МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН В ЄВРОПІ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН В ЄВРОПІ 12
1.1. Становлення та розвиток міжнародно-правових засад регулювання соціальних відносин в європейському регіоні 12
1.2. Організаційно-правові засади діяльності Ради Європи в соціальній сфері 29
1.3. Правові засади Європейського Союзу у соціальній сфері 38
1.4. Правовий зв'язок Ради Європи та Європейського Союзу в соціальній сфері
49
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН В РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ 59
2.1. Соціальні стандарти Ради Європи 59
2.2. Міжнародно-правові аспекти участі України в Європейській соціальній хартії
78
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН В РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 93
3.1. Характеристика компетенції інституційних органів Європейського Союзу у соціальній сфері 93
3.2. Правовий статус рішень Європейського Союзу у соціальній сфері 111
3.3. Система конвенційних норм Європейського Союзу у соціальній сфері 141
3.4. Участь Європейського Союзу в Конвенціях Міжнародної організації праці 146
3.5. Гармонізація законодавства України з соціальними стандартами права Європейського Союзу
156
ВИСНОВКИ
176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Європейська інтеграція стала визначальним чинником розвитку країн континенту у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. В процесі об’єднання цих держав було знайдено та використано цілу низку принципово нових механізмів та методів, спрямованих на вирішення економічних, політичних та інших проблем, пов’язаних з їх відновленням після Другої світової війни. Серед цих проблем найбільш складною виявилася соціальна сфера, яка найбільше зачіпає життя людини та її добробут. І не випадково, що ці питання лише порівняно нещодавно стали предметом активного співробітництва європейських держав спочатку в рамках регіональних міжнародних організацій. Значні успіхи в співробітництві держав у соціально-економічній сфері демонструє Європейський Союз; захист соціальних прав людини є пріоритетом Ради Європи. Важливість аналізу здобутків цих європейських інституцій у соціальній сфері підкреслюється ще й тим, що вони щільно взаємодіють між собою з відповідної проблематики.
Все це обумовлює актуальність міжнародно-правового регулювання соціальних відносин в Європі, тим більше, що ця проблематика ще недостатньо висвітлена у вітчизняній науці міжнародного права.
Окремі аспекти цієї тематики, зокрема питання історичного розвитку ідеї Європи як сукупності правових держав, сучасного змісту європейського права, права Європейського Союзу, правової діяльності Ради Європи досліджувалися у працях М.М. Антонович, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, М.М. Гнатовського, О.І. Головко, В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, Л.Г. Заблоцької, О.В. Задорожнього, В.Є. Мармазова, В.І. Муравйова, В.В. Мицика, В.Ф. Опришка, А.В. Омельченка, А.В. Пашкова, І.С. Піляєва, О.В. Скрипнюка, Н.С. Сидоренко, А.С. Фастовець, С.В. Шевчука тощо.
Питанням європейського права та реалізації соціальної політики в європейських інституціях присвячені праці дослідників з пострадянських держав, а саме Е.М. Амєтістова, В.В. Безбаха, С.А. Горшкової, Л.М. Ентіна, Ю.Д. Ільїна, А.Я. Капустіна, C.Ю. Кашкіна, В.А. Карташкіна, І.Я. Кисельова, І.І. Лукашука, Е.А. Лукашової, В.К. Пучинського, Б.Н. Топорніна, А.Х. Саїдова, Є.Т. Усенка.
Великий інтерес до соціальних питань спостерігається в роботах зарубіжних фахівців, зокрема М. Араха, Е. Бредлі, Д. Гомьєна, Д. Дінана, Л.Зваака, Ф. Люшера, Р. Рісдаля, Л. Самуеля, М. Сассолі, А.Татама, Ж. Тускоза, Е. Хартлі, Д. Харріса, Ф. Фабріціуса.
Разом з тим, існує потреба у продовженні досліджень з міжнародно-правового регулювання соціальних відносин в Європі у світлі розвитку інтеграційних процесів, що сприятиме подальшому розвитку наук міжнародного права та порівняльного правознавства в Україні.
Актуальність теми обумовлюється також розвитком співробітництва України з Європейським Союзом, що здійснюється на основі Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами (ЄС) та їх державами-членами (УПС), яка включає й соціальну сферу. Україна зобов’язалася проводити адаптацію законодавства України до соціальних стандартів Європейського Союзу і результатом цього, зокрема, стала ратифікація нею Переглянутої Європейської соціальної хартії 1996 р. (ЄСХ(п)), яка є основним документом як Ради Європи, так і Європейського Союзу в сфері захисту соціальних прав людини. Крім того, у 2008 р. має бути розроблена нова «Посилена угода» між Україною та Європейським Союзом, у якій планується поглиблене співробітництво України в соціальній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розбудова державності України», науково-дослідної роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у світовий та європейський простір» (державний реєстраційний №011 БФ048-01).
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є розкриття особливостей міжнародно-правового регулювання соціальних відносин в Європі, зокрема комплексний аналіз правових основ соціальних стандартів Ради Європи та соціальної сфери Європейського Союзу, правових засобів їх поширення на Україну з метою впровадження європейських стандартів у регулюванні соціальної політики.
Наведена мета зумовила постановку й вирішення таких наукових завдань:
 проаналізувати теоретичні засади правового регулювання соціальних відносин у європейському регіоні;
 висвітлити еволюцію становлення і розвитку міжнародно-правового регулювання соціальних відносин в рамках Ради Європи і Європейського Союзу;
 визначити правовий зміст європейських стандартів у сфері соціальних відносин, виходячи з міжнародно-правової практики;
 проаналізувати правові механізми регулювання соціальних відносин у Європейському Союзі;
 охарактеризувати організаційно-правові засади співробітництва України з Європейським Союзом в соціальній сфері;
 з’ясувати міжнародно-правові аспекти участі України у Переглянутій Європейській соціальній хартії.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини у соціальній сфері в рамках Ради Європи та Європейського Союзу.
Предметом дослідження є юридичний аналіз соціальних стандартів Ради Європи у співвідношенні до вирішення соціальних питань Європейського Союзу, а також механізми їх реалізації на інституційному рівні.
