СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО ПРАВА В СТАРОДАВНІЙ ПЕРІОД

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА НАУКА ПРО ІСНУВАННЯ
МІЖНАРОДНОГО ПРАВА В СТАРОДАВНІЙ ПЕРІОД
14
1.1. Теорії виникнення міжнародного права 14
1.2. Природно-правова концепція походження міжнародного права 33
1.3. Позитивістське тлумачення походження міжнародного права 43

РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
54
2.1. Особливості міжнародних відносин стародавнього світу 54
2.2. Походження міжнародного права 67
2.3. Характер міжнародного права в стародавній період 75

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ
СТАРОДАВНЬОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

87
3.1. Утворення інституту міжнародної правосуб’єктності 87
3.2. Становлення джерел міжнародного права 98
3.3. Формування статусу іноземців в міжнародному праві 106
3.4. Становлення інститутів міжнародного договірного права 113
3.5. Становлення інститутів посольського права 121
3.6. Утворення інститутів міжнародного торговельного права 129
3.7. Виникнення інститутів міжнародного морського права 136
3.8. Становлення законів та звичаїв війни 142
3.9. Формування статусу території в міжнародному праві 150
3.10. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного
права в стародавній період
156
3.11. Етапи становлення міжнародно-правових поглядів
в стародавній період
163

ВИСНОВКИ
174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
183

ВСТУП

Актуальність теми. Питання розуміння і тлумачення походження міжнародного права, його історії, відповідності положень сучасного міжнародного права традиціям і звичаям народів з давньою історією регулювання міжнародних відносин є одним з тих, що впливають сьогодні на правотворчі і правозастосовчі процеси. Суперечливе розуміння історичних цінностей міжнародного права, неврахування особливостей різних правових культур в процесі міжнародного нормотворення спричиняє загострення міжнародних конфліктів. Тлумачення сутності міжнародного права з позицій лише однієї сучасної цивілізації призводить до дискримінації, приниження ролі інших культур з глибокою історією правового регулювання. Навіть порушення окремих прав людини держави пояснюють тим, що вони не відповідають ментальності і звичаям їх народів. Сучасна система прав і свобод людини, на їх думку, не враховує особливості китайської, мусульманських, африканських та інших культур. Навіть недотримання міжнародних договорів, порушення норм міжнародного права часто обгрунтовують тим, що останнє засноване не на загальнолюдських критеріях, а відбиває європейські цінності і зверхність західноєвропейської правосвідомості над іншими регіональними правовими культурами.
На цьому наголошували вчені з країн, що розвиваються, на семінарі Гаазької академії міжнародного права 1983 р. “Майбутнє міжнародного права в мультикультурному світі.” Вчені цих країн (Р.П.Ананд, А.Б.Боземан, М.Л.Сарін, М.Хаддурі, З.Халуані та ін.) стверджували, що сучасне міжнародне право є європоцентристським за своєю суттю і не враховує досягнень більш давніх цивілізацій: єгипетської, месопотамської, хеттської, індійської, китайської та ін. Його витоки, вважають вони, походять з античного греко – римського регіону, який утверджував себе насильницьки, чим привніс в розуміння міжнародного права більше силових аспектів, аніж загальнолюдських цінностей.
Подібне протиборство в теорії і практиці міжнародного права змусило держави – члени ООН прийняти програму Десятиріччя міжнародного права (1990 – 1999 рр.), в ході якої, зокрема, передбачалось дослідження питань особливості становлення і розвитку міжнародного права, особливостей відображення ним історичних досягнень різних культур і регіонів. З цією метою Генеральна Асамблея ухвалила 1991 р. “Програму допомоги ООН в галузі викладання, вивчення, поширення і більш широкого визнання міжнародного права.”
На сьогодні вчені і практики міжнародного права одностайні лише в розумінні необхідності дослідження особливостей його походження і історії. Проте, дискусія навіть щодо датування періоду його появи продовжується. Одні вчені стверджують, що міжнародне право виникло з введенням християнства чи з таких європейських подій, як Вестфальський мир 1648 р., Віденський конгрес 1815 р., Версальські мирні угоди 1919 р., утворення ООН. Вони базуються на (розкритикованому наукою) європоцентристському баченні міжнародного права. На думку інших, сучасне міжнародне право має відбивати загальнолюдські цінності і критерії, які пройшли історичне випробовування в різних регіонах і в різні історичні епохи. Відтак, воно існувало скрізь і завжди, де і коли існувало міжнародне суспільство, а витоками сучасного універсального міжнародного права, на їх думку, є правові інститути стародавніх регіонів. Треті, вважаючи, що сучасне міжнародне право складається в умовах міжнародної гуманітарної революції, якої людство до цього не знало, повинно бути по – справжньому новим, виходячи з сьогоднішніх універсальних проблем, властивих всім народам світу; тому вони не пов'язують його вивчення з історичними (застарілими, на їх думку) цінностями. Проте, на цьому грунтували свій “новий” підхід до міжнародного права ще Х.Томазій, І.Я.Мозер, Х.Вольф, Е.Ваттель та інші вчені, датуючи появу міжнародного права Вестфальським миром 1648 р. В ХХ столітті вченими пропонувалось визначати появу “нового” міжнародного права моментом утворення Ліги Націй (А.Альварес, В.Фрідман та ін.), Великої жовтневої 1917 р. соціалістичної революції (Є.О. Коровін, Р.Л.Бобров Л.А.Моджорян та ін.), утворення ООН (А.Фердрос, І.Лукашук, Д.Старк, Ч.Фенвік, Дж.Браєрлі, та ін.).
В результаті сформувалась потреба всебічного системно – концептуального аналізу таких питань з метою вирішення проблеми походження, становлення і розвитку міжнародного права, коренів сучасного міжнародного права. Практична складність такого дослідження полягає в тому, що сучасне міжнародне право є якісно новим утворенням універсального характеру, якого не було в попередні історичні епохи. Деякими коренями воно сягає не далі другої половини ХХ століття (міжнародне космічне право), деякими – не далі першої половини ХХ століття (міжнародне повітряне право), а іншими – стародавніх цивілізацій (інститут міжнародної правосуб'єктності, pacta sunt servanda, дипломатичні привілеї і імунітети та ін.). З'ясування того, які з засад стародавнього міжнародного права чи його окремих галузей і інститутів (права міжнародних договорів, дипломатичного права, мирного вирішення спорів, морського права, законів і звичаїв війни, статусу іноземців та ін.) стали основоположними чи складовими його сучасної системи, а які з них не дійшли до нашого часу і чому, - дозволило б визначити характерні особливості цього права, його природу і специфіку. Це сприяло б з'ясуванню і більш ефективному використанню механізмів міжнародної правотворчості і правозастосування, зміцненню міжнародної законності і правопорядку.
Окремі аспекти зазначеної проблематики розглядались вченими України (М.В.Буроменським, В.А.Василенком, О.Ф.Висоцьким, В.К.Забігайлом, Л.Г.Заблоцькою, О.В.Задорожнім, В.Н.Денисовим, А.І.Дмитрієвим, В.І.Євінтовим, В.І.Муравйовим, В.М.Репецьким, К.К.Сандровським, Л.Д.Тимченком та ін.). В своїх дослідженнях вони приділяли увагу таким важливим аспектам як: співвідношення регіонального і універсального міжнародного права, прогалини в міжнародному праві, етапи і стадії походження міжнародного права, особливості становлення правових систем після розпаду первісних суспільств та ін.
Питання походження міжнародного права заторкували в своїх дослідженнях фахівці з країн СНД (Л.А.Алексідзе, Ю.А.Баскін, Г.В.Ігнатенко, Ю.М.Колосов, В.І.Кузнецов, Г.І.Курдюков, І.І.Лукашук, М.Ш.Пацація, А.М.Талалаєв, О.І.Тіунов, С.В.Черніченко), які досліджуючи ці питання, використовували досягнення радянських вчених (І.П.Бліщенка, Р.Л.Боброва, В.Е.Грабаря, В.М.Дурденевського, А.А.Есаяна, Ф.І.Кожевнікова, В.М.Корецького, Є.О.Коровіна, С.Б.Крилова, Д.Б.Левіна, В.І.Лісовського, Е.Пашуканіса, І.С.Перетерського, Г.І.Тункіна, Н.М.Ульянової, Д.І.Фельдмана та ін.). Останні в свою чергу значну увагу приділяли концепціям його походження дорадянських вчених: Б.С.Бібікова, П.П.Виноградова, О.М.Горовцева, В.П.Даневського, О.О.Ейхельмана, І.І.Івановського, П.Є.Казанського, М.М.Капустіна, Д.І.Каченовського, Л.О.Камаровського, Ф.Ф.Мартенса, К.О.Неволіна, В.А.Незабитовського, А.М.Стоянова, М.О.Таубе та ін.
