Міжнародно-правове регулювання співробітництва регіональних органі-зацій колективної безпеки з ООН (на прикладі миротворчих операцій НАТО в Південно-Східній Європі)

Короткий опис

ЗМІСТ

Перелік умовних скоро-чень………….…………………………………….………..3
Вступ…………………………..…………………………………………...…………4

Розділ 1. Міжнародно-правове регулювання проведення миротворчих операцій
1.1. Поняття та форми здійснення миротворчих операцій за сучасним міжнародним пра-вом………………………………………………………………...………12
1.2. Міжнародно-правові засади миротворчої діяльності Організації Об’єднаних На-цій…………………………………………………………………………...…....18
1.3. Міжнародно-правові підстави залучення НАТО до проведення миротворчих опера-цій……..…………………………………………………………….……31
Висновки до Розділу 1………………………………………………….…..……....45

Розділ 2. Міжнародно-правові механізми участі НАТО у врегулюванні збройних конфліктів у Південно-Східній Європі
2.1. Участь НАТО у миротворчій діяльності на території Боснії і Герцеговини. Операції IFOR та SFOR ……………………………………....................................49
2.2. Концепція «гуманітарної інтервенції» та операція «Сили для Косово» (КFOR)…………………………………………………………………………..…..89
2.3. Особливості міжнародно-правових механізмів в миротворчих операціях НАТО у Македо-нії…………………………………………………………..…….138
2.4. НАТО і врегулювання збройних конфліктів у Південно-Східній Європі в доктрині міжнародного пра-ва……………………………………………………154
Висновки до Розділу 2……………………………….………………………........168

Загальні виснов-ки………………………………..………………………………..173
Список використаних джерел ………………………………………………...…177

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Україна за сімнадцять років незалежного існування брала участь у численних миротворчих операціях під головуванням Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Європейського Союзу. При цьому особливу увагу треба приділити правовому аспекту участі України в миротворчих операціях, що проводилися під головуванням Організації Північноатлантичного договору (НАТО), але з санкції Ради Безпеки ООН.
Треба мати на увазі, що Верховна Рада України ще 2 червня 1993 року в «Основних напрямках зовнішньої політики України» орієнтувала державні органи на «створення загальноєвропейської структури безпеки на основі існуючих міжнародних інститутів, таких, як НБСЄ, РЄАП, НАТО, ЗЄС», і створення завдяки цьому «необхідних зовнішніх гарантій її національної безпеки». Логічним продовженням цього напрямку стало рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 травня 2002 року про розробку нової стратегії відносин з НАТО, спрямованої на поступове отримання у майбутньому повноправного членства в Альянсі, та прийнятий 19 червня 2003 року Закон «Про основи національної безпеки України», який визначив однією з головних цілей зовнішньої політики України набуття членства в НАТО.
Зазначені тенденції обумовили нагальну потребу в теоретичній розробці проблеми міжнародно-правового регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН у контексті розвитку процесів регіональної інтеграції, реформування НАТО та його реагування на нові виклики регіональній безпеці у тісній співпраці з іншими регіональними та універсальними міжнародними організаціями.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається не-обхідністю наукової розробки проблеми участі у миротворчій діяльності найбільш активної наразі регіональної міжнародної організації — НАТО і комплексного дослідження участі України у цьому процесі. Правові підстави залучення НАТО до процесу миротворчої діяльності та порівняння цих підстав з нормами Статуту ООН також є актуальними для України, яка була учасником трьох миротворчих операцій, що проводилися за керівної ролі НАТО на Балканах.
Стан дослідження теми дисертації. Проблема міжнародно-правового регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН в галузі проведення миротворчих операцій і, зокрема, міжнародно-правові аспекти участі НАТО в цьому процесі досліджені недостатньо. Не існує жодної цілісної роботи, присвяченої міжнародно-правовим аспектам миротворчої діяльності Організації Північноатлантичного договору. Українські, російські, західноєвропейські та американські дослідники головним чином досліджували політичний та військовий аспекти діяльності НАТО. Серед українських дослідників цих аспектів варто назвати: В.С. Бруза, В. Грубова, В.В. Костантинова, Ю.М. Мацейка, Г.І. Морозова, В.В. Троцько; серед російських авторів — Т.В. Бордачова, Н. Васильєву, В. Гаврилова, В.В. Глушкова, О.Ю. Гуськову, П.Є. Канделя, Ю.В. Морозова, Л. Спечинську, К. Степанову, Д. Треніна, О.О. Шаравіна. Із західних авторів політичні аспекти участі НАТО в проведенні миротворчих операцій розглядали М. Оуен, Г. Прінс, Н. Селвуд, Р. Холбрук, Д. Юбер.
Та треба ще раз наголосити, що саме правові аспекти питання проведення миротворчих операцій за участі регіональних організацій, зокрема НАТО, є недостатньо дослідженими. У 60-80-х р. ХХ ст. радянські правники-міжнародники, такі, як Е.С. Александрова, Г.К. Єфімов, В.М. Федоров та інші, розпочали дослідження загальних проблем проведення миротворчих операцій ООН, розглядаючи стан проблеми на той час.
Українські та російські фахівці в галузі міжнародного права, серед яких варто виділити І.Г. Біласа, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, В.Н. Денисова, Л.Г. Заблоцьку, І.І. Лукашука, М.І. Неліпа, О.О. Мережка, В.М. Репецького, В.С. Ржевську, Б.Р. Тузмухамедова, досліджували окремі питання міжнародної та регіональної безпеки, операції ООН, проблеми гуманітарної інтервенції та трансформації НАТО.
Теоретичною розробкою питань, пов'язаних з проведенням миротворчих операцій, в тому числі і під керівництвом НАТО, займалися такі американські та західноєвропейські правники, як: Е. Андерсен, Д. Беннет, П. Гета, Ч. Грінвуд, І. Х. Далдера, Б. Деніч, П.Ф. Діль, Дж.Ф. Кембела, А. Коффі Аннан, У. Крістофер, М.Г. Манварінг, М. Мандельбаум, Ш. Мерфі, Л. Оппенгейм, Б. Рамхаран, М. Роуз, М.Ч. Уільямс, Дж. Фінк, Н. Фіц-Талєменс, М. О'Хенлона, Ч. Шоу. Майже всі вони відстоюють право НАТО на здійснення миротворчих акцій в євроатлантичному просторі. Можливість для цього вони вбачають або через наявність санкції від Ради Безпеки ООН, або через передачу частини пов-новажень з проведення миротворчих операцій в євроатлантичній зоні від ООН до НАТО.
Таким чином можна ще раз зауважити, що міжнародно-правові аспекти участі регіональних міжнародних організацій, зокрема НАТО, у проведенні миротворчих операцій не розглядалися вітчизняними дослідниками, і існує об’єктивна потреба у дослідженні питання миротворчої діяльності і проведення миротворчих операцій та участі у цьому процесі регіональних міжнародних організацій, що сприятиме подальшому розвитку науки міжнародного права в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукового проекту Комплексної державної програми науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», планової наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародно-правові, політичні та економічні засади розвитку України» № 01БФ048-01, а також наукової теми відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».