Методологічні основи дослідження. Вибір методів та методології обумовлені науковою і прикладною доцільністю. Методологічною основою цього дослідження є загальнофілософський діалектичний метод, метод системного аналізу суспільних відносин, що виникають у зв’язку з процесами регіональної інтеграції на європейському континенті, формально-юридичний метод, що дозволяє проаналізувати юридичний зміст актів, які становлять основу правового регулювання соціальних питань в рамках Ради Європи та Європейського Союзу, а також порівняльний метод, який при аналізі соціальних стандартів названих європейських структур дає можливість встановити основні закономірності розвитку соціальних відносин в Європі. Використано також історичний метод у процесі дослідження генезису та еволюції міжнародно-правового регулювання соціальних відносин в Європі.
Наукова достовірність результатів дослідження підтверджується його емпіричною базою, яку становлять документи, що визначають правові засади соціальної політики як Європейського Союзу, так і Ради Європи, зокрема установчі договори Європейського Союзу і Європейських Співтовариств, регламенти, директиви, рішення Європейської Ради та інші правові акти органів Європейського Співтовариства, Хартії з соціальних питань, Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р., Хартія Європейського Союзу про основні права 2000 р. Значну увагу було приділено практиці Суду ЄС щодо правового забезпечення і регулювання соціальних питань.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є комплексним дослідженням міжнародно-правового регулювання соціальних відносин у Європі. Автор обґрунтовує правові засади здійснення європейського вибору України, спрямованого на поглиблення співробітництва України з Європейським Союзом та Радою Європи в соціальній сфері.
Основні наукові положення дослідження, що виносяться на захист як особистий внесок дисертанта, полягають у такому:
1. Доведено, що характер правового регулювання соціальних відносин у європейському регіоні дає підстави говорити про його розвиток у двох напрямах: Ради Європи та Європейського Союзу, які взаємодіють між собою.
2. Визначено історичні етапи розвитку міжнародно-правового регулювання соціальних відносин в Європі, що пов’язані з рівнем участі інститутів Європейського Союзу, Ради Європи та держав-членів, а саме: перший етап віддзеркалює імплементацію положень Римського договору шляхом прийняття у 1974 р. “Першої програми дій в соціальній сфері”, Хартії основних соціальних прав трудящих ЄС, Європейської соціальної хартії 1961 р. (Рада Європи); другий етап, що почався у 90-і роки ХХ ст., характеризується розширенням співпраці держав-членів в рамках Європейського Союзу, прийняттям Маастрихтської угоди, а пізніше Амстердамського договору, Протоколу про внесення поправок до Європейської соціальної хартії 1961 року та Додаткового протоколу до Європейської соціальної хартії 1995 р., в якому встановлено систему колективного оскарження; та третій етап, пов'язаний з прийняттям у 1996 р. в рамках Ради Європи Переглянутої Європейської соціальної хартії та Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 р.
3. Розвинуто ідею, що в контексті цього дослідження соціальну політику Європейського Союзу та соціальну політику Європейського Співтовариства можна вважати ідентичними поняттями, оскільки її правове регулювання здійснюється за допомогою установчих договорів як Європейського Співтовариства, так і Європейського Союзу і розвивається наступною практикою їх здійснення.
4. Обґрунтовано, що європейська соціальна ідея у юридичному та інституційному плані втілилася в європейську соціальну модель з власним правовим механізмом реалізації.
5. Виявлено специфіку наднаціонального характеру регулювання соціальних відносин в рамках Європейського Союзу, яка зумовлена інтеграційними процесами, зокрема пріоритетом правових актів Європейського Союзу із соціальних питань над актами внутрішнього права країн-членів.
6. Узагальнено практику імплементації державами стандартів ЄСХ(п) як на рівні спеціальних механізмів Ради Європи, так і на рівні держав-членів, що має принципове значення для відновлення порушених соціальних прав.
7. Доведено, що відсутність контролю в соціальній сфері негативно впливає на ефективність дотримання державами-учасницями стандартів Переглянутої європейської соціальної хартії, хоча існуючий контрольний механізм ЄСХ(п) за здійсненням цих стандартів зазнав деяких позитивних змін, особливо з питань належної підготовки та розгляду доповідей.
8. Визначено, що Україна не використала всіх можливостей, які необхідні для гармонізації законодавства України з соціальними стандартами права Європейського Союзу під час виконання УПС. На даний час співробітництво України та Європейського Союзу з соціальних питань сконцентровано навколо підписання нової «Посиленої угоди» між Україною та Європейським Союзом. Ці недоліки певною мірою компенсуються двосторонніми угодами України з країнами-членами Європейського Союзу у соціальній сфері, в яких надаються гарантії захисту соціальних прав громадян обох Сторін.
Практичне значення дисертаційного дослідження. Положення дисертації можуть бути використані для визначення напрямів політики України в соціальній сфері, участі в європейських регіональних організаціях, а також у правотворчій діяльності. Ці результати мають значення для ефективної діяльності національних установ, що займаються гармонізацією права України з правом Європейського Союзу та Ради Європи (Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України, Верховної Ради України та ін.). Результати дослідження можуть бути корисними в роботі українських судових органів, аналітичних центрів, що надають консультативну допомогу з питань гармонізації права України з європейським правом, у роботі спільних комітетів «України – Європейський Союз», представництв України в європейських країнах тощо. Значення даного дослідження для України вбачається в тому, що сформульовані в дисертації висновки й теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвиткові науки міжнародного права, насамперед досліджень, які стосуються соціальних прав людини.
Положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій при викладанні навчального курсу «Міжнародне публічне право», спецкурсів «Право міжнародних організацій», «Право Європейського Союзу», «Європейське право». На основі дисертаційного дослідження автором запропоновано запровадити спецкурс «Європейське соціальне право».
Апробація і публікація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де проведено її обговорення.
