Ефективність міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ. 4
РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 11
1.1. Характеристика стану наукової розробки проблеми та методології дослідження 11
1.1.1. Стан наукової розробки досліджуваної проблеми 11
1.1.2. До характеристики методологічних основ дослідження 14
1.2 Міжнародно-правові засоби забезпечення реалізації Європейської конвенції про захист прав людини 18
1.2.1. Загальнотеоретичне поняття та види правових засобів 18
1.2.2. Поняття та види міжнародно-правових засобів 23
забезпечення реалізації Конвенції 23
1.2.3. Характеристика компетенції органів Ради Європи щодо забезпечення реалізації Конвенції 31
1.2.4. Юридичні акти органів Ради Європи як правові засоби забезпечення реалізації Конвенції 50
1.3. Теоретико-методологічні основи дослідження ефективності 63
міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Європейської конвенції про захист прав людини 63
1.3.1. Основні положення загальнотеоретичної концепції ефективності юридичних норм 64
1.3.2 Основні теоретичні положення ефективності норм міжнародного права. 78
Висновки 85
РОЗДІЛ ІІ
ВСТАНОВЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ 90
2.1. Поняття, критерії та показники ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Європейської конвенції про захист прав людини 90
2.2. Поняття, критерії та способи визначення ефективності рішень Європейського суду з прав людини 99
2.3. Проблеми визначення ефективності діяльності органів 114
Ради Європи по забезпеченню реалізації Європейської конвенції про захист прав людини 114
2.3.1. Правозабезпечувальна діяльність Комітету міністрів 114
2.3.2. Правозабезпечувальна діяльність Генерального секретаря 119
2.3.3. Правозабезпечувальна діяльність Парламентської асамблеї 122
2.3.4. Правозабезпечувальна діяльність Комісара Ради Європи з прав людини 127
2.4. Влив міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Європейської конвенції про захист прав людини на виконання Україною конвенційних зобов’язань 129
Висновки 140
ВИСНОВКИ 146
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 151
Вступ.

Актуальність теми дослідження. Однією з сучасних глобальних загальнолюдських проблем є проблема прав людини та їх забезпечення, вирішення якої можливе лише спільними зусиллями держав і міжнародного співтовариства. Сприяти колективному розв’язанню цієї проблеми на європейському континенті покликана Рада Європи, яка створила своєрідний механізм міжнародного захисту прав людини, основою котрого є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (надалі – Конвенція) [1].
Наслідком дії цього механізму та держав-учасниць Конвенції повинно стати формування такого європейського міжнародного правопорядку в галузі прав людини, який “дозволив” би кожній людині безперешкодно користуватися своїми правами і свободами, передбаченими Конвенцією. Проте досягнення цієї мети залежить від багатьох факторів, зокрема і від ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції.
У зв’язку з цим особливого значення набуває дослідження питань ефективності міжнародних правозабезпечувальних засобів реалізації Конвенції, потреба в якому зумовлена наступними обставинами:
- необхідністю забезпечення виконання державами-учасницями Конвенції (у тому числі і Україною) їхніх зобов’язань (гарантувати кожній людині, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією та протоколами до неї) за допомогою міжнародно-правових засобів, передбачених документами Ради Європи;
- потребою забезпечення оптимального співвідношення між єдиними конвенційними вимогами до держав-учасниць щодо дотримання прав людини та можливістю (правом) таких держав вільно обирати і встановлювати внутрішньодержавні правові засоби забезпечення прав людини;
- значним розширенням сфери дії Конвенції, що зумовлено збільшенням кількості держав-учасниць Конвенції;
- суттєвим зростанням обсягу звернень людей за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини, як головної правозахисної інституції в системі конвенційних правозабезпечувальних засобів;
- неналежним виконанням державами-учасницями своїх зобов’язань щодо гарантування прав людини;
- необхідністю удосконалення конвенційного механізму впливу на виконання державами-учасницями їхніх зобов’язань.
Вказані обставини свідчать про актуальність розробки обраної теми дослідження.
