Міжнародно-правова регламентація відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих Диссертация

Короткий опис:
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

На правах рукопису

Кузьменко Лідія Рудольфівна

УДК 341:364.255

Міжнародно-правова регламентація відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Задорожній Олександр Вікторович
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 4
Вступ 6
Розділ І. Розвиток та становлення концепції міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих 17
І.1. Ретроспектива доктринального та документального розвитку 18
І.1.a. Міжнародний союз допомоги 18
І.1.b. 1945 – 1990: від Другої світової війни до Десятиліття скорочення кількості катастроф 27
І.1.c. Міжнародне десятиліття скорочення кількості стихійних лих (1990-1999) та сучасний етап 36
І.2. Концепція міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із реагуванням на стихійні лиха 46
І.2.a. Становлення концепції «міжнародного права реагування на лиха» 49
І.2.b. Визначення сфери дослідження за колом подій, колом суб’єктів та у часі 56
Розділ ІІ. Регламентація діяльності суб’єктів міжнародного права у випадку стихійних лих 75
ІІ.1. Міжнародне право на різних етапах діяльності на випадок стихійних лих 76
ІІ.1.a. Попередження, пом’якшення ризиків, підготовка до надзвичайних ситуації (стихійних лих), обмін інформацією 77
ІІ.1.b. Права людини в умовах стихійного лиха 89
ІІ.1.c. Доступ персоналу, товару та послуг гуманітарного характеру до постраждалих 104
ІІ.2. Регіональне співробітництво на випадок стихійних лих
122
ІІ.2.a. Європейська квазі-правова модель співробітництва на випадок стихійних лих 123
ІІ.2.b. Американська та азійська моделі: юридична регламентація співробітництва, що фактично не відбувається 132
ІІ.3. Двостороннє співробітництво на випадок стихійних лих 145
Розділ ІІІ. Тенденції та перспективи розвитку міжнародного-правового регулювання співробітництва в сфері подолання наслідків стихійних лих 153
ІІІ.1. Робота Комісії міжнародного права ООН щодо розвитку напрямку міжнародно-правової регламентації співробітництва держав на випадок стихійних лих 153
ІІІ.2. «М’яке право» як відображення тенденції до поглиблення співпраці у випадках стихійних лих 167
ІІІ.3 Імплементація Україною міжнародно-правових норм, що стосуються регламентації діяльності на випадок стихійних лих, і національне законодавство про захист населення і територій від стихійних лих 182
Висновки 198
Перелік використаних джерел 206

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

CARICOM Карибське Співтовариство
ЕСНО Офіс Європейської Комісії з питань гуманітарної допомоги
EUR-OPA The European and Mediterranean Мajor Hazards Agreement / Відкрита часткова європейсько-середземноморська угода про допомогу на випадок значних небезпек
IDNDR International Decade for Natural Disaster Reduction / Міжнародне десятиліття скорочення небезпеки стихійних лих
IRU International Relief Union / Міжнародний союз допомоги на випадок катастроф
OCHA Офіс координатора з питань надання гуманітарної допомоги
WDR World Disaster Report / Доповідь про світові катастрофи
АКД Асоціація Карибських держав
АСЕАН Асоціація держав Південно-Східної Азії
ВМО Всесвітня метеорологічна організація
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВРУ Верховна Рада України
ГА ООН Генеральна Асамблея ООН
ДЗЗ Дистанційне зондування Землі з космосу
ІКАО Міжнародна організація цивільної авіації
КМП ООН Комісія міжнародного права ООН
ЛТЧХ Ліга товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця
МКЧХ Міжнародний Комітет Червоного Хреста та Червоного Півмісяця
МСЕ Міжнародний союз електрозв’язку
МФЧХ Міжнародна Федерація Червоного Хреста та Червоного Півмісяця
МНУО Міжнародні неурядова організація
ОАД Організація американських держав
ООН Організація Об’єднаних Націй
СНД Співдружність незалежних держав
ЧЕС Організація Чорноморського економічного співробітництва
ФАО Продовольча та сільськогосподарська організація ООН
ЮНЕП Програма ООН з навколишнього середовища
ЮНЕСКО Організація ООН з питань освіти, науки та культури

ВСТУП

Quod omnis tangit, ab omnibus debet supportari*

Актуальність теми дослідження обумовлена як фактами стрімкого зростання кількості постраждалих від стихійних лих та збільшення завданих ними збитків, так і відсутністю узгоджених підходів до міжнародно-правового регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих.
На сьогодні не існує універсального міжнародно-правового документа, який би розглядав стихійні лиха комплексно, мав би за мету ефективне регулювання відносин, які виникають у цьому зв’язку. Кількість багатосторонніх міжнародних договорів, тим чи іншим чином пов’язаних із міжнародним співробітництвом на випадок стихійних лих, дуже обмежена. Так, наприклад, Конвенція Тампере про надання телекомунікаційних ресурсів для пом’якшення наслідків лих і здійснення операцій із надання допомоги (1998), хоча і є гідним прикладом співробітництва, однак стосується виключно використання телекомунікаційного обладнання в надзвичайних умовах, в тому числі і в збройних конфліктах. Сьогодні не існує міжнародно-правових механізмів, спрямованих на скорочення ризиків від стихійних лих. Норми міжнародного права, які регулюють надання допомоги під час та після стихійних лих, розпорошені у документах різних галузей міжнародного права. Не існує загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, на основі яких могла б надаватися гуманітарна та інші види допомоги в умовах стихійних лих. Співробітництво на універсальному рівні обмежується деклараціями. Країни, які найбільше страждають від масштабних стихійних лих, не мають ані внутрішніх організаційно-правових моделей, ані міжнародно-правових механізмів для ефективної підготовки до них, подолання їх наслідків, відновлення життєдіяльності суспільства.
У 2007 році за справу кодифікації норм, пов’язаних із захистом людей під час лих, взялася Комісія міжнародного права ООН, однак обраний нею напрямок фактично обмежується регулюванням надання допомоги постраждалим. Тим не менш, сталі механізми вирішення всього комплексу проблем, пов’язаних зі стихійними лихами, потребують дослідження, розробки та впровадження, зокрема щодо впровадження систем спостереження, раннього сповіщення, ефективного цивільного захисту, евакуації тощо.
