ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОГО РИНКУ КОСМІЧНИХ ПОСЛУГ І ТЕХНОЛОГІЙ

Короткий опис

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень.................................….........…………………

Вступ.............................................................................................…………..

Розділ 1. Міжнародне космічне право та його роль у врегулюванні відносин на світовому космічному ринку……...…………………………
1.1. Розвиток міжнародного космічного права в світлі комерціалізації та приватизації космічної діяльності …..………....………………………
1.2. Особливості інституційних форм правового регулювання сучасного ринку космічних послуг і технологій…………………..……..
1.3. Місце та роль регіонального співробітництва в правовому регулюванні світового космічного ринку……………...…………………

Розділ 2. Єдиний правовий простір світового ринку космічних послуг і технологій…………………. ………………………...…………..…………
2.1. Міжнародно-правове регулювання зовнішньоекономічних операцій на світовому космічному ринку...…...………………………….
2.2. Регулювання майнових і немайнових відносин суб’єктів космічного ринку ….……...………………………………………………..
2.3. Роль транснаціонального торгового права у регулюванні світового ринку космічних послуг і технологій …...…………..…………………….
2.4. Особливості впливу національного законодавства на правові регулятори світового космічного ринку ...………………………………..

Розділ 3. Інтеграція України до світового ринку космічних послуг і технологій..........................................……………………………………….
3.1. Стан імплементації норм міжнародного космічного права в національному законодавстві України….........................………………...
3.2. Напрями гармонізації національного законодавства України з міжнародним космічним правом………………………….….........………

ВИСНОВКИ....................................................................................………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............….........................………

ВСТУП

Актуальність і рівень дослідженності теми
Однією з головних прикмет нашого часу є інтенсивні процеси інтернаціоналізації та глобалізації, що проходять в усіх сферах людської діяльності та мають для усього людства далекосяжні наслідки. Безпосереднім результатом цього всеосяжного процесу є формування глобального громадянського суспільства, матеріальним підгрунтям існування якого є світовий ринок і єдина міжнародна економічна система. Світовий ринок космічних послуг і технологій (далі - світовий космічний ринок, СРКПіТ), що забезпечує надання вкрай важливих для сучасного суспільства послуг і технологій - важлива складова світової економічної системи. І значення цієї складової світової економіки невпинно зростає з прийняттям “на озброєння” та реалізацією міжнародною спільнотою концепції сталого розвитку.
Актуальність і рівень дослідженності теми зумовлюються, в першу чергу, тим, що на нинішньому етапі розвитку світової економіки виникла низка протиріч між якісно новим станом світового ринку та існуючими механізмами і методами його правового регулювання.
Наукове опрацювання сучасних проблем правового регулювання СРКПіТ є особливо актуальним саме сьогодні у зв’язку з диверсифікацією прикладних напрямів космічної діяльності, з одного боку, і з усе більшою комерціалізацією цієї діяльності та істотною активізацією на космічному ринку недержавного сектору, з другого.
Водночас наукова розроблення питань правового регулювання СРКПіТ є нагальною потребою сьогодення, не тільки враховуючи суттєві зміни на світовому космічному ринку, всеосяжний характер космічної діяльності, її значення для вирішення глобальних проблем людства а, отже, і об’єктивну необхідність вирішення проблем забезпечення міжнародного правового порядку, заснованого на гармонізації, балансі інтересів усіх учасників СРКПіТ.
Дослідження зазначених проблем є особливо актуальним для України, яка прямує шляхом правової держави, і для якої на порядку денному стоять непрості проблеми: інтеграції національної економіки у світове господарство, участі України в міжнародному поділі праці на засадах рівноправності, виходу національної космічної галузі на світовий ринок в рамках існуючого міжнародного правопорядку. І треба зазначити, що цим проблемам вітчизняна юридична наука до цього часу не приділяла належної уваги.

