ЄВРОПЕЙСЬКА СОЦІАЛЬНА ХАРТІЯ: РЕГІОНАЛЬНИЙ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ /ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………………4

ВСТУП……………………………………………………………………………..……..5

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА НОРМАТИВНИЙ ЗМІСТ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ (ЄСХ) 1961р. …………………………………………………..12
1.1. Поняття, розвиток та юридична природа соціальних та економічних прав людини в Європі …………………………………………………………………...12
1.2. Історія укладання ЄСХ 1961р. та особливості її структурної побудови…….….23
1.3. Аналіз нормативного змісту ЄСХ 1961р. ...………………………………………32

РОЗДІЛ ІІ. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ РАДИ ЄВРОПИ ЩОДО ПОСИЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОЛОЖЕНЬ ЄСХ 1961р. ………………………………………….57
2.1. Розширення кола прав, що захищаються ЄСХ, згідно з Додатковим протоколом від 05.05.1988р. .…………………………………………………….……………..60
2.2. Зміни в процедурі контролю за дотриманням положень ЄСХ, внесені Протоколом від 21.10.1991р. …...………….…….………………………………..67
2.3. Аналіз системи колективних скарг, введеної Додатковим протоколом від 09.11.1995р. ……………...……………………………………….……………..….70
2.4. Основні положення Переглянутої ЄСХ 1996р. ………………………………….79

РОЗДІЛ ІІІ. МЕХАНІЗМ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ДЕРЖАВАМИ-УЧАСНИЦЯМИ ПОЛОЖЕНЬ ЄСХ (СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ)………….…….94
3.1. Порядок подання і зміст державних доповідей договірних сторін як складова системи моніторингу ЄСХ ……………………..…………………….……………96
3.2. Роль Комітету незалежних експертів в процедурі контролю .….……………..101
3.3. Компетенція та правила процедури контролю, здійснювані Урядовим комітетом, Комітетом міністрів та Парламентської асамблеєю ……………....104

РОЗДІЛ IV. ПИТАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН З НОРМАМИ ЄСХ……...113
4.1. Політика України щодо міжнародного захисту прав людини………..………..114
4.2. Аналіз чинного законодавства України у соціально-економічній сфері на предмет його співвідношення та відповідності вимогам ЄСХ ….………….…117
4.3. Визнання можливостей застосування положень ЄСХ в Україні на даному етапі та перспектива її ратифікування Україною……………………………………..158

ВИСНОВКИ………...…………………………………………………………………..163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………170

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………208
Додаток А. Порівняльна таблиця стану імплементації факультативних положень ЄСХ в чинне законодавство України ………………………………………………...208
Додаток Б. Проект Закону України “Про ратифікацію Європейської соціальної Хартії (переглянутої) 1996р.”………………………….………………………………219

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В політиці України як європейської держави все більшої актуальності набуває питання її інтеграції до європейських міжнародних регіональних організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення принципів демократії, верховенства права у всіх сферах суспільного життя, захист прав і основних свобод людини.
Після розпаду СРСР в силу географічної приналежності України до європейського регіону, її історичної причетності до традицій європейської демократії та гуманізму, орієнтації на побудову демократичної, соціальної, правової держави, проголошеної Конституцією та іншими актами законодавства, склалася сприятлива для здійснення такої інтеграції історична та геополітична обстановка.
Прийняття України до РЄ, підписання та ратифікація ЄКПЛ і протоколів до неї, впровадження на її території регламенованих цими документами міжнародних норм в галузі захисту громадянських і політичних прав людини стали першими кроками у напрямку приєднання України до Європейської системи захисту прав людини.
Виходячи з загальновизнаного доктриною міжнародного права принципу неподільності прав людини, в умовах реструкутризації економіки України на шляху переходу до ринкової моделі господарювання і пов’язаних з цим проблем соціального та економічного характеру постала проблема забезпечення соціальної захищеності населення, належної реалізації економічних і соціальних прав громадян, що мешкають на її території.
В зв’язку з цим все більшої актуальності набуває сьогодні проблема інтеграції України до Європейської регіональної системи захисту соціальних та економічних прав людини, яка функціонує на засадах, регламентованих ЄСХ.
07.05.1999р. Україна шляхом підписання приєдналася до переглянутої Хартії. Тепер на порядку денному стоїть питання про ратифікацію даного міжнародно-правового документу, передумовою чого є досягнення такого рівня економічного, політичного та правового розвитку держави, який відповідав би рівневі, регламентованому Хартією.
Виникла об’єктивна необхідність не тільки наукового аналізу і теоретичного обгрунтування можливостей, шляхів, термінів і способів здійснення такої інтеграції, а й забезпечення практичних заходів її реалізації, що дозволяє вважати обрану тематику актуальною як в науково-аналiтичному, так i в практичному вiдношеннях.
Даний напрямок дисертаційного дослідження є особливо актуальним для української науки міжнародного права, для якої вказана проблематика є новою і малодослідженою, що, по-перше, пояснюється пріоритетом, який після здобуття Україною незалежності надавався здебільшого проблемам забезпечення громадянських та політичних прав людини, а по-друге, тим, що з моменту приєднання України до Хартії пройшло небагато часу, і ні емпірична, ні наукова база в цій сфері ще остаточно не сформувалися.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України” (номер держреєстрації 0196U015204), теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” №97128, а також плану науково-дослідної роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності в Україні”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є аналіз особливостей змісту та предмету регулювання ЄСХ, визначення її ефективності, місця і ролі в системі правового захисту соціальних та економічних прав людини в межах держав-членів РЄ. Особлива увага приділяється значенню цього міжнародно-правового документу для розвитку українського законодавства та формування правової позиції України в цій сфері.
