: Дис. канд. політ. наук: 23.00.04/Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. – К., 2002.
52. Білоцький С.Д. Міжнародно-правове регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН (на прикладі миротворчих операцій НАТО в Південно-Східній Європі): Дис. канд. юрид. наук. 12.00.11 / Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. - К., 2008.
53. Бодрук О.С. шлях євроатлантичної інтеграції України у контексті Празького саміту НАТО // Стратегічна панорами. - 2003. - №1.
54. Бруз В.С. Теорія регіоналізму і класифікація регіональних організацій // Міжурядові регіональні організації: Навчальний посібник / За ред. Б.І.Гуменюка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2001.
55. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. - К., 2003.
56. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основні галузі: Підручник / За ред. В.Г.Буткевича. - К., 2004.
57. Будкін В. У рамках особливого партнерства. Через співробітництво з НАТО до об’єднаної Європи // Політика і Час. - 1998. - №9.
58. Василенко В.А. Правові аспекти участі Української РСР у міжнародних відносинах. - К.: «Вид. Політичної літератури України», 1984.
59. Василенко В.А. Лише членство України в НАТО приведе до нормалізації українсько-російських відносин // Газета День. - 2006. - №77.
60. Василенко В.А. У дипломатії і міжнародному праві не можна оперувати категоріями «перемог» і «програшів» // Дзеркало тижня. - 2009. - №4 (732).
61. Великий тлумачний словник сучасної української мови К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2001.
62. Воєнні аспекти міжнародного права. Навч. посіб. / Під заг. ред. В.Б.Толубка. – Вид. 2-ге доопрац. - К.: «Азимут-Україна», 2004. – 240 с.
63. Голуб В. Україна в Об’єднаних Націях. - Мюнхен: «Вид-во Сучасна Україна», 1953.
64. Горбулін В.П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства / В.П.Горбулін, А.П.Качинський // Стратегічна панорама. – 2005. – № 2. – С.13-26.
65. Горбулін В.П. Національна безпека: український вимір. / В.П.Горбулін, О.В.Литвиненко – К.: ПІІ «Інтертехнологія», 2008. – 104 с.
66. Гуменюк Б.І. Міжнародні організації // Політика і час. - 1998. - №2.
67. Гуменюк Б.І. Північноатлантичний Союз // Міжурядові регіональні організації: Навчальний посібник/ За ред.. Б.І.Гуменюка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2001.
68. Дмитрієв А.І. Деякі проблеми міжнародно-правового регулювання формування «здатності» України бути «запрошеною приєднатися» до НАТО // Нормативно-правове забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції України. - К.: «АДЕФ-Україна», 2004. - С.166.
69. Зленко А.М. Концепція нейтрального статусу України не має перспектив // Газета 2000. – 2010. – №4 (495).
70. Кулеба Д.І. Реалізація міжнародної правосуб’єктності України шляхом участі в діяльності міжнародних організацій: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. - К., 2005.
71. Кулініч М. У новому геополітичному просторі. Проблеми регіональної і субрегіональної безпеки в Європі // Політика і Час. - 1994. - №1.
72. Лозинський М.М. Міжнародне право. Друга частина. Загальні основи міжнародного пава. – Антологія української юридичної думки. В 10 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова) та ін.. Том 8: Міжнародне право / Упорядник: В.Н.Денисов, К.О.Савчук; відп. Редактор В.Н.Денисов. - К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2004. - С.387.
73. Полтораков О.Ю. Стратегічна культура у функціонуванні систем національної та регіональної безпеки / О.Ю. Полтораков // Стратегічна панорама. – 2008. – №2. – С.124-128.
74. Полтораков О.Ю. Інституційно-регіональний вимір інтеграції на просторі СНД // Глобалізація і сучасний міжнародний процес / за заг. ред. Проф. Б.Гуменюка і проф. С.Шергіна - К.: Університет «Україна», 2009. - С.267-294.
75. Ржевська В.С. Право держави на самооборону і міжнародна безпека. - К., 2005.