Міжнародне космічне право (МКП), яке історично виникло як сукупність спеціальних норм і принципів загального міжнародного права, що регулюють відносини суб’єктів діяльності з дослідження та використання космічного простору, переживає нині певну кризу. На початку ери космонавтики єдиними суб’єктами космічної діяльності були виключно держави, до яких згодом приєднались міжнародні (міжурядові) організації. Тому і відповідну галузь права – космічне право було започатковано як галузь міжнародного публічного права. Її сьогодні складають: п’ять основних міжнародних актів (договорів) з питань космічної діяльності ([1]…[5]) та стільки ж зводів принципів з окремих напрямів цієї діяльності ([6]…[10]), розроблених і прийнятих під егідою ООН; багатосторонніх міжнародних угод, що мають відношення до космічної діяльності і, таким чином, впливають на стан правового регулювання відносин на світовому ринку космічних послуг і технологій ([11], [12]); кількох угод про створення міжнародних космічних організацій, що відіграють визначну роль в розвитку інституційних механізмів регулювання цих правовідносин ([13]…[20]); численних багатосторонніх та двосторонніх угод про співробітництво держав в сфері окремих напрямів практичної космонавтики, у тому числі й угод про співробітництво в сфері надання космічних послуг ([21]… [25]) та інших. Ці міжнародно-правові документи, а також рішення міжнародних організацій з питань космічної діяльності (та з проблем, що мають відношення до цієї діяльності) багато в чому визначили механізми правового регулювання космічної діяльності; на основі цієї правової бази набувала все більшого поширення інтернаціоналізація космічної науки і техніки, нарешті, було започатковано світовий космічний ринок. Вони стали тим правовим підгрунтям, на якому продовжується розвиток міжнародного космічного права, а також виникли та вдосконалюються національні космічні законодавства.
Об’єктивні передумови виникнення та розвитку міжнародного космічного права як специфічної галузі міжнародного публічного права досить повно висвітлено у 50-70 рр. минулого століття в працях Г.П. Жукова, О.С. Пірадова, Е. Галловей, С. Горова, І. Дідерікс-Фершоор, А. Кокка, М. Ляхса, Ф. Нозарі, Е. Пепена та інших.
З початком 80-х років ХХ століття проблеми сучасного космічного права, у тому числі пов’язані з комерціалізацією, досліджуються К. Букштігелем, С. Дойлем, О. Кунцем, Ф. Лайелом, Г. Лафферандері, П. Маланчуком, А. Муром, Г. Сгроссо, Е. Фазаном, Е. Фінчем, а також В.С. Верещетіним, Е.Г. Жуковою, Г.М. Даниленко, О.П. Каменецькою, Ю.М. Колосовим, В.М. Постишевим, до яких останнім часом активно приєднались також А.-М. Бальцано, Ф. ван дер Дунк, Х. ван Траа-Енгельман, Т. Мессон-Зваан, Б. Смітт, А. Фаранд, О.В. Яковенко та інші.
Процеси комерціалізації космічної діяльності потягнули за собою бурхливий розвиток СРКПіТ із залученням до операцій на ньому підприємств та організацій недержавного сектору, що призвело, у свою чергу, як до зростання ваги міжнародного економічного права, так і активного втручання міжнародного приватного права у врегулювання діяльності розширеного кола суб’єктів цього ринку.
Подальший розвиток СРКПіТ, щільно пов’язаний з експлуатацією новітніх космічних засобів, а також закріплення транснаціональних корпорацій (ТНК), банків, неурядових організацій і приватних підприємств як найактивніших учасників СРКПіТ вимагають розробки радикально нових підходів до питань щодо їх правового статусу, а також стосовно контролю за діями цих суб’єктів господарської діяльності на національному та міжнародному рівнях, запобігання можливій шкоді та її компенсації, створення ефективних механізмів врегулювання спорів тощо.
Однак до цього часу на науковому рівні більшість правових механізмів, притаманних саме регулюванню діяльності в рамках СРКПіТ, взагалі не розглянуто: практично не висвітлюються, наприклад, такі спеціальні проблеми як обмеження на передачі космічної техніки та технологій, що їх запроваджує Режим контролю ракетних технологій; питання охорони інтелектуальної власності, обов'язкового страхування космічної діяльності, взаємного захисту інвестицій, квотування космічних послуг і технологій та ціноутворення на ці послуги, що відображені в положеннях двосторонніх угод держав у сфері комерційного використання космічного простору тощо. І якщо обмежений перелік публікацій з питань передачі ракетних технологій ще якось можна виправдати досить делікатною сферою відносин держав, в якій поєднані технологічні та фінансові інтереси держав з політичними інтересами і, навіть, питаннями національної безпеки, то чому поза увагою і вітчизняних, і зарубіжних авторів лишились двосторонні правовідносини держав в космічній сфері, які суттєво доповнюють правові механізми світового космічного ринку, мабуть важко пояснити.
За винятком публікації у 1990 році за редакцією професора В.С. Верещетіна збірника “Новое в космическом праве” [26], підготовленого інтернаціональним колективом авторів, немає відомостей про роботи, які б з цивілістичних позицій намагались аналізували правові регулятори космічної діяльності, і, більше того, відсутні праці, які б свідчили про дійсно комплексне дослідження наявних правових проблем регулювання відносин на СРКПіТ в сучасних умовах.
Сучасні ж реалії світових економічних зв’язків характеризуються тим, що часто норми міжнародного економічного права взаємодіють і переплітаються з нормами приватного права як міжнародного, так і національного. Розробку цієї проблематики ще наприкінці 20-х років ХХ століття розпочав видатний український юрист В.М. Корецький [27], який першим серед вітчизняних і зарубіжних вчених-юристів обгрунтував необхідність створення міжнародного господарського права, структурно побудованого на поєднанні міжнародно-правового та приватно-правового методів регулювання світогосподарських економічних відносин, що повинно привести до заміни колізійних норм іншими правовими інструментами. Ці ідеї носили оригінальний і новаторський характер, і час довів їх високу реалістичність та важливість для розвитку міжнародного публічного права, міжнародного приватного права, цивільного права та правової методології в цілому. Вони чітко відслідковуються в сучасних тенденціях правового розвитку міжнародних економічних відносин, у тому числі й в рамках СРКПіТ і співзвучні з існуючими поглядами на цей процес відомих представників міжнародно-правової науки другої половини ХХ ст. Насамперед це стосується теорії транснаціонального права американського вченого Ф. Джессепа, яка була висунута їм в середині 60-х рр. і отримала широку підтримку в доктрині міжнародного права, у тому числі в працях відомих юристів-міжнародників Б. Гольдмана, У. Дженкса, М. Макдугала, Ж. Сселя, Ф. Фрідмана, Ж. Шапіра, Г. Шварценберга та інших.
Серед праць українських і російських авторів, присвячених проблемам правого врегулювання відносин суб’єктів міжнародного економічного права, останнім часом можна знайти й такі, що досліджують важливі сторони правового регулювання світових господарських зв’язків і становлять особливий інтерес з огляду на тему цього дослідження, а саме відносини держав і міжнародних організацій з іншими учасниками світового торговельного обміну, які не є суб’єктами міжнародного публічного права: ТНК, банками, приватними організаціями та іншими юридичними та фізичними особами. Але в цих працях М.М. Богуславский, Г.М. Вельямінов, В.Н. Денисов , О.О. Мережко, В.Ф. Опришко аналізують, в основному, загальні тенденції та проблеми регулювання світового торговельного обміну, серед яких специфіка космічного ринку поки що не знайшла свого висвітлення.
З іншого боку, все ще досить обмежений перелік праць, що висвітлюють проблеми інтегрування України до світового ринку, та й в них вітчизняні автори (М.І. Дідковський, Г.Н. Климко, В.Я. Красильчук, С.В. Мочерний, В.І. Павлюк) здебільшого опікуються аналізом історико-політичних та економічних чинників, майже не зупиняючись на правових проблемах цього процесу.

Зв’язок роботи з науковими програмами Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та Національного космічного агентства України
Дисертацію виконано у руслі загальної науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з дослідження актуальних проблем розвитку міжнародного права в рамках теми "Проблеми реалізації екологічного та космічного права" (державна реєстрація № РК0101U000378). Крім цього, дослідження пов’язане з участю дисертанта в розробленні та впровадженні в життя міжнародно-правових і законодавчих актів в рамках нормотворчої роботи Національного космічного агентства України згідно із Державною космічною програмою України (1994-1997 рр.) та Загально-державною (Національною) космічною програмою України на 1998 - 2002 роки.

Мета та основні завдання дисертації
Дисертаційна робота має на меті дослідження сучасного стану правового регулювання світового ринку космічних послуг і технологій, а також прогнозування шляхів розвитку космічного права України з огляду на об'єктивну необхідність інтеграції національної космічної галузі до світового космічного ринку.
Виходячи з мети, основні завдання роботи полягали у наступному:
а) проаналізувати стан та ефективність міжнародного космічного права як сукупності міжнародно-правових норм і принципів, що регулюють відносини суб’єктів космічної діяльності, у тому числі й на СРКПіТ, а також основні правові проблеми, що існують в цій сфері правовідносин; б) висвітити рівень правового регулювання міжнародних економічних відносин в рамках світового космічного ринку; в) дати оцінку цивільно-правовим проблемам, що існують у регулюванні цього ринку; г) на основі аналізу космічного права України спрогнозувати можливі напрями його вдосконалення.

Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, що існують в рамках світового ринку космічних послуг і технологій.

Предметом дисертаційного дослідження є правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій, а також правові проблеми інтеграції національної космічної галузі до цього ринку.