Мета і задачі дослідження. Головною метою дослідження є аналіз міжнародно-правових підстав проведення миротворчих операцій, дослідження юридичних аспектів трансформаційних та еволюційних процесів всередині НАТО, участі цієї міжнародної організації у миротворчих операціях, а також опрацювання міжнародно-правових підстав участі у миротворчих операціях під головуванням НАТО, країн, що не є членами НАТО.
Відповідно до цього у дисертації зосереджується увага на вирішенні таких завдань:
- визначити форми ведення миротворчих операцій та міжнародно-правові засади діяльності миротворчих сил;
- дослідити правові засади функціонування НАТО;
- дослідити правові підстави залучення НАТО до миротворчої діяльності;
- провести правовий аналіз участі НАТО у врегулюванні збройних конфліктів у Південно-Східній Європі;
- провести аналіз правових засад проведення НАТО гуманітарної інтервенції в Косово (Сербія) та наслідків цієї операції для розвитку міжнародного права;
- дослідити відповідність Віденській конвенції з права міжнародних договорів 1969 р., угод, що укладалися НАТО або за його участі задля цілей миротворчої діяльності.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові аспекти проведення миро-творчих операцій за участі та під керівництвом НАТО і міжнародно-правові відносини, що виникають у зв'язку з цим з ООН та державами, що не є членами НАТО, що беруть участь у миротворчих операціях на Балканах, а також тих держав, на території яких ці операції проводяться.
Предметом дослідження є сучасне право міжнародної безпеки та право міжнародних організацій, що складають об’єктивну основу і засади участі НАТО у миротворчих операціях в Південно-Східній Європі.
Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правових підстав проведення миротворчих операцій НАТО в Південно-Східній Європі. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони і категорії діалектики. Системний метод полягав у залученні категоріального апарату теорії систем, і застосовувався, зокрема, при аналізі правових відносин, що виникають у зв’язку з участю НАТО в миротворчих операціях як системи. Герменевтичний метод застосовувався для з’ясування змісту міжнародно-правових договорів та резолюцій Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй (РБ ООН). Широко застосовувався історично-правовий метод при зверненні до генезису предмета дослідження. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались проведення миротворчих операцій у практиці ООН та НАТО, а також проведення різних миротворчих операцій під керівництвом НАТО. На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо шляхів подальшого розвитку системи безпеки у євроатлантичному регіоні. Широке застосування у роботі знайшли категорії та способи формальної логіки. У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є першим в українській правовій літературі комплексним дослідженням правових аспектів миротворчих операцій НАТО в Південно-Східній Європі та взаємодії цієї регіональної міжнародної організації (РМО) з ООН. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей та тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі.
За результатами проведеного дослідження сформульовано положення та висновки, які містять елементи наукової новизни та виносяться на захист:
– вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дослідження участі НАТО у миротворчій діяльності в Південно-Східній Європі, що дозволило виявити серед політико-правових засад, що висувалися для виправдання такої участі, саме міжнародно-правові підґрунтя;
– обґрунтовано положення про підвищення ролі регіональних організацій у миротворчій діяльності за умов збереження провідної ролі Ради Безпеки ООН у випадку застосування заходів, передбачених главою VII Статуту ООН;
– обґрунтована теза про те, що правові засади участі України у миротворчій діяльності під керівництвом регіональних міжнародних організацій складаються з актів як національного, так і міжнародного права;
– з’ясовано, що НАТО є регіональною міжнародною організацією, яка діє на підставі статуту — Північноатлантичної угоди 1949 р. і наділена функціями як колективної безпеки, так і оборони у євроатлантичному регіоні (ст. 5), але не володіє наднаціональною компетенцією (ст. 11), та відкрита, за згоди учасників, для приєднання інших європейських держав (ст. 10). Статут НАТО чітко визначає кордони територій, напад на які тягне за собою колективну, в тому числі і військову, відповідь держав-членів (ст. 6), проте цією територією обмежувалося лише застосування ст. 5 угоди щодо колективного відбиття агресії;
– обґрунтовано думку, що стратегічні концепції НАТО 1991 та 1999 рр. можна вважати радше функціональним тлумаченням Статуту НАТО, через яке не повинен докорінно змінюватись зміст угоди, перетворюючи її текст на фіктивний акт, оскільки з передбачених Північноатлантичною угодою колективного відбиття агресії (ст. 5) і консультацій з приводу безпеки членів НАТО (ст. 4) досить важко вивести проведення НАТО миротворчих опе-рацій;
– обґрунтовано тезу про суперечливість права НАТО очолити створені відповідно до резолюції 1031(1995) РБ ООН та Дейтонської угоди 1995 р. миротворчі сили ІФОР/СФОР з мандатом на основі глави VII Статуту ООН, оскільки згідно з ст.ст. 39, 42, 44 та 50 Статуту ООН керувати такими діями має лише Рада Безпеки ООН, проте не було використано весь інструментарій глави VII Статуту ООН, що і дозволило РБ ООН вповноважити на використання частини своїх прав РМО;
– доведено, що операція НАТО в Косово повинна кваліфікуватися як одностороння гуманітарна інтервенція — проведення, за відсутності санкції РБ ООН, силових дій з метою захисту прав людини, які можуть проводитися як окремими державами, так і групою держав, а також під керівництвом регіональної міжнародної організації. Такі дії суперечать сучасному міжнародному праву;
– визначено, що при проведенні операції КФОР НАТО діє ultra vires, оскільки резолюція 1244 (1999) РБ ООН передбачала лише «широку участь НАТО» у миротворчій операції, в той час як на практиці керівництво КФОР здійснюється Північноатлантичною радою, операції відбуваються за оперативними планами НАТО, а безпосереднє керівництво здійснюється штабами НАТО різних рівнів;
– вперше у вітчизняній науці проаналізовано всі миротворчі місії у Македонії і виявлено, що НАТО проводило там «місії попередження» або «превентивної дипломатії», законне рішення про проведення яких було самостійним рішенням керівних органів РМО, звичайно, погодженим з владою Македонії, а у Статуті ООН підґрунтям цих місій є ст. 52.
Практичне значення дисертації. Результати дисертації можуть бути використані за такими напрямками. Науково-дослідний – поглиблювати наукові знання з правових аспектів миротворчих операцій НАТО, про перспективи їхнього подальшого розвитку, створити для цього необхідну теоретичну базу. Науково-освітній – сприяти удосконаленню навчального процесу при викладанні курсів міжнародного публічного права, права міжнародних організацій, права міжнародної безпеки, а також при підготовці відповідних навчальних видань. Інформаційно-аналітичний – застосовувати в процесі розповсюдження знань і пропаганди щодо участі НАТО у миротворчій діяльності. Правотворчий – врахування під час розробки, обговорення і укладання (затвердження) міжнародно-правових документів з питань співробітництва за участю НАТО. Зовнішньополітичний – використання в роботі Міністерства закордонних справ України при формуванні зовнішньополітичного курсу держави з питань співробітництва з НАТО і взагалі участі у миротворчих операціях, а також в роботі інших центральних органів державної влади України, пов’язаних з питаннями євроатлантичної інтеграції України.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговоре-на на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах на Конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародного права», присвяченій 170-й річниці Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-й річниці Інституту міжнародних відносин (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 14 жовтня 2004 р.), доповідь на тему «Національне законодавство України стосовно участі в миротворчих операціях» на V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна-2007 р.», Секція Інституту міжнародних відносин. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 3 березня 2007 р.), доповідь на тему «Міжнародно-правові проблеми участі НАТО у ми-ротворчих операціях», на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У науковому плані дисертація може бути використана при викладанні курсів «Право міжнародних організацій», «Право міжнародної безпеки», «Міжнародне публічне право». На основі дисертаційного дослідження автором запропоновано запровадити спецкурс «Міжнародно-правові аспекти співробітництва ООН з регіональними міжнародними організаціями безпеки».