Для досягнення поставленої мети основну увагу в дисертації спрямовано на вирішення таких завдань:
- висвітити питання становлення і розвитку соціальних та економічних прав людини в Європі, визначити поняття, сутність, характерні особливості юридичної природи вказаних прав;
- проаналізувати нормативний зміст ЄСХ 1961р.;
- проаналізувати еволюцію поглядів РЄ як міжнародної міжурядової організації, що здійснює захист прав людини, на положення ЄСХ щодо посилення ефективності її дії, з’ясувати особливості переглянутої ЄСХ 1996р., специфіку та соціально-правовий характер її положень;
- розкрити правову природу міжнародного механізму та процедур контролю за виконанням державами-учасницями положень ЄСХ;
- проаналізувати чинне законодавство України у соціально-економічній сфері на предмет його співвідношення та відповідності вимогам ЄСХ;
- визначити можливості застосування положень ЄСХ в Україні;
- розглянути питання про приєднання України до ЄСХ.
Об’єктом дисертаційного дослідження є комплекс правовідносин у сфері захисту соціальних та економічних прав людини, які регулюються ЄСХ та позиція України щодо приєднання до цього документу.
Предметом дисертаційного дослідження є аналіз юридичного змісту Хартії, механізму і процедур системи моніторингу ЄСХ, дослідження стану відповідності чинного законодавства України в соціальній сфері основним європейським стандартам Хартії.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дисертиційного дослідження складає сукупність засобів і прийомів наукового пізнання. До них належать як загально-наукові (діалектичний, системний, структурний, функціональний, історичний, аналіз, синтез, індукція, дедукція), так і спеціальні (формально-юридичний, порівняльного правознавства) методи.
Для характеристики Хартії 1961р., Додаткового протоколу від 05.05.1988р., Протоколу про внесення поправок від 21.10.1991р., Додаткового протоколу від 09.11.1995р., Переглянутої Хартії 1996р., висновків КНЕ, інших пов’язаних з Хартією документів РЄ автором було використано метод аналізу.
Надання пропозицій щодо можливостей імплементації норм Хартії у законодавство України здійснено в результаті застосування формального порівняльного аналізу внутрішньодержавних нормативних актів України та положень Переглянутої ЄСХ 1996р. Такий самий метод використано для характеристики спільного і відмінного між ЄСХ і ЄКПЛ.
З метою дослідження виникнення та розвитку інституту захисту прав людини в Європі, формування Європейської регіональної системи захисту соціальних і економічних прав людини, створення і підписання ЄСХ 1961р. і Переглянутої Хартії 1996р. застосовано історичний метод.
Методом дедукції автор дійшов висновків щодо відповідності подання колективних скарг на базі ЄСХ загальновідомому в міжнародному праві “праву петицій”; характеристики системи міжнародного нагляду за ЄСХ як консунсусної, колективної та регіональної в порівнянні з іншими системами моніторингу, які діють на базі міжнародних договорів; правомірності застосування в ЄСХ обмежень, виходячи з міркувань національної безпеки, охорони здоров’я та моральності населення, захисту прав і свобод інших людей, що є характерним для більшості міжнародних договорів з прав людини, включаючи Хартію тощо.
Методом індукції надано характеристику самої Хартії на підставі характеристики її окремих елементів; зроблено висновки щодо ефективності вираження згоди держав на обов’язковість для них Хартії, виходячи з динаміки її підписання, ратифікації, вступу в силу.
При наданні рекомендацій щодо практичних можливостей ратифікації Хартії Україною автором застосовано метод синтезу.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням Європейсьої соціальної хартії РЄ як регіонального міжнародно-правового механізму захисту соціальних та економічних прав людини.
Автор вперше висвітлює форми та етапи моніторингу за виконанням державами-учасницями Хартії прийнятих міжнародно-правових зобов’язань, компетенцію, правила і робочі методи контрольних органів.
В роботі проаналізовано понад 100 внутрішньодержавних нормативних актів України, положення яких регламентують захист соціальних та економічних прав індивіда, надано оцінку можливостей імплементації нормативних положень Хартії у її національне законодавство.
Наукову новизну відображають насамперед наступні основні результати дослідження:
- висвітлено історію створення та процес розвитку ЄСХ як регіонального міжнародно-правового механізму захисту прав людини в соціальній сфері;
- встановлено, що на сучасному етапі захист соціальних та економічних прав людини в Європі носить системний характер;
- висвітлено місце і роль ЄСХ в Європейській регіональній системі захисту соціальних та економічних прав людини;
- проаналіовано особливості нормативного змісту Хартії та міжнародного інституційного механізму контролю за дотриманням договірними сторонами зобов’язань по ЄСХ;
- розроблено класифікацію регламентованих Хартією прав;
- обгрунтовано тезу про те, що особлива структурна побудова Хартії, яка містить різні за юридичною силою частини (декларативного і обов’язкового характеру) та гнучкий механізм постатейного приєднання до регламентованих зобов’язань створили можливість для участі в ній держав з різним рівнем соціального та економічного розвитку і їх співпраці у цій галузі в рамках РЄ;
- здійснено порівняльний аналіз чинного законодавства України у соціально-економічній сфері на предмет його відповідності стандартам ЄСХ та з’ясовано можливість застосування положень Хартії в країні на сучасному етапі;
- зроблено висновок про те, що загальна кількість статей, яку Україна може ратифікувати, складає 19 статей або 72 пункти, що відповідає вимогам п.1 ст.”А” частини ІІІ ЄСХ;
- запропоновано практичні поради щодо заходів, спрямованих на імплементацію норм ЄСХ в національне законодавство України, в тому числі проект Закону України “Про ратифікацію ЄСХ”;
- висунуто пропозицію з метою посилення ефективності функціонування Хартії в майбутньому ввести систему індивідуальних скарг за дотриманням її положень та заснувати незалежний судовий орган на зразок Європейського суду з прав людини або розширити предметну компетенцію останнього у відношенні прав, гарантованих Хартією.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Отримані в ході дисертаціного дослідження результати можуть бути використанi в подальших науково-теоретичних розробках даної проблематики, в реалізації державних програм міжнародно-правових і національно-правових досліджень у цій сфері, в якостi довiдкових матерiалiв в учбовому процесi у вищих навчальних закладах при викладанні курсів з міжнародного права, європейського права, трудового і соціального права (включаючи лекції, семінари, колоквіуми, конференції, круглі столи), при підготовці відповідних підручників та навчально-методичних програм і матеріалів, в якостi доктринального тлумачення норм нацiонального законодавства, що регламентує захист соціальних і економічних прав людини, в практиці юристів, адвокатів, що здійснюють такий захист в Україні, органами державної влади України (Верховною Радою України, Міністерством закордонних справ, Міністерством праці і соціальної політики, Міністерством юстиції України тощо) в процесі формування державної позиції щодо захисту соціальних і економічних прав людини, в тому числі при проведенні роботи над вивченням можливостей і подальшою ратифікацією Хартії, в нормотворчій роботі над вдосконаленням нормативної бази з питань забезпечення соціальних і економічних прав людини в Україні.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені на наступних наукових конференціях: Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Україна, Київ, 18 жовтня 2001р.,); Другому міжнародному конгресі “Розвиток інформаційного суспільства в Україні” (Україна, Київ, 4-6 грудня 2001р.); Міжнародній конференції “Ґендерний компонент в структурі технічної освіти та природничих наук” (Україна, Київ, 4-7 липня 2002р.).