Методологічну основу дисертації складає комплексний підхід до використання системи загальнонаукових, загальнофілософських і спеціальних методів дослідження.
Із загальнонаукових методів використовуються структурно-функціональний та логіко-історичний (аналіз розвитку правових механізмів СРКПіТ засобами різних галузей права), ретроспективно-порівняльний (специфіка взаємодії внутрішнього та міжнародного права у рамках СРКПіТ) методи. Найважливішими загальнотеоретичними принципами дослідження проблем міжнародно-правового регулювання світового ринку стали: об’єктивність, конкретність, плюралізм, а логічними прийомами: аналіз, синтез, індукція та дедукція. Крім того, це дослідження здійснено на основі спеціальних методів, в першу чергу, логіко-нормативного, порівняльно-правового, історико-юридичного та інших.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці вчених-юристів України, Росії та інших країн з питань міжнародного права: В.М. Корецького, М.М. Богуславського, В.С. Верещетіна, В.Н. Денисова, Г.П. Жукова, Ю.М. Колосова, В.І. Кузнецова , І.І. Лукашука, О.О. Мережка, А.С. Пірадова, В.М. Постишева, О.В. Яковенка, А.-М. Бальцано, Ф. ван дер Дунка, О. Кунца, Ф. Нозарі, А. Мура, Д. Огзи, Б. Смітта, Е. Фінча, Ж. Шапіри та інших.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в Україні, грунтуючись на аналізі сучасного стану міжнародного та національного космічного права зроблено спробу висвітлення основних правових регуляторів світового ринку космічних послуг і технологій та особливостей їх розвитку під впливом комерціалізації космічної діяльності; досліджено комплекс публічно-правових і приватно-правових проблем, що існують у сфері відносин суб’єктів СРКПіТ; проаналізовано регулятивний вплив на розвиток правових механізмів СРКПіТ двосторонніх угод про співробітництво держав світу в галузі комерційної космічної діяльності та Режиму контролю за ракетними технологіями; розглянуто правові проблеми інтеграції національної космічної галузі до світового космічного ринку та обгрунтовано можливі шляхи їх вирішення.
Це дало можливість сформулювати наукові висновки, положення та пропозиції, в яких відбиваються наукова новизна дисертації, а саме:
- авторські визначення понять "світовий ринок космічних послуг і технологій" (СРКПіТ), "Режим контролю за ракетними технологіями" (РКРТ) і "єдиний правовий простір світового космічного ринку - транснаціональне космічне право";
- висновок, що відносини, притаманні сучасному світовому ринку космічних послуг і технологій, регулюються нормами, що належать до різних систем права: міжнародного публічного, міжнародного приватного, національного і lex mercatoria (транснаціонального торгового права);
- висновок, що правове регулювання СРКПіТ, адекватне сучасному стану відносин суб'єктів цього ринку, можливе тільки в рамках єдиного правового простору світового космічного ринку - транснаціонального космічного права;
- авторську модель реформування одного з найвпливовіших джерел правових регуляторів СРКПіТ - Режиму контролю за ракетними технологіями, яка включає, зокрема, демократизацію Режиму шляхом укладення багатостороннього договору під егідою ООН і зменшення рейтингу технологічних обмежень;
- висновок, що гармонізація національного законодавства України з міжнародним космічним правом і космічними законодавствами держав – учасниць світового космічного ринку є складовою процесу вдосконалення правового регулювання цього ринку і важливим чинником забезпечення інтеграції української держави до СРКПіТ;
- авторський варіант програми вдосконалення космічного права України, який включає: приєднання до низки міжнародних договорів з питань регулювання відносин на світовому космічному ринку, максимально повну імплементацію норм міжнародного космічного права у внутрішньому законодавстві, гармонізацію національного космічного права з національним космічним правом країн світової спільноти.

Теоретичне та практичне значення результатів дисертаційної роботи полягають в тому, що отримані в процесі дисертаційної роботи дані, на погляд дисертанта, можуть дати змогу: сформувати комплексне сприйняття особливостей правового регулювання сучасного СРКПіТ та проблем, що існують в цій сфері правовідносин; планувати на системному рівні спеціальні дослідження актуальних проблем МКП, які мають відношення до правового регулювання СРКПіТ; усвідомити основні правові проблеми інтеграції космічної галузі України до світового космічного ринку; сприяти створенню науково-обгрунтованої програми розбудови національного космічного права.
Дисертаційне дослідження може також використовуватись в галузі освіти, науковій і практичній роботі: при розробці проектів нових нормативно-правових документів і міжнародних угод зі співробітництва в космічній галузі, підготовці підручників і навчальних посібників для викладачів і слухачів юридичних факультетів, факультетів міжнародного права, міжнародних відносин та міжнародних економічних відносин вищих навчальних закладів, а також при викладанні курсу “Міжнародне космічне право”.

Апробація результатів дослідження
Результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України та Міжнародного центру космічного права, а також на засіданнях Науково-технічної ради НКАУ при захисті міжнародно-правових розділів Концепції космічної діяльності в Україні та проекту Загальнодержавної (Національної) космічної програми України на 1998 2002 роки.
Матеріали дисертації були використані також при розробці:
проектів Законів України: “Про космічну діяльність” [28], “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань діяльності підприємств зв’язку” [29], “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про підприємництво” [30], “Про Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 1998 2002 роки” [31], “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” [32];
у двох розділах Загальнодержавної (Національної) космічної програми України на 1998 2002 роки “Міжнародна космічна діяльність” і “Правове забезпечення”.
Деякі матеріали дисертації були також оприлюднені у виступах здобувача в якості члена офіційних делегацій України відповідно на сесіях Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (у 1995, 1997 та 1999 рр.), його Юридичного підкомітету (1994, 1996, 2001 і 2002 рр.) і в доповіді на міжнародному семінарі "Правові питання регіональної співпраці держав в сфері космічної діяльності" (Київ, 27.09.2001 р.), а також використані при підготовці матеріалів до участі України в Третій конференції ООН з використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ, 1999 р.).

Основні ідеї роботи було оприлюднено автором у 14 наукових публікаціях [33 - 46].
Окремі наукові здобутки дисертації були використані при підготовці та виданні трьох випусків збірника нормативно-правових актів та міжнародних документів “Космічне право України”, відповідно у 1998, 1999 та 2001 [47] рр., а також видання "Космическое законодательство стран мира" (Т.1, 2001 р.) [48].