76. Троцько В., Акулов С., Троцько Л. Тенденції зміни ролі сил і засобів у проведенні міжнародних миротворчих операцій // Політичний менеджмент. - 2005. - № 4 (13). - C.161-166.
77. Шамшур О.В. Реформування сектору безпеки України. - К., 2004.
78. Аннан К. Доклад Генерального секретаря о работе Организации Объединенных Наций. Поддержание мира и миростроительство. Разоружение. Документ А/55/1 от 30 августа 2000 года. // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.un.org.
79. Аннан К. Мы, народы: роль Организации Объединенных Наций в XXI веке. Доклад Генерального секретаря ООН. Ассамблея тысячелетия Организации Объединенных Наций. Документ А/54/2000 от 27 марта 2000 года. // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.un.org.
80. Ауесханова А. Результаты пражского форума ОБСЕ // Деловая неделя. - 1999. - 18 июня.
81. Баймуратов М.А. Международное публичное право. Учебник. 2-е издание. – М.: Проспект, 1999. – С.640.
82. Барабанов О.Н. Право и сила в разрешении конфликтов: новые подходы к проблеме гуманитарной интервенции / Конфликты в современном мире. - М., 2001. -С.78-95.
83. Барков А.В. Шанхайская Организация Сотрудничества // Московский журнал международного права. - 2003. -№1. - С.264.
84. Бекяшев К.А. Международное публичное право. 4-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК Велби, Проспект, 2005. - 784 с.
85. Безопасность Евразии - 2002. Энциклопедический словарь - Ежегодник. - М.: Книга и бизнес, 2003. - С.398-400.
86. Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А. Очерки теории и политического анализа международных отношений. - М., 2002.
87. Богуславский М.М. Международное экономическое право. - М: Международные отношения, 1985. – С.247.
88. Болов У. Миссии ОБСЕ в Эстонии и Латвии // Ежегодник ОБСЕ 1998/1999. - М.: Права человека, 2001. - С.191.
89. Бордюжа Н.Н. Противостоять сообща новым вызовам // Газета православных мирян Десятина. - 2003. - № 8. - С.83.
90. Булыгин А.Н., Ивашов Л.Г. Аспекты военного сотрудничества в рамках СНГ // Московский журнал международного права. - 1998. - №3. - С.12-20.
91. Бурцев А.Л. К вопросу о концепции доверия / Советская дипломатия в борьбе за мир и международную безопасность: от Декрета о мире к всеобъемлющей системе международной безопасности: материалы международной научной конференции. 09-10 апреля 1987 г. - М.,1987. - С.223.
92. Быков О.Н. За атмосферу доверия. - М.: Наука, 1986. - С.7.
93. Быков О.Н. Меры доверия. Реальный фактор укрепления мира. М., 1983.
94. Василенко В.А. Экологическая безопасность как элемент всеобъемлющей системы международной безопасности / Советская дипломатия в борьбе за мир и международную безопасность: от Декрета о мире к всеобъемлющей системе международной безопасности: материалы международной научной конференции. 09-10 апреля 1987 г. М., 1987. С.68-75.
95. Василенко В.А. Основы теории международного права. - К.: «Вища школа», 1988.
96. Василенко В.А. Международно-правовые санкции. - К.: «Вища школа», 1982.
97. Вечера X. Роль ОБСЕ по стабилизации военной обстановки в Боснии и Герцеговине // Ежегодник ОБСЕ 1998/1999. М.: Права человека, 2001. - С. 365-385.
98. Воронцов Г.А. Европейская безопасность и меры доверия//Новая и новейшая история. - 1987. - № 1. - С.3-18.
99. Выступление начальника отдела международного сотрудничества Секретариата ОБСЕ Андросова А.С. на международной научно-практической конференции «Укрепление безопасности в Европе/Евразии». - М.: Научная книга, 2000. - С.160.
100. Гаджиев К.С. Введение в геополитику. - М.: Логос, 1998. - С.354.
