Права біженців у контексті фрагментації міжнародного права




  • скачать файл:
  • Назва:
  • Права біженців у контексті фрагментації міжнародного права
  • Кількість сторінок:
  • 236
  • ВНЗ:
  • ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В. М. КОРЕЦЬКОГО
  • Рік захисту:
  • 2009
  • Короткий опис:
  • ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 3
    ВСТУП 5
    Розділ 1. ЯВИЩЕ ФРАГМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 14
    1.1. Поняття фрагментації міжнародного права 14
    1.2. Теоретичні підходи до фрагментації міжнародного права 35
    1.3. Особливості фрагментації міжнародного права у сфері прав людини 66
    Висновки до Розділу 1 94
    Розділ 2. ОКРЕМІ ВИПАДКИ ФРАГМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У СФЕРІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ БІЖЕНЦІВ 97
    2.1. Місце інституту захисту прав біженців у системі міжнародно-правового захисту прав людини 97
    2.2. Співвідношення інституту захисту прав біженців з міжнародно-правовим захистом окремих категорій осіб 119
    2.3. Співвідношення інституту захисту прав біженців з міжнародно-правовим забезпеченням прав людини в окремих ситуаціях 142
    Висновки до Розділу 2 162
    Розділ 3. ВПЛИВ ФРАГМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НА НАЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВУ ІМПЛЕМЕНТАЦІЮ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ДЕРЖАВ ЩОДО ПРАВ БІЖЕНЦІВ 165
    3.1. Структура міжнародно-правових зобов’язань держави у сфері прав біженців 165
    3.2. Законодавство України у світлі її міжнародних зобов’язань у сфері прав біженців 178
    Висновки до Розділу 3 201
    ВИСНОВКИ 204
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 209



    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Сучасний стан міжнародного права визначається як об’єктивними процесами розвитку міжнародних відносин, зокрема зростанням регіональної та загальносвітової взаємозалежності, набуттям індивідами більшої самостійності на міжнародній арені тощо, так і пов’язаними з ними суто юридичними явищами – розширенням та диверсифікацією предмету міжнародно-правового регулювання, вдосконаленням міжнародно-правового захисту прав людини, зміцненням регіональних та функціональних міжнародно-правових режимів. Найбільшого прогресу міжнародне право в останні роки досягло у вирішенні проблем економіки, розвитку, прав людини, навколишнього середовища, протидії злочинності, безпеки. Проте становлення права міжнародної торгівлі, міжнародного права захисту прав людини, міжнародного екологічного права, міжнародного кримінального права, права міжнародної безпеки, європейського права тощо як відокремлених правових режимів поставило питання про небезпеку втрати єдності системи міжнародного права у зв’язку з його фрагментацією (тобто розпаданням цілого на частини). Негативні наслідки фрагментації вбачаються у тому, що вона може призводити до конфліктів усередині системи міжнародного права, зокрема між нормами та режимами, тлумаченням і застосуванням тих самих норм у різних ситуаціях, що, зрештою, створює небезпеку для цілісності системи міжнародного права та єдності міжнародного правопорядку. Саме тому питання фрагментації стало предметом ретельного обговорення на рівні держав і фахівців з міжнародного права, а у 2002 р. було включено до порядку денного Комісії міжнародного права (далі – КМП) Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН).
    Однією зі сфер, у яких явище фрагментації міжнародного права виражено найяскравіше, є міжнародний захист прав окремих категорій осіб, зокрема такої вразливої та численної, як біженці. Окрім спеціалізованого режиму міжнародно-правового захисту прав біженців, утвореного Конвенцією про статус біженців 1951 р., до них застосовуються й інші норми міжнародного права захисту прав людини, а також, в умовах збройних конфліктів, міжнародного гуманітарного права. Така диверсифікація напрямів забезпечення прав біженців ускладнює структуру міжнародно-правових зобов’язань окремих держав у цій сфері. Лише правильне розуміння співвідношення та взаємодії цих правових режимів може забезпечити належний рівень захисту прав біженців та виконання державами вимог міжнародного права. У свою чергу, його неможливо досягти без розуміння суті та змісту процесу фрагментації міжнародного права, зокрема у сфері прав людини.
    Стан дослідження теми дисертації. Питання фрагментації міжнародного права привертає в останні роки увагу великої кількості юристів-міжнародників, переважно західних, зокрема М. Коскенніемі, П.-М. Дюпуї, Б. Зімми, Д. Пулковскі, Л. Шопітона, П. Лейно, І.-Л. Комтуа-Дінель, Г. Хафнера, А.-Ш. Мартіно, Дж. Паувеліна, К. Велленса, П. Лейно, Е. Жуанне, Ж. Абі-Сааба, А. Л. Паулюса, У. В. Берка-Уайта, П. С. Рао, П. Запатеро, А. Фішера-Лескано, Г. Тойбнера, В. Т. Уорстера, Р. А. Колодкіна. Теоретичні засади цієї проблематики знаходимо у працях Л. А. Алексідзе, В. Г. Буткевича, В. А. Василенка, В. Н. Денисова, В. І. Євінтова, А. Кассезе, В. О. Карташкіна, Ю. М. Колосова, І. І. Лукашука, В. В. Мицика, А. П. Мовчана, Г. І. Тункіна, Д. І. Фельдмана, М. Н. Шоу та інших. Серед основних дослідників проблематики міжнародно-правового захисту прав біженців слід назвати таких науковців, як Г. С. Гудвін-Гілл, Дж. Макадам, Дж. Хетеуей, Ж. Аллен, Дж. Роджер, Г. Гілберт, Д. Вайссбродт, І. Хортрайтер, О. Казановас, Н. Лі, К. Хейлбронер, Т. Кунан, Б.С. Чімні, Ю. Путцер, В. Таргонскене, Й. Дінстайн, М. В. Буроменський, С. Жакме, Р. Бретт, І. Лестер, Л. Н. Галенська, В. І. Потапов, Д. В. Іванов, С. Б. Чехович, О. А. Малиновська, О. А. Гончаренко, Ю. Ф. Гаврушко, М. Ю. Черкес та інших.
    Разом з тим, до цього часу питання впливу процесу фрагментації міжнародного права на захист прав біженців не ставало предметом спеціального дослідження ні в українській, ні в зарубіжній науці міжнародного права.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а саме теми «Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України», що здійснюється в рамках розробки проблеми «Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика» (номер державної реєстрації 0100U000800).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження сучасного стану міжнародно-правового захисту прав біженців у контексті процесів фрагментації міжнародного права та впливу цих процесів на національно-правову імплементацію відповідних зобов’язань держав, зокрема України.
    Для досягнення вказаної мети автором були поставлені такі завдання:
    - визначити причини, характерні риси та зміст процесу фрагментації міжнародного права, поняття та зміст спеціальних (автономних, самодостатніх, функціональних, цільових) міжнародно-правових режимів, уточнити використання відповідної юридичної термінології;
    - оцінити вплив явища фрагментації на систему міжнародного права та шляхи подолання його негативних наслідків, зокрема з’ясувати способи уникнення та шляхи вирішення конфліктів між нормами міжнародного права;
    - встановити місце комплексу міжнародно-правових норм, присвячених захисту прав людини, у системі міжнародного права та характер їхньої взаємодії із загальним міжнародним правом та окремими міжнародно-правовими режимами;
    - визначити співвідношення інституту міжнародно-правового захисту прав біженців з іншими міжнародно-правовими режимами, присвяченими захисту прав людини;
    - з’ясувати роль принципу відмови від примусової репатріації (non-refoulement) у міжнародно-правовому захисті прав біженців та шукачів притулку;
    - визначити особливості міжнародно-правового захисту прав окремих категорій біженців (жінок, дітей та родин), а також співвідношення інституту захисту прав біженців з міжнародно-правовим забезпеченням прав людини в окремих ситуаціях (надзвичайний стан, збройні конфлікти, стихійні та антропогенні лиха);
    - дослідити наявність підстав вести мову про фрагментацію міжнародно-правового захисту прав біженців та, за позитивної відповіді, визначити характер такої фрагментації;
    - сформулювати структуру міжнародно-правових зобов’язань держави у сфері захисту біженців та проаналізувати законодавство України у світлі її міжнародних зобов’язань у сфері прав біженців.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку з процесами фрагментації міжнародного права, виникненням у його складі спеціальних режимів, перш за все у сфері захисту прав біженців.