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох статтях, які містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена основною метою дослідження і включає вступ, два розділи, сім підрозділів, загальний висновок та перелік посилань. Загальний обсяг роботи – 219 сторінок, в тому числі перелік використаної літератури – 42 сторінки.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Висновки, яких дійшов дисертант у результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного підрозділу та розділу роботи. Серед висновків, що зроб-лені в дисертації, найважливішими є такі.
1. Міжнародно-правові акти не дають чіткого визначення миротворчих операцій, а їх проведення регулюється резолюціями ad hoc Ради Безпеки ООН з використанням механізму, створеного на основі повноважень, нада-них РБ ООН ст.ст. 24, 29, 39, 42 та 43 Статуту ООН. Отже, миротворчі операції основані на тих самих правових засадах, що й передбачена главою VII Статуту ООН система колективної безпеки.
2. Вбачається за доцільне підтримати пропозицію щодо розширення переліку різновидів миротворчої діяльності, розглядати миротворчі опе-рації, очолені регіональними міжнародними організаціями, як їх особливу форму — «коаліційні сили, очолені РМО». Прикладом яких можна вважати операцію в Ліберії, очолену Економічним Співтовариством Країн Західної Африки (1990-1992 рр.), Операції Європейського Союзу у Конго, Македонії та Боснії і Герцеговині та, звичайно ж, місії ІФОР, СФОР, КФОР, «Своєчасні жнива», «Бурштиновий лис» та інші, очолені НАТО. Правовою основою для їх виділення в окрему групу можна вважати пряме чи опосередковане посилання, окрім інших, на статтю 51 та/або главу VIII Статуту ООН.
3. У разі якщо ООН надає доручення РМО очолити миротворчу операцію, засновану на главі VII Статуту ООН, обов’язковою є наявність явно висловленої на це згоди РБ ООН з правом відкликати таке доручення і дієвим контролем за її проведенням. Залучення регіональних організацій, і зокрема НАТО, до миротворчої діяльності відбувалося на підставі глави VIII Статуту ООН та відповідних резолюцій РБ ООН, що передбачали можливість координації дій держав — членів ООН через регіональну орга-нізацію.
4. НАТО є регіональною міжнародною організацією, що діє на підставі статуту — Північноатлантичної угоди 1949 р. і наділена функціями як колективної безпеки, так і оборони у євроатлантичному регіоні (ст. 5), але не володіє наднаціональною компетенцією (ст. 11) та за згоди своїх членів відкрита для приєднання інших європейських держав (ст. 10). У НАТО чітко визначено кордони територій, напад на які тягне за собою колективну, в тому числі і військову, відповідь держав-членів (ст. 6), проте цією територією обмежувалося лише застосування ст. 5 угоди щодо колективного відбиття агресії.
5. Стаття 5 Північноатлантичної угоди відповідає міжнародному праву, оскільки передбачає вжиття лише тимчасових заходів, які ґрунтуються на ст. 51 Статуту ООН — невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону.
6. Складним процесом поступової адаптації та трансформації НАТО до нових світових реалій, що відбувався від початку 90-х р. ХХ ст., керували як політичні, так і правові механізми. Проте таке переплетіння правових і «навколоправових» аспектів не повинно призвести до нехтування їхнім аналізом. Запропоновані представниками НАТО як правові засади участі цієї міжнародної організації у миротворчих операціях: а) динамічне тлумачення ст. 4 Північноатлантичної угоди та б) Стратегічні концепції 1991 та 1999 рр. важко визнати такими, першу — через фактичні ознаки, другі — через неможливість вносити зміни до регіональних, локальних, диспозитивних норм, що містяться у Північноатлантичній угоді за допомогою так званих норм «м’якого права», що містяться в рішеннях саміту регіональної організації і мають скоріше політичний характер, ніж правовий.
7. На нашу думку, стратегічні концепції НАТО 1991 та 1999 рр. можна вважати, з певними зауваженнями, функціональним тлумаченням Статуту НАТО, через яке не повинен докорінно змінюватись зміст угоди, перетворюючи її текст на фіктивний акт, оскільки з передбачених Північноатлантичною угодою колективного відбиття агресії (ст. 5) і консультацій з приводу безпеки членів НАТО (ст. 4) досить важко вивести проведення НАТО миротворчих операцій. Проте такі зміни і трансформації були визнані як ООН (домовленості між Генеральними секретарями НАТО та ООН, резолюції РБ), так і світовим співтовариством (домовленості між НАТО та третіми державами, що висловили бажання взяти участь у миротворчих операціях, очолених НАТО). Крім того, у НАТО був приклад ООН, яка також не змінювала свого Статуту, коли вводила до своєї практики проведення миротворчих операцій.
8. Те, що створені відповідно до резолюції 1031(1995) РБ ООН та Дейтонської угоди миротворчі сили ІФОР/СФОР з мандатом на основі глави VII Статуту ООН було очолено НАТО, суперечило ст.ст. 39, 42, 44 та 50 Статуту ООН, що передбачають керівництво такими діями лише Радою Безпеки ООН і аж ніяк не регіональною організацією. Проте можна звернути увагу на те, що не було використано весь інструментарій глави VII Статуту ООН, що і дозволило РБ ООН вповноважити на використання частини своїх прав РМО (у нашому випадку — НАТО).
9. У врегулюванні кризи навколо Косово НАТО брало участь у двох операціях: односторонній гуманітарній інтервенції та миротворчій операції КФОР, причому перша з них була протиправним діянням, а у другій НАТО перевищило свої повноваження, оскільки резолюція 1244 (1999) РБ ООН передбачала лише «широку участь НАТО» у миротворчій операції, в той час як на практиці керівництво КФОР здійснюється Північноатлантичною радою, операції відбуваються за оперативними планами НАТО, а безпосереднє керівництво здійснюється штабами НАТО різних рівнів.
10. З головних угод, укладених НАТО і за її участі, стосовно миротворчої діяльності на Балканах варто вказати на правомірність Дейтонської мирної угоди (1995 р.) і Угоди Рамбуйє (1999 р.) та сумнівну легітимність Угоди Мілошевича-Холбрука щодо верифікаційної місії ОБСЄ від 13 жовтня 1998 р. та Військово-технічної угоди від 9 червня 1999 р. (ВТУ) через: у першому випадку — протиправну загрозу застосування сили, а у другому — пряме застосування сили проти одного з її учасників (Югославії) і відсутність правових підстав під існуванням іншого (КФОР). В свою чергу інкорпорація у резолюціях 1203(1998) та 1244(1999) РБ ООН більшості положень Угоди Мілошевича-Холбрука та ВТУ не робить їх правомірними, оскільки, по-перше, резолюції жодним чином на Угоди не посилаються, а, по-друге, Раду Безпеки ООН не наділено правами судового органу задля визнання дійсності угод.