Список літератури

ВИСНОВКИ

Сучасний світовий ринок космічних послуг і технологій (СРКПіТ) з правової точки зору являє собою систему публічно- і приватно-правових зв’язків, що опосередковують відносини між такими суб’єктами, як держави, міжнародні міжурядові організації, фізичні та юридичні особи, включаючи різноманітні міжнародні неурядові організації та транснаціональні корпорації. І якщо до останнього часу діяльність в рамках СРКПіТ асоціювалася в основному зі співпрацею держав і міжурядових міжнародних організацій, то, починаючи з 80-х років на арену цього ринку все активніше виходять нові "дійові особи" (приватні фірми, банки, ТНК, інші фізичні та юридичні особи), що ставить на порядок денний нові правові проблеми.
На нинішньому етапі розвитку СРКПіТ виникає ціла низка протиріч між якісно новим станом світового ринку та неадекватністю діючих механізмів і методів його правового регулювання. Це виявляється, зокрема, в тому, що СРКПіТ, як складова частина світової економіки, має міжнаціональну природу надання послуг так, як і космічне виробництво має яскраво виражений міжнародний характер, у той час як правове регулювання світового ринку все більше по суті своїй стає національним у зв’язку з усе більшою вагою у відносинах на цьому ринку приватного сектору. Іншими словами, в наявності маємо невідповідність між змістом світового ринку як цілісної, інтегрованої структури та децентралізованої форми її правового регулювання.
Іншою проблемою є те, що та швидкість, з якою відбуваються зміни в світовій економіці, вимагають оперативності та гнучкості з боку існуючих юридичних механізмів її регулювання, чого, на жаль, як раз і бракує національним правовим системам, основною метою яких є регулювання не стільки міжнародних, скільки виключно внутрішніх відносин.
На цей час світовий торговельний обмін, що є по суті основою системи міжнародних економічних зв’язків, надзвичайно ускладнений з огляду на той факт, що національні правові системи різних держав виявилися не в змозі забезпечити створення єдиної та стабільної системи правових норм, здатної провадити ефективну регламентацію міжнародних господарських зв’язків, у тому числі й на світовому космічному ринку.
МКП започатковувалось у ті роки, коли космічна діяльність по суті була виключно діяльністю держав, у той час як сьогодні цією діяльністю все більше опікуються міжнародні (у тому числі неурядові) організації, ТНК та національні приватні підприємства.
Окрім розширення обріїв міжнародної співпраці в сфері космічної діяльності та сприяння зростанню обсягів використання космічної техніки та технологій для вирішення нагальних потреб країн світової спільноти, міжнародні організації вносять свій істотний внесок і в розбудову МКП: Комітет ООН з космосу і його Юридичний підкомітет – кодифікація та прогресивний розвиток МКП; МІКП, ЄЦКП – дослідження і розроблення пропозицій щодо вирішення актуальних проблем міжнародного космічного права, що стосуються космічне сміття, запускаючої держави, комерціалізації “нових” сегментів світового космічного ринку, страхування тощо; ЮНЕСКО, ВОІВ – розвиток правових регуляторів захисту прав інтелектуальної власності; МСЕ – вдосконалення правових механізмів розподілу частот і ресурсу ГСО, розроблення правових регуляторів використання низьких навколоземних орбіт (ННО); ІНМАРСАТ, ІНТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК – вирішення проблем, пов'язаних з питаннями відповідальності за наслідки космічної діяльності, розподілу ринку послуг, взаємодії з національними організаціями.
Все більш активні процеси комерціалізації космічної діяльності та швидке розширення масштабів діяльності приватного сектору в космічній галузі вимагають розгляду багатьох аспектів сучасного космічного права, зокрема що стосуються: проблем відповідальності та юрисдикції у зв’язку із застосуванням космічних систем, не врегульованим на цей час космічним правом; впливу комерціалізації та приватизації космічної діяльності на державний сектор послуг в цій галузі; прав інтелектуальної власності та передачі технологій, а також захисту прав інвесторів по відношенню до космічних об’єктів і космічних літальних апаратів, у зв’язку з якими може знадобитись розроблення принципово нових підходів для забезпечення ефективності та дотримання норм МКП; питань державної належності космічних літальних апаратів; захисту довкілля на ті випадки, коли приватні структури не несуть за нього прямої (безпосередньої) відповідальності; створення ефективних механізмів врегулювання спорів, що виникають у зв’язку з комерціалізацією космічної діяльності тощо.
Договір про космос залишає неврегульованими або неповністю врегульованими такі принципові з точки зору відносин суб’єктів СРКПіТ питання як делімітація космічного простору, справедливий розподіл ресурсу геостаціонарної орбіти, міжнародна відповідальність держави за національну космічну діяльність, юрисдикція і контроль над космічними об’єктами та екіпажами, відповідальність за шкоду, спричинену такими об’єктами, права власності на космічні об’єкти тощо. У зв’язку з міжнародно-правовими аспектами вирішення цих проблем юридична думка повинна дати тлумачення основоположних понять МКП, що не тільки відповідали б реаліям свого часу, але й сприяли б у створенні та запровадженні понятійного апарату для єдиного підходу до розуміння проблем СРКПіТ, що вирішуються на міжнародному рівні, в розробленні правових аспектів регулювання СРКПіТ.
До цього часу основоположні міжнародно-правові акти з питань космічної діяльності не дають загальновизнаного тлумачення таких основних понять і термінів МКП як: “космічний об’єкт” (що надзвичайно важливо для правового врегулювання відносин у зв’язку із встановленими МКП принципами міжнародної відповідальності за шкоду, юрисдикції та контролю над космічними об’єктами, заборони засмічення космічного простору тощо); “космічний простір” (відсутність чіткого формулювання меж космічного простору по суті дає привід для неоднозначного тлумачення деяких норм міжнародного космічного права, враховуючи, що ціла низка цих норм обмежена кордонами цього простору; це стосується і розмежування сфер дії космічного та повітряного права, і розмежування міжнародно-правової регламентації діяльності в космічному просторі та на небесних тілах, і для більш однозначного правового регулювання геостаціонарної орбіти) та “космічна діяльність”.
Потребують доопрацювання й терміни “запускаюча держава” та “держава реєстрації” у зв’язку з урізноманітненням видів (способів) запусків космічних апаратів (з’явились такі, наприклад, нові системи запуску як морський старт, повітряний старт, коли ускладнюється визначення юрисдикції території та устаткування, з яких здійснюється запуск) і все більшого залучення до космічних запусків приватного сектора, міжнародних корпорацій (для цього випадку складнощі можуть виникати, коли запускаюча компанія зареєстрована в одній країні, корпорацію складають юридичні особи іншої (а, може бути, й інших!), а космічний апарат виготовлено в третій на замовлення і з метою експлуатації четвертої).

