ЄВРОПЕЙСЬКІ МЕХАНІЗМИ БОРОТЬБИ ІЗ ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ
3
Розділ 1. Становлення та розвиток міжнародно-правового регулювання боротьби з торгівлею людьми. 12
1.1. Концептуальні підходи до визначення злочину “торгівля людьми”. 12
1.2. Історія правового закріплення міжнародно-правової протиправності торгівлі людьми. 23
1.3. Формування визначення злочину “торгівля людьми”. 44
Розділ 2. Правове регулювання боротьби із торгівлею людьми на єврорегіональному рівні. 58
2.1. Діяльність Ради Європи щодо запобігання торгівлі людьми. 58
2.2. Правове регулювання протидії торгівлі людьми в рамках Європейського Союзу. 88
2.3. Взаємодія європейських правових механізмів щодо запобігання торгівлі людьми.
116
Розділ 3. Практика України щодо імплементації міжнародно-правових норм у сфері запобігання торгівлі людьми. 124
3.1. Співробітництво України та європейських організацій в сфері запобігання торгівлі людьми; 124
3.2. Відповідність законодавства України міжнародним та європейським
стандартам боротьби з торгівлею людьми; 132
3.3. Імплементація міжнародно-правових норм щодо протиправності торгівлі людьми в Україні.
141
Висновки 153
Список використаних джерел 159

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження
Співробітництво держав у сфері захисту прав людини на початку ХХІ століття набуває нового змісту. В умовах глобалізації всіх сфер життя проблеми, пов’язані з ефективним захистом прав людини, набувають все більшого значення. Одним із чинників, які за сучасних умов потребують особливої уваги світового співтовариства, є боротьба з торгівлею людьми.
Оскільки головними жертвами торгівлі людьми є жінки та дівчата, це поняття розглядається здебільшого як “торгівля жінками”, “торгівля жінками та дітьми” або “торгівля з метою сексуальної експлуатації”. Проте торгівля людьми є більш широким поняттям, що включає в себе також торгівлю мігрантами для патогенних підприємств, домашньої та сільськогосподарської праці, посередництво у насильницьких та фіктивних шлюбах, постачання молодих жінок для публічних будинків та стриптиз-клубів, дітей – з метою використання у жебрацтві, будь-якої особи – для вилучення та трансплантації органів. Торгівля людьми є злочином, який характеризується ознакою транскордонності, тобто процес вчинення цього злочину виходить за межі однієї держави, і набуває ознак злочину міжнародного характеру. Тому боротьба і запобігання таким злочинам вийшла за рамки однієї держави і стала предметом міжнародного регулювання, зокрема в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій.
Особливу увагу цим питанням приділяє Рада Європи, членом якої Україна є з 1995 р., що покладає на неї зобов’язання привести своє законодавство у відповідність до стандартів Ради Європи в галузі прав людини і, зокрема, з питань запобігання торгівлі людьми. Політика України щодо інтеграції в ЄС також обумовлює актуальність гармонізації національного законодавства щодо захисту прав людини із законодавством Європейського Союзу, в тому числі у галузі запобігання торгівлі людьми.
У зв’язку з цим тема роботи, присвячена запобіганню торгівлі людьми, є надзвичайно актуальною для України.
Перші спроби заборони рабства та работоргівлі відносяться до початку ХІХ ст., коли під час Віденського конгресу 1815 р. була прийнята спеціальна декларація про неприпустимість торгівлі африканськими неграми на міжнародному рівні. У вітчизняній правовій літературі питання протиправності торгівлі людьми як сучасної форми рабства вперше почали розглядати наприкінці ХІХ ст. Внаслідок проведення міжнародних конгресів щодо боротьби з торгівлею людьми, в Росії, яка була їхньою учасницею, було опубліковано багато наукової літератури, присвяченої саме цим питанням, якими опікувалися, зокрема, С.К. Гогель та В.Д. Дерюжинський.
На початку 90-х років ХХ ст. серед світової громадськості закріпилося усвідомлення, що рабство продовжує існувати, але набуло нових форм, ускладнилося останніми здобутками у науково-технічній сфері. Очевидна загроза існування рабства у нових формах спонукала багатьох дослідників знову звернутися до цієї тематики. Проблемам торгівлі людьми почали приділяти багато уваги як на науковому рівні, так і на рівні засобів масової інформації, що в свою чергу сприяло прийняттю національних та міжнародних нормативних актів щодо протидії цьому злочину.
Іноземними науковцями це питання розглядається досить детально. Зокрема, проблемі торгівлі людьми, що пов’язана із захистом прав жінок, присвятили свої роботи Р. Кук, Н. Кауфман Гевенер, Б. Елдер, Д. Джохала, Б. Плонг, Р. Грант, Л. Браун, К. Ньюленд. Безпосередньо проблема торгівлі людьми досліджується в працях Р. Рамфа, У. Зібера, П. ван Дюйна, В. Руджієро, М. Шейноста, В. Валкенбурга, Дж. Оккіпінті, Е. Ніснер, К. Джоунз-Паулі, Н. Гафізової та інших.
В українській правовій науці дослідженню торгівлі людьми з точки зору кримінального права та кримінології присвячені праці В.О. Іващенко, Н.С. Юзікової, В.А. Козака, А.М. Орлеана та Я.Г. Лизогуба. Міжнародно-правовий аспект боротьби із торгівлею людьми як порушення прав людини досліджується також у роботах Г.Л. Кохан та Н.В. Плахотнюк. Крім того, серед українських дослідників цього питання слід назвати О.М. Бандурку, Ю.М. Галустяна, В.М. Куца, Д.Л. Мачарашвілі, Т.А. Татаринцева, С.М. Ратушного, Ю.С. Шемшученка, К.Б. Левченко. Окремими проблемами у цій сфері займалися М.В. Буроменський, В.Н. Денисов, М.М. Микієвич, І.А. Шваб, О.В. Швед, Т.О. Дорошок, О. Горбунова.
На жаль, наявні роботи обмежуються або універсальними аспектами, або проблемами подолання сучасних форм рабства в рамках окремої держави. При цьому механізми та можливості регіональних організацій залишаються без належної уваги, яка б дозволила їм зайняти чільне місце в світовій системі запобігання торгівлі людьми.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”, теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 та відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри порівняльного та європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція у світовий та європейський правовий простір”.

Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини у сфері запобігання та боротьби з торгівлею людьми на універсальному та єврорегіональному рівні.

Предметом дисертаційного дослідження є безпосередньо механізми та процедури, які застосовуються в межах європейських інституцій щодо подолання торгівлі людьми.

Мета і завдання дослідження
Мета дисертаційного дослідження полягає в проведенні аналізу існуючих європейських правових механізмів запобігання торгівлі людьми та боротьби з нею в рамках Ради Європи та Європейського Союзу, а також виявленні напрямків можливого співробітництва між Україною та названими організаціями у цій сфері.
У відповідності з цим, в дисертації визначені наступні завдання:
- проаналізувати положення доктрини міжнародного права та визначити, які підходи існують до вивчення проблеми торгівлі людьми на науковому рівні;
- розкрити поняття “торгівля людьми”, його характерні ознаки та відмінності від суміжних понять, зокрема від поняття “нелегальна міграція”;
- проаналізувати еволюцію механізмів запобігання торгівлі людьми та визначити подальший розвиток боротьби проти цього явища;
- розкрити особливості діяльності Ради Європи у галузі запобігання торгівлі людьми;
- визначити головні передумови реформування діяльності Ради Європи у сфері боротьби з торгівлею людьми;
- дослідити механізми Європейського Союзу щодо подолання торгівлі людьми із урахуванням структури “трьох опор” ЄС;
- дослідити взаємодію європейських правових механізмів запобігання торгівлі людьми;
- проаналізувати відповідність законодавства України міжнародним стандартам щодо протиправності торгівлі людьми;
- дослідити засоби імплементації Україною міжнародно-правових норм щодо протиправності торгівлі людьми, а також їх ефективність.

Методи та теоретична основа дослідження
Методологічне підґрунтя дисертації полягає у застосуванні під час дослідження цілого комплексу наукових методів та підходів, властивих правознавству загалом, і, зокрема, науці міжнародного права. Для розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямків розвитку європейських механізмів боротьби з торгівлею людьми використовувалися діалектичний системний підхід, а також загальна теорія наукового пізнання суспільно-правових явищ. Крім того, під час проведення дослідження використовувалися такі наукові методи, як історичний, соціологічний, порівняльно-правовий, метод системного аналізу тощо.
Застосування історичного, формально-юридичного та порівняльно-правового методів дало можливість проаналізувати юридичний зміст регіональних правових норм про заборону торгівлі людьми, розмежувати поняття торгівлі людьми та нелегальну міграцію. Для встановлення співвідношення механізмів Ради Європи та Європейського Союзу у цій галузі, а також визначення відповідності законодавства України цим механізмам використовувалися логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи.

Наукова новизна одержаних результатів
Це дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим комплексним дослідженням європейських правових механізмів запобігання торгівлі людьми, організаційно-правових засад діяльності Ради Європи та Європейського Союзу щодо подолання цього злочину, а також відповідності законодавства України міжнародно-правовим стандартам з цього питання.
У рамках проведеного дослідження одержані наступні результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором вперше:
- проаналізовано існуючі підходи до визначення злочину “торгівля людьми”, у результаті чого запропоновано визначення цього терміну, а саме: це дії, які включають вербування, викрадення, переміщення, продаж, передачу, утримання або купівлю людей, вміщення або утримання їх в умовах, наближених до рабства із застосуванням при цьому сили або погрози силою, введення в оману, примусу або боргової кабали з метою сексуальної експлуатації таких осіб, залучення їх до примусової праці, усиновлення в комерційних цілях, вилучення органів людини, а також інших цілей;
- проаналізовано еволюцію механізмів боротьби з торгівлею людьми, в результаті чого було встановлено, що процес становлення міжнародно-правового регулювання боротьби з торгівлею людьми пройшов етап, коли “рабство та работоргівля” та “торгівля жінками та дітьми” розглядалися як окремі злочини. На підставі останніх документів міжнародних організацій в роботі зроблений висновок про виникнення в міжнародному праві нового підходу, відповідно до якого ознаки злочинів “рабства і работоргівля” та “торгівля жінками” об’єднуються в одне поняття “торгівля людьми”;
- встановлено, що діючі документи Ради Європи щодо запобігання та протидії торгівлі людьми, окрім рішень Європейського суду з прав людини, мають рекомендаційний характер, що свідчить про низьку ефективність поточної діяльності Ради Європи;
- доведена необхідність прийняття в рамках Ради Європи спеціальної Європейської конвенції щодо протидії торгівлі людьми, у зв’язку з тим, що чинна Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. у ст. 4 забороняє рабство та работоргівлю, однак до цього часу в рамках Ради Європи не було прийнято загальнообов’язкового документу про реалізацію положень цієї статті Конвенції;
- проаналізовано механізми Європейського Союзу щодо протиправності торгівлі людьми, у результаті чого був зроблений висновок, що на сучасному етапі Євросоюз розробив та ввів у дію загальнообов’язкові норми стосовно протидії торгівлі людьми. Відповідно до них держави-члени ЄС повинні внести зміни до свого національного законодавства відповідно до положень актів ЄС з питань торгівлі людьми;
- розроблена пропозиція про необхідність підготування документу, в якому регулюватиметься питання про співвідношення актів Євросоюзу з положеннями Конвенції Ради Європи щодо протидії торгівлі людьми, робота над проектом якої триває;
- набула подальшого розвитку пропозиція про важливість закріплення в Конституції України норми про заборону рабства та работоргівлі з метою запобігання і припинення грубих і масових порушень прав людини та основних свобод, спричинених торгівлею людьми;
- визначено необхідність внесення змін до законодавства України для приведення його у відповідність до міжнародно-правових стандартів з питань торгівлі людьми, а також до документів Ради Європи та ЄС. У результаті цього були визначені сфери українського законодавства, які потребують гармонізації: 1) необхідно змінити визначення злочину “торгівля людьми”, яке міститься в Кримінальному кодексі України, у відповідності до найновіших документів універсального характеру; 2) додаткового правового регулювання потребують відносини щодо працевлаштування за кордоном українських громадян, зокрема необхідно передбачити дотримання письмової форми договору найму робочої сили та проведення обов’язкового страхування робітників за рахунок агентства з працевлаштування, а також її зобов’язання відшкодувати збитки працівникові за невиконання умов договору; 3) у сфері міжнародно-правової діяльності України необхідно сприяти укладенню двосторонніх угод з країнами призначення трудових мігрантів з України з метою забезпечення ефективного захисту їх прав за кордоном; 4) необхідно розробити норми щодо ефективного правового захисту свідків; 5) на законодавчому рівні повинно бути закріплено сприяння реабілітації жертв торгівлі людьми та відшкодуванню їм матеріальної та моральної шкоди.