Зазначена проблема аналізувалась представниками науки міжнародного права інших країн (А.Альварес, Б.Праматанат, Ж.Барбейрак, Д.Бедерман, Р.Вард, Ст.Вероста, А.Вегнер, С.Вісваната, Г.Вітон, Т.Волкер, В.Греве, В.Корозеч, С.А.Корф, М.Мартін, М.Мюллера – Йохмус, О.Ніппольд, Е.Ніс, А.Нуссбаум, Р.Ньюмелін, Б.Парадізі, Е.Рабштейн, Р.Редслоб, М.Ростовцев, С.Наджендра, К.Філіпсон, Л. – Е. ле Фюр, А.Херші, Дж.Хосак, С.Цібішовскі та ін.). В процесі роботи над дисертацією автором проаналізовано їхні та інші дослідження походження міжнародного права.
В працях, присвячених появі і становленню міжнародного права в стародавній період розглядався його історичний розвиток, міжнародно – правове регулювання того часу, а не питання механізму виникнення міжнародного права, його причин і передумов. Більшість із вказаних авторів головну увагу в своїх дослідженнях приділяли аналізу становлення міжнародного права в окремому регіоні, базуючи свої висновки не на автентичних джерелах права, а на думках вчених, мислителів, публіцистів. В результаті більшість досліджень зводилась до формальної відповіді на запитання про існування міжнародного права в той чи інший період або в тому чи іншому регіоні. Більшість джерел стародавнього міжнародного права (договори, звичаї, рішення міжнародних ліг та ін.) ними, як правило, не використовувались або не аналізувались належним чином. Для комплексного і всебічного аналізу особливостей появи міжнародного права в основних регіонах і цивілізаціях бракувало відповідних джерел і належного рівня методології наукових досліджень. Жоден з вказаних авторів майже не використовував метод порівняльного міжнародно – правового аналізу становлення принципів, норм і інститутів міжнародного публічного права в різних регіонах і в різні історичні періоди. Ці та інші проблеми науки міжнародного права зумовили вибір теми даного наукового дослідження, присвяченого аналізу особливостей становлення і розвитку основних інститутів міжнародного права в стародавній період. В даній дисертаційній роботі зроблена спроба заповнити цю прогалину в науці міжнародного права і провести всебічний, системний, порівняльний аналіз появи основних принципів, норм, інститутів міжнародного права в різних регіонах стародавнього світу. Головна увага приділена розкриттю особливостей становлення і розвитку міжнародного права в регіонах стародавнього Близького Сходу, Індії, Китаю, Греції, Риму. Правові наробки держав цих регіонів були згодом тією чи іншою мірою сприйняті в процесі подальшого розвитку міжнародного права. Такий підхід дозволяє простежити глибинні (генетичні, структурні і функціональні) зв'язки сучасного міжнародного права, виявити ті, що на певних історичних етапах зникали і чому.
Зв'язок дисертаційної роботи з планами науково – дослідних робіт. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України” № 97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Правові основи і механізм забезпечення суверенітету України” № 97132; а також плану науково – дослідницької роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у світовий та європейський простір” № 01БФ048 – 01.
Мета і завдання дослідження. Головною метою даного дослідження є порівняльний аналіз особливостей становлення і розвитку міжнародного права в стародавній період в різних регіонах світу, виявлення загального і особливого, закономірного і вторинного в цьому процесі, визначення впливу міжнародно – правових підсистем різних регіонів на природу, сутність і характерні риси сучасного універсального міжнародного права. Відповідно до цієї мети основну увагу в дисертації спрямовано на вирішення таких завдань:
1. проаналізувати теорії виникнення міжнародного права, їх досягнення і прорахунки в з'ясуванні особливостей цього процесу;
2. розкрити положення природно – правової і позитивістської концепцій, як основних наукових підходів до походження міжнародного права;
3. з'ясувати особливості міжнародних відносин стародавнього світу, і їх вплив на формування відповідних характерних рис стародавнього міжнародного права;
4. визначити особливості появи первинних основних інститутів і джерел міжнародного права, їх міжрегіональну взаємодію і взаємодію з внутрішньодержавним правом того часу, їх специфіку і соціально – правовий характер;
5. проаналізувати і виявити наукову цінність міжнародно – правових поглядів в стародавній період, етапи їх становлення в розкритті його природи;
6. сформулювати пропозиції щодо перспектив дослідження сутності міжнародного права та механізму його виникнення, аналізу його докорінних засад, які сформувались в стародавньому міжнародному праві і пройшовши різні трансформації, продовжують функціонувати в його сучасній системі.
Об'єкт дослідження – закономірності виникнення і функціонування міжнародного права; стародавні міжнародно – правові відносини за участю правителів, держав, міжнародних ліг, народів, які завершувались формуванням відповідних міжнародно – правових принципів і інститутів.
Предмет дослідження - аналіз конкретних механізмів і процедур становлення норм, основних принципів і інститутів стародавнього міжнародного права.
Методи дослідження. Порівняльний, нормативний, аналітичний, формально – юридичний, історичний методи, принципи взаємодії загального і часткового, абстрактного і конкретного, суті та явища, форми та змісту. Принципи об'єктивності та доказовості реалізуються в роботі з позицій діалектичного методу пізнання юридичних фактів, соціальних процесів і явищ, аналізу та синтезу правових процесів, їх причинно – наслідкових зв'язків і кінцевих результатів.
Емпіричну базу даної дисертації становлять невідомі у вітчизняній науці і малодосліджені світовою наукою правові і дипломатичні документи стародавнього періоду: міжнародно – правові акти держав стародавнього Близького Сходу (у тому числі 361 документ архіву Тель – ель – Амарни, 194 міжнародно – правові акти архіву палацу Марі, понад 200 юридичних і дипломатичних документів царського палацу Угариту, понад 30 міжнародних договорів Хеттської держави, близько 20 міжнародних договорів Асірії, та ін.); стародавніх Індії, Китаю, Греції та Риму. З метою вивчення міжнародно – правових аспектів зовнішньополітичної діяльності стародавніх держав проаналізовано документи офіційного листування, міфологічні оповіді, літописи, науково – епічну літературу та ін. У дисертації використано праці стародавніх мислителів, вчених, юристів, державних діячів (Каутілья, Ашока, Сунь – Цзи, Чжуге – Лян, Лю – Цзи, Лао – Цзи, Конфуцій, Мо – Ді, Демокріт, Платон, Арістотель, Ціцерон, Гай, Гермогеніан, Ульпіан, Павло, Флорентін, Папініан, Костянтин Багрянородний та ін.). Досліджено документи і матеріали чисельних сучасних міжнародних конференцій, семінарів, круглих столів з питань історії міжнародного права, які проводились під егідою ООН та її спеціалізованих установ, Гаазькою Академією міжнародного права, Міжнародною Асоціацією міжнародного права, а також регіональними міжурядовими і неурядовими організаціями.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертація є одним з перших у вітчизняній та зарубіжній науці міжнародного права комплексним дослідженням становлення міжнародного права. Попередні наукові праці з цієї проблеми присвячувались аналізу окремих інститутів і галузей міжнародного права (проксенії, посольського права, законів і звичаїв війни, міжнародних договорів, ін.) чи окремих регіонів (переважно стародавніх Індії, Китаю, Греції, Риму). В роботі розкривається принципова важливість порівняльного підходу до вивчення міжнародного права: автором вперше на основі порівняльного міжрегіонального аналізу детально досліджено механізм походження міжнародного права і формування його інститутів в стародавній період.