З наведеного цілком зрозуміло, що одних лише норм і принципів міжнародного космічного права недостатньо для врегулювання широкої гами правовідносин суб’єктів СРКПіТ.
Сьогодні виникли нові сфери застосування космічної техніки і технологій, з’явились взагалі нові види космічної діяльності, які неможливо було передбачити в перші 20 30 років космічної ери, коли йшло становлення МКП. Космічна діяльність і, в першу чергу, відносини суб’єктів цієї діяльності на СРКПіТ все частіше виявляються під впливом сфери міжнародного економічного права, яке нівелює межу між публічним і приватним правом.
Особливості сучасного світового господарства свідчать про те, що міжнародні торгівельно-економічні відносини набувають глобального (за масштабами) та універсального (за складом учасників) характеру.
Таким чином, з метою координації цих відносин найбільш адекватними уявляються такі механізми та методи міжнародно-правового регулювання, які, в свою чергу, також мають всеосяжний та універсальний характер. Це обумовило відповідні характеристики, засоби та методи міжнародно-правового регулювання сучасної світової торгівлі: системність норм і принципів, що регламентують різні аспекти міжнародного обміну товарами та послугами.

У той же час незаперечним чинником розвитку сучасного космічного ринку є поширення сфери дії міжнародного приватного права, пов’язаного з новими умовами функціонування СРКПіТ.
Все більш активні процеси комерціалізації космічної діяльності та швидке розширення масштабів діяльності приватного сектору в космічній галузі вимагають розгляду багатьох правових аспектів, зокрема що стосуються: проблем відповідальності та юрисдикції у зв’язку із застосуванням космічних систем, не врегульованим на цей час космічним правом; впливу комерціалізації та приватизації космічної діяльності на державний сектор послуг в цій галузі; прав інтелектуальної власності та передачі технологій, а також захисту прав інвесторів по відношенню до космічних об’єктів і космічних літальних апаратів, у зв’язку з якими може знадобитись розроблення принципово нових підходів для забезпечення ефективності та дотримання норм міжнародного космічного права; питань державної належності космічних літальних апаратів; захисту довкілля на ті випадки, коли приватні структури не несуть за нього прямої відповідальності; створення ефективних механізмів врегулювання спорів, що виникають у зв’язку з комерціалізацією космічної діяльності тощо.
Еволюція космічної діяльності від вирішення чисто дослідницьких задач до все більш широкого економічного використання космічної техніки, утворення міжнародного ринку продажу та закупівлі космічної технології та послуг, все більший розвиток міжнародного співробітництва потребують вдосконалення свого юридичного механізму. Надання платних послуг з виведення на орбіту космічних апаратів і оренди каналів телефонного та телевізійного зв’язку через ШСЗ, продаж супутникових даних дистанційного зондування Землі та надання платних послуг з проведення робіт в галузі космічного матеріалознавства - ці та інші види космічної діяльності у випадку їх провадження на міжнародній основі за участю фізичних чи юридичних осіб неминуче пов’язані з необхідністю вирішення низки приватно-правових питань. Адже здійснення таких робіт потребує укладання цивільно-правових угод, встановлення порядку вирішення спорів через суд або арбітраж, вирішення питань власності, страхування, авторського та патентного права.
Більшість з цих питань вирішуються за допомогою колізійних прив’язок до тієї чи іншої національної системи права або відсилок до відповідних норм міжнародних угод.

Подальша комерціалізація космічної сфери, диверсифікація напрямів діяльності СРКПіТ, щільно пов’язана з експлуатацією новітніх засобів космічної техніки, що нерідко має глобальні наслідки, поява ТНК в якості найактивніших учасників на світовому космічному ринку, вимагають розробки радикально нових підходів до питань про контроль за діями господарських організацій на національному та міжнародному рівнях, про їх правовий статус, відповідальності держави за діяльність підпорядкованих йому юридичних осіб, запобігання можливої екологічної та іншої шкоди і її компенсації. У відповідних сферах (особливо пов’язаних з діяльністю ТНК) мова, цілком імовірно, повинна йти про зміни у співвідношенні публічно-правового та приватно-правового методів регулювання, переходу до якісно нового рівня взаємодії міжнародного договору та національного законодавства.
У зв’язку з цим належить відзначити, що учасники світового торговельного обміну розпочали самостійний пошук альтернативних міжнародному приватному праву засобів правового регулювання їх відносин. В результаті цього пошуку у другій половині ХХ століття розпочинається спонтанний процес формування нового правового явища, що отримало в юридичній літературі назву lex mercatoria. А ще раніше, на початку минулого століття видатний вітчизняний юрист-міжнародник академік Корецький В.М. в своїй роботі про міжнародне господарське право зміг переконливо обгрунтувати об’єктивну необхідність міжнародного торгівельного обміну у тій системі правових норм, яку ми сьогодні називаємо lex mercatoria.

Таким чином, матеріал дисертаційного дослідження дозволяє нам зробити такі основні висновки:
1. Правові механізми регулювання СРКПіТ знаходяться в кількох площинах: міжнародного космічного права (регулювання відносин держав і міжурядових організацій в процесі космічної діяльності), міжнародного економічного права (правовідносини, пов’язані з міжнародною торгівлею космічною технікою та технологіями), міжнародного приватного права (майнові та немайнові правовідносини, обтяжені іноземним елементом), транснаціонального торгового права (відносини за участю ТНК, банків, підприємств та індивідів, які беруть участь у зовнішньоекономічних операціях, а також держав і міжурядових організацій, у тій мірі, в якій вони виступають в якості міжнародних комерсантів) і національного права (ліцензування, експортний контроль, патентне право тощо).
2. Правовідносини між суб’єктами космічної діяльності стали основою формування МКП і в цій якості ввійшли важливою складовою до системи міжнародного правопорядку. Провадження космічної діяльності, є джерелом розвитку як МКП, так і відповідної галузі внутрішнього права держав світу. Від успішного розв’язання правових проблем регулювання СРКПіТ залежать і повноцінне функціонування цього ринку, і, враховуючи масштабність наслідків космічної діяльності, прогрес у вирішенні глобальних проблем людства, тобто, майбутнє самого міжнародного співтовариства.