Теоретичне та практичне значення роботи
Одержані результати мають теоретичне значення, оскільки вони містять нові підходи до визначення поняття торгівлі людьми, а також аналіз існуючих європейських правових механізмів щодо запобігання цьому злочину. Тому вони можуть бути корисними при розробці та вдосконаленні основних нормативно-правових актів, присвячених діяльності України проти торгівлі людьми, а також адаптації національного законодавства нашої держави до стандартів Ради Європи та ЄС. Результати дослідження також можуть бути використані в процесі організації роботи державних органів різних рівнів публічної влади, визначення напрямків співробітництва між Україною та Радою Європи й ЄС тощо.
Положення дисертації можуть бути використані при викладанні курсів “Міжнародне публічне право”, “Діяльність Ради Європи у галузі захисту прав людини”, “Право Європейського Союзу”, “Право міжнародних організацій” та “Міжнародне кримінальне право”, а також при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників.

Апробація результатів дослідження
Основні теоретичні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні принципи та положення роботи презентувалися в рамках трьох науково-практичних конференцій: Науково-теоретичної конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин (24 - 25 квітня 2003 р., тези опубліковано), Другої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (14 травня 2004 р.), Науково-практичної конференції студентів, аспірантів, молодих учених та викладачів “Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу”, організованій в рамках міжнародного освітнього проекту “Проект громадянської освіти” (25 травня 2004 р., тези опубліковано).

Публікації
За темою дисертаційного дослідження опубліковано п’ять наукових праць у фахових виданнях, а також у тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації
Структура дисертації зумовлена специфікою мети, завдань та предмету дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 174 сторінки, з них 16 сторінок – список використаних джерел з 153 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки:
1. Одним з найбільших порушень прав людини в наші часи є глобальна за своїми масштабами торгівля людьми, особливо жінками та дітьми, з метою їх сексуальної експлуатації або використання на примусових роботах. По своїй суті торгівля людьми є сучасною формою рабства, пов’язаною з викраденням, насильством і безжальною експлуатацією людських істот.
У процесі визначення поняття “торгівля людьми” вдалося встановити, що незважаючи на те, що найчастіше його застосовують до поняття сексуальної експлуатації жінок, до цього поняття включаються, крім того, інші практики, подібні до рабства. Це викрадення дітей, вилучення органів, праця в умовах, наближених до рабства тощо.
Крмі того, в наслідок застосування злочинцями переміщення через державні кордони без необхідних документів, часто поняття “торгівлі людьми” плутають з поняттям “нелегальна міграція”. Головна відмінність цих двох явищ полягає у меті злочинця та ступені обізнаності жертви щодо умов та характеру праці.
У випадку “контрабанди нелегальних мігрантів” мета особи, яка цим займається полягає в отриманні винагороди від мігранта за нелегальне переміщення останнього через кордон. Після цього його зацікавленість припиняється. Що ж до “торгівлі людьми”, то метою торгівця є отримання винагороди не від мігранта, а від одержувача цієї особи.
Поняття “торгівля людьми” є різноплановим. Її можна визначити наступним чином: це дії осіб, які включають вербування, викрадення, переміщення, продаж, передачу, утримання або купівлю людей, вміщення або утримання їх в умовах, наближених до рабства із застосуванням при цьому сили або погрози силою, введення в оману, примусу або боргової кабали з метою залучення таких осіб до секс-бізнесу, примусової праці, усиновлення в комерційних цілях, вилучення органів людини, а також інших цілей. Для того, щоб належним чином реагувати на всі її прояви, міжнародне співтовариство має сприяти розповсюдженню спільних для держав та міжнародних організацій визначень та понять.

2. Ще до створення ООН було прийнято низку конвенцій, спрямованих на припинення рабства та торгівлі жінками. Характерним для регулювання цих відносин є те, що протягом всього ХХ ст. відбувався розподіл правових проблем “рабства” та “торгівлі жінками”, при цьому для їх подолання існували різні міжнародні угоди. Необхідно відзначити, що проблеми, які стояли перед світовим співтовариством на початку ХХ ст., залишилися актуальними майже без змін і для сучасності. До таких проблем відносяться експлуатація дитячої праці, примушення жінок до зайняття проституцією, різні форми іншої примусової праці. Це змушувало представників прогресивних держав укладати міжнародні угоди щодо співробітництва для подолання таких практик. Розробка і прийняття міжнародно-правових актів тривала до початку Другої світової війни і слугувала добрим досвідом для наступних поколінь, які звернулися до цих питань вже після створення Організації Об'єднаних Націй.
У 1949 р. було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами. Довгий час вона була єдиним діючим міжнародним актом такого рівня, що стосувався безпосередньо боротьби з торгівлею людьми, незважаючи на те, що містила багато недоліків. Головним є той, що Конвенція не закріплювала чіткого визначення поняття “торгівля людьми”, обмежуючи її положення лише забороною експлуатації проституції третіми особами. Враховуючи ці недоліки, постала необхідність у прийнятті нового міжнародного документа, який би враховував вади попередніх актів та відповідав вимогам сучасності. Таким документом став Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Розробка цієї Конвенцій та протоколів до неї тривала декілька років, і вже сам факт існування нового інструменту у боротьбі з торгівлею людьми свідчить про новий підхід до цієї проблеми. Протокол увібрав у себе найкращі здобутки в галузі міжнародного публічного права. Він є найбільш досконалим з тієї точки зору, що в ньому дається конкретне визначення “торгівлі людьми”, яке через свою лаконічність у формулюванні, однак детальність за змістом, може вважатися вершиною сучасної юридичної думки в галузі запобігання торгівлі людьми. Крім того, до переваг Протоколу можна віднести і той факт, що він включає всі можливі форми співробітництва держав щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми. Таким чином, Протокол є найбільш комплексним міжнародно-правовим актом у сфері, що розглядається.