Основні теоретичні положення та висновки дисертації виносилися на обговорення на науково-практичну конференцію, яка проводилися у Києві в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (13 квітня 2000 р.), тези виступу опубліковано. Положення дисертаційного дослідження були використані при підготовці матеріалів міжнародного семінару “Рівний статус і права жінок”, який проводився Всеукраїнською громадською організацією «Українська асоціація міжнародного права» спільно з Інститутом гуманітарного права та прав людини імені Рауля Валенберга (м. Лунд, Швеція) 21–25 серпня 2006 року в м. Києві. Також матеріали дисертації були використані при підготовці навчально-методичного комплексу і матеріалів лекційного курсу та семінарських занять з навчальної дисципліни «Проблеми соціальної політики держави», що викладається в Інституті підготовки кадрів Національної академії прокуратури України.
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття у п’яти наукових статтях та тезах доповіді на конференції.
Структура та обсяг дослідження зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 198 сторінки, список використаних джерел дисертації – 18 сторінок і містить 218 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Наукова новизна дисертаційного дослідження та актуальність відображається, насамперед, у наступних найбільш важливих тезах, які обґрунтовуються і підтверджуються запропонованими як в цьому розділі висновками, так і висновками, які надаються в кінці кожного розділу. Надані в цьому розділі висновки вважаються автором найбільш вагомими.
1. Ідеї щодо соціальних та економічних прав виникли та утвердилися паралельно із створенням двох потужних організацій на європейському континенті – Ради Європи та Європейського Союзу, їхня діяльність надала значний поштовх розвитку соціальних відносин в Європі. На сьогодні характер правового регулювання соціальних відносин в європейському регіоні дає підстави говорити про розвиток цих відносин у двох напрямах: в рамках Ради Європи та Європейського Союзу.
2. Розвиток соціальних відносин в Європі пройшов три етапи. Перший етап характеризується імплементацією положень Римського договору, прийняттям “Першої програми дій в соціальній сфері” у 1974 році, Хартії основних соціальних прав трудящих ЄС, прийняттям та реалізацією Європейської соціальної хартії 1961 року (Рада Європи). Другий етап-початок 90-х років – був відзначений розширенням співпраці держав-членів у рамках Євросоюзу, прийняттям Маастрихтської угоди, а пізніше Амстердамського договору та Протоколу про внесення поправок до Європейської соціальної хартії 1961 року та Додаткового протоколу до Європейської соціальної хартії у 1995 році, який передбачив систему колективного оскарження. Нарешті, у 1996 році в рамках Ради Європи була ухвалена Переглянута Європейська соціальна хартія. Початок XXI століття ознаменував третій етап розвитку соціальних відносин прийняттям Хартії основних прав Європейського Союзу на самміті у грудні 2000 року в м. Ніцца. Можна стверджувати, що Хартія 2000 р. намагається охопити та узагальнити світові досягнення у сфері захисту прав людини, в тому числі і соціальних, що було поштовхом до створення Європейської конституції, яка наразі не виправдала сподівань, які на неї покладалися, у світлі чого 13 грудня 2007 р. був підписаний Лісабонський договір.
3. Співробітництво держав-членів Ради Європи у соціальній сфері відбувається за допомогою двох притаманних цій міжнародній організації механізмів – конвенційного (розробка та прийняття регіональних міжнародних договорів у соціальній сфері) та рекомендаційного (надання Комітетом Міністрів рекомендацій державам з метою поліпшення соціальних стандартів та контролю за виконанням державами-членами Ради Європи їх конвенційних зобов’язань, що є політичним моніторингом. Суттєва частина політичного моніторингу стосується контролю за правовими механізмами держав-членів, зокрема питань імплементації в їх законодавство міжнародно-правових інструментів.
4. Контрольний механізм спостереження за виконанням державою взятих на себе зобов’язань по Переглянутій Європейській соціальній хартії, його створення і функціонування є одним з найбільш значних досягнень в європейському регулюванні соціальних прав людини за останні півстоліття. Позасудовий контроль впливає на ефективність застосування норм і принципів міжнародного права на їх дотримання кожною державою-учасницею членом Ради Європи, стороною Переглянутої Європейської соціальної хартії. Метою контрольного механізму не є примус або застосування санкцій до держав за невиконання зобов’язань, а лише контроль за втіленням в життя положень договору про Раду Європи та Європейської соціальної хартії, допомога державі шляхом прийняття відповідних регламентів та рекомендацій.
5. Ратифікація Україною Переглянутої Європейської соціальної хартії є найбільшим досягненням нашої країни на шляху вдосконалення законодавства та приведення його у відповідність до європейських стандартів. Разом з тим, ратифікація ЄСХ(п) зобов’язує державу не тільки закріпити відповідні норми у національному законодавстві, а й забезпечити їх практичну реалізацію. На основі аналізу виявлена відповідність українського законодавства ЄСХ(п) і зроблено висновок, що як член Ради Європи Україна прагне привести своє законодавства до стандартів Переглянутої європейської соціальної хартія і це відображається у прийнятті застережень до багатьох законодавчих актів, підвищення рівня заробітної плати, боротьбі з безробіттям і т.д.
6. Договірне закріплення прав людини майже не вплинуло на формування Європейських Співтовариств. Ця проблематика розроблялася переважно в рамках Ради Європи. Існував розподіл сфер інтересів між ЄС і Радою Європи, проте з часом стало очевидним, що правова система без положень про права людини може спричинити конституційні ускладнення для деяких країн ЄС. Рада Європи і Євросоюз доповнювали один одного протягом багатьох років, уникаючи конкуренції та непотрібного дублювання. Питання про приєднання Європейського Союзу до Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. було внесено на розгляд Суду ЄС, який відхилив можливість приєднання з огляду на те, що Європейський Союз не має компетенції у сфері захисту прав людини. До Договору, що запроваджує Конституцію для Європи додано протокол, який визначає вимоги до приєднання Євросоюзу в цілому до Конвенції 1950 р. Зокрема, таке приєднання має відбуватися з урахуванням особливостей права ЄС та не повинно зачіпати зобов'язань держав-членів ЄС, що випливають з їхнього індивідуального членства у Конвенції 1950 року.
7. На підставі застосування положень установчих договорів ЄС з соціальних питань та у результаті реалізації правотворчими органами своїх завдань у сфері соціальних відносин була сформована правова база для регулювання соціальних відносин у рамках ЄС.