3. Універсальні міжнародні угоди з питань космічної діяльності, встановивши загальновизнані норми та принципи цієї діяльності, не тільки сприяли кодифікації та прогресивному розвитку МКП, але й започаткували створення правового підгрунтя у відносинах держав в космічній сфері, сприяючи, тим самим, становленню правових регуляторів СРКПіТ.
4. МКП виявилося не готовим до нових реалій космічної діяльності на сучасному етапі та потребує свого подальшого вдосконалення, особливо з урахуванням процесів комерціалізації та урізноманітненням відносин на СРКПіТ з появою на цьому ринку нових суб’єктів космічної діяльності – транснаціональних утворень, приватних фірм тощо.
МКП до цього часу не врегулювало ряд принципових проблем космічної діяльності, що суттєво впливають, або можуть впливати на відносини суб’єктів світового космічного ринку: відсутність реальної демілітаризації космосу; невирішеність питань визначення та делімітації космічного простору; недосконалість правових регуляторів геостаціонарної та низької навколоземної орбіти; поширення техногенного засмічення космічного простору; недосконалість державного контролю над космічним об’єктом, що запускається в космічний простір приватною компанією; невизначеність механізмів регулювання відповідальності за наслідки космічної діяльності недержавного сектору промисловості; відсутність спеціального міжнародного режиму експлуатації природних ресурсів Місяця та інших небесних тіл; недосконалість сучасного понятійного апарату, через яку ускладнюється процес гармонізації національних законодавств з питань космічної діяльності.
5. Однією з основних вад МКП є невідповідність понятійного апарату реаліям сучасного космічного ринку.
Проблема термінології стає тим більше актуальною у зв’язку з комерціалізацією досліджень і, особливо, практичного використання космічного простору, виходом на міжнародну космічну арену нового впливового учасника - приватного підприємництва, яке все більш активно бере участь в космічній діяльності. Особливо показовою в цьому плані є необхідність розширення (розповсюдження дії норм МКП, що сформульовані на основі цих понять, на нових суб’єктів СРКПіТ) змісту термінів “міжнародна відповідальність держави за національну космічну діяльність”, “відшкодування збитків, спричинених космічними об’єктами”, “держава реєстрації”, “запускаюча держава” тощо. Тут Юридичний підкомітет Комітету ООН з космосу повинен відіграти вирішальну роль в підвищенні ефективності міжнародного права. Наявність авторитетного тлумачення на міжнародному рівні набагато полегшило б ефективне тлумачення цих термінів на національному рівні.
6. П'ять основних міжнародно-правових договорів з космосу становлять собою систему взаємоузгоджених норм і принципів, що регулюють космічну діяльність. Тому їх розгляд з метою вдосконалення вимагає цілісного підходу, за якого рішення про зміни будь-якого з цих актів потребуватиме внесення змін і до інших. В противному разі не виключені колізії між положеннями документів, що утворюють єдину систему взаємопов’язаних норм і принципів космічного права.
Запропонована методологія дозволить уникнути подальшої фрагментації сучасного МКП та виникнення ситуації, коли замість п’яти зазначених документів одночасно діяли б від шести до десяти документів, створюючи для різних груп держав неоднакові права та зобов’язання в одній і тій же галузі. Цей підхід передбачає поетапний аналіз усього існуючого комплексу міжнародних і національних норм, що регулюють космічну діяльність, попутне виявлення прогалин і застарілих положень, аналіз існуючої практики та міжнародне співробітництво в цій галузі. В ідеалі цей тривалий трудомісткий процес повинен завершитися розробленням всеосяжного документу, свого роду “космічної хартії людства”, створеної за аналогією з Конвенцією ООН з морського права 1982 року, яка кодифікувала правові норми та звичаї, що стосуються використання морів і океанів.
7. Низка впливових міжнародних організацій бере активну участь у розбудові МКП. Велику увагу правовому врегулюванню відносин держав в процесі космічної діяльності приділяють міжнародні організації, в першу чергу Комітет ООН з космосу (КВКП) та його підкомітети, інші організації системи ООН (МСЕ, ЮНЕСКО, ВОІВ, МАФ), міжурядові організації (ЄКА, ІНТЕЛСАТ, ІНМАРСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК). Однак процес нормотворення, до якого залучено фахівців різних галузей права та космічної науки, призводить і до виникнення своєрідної проблеми: МКП стає все більш подрібненим, а в деяких напрямах і непослідовним.
8. Відносне перевантаження деяких сегментів геостаціонарної орбіти (ГСО), початок практичного освоєння низьких навколоземних орбіт (ННО) і побоювання ряду держав відносно загрози поділу цього унікального району космічного простору між провідними космічними країнами все ще потребують постійної уваги Комітету ООН з космосу та Міжнародного союзу електрозв’язку стосовно вдосконалення правових механізмів справедливого розподілу цього “обмеженого природного ресурсу”.
9. Космічна діяльність і, в першу чергу, відносини суб’єктів цієї діяльності на світовому космічному ринку все частіше виявляються під впливом сфери міжнародного економічного права, яке нівелює межу між публічним і приватним правом.
10. Рух товарів і послуг на світовому ринку не є хаотичним і підпорядкований визначеним правилам, що знаходять своє виявлення в нормах і принципах міжнародної торгівлі, встановлених ГАТТ/СОТ. А оскільки ці норми та принципи все більше набувають глобального та універсального характеру, входження національних економік (а з ними й космічних галузей відповідних країн) в систему світової торгівлі, що регулюється ГАТТ/СОТ, стає проблемою не тільки їх зовнішньоекономічної ефективності, але й життєздатності. Процедури ж прийняття країни в члени ГАТТ/СОТ на цей час досить складна, і пов’язується, зокрема, з вимогами надати обгрунтовані дані щодо становлення ринкової економіки в цій країні.
11. Двосторонні договори з питань співробітництва в сфері комерційних послуг і технологій доповнили загальні правила поведінки суб’єктів космічної діяльності специфічними нормами та принципами, що притаманні відносинам держав саме на СРКПіТ: квотування обсягів космічних послуг і антидемпінгове регулювання цін на ракетно-космічну техніку та технології; державне регулювання космічної діяльності (ліцензування окремих видів космічної діяльності та обов’язкове страхування відповідальності за шкоду); гарантування нерозповсюдження ракетних технологій з боку держави-акцептора тощо.
12. Запроваджений в двосторонніх угодах з комерційних космічних запусків “квотний підхід” регулювання СРКПіТ застосовується Сполученими Штатами Америки у відносинах з країнами з перехідною економікою і, в першу чергу, спрямований на захист постачальників послуг з космічних запусків розвинених країн (країн ринкової економіки). Цей підхід, враховуючи ліцензійний (дозвільний) характер в США експортних операцій з ШСЗ (та іншими виробами на основі “високих технологій”), сприяє значною мірою стабілізації СРКПіТ, закріплюючи на рівні міжнародного договору попередньо сформульовані вимоги до нових членів цього ринку, для яких ринкові відносини в економіці ще не набули визначальної ваги. Ці вимоги істотно обмежують можливості суб’єктів СРКПіТ з країн неринкової економіки щодо розширення обсягів комерційних послуг.
13. Серед “нетрадиційних” правових проблем регулювання СРКПіТ, насамперед, треба назвати проблеми охорони прав інтелектуальної власності, створеної в космічному просторі, а також справедливого врегулювання Режиму Контролю за ракетними технологіями.
Сучасна система застосування норм права інтелектуальної власності в процесі здійснення космічної діяльності характеризується деякою невідповідністю, мінливістю і, нарешті, потенційною колізією на базі фундаментальних принципів національного права інтелектуальної власності та міжнародного права. КВКП повинен, в кооперації з ВОІВ, дослідити можливі проблеми інтелектуальної власності, пов’язані з переданням та обміном (на основі справедливості) космічних технологій.
14. Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ) за час свого існування продемонстрував, з одного боку, досить високу в окремих випадках ефективність в якості дійового засобу в боротьбі з розповсюдженням ракетно-космічнх технологій. З другого боку, не маючи формально статусу багатостороннього міжнародного договору та відкритості стосовно членства, РКРТ має ряд об’єктивних недоліків з точки зору практичного використання ракетно-космічної техніки та технологій виключно з мирною метою, в першу чергу, не відповідає загальновизнаним принципам міжнародного права “суверенній рівності”, “співробітництва” та “справедливості” у відносинах між державами світового співтовариства (у відносинах розвинених країн з країнами, що розвиваються).
Прогнозуючи майбутнє Режиму Контролю, треба усвідомлювати, що, прагнучи зупинити або хоча б зменшити швидкість процесів розповсюдження ракетних технологій, члени РКРТ виграють час, але не можуть зупинити науково-технічний прогрес, не можуть стояти осторонь тенденцій розвитку СРКПіТ.
15. Сучасне міжнародне приватне право, яке розуміється як складова національної правової системи держави і яке грунтується на колізійному методі правового регулювання майнових і приватних немайнових відносин (у тому числі відносин в сфері інтелектуальної власності), обтяжених іноземним елементом, фактично виявилося в справжній кризі перед лицем тих проблем, що виникли в процесі глобалізації світової економіки, започаткування та розвитку світового космічного ринку.