11. В Македонії НАТО проводило місії попередження або превентивної дипломатії. Причому ці місії ґрунтувалися не на рішеннях РБ ООН, а були самостійними рішеннями керівних органів РМО, звичайно, погодженими з владою Македонії. Такі дії повністю відповідають міжнародному праву, оскільки не ґрунтуються на VII главі Статуту ООН і відповідно не є операціями з посиленою силовою складовою, що потребують рішення Ради Безпеки. Безпосередньо у Статуті ООН підґрунтям цих місій є ст. 52. Видані з цього приводу резолюції 1345(2001) та 1375(2001) РБ ООН містять лише «вітання дій регіональних організацій». Відповідно лише в цьому випадку ми можемо казати про проведення перших правомірних з міжнародно-правової точки зору самостійних миротворчих операцій НАТО.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова Э.С. ООН: объединенные действия по поддержанию мира. — М.: Международные отношения, 1978. — 192 с.
2. Аннан К.А. «Ми народи»: роль Організації Об'єднаних Націй у XXI ст. Доповідь Генерального секретаря ООН — Нью-Йорк, 2000. — 90 с.
3. Антонович М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. — К.: Вид. дім «КМ Академія»; Алерта, 2003. — 308 с.
4. Бахов А.С. Организация Варшавского договора. — М.: Наука, 1971. — 134 с.
5. Бордачев Т.В. «Новый интервенционизм» и современное миротворчество. – М.: Издательский центр научных и учебных программ, 1998. — 342 с.
6. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1995. – 111 с. — Бібіліогр.: с 108.
7. Бруз В.С. ООН і НАТО: проблеми співробітництва // Дипломатична академія України. Науковий вісник. — Київ, 2000. — Вип. 3. — С. 13-18.
8. Буткевич В.Г. Международное сотрудничество государств в области прав человека. — К.: Вища школа, 1987. — 154 с.
9. Буткевич В.Г., Лукашук И.И. Сущность современного международного права. — К.: Вища школа, 1975. — 62 с.
10. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Навч. посіб. — К.: Либідь, 2002. — 606 с.
11. Бутрос-Гали Б. Доклад Генерального секретаря ООН о работе организации за 1993 г. — Нью-Йорк, 1993. — 90 с.
12. Василенко В.А. Международно-правовые санкции. — К.: Вища школа, 1982. — 230 с.
13. Василенко В.А. Ответственность государства за международное правонарушение. — К.: Вища школа, 1976. — 267 с.
14. Венская конвенция о дипломатических сношениях, от 18 апреля 1961 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 1. — С. 510-528.
15. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. Сост. А.Н. Талалаев. — М.: Юридическая литература, 1997. — 336 с.
16. Вигго П. Должна ли НАТО оказывать поддержку миротворческим операциям ООН? [Електронний ресурс] // NATO review. — 2005. — Лето. — Режим доступу до журн.: http://www.nato.int/docu/review/2005/issue2/russian/debate.html. (Перевірено 01.02.2007).
17. Всеобщая декларация прав человека 10 декабря 1949 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 5-10.
18. Гассер Г. Международно-правовые нормы, применяемые во время военных действий, и некоторые уроки, извлеченные из недавних конфликтов // Московский журнал международного права. — 1994. — № 3. — С. 28-37.
19. Гроций Г. О праве войны и мира. — М.: Ладомир, 1994. — 868 с.
20. Грубов В. Європейська безпека на платформі НАТО: принципи та вимоги // Віче. — 2003. — № 1. — С. 38-44.
21. Гуськова Е.Ю. История югославского кризиса (1990-2000 гг.). – М.: Русское право/Русский Национальный Фонд, 2001. – 720 с.
22. Давыдов Ю.П. Норма против силы. Проблема мироурегулирования: Науч. изд. — М.: Наука, 2002. — 287 с.
23. Данилов Д., Мошес А., Бордачев Т. Косовский кризис: новые европейские реалии. — М.: РАН, 1999.
24. Дейтонское соглашение от 21 ноября 1995 г. // Международные организации и кризис на Балканах. Документы. /Сост. Гуськова Е.Ю. – М.: Индрик, 2000. — Т. 3. – С. 205-274.
25. Декларация Рио-де-Жанейро по охране окружающей среды и развитию от 14 июня 1992 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 3. — С. 687-690.
26. Делинский А.А. Правовой статус НАТО // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. — Одеса, 1999. — Вип. 5, част. 2. — С.152-159.
27. Денисов В.Н. Международное сотрудничество государств в области прав человека. — К.: Наукова думка, 1987. — 261 с.
28. Денисов В.Н., Евинтов В.И. Новое политическое мышление и международное право // Советское право. — 1987. — № 8. — С. 11-18.
29. Довідник НАТО. – Брюссель, 2001. – 608 с.
30. Договор ГДР-ФРГ «Об основах взаимоотношений» от 21 декабря 1972 гг. // СССР в борьбе за безопасность и сотрудничество в Европе. 1964–1987 гг.: Сб. документов. – М.: Междунар. отношения, 1988. — С. 513–516.
31. Договор о Европейском Союзе от 7 февраля 1992 г. // Московский журнал международного права. — 1995. — № 2. — С. 129-194.
32. Договор ПНР-ФРГ «Об основах нормализации взаимных отношений» от 7 декабря 1970 г. // СССР в борьбе за безопасность и сотрудничество в Европе. 1964–1987 гг.: Сб. документов. – М.: Междунар. отношения, 1988. — С. 512–513.
33. Договор между СССР и ФРГ от 12 августа 1970 г. // СССР в борьбе за безопасность и сотрудничество в Европе. 1964–1987 гг.: Сб. документов. – М.: Междунар. отношения, 1988. — С. 39–40.
34. Договор ЧССР-ФРГ «О взаимных отношениях» от 11 декабря 1973 гг. // СССР в борьбе за безопасность и сотрудничество в Европе. 1964–1987 гг.: Сб. документов. – М.: Междунар. отношения, 1988. — С. 519–520.
35. Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 368 с.
36. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов, от 8 июня 1977 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 731-791.
37. Дослідження з питання про розширення НАТО // Довідник НАТО. — К.: Основи, 1997. — С. 391-428.
38. Европейский суд отказался рассматривать иск против НАТО [Електронний ресурс] // Лента.ру. 19.12.2001. — Режим доступу: http://lenta.ru/world/2001/12/19/belgrad/. (Перевірено 01.02.2007).
39. Ефимов Г.К. Устав ООН — инструмент мира. — М.: Наука, 1986. — 136 с.
40. Женевская конвенция о защите гражданского населения во время войны // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 681-731.
41. Заблоцька Л.Г. Виникнення та формування міжнародних стандартів у галузі прав людини // Український часопис прав людини. — 1995. — № 1. — С. 23-28.
42. Закон Российской Федерации «О порядке предоставления РФ военного и гражданского персонала для участия в деятельности по поддержанию и восстановлению международного мира и безопасности» от 23 июня 1995 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 287-293.
43. Закон України «Про збройні сили України» від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. — 1992. — № 9. — С. 108-116.
44. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № 39. — С. 351-374.
45. Закон України «Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України» від 17 березня 2004 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1607-15. (Перевірено 01.02.2007).