Окремі питання теми, зокрема ефективність рішень Європейського суду з прав людини досліджувалась у роботах П.М. Рабіновича та Г. Ресс. Між тим монографічного (у тому числі і дисертаційного) системного аналізу ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції ще немає.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (реєстраційний № 01024003572).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції та визначення їх реальних можливостей та ефективності у такому забезпеченні.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних основних завдань:
- з’ясувати зміст поняття правових засобів та встановити критерії їх визначення;
- визначити міжнародно-правові засоби забезпечення реалізації Конвенції та класифікувати їх;
- охарактеризувати міжнародно-правові засоби забезпечення реалізації Конвенції;
- з’ясувати теоретико-методологічні засади дослідження та встановлення ефективності міжнародно-правових засобів у забезпеченні реалізації Конвенції;
- з’ясувати поняття, критерії та показники ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції;
- виявити ступінь реальної ефективності рішень Європейського суду з прав людини;
- сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції.
Об’єктом дослідження є діяльність та юридичні акти органів Ради Європи та Європейського суду з прав людини, що вчиняються для забезпечення реалізації Конвенції.
Предметом дослідження є реальні можливості та ефективність міжнародно-правових засобів у забезпеченні реалізації Конвенції.
Теоретичною основою дослідження є положення загальнотеоретичної концепції ефективності юридичних норм, сформульовані у працях С.С. Алексєєва, В.М. Баранова, В.В. Глазиріна, В.В. Головченка, А.П. Зайця, В.А. Козлова, В.М. Кудрявцева, В.В. Лапаєвої, В.В.Лазарєва, А.В. Малька, В.І. Нікітинського, А.С. Пашкова, П.М. Рабіновича, І.С. Самощенка, В.Ф. Сіренка, Ф.Н. Фаткулліна, Е.А. Фоміна, Л.Д. Чулюкіна, Є.П. Шикіна, Л.С.
Явича, а також розроблені в теорії міжнародного права положення про ефективність міжнародно-правових норм, що містяться у працях Г.М. Даниленка, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, Г.В. Ігнатенка, В.Н. Ліхачова, І.І. Лукашука, С.Ю. Марочкіна, Л.Х. Мінгазова, О.І. Тіунова, Г.І. Тункіна, С.В. Черниченка та інших вчених.
Джерела дослідження. При написанні дисертації використовувалися відповідні міжнародно-правові угоди, рішення Європейського суду з прав людини та юридичні акти органів Ради Європи; чинне законодавство України; спеціальна наукова література з теорії права, міжнародного права та інших юридичних наук. У процесі дослідження опрацьовано близько 800 рішень Європейського суду з прав людини, 200 проміжних та кінцевих резолюцій Комітету міністрів Ради Європи, 80 резолюцій та рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи, доповіді Комісара Ради Європи з прав людини за 2000-2002 р.р.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення про соціальну обумовленість правових явищ та конкретно-історичний підхід до їх вивчення.
У роботі використана низка теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження.
Так, застосування методів тлумачення права та конкретно-соціологічного методу, зокрема контент-аналізу юридичних документів, дозволило одержати інформацію, необхідну для вивчення, виміру та оцінки ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції. Використання можливостей цільового та функціонального методів наукового пізнання дало змогу виявити досліджувані правові засоби, а застосування прийомів і правил формально-логічного методу – класифікувати їх. Діалектичні методи, зокрема аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного дозволили сформувати поняття ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції, її критеріїв, показників тощо. Імовірнісний метод дав змогу виявити фактори, що впливають на ефективність міжнародних правозабезпечувальних засобів її реалізації і на цій основі сформулювати відповідні пропозиції.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що воно є вперше здійсненим у вітчизняному правознавстві комплексним монографічним дослідженням ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції.
За результатами проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, які, як видається, мають елементи наукової новизни і виносяться на захист:
- уточнення визначення поняття правових засобів та критеріїв їх встановлення;
- з’ясування співвідношення міжнародно-правових та внутрішньодержавних засобів реалізації норм міжнародного права;
- встановлення міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції та визначення їх поняття;
- класифікація міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції;
- положення про поняття, критерії та показники ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції;
- з’ясування змісту поняття “виконання державою-учасницею конвенційних зобов’язань”;
- положення про поняття, критерії, показники та способи встановлення ефективності рішень Європейського суду з прав людини;
- висновок про ступінь ефективності превентивної функції рішень Європейського суду з прав людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення можуть сприяти подальшій науковій розробці проблем міжнародно-правових засобів реалізації норм міжнародного права та їх ефективності.