3. Діяльність Ради Європи у сфері запобігання торгівлі людьми має переважно рекомендаційний характер. Це стосується і положень нормативних документів, і повноважень органів. Засоби цієї організації характеризуються відсутністю засобів моніторингу виконання положень документів Ради Європи. Загальнообов’язковий характер носять тільки рішення Європейського Суду з прав людини стосовно визначення примусової праці. Важливою віхою діяльності Ради Європи у галузі запобігання торгівлі людьми має стати прийняття Європейської конвенції щодо протидії торгівлі людьми, яка включатиме як матеріальні норми щодо заборони рабства та работоргівлі, так і норми, які забезпечуватимуть додержання державами-учасницями положень цього міжнародно-правового договору. До складу Ради Європи входять більшість країн європейського континенту: 46 держав. Крім того, передбачається, що Європейська конвенція буде відкрита для підписання та ратифікації також і для держав-нечленів Організації. Таким чином в майбутньому завдяки Конвенції можна буде говорити про створення гармонізованої системи заходів щодо боротьби з сучасними формами рабства, сфера дії якої сягатиме далеко за межі кордонів держав-членів Ради Європи.

4. Європейський Союз прийняв та ввів в дію документи, присвячені сприянню співробітництва між своїми державами-членами у згаданій галузі. Однак з 1 травня 2004 р. територія Союзу збільшилася на 10 держав. Раніше до ЄС входили виключно держави призначення, які інколи ставали і державами транзиту. З травня 2004 р. до ЄС увійшла значна кількість держав походження жертв торгівлі людьми. Отже, для ефективної протидії торгівлі людьми на своїй території Союзу необхідно вживати заходи щодо запобігання цьому явищу. Це в першу чергу стосується країн Центральної та Східної Європи, де причинами поширення торгівлі людьми є безробіття і порівняно з країнами Заходу низький рівень життя населення. До того ж, перед державами-членами Європейського Співтовариства постає питання про необхідність гармонізації свого законодавства у відповідності до положень Рамкового рішення про боротьбу з торгівлею людьми 2002 р. Якщо старі держави-члени ЄС були зобов’язані до серпня 2004 р. подати інформацію про імплементацію положень Рамкового рішення, то нові члени тільки зараз розпочинають процедуру гармонізації свого законодавства відповідно до права ЄС.
Зважаючи на заплановане на травень 2005 р. прийняття тексту Європейської конвенції щодо протидії торгівлі людьми та можливість приєднання до неї держав-членів ЄС, виникає можливість колізії між положеннями Конвенції та актами Євросоюзу у цій сфері. Це ставить питання про необхідність прийняття в ЄС документу, яким би регулювалося співвідношення права ЄС з Конвенцією Ради Європи у сфері запобігання торгівлі людьми.

5. Зважаючи на те, що в Конституції України 1996 р. не міститься норми про заборону рабства та работоргівлі, в ній не знайшла свого відображення ст. 4 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основних свобод 1950 р., стороною якої є наша держава. Отже, перед Україною стоїть завдання про необхідність імплементувати у своєму Основному законі положення Європейської конвенції з метою запобігання і припинення грубих і масових порушень прав людини та основних свобод, спричинених торгівлею людьми.

6. Останнім часом намітилися певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми боротьби та запобігання торгівлі людьми в Україні. У нашій державі створено правову базу для цього: діє стаття Кримінального кодексу України, якою передбачається кримінальна відповідальність за цей вид злочину, розроблено урядову програму щодо запобігання торгівлі жінками та дітьми, активізувалася діяльність правоохоронних органів. Водночас масштаби цього явища в нашій державі не зменшуються.
У зв’язку з вищенаведеним, пріоритетними сферами адаптації законодавства України щодо вимог міжнародно-правових та європейських норм є:
- приведення норм кримінального права (зокрема ст. 149 Кримінального кодексу України) у відповідність до Протоколу про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної злочинності, а також документів європейських організацій;
- удосконалення законодавства у відповідності до положень документів європейських організацій в сфері правового захисту свідків, реабілітації жертв торгівлі людьми, відшкодування їм матеріальної та моральної шкоди;
- додаткове правове регулювання відносин щодо найму на роботи за кордоном українських громадян шляхом введення для всіх юридичних осіб, які займаються працевлаштуванням за кордоном вимоги обов’язкового дотримання письмової форми договору найму робочої сили та проведення обов’язкового страхування робітників за рахунок агентства з працевлаштування, а також її зобов’язання відшкодувати збитки працівникові за невиконання умов договору;
- активізація робіт щодо укладення двосторонніх угод з країнами-реципієнтами “живого товару” з України з метою посилення правового захисту українських громадян за кордоном, насамперед трудящих-мігрантів.

