МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС КОРІННИХ НАРОДІВ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Становлення і розвиток концепції прав корінних народів 11
1.1. Проблема дефініції корінного народу. Співвідношення понять корінний народ і національна меншина
11
1.2. Діяльність міжнародних (міжурядових) організацій з визначення міжнародно-правового статусу корінних народів

23
1.2.1. Корінні народи у документах Ліги Націй 23
1.2.2. Розвиток прав корінного населення у Конвенціях Міжнародної Організації Праці. Рекомендації Міжнародної Організації Праці щодо визначення прав корінного населення

27
РОЗДІЛ 2. Сучасний міжнародно - правовий статус корінних народів 54
2.1. Регламентація міжнародно-правового статусу корінних народів документами hard law
54
2.1.1. Конвенція Міжнародної Організації Праці № 169 “Про корінні народи та народи, що ведуть племінний спосіб життя у незалежних державах”

58
2.1.2. Документи hard law, які регламентують окремі аспекти міжнародно-правового статусу корінних народів
89
2.2. Вплив сучасних документів soft law на міжнародно-правовий статус корінних народів
91
2.3. Практика Арктичної Ради як унікальний приклад визнання міжурядовою організацією особливостей міжнародно-правового статусу корінних народів

98
2.4. Особливості внутрішньодержавного статусу корінних народів за національним законодавством деяких держав світу

101
2.4.1. Правовий статус корінних народів у Канаді 101
2.4.2. Особливості правового статусу корінних народів у Північній Європі
115
2.4.3. Регламентація правового статусу корінних народів у Російській Федерації
119
РОЗДІЛ 3. Тенденції розвитку міжнародно-правового статусу корінних народів
131
3.1. Розвиток концепції прав корінних народів у документах організацій корінних народів
131
3.2. Діяльність міжнародних (міжурядових) організацій щодо розвитку міжнародно-правового статусу корінних народів
158
3.2.1. Діяльність ООН. Проект декларації про права корінних народів
158
3.2.2. Діяльність Організації Американських Держав. Проект Американської декларації про права корінних народів
170
3.3. Правовий статус корінних народів в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку
174
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185
ДОДАТОК 1. Перелік прав корінних народів за Конвенцією Міжнародної Організації Праці № 169
228
ДОДАТОК 2. Зведена таблиця - перелік прав корінних народів за документами soft law
232
ДОДАТОК 3. Зведена таблиця - перелік прав корінних народів за документами, розробленими міжнародними організаціями корінних народів