Положення дисертації про критерії, показники та способи встановлення ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції можуть бути використані, як видається, відповідними інституціями Ради Європи для оцінки їх реального впливу на виконання державами-учасницями своїх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї.
Результати дослідження можуть знайти застосування в навчальному процесі при викладанні курсів “Міжнародне право” та “Міжнародне право прав людини”. Деякі з цих результатів вже використовувалися здобувачем під час проведення занять з курсу “Міжнародно-правовий захист прав людини” зі студентами факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Формулювання положень, котрі характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у дослідженні означеної проблеми.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Матеріали роботи оприлюднювались у доповідях здобувача: на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (20 квітня 2001р., м. Івано-Франківськ); на регіональній науково-практичній конференції “Проблеми тлумачення та реалізації законодавства в Україні” (1 березня 2003 р., м. Сімферополь); звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету міжнародних відносин, що відбувалися у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2000-2003 роках; на регіональному семінарі суддів Львівської області при Львівському регіональному центрі суддівських студій (19-21 листопада 2002 р., м. Львів).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 5 наукових працях автора.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (7 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 165 сторінок, з яких список використаних джерел займає 15 сторінок і охоплює 158 найменувань, в тому числі 38 іноземними мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено вирішення наукової задачи, яка полягла в тому, щоби на основі опрацювання загально-теоретичної концепції ефективності юридичних норм, основних теоретичних положень ефективності норм міжнародного права та аналізу правозабезпечувальної практики органів Ради Європи та Суду подати комплексну характеристику ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Виконане дослідження дало змогу дійти наступних висновків.
1. Потребує уточнення загальнотеоретичне визначення поняття правових засобів, котрі пропонуємо визначити як передбачені юридичними нормами правові явища, які завдяки своїм об’єктивним властивостям, можуть слугувати досягненню певних цілей.
2. Критеріями віднесення того чи іншого правового явища до правових засобів є: 1) об’єктивні властивості цих явищ, завдяки яким вони можуть слугувати досягненню певних цілей; 2) сам зміст тих чи інших поставлених цілей.
3. Реалізація норм міжнародного права здійснюється за допомогою як міжнародно-правових, так і внутрішньодержавних правових засобів, по відношенню до яких перші виконують правозабезпечувальну функцію, яка полягає 1) у створенні ними умов для належної реалізації норм міжнародного права державами, котрі повинні вже за допомогою внутрішньодержавних засобів впроваджувати їх у свої національні правові системи; 2) у можливості впливу міжнародно-правових засобів на виконання державами своїх міжнародних зобов’язань.
4. Міжнародно-правові засоби забезпечення реалізації Конвенції – це передбачені нормами права Ради Європи діяльність та юридичні акти її органів та Суду, які вчиняються з метою належного виконання державами-учасницями зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї.
5. Класифікація міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції здійснюється за різними критеріями.
Залежно від суб’єктів використання такі правові засоби поділяються на:
1) діяльність та юридичні акти Суду з прав людини;
2) діяльність та юридичні акти Комітету міністрів Ради Європи;
3) діяльність та юридичні акти Комісара Ради Європи з прав людини;
4) діяльність та юридичні акти Парламентської асамблеї Ради Європи;
5) діяльність та юридичні акти Генерального секретаря Ради Європи.
За онтологічним статусом у правовій системі Ради Європи та юридичною природою вони поділяються на:
1. Діяльність відповідних органів Ради Європи та Суду, що здійснюється ними для забезпечення реалізації Конвенції, до якої відносяться:
- правозабезпечувальна правотворча діяльність;
- правоінтерпретаційна діяльність;
- правозастосувальна діяльність;
- правореалізаційна діяльність.
2. Юридичні акти відповідних органів Ради Європи та Суду, які приймаються ними для забезпечення реалізації Конвенції та поділяються на:
- правові акти нормативного змісту;
- правозастосувальні акти;
- інтерпретаційно-правові акти;
- правореалізаційні акти.
За змістом безпосередніх цілей, досягненню яких слугують такі міжнародно-правові засоби, вони поділяються на:
- контрольні;
- захисні.
6. Ефективність міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції – це ступінь їх реального впливу на виконання державами-учасницями їхніх зобов’язань щодо гарантування кожній людині, що знаходиться під їхньою юрисдикцією, прав і свобод, визначених Конвенцією та протоколами до неї.