7. Позитивний вплив на покращення ситуації в Україні здійснюють такі європейські організації, як Рада Європи та Європейський Союз. Співробітництво України з цими організації дає їй можливості проведення прямого діалогу з їх державами-членами, які є і державами походження, і державами транзиту, і державами призначення. Рада Європи та Європейський Союз є тим форумом, на якому країни, втягнуті до торгівлі людьми, можуть спілкуватися та обмінюватися досвідом. Україна бере безпосередню участь у розробці Конвенції Ради Європи з питань торгівлі людьми. Залишається сподіватися, що, коли Конвенція буде подана до підписання, Україна її підпише та незабаром ратифікує, а отже увійде до кола тих країн, в яких діють спільні стандарти боротьби з торгівлею людьми та ефективні механізми контролю за виконанням цих стандартів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Additional Protocol to the Convention on Human Rights and Biomedicine concerning transplantation of organs and tissues of human origin. Strasbourg, 24.01.2002. // European Treaty Series. – No. 186: .
2. Azmy Baher. Unshackling the Thirteenth Amendment: Modern Slavery and a Reconstructed Civil Rights Agenda // Fordham Law Review. – 2001. – № 71. – Pp. 982 – 1061.
3. Braichevska O., Volosiuk H., Malynovska O., Pylynskyi Y., Popson N., Ruble B. Nontraditional Immigrants in Kyiv. – Washington, D. C.: Woodrow Wilson International Center of Scholars. – 2004. – 181 p.
4. Brussels Declaration on preventing and combating trafficking in human beings // Official Journal. – C 137. – 12/06/2003. – P. 0002 – 0009.
5. Commission Decision of 25 March 2003 setting up a consultative group, to be known as the ‘Experts Group on Trafficking in Human Beings’ (2003/209/EC) // Official Journal. – L 79. – 26.3.2003. – P. 25 – 27.
6. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament. Combating trafficking in human beings and combating the sexual exploitation of children and child pornography; two proposals for framework decisions. COM (2000) 854 final / 2. – Brussels, 22.1.2001. – 34 р.
7. Convention based on Article K. 3 of the Treaty on European Union, on the establishment of a European Police Office (Europol Convention) // Official Journal. – C 316. – 27/11/1995. – P. 0002 – 0032.
8. Convention on Human Rights and Biomedicine. Oviedo, 04.04.1997. // European Treaty Series. – No. 164: .
9. Cook Rebecca J. The Human Rights of Women: National and International Perspectives. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1994. – 634 p.
10. Council Conclusions of 8 May 2003 // Official Journal. – C 137. – 12/06/2003. – P. 0001.
11. Council Framework Decision of 19 July 2002 on combating trafficking in human beings // Official Journal. – L 203. – 01/08/2002. – P. 0001 – 0004.
12. Council of Europe. Committee of Ministers. Europe in a time of a change: crime policy and criminal law. – Strasbourg: Council of Europe Pub., 1999. – 107 p.
13. Council of Europe: Directorate General of Human Rights, Directorate General of Legal Affairs. Draft Convention on Action against trafficking in human beings: Fact Sheet. – Strasbourg, 2004. – 2 p.
14. Council Resolution of 20 October 2003 // Official Journal. – C 260. – 29/10/2003. – P.0004 – 0005.
15. Crime, punishment and reform in Europe / edited by Louis A. Knafla. – Westport, Conn: Praeger, 2003. – 257 p.
16. Daljii Johal. Rights of Women. – New York: Westview Press, 1998. –284 p.
17. De Werth Alexander. Die neuesten Forschungsergebnisse über den internationalen Mädchenhandel und die Prostitution. – Mönchen-Gladbach: Volksvereins-Verlag, 1928. – 79 s.
18. Dr. Herdegen Matthias. Polizeiliche und justitielle Zusammenarbeit in Strafsachen // Europarecht. – München: Beck, 2002. – Ss. 381 – 385.
19. Elder Betty G. The Rights of Women: Their Status in International Law. – Oxford University Press, 1986. – 317 p.
20. Enck Jennifer. Note: The United Nations Convention Against Transnational Organized Crime: Is it all that It is cracked up to be? Problems posed by the Russian Mafia in the Trafficking of Humans // Syracuse Journal of International Law & Commerce. – 2003. – Summer. – № 30. – Pp. 369–394.
21. Europäische Einigung und Europäisches Strafrecht: Beiträge zum Gründungssymposium der Vereinigung für Europäisches Strafrecht / herausgegeben von Prof. Dr. Ulrich Sieber. – Köln, 1993. – 212 p.
22. Europarat und Menschenrechte / herausgegeben von Manfred Nowak. – Wien: Orac, 1994. – 204 s.
23. Europarecht / herausgegeben von Rupert Brandhuber, Alfred Theobald, Hermann Typelt. - Stuttgart: Boorberg, 1993. - 406 s.
24. European Commission. National Indicative Programme. – Brussels, 2003. – 37 p.
25. Frauenhandel in Deutschland / Tübinger Projektgruppe Frauenhandel.– Bonn: J. H. W. Dietz, 1989. – 351 s.
26. Fritzpatrick Joan & Kelly, Katrina R. Gendered Aspects of Migration Law and Female Migrants // Hastings International & Comparative Law Review. – 1998. № 2. – Pp. 47–112.
27. Geneva Research Center. The suppression of slavery. – Geneva: Geneva Research Information Center, 1931. – vol. 2. – No. 4. – 31 p.
28. Grant Rebecca. Feminist Criteria in International Law Theory: A Survey of Cooperation. – Princeton, NJ: Princeton University Press, 1996. – 150 p.
29. Graycar Adam. Trafficking in Human Beings // International Conference on Migration, Culture and Crime. – Jerusalem, 1999. – 20 p.
30. Hevener Natalie Kaufman. International Law and the Status of Women. – Boulder, Colo: Westview, 1983. – 249 p.
31. Hirsch Michelle. Plan of action against traffic in women and forced prostitution. – Strasbourg, 1996. – EG (96) 2. – 64 p.
32. International Center for Migration Policy Development (ICMPD). Annual Report on Illegal Migration and Trafficking. Central and Eastern Europe (1998 – 1999). – Budapest, 2000. – 5 р.
33. International Convention for the Suppression of the Traffic in Women and Children, 1921 / United Nations Publications. – 1948.IV.4.– Pp. 1 – 7.
34. International Convention for the Suppression of the Traffic in Women of Full Age, 1933 / United Nations Publications. – 1948.IV.3.– Pp. 1 – 7.
35. International Convention for the Suppression of the White Slave Traffic, 1910 / United Nations Publications. – 1950.IV.2.– Pp. 1 – 7.
36. International Organization for Migration. Trafficking in Migrants: IOM Policy and Activities. - Geneva, 1997. – 25 p.
37. Italian Health Minister Accuses Turkey Over Organ Trafficking, Global News Wire – Asia Africa Intelligence Wire, 20 September 2003 (citing Social, Health and Family Affairs Committee & Ruth-Gaby Vermot-Mangold (2003). Trafficking in Organs in Europe: Report. .
38. Joint Action of 24 February 1997 adopted by the Council on the basis of Article K. 3 of the Treaty on European Union concerning action to combat trafficking in human beings and sexual exploitation of children // Official Journal – L 063. – 04/03/1997. – P. 0002 – 0006.