233

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Демократизація міжнародно-правових відносин та лібералізація внутрішньодержавних процесів, а також тяжіння світової спільноти до встановлення примату права призвели до значних змін у сучасному міжнародному праві. Зокрема, у контексті захисту прав людини (який на сучасному етапі набув визнання не лише як власне комплекс юридичних норм, а й як "моральна основа міжнародних відносин" [278]) усе більша увага приділяється розробці не тільки індивідуальних, але й групових прав, більш по¬мітними стають тенденції розвитку прав корінних народів. Так, на рівні ООН було вжито цілу низку заходів для поліпшення становища корінних народів світу, до яких належать приблизно 300 мільйонів людей із більш ніж 70 країн [297]: у складі Підкомісії з заохочення та захисту прав людини Комісії з прав людини Еко¬номічної та Соціальної Ради ООН створено Робочу групу у справах корінних народів (далі – Робоча група ООН) [66, с. 30–31]; проголошено Міжнародний рік корінних народів світу (1993 р.) [426], а згодом і Міжнародне десятиріччя корінних народів світу (1995-2004 рр.) [425], створено Постійний форум корінних народів світу [424].
Проголошуючи початок Міжнародного року корінних народів світу, Генеральний секретар ООН Б. Б. Галі зазначив: “Я вірю, що цей рік стане відправною точкою для партнерства у двох напрямках: між корінними народами й державами, та між корінними народами й ООН” [299]. При цьому одним із пріоритетних напрямків співробітництва з ООН було визначено розробку універсального документу, який би визначав міжнародно-правовий статус корінних народів (ibid.). Встановлення такої мети було схвалено та повністю підтримано і представником України у Робочій групі ООН [360].
Значення питання захисту прав корінних народів неодноразово підкреслювалось і представниками уряду нашої держави. Зокрема, представник України в Робочій групі ООН Владислав Зозуля, розкриваючи позицію уряду, зазначив, що захист і дотримання прав корінних народів забезпечує ста¬більність у багатонаціональних суспільствах, особливо в державах із перехідною економікою , та прямо впливає на національну й міжнародну безпеку [341]. З урахуванням цього, представлене дослідження покликане створити наукове забезпечення участі України у створенні універсальних і регіональних міжнародно-правових документів щодо регламентації міжнародно-правового статусу корінних народів та розробки відповідного національного законодавства.
Ступінь наукової розробленості теми. Проблеми корінних народів досить широко розкриті у наукових роботах та публікаціях окремих правознавців (М. Кучинського [103], С. Соколовського [202; 204], С.Н. Харючи [47] та інших дослідників), міжнародних неурядових організацій [92, с. 79-144] та спеціалізованих установ ООН [234–235; 48; 50]. Але більшість наукових розробок у цій галузі, що заслуговують високої оцінки, присвячені насамперед питанням міжнародного захисту прав корінних народів [6; 8; 19] або визначенню окремих елементів внутрішньодержавного статусу корінних народів у правовому просторі Російської Федерації [32; 59–60; 62; 72; 89; 109] чи взагалі порушують не правові питання [3; 7; 18; 51–52; 93–94; 96; 101; 112–113; 196; 198; 200; 206; 217]. По суті єдиною монографічною роботою, що торкається питання міжнародно-правового статусу корінних народів, залишається монографія А.Х. Абашидзе і Ф.Р. Ананідзе [2], відповідні розділи якої відтворюють основні положення дисертаційного дослідження Ф.Р. Ананідзе "Международно-правовые проблемы защиты прав коренных народов" (1996 р.) [6]. Також слід звернути увагу на невелику кількість наукових статей, у яких міжнародно-правовий статус корінних народів аналізується на високому професійному рівні [20; 98].
Зв’язок роботи з науково-практичними програмами, планами, темами. Пропоноване дослідження виконано в контексті заходів оголошеного ГА ООН Міжнародного десятиріччя корінних народів світу (1995 – 2004 рр.). Роботу проведено відповідно до Концепції розвитку законодавства України на 1997 – 2005 рр., у якій зазначається, що одними з пріоритетних напрямків законодавчої діяльності є прийняття законів щодо реалізації передбачених Конституцією прав і свобод людини і громадянина України [91, с. 16], а також приведення українського законодавства про права людини у відповідність із загальновизнаними нормами міжнародного права (ibid., с. 17). У спеціальному розділі цього документу зазначається, що “при розробці пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства потрібно знаходити оптимальне співвідношення між вимогами світового товариства … та досвідом української школи права, … маючи на увазі, що пріоритет повинен віддаватися нормам міжнародного права та міжнародному досвіду” (ibid., с. 79).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 06 січня 2001 р. і відповідає п.1.1. Тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 рр.
Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, пов’язані з визначенням місця корінних народів у сучасному світі та розвитком політичних і правових аспектів їх життя. Предметом дослідження виступають міжнародно-правовий статус корінних народів, проблеми адекватного визначення цього статусу в міжнародно-правовій доктрині, нормах міжнародного права і національного законодавства, а також міжнародно-правові та політичні документи, національні нормативно-правові акти, котрі визначають міжнародно-правовий статус корінних народів або формують концепцію їх прав.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є визначення сучасного стану та найближчих перспектив розвитку міжнародно-правового статусу корінних народів. Для досягнення цієї мети передбачається розв’язання таких дослідницьких завдань: аналіз специфічних ознак корінних народів; дослідження еволюції та сучасного міжнародно-правового статусу корінних народів; аналіз взаємозв’язку відповідних документів hard law і soft law; розгляд особливостей реалізації правового статусу корінних народів у міжнародній практиці та національному правовому просторі ряду держав; визначення основних тенденцій розвитку міжнародно-правового статусу корінних народів, зокрема, через детальний аналіз основних міжнародних документів, які безпосередньо визначатимуть такий розвиток; визначення на основі аналізу згаданих міжнародно-правових і політичних документів, а також національних нормативно-правових актів перспектив і напрямків розвитку правового статусу корінних народів в Україні.
Методична, науково-теоретична основа і джерельна база дослідження. В ході роботи над дисертацією автор спирався на діалектичний метод аналізу соціальних явищ і використовував визнані наукою міжнародного права загальнонаукові та спеціальні юридичні методи. Зокрема, історико-правовий метод було застосовано при дослідженні еволюції міжнародно-правового статусу корінних народів (розділ 1). Для харак¬теристики згаданих у дослідженні міжнародно-правових і політико-правових документів вико-ристовувався метод формального юридичного аналізу (розділи 1 – 3). Дослідження Конвенції Міжнародної організації праці (далі – МОП) № 169 (розділ 2) проводилось із застосуванням методу системного аналізу (визначення всіх аспек¬тів впливу цього документу на предмет дисертації) та порівняльного методу (розгляд документу проводився з зіставленням його з Конвенцією МОП № 107). Також порівняльний метод широко використовувався у процесі аналізу національного законодавства, проектів згаданих декларацій ООН та Організації американських держав (далі – ОАД), розділи 2 – 3.
У ході роботи над дисертацією автор спирався на дослідження українських вчених (Н. Беліцер, В. Павлова, О.П. Мартиненка, М. Товта, Л. Шкляра), російських фахівців з міжнародного права (А.Х. Абашидзе, Ф.Р. Ананідзе, Л.В. Андріченко, І.П. Бліщенко, Ю.А. Бойченка, Л.М. Ілюхіної, В.А. Кряжкова, І.Ю. Пешперової, А.А. Попова, С.Н. Харючи, С.В. Черніченко), західних юристів (Р.Л. Барша, Б. Боурінга, Д. Веббера, А. Ейде, Е.-І. Даес, Л.-Е. Чавеса, К. Кама, М. А. М. Кобо, Б. Кінгсбері, Г.Т. Моріса, Г. Пері, Г. Сандвика, Ч.Ч. Хайда, Х. Ханума та інших).
У роботі вперше комплексно проаналізовано значний масив міжнародно-правових та політико-правових документів, які визначають міжнародно-правовий статус корінних народів, розкрито їх взаємозв’язок та роль у формуванні концепції прав корінних народів. Автором також порівняно проект Декларації ООН про права корінних народів та проект Американської декларації про права ко¬рін¬них народів, прогнозуються основні напрями їх впливу на розвиток міжнародно-правового ста¬тусу корінних народів. Уперше в подібній практиці проаналізовано розроблені організаціями корін¬них народів документи, що вплинули на формування міжнародно-правового статусу корінних на¬ро¬дів. Як документальні джерела використовувалися також Конституції й законодавство України, Данії, Канади, Норвегії, Російської Федерації, Фінляндії, Швеції; матеріали судової практики ряду держав.
Наукова новизна дослідження. Запропонована дисертація є першим у вітчизняній доктрині міжнародного права дослідженням становлення, сучасного стану та перспектив розвитку міжнародно-правового статусу корінних народів, у якій найважливіші міжнародно-правові документи з цих питань комплексно досліджено з точки зору їх змісту, взаємозв’язку і концептуального значення. Наукову новизну дослідження найбільш повно відбивають такі основні положення й висновки дисертаційної роботи:
1) визначено та проаналізовано характерні ознаки корінних народів;
2) окреслено принципові відмінності корінного народу від національної меншини;
3) досліджено еволюцію та запропоновано періодизацію розвитку міжнародно-правового статусу корінних народів;
4) розкрито й проілюстровано взаємозв’язок міжнародно-правових документів hard law і soft law, що визначають міжнародно-правовий статус корінних народів;
5) проаналізовано практику Арктичної Ради як унікальний приклад реалізації прав корінних народів на міжнародному рівні;
6) досліджено відповідні документи, розроблені організаціями корінних народів, та визначено їх вплив на розвиток концепції прав корінних народів і міжнародно-правовий статус останніх;
7) проведено комплексний аналіз проектів Американської декларації про права корінних народів і Декларації ООН про права корінних народів з точки зору їх відповідності вимогам корінних народів та окреслено передбачені ними новації в міжнародно-правовому статусі корінних народів;
8) проаналізовано особливості правового статусу корінних народів в Україні, сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного національного законодавства України.
Теоретичне і практичне значення дисертації. Представлені в роботі висновки та основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої розробки теоретико-правових аспектів і в ході практичної реалізації міжнародно-правового статусу корінних народів. На думку автора, значимими є такі аспекти застосування доробку дисертації: правотворчий – у процесі міжнародної та внутрішньодержавної правотворчої діяльності, у тому числі в контексті розвитку й удосконалення українського законодавства з питань корінних народів; правозастосовчий – у ході реалізації міжнародно-правового статусу корінних народів у міжнародному та національному правовому просторі; науково-дослідницький – у сфері дослідження міжнародно-правового статусу корінних народів та розвитку української доктрини міжнародного права; освітній – у процесі розробки й викладання навчальних курсів з теорії міжнародного права та прав людини; для підготовки довідникової літератури.
Апробація і публікації результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ; доповідалися на науково-практичних конференціях "Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених" (Харків, 13 квітня 2001 р.), "Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених" (Харків, 17 квітня 2002 р.), "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених" (Харків, 20 червня 2003 р.), міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів "Актуальные проблемы правоведения глазами молодых ученых" (Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.), науково-практичній конференції "Перші Всеукраїнські юридичні читання студентів та аспірантів" (Хмельницький, 10-11 листопада 2002 р.), міжнародній науковій конференції "Запорізькі правові читання" (30 червня - 1 липня 2003 р.); а також викладені автором у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків та списку використаної літератури. Загальний обсяг становить 238 сторінок, список використаних джерел – 432 позиції на 43 сторінках, додатки на 11 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Розглянувши та проаналізувавши всі пункти плану цього дослідження, дисертант дійшов наступних висновків:
1. У сфері міжнародно-правового регулювання виділяється такий об’єкт як міжнародно-правові відносини з визначення міжнародно-правового статусу корінних народів. Нормативна база такого регулювання є досить широкою і включає спеціальні універсальні та регіональні Конвенції, численні документи soft law; результати її аналізу дозволяють чітко відмежувати правовий статус корінних народів від статусу національних меншин.
2. Першими документами, які визначали такий статус ad hoc, були угоди представників європейських держав із корінними народами Американських континентів, укладені в процесі колоніальної практики; подібні угоди укладались також США, Канадою, Австралією, іншими державами. Проте з часом значення таких документів de facto було нівельоване. У подальшому питання корінних народів розглядались певними міжнародними конференціями кінця ХІХ ст., а також частково були відтворені у Статуті й практиці Ліги Націй. Безпосереднім об’єктом міжнародно-правового регулювання елементи правового статусу корінних народів стали лише у ХХ ст. завдяки діяльності МОП. Саме міжнародно-правові документи, розроблені цією організацією, дозволяють дослідити становлення й розвиток міжнародно-правового статусу корінних народів.
3. Сучасний міжнародно-правовий статус корінних народів визначається насамперед Конвенцією МОП № 169 та Конвенцією з біологічного різноманіття 1992 р.; на його формування значно вплинули документи soft law, а також політичні документи, розроблені організаціями корінних народів. Вважаємо, що засадничі елементи цього статусу можна подати у формі запропонованого переліку висновків.
3.1. Визнання існування такого спеціального суб’єкту як корінні народи та колективного характеру їх прав.
3.2. Визнання права осіб зі складу корінних народів повною мірою, безперешкодно й без дискримінації користуватись правами людини та основними свободами; захист таких осіб від дискримінації у будь-якій формі.
3.3. Визнання, захист та сприяння розвитку самобутності соціальних, культурних, релігійних і духовних цінностей, практики та інститутів корінних народів.
3.4. Визнання права корінних народів на розвиток відповідно до власнообраних пріоритетів.
3.5. Визнання зв’язку корінних народів із землями їх традиційного проживання та права корінних народів на такі землі чи справедливу компенсацію за існуючі факти обмеження чи порушення цього права.
3.6. Визнання права корінних народів на вільну та адекватну участь на всіх рівнях (у виборних установах, адміністративних та інших органах) у прийнятті рішень, що в будь-який спосіб торкаються їх життя.
3.7. Визнання певних релігійних і культурних прав корінних народів.
4. Утім, міжнародно-правовий статус корінних народів не слід сприймати як статичне явище, оскільки як під егідою ООН, так і в межах діяльності низки регіональних міжурядових організацій, а також міжнародними організаціями корінних народів проводиться робота з його удосконалення. Певні результати окресленої діяльності, відбиттям котрої є документи de lege ferenda, вже реалізовані як на міжнародному, так і національному рівні, прикладами чого є діяльність Арктичної Ради та відповідні нововведення у законодавстві Канади й ряду держав Північної Європи (Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії).
5. Отже, на підставі аналізу всього окресленого масиву документів пропонуємо наступну періодизацію історії розвитку прав корінних народів.
5.1. Від перших контактів європейців до 1871 р. (офіційне заперечення юридичної сили угод, укладених із корінними народами).
5.2. Від 1871р. до 1920-х рр. (згадування корінних народів в універсальній міжнародній угоді – Статуті Ліги Націй – та початок спеціальних досліджень МОП проблем працівників "місцевого" та, в подальшому, "корінного" походження).
5.3. Від 1930 р. до 1957 р. (розробка й прийняття МОП міжнародних Конвенцій, що регламентували певні аспекти правового статусу корінного населення).
5.4. 1957 р. – 1989 р. (застосування комплексного підходу до регламентації міжнародно-правового статусу корінного населення, характерними залишаються інтеґративний підхід та патерналістичне ставлення до корінних народів).
5.5. Від 1989 р. (визнання світовою спільнотою колективних прав корінних народів, зміна інтеґративного підходу визнанням самобутності корінних народів) до сьогоднішнього дня. Наступний період має розпочати прийняття Декларації ООН про права корінних народів, яке ініціюватиме процес розвитку міжнародної правосуб’єктності корінних народів та виведе їх права на якісно новий рівень.
6. Вважаємо, що в процесі подальшої еволюції міжнародно-правового статусу корінних народів доцільно буде врахувати такі рекомендації щодо визначення головних напрямів його розвитку.
6.1. Насамперед слід забезпечити реальний захист усіх прав і свобод людини для членів корінних народів, а також безпеку групи як такої (захист від дискримінації, етноциду, геноциду тощо).
6.2. Має бути відновлена міжнародна правосуб’єктність корінних народів, яка була de facto визнана європейцями на початковому етапі їх колоніальної експансії, тобто повинна бути відновлена рівність корінних народів з усіма іншими народами Землі. У свою чергу, визнання корінних народів суб’єктом міжнародного права детермінує наступні зміни у міжнародно-правовому статусі корінних народів:
• визнання обов'язковості виконання усіх угод та інших домовленостей, укладених представниками держав із корінними народами;
• визнання права корінних народів на самовизначення, на підставі якого вони вільно визначатимуть власний політичний статус і самостійно обиратимуть напрямки свого розвитку. Цей пункт не повинен викликати занепокоєння урядів держав щодо можливого ініціювання сепаратистських тенденцій, оскільки право на самовизначення вважається реалізованим, коли народ через своїх представників реально бере участь в управлінні демократичною державою, не потерпає від дискримінації і не відчуває будь-яких перешкод для свого розвитку;
• поряд з іншими напрямками реалізації права на самовизначення необхідно детально регламентувати здійснення корінним народом самоврядування у внутрішніх (місцевих) справах;
• визнання територій, які традиційно займали корінні народи, та ресурсів, що належать до цих територій, виключною власністю таких народів; визнання зв’язку корінних народів не лише із землями їх традиційного проживання, а і з навколишнім середовищем; визнання права корінних народів на безпечне навколишнє середовище та запровадження процедур відновлення цього права.
6.3. З урахуванням особливостей соціо-політичних інституцій корінних народів мають бути розроблені та запроваджені на міжнародному й національному рівнях норми і процедури, котрі забезпечуватимуть безпосередню участь корінних народів у прийнятті й контролі процесу реалізації рішень, які безпосередньо впливають на життя корінних народів. На нашу думку, в цьому контексті доцільно буде використати досвід функціонування відповідних структур ООН (Комісії з прав людини, Робочої групи з питань корінних народів), Арктичної Ради, надбання національних правових систем Канади та ряду держав Північної Європи.
6.4. У повному обсязі мають бути визнані права інтелектуальної власності, культурні та релігійні права корінних народів. Особливу увагу слід приділити вирішенню питань освіти дітей і збереження та розвитку мови корінних народів.
7. На сьогодні правовий статус корінних народів в Україні лишається неврегульованим. Незважаючи на використання цього терміну Конституцією України й цілою низкою нормативно-правових актів, національне законодавство не подає навіть дефініції корінного народу. Закріплюється лише відмінність корінних народів від української нації та національних меншин та окреслюється загальний напрям подальшого регулювання їх статусу: захисту й розвитку їх етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.
8. З метою захисту прав і створення умов для розвитку корінних народів в Україні необхідно прийняти спеціальний закон про статус корінних народів в Україні, у якому слід передусім регламентувати такі питання:
• зміст терміну "корінний народ", співвідношення статусу такого народу зі статусом інших груп в українському суспільстві, які дистанціюються від державотворчої нації (етнічними, мовними, релігійними та національними меншинами тощо);
• право корінних народів на самовизначення, яке охоплює питання місцевого й внутрішнього самоврядування і реальної участі в управлінні державою на засадах рівності та справедливості;
• захист корінних народів від дискримінації у будь-якій формі та за будь-якими ознаками;
• розмежування повноважень державної адміністрації та представницьких органів корінних народів щодо регламентації правової, соціальної й економічної сфер життя в місцях проживання корінних народів;
• право корінного народу на захист і розвиток власної самобутності не лише в галузях культури, мови і релігії, а й у соціальній, політичній і правовій сферах.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашидзе А., Блищенко И. Коренные народы и международное право //Российская юстиция. – 1994. – № 3. – С. 24–25.
2. Абашидзе А.Х., Ананидзе Ф.Р. Правовой статус меньшинств и коренных народов. Международно-правовой анализ. – М.: Изд-во Российского университета дружбы народов, 1997. – 224 с.
3. Абрютина Л.И. Коренные малочисленные народы Севера, Сибири и Дальнего Востока в государственной национальной политике России: Проблемы и решения: Дис. … канд. политол. наук: 23.00.02. – М., 1999. – 188 с.
4. Аверкиева Ю.П. Индейцы вчера и сегодня // США – ЭПИ. – 1973. – № 1. – С.53-61.
5. Азаров А.Я. Права человека. Новое знание / Центральный ин-т непрерывного образования общества "Знание" России. — М., 1995. — 256с.
6. Ананидзе Ф.Р. Международно-правовые проблемы защиты прав коренных народов: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Рос. ун-т дружбы народов, Ин-т междунар. права. – М., 1996.– 190 с.
7. Андреев Ч.Г. Коренные народы Восточной Сибири во 2 половине 19 – начале 20 века: модернизация и традиционный образ жизни. – Улан-Удэ: Изд-во Бурят. гос. с/х акад., 2001. – 287 с.
8. Андриченко Л.В. Международно-правовая защита коренных народов // Журнал российского права. – 2001. – № 5. – С. 77–86.
9. Ан-Наим Абдуллахи Ахмед. На пути к исламской реформации (гражданские свободы, права человека и международное право). Теоретические проблемы прав человека / Дмитрий Фурман (отв. ред. и авт. послесл.), Ольга Фадина (пер.с англ.). — М.: Музей и общественный центр им. Андрея Сахарова, 1999. — 283с.
10. Аракчаа К.Д. Коренные народы: международное и национальное право. — М.: Гос. Дума: Известия, 1995. — 47 с.
11. Артемова В.Н., Мариков О.П., Потеружа И.И. Права человека: проблемы гармонизации международного и национального законодательства / АН Беларуси; Институт философии и права (Минск). — Минск : Право и экономика, 1997. — 37с.
12. Арутюнов С.А. Малочисленные народы России: Оптимизация межнациональных отношений // Этнополитический вестник РФ. – 1992. – № 1. – С. 107.
13. Афанасьева О. Краткий очерк истории Лиги Наций. – М.: Гос. изд-во политехнической лит-ры, 1945. – 40 с.
14. Ахмад, Ісмаіл. Правотворчість міжнародних міжурядових організацій: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. — К., 1999. — 17 с.
15. Ахмад, Ісмаіл. Форми участі міжнародних організацій в правотворчому процесі. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць аспірантів та студентів. – Випуск 3. Ч. 2. – Київ, 1997. – C.10-16.
16. Беліцер Н. Виступ // Кримські татари: “національна меншина” або “корінний народ”. Політичний та юридичний аспекти питання (Матеріали “круглого столу”. Київ, 5 лютого 1999 року). – К., 1999. – 120 с.
17. Бернацкий Г.Г. Естественное право. Права человека. Мораль / Северо-Западная академия государственной службы. — СПб.: Издательство СЗАГС, 2000. — 167с.
18. Богданова А.Н. Развитие местных органов власти коренных малочисленных северных народов: На прим. Респ. Саха (Якутия) и Канад. Севера: Дис. … канд. политол. наук: 23.00.04. – М., 1997. – 153 с.
19. Бойченко Ю.А. Международные механизмы и тенденции в сфере защиты прав коренных народов // Московский журнал международного права. – 2001. – № 3. – С. 129–134.
20. Боурінг Б. Права корінних народів: огляд міжнародного права // Проблеми міграції. – 1999. – № 2 (5). – С. 22–33.
21. Брошюра №5. Проект декларации Организации Объединенных наций о правах коренных народов. http://www.un.org/russian/hr/indigenous/guide/brosh5.html, 18.02.2003.

