РОЛЬ КОНТРОЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЇЇ НОРМ

Короткий опис

ЗМІСТ
Роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних
свобод людини в процесі реалізації її норм.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Поняття контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини

1.1. Контрольний механізм Конвенції про захист прав і основних свобод людини: доктринальні засади дослідження
1.2. Інституційний механізм міжнародного співробітництва та його складові
1.3. Роль контрольного механізму в процесі реалізації норм міжнародного права
1.4. Ефективність контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини
Висновки до розділу

РОЗДІЛ 2. Особливості побудови контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини
2.1. Юрисдикція Європейського суду з прав людини: загальна характеристика
2.2. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини
2.3. Контроль виконання рішень Європейського суду з прав людини
Висновки до розділу

РОЗДІЛ 3. Національне право України і Конвенція про захист прав і основних свобод людини

3.1. Вплив Конвенції на національне право держав-учасниць
3.2. Статус Конвенції в правовій системі України
3.3. Застереження та їх вплив на статус Конвенції про захист прав і основних свобод людини в правовій системі України
3.4. Реалізація Конвенції в Україні
Висновки до розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 3

11

16

33

46
53

55
77

88
100

103
112

118
127
161

165

169

ВСТУП

Актуальність теми. Після ратифікації Україною у 1997 році Конвенції про захист прав і основних свобод людини перед нашою державою постав комплекс питань, пов’язаних з її реалізацією. Ефективна реалізація міжнародних договорів у галузі прав людини повинна підкріплюватись стійкою системою виконання державами своїх зобов’язань. Контроль за виконанням зобов’язань державами став дієвим засобом підвищення ефективності Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Аналіз положень цього міжнародного договору та практика його застосування державами-учасницями свідчать, що саме контрольний механізм відіграє ключову роль у процесі реалізації Конвенції. Відповідно, дослідження міжнародно-правової природи функцій органів контролю (Європейського суду з прав людини та Комітету міністрів Ради Європи), їх компетенції є вкрай важливим для забезпечення належної реалізації Конвенції.
Актуальним з практичної та теоретичної точок зору є питання впливу діяльності механізму контролю на процес реалізації Конвенції у державах-учасницях, зокрема, в Україні. Одним з важливих компонентів цього процесу є виконання рішень Європейського суду з прав людини. Після винесення Судом 25 липня 2002 року рішення по справі “Совтрансавто Холдинг проти України” проблема створення внутрішньодержавних механізмів реалізації Конвенції постає перед нашою державою особливо гостро.
Разом з тим, у практиці органів державної влади, вітчизняній науковій літературі та пресі прослідковується тенденція до “ідеалізації” контрольного механізму Конвенції, приписування йому невластивих правових ознак. Передусім, це стосується застосування так званої “прецедентної практики” Європейського суду з прав людини в процесі реалізації Конвенції, коли його рішення часто розглядаються як судові прецеденти, робиться висновок про їх обов'язковість для національних правозастосовчих органів. Крім того, актуальність дослідження також обумовлюється поширенням в Україні хибного уявлення про Суд як орган, що має наднаціональні повноваження. З цього випливає ставлення до нього як до певної міжнародної апеляційної інстанції, яка скасовує рішення вітчизняних правозастосовчих органів, зокрема судів.
В умовах становлення демократичних інститутів і недосконалості режиму захисту прав людини в Україні, подібні тенденції негативно відбиваються на правосвідомості суспільства. Вони можуть призвести до невірного уявлення про засоби, необхідні для реалізації Конвенції в нашій державі, і навіть зашкодити їй. Прикладом цього є підготовлений групою народних депутатів Проект Закону України “Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини”, який не зміг запропонувати належного внутрішньодержавного механізму реалізації Конвенції.
На сьогоднішній день реальні гарантії захисту прав людини в нашій державі, попри досить розвинуте законодавство у цій сфері, є малоефективними. Для вирішення згаданої проблеми повинен активно використовуватись багатий досвід контрольних органів Конвенції, практика тлумачення і застосування її норм.
Незважаючи на те, що Україна є стороною Конвенції вже понад п'ять років, робота щодо вивчення національного законодавства на предмет відповідності її вимогам (з урахуванням практики її тлумачення і застосування контрольними органами) практично не ведеться.
У зв’язку з цим, існує нагальна потреба у науковому аналізі режиму функціонування конвенційного контрольного механізму, кореляції його міжнародно-правової природи з особливостями побудови вітчизняної правової системи, дослідженні оптимальних шляхів реалізації Конвенції в умовах України. Іншими словами, в сучасних умовах існує нагальна потреба у детальному вивченні проблем, пов'язаних з функціонуванням контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини, його можливим впливом на національне право України в контексті її реалізації в нашій державі.