39. Joshi, Aiko. The Face of Human Trafficking // Hastings Women’s Law Journal. – 2002. – № 13. – Pp. 31–52.
40. Kennard Holly C. Curtailing the Sale and Trafficking of Children: A Discussion of the Hague Conference Convention in Respect of Intercountry Adoptions // University of Pennsylvania Journal of International Economic Law. – 1994. – № 14. – Pp. 623-649.
41. Law in greater Europe: towards a common legal area: studies in honour of Heinrich Klebes / edited by Bruno Haller, Hans Christian Krüger and Herbert Petzold.- The Hague; Cambridge, MA : Kluwer Law International, 2000. - 475 p.
42. Lederer Laura J., J.D. Human Rights Report on Trafficking of Women and Children: a Country-by-Country Report on Contemporary Form of Slavery. – Washington: Johns Hopkins University, 2001. – 468 p.
43. Loncle Francois. Prostitution ohne Grenzen // Le Monde diplomatique. – 2001. – № 6602. – 16.11.2001. – S. 18 – 19.
44. Modern slavery: organized violence, enslavement, and trafficking in humans in the 1990’s / edited by David I. Cahill. – Chicago: D.I. Cahill, 1994. – 125 p.
45. Morelli Maria N. Organ Trafficking: Legislative Proposals to Protect Minors // The American University Journal of International Law and Policy. – 1995. – No. 2, Winter. – Volume 10. – P. 917 – 954.
46. Mower A. Glenn, Jr. Regional human rights: a comparative study of the West European and inter-American systems. – New York: Greenwood Press, 1991. – 177 p.
47. Niesner Elvira, Jones-Pauly Christina. Frauenhandel in Europa: Strafverfolgung und Opferschutz im europäischen Vergleich: eine Studie des Frankfurter Instituts für Frauenforschung (FIF) – Bielefeld: Kleine, 2001. – 279, 251 ss.
48. Occhipinti John D. The politics of EU cooperation: toward a European FBI?. – Bolder, Colo: L. Rienner, 2003. – 286 p.
49. Office of the High Commissioner for human rights. Trafficking in people: the Human Rights Dimension // Transnational Organized Crime. – 1998. - Volume 4, Autumn/winter. – № 3&4. – Р. 243 – 245.
50. Oppermann Thomas. Polizeilich-justitielle Zusammenarbeit in Strafsachen // Europarecht: ein Studienbuch. – München: Beck, 1999. – S 661 – 663.
51. Petrus C. Van Duyne, Vincenzo Ruggiero, Miroslav Scheinost, Wim Valkenburg. Cross-border Crime in a Changing Europe. – New York: Nova Science Publishers inc., 2001. – 246 p.
52. Plong Boran. The Human Rights of Women in International Law. – New Delhi: Tag Press, 1997. – 328 p.
53. Proposal for Council Framework Decision on combating trafficking in human beings/*COM/2001/0854 final // Official Journal. – C 062 E. – 27/02/2001. – P. 0324 – 0326.
54. Rassam Yasmine A. Contemporary Forms of Slavery and the Evolution of the Prohibition of Slavery and the Slave Trade Under Customary International Law // Virginia Journal of International Law. – 1999. – №39. – Pp. 303–352.
55. Recommendation 1065 (1987) on the traffic in children and other forms of child exploitation (adopted by the Assembly on 6 October 1987 (15th Sitting)): .
56. Recommendation 1325 (1997) on traffic in women and forced prostitution in Council of Europe member states (adopted by the Assembly on 23 April 1997) (13th Sitting)): .
57. Recommendation 1467 (2000) on clandestine immigration and the fight against traffickers (adopted by the Assembly on 29 June 2000) (23rd Sitting)): .
58. Recommendation 1523 (2001) on Domestic slavery (adopted by the Assembly on 26 June 2001 (18th Sitting)): .
59. Recommendation 1545 (2002) on a campaign against trafficking in women (adopted by the Assembly on 21 January 2002) (1st Sitting)): .
60. Recommendation 1610 (2003) on migration connected with trafficking in women and prostitution (adopted by the Assembly on 25 June 2003) (21st Sitting)): .
61. Recommendation No. R (2000) 11/19 May 2000 of the Committee of Ministers to member states on action against trafficking in human beings for the purpose of sexual exploitation (adopted by the Committee of Ministers on 19 May 2000, at the 710th meeting of the Ministers' Deputies): .
62. Recommendation No. R (91) 11/ 09 September 1991 of the Committee of Ministers to member states concerning sexual exploitation, pornography and prostitution of, and trafficking in children and young adults (adopted by the Committee of Ministers on 9 September 1991 at the 461st meeting of the Ministers' Deputies): .
63. Recommendation R (97) 16 of the Committee of Ministers to Member States on the liver transplantation from living related donors (adopted by the Committee of Ministers on 30 September 1997, at the 602nd meeting of the Ministers’ Deputies): .
64. Recommendation Rec (2001)5 of the Committee of Ministers to member states on the management of organ transplant waiting lists and waiting times (adopted by the Committee of Ministers on 7 March 2001, at the 744th meeting of the Ministers’ Deputies): .
65. Recommendation Rec (2003) 12 of the Committee of Ministers to member states on organ donor registers (adopted by the Committee of Ministers on 19 June 2003, at the 844th meeting of the Ministers' Deputies): .
66. Recommendation Rec 1611 (2003) on trafficking organs in Europe (adopted by the Assembly on 25 June 2003) (21st Sitting): .
67. Resolution (78) 29 on harmonisation of legislation of member states relating to removal, grafting and transplantation of human substances (adopted by the Committee of Ministers on 11 May 1978, at the 287th meeting of the Ministers' Deputies). .
68. Resolution on the exploitation of prostitution and the traffic in human beings // Official Journal. – C 120. – 16/05/1989. – P. 0352.
69. Resolution on trade in women // Official Journal. – C 268. – 04/10/1993. – P. 0141.
70. Resolution on trafficking in human beings // Official Journal. – C 032. – 05/02/1996. – P. 0088.
71. Richard Amy O'Neill. International Trafficking in Women to the United States: A Contemporary Manifestation of Slavery and Organised Crime // Center for the Study of Intelligence, 1999. – 80 р.
72. Roman Topolya. People Trafficking // The Ukrainian Observer. – 2002. - Issue 125.
73. Rumpf Robin M. UN Report: The New Slavery: The United Nations’ Interregional Crime & Justice Research Institute’s Global Program against Trafficking in Human Beings // New York Law School Journal of Human Rights. – 2003. – Summer. – № 19. – Pp. 879–888.
74. Schloenhard Andreas. Organised Crime and the Business of Migrant Trafficking: an Economic Analysis // Australian Institute of Criminology Occasional Seminar. – Canberra, 1999 – 25р.
75. Stearman Kaye. Slavery today. – Austin, Tex.: Raintree Steck-Vaughn, 2000. – 64 p.