    Предметом дисертаційного дослідження є аналіз норм міжнародного права (універсальних, регіональних і локальних), національного законодавства, міжнародної та національної судової практики.
    Методологічні та науково-теоретичні основи дослідження. Мета і завдання дисертації зумовили використання нормативного, порівняльного, історичного та аналітичного методів дослідження, а також звернення до категорій загального та особливого, абстрактного і конкретного тощо. Так, нормативний метод використано для розкриття змісту універсальних, регіональних та локальних норм міжнародного права, що регулюють захист біженців; порівняльний метод використано при визначенні особливостей захисту біженців та інших категорій осіб у різних галузях міжнародного права; історичний метод використовувався для дослідження становлення та еволюції концепцій фрагментації міжнародного права та захисту прав біженців; аналітичний метод використано для розкриття властивостей системи міжнародного права та міжнародного права захисту прав біженців. Важливу роль у роботі відіграє звернення до категорій загального та особливого, що дозволило визначити співвідношення загального міжнародного права та окремих міжнародно-правових режимів, міжнародного права захисту біженців та міжнародного права захисту прав людини.
    Наукова новизна одержаних результатів характеризується тим, що ця дисертація є першим у науці міжнародного права монографічним дослідженням, присвяченим аналізу захисту прав біженців у міжнародному та національному праві у контексті сучасних процесів фрагментації міжнародного права.
    Основні наукові положення дослідження, які виносяться на захист як особистий внесок дисертанта, полягають у такому:
    Вперше:
    - доведено, що режим міжнародного захисту прав людини не є повністю самодостатнім та ізольованим від загального міжнародного права та решти міжнародно-правових режимів з огляду на: 1) характер співвідношення міжнародного права захисту прав людини з іншими галузями міжнародного права (перш за все з міжнародним гуманітарним правом); 2) можливість домагатися додержання норм або відновлення прав поза межами інституційного механізму, створеного цим режимом; 3) зв’язок принципу поваги прав і основних свобод людини з іншими основними принципами міжнародного права; 4) вплив міжнародного права захисту прав людини на розвиток інших міжнародно-правових режимів;
    - встановлено, що подолання негативних наслідків фрагментації для захисту окремих категорій біженців (жінки, діти, родини) та міжнародно-правового забезпечення прав людини в окремих ситуаціях (надзвичайний стан, збройні конфлікти, стихійні та антропогенні лиха) можливе завдяки тому, що всі відповідні галузі та інститути міжнародного права (міжнародне право захисту прав людини, міжнародне гуманітарне право, міжнародне право захисту біженців) мають спільну мету – максимальний захист основоположних прав людини за будь-яких обставин, що уможливлює одночасну (кумулятивну) дію цих правових режимів, а також дозволяє суб’єкту правозастосування обирати більш сприятливий із них;
    - показано, що фрагментований характер сукупності норм, які регулюють становище біженців у міжнародному праві, позначається на структурі зобов’язань кожної держави у сфері захисту прав біженців, ускладнюючи організаційно- та нормативно-правові заходи щодо їх імплементації, на підставі чого цю структуру запропоновано розглядати за просторовою сферою дії норм, у яких ці зобов’язання закріплені, – універсальний, регіональний і партикулярний рівні, виділяючи на кожному рівні норми за предметом правового регулювання;
    - виявлено недоліки законодавства України щодо захисту прав біженців, які стосуються передусім порушення принципу non-refoulement та неналежного забезпечення права біженців на працю, у зв’язку з чим запропоновано відповідні шляхи вдосконалення українського законодавства.
    Дістало подальший розвиток:
    - поняття фрагментації міжнародного права, яку пропонується визначати як явище, що характеризується появою та розвитком відокремлених регіональних і функціональних міжнародно-правових режимів, спричинене проліферацією міжнародно-правових норм та інститутів, поширенням міжнародно-правового регулювання на ті сфери відносин, які раніше не вважалися придатними для нього, створенням міжнародних судових та інших установ, що застосовують і тлумачать норми міжнародного права лише у межах окремого режиму;
    - положення про те, що найбільш характерною ознакою фрагментації міжнародного права слід вважати появу спеціальних міжнародно-правових режимів, що стосуються окремих питань та мають особливі механізми свого створення, зміни, тлумачення, застосування та дотримання та співвідносяться із загальним міжнародним правом відповідно до принципу lex specialis derogat legi generali; з огляду на це, саме термін «спеціальний міжнародно-правовий режим» слід обрати з-поміж низки синонімічних назв, які використовуються у сучасній доктрині (автономний, самодостатній, функціональний, цільовий тощо);
    - визначення принципу заборони дискримінації як головного галузевого принципу міжнародного права захисту прав людини;
    - теза про те, що особливий характер зобов’язань у сфері міжнародного захисту прав людини зумовлений обмеженням можливостей формулювати застереження та заперечення проти застережень до міжнародних договорів щодо прав людини, обмеженням застосування принципу взаємності щодо зобов’язань у сфері прав людини, специфічними підходами до тлумачення норм, які стосуються захисту прав людини, сформованими практикою спеціалізованих міжнародних судових установ, наявністю спеціального (галузевого) режиму міжнародно-правової відповідальності держав.
    Удосконалено:
    - характеристику негативного аспекту фрагментації міжнародного права, що полягає у виникненні внутрішньосистемних нормативних і юрисдикційних конфліктів, які можуть ставити під сумнів цілісність системи міжнародного права, основними способами подолання якого є: застосування загальних для всіх правових систем правил юридичної техніки, зокрема таких, як перевага спеціальної норми над загальною, наступної – над попередньою; відстеження державами діяльності міжнародних органів, що застосовують і тлумачать міжнародне право; ознайомлення міжнародних органів із діяльністю один одного; створення механізмів, що забезпечують гармонізацію діяльності міжнародних інституцій; включення до міжнародних договорів положень, які ясно вказують на їхнє співвідношення з іншими міжнародно-правовими нормами у сфері, що ними регулюється;
    - тезу про те, що міжнародне право захисту прав біженців доцільно розглядати як інститут у складі галузі міжнародного права захисту прав людини, який має ряд особливостей щодо співвідношення та взаємодії із рештою норм цієї галузі, зокрема: 1) саме порушення прав людини, насамперед принципу заборони дискримінації, є причиною потоків біженців; 2) необхідною умовою добровільного повернення біженців до країн свого походження є відновлення поваги й додержання всіх категорій прав людини; 3) біженці нарівні з іншими людьми користуються можливостями міжнародного механізму контролю за додержанням міжнародних угод у сфері захисту прав людини; 4) право притулку та принцип відмови від примусової репатріації (non-refoulement) складають основу міжнародно-правового статусу біженців та є фундаментом для забезпечення їх прав, причому принцип non-refoulement характерний і для інституту захисту прав біженців, і для міжнародного права захисту прав людини в цілому, і для міжнародного гуманітарного права, завдяки чому їхні норми щодо цього принципу є взаємодоповнюючими.
    Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона є певним внеском у розвиток вітчизняної науки міжнародного права, а її результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень системи міжнародного права та її фрагментації, міжнародного захисту прав людини та прав біженців.
    Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при підготовці нормативно-правових актів з питань захисту прав біженців. Крім цього, положення та висновки дослідження можуть бути використані для підготовки відповідних курсів лекцій з міжнародного права, зокрема, з нормативних навчальних дисциплін «Міжнародне публічне право», «Теорія і практика міжнародного права», «Міжнародне гуманітарне право», а також спецкурсів «Міжнародне право захисту прав людини» та «Міжнародно-правовий захист прав біженців».