Основні положення і висновки дисертації викладені автором у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, зокрема у Віснику Львівського університету (серія юридична, 1999, випуск 34), Актуальних проблемах вдосконалення чинного законодавства України (2001, випуск VI), Актуальних проблемах міжнародних відносин (2001, випуск 29, частина ІІ), Віснику Київського національного університету імені Тараса Шевченка (серія міжнародні відносини, 2002, випуск 21-24), Проблемах законності (2003, випуск 58).
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, ІV розділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, включаючи список використаних джерел, який складається з 203 джерел і займає 38 сторінок та додатки, розміщені на 13 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши особливості змісту та предмету регулювання ЄСХ як регіонального міжнародно-правового механізму захисту соціальних та економічних прав людини, визначивши її місце та роль в системі правового захисту вказаних прав в Європі, що і ставилося за мету даного дисертаційного дослідження, автор прийшов до наступних науково-теоретичних і практичних висновків.
Незважаючи на більш пізнє виникнення соціальних та економічних прав людини порівняно з правами класичними, їх пізніше наукове обгрунтування у філософській думці, закріпленння в національних законах і конституціях держав Європи, а також в міжнародному праві як на універсальному, так і на регіональному рівнях, вказані права не є другорядними по відношенню до прав громадянських і політичних. Це випливає з їх суті, адже саме соціальні та економічні права людини характеризуються як сукупність конституційних норм, що регламентують матеріальні та економічні умови життя та діяльності людини в суспільстві, забезпечують право на гідний рівень життя, на соціальну та майнову захищеність.
До особливостей і необхідних умов реалізації соціальних та економічних прав людини дисертант відносить наявність достатніх економічних ресурсів, високого рівня розвитку держави, соціальної інфраструктури, належної організації управління, ефективної системи суспільного розподілу.
Незважаючи на труднощі, пов’язані з практичною реалізацією вказаних гарантій, в роботі обгрунтовано, що всі права людини є універсальними, неподільними, взаємозалежними і взаємопов’язаними.
На сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництва в галузі захисту прав людини дисертант відмічає зростання ролі регіональних міждержавних утворень, появу регіональних систем такого захисту. Найунікальнішою по своїй ефективності автор вважає Європейську регіональну систему захисту соціальних та економічних прав людини, виділяючи такі характерні її риси, як наявність особливої нормативної бази та особливого інституційного механізму регулювання захисту соціально-економічних прав осіб, що мешкають на національних територіях держав регіону.
Дисертантом доведено, що основоположним міжнародно-правовим актом, який створює юридичну основу функціонування вказаної системи, є ЄСХ, підписана 18.10.1961р. в Турині, яка вступила в силу 26.02.1965р.
Автор підкреслює унікальність структурної побудови Хартії, коли одна частина документу носить декларативний, а інша - зобов’язальний характер, а також інкорпорованої до ст.20 Хартії схеми вибіркового прийняття зобов’язань. Дисертант вважає, що застосування вказаної моделі стало новелою в міжнародному праві. Це пояснювалось двома причинами: з одного боку - необхідністю якнайшвидшої ратифікації Хартії якомога більшою кількістю європейських держав, з іншого – об’єктивною неможливістю обов’язкового прийняття ними всіх зобов’язань, сформульованих в ч.ІІ внаслідок різного рівня економічного розвитку і достатності відповідних ресурсів в цих державах. Тому для ратифікації Хартії без шкоди для закріплених в ній стандартів необхідна була гнучка система прийняття зобов’язань з поступовим розширенням кола таких зобов’язань, яка була втілена в ЄСХ і на практиці забезпечила бажану ратифікацію без шкоди для імплементації регламентованих нею прав в національне законодавство європейських держав.
Дисертантом розроблено власну класифікацію прав, що захищаються ЄСХ 1961р. і представлено щонайменше 4 категорії цих прав:
1) по колу суб’єктів: права зайнятих (працюючих) осіб; безробітних; осіб, що навчаються; дітей; матерів; працівників, які мають сім’ю; інвалідів; мігрантів;
2) по предмету регулювання: права в галузі виробництва; освіти та навчання; охорони здоров’я; соціального забезпечення;
3) по способу регулювання: права імперативні та диспозитивні;
4) по юридичній силі: права облігаторні, прийняті державами в якості обов’язкових згідно ст.20; права факультативні – всі права, окрім прийнятих державами-сторонами Хартії в якості обов’язкових згідно ст.20; права еволюційні (“права-цілі”) - права, реалізація яких ставиться за мету, що може бути поступово досягнута шляхом постійного вживання відповідних заходів.