Наукову новизну даного дослідження відбивають такі його результати:
7. розкрито особливості природно – правової концепції походження міжнародного права; доведено, що її появу слід датувати періодом ранніх держав стародавнього сходу, всупереч прийнятій в науці думці про її появу в античних Греції та Римі;
8. доведено наявність окремих проявів позитивістського тлумачення походження міжнародного права вже в стародавній період;
9. проаналізовано стародавні міжнародні відносини; доведено, що процес їх розвитку був складнішим за схему, прийняту в науці (рід – фратрія - плем'я – держава), і показано, що окремі прототипи міжнародного права виникають в міжгруповому, міжобщинному спілкуванні, а зародки міжнародно – правових регуляторів – з появою надобщинних політичних структур (вождеств, протодержав, ранніх держав);
10. доведено необхідність переоцінки війни, як основного чиннику в становленні стародавнього міжнародного права; виявлено, що економічна взаємодія і прагнення встановити міжнародний баланс сил були більш вагомими факторами появи міжнародного права;
11. розкрито особливості взаємодії стародавніх міжнародного і внутрішньодержавного права, а також стародавнього міжнародно – правового регіоналізму і його подальшу трансформацію в китайсько – конфуціанську, буддистську, західноєвропейську та інші регіональні підсистеми міжнародного права;
12. проведено порівняльний міжрегіональний аналіз інститутів стародавнього міжнародного договірного, посольського, торгівельного, морського права, статусу іноземців, території, законів і звичаїв війни;
13. розкрито особливості становлення інституту міжнародної правосуб'єктності, і зроблено висновок, що історично першими суб'єктами міжнародного права виступали не держави, а державоподібні утворення, правителі та ін.;
14. розкрито етапи становлення стародавніх міжнародно – правових поглядів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони суттєво доповнюють сучасну уяву про природу і сутність міжнародного права, дозволяють простежити закономірності його розвитку впродовж тривалого періоду, а відтак і виявити тенденції і можливі перспективи його розвитку в майбутньому. Результати дослідження дають можливість удосконалювати міжнародні правотворчі і правозастосовчі процеси, а врахування розкритих в дисертації регіональних, історико - міжнародно – правових особливостей сприятиме зменшенню міжнародних конфліктів, що виникають внаслідок недооцінки національно – культурних специфік та сприятиме вдосконаленню і ефективності зовнішньополітичної діяльності України. Теоретичне значення отриманих результатів полягає в визначенні глибинних генетичних, функціональних і структурних витоків сучасного міжнародного права; розкриваються окремі тенденції становлення і розвитку принципів, норм і основоположних інститутів міжнародного права, його природа і сутність. Результати роботи можуть бути використані при викладанні нормативної дисципліни “міжнародне право” та спецкурсу “Історія міжнародного права” Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, вітчизняних та закордонних вузах, та в реалізації державних програм міжнародно – правових досліджень.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, розглядались на науково – практичних семінарах, доповідались на щорічних міжнародних конференціях аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (13 квітня 2000 р.; 15 листопада 2001 р.). Основні положення дисертації були представлені на конкурсі НАН України на здобуття премій для молодих учених і студентів вищих учбових закладів за кращі наукові роботи у 2000р. Тези виступів опубліковано.
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладені у семи наукових публікаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. В науці міжнародного права склалось чотири основні напрями датування його появи (які в свою чергу об'єднують по декілька теорій його походження в залежності від запропонованих критеріїв цього процесу): 1) виникнення міжнародного права з появою первісних суспільних, племінних спільнот, 2) у стародавній період, 3) в період європейського середньовіччя, 4) становлення окремих елементів міжнародного права в стародавній період (етап “передісторії міжнародного права”) і поява міжнародного права у період середньовіччя. Дослідники історії міжнародного права охопили широкий спектр передумов його виникнення і факторів, що сприяли його становленню. Основним недоліком у з'ясуванні природи і періоду зародження міжнародного права був гіпертрофований європоцентризм, а також спроби вивести його походження, базуючись лише на одному з чисельних факторів цього процесу чи їх механічне об'єднання, що призводило зокрема до заперечення існування стародавнього міжнародного права. Суттєвим недоліком вивчення походження міжнародного права є відсутність порівняльного правового дослідження цього процесу (аналізу становлення міжнародно – правових інститутів в різних регіонах і цивілізаціях). В роботі доводиться доцільність застосування порівняльного методу правового дослідження, врахування міжнародно – правових здобутків різних регіональних правових культур при з’ясуванні природи і сутності міжнародного права, зокрема його становлення і розвитку.
2. Природно – правовою концепцією, яка була першою і впродовж довгого часу залишалась єдиною спробою пояснення походження і сутності міжнародного права, було розкрито генетичні зв'язки сучасного міжнародного права з відповідним правом античної Греції і Риму. Недоліком було заперечення існування міжнародного права в інших регіонах – в стародавньому Єгипті, Месопотамії, Хеттській державі, в Китаї і Індії та ін. регіонах виникнення і становлення природно – правового пояснення явищ міжнародного життя. Завдяки природно – правовому поясненню становлення міжнародного права вчені з’ясували механізм появи співпадаючих у всіх народів норм поведінки і правових уявлень. Природно – правова концепція виявила спільне і особливе міжнародного права і релігії, моралі, політики та інших систем регулювання суспільних відносин; розкрила появу ключових інститутів міжнародного права та його основних принципів (зокрема pacta sunt servanda, дипломатичної недоторканості та ін.). Цей напрям пройшов послідовні стадії: від пояснення походження міжнародного права об'єктивною природою речей і настановами вищого природного розуму, а згодом – божественної волі, до його пояснення загальними принципами права, заснованими на людській природі.
3. Поширена думка про зародження позитивізму в період становлення буржуазного суспільства є вірною щодо позитивно – правової теорії, а не явища, як такого. Основні елементи позитивного міжнародного права (волевстановленість, згода держав, наявність конвенційних норм, та ін.) об'єктивно існували з початку правового регулювання міжнародних відносин. Позитивісти переважно пов'язували появу міжнародного права з наявністю позитивно – правового за змістом і писаного за формою міжнародно – правового акту – договору, внаслідок чого вони не досягли єдності в його датуванні. Переважання європоцентристських тенденцій в позитивно – правовій концепції походження міжнародного права вплинуло на те, що позитивісти пов'язували його з jus gentium. Позитивно – правове тлумачення походження міжнародного права дозволило виділити з римського jus gentium власне норми міжнародного публічного права, виявити роль норми як правової моделі поведінки, структуру норм міжнародного права і розкрити сутність договору як джерела міжнародного права, встановити докорінні правові принципи міждержавного спілкування, вивести в ранг центрального міжнародного правотворчого фактору суверенну волю держав та ін.

4. Поширені в науці визначення міжнародних відносин, як відносин між націями або між державами суб’єктно і хронологічно обмежують їх, що в свою чергу впливає на датування періоду появи міжнародного права і його характеристику в стародавній період. Держави з'явились не водночас, а тривалий період взаємодіяли з іншими суб'єктами (недержавними об'єднаннями, локальними групами, племенами, сімейними групами, родинними кланами, вождествами та ін.); між ними укладались угоди, закріплювались звичаї, вони обмінювались посольствами, здійснювали торгівельні та інші операції, які з часом трансформуються в норми та інститути міжнародного (міждержавного) права. Вже у відносинах між вождествами з’являлись елементи їх регулювання, що з появою держав складуть основу відповідних правових норм і інститутів: правила взаємності, еквівалентні дарунки, посередництво в конфлікті, санкції, гостинність, правила нейтралітету та ін. На етапі вождества практично складається процес формування звичаїв, обрядів, міфів тощо, що є прототипами правових норм, які згодом функціонуватимуть між ранніми державами. З появою держав в міжнародних відносинах виділяється центральна ланка – міждержавні відносини, які стають головним фактором формування міжнародного права, а нормам останнього надається санкціонована державою обов'язковість. Вони пов'язані з їх попередниками (відносинами додержавних надобщинних структур), обмежені тими ж регіонами. Характерним для міжнародних відносин був поділ на типи в залежності від міжнародного статусу стародавніх держав (незалежних, залежних, напівзалежних). Особливістю стародавніх міжнародних відносин був переважно двосторонній партикулярний і утилітарний характер.
