РОЗВИТОК МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ПРИНЦИПІВ І НОРМ У СФЕРІ УБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

Короткий опис

ЗМІСТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
8

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УБЕЗ¬ПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД ОСНОВНИХ ТИПІВ ЗАГРОЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

22
1.1. Міжнародно-правове регулювання попередження техно-логічних і експлуатаційних загроз безпеці цивільної авіації (внутрішнього убезпечення цивільної авіації) . ………………. .

22

1.2. Міжнародно-правові засоби боротьби з терористичними та подібними їм насильницькими посяганнями на безпеку цивільної авіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

30

1.3. Міжнародно-правове регулювання убезпечення цивільної авіації під час збройного конфлікту та у діяльності озброєних підрозділів публічної влади у мирний час . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

43

1.4. Застосування принципів та норм міжнародного права стосовно загроз безпеці цивільної авіації у інших видах використання аерокосмічного простору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

74

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ЗМІСТУ, ЗАСТОСУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПРИНЦИПІВ ТА НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У СФЕРІ УБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ . . . .

78
2.1. Характеристика принципів міжнародного права у сфері убезпечення цивільної авіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
78

2.2. Принцип убезпечення цивільної авіації: lex ferenda або lex lata в доктрині і практиці міжнародного права . . . . . . . . . . . . . .
87

2.3. Природа і статус регламентів Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО в міжнародному праві . . . . . . . . . . . . . . . . .
101

2.4. Особлива роль міжнародного договору в убезпеченні цивільної авіа¬ції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
127

2.5. Міжнародно-правова відповідальність держав за посягання на безпеку цивільної авіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
135

2.6. Питання удосконалення інституційного забезпечення принципів та норм міжнародного права у сфері убезпечення цивільної авіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

163

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

ДОДАТКИ „А”-„З” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240

ВСТУП
Специфіка дослідження змушує передувати виклад його об’єкту, предмету, мети, сутності і методології стислою характеристикою цивільної авіації та її убезпечення (Додаток „А”) у формі спростування стереотипів, чия кричуща хибність і пошире¬ність ускладнюють розуміння процесів і проблем убезпе¬чення цивільної авіації, і правильне позиціювання відносно них міжнародно-право¬вих норм і процесів.
Мусимо уточнити термінологічний апарат дослідження. Серед ґрунтовних категорій даного дослідження, термін „безпека” означає фізичну безпеку об’єктів і процесів цивільної авіації та осіб і майна що користуються цими об’єктами та процесами чи обслуговують їх, і не включає фінансову безпеку авіацій¬них об’єктів, їх власників та працівників, у зв’язку з авіакатастрофою чи посяганням на авіаційну безпеку. Термін „цивільне повітряне судно”, співзвучно з терміноло-гією ключових міжнародних договорів у галузі, включає будь-яке повітряне судно що використовується для цивільних авіаперевезень у відповідний момент часу, тер¬міни „цивільна авіація”, „цивільне авіасполучення” і „цивільний авіатранспорт” охо¬плюють регулярні рейси, нерегулярні рейси і експлуатацію авіації загального при¬значення, термін „міжнародна цивільна авіація” охоплює базу, склад і польоти пові¬тряних суден що фізично у даний проміжок часу виконують міжнародні рейси. По¬ряд із вживанням у даному дослідженні, для широкого використання у вітчизняній науці і практиці міжнародного повітряного права, і в практиці позаправового врегу¬лювання пропонуються терміни „зовнішні небезпеки (ризики)” і „внутрішні небез¬пеки (ризики)” цивільної авіації, також у варіаціях „зовнішнє убезпечення” і „внут¬рішнє убезпечення” цивільної авіації. „Внутрішніми” (небезпеками/ризиками) по¬іменовано фактори, зумовлені експлуатацією цивільної авіації в ординарних, норма¬льних умовах, включаючи конструктивні дефекти, вади утримання і використання, кліматичні катаклізми, помилки екіпажу, фактор випадковості; за відповідності тер¬міну „внутрішнє убезпечення цивільної авіації” англомовному терміну ‘safety’. „Зо¬внішніми” (небезпеками/ризиками) поіменовано фактори, зумовлені актами сторон¬нього людського втручання, що становлять екстраординарні чинники по відно¬шенню до нормальної діяльності цивільної авіації, включаючи посягання з боку те-рористів й інших злочинців, напади з боку збройних сил держав і акти втручання ко¬смічних об’єктів та метеорологічних атмосферних об’єктів; за відповідності терміну „зовнішнє убезпечення цивільної авіації” англомовному терміну ‘sесurity’. Інші новопро¬поновані терміни, зокрема термін „територіальна держава”, розшифровано у списку скорочень, що вміщений на початку дисертаційної роботи.
Зважаючи на широку базу дослідження, мультинаціональність і мультикультурність досліджуваних матеріалів, мусимо чітко визначити цінності даного дослідження як систему координат за якими оцінюватиметься різноманітний дослідницький матеріал, вихо¬дячи з яких робитимуться висновки і формулюватимуться пропозиції.
Цінностями, на яких ґрунтується дане дослідження, є загальновизнані цінності, спільні для різних соціально-економічних верств, релігійних груп і культурних тра¬дицій: збереження життя, здоров’я, гідності і свободи людини, захист власності, за¬безпечення зростання добробуту і зменшення бідності, мир, а також основні права і постулати що виражають і захищають ці цінності. Навпаки, доктринальна струн¬кість, досконалість форми і розростання змісту міжнародного права, примат міжна¬родного права, посилення міжнародних і наднаціональних інститутів per se, як само¬ціль і „річ у собі”, як і суб’єктивні уявлення про справедливість і доцільність тих чи інших рішень і заходів - не є керівними цінностями для цього дослідження.
Комплексне убезпечення цивільної авіації від внутрішніх і зовнішніх загроз органічно вписується у основоположні цінності дослідження, оскільки складається з за¬хисту життя і здоров’я пасажирів і екіпажу цивільних повітряних суден, користува¬чів і персоналу стаціонарної інфраструктури цивільної авіації від аеропортів до ае¬ронавігаційних центрів, захисту власності осіб із майновими правами у повітряному судні та іншому авіаційному устаткуванні, багажі й вантажі, свободи пересування авіапасажирів від актів зовнішнього втручання у формі перехоплення і захоплення літаків та їх гідності від супутнього насильства, і взагалі мирної роботи цивільної авіації як сектору глобальної і національної економіки, убезпеченої від актів агресії і насильства та погроз ними. Убезпечення цивільної авіації співіснує з іншими інтере¬сами що так само вписуються у ціннісну базу дослідження: оборони державної тери¬торії і захисту життя, здоров’я і власності осіб від повітряної агресії іноземного чи внутрішнього походження, економії у видатках підприємств авіатранспорту і обме¬женого запасу міцності авіатранспорту супроти регулятивного тиску як уповільню¬ючого фактору що щільно зав’язані на добробут широких верств людей Ї які не можуть бути принесені в жертву потребам убезпечення цивільної авіації ані в теорії, ані на практиці, що унеобхіднює раціональне примирення суперечливих потреб.
І навпаки, економія військових бюджетів, управлінських і виконавчих зусиль, зацікавленість національних і міжнародних чиновників у інертності і безвідповіда¬льності власних посад і структур, потреба у приступності нелегітимних і неприйнят¬них у цивілізованому суспільстві методів впливу на зовнішню політику, зовнішньо¬політичні, відомчі і особисті амбіції, прагнення до надприбутків у бізнесі, не¬компетентність і необ’єктивність осіб що приймають і обґрунтовують ключові рі¬шення Ї як дійсні фактори що, поряд із легітимними інтересами і часто прикриваю¬чись ними, протистоять комплексному убезпеченню цивільної авіації Ї не мають рівноцінного обґрунтування у ціннісній базі дослідження; відповідно, розглядаються як цінності що можуть і мають бути, великою мірою, принесені в жертву справі ком¬плексного убезпечення цивільної авіації.
Міжнародно-правове регулювання, de lege lata і de lege ferendae, розглядається крізь цю ціннісну парадигму, як таке що має її реалізовувати, а не бути інертним по від¬ношенню до неї і тим більше – їй протистояти.

Об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження
Об’єктом даного дослідження є комплекс правовідносин, що виникають між державами, міжнародними міждержавними організаціями за участі інших акторів міжнародного права і об’єктів міжнародно-правових відносин.
Предметом дослідження є міжнародно-правові принципи і норми що регулюють різні аспекти міжнародних відносин з питань убезпечення ци¬вільної авіації і як зміст статичних норм, і як процес їх формування і закріплення, за-стосування і імплементації, втрати сили і заміни іншими нормами, включаючи такі наслідки порушення первинних норм міжнародного права як міжнародну відповіда¬льність держав і вирішення міжнародних спорів.
Предмет дослідження не обмежений рамками галузі міжнародного по-вітряного права; принаймні половину його обсягу складають норми інших галузей і інститутів міжнародного права Ї що викликано необхідністю дослідження убезпечення цивільної авіа¬ції не тільки від внутрішніх факторів, а й від зовнішніх чинників, явищ і процесів: збройних конфліктів і мирної діяльності збройних сил, нетрадиційних форм націона¬льної політики у сфері внутрішніх справ, нових форм використання повітряного простору таких як освоєння космосу тощо.
Предмет дослідження охоплює питання загальної теорії міжнарод¬ного права, що мають пряме відношення до міжнародно-правового врегулювання убезпечення цивільної авіації.
Дане дослідження присвячене убезпеченню власне цивільної авіації від ризи¬ків що закладені у концепцію її діяльності або походять із зовнішнього по відно¬шенню до неї середовища, а не об’єктів зовнішнього середовища від ризиків та шкоди, на які їх наражає діяльність самої цивільної авіації як джерела підвищеної небезпеки. Відповідно, питання попередження і відповідальності за шкоду життю, здоров’ю і власності осіб на землі і водній поверхні, викликану падінням та іншими аваріями у експлуатації об’єктів цивільної авіації, убезпечення від загроз та посягань офісів авіакомпаній та інших підприємств авіатранспорту, діяльність яких не впли¬ває безпосередньо на безпеку повітряних суден, аеропортів, управління повітряним рухом і їх користувачів, та інші подібні питання, попри всю свою важливість, не входять у предмет даного дослідження, хоча можуть розглядатися у непрямому кон¬тексті.
Завданням дослідження є критичний, контекстний і системний аналіз міжна-родно-правового врегулювання комплексу проблем убезпечення цивільної авіації, з метою визначення ступеню його адекватності потребам практики, способів взаємодії з суміжними підрозділами міжнародно-правової системи, його проблем і прогалин, тенденцій розвитку і доцільності його ініціативного приско-рення.
Метою дослідження є віднайдення шляхів, форм і способів вдосконалення міжнародно-правового врегулювання убезпечення цивільної авіації, і, одночасно, оцінка розвитку загальної системи інститутів і норм міжнародного права крізь призму спеціального предмета регулювання.