Автором досліджено основні етапи еволюції поглядів держав-членів РЄ щодо посилення ефективності ЄСХ 1961р. Встановлено, що з розвитком суспільних відносин, підвищенням рівня економічного розвитку європейських держав, зростанням соціально-економічних потреб індивідів та появою нових соціальних проблем, не врегульованих Хартією, на початку 70-х років ХХст. стала очевидною неефективність її дії внаслідок консервативності певних норм, відсутності чітких гарантій реалізації наданих прав. Дія ЄСХ послаблювалася недосконалістю її моніторингового механізму: повільністю, складністю і тривалістю процедури контролю; проблемами, що виникали при взаємодії контрольних органів з приводу розмежування функцій; їх надмірною завантаженістю; відсутністю фактичного застосування політичних санкцій в результаті моніторингу.
Вищевказані фактори спричинили перегляд Хартії 1961р. В результаті було прийнято додаткові протоколи, що посилили ефективність її дії: Додатковий протокол до ЄСХ від 05.05.1988р., який запровадив захист 4 нових прав; Протокол про внесення поправок до ЄСХ від 21.10.1991р., який вніс зміни до існуючої системи моніторингу; Додатковий протокол до ЄСХ від 09.11.1995р., який регламентував процедуру подання колективних скарг. 03.05.1996р. відбулося підписання Переглянутої ЄСХ, яка остаточно уніфікувала юридичні норми в галузі захисту соціальних та економічних прав людини з урахуванням новітніх досягнень в трудовому та соціальному праві, підвищила рівень захисту прав, закріплених в Хартії 1961р., регламентувала нові права, розширила коло обов’язкових для прийняття статей Хартії. На відміну від ст.20 ЄСХ 1961р., пунктом 1b ст.А ч.ІІІ Переглянутої Хартії 1996р. завдяки введенню ст.7 (право дітей та підлітків на захист) і ст.20 (право на рівні можливості та рівне ставлення при вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі) обсяг основних зобов’язань Договірних держав був збільшений щонайменше до 6 із наступних 9 статей ч.ІІ (замість 5 із 7, регламентованих ЄСХ 1961р.): 1,5,6,7,12,13,16,19,20, а також принаймні до 16 статей або 63 позначених цифрами пунктів (замість 10 статей або 45 позначених цифрами пунктів, як це було передбачено в п.1с ст.20 ЄСХ 1961р.).
До досягнень Переглянутої Хартії дисертант відносить результати реформування наглядового механізму за імплементацією її положень.
Сьогодні система міжнародного нагляду за дотриманням державами-учасницями прийнятих за Хартією зобов’язань здійснюється 2 способами: шляхом розгляду контрольними органами по ЄСХ урядових доповідей та колективних скарг.
Процедура розгляду доповідей здійснюється згідно ч.IV Переглянутої Хартії, Протоколу про внесення поправок до ЄСХ від 21.10.1991р. Так, доповіді розглядаються КНЕ, який з правової точки зору оцінює відповідність національних законодавств та практики зобов’язанням Сторін по Хартії, та надає юридичні висновки; Урядовим комітетом, який визначає, виходячи з міркувань соціального, економічного та політичного характеру ситуації, що можуть стати предметом рекомендацій КМРЄ; КМРЄ, який надає державам-порушницям Хартії індивідуальні рекомендації з пропозицією внести зміни до законодавства та практики для приведення їх у відповідність до вимог Хартії. Доповідь Урядового комітету, висновки КНЕ та резолюції КМРЄ передаються до ПАРЄ, роль якої полягає в підготовці та проведенні періодичних обговорень з питань соціальної політики.
Паралельно з системою розгляду національних доповідей діє система подання на державу-порушницю положень Хартії колективних скарг. Її введення, на думку автора, стало прогресивним зрушенням у становленні Європейської системи захисту соціальних і економічних прав людини. Адже сам факт подання скарги на державу, що є основним суб’єктом міжнародного права, не тільки рівними з нею суб’єктами - міжнародними організаціями, а й національними неурядовими організаціями, які є суб’єктами внутрішньодержавного права, підкреслив демократичний характер даної контрольної процедури і розвиток європейського соціального законодавства в цілому. Більше того, на відміну від вивчення національних доповідей, процедура подання колективних скарг є не такою довготривалою, має менший нормативний об’єм, що підлягає оцінці контрольних органів, а отже і більш ефективною.
Водночас порівняння моніторингу ЄСХ з контрольним механізмом ЄКПЛ показало, що громадянські та політичні права європейців сьогодні є більш захищеними, аніж соціальні та економічні. Звичайно, в державах, для яких Хартія вступила в силу і які в своїх національних конституціях дотримуються доктрини примату міжнародного права над внутрішнім, норми ЄСХ є нормами прямої дії, а відтак індивід може посилатися безпосередньо на них для захисту порушених прав. Однак в більшості Договірних сторін ЄСХ застосування Хартії є непрямим: судді застосовують національне законодавство, норми якого повинні бути приведені у відповідність з зобов’язаннями по Хартії, а у випадку, якщо така імплементація здійснена не в повній мірі, містить суперечення, або механізм судового захисту є недосконалим чи перевантаженим, або якщо рішення навіть найвищої судової інстанції, винесене на національному рівні не задовольняє особу, права якої порушено, остання позбавлена можливості звертатися до неупередженого авторитетного судового органу, рішення якого носило б наднаціональний характер.