5. Економічні потреби, що спричинили вступ первісних суспільних утворень у відносини між собою, а згодом, і до розвитку в першу чергу інститутів торгівельного права та інших правових інститутів, що мали на меті забезпечення торгівельних відносин (інститути гостинності, визначення статусу офіційних торгівельних делегацій та його відмінність від статусу приватних торгівців чи купців, поняття мита, податків на іноземні товари, режимів міжнародної торгівлі, територіальних режимів, сплати данини, укладання угод та визнання інших джерел міжнародного права, відповідальності і навіть укладання династичних шлюбів), зумовили і перехід від первісного негативного ставлення до іноземців до правового врегулювання їх статусу, а також розмежування території і становлення її правового статусу.
6. Представляючи різні соціальні утворення і часто різні релігії, які забороняли відносини з іноземцями, держави і державоподібні утворення вдавалися до деталізованої процедури укладання угод з метою взаємного визнання за ними юридичної сили; так виникають складні правила укладання міжнародних договорів та засобів їх забезпечення і встановлюється принцип дотримання міжнародних зобов'язань. З метою подолання негативних чинників у відносинах між первісними суспільними утвореннями виникає інститут примирення, посередництва, арбітражу, притулку, біженців та інші правові інститути. Відповідні інститути міжнародного права виникають з метою уможливити ранні міжнародні відносини.
7.Особливості стародавніх міжнародних відносин зумовили і характерні риси міжнародного права того періоду: регіоналізм (що в процесі подальшого розвитку міжнародного права вплине на становлення його регіональних підсистем – китайсько – конфуціанської, буддистської, західно – європейської та ін.), тісний зв'язок з релігійними віруваннями стародавніх народів, переважання міжнародного звичаю як міжнародно – правового джерела, складна процедура укладання міжнародних договорів, відсутність системи міжнародного права, неоднаковий міжнародний статус суб'єктів, колективний характер міжнародно – правової відповідальності та ін.
8. Відбувається процес формування інституту міжнародної правосуб'єктності, в якому основні права і обов'язки закріплюються за державою як такою політичною структурою, що максимально утримує владні повноваження на певній території і яка, за певних обставин, може наділяти певними повноваженнями інших учасників міжнародних відносин (чи визнавати їх за ними). Міжнародні відносини здійснювались між суб'єктами з різним характером влади (релігійним чи світським), різною її сутністю (общинною чи політичною), які могли навіть представляти різні історичні етапи еволюції (локальні групи, родинні клани, общини, протодержави, вождества, держави та ін.). Крім держави міжнародною правосуб'єктністю володіли правителі держав і державоподібних утворень, яких можна віднести до класичних суб'єктів стародавнього міжнародного права: їм належала нормотворча функція (здатність укладати від свого імені міжнародні договори, угоди, визначати звичаї і т.і.), контрольні і виконавча функції у здійсненні зовнішніх зносин, відповідальність та ін. До категорії тимчасових суб'єктів стародавнього міжнародного права держави зараховували створені ними союзи, ліги, спільні зустрічі чи ради правителів. В стародавньому Єгипті, Греції, Китаї існував інститут квазісуб'єктів міжнародного права (ними переважно виступали найбільш значні храми та інші релігійні інституції). Почав складатись інститут міжнародно – правового визнання.
9. Ключові, загальні поняття і властивості стародавнього міжнародного права, його найбільш важливі принципи формулювались у звичаєвій формі. Проте, звичаї не могли забезпечити ті відносини, що виникали раптово і не мали аналогу в історії, або вимагали швидкого, негайного врегулювання: це здійснювали договори. Це вплинуло на формування певних особливостей договору (нетривалий період створення, досягнення конкретної мети, чітке формулювання правил поведінки, гарантії дотримання та ін.). З приводу відносин, що вимагали невеликої кількості норм, укладались усні угоди, а з приводу більш складних відносин, де була необхідна ціла сукупність норм, – письмові (з часом договори поширились і на ті сфери, що раніше регулювались лише звичаєм). Стародавньому міжнародному праву були відомі загальні принципи права, що є об’єктивним наслідком становлення правової сукупності, нетипові або квазіджерела (релігійного, природно – правового характеру), односторонні акти держав або їх правителів (дипломатичне листування, хоча його можна розглядати як вид квазідоговору та ін.), окремі джерела внутрішнього права.
10. Аналіз правового статусу іноземців в стародавньому міжнародному праві свідчить про застарілість тверджень про їх винятково безправний стан. Економічні міжнародні відносини вимагали міграції представників торгівлі, що вимагало врегулювання їх правового статусу. В більшості регіонів іноземцям дозволялось жити поселеннями, сповідувати власну релігію, традиції і обряди, іноді, навіть, мати власну адміністрацію і керуватись своїми законами та існував дозвільний порядок в'їзду іноземців, інститут гостинності, покровительства, поділ іноземців на категорії з відповідним статусом та ін.
11. Вже в ранні періоди становлення міжнародного права склалися чисельні договори, в залежності від відносин, які вони регулювали (мирні, союзні, військові, торгівельні, династичні та ін.), що були здебільшого строковими, двосторонніми і усними, але не рідко укладались і безстрокові, багатосторонні чи письмові договори; за характером вони поділялись на рівноправні і нерівноправні, правовстановлюючі і правозастосовуючі; за сторонами – ті, що укладались між державами, правителями та ін. Процедура укладання договору була тісно пов’язаною з релігійними віруваннями стародавніх народів і супроводжувалась обрядами і ритуалами, що свідчить про те, що вона була підпорядкована ідеї забезпечення і гарантіям дотримання договору. Процедура укладання угод поділялась на відповідні стадії; з’являлись і проходили становлення поняття договірної ініціативи, переговорів, написання чи висікання тексту, оприлюднення тексту, обміну текстами між сторонами, засвідчення його автентичності, підписання договору, ратифікації, продовження дії або поновлення договору, припинення його чинності та ін.

12. Почали складатись інститути посольського права, дипломатичні зносини на початку реалізовувались як “палацова дипломатія”. Відокремилась дипломатична функція, створився спеціалізований апарат для її здійснення, інститут закордонних представників (посольств і місій), створювались відповідні ранги дипломатичних представників в залежності від виконуваних ними функцій, правила дотримання дипломатичної недоторканості і імунітету. Основним принципом дипломатичних зносин стає взаємність і повага до посла. Ранні дипломатичні відносини часто поєднувались з торгівельними, проте швидко були визнані як спеціальні зносини, що призвело до утворення дипломатичних рангів і визначення їх функцій, утворювалась дипломатія на вищому рівні, поділ посольств на тимчасові і постійні, особливий статус посла воюючої держави на території ворожої сторони та ін.
13. Інститути торгівельного права мали характер “палацової економіки”. Утворились правові інститути торгівельних місій, відповідальності за ушкодження іноземного майна, обміну подарунками, данини; регулювання торгівельних та інших зносин морським шляхом забезпечувалось інститутами морського права: статус відкритого моря, берегове право, правила морської війни, торгівлі, право проходу, рибальство; більшість міжнародних договорів в цій сфері укладалась по боротьбі з піратством, ординарна морська навігація регулювалась міжнародно – правовим звичаєм. З розвитком морської справи окремо виділилось приватне мореплавство; склалась класифікація морських просторів, право проходу іноземних суден, статус іноземного морського екіпажу, його майна, вантажів, обов'язок допомоги іноземним суднам, ін.
14. Пануюча в науці думка про переважання війн і насильства в стародавніх міжнародних відносинах суперечить наявним тоді свідченням правового характеру. Досить розвинутим в стародавній період було правове забезпечення початку, ведення і припинення війни, склалась концепція воєнних репресалій, поняття завойовницької війни і карального походу, статус ворожих країн, цивільного населення, військовополонених. Війни часто здійснювались як санкції і як доброчинні заходи. В греко – римський період складається поняття справедливої і несправедливої війни. Досить раннім звичаєм є вимога мирного улагодження конфлікту перед початком воєнних дій. В Хеттській державі, Індії, Греції почався процес гуманізації війни, оформився інститут нейтралітету.
15. Складався інститут статусу території: її розглядали як власність бога чи богів (Месопотамія), як власність правителя (Єгипет, Асірія), як спільне надбання народу (Греція), як надбання держави (Рим). Релігійне тлумачення сутності території швидко було замінене позитивно – правовим. Формувався статус суверенних і васальних територій, порядок перебування іноземних військ, режим іноземців (офіційних представників і приватних осіб), оренда, набуття, купівля чи прирощення території, статус кордонів, режим прикордонної території, статус нічийної території і такої, що належала храмам, методи вирішення територіальних спорів.