Актуальність теми дослідження
Сучасна цивільна авіація є невід’ємною складовою глоба¬льної економіки і соціального життя людства, але водночас складається з унікально вразливих об’єктів. Нормальна робота і розвиток цивільної авіації в сучасних умовах можливі за зростання її ефективності і довіри до неї пасажирів і власників вантажів. Що, у свою чергу, прямо визначається зростанням техніко-економічних параметрів авіації і авіаперевезень, та їх безпекою. Потреби і проблеми внутрішнього убезпе¬чення цивільної авіації, очевидні вже на ранньому етапі її розвитку, покликали до життя найбільш розгалужені серед усіх видів транспорту системи національного ад¬міністративного управління і правового регулювання [733]; серед інших факторів, спричинилися до успішної реалізації грандіозного проекту міжнародного інститу¬ційного будівництва, створення Міжнародної організації цивільної авіації, ІКАО, до прийняття двох загальних міжнародних конвенцій, 1919 р. [397] і 1944 р. [359] і розро¬бки міжнародних стандартів вражаючого обсягу і номенклатури Ї міжнародних авіаційних регламентів (МАР). Нові, ще більш вагомі причини для розширення предмету правового регулювання, насамперед міжнародного, постали із проявлен¬ням зовнішніх загроз безпеці цивільної авіації. Переховування угонщиків і диверсан¬тів цивільних повітряних суден у інших державах ніж ті що є зацікавлені у їх зне-шкодженні і покаранні за законом, агресивні дії військових однієї держави відносно об’єктів цивільної авіації іншої держави, політ аерокосмічних об’єктів національно¬сті однієї держави повітряним простором іншої держави Ї перевели проблеми убез¬печення цивільної авіації у сферу міждержавних відносин. Поетапна розбудова сукупності міжнародних принципів і норм з питань убезпечення цивільної авіації триває декілька десятиліть. Однак корисність деяких її здобутків, правильність прийняття конкретних рішень, вдалість формулювання певних положень викликає запитання і претензії. Посилання на тематичні міжнародні договірні норми рідкі у практиці держав, формулювання багатьох начебто діючих звичаєвих норм у практиці просто відсутні. Здебільшого держави, намагаючись реалізувати власні легітимні інтереси, захищені тематичними міжнародними договорами, не можуть цього зробити: часто виявляється, що ззовні добросовісне вико¬нання зобов’язань за міжнарод-ним договором не сприяє реалізації об’єкту і мети цього договору; відчувається нестача процесуальних гарантій забезпечення виконання міжнародно-правових зобов’язань. З іншого боку, зростає нормативний масив МАР, розроблених спеціалізованою міжурядовою орга¬нізацією, щодо обов’язковості яких за міжнародним правом і співвідношення з ін¬шими міжнародно-правовими нормами висловлюються суперечливі позиції. На тлі оптимістичних тверджень доктрини про невпинний якісний розвиток загальних між¬народно-правових норм з убезпечення цивільної авіації, спостерігається політика ІКАО з уникання використання міжнародно-правових норм на практиці. На тлі помітних процесів прогресивного розвитку міжнародного права під егідою сестринських орга-нізацій у суміжних сферах і за подібних обставин, на кшталт кампанії ІМО з пере-гляду договорів про убезпечення торговельного мореплавства від зовнішніх загроз, впадає у вічі мала активність ІКАО. Все це унеобхіднює докладну наукову і практичну ревізію відповідних між¬народних норм, їх творення, змісту, застосування, взаємодії і взаємоузгодження.
Розвиток і вдосконалення міжнародно-правового врегулювання убезпечення цивільної авіації є актуальним для України, свідченням чому є її зовнішня і внутрішня політика. Стабільна робота і подальший розвиток циві¬льної авіації є важливим для України, а вони є немислимими без надійного убезпечення цивільної авіації, її об’єктів і процесів. Вітчизняні авіапідприємства і аеропорти, аби обслуговувати прибуткові маршрути у Західну Європу, Північну Америку, Ближній і Далекий Схід, змушені демонструвати системну, прискіпливу реалізацію МАР ІКАО та інших міжнародних ста¬ндартів з зовнішнього і внутрішнього убезпечення цивільної авіації [735] [736] [742]. Україна є членом Євроконтолю (2002), ЄКАК (1999) і ІКАО (1972), кандидатом у члени ОАА Ї міжурядових організацій і форм спів¬праці держав, кожна з яких висуває і вимагає від держав-учасниць підтримувати ви¬сокі стандарти убезпечення цивільної авіації вдома та в усьому Світі. Тому в Україні проведено велику роботу зі створення і реалізації нормативної і планової бази внутрішнього і зовнішнього убезпечення цивільної авіа¬ції, результатом чого стала розгалужена програмно-регулятивна система [628 Ї 643], що, однак, існує і реалізується не сама собою, а у взаємодії і координації з нормами міжнародного права, актами ІКАО та інших компетентних міжнародних організацій, нормами зарубіжного права екстратериторіальної дії тощо. Розглядаючи тематичні міжнародно-правові принципи і норми у широкому контексті, дисертаційне дослідження здійснює наукове опрацювання зазначених процесів.
Наукова новизна дослідження
Наукову новизну даної роботи забезпечують її системний підхід до міжнародно-правового врегулювання убезпечення цивільної авіації, зважаючи на вузьку спеціалізацією раніше виконаних робіт; виникнення но¬вих проблем з питань предмету дослідження у практиці держав, міжнародних органів та інших суб’єктів, не висвітлених у наявних роботах. За характером визначених і вирішених завдань, обсягом опрацьованого матеріалу, дисертаційне дослідження є першим в Україні, і в Європі.
До ґрунтовних спеціальних праць з тематики дослідження належать роботи Н.Д. Джойнер [221], Р.І.Р. Абейратне [109] [110] [112], А.Г. Аггарвали [118], А.Іванс [177-179], В.І. Ри¬жого [92-94], Ю.М. Малєєва [77], П.С. Демпсі [166], Р. Манкієвича [239], Е. Мак¬вінні [248], Р.В. Ван Панхюйса [321], Д.Ю. Чанга [153] і С. Шуббера [298] присвя¬чені міжнародно-правовим нормам з боротьби з актами незаконного втручання у ді¬яльність цивільної авіації, роботи Т. Бургенталя [138], Ю.М. Малєєва і М.І. Василь¬єва [16] [74], П.С.Демпсі [165], О.Г. Ляхова [64], В.Д. Бордунова [10], А.М. Вереща¬гіна [18] [19], Ж.Дюкре [173] і Є.Сохора [302] щодо міжнародно-правового статусу МАР, роботи Ю.М. Малєєва [75] і О.Г. Ляхова [65] щодо міжнародно-правового принципу убезпечення цивільної авіації, роботи А.К. Кислова і С.Б. Крилова [46] [47] щодо значення принципу суверенітету територіальної держави у власному пові¬тряному просторі для убезпечення цивільної авіації. Водночас, проблемам убезпе¬чення цивільної авіації у її взаємодії з озброєними підрозділами суверенних держав та інших міжнародних акторів на сьогодні приділено недостатньо уваги: грунтовні огляди Б.Ченга [148] і К.Ліннана [714] обмежені власною казуальною спрямованістю, а тематичні праці Л.Бурбонера і М.Хека [130] та С. Сучаріткул [310] і розділи праць Абейратне [109] і Демпсі [166], констатують лише частину проблем, майже не про¬понуючи адекватних їм вирішень. У питанні убезпечення об’єктів цивільної авіації у взаємодії з новітніми формами використання космічного і повітряного просторів, щодо аерокосмічних об’єктів грунтовні праці з міжнародного космічного права В.С. Верещетіна, Г.П. Жукова, О.С. Пірадова та ін. [340-344] розглядають проблему на¬самперед з позицій убезпечення космічних об’єктів, їх фрагментарні висновки з убезпечення об’єктів цивільної авіації суперечливі за змістом, щодо решти об’єктів і процесів ґрунтовних спеціальних досліджень бракує; тематичні частини праць з міжнародного повітряного права [11] [2] [72] [81] викликають більше запитань ніж дають відповідей. Значним недоліком наявних наукових робіт є недостатнє опрацю¬вання стиковки, взаємодії галузевих норм міжнародного повітряного права з прин¬ципами і нормами інших галузей та інститутів міжнародного права що, тією чи ін¬шою мірою, підлягають застосуванню до усіх без виключення аспектів убезпечення цивільної авіації; проблема що актуалізується через прогалини у міжнародному по¬вітряному праві; висновки більше півтисячі наукових праць з загальних питань та в інших галузях міжнародного права (близько двохсот з яких процитовано у тексті) що безпосередньо відносяться до визначення змісту міжнародно-правового врегулю-вання проблем убезпечення цивільної авіації, потребують розгляду у їх застосуванні до проблем предмету даного дослідження. Подекуди, висновки спеціалізова¬них праць з міжнародного повітряного права у тих питаннях убезпечення цивільної авіації що розглянуті ними докладно, викликають зауваження. На вирішення частини цих проблем і спрямоване дане дослідження.
Наступні найбільш важливі і нові положення виносяться на захист як результати дисертаційного дослідження:
1) Розвиток міжнародно-правових принципів і норм у сфері убезпечення цивільної авіації відбувається надто повільно, на окремих напрямках – припинився, потребує активізації і корекції в рамках системного правотворчого підходу з боку міжнародного співтовариства;
2) принцип убезпечення цивільної авіації як норма міжнародного права загального змісту, відсутній у договірному міжнародному праві, і не склався у загальному міжнародному праві;
3) міжнародні конвенції, присвячені боротьбі з актами незаконного людського втручання у діяльність цивільної авіації, не передбачають зобов’язання із „замкненою” альтернативою: або видати підозрюваного, або дослідити і вирішити обвинувачення проти нього у кримінальному судовому провадженні; це негативно відбивається на досягненні основної мети регулювання: попередженні нових злочинних актів незаконного людського втручання;
4) норми міжнародного гуманітарного права, витіснивши норми міжнародного повітряного права з ключової сфери регулювання — убезпечення цивільної авіації у взаємодії з озброєними підрозділами публічної влади, в тому числі під час збройного конфлікту, — самі не надають об’єктам цивільної авіації скільки-небудь достатнього захисту;