Більшої ефективності моніторинговій системі, а отже і захисту соціальних та економічних прав, регламентованих Хартією, може надати введення системи індивідуальних скарг та заснування в рамках Європейської регіональної системи захисту соціальних та економічних прав людини незалежного судового органу на зразок Європейського суду з прав людини, або розширення предметної компетенції останнього у відношенні прав, гарантованих ЄСХ. В якості реального механізму вирішення цього питання у майбутньому дисертант пропонує здійснити підготовку та прийняття з ініціативи ПАРЄ додаткового протоколу до Хартії 1996р. або до ЄКПЛ, який би регламентував судові гарантії такого захисту. Співробітницво держав в цій галузі могло б стати одним із найпріоритетніших напрямків діяльності РЄ у найближчий період часу.
Іншою нагальною проблемою є здійснення заходів, спрямованих на географічне розширення застосування Хартії, її ратифікацію всіма членами РЄ. Дисертант пропонує зробити таку ратифікацію однією з умов прийняття нових держав до РЄ, як це має місце у відношенні ЄКПЛ.
В роботі проаналізовано політику України щодо міжнародного захисту прав людини. Автор звертає увагу на те, що Україна як член РЄ підписала Переглянуту Хартію 07.05.1999р., однак не ратифікувала її, а отже у відповідності до ст.7 п.2 (б), ст.10 п.1 (а) ЗУ “Про міжнародні договори України” та ч.VI ст.“К” п.1 самої Хартії, ЄCХ не вступила в силу на її території.
Водночас Україна прийняла на себе зобов’язання вивчити ЄСХ з метою її подальшої ратифікації і проводити національну політику згідно проголошених Хартією принципів. На виконання цього зобов’язання 05.11.1997р. було прийнято Постанову ВРУ “Про підготовку до ратифікації Верховною Радою України Європейської соціальної хартії”. Починаючи з 1996р. в Україні розпочалася організаційна діяльність, спрямована на вдосконалення законодавства про працю, соціальний захист, соціальне забезпечення з метою приведення його у відповідність до вимог ЄСХ і підготовки до ратифікації. Автором досліджено, що протягом 1996-2002рр. в Україні було прийнято близько 30 нових законів, спрямованих на врегулювання відносин у сфері захисту соціально-економічних прав людини, переглянуто і внесено поправки до вже прийнятих (діючих) нормативних актів.
Сьогодні законодавство України в певній мірі відповідає вимогам ЄСХ і стан імплементації її положень на рівні нормотворчості досяг того мінімального ступеня, який є необхідним для ратифікації даного міжнародно-правового документу. Однак приєднання до Хартії зобов’язує державу не тільки закріпити відповідні норми у національному законодавстві, а й забезпечити їх практичну реалізацію.
З огляду на недосконалість механізмів правозастосування та складну соціально-економічну ситуацію в Україні сьогодні про реалізацію всіх соціально-економічних прав, регламентованих Хартією, говорити рано. Об’єктивно неможливим є прийняття зобов’язань згідно пп.3,6,7 ст.2; п.1 ст.4; пп.2,5 ст.8; ст.11; пп.1,2 ст.12; пп.1,4 ст.13; ст.15; пп.2,3 ст.18; пп.2,4,6 ст.19; ст.ст.23, 30, 31 Хартії.
Водночас той факт, що протягом останнього часу в Україні, в тому числі внаслідок економічних проблем, трапляються порушення соціально-економічних прав людини, не повинно бути підставою для відстрочки ратифікації Хартії, однак, навпаки, має стимулювати приєднання до неї як до одного з можливих засобів поліпшення ситуації, що склалася, бо передбачені Хартією механізми міжнародного контролю за забезпеченням трудових, соціальних, сімейних, освітніх, житлових прав людини можуть сприяти, у випадку її ратифікації, подоланню існуючої соціальної та економічної кризи.
Враховуючи зобов’язання, взяті Україною під час вступу до РЄ, а також ст.17 Віденської конвенції про право міжнародних договорів було б доцільним здійснити поетапне приєднання до ЄСХ: спочатку ратифікувати ті положення ч.ІІ Хартії, дотримання яких буде забезпечено станом соціального розвитку України на сьогоднішній день, а згодом здійснити ратифікацію інших статей ЄСХ, маючи на меті поступове приведення національного законодавства України у відповідність до положень Хартії.
Здійснений в межах цієї дисертаційної роботи аналіз чинного законодавства України у соціально-економічній сфері на предмет його відповідності вимогам ЄСХ та визначення можливостей застосування її положень на сучасному етапі показали, що загальна кількість статей або позначених цифрами пунктів, які Україна може ратифікувати, складає відповідно 19 статей або 72 пунктів, що відповідає вимогам п.1 ст.”А” частини ІІІ ЄСХ.
Дисертант вважає за доцільне прийняти проект Закону України “Про ратифікацію ЄСХ”, пропонує закріпити в ньому зобов’язання щодо конкретних статей та пунктів ч.ІІ ЄСХ (переглянутої) 1996р.
Ратифікація Хартії слугуватиме правовим і політичним орієнтиром для розвитку України як соціальної держави, підсилить відповідальність держави за рівень життя і соціальний захист громадян, створить можливості більш тісної співпраці України та держав Європи в питаннях соціального забезпечення, сприятиме укладанню двосторонніх міждержавних угод про співробітництво в цій галузі, гармонізації законодавства України з питань соціального захисту з європейськими стандартами.
Адже участь держави в Хартії є мірилом її соціально-економічного розвитку, а виконання положень документа – гарантією соціальної єдності суспільства, підтримання високого рівня соціального забезпечення населення, а це – саме ті орієнтири, до яких прагне сьогодні Україна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1987. - с.390.
2. История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. И.И. Богута. - М.:Мысль, 1991.- с.126.
3. Там же.
4. Нерсесянц В.С. История идей правовой государственности. – М.: Изд.-во РАН, Институт государства и права академического правового университета, 1993. - с.5.
5. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права : Учеб. пособие. - К. : Выща шк.,1990.- с.62-82.