7. Виконання державою-учасницею конвенційних зобов’язань полягає у: 1) непорушенні нею (в особі своїх органів, установ, посадових осіб тощо) конвенційних прав і свобод людини, яка перебуває під її юрисдикцією; 2) створенні нею належного внутрішньодержавного юридичного механізму забезпечення прав і свобод людини, визначених Конвенцією та протоколами до неї. Такий механізм повинен складатися з: а) національного законодавства, приведеного у відповідність з положеннями Конвенції та протоколів до неї; б) юридичних процедур реалізації “позитивних” прав і свобод; в) юридичних засобів охорони конвенційних прав і свобод, які б унеможливлювали їх порушення (зокрема, встановлення норм про заборону порушення цих прав, наділення компетенцією відповідних органів державної влади щодо здійснення ними превентивних заходів, встановлення заходів юридичної відповідальності за порушення конвенційних прав і свобод); г) юридичних засобів захисту конвенційних прав і свобод в разі їх порушення, які відповідають вимогам ст. 13 Конвенції.
8. Критеріями оцінки ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції є певні цілі. Аналіз Статута Ради Європи, Конвенції та інших документів Ради Європи, дозволяє дійти висновку, що безпосередніми цілями Комітету міністрів є нагляд за виконанням рішень Суду; Суду з прав людини – забезпечення дотримання державами конвенційних зобов’язань; Генерального секретаря – з’ясування стану ефективності законодавства держав-учасниць у забезпеченні виконання положень Конвенції; Парламентської асамблеї – обговорення питань та винисення рекомендацій щодо захисту та подальшого здійснення прав людини; Комісара з прав людини – сприяння ефективному дотриманню державами-учасницями прав людини.
Для реалізації цих цілей вказані органі Ради Європи та Суд в межах своєї компетенції здійснюють правотворчу, правозастосувальну, правотлумачну або правореалізаційну діяльність і приймають певні юридичні акти.
9. Показниками ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції є: 1) вчинення (або невчинення) конкретними державами-учасницями на основі відповідних юридичних актів органів Ради Європи та Суду певних дій, заходів спрямованих на виконання ними своїх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї; 2) рівень реальної можливості використання громадянами цих держав прав і свобод, визначених Конвенцією.
10. Ефективність рішень Європейського суду з прав людини – це ступінь їх реального впливу на виконання державами – відповідачами (правопорушницями) зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї.
11. Критеріями оцінки ефективності рішень Європейського суду з прав людини є їх безпосередні цілі: 1) відновлення порушених прав людини; 2) усунення перешкод на шляху реалізації людиною конвенційних прав. Вони зумовлюють функції судових рішень, кожне з яких одночасно “виконує” правовідновлювальну та превентивну функції.
12. Показниками ефективності рішень Європейського Суду з прав людини є: 1) рівень відновлення конкретними державами-відповідачами на основі рішень Суду порушених прав людини; 2) певні зміни у динаміці встановлених Судом порушень конвенційних норм державами-відповідачами. Перший показник у кількісному виразі можна отримати шляхом співвідношення між кількістю рішень Суду, на виконання яких держава-відповідач вжила правовідновлювальні заходи та кількістю всіх його рішень, ухвалених проти даної держави, які вона мала б виконати. Він є показником ефективності правовідновлювальної функції рішень Суду. Другий показник встановлюється вимірюванням коефіцієнту повторюваності всіх правопорушень або правопорушень одного виду через певні проміжки часу шляхом співвідношення між кількістю рішень Суду про встановлення порушень конвенційних норм і кількістю держав-порушниць даних норм. Він є показником ефективності превентивної функції рішень Суду.
13. Проведені вимірювання дозволили зробити висновок про збільшення правопорушності Конвенції з боку досліджуваної групи держав, що є свідченням зниження рівня ефективності превентивної функції рішень Європейського суду з прав людини, спрямованих на усунення перешкод на шляху реалізації громадянами держав-відповідачів своїх конвенційних прав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13.
2. Рабінович П.М. Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на національну юридичну практику: спроба порівняльної характеристики // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 2. – С. 11-19.
3. Рабінович П.М. Ефективність впливу Конвенції про захист прав і основних свобод людини на держави-члени Ради Європи // Право України. – 2000. – С. 35-37.