16. СРКПіТ в якості нового типу системи "світогосподарських відносин" у зв'язку з наданням космічних послуг, продажем-купівлею космічної техніки та технологій об’єктивно викликає до життя систему норм, що об'єднує норми міжнародного публічного, міжнародного приватного, національного права та транснаціонального торгового права (lex mercatoria), формуючи, таким чином, єдиний правовий простір світового ринку космічних послуг і технологій.
17. Специфічною рисою процесу розвитку права в сфері регулювання відносин між суб’єктами СРКПіТ є те, що перші правові механізми цих відносин були запроваджені національними правовими інституціями однієї країни - США, виконавча та законодавча влада яких, починаючи з кінця 50 х рр. нашого століття, розпочали активно формувати космічну політику цієї держави, беручи до уваги необхідність законодавчого врегулювання такої “тонкої сфери” людських відносин, якою є діяльність з використання космосу. Особливо це стосується таких аспектів дослідження та використання космічного простору, як відповідальність держави за наслідки цієї діяльності (тобто, необхідність її державного регулювання), обов’язковість страхування космічної діяльності у зв’язку з високим рівнем ризиків її провадження, комерціалізація (широке залучення приватного сектору) та інтернаціоналізація (вихід за національні рамки) цієї діяльності. Окремо треба відзначити величезну роботу США в напрямку обмеження розповсюдження ракетно-космічної зброї, розробки й впровадження в міжнародні відносини Керівних принципів РКРТ, що досить відчутно впливають на функціонуванні СРКПіТ.
І як наслідок - більшість правових актів США в сфері практичного використання космічної техніки набули за своїми наслідками міжнародного характеру.
18. Космічне право України знаходиться в процесі динамічного розвитку і для ефективного врегулювання відносин національних субєктів космічної діяльності, з однієї сторони, та повноправної інтеграції країни до СРКПіТ, з другої, потребує вдосконалення.
Реалізація норм і принципів МКП в законодавстві України доволі диференційована. Загальновизнані норми та принципи космічної діяльності досить повно імплементовані в українському законодавстві (за виключенням, мабуть, тільки питань відповідальності). Водночас зі специфічних правових регуляторів СРКПіТ тільки правила з ліцензування та експортно-імпортного контролю знайшли своє належне місце у внутрішньому праві України. Та й з тим суттєвим недоліком, що більшість з цих правил встановлено не на рівні закону, а на рівні постанов уряду та відомчих актів.
19. В українському космічному праві недостатньо повно сформульовані проблеми міжнародного співробітництва України, питанням, яким значно більше уваги приділено в законодавстві більшості космічних держав світу. У зв’язку цим варто вжити заходів до розширення космічного співробітництва в рамках СНД, ЄКА, а також з такими спеціалізованими міжнародними організаціями, як ЄКА, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕЛСАТ тощо.
Додатковими напрямами інтеграції України в світовий ринок можуть бути: утвердження провідної ролі України в космічних проектах країн Центрально-Європейської Ініціативи; участь у спільному проекті щодо використання космічних технологій для побудови Європейської системи екологічної безпеки в межах міжнародної програми Ради Європи; участь в створенні загальноєвропейської системи навігації на базі космічних засобів; конверсійні проекти щодо конверсійного використання бойових ракет для наукових та комерційних запусків вантажів і виробництва медичних та біологічних препаратів в умовах мікрогравітації; участь у міжнародному проекті створення системи оперативного рятування на морі та суші "КОСПАС-САРСАТ"; більш активна участь (на самостійній основі або в кооперації з Російською Федерацією) у проекті створення міжнародної космічної станції.
20. Гармонізація національного законодавства України з міжнародним космічним правом і космічним правом зарубіжних країн є одним з чинників становлення правової держави України, запорукою цивілізованого входження нашої держави до спільноти космічних держав світу, гарантією повноправної та справедливої участі країни в світовому розподілі праці в космічній галузі, ефективної діяльності нашої країни на СРКПіТ.
21. Процес гармонізації має розвиватися кількома напрямами:
- приєднання України до міжнародних угод в сфері космічної діяльності: Конвенції про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974 р.), Європейської Конвенції з транскордонного телебачення (1989 р.), Конвенції УНІДРУА про міжнародні гарантії стосовно рухомого устаткування (2001 р.);
- щонайповніша імплементація норм і принципів МКП в національному законодавстві, в першу чергу договорів: Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених у космічний простір,
Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, Конвенції про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір;
- розширення міжнарондого співробітництва в сфері розбудови міжнародного космічного права, у тому числі й в складі міжнародних космічних організацій;
- подальше вдосконалення національно-правових регуляторів космічної діяльності: створення оптимальної множини національних нормативно-правових актів, гармонізованої відповідно до сучасного міжнародного і зарубіжного національного космічного права. Йдеться, насамперед, про законодавчі та підзаконні нормативні акти, які життєво необхідні для нормативно-правового регулювання космічної діяльності з боку держави (вдосконалення правил ліцензування, охорони інтелектуальної власності, обов'язкового страхування, сертифікації об’єктів космічної діяльності; встановлення правових умов комерціалізації космічних технологій, таке інше), а також такі, що сприяли б безумовному виконанню міжнародних зобов’язань України (додержання принципів Режиму контролю за ракетними технологіями, захист іноземних інвестицій тощо).