76. The containment of transnational organised crime: comments on the UN convention of December 2000 / edited by Hans-Jörg Albrecht, Cyrille Fijnaut. – Freiburg im Breisgau, 2002. – 278 p.
77. Thompson Shannon. The 1998 Russian Federation Family Code Provisions on Intercountry Adoption Break the Hague Convention Ratification Gridlock: What Next? An Analysis of Post-Ratification Ramifications on Securing a Uniform Process of International Adoption // Transnational Law & Contemporary Problems. –1999. – № 9. – Pp. 703-726.
78. Trafficking of women to the European Union: characteristics, trends and policy issues // Conference paper submitted by International Organisation of Migration (IOM), Geneva, Switzerland, to the Conference on Trafficking in Women for Sexual Exploitation. - Vienna, 1996. – 17 p.
79. U.S. Department of State, Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons. Trafficking in Persons Report. – Washington, D. C.: US Department of State Publication, June 2004. – 274 p.
80. United Nations 1999 Global Program Against Trafficking in Human Beings: An Outline for Action. – Vienna, 1999. – 20 p.
81. United Nations High Commissioner for Human Rights. Informal note for Ad Hoc Committee on the Elaboration of a Convention against Transnational Organized Crime. - A/AC.254/16. - Fourth session. – Vienna, 1999. – 7 p.
82. Алексєєва А. В., Галустян Ю. М., Левченко К. Б., Новицька В. П., Толстокорова А. В. Соціальний аналіз основних чинників торгівлі людьми: реальна ситуація та шляхи запобігання / Державний комітет України у справах сім’ї та молоді; Державний ін-т проблем сім’ї та молоді; Український ін-т соціальних досліджень / М. М. Ілляш (ред.), Т. М. Тележенко (ред.). – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 90 с.
83. Бандурка А. М., Куц В. Н., Калачник О. А., Козьма А. Н., Левченко Е. Б. Противодействие торговле людьми: Учеб. Пособие / Международная ассоциация вузов МВД стран СНГ; Национальный ун-т внутренних дел Украины; Криминологическая ассоциация Украины; Международный женский правозащитный центр «Ла Страда – Украина» / А. М. Бандурка (общ. ред.). – К.; Х.: Консум, 2003. – 312 с.
84. В 2001 году в Украине 77 человек привлечено к ответственности за работоргівлю // Електронні вісті. – Кримінал. - 2001 - 7.07: .
85. Висновок на проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» до № 4280 від 17 жовтня 2003 р.: .
86. Висновок на проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» до № 4179 від 01 липня 2004 р.: .
87. Вінгловська О. Європейські стандарти прав дитини і національне законодавство // Концепція розвитку законодавства України: Матер. наук.-практ. конф., травень 1996 р. – К., 1996. – С. 463–465.
88. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 г. / Международное право в документах: Учеб. Пособие / Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2000. – С. 101 – 106.
89. Гаазька міністерська декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації: Гаага 24 – 26 квіт. 1997 р. // Запобігання торгівлі людьми. – К.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. Справ, 2001. – С. 151 – 160.
90. Галенская Л. Международная борьба с преступностью. – М., 1972. – С.27 – 28.
91. Гафизова Н. Международный и российский опыт борьбы с проституцией и торговлей женщинами в конце ХІХ – начале ХХ века. – Иваново: Изд-во «ЮНОНА», 2000. – 56 с.
92. Гогель С. Юридическая сторона вопроса о торговле белыми женщинами в целях разврата // Вестник права. – 1899. – № 5. – С. 112 – 114.
93. Горбунова О. До 50-річчя ратифікації Конвенції ООН 1949 року "Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами" // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України (збірник наукових статей). – Х.; К.: Університет внутрішніх справ, 1999. – С. 5 – 8.
94. Горбунова О., Левченко К. та ін. Запобігання торгівлі жінками. – Харків, 2000. – 264 с.
95. Група спеціалістів щодо впливу використання нових інформаційних технологій на торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації. Заключна доповідь. - Страсбург, 2003.- 151 p.: .
96. Дерюжинский В. Пятый международный конгресс по борьбе с торгом женщинами. – СПб, 1914. – 13 c.
97. Доклад Специального комитета по разработке конвенций против транснациональной организованной преступности о работе первой – одиннадцатой сессии. – 55-ая сессия Генеральной Ассамблеи ООН, 2 ноября 2000. – А/55/383. – 83 с.
98. Дополнительная Конвенция об упразднении рабства, работорговли и институтов и обычаев, сходных с рабством, от 7 сентября 1956 г. / Ведомости Верховного Совета СССР. – 1957. – № 8. – Ст. 224.
99. Європейський Союз: консолідовані договори / В. Муравйов (наук. ред.). – К.: Port-Royal, 1999. – 206 с.
100. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)» // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 19. – Ст. 263.
101. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 27 грудня 1997 року» // Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – 1999. – № 1. – С. 49.
102. Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми / Підготовлено відділом Радника з юридичних питань Посольства США в Україні. – К., 2000 р. – у 2 книгах.
103. Казанский П. Всеобщие административные союзы государств. – Одесcа, 1897. – Т. 3. – С. 175 – 183.
104. Кармазін Ю. Українське законодавство щодо боротьби з торгівлею людьми та шляхи його вдосконалення // Вісник Університету внутрішніх справ. Боротьба з торгівлею людьми. Спеціальний випуск. - Харків, 1999.
105. Карпачова Н. Вступні зауваження: «Запобігання торгівлі людьми на законодавчому рівні - досвід України» // Матеріали Трансатлантичного семінару США – ЄС з питань запобігання торгівлі людьми (Львів, 9-10 липня 1998 р.). – С. 8 – 12.
106. Карпачова Н. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2004. – 192 с.
107. Карпачова Н. Запобігання сучасним формам рабства та работоргівлі // Стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2000. – С. 163–176.
108. Кобзін Д. Ситуація щодо торгівлі людьми в Україні (подробиці соціологічного дослідження) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2002. – № 18. С. 457 – 462.
109. Конвенция относительно рабства от 25 сентября 1926 г. с изменениями, внесенными Протоколом от 7 декабря 1953 г. / Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М., 1960. – Вып. 17 – 18. – С. 274 – 278.
110. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами: затверджена резолюцією 317 (IV) Генер. Асамбл. ООН від 2 груд. 1949 р. Вступила в силу 25 лип. 1951 р. // Запобігання торгівлі людьми. – К.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – С.110 – 118.
111. Конвенція про захист прав людини та основних свобод // Офіційний вісник України вiд 16.04.1998. – 1998 р. – № 13. – С. 270.
112. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – 3.07.1996. – С. 141.