22. Василик В., Заліщук С., Павлик В. Права людини: український вимір / Комітет виборців України. — К. : Факт, 2002. — 67с.
23. Веббер Д. Особлива ситуація з корінними народами: стан справ у Канаді та інших регіонах світу // Проблеми міграції. – 1998. – № 3 (6). – С. 29–38.
24. Венская декларация и Программа действий. Принята 25 июня 1993 г. всемирной конференцией по правам человека (A/Conf.157/23, 12 July 1993) // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА* М), 2000. – 784 с.
25. Визначення меншин. Робочий документ, підготовлений членом спеціалізованої робочої групи з питань меншин підкомісії із запобігання дискримінації і захисту меншин Станіславом Черніченко. UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/1996/25/W31 (1996). 8 червня 1996 р.
26. Возможные пути и средства мирного и конструктивного решения проблем, связанных с меньшинствами. Второй доклад о проделанной работе, представленный г-ном Асбьерном Эйде. UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/1992/37.
27. Выводы Совещания экспертов 1987 г. Выдержки из доклада Совещания экспертов о пересмотре Конвенции 1957 года (107) о коренном и другом населении, ведущем племенной образ жизни (Женева, 1-10.09.1986 г.) // Коренное население. Глобальное стремление к справедливости. Доклад для Независимой комиссии по международным гуманитарным вопросам. – М.: Международные отношения, 1990. – С. 227–229.
28. Выступление вице-президента Ассоциации коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока М.А. Тодышева на Парламентских слушаниях "О реализации Федерального закона "О гарантиях прав коренных малочисленных народов Российской Федерации" // Мир коренных народов. Живая Арктика. – 2000. – № 3. – С.29.
29. Гараджаєв Джейхун Ясин огли. Конституційні права і свободи людини та громадянина в країнах Співдружності Незалежних Держав і міжнародно- правові стандарти (на матеріалах України, Росії, Азербайджана): Автореф. дис... канд. юрид. Наук: 12.00.02 / Одеська держ. юридична академія. — Одеса, 1998. — 17с.
30. Гельсінський Заключний Акт Наради по безпеці та співробітництву у Європі // Conference on Security and Co-operation in Europe. Final act. Helsinki, 1 Aug., 1975. http://www.hri.org/docs/Helsinki75.html, 06.11.2002.
31. Гіждіван Л.Ю. Становлення та розвиток співробітництва України з Радою Європи у сфері прав людини: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2001. — 203 с.
32. Горбунов С.Н., Миронов В.О., Молчанов Б.А. Права коренных народов на благоприятную окружающую среду. – Владимир: Посад, 2002. – 198 с.
33. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно- правових норм в цьому процесі): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2000. — 16с.
34. Госкомитет по вопросам национальности и миграции подготовил новую редакцию закона о национальных меньшинствах. http://www.ukraine.ru/text/news/122022.html, 03.02.2003.