5) запровадження загальної заборони застосування зброї проти цивільних повітряних суден є актуальним; міжнародно-правова норма такого змісту здатна ефективно функціонувати на практиці;
6) МАР ІКАО, включаючи стандарти ІКАО, як такі (а) не є міжнародно-правовими нормами, (б) не є обов’язковими за нормами загального міжнародного права чи квазіуніверсального договірного права, (в) не є актами того чи іншого органу ІКАО, а є позаправовими нормативними актами ІКАО як міжурядової організації - суб’єкту міжнародних відносин;
7) у міжнародному праві діє, на багатосторонньому і регіональному рівні, механізм координації реалізації міжнародно-правових норм і МАР, а на двосторонньому рівні триває договірне закріплення окремих МАР ІКАО як обов’язкових за міжнародним правом, в результаті чого окремі МАР набувають міжнародно-правового значення;
8) агрегована сума юридичної сили окремих МАР ІКАО, обов’язкових за спеціальними підставами, визначеними міжнародними договорами, і юридичного значення, набутого МАР в цілому в результаті координації реалізації МАР і міжнародно-правових норм, - виявляється недостатньою для задоволення потреби практики, реалізації легітимного інтересу міжнародного співтовариства в убезпеченні цивільної авіації; спеціальні підстави обов’язковості МАР за міжнародним правом слід нарощувати разом із обсягом таких МАР, а процес координації реалізації МАР із реалізацією норм міжнародного права - диверсифікувати;
9) визріла потреба розробити і прийняти міжнародну конвенцію про убезпечення цивільної авіації і у міжнародних, і у каботажних перевезеннях, що встановила б загальне зобов’язання держав вживати максимально досяжних заходів задля убезпечення цивільної авіації як норму-принцип, врегулювала б питання убезпечення цивільної авіації у взаємовідносинах з озброєними підрозділами публічної влади і сучасними неавіаційними формами використання повітряного простору, виклала б у власному тексті найбільш значущі і придатні до кодифікації приписи МАР, перетворивши їх на первинні норми міжнародного права, і була б орієнтована на квазіуніверсальне затвердження державами і визнання міждержавними організаціями;
10) оптимальним для убезпечення цивільної авіації є врегулювання відповідальності держав за порушення відповідних міжнародних зобов’язань на основі моделі, закріпленої у текстах проектів статей КМП про відповідальність держав 2001 р., за умови міжнародно-правового закріплення ефективних процедур розслідування авіапригод і авіакатастроф, спеціальних підстав міжнародно-правової відповідальності держав, спеціальної пріоритетності форм репарації, специфічного змісту контрзаходів і санкцій, уточнення процедур їх застосування;
11) за збереження поточних прогалин у масиві первинних міжнародно-правових норм з убезпечення цивільної авіації, постає необхідність цілісної кодифікації принципів і норм матеріальної відповідальності держав за міжнародним правом за широке коло діянь зі спричинення шкоди об’єктам цивільної авіації у спеціальному міжнародному договорі, орієнтованому на квазіуніверсальне затвердження.
Найбільш бажаними аспектами практичного використання доробку дисертаційного дослідження є правозастосувальний і правотворчий. Дисертаційне дослідження характеризує поточний стан міжнародно-правового врегулювання питань убезпечення цивільної авіації як незадовільний, такий що не дозволяє достатнім чином реалізувати потенціал міжнародного права у сприянні убезпеченню цивільної авіації. Природні функції міжнародних норм тут перейняли політика і національне право групи найрозвиненіших держав, чий екстратериторіальний ефект спричиняється, в тому числі, до дискримінації і непрямого економічного тиску на решту держав. В тому числі й Україну, яка, позбавлена можливості апелювати до ефективних міжнародних норм, змушена потерпати від дискримінації у приписах іноземного права і засобах їх застосування. Уникнути цього допомогла б система вимог авіаційної безпеки і контролю відповідності, що була б закріплена і реалізовувалася б відповідно до багатостороннього міжнародного договору, коли замість підлаштовування під позаправові стандарти, творення і адміністрування яких вона не контролює, Україна як і інші держави посилалися б на відповідність договірним стандартам, у творенні яких вони брали участь, встановлену за договірною процедурою.
Позитивні результати дисертаційного дослідження, а саме: визначення про-блем і прогалин у міжнародно-правовому регулюванні убезпечення цивільної авіації, обґрунтовані пропозиції змісту і форми правових і правозастосовних рішень, які сприяють вдосконаленню такого міжнародно-правового регулювання, збільшенню його ефективності, - можуть бути використані при формуванні політики держав, зокрема, України, у зносинах з іншими державами і у роботі міжнародних міждержавних організацій з питань застосування міжнародно-правових принципів і норм що регулюють різноманітні аспекти убезпечення цивільної авіації, а також з питань їх вдосконалення і розвитку. Так, усвідомлення позаправової природи міжнародних авіаційних регламентів ІКАО, включаючи стандарти ІКАО, існування і дії складного механізму координації застосування норм міжнародного права, реалізації політичних зобов’язань і міжнародних т авіаційних регламентів, відсутності у чинному міжнародному праві загального зобов’язання убезпечувати об’єкти цивільної авіації, відсутності ефективних спеціальних норм що убезпечували б цивільну авіацію у взаємовідносинах зі збройними силами та сучасними неавіаційними формами використання повітряного простору, відсутності договірного замкненого зобов’язання видавати осіб, підозрюваних у вчиненні посягань на безпеку об’єктів цивільної авіації або здійснювати стосовно них кримінальне провадження із судовим розглядом – служить упередженню неефективного використання міжнародно-правових важелів у зовнішній політиці держави, і, водночас, спонукає зацікавлені держави і міжнародні організації до зусиль по пришвидшенню процесів творення відповідних міжнародно-правових норм. Разом із тим, доведення факту існування назрілої потреби у квазіуніверсальній міжнародній конвенції про убезпечення цивільної авіації, чиї положення заповнили б вищезазначені прогалини і спеціально визначили б фактичні та юридичні підстави, відповідальності держав та інших акторів міжнародних відно-син за вчинення або потурання посяганням на безпеку об’єктів цивільної авіації, зміст і форму контрзаходів, інституційних санкцій і специфічних процедур їх застосування, - пропонує форму для правотворчої роботи держав і міжнародних організацій, яка відповідає національним інтересам більшості держав, в тому числі й України.
У науково-дослідницькій сфері, результати дисертаційного дослідження мо-жуть прислужитися до систематизації норм галузі міжнародного повітряного права.
У навчально-освітній сфері, результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі викладання загальних вузівських курсів міжнародного права, міжнародного повітряного права, повітряного права, а також окремих спецкурсів з права міжнародних організацій, права міжнародних договорів, права міжнародної відповідальності держав.
Опублікування і апробація результатів дисертаційного дослідження
Основні положення і результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто, викладені автором у п’яти публікаціях у фахових наукових виданнях [26-28, 787, 788], пройшли апробацію на засіданні Вченої ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (19 травня 2005 р.), семінарі у Науково-дослідницькому центрі міжнародного права ім. Г.Лаутерпахта факультету права університету Кембридж (13 серпня 2002 р., м. Кембридж, Велика Британія), доповіді на 46-ому пленарному зібранні Російської асоціації міжнародного права (24-27 червня 2003 р., м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, опубліковано статтю), доповіді на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України” у Національній юридичній академії України ім. Я.Мудрого (1, 2 жовтня 2002 р., м.Харків, тези опубліковано [358]), доповіді на 2-ій звітній науковій конференції студентів та аспірантів в Одеській національній юридичній академії (6 березня 2001 р., м.Одеса).
Методи дослідження
Методологію дослідження склали метод діалектичного матеріалізму, позитивно-правовий, системний, історичний і порівняльно-правовий методи, застосовувані у руслі інтегрального підходу до змісту дослідження і опрацьовуваних джерел і утилітарного підходу до результатів дослідження.