8. Інституційний механізм регулювання соціальних відносин в рамках Євросоюзу складається з органів Євросоюзу, що опікуються соціальними питаннями: Європейська Рада, Рада Євросоюзу, Європарламент, Комісія, та низкою допоміжних органів. Система допоміжних органів ЄС у сфері соціальних відносин є надзвичайно складною. Вона передбачає наявність як допоміжних органів ЄС, створених на підставі установчих договорів, так і цілої низки структурних одиниць у рамках основних органів Комісії ЄС, Ради та Європарламенту, завданнями яких є виконання повноважень основних органів та сприяння співробітництва між соціальними партнерами, різними суспільними групами. Розгалуженість системи допоміжних органів ЄС в соціальній сфері зумовлює його неефективність, про що свідчить наявність дорадчих комітетів з дублюючими повноваженнями в різних сферах соціальної політики.
9. Поступове розширення компетенції інститутів європейських інтеграційних об’єднань, які дістали назву наднаціональних, привело до поширення їхніх повноважень в сфері соціальної політики. Засоби регулювання соціальної політики в рамках ЄС передбачають формування каталогу основних соціальних прав громадян держав-членів, а також шляхом прийняття нормативних актів органами ЄС, які мають пряму дію права ЄС, яка уможливлює захист прав фізичних осіб усупереч національним нормам, несумісним з правом ЄС.
10. Вперше Євросоюз володіє документом, що узагальнює і систематизує досвід міжнародних універсальних і європейських організацій. Хартія 2000 р. закріпила та розширила можливості судового захисту прав громадян, які перебувають на території ЄС. Новелою Хартії 2000 р. є регулювання прав і свобод, які випливають з Конвенції 1950 р., двох так званих “соціальних” хартій, які були прийняті Радою Європи та ЄС, а також з судової практики Суду ЄС та Європейського суду з прав людини. Це все, на думку автора, свідчить про тенденції уніфікації соціальних стандартів ЄС і Ради Європи, а також судової практики з соціальних прав людини та існуючих в Європі механізмів їх захисту.
11. Європейська соціальна хартія 1961 року – основне джерело захисту соціальних прав в рамках Ради Європи, сторонами якої є всі держави-члени Євросоюзу, не була інкорпорована в правову систему Євросоюзу рівно як і власна Хартія основних соціальних прав трудящих ЄС 1989 р, яка досі має невизначений правовий статус. Таким чином національні законодавства саме держав-членів Європейського Союзу мають відповідати ЄСХ, тобто повинні забезпечувати дотримання соціальних прав, а в разі порушення цих прав потерпілі особи мають право звертатися до РЄ по захист цих прав. Цікавим фактом є те, що у Раді Європи з метою захисту своїх соціальних прав до контрольного органу можуть звертатися держави-члени, чи колективні скаржники, на відміну від Євросоюзу, в якому передбачено звернення фізичної особи до Суду ЄС.
13. Співробітництво між Україною та Європейським Союзом з соціальних питань сконцентровано навколо проблеми імплементації УПС та адаптації законодавства України до соціальних стандартів ЄС у світлі виконання Плану дій Україна-Європейський Союз. Разом з тим, неабиякого значення набуває розвиток двосторонніх відносин України з країнами-членами Євросоюзу в сфері соціальних відносин, що підтверджується великою кількістю угод, які підписані та ратифіковані та ті, які тільки готуються до підписання. Вищенаведене свідчить про активізацію відносин між Україною та Євросоюзом в сфері соціальних відносин та створення передумов гармонізації законодавства України з соціальними стандартами права Євросоюзу. Проведений аналіз засвідчує, що сучасна соціальна політика України в значній мірі обумовлена необхідністю здійснення національно-правових заходів з імплементації УПС, Плану дій Україна-ЄС та двосторонніх договорів з державами-членами Євросоюзу та, відповідно, приведення законодавства України у відповідність з європейськими соціальними стандартами, виробленими в рамках Європейського Союзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія.-К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000.- 600с.
2. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика/ Перевод с англ.-М.: Из-во МГУ, 1995.-176 с.
3. Общая теория прав человека. Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор Е.А.Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 520 с.
4. О. Скрипник, В.Тихий. Соціальна держава і проблеми забезпечення соціальної безпеки // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №2 – С. 42-49.
5. І. Яковюк. Про обсяг поняття „Соціальна держава” // Право України. – 1998. – №11. –С.26-28
6. Конституційне право України/ Погорілко В.Ф., Фріцький О.Ф. та ін.-К.: “Наукова думка”, 1999.-734 с.
7. Лапка О. Соціальний захист деяких категорій державних службовців: визначення його поняття// Право України.-2001.-№3-с.47-49.
8. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения.-М., 1998.-с.17.
9. Сіленко А. Політико-правові аспекти розвитку соціальної сфери: забезпечення прав людини// Право України.-1999.-№11.-с. 30-32.
10. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения.-М., 1998.-с.17.
11. Рабінович П. М. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції//Укр.часопис прав людини.-1995.-№1.-с. 19.
12. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. Київ.: «КМ АСАДЕМІА», 2000.- 262 с.
13. Лукашова О.А. Пошук нової парадигми: подолання крайнощів // Права людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні.-К.,1998.- с.27.
14. Действующее международное право: в 2-х т. Т.1/ Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова.- Москва: Международные отношения, 2002.- с.218.
15. Заблоцька Л. Формування ідеї прав людини в Європейському Союзі//Український правовий часопис.-2002.-№4.
16. Сахаров А.Д. Мир, прогресс, права человека: Статьи и выступления.-Л., 1990.-с.26.
17. Лобода К.С. Становлення європейського права в сфері соціальних відносин// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 23 (частина ІІ). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2000.-с. 86.
18. Churchill W.S. The Second World War. L.,V. 1947.- 504 р.
19. Чиж І.С. Україна в Раді Європи.-К.: Парламентське видавництво, 2001.- 384 с.
20. Нова Європейська соціальна хартія// Український часопис прав людини, 1998. №1.-с. 70-83.
21. Топорнин Б.Н. Европейское право.-М.: Юрист, 1998.- 456 c.
22. Европейское право. Учебник для вузов. Под общ. ред. Энтина Л.М. –М.: Норма, 2000.- 720 с.