4. The European system for the protection of Human rights. – Dordrecht; Boston; London: Martinus Nijhoff, 1993. – 940 p.
5. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация // Сов. государство и право. – 1987. - № 6. – С. 14-18.
6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
7. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 218 с.
8. Малько А.В. Цели и средства в праве // Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – Том 3. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – С. 283-302.
9. Сапун В.А. Деятельность по использованию правовых средств в реализации советского права // Проблемы реализации права. Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск, 1990. – С. 10-19.
10. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 384 с.
11. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. Том 1: Современные теоретические проблемы. – М.: Издательство “НИМП”, 1999. – 336 с.
12. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – Киев: Вища школа, 1980. – 320 с.
13. Гаврилов В.В. ООН и права человека. Механизм создания и осуществления нормативных актов. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1998. – 205 с.
14. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М., 1995. – 134 с.
15. Международное право: Учебник для вузов / Отв.ред. Г.В. Игнатенко, О.И. Тиунов. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 584 с.
16. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М.: Дело, 1998. – 272 с.
17. Тиунов О.И. Международно-правовые средства реализации международных договоров // Вопросы универсальности и эффективности международного права: Межвузов.сб.науч.тр. – Свердловск, УрГУ, 1981. – С. 27-32.
18. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. – Т. 1. – М.: Юрид.лит., 1981. – 360 с.
19. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
20. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания. Понятие, критерии, методика измерения. – К.: Наукова думка, 1985. – 128 с.
21. Заец А.П. Вопросы методики исследования эффективности республиканского законодательства // Методологические проблемы юридической науки: Сб.науч.тр. / Отв.ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наук.думка, 1990. – С. 110-123.
22. Козлов В.А. Вопросы теории эффективности правовых норм: Автореф.дисс….канд.юрид.наук. – Л., 1972. – 16 с.
23. Лапаева В.В. Социология права / Под ред. проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА – М), 2000. – 304 с.
24. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 208 с.
25. Малько А.В. Эффективность правового воздействия // Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. / Отв.ред. М.Н. Марченко. – Том 3. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – С. 110-138.
26. Пашков А.С., Явич Л.С. Эффективность действия правовой нормы // Советское государство и право. – 1970. - № 3. – С. 40-48.
27. Поленина С.В. Качество закона и эффективность законодательства. – М., 1993. – 102 с.
28. Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов: Изд-во при Львов. ун-те «Вища школа», 1979. – 204 с.
29. Сіренко В.Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні підходи // Законодавство: проблеми ефективності. – Київ: Наукова думка, 1995. – С. 3-13.
30. Фаткуллин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и эффективность правовой нормы. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1977. – 144 с.
31. Фомин Э.А. Понятие эффективности правовой нормы // Эффективность действия правовых норм / Ред. колл. Пашков А.С. и др. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1977. – С. 31-40.
32. Шикин Е.П. Основные условия эффективности применения права: Автореф.дисс…канд.юрид.наук. – Свердловск, 1971. – 16 с.
33. Эффективность правовых норм (Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С. и Глазырин В.В.). – М.: Юрид.лит., 1980. – 280 с.
34. Денисов В.Н., Євінтов В.І. Ефективність міжнародного права у правовому механізмі зовнішньополітичної діяльності держав // Законодавство: проблеми ефективності. – Київ: Наукова думка, 1995. – С. 199-222.
35. Игнатенко Г.В. Универсальность и эффективность международного права как действующие категории // Вопросы универсальности и эффективности международного права. – Свердловск: УГрУ, 1981. – С. 3-16.
36. Лихачев В.Н. Установление пробелов в современном международном праве. – Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1989. – 129 с.
37. Марочкин С.Ю. Проблемы эффективности норм международного права. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1988. – 148 с.
38. Мингазов Л.Х. Эффективность норм международного права. Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1990. – 207 с.
39. Мингазов Л.Х. Эффективность норм международного права. Теоретические проблемы. - Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1999. – 376с.
40. Сандровский К.К. К вопросу о повышении эффективности норм дипломатического права // Демократия и право развитого социалистического общества. – М., 1975. – С. 494-496.
41. Тункин Г.И. Теория международного права. / Под общ. ред. проф. Л.Н. Шестакова. – М.: Изд-во «Зерцало», 2000. – 416 с.
42. Рекомендації міжнародної науково-теоретичної конференції “Проблеми методології сучасного правознавства” / Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 1. – С. 150-154.
43. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки: Сб.науч.тр. / АН УССР. Ин-т государства и права; Отв.ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наук.думка, 1990. – С. 5-19.
44. Сырых В.М. Логические основания общей теории права: в 2 т. – Т. 1: Элементный состав. – М.: Юридический Дом «Юстинцинформ», 2000. – 528 с.
45. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид.лит., 1989. – 284 с.
46. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
47. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 627 с.
48. Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, ХХ1 век. – М.: Спарк, 2000. – 279 с.
49. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид.лит., 1991. – 160 с.
50. Саидов А.Х. Международное право прав человека: Учебное пособие. – М., 2002. – 197 с.
51. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Харьков: «Одиссей», 2003. – 752 с.
52. Тиунов О.И. Международное гуманитарное право. Учебник для вузов. – М.: Изд. Группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 328 с.
53. Устав Совета Европы // Действующее международное право. В 3-х томах (Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. – Т. 1. – М.: Изд-во МНИМП, 1999. – С. 707-718.
54. Гом”єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини (Укр. переклад та ред. Т Іваненко, О. Павличенко). – Львів: Кальварія, 2002. – 180 с.
55. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000. – 472 с.
56. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
57. Резолюция [(99)50] о Комиссаре Совета Европы по правам человека. (Принята на 104-й сессии Комитета министров Совета Европы 06.-07.05.99 г.). Див.: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
58. Шмельова Г.Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) // Право України. – 1994. - № 10. – С. 49-51.
59. Биштыга А. Европейский Суд по правам человека / Науч.ред. А.Е. Вашкевич. Пер. с пол. Е.Г. Генделя. – Мн.: Тесей, 2000. – 240 с.
60. Регламент Суду // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – №1. – К., 1999. – С. 217 – 260.
61. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека: опыт Совета Европы. – М.: МНИМП, 1997. – 296 с.
62. Гусейнов Л.Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека: Монография. – К.: Ин-т государства и права НАН Украины, 2000. – 316 с.
63. Практика Європейського Суду з прав людини. Випуск 1 / За ред. П.М. Рабіновича. – Львів: Кальварія, 2000. – 80 с.
64. Практика Європейського Суду з прав людини. Випуск 4 / За ред. П.М. Рабіновича. – Львів: Кальварія, 1997. – 110 с.
65. Бернхардт Р. Европейский Суд по правам человека в Страсбурге: новый этап, новые проблемы // Государство и право. – 1999, № 7. – С. 57-62.
66. Сase of Мartinelli v. Italy (application no 33827/96). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. int.
67. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 3. – К., 1999. – 224 с.
68. Горшкова С.А. Стандарты Совета Европы по правам человека и российское законодательство: Монография. – М.: НИМП, 2001. – 352 с.
69. Сase of Мuller v. France (13/1996/6321816). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt.
70. Туманов В.А. Европейский Суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 304 с.
71. Rules adopted by the Committee of Ministers for the application of article 46, paragraph 2, of the European Convection on Human Rights (text approved by the Committee of Ministers on 10 January 2001 at the 736-th meeting of the Ministers' Deputies). Див.: http: // cm. coe. int/intro/e – rules 46. htm.
72. Сase of Wasilewski v. Poland (application № 32734/96). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt.
73. Сase of Zoon v. Netherlands (application № 29202/95). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt.
74. Сase of Vodenicarov v. Slovakia (application № 24530/94). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt.
75. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 2. – К., 1999. – 256 с.
76. Сase of Varey v. United Kingdom (application № 2662/95). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt.
77. Інформаційно-статистичне повідомлення Суду. 2002 рак. // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – №1. – К., 2003. – С. 227-232.
78. Сase of Perna v. Italy (application № 48898/99). Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt.
79. Interim Resolution DH (2000)26 concerning the judgment of the European Court of Human Right of februaryc 1996 in the case of Murray against the United Kingdom. Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. іnt/t/e/Committee of Ministers.
80. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 4. – К., 1999. – 237 с.
81. Rules of procedure of Assembly. Resolution 1202 (1999) adopted on 4 November 1999 as amended by Resolution 1234 (2000) and Resolution 1266 (2001) Див.: http: // w.w.w. stars.coe.int.
82. Resolution 1253 (2001). Abolition of the death penalty in Council of European observer states. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt.