Метод діалектичного матеріалізму, як універсальний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів, уможливив розгляд складноструктурованого предмету дослідження у єдності, зміні і розвитку. Застосування інтегрального підходу було унеобхіднене тим що первинні норми міжнародного повітряного права, у їх поточному стані, задовільно регу¬люють лише невелику частину проблем у цій сфері, усюди відсилаючи до норм права міжнародного адміністративного і судового співробітництва, міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, міжнародного косміч-ного права. Разючі прогалини і архаїзми у міжнародному повітряному праві, для уникнення невизначеності, абсурдних і антигуманних результатів правозастосування, змусили прямо звертатись до основних принципів мі-жнародного права, до інших засад загального міжнародного права, зокрема до загальних принципів націона¬льних правових систем. Структурні проблеми міжнародного повітряного права, в першу чергу невизначеність природи левової частки його (prima faciae) первинних норм, викладених у міжнародних авіа¬ційних регламентах (МАР), у механізмі співвідношення останніх з рештою міжна¬родно-правових норм, і навпаки, взаємодії галузевих міжнародно-правових норм як таких із тематичними міжнародними нормами, нормотворчими і імплементаційними процесами позаправового характеру — унеобхіднили звернення до міжнародного права міжнародних організацій. Вирішення спеціальних проблем і завдань, визначених для даного дослі¬дження, зіткнулося з низкою невирішених проблем системи міжнародного права. Від¬сутність цільної позиції більшої частини держав щодо переліку і змісту основних принципів міжнародного права і норм ius cogens, недорозвиненість основних складових міжнародної відповідальності ден-проржав як дієвого важелю захисту міжна-родно-правових норм (насамперед інституту санкцій-контрзаходів), неадекватність практиці міжнародних відносин норм Віденської Конвенції 1969 р. і непевність звичаєвих приписів щодо втрати сили архаїчними нормами міжнародного договору (зокрема, неусталеність інституту desuetude), неясність щодо належності актів міждержавних організацій, юридично обов’язкових для держав-учасниць як згідно політики цієї організації, так і згідно opinio iuris держав-учасниць, до переліку джерел міжнародного права Ї все це вимагало обрання певної позиції наперед, до обґрунтування цією позицією розгляду і вирішення спеціальних завдань цього дослідження. Це пояснює prima faciae завеликий обсяг, приділений загальним питанням міжнародного права і обрання системного методу за основний метод цього дослідження.
Оцінка адекватності змісту і практики застосування міжнародних норм у такій негостинній для правового, тим більше міжнародно-правового, регулювання сфері як убезпечення цивільної авіації вимагала зважання на практику соціальних відносин, технічних явищ і процесів що у сумі своїй складають феномен авіаційного транспорту, його безпеку, його фактори ризику. У сфері високих технологій, великих швидкостей, значних капіталовкладень, серйозних викликів успішному управлінню і підвищеного суспільного інтересу зв’язок між базисом, предметом регулювання і надбудовою, змістом правових норм, процесами нормотворення і імплементації повинен бути системним і щільним просто для того, щоб міжнародно-правові приписи не зашкоджували предмету свого регулювання. І тим більше для того, щоб вони могли справляли позитивний ефект. Цим пояснюється обґрунтування оцінки ефективності міжнародно-правових норм через звернення до практики повітряних інцидентів, аварій і катастроф та заходів з їх попередження; як і наведення окремих фактів для ілюстрації ширшої тенденції чи більшого явища, у додатках. Прикладний, утилітарний характер досліджень є наскрізним методом у даному дослідженні.
Подекуди, визначення позаправових проблем і факторів, важливих для міжнародно-правового врегулювання убезпечення цивільної авіації потребувало зважання на факти, явища і процеси у їх динаміці, на протязі певного часового періоду. З іншого боку, звичайна необхідність звернення до основних і додаткових засобів тлумачення тематичних міжнародних договорів унеобхіднила посилання як на формальні підготовчі, travaux preparatoires, і супутні матеріали, так і на фактологічний контекст що передував і супроводжував процес творення норм і еволюції їх тлумачення та застосування. Це зумовило використання історичного методу.
Порівняльно-правового методу досліджень потребувало вивчення тлумачення міжнародно-правових норм під час їх імплементації у національному праві і практиці, як складова оцінки ефективності цих міжнародно-правових норм, адекватності їх формул предмету і меті міжнародно-правового регулювання. Інтеграція сучасної вітчизняної науки і практики міжнародного права до світової науки і практики відкрили нові можливості для ґрунтовного опрацювання науково-практичних проблем; водночас поставили нові вимоги: чимало аспектів проблем, вирішення яких становить доробок даного дослідження, плідно розроблювалися авторами на п’яти континентах, інколи паралельно; уникнення плагіату унеобхіднило розширення бази наукових джерел і збільшення бібліографії, до якої увійшли лише ті з більше двох тисяч опрацьованих іноземних наукових робіт, нормативних текстів, повідомлень новин і енциклопедичних добірок, чий внесок у здобуття наукових результатів цієї роботи є найзначнішим.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Не підмінюючи спеціальних висновків, викладених у завершальній частині кожного з підрозділів і ґрунтуючись на них, підсумуємо і впорядкуємо їх зміст на¬вколо провідної ідеї дослідження – вирішеної наукової проблеми визначення дійс¬ного стану сучасного міжнародно-правового регулювання убезпечення цивільної авіації, визначення і аргументування необхідних напрямків і форм його розвитку, його реформування, викладення чинників і перспектив такого розвитку.
Перш за все, мусимо визнати, що у врегулюванні відносин з питань убезпе-чення цивільної авіації - не тільки транснаціональних з участю приватних акторів, а й міжнародних, між суб’єктами міжнародного права, - міжнародне право поступа¬ється першістю іншому регуляторові: позаправовим міжнародним авіаційним рег¬ламентам (МАР). В ході комплексного дослідження спростовано традиційні твер¬дження доктрини і встановлено, що МАР ІКАО як такі, зокрема стандарти ІКАО : (а) не є міжнародно-правовими нормами, (б) не є обов’язковими за нормами загаль¬ного міжнародного права чи квазіуніверсального договірного права, (в) не є актами того чи іншого органу ІКАО, — натомість є позаправовими нормативними актами ІКАО як міжурядової організації і суб’єкту міжнародних відносин. Зазначені поза¬правові норми і стандарти за своєю формою, за способами свого творення і реаліза¬ції в цілому набагато краще відповідають практичним потребам такого динамічного предмету регулювання, яким є убезпечення цивільної авіації.
Таким чином, у врегулюванні проблем убезпечення цивільної авіації, міжна¬родному праву належить друга роль. Друга, проте в жодному разі не другорядна.
Бо, по-друге, в результаті дослідження встановлено, що у міжнародному праві діє, на багатосторонньому і регіональному рівні, механізм координації реалізації міжнародно-правових норм і приписів МАР, а на двосторонньому і регіональному рівні триває договірне закріплення окремих приписів МАР ІКАО як обов’язкових за міжнародним договірним правом, в результаті чого окремі МАР набувають міжна¬родно-правового значення. При цьому, агрегована сума юридичної сили окремих приписів МАР ІКАО що набули обов’язковості за міжнародними договорами, і юридичного значення набутого МАР в цілому в результаті координації реалізації МАР і міжнародно-правових норм, - продовжує зростати. Проте легітимний інтерес міжнародного співтовариства в убезпеченні цивільної авіації не є, і не зможе бути повністю забезпечений в ході лише цього процесу. Тому, спеціальні підстави обов’язковості МАР за міжнародним правом слід нарощувати разом із обсягом са¬мих МАР, а процес координації реалізації МАР із реалізацією норм міжнародного права слід надалі розширювати і диверсифікувати. Разом із тим, такий традиційний засіб міжнародно-правового регулювання як міжнародний договір, і така новітня форма міжнародного права як обов’язкові для держав регулятивні акти компетент¬ної міждержавної організації – мають бути задіяні, і обійняти належне місце у між¬народному регулюванні відносин і процесів у цій сфері.
Це висуває вимоги вдосконалення, урізноманітнення і розширення міжнаро¬дно-правового регулювання, збільшення його питомої ваги і практичного значення.
Оскільки, по-третє, у регулятивному вирішенні цілого спектру проблем убез¬печення цивільної авіації від зовнішніх загроз, таких як співвідношення об’єктів ци¬вільної авіації з озброєними підрозділами публічної влади, в тому числі під час збройного конфлікту, розслідування авіапригод і авіакатастроф та інші, — міжнаро¬дне право виявляється насправді незамінним. Але саме на цій ділянці чинне міжна¬родно-правове регулювання протягом кількох десятків років якісно не розвивалося, і на сьогодні, супроти сучасних викликів предмету регулювання, видається недоста¬тнім і застарілим. Так, доведено, що принцип убезпечення цивільної авіації як но¬рма міжнародного права загального змісту — відсутній у договірному міжнарод¬ному праві, і не склався у загальному міжнародному праві. Доведено, що міжнаро¬дні конвенції, присвячені боротьбі з актами незаконного людського втручання у дія¬льність цивільної авіації, не передбачають зобов’язання із „замкненою” альтернати¬вою: або видати підозрюваного, або дослідити і вирішити обвинувачення проти нього у кримінальному судовому провадженні; що це негативно відбивається на до-сягненні основної мети регулювання: попередженні нових злочинів і покаранні зло¬чинців. З’ясовано, що норми міжнародного гуманітарного права, витіснивши норми міжнародного повітряного права з ключової сфери регулювання: убезпечення циві¬льної авіації у взаємодії з озброєними підрозділами публічної влади, в тому числі під час збройного конфлікту, самі не надають об’єктам цивільної авіації скільки-не¬будь достатнього захисту. Таким чином, міжнародно-правове регулювання у цій сфері не є задовільним, і потребує системного реформування.