    Особистий внесок здобувача. Всі результати цієї роботи, сформульовані в ній висновки, положення та рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались у відділі міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також на таких 12 наукових конференціях та семінарах: V Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (1–4 березня 2007 р., м. Київ, тези опубліковано), IV Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (14–15 березня 2008 р., м. Луцьк, тези опубліковано), VІ Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (21 березня 2008 р., м. Київ), Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання» (3–4 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано), XV Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов» (8–11 квітня 2008 р., м. Москва, тези опубліковано), Семінар з методології викладання міжнародного гуманітарного права для викладачів вищих навчальних закладів України, Білорусі та Молдови (17–19 вересня 2008 р., м. Одеса), Науково-практична конференція «Верховенство права на міжнародному та національному рінях» (9–10 жовтня 2008 р., м. Київ), Конференція молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (23 жовтня 2008 р., м. Київ), Перший науково-практичний семінар з міжнародного гуманітарного права для експертів країн СНД (2–5 грудня 2008 р., м. Ташкент), XVІІ Міжнародна наукова конференція студентів і молодих учених «Наука і вища освіта» (9–10 квітня 2009 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано), Конференція молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (22 жовтня 2009 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція «П’яті Прибузькі юридичні читання» (27–28 листопада 2009 р., м. Миколаїв, тези опубліковано).
    Публікації. Основні результати і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладені у шести статтях, зокрема у п’яти наукових публікаціях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України (4 статті – одноособові, 1 – у співавторстві, причому особистий внесок дисертанта полягає в опрацюванні основних теоретичних положень і висновків, викладених у цій статті), а також у матеріалах науково-практичних конференцій та семінарів.
    Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження. Дисертаційна робота складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 251 найменування.
    Загальний обсяг роботи – 236 сторінок, з них 208 сторінок основного тексту та 28 сторінок – список використаних джерел.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    1. Фрагментацію міжнародного права можна визначити як явище, що характеризується появою та розвитком відокремлених регіональних і функціональних міжнародно-правових режимів, спричинене проліферацією міжнародно-правових норм та інститутів, поширенням міжнародно-правового регулювання на ті сфери відносин, які раніше не вважалися придатними для нього, створенням міжнародних судових та інших установ, що застосовують і тлумачать норми міжнародного права лише у межах окремого режиму. До фрагментації міжнародного права призвели події кінця ХХ – початку ХХІ ст., зокрема розширення предметної сфери регулювання міжнародного права, посилення взаємозалежності держав, набуття індивідами більшої самостійності на міжнародній арені. Негативний аспект фрагментації міжнародного права полягає у виникненні внутрішньосистемних нормативних і юрисдикційних конфліктів, які можуть ставити під сумнів цілісність системи міжнародного права.
    2. Найбільш характерною ознакою фрагментації міжнародного права слід вважати появу груп норм, що стосуються окремих питань та мають особливі механізми свого створення, змін, тлумачення, застосування та дотримання. Такі міжнародно-правові режими доцільно називати спеціальними, оскільки відповідні групи норм і принципів співвідносяться із загальним міжнародним правом відповідно до принципу lex specialis derogat legi generali.
    3. У сучасній доктрині міжнародного права сприйняття його фрагментації залежить від характеру розуміння конкретним дослідником міжнародного права в цілому. Так, розуміння міжнародного права як єдиної системи та цілісного правопорядку (універсалістський або конституціональний підхід) до цього часу не сприймається тими науковцями, які вбачають у ньому лише сукупність неміцно пов’язаних між собою підсистем (партикуляристський або плюралістичний підхід). При цьому прихильники першої (універсалісти) обирають як відправну точку загальне міжнародне право та, як правило, взагалі заперечують існування самодостатніх режимів, підкреслюючи небезпеку, яку несе в собі фрагментація. Прихильники другої точки зору (партикуляристи) схильні застосовувати методи соціологічного аналізу певних характеристик окремих режимів. На їхню думку, спеціальні режими є самодостатніми, а фрагментація є явищем природним і навіть корисним.
    4. Основними способами подолання негативних наслідків процесу фрагментації є такі: застосування загальних для всіх правових систем правил юридичної техніки, зокрема таких, як перевага спеціальної норми над загальною, наступної – над попередньою; відстеження державами діяльності міжнародних органів, що застосовують і тлумачать міжнародне право; ознайомлення міжнародних органів із діяльністю один одного; створення механізмів, що забезпечують гармонізацію діяльності міжнародних інституцій; включення до міжнародних договорів положень, які ясно вказують на їхнє співвідношення з іншими міжнародно-правовими нормами у сфері, що ними регулюється.
    5. Міжнародне право захисту прав людини є окремою галуззю міжнародного права, головним галузевим принципом якої є принцип заборони дискримінації. Режим міжнародно-правового захисту прав людини має особливості, зумовлені процесами гуманізації міжнародного права в цілому та зростанням значення цінностей, що лежать в основі цієї галузі, для всього міжнародного співтовариства. Саме тому деякі з зобов’язань у сфері прав мають характер jus cogens та/або erga omnes. Особливий характер зобов’язань у сфері міжнародного захисту прав людини зумовлений обмеженням можливостей формулювати застереження та заперечення проти застережень до міжнародних договорів щодо прав людини, обмеженням застосування принципу взаємності щодо зобов’язань у сфері прав людини, специфічними правилами тлумачення норм, які стосуються захисту прав людини, сформованими практикою спеціалізованих міжнародних судових установ, наявністю спеціального (галузевого) режиму міжнародно-правової відповідальності держав. Для міжнародного права захисту прав людини, яке є виміром існування міжнародного права, властиві процеси фрагментації, характерні для міжнародного права в цілому. Серед них найбільш яскраво проявляються проліферація норм міжнародного права, міжнародних судових інституцій та процедур міжнародного захисту прав людини, а також його регіоналізація та спеціалізація.
    6. Немає достатніх підстав вважати режим міжнародного захисту прав людини повністю самодостатнім та ізольованим від загального міжнародного права та решти міжнародно-правових режимів з огляду на характер співвідношення міжнародного права захисту прав людини з іншими галузями міжнародного права (перш за все з міжнародним гуманітарним правом); можливість домагатися додержання норм або відновлення прав поза межами інституційного механізму, створеного цим режимом; зв’язок принципу поваги прав і основних свобод людини з іншими основними принципами міжнародного права; вплив міжнародного права захисту прав людини на розвиток інших міжнародно-правових режимів.
    7. Міжнародне право захисту прав біженців доцільно розглядати як інститут у складі галузі міжнародного права захисту прав людини, що має ряд особливостей щодо співвідношення та взаємодії із рештою норм цієї галузі, зокрема: 1) саме порушення прав людини, насамперед принципу заборони дискримінації, є причиною потоків біженців; 2) необхідною умовою добровільного повернення біженців до країн свого походження є відновлення поваги й додержання всіх категорій прав людини; 3) біженці нарівні з іншими людьми користуються можливостями міжнародного механізму контролю за додержанням міжнародних угод у сфері захисту прав людини; 4) право притулку та принцип відмови від примусової репатріації (non-refoulement) складають основу міжнародно-правового статусу біженців та є фундаментом для забезпечення їх прав, причому принцип non-refoulement характерний і для інституту захисту прав біженців, і для міжнародного права захисту прав людини в цілому, і для міжнародного гуманітарного права, завдяки чому їхні норми щодо цього принципу є взаємодоповнюючими.
    8. Наявні підстави вести мову про фрагментацію сукупності норм, які регулюють питання міжнародно-правового захисту прав окремих категорій біженців (жінок, дітей та родин), а також стосуються міжнародно-правового забезпечення прав біженців в окремих ситуаціях (надзвичайний стан, збройні конфлікти, стихійні та антропогенні лиха). Відповідні норми належать до міжнародного гуманітарного права, міжнародного права захисту біженців та міжнародного захисту прав людини. Однак подолання негативних наслідків фрагментації для захисту окремих категорій біженців та міжнародно-правового забезпечення прав людини в окремих ситуаціях можливе завдяки тому, що всі відповідні галузі та інститути міжнародного права мають спільну мету – максимальний захист основоположних прав людини за будь-яких обставин, що уможливлює одночасну (кумулятивну) дію цих правових режимів, а також дозволяє суб’єкту правозастосування обирати більш сприятливий із них.