6. Утченко С.Л. Политические учения Древнего Рима. - М.:Наука, 1977г. - с.184, 202-203.
7. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник д/вузов. - М.:Издат. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - с.108.
8. Нерсесянц В.С. Права человека в истории политической и правовой мысли (от древности до декларации 1789г.) // Права человека в истории человечества и в современном мире. - М. : Институт государства и права АН СССР, 1989г. - с.27.
9. Історія економічних учень: підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко. – К.:КНЕУ, 1999. – c.154.
10. Locke J. Two Treaties of Government. - Cambridge, 1980 - p.65.
11. Лютов Н.Н. Исторический аспект разрешения коллективных трудовых споров в Великобритании, США и ФРГ // Право и политика. Международный научный журнал. – 2001. - №5. - с.1-3.
12. Там же.
13. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.посібник для студентів юр.вузів та факультетів.- К.:Вентурі,1997.- с.195-196.
14. Права людини. Міжнародні договори України / Упоряд. Ю.К.Качуренко. - 2-е вид. - К. : Юрінформ, 1991. - с.22-23.
15. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини // Права людини і професійні стандарти для юристів в джерелах міжнародних організацій. - Амстердам - Київ: Українсько - Американське бюро захисту прав людини, 1996. - с.212 - 229.
16. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека (практика Совета Европы). - М. : Междунар. отношения, 1992. - с.6, 9.
17. Права человека: постоянная задача Совета Европы. - Пер. с англ., М.: “Права человека”, 1996. - с.6.
18. Мюллерсон Р.А. Права человека : идеи, нормы, реальность. - М.:Юрид. лит., 1991. - с.121.
19. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини : джерела і практика застосування. Пер. з англ. - К. : АртЕк, 1997. - с.2, 8.
20. Рудоквас А.С. Всеобщая Декларация прав человека // Права человека в современном мире. – Донецк: Школа прав человека. – 1995. - с.37.
21. Лепихов М. Социальное государство и правовое регулирование соцзащиты населения // Право и жизнь. – 2000. - №31. – с.7.
22. Матузов Н.И. Теория и практика прав человека в России // Правоведение . – 1998. - №4. – с.1.
23. Игнатенко Т.В. Конституция и права человека: международно-правовой аспект // Правовые проблемы евроазиатского сотрудничества: глобальное и региональное измерения. – Екатеринбург. – 1993. – с.38-39.
24. Михайловская И. Генезис социально-экономических прав и их влияние на формирование посттоталитарных систем. – http://www.ilpp.ru/kpvo130/forum/Mihajlovskaja.htm. – с.3.
25. Варламова Н. Введение. - http://www.ilpp.ru/kpvo130/forum/Varlamova.htm. – с.2.
26. Иофе В. Путями права // Пчела. – 2001. - №33. – с.1.
27. Варламова Н. Введение. - http://www.ilpp.ru/kpvo130/forum/Varlamova.htm. – с.2.
28. Ушакова Т. Хартия основных прав Европейского Союза: два шага вперёд и один – назад в процессе еврнпейской интеграции // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2002. - №2. – с.5.
29. Антонович Мирослава. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. – К.: Видавничий дім “KM Academia”, 2000. – с.63-64.
30. Шварц Г. Экономические и социальные права. – Российский бюллетень по правам человека. – 1995. – Вып.6. – с.25.
31. Санстейн К.Р. Против позитивных прав. // Российский бюллетень по правам человека. – 1995. – Вып.6. – с.21.
32. Варламова Н. Введение. - http://www.ilpp.ru/kpvo130/forum/Varlamova.htm. – с.2-3.
33. Михайловская И. Генезис социально-экономических прав и их влияние на формирование посттоталитарных систем. – http://www.ilpp.ru/kpvo130/forum/Mihajlovskaja.htm. – с.13.
34. Оуэн Д. Права человека // Международное сотрудничество и права человека. – М.: АН СССР. – 1989. – с.95.
35. Философские основы прав человека // Международное сотрудничество и права человека. – М.: АН СССР. – 1989. – с.54.
36. Милн А. Права человека и человеческое многообразие // Международное сотрудничество и права человека. – М.: АН СССР. – 1989. – с.36.
37. Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікація, тенденції // Український часопис прав людини. – 1995. - №1. - с.19.
38. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.20.
39. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека (практика Совета Европы). - М. : Междунар. отношения, 1992. - с.7.
40. Сидоренко Н.С. Історія створення і нормативний зміст Європейської соціальної хартії 1961р. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2001. – Випуск VІ. – с.31.
41. Европейская социальная хартия. / Сост. М. Ткач. - Б-ка ж-ла «Социальная защита». Серия «Права человека». - 1998. - №2. - с.44.
42. Там же. - с.45-46.
43. Там же. - с.47.
44. Там же. - с.43.
45. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.13.
46. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. - М.: Юрид. лит., 1991. - с.122.
47. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.7.
48. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. -с.491.
49. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.192-193.
50. European Social Charter. Collected texts. - Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.133-155.
51. European Social Charter: Conclusions ІII-1 44. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1973.
52. Европейская социальная хартия. / Сост. М. Ткач. - Б-ка ж-ла «Социальная защита». Серия «Права человека». - 1998. - №2. - с.55-56.
53. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.196.
54. European Social Charter. Collected texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.9.
55. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.7.
56. Европейская социальная хартия. / Сост. М. Ткач. - Б-ка ж-ла «Социальная защита». Серия «Права человека». - 1998. - №2. - с.50.
57. Там же. - с.50-51.
58. European Social Charter: Conclusions I-14. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970.
59. European Social Charter: Conclusions III-5. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1973.
60. European Social Charter: Conclusions III-8. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1973.
61. European Social Charter: Conclusions XI-2 12, XII-1 71, XI-1 51. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1991, 1992.