16. В своєму становленні і розвитку міжнародне право зазнало суттєвого впливу з боку внутрішнього права стародавніх країн, і трансформувалось в результаті свого впливу на останні. На стадії зародження міжнародного права в усіх регіонах більш впливовим було внутрішнє право (на етапі становлення стародавніх держав, їх право було більш політично, економічно і владно забезпеченим). Згодом їх взаємозв'язок і взаємовплив став приблизно однаковим, на цьому етапі проявляються взаємовплив і взаємодоповнення цих правових сукупностей. На етапі кризи стародавніх держав вони з метою збереження старого міжнародного правопорядку наполягали на перевазі раніше укладених міжнародних договорів і звичаїв перед ще не досконалим законодавством молодих феодальних держав.
17. Становлення міжнародного права супроводжувалось розвитком його теоретичного обгрунтування, яке пройшло за вказаний період 4 основні етапи: 1) вироблення у міфології моделей міжнародних взаємин (визначення бажаної і небажаної поведінки, формування необхідності дотримання даного слова і відповідальність за його порушення, виділення понять внутрішнього і міжнародного порядків, війни і миру, договору, посольства, торгівлі, справедливості і несправедливості у взаємовідносинах та ін.); 2) формування ідеології міжнародних відносин (конкретизація міфологічних постулатів, виділення міжнародних відносин в окрему суспільну сферу, поява політичних творів, що розглядали відповідні проблеми в загальному контексті, насамкінець, твори безпосередньо присвячені міжнародним відносинам, їх класифікація на мирні, воєнні, торгівельні, дипломатичні та ін., поява позитивного розуміння відповідальності за міжнародні дії тощо); 3) становлення загальноправових поглядів на міжнародні відносини (виділення понять права і правової норми, окреслення основних інститутів міжнародного права, але як складових загального права, розгляд міжнародних відносин, як об'єкту правового регулювання, нормативне пояснення міжнародної дійсності, виділення учасників міжнародних відносин як суб'єктів права, загальноправове обгрунтування необхідності гостинності, відповідальності за порушення норм міжнародного співробітництва, взаємності як його принципу та ін.); 4) поява і становлення власне міжнародно – правових ідей і поглядів (самостійне значення цим поглядам надається в працях римських юристів, публіцистів, філософів; саме їх праці вплинули на становлення середньовічної міжнародно – правової доктрини).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Lawrence, T.J. The Principles of International Law. Seventh edition revised by P.H. Winfield. London. The Macmillan & Company. Ltd. 1925. - 766 p.
2. Grewe W.G. The Epochs of International Law. Translated and revised by M.Byers. Walter de Gruyter. Berlin. New York. 2000. – 780 p.
3. The Future of International Law in a Multicultural World. Workshop. The Hague, 17 – 19 November 1983. Martinus Nijhoff Publishers. The Hague / Boston / London. 1984. – 491 p.
4. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении. Перевод с шестого немецкого издания под редакцией проф. В.Э.Грабаря. – Юрьев (Дерптъ). Типография К.Матиссена. 1912. - 574 с. + СLXXXIV.
5. Visser. Ch. de. Theory and Reality in Public International Law. Princeton, New Jersey. Princeton University Press. 1957. – 381 p.
6. Анцилотти Д. Курс международного права. – т.1. Введение – Общая теория. М.: Издательство иностранной литературы. 1961.- 447 с.
7. Paradisi B. I Fondamenti Storici della Comuta Giuridica Internazionale.Siena. Circolo Giuridico della Universita. 1944. - 90 p.
8. C.Phillipson. The International Law and Custom of ancient Greeсе and Rome. In two volumes. Volume II. Macmillan and Co. Limited. London. 1911. – 421 p.
9. Cohen R., Westbrook R. Conclusion: The beginnings of international relations. // Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. / Ed. by R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press. 2000. – P. 225 – 236.
10. Janis M.W. American versions of the International Law of Christendom: Kent, Wheaton and the Grotian tradition // Netherlands International Law Review. Vol. XXXIX. 1992 / 1 – P. 37 - 61
11. Камаровский Л. Основные вопросы науки международного права. Москва. Университетская типография. Страстной бульвар. 1892. – 201 с.
12. Calvo. M.C.Le Droit International theoretique et pratique présédé d’un exposé historique des progrès de la science du droit de gens. Tome premier. Troisième édition. Completée. Paris. 1880. – 712 p.
13. Wheaton H. History of the Law of Nations in Europe and America from the Earliest Times to the Treaty of Washington, 1842. New York. London. Garland Publishing, Inc. 1973. – 796 р.
14. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов.–т.1. издание четвертое, дополненное и исправленное. С. - Петербург. Типография А.Бенке. 1898. – 434 с.
15. Paenson I. English – French – Spanish – Russian Manual of the Terminology of Public International Law (Law of Peace) and International Organizations. Published for the Graduate Institute of International Studies, Geneva, and “Intercentre” by Bruylant, Brussels, 67, Rue de la Régence. 1983. – 846 p.
16. Lauterpacht. H. International Law. Volume 1: The General Works. Cambridge. At the University Press. 1970. – 539 р.
17. Starke J.G. Introduction to International Law. Ninth Edition. London. Butterworths. 1984. – 664 p.
18. Akehurst M. A Modern Introduction to International Law. Sixth edition. London. Allen and Unwin. Boston. Sydney. Wellington. 1987. – 315 p.
19. Shaw M. International law. Fourth edition. A Grotius publication. Cambridge University Press. 1997. – 939 p.
20. Möller A. International Law in Peace and War. Part – I: Normal International Relations. London: Stevens and Sons, Limited. 1931. – 355 p.
21. Таубе М. История зарождения современного международного права (средние века). Том І. Введение и часть общая. С. - Петербург. Типо – Литография П.И.Шмидта. 1894. - 370 с.
22. Brierly J. The Law of Nations. An introduction to the International Law of Peace. Sixth edition. Edited by Sir H.Waldock. Oxford. At the Clarendon Press, 1963. – 441 p.
23. Guggenheim P. Traité de Droit international public. Avec mention de la pratique internationale et suisse. Deuxieme edition revue et augmentee. Tome I. Librairie de l’Université, Georg & Cie S.A., - Geneve, 1967. – 352 р.
24. Ранние формы политической организации: от первобытности к государственности. / Отв.ред. В.А.Попов. – М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1995. – 350 с.
25. Альтернативные пути к цивилизации: Кол. Монография. /Под ред. Н.Н.Крадина, А.В.Коротаева, Д.М.Бондаренко, В.А.Лынши. – М.: Логос, 2000. – 368 с.
26. Kelly J.M. A Short History of Western Legal Theory. Clarendon Press. Oxford. 1992. – 466 p.
27. Larsen M.T. The old Assyrian city – state and its colonies. In: Mesopotamia. Copenhagen Studies in Assyriology. Volume 4. Copenhagen. Akademisk Forlag.1976. – 404 p.
28. Sakellariou M.B. The polis – state definition and origin. Athens. Research Centre for Greek and Roman Antiquity. National Hellenic Research Fondation.1989. – 510 p.
29. Nippold O. Developpement Historique du Droit International depuis le congres de Vienne. // Recueil de Cours. Académie de Droit International. 1924. Tome 2 de la collection. Paris. Librairie Hachette. 1925 – Р. 5 – 120.
30. Оппенгейм Л. Международное право. Том 1, полутом 1. М.: Государственное издательство иностранной литературы. 1948. – 407 с.
31. Cybichowski S. Das antike Völkerrecht. Zugleich ein Beitrag zur Konstruktion des modernen Völkerrechts. Breslau. Verlag von M. & Marcus. 1907. – 103 s.
32. Wegner A. Geschichte des Völkerrechts. Stuttgart. Verlag von W.Kohlhammer.1936 – 362 p.
33. Müller – Jochmus M. Geschiсhte des Völkerrechts im Alterhum. Leipzig. Ernst Keil & Comp. 1848. – 266 s.
34. Алексидзе Л. Некоторые вопросы теории международного права. Императивные нормы jus cogens. Тбилиси: Издательство Тбилисского университета, 1982. – 406 с.