Зокрема з цих причин, по-четверте, пропонується розробити і прийняти міжнародну конвенцію про убезпечення цивільної авіації і у міжнародних, і у кабо¬тажних перевезеннях, що встановила б загальне зобов’язання держав вживати мак¬симально досяжних заходів задля убезпечення цивільної авіації як норму-принцип, врегулювала б питання убезпечення цивільної авіації у взаємовідносинах з озброє¬ними підрозділами публічної влади і сучасними неавіаційними формами викорис¬тання повітряного простору, виклала б у власному тексті найбільш значущі і прида¬тні до кодифікації певні приписи МАР ІКАО із зовнішнього і внутрішнього убезпе¬чення цивільної авіації, перетворивши їх на первинні норми міжнародного права, і була б спрямована на квазіуніверсальне затвердження. Новий договір має передба¬чити детальне регулювання понятійного апарату і процедур проведення розсліду¬вання авіапригод і авіакатастроф разом із стимулами і гарантіями до встановлення їх дійсних причин і винуватців, і належного розпорядження цією інформацією. Нова Конвенція повинна закріпити загальну заборону застосування зброї проти цивільних повітряних суден, прийнятність якої забезпечить врегулювання відповідальності держав за порушення відповідних міжнародних зобов’язань на основі моделі, закрі¬пленої у текстах проектів статей КМП про відповідальність держав 2001 р., за умови міжнародно-правового закріплення спеціальних підстав такої відповідальності, спе¬ціальної пріоритетності форм репарації, специфічного змісту контрзаходів і санкцій, уточнення процедур їх застосування. Обґрунтовано, що новий міжнародний договір має становити цілісний інструмент, присвячений убезпеченню цивільної авіації як головній цілі, і бути розрахований на квазіуніверсальне схвалення і застосування державами Світу, а також наднаціональною організацією Європейським Союзом.
При цьому, за збереження поточних прогалин у масиві первинних міжнаро¬дно-правових норм з убезпечення цивільної авіації, доведено необхідність здійснення цілісної кодифікації принципів і норм матеріальної відповідальності держав за міжнародним правом за широке коло діянь зі спричинення шкоди об’єктам цивільної авіації у спеціальному міжнародному договорі, розрахованому на квазіуніверсальне схвалення і застосування.
По-п’яте, з’ясовані в ході дослідження факти дозволяють констатувати, що розвиток міжнародно-правових принципів і норм у сфері убезпечення цивільної авіації триває надто повільно, на окремих напрямках – припинився, потребує активі¬зації і корекції в рамках системного правотворчого підходу з боку спеціалізованого міжнародного співтовариства.
Зафіксовано тривожні явища поширення хибної інформації про нібито достат¬ність і ефективність чинного міжнародно-правового регулювання убезпечення циві¬льної авіації. Окремі науковці, і навіть представники компетентних міжнародних організацій намагаються видавати зміст і вплив політичних, морально-релігійних та інших постулатів, правил і стандартів за зміст діючих, новосформованих міжнаро¬дно-правових норм, тим самим, видавати бажане за дійсне. Проте відірвані від реа¬льності доктринальні „муляжі” принципів і норм міжнародного повітряного права, що заперечуються чинними принципами і нормами міжнародного права, не підтвер¬джуються юридично значущою практикою суб’єктів міжнародного права —не мо¬жуть витримати перевірки ані у міжнародному трибуналі, ані у панелі представників і експертів на міждержавних переговорах. При цьому, вони заважають міжнарод¬ному співтовариству приділити увагу недолікам і проблемам у змісті і формі міжна-родно-правового регулювання, вивчити їх і відреагувати на них.
Важливою причиною уповільнення прогресивного розвитку міжнародного права у цій сфері очевидно є, по-шосте, встановлене в ході дослідження неадеква-тне інституційне забезпечення убезпечення цивільної авіації. Було визначено, що провина за це лежить насамперед на стратегічному спрямуванні політики ІКАО, до мандату якої включені відповідні повноваження і функції. Чиновники ІКАО і ООН виступають промовистими адвокатами збереження status quo ante, нищівно крити¬куючи незалежні проекти організаційних і правових реформ, що разом з більшою роллю міжнародного права і більшою активністю міжнародних інститутів віщують їм тяжку і випробувальну працю, новий рівень конкуренції і відповідальності, до яких вони не готові.
Тому, по-сьоме, одним із ключових висновків дослідження є необхідність по¬ділу мандату ІКАО і утворення нової спеціалізованої міжнародної міждержавної ор¬ганізації із ексклюзивним мандатом на зовнішнє і внутрішнє убезпечення цивільної авіації, його політичне і міжнародно-правове супроводження, що разом частиною функцій і завдань ІКАО має перебрати частину її бюджету, працювати на основі по¬єднання конфронтаційної і «м’якої» моделей співробітництва із державами-членами, сповідувати принцип прозорості і опиратися на міжнародно-правову форму. При цьому, окремі функції що ІКАО успішно реалізує, зокрема формулювання МАР, слід залишити у компетенції ІКАО.
Переходячи до чинників і перспектив окресленого напрямку розвитку міжна¬родного права у царині убезпечення цивільної авіації, констатуємо факт: доля конс¬труктивних перетворень, як у вимірі творення нових і вдосконалення чинних норм міжнародного права, так і в інституційному вимірі, залежатиме від волі держав, ос¬новних суб’єктів міжнародного права. Вони в цілому схильні працювати заради конструктивних змін. Адже убезпечення цивільної авіації, її прогресивний розвиток – об’єктивно необхідні для усіх держав Світу.
Разом із тим, ступінь цієї необхідності різниться від держави до держави, від суспільства до суспільства. Так, існує помітна кількість прибережних держав, мало¬розвинених держав розташованих углибині материків, розглядає розвиток і убезпе¬чення цивільної авіації як другорядне питання, опікуючись збереженням необмеже¬них повноважень для власної армії та поліції, заощадженням бюджетних коштів від витрат на розвиток авіаційної інфраструктури. Природно, це відображує їх політика, право і практика. Умовно, віднесему ці держави до першої групи.
Оскільки існує друга група держав, кількісно не менша і протилежна за сприйняттям зазначеної проблематики. Це держави Мікронезії, разом більше півсо¬тні малих острівних і ексклавних держав і державних територій, які без надійної і безпечної цивільної авіації не можуть існувати у сучасному Світі. Повністю зале¬жить від цивільної авіації економіка і суспільство оточених океаном високорозвине¬них держав: Австралії, острівних Нової Зеландії і Японії. Ще більшу залежність від¬чувають держави і держави in statu nascendi, оточені недружнім сусідством: Тай¬вань, Сінгапур, Куба, Північна і Південна Корея, Ізраїль, Ліван, Палестинська авто¬номія, якщо назвати лише деякі. Перебувають в залежності від інтенсивного цивіль¬ного авіасполучення такі політичні й економічні велетні, як США, Німеччина, Китай і Індія, високотехнологічна і швидкообігова економіка яких «зав’язана» на пришви¬дшене і великообсягове каботажне і транснаціональне пересування осіб і вантажів авіаційним транспортом. У таких країнах Центральної Африки як Чад, Нігер, Цент-ральноафриканська республіка, Бурунді, Малаві, офіційно визнаних найбіднішими країнами Світу, відсутність достатнього комерційного авіаційного сполучення, ви¬кликана небезпекою агресії з території транзитних країн континенту, заважає по¬ліпшенню вкрай поганого економічного стану і реалізації міжнародних програм зменшення бідності. Малі держави Близького Сходу як Катар, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати де спостерігається стрімкий соціально-економічний розвиток де¬монструють підвищену потребу у цивільному авіасполученні, убезпеченому від ре¬гіональних збройних маневрів військових держав США, Ізраїлю, Ірану, Саудівської Аравії і Туреччини.
Слід звернути увагу на наявність природного боргу першої категорії держав перед другою; боргу що становить спільний інтерес міжнародного співтовариства в цілому, і еквівалентний обов’язкові поступитися певною частиною власних друго¬рядних інтересів заради захисту первісних інтересів інших держав. Так само, як прибережні держави поступаються певною частиною власних інтересів на користь держав що не мають виходу до моря у праві на мореплавство і користування по¬ртами, праві на промисел живих ресурсів Світового Океану і експлуатації мінераль¬них ресурсів відкритого моря; таким же чином як загалом міжнародного співтовари¬ства було підтримано відповідні норми Конвенції ООН про морське право 1982 р., — тепер має бути підтримано і реалізовано нові, дієві норми з убезпечення цивіль¬ної авіації, як міжнародної так і національної, від зовнішніх, так само як і від внут¬рішніх, загроз.
Ці норми і принципи, як встановлено дослідженням, не зможуть сформуватися як загальне міжнародне право. Проте доки їх немає в силі, нагромаджуються техно¬логічні нововведення, управлінські і економічні процеси, стабільність і керованість яких залежить від існування цих норм і принципів. Тому поточне зволікання міжна¬родного співтовариства не є розміреним, раціональним вичікуванням. Оскільки міжнародне співтовариство насправді чекає не результатів об’єктивних процесів, не сприятливої нагоди для підготовлених і обґрунтованих дій. А катастрофи глобаль¬ного значення, що може бути спричинена, наприклад, збоєм або диверсією кіберне¬тично-мережевих систем управління повітряним рухом, або масовим збоєм бортової комп’ютеризованої авіоніки — тільки для того, аби «з чистого аркуша» звернутися до проблем, які вже зараз зрозумілі, і висвітлені, зокрема, у цій роботі. Але дочека¬тися хочеться не цього, а превентивних дій міжнародного співтовариства, що повер¬нуть нормам міжнародного права, поряд із приписами МАР, природну роль важли¬вого регулятора явищ і процесів у царині убезпечення цивільної авіації. Прогресив¬ний розвиток міжнародного права у цій сфері висунувся на центральну позицію у порядку денному реформування міжнародного повітряного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аваков М.М., Лукьянович В.И. Незаконное вмешательство в деятельность гражданской авиации и международное право // Советский ежегодник международного права, 1972. Ї М.: Наука, 1974. Ї С.90-99.