23. Хартия ЕС об основных правах. Отв. Ред. С.Ю. Кашкин. Москва «Юриспруденция», 2001.-208 с.
24. Європейський союз. Консолідовані договори. К.: Port-Royal, 1999. – 206 с.
25. Лекции по актуальным проблемам международного и европейского права/ Под ред. Проф. Л.Н. Галинской и проф. М.Л. Энтина. СПб.:СКФ «Россия- Нева», 2004.-328 с.
26. Татам А. Право Європейського союзу. К.: ”Абрис”, 1998.- 424 с.
27. Ніццький договір та розширення ЄС/ Міністерство юстиції України. Центр порівняльного права; За науковою ред. С. Шевчука.-К.: Логос, 2001.-196 с.
28. Рада Європи: Діяльність та здобутки. К.: Видавництво “Право”, 1999.- 87 с.
29. Майбутнє Європи// Євробюлетень.-червень 2003.-с.2.
30. Право Совета Европы и Россия: сборник документов и материалов.-Краснодар, 1996.-с.136
31. Глотов С.А. Россия и Совет Европы: политико-правовые проблемы взаимодействия.- Краснодар, 1998.-с.117
32. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції.-К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000.-472 с.
33. С.А. Горшкова Стандарты Совета Европы по правам человека и российское законодательство. Монография.- М.: НИМП, 2001.-352 с.
34. Гнатовський М.М. Європейський правовий простір. Концепція та сучасні проблеми/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. –К.: Видавничий дім «Промені», 2005.-224 с.
35. Лобода К.С. Інституційні механізми імплементації соціальних відносин у Європейському союзі та Раді Європи// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30 (частина ІІ). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2001.-с.159.
36. Д.Гомьєн, Д. Харріс, Л. Зваак Европейская конвенія о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика.- М.: Из-во МНИМП, 1998.- 600 с.
37. Кузнецов С. Институциональная структура и источники права Совета Европы//Конституционное право: восточноевропейское обозрение, №1(38)2002г. с48-55.
38. Statutory Resolution (93)27 On Majorities Required for Decisions of the Committee of Ministers. Text adopted by the Committee of Minister’s on 14 May 1993 (92 nd Session).
39. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія.- К.: Вен турі., 1999.- 400 с.
40. Права человека: постоянная задача Совета Европы.- Пер. с анг.,М.: «Права человека», 1996.- 128 с.
41. Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС.-К.: Видавничий Дім “Слово”, 2004.-320с.
42. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека. – 2-е изд., пересмотр. и доп. - М.: Норма, 2007. – 960 c.
43. Boulouis J. Droit institutionel de L’Union europeene. –P.,1995.
44. Капустин А.Я. Евопейский Союз: интеграция и право: Монография.-М.: Изд-во РУДН, 2000.-436с.
45. Hummer W., Simma B., Vedder C., Europarecht in fallen.- Baden-Baden: NOMOS, 1993.-860 S.
46. Weiler J.H.H. The Transformation of Europe// The Yele Law Journal/-June 1991.№8, Vol.100/-P/2403-2480.
47. Paul Craig and Grainne De Burca. EU Law: Text, Cases, and Materials, 3rd ed., Oxford: Oxford University Press, 2003, 178-182.
48. Case 26\62, NV Algemene Transporten Expeditie Onderneming van Gend en Loos v. Nederlandse Administratie der Belastingen [1963] ECR 1.
49. Справа 147/77, Defrenne v. Sabena [1978] ECR 1365.
50. Case 6\64, Flaminio Costa v. ENEL [1964] ECR 585, 593.
51. Case 11\70, Internationale Handelsgesellschaft mbH v. Einfuhr und Vorratsstelle fur Getreide und Futtermittel [1970] ECR 1125.
52. Case 106\77, Amministrazione delle Finanze delle Stato v. Simmenthal SpA [1978] ECR 629.
53. Пашков А.В. Европейская социальная политика: Монография.- К.: Глобус.- 133 с.
54. Вступ до права ЄС. Р.А.Петров, З.Й. Опейда, Д.Е. Федорчук, А.О. Вакуленко.- Донецк. 2001.- c. 13.
55. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза, Харьков:Фирма “Консум”, 1998.- 156 с.
56. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посібник: Пер. з англ.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.-381 с.
57. Питерс Д. Введение в законодательство о социальной защите в странах-членах Европейского Сообщества. Leaven, 1994.- 57c.
58. Словарь международного права. -М.: Международные отношения, 1982.- 248 с.
59. Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества: Пер. с англ.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.-703 с.
60. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота. Учебное пособие. Под ред проф. В.В. Безбаха, -М.: Издательство. Зерцало, 2000.- 400 с.
61. Трудовое и социальное право Европейского Союза:документы и материалы.-М.: «Права человека», 2005.-98с.
62. Каргалова М.В. От социальной идеи к социальной интеграции. М., 1999.-с. 26.
63. Смирнова Е.С., Смирнов М.Г. Европейское гражданство и решение вопросов национальной, социальной и культурной политики в рамках коммунитарніх структур Европейского Союза// Московский журнал международного права. №3, 2002 г.-с.69-75.
64. Право Европейского Союза: Учебник для вузов/ Под ред. С.Ю. Кашкина.-М.: Юристь, 2002.-925 с.
65. Место концепции основных прав и свобод человека в интеграционном правопорядке ЕС// В кн. Капустин А.Я. Европейский Союз: интеграция и право.-М., 2000.-с. 271-293.
66. Dinan D. Еncyclopedia of the European Union, Hampshire RG 216XS, England, 2000.- 565p.
67. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. М.:”Дело”, 1999.- 549 с.
68. Дженис М., Кей Р., Бредли Є. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии). М., 1997.-624 с.
69. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст/ за ред. О.Л. Жуковської.- К.: ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004 р.-960 с.
70. Craig P., de Burca G. EC Law: Text, Cases, Materials.-Oxford: Clarendon Press, 1997.-CXXXVI p. +1160 p.
71. Збірка договорів Ради Європи (Українська версія).-К.: Парламентське видавництво, 2000.-с. 12.