Україна залишається осторонь світового процесу розробки ефективних механізмів подолання наслідків стихійних лих, від наслідків яких періодично потерпають населення та території України (повені у Закарпатті, шторми у Азовському та Чорному морях і Керченській затоці, лісові пожежі на півдні країни тощо). Потребує удосконалення і вітчизняне законодавство: тут наявні і прогалини, і дублювання функцій різних органів.
Таким чином, актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена необхідністю комплексного дослідження міжнародно-правових норм, які регламентують неоднорідні відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих.
Стан дослідження теми дисертації. Незважаючи на високу актуальність теми дисертації, дослідження міжнародно-правових норм, які регламентують відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих, в Україні та на пострадянському просторі практично відсутні. В академічних підручниках з міжнародного права зустрічаються окремі згадки про співробітництво держав у сфері подолання наслідків стихійних лих (наприклад, в особливій частині курсу міжнародного права І.І. Лукашука, а також в підручниках П.Н. Бірюкова, Є.Т. Усенка, Г.Г. Шинкарецької, А.І. Микульшина тощо).
Окремі складові питання міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, досліджували такі юристи-міжнародники: Емерік де Ваттель, Пітер Макалістер-Сміт (Peter Macalister-Smith), Девід Фідлер (David Fidler), Джон Хатчинсон (John Hatchinson), Роан Хардкасл (Road Hardcastle), Андріан Чуа (Andrian Chua), Йорам Дінстайн (Joram Dinstein), Девід Александер (David Alexander), Бредформ Морз (Bradford Morse), Пітер Волкер (Peter Walker), Каміль Жорж (Camille Goerge), Пітер Уокер, Дж. Потика (George Potyka), В.А. Євсєгнєєв, В.В. Ласаускайте. Важливим джерелом інформації стали дослідження, проведені Міжнародною федерацією організацій Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (далі – МФЧХ), звіт Комісії міжнародного права ООН (далі – КМП ООН) за 2008 рік. Для здійснення дослідження використовувалися загальні джерела з міжнародного екологічного права (С.М. Кравченко, А. Кісс та Д. Шелтон, Ф. Сандс, Д. Фрістоун), космічного права (Г.П. Жуков, Огунсола Огунбанво, К. Жолі), морського права (С. Марр) гуманітарного права (В.Ю. Калугін, Ж.Пікте, Ф. Кальсхофен), міжнародного права та біотехнологій (М.О. Медведєва) тощо.
Віддаючи належне напрацюванням у цій сфері, слід зазначити, що існуючі дослідження не носять узагальнюючого комплексного характеру, а, отже, питання міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних зі стихійними лихами, потребують подальшого дослідження та аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми „Україна в євроінтеграційних правових процесах”, що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” № 06БФ048-01, яка, в свою чергу, є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих та інших катастроф, шляхом проведення узагальнюючого аналізу комплексу норм, що регламентують цю сферу відносин, в їх історичному розвитку, включаючи тенденції та перспективи розвитку міжнародно-правового регулювання цієї сукупності відносин. Відповідно до цього у дисертації ставляться такі завдання:
 простежити еволюцію міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих;
 розглянути теоретичні аспекти співробітництва між різними суб’єктами міжнародного права у зв’язку зі стихійними лихами;
 проаналізувати формальні джерела регулювання діяльності держав на випадок стихійних лих та інших катастроф в їх системній взаємодії та виявити прогалини в існуючій міжнародно-правовій регламентації;
 проаналізувати застосування існуючих норм до окремих стадій розвитку відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих: профілактичних заходів та заходів із пом’якшення ризиків, надання допомоги постраждалому населенню та територіям, ліквідації наслідків стихійних лих;
 надати характеристику моделей регіонального та субрегіонального розвитку, а також двостороннього співробітництва держав в процесі запобігання стихійним лихам, пом’якшення ризиків та подолання їх наслідків;
 визначити принципи надання допомоги при подоланні наслідків стихійних лих та інших катастроф;
 встановити тенденції та перспективи подальшого розвитку міжнародного співробітництва у подоланні наслідків стихійних лих в міжнародно-правовій площині, зокрема проаналізувати поточний стан та перспективи відповідної роботи КМП ООН;
 проаналізувати законодавство України, пов’язане із захистом людей та територій у випадку стихійних лих, а також імплементацію в ньому зобов’язань держави, набутих у результаті її участі у двосторонніх, регіональних та універсальних міжнародно-правових документах, що регулюють відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих.
Об’єктом дослідження є сукупність міжнародних відносин, що виникають у зв’язку із реагуванням на стихійні лиха та подоланням їх наслідків.
Предметом дослідження є міжнародно-правове регулювання міжнародних відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих.
Методологічна основа дослідження. Природа явищ, що є предметом дослідження, обумовлює використання принципу методологічного плюралізму, який дозволяє використовувати можливості всіх методів наукового аналізу. Формально-юридичний метод став основою для визначення формальних джерел регламентації порядку співробітництва суб’єктів міжнародного права в обраній для дослідження області міжнародних відносин. Ефективне використання формально-юридичного методу передбачає системний аналіз, тобто розгляд норм в їх взаємозв’язку з різними галузями міжнародного права. Аналітичний метод – необхідний інструмент співставлення етапів активізації діяльності держав з метою подолання наслідків стихійних лих та інших катастроф та існуючих методів правового регулювання, що допомогло з’ясувати прогалини в праві. Метод прогнозування застосовувався при дослідженні питання тенденцій розвитку міжнародного співробітництва на випадок стихійних лих. Використані також історичний, логічний та інші спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в здійсненні першого на теренах України комплексного дослідження з тематики регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, проведеного в міжнародно-правовій площині. Вперше здійснено детальний формально-юридичний аналіз окремих міжнародно-правових документів в цій сфері, визначено прогалини міжнародно-правового регулювання таких відносин.