101. Гали Б.Б. Повестка дня для мира 1995 год. Второе издание с включенными в него новым дополнением и относящимися к этой теме документами ООН. ООН, Нью-Йорк, 1995. Документ А/47/277 - S/24111, 17 июня 1992 г. - С.82.
102. Гали Б.Б. Радикальные преобразования в мировой системе после окончания холодной войны, естественно, находят отражение в деятельности ООН: Ответы Генерального секретаря ООН на вопросы главного редактора журнала «Международная жизнь» Б. Пядышева // Международная жизнь. - 1996 - № 5. - С.4.
103. Гроций Г. О праве войны и мира. В 3 кн. - М.: Госюриздат, 1957. Кн. 2.
104. Делегация ОБСЕ посетила авиабазу 149-го бомбардировочно-авиационного полка // Panorama. - 1996. - Ноябрь.
105. Денисов А.И. Внешние аспекты экономической безопасности России / Укрепление безопасности в Европе/Евразии: Материалы международной научно-практической конференции. - М.: Научная книга, 2000. - С.112.
106. Денисов В.В. Генезис института мер доверия / Международное право в современном мире (Под ред. Колосова Ю.М.). - М.: Международные отношения, 1991. - С.168.
107. Дипломатический словарь. - М., 1985. Т. 11. - С.218.
108. Договору о коллективной безопасности 10 лет. 1992-2002. - М.: 2002.- С.6.
109. Документ А/47/277 - S/24111, 17 июня 1992 г./Гали Б.Б. Повестка дня для мира. 1995 год. Второе издание с включенными в него новым дополнением и относящимися к этой теме документами ООН. - Нью-Йорк: ООН, 1995. - С.78.
110. Егоров С.А. Вооруженные конфликты и международное право. - М., 2003.
111. Ежегодник Комиссии международного права. - Нью-Йорк: ООН, 1979. ТII. Ч. 2. - С.162.
112. Ерофеев В.И. Шаг на пути к доверию: Стокгольмская конференция по мерам укрепления доверия, безопасности и разоружению в Европе, 1984-1986 гг. - М.: Международные отношения, 1987.
113. Жданов Ю.Н. Принудительные меры в международном праве. Монография. - М.: Діалог - МГУ, 1998.- С.23.
114. Захарова Н.В. Правовые вопросы обеспечения коллективной безопасности в Европе. - М.: Госюриздат, 1959.
115. Земский В. Коллективная безопасность на простран¬стве Содружества // Международная жизнь. - 1998. - №11-12. - С.115.
116. Земский В.В. Содружество Независимых Государств -приоритетное направление внешней политики Рос¬сии/ /Дипломатический ежегодник. 1997. - М.: На¬учная книга, 1997. - С.53-56.
117. Змеевский А.В. Шанхайская конвенция о борьбе с терроризмом, сепаратизмом и экстремизмом // Московский журнал международного права. - 2001. - № 4. - С.38.
118. Иванов И. Внешняя политика России в эпоху глобализации. Статьи и выступления. - М.: Олма-Пресс, 2002. - С.288.
119. Игнатенко Г.В., Малинин С.А. Новые тенденции в международном нормотворчестве // Советский ежегодник международного права. 1986. - М., 1987. - С.39-40.
120. Ильин Ю.Д. История права коллективной безопасности. - М.,2003.
121. Калиева Д.А. «Шанхайская пятерка»: состояние и перспективы // Центральная Азия: политика и экономика. - №5. 2001. - С.17.
122. Кант И. Метафизика нравов. Часть первая. Метафизические начала учения о праве / Собрание сочинений. В 6 томах. - М., 1965. Т.4. -С.279.
123. Карташкин В.А. Уважение прав человека и основных свобод, включая свободу мысли, совести, религии и убеждений/Во имя мира. Международно-правовые проблемы европейской безопасности. - М.: Наука, 1977. - С.129.
124. Кафка А. Меры доверия и безопасности / Россия и основные институты безопасности в Европе: вступая в XXI век. - М., 2000.