Теоретичні питання діяльності контрольного механізму Конвенції тривалий час розроблялися у зарубіжній правовій літературі, особливо юристами з країн Західної Європи. Серед них – Е.Бредлі, Д.Гом'єн, М. Дженіс, Л.Зваак, Р.Кей, Х.Крюгер, Р.Лоусон, Л.Лусаидес, С.Мартенс, Дж. Меррілз, М.О'Бойл, Р.Рісдал, А.Робертсон, К.Уарбрік, Д. Харріс, Г.Шермерс та багато інших. В останні роки згадані проблеми докладно вивчалися і відомими російськими правознавцями. Серед них слід відзначити роботи М.Ентіна, В.Карташкіна, Г.Лук’янцева, В.Туманова та інших. Серед вітчизняних учених різноманітні аспекти функціонування контрольного механізму Конвенції розглядали М.Буроменський, В.Буткевич, В.Денисов, С.Добрянський, В.Євінтов, В.Забігайло, Л.Заблоцька, М.Козюбра, В.Мармазов, В.Муравйов, П.Рабінович, Н.Раданович, М.Рісний, С.Федик та інші. Водночас, в Україні бракує комплексних, розгорнутих наукових праць з правової тематики контрольного механізму Конвенції та її реалізації в нашій державі, що стало ще однією суттєвою підставою для звернення до означеної теми.
Викладені вище мотиви визначили вибір теми дослідження та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових політичних та економічних основ державності України” № 97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Правові основи і механізми забезпечення суверенітету України” № 97132; а також плану науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у світовий та європейський простір” №01БФ048-01.
Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є дослідження правової природи контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини на основі аналізу відповідних нормативних документів, праць вітчизняних і закордонних вчених. Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації спрямовано на вирішення таких завдань:
- дослідити інституційні механізми міжнародного співробітництва на підставі вивчення правової природи структурно-організаційних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права;
- проаналізувати природу міжнародного контролю за дотриманням державами міжнародно-правових зобов'язань і, виходячи з неї, дати визначення контрольного механізму Конвенції про захист прав і свобод людини, а також проаналізувати причини його ефективності;
- дослідити особливості міжнародно-правової природи контрольного механізму Конвенції, його структури і функцій на підставі аналізу положень цього міжнародного договору, практики її контрольних органів, доктринальних досліджень;
- визначити місце і роль Європейського суду з прав людини в рамках контрольного механізму Конвенції, і у зв'язку з цим проаналізувати правовий статус рішень Суду;
- дослідити умови ефективної реалізації Конвенції в рамках правопорядку її держав-учасниць;
- проаналізувати основні проблеми у сфері реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини в Україні і сформулювати пропозиції щодо шляхів їх вирішення.
Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини щодо здійснення контролю за дотриманням норм міжнародних договорів у галузі прав людини їх державами-учасницями.
Предмет дослідження є механізми здійснення міжнародного контролю за дотриманням державами-учасницями Конвенції їх конвенційних зобов'язань.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. Так, загально-діалектичний метод пізнання застосовано для аналізу ролі міжнародного контролю в процесі реалізації норм міжнародного права, а також функціональних зв’язків між контрольними інститутами Конвенції. Формально-логічний метод застосовано для визначення понять “інститут міжнародного співробітництва”, “інституційний механізм міжнародного співробітництва” та “контрольний механізм Конвенції про захист прав і основних свобод людини”. Системно-функціональний метод використано в ході дослідження питання ефективності контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів Конвенції про захист прав і основних свобод людини і протоколів до неї, законодавчих та нормативних актів України. Для вивчення відмінностей законодавчого режиму перегляду рішень національних судів України та інших держав внаслідок прийняття рішення Європейським судом з прав людини використано порівняльно-правовий метод. Цей метод також було частково застосовано в процесі вивчення правової природи рішень Європейського суду з прав людини.