72. Стислий виклад договорів Ради Європи. Директорат з правових питань. Страсбург, 18 вересня 1998 року.- 32 c.
73. Огляд практики Європейського суду з прав людини: норми та стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини./ Міністерство юстиції України.-К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001.-64с.
74. Практика Європейського Суду з прав людини. Випуск 2/ за ред. П.М. Рабіновича.- Львів: Кальварія, 1998.-80с.
75. European Social Charter –Collected texts-3rd edition. 2001. – 482 p.
76. The protection of fundamental social rights in Europe through the European Social Charter –Proceedings, Sofia, July 2000. Social Charter Monographs № 11.2001.- 251 р.
77. The Social Charter of the 21st century. Colloque organized by the Secretariat of the Council of Europe, Council of Europe, 1997.-328c.(c. 101).
78. Human Rights Information Bulletin, № 57 July-October 2002: Directorate General of Human Rights, February 2003.-p. 50.
79. Основні соціальні права. Практика застосування Європейської соціальної хартії. Леня Семюел.-К., “Фенікс”.-2003.-296 с.
80. Геворкян А.Т. Европейская социальная хартия и ее реформа// Московский журнал международного права.-№2.-2002.-с.107-126.
81. Сидоренко Н.С. Механізм контролю за виконанням положень Європейської соціальної хартії// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Міжнародні відносини.-К. :Київський університет.- 2002.-Випуск 21-24.-с. 80-86.
82. Лобода К.С. Правові механізми імплементації соціальних відносин у Раді Європи та Європейському союзі (порівняльний аналіз)// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 31 (частина І). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2002.-с. 167.
83. Акти європейського права із соціальних питань/ Заг. ред. В.М. Литвина.- К.: Парламентське видавництво, 2005.-543 с.
84. Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Голос України.-1996.-№128.
85. Закон України “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р Відомості Верховної Ради України.-2004.-№50.-с.540.
86. Скомороха В. Окремі питання імплементації норм міжнародного права і конституційна юрисдикція України //Український Часопис Міжнародного Права № 1. 2002. – С. 6.
87. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе. – М.: Издательство "Спарк", 1997. – С. 37
88. Даниленко Г. Обычай в современном международном праве. М.: "Наука". 1988. – С. 133.
89. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 115 - 116
90. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: підручник/ за ред. В.Г. Буткевича. К.: Либідь, 2002.-608с.
91. Закон України “Про Конституційний суд України” від 16.10.1996 р.// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№49.-с.272.
92. Висновок Парламентської асамблеї Ради Європи №190 (1995 р.) Див.: http://www.coe.kiev.ua.
93. Закон України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)”// Урядовий кур’єр від 10.10.2006.-№189.
94. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року №615/98.
95. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19 квітня 2004 року/ Урядовий кур'єр вiд 19.05.2004 - № 92.
96. Указ Президента України від 28 квітня 2004 року № 493 “Про Стратегію економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки” /Офіційний вісник України вiд 21.05.2004 - 2004 р., № 18, стор. 17, стаття 1278.
97. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” від 31.05.2002 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
98. Лобода К.С. Імплементація прав, які регулюють сферу соціальних відносин у рамках Ради Європи у національне законодавство України// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 33 (частина І). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2002.-с.142-148.
99. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-ХІІ/ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 36, ст.361.
100. Кодекс законів про працю України/ Відомості Верховної Ради УРСР вiд 17.12.1971 - 1971 р., № 50, стор. 375
101. Закон України «Про зайнятість населення» 21 листопада 1997 року N 665/97-ВР /Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 11-12, ст. 44.
102. Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року № 2460-ХЇІ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 34, ст.504.
103. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року №1045-XIV/ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 45, ст.397.
104. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР/ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 34, ст.227.
105. Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 року Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135.
106. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року /Відомості Верховної Ради України вiд 02.02.1993 - 1993 р., № 5, стаття 21.
107. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 21, ст.252.
108. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-12/ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451.
109. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 3, ст. 10.
110. Постанова Верховної Ради України «Про проект Концепції соціального забезпечення населення України» від 21 грудня 1993 року № 3758-12 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 6, ст. 31.
111. Закон України «Про межу малозабезпеченості» від 4 жовтня 1994 року № 190/94-ВР Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 42, ст.382.
112. В.Жернаков. Правове регулювання соціальної політики в Україні: стан та перспективи розвитку//Проблеми правового забезпечення економіки та соціальної політики в Україні: Матеріали наук.-практ.конф. (м.Харків, 24-25 травня 2005 р. – Х.: Нац. юрид. акад.. України, 2005. – С.280-286
113. Конституции государств Европейского союза. Под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А.Окунькова. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1977. – с. 374-382.
114. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції.-К.: Смолоскип, 2002, 2002.-168 с. (с. 82).
115. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу: Навчальний посібник.-К.:”К.І.С.”, 2004.-260с.
116. Головко О.І. Роль і значення Європейської Ради в системі органів Європейського Союзу//Вісник ЛНУ імені Івана Франка, серія: міжнародні відносини.-1999.-№1.-с.247-253.
117. European Council at Corfu, 24-25.06.1995 Presidency Conclusions. Див: http://ue.eu.int.
118. Europaischer Rat von Essen, 9/12/1994 Schlubfolgerungen des vorsitres. Див: http://ue.eu.int.
119. Cannes European Council 26-27.06.1995 Presidency Conclusions. Див: http://ue.eu.int.
120. Madrid European Council 15-16.12.1995 Presidency Conclusions. Див: http://ue.eu.int.
121. Florence European Council 21.06.1996 Presidency Conclusions. Див: http://ue.eu.int.
122. Extraordinary European Council Meeting on Employment. Presidency Conclusions Luxemburg 20-21.11.1997. Див: http://ue.eu.int.
123. Lisbon European Council. Presidency Conclusions 23-21.03.2000. Див: http://ue.eu.int.
124. Nice European Council. Presidency Conclusions 7-9.12.2000. Див: http://ue.eu.int.
125. Soziale Grundrechte in Europe. Arbeitsdokument des Europaischen Parlamenes\\ Socil 104 DE PE 168269, Luxemburg: 2-200, p.43.