125. Киреев Г. Долгий путь к «Шанхайской пятерке» // Международная жизнь. – 2003. - С.80.
126. Колобов О.А. и другие. Запад: новые измерения национальной и международной безопасности. - Н. Новгород, 1997.
127. Колосов Ю.М. Хельсинкский объединительный процесс / Курс международного права. В 7 томах. - М.: Наука, 1993. Т. 7.- С.144.
128. Колосов Ю.М. Вклад Шанхайской организации сотрудничества в борьбу с тероризмом / Российский ежегодник международного права. 2003. Специальный выпуск. - С-Петербург: Россия-Нева, 2003. - С.195-197.
129. Косов Ю.В. Категории конфликт и кризис в современной политической науке / Концептуализация политики. Выпуск XXI. - М.. 2001.
130. Кузнецов В.И., Тузмухамедов Р.А., Ушаков Н.А. От Декрета о мире к Декларации мира. - М., 1972.
131. Кукушкина А.В. Международно-правовая охрана окружающей среды / Международное право (Под ред. Ю.М.Колосова, Э.С.Кривчиковой). - М.: Международные отношения, 2000. - С.609.
132. Курс международного права. В 7 томах. М.: Наука, 1990. Т. 4. С.181.
133. Лавров С. Независимые государства Содружества в Объединенных Нациях // Международная жизнь. - 1997. - № 2. - С.77-81.
134. Лазутин Л.А. Меры укрепления доверия и разоружение // Правоведение. - 1991. - № 6. - С.20-25.
135. Лазутин Л.А. Меры доверия в праве международной безопасности // Известия ВУЗов. Правоведение. - 1989. - №5. - С.39-47.
136. Лазутин Л.А. Развитие норм о мерах доверия и вопросы их реализации / Проблемы реализации норм международного права. - Свердловск. - С.51-58.
137. Левин Д.Б. Ответственность государств в современном международном праве. - М.,1966.
138. Лузянин С.Г. «Шанхайская пятерка» и другие региональные организации Центральной Азии/Китай, Россия, страны АТР и перспективы межцивилизационных отношений в XXI веке. Тезисы докладов XII международной научной конференции «Китай, китайская цивилизация и мир. История, современность и перспективы». Москва, 25-27 сентября 2001 г. - М., 2001. 4.2. - С.72-75.
139. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - С.517.
140. Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, ХХІ век. – М.: Спартак, 2000.
141. Макдермот Р.Н. Организация коллективной безопасности возрождается // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.eurasianet.org.
142. Малеев Ю.Н. Открытое небо//Международная жизнь. - 2001. - №9-10. - С.65.
143. Малинин С.А. Концепция всеобъемлющей системы международной безопасности и международное право // Правоведение. - 1987. - №4. - С.23-24.
144. Малинин С.А. Роль международного права в создании всеобъемлющей системы международной безопасности / Советская дипломатия в борьбе за мир и международную безопасность: от Декрета о мире к всеобъемлющей системе международной безопасности: материалы международной научной конференции. 09-10 апреля 1987 г. - М., 1987. - С.50-58.
145. Матяш В.Н. Проблемы формирования пространства доверия в Европе. - М., 2002.
146. Матяш В.Н. Стратегия взаимодействия Российской Федерации с Европейским Союзом в эпоху глобализации. М.: Восток-Запад, 2009.
147. Меркулова Э.А. Пути повышения роли ШОС как инструмента стабильности и развития в Центральной Азии: Учебное пособие. М., 2003. - С.30.
148. Меркулова Э.А. Место и роль Шанхайской организации сотрудничества в обеспечении мира и стабильности в Евразии. Учебное пособие. М., 2005. - С.250.
149. Михайлов В.А. Геополитическая ловушка для Москвы. Попытки реанимации ташкентского договора о коллективной безопасности СНГ способствуют втягиванию РФ в трясины среднеазиатских конфлик¬тов // Независимая газета. - 2000. - 18 июля.