62. European Social Charter: Conclusions XII-1. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1992.
63. European Social Charter: Conclusions II-9. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1971.
64. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.205-206.
65. Там же. - с.206.
66. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. -с.501-502.
67. Там же. - с.502.
68. European Social Charter: Conclusions X-2 62. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1987.
69. European Social Charter: Conclusions ІII-26. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1973.
70. European Social Charter: Conclusions XII-1 92, ХІІ-1 90. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1992.
71. European Social Charter: Conclusions XII-107. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1992.
72. European Social Charter: Conclusions II-184. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1971.
73. European Social Charter: Conclusions ІII-31. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1973.
74. European Social Charter: Conclusions I-34. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970.
75. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. - с.391-392, 395-399.
76. European Social Charter: Conclusions I-35. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970.
77. European Social Charter: Conclusions V-45. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1977.
78. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.218-219.
79. Там же. - с.221.
80. European Social Charter. Collected texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.435.
81. European Social Charter: Conclusions ІII-39. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1973.
82. European Social Charter: Conclusions XII-13, XII-1 135. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1992.
83. European Social Charter. Collected texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.394-395, 400.
84. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. -с.512.
85. Там же. -с.513-514.
86. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.225.
87. Там же.
88. European Social Charter: Conclusions IV-70, V-45. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1975, 1977.
89. European Social Charter: Conclusions XIIІ-1 234. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1994.
90. European Social Charter: Conclusions I-59. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970.
91. European Social Charter: Conclusions ІІ-46, I-198. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970, 1971.
92. European Social Charter: Conclusions I-64. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970.
93. European Social Charter: Conclusions I-70. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970.
94. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.234.
95. Там же.
96. European Social Charter: Conclusions XIIІ-2 147. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1994.
97. European Social Charter: Conclusions I-77, ХІІІ-2 157. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1970, 1994.
98. European Social Charter: Conclusions XI-1 144-5. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1991.
99. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. -с.307.
100. European Social Charter: Conclusions XIIІ-1 259. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1994.
101. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. -с.460.
102. European Social Charter: Conclusions VІ-111. Committee of Independent Experts of the European Social Charter. - 1983.
103. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.44.
104. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. -с.530.
105. Там же. – с.530-531.
106. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.246.
107. Там же. – с.246-247.
108. Там же. - с.249.
109. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. - с.532-533.
110. Джемчевскі А. Європейська система захисту прав людини сьогодні і завтра // Український часопис прав людини. - 1998. - №1. - с.43.
111. The European Social Charter: Origin, Operation and Results. Strasbourg: Council of Europe Press, 1991 – p.37.
112. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.177, р.205.
113. Европейская социальная хартия. / Сост. М. Ткач. - Б-ка ж-ла «Социальная защита». Серия «Права человека». - 1998. - Вып. №2. - с.55.
114. The European Social Charter: Origin, Operation and Results. Strasbourg: Council of Europe Press, 1991 – p.22.
115. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - р.163-164.
116. Там же. - с.166.
117. Там же. - с.165.
118. Там же. – с. 167.
119. Там же. – с.172.
120. The European Social Charter: Origin, Operation and Results. Strasbourg: Council of Europe Press, 1991 – p.37.
121. Lenia Samuel. Fundamental Social Rights. Case Law of the European Social Charter. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.441.
122. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.283.
123. Lenia Samuel. Fundamental Social Rights. Case Law of the European Social Charter. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.439.
124. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.271, 272, 279, 280.
125. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. - с.552.
126. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.52.
127. Юридичний словник – довідник. – Київ: Феміна, 1996. – с.497.
128. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.193.
129. Там же. – с.197.
130. Там же. – с.195-196.
131. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини : джерела і практика застосування. Пер. з англ. - К.:АртЕк,1997. - с.531.
132. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.201.
133. Lenia Samuel. Fundamental Social Rights. Case Law of the European Social Charter. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.442.
134. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.243.

135. European Social Charter. Collected Texts. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.227.
136. Там же - с.209.
137. Там же. - с.214.
138. Там же. - с.218-219.
139. Там же. - с.225.
140. Там же. - с.222-223.
141. Там же. - с.226.
142. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.75.
143. Мармазов В Є. Піляєв І. С. Україна в політико - правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. - К. : Вентурі., 1999. - с.247.
144. Member States of the Council of Europe and the European Social Charter // Esc/2%5Fgeneral%5Fpresentation/SocialCharterGlance_aug02%20.asp#TopOfPage
145. The Social Charter of the 21st Century. - Strasbourg : Counsel of Europe Publishing, 1997. - p.82.
146. Там же. - с.59-60.
147. Там же. - с.82-83.
148. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И.Кузнецов. – М.: Междунар. Отношения, 1994. - с.307.
149. Черниченко С.В. Развитие международных стандартов и процедур в области прав человека // Права человека в истории человечества и в современном мире. – М.: Институт государства и права АН ССР, 1989. – с.119.
150. Tom Kenny. Securing Social Rights Across Europe. How NGOs Can Make Use of the European Social Charter. - Strasbourg: Council of Europe, 1998. – p.11.
151. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.456.

152. Lenia Samuel. Fundamental Social Rights. Case Law of the European Social Charter. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.441.
153. Равенство мужчин и женщин в Европейской Социальной Хартии. Исследование на основе прецедентного права Комитета независимых экспертов. – Стразбург: Изд-во Совета Европы, 1999. - с.141.
154. Там же. – с.141.
155. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.181.
156. Рада Європи: діяльність та здобутки. – Київ: Вид-во “Право”, 1999. - с.24.
157. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.545.
158. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.244-245.
159. Tom Kenny. Securing Social Rights Across Europe. How NGOs Can Make Use of the European Social Charter. - Strasbourg: Council of Europe, 1998. – p.11.
160. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.246.
161. Там же. – с.246.