35. Banerji N.C. Völkerrecht und Kriegsrecht im alten Indien. Inaugural – Dissertation zur Erlangungn der Doktorwürde der juristischen Fakultät der Universität Köln. Dietrich & GmbH., Köln. 1935. – 43 s.
36. Незабитовский В.А. Международные обычаи во время войны. // Собрание сочинений. Киев. Издание совета Университета Св.Владимира. 1884. – С. 147 – 161.
37. Fitzmaurice G. The general principles of international law considered from the standpoint of the rule of law. // Recueil des Cours. Académie de Droit International. 1957. II. A.W.Sijthoff, Leyde (Pays – Bas). 1958. – P. 5 - 227
38. Незабитовский В.А. Разбор сочинения профессора Рененкампфа. // Собрание сочинений. Издание совета Университета Св.Владимира. Киев. – 1884. – C. 163 – 199.
39. Kunz J.L. On the theoretical basis of the law of nations. // Transactions of the Grotius Society. Volume 10: Problems of Peace and War. Papers read before the Society in the year 1924. New York. Oceana Publications Inc. London. Wildy & Sons Ltd. 1962. – P. 115 – 142.
40. Hershey A.S. The essentials of international public law and organization. Revised Edition. New York. The Macmillan Company. 1927. – 784 p.
41. Hershey A.S. History of international relations during antiquity. // The American Journal of international Law. Vol. 5, Published for the American Society of International Law by Baker,Voorhis & company, New York. 1911. – P. 901 - 932
42. Korff S.A., An introduction to the history of international law. // The American Journal of international law. Vol. 18. Published by the American Society of International Law. 1924. – P. 246 - 259
43. Scelle G.. Cours de Droit International Public. Montchreisten. Editions Domat. 1948. – 1008 p.
44. Scelle G.. Précis de Droit de Gens. Principes et systématique I et II. Paris. Editions du Centre National de la Recherche Scientifique. 1984. – 317 p.
45. Hosack J. The rise and growth of the law of nations, as established by general usage and by treaties, from the earliest time to the treaty of Utrecht. London. John Murray, Albemarle Street. 1882. – 394 p.
46. Моджорян Л.А. Возникновение и развитие международного права // Международное право. М.: «Юридическая литература», 1970. – C. 3 - 48
47. Геновски М. Основи на международното право. София: Наука и изкуство, 1966. – 473 с.
48. Левин Д.Б., Талалаев А.Н. Возникновение и развитие международного права// Международное право. М.:Юридическая литература, 1974. - C. 8 - 41
49. Курс международного права, т. 1, М.: Изд – во “Наука”, 1967. – 284 с.
50. Левин Д.Б. История международного права. М.: Издательство ИМО, 1962. – 136 с.
51. Баскин Ю.А., Фельдман Д.И. История международного права. – М.: Междунар. Отношения, 1990. – 208 с.
52. Бокщанин А.Г. История международных отношений и дипломатии в Древнем мире. – М.: Высшая школа партийных организаторов при ЦК ВКП (б), 1945. – 66 с.
53. Fontes Historiае Juris Gentium. Sourсes Relating to the History of the Law of Nations. Ed. By W.G.Greve / Vol. 1(1380 B.C. – 1493). Berlin. New York: Walter de Gruyter, 1995. – 753 p.
54. Ancient Near Eastern Texts relating to the Old Testament. Edited by James B. Pritchard. Second Edition. Princeton. New Jersey. Princeton University Press. 1955. – 544 p.
55. Weidner E. Politische Dokumente aus Kleinasien. Die Staatvertrage in akkadischer sprache aus dem Archiv von Bоghazkoi. Leipzig. J.C. Hinrichs’sche Buchhandlung. 1923. – 151 s.
56. Кузнецов В.И. Очерк становления и развития международного права. Вклад России: ошибки и достижения // Международное право. / Отв. ред. В.И.Кузнецов. Москва. Юристъ. 2001.– C. 11 - 25
57. Коровин Е.А. История международного права. Пособие к лекциям. Вып. 1. (От древности и до конца XVIII века). М., 1946. - 107 с.
58. Пашуканис Е. Очерки по международному праву. Государственное издательство Советское законодательство. 1935. – 223 с.
59. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. - М.: Издательство БЕК,1996.- 371 с.
60. Лукашук И.И. Возникновение и становление международного права. – Международные отношения и международное право // Вестник Киевского Университета, № 18, 1984. - C.25 – 32
61. Василенко В.А. Основы теории международного права. - К.: Выща шк.: Головное изд – во. 1988. – 288 с.
62. Nussbaum A. A concise history of the law of nations. New York:The Macmillan company,1947. – 361 р.
63. Redslob R.. Traite de Droit de Gens. L’évolution historique – Les institutions positives – Les idées de justice – Le droit nouveau. Paris. Librairie du Recueil Sirey. 1950. – 463 p.
64. Schwarzenberger G. A Manual of International Law. Fourth edition. In two volumes. Volume 1. London. New York. The London Institute of World Affairs. London: Stevens & Sons Limited. New York: Frederic A.Praeger. 1960. – 382 p.
65. Janković В. Public International Law. Transnational Publishers, Inc. Dobbs Ferry, New York. – 423 р.
66. Rey F. Relations Internationales de l’Egypte Ancienne du 15me au 13me Siecle avant Jesus – Christ // Revue Generale de Droit International Public. Troisieme Serie – Tome XV. Tome XLVIII – 1941 – 1945. Volume I. Paris. Editions A.Pedone. – P. 35 - 52
67. Аннерс Э. История европейского права. – М.: “Наука”, 1994.– 393 с.
68. Антонова Е.В. Месопотамия на пути к первым государствам. М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1998. – 223 c.
69. Numelin R.. The Beginnings of Diplomacy. A sociological study of intertribal and international relations. London. Oxford University Press. Ejnar Munksgaard. Copenhagen. 1950. – 372 p.
70. Неволин К.А. Полное собрание сочинений. — Т.ІІ, Спб., 1857. — 513 c.
71. Казанский П., Учебник международного права публичного и гражданского. Одесса. Типо – литография Штаба Одесского Военного округа. 1904.– 534с.
72. Ейхельман О. Очерки из лекций по международному праву. Второе дополненное издание. Киев. Типография И.И.Чоколова. 1905. – 394 с.
73. Грабарь В.Э. Первоначальное значение римского термина jus gentium // «Ученые записки Тартуского государственного университета». Тарту. 1964. Вып. 148. – 42 с.
74. Міжнародне право. / Під заг. Ред. Лукашука І.І., Василенка В.А. К.: «Вища школа», 1971. – 378 с.
75. Камаровский Л. Международное право. // Энциклопедический словарь. Том XVIII – А. Издатели Брокгауз Ф.А. (Лейпциг), Ефрон И.А. (С. – Петербург). С. – Петербург. Типо – Литография И.А.Ефрона. 1896. – C. 915 - 922
76. Lauterpacht Н. International Law. Volume 2. The Law of Peace. Part I: International Law in General. Cambridge University Press. Cambridge. London. New York. Melbourne. 1975 – 590 p.
77. Nys Е. Les Origines du Droit International. Bruxelles: Alfred Castaigne. Paris: Thorn & Fils. 1984. – 414 р.
78. Фердросс А. Международное право. - М. Издательство иностранной литературы, 1959. - 652 с.
79. Fenwick С. International Law. Third edition. Revised and enlarged. New – York. Appleton – Century – Crofts, Inc. 1952. – 744 p.
80. Friedmann W. Legal Theory. London. Stevens & sons. Limited, 1949. – 470 p.
81. Schuler E. von. Die Kaškäer. Ein beitrag zur ethnographie des alten Kleinasien. Berlin. Walter de Gruyter & Co. 1965. – 198 s.
82. Corpus Juris Civilis academicum parisiense; in quo Justiniani Institutiones, Digesta, Sive Pandectae, Codex, Authenticae, Seu Novellae Constitutiones, et Edicta comprehenduntur; Praeterea Leonis et Aliorum Imperatorum Novellae Constitutiones, Canones Sanctorum Apostolorum, ac Feudorum Libri; HuicEditioni, cum optimus quibusque collatae, nove accesserunt, Sub Titulo Juris Antejustinianei. Opera et Cura C.M. Galliset curius parisiensibus advocati. Sexta Editio.Lutetiae Parisiorum Apud A. Cotelle, Bibliopolam, M DCCC LVI.–1281p.