150. Михайлов В.А. Геополитика России после распада СССР: объективные и субъективные факторы // Геополитика: Учебник / Под общ.ред. В. А. Михайлова; Отв. ред. Л. О. Терновая, С. В. Фокин. - М.: Изд-во РАГС, 2007. - С.135-156.
151. Михеев Ю.Я. Некоторые положения Устава ООН о применении принудительных мер / Вопросы теории и практики международного права. - М.: ИМО, 1959. - С.91-105.
152. Моисеев Е.Г. Десятилетие Содружества. Международно-правовые аспекты деятельности СНГ. Монография. - М., 2001.
153. Моисеев Е.Г. Россия в современном мире. Международно-правовые и внешнеполитические аспекты. - М.: ЗАО «Книга и бизнес», 2002.
154. Моисеев Л. П. О некоторых примерах нейтрализации вызовов безопасности в Азии / Укрепление безопасности в Европе/Евразии. Материалы международной научно-практической конференции. 15-16 ноября 1999 г. ДА МИД РФ.- М.: Научная книга, 2000. - С.134 - 135.
155. Мюллерсон Р.А., Шеффер Д.Д. Правовое регулирование применения силы / Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны. Сборник статей. - М.: Спарк, 1996. - С.148-155.
156. Назарбаев Н. На пороге XXI века. - Алматы: Онер, 1996. – С.63.
157. Назарбаев Н. Стратегия трансформации общества и возрождения евразийской цивилизации. - М.: Экономика, 2000. - С.435.
158. Нешатаева Т.Н. Санкции системы ООН. Международно-правовой аспект. - М.: Изд. Иркутского университета, 1992.
159. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М: Дело, 1999.
160. Николаенко В. 10 лет Договору о коллективной безопасности // Международная жизнь. - 2003. - №3. - С.62.
161. Николаенко В. Мир и стабильность в Евро-азиатском регионе // Международная жизнь. - 2001. - №2. - С.30-37.
162. Никитин А. Международные конфликты, ООН и Розсип / Постзападная цивилизация. Либерализм: прошлое, настоящее и будущее. – М., 2002. – С.87.
163. Олимов М., Комолиддинов А. Региональное сотрудничество по использованию водных и энергетических ресурсов в Центральной Азии // Центральная Азия и Кавказ. - 1999. - №2(3). - С.12.
164. ООН как инструмент по поддержанию и укреплению мира. Международно-правовые проблемы. - М.: Международные отношения, 1980.
165. Пан Гуан. Шанхайская Организация Сотрудничества в контексте международной антитеррористической кампании // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. -№3(27). - С.61.
166. Педин А.В. Отношения Китая с Россией и странами Центральной Азии/Китай, Россия, страны АТР и перспективы межцивилизационных отношений в XXI веке. Тезисы докладов XII международной научной конференции «Китай, китайская цивилизация и мир. История, современность и перспективы». Москва, 25-27 сентября 2001 г. -М., 2001. Ч. 2. - С.69-72.
167. Петраков М. «Учителя» и «ученики» в ОБСЕ? // Международная жизнь. - 2001. - №5. - С.30-36
168. Петровский В. Миротворческая стратегия ООН//Международная жизнь. - 1998. - № 3. - С.7.
169. Петровский В. ООН действует от имени 184 государств // Международная жизнь. - 1994. - № 10. - С.7
170. Петровский В. Россия и безопасность в Евразии. (Региональные режимы безопасности в Центральной Евразии на рубеже XXI в.) // Проблемы Дальнего Востока. - 2001.
171. Петровский В.Ф. Доверие и выживание человечества // Мировая экономика и международные отношения. - 1987. - №11. - С.15-26.
172. Петцольд-Брэдли Э.П. Проблемы окружающей среды как причина конфликтов в регионе ОБСЕ // Ежегодник ОБСЕ 2000. – М.: Права человека, 2002. - С.356.
173. Печников Б., Родригес К. Проблематика безопасности может стать общей сферой взаимодействия между ОДКБ и ОБСЕ. (Интервью Н.Бордюжи РИА «Новости») // [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.dkb.gov.ru.