Основні наукові положення дослідження, які є особистим внеском дисертанта і виносяться на захист:
Вперше у вітчизняній науці міжнародного права:
 здійснено детальний аналіз створення та функціонування Міжнародного союзу допомоги (далі – IRU) – першої та єдиної міжурядової організації, основна діяльність якої була спрямована на надання допомоги в умовах лих. Одним з найважливіших недоліків Конвенції про створення та Статуту Міжнародного союзу допомоги (1927) автор виділяє невизначеність сфери дії за колом осіб, за колом подій та у часі, а серед найважливіших досягнень – визначення особливої ролі міжнародних неурядових організацій (далі – МНУО) гуманітарного спрямування, забезпечення їх привілеїв та імунітетів в процесі надання допомоги постраждалому населенню;
 здійснено функціональний аналіз міжнародно-правового регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, шляхом умовного поділу стихійного лиха на стадії. Це, зокрема, дозволило автору виокремити прогалини в міжнародно-правовому регулюванні в процесі забезпечення доступу до населення та територій, постраждалих від стихійних лих, та надання гуманітарної допомоги;
 здійснено аналіз Конвенції Тампере про надання телекомунікаційних ресурсів для пом’якшення наслідків лих і здійснення операцій із надання допомоги. Зокрема, в якості очевидних переваг Конвенції автор виділяє можливість надання телекомунікаційної допомоги не лише від держави до держави, а й від міжурядових та МНУО постраждалим державам; зобов’язання держав-учасниць обмежити чи ліквідувати адміністративні бар’єри, пов’язані із ввезенням та використанням телекомунікаційного обладнання; закріплення привілеїв та імунітетів за всіма учасниками процесу надання допомоги, в тому числі і МНУО. До недоліків Конвенції відноситься практично необмежене застосування за колом подій (поняттям «лихо» охоплюються будь-які серйозні порушення функціонування суспільства);
 досліджені особливості регіонального співробітництва на випадок стихійних лих. Основною особливістю європейської моделі є її квазі-правовий характер, спрямованість на обмін науково-технічною інформацією; співробітництву між державами Північної та Південної Америки та державами Азії властивий низький рівень імплементації прогресивних положень документів, спрямованих на регулювання відносин, що досліджуються;
 запропоновано визначення гуманітарної допомоги у випадку стихійних лих, під яким пропонується розуміти гроші, товари або послуги, що надаються безоплатно з метою пом’якшення страждань людей, що потерпають внаслідок стихійного лиха, на основі принципів неупередженості та заборони дискримінації;
 виокремлено дві групи норм «м’якого права», що сприяють подальшому розвитку міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих: по-перше, положення документів, прийнятих в рамках міжурядових організацій, зокрема резолюції Генеральної Асамблеї ООН (далі – ГА ООН), що свідчить про політично-правову готовність держав до подальшого розвитку міжнародного права в сфері, що досліджується; по-друге, положення документів (зокрема кодексів поведінки) МНУО, які спрямовані на визначення та закріплення стандартів надання допомоги, які базуються на загальновизнаних принципах, зокрема, принципі гуманності, визнанні невід’ємних прав людини, принципах недискримінації та неупередженості тощо;
Доведено:
 міжнародно-правового регулювання потребують лише відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих, масштаб яких перевищує можливості та ресурси постраждалої держави (держав), а також стихійних лих, які відбулися на території більше як однієї держави;
 основна і першочергова відповідальність за ефективне проведення діяльності із подолання наслідків стихійних лих, надання допомоги постраждалому населенню лежить на постраждалій державі, що обумовлене inter alia принципами державного суверенітету, територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи держав;
 з принципу суверенної рівності держав випливає також, що постраждала держава вправі звертатися або не звертатися до держав чи недержавних суб’єктів (міжурядових організацій та МНУО) по допомогу (технічну, гуманітарну, організаційну), а у випадку пропозиції такої допомоги – прийняти її або відмовитися від неї;
 оскільки універсальні норми міжнародного права, які регулюють той чи інший аспект міжнародних відносин, пов’язаних із реагуванням на стихійні лиха, розпорошені у різних галузях міжнародного права (зокрема, митного, повітряного, морського, транспортного, права захисту прав людини тощо), то ефективність регулювання в досліджуваній області досить низька. З огляду на це, дані норми потребують кодифікації. КМП ООН не розглядає можливості прогресивного розвитку цього напряму, оскільки існує загроза подальшої фрагментації міжнародного права;
 двостороннє співробітництво в сфері запобігання стихійним лихам та подолання їх наслідків сьогодні лишається найбільш ефективним. Причому транскордонному співробітництву, в силу відсутності потреби у транзиті, властива більша ефективність, ніж загальному двосторонньому співробітництву або співробітництву з міжнародними організаціями;
 існує об’єктивна необхідність вилучення або скорочення регуляторних бар’єрів в процесі перетину кордонів товарами або послугами гуманітарного призначення, а також персоналу, який бере участь у операціях із надання допомоги. Це потребує від постраждалої держави заздалегідь підготувати та впровадити норми, які сприятимуть швидкому та ефективному наданню допомоги населенню у постраждалих районах;
 хоча українське законодавство, пов’язане з регламентацією діяльності на випадок стихійних лих, є достатньо розвинутим, існує необхідність його перегляду з метою усунення дублювання функцій, оптимізації діяльності системи цивільної оборони, підвищення рівня відповідальності за результати діяльності із подолання наслідків стихійних лих тощо;
Дістали подальшого розвитку:
 аналіз причин формування неузгодженого масиву норм, серед яких різний ступінь зацікавленості держав у подальшому розвитку правового регулювання процесу запобігання стихійним лихам та надання допомоги із подолання їх наслідків в силу незначного впливу стихійних лих на економічний розвиток держав та розвиток міжнародних відносин в цілому. Крім того, більш зацікавлені у розвитку цього сегменту міжнародного права держави, які розвиваються, та часто потерпають від стихійних явищ природи. Це призводить до формування розгалуженої мережі двосторонніх угод із нерівномірним географічним представленням, обмеженої кількості регіональних та субрегіональних договірних механізмів, окремих міжнародно-правових норм глобального значення та цілого корпусу норм «м’якого права»;
 дослідження норм м’якого права, що в основному складається з рішень міжнародних організацій та документів для внутрішнього користування МНУО чи їх об’єднань, зокрема резолюції ГА ООН останніх років, які містять важливі принципи міжнародного права, спрямовані на надання гуманітарної допомоги, та проект «Сфера», в рамках якого провідні МНУО гуманітарного спрямування розробили Гуманітарну Хартію, яка містить стандарти надання допомоги та відповідальність за її якість;
 висвітлення прогалин міжнародно-правового регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, зокрема, тих, що стосуються питання доступу до постраждалих, сприяння діяльності рятувальних загонів та гуманітарного персоналу, спрощення візових та митних процедур, визнання кваліфікації рятувальників, якості наданої гуманітарної допомоги тощо;
 висвітлення поточної роботи КМП ООН в сфері дослідження норм міжнародного права захисту осіб в умовах лиха.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвиткові науки міжнародного права. Зокрема, зібраний у дисертації науково-практичний матеріал і висновки можуть бути використані в подальших дослідженнях міжнародного гуманітарного права (зокрема, його застосування у мирний час), міжнародного права захисту прав людини.