46. Закон України «Про рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2000 році в рамках військового співробітництва для участі у багатонаціональних миротворчих навчаннях «Кооператив партнер – 2000», «Щит миру – 2000» та «Козацький степ» від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради . — 2000. — № 36. — С. 301.
47. Законі України «Про схвалення Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, СРЮ» від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. — 1999. — № 22-23. — С. 202-203.
48. Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» від 23 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. — 1999. — № 41. — С. 376.
49. Заявление Министерства иностранных дел СССР о Северо-атлантическом пакте. — М.: Госплитиздат, 1949. — 44 с.
50. Зубрилин В.И. Суверенитет государства и сотрудничество в области прав человека // Международное право в современном мире. — М.: Международные отношения, 1991. — С. 74-83.
51. Ісакович С.В. Механізм діяльності ООН щодо захисту прав людини // Український часопис прав людини. — 1995. — № 1. — С. 23-28.
52. Каламкарян Р.А. Господство прав в международных отношениях: Науч. изд. — М.: Наука, 2004. — 492 с.
53. Карташкин В.А. Международная безопасность и права челове¬ка. — М.: АПН, 1986. — 64 с.
54. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосу-дарственном праве. — М.: Международ. отношения, 1995. — 135 с.
55. Катиренчук Б.А., Калашніков А.В. Співробітництво України і НАТО // Вісник львівського національного університету «Львівська політехніка». – Серія: Держава та армія. — 2000. — № 408. — С. 127-132.
56. Конвенция о законах и обычаях сухопутной войны, 5(18) октября 1907 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 575-587.
57. Конвенция о защите культурных ценностей в случае вооруженного кон-фликта, 14 мая 1954 г. // Действующее международное право. В 3-х то-мах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 803-812.
58. Конвенция о защите прав человека и основных свобод от 4 ноября 1950 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 108-124.
59. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него, от 9 декабря 1948 г. // Действующее международное право. В 3-х то-мах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 68-71.
60. Конвенция о привилегиях и иммунитетах Объединенных Наций, от 13 февраля 1946 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 1 — С. 615-620.
61. Конвенция о безопасности персонала ООН и связанных с ним лиц от 9 декабря 1994 г. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/convents/person.pdf. (Перевірено 01.02.2007).
62. Константинов В.Ю. Співпраця НАТО з ООН у миротворчій діяльності в 90-х роках // Київський університет імені Тараса Шевченка. Вісник. — Серія: Міжнародні відносини. — К.: Видавничій центр «Київський університет», 1999. — Вип. 13. — С. 38-40.
63. Конституции государств Европы. — М.: Норма, 2002. — Т. 2. — 540 с.
64. Конституция Республики Албания от 21 октября 1998 г. // История Албании. — С.-Пб.: Издательство С.-Петербургского университета, 2005. — С. 121-165.
65. Конституция Российской Федерации. — М.: Эксмо, 2007. — 64 с.
66. Конституция Социалистической Федеративной Республики Югославии // Конституции социалистических государств.— М.: Прогресс, 1987. — Т. 2. — С. 230-379.
67. Конституція Сполучених Штатів Америки. — К.: Веселка, 1993. — 192 с.
68. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Офіційне видання Верховної Ради України. — К.: Інформаційно-видавниче агентство «ІВА», 1996. — 118 с.
69. Косово: международные аспекты кризиса /Под ред. Д. Тренина и Е.Степановой. — М.: Московский Центр Карнеги / Гендальф, 1999. — 309 с.
70. Косово: рік потому. Досягнення та проблеми. Доповідь лорда Робертсона Порт-Елленського. — Брюссель, 2000. — 28 с.
71. Крылов С.Б. История создания Организации Объединенных Наций. — М.: Издательство ИМО, 1960. — 343 с. — Библиогр.: с. 337-339.
72. Лайтберн Д. Должна ли НАТО оказывать поддержку миротворческим операциям ООН? [Електронний ресурс] // NATO review. — 2005. — Лето. — Режим доступу до журн.: http://www.nato.int/docu/review/2005/issue2/russian/debate.html. (Перевірено 01.02.2007).
73. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник для юр. факультетов и вузов. — М.: Издательство БЕК, 1997. — 410 с. — Библиогр.: с. 355-364.
74. Лукашук И.И. Право международной ответственности: Науч. изд. — М.: Волтерс Клувер, 2004. — Т. 1. — 432 с. — Библиогр.: с. XV-XXI.
75. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. — Харків: Консум, 2000. — 591 с.
76. Мацейко Ю.М. Оновлення миротворчості ООН — нагальна вимога часу // Дипломатична академія України. Науковий вісник. — К., 2000. — Вип. 3. — С. 19-24.
77. Международное право: Учебник /Отв. ред. Ю.М.Колосов, В.И.Кузнецов. — М.: Международные отношения, 1996. — 608 с.
78. Международные организации и кризис на Балканах. Документы. Т. 1, 2. /Сост. Е.Ю. Гуськова. – М.: Индрик, 2000. – 496 с.
79. Международные организации и кризис на Балканах. Документы. Т. 3. /Сост. Гуськова Е.Ю. – М.: Индрик, 2000. – 288 с.
80. Міжнародне право. Основні галузі: (Навч. вид.) /За редакцією Буткевича В.Г. — К.: Либідь, 2004. — 814 с.
81. Мовчан А.П. Международное право и мировой порядок // Московский журнал международного права. — 1993. — № 2. — С. 15—38.
82. Морозов Г.И. Международные организации: некоторые вопросы теории. — М.: Юридическая литература, 1974. — 180 с.
83. Морозов Ю.В., Глушков В.В., Шаравин А.А. Балканы сегодня и завтра: военно-политические аспекты миротворчества: Монография. – М., 2001. – 376 с. — Библиогр.: с. 341-344.
84. НАТО сьогодні. Підвищення рівня безпеки та стабільності в інтересах усіх народів. — Брюссель: Відділ інформації та преси НАТО, 2003. — 40 с.
85. Неліп М.І., Мережко О.О. Силовий захист прав людини: питання легітимності в сучасному міжнародному праві: Навч. посіб. — К.: Наукова думка, 1998. — 191 с. — Библиогр.: с. 177-186.
86. Никитин А.И. Миротворческие операции: концепции и практика / Моск. обществ. науч. фонд. Центр полит. и междунар. исслед. — М.: Издат. центр науч. и учеб. прогр., 2000. — 187 с.
87. Нікітюк В. Тенденції розвитку миротворчої діяльності в Європі у сучасному геополітичному і міжнародно-правовому середовищі // Миротворча діяльність України: кооперація з НАТО та іншими структурами європейської безпеки. — К.: Стилос, 2002. — С. 35-75.
88. Нюрнбергский процесс: Сборник материалов. В 8-ми томах.— М.: Юридическая литература, 1988. — Т. 2. — 672 с.
89. Операція «Союзницька гармонія» // Новини НАТО. — 2003. — № 1. — С. 11.
90. Определение агрессии. Резолюция ГА ООН от 14 декабря 1974 г. ХХIХ сессия // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 199-202.
91. Пакт стабілізації для Південно-Східної Європи від 10 червня 1999 року. [Електронний ресурс] — Режим доступу.: http://www.stabilitypact.org. (Перевірено 01.02.2007).
92. Партнерство ради мира: рамочный документ // Дипломатический вестник. — 1994. — № 13-14. — С. 32-33.