35. Гренландия (сборник статей) / Перевод с датского В.П. Михайлова и Р.Р. Оберта, под ред. Г.А. Аграната. – М., 1953. – 308 с.
36. Громадські і політичні права: Комітет прав людини / ООН; Центр прав людини; Харківська правозахисна група; Українсько-Американське Бюро захисту прав людини. — Х., Б. р.. — 40 с.
37. Гусейнов Латіф Гусейн огли. Відповідальність держав за порушення міжнародних зобов'язань у галузі прав людини: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.11 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2000. — 36с.
38. Действующее международное право: В 3-х т. / Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова (сост.); Моск. гос. ин-т (ун-т) междунар. отнгошений, Моск. независ. ин-т междунар. права. – М., 1996. – Т. 3. – 1997. – 832 с.
39. Декларация о предоставлении независимости колониальным странам и народам, принятая резолюцией ГА ООН 1514 (XV) 14.12.1960 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА* М), 2000. – 784 с.
40. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций, принятая 24.10.70 резолюцией ГА ООН 2625 (XXV) // Действующее международное право. В 2 т.: Учеб. пособие. Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД РФ; Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. – М. Междунар. отношения, 2002. – Т.1. – 2002. – 766 с.
41. Дзеркало тижня. – 1999. – № 2.
42. Дипломатический вестник. – 1994. – № 3-4.
43. Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право. Словарь-справочник / Под общ. ред. акад. МАИ, д.ю.н. В.Н. Трофимова – М.: ИНФРА-М, 1997. – 384 с.
44. Доклад Всемирной конференции по борьбе против расизма и расовой дискриминации. UN Doc.: A/CONF.92/40 (1978).
45. Доклад второй Всемирной конференции по борьбе против расизма и расовой дискриминации. UN Doc.: A/CONF.119/26 (1983).
46. Доклад о работе семинара по проекту принципов и руководящих положений по охране наследия коренных народов (Женева, 28 февраля – 1 марта 2000 года). Председатель-докладчик: г-жа Эрика-Ирен Даес. UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/2000/26, 19 June 2000.
47. Доклад Президента Ассоциации коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока С.Н. Харючи на всероссийском Конгрессе "Коренные малочисленные народы на пороге ХХІ века: проблемы, приоритеты, перспективы" // Мир коренных народов. Живая Арктика. – 2000. – № 2. – С.5-8.
48. Доклад Рабочей группы по коренным народам о работе ее девятнадцатой сессии. Председатель – докладчик: г-жа Эрика-Ирен Даес. UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/2001/17, 9 Aug. 2001.
49. Доклад рабочей группы, учрежденной в соответствии с резолюцией 1995/32 Комиссии по правам человека. Председатель – докладчик: г-н Луис-Энрике Чавес (Перу). UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/2002/98, 6 Mar. 2002.
50. Доклад Специального докладчика по вопросу о положении в области прав человека и основных свобод коренных народов г-на Родольфо Ставенхагена, представленный в соответствии с резолюцией 2001/57 Комиссии. UN Doc.: E/CN.4/2002/97. 4 Feb. 2002.
51. Донской Ф.С. Коренные малочисленные народы Севера, Сибири и Дальнего Востока Российской Федерации в первой четверти 21 века: проблемы и перспективы / Рос. акад. наук. Сиб. отд-ние. Ин-т проблем малочисл. народов Севера. – Якутск: Изд-во СО РАН, 2001. – 142 с.
52. Дуткина М.П. Пути повышения уровня жизни коренных малочисленных народов Республики Саха (Якутия): Дис. … канд. экон. наук: 08.00.05. – Якутск, 1999. – 140 с.
53. Евменов Л. Ф. Тотальный кризис и права человека: Тематический сб. / АН Беларуси. Отдел научной информации по гуманитарным наукам. — Минск : МФ "Беларускі кнігазбор", 1996. — 381с.
54. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод и дополнительные протоколы: С науч. комментарием / РАН; Институт государства и права {Москва} / В.А. Карташкин, И. А. Ледях (авт.-сост.). — М. : НОРМА, 1996. — 80с.
55. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод и национальное законодательство: Материалы междунар. науч. конф., 7-8 дек. 2000 г. / Правительство Саратовской области; Уполномоченный по правам человека в Саратовской области; Саратовская гос. академия права; Поволжская академия гос. службы / С.Ю. Наумов (ред.). — Саратов: Поволжская академия гос. службы, 2001. — 164с.
56. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2002. – 19 с.
57. Закон України "Про ратифікацію Конвенції з біологічного різноманіття 1992 р." N 257/94-ВР від 29.11.94 р. / ВВР. – 1994. – N 49. – Ст. 433.
58. Закон України “Про власність” / ВРУ. – Вид. офіц. – К.: Парламентське вид-во, 1998. – 24 с.
59. Заметина Т.В. Конституционный статус коренных малочисленных народов России: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – Саратов, 1998. – 210 с.
60. Защита права коренных малочисленных народов России на традиционный образ жизни и исконную среду обитания: Информ. бюл. – Томск: Изд-во научн.-техн. лит., 2001. – 92 с.
61. Знаменский А.А. Самоопределение для коренных американцев: как решают эту проблему в США // США – ЭПИ. – 1993. – № 3. – С.42-50.
62. Иванов Г.А. Самоуправление коренных малочисленных народов Севера: (Соц.–филос. аспект) / Рос. акад. наук. Сиб. отд-ние. Ин-т проблем малочисл. народов Севера. – Якутск: Изд-во СО РАН, 2002. – 157 с.
63. Иванов Л. Лига Наций. – М.: Московский рабочий, 1929. – 183 с.
64. Иглес Хосе Д. Исследование о дискриминации, касающейся права каждого человека покидать любую страну, включая свою собственную, и возвращаться в свою страну / ООН. Подкомиссия по предупреждению дискриминации и защите меньшинств. Сессия (15). — Нью-Йорк: ООН, 1962.
65. Избирательное право: Сборник международных документов, конституционных актов зарубежных стран и национального законодательства Туркменистана / Туркменский национальный ин-т демократии и прав человека при Президенте Туркменистана / Б.Я. Лапаев (ред.), А.Л. Могилевский (сост.). — Ашгабад, 1999. — 332 с.
66. Изучение проблемы дискриминации коренного населения. Резолюция ЕКОСОР 1982/34 от 7.05.1982 г. // Экономический и Социальный Совет. Официальные отчеты, 1982 год. Резолюции и решения Экономического и Социального Совета. Доклад №1. – Нью–Йорк: Организация Объединенных Наций, 1983. – 54 с.
67. Илюхина Р.М. Лига Наций. 1919 – 1934. – Автореф. дис. … д.ист.н.: 07.00.03. – М., 1983. – 46 с.
68. Илюхина Р.М. Лига наций. 1919 – 1934. – М.: Наука, 1982. – 358 с.
69. Исследование договоров, соглашений и других конструктивных договоренностей между государствами и коренными народами. Окончательный доклад, подготовленный Специальным докладчиком г-ном Мигелем Альфонсо Мартинесом Кобо. UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/1999/20, 22 June 1999.
70. Как будет работать Закон "Об общинах"? Приложение к журналу "Мир коренных народов. Живая Арктика" 2000 г., №4. http://www.raipon.org/russian_site/library/ipw/number4/application/article3.html, 28.12.2002.

71. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. — М., 1995. — 135с.
72. Киселев Е.А. Правовое положение коренных малочисленных народов Приамурья: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.02 / Моск. акад. МВД РФ – М., 2001. – 24 с.
73. Киценко Д.М. До визначення сутнісної різниці міжнародно-правового статусу меншин та корінних народів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск 1. – 2002. – С. 275–276.
74. Киценко Д.М. До питання розробки міжнародно-правової дефініції корінного народу // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 4. – С. 88 – 94.
75. Киценко Д.М. Практика Арктичної Ради як унікальний приклад визнання особливого міжнародно-правового статусу корінних народів // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 4. – С. 53–61.
76. Киценко Д.М. Проект Декларації ООН про права корінних народів: коротка характеристика // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – № 2. – С. 151 – 163.
77. Киценко Д.М. Процедурна діяльність Організації американських держав по визначенню міжнародно-правового статусу корінного народу //Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 18. – Харків, 2002. – С. 122–126.
78. Киценко Д.М. Щодо формулювання дефініції корінного народу у міжнародному та національному праві // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Спецвипуск. – Харків, 2001. – С. 228 – 230.
79. Клименко Б.М. Государственная территория. – М.: Международные отношения, 1974. – 168 с.
80. Коліушко І. Виступ // Кримські татари: “національна меншина” або “корінний народ”. Політичний та юридичний аспекти питання (Матеріали “круглого столу”. Київ, 5 лютого 1999 року). – К., 1999. – С. 80–81.
81. Коментар до Конституції України / Ред. кол.: д.ю.н. В.Ф. Опришко (голова) та ін. – К.: Ін-т з-ва Верховної Ради України, 1996. – 378 с.
82. Комітет економічних, соціальних і культурних прав / ООН; Центр прав людини; Харківська правозахисна група; Украінсько-Американське Бюро захисту прав людини. — Х., Б. р.. — 22 с.
83. Комітет ліквідації расової дискримінації / ООН; Центр прав людини; Харківська правозахисна група; Украінсько-Американське Бюро захисту прав людини. — Х., 1994. — 27 с.
84. Комментарий к Федеральному закону о гарантиях прав коренных малочисленных народов Российской Федерации / Б.С. Крылов, С.Н. Харючи, С.В. Андриченко и др. – М.: Тихомиров М.Ю., 1999. – 152 с.
85. Конвенция 107 о защите и интеграции коренного и другого населения, ведущего племенной и полуплеменной образ жизни, в независимых странах, принятая Генеральной конференцией Международной организации труда в Женеве, на сороковой сессии 26 июня 1957 г. http://www.ilo.org/ilolex/russian/docs/convdisp1.htm#10, 18.10.2001 р..

86. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него. Принята и предложена для подписания, ратификации или присоединения резолюцией 260 А (III) ГА ООН от 9 декабря 1984 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА* М), 2000. – 784 с.
87. Конституция Российской Федерации и совершенствование механизмов защиты прав человека / РАН; Институт государства и права {Москва} / Е.А. Лукашевич (отв.ред.). — М., 1994. — 177с.
88. Конституція Автономної Республіки Крим // Голос України. – 1999. – 12 січня.
89. Конституція України; Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина / М.І. Хавронюк (авт.-упоряд.). — К. : Парламентське видавництво, 1999. — 544с.
90. Конституція України. Офіційний текст; Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина / М.І. Хавронюк (авт.-уклад.). — 2. вид.,перероб.і доп. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 384с.
91. Концепція розвитку законодавства України на 1997 – 2005 роки. – К.: Ін-т з-ва ВРУ, 1997. – 24 с.
92. Коренное население. Глобальное стремление к справедливости. Доклад для Независимой комиссии по международным гуманитарным вопросам. – М.: Международные отношения, 1990. – 247 с.
93. Коренные малочисленные народы России на пороге 21 века: проблемы, перспективы, приоритеты: Материалы Всерос. конгр., Москва, 3-5 дек. 1999 г. / В.Г. Чеботарева (научное редактирование) и др. – СПб.: Отделение изд-ва "Просвещение", 2000. – 317 с.
94. Коренные этносы Севера европейской части России на пороге нового тысячелетия: история, современность, перспективы: Материалы междунар. научн. конф. (Сыктывкар, 17-19 мая 2000 г.) / Редкол.: И.А. Савельева (отв. ред.) и др. – Сыктывкар: Коми научн. центр УрО РАН, 2000. – 565 с.
95. Кочетыгова Н. При рассмотрении дел с участием коренных малочисленных народов необходимо привлечение специалиста-этнографа // Российская юстиция. – 2002. – № 3. – С.46-48.
96. Кривоногов В.П. Современные этнические процессы у малочисленных коренных народов Средней Сибири: Дис. … докт. ист. наук: 07.00.07. – Новосибирск, 2000. – 445 с.
97. Кримські татари: “національна меншина” або “корінний народ”. Політичний та юридичний аспекти питання (Матеріали “круглого столу”. Київ, 5 лютого 1999 року). – К., 1999. – 120 с.
98. Кряжков В.А. Коренные малочисленные народы и международное право // Государство и право. – 1999. –№ 4. –С.95-102.
99. Кряжков В.А. Права коренных малочисленных народов России: методология регулирования // Государство и право. – 1997. – № 1. – С.18-23.
100. Кряжков В.А. Участие коренных малочисленных народов в политическом волеобразовании (государственно-правовые вопросы) // Государство и право. – 2000. – № 1. –С.20-25.
101. Куриков В.М. Стратегия сохранения и социально-экономического развития коренных малочисленных народов Севера: Дис. … докт. экон. наук: 08.00.05. – СПб., 1999. – 328 с.
102. Кутик В. Євреї в Україні – корінний народ або національна меншина? // Єврейська історія та культура в Україні: Матеріали конф. Київ, 2–5 вересня 1996 р. – К., 1997. – С. 68–69.
103. Кучинский М. Проблемы коренных народов. http://www.duplo.narod.ru/book/gl9.html, 03.02.2003.

104. Ленин В.И. Полн. собр. соч. Изд. 5-е. – М.: Госполитиздат, 1961. – Т. 25. Март - июль 1914. – 646 с.
105. Ликвидация всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений / Центр по правам человека / Элизабет Одио Бенито (подгот.). — Нью-Йорк : ООН, 1989. — iv, 85 с.
106. Лонгман А.Дж., Шмидт А.П. Словарь по правам человека (перевод Н. Смагловой). http://www.hro.org/glossary/10/indig.htm, 9.11.2000 р.