83. Ассман Я. Египет: теология и благочестие ранней цивилизации. – М.: Прицельс, 1999. – 368 с.
84. Bentwich N. The Religious Foundations of Internationalism. A study in International relations through the ages. London. George Allen & Unwin Ltd. 1933. – 288 p.
85. Ziegler K.-H. Conclusion and publication of international treaties in Antiquity // Israel Law review. № 1-2. Vol. 29., 1995. — P. 233 - 249
86. Cornil Р. Le traite de Suppiluliuma et Shattiwaza. // Revue Internationale des Droits de l’Antiquite. 3’e Serie, Tome XLV. 1998. – P. 13 - 30
87. Le Fur L. La Theorie Du Droit Naturel depuis le XVII siecle et la doctrine moderne // Recueil Des Cours. Académie de Droit International. 1927. III. Librairie Hachette, Paris. 1928. – P. 263 - 442
88. Cooper J.S. Reconstructing History from Ancient Inscribtions: The Lagash – Umma Border Conflict Sources from the ancient Near East. Vol.2., F1. Malibu, CA, Undena Publications, 1983. – 61 p.
89. The Tell – El – Amarna tablets. In two volumes. Volume one. / Edited by S.A.Mercer. Toronto: The Macmillan Company of Canada Limited. At St.Martin’s House. 1939.- 489 p.
90. Лурье И.М. Очерки древнеегипетского права XVI – X веков до н.э. Памятники и исследования. Ленинград. Издательство Государственного Эрмитажа. 1960. – 355 с.
91. Институции Гая. Текст и перевод с введением и примечаниями. Изд. Ф.Дыдынского. Варшава. Типография К.Ковалевского. 1892. – 540 с.
92. Новгородцев П.И. Историческая школа юристов, ее происхождение и судьба. Опыт характеристики основ школы Савиньи в их последовательном развитии.— М., 1896. – 226 с.
93. Djuvara M. Le fondement de l’ordre juridique positif en droit international // Recueil des Cours. Académie de Droit International. 1938. II. Tome 64. Paris. Librairie du Recueil Sirey. P. 480 - 624
94. Hommes H.J. Major Trends in the history of legal philosophy. North – Holland Publishing Company. Amsterdam. New York. Oxford. 1979. – 380 р.
95. Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. М.: Наука, 1971. – 381 c.
96. Rostovtseff M. International relations in the ancient world. // The History and Nature of International Relations. / Ed. by E.Walsh. New York. The Macmillan Company. 1922. – P. 31 - 65
97. Viswanatha S.V. International Law in Ancient India. Longmans, Green & Co. 1925. – 214 p.
98. Redslob R. Histoire des Grandes Principes du Droit des Gens depuis l’ antiquité jusqua la veille de le grande guerre. Paris. Librairie Arthur Rousseau.1923.-600p.
99. Friedrich J. Staatvertrage des Hatti – Reiches in hethitischer sprache. Mitteilungen der Vorderasiatisch – Aegyptischen Gesellschaft (E.V.). Band 34, 1 Heft. Leipzig. J.C. Hinrichs’sche Buchhandlung. T. II. 1930. – 227 s.
100. Friedrich J. Staatvertrage des Hatti – Reiches in hethitischer sprache. Mitteilungen der Vorderasiatisch – Aegyptischen Gesellschaft (E.V.). 1926, 1. Leipzig. J.C. Hinrichs’sche Buchhandlung. T. I 1926. – 181 s.
101. Westbrook R. International Law in the Amarna age. // Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. / Ed. by R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press. 2000. – P.28 - 41
102. Neo – Assyrian Treaties and Loyalty Oaths. / Edited by S.Parpola and K.Watanabe. Helsinki University Press. 1988. – 133 p.
103. Гроций Г. О праве войны и мира. — М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956. — 868 c.
104. Даес Э. - И.А. Свобода личности в праве. Исследование по вопросу об обязанностях личности передобществом и ограничениях прав и свобод человека по статье 29 Всеобщей декларации прав человека. Центр по правам человека. Женева. Организация Обьединенных Наций. Нью – Йорк, 1993. – 254 с.
105. Реймон Арон. Мир і війна між націями. К.: MП “Юніверс”. 2000. – 688 с.
106. Suerbaum W. Vom antiken zum frühmittelalterlichen Staatsbegriff. Über Verwendung und Bedeutung von res publica, regnum, imperium und status von Cicero bis Jordanis, (Orbis antiquus Heft 16/17), XXVII. Münster. W. 1961 - 305 S.
107. Meier Ch. Introduction à l’ antropologie politique de l’antiquitée classique. Presses Universitaires de France. 1984. – 85 p.
108. Hasebroek J. Griechische Wirtschafts – und Geselleschaftsgeschichte biz zur Perserzeit. Hildesheim: Georg Olms, 1966. – 296 s.
109. Vinogfadoff P. Historical Types of International Law. // Bibliotheca Visseriana, t. I. Lugduni Batanorum Apud. E.J. Brill. 1923. - P. 3 – 70
110. Service E.R. Primitive Social Organization: An Evolutionary Perspective. N.Y.: Random House. 1971. – 221 p.
111. Sanders W., Webster D. Unilinealism, Multilinealism and the Evolution of Complex Societies // Social Anthropology: Beyond Subsistence and Dating. New York. 1978. – P. 249 - 302
112. Carneiro R.L. The Calusa and the Powahatan, Native Chiefdoms of North America // Reviews in Anthropology. Vol. 21. 1992. – P. 27 – 38
113. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы: Учебное пособие. М.: Юристъ. 1999. – 335 c.
114. Barnard A. History and Theory in Anthropology. Cambridge University Press. 2000. – 243 p.
115. Akalu A., Stjernquist P. To what Extent are Ethnographic Analogies useful for the Reconstruction of prehistoric exchange? // Trade and Exchange in Prehistory. Studies in Honour of Berta Stjernquist. / Edited by Hardh B., Larsson L., Olausson D., Petre R. Lund. 1988. – P.5 - 13
116. Phillipson C. The international Law and Custom in Ancient Greece and Rome. In two volumes. Volume 1. London. Macmillan and Co., Limited. 1911.- 419 p.
117. Cohen R., Westbrook R. Introduction: The Asmarna System. // Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. / Ed. by R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press. 2000. – P.1 - 12
118. Nagendra Singh. India and International Law ancient and medieval. Ram Nagar, New Delhi.S.Chand & Company (Pvt) Ltd. – 242 p.
119. Kitchen K.A. Suppiluliuma and the Amarna Pharaohs. A study in Relative Chronology. Liverpool University Press. 1962. – 62 p.
120. Shemuel Ahituv. Economic Factors in the Egyptian Conquest of Canaan. // Israel Exploration Journal. Vol. 28. Numbers 1 - 2. Jerusalem, Israel. 1978. – P.93 - 105
121. Shih – Tsai Chen. Equality of States in Ancient China. // American Journal of International Law. No. 4. Vol. 35. 1941. – P. 641 – 650
122. Ago R. The first international communities in the Mediterranean world // The British year book of international law. 1982. Oxford. At the Clarendon Press. 1983. – P. 213 - 232
123. Keshiro Iriye. The principles of international law in the light of Confucian doctrine. // Recueil des Cours. Académie de Droit International. 1967. – 1. A.W.Sijthoff, Leyde. 1968. – P. 5 - 59
124. Lorton D. The juridical terminology of international relations in Egyptian texts through Dyn. XVIII. The John Hopkins University Press. Baltimore and London. 1974. – 198 p.
125. Ллойд С. Археология Месопотамии. (От древнекаменного века до персидского завоевания). М., Главная редакция восточной литературы издательства “Наука”, 1984. – 280 с.
126. Redford D.B. Egypt, Canaan, and Israel in Ancient Times. Princeton University Press. Princeton, New Jersey. 1993. – 488 p.
127. Elias T.O. Africa and the Development of International Law. A.W.Sijthoff – Leiden. Oceana Publications Inc. – Dobbs Ferry, N.Y. 1972. – 261 p.