В практичному плані положення дисертації можуть бути використані для визначення правової позиції України при побудові двосторонніх та багатосторонніх відносин з іншими державами та міжнародними організаціями в сфері попередження та подолання наслідків стихійних лих та інших катастроф.
Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при розробці навчальних посібників, підручників та методичних матеріалів, викладання курсів міжнародного публічного права, міжнародного екологічного права, міжнародного права захисту прав людини, теорії та практики міжнародного права тощо.
Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження використовувалися для доповіді під час Науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю Інституту міжнародних відносин, в листопаді 2004 року (тези опубліковано). Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на XIV міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Ломоносов 2007» (Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова, 11-14 квітня 2007 року) (тези опубліковано), Другому міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 25-29 квітня 2007 року) (доповідь опубліковано), Науково-практичній конференції молодих науковців, студентів та аспірантів «Шевченківська весна 2008» (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 11-13 березня 2008 року), XIV міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Ломоносов 2008» (Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова, 8-12 квітня 2008 року) (тези опубліковано), науково-практичній конференції «Верховенство права на міжнародному та національному рівнях» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Українська асоціація міжнародного права, 9-10 жовтня 2008 року), V Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Волинський національний університет імені Лесі Українки, 20-21 березня 2009 року) (тези опубліковано), XVII міжнародній науковій конференції студентів і молодих науковців «Наука і вища освіта» (Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, 9-10 квітня 2009 року) (тези опубліковано).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та матеріалах науково-практичних конференцій та семінарів.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів (8 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 228 сторінок, з яких бібліографія викладена на 23 сторінках (обсяг – 190 джерел, в тому числі іноземними мовами – 113).

Список літератури:
ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні проведено аналіз історичного розвитку та сучасного стану міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих. Міжнародно-правовому регулюванню відносин, що досліджуються, бракує системності та уніфікованості, однак останні роки свідчать про зростання зацікавленості міжнародної спільноти у розвитку такого регулювання.
В історичному розвитку міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, найважливішими лишаються два моменти: інституціоналізація та становлення принципів, що в подальшому може слугувати базою для розвитку окремої галузі міжнародного права або міжгалузевого інституту.
Єдина міжнародна міжурядова організація, діяльність якої була спрямована на надання допомоги у випадку лих, – Міжнародний союз допомоги, створений у 1927 році. Його існування не було ані продуктивним, ані довготривалим. Основними факторами неефективності діяльності організації стали історичні умови (час між двома світовими війнами), недосконалість правових механізмів, покладених в основу функціонування організації (занадто широка сфера застосування за колом подій, невизначеність принципів надання допомоги, відсутність механізмів відповідальності тощо), організаційна недолугість та відсутність постійних джерел фінансування. З іншого боку, Статут організації містив ряд важливих положень, зокрема, щодо врахування державного суверенітету при наданні допомоги, встановлення механізму «запит/пропозиція допомоги – прийняття такої», визначення особливої ролі міжнародних гуманітарних організацій, зокрема, Ліги товариств Червоного Хреста.
Що стосується принципів, які лежать в основі міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, то їх становлення відбувалося поступово і продовжує відбуватися сьогодні. До них варто віднести принцип гуманності, тобто пом’якшення долі постраждалих внаслідок стихійних лих (його озвучував ще Е. Ваттель); принцип поваги до державного суверенітету, непорушності державних кордонів та невтручання у внутрішні справи держав (зустрічається в резолюціях міжнародних організацій, зокрема, ГА ООН); принцип доступу до гуманітарної допомоги (закріплюється, як правило, в документах м’якого права, керівних принципах та кодексах поведінки міжнародних неурядових організацій гуманітарного спрямування); а також спеціальні принципи, які стосуються надання допомоги (принцип недискримінації, принцип нейтральності, принцип неупередженості, принцип безоплатності в багатьох випадках тощо).
В рамках дослідження було виявлено, що міжнародно-правового регулювання потребують відносини, пов’язані із діяльністю на випадок серйозних стихійних лих, у двох випадках: 1 – коли лихо відбувається на території більш як однієї держави або спричиняє негативні наслідки для території більш як однієї держави; 2 – коли масштаби лиха такі, що власних ресурсів держави недостатньо для надання допомоги постраждалому населенню та територіям, подолання наслідків стихійного лиха.
Сьогодні не можна говорити ані про галузь, ані про інститут міжнародного права, оскільки нормам, які тим чи іншим чином регулюють відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих, не властиві ознаки галузі чи інституту міжнародного права. Так, серед юристів-міжнародників не існує єдиної чи превалюючої думки відносно предмету регулювання: деякі дослідники звертаються до міжнародно-правової регламентації окремих видів стихійних лих (повені, сейсмологічні явища); інші вважають, що міжнародно-правового регулювання потребують відносини, які виникають у зв’язку зі стихійними лихами та техногенними аваріями (промисловими, ядерними тощо); третя група не вбачає за необхідне розрізняти катастрофи природного, техногенного або соціального характеру (революцій, громадянських війн, інших збройних конфліктів), базуючись на тому, що незалежно від причин, допомоги потребують постраждалі від катастрофи будь-якого роду.