    9. Фрагментований характер сукупності норм, які регулюють становище біженців у міжнародному праві, позначається на структурі зобов’язань кожної держави у сфері захисту прав біженців, ускладнюючи організаційно- та нормативно-правові заходи щодо їх імплементації. Цю структуру пропонується розглядати за просторовою сферою дії норм, у яких ці зобов’язання закріплені, – універсальний, регіональний і партикулярний рівні, виділяючи на кожному рівні норми за предметом правового регулювання.
    10. Законодавство України щодо захисту прав біженців в основному сформоване і в цілому відповідає міжнародно-правовим стандартам у цій сфері. Більш того, положення щодо захисту біженців, закріплені в національному праві, є певною мірою ширшими, ніж зобов’язання за міжнародним правом. Однак українське законодавство у сфері захисту прав біженців має ряд недоліків, а саме: 1) недостатність законодавчого врегулювання проблеми притулку в Україні; 2) невідповідність міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері захисту прав біженців (передусім, принципу non-refoulement) Наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 519 від 14 липня 2009 р. «Про затвердження Порядку проведення вибіркового контролю за наявністю в іноземців та осіб без громадянства достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні»; 3) відсутність єдності в розумінні та застосуванні понять «іммігрант», «емігрант», «шукач притулку», «нелегальний мігрант», «вимушений переселенець», «тимчасовий захист біженців»; 4) неврегульованість питання про правовий статус в Україні тих осіб, яким надано статус біженця в інших державах; 5) відсутність законодавчого врегулювання проблеми додаткового (гуманітарного) захисту осіб, які не підпадають під ознаки біженця, передбачені Конвенцією про статус біженців і Законом України «Про біженців», але також потребують захисту; 6) неврахування положень статті 17 Конвенції про статус біженців («Робота за наймом») та статті 20 Закону України «Про біженців», яка проголошує, що біженці мають рівні з громадянами України права на працю, в Законі України «Про зайнятість населення» та в Постанові КМ № 322 від 8 квітня 2009 р. «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства».
    11. Найбільш ефективними шляхами вдосконалення українського законодавства у сфері захисту прав біженців видаються: 1) прийняття закону про притулок в Україні, який би комплексно врегулював усі правовідносини, пов’язані з притулком; 2) розробка та затвердження парламентом державної міграційної програми; 3) законодавче вирішення питання про правовий статус в Україні осіб, яким надано статус біженця в інших державах; 4) врегулювання проблеми додаткового статусу та гуманітарного захисту осіб, які не підпадають під ознаки біженця, передбачені Конвенцією про статус біженців і Законом України «Про біженців», але також потребують захисту; 5) доповнення Закону України «Про зайнятість населення» (у першу чергу, статті 8) положенням про те, що біженці мають рівні з громадянами України права на працю; 6) непоширення на біженців дії Постанови КМ № 322 від 8 квітня 2009 р. «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства»; 7) врегулювання порядку реалізації права на тимчасове працевлаштування, яким відповідно до статті 18 Закону України «Про біженців» користується особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця; 8) виключення осіб, які бажають одержати статус біженця або притулок в Україні, з-під дії Наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 519 від 14 липня 2009 р. «Про затвердження Порядку проведення вибіркового контролю за наявністю в іноземців та осіб без громадянства достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні»; 9) постійна робота над аналізом і забезпеченням узгодженості норм українського законодавства, що регулює різні аспекти суспільних відносин, із законодавством про біженців.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Фрагментация международного права: трудности, обусловленные диверсификацией и расширением сферы охвата международного права / Организация Объединенных Наций // Доклад Комиссии международного права: пятьдесят восьмая сессия (1 мая – 9 июня и 3 июля – 11 августа 2006 года). – Нью-Йорк, 2006. – С. 405–427.
    2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
    3. Dupuy P. M. A Doctrinal Debate in the Globalisation Era: On the “Fragmentation” of International Law [Електронний ресурс] / Pierre-Marie Dupuy // European Journal of Legal Studies. – 2007. – No. 1. – Режим доступу до статті : http://www.ejls.eu/download.php?file=./issues/2007-04/dupuyUK.pdf.
    4. Hafner G. Pros and Cons Ensuing from Fragmentation of International Law / Gerhard Hafner // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 25. – P. 849–863.
    5. Koskenniemi M. The Fate of Public International Law: Constitutional Utopia or Fragmentation [Електронний ресурс] / Martti Koskenniemi // Chorley Lecture (7 June 2006) – London : London School of Economics, 2006. – Режим доступу до тексту : http://www.helsinki.fi/eci/Publications/MKChorley%20Text-06a.pdf.
    6. Fischer-Lescano A. Regime-Collisions: The Vain Search for Legal Unity in the Fragmentation of Global Law / Andreas Fischer-Lescano, Gunther Teubner // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 25. – P. 999–1046.
    7. Колодкин Р. А. Фрагментация международного права / Р. А. Колодкин // Московский журнал международного права. – 2005. – № 2. – С. 38–61.
    8. Martineau A.-Ch. La fragmentation du droit international: un renouvellement répété de la pensée? [Електронний ресурс] / Anne-Charlotte Martineau. – Paris, 2006. – 14 p. – Режим доступу до тексту : www.esil-sedi.eu/english/Paris_Agora_Papers/Martineau.PDF.
    9. Report of the International Law Commission on the Work of its Fifty-third Session (23 April – 1 June and 2 July – 10 August 2001) / United Nations // Yearbook of the International Law Commission. – 2001. – Vol. II, Part 2. – P. 1–208.
    10. Pauwelyn J. Fragmentation of International Law [Електронний ресурс] / Joost Pauwelyn. – 21 p. – Режим доступу до тексту : www.law.duke.edu/fac/pauwelyn/pdf/fragmentation_of_international_law.pdf.
    11. Broude T. Fragmentation(s) of International Law: On Normative Integration as Authority Allocation [Електронний ресурс] / Tomer Broude. – 31 p. – Режим доступу до тексту : www.luc.edu/law/activities/publications/ilrsymposium/2008sym/broude_normative_integ_paper.pdf.
    12. Koskenniemi M. What Is International Law For? // International Law : [Ed. by M. D. Evans] / Martti Koskenniemi. – Oxford : Oxford University Press, 2003. – 896 p. – P.89–114.
    13. Military and Paramilitary Activities in and against Nicaragua (Nicaragua v. United States of America). Merits. Judgment of 27 June 1986 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 1986. – P. 14–150.
    14. Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia and Herzegovina v. Serbia and Montenegro). Judgment of 26 February 2007 [Електронний ресурс] / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 2007. – 175 p. – Режим доступу до тексту : http://www.icj-cij.org/docket/files/91/13685.pdf.
    15. Prosecutor v. Duško Tadić, Case No. IT-94-1 "Prijedor", Judgement of 7 May 1997 [Електронний ресурс] / International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of Former Yugoslavia since 1991 (Trial Chamber I). – The Hague, 1997. – 304 p. – Режим доступу до тексту: http://www.icty.org/x/cases/tadic/tjug/en/tad-tsj70507JT2-e.pdf.
    16. European Communities – Measures concerning meat and meat products (hormones), Appellate Body Report circulated 16 January 1998 [Електронний ресурс] / World Trade Organization Appellate Body. –1998. – Режим доступу до тексту: http://www.wto.org/english/tratop_e/sps_e/sps_agreement_cbt_e/c5s3p1_e.htm.
    17. Legality of the Threat or Use of Nuclear Weapons. Advisory opinion of 8 July 1996 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 1996. – P. 226–267.
    18. Charney J. I. Is International Law Threatened by Multiple Regimes / Jonathan I. Charney. – Leiden/Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 1998. – 382 p.