Емпіричну основу дисертації склали міжнародно-правові акти, нормативні документи Ради Європи, законодавчі акти України та інших держав-учасниць Конвенції про захист прав і основних свобод людини, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань, що досліджуються. У дисертації досліджується рішення Європейської комісії з прав людини та Європейського суду з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні досліджено особливості правової природи, функцій та структури контрольного механізму Конвенції як засобу реалізації її норм. Виявлено функціональні зв’язки між її контрольними інститутами та розкрито міжнародно-правову природу рішень Європейського суду з прав людини. Визначено місце правозастосовчих органів держав-учасниць Конвенції в процесі реалізації її положень. Здійснено комплексний аналіз вітчизняного законодавства в контексті реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини в рамках правопорядку нашої держави, а також виконання нею рішень Європейського суду з прав людини. Критично вивчено положення проекту Закону України “Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини” та сформульовано низку конкретних пропозицій щодо покращання внутрішньодержавного механізму реалізації Конвенції, виконання рішень Європейського суду з прав людини, включаючи внесення відповідних змін і доповнень до деяких законодавчих актів нашої держави.
Наукову новизну даного дослідження відбивають такі його результати:
- досліджено природу інституційних механізмів міжнародного співробітництва як комплексу органів та процедур, покликаних забезпечити виконання тих чи інших функцій, покладених на них згідно з відповідними нормами міжнародного права, з метою забезпечення ефективного регулювання певного комплексу міжнародних відносин;
- сформульовано визначення контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини як комплексу міжнародних органів та процедур, завданням яких є виявлення порушень норм Конвенції її державами-учасницями, їх фіксація у міжнародних правозастосовчих актах Європейського суду з прав людини, а також притягнення держав-порушниць до міжнародно-правової відповідальності для виправлення встановленого порушення;
- проаналізовано феномен ефективності контрольного механізму Конвенції на підставі аналізу особливостей природи та функцій міжнародного контролю, визначено, що її основною передумовою є співпадіння інтересів держав-учасниць щодо повної реалізації цього міжнародного договору шляхом встановлення міжнародних гарантій дотримання його норм кожною з договірних сторін;
- встановлено, що з огляду на особливості міжнародно-правової природи, функції та структуру контрольного механізму Конвенції його основним завданням є виявлення конкретних порушень її норм, в той час як зміна або скасування норми національного права чи практики правозастосування здійснюється самою державою-порушницею відповідно до її внутрішніх процедур;
- здійснено аналіз правової природи рішень Європейського суду з прав людини на підставі дослідження його місця та ролі в контрольному механізмі Конвенції, доведено, що правовий статус цих рішень не дає підстав розглядати їх як прецеденти в розумінні англійської доктрини судового прецеденту;
- визначено, що ефективна реалізація Конвенції про захист прав і основних свобод людини в рамках національного правопорядку значною мірою залежить від того, наскільки гармонійно корелюються правотворча та правозастосовча практика щодо захисту прав людини у відповідній державі-учасниці з практикою застосування і тлумачення Конвенції контрольними органами, передусім Європейським судом з прав людини;
- проаналізовано основні проблеми реалізації Конвенції в нашій державі, які зокрема, полягають у відсутності чіткого механізму виконання рішень Європейського суду з прав людини, що може призвести до значних ускладнень у процесі застосування цього міжнародного договору в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційної роботи можуть бути використані органами влади нашої держави, залученими до реалізації Конвенції, насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ України тощо з метою удосконалення внутрішньодержавних механізмів захисту прав людини. Основні наукові положення дисертаційного дослідження було направлено до Апарату Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного бюро України у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Наукові положення, сформульовані за результатами дисертаційного дослідження, можуть бути використані для удосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини, зокрема, в ході роботи над проектом Закону України ”Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини”.
Дослідження може бути використано в рамках навчального процесу, здійснюваного у вищих навчальних закладах України юридичного профілю при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій, при викладенні навчального курсу “Міжнародне публічне право”, спецкурсів “Право міжнародних організацій”, “Міжнародне право у галузі захисту прав людини” та “Європейське право у галузі захисту прав людини”.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступі на науковій конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 18 жовтня 2001 р. (тези виступу опубліковано), на наукових семінарах, що проводились на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обговорювались на засіданнях кафедри.
Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено у шести наукових публікаціях у фахових виданнях, в тому числі у п’яти наукових статтях та одних тезах виступу на науковій конференції.