113. Кохан Г. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством та работоргівлею: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11. – Х., 2002. – 176 с.
114. Кохан Г. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством та работоргівлею: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Нац. юрид. академ. ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 20 с.
115. Кохан Г. Міжнародне співробітництво у боротьбі з торгівлею жінками в Європі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2002. – Випуск 33. – Ч. ІІ. – С. 149 – 153.
116. Кривошеев С., Куц В., Соболев В. Обзор механизмов, средств и правоохронительных мер для борьбы с торговлей людьми в Украине. – К. Международная организация по миграции (МОМ), 2002. – 111 с.
117. Кримінальний кодекс України 1960 р. (Неофіційне видання із змінами та доп. За станом на 1 квітня 1999 року). – К.: Вид. «Сирін», 1999 р. – 136с.
118. Кримінальний кодекс України 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – 29.06.2001. – С. 131.
119. Левченко К. Механізми контролю за дотриманням прав жінок та досвід їх застосування на міжнародному та національному рівнях / Збірник наукових статей. – Харків-Київ, 1999. – С. 10 – 25.
120. Левченко К. Міжнародні документи й угоди проти торгівлі жінками // Матеріали до семінару «Взаємодія правоохоронних органів з неурядовими міжнародними організаціями по запобіганню торгівлі людьми» (Київ, 14 – 15 вересня 2000 р.). – К., 2000. – С. 4 – 11.
121. Лизогуб Я. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб удосконалення // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 66 – 68.
122. Лисюк К. Правові основи співробітництва держав-членів ЄС у сфері охорони правопорядку та правосуддя у кримінальних справах // Український часопис міжнародного права. – 2001. – № 1. – С. 88 – 91.
123. Лопушанська Н. Сучасні форми рабства // Український часопис прав людини. – 1997. - № 2. – С. 52 – 60.
124. Лукашук И., Наумов А. Международное уголовное право. – М.: Фирма «Спарк», 1999. – 287 с.
125. Мармазов В. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи. – К.: Вентурі, 1999. – 399 с.
126. Мармазов В., Піляєв І. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції. – К., Видавничий дім «Юридична книга», 2000. – 472 с.
127. Мацко А. Международное уголовное право по вопросам борьбы с правонарушениями, посягающими на свободу личности, и его имплементация в национальное законодательство Украины // Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми / підготовлено відділом радника з юридичних питань Посольства США в Україні. – К., 2000. – Кн. 2. – С. 60 – 70.
128. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г. (Извлечение) / Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2000. – С. 117 – 134.
129. Микієвич М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200 с.
130. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К., 2002. – Стор. 347.
131. Петрова Н. Проблема захисту прав дитини // Право України. – 1994. – №5-6. – С. 33–34.
132. Петрова Н. Проблеми правового становища дітей в Україні // Укр. часопис прав людини. – 1996. – №1. – С. 24–31.
133. План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ, погоджений на ІV засіданні Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС 12 грудня 2001р.:
134. Плахотнюк Н. Міжнародно-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11. – К., 2002. – 219 с.
135. Плахотнюк Н. Міжнародно-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Інт-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002. – 20 с.
136. Полешко А. Правові аспекти захисту дітей в Україні // Право України. – 1996. – №7. – С. 32–34.
137. Положення про Національну Координаційну Раду щодо запобігання торгівлі людьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, затверджене Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 15 червня 1999 р.
138. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 вересня 1999 р. № 1768 «Про Програму запобігання торгівлі людьми та дітьми» // Офіційний вісник України. – 1999 – № 39. – 15.10.1999. – С. 39.
139. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1961 «Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань протидії торгівлі людьми» // Офіційний вісник України від 10.01.2003. – 2002 р. – № 52. – С. 108. – Ст. 2381.
140. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 р. № 766 «Про затвердження Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002 – 2005 роки» // Офіційний вісник України від 21.06.2002. – 2002 р. – № 23. – С. 92. – Ст. 1123.
141. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С. Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2002. – С. 192 – 199.
142. Проблеми боротьби з торгівлею людьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2001. – № 16. – С. 72 – 103.
143. Проблемы контрабанды людей: задачи ОБСЕ / Обзорная конференция ОБСЕ, сентябрь 1999. – Справочный документ БДИПЧ 1999/3. – Варшава, 1999. –74 c.
144. Протокол о предупреждении и пресечении торговли людьми, особенно женщинами и детьми, и наказании за нее, дополняющий Конвенцию ООН против транснациональной организованной преступности 2000 г. / Winrock International; Жіночий консорціум України / С.С. Єжов (ред.). — К., 2003. — 56 с.
145. Ратушний С. Міжнародне співробітництво у протидії торгівлі жінками. – К., 1998. – 68 с.
146. Римаренко Ю. Попередження та боротьба із торгівлею жінками: нові ініціативи світового співтовариства // Вісник Академії правових наук. – 2003. – № 2–3. – С. 349 – 359.
147. Сергєєва Л. Історичний екскурс у торгівлю людьми: державно-правовий аспект // Актуальні проблеми державного управління. – Х.: Вид-во УАДУ. – 2003. – Ч. 1. – Вип. 2 (16). – С. 125 – 130.
148. Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми: Зб. наук. пр. – К.; Х.: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 283 с.
149. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, прийнята Європейською Радою 11 грудня 1999 р. // Політика і час. – 2000. - № 3 – 4. – С. 15 – 27.
150. Таргулова І. Координація зусиль по запобіганню торгівлі жінками на Україні // Вісник Університету внутрішніх справ. – Боротьба з торгівлею жінками: проблеми вдосконалення законодавства та завдань органів внутрішніх справ України: Спеціальний випуск. – Х., 1999 р. – С. 76 – 77.
151. Хавеман Рулоф, Війєрс Маріан. Огляд законодавства по боротьбі з торгівлею людьми в Україні: Доповідь розроблено на запит Міжнародної організації з міграції (МОМ), липень – серпень 2001 р. – К., 2001. – 94 с.
152. Чеботарева Г. Торговля человеческими органами и уголовно-правовые проблемы обеспечения безвозмездного донорства органов и тканей // Підприємництво, господарство і право. – К., – 2002. – № 11. – С. 97–101.
153. Чумак Г. Торгівля жінками та міжнародне право. – К.: Наукова думка, 1999. – 61 с.