2. Актуальные вопросы международного воздушного права / Верещагин А.Н., Грязнов В.С., Колосов Ю.М., Попов Е.П. и др. / Под ред. Пирадова А.С. Ї М.: Межд. отн-я, 1973. Ї 200 с.

3. Алексидзе Л.А. Проблема ius cogens в современном международном праве // Советский ежегодник международного права, 1969. Ї М.: Наука, 1970. Ї С. 127-145.

4. Антипенко В.П. Понятие субъекта преступления терроризм // Государство и право. Ї 2004. Ї №1(53). Ї С. 52-57.

5. Аралов А.Г. Правовой режим пребывания гражданских воздушных судов в международных аэропортах. Автореферат Дисс. канд.юр.наук. 12.00.10 Ї М., 1987. Ї 26 с.

6. Аречага Э.Х. де. Современное международное право : Пер. с исп. / Под ред. Тункина Г.И. Ї М.: Прогресс, 1983. Ї 481 с.

7. Балаховский Я.М. Разрешение споров в международном воздушном праве (роль Совета ИКАО) // Советский ежегодник международного права, 1984 Ї М.: Наука, 1986. Ї С. 159-170.

8. Блищенко И.П. Заключительный Акт Совещания по Сотрудничеству и Безопасности в Европе – дальнейшее развитие международного права // Советское государство и право. Ї 1976 Ї №12 Ї С. 82-90.

9. Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право: основные проблемы. Ї М.: Наука, 1976. Ї 414 с.

10. Бордунов В.Д. Правовой механизм деятельности международных авиационных организаций. Ї М.: Наука, 1989. Ї 169 с.

11. Бордунов В.Д., Котов А.И., Малеев Ю.Н. Правовое регулирование международных полетов / Под ред. Мовчана А.П. Ї М.: Наука, 1988. Ї 207 с.

12. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество государств в борьбе с уголовной преступностью (проблемы деятельности ООН в области предупреждения преступности и обращения с правонарушителями. Ї М.: Межд. отн-я, 1983 Ї 199 с.

13. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. Ї К.: Вища школа, 1981. Ї 311 с.

14. Василенко В.А. Ответственность государств за международные правонарушения. Ї К.: Вища школа, 1976. Ї 267 с.

15. Василенко В.А. Государственный суверенитет и международный договор // Советский ежегодник международного права, 1971. Ї М.: Наука, 1973. Ї С.60-76.

16. Васильев Н.И. Международные авиационные регламенты: юридическая природа и практическое применение. Автореф. Дисс. канд.юр.наук. 12.00.10. Ї М., 1980. Ї 25 с.

17. Васильев Ю.Г. Институт выдачи преступников (экстрадиции) в современном международном праве. Ї М.: Современная экономика и право, 2003. Ї 320 с.

18. Верещагин А.Н. Юридическая природа и особенности технических норм в международном воздушном праве // Советский ежегодник международного права, 1971. Ї М.: Наука, 1973. Ї С. 252-258.

19. Верещагин А.Н. Основные проблемы международного воздушного права. Автореферат Дисс. канд.юр.наук. 12.00.10 Ї М., 1971. Ї 48 с.

20. Верещагин А.Н. Международное воздушное право. Проблемы международно-правового регулирования воздушных сообщений. Ї М.: Межд. отн-я, 1966. Ї 199 с.

21. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. Ї К., Вища школа, 1980. Ї 318 с.

22. Галенская Л.Н. Международная борьба с преступностью. Ї М.: Межд. отн-я, 1972. Ї 167 с.

23. Галенская Л.Н. Право убежища. Ї М.: Межд. отн-я, 1968. Ї 128 с.

24. Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. Ї М.: Межд. отн-я, 1989. Ї 244 с.

25. Арцибасов И.Н., Лукашук И.И. Право вооруженных конфликтов // Курс международного права в 7 т / Под ред Ушакова Н.А. Ї Т. 6 Ї М.: Наука, 1992. Ї С. 218-307.

26. Герасимов Р.О. Реалізація міжнародних зобов’язань України у сфері використання її повітряного простору і убезпечення цивільної авіації. У: Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. Денисова В.Н. Ї К.: Юстініан, 2006. Ї С. 148-171.

27. Герасимов Р.О. Опыт международного регулирования борьбы с незаконными посягательствами на деятельность гражданской авиации // Российский ежегодник международного права, 2003. Ї СПб.: Россия-Нева, 2003. Ї С. 283-291.

28. Герасимов Р.О. Міжнародно-правове регулювання боротьби з актами, що посягають на безпеку міжнародної цивільної авіації // Держава і Право. Ї №14 Ї К.: Інст. Держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. Ї С. 370-377.

29. Гольцов С.Д., Малеев Ю.Н. Применение вооруженной силы государствами как мера превентивной самозащиты ad hoc от внешней угрозы // Московский журнал международного права. Ї 2004. Ї №4(56). Ї С.45-58.

30. Григеленис Я.А. К вопросу о правовой природе Заключительного Акта Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе 1975 г. // Советский ежегодник международного права, 1977. М., Наука,1979. С.161-170.

31. Грязнов В.С., Малеев Ю.Н. Правовые основы международных воздушных сообщений. Ї М.: Моск. Инст-т инж. гражд. авиации, 1987. Ї 120 с.

32. Грязнов В.С. Международные авиаперевозки. Правовые вопросы. М., Юридическая Литература, 1982. Ї 118 с.

33. Даниленко Г.М. Соотношение и взаимодействие международного договора и международного обычая // Советский ежегодник международного права, 1983. Ї М., Наука, 1984. Ї С. 12-24.

34. Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии): Пер. с англ. Ї М.: Межд. отн-я, 1996. Ї 640 с.

35. Дмитрієв О.І. Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. Ї К.: Юрінком Інтер, 2000. Ї 640 с.

36. Дурденевский В.Н. Пять принципов // Международная Жизнь. Ї 1956. Ї №3. Ї С.44-49.

37. Захарова Н.В. Выполнение обязательств, вытекающих из международного договора. Ї М.: Наука, 1987. Ї 138 с.

38. З неба на землю. Проект Повітряного Кодексу України надто простий для існуючої ситуації / Козлов А., Підлісний Є., Поліщук К., Цират Г. // Український Юрист. Ї 2005. Ї № 2(26) Ї С. 16-19.

39. Игнатенко Г.В., Малинин С.А. Новые тенденции в международном нормотворчестве // Советский ежегодник международного права, 1986. Ї М.: Наука, 1987. Ї С.32-45.

40. Мелков Г.М. Международное правов в период вооруженных конфликтов. Ї М.: ВЮЗИ, 1988. Ї 93 с.

41. Каламкарян Р.А. Господство права (Rule of Law) в международных отношениях. Ї М.: Наука, 2004. Ї 494 с.

42. Каламкарян Р.А. Эстоппель как отдельный принцип международного права // Государство и право. Ї 2001. Ї №4. Ї С.75-83.

43. Карпец И.И. Международная преступность. Ї М.: Наука, 1988. Ї 111 с.

44. Карпец И.И. Преступления международного характера. Ї М.: Юр. лит-ра, 1979. Ї 262 с.

45. Карташкин В.А. Международные пакты о правах человека (к вступлению пактов в силу) // Советский ежегодник международного права 1975. Ї М., Наука,1977. Ї С.151-165.

46. Кислов А.К., Крылов С.Б. Государственный суверенитет на воздушное пространство – общепризнанный принцип международного права // Международная Жизнь. Ї 1956. Ї №3. Ї С.34-43.

47. Кислов А.К. Проблема суверенитета государств на воздушное пространство. Дисс. канд.юр.наук. Ї М., 1955.

48. Колосов Ю.М. Ответственность в международном праве. Ї М.: Юр. лит-ра, 1975. Ї 256 с.

49. Колосов Ю.М. Правовые вопросы безопасности гражданской авиации // Международная Жизнь, 1974. Ї №3 Ї С.61-68.

50. Корецкий В.М. Общие принципы права в международном праве. Ї К.: Академия наук СССР, 1957. Ї 52 с.

51. Корецкий В.М. Избранные труды. В 2-х книгах / Под ред. В.Н. Денисова, Н.Н. Ульяновой и др. Ї Кн. 2 Ї К.: Наукова думка, 1989. Ї 414 с.

52. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Ї К.: Наукова думка, 1996. Ї 333 с.

53. Короткий Т.Р. Международно-правовая охрана морской среды от загрязнения с судов. Ї О.: Латстар, 2002. Ї 199 с.

54. Котов А.И. Режим воздушного пространства и правовая регламентация международных полетов. Дисс. канд.юр.наук. 12.00.10 Ї М., 1958. Ї 24 с.

55. Крылов Н.Б. На весах фемиды. США и международное право. Ї М.: Мол. гвардия, 1986. Ї 223 с.

56. Крылов С.Б. История создания Организации Объединенных Наций. Разработка текста Устава Объединенных Наций (1944-1945). Ї М., Инст. межд. отн., 1960. Ї 343 с.

57. Лукашук И.И. Право международной ответственности. Ї М.: Волтерс Клувер, 2004. Ї 432 с.

58. Лукашук И.И. Современное право международных договоров. Ї Т.1 Ї М.: Волтерс Клувер, 2004. Ї 672 с.

59. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. Ї 2-е изд. Ї М.: Бек, 2001. Ї 420 с.

60. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник. Ї 2-е изд. Ї М., 2001. Ї 436 с.

61. Лукашук И.И. Суверенная власть государства в механизме международно-правового регулирования // Советский ежегодник международного права 1977. Ї М., Наука,1979. Ї С.127-144.

62. Лукашук И.И. Международные политические нормы в условиях разрядки напряженности // Советское государство и право, 1976. Ї №8. Ї С. 106-113

63. Ляхов А.Г. Правовое понятие международной гражданской авиации // Советский ежегодник международного права, 1986. Ї М.: Наука, 1987. Ї С.309-314.

64. Ляхов А.Г. «Международно-правовое обеспечение безопасности полетов над открытым морем». В: Сотрудничество государств в исследовании и использовании мирового океана / Под ред. Менжинского В.И. и др. Ї М.: Наука, 1986. Ї С.117-126.

65. Ляхов А.Г. Принцип обеспечения безопасности международной гражданской авиации. Автореферат Дисс. канд.юр.наук. 12.00.10 Ї М., 1986. Ї 25 с.

66. Ляхов Е.Г. Терроризм и межгосударственные отношения. Ї М.: Межд. отн-я, 1991. Ї 213 с.

67. Ляхов Е.Г. Проблемы сотрудничества государств в борьбе с международным терроризмом. Ї М.: Межд. отн-я, 1979. Ї 168 c.

68. Маланчук П. Вступ до Міжнародного права за Ейкхерстом \ Під ред. Буроменського М.В. Ї Х., 2000. Ї 591 с.