Список літератури

ЗМІСТ
Роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних
свобод людини в процесі реалізації її норм.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Поняття контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини

1.1. Контрольний механізм Конвенції про захист прав і основних свобод людини: доктринальні засади дослідження
1.2. Інституційний механізм міжнародного співробітництва та його складові
1.3. Роль контрольного механізму в процесі реалізації норм міжнародного права
1.4. Ефективність контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини
Висновки до розділу

РОЗДІЛ 2. Особливості побудови контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини
2.1. Юрисдикція Європейського суду з прав людини: загальна характеристика
2.2. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини
2.3. Контроль виконання рішень Європейського суду з прав людини
Висновки до розділу

РОЗДІЛ 3. Національне право України і Конвенція про захист прав і основних свобод людини

3.1. Вплив Конвенції на національне право держав-учасниць
3.2. Статус Конвенції в правовій системі України
3.3. Застереження та їх вплив на статус Конвенції про захист прав і основних свобод людини в правовій системі України
3.4. Реалізація Конвенції в Україні
Висновки до розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 3

11

16

33

46
53

55
77

88
100

103
112

118
127
161

165

169

ВСТУП

Актуальність теми. Після ратифікації Україною у 1997 році Конвенції про захист прав і основних свобод людини перед нашою державою постав комплекс питань, пов’язаних з її реалізацією. Ефективна реалізація міжнародних договорів у галузі прав людини повинна підкріплюватись стійкою системою виконання державами своїх зобов’язань. Контроль за виконанням зобов’язань державами став дієвим засобом підвищення ефективності Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Аналіз положень цього міжнародного договору та практика його застосування державами-учасницями свідчать, що саме контрольний механізм відіграє ключову роль у процесі реалізації Конвенції. Відповідно, дослідження міжнародно-правової природи функцій органів контролю (Європейського суду з прав людини та Комітету міністрів Ради Європи), їх компетенції є вкрай важливим для забезпечення належної реалізації Конвенції.
Актуальним з практичної та теоретичної точок зору є питання впливу діяльності механізму контролю на процес реалізації Конвенції у державах-учасницях, зокрема, в Україні. Одним з важливих компонентів цього процесу є виконання рішень Європейського суду з прав людини. Після винесення Судом 25 липня 2002 року рішення по справі “Совтрансавто Холдинг проти України” проблема створення внутрішньодержавних механізмів реалізації Конвенції постає перед нашою державою особливо гостро.
Разом з тим, у практиці органів державної влади, вітчизняній науковій літературі та пресі прослідковується тенденція до “ідеалізації” контрольного механізму Конвенції, приписування йому невластивих правових ознак. Передусім, це стосується застосування так званої “прецедентної практики” Європейського суду з прав людини в процесі реалізації Конвенції, коли його рішення часто розглядаються як судові прецеденти, робиться висновок про їх обов'язковість для національних правозастосовчих органів. Крім того, актуальність дослідження також обумовлюється поширенням в Україні хибного уявлення про Суд як орган, що має наднаціональні повноваження. З цього випливає ставлення до нього як до певної міжнародної апеляційної інстанції, яка скасовує рішення вітчизняних правозастосовчих органів, зокрема судів.
В умовах становлення демократичних інститутів і недосконалості режиму захисту прав людини в Україні, подібні тенденції негативно відбиваються на правосвідомості суспільства. Вони можуть призвести до невірного уявлення про засоби, необхідні для реалізації Конвенції в нашій державі, і навіть зашкодити їй. Прикладом цього є підготовлений групою народних депутатів Проект Закону України “Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини”, який не зміг запропонувати належного внутрішньодержавного механізму реалізації Конвенції.
На сьогоднішній день реальні гарантії захисту прав людини в нашій державі, попри досить розвинуте законодавство у цій сфері, є малоефективними. Для вирішення згаданої проблеми повинен активно використовуватись багатий досвід контрольних органів Конвенції, практика тлумачення і застосування її норм.
Незважаючи на те, що Україна є стороною Конвенції вже понад п'ять років, робота щодо вивчення національного законодавства на предмет відповідності її вимогам (з урахуванням практики її тлумачення і застосування контрольними органами) практично не ведеться.
У зв’язку з цим, існує нагальна потреба у науковому аналізі режиму функціонування конвенційного контрольного механізму, кореляції його міжнародно-правової природи з особливостями побудови вітчизняної правової системи, дослідженні оптимальних шляхів реалізації Конвенції в умовах України. Іншими словами, в сучасних умовах існує нагальна потреба у детальному вивченні проблем, пов'язаних з функціонуванням контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини, його можливим впливом на національне право України в контексті її реалізації в нашій державі.