93. Постанова Верховної Ради України від 3 липня 1992 року «Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії» // Відомості Верховної Ради. — 1992. — № 38. — С. 564.
94. Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України» // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 37. — С. 379-384.
95. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року «Про участь Українського контингенту в операції багатонаціональних Сил з виконання угоди на території Боснії та Герцеговини». [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1073-95-п. (Перевірено 01.02.2007).
96. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1997 року «Про забезпечення діяльності Українського контингенту в операції багатонаціональних Стабілізаційних Сил на території Боснії та Герцеговини». [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=300-97-п. (Перевірено 01.02.2007).
97. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року «Про забезпечення діяльності Українського миротворчого контингенту у складі міжнародної присутності з безпеки в Косово, СРЮ». [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1605-99-п. (Перевірено 07.02.2007).
98. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року «Про вне-сення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Кабі-нету Міністрів України». [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1758-2001-п. (Перевірено 07.02.2007).
99. Протокол о запрещении применения на войне удушливых, ядовитых или других подобных газов и бактериологических средств, 17 июля 1925 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 587-588.
100. Распоряжение Специального представителя Генерального секретаря ООН Б. Кушнер от 18 августа 2000 г. «О статусе, привилегиях и иммунитетах КФОР и МООНК и их персонала в Косово» (UNMIK/REG/2000/47) // Дополнение к докладу Генерального секретаря от 18 сентября 2000 года, подготовленному во исполнение резолюции 1244 (1999) Совета Безопасности ООН (UN Doc. S/2000/878/Add 1). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N00/676/03/IMG/N0067603.pdf?OpenElement. (Перевірено 23.05.2003).
101. Резолюція XIII Конференції країн-учасників Руху неприєднання від 9 квітня 2000 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nam.gov.za/xiiiminconf/final1.htm. (Перевірено 01.02.2007).
102. Республика Сербская тоже будет сотрудничать с Гаагой [Електронний ресурс] // Белорусская деловая газета. — 2001. — 3 окт. — Режим доступу: http://www.bdg.by/newnews/topic.shtm. (Перевірено 23.05.2003).
103. Решетов Ю.А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности. — М.: Международные отношения, 1983. — 223 с.
104. Решение Постоянного Совета ОБСЕ № 439 от 28 сентября 2001 г. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.osce.org/docs/russian/pc/2001/decisions/pcrd439.htm. (Перевірено 12.08.2003).
105. Ржевська В.С. Право держави на самооборону і міжнародна безпека: Монографія. — К.: Видавничій дім «Промені», 2005. — 256 с.
106. Североатлантический пакт. Вашингтон, 4 апреля 1949 г. // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 293-297.
107. Скороход Л.І., Скороход Ю.С. Превентивна дипломатія в кон¬тексті пошуків перспективних форм миротворчості ООН // ООН у системі міжнародних відносин. — К.: Либідь, 1995. — С. 36-51.
108. Спільна прес-конференція УВП/ОБСЄ/МБіГ ООН/ СФОР - 29/11/01. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nato.int/sfor/indexinf. (Перевірено 12.09.2004).
109. Стратегічна концепція Альянсу. Рим 7-8 листопаду 1991 р. // НАТО. Довідник. — К.: Основи, 1997. — С. 240-257.
110. Стратегічна концепція Альянсу. Вашингтон, 24 квітня 1999 р. // Путівник до Саміту НАТО у Вашингтоні 23-25 квітня 1999 року. – Брюссель, 1999. – С. 47-60.
111. Танья Г. Гуманитарная интервенция и гуманитарная помощь: эхо прошлого и перспективы // Белорусский журнал международного права и международных отношений. — 1998. — № 37. — С. 48-65.
112. Троцько В.В. Аналіз завдань військових контингентів в сучасних миротворчих операціях // Збірник наукових праць. — К., 2001. — Вип. 12.— С. 48-52.
113. Тузмухамедов Б.Р. Международно-правовые проблемы проведения операций по поддержанию мира // Дипломатический вестник. — 1999. — № 1. — Январь.— С. 68-70.
114. Тупчієнко Д.Л. Міжнародно-правові аспекти взаємовідносин України з НАТО в контексті нового світового порядку // Науковий вісник. Дипломатична академія України. — Київ, 1998. — Вип. 1. — С. 196-198.
115. Тускоз Ж. Міжнародне право: Підручник / Пер. з франц. Л.Бадешко. — К.: АртЕк, 1998. — 416 с. — Бібліогр.: с. 384-394.
116. Фокина К. Албанцы уходят из Сербии: Они передислоцируются в Македонию // Независимая газета. — 2001. — № 90. — 23 мая. — С. 6.
117. Халоша Б.М. Военно-политические союзы империализма. — М.: Наука, 1982. — 243 с.
118. Халоша Б.М. Североатлантический блок. — М.: Издательство ин-та международных отношений, 1960. — 278 с.
119. Угода мiж державами, якi є сторонами Пiвнiчноатлантичного договору, та iншими державами, якi беруть участь у Партнерстві заради миру, щодо статусу їхніх збройних сил (1995 р.) // Відомості Верховної Ради. — 2000. — № 18. — С. 134-140.
120. Угода між сторонами Північноатлантичного Договору щодо статус їх збройних сил, від 19 червня 1951 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_041. (Перевірено 01.02.2007).
121. Указ Президент України від 14 липня 1999 р. «Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, СРЮ». [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=852/99. (Перевірено 07.02.2007).
122. Устав Организации Объединенных Наций // Действующее международное право. В 3-х томах./Сост. Колосов Ю.М. и Кривчиков Э.С. — М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 1 — С. 7-33.
123. Черниченко С.В. Операция НАТО в Югославии и международное право // Международная жизнь. — 1999. — № 1. — С. 104-112.
124. Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права: Учебное пособие. — Свердловск, 1972. — 192 с.
125. Штраус А. Мифы и мистификации о НАТО и международное право // Московский журнал международного права. — 2002. — № 2. — С. 86-106.
126. Эмин В.Г. Региональные конфликты и международные организации. — М.: Феникс, 1991. — 74 с.
127. Югославская концепция всенародной обороны. — Белград, 1970. — 361 с.
128. Agreement on Principles of Relations between Serbia and Montenegro of 14 March 2002. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.ue.eu.int/ueDocs/cms_Data/docs/pressdata/EN/declarations/73447.pdf. (Перевірено 01.02.2007).
129. Agreement on the Status of the North Atlantic Treaty Organization, National Representatives And International Staff. Ottawa, of 20 September 1951. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nato.int/docu/basictxt/b510920a.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
130. Ambos K. Comment on: Bruno Simma, NATO, the UN and the Use of Force: Legal Aspects // The European Journal of International Law. — 1999. — Vol. 10, № 1. —P. 29-31.
131. Annan K.A. UN Peacekeeping Operations and Cooperation with NATO // NATO Review. — 1993. — Vol. 41, October. — Р. 3-7.
132. Arend A.C., Beck R.J. International law and the use of force: beyond the UN charter paradigm. — London: Routledge, 1993. — 123 р.
133. Asian states and the development of universal international law. — Delhi: R.R. Anand, 1972. — 165 p.
134. Barrett J. The Political and Conceptual Framework for the Involvement of Regional Arrangements in Peacekeeping: The case of NATO // International Research Seminar on Euro-Atlantic Security: NATO Defence College, Rome. — 1993. — P. 32-55.