Зазначені заходи можна вважати, в першому наближенні, програмою практичних кроків щодо вдосконалення національного космічного права – одним з кроків на шляху реалізації програми інтегрування України до світового космічного ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла / Космічне право України. Збірник нац. і міжнар. правових актів / Упоряд.: І.П. Андрушко, О.В. Бєглий; Відп. ред. Н.Р. Малишева та Ю.С. Шемшученко.- Вид. 3-тє, перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 88 94.
2. Угода про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених у космічний простір.- Там само, С. 94 97.
3. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами.- Там само, С. 98 106.
4. Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір.- Там само, С. 106 110.
5. Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах.- Там само, с. 111 120.
6. Декларація правових принципів діяльності держав з дослідження та використання космічного простору.- Там само, С. 120 122.
7. Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення.- Там само, С. 122 126.
8. Принципи, що стосуються дистанційного зондування Землі з космосу.- Там само, С. 126 130.
9. Принципи, що стосуються використання ядерних джерел енергії у космічному просторі. - Там само, С. 130 138.
10. Декларація про міжнародне співробітництво в дослідженні та використанні космічного простору на благо та в інтересах усіх країн, з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються. - Там само, С. 138 141.
11. Конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (Брюссельська конвенція). - Там само, С. 141 145.
12. Европейская конвенция по трансграничному телевидению. - Там же, С. 146 168.
13. Соглашение о Международной организации спутниковой электросвязи «ІНТЕЛСАТ».- Борьба СССР за мирное использование космоса, 1957 1985.: Документы и материалы. В 2 т. / МИД СССР.- М.: Политиздат, 1985.- Т.2: Соглашения по вопросам исследования и использования космического пространства в мирных целях.- С. 23 65.
14. Соглашение о создании Международной системы и организации космической связи “Интерспутник”.- Там же, С. 73-83.
15. Конвенция о Международной организации морской спутниковой связи (ИНМАРСАТ).- Там же, С. 115 137.
16. Договор о запрещении испытаний ядерного оружия в атмосфере, в космическом пространстве и под водой, 1963.- Там же, С. 7-9.
17. Convention for the Establishment of a European Space Agency / Published by the European Space Agency.- Paris: ESA Publicutions Division, 1997.- P.44
18. Convention the European Telecommunications Satellite Organization (EUTELSAT).- UK Misc. No. 4, Cmnd. 9154 (1984).
19. Convention for the Establishment of a European Organization for the Exploitation of Meteorological Satellites (EUMETSAT) // Jahrgang: Bundesgesetzblatt.- Tail 11, 1987.- P. 256.
20. Угода про спільну діяльність з дослідження і використання космічного простору / Космічне право України. Збірник нац. і міжнар. правових актів / Упоряд.: І.П. Андрушко, О.В. Бєглий; Відп. ред. Н.Р. Малишева та Ю.С. Шемшученко.- Вид. 3-тє, перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 178 181.
21. Memorandum of Agreement between the Government of The United States of America and the Government of The People’s Republic of China on International Trade purposes, concerning Commercial Launch Services, W., 1989.
22. Соглашение между Правительством Российской Федерации и Правительством Соединенных Штатов Америки относительно международной торговли в области коммерческих услуг по космическим запускам, Вашингтон, 1993.
23. Memorandum of Agreement between the Government of The United States of America and the Government of The People’s Republic of China regarding International Trade in Commercial Launch Services, W., 1995.
24. Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо міжнародної торгівлі в галузі комерційних послуг із космічних запусків / Космічне право України. Збірник нац. і міжнар. правових актів / Упоряд.: І.П. Андрушко, О.В. Бєглий; Відп. ред. Н.Р. Малишева та Ю.С. Шемшученко.- Вид. 3-тє, перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 281 291.
25. А.В. Яковенко. Международная космическая станция / Соглашение между Правительством Канады, Правительствами государств-членов Европейского космического агентства, Правительством Японии, Правительством Российской Федерации, Правительством Соединенных Штатов Америки относительно сотрудничества по международной космической станции гражданского назначения.- М.: МО, 1998.- 32 с.
26. Новое в космическом праве: на пути к международному частному космическому праву / Сб. ст.- М.: ИГПАН, 1990.- 149 с.
27. В.М. Корецкий. Избранные труды: В 2 т. / Т.1. - К.: Наукова думка, 1989. - С. 120-193.
28. Закон України “Про космічну діяльність”.- К.: ВВРУ, 1997.- №1.- Ст.2.
29. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань діяльності підприємств зв’язку”.- К.: ВВРУ, 1997.- №9.- Ст.71.
30. Закон України “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про підприємництво”.- К.: ВВРУ, 1997.- №29.- Ст.188.
31. Закон України “Про Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 1998 2002 роки”.- К.: ВВРУ, 1998.- №17.– Ст.81.
32. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування”.- К.: Урядовий кур’єр, №205, 7.11.2001.
33. Бєглий О. Закон України “Про космічну діяльність” і витоки національного космічного права // Космічна наука і технологія.- 1996.- т.2: № 5-6.- С. 13 16.
34. Бєглий О. Так починалось міжнародне космічне право // Космічна наука і технологія.- 1997.- т.3: № 1-2.- С. 92 100.
35. Бєглий О. Правові проблеми інтегрування України у світовий ринок космічних послуг і технологій // Держава і право. Щорічник наукових праць. Вип. 2.- К.: Юр. вид-во «Ін Юре», 1999.- С.523 529.
36. Бєглий О. Роль Організації Об’єднаних Націй у врегулюванні правовідносин у сфері космічної діяльності // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. 10.- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.- С. 415 422.
37. Бєглий О. Міжнародне право і проблеми захисту інтелектуальної власності в процесі космічної діяльності // Інтелектуальна власність.- 1999.- №3 4.- С. 7 12.
38. Бєглий О. Третя конференція ООН з космосу і проблеми розвитку права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність.- 2000.- №4.- С. 3 8.
39. Бєглий О. Правовий режим Контролю за нерозповсюдженням ракетних технологій // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вип. 12.- К., 2001.- С.463 475.
40. Бєглий О. Договір про принципи діяльності держав по дослідженню та використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла // Юрид. енцикл.: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 2001. - Т.2. - С. 256.
41. Європейська організація з експлуатації метеосупутників. Там само, С. 392.
42. Європейське космічне агентство. Там само, С. 397 - 398.
43. Європейський центр космічного права. Там само, С. 403.
44. Загальнодержавна (Націо