Теоретичні питання діяльності контрольного механізму Конвенції тривалий час розроблялися у зарубіжній правовій літературі, особливо юристами з країн Західної Європи. Серед них – Е.Бредлі, Д.Гом'єн, М. Дженіс, Л.Зваак, Р.Кей, Х.Крюгер, Р.Лоусон, Л.Лусаидес, С.Мартенс, Дж. Меррілз, М.О'Бойл, Р.Рісдал, А.Робертсон, К.Уарбрік, Д. Харріс, Г.Шермерс та багато інших. В останні роки згадані проблеми докладно вивчалися і відомими російськими правознавцями. Серед них слід відзначити роботи М.Ентіна, В.Карташкіна, Г.Лук’янцева, В.Туманова та інших. Серед вітчизняних учених різноманітні аспекти функціонування контрольного механізму Конвенції розглядали М.Буроменський, В.Буткевич, В.Денисов, С.Добрянський, В.Євінтов, В.Забігайло, Л.Заблоцька, М.Козюбра, В.Мармазов, В.Муравйов, П.Рабінович, Н.Раданович, М.Рісний, С.Федик та інші. Водночас, в Україні бракує комплексних, розгорнутих наукових праць з правової тематики контрольного механізму Конвенції та її реалізації в нашій державі, що стало ще однією суттєвою підставою для звернення до означеної теми.
Викладені вище мотиви визначили вибір теми дослідження та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових політичних та економічних основ державності України” № 97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Правові основи і механізми забезпечення суверенітету України” № 97132; а також плану науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у світовий та європейський простір” №01БФ048-01.
Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є дослідження правової природи контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини на основі аналізу відповідних нормативних документів, праць вітчизняних і закордонних вчених. Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації спрямовано на вирішення таких завдань:
- дослідити інституційні механізми міжнародного співробітництва на підставі вивчення правової природи структурно-організаційних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права;
- проаналізувати природу міжнародного контролю за дотриманням державами міжнародно-правових зобов'язань і, виходячи з неї, дати визначення контрольного механізму Конвенції про захист прав і свобод людини, а також проаналізувати причини його ефективності;
- дослідити особливості міжнародно-правової природи контрольного механізму Конвенції, його структури і функцій на підставі аналізу положень цього міжнародного договору, практики її контрольних органів, доктринальних досліджень;
- визначити місце і роль Європейського суду з прав людини в рамках контрольного механізму Конвенції, і у зв'язку з цим проаналізувати правовий статус рішень Суду;
- дослідити умови ефективної реалізації Конвенції в рамках правопорядку її держав-учасниць;
- проаналізувати основні проблеми у сфері реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини в Україні і сформулювати пропозиції щодо шляхів їх вирішення.
Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини щодо здійснення контролю за дотриманням норм міжнародних договорів у галузі прав людини їх державами-учасницями.
Предмет дослідження є механізми здійснення міжнародного контролю за дотриманням державами-учасницями Конвенції їх конвенційних зобов'язань.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. Так, загально-діалектичний метод пізнання застосовано для аналізу ролі міжнародного контролю в процесі реалізації норм міжнародного права, а також функціональних зв’язків між контрольними інститутами Конвенції. Формально-логічний метод застосовано для визначення понять “інститут міжнародного співробітництва”, “інституційний механізм міжнародного співробітництва” та “контрольний механізм Конвенції про захист прав і основних свобод людини”. Системно-функціональний метод використано в ході дослідження питання ефективності контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів Конвенції про захист прав і основних свобод людини і протоколів до неї, законодавчих та нормативних актів України. Для вивчення відмінностей законодавчого режиму перегляду рішень національних судів України та інших держав внаслідок прийняття рішення Європейським судом з прав людини використано порівняльно-правовий метод. Цей метод також було частково застосовано в процесі вивчення правової природи рішень Європейського суду з прав людини.