Автор дослідження приходить до висновку, що та відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих, потребують окремого регулювання, оскільки серед трьох категорій лих (стихійні, техногенні, соціальні) виключно відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих, не відрізняються системним підходом. Так, на пом’якшення страждань в умовах збройних конфліктів спрямовані норми міжнародного гуманітарного права. Відносини, пов’язані із діяльністю на випадок промислових та інших катастроф, регулюються широким спектром міжнародно-правових документів, та міжнародно-правове регулювання цього напрямку продовжує розвиватися в рамках роботи КМП ООН.
Однак, ще зарано говорити про «галузь у становленні», хоча можна сміливо посилатися на концепцію «міжнародного права реагування на катастрофи» або «міжнародного права допомоги» (обидва за колом відносин застосовують до ситуацій стихійних лих), запропоновану Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Необхідно пам’ятати, що КМП ООН не займає чіткої позиції в цьому відношенні: якщо у 2006 році в її звіті фігурував вислів «міжнародне право реагування на лиха» із посиланням на МФЧХ, то у 2008 це словосполучення не зустрічається, а напрям своєї роботи Комісія назвала «Допомога людям у випадку лих», ratione materia обмеживши своє дослідження будь-якими лихами, які призводять до дезорганізації суспільства, окрім збройних конфліктів. Комісія не ставить за мету прогресивний розвиток міжнародно-правового регулювання у сфері, що досліджується, прагнучи уникнути необґрунтованої подальшої фрагментації міжнародного прав, однак ставить за мету її кодифікацію і працює над розробкою проекту статей відповідного змісту.
Яким би не було остаточне сприйняття міжнародною спільнотою міжнародно-правової регламентації відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, необхідно пам’ятати, що зрештою все зводиться до пом’якшення страждань жертв стихійних лих, а отже до якнайширшого застосування принципу гуманності і в мирний час.
Для аналізу сучасного стану міжнародно-правового регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих, автор обрав системний підхід, надавши функціональний аналіз універсального регулювання на різних етапах відповідної діяльності, а також проаналізувавши стан регіонального та двостороннього співробітництва.
Використання функціонального підходу при аналізі універсальних міжнародно-правових норм, які регулюють співробітництво на випадок стихійних лих, базується на умовному поділі стихійних лих та відносин, пов’язаних із діяльністю на їх випадок, на умовні етапи: І – діяльність із попередження та пом’якшення ризиків стихійних лих; ІІ – надання екстреної та гуманітарної допомоги, а отже – захист прав людини в умовах стихійних лих; ІІІ – доступ гуманітарного персоналу, послуг та товарів до постраждалих. Автор умисно оминає стадію подолання наслідків та відновлення нормальної життєдіяльності на постраждалих територіях, оскільки такі відносини регулюються на основі інших принципів та норм міжнародного права і заслуговують на окреме повноцінне дослідження.
В рамках дослідження міжнародно-правового регулювання на різних етапах розвитку стихійних лих були виявлені наступні принципи та закономірності:
 на етапі попередження та пом’якшення наслідків стихійних лих основна роль відводиться державі, яка несе повну відповідальність за безпеку осіб, що знаходяться на території під її юрисдикцією. Так, обов’язок держави полягає в створенні організаційно-правових та інженерно-технічних механізмів, спрямованих на пом’якшення ризиків від стихійних лих, включаючи системи раннього сповіщення, механізми евакуації населення у разі потреби, механізми забезпечення надання екстреної допомоги тощо. Міжнародно-правові механізми в основному передбачені нормами екологічного права (принцип обміну інформацією та доступу до інформації про стан навколишнього середовища; принципи попередження та перестороги, які застосовуються до нових та небезпечних видів господарської діяльності людини) та космічного права (норми, що стосуються дистанційного зондування Землі з космосу та повідомлення зацікавлених держав про лиха, що наближаються);
 на етапі надання допомоги основним і беззаперечним принципом лишається принцип державного суверенітету, а отже і першочергової відповідальності держави за долю осіб, що перебувають під її юрисдикцією. Будь-яка допомога може надаватися виключно за згоди постраждалої держави за умови дотримання схеми «пропозиція – акцепт» або «запит – надання – акцепт». Виходячи з принципів державного суверенітету, непорушності державних кордонів та заборони втручання у внутрішні справи держави, постраждала держава вправі самостійно вирішувати яку допомогу, в якому обсязі і від кого вона буде приймати. Необхідно пам’ятати, що для випадків стихійних лих не властива концепція гуманітарної інтервенції, тому навіть якщо держава вирішить не приймати допомогу і не зможе самостійно забезпечити захист людей від наслідків стихійних лих, її дії можна засудити, однак не примусити до прийняття допомоги. Крім зазначеного вище, автор приходить до висновку про відсутність сьогодні визнаного за людьми права на гуманітарну допомогу в умовах стихійного лиха. Це право закріплене в нормах МГП для випадків збройних конфліктів, однак не властиве мирному часу. Тим не менш, непрямо його можна вивести із загальних невід’ємних прав людини, таких як право на життя. Крім того, до процесу надання гуманітарної допомоги в умовах стихійних лих можна за аналогією застосовувати норми МГП;
 аналіз міжнародно-правових норм, що регулюють відносини, пов’язані із забезпеченням доступу гуманітарному персоналу, товарам та послугам до постраждалих, виявив надзвичайну розпорошеність відповідних норм у окремих галузях міжнародного права – транспортного (повітряного, морського, автомобільних та залізничних перевезень) та митного. Хоча всі норми пов’язані зі скороченням формальних вимог при перетині кордонів згаданими вантажами, персоналом та послугами, однак і тут все залежить від волі держави, від рівня імплементованості відповідних міжнародно-правових положень у національне законодавство та від існування спеціальних організаційно-правових механізмів надання міжнародної допомоги в національному праві. Аналіз міжнародно-правових норм, що застосовуються на цьому етапі, виявив значну кількість прогалин, зокрема, щодо визнання ліцензій та кваліфікації персоналу, який бере участь у операціях із надання допомоги, а також ліцензій на обладнання та товари (зокрема, медикаменти); щодо статусу вантажів, призначених для використання у операціях із надання допомоги населенню, постраждалому внаслідок стихійних лих; щодо митних тарифів при ввезенні гуманітарних вантажів та послуг; щодо в’їзду та участі у операціях недержавних суб’єктів, таких як міжнародні урядові та неурядові організації гуманітарного характеру тощо.