135. Beach H. Secessions, interventions and just war theory: the case of Kosovo // Pugwash Occasional Papers. — 2000. — Vol. 1, № 1, Febr. — P. 17-23.
136. Benvenuti P. The ICTY Prosecutor and the Review of the NATO Bombing Campaign against the Federal Republic of Yugoslavia // The European Journal of International Law. — 2001. — Vol. 12, № 3. — P. 503-529.
137. Betts R.K. The Delusion of Impartial Intervention // Foreign Affairs. — 1994. — Vol. 73, № 6. — P. 20-29.
138. Bledsoe R., Boczek B. The International Law Dictionary. — Oxford, 1987. — P. 330.
139. Blokker N. Is the Authorization Authorized? Powers and Practice of the UN Security Council to Authorize the Use of Force by «Coalitions of the Able and Willing» // European Journal of International Law. — 2000. — Vol. 11, № 3. — P. 541-569.
140. Boutros-Ghali B. An Agenda for Peace: Preventive Diplomacy, Peacemaking and Peacekeeping. [Електронний ресурс] - New York: UN Department for Public Information, 1993. — Режим доступу: http://www.un.org/russian/site_index/agenda_forpeace.pdf. (Last visit of the site 01.02.2007).
141. Brand M. The development of Kosovo institutions and the transition of authority from UNMIK to local self-government. — Geneva, 2003. — 110 р.
142. Brosche H. Zwang beim Abschluss völkerrechtlicher Verträge. — Berlin, 1974. — S. 342.
143. Brown J. Strategy in Bosnia: Taking the next step. – Oklahoma: Carlisle Barracs, 1997. — 39 p.
144. Builder R.B. Kosovo and the «New Interventionism»: Promise or Peril? // Journal of Transnational Law & Policy. — 1999. — № 9. — P. 158-171.
145. Bundesverfassungsgericht. Entscheidungen von 12. Juli 1994. BVerfGE90. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://bundesrecht.juris.de/bverfgg. (Den letzten Besuch der Web-Seite 20.05.2005).
146. Burry Ch. NATO's Combined Joint Task Forces in Theory and Practice // Survival. — 1996. — Vol. 38, № 1. — P. 81-97.
147. Campbell A.I.L. The Limits of the Powers of International Organizations // International and Comparative Law Quarterly. — 1983. — № 32. — P. 523-533.
148. Campbell D. National Deconstruction: Violence, Identity, and Justice in Bosnia. – Minneapolis, 1998. — 217 р.
149. Campbell J.F. Humanitarian Intervention — Ethically and Morally the Relevant Mission for the New Millennium. — Oklahoma: Carlisle Barracks, Army War College, 1999. — 33 p.
150. Carmizzaro L. NATO // Digesto Disciplille Pubblicistiche. — 1995. — Vol. X. — Р. 50-62.
151. Cassese A. Ex iniura ius oritur: Are We Moving Towards International Legitimation of Forcible Humanitarian Countermeasures in the World Community? // The European Journal of International Law. — 1999. — Vol. 10, № 1. — Р. 23-42.
152. Cassese A. A Follow-up: Forcible Humanitarian Countermeasures and Opinio Necessitatis // The European Journal of International Law. — 2000. — Vol. 11, № 10. — P. 795-803.
153. Cerone J. Minding the Gap: Outlining KFOR Accountability in Post¬Conflict Kosovo // The European Journal of International Law. — 2001. — Vol. 12, № 3. — P. 469-488.
154. Charney J. Anticipatory Humanitarian Intervention in Kosovo // Vanderbilt Journal of Transnational Law. — 1999. — № 32. — Р. 1234-1250.
155. Chinkin C. Kosovo: A «Good» or «Bad» War? // American Journal of International Law. — 1999. — № 93. — P. 840-850.
156. Clays W. NATO and euroatlantic security architecture // NATO Review. — 1994-1995. — Jan.-Dec. — P. 5-10.
157. Condorelli L. La Corte internazionale di giustizia e gli organi politici delle Nazioni Unite // Rivista di diritto internazionale. — 1994. — № 77. — P. 890- 920.
158. Constitutional Charter of the State Union of Serbia and Montenegro of 4 February 2003. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.mfa.gov.yu/Facts/const_scg.pdf. (Last visit of the site 01.02.2007).
159. Constitution of the Republic of Serbia of 8 November 2006. [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.embajada-serbia.es/UstavRS_pdf.pdf. (Last visit of the site 01.02.2007).
160. Cox N. The Laws of War and NATO attacks on Yugoslavia [Електронний ресурс] // Chicago-Kent Journal of International and Comparative Law. — 2004. — Vol. 4, Spring. — Режим доступу до журн.: http://www.kentlaw.edu/jicl/articles/spring2004/Nato.pdf. (Last visit of the site 01.02.2007).
161. D'Amato A. International Law Anthology. — Cincinnati: Anderson Publishing, 1994. — 215 p.
162. Decision of the Assembly of the Republic of Macedonia for Accession of the Republic of Macedonia in NATO. 23 December 1993. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.morm.gov.mk:8080/morm/dms/NATO/Decision-of-the-Assembly/Decision%20of%20the%20Assembly.pdf. (Last visit of the site 01.02.2007).
163. Declaration of the Heads of State and Government participating in the Meeting of the North Atlantic Council («The Brussels Summit Declaration»). Brussels, 11 January 1994 // The NATO Handbook Documentation. — Brussels: NATO Office of Information and Press, 1999. — P. 326-331.
164. Declaration on Atlantic Relations issued by the North Atlantic Council («The Ottawa Declaration» of 19 June 1974). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nato.int/docu/basictxt/b740619a.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
165. Dekker I.F., Myjer E.P.J. Air Strikes on Bosnian Positions: Is NATO Also Legally the Proper Instrument of the UN? // Leiden journal of international law. — 1996. — Vol. 9, № 2. — P. 414-416.
166. Dobbie Ch. A concept for Post-Cold War Peacekeeping // Survival. — 1994. — Summer. — P. 121-148.
167. Dreist P. Die Task Force Harvest und die Task Force Fox – Beiträge zur Stabilisierung Makedoniens // Humanitäres Völkerrecht. – Informationsschriften. — 2002. — Heft 1. — S. 4-17.
168. Drest P. Rechtliche Aspekte des KFOR-Einsatzes // Neue Zeitschrift Für Wehrrecht. — 2001. — Heft 1. — S. 12-15.
169. Falk R. Kosovo, World Order, and the Future of International Law // American Journal of International Law. — 1999. — № 93. — P. 850-859.
170. Falk R.A. Legal Order in a Violent World. — Washington, 1968. — 356 р.
171. Figà-Talamanca N. The Role of NATO in the Peace Agreement for Bosnia and Herzegovina // European Journal of International Law. — 1996. — Vol. 7, № 2. — P. 164-176.
172. Final Communiqué of the Ministerial Meeting of the NAC (including deci-sions on NATO support for peacekeeping operations under the responsibility of the UN SC). Brussels, 17 December 1992 // The NATO Handbook — Documentation. — Brussels: NATO Office of Information and Press, 1999. — P. 320-328.