Емпіричну основу дисертації склали міжнародно-правові акти, нормативні документи Ради Європи, законодавчі акти України та інших держав-учасниць Конвенції про захист прав і основних свобод людини, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань, що досліджуються. У дисертації досліджується рішення Європейської комісії з прав людини та Європейського суду з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні досліджено особливості правової природи, функцій та структури контрольного механізму Конвенції як засобу реалізації її норм. Виявлено функціональні зв’язки між її контрольними інститутами та розкрито міжнародно-правову природу рішень Європейського суду з прав людини. Визначено місце правозастосовчих органів держав-учасниць Конвенції в процесі реалізації її положень. Здійснено комплексний аналіз вітчизняного законодавства в контексті реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини в рамках правопорядку нашої держави, а також виконання нею рішень Європейського суду з прав людини. Критично вивчено положення проекту Закону України “Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини” та сформульовано низку конкретних пропозицій щодо покращання внутрішньодержавного механізму реалізації Конвенції, виконання рішень Європейського суду з прав людини, включаючи внесення відповідних змін і доповнень до деяких законодавчих актів нашої держави.
Наукову новизну даного дослідження відбивають такі його результати:
- досліджено природу інституційних механізмів міжнародного співробітництва як комплексу органів та процедур, покликаних забезпечити виконання тих чи інших функцій, покладених на них згідно з відповідними нормами міжнародного права, з метою забезпечення ефективного регулювання певного комплексу міжнародних відносин;
- сформульовано визначення контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини як комплексу міжнародних органів та процедур, завданням яких є виявлення порушень норм Конвенції її державами-учасницями, їх фіксація у міжнародних правозастосовчих актах Європейського суду з прав людини, а також притягнення держав-порушниць до міжнародно-правової відповідальності для виправлення встановленого порушення;
- проаналізовано феномен ефективності контрольного механізму Конвенції на підставі аналізу особливостей природи та функцій міжнародного контролю, визначено, що її основною передумовою є співпадіння інтересів держав-учасниць щодо повної реалізації цього міжнародного договору шляхом встановлення міжнародних гарантій дотримання його норм кожною з договірних сторін;
- встановлено, що з огляду на особливості міжнародно-правової природи, функції та структуру контрольного механізму Конвенції його основним завданням є виявлення конкретних порушень її норм, в той час як зміна або скасування норми національного права чи практики правозастосування здійснюється самою державою-порушницею відповідно до її внутрішніх процедур;
- здійснено аналіз правової природи рішень Європейського суду з прав людини на підставі дослідження його місця та ролі в контрольному механізмі Конвенції, доведено, що правовий статус цих рішень не дає підстав розглядати їх як прецеденти в розумінні англійської доктрини судового прецеденту;
- визначено, що ефективна реалізація Конвенції про захист прав і основних свобод людини в рамках національного правопорядку значною мірою залежить від того, наскільки гармонійно корелюються правотворча та правозастосовча практика щодо захисту прав людини у відповідній державі-учасниці з практикою застосування і тлумачення Конвенції контрольними органами, передусім Європейським судом з прав людини;
- проаналізовано основні проблеми реалізації Конвенції в нашій державі, які зокрема, полягають у відсутності чіткого механізму виконання рішень Європейського суду з прав людини, що може призвести до значних ускладнень у процесі застосування цього міжнародного договору в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційної роботи можуть бути використані органами влади нашої держави, залученими до реалізації Конвенції, насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ України тощо з метою удосконалення внутрішньодержавних механізмів захисту прав людини. Основні наукові положення дисертаційного дослідження було направлено до Апарату Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного бюро України у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Наукові положення, сформульовані за результатами дисертаційного дослідження, можуть бути використані для удосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини, зокрема, в ході роботи над проектом Закону України ”Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини”.
Дослідження може бути використано в рамках навчального процесу, здійснюваного у вищих навчальних закладах України юридичного профілю при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій, при викладенні навчального курсу “Міжнародне публічне право”, спецкурсів “Право міжнародних організацій”, “Міжнародне право у галузі захисту прав людини” та “Європейське право у галузі захисту прав людини”.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступі на науковій конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 18 жовтня 2001 р. (тези виступу опубліковано), на наукових семінарах, що проводились на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обговорювались на засіданнях кафедри.
Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено у шести наукових публікаціях у фахових виданнях, в тому числі у п’яти наукових статтях та одних тезах виступу на науковій конференції.