В дисертації вперше в Україні надано аналіз Конвенції Тампере про надання телекомунікаційних ресурсів для пом’якшення наслідків лих та здійснення операцій із надання допомоги, яка є прикладом прогресу міжнародно-правового регулювання у сфері, що досліджується. І хоча неможливо заперечувати важливість її прийняття та вступу в силу, необхідно відзначити, що вона містить ряд недоліків, зокрема: передбаченого нею механізму недостатньо для імплементації викладених у ній положень – необхідне подальше укладання дво- та багатосторонніх угод між державами, міжнародними організаціями тощо; визначена занадто широка сфера регулювання (зокрема і збройні конфлікти).
В рамках дисертаційного дослідження було здійснено аналіз регіональних та двосторонніх угод, що регулюють відносини, пов’язані із діяльністю на випадок стихійних лих. Жоден із запропонованих регіональних механізмів не відрізняється досконалістю. Хоча угоди відповідного змісту існують і в Європі, і в Америці (регіональна – в рамках Організації американських держав та субрегіональні – в Латинській Америці), і в Азії, однак усі вони характеризуються низьким рівнем ратифікацій та імплементованості. Однак субрегіональні угоди в Латинській Америці містять ряд прогресивних положень, використання яких можливе і на універсальному рівні. Зокрема, це стосується визначення сфери застосування за колом подій (недвозначне виключення з неї збройних конфліктів та техногенних катастроф), а також чіткого застосування принципу гуманності, поваги до людської гідності тощо.
Однак двостороннє транскордонне співробітництво залишається найефективнішим видом співробітництва, оскільки дозволяє вирішувати значну кількість питань за адаптованими для пари «держава-держава» чи «держава-міжнародна організація» схемами. На заміну практиці укладання угод ad hoc після того, як стихійне лихо мале місце, приходять спеціальні універсальні угоди, дія яких розрахована на надання допомоги під час та після будь-яких стихійних лих. Однак, сьогодні превалюючими лишаються угоди дуже узагальненого змісту про технічне співробітництво та допомогу у різних сферах.
Якщо уявити модель відповідних двосторонніх відносин, то певна держава має мережу двосторонніх транскордонних угод зі своїми сусідами, мережу двосторонніх угод із неприкордонними державами, в деяких випадках – угоди із міжнародними організаціями, є учасниками регіональних та в окремих випадках – універсальних міжнародних угод.
В рамках дисертаційного дослідження було розглянуто також і позиції України у відносинах, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих. Так, автор доходить висновку, що законодавство України потребує удосконалення, зокрема, внесення змін до Законів України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про Цивільну оборону України» та «Про правові засади цивільного захисту», якими створені та паралельно функціонують три системи реагування на надзвичайні ситуації, зокрема і на стихійні лиха. З точки зору автора необхідно визначити провідну з трьох систем, забезпечити передачу їй функцій, які не дублюються, від двох інших. Це сприятиме раціональному використанню наявних в Україні ресурсів. Найбільшим недоліком законодавства України в сфері, що досліджується, автор визначає відсутність кримінальної та/або адміністративної відповідальності за недотримання вимог законодавства, пов’язаних із пом’якшенням ризиків стихійних лих (в основному, це заходи інженерно-технічного характеру, технічні правила та норми ведення господарювання в окремих регіонах, що часто страждають від стихійних лих).
Україна має розвинуту систему двосторонніх угод, спрямованих на регулювання відносин, пов’язаних із діяльністю на випадок стихійних лих: вони укладені із 16 державами світу, серед яких практично всі її сусіди. Однак, активної діяльності потребує розробка та укладання угод із Румунією та Молдовою – державами, на прикордонних ділянках із якими часто відбуваються стихійні лиха, наслідки яких можна було б пом’якшити або долати ефективніше за умов існування відповідних міжнародно-правових механізмів, які б сприяли скороченню ризиків від стихійних лих, адже стале вирішення проблеми полягає саме в попередженні причин, а не в подоланні наслідків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Доповідь Комісії міжнародного права за 2006 рік : П’ятдесят восьма сесія (1 травня – 9 червня та 3 липня – 11 серпня 2006 року) / Генеральна Асамблея ООН : Офіційні звіти (шістдесят перша сесія). Доповнення № 10. – А/61/10. – 563 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/reports/2006/2006report.htm.
2. Доповідь Комісії міжнародного права за 2008 рік : Шістдесята сесія (5 травня – 6 червня та 7 липня – 8 серпня 2008 року) / Генеральна Асамблея ООН : Офіційні звіти (шістдесят третя сесія). – Доповнення № 10. – А/63/10. –426 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/reports/2008/2008report.htm.
3. Международное право : Учебник [для студ. высш. учеб. завед.] / Под ред. А.И. Микульшина. – М. : Международные отношения, 2005. – 360 с.
4. Эммер де Ваттель. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов / Эммер де Ваттель; [Пер. с фр. В.Н. Дурденевского, Ф.А. Кублицкого, Э.М. Фабрикова] – М. : Госюриздат, 1960. – 719 с.
5. World Disaster Report for 2000. – International Federation of Red Cross and Red Crescent. – Geneva, 2000. – 240 p.
6. Ю. Ключников, А. Сабанин. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях : в 4 т. / Ключников Ю., Сабанин А. – М. : Литиздат НКИД, 1996. – Том 2. – 464 с.
7. Convention and Statute Establishing the International Relief Union. – League of Nations Treaty Series, 1932. – C.247-273. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/idrl/I518EN.pdf.
8. Who we are / International Federation of Red Cross and Red Crescent societies. – Geneva, 2002. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/who/index.asp.
9. Peter Macalister-Smith. The International Relief Union: Reflections on the Convention Establishing an International Relief Union of 12 July 1927 / Peter Macalister-Smith // Legal History Review. – 1986. – Vol. 54, issue 2. – P. 458-473.
10. The Study of Natural Catastrophes: Review // The Geographical Journal. – 1931. – Vol.78, No 5. – P.457 – 460.
11. David P. Fidler. Disaster Relief and Governance after the Indian Ocean Tsunami: What Role for International Law? / David P. Fidler // Melbourne Journal of International Law. – 2005. – Vol. 6. – P. 458-473. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.mjil.law.unimelb.edu.au/issues/archive/2005(2)/08Fidler.pdf.