    19. Case Concerning the Vienna Convention on Consular Relations (Paraguay v. United States of America). Provisional measures, Order of 9 April 1998 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 1998. – P. 248–258.
    20. LaGrand Case (Germany v. United States of America). Provisional Measures, Order of 3 March 1999 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 1999. – P. 9–17.
    21. Koskenniemi M. Fragmentation of International Law? Postmodern Anxieties / Martti Koskenniemi, Päivi Leino // Leiden Journal of International Law. – 2002. – No. 15. – P. 553-579.
    22. Oellers-Frahm K. Multiplication of International Courts and Tribunals and Conflicting Jurisdiction – Problems and Possible Solutions / Karin Oellers-Frahm // Max Planck Yearbook of United Nations Law. – 2001. – Vol. 5. – P. 67–104.
    23. Jouannet E. L’influence des principes généraux face aux phénomènes de fragmentation du droit international contemporain [Електронний ресурс] / Emmanuelle Jouannet. –27 p. – Режим доступу до тексту : http://cerdin.univ-paris1.fr/IMG/pdf/PG_et_fragmentation-version_CERDIN.pdf.
    24. Abi-Saab G. Fragmentation or Unification: Some Concluding Remarks / Georges Abi-Saab // International Law and Politics. – 1999. – Vol. 31:919. – P. 919–933.
    25. Koskenniemi M. International Law: Between Fragmentation and Constitutionalism [Електронний ресурс] / Martti Koskenniemi. – Canberra, 2006. – 17 p. – Режим доступу до тексту : http:// cigj.anu.edu.au/cigj/link_documents/KoskenniemiPaper.pdf.
    26. Буткевич В. Г. Міжнародне право: Основи теорії : Підручник / Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. ; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 608 с.
    27. Martineau A.-Ch. The Rhetoric of Fragmentation: Fear and Faith in International Law / Anne-Charlotte Martineau // Leiden Journal of International Law. – 2009. – No. 25. – P. 1–28.
    28. Fragmentation of International Law: Difficulties Arising from the Diversification and Expansion of International Law / United Nations Organization // Report of the International Law Commission: Fifty-eighth session (1 May – 9 June and 3 July – 11 August 2006). – New-York, 2006. – P. 400–423.
    29. Fragmentation du droit international: difficultés découlant de la diversification et l’expansion du droit international / Nations Unies // Rapport de la Commission du droit international: Cinquante-huitième session (1 mai – 9 juin and 3 juillet – 11 août 2006). – New-York, 2006. – P. 419–443.
    30. Runersten M. Defining “Self-contained Regime” [Електронний ресурс] / Michael Runersten. – Lund, 2008. – 48 p. – Режим доступу до тексту : http://www.jur.lu.se/Internet/Biblioteket/Examensarbeten.nsf/0/F7869D386052E808C1257432004AEB8D/$File/xsmall.pdf?OpenElement.
    31. Rao P. S. Multiple International Judicial Forums: A Reflection of the Growing Strength of International Law or Its Fragmentation? / Pemmaraju Sreenivasa Rao // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 25. – P. 929–961.
    32. Simma B. Of Planets and the Universe: Self-contained Regimes in International Law / Bruno Simma, Dirk Pulkowski // European Journal of International Law. – 2006. – No. 3. – P. 483–529.
    33. Case concerning United States Diplomatic and Consular Staff in Tehran (United States of America v. Iran). Judgment of 24 May 1980 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 1980.– P. 3–46.
    34. Фельдман Д. И. Система международного права / Фельдман Д. И. – Казань : Издательство Казанского университета, 1983. – 118 с.
    35. Dupuy P. M. L’unité de l’ordre juridique international. Cours général de droit international public / Pierre-Marie Dupuy. – Leiden/Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2003. – 488 p.
    36. Гнатовський М. М. Заборона катування в міжнародному праві: взаємодія міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права / М.М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права. – 2005. – № 1. – С. 21–26.
    37. Comtois-Dinel E.-L. La fragmentation du droit international: vers un changement de paradigme [Електронний ресурс] / Eve-Lyne Comtois-Dinel // Lex electronica. – 2006. – Vol. 11, No. 2. – P. 1–22. – Режим доступу до статті : http://www2.lex-electronica.org/articles/v11-2/comtoisdinel.pdf.
    38. Фрагментация международного права: трудности, обусловленные диверсификацией и расширением сферы охвата международного права / Организация Объединенных Наций // Доклад Комиссии международного права: пятьдесят четвертая сессия (29 апреля – 7 июня и 22 июля – 16 августа 2002 года). – Нью-Йорк, 2002. – С. 248–253.
    39. Pulkowski D. Narratives of Fragmentation. International Law between Unity and Multiplicity [Електронний ресурс] / Dirk Pulkowski. – Munich, 2005. – 15 p. – Режим доступу до тексту : www.esil-sedi.eu/english/pdf/Pulkowski.PDF.
    40. Worster W. T. Competition and Comity in the Fragmentation of International Law / William Thomas Worster // Brooklyn Journal of International Law. – 2008. – Vol. 34:1. – P. 119–149.
    41. Triepel H. Völkerrecht und Landesrecht / Heinrich Triepel. – Aalen : Scientia-Antiquariat, 1958. – 464 S.
    42. Duguit L. Traité de droit constitutionnel : en deux tomes / L. Duguit. – Paris : Fontemoing&Cie, editeurs, 1906–1911. –T. 1. – 1906. – 570 p.
    43. Duguit L. Traité de droit constitutionnel : en deux tomes / L. Duguit. – Paris : Fontemoing&Cie, editeurs, 1906–1911. –T. 2. – 1911. – 558 p.
    44. Scelle G. Manuel de droit international public / Georges Scelle. – Paris : Domat-Montchrestien, 1948. – 1008 p.
    45. Reiter-Korkmaz A. Going Global: Individual Rights, Universal Norms and the Existence of an Overarching Normative Hierarchy in International Law / Axelle Reiter-Korkmaz // European Journal of Legal Studies. – 2008. – Vol. 2, No. 1.– P. 87–115.
    46. Тюрина Н. Е. Международный правопорядок : Современные проекты совершенствования и преобразования / Н. Е. Тюрина ; науч. ред. Д. И. Фельдман. – Казань : Изд-во Казанского Университета, 1991. – 92 с.
    47. Евинтов В. И. Международное сообщество и правопорядок : Анализ современных концепций / В. И. Евинтов. – К. : Наукова думка, 1990. – 125 с.
    48. Василенко В. А. Стратегия международно-правового обеспечения миропорядка / В. А. Василенко // Вестник Киевского университета. Серия «Международные отношения и международное право». – 1984. – № 18. – С. 3–14.
    49. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть / И.И.Лукашук. – Издание 3-е, перераб. и доп. - М. : Волтерс Клувер, 2007. – 432 с.
    50. Международный центр по урегулированию инвестиционных споров (ИКСИД): некоторые вопросы юрисдикции и арбитражного производства. Монография / [А. Г. Алексеев, С. А. Войтович, Д. И. Грищенко, О. В. Шевчук]. – К. : Юридична практика, 2005. – 304 с.
    51. Dupuy P. M. Fragmentation du droit international ou des perceptions qu’on en a? [Електронний ресурс] / P. M. Dupuy. – Florence, 2006. – 12 p. – Режим доступу до тексту : http://cadmus.iue.it/dspace/bitstream/1814/4370/1/LAW2006.14.PDF.
    52. Левин Д. Б. Международное право, внешняя политика и дипломатия / Д. Б. Левин. – М. : Международные отношения, 1981. – 144 с.
    53. Малеев Ю. Н. Международное воздушное право. Вопросы теории и практики / Ю. Н. Малеев. – М. : Международные отношения, 1986. – 239 с.
    54. Вельяминов Г. М. Международное экономическое право и процесс : Учебник / Г. М. Вельяминов. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 496 с.
    55. Соколова Н. А. Теоретические проблемы международного права окружающей среды / Н. А. Соколова. – Иркутск : Изд-во Иркутского университета, 2002. – 239 с.