173. Final Communiqué of the Ministerial Meeting of the NAC (including the Oslo Decision on NATO support for peacekeeping activities under the responsibility of the OSCE). Oslo, 4 June 1992 // The NATO Handbook — Documentation. — Brussels: NATO Office of Information and Press, 1999. — P. 312-320.
174. Final Communiqué of the Ninth Session of the North Atlantic Council («The Lisbon Decisions», 25 February 1952). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nato.int/docu/basictxt/b520225a.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
175. EU Doc. Agreement between the European Union and Bosnia and Herzegovina on the activities of the European Union Police Mission in BiH (2002/845/CFSP) of 4 Oct. 2002 // Official Journal of the European Communities.— 2002. — Vol. 45, L. 239. — Р. 2-4.
176. EU Doc. Agreement between the European Union and the Former Yugoslav Republic of Macedonia on the status and activities of the European Union Police Mission in the Former Yugoslav Republic of Macedonia (EUPOL Proxima) (2004/75/CFSP(I)) of 12 Jan. 2002 // Official Journal of the European Union. — 2004. — Vol. 47, L 16. — Р. 66-74.
177. EU Doc. Council Decision 2002/212/CFSP of 11 March 2002 concerning the appointment of the Head of Mission/Police Commissioner of the European Union Police Mission // Official Journal of the European Communities. — 2002. — Vol. 45, L 70. — P. 8.
178. EU Doc. Council Decision 2003/563/CFSP of 29 July 2003 on the extension of the European Union military operation in the Former Yugoslav Republic of Macedonia // Official Journal of the European Union. — 2003. — Vol. 46, L 190. — P. 20-21.
179. EU Doc. Council Joint Action of 11 March 2002 on the appointment of the EU Special Representative in Bosnia and Herzegovina (2002/211/CFSP) // Official Journal of the European Communities. — 2002. — Vol. 45, L. 70. — Р. 7.
180. EU Doc. Council Joint Action 2003/92/CFSP of 27 January 2003 on the European Union military operation in the Former Yugoslav Republic of Macedonia // Official Journal of the European Union. — 2003. — Vol. 46, L. 34. — P. 26-29.
181. EU Doc. Council Joint Action 2003/681/CFSP, of 29 September 2003 // Official Journal of the European Communities. — 2003. — Vol. 46, L. 249. — Р. 66-69.
182. EU Doc. Council Joint Action 2004/789/CFSP of 22 November 2004. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.eupol-proxima.org/1%20Mission/Jointaction2004789.htm. (Last visit of the site 10.05.2005).
183. EU-NATO Agreement on Western Balkans 31 July 2003 [Електронний ресурс] // Pagine di Difesa. — Anno 2003. — Режим доступу до журн.: http://www.paginedidifesa.it/2003/natonotizie_030731.html. (Last visit of the site 01.02.2007).
184. Gaeta P. Is NATO Authorized or Obliged to Arrest Persons Indicted by the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia? // European Journal of International Law. — 1998. — Vol. 9, № 1. — P. 174-182.
185. Gaeta P. The Dayton Agreements and International Law // European Journal of International Law. — 1996. — Vol. 7, № 2. — P. 147-164.
186. Gardam J.G. Proportionality and Force in International Law // American journal of international law. — 1993. — № 87. — Р. 379-391.
187. Gardam J.G. Legal Restraints on Security Council Military Enforcement Action // Michigan Journal of International Law. — 1996. — № 17. — Р. 280-295.
188. Gazzini T. NATO coercive military activities in the Yugoslav Crisis (1992-1999) // European Journal of International Law. — 2001. — Vol. 12, № 3. — P. 391-437.
189. Gentili A. De iure belli libri tres. — London, 1933. — 122 р.
190. Gordon R. Humanitarian Intervention by the United Nations: Iraq, Somalia, and Haiti // Texas International Law Journal. — 1996. — № 31. — P. 44-53.
191. Goulding M. The Evolution of UN Peacekeeping // International Affairs. — 1993. — Vоl. 69. — P. 451-464.
192. Gowlland-Debbas V. The Limits of Unilateral Enforcement of Community Objectives in the Framework of UN Peace Maintenance // European Journal of International Law. — 2000. — Vol. 11, № 3. — P. 361-383.
193. Greek Law Scholars Comment on the Yugoslav Crisis [Електронний ресурс] // Kosovo & Yugoslavia: Law in Crisis. — Режим доступу до форуму: http://jurist.law.pitt.edu/phaedon.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
194. Greenwood Ch. Is there a right of humanitarian intervention // The World Today. — 1993. — February. — P. 30-38.
195. Grundgesetz Bundesrepublik Deutschland. — Bonn, 1999. — 34 S.
196. Guicherd C. International Law and the War in Kosovo // Survival. — 1999. — № 41, № 2. — P. 15-21.
197. Guidance Issued by SACEUR Concerning the Procedures for Passing Legitimate Cargo Through the UN Embargo of the Former Yugoslavia // Maritime Interception and UN Sanctions. — 1997. — № 3. — P. 253-261.
198. Hermsdörfer W. Die NATO-geführte Operation Harvest in der Republik Mazedonien // Neue Zeitschrift für Wehrrecht. — 2004. — Heft 1.— S. 24-31.
199. Hilpold P. Humanitarian Intervention: Is There a Need for a Legal Reappraisal? // The European Journal of International Law. — 2001. — Vol. 12, № 3. — P. 437-467.
200. Holzgrefe J.L., Keohane R.O. Humanitarian Intervention: Ethical, Legal, and Political Dilemmas. — Cambridge: Cambridge University Press, 2003. — 350 p.
201. Humanitarian Intervention: Legal and Political Aspects. Submitted to the Minister of Foreign Affairs, Denmark. — 1999. — December 7. — 45 р.
202. Human rights violations in Kosova. — Pristina, 1996. — 25 р.
203. ICJ Advisory Opinion. Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations (1948-1949) [Електронний ресурс] Advisory Opinion of 11 April 1949. — Режим доступу: http://www.icj-cij.org/icjwww/idecisions/isummaries/iisunsummary490411.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
204. ICJ Advisory Opinion. Certain Expenses of the United Nations (1961-1962) [Електронний ресурс] Advisory Opinion of 20 July 1962. — Режим доступу: http://www.icj-cij.org/icjwww/idecisions/isummaries/iceunsummary620720.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
205. ICJ Advisory Opinion. Applicability of Article VI, Section 22, of the Convention on the Privileges and Immunities of the United Nations (1989) [Електронний ресурс] Advisory Opinion of 15 December 1989. — Режим доступу: http://www.icj-cij.org/icjwww/idecisions/isummaries/iecosocsummary891215.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
206. ICJ Contentious Case. Corfu Channel (United Kingdom v. Albania) (1947-1949). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.icj-cij.org/icjwww/icases/icc/icc_ijudgment/iCC_ijudgment_19491215.pdf. (Last visit of the site 01.02.2007).
207. ICJ Contentious Case. Military and Paramilitary Activities in and against Nicaragua (Nicaragua v. United States of America) (1984-1991). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.icj-cij.org/icjwww/icases/inus/inusframe.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
208. ICJ Contentious Case. Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia and Herzegovina v. Serbia and Montenegro) (1993-2007). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/ibhy/ibhyframe.htm. (Last visit of the site 01.02.2007).
209. ICJ Conte