128. Hamid Zayed A. Egypt’s relations with the rest of Africa // General history of Africa II. Ancient civilizations of Africa. / Editor G. Mokhtar. Heinemann, California UNESCO. 1981. – P.136 - 152
129. Crawford H. Sumer and the Sumerians. Cambridge University Press. 1991. – 180 p.
130. Linerani M. The Great Powers’ Club. // Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. / Ed. by R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press. 2000. – P. 15 - 27
131. Schulman A.R. Diplomatic Marriage in the Egyptian New Kingdom. // Journal of Near Eastern Studies. Volume 38. January – October 1979. The University of Chicago Press. Chicago, Illinois. – P. 177 - 193
132. Broughton T.R.S. Continuity and Conflict in the Ancient Near East. XIII International congress of Historical Sciences. Moscow August 16 – 23, 1970. “Nauka” Publishing House. Central Department of Oriental Literature. Moscow. 1970. – 24 p.
133. Hillers D.R. Treaty – Curses and the Old Testament Prophets. Rome. Pontifical Biblical Institute. 1964. – 101 p.
134. Gaurier D. Le Droit, remède pour les barbares: la réception du droit dans la Chine ancienne. // Revue International des Droits de l’Antiquité. 3’e serie, Tome XLV. 1998. – P.31 - 60
135. Pramathanath Bandyopadhyay. International Law and Custom in Ancient India. Ramanand Vidya Bhawan. 1982. – 161 p.
136. Verdross A. Le Fondement du Droit International. Recueil des Cours. Académie de Droit International. 1927. I. Tome 16 de la Collection. Paris. Librairie Hachette.1928. – P. 250 - 323
137. Bederman D. International Law in Antiquity. Cambridge University Press. 2001. – 322 p.
138. Пухта Ф. Курс Римского гражданского права. Том І. Издание Ф.Н.Плевако. Москва. 1874. – 550 с.
139. Watson A. International law in archaic Rome. War and religion. The Johns Hopkins University Press. Baltimore and London. 2000. – 100 p.
140. McCarthy D.J. Treaty and Covenant. Rome. Pontifical Biblical Institute. 1963. – 220 p.
141. Ragionieri R. The Amarna Age. An International Society in the Making. // Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. / Ed. by R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press. 2000. – P. 42 - 53
142. M.W.A.P.Martin. Les vestiges d’un droit international dans l’ancienne Chine. // Revue de droit international et de Legislation comparee. Tome XIV.Bruxelles.Librairie C.Muquarett.1882. – P. 227 - 242
143. Розин В.М. Генезис права. М.: Издательский дом “Nota Bene”. 2001. – 208 с.
144. Oded B. Observations on the Israelite / Judaean exiles in Mesopotamia during the Eighth – Sixth Centuries BCE. // Immigration and Emigration within the Ancient Near East. Festschrift E.Lipinski. / K. Van Lerberghe, A. Schoors (eds.). Leuven. Uitgeverij Peeters en Departement Oriëntalistiek. 1995. – P. 205 - 212
145. Les documents épistolaires du palais de Mari. Tome I. Littératures anciennes du Proche – Orient - 16. Les Éditions du Cerf. Paris. 1997. – 654 p.
146. The Tell – El – Amarna tablets. In two volumes. Volume two. / Edited by S.A.Mercer. Toronto: The Macmillan Company of Canada Limited. At St.Martin’s House. 1939.- 908 p.
147. Kühne C., Otten H. Der Šaušgamuwa – Vertrag (Eine Untersuchung zu Sprache und Graphik). Studien zu den Boğazköy – Texten. Heft 16. Otto Harrassowitz. Wiesbaden. 1971. – 80 s.
148. Дьяконов И.М. Этнический и социальный факторы в истории Древнего мира (на материалах Шумера). К результатам ІХ Международной встречи ассириологов // Вестник древней истории. — № 2(84). —M.,1963. С.167-179.
149. India and the ancient world. History, trade and cultury before A.D. 650. / G. Pollet (ed.). Leuven. Department Orientalistiec. 1987. – 241 p.
150. Derett J. D. M. History of Indian Law (Dharnaśāstra). // Handbuch der Orientalistik. Zweite Abteilung. Indien. Dritter Band: Geschichte. Leiiden / Köln. E.J.Brill. 1973. – 39 р.
151. Frankfort H. The Birth of Civilization in the Near East. Bloomington. Indiana University Press. 1959. – 116 p.
152. Кацнельсон И.С. Характер войн и рабовладение в Египте при фараонах завоевателях ХVIII-ХХ династий // Вестник древней истории.—№ 3(37). — М., 1951. — С. 40 - 54
153. Historical Records of Ramses III. The Texts in Medinet Habu Volumes I and II. Translated with explanatory notes by W.Edgerton and J.Wilson. The University of Chicago Press. Chicago. Illinois. 1936. – 158 p.
154. Artzi P. The influence of political marriages on the international relations of the Amarna age. // La Femme dans le Proche – Orient Antique Compte Rendu de la XXXIIIe Rencontre Assyriologique Internationale (Paris, 7 – 10 juillet 1986). Paris. Editions Recherche sur les Civilisations. 1987. - P. 23 - 26
155. Pestman P.W. Marriage and Matrimonial Property in Ancient Egypt. A contribution to establishing the legal position of the woman. Lugdunum Batavorum. E.J.Brill. 1961. – 232p.
156. W.Murnane. Ancient Egyptian Corregencies. // Studies in Ancient Oriental Civilization. № 40. The Oriental Institute of the University of Chicago. The Oriental Institute. Chicago. Illinois. 1977. – 272 p.
157. Dickinson E. The equality of states in international law. Cambridge. Harvard University press. 1920. – 424 p.
158. Koroseč, V. Hethitische Staatsvertrage – ein Beitrag zu ihrer juristischen Wertung. Leipziger rechtswissenschaftliche Studien 60. Leipzig: Verlag von Theodor Weicher, 1931. - 116 s.
159. К.А.Манукян. Принцип равноправия государств в международном праве. Ереван: Издательство Ереванского университета. 1975. – 201 с.
160. Мартиненко П.Ф. Функції джерел права: внесок в теорію правової політики. // Вісник Київського Університету. Суспільно – політичні науки. Випуск 6. Київ: “Либідь”, 1992. – C. 3 – 16
161. Götze A. Madduwattaš. // Hethitische Texte. Heft III. Leipzig / J.C. Hinrichs’sche Buchhandlung. 1928. – 178 s.
162. Götze A. Die Annalen des Muršiliš. // Hethitische Texte. Heft IV. Leipzig / J.C. Hinrichs’sche Buchhandlung. 1933. – 275 s.
163. Karavites P. Promise – giving and treaty – making. Homer and the ancient Near East. E.J.Brill. Leiden, New York, Köln. 1992. – 215 p.
164. Wiseman D.J. “Is it peace?” – Covenant and Diplomacy. // Vetus Testamentum. Volume XXXII. Leiden. E.J.Brill. 1982. – P. 311 – 326
165. Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве. М.: “Наука”, 1988. – 191 с.
166. Минасян Н.М. Источники современного международного права. Ростов на Дону: Издательство Ростовского университета, 1960. – 152 с.
167. Eidem J. An old Assyrian Treaty from Tell Leilan. // Marchands, Diplomates et Empereurs. Études sur la Civilisation Mésopotamienne Offertes à Paul Garelli. Textes réunis par Chaprin D., Joannés F. Éditions Recherche sur les Civilisations. Paris. 1991. – P. 185 - 191
168. Edmondson J. Instrumenta Imperii: Law and Imperialism in Republican Rome. // Law, Politics and Society in the Ancient Mediterranean World. / Edited by Halpern B., Hobson D.W. Sheffield Academic Press. 1993. – P. 156-192
169. E.Sollberger. The so – called treaty between Ebla and “Ashur”. // Studi Eblaiti. III / 9 – 10. 1980. Universita Degli Studi di Roma. – P. 129 - 155
170. DeganV.D. Sourсes of International Law. Martinus Nijhoff Publishers.The Hague / Boston / London. 1997. – 564 p.
171. Мишулин А.В. Идеи права в междуэллинских отношениях // Вестник Древней Истории. № 2 (16). Москва – Ленинград,1946. – С. 51 – 65
172. Межгосу