    56. Cassese A. International Law / Antonio Cassese. – 2nd edition. - Oxford : Oxford University Press, 2005. – 558 p.
    57. Paulus A. L. From Territoriality to Functionality? Towards a Legal Methodology of Globalization [Електронний ресурс] / Andreas L. Paulus. – Munich, 2006. – 34 p. – Режим доступу до тексту : http://www.cpogg.org/paper%20amerang/Andreas%20Paulus.pdf.
    58. Koskenniemi M. Global Legal Pluralism: Multiple Regimes and Multiple Modes of Thought [Електронний ресурс] / Martti Koskenniemi. – Harvard, 2005. – 21 p. – Режим доступу до тексту : http://www.helsinki.fi/eci/Publications/MKPluralism-Harvard-05d%5B1%5D.pdf.
    59. Международное право: учебник / [ред. Г. И. Тункин]. – М. : Юридическая литература, 1994. – 456 с.
    60. Craven M. Unity, Diversity and the Fragmentation of International Law. / Matthew Craven // XIV Finnish Yearbook of International Law. – 2003. – No. 3. – P. 3–34.
    61. Nicolaïdis K. Diversity or Cacophony? The Continuing Debate over New Sources of International Law / Kalypso Nicolaïdis, Joyce L. Tong // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 24. – P. 1349–1375.
    62. Case of Al-Adsani v. the United Kingdom. Judgment of 21 November 2001 [Електронний ресурс] / European Court of Human Rights. – Strasbourg, 2001. – 34 p. – Режим доступу до тексту : http://cmiskp.echr.coe.int////tkp197/viewhbkm.asp?action=open&table=F69A27FD8FB86142BF01C1166DEA398649&key=2465&sessionId=19116832&skin=hudoc-en&attachment=true.
    63. Combacau J. Le droit international: bric-à-brac ou système? / Jean Combacau // Archives de philosophie du droit. –1986. – Tome 31. – P. 85–105.
    64. Zapatero P. Modern International Law and the Advent of Special Legal Systems / Pablo Zapatero // Arizona Journal of International & Comparative Law. – 2005. – Vol. 23, No. 1. – P. 55–75.
    65. Flaminio Costa v. E.N.E.L. Judgment of 15 July 1964 [Електронний ресурс] / Court of Justice of the European Communities. – 1964. – Режим доступу до тексту : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:61964J0006:EN:NOT.
    66. Burke-White W. W. International Legal Pluralism / William W. Burke-White // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 25. – P. 963–979.
    67. Chopiton L. Unité ou fragmentation de l’ordre international public : Dissertation [Електронний ресурс] / L. Chopiton. – 2006. – Режим доступу до тексту : http://blogdanblog.wordpress.com/2006/11/01/l-chopiton-dissertation-%C2%AB-unite-ou-fragmentation-de-l%E2%80%99ordre-international-public-%C2%BB/.
    68. Lindroos A. Dispelling the Chimera of “Self-Contained Regimes” International Law and the WTO / Anja Lindroos, Michael Mehling // The European Journal of International Law. – 2006. – Vol. 16, No. 5. – P. 857–877.
    69. Pauwelyn J. Bridging Fragmentation and Unity: International Law as a Universe of Inter-Connected Islands / Joost Pauwelyn // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 25. – P. 903–916.
    70. Dupuy P. M. The Danger of Fragmentation or Unification of the International Legal System and the International Court of Justice / Pierre-Marie Dupuy // International Law and Politics. – 1999. – Vol. 31. – P. 791–807.
    71. Лукашук И. И. Современное право международных договоров. В 2 т. / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. –T. 1. Заключение международных договоров – 2004. – 672 с.
    72. Віденська конвенція про право міжнародних договорів: редакція від 14.04.1986 на підставі 2077-11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_118.
    73. Shaw M. N. International Law / Malcolm Nathan Shaw – 6th edition. – Cambridge : Cambridge University Press, 2008. – 1708 p.
    74. Алексидзе Л. А. Некоторые вопросы теории международного права. Императивные нормы jus cogens. / Л. А. Алексидзе. – Тбилиси : Изд-во Тбилисского университета, 1982. – 406 с.
    75. Bianchi A. Human Rights and the Magic of Jus Cogens / Bianchi, Andrea // European Journal of International Law. – 2008. – Issue 3. – P. 491–508.
    76. Устав Организации Объединенных Наций. Подписан 26 июня 1945 года [Електронний ресурс] / Организация Объединенных Наций. – Режим доступу до тексту: http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm#chapt16.
    77. Tams C. J. Enforcing Obligations Erga Omnes in International Law / Christian J. Tams. – Cambridge : Cambridge University Press, 2005. – 390 p.
    78. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 [Електронний ресурс] / Конституційний Суд України. – Режим доступу до тексту: http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=8764.
    79. Booth Ch. Prospects and Issues for the International Criminal Court: Lessons from Yugoslavia and Rwanda / Cherie Booth // From Nuremberg to The Hague. The Future of International Criminal Justice / [Edited by Philippe Sands]. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – 192 p. –P. 157–192.
    80. Pinto M. Fragmentation or Unification among International Institutions: Human Rights Tribunals / Mónica Pinto // International Law and Politics. – 1999. – Vol. 31. – P. 833–842.
    81. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / [В. Г. Буткевич, С. А. Войтович, Л. Г. Заблоцька та ін.] ; під ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2004. – 816 с.
    82. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть / И. И.Лукашук - Издание 3-е, перераб. и доп. - М. : Волтерс Клувер, 2005. – 544 с.
    83. Шибаева Е. А. Право международных организаций как отрасль современного международного права / Е. А. Шибаева // Советское государство и право. – 1978. – № 1. – С. 102–109.
    84. Малинин С. А. О правотворческой деятельности международных организаций / С. А. Малинин // Советский ежегодник международного права. – 1971. – М. : Наука, 1973. – С. 173–186.
    85. Колосов Ю. М. Массовая информация и международное право / Колосов Ю. М. – М. : Международные отношения, 1974. – 608 с.
    86. Иойрыш А. И. Атом и право / А. И. Иойрыш. – М. : Международные отношения, 1969. – 220 с.
    87. Карташкин В. А. Прав человека и мирное сосуществование: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук. / Карташкин В. А. – М., 1977. – 20 с.
    88. Галенская Л. Н. О понятии международного уголовного права / Л. Н. Галенская // Советский ежегодник международного права – 1969. – М. : Наука, 1970. – С. 247–258.
    89. Meron T. International Law in the Age of Human Rights. General Course on Public International Law / Theodor Meron. – Leiden/Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2004. – 490 p.
    90. Джевіцкі К. Європейська система захисту прав людини / К. Джевіцкі. – К. : ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2005. – 98 с.
    91. Donnelly J. International Human Rights: A Regime Analysis / Jack Donnelly // International Organization. – 1986. – Vol. 40 (3). – P. 599–640.
    92. Carozza P. G. Subsidiarity as a Structural Principle of International Human Rights Law / Paolo G. Carozza // The American Journal of International Law. – 2003. – Vol. 97, Issue 1. – P. 38–101.
    93. Charter of Fundamental Rights of the European Union / European Union // Official Journal of the European Communities. – 2000. – No. 364. – P. 1–22.
    94. General Comment No. 18: Non-discrimination (CCPR) [Електронний ресурс] / Human Rights Committee. – Geneva, 1989. – Режим доступу до тексту : http://www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/(Symbol)/3888b0541f8501c9c12563ed004b8d0e?Opendocument.
    95. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: редакція від 19.10.1973 на підставі 2148-08 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=c&find=1&typ=29.
    96. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Донна Гомьен, Дэвид Харрис, Лео Зваак. – М. : Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
    97. Кучин М. В. Прецедентное право Европейского суда по правам человека : Монография / М. В. Кучин. – Екатеринбург : Издательство УрГЮА, 2004. – 481 с.