107. Луат, Нгуен Ван. Международно-правовые аспекты реализации прав народов на самоопределение (на примере Вьетнама). Спец. – 12.00.10. – Международное право. – Автореф. … к.ю.н. – К., 1988. – 21 с.
108. Лукашева Е.А., Карташкин В.А., Колесова Н.С., Ларин А.М., Ледях И.А. Общая теория прав человека / РАН; Институт государства и права {Москва}. — М. : Норма, 1996. — 520 с.
109. Малишко В. М. Політичні права людини та громадянина / Українська наукова асоціація; Незалежний правовий науковий центр. — К.: УНА, 2000. — 16 с.
110. Малишко М.І. Права людини в Україні та їх розвиток / Світовий конгрес українських юристів. — К., 2001. — 8 с.
111. Малишко М.І. Права людини та їх захист / Українська наукова асоціація ; Міжрегіональна Академія управління персоналом. — К., 2000. — 48с.
112. Мангатаева Д.Д. Эволюция традиционных систем жизнеобеспечения коренных народов Байкальского региона. – Новосибирск: Изд-во Сиб. отд-ния Рос. акад. наук, 2000. – 213 с.
113. Мангатаева Д.Д. Экономико-географические основы формирования и трансформации традиционных систем жизнеобеспечения коренных народов Байкальского региона: Дис. … докт. геогр. наук: 11.00.02. – Улан-Удэ, 2000. – 353 с.
114. Мартыненко А.П. Права народов в современном международном праве. – К.: Наукова думка, 1993. – 148 с.
115. Международная конференция по национальным вопросам // США – ЭПИ. – 1991. – № 11. – С. 79–85.
116. Международная конференция труда. 90-я сессия. 2000 год. Пункт 7 повестки дня. Доклад VII (1). Изъятие 20 рекомендаций. – Женева: Международное бюро труда, 2001. – 51 с.
117. Международное право в документах /Сост. Блатова Н.Т. – М.: Юрид. лит., 1982. – 853 с.
118. Международное право, законодательство Российской Федерации и ее субъектов по проблемам коренных малочисленных народов и национальных меньшинств: Материалы междунар. семинара / Сост В.Н. Бирин, И.Б. Семакова. – Петрозаводск: Периодика, 1998. – 64 с.
119. Международное публичное право: Сборник документов в 2-х т. / К.А. Бекяшев, А.Г. Ходоков ( сост. и авт. вступ. ст.) – М.: БЕК, 1996. – Т. 2. – 539 с.
120. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА* М), 2000. – 784 с.
121. Международные акты о правах человека: Сб. документов / Институт государства и права РАН {Москва} / В.А. Карташкин (сост.и авт.вступ.ст.), Е.А. Лукашева (сост.и авт.вступ.ст.). — М.: Норма-Инфра*М, 1998. — 784 с.
122. Мережко О.О. Концепція гуманітарної інтервенції та механізм захисту прав людини в рамках ООН: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1996. – 18 с.
123. Механізм у галузі прав людини / ООН; Центр прав людини; Харківська правозахисна група; Українсько-Американське Бюро захисту прав людини. — Х., 1994. — 19 с.
124. Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації. В 2 т. – Т. 1. –1919–1964. – Женева: міжнародне бюро праці, 1999. – 776 с.
125. Міжнародний білль про права людини / ООН; Центр прав людини; Харківська правозахисна група; Украінсько-Американське Бюро захисту прав людини. — Х., 1994. — 51 с.
126. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. — К.: Укр. Правнича Фундація, 1995. — 40 с.
127. Мойкин Н.П. Индейцы США сегодня // США – ЭПИ. – 1977. – № 5. – С.24-44.
128. Мок, Алоїз. Відень – новий напрямок //Кур’єр ЮНЕСКО. – 1994. – Травень. – С. 36–37.
129. МОТ. Международная конференция труда. 76-я сессия. 1989 год. Пункт IV повестки дня. Доклад IV (1). Частичный пересмотр Конвенции 1957 года о коренном и другом населении, ведущем племенной образ жизни (107). – Женева: Международное бюро труда, 1989. – 102 с.
130. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2002. — 178 с.
131. О гарантиях прав коренных малочисленных народов Российской Федерации: Федер. Закон Рос. Федерации от 30.04.1999 г. // Собр. законодательства Рос. Федерации. - 1999. - № 18, Ст. 2208.
132. О ратификации Конвенции № 169 Международной Организации Труда "О коренных народах и народах, ведущих племенной образ жизни в независимых странах": Материалы парламент. слушаний, 22 ноября 1994 г. / Федерал. Собр. – парламент Рос. Федерации, Гос. Дума. – М.: ГД РФ: Известия, 1995. – 109 с.
133. О территориях традиционного природопользования коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока Российской Федерации: Федер. Закон Рос. Федерации от 07.05.2001 г. // Собр. законодательства Рос. Федерации. - 2001. - № 27, Ст. 2819.
134. Об общих принципах организации общин коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока Российской Федерации: Федер. Закон Рос. Федерации от 20.07.2000 г.// Собр. законодательства Рос. Федерации. - 2000. - № 30, Ст. 3122.
135. ООН; Центр по правам человека. Права человека: Сборник международных договоров. — Нью-Йорк; Женева: ООН, 1994. – Т. 1 (Ч. 1): Универсальные договоры. — 493 с.
136. ООН; Центр по правам человека. Права человека: Сборник международных договоров. — Нью-Йорк; Женева: ООН, 1994. – Т. 1 (Ч. 2) : Универсальные договоры. — с. 493-1141.
137. Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Сорок первая сессия. – Дополнение N 53 (А/41/53). - С. 230-233.
138. Основы законодательства Российской Федерации о правовом статусе коренных малочисленных народов // Федерация. – 1993. – № 68.
139. Осуществление Программы мероприятий Международного десятилетия коренных народов мира. Доклад Верховного комиссара по правам человека. UN Doc.: E/CN.4/Sub.2/2002/96, 23 Jan. 2002.
140. От редакции. Приложение к журналу "Мир коренных народов. Живая Арктика" 2000 г., №4. http://www.raipon.org/russian_site/library/ipw/number4/application/article1.html, 28.12.2002.

141. Охрана наследия коренных народов / Центр по правам человека / Эрика-Ирен Даес (подгот.). — Нью-Йорк: ООН, 1997. — vi, 67 с.
142. Охрана наследия коренных народов. Подготовлено Специальным докладчиком подкомиссии по предупреждению дискриминации и защите меньшинств. Председателем рабочей группы по коренным народам г-жой Эрикой-Ирэн Даес. – Нью-Йорк и Женева: Организация Объединенных Наций, 1997. – 65 с.
143. Охрана прав и свобод личности в Туркменистане: Сб. междунар. док. и законодательных актов Туркменистана / Туркменский национальный ин-т демократии и прав человека при Президенте Туркменистана / А.Л. Могилевский (сост.). — Ашгабад, 2000. — 211с.
144. Оценка результатов Встречи на высшем уровне в Йоханнесбурге: что нового она принесла? http://www.un.org/russian/conferen/wssd-story.htm, 16.11.2002.

145. Павлов В. Сучасне законодавство про проблему "корінних народів" //Кримські татари: “національна меншина” або “корінний народ”. Політичний та юридичний аспекти питання (Матеріали “круглого столу”. Київ, 5 лютого 1999 року). – К., 1999. – С. 116–118.
146. Пейн Томас. Права людини / Ігор Савчак (пер.з англ.). — Л.: Літопис, 2000. — 283с.
147. Пешперова И.Ю. Международно-правовая регламентация прав коренных народов // Правоведение. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998. – № 1. – С.187-194.
148. Пешперова И.Ю. Международно-правовая регламентация прав коренных народов. http://pravoved.jurfak.spb.ru/Default.asp?cnt=1106, 03.02.2003.
149. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К.: Ін Юре, 1997. — 51с.
150. Поленина С.В. Права женщин в системе прав человека: международный и национальный аспект / Институт государства и права РАН. — М., 2000. — 255с.
151. Попков Ю.В. Политико-правовой статус коренных малочисленных народов Севера: На пути в мировую цивилизацию. – Новосибирск: ИФИПР, 1997. – 52 с.
152. Попов А.А. Представительные органы коренных народов как институт защиты коллективных этнических прав. http://www.kominarod.narod.ru/articles/articles19.htm, 03.02.2003.

153. Постанова Верховної Ради Української РСР 582–ХІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – N 5. – С.26.
154. Права і свободи людини в Україні / Інститут політики / Н. Костенко (розроб.). — К.: Інститут політики, 1999. — 76с.
155. Права корінних народів / ООН; Центр прав людини ; Харківська правозахисна група ; Украінсько-Американське Бюро захисту прав людини. — Х., 1994. — 12 с.
156. Права людини в документах ООН / Т. Яблонська (упоряд.та вступ.слово). — К.: Українсько- Американське бюро захисту людини, 1997. — 278с.
157. Права людини в документах Ради Європи / Т. Яблонська (упоряд.та вступ.слово). — Амстердам, 1996. — 274с.
158. Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомл. наук. конф. молодих учених та аспірантів; 12 грудня 1998 р. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.І. Панов (ред.). — Х., 1998. — 112 с.
159. Права людини в умовах реформування правової сис