69. Малеев Ю.Н. Реабилитация адекватного и пропорционального применения силы // Московский журнал международного права. Ї 2004. Ї №3(55). Ї С.31-47.

70. Малеев Ю.Н., Мовчан А.П. Международное воздушное право // Курс международного права в 7 т / Под ред Верещетина В.С. Ї Т. 5 Ї М.: Наука, 1992. Ї С. 124-166.

71. Малеев Ю.Н. Международно-правовые проблемы режима воздушного пространства. Научный доклад-автореферат Дисс. докт. юрид. наук. Ї М.: Академия Наук СССР, 1987. Ї 48 с.

72. Малеев Ю.Н. Международное воздушное право. Вопросы теории и практики. Ї М.: Межд. отн-я, 1986. Ї 239 с.

73. Малеев Ю.Н. Воздушный Кодекс СССР и международное право // Советский ежегодник международного права, 1983. Ї М.: Наука, 1984. Ї С. 43-54.

74. Малеев Ю.Н., Васильев Н.И. Технические регламенты в международном воздушном праве // Советский ежегодник международного права, 1977. Ї М.: Наука, 1979. Ї С. 172-183.

75. Малеев Ю.Н. Обеспечение безопасности международной гражданской авиации как принцип международного воздушного права // Советский ежегодник международного права, 1975. Ї М.: Наука, 1977. Ї С. 177-189.

76. Малеев Ю.Н. Акты незаконного вмешательства в деятельность гражданской авиации. Понятийно-терминологический аппарат // Советский ежегодник международного права, 1973. Ї М.: Наука, 1975. Ї С.249-257.

77. Малеев Ю.Н. Международно-правовые аспекты борьбы с незаконным захватом воздушных судов. Автореф. Дис. канд.юр.наук. Ї М., 1973. Ї 28 с.

78. Малинин С.А. О правотворческой деятельности межгосударственных организаций // Советский ежегодник международного права, 1971. Ї М.: Наука, 1973. Ї С.173-186.

79. Мамонов В.В. Государственный суверенитет и территориальная целостность Ї главные принципы современой российской государственности // Государство и право. Ї 2004. Ї №4. Ї С.5-12.

80. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. Ї К.: Юрінком Інтер, 2000. Ї 217 с.

81. Международное воздушное право / Бордунов В.Д., Верещагин А.Н., Грязнов В.С., Малеев Ю.Н. и др. / Под ред. Мовчана А.П. Ї М.: Наука, 1980. Ї Т.1. Ї 351 с.

82. Международное право: Учебник. \ Верещетин В.С., Малинин С.А., Тункин Г.И., Шестаков Л.Н., Шибаева Е.А. и др. \ Под ред. Талалаева А.Н. Ї М.: Юр. лит., 1999. Ї 559 с.

83. Международное право: Учебник. \ Cаваськов П.В., Колосов Ю.М., Малеев Ю.Н., Тузмухамедов Б.Р., Черниченко С.В. и др. \ Под ред. Колосова Ю.М. Ї М.: Межд. отн-я, 1998. Ї 618 с.

84. Международное публичное право: Учебник \ Бекяшев К.А., Волосов М.Е., Дмитриева Г.К., Мелков Г.М., Панов В.П. и др. \ Под ред. Бекяшева К.А. Ї М.: Проспект, 1998. Ї 608 с.

85. Международное сотрудничество государств в области прав человека / Денисов В.Н., Овсюк А.М, Мартыненко П.Ф., Рудницкий В.В. и др. / Под ред. Денисова В.Н. Ї К.: Наукова думка, 1987. Ї 263 с.

86. Мережко А.А. Транснациональное торговое право (Lex Mercatoria). Ї К.: Таксон, 2002. Ї 463 с.

87. Милинчук В.В. Новые тенденции международного сотрудничества в сфере уголовного процесса: концепция транснационального правосудия // Государство и право. Ї 2004. Ї №1. Ї С.87-97.

88. Милинчук В.В. Институт взаимной правовой помощи по уголовным делам: Действующая практика и перспективы развития. Ї М.: Юрлитинформ, 2001. Ї 352 с.

89. Мовчан А.П. Организация и международный правопорядок (к 40-летию ООН) // Советский ежегодник международного права, 1985. Ї М.: Наука, 1986. Ї С.11-32.

90. Морозов Г.И. Международные организации. Ї М.: Юр. лит-ра, 1974. Ї 332 с.

91. Рижий В.І. Міжнародне повітряне право. У: Міжнародне право. Основні галузі \ Під ред. Буткевича В.Г. Ї К., 2004. Ї С. 428-480.

92. Рыжий В.И. Проблемы кодификации и прогрессивного развития международного воздушного права в области борьбы с актами незаконного вмешательства в деятельность гражданской авиации // Советский ежегодник международного права, 1986. Ї М.: Наука, 1987. Ї С.160-174.

93. Рыжий В.И. Международно-правовые последствия актов незаконного вмешательства в деятельность гражданской авиации. Автореферат Дисс. канд.юр.наук. Ї К., 1983. Ї 23 с.

94. Рыжий В.И. Международно-правовые последствия актов незаконного вмешательства в деятельность гражданской авиации. Диссертация канд.юр.наук. Ї К., 1983.

95. Смирнов Ю.М. Взаимоотношения региональных авиационных организаций с ИКАО (правовая основа, юридические акты) // Советский ежегодник международного права, 1985. Ї М.: Наука, 1987. Ї С. 134-143.

96. Талалаев А.Н. Венская Конвенция о праве международных договоров. Комментарий. Ї М.: Юр. лит., 1997. Ї 335 с.

97. Тероризм: сучасний стан та міжнародний досвід боротьби // Усенко О.В., Коваленко В.В., Мельник А.О., Калюжний Р.А. та ін. / Під ред. Кондратьєва Я.Ю., Романюка Б.В. Ї К.: Нац. Акад. внутр. Справ України 2003. Ї 452 с.

98. Тиунов О.И. Принцип соблюдения договоров в международном праве. Ї Пермь, Пермск. гос. унив-т, 1976. Ї 151 с.

99. Тихонов В.М. Международные авиационные организации. Ї М.: Транспорт, 1986. Ї 287 с.

100. Тункин Г.И. Теория международного права (репринт под ред. Шестакова Л.Н.) Ї М.: Зерцало, 2000. Ї 397 с.

101. Тункин Г.И. Право и сила в международной системе. М.: Межд. отн-я, 1983. Ї 199 с.

102. Харрис Г.Дж. Использование стандартов и рекомендуемой практики ИКАО в авиационном праве // Российский Ежегодник Международного Права, 2002. Ї СПб: Россия-Нева, 2002. Ї С.260-264.

103. Харрис Г. Дж. Принципы и приложения к Конвенции ИКАО по международной гражданской авиации и их реализация в России и странах СНГ // Российский Ежегодник Международного Права, 2001. Ї СПб: Россия-Нева, 2001. Ї С. 315-320.

104. Фуркало В.В. Международно-правовая защита гражданского населения в условиях вооруженного конфликта \ Під ред. Денисова В.Н. Ї К.: Наукова думка, 1986. Ї 143 с.

105. Шестаков Л.Н. Императивные нормы в системе современного международного права. Ї М.: МГУ им. Ломоносова, 1982. Ї 120 с.

106. Шибаева Е.А. Специализированные учреждения ООН // Курс международного права в 7 т / Под ред Ушакова Н.А. Ї Т. 6 Ї М.: Наука, 1992. Ї С. 108-134.

107. Шибаева Е.А. Специализированные учреждения ООН. Ї М.: Межд. отн-я, 1966. Ї 112 с.

108. RIR Abeyratne Aviation Trends in the New Millennium (Ashgate Publishing London 2000).

109. RIR Abeyratne Aviation Security: Legal and Regulatory Aspects (Ashgate Publishing Aldershot 1998).

110. RIR Abeyratne ‘Some Recommendations for a New Legal and Regulatory Structure for the Management of the Offense of Unlawful Interference with Civil Aviation’ (1998) 25 Transportation Law Journal 115-152.

111. RIR Abeyratne Legal and Regulatory Issues in International Aviation (Transnational Publishers New York 1996).

112. RIR Abeyratne ‘The Effects of Unlawful Interference with Civil Aviation on World Peace and the Social Order’ (1995) 22 Transportation Law Journal 449-494.

113. RIR Abeyratne ‘Hijacking and the Tehran Incident - A World in Crisis?’ (1985) 10 Air Law 120-133.

114. RIR Abeyratne ‘Aerial Piracy and Extended Jurisdiction in Japan’ (1984) 33 International and Comparative Law Quarterly 596-609.

115. A Abramovsky ‘The Montreal Convention for the Suppression of Unlawful Seizure and Interference with Aircraft, Part II of the Montreal Convention’ (1975) 14.2 Columbia Journal of Transnational Law 271-315.

116. A Abramovsky ‘Multilateral Conventions for the Suppression of Unlawful Seizure and Interference with Aircraft. Part III: The Legality and Political Feasibility of a Multilateral Air Security Enforcement Convention’ (1975) 14.4 Columbia Journal of Transnational Law 451-489.

117. J Adams The Financing of Terror (Simon and Schuster New York 1989).

118. SK Agrawala Aircraft Hijacking and International Law (Oceana Publications New York 1973).

119. D Akande ‘International Organizations’ in M Evans (ed) International Law (University Press Oxford 2003) 269-297.

120. M Akehurst ‘The Use of Force to Protect Nationals Abroad’ (1976/1977) 5 International Relations 3-23.

121. M Akehurst ‘Note. The Hierarchy of Sources in International Law’ (1974/1975) XLVII British Yearbook of International Law 273-285.

122. Y Alexander, E Sochor Aerial Piracy and Aviation Security (Martinus Nijhoff Dordrecht 1990).

123. G Assonitis ‘The Greek Airspace: The Legality of a Paradox’ (1997-1998) 8 Journal of Legal Studies of the US Air Force Academy 79-100.