    98. Sayapin S. The International Committee of the Red Cross and International Human Rights Law / Sergey Sayapin // Human Rights Law Review. – 2009. – No. 9:1. – P. 95–126.
    99. Sieghart P. The International Law of Human Rights / Paul Sieghart. – Oxford : Clarendon Press, 1983. – 569 p.
    100. Jayawickrama N. The Judicial Application of Human Rights Law: National, Regional and International Jurisprudence / Nihal Jayawickrama. – Cambridge : Cambridge University Press, 2002. – 965 p.
    101. Sohn L. B. The New International Law: Protection of the Rights of Individuals rather than States / L. B. Sohn // American University Law Review. – 1982. – P. 1–64.
    102. Cohen-Jonathan G. Les droits de l’homme, une valeur internationalisée / Gérard Cohen-Jonathan // Droits fondamenteux. – 2001. – No. 25. – P. 158–164.
    103. Trindade A. A. C. International Law for Mankind: Towards a New Jus Gentium / Antônio Augusto Cançado Trindade. – Leiden/Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2006. – 312 p.
    104. Неліп М. І. Силовий захист прав людини : Питання легітимності в сучасному міжнародному праві : навчальний посібник / М. І. Неліп, О. О. Мережко. – 2-е вид. – К. : Наукова думка, 1999. – 192 с.
    105. Koskenniemi M. Solidarity Measures: State Responsibility as a New International Order? / Martti Koskenniemi // British Yearbook of International Law. – 2001 – Volume 71. – P. 337–356.
    106. Reservations to the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. Advisory Opinion, 28 May 1951 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 1951.– P. 15–58.
    107. Case of Belilos v. Switzerland. Judgment of 29 April 1988 [Електронний ресурс] / European Court of Human Rights. – Strasbourg, 1988. – 31 p. – Режим доступу до тексту : http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/portal.asp?sessionId=18044179&skin=hudoc-en&action=request.
    108. Оговорки к международным договорам / Организация Объединенных Наций // Доклад Комиссии международного права: пятьдесят девятая сессия (1 мая – 5 июня и 9 июля – 10 августа 2007 года). – Нью-Йорк, 2007. – С. 13–122.
    109. Tyagi Y. K. Reservations to Human Rights Treaties: Means of Promoting Cultural Relativism? [Електронний ресурс] / Yogesh K. Tyagi. – Nagoya, 2003. – 11 р. – Режим доступу до тексту : http://wwwsoc.nii.ac.jp/jsil/annual_documents/2003/autumn/houkoku-abstr/Panel%20A2%20Tyagi%20paper.pdf.
    110. Wellens K. Fragmentation of International Law and Establishing an Accountability Regime for International Organizations: The Role of the Judiciary in Closing the Gap / Karel Wellens // Michigan Journal of International Law. – 2004. – Vol. 25. – P. 1–23.
    111. Рабінович П. М. Особливості тлумачення норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини) / П. М. Рабінович, С. Є. Федик. – Львів : Астрон, 2004. – 124 с.
    112. Правовая защита во время войны : В четырех томах / [Марко Сассоли и Антуан Бувье ; при уч. Сьюзан Карр, Линдсей Кэмерон, Томаса де Сен-Мориса]. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2008–2009. – Т. 1. – 2008. – 669 с.
    113. Martin F. Le droit international humanitaire devant les organes de contrôle des droits de l’homme / Fanny Martin // Droits fondamentaux. – 2001. – No. 1. – P. 119–148.
    114. Orakhelashvili A. The Interaction between Human Rights and Humanitarian Law: Fragmentation, Conflict, Parallelism, or Convergence? / Alexander Orakhelashvili // European Journal of International Law. – 2008. – No. 1. – P. 161–182.
    115. Provost R. International Human Rights and Humanitarian Law / René Provost. – Cambridge : Cambridge University Press, 2004. – 462 p.
    116. Droege C. The Interplay between International Humanitarian Law and International Human Rights Law in Situations of Armed Conflict / Cordula Droege // Israel Law Review. – 2007. – Vol. 40, No. 2. – P. 310-355.
    117. Legal Consequences of the Construction of a Wall in the Occupied Palestinian Territory. Advisory opinion of 9 July 2004 / International Court of Justice // Reports of the International Court of Justice. – The Hague, 2004.– P. 136–203.
    118. Aust A. Handbook of International Law / Anthony Aust. – Cambridge : Cambridge University Press, 2005. – 816 p.
    119. Heintze H.-J. On the Relationship between Human Rights Law Protection and International Humanitarian Law / Hans-Joachim Heintze // International Review of the Red Cross. – 2004. – Vol. 86, No. 856. – P. 789-814
    120. Sassòli M. The Relationship between International Humanitarian and Human Rights Law Where It Matters: Admissible Killing and Internment of Fighters in Non-International Armed Conflicts / Marco Sassòli, Laura M. Olson // International Review of the Red Cross. – 2008. – No. 871 (Vol. 90). – P. 599 – 627.
    121. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: редакція від 13.05.2004 на підставі 994-527 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user=1245143780464436&text=%EE%F1%ED%EE%E2%EE%EF%EE%EB%EE%E6+%F1%E2%EE%E1%EE%E4.
    122. Американская Конвенция о правах человека: редакция от 22.11.1969 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://www.concourt.am/hr/rus/un/6_3.htm.
    123. Meron T. On the Inadequate Reach of Humanitarian and Human Rights Law and the Need for a New Instrument / Theodor Meron // The American Journal of International Law. – 1983. – No. 77. – P. 580–606.
    124. Vigny J.-D. Standards fondamentaux d’humanité: quel avenir? / Jean-Daniel Vigny, Cecilia Thompso // Revue internationale de la Croix-Rouge. – 2000. – No. 840. – P. 917–939.
    125. Scheinin M. Turku/Åbo Declaration of Minimum Humanitarian Standards [Електронний ресурс] / Martin Scheinin. – Geneva, 2005. – 5 p. – Режим доступу до тексту : http://www.ichrp.org/files/papers/91/120B_-_Turku-Abo_Declaration_of_Minimum_Humanitarian_Standards_Scheinin__Martin__2005.pdf.
    126. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол І) // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и дополнительные протоколы к ним. – 4-е изд., испр. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2005. – С. 226–315.
    127. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера (Протокол ІI) // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и дополнительные протоколы к ним. – 4-е изд., испр. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2005. – С. 317–331.
    128. Досвальд-Бек Л. Международное гуманитарное право и право прав человека / Луиза Досвальд-Бек, Сильвен Вите. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2001. – 32 с.
    129. Репецький В. М. Міжнародне гуманітарне право : Підручник / В. М. Репецький, В. М. Лисик. – К. : Знання, 2007. – 367 с.
    130. Курс международного права : в 7 т. / [И. Н. Арцибасов, И. И. Лукашук, Б. М. Ашавский и др.]. – Т. 6. – М. : Наука, 1992. – 312 с.
    131. Мовчан А. П. Международная защита прав человека (Всеобщая декларация и проекты Пактов о правах человека / А. П. Мовчан ; под ред. Г. И. Тункина. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1958. – 168 с.
    132. Чиков П. В. Универсальные и региональные системы защиты прав человека и интересов государства / [Чиков П. В., Мезяев А. Б., Насырова А. М., Хадиева Г. Н.] ; под ред. Г. И. Курдюкова. – Казань : «ООО Легранд», 2002. – 204 с.
    133. Casanovas O. La protection internationale des réfugiés et des personnes déplacées dans les conflits armés / Oriol Casanovas // Receil des Cours. – 2003. – Vol. 306. – P. 9–176.
    134. Путцер Ю. Источники международного права в контексте права беженцев. Соотношение с национальным правом / Юдит Путцер, Виолета Таргонскене // Практическое руководство по вопросам убежища. – К. : Проект Европейского Союза ТАСИС КI 03-13 UA для Украины, 2005. – С. 16–21.
    135. Потапов В. И. Беженцы и международное право / В. И. Потапов. – М. : Международные отношения, 1986. – 103 с.