162. Там же. – с.245.
163. Shaw, Malcolm N. International Law. 4th edition. – Printed in the United Kingdom at the University Press, Cambridge, 1997 – p.273-274.
164. Lenia Samuel. Fundamental Social Rights. Case Law of the European Social Charter. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.440.
165. Tom Kenny. Securing Social Rights Across Europe. How NGOs Can Make Use of the European Social Charter. - Strasbourg: Council of Europe, 1998. – p.11.
166. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.247.
167. Shaw, Malcolm N. International Law. 4th edition. – Printed in the United Kingdom at the University Press, Cambridge, 1997 – p.273-274.
168. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.549-550.
169. Права людини в повсякденному житті // Бюллетень центру інформації та документації Ради Європи в Україні. – Київ: Центр інформації та документації Ради Європи в Україні, 1998, №1. - с.20.
170. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.256-257.
171. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.552.
172. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.254-255.
173. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.550.
174. Спеціалізовані установи системи ООН: Навч. посібник / За ред. В.С. Бруза. – К.: Либідь, 1995. – с.33.
175. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.551.
176. Там же. – с.551.
177. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.256.
178. Там же. – p.254.
179. Там же. – p.253-254.
180. Там же. – p.256.
181. Там же. – p.255.
182. Там же. – p.257.
183. Там же. – p.255.
184. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.552-553.
185. Там же. – с.553.
186. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.260-261.
187. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – с.553.
188. European Social Charter. Collected Texts. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.261.
189. Там же. – p.273.
190. Там же. – p.275.
191. Там же. –. p.279.
192. Там же. – p.268.
193. Рада Європи: діяльність та здобутки. – Київ: Вид-во “Право”, 1999. - с.14-15.
194. Lenia Samuel. Fundamental Social Rights. Case Law of the European Social Charter. – Strasbourg: Counsel of Europe Publishing, 1997. – p.440.
195. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Выща школа, 1980. – 320с. – с.62.
196. Закон України “Про міжнародні договори України” №3767-XII від 22.12.1993р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 10. - ст.45.
197. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. – М.: Международные отношения, 1982. – 136с.
198. Блищенко И.П. Международное и внутригосударственное право. – М.: Госюриздат, 1970. – 239с.
199. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. - К.: Выща школа. 1981. - 311с.
200. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. - К.: Выща школа, 1980. - 320с.
201. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. - с.141.
202. Постанова Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України” // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 38. - с.502.
203. Звернення Верховної Ради України «До парламентів і народів світу» №1927-XII від 05.12.1991р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 8. - с.199.
204. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями зовнішньої політики України” №3360-XII від 02.07.1993р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. - №37. - с.379.
205. Слюсаренко А.Г. Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – 192 с.
206. Антонович Мирослава. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. – К.: Видавничий дім “KM Academia”, 2000. – с.26.
207. Декларація “Про державний суверенітет України” №55-XII від 16.07.1990р. // Інформаційно-пошукова система по законодавству України “Право”. - Версія XII.
208. Закон України “Про правонаступництво України” №1543-XII від 12.09.1991р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №46. - с.617.
209. Буткевич В.Г. Права людини в Україні з погляду творення нової правової бази // Політична думка. - 1993. - №1. – с.88.
210. Опришко В. Головний обов’язок держави. Проблеми реалізації принципів та норм міжнародного права щодо прав людини в Україні // Політика і час №7-8, 1999р. / http://www.mfa.gov.ua/org/0799/index.html.
211. Там же.
212. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини // Права людини і професійні стандарти для юристів в джерелах міжнародних організацій. - Амстердам - Київ: Українсько - Американське бюро захисту прав людини, 1996. - с.212 - 229.
213. Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин, підписана 15.09.1995р. в м.Страсбурзі // European Treaty Series/157 // Збірка договорів Ради Європи. – Київ: Парламентське видавництво. – 2000.
214. Закон України “Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин” №703/97-ВР від 9.12.1997р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. - №14. - ст.56.
215. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні від 11.04.1997р. // European Treaty Series/165 // Збірка договорів Ради Європи. – Київ: Парламентське видавництво. – 2000.
216. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні” №1273-XIV від 3.12.1999р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 51. - с.459.
217. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписана у м.Мінську 22.01.1993р. // Інформаційно-пошукова система по законодавству України “Право”. - Версія XII. - №997_009.
218. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах” №240/94-ВР від 10.11.1994р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 46. - с.417.
219. Конвенція МОП №182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці від 17.06.1999р. // Інформаційно-пошукова система по законодавству України “Право”. - Версія XII. - №993_166.
220. Закон України “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці” №2022-III від 5.10.2000р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 48. - с.412.
221. Закон України “Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари, 1983 року” №1484-III від 22.02.2000р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. - №13. - с.111.
222. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №25-26. - с.131.
223. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” №776/97-ВР від 23.12.1997р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. - №20. - с.99.
224. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини” №557 від 23.04.1998р. // Інформаційно-пошукова система по законодавству України “Право”. - Версія XII. - №557-98-п.
225. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико – правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. – К.: Вентурі., 1991. – с.252-253.
226. Комаренко А. Захист трудових прав громадян у світлі Конституції України./ Право України. – 1997. - №12. – с.15.
227. Костицький В. Соціально-економічні права людини. / Право України. – 1996. - №6. – с.17.
228. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. - с.141.
229. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 (із подальшими змінами та доповненнями) // Інформаційно-пошукова система по законодавству України “Право”. - Версія XII. - №322-VIII.
230. Закон України “Про зайнятість населення” №803-XII від 01.03.1991р. (із подальшими змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №14. - с.170.
231. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. - с.141.
232. Закон України “Про зайнятість населення” №803-XII від 01.03.1991р. (із подальшими змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №14. - с.170.
233. Кодекс законів про працю України від 10.12