124. I Awford ‘Civil Liability Concerning Unlawful Interference with Civil Aviation’ (1987) XII/3 Air Law 120-142.

125. O Barreto ‘Safety Oversight: Federal Aviation Administration, International Civil Aviation Organization, and Central American Aviation Safety Agency’ (2002) 67 Journal of Air Law and Commerce 651-682.

126. AM Beresford ‘Surveillance Aircraft and Satellites: A Problem of International Law" (1960) 27 Journal of Air Law and Commerce 107-142.

127. F Beveridge ‘The Lockerbie Cases’ (1999) 48 International and Comparative Law Quarterly 658-663.

128. P Birnie, A Boyle International Law and the Environment (University Press Oxford 2002).

129. R Bloom ‘Commentary on the Motivational Psychology of Terrorism Against Transportation Systems: Implications for Airline Safety and Transportation Law’ (1998) 25 Transportation Law Journal 175-194.

130. M Bourbonniere, L Haeck ‘Military Aircraft and International Law: Chicago Opus 3’ (2001) 66 Journal of Air Law and Commerce 875-978.

131. D Bowett ‘Reprisals Involving Recourse to Armed Force’ (1972) 66 American Journal of International Law’ 1-44.

132. RP Boyle ‘International Action to Combat Aircraft Hijacking’ (1972) 3 Lawyers of the Americas: The University of Miami Journal of International Law 37-52.

133. RP Boyle ‘The Tokyo Convention on Offences and Certain Other Acts Committed on Board Aircraft’ (1964) 30 Journal of Air Law and Commerce 305-338.

134. JL Brierly The Law of Nations (5th ed Clarendon Press Oxford 1956).

135. H Brosche ‘The Arab Oil Embargo and the United States Pressures against Chile’ (1974) 7 Case Western Reserve Journal of International Law 1-42.

136. DJL Brown Public International Law (Sweet and Maxwell London 1970).

137. I Brownlie Principles of Public International Law (5th ed University Press Oxford 1998).

138. T Buergenthal Law-Making in the International Civil Organization (University Press Syracuse 1969).

139. J Busuttil ‘The Bonn Declaration on International Terrorism: A Non-Binding International Agreement on Aircraft Hijacking’ (1982) 31 International and Comparative Law Quarterly 474-506.

140. CF Butler ‘The Path to International Legislation Against Hijacking’ in E McWhinney (ed) Aerial Piracy and International Law (Oceana Publications New York 1971) 27-35.

141. K Campbell ‘The Emotional Trauma of Hijacking, Who Pays?’ (1985) 74 Kentucky Law Review 599-634.

142. M Carron ‘Victim Compensation for Hostages of Terrorism Involving Aircraft: From Warsaw and Beyond’ (1989) 12 Suffolk Transnational Law Journal 395-459.

143. L Cartou Le Droit Aйrien (Paris 1963) Ї Цит. за: Бордунов В.Д. Правовой механизм деятельности международных авиационных организаций. Ї М.: Наука, 1989. Ї 169 с.

144. A Cassese International Law (University Press Oxford 2001).

145. A Cassese International Criminal Law (University Press Oxford 2003).

146. K Chamberlain ‘Collective Suspension of Air Services with States which Harbor Hijackers’ (1983) 32 International and Comparative Law Quarterly 619-697.

147. H Charlesworth, C Chinkin ‘The Boundaries of International Law: A Feminist Analysis’ (University Press Manchester 2000).

148. B Cheng ‘The Destruction of KAL Flight KE007’ in JW Storm van's Gravesande, A Van der Veen Vonk (Eds) Air Worthy. Liber Amicorum Honouring Professor Dr IHPh Diederiks-Verschoor (Kluwer Law Deventer 1985) 49-74.

149. B Cheng The Law of International Air Transport (Oceana Publications New York 1962) 726 p.

150. B Cheng ‘Centrifugal Tendencies in Air Law’ (1957) 10 Current Legal Problems 197-211.

151. B Cheng General Principles of Law as Applied by International Courts and Tribunals (Institute of World Affairs London 1953).

152. JT Choi Aviation Terrorism. Historical Survey, Perspectives and Responses (St Martin’s Press St Andrews 1994).

153. DY Chung Some Legal Aspects of Aircraft Hijacking in International Law (PhD Thesis University of Tennessee 1976).

154. RR Churchill, G Ulfstein ‘Autonomous Institutional Arrangements in Multilateral Environmental Agreements: A Little-Noticed Phenomenon in International Law’ (2000) 94 American Journal International Law 623-659.

155. LS Clark ‘Implementation of an International Enforcement System’ in E McWhinney (ed) Aerial Piracy and International Law (Oceana Publications New York 1971) 94-96.

156. C Coughlin ‘Aviation Security and Terrorism: A Review of the Economic Issues’ (2002) Federal Reserve Bank of St. Louis Review 14-37.

157. JR Crawford, S Olesson ‘The Nature and Forms of International Responsibility’ in M Evans (ed) International Law (University Press Oxford 2003) 445-472.

158. JR Crawford The International Law Commission’s Articles on State Responsibility. Introduction, Text and Commentaries (University Press Cambridge 2002).

159. JR Crawford ‘The Criteria for Statehood in International Law’ (1976-1977) XLVIII British Yearbook of International Law 93-182.

160. JR Crawford The Creation of States in International Law (Clarendon Press Oxford 1979).

161. JH Daniel III ‘Reform in Airport Security: Panic or Precaution’ (2002) 53 Mercer Law Review 1623-1646.

162. WJ Davis Aeronautical Law (Parker Stone and Baird Co Los Angeles 1930).

163. J De Arechaga ‘International Law in the Past Third of a Century’ (1978) 159/I Recueil des Cours a l'Academie de Droit International de La Haye 1-344.

164. DJ Degan General Principles of Law (A Source of General International Law) (1992) 3 Finnish Yearbook of International Law 1-102.

165. PS Dempsey ‘Compliance and Enforcement in International Law: Achieving Global Uniformity in Aviation Safety’(2004) 30 North Carolina Journal of International and Commercial Regulation 7.

166. PS Dempsey ‘Aviation Security: the Role of Law in the War Against Terrorism’ (2003) 41 Columbia Journal of Transnational Law 649-807.

167. PS Dempsey ‘Pennies From Heaven: Breaking Through the Liability Limitations of Warsaw’ (1997) 22 Annals of Air and Space Law 267-327.

168. PS Dempsey, RM Hardaway, WE Thoms Aviation Law and Regulation (West Publishing St Paul 1993).

169. PS Dempsey Law and Foreign Policy in International Aviation (Transnational Publishers New York 1987).

170. E Denza ‘The Relationship between International and National Law’ in: M Evans (ed) International Law (University Press Oxford 2003).

171. IHP Diederiks-Verschoor An Introduction to Air Law (5th ed Kluwer The Hague 1993).

172. SL Dow ‘Comment. Airport Security, Terrorism, and the Fourth Amendment: A Look Back and a Step Forward’ (1993) 58 Journal of Air Law and Commerce 1149-1170.

173. J Ducrest ‘Legislative and Quasi-legislative Functions of ICAO: Towards Improved Efficiency’ (1995) 20 Annals of Air and Space Law 343-366

174. AE Du Perron ‘Eurocontrol: Liability and Jurisdiction’ in JW Storm van's Gravesande, A Van der Veen Vonk (Eds) Air Worthy. Liber Amicorum Honouring Professor Dr IHPh Diederiks-Verschoor (Kluwer Law Deventer 1985) 137-149.

175. ET Ellett ‘International and U.S. Legal and Policy Impediments to the Growth of the Airline Industry: Time for a Change in the World Order?’ (1991) 5 Air and Space Lawyer 3-15.

176. C Emanuelli ‘Legal Aspects of Aerial Terrorism: The Piecemeal versus the Comprehensive Approach’ (1975) 10 Journal of International Law and Economics 503-534;

177. AE Evans ‘Aircraft Hijacking: What Is Being Done?’ (1973) 67 American Journal of International Law 641-659.

178. AE Evans ‘Aircraft Hijacking Control: Examining International Cooperation, Extradition and Treaties (1971) 36 Journal of Air Law and Commerce 171-181.

179. AE Evans ‘Aircraft Hijacking: Its Cause and Cure’ (1969) 63 American Journal of International Law 695-717.

180. AE Evans, JF Murphy (eds) Legal Aspects of International Terrorism (Lexington Books Lanham 1978).

181. J Evans ‘Hijacking Civil Liberties: The USA Patriot Act of 2001’ (2002) 33 Loyola University of Chicago Law Journal 933-969.

182. P Fauchille Le Domaine General de Droit International Public (1901) vol 3 Ї Цит. По: Верещагин А.Н. Международное воздушное право. Проблемы международно-правового регулирования воздушных сообщений (1966).

183. MJ Fenello ‘Technical Prevention of Air Piracy’ (1972) 585 International Conciliation 30.

184. ME Fingerman ‘Comment. Skyjacking and the Bonn Declaration of 1978: Sanctions Applicable to Recalcitrant Nations’ (1980) 10 California Western International Law Journal 123-151.

185. D Fiorita ‘Aviation Security: Have All the Questions Been Answered?’ (1995) 20 Annals of Air and Space Law 69-103.

186. GF FitzGerald ‘Toward Legal Suppression of Acts Against Civil Aviation’ (1971) 585 International Conciliation 66-73.

187. GF FitzGerald ‘Development of International Legal Rules for the Repression of the Unlawful Seizure of Aircraft’ (1969) VII Canadian Yearbook of International Law 269.

188. G Fitzmaurice ‘Some Problems Regarding the Formal Sources of International Law’ (1958) Symbolae Verzijl 153-176.

189. PAA Fossungu ‘The ICAO Assembly: The Most Unsupreme of Supreme Organs in the United Nations System? A Critical Analysis of Assembly Sessions’ (1998) 26 Transportation Law Journal 1-49.

190. TM Frank Recourse to Force. State Action against Threats