126. Goteborg European Council. Presidency Conclusions 23-24.03`.2000. Див: http://ue.eu.int.
127. Laeken European Council. Presidency Conclusions 14-15.03`.2001. Див: http://ue.eu.int.
128. Головко О.І. Інституційні аспекти європейської соціальної політики: місце і роль Ради Європейського Союзу//Вісник ЛНУ імені Івана Франка, серія: міжнародні відносини.-2000.-№2.-с.381-390.
129. Social Policy Agenda. Communication from the Commission to the Council, the European parliament, the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. KOM (2000) 379 final.
130. Europaische Sozialpolitik. Ein zukunfsweisender. Weg fur die Union. KOM (940 333 end.
131. Impact of the work of the European Parliament and Its Committee on Employment and Social Affairs on Communities Social Legislation (Sept 1994- Dec 1998) working Paper of the European Parliament. Soci 103 en.
132. Головко О.І. Європейська Комісія: правовий статус в системі органів Європейського Союзу//Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип.9.-К.: Ін-т держави і права НАН України, Спілка юристів України, 2001.-с. 474-479.
133. Огляд стану адаптації законодавства України до acquis communautaire.-К.: ВД «Професіонал», 2007-544с.
134. Головко О.І., Микієвич М.М. Правовий стату та значення Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу//Вісник ЛНУ імені Івана Франка, серія: міжнародні відносини.-2000.-№2.-с.356-361.
135. The Economic and Social Committee in Ten Points.- Brussels: 2001. c. 82.
136. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика).-К.: Академ-Прес, 2002.-426 с.
137. А.І. Дмитрієв, В.І. Муравйов Міжнародне публічне право: Навчальний посібник/ Відп. Ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. К.: Юрінком Інтер, 2000.-640 с.
138. Сорон Ж-Л. Курс з Європейських інституцій: європейська головоломка: Підручник: Пер. З франц.-К.:ІМВ, 2001.-444с.
139. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навчальний посібник/Наук. Ред. В. П’ятницькій.-К., 1999.-368 с.
140. Berman G., Goebel R., Fox E. Cases and Materials on European Community Law.-St.Paul, Minn., 1993.-1218p. (58-59).
141. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика).-К.: Академ-Прес, 2002.-426 с.
142. Case 34/73, Variola SpA v. Amministratione Italiane delle Finanze [1973] ECR 981 at para 15.
143. Case 40/69, Hauptzollamt Hamburg-Oberelbe v. Firma Paul G. Bollman [1970] ECR 69 at 79.
144. Case 39/72, Commission v . Italy [1973] ECR 101 at 114.
145. Cases 56, 58/64, Etablissements Consten and Grundig v. Commission [1966] ECR 299 at 337
146. Case 239/85, Commission v. Belgium [1986] ECR 3645.
147. Case 38/77, Enka BV v. Inspecteur der Invoerrechten en Accinjen [1977] ECR 2203.
148. Case C-360/95, Commission v. Spain [1997] ECR I-7337
149. Case 9\70, Franz Grad v. Finanzamt Traunstein [1970] ECR 825.
150. Case 41\74, Van Duyn v. Home Office {1974] ECR 1337.
151. Case 148\78, Pubblico Ministero v. Tullio Ratti [1979] ECR 1629, [1980] 1 CMLR 96.
152. Case 99/78, Decker KG v. Hauptzollamt Landau [1979] ECR 101.
153. Soldatos P., and Vandersanden, G. ‘La recommendation, source indirecte du rapproachment’ in De Ripainsel Landy, D et al, Les instruments du rapprochement des legislations la communaute Economique Europeenne (1976) pp 85 et seq.
154. Case 322/88, Grimaldi v. Fonds des Maladies Profesionelles [1989] ECR 4407.
155. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. Київ, 2002.-460 с.
156. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. М.: “Норма”. 1998.-263 c.
157. Справа 131/85, Danfoss [1986] ECR 1573.
158. Справа 23/83, Liefting[1984] ECR 3225.
159. Europaische Sozialpolitik. Ein zukunftsweisender Weg fur die Union. KOM (94) 333 end.
160. Директива 2004/38/ЕС від 29 квітня 2004 року. Див: http://eulaw.edu.ru
161. Справа 7/75, Mr. Mrs. F. v. Belgian State [1975] ECR 679.
162. Справа 152/73, Sotgiu v [1974] ECR 153.
163. Справа 23/75, Fiorini [1975] ECR 1085.
164. Справа 207/78, Even [1979] ECR 2019.
165. Справа 305/87, Commission v. Greece [1989] ECR 1461.
166. Francovich v. Italy, Cases С-6б 9/90б [1991] ECR I-5357
167. Commission v. Italy, Cases 22/87, [1989] ECR 143
168. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция. Учебное пособие.-М.: Международные отношения, 2003.-400 с.
169. А.І. Дмитрієв, В.І. Муравйов Міжнародне публічне право: Навчальний посібник/ Відп. Ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. К.: Юрінком Інтер, 2000.-640 с.
170. Weatheril S., Beaumont P. EC Law.-L., 1993.-846 p. (73 p).
171. Жадько О. Конституція для об`єднаної Європи //Юридичний журнал. - 2005.- № 9.- C. 59 -62.
172. Дэйвис К. Право Европейского Союза: Пер. со 2-го англ. изд. – К.: Знання, 2005. – С. 126 (406 с.)
173. МОП// Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. Т.1 1919-1964, - Женева: Міжнародне бюро праці, 1999.-776с.
174. http:www.ilo.org/public/english/190bibl/index.htm
175. Кисільова Т. М. Соціальна політика в умовах глобалізації //http://www.niss.gov.ua/Table/Jalilo18/011.htm
176. Аметистов Э.М. Международное право и труд: Факторы имплементации международных норм о труде. - М.: Междунар. отношения, 1982. - С.45-46.
177. Жернаков В. Міжнародний аспект правового регулювання соціально-трудових відносин // Право України. – 2001. - № 4. – С. 60.