83. Recommendation 1522 (2001). Abolition of the death penalty in Council of European observer states. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt.
84. Order N 574 (2001). Abolition of the death penalty in Council of European observer states. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt.
85. Opinion N 231 (2001). Draft second aditional protocol to the European Convention “Mutual assistance in criminal matters”. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt.
86. Report by Mr. Alvaro Gil-Robles. Commissioner for human rights on his visit to Moldova (16-20 Oct. 2000). Див.: http: // w.w.w. commissioner. coe. іnt.
87. Эффективность действия правовых норм. / Ред. колл. Пашков А.С. и др. – Л.: Изд-во Ленинград.ун-та, 1977. – 143 с.
88. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л.: Изд-во Ленинград.ун-та, 1973. - 160 с.
89. Вопросы эффективности советского уголовного процесса. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 159 с.
90. Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Моршакова Т.Г. Теоретические основы эффективности правосудия. – М.: Юрид.лит., 1979. – 390 с.
91. Эффективность гражданского законодательства (Актуальные вопросы) / Под ред. В.П. Грибанова. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 192с.
92. Федосова В.А. Эффективность действия норм советского государственного права. – Воронеж: Изд-во Воронеж.ун-та, 1984. – 157 с.
93. Законодавство: проблеми ефективності. – Київ: Наукова думка, 1995. – 231 с.
94. Эффективность закона. Методология и конкретные исследования / Под ред. Сырых В.М., Тихомирова Ю.А. – М., 1997. – 212 с.
95. Словник іншомовних слів / Уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – ХУ, 664 с.
96. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
97. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М.Н. Марченко. – Том 2. Теория права. – М.: Изд-во «Зерцало», 1998. – 640 с.
98. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К.: ІСДО, 1995. – 172 с.
99. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Изд.гр. ИНФРА, 1999. – 552 с.
100. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М.: Юрайт, 2001. – 432 с.
101. Лихачев В.Н. Об эффективности применения международно-правового принципа универсальности // Вопросы универсальности и эффективности международного права: Межвуз.сб.науч.тр. – Свердловск: УрГУ, 1981. – С. 78-84.
102. Мингазов Л.Х. Проблема эффективности в зарубежной доктрине // Московский журнал международного права. – 1998. - № 2. – С. 3-15.
103. Даниленко Г.М. Международная защита прав человека. Вводный курс: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.
104. P. van Dijk, G.J.H. van Hoof. Theory and practice of the European Convection on Human Rights. Hague – London – Boston, 1998. – 850 p.
105. Баймуратов М. Актуальні проблеми національної імплементації Україною норм міжнародних конвенцій // Юридична Україна. – 2003. - № 1. – С. 33-36.
106. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Геберський. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
107. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В. Маклаков. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 592 с.
108. Конституция Российской Федерации. – М.: “Проспект”, 2000. – 48с.
109. Денисов В.Н. Міжнародне право як складова частина правової системи України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – Київ, 1998. – С. 64-68.
110. Ушаков Н.А. Международное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 304 с.
111. Права человека. Учебник для вузов. / Отв.ред. Е.А. Лукашева. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 573 с.
112. Harris D.J., O’Boyle M., Warbrick C. Law of the European Convention on Human Rights. – London – Dublin – Edinburgh, 1995. – 754 р.
113. Відкриття нового року діяльності Європейського суду з прав людини: Промова Л. Вільдхабера, Голови Європейського суду з прав людини // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 1. – Київ, 2002. – С. 65-72.
114. Рекомендація NR (2000) Комітету міністрів державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини (Прийнято Комітетом міністрів 19 січня 2000 року)// Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - №1. – Київ, 2000.
115. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 1. – Київ, 2000. – 243 с.
116. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 2. – Київ, 2000. – 229 с.
117. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 3. – Київ, 2000. – 257 с.
118. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 2. – Київ, 2002. – 229 с.
119. Див.: http: // w.w.w. dhcour. coe. int.
120. A systematic guide to the case-law of the European Court of Human Rights, 1960-1994; Vol. I, П. – The Hague; Boston; London: Martinus Nijhoff Publishers, 1998 – 1420 p.
121. Human rights information bulletin. N 54; July-October 2001. H/inf. (2002) I. Council of Europe.
122. Комюніке Секретаря Суду. Значне підвищення продуктивності у роботі Європейського суду з прав людини. 032.21.01. 2002. // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 1. – Київ, 2002. – С. 232.