12. John F. Hutchinson. Disasters and the International Order-II: The International Relief Union / John F. Hutchinson // International History Review. – 2001. – Vol.XXIII. – P. 253-298
13. Peter Walker. Shaping the humanitarian world / Peter Walker, Daniel G. Maxwell. – NY : Routledge, 2009. – 177 p.
14. Law and legal issues in international response: a desk study / International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies. – Geneva, 2007. – 214 p. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/pubs/idrl/desk-study/113600-idrl-deskstudy-en.pdf.
15. Agreement on the Transfer to the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization of certain Responsibilities and of the Assets of the International Relief Union / Resolutions and Decisions Adopted by the Executive Board at its Seventy-Seventh Session (Paris, 9 October – 4 November 1967). – 36 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0011/001132/113206E.pdf.
16. Camille Goerge. The International Relief Union: Its Origin, Aims, Means, and Future / Camille Goerge. – IRU, 1938. – 51 p.
17. David Alexander. Natural Disasters / David Alexander. – Kluwer Academic Publishers, 1993. – 632 c.
18. База даних міжнародних угод в сфері міжнародного права реагування на лиха. – МФЧХ. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ifrc.org/what/disasters/IDRL/publication.asp.
19. Bradford Morse. Practice, Norms and Reform of International Humanitarian Rescue Operations / Bradford Morse. – Sijthoff and Noordhoff, 1980. – 54 p.
20. Peter Macalister-Smith. International Humanitarian Assistance: Disaster Relief Actions in International Law and Organization / Peter Macalister-Smith. : Scientific Collection of Henry Dunan Institute. – Martinus Nijhoff Publishers, 1985. – 244 p.
21. Assisting the victims of armed conflict and other disasters: Papers delivered at the International Conference on Humanitarian Assistance in Armed Conflict [The Hague, 22-24 June 1988] / Edited by Frits Kalshoven. – Martinus Nijhof Publishers, 1989. – 258 c.
22. Summary Record of the 32nd Meeting, UN GA OR 39th Sess., UN Doc. No. A/C.2/39/Sr.32 (Nov. 6, 1984), para. 10 (Ecuador). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/documentation/english/a_cn4_sr32.pdf.
23. Summary Record of the 35th Meeting, UN GA OR 39th Sess., U.N. Doc. No. A/C.2/39/SR.35 (Nov. 7, 1984), para. 3 (Indonesia). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/documentation/english/a_cn4_sr35.pdf.
24. Summary Record of the 37th Meeting, UN GAOR 39th Sess., UN Doc. No. A/C.2/39/SR.37 (Nov. 12, 1984), para. 12 (Zambia). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/documentation/english/a_cn4_sr37.pdf.
25. Резолюція ГА ООН № 2034 (XX) «Допомога на випадок стихійних лих», 7 грудня 1965 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/220/47/IMG/NR022047.pdf?OpenElement.
26. Резолюція ГА ООН № 2435 (XXIII) «Допомога на випадок стихійних лих», 19 грудня 1968 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/246/31/IMG/NR024631.pdf?OpenElement.
27. Резолюція ГА ООН № 2717 (XXV) «Допомога на випадок стихійних лих», 15 грудня 1970 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/352/46/IMG/NR035246.pdf?OpenElement.
28. Резолюція ГА ООН № 2816 (XXVI) «Допомога на випадок стихійних лих», 14 грудня 1971 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/328/32/IMG/NR032832.pdf?OpenElement.
29. Desirability of Adopting and International Instrument on the Protection of the Cultural Heritage against Natural Disasters and Their Consequences: Report of the Director-General // UNESCO General Conference. Resolution 4/08, 22nd Session. – 1983. [Електронний документ]. Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0005/000560/056088eo.pdf.
30. Гаагская конвенция 1954 года о защите культурных ценностей в случае вооруженного конфликта / Предисл. Рубаник К.П. – М. : Госюриздат, 1957. – 46с.
31. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. – 1972. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_089.
32. List of World Heritage in Danger : Офіційний сайт ЮНЕСКО. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://whc.unesco.org/en/danger.
33. Резолюція ГА ООН № 42/169 «Міжнародне десятиліття зі скорочення небезпеки стихійних лих», 11 грудня 1987 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/518/59/IMG/NR051859.pdf?OpenElement.
34. Резолюція ГА ООН № 44/236 «Міжнародне десятиліття зі скорочення небезпеки стихійних лих», 22 грудня 1989 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/554/77/IMG/NR055477.pdf?OpenElement.
35. Резолюція ГА ООН № 46/149 «Міжнародне десятиліття зі скорочення небезпеки стихійних лих», 18 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/586/81/IMG/NR058681.pdf?OpenElement.
36. Graham A. Tobin. Natural Hazards: Explanation and Integration / Graham A. Tobin, Burrel Elizabeth Montz. – NY : The Guilford Press, 1997. – 388 p.
37. Yearbook of the United Nations: 1991. – United Nations. – Martinus Nijhoff Publishers, 1992. – 1152 c.
38. Yokohama Strategy and Plan of Action for a Safer World. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unisdr.org/eng/about_isdr/bd-yokohama-strat-eng.htm.
39. Конвенція Тампере про надання телекомунікаційних ресурсів для пом’якшення наслідків лих та здійснення операцій із надання допомоги. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.un.org/russian/documen/convents/tampere.htm.
40. EUR-OPA: Відкрита Угода Ради Європи щодо попередження та боротьби із найбільшими катастрофами. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.coe.int/T/DG4/MajorHazards/Default_en.asp.
41. United Nations Millennium Declaration, UN GA Res. 55/2. UN Doc. No. A/RES/55/2 (Sept. 18, 2000). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/declarat/summitdecl.htm.
42. Резолюція ГА ООН № 61/200 «Стихійні лиха та вразливість», 16 лютого 2007 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N06/506/39/PDF/N0650639.pdf.
43. Speech delivered by Dr. Astrid N. Heiberg, President of the International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies to the United Nations General Assembly on of humanitarian and disaster relief assistance of the United Nations including special economic assistance, New York (27 November 2000). – [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.ifrc.org/Docs/News/speeches/ah271100.asp.