    136. Иванов Д. В. Беженцы в современном международном праве / Д. В. Иванов. – М.: Международные отношения, 2006. – 200 с.
    137. Blum C. P. Human Rights Protection for Refugees, Asylum-Seekers, and Internally Displaced Persons: A Guide to International Mechanisms and Procedures / Carolyn Patty Blum. // The American Journal of International Law. – 2003. – No. 3 (Vol. 97). – P. 728–731.
    138. Droege C. Transfer of Detainees: Legal Framework, Non-refoulement and Contemporary Challenge / Cordula Droege. // International Review of the Red Cross. – 2008. – No. 871 (Vol. 90). – P. 669–701.
    139. Права людини і біженці. Виклад фактів № 20. – Харків, 1995. – 40 с.
    140. Barycka K. Prawa uchodžców w konfliktach zbrojnych w międznarodowym systemie ochrony praw człowieka / Katarzyna Barycka // Zbrojne konflikty i spory międznarodowe u progu XXI wieku. – Wrocław, 2003. – P. 113–132.
    141. Brett R. Refugee Law and International Humanitarian Law: Parallels, Lessons and Looking Ahead / Rachel Brett, Eve Lester // International Review of the Red Cross. – 2001. – No. 843 (Vol. 83). – P. 713–726.
    142. Edwards A. Age and Gender Dimensions in International Refugee Law / Alice Edwards // Refugee Protection in International Law: UNHCR Global Consultations on International Protection / [edited by Erica Feller, Volker Türk, Frances Nicholson]. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – P. 46–80.
    143. McAdam J. Complementary Protection in International Refugee Law / Jane McAdam – Oxford : Oxford University Press, 2007. – 280 p.
    144. Note on International Protection A/AC. 96/951 dated 13 September 2001 [Електронний ресурс] / United Nations High Commissioner for Refugees. – Режим доступу до тексту : http://www.unhcr.org/3bb1c6cc4.html.
    145. Note on International Protection A/AC. 96/898 dated 3 July 1998 [Електронний ресурс] / United Nations High Commissioner for Refugees. – Режим доступу до тексту : http://www.unhcr.org/cgi-bin/texis/vtx/search?page=search&docid=3ae68d3d24&query=note%20on%20international%20protection.
    146. Конвенция о статусе беженцев // Иванов Д. В. Беженцы в современном международном праве / Д. В. Иванов. – М.: Международные отношения, 2006. – 200 с. – С. 147–168.
    147. Aleinikoff T. A. Protected Characteristics and Social Perceptions: An Analysis of the Meaning of “Membership of a Particular Social Group” / T. A. Aleinikoff // Refugee Protection in International Law: UNHCR Global Consultations on International Protection / [edited by Erica Feller, Volker Türk, Frances Nicholson]. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – P. 263–311.
    148. Руководство по процедурам и критериям определения статуса беженцев / [УВКБ ООН].– Женева: УВКБ ООН, 1992. – 126 c.
    149. Таргонскене В. Статус беженца в международном праве и законодательстве Украины / Виолета Таргонскене // Практическое руководство по вопросам убежища. – К. : Проект Европейского Союза ТАСИС КI 03-13 UA для Украины, 2005. – С. 51–83.
    150. Haines R. Gender-related Persecution / Rodger Haines // Refugee Protection in International Law: UNHCR Global Consultations on International Protection / [edited by Erica Feller, Volker Türk, Frances Nicholson]. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – P. 319–350.
    151. Гнатовський М. М. Злочини проти людяності у сучасному міжнародному кримінальному праві: характеристика окремих діянь / М. М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права. – 2007. – № 3. – С. 26–44.
    152. The UN and Refugees’ Human Rights: A Manual on How UN Human Rights Mechanisms Can Protect the Rights of Refugees / [Amnesty International, International Service for Human Rights].– London : Lithosphere, 1997. – 87 p.
    153. Hathaway J. C. The Rights of Refugees under International Law / James C. Hathaway. – Cambridge : Cambridge University Press, 2005. – 1184 p.
    154. Tiburcio C. The Human Rights of Aliens under International and Comparative Law / Carmen Tiburcio. – The Hague, Boston, London : Martinus Nijhoff Publishers, 2001. – 345 p.
    155. Таргонскене В. Применение информации о странах происхождения просителей убежища / Виолета Таргонскене // Практическое руководство по вопросам убежища. – К. : Проект Европейского Союза ТАСИС КI 03-13 UA для Украины, 2005. – С. 123–135.
    156. Refugee Protection: A Guide to International Refugees Law / [Inter-Parliamentary Union].– Geneva : Inter-Parliamentary Union, 2001. – 136 p.
    157. Noll G. Negotiating Asylum: The EU Acquis, Extraterritorial Protection and the Common Market of Deflection / Gregor Noll. – The Hague : Kluwer Law International, 2000. – 643 p.
    158. Всеобщая декларация прав человека: Принята и провозглашена резолюцией 217 А (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту : http://www.un.org/russian/documen/declarat/declhr.htm.
    159. Протокол №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї: редакція від 17.07.1997 на підставі 475/97-вр [Електронний ресурс]. – Режим доступу до тексту: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user=1245143780464436&text=%EE%F1%ED%EE%E2%EE%EF%EE%EB%EE%E6+%F1%E2%EE%E1%EE%E4.
    160. Goodwin-Gill G. S. The Refugee in International Law / Guy S. Goodwin-Gill, Jane McAdam – Oxford : Oxford University Press, 2007. – 786 p.
    161. Иванов Д. В. Правовой статус лиц, ищущих убежище, в современном международном праве / Д. В. Іванов, Н. А. Бобринский. – М. : Статут, 2009. – 301 с.
    162. Права беженцев и перемещенных лиц и их обеспечение по международному гуманитарному праву: Сб. тезисов / отв. ред. Анисимов П. В. – Волгоград: ВА МВД России, 2001. – 112 с.
    163. Rodger J. Defining the Parameters of the Non-refoulement Principle [Електронний ресурс] / Jessica Rodger. – Wellington, 2001. – Режим доступу до тексту : http://www.refugee.org.nz/Reference/JessicaR.htm.
    164. Декларация о территориальном убежище // Иванов Д. В. Беженцы в современном международном праве / Д. В. Иванов. – М.: Международные отношения, 2006. – 200 с. – С. 192–194.
    165. Gilbert G. Transnational Fugitive Offenders in International Law: Extradition and Other Mechanisms / Geoff Gilbert. – The Hague, Boston, London : Martinus Nijhoff Publishers, 1998. – 486 p.
    166. Lauterpacht E. The Scope and the Content of the Principle of Non-refoulement: Opinion / Elihu Lauterpacht, Daniel Bethlehem // Refugee Protection in International Law: UNHCR Global Consultations on International Protection / [edited by Erica Feller, Volker Türk, Frances Nicholson]. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – P. 87–164.
    167. Aga Khan S. Legal Problems Relating to Refugees and Displaced Persons / Sadruddin Aga Khan // Receil des Cours. – 1976. – Vol. 149. – P. 287–352.
    168. Allain J. The Jus cogens Nature of Non-refoulement / Jean Allain // International Journal of Refugee Law. – 2001. – No. 13 (538). – P. 44–60.
    169. The Protection of Refugees [Електронний ресурс] / [St. Thomas University] // Collection of Global Course Syllabi Relating to Internally Displaced Persons. – 2004. – Режим доступу до тексту : http://www.brookings.edu/fp/projects/idp/syllabi/18-stthom-fontain-d2-1.pdf.
    170. Nan Li. States’ Practice on Non-refoulement and Suggestions on Avoiding the Derogation / Nan Li // US-China Law Review. – 2005. – No. 12 (Vol. 2). – P. 63–65.
    171. Goodwin-Gill G. S. The Refugee in International Law / Guy S. Goodwin-Gill. – Oxford : Clarendon Press, 1996. – 584 p.
    172. Guidelines on the Protection of Refugee Women / [UNHCR].– Geneva : UNHCR, 1991. – 31 p.
    173. Sexual Violence against Refugees: G
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)