178. Frank Sutcliffe. Labour and Social Law in the EC/European business Law, 1996/-P. 253-272.
179. Бронштейн А. Реформування трудового законодавства у країнах - кандидатах на вступ до ЄС: досягнення та виклики. – Женева: МБП. - 2003. (Переклад з англ./ Ред. Зарько Н.І., Савчук С.П. – К.: 2005.)
180. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія.-Одеса: Юридична література, 2001.-328 с.
181. Угода про партнерство і співробітництво між Євросоюзом та Україною. К.: Міністерство юстиції України , 1998.- 138 с.
182. Муравйов В.І. Правові засади імплементації положень права Європейського Союзу у правопорядку України// Український правовий часопис, №4, 1999.
183. Муравйов В.І. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції// Український правовий часопис.-К.1999.-Вип.2.-с.31-34
184. Dembour M. Harmonization and the Construction of Europe.-San Domenico, 1996.
185. Prechal S. Directive in European Community Law.- Oxford, 1995.
186. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 року Відомості Верховної Ради України вiд 07.06.1994 - 1994 р., № 23, стаття 161.
187. Закон України про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 18 березня 2004 р. №1629-IV // Урядовий кур’єр. – 2004.
188. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. №1365 “Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”// Відомості Верховної Ради України вiд 07.06.1994 - 1994 р., № 23, стаття 161.
189. Муравйов В.І. План дій Україна – Європейський Союз, як перехідний етап на шляху до Європейської інтеграції України // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. – К., 2005.- Вип. 54. Ч. І. – С. 78 - 81.
190. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. №1365 “Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”// Відомості Верховної Ради України вiд 07.06.1994 - 1994 р., № 23, стаття 161.
191. Розпорядження Кабінету Міністрів України №90-р від 7.03.2007 р. «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2007 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» Див.: http://www.rada.gov.ua.
192. Реалізація Плану дій Україна – ЄС: проблеми і перспективи// Національна безпека і оборона, №7 (67), 2005 р. с.5-19.
193. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2005 р. N 117-р “Про затвердження заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна – ЄС”. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження заходів щодо виконання у 2006 році Плану дій Україна – ЄС” від 27 квітня 2006 р. N 243-р. Див.: http://www.rada.gov.ua .
194. Закон України "Про ратифікацію Європейської конвенції про право-вий статус працівників-мігрантів". Див.: http://www.rada.gov.ua.
195. Микієвич М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Монографія.- Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001.-200с.
196. Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26.02.1998 р.// Офіційний вісник України вiд 14.05.1999 - 1999 р., № 17, стор. 7.
197. Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001 р.// Офіційний вісник України вiд 15.02.2002 - 2002 р., № 5, стор. 12, стаття 164.
198. Договір між Україною та Словацькою Республікою про соціальне забезпечення від 6.12.2000 р.// Офіційний вісник України вiд 26.10.2001 - 2001 р., № 41, стор. 15, стаття 1835.
199. Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001р.// Офіційний вісник України вiд 27.12.2002 - 2002 р., № 50, стор. 40, стаття 2240.
200. Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 20.02.1997 р. //
Офіційний вісник України вiд 02.12.1997 - 1997 р., № 46, стор. 20.
201. Угода між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про трудову діяльність та соціальний захист осіб, які постійно проживають в Україні та Латвії і працюють на територіях обох держав від 21.11.1995 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
202. Протокол про співробітництво між Міністерством праці та соціальної політики України і Федеральним міністерством соціальної безпеки та генерацій Республіки Австрія в сфері соціальної політики від 04.10.2001 р.// Офіційний вісник України вiд 05.09.2003 - 2003 р., № 34, стор. 185, стаття 1870.
203. Декларація між Міністерством праці та соціальної політики України та Федеральним Міністерством зайнятості та праці Королівства Бельгія про співробітництво в галузі праці від 23.09.2002 р.// Офіційний вісник України вiд 05.09.2003 - 2003 р., № 34, стор. 195, стаття 1874.
204. Угода між Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством соціальних справ Естонської Республіки про порядок застосування Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 05.02.1998 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
205. Угода між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством добробуту Латвійської Республіки про порядок застосування Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 04.07.2001 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
206. Протокол про співробітництво між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством праці, соціальних справ та сім’ї Словацької Республіки в сфері соціальної політики від 15.05.1997 р.// Офіційний вісник України вiд 05.03.2004 - 2004 р., № 7, стор. 181, стаття 436.
207. Адміністративна Угода про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25 червня 2003 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
208. Угода між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про взаємне працевлаштування громадян від 28.03.1995 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
209. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників від 16.02.1994 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
210. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян від 07.03.1997 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №24. – С. 140.
211. Меморандум про співпрацю між Міністерством праці та соціальної політики України та Литовською біржею праці на 2002-2005 роки від 19.03.2002 р. //Офіційний вісник України вiд 05.09.2003 - 2003 р., № 34, стор. 193, стаття 1873.
212. Договір між Міністром праці України і Міністром праці та соціальної політики Республіки Польща про співробітництво в галузі праці та соціальної політики від 16.02.1994 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
213. Меморандум про співробітництво в галузі розвитку системи інспекції праці на 2004-2007 рр. від 24 червня 2004 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.
214. Спільна заява Міністерства праці України та Міністерства праці, соціальних справ і сім’ї Словацької Республіки про співробітництво в галузі праці і зайнятості від 07.03.1997 р.// Офіційний вісник України вiд 05.11.2004 - 2004 р., № 42, стор. 337, стаття 2814.
215. Угода між Міністерством праці України та Міністерством праці і соціальних справ Чеської Республіки про співробітництво в галузі праці і зайнятості від 21.03.1996 р. //Офіційний вісник України вiд 05.03.2004 - 2004 р., № 7, стор. 171, стаття 431.
216. Угода між Україною та Португальською Республікою про тимчасову міграцію громадян України для роботи в Португальській Республіці від 13.02.2003 р. //Офіційний вісник України вiд 02.01.2004 - 2003 р., № 51, том 1, стор.61, стаття 2647.
217. Проект протоколу до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників. Див.: http://www.mfa.gov.ua.
218. Постанова Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про започаткування переговорів між Україною та ЄС щодо укладення нового базового договору" від 22.02.2007 р. Див.: http://www.rada.gov.ua.