123. Вільдхабер Л. Місце Європейського суду з прав людини у європейському конституційному контексті // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 1. – С. 56-59.
124. Дженіс М., Кеу Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ. – К.: “АртЕк”, 1997. – 624 с.
125. Resolution 1226 (2000). Execution of judgments of the European Court of Human Rights (Extract from the Office database of the Council of Europe – September 2000). Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt.
126. A.H. Robertson, J.G.Merrills. Human Rights in Europe. A Study of the European Convention on Human Rights. Third edition Manchester University Press, 1996. – 702 p.
127. Statutory Report 2001 (I-VI) of the Committee of Ministers. Див.: http: // w.w.w. coe. іnt/t/e/Committee of Ministers.
128. Statutory Report 2001 (VII-XII) of the Committee of Ministers. Див.: http: // w.w.w. coe. іnt/t/e/Committee of Ministers.
129. Statutory Report 2000 (I-VI) of the Committee of Ministers. Див.: http: // w.w.w. coe. іnt/t/e/Committee of Ministers.
130. Statutory Report 2000 (VII-XII) of the Committee of Ministers. Див.: http: // w.w.w. coe. іnt/t/e/Committee of Ministers.
131. Communication on the activities of the Committee of Ministers (Statutory Report, June-September 2000). CM/AS (2000) 10-21 September 2000) [Doc. 8813]. Див.: http: // w.w.w. coe. іnt/t/e/Committee of Ministers.
132. Рабінович П. Рішення Європейського Суду з прав людини: до характеристики концептуально-методологічних засад їх обгрунтування // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 1. – Київ, 1999. – С. 357-366.
133. Resolution 1221 (2000) Conflict Chenhen Republic. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
134. Recommendation 1444 (2000). The Couflict in Chechny. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
135. Recommendation 1456 (2000). Couflict in the Chechnen Republic – Implementation by the Russian Federation of Recommendation 1444 (2000). Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
136. Recommendation 1536 (2001). Progress of the Assembly’s monitoring procedure (2000-2001). Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
137. Resolution 1211 (2000) Honouring of obligations and commitments by Bulgary. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
138. Recommendation 1451 (2000) Reform of the institutions in Ukraine. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
139. Recommendation 1535 (2001) Structures, procedures and means of the European Court of Human Rights. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
140. Report by Mr. A.Gil-Robles. Commissioner for Human Rights to the Committee of Ministers and the Parliamentury Assembly of the Council of Europe on Secoud visit to the Russian Federation, in Particular Inguschetia and Chechnya-Grozny, 1 march 2000. - P.10. Див.: http: // w.w.w. commissioner. coe. іnt
141. Микієвич М.М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200 с.
142. Конституція України 1996 року.
143. Скомороха В. Конституційна юрисдикція в Україні: становлення і перспективи розвитку / Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 1. – С. 50-55.
144. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – Київ, 2000. – 337 с.
145. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 40. – Ст. 263.
146. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 10. – Ст. 137.
147. Закон України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – Ст.46.
148. Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини (Коментар до ст. 9 Конституції України) // Український часопис прав людини. – 1998. - № 1. – С. 26-27.
149. Рабінович П.М., Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти). – Львів: “Астрон”, 2002. – 192 с.
150. Андріанов К. Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2002. - № 3. – С. 37-43.
151. Права человека: постоянная задача Совета Европы / Пер. с англ. А. Иванченкова. Совет Европы. – М.: Права человека, 1996. – 127 с.
152. Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 2. – С. 40-47.
153. Паліюк В.П. Рішення Європейського суду з прав людини і практика розгляду цивільних справ судами України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 2. – С. 53-56.
154. Європейський суд з прав людини: Рішення щодо України. – К.: Міністерство юстиції України, 2002. – 95 с.
155. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - № 3. – Київ, 2002. – 239 с.
156. Закон України “Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини” від 29 листопада 2001 року. Див.: Комп’ютерна правова система Ліга: Закон.
157. Recommendation 1513 (2001) Honouring of obligations and commitments by Ukraine. Text adopted by the Assembly on 26.04.2001. – P.1. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt
158. Resolution 1239 (2001) Honouring of obligations and commitments by Ukraine. Див.: http: // w.w.w. stars. coe. іnt.