174. Принятие Советом Безопасности ООН Резолюции о гарантиях безопасности неядерных государств // Дипломатический вестник. - 1995. - № 5. - С.5.
175. Рахманов А.Р. Международно-правовые аспекты обеспечения всеобъемлющей национальной безопасности Республики Узбекистан // Московский журнал международного права. - 2003. - №1 (49). - С.64.
176. Романов В.А. Парижско-Дейтонские соглашения: новеллы и традиционализм в международной договорной практике // Московский журнал международного права. - 1997. - № 2. - С.28-60.
177. Россия - ОБСЕ. Заседание Совета министров иностранных дел ОБСЕ//Дипломатический вестник. - 2004. - №1. - С.46.
178. Ротфельд А. Поиски системы коллективной безопасности // Международная жизнь. - 1994. - №10. – С.60-61.
179. Рыбаков Ю.М. Вооруженная агрессия - тягчайшее международное преступление. - М.: Юр.лит., 1980.
180. Рыхтих М.И. Эволюция понятия «безопасность»: от «жестких угроз» до «мягких вызовов» / Современные проблемы мировой политики. Безопасность, конфликты и их анализ. - М., 2002. - С.90.
181. Син Гуанчэн. Шанхайская Организация Сотрудничества борьбе с терроризмом, экстремизмом, сепаратизмом // Центральная Азия и Кавказ. - 2002. - No 4 (22). - С.13-21.
182. Скакунов Э.И. Международно-правовые гарантии безопасности государств. - М.: Международные отношения, 1983.
183. Скотников Л. А. Правовые рамки применения силы // Международная жизнь. - 2003. - Словарь международного права. - М.: Международные отношения, 1982. - С.177.
184. Собакин В.К. К вопросу об определении понятия региональных организации коллективной безопасности и их значении в современных условиях / Вопросы теории и практики международного права. - М.: ИМО,1959. - С.109.
185. Собакин В.К. Коллективная безопасность - гарантия мирного сосуществования. - М.: ИМО, 1962. - С.24.
186. Собакин В.К. Равная безопасность: принцип равенства и одинаковой безопасности в современных международных отношениях. - М.: Международные отношения, 1984.
187. Советский Союз в борьбе за разоружение. Сборник документов. - М., 1997.
188. Стул М. Роль Верховного комиссара ОБСЕ по делам национальных меньшинств в предотвращении конфликтов // Ежегодник ОБСЕ 1998/1999. -М.: Права человека, 2001. - С.428.
189. Ся Ишань. Механизм «Шанхайской пятерки» и стра¬тегическое взаимодействие Китая и России/Россия, Китай и новый миропорядок XXI века: проблемы и перспективы. Материалы 5-ой российско-китайской научно-практической конференции. 26-27 октября 2000 г. - М.: МГИМО, 2001. - С.183-184.
190. Токаев К. Внешняя политика Казахстана в условиях глобализации. Алматы: АО «Сак», 2000. - С.164.
191. Токаев К. Казахстан в мировом сообществе // Международная жизнь. - 2001. - №7. - С.42.
192. Толкунов Л. Основы мира и безопасности в Европе // Коммунист. - 1985. - №2.
193. Тункин Г.И. Основы современного международного права: Учебное пособие. - М., 1956. - С.6.
194. Тункин Г.И. Право и сила в международной системе. - М.: Международные отношения, 1983.
195. Тункин Г.И. Создание всеобъемлющей системы международной безопасности и международное право // Советский ежегодник международного права, 1986. -М.: Наука, 1987.
196. Усубалиев Э.Е. Вызовы и угрозы стабильности в Центральной Азии / Азиатско-Тихоокеанский регион и Центральная Азия: контуры безопасности. - М., 2001. - С.262.
197. Федоров В.Н. ООН и проблемы войны и мира. - М.: Международные отношения, 1988.
198. Хойнк В. Долгосрочная политика стабилизации для Централь