44. Доповідь Всесвітньої конференції зі зменшення небезпеки лих (Кобе, Гіоґо, Японія, 18-22 січня 2005 року). – 64 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unisdr.org/eng/hfa/docs/final-report-wcdr-russian.pdf.
45. International Aspects of Natural and Industrial Catastrophies/ Les Aspects Internationaux des Catastrophes Naturelles et Industielles (Recueil Des Cours – Colloques). Springer, 1st Edition. – 2001. – 127 p.
46. С. Голубчиков. Возможен ли мониторинг природных катастроф? / С. Голубчиков // Журнал «Энергия», № 3. – 2003. – С.42-47.
47. Center for Research of Epydemiology of Disasters. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.cred.be.
48. Доповідь Генерального Секретаря ООН за 2000 р. «Посилення координації надання надзвичайної гуманітарної допомоги» (А/55/82-Е/2000/61). – 36 с. – [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.iom.int/jahia/webdav/shared/shared/mainsite/policy_and_research/un/55/A_55_82_en.pdf.
49. Тюпкин Ю.С. Международное десятилетие по уменьшению опасности стихийных бедствий / Тюпкин Ю.С. // Гидротехническое строительство, № 2, 1991. – С. 18-19.
50. И.А. Резанов. Великие катастрофы в истории Земли / И.А. Резанов. – 2-е изд., перераб., доп. – М.: Наука, 1984. – 176 с.
51. Звіт Програми ООН з навколишнього середовища «Стан навколишнього середовища та заходи у відповідь: 1972 – 2002 роки» [Глава 2 «Катастрофи»]. – C. 316-349. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unep.org/geo/geo3/russian/pdfs/chapter2-9_disasters.pdf.
52. Principles and Rules for Red Cross and Red Crescent Disaster Relief. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/idrl/I280EN.pdf.
53. Сивко Лідія. «Міжнародне право катастроф»: становлення концепції (тези доповіді) / Сивко Л.Р. // Український часопис міжнародного права. – К, 2004. – № 4. – С.99-101.
54. Сивко Лідія. Зв’язок міжнародного права та стихійних лих: ретроспектива доктринального та документального розвитку / Сивко Л.Р. // Український часопис міжнародного права. – К, 2005. – № 1. – С.49-58.
55. П. Будник. Міжнародне право щодо дій під час надзвичайних ситуацій потребує удосконалення / Будник П. // «Надзвичайна ситуація». – К, 2007. – № 9 (119). – C. 37-38.
56. Предварительный доклад о защите людей в случае бедствий, подготовлен Специальным докладчиком г-ном Эдуардо Валенсией-Оспиной / Комиссия международного права, шестидесятая сессия, 2008. – А/CN.4/598. – 25 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/327/67/PDF/N0832767.pdf.
57. International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies, Uniting of Human Dignity: The Manila Action Plan (2002). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/docs/pubs/events/manila02/manila-action.pdf.
58. Resolution of the XXII Inter-American Conference of the Red Cross, April 23-26, 2003 : Annex 1. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/cgi/pdf_pubs.pl?events/interam/Commitment.pdf.
59. International Disaster Response Laws, Princeples and Practice: Reflections, Prospects and Challenges. – IFRC, 2003. – 164 c.
60. International Disaster Response Laws (IDRL): Project Report, 2002-2003 / International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies. – 26 p. – [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.icrc.org/Web/eng/siteeng0.nsf/htmlall/5XRDP7/$File/IDRL_Report_FINAL_ANG.pdf.
61. Защита людей в случае бедствий. Меморандум секретариата. Приложение 1. Глоссарий. – 29 c. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/253/50/PDF/N0825350.pdf.
62. Кодекс поведінки Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця та неурядових організацій при здійсненні операцій із надання допомоги на випадок стихійних лих та катастроф. – МККК, 1995. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/publicat/conduct.
63. Питер Уокер. Жертвы стихийных бедствий и право на гуманитарную помощь: точка зрения практика / П. Уокер // Международный журнал Красного Креста, № 325, 1998. – С. 611-617.
64. Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_027.
65. Конвенція про оперативне оповіщення у випадку ядерної аварії. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_026.
66. Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій 1992 р. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_262.
67. Конвенція про ядерну безпеку 1997 р. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_023&p=1254595523240730.
68. Rohan J. Humanitarian assistance: towards a right of access to victims of natural disasters / Rohan J., Hardcastle, Adrian T.L. Chua. // International Review of the Red Cross, 1998. – No. 325. – P. 589-609.
69. Жан Пикте. Развитие и принципы международного гуманитарного права: курс, прочитанный в 1982 году в Страсбургском университете. – М. : МККК, 1994. – 72 с.
70. Резолюція ГА ООН «Стихійні лиха та вразливість» № 60/196, 22 грудня 2005 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.unisdr.org/eng/about_isdr/basic_docs/GA-resolution/a-res-60-196-eng.pdf.
71. И.И. Лукашук. Современное право международных договоров. Т. 2. Денйствие международных договоров : в 2 т. / И.И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 496 с.
72. Draft Articiles on Prevention of Transboundary Harm from Hazardous Activities, with commentaries. – International Law Commission, Fifty-third Session, 2001. – 24 p. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/texts/instruments/english/commentaries/9_7_2001.pdf.
73. С.М. Кравченко. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища / C.М. Кравченко, А.О. Андрусевич, Дж.Е. Бонайн : Під заг. ред. Кравченка С.М. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – С.336.
74. М.О. Медведєва. Міжнародне право та біотехнології / Медведєва М.О. – К. : Видавничий дім «Промені», 2006. – 256 c.
75. David Freestone. The Precautionary Principle and International Law: The Challenge of Implementation / David Freestone, Ellen Hey. – Walters Kluwer, Law International, 1995. – 274 c.
76. Simon Marr. The Precautionary Principle in the law of the sea: modern decision making in international law / Simon Marr. – Martinus Nijhoff Publishers, 2003. – 253 c.
77. Захист людей у випадку лих. Меморандум Секретаріату КМП ООН, 2006. – 190 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N07/656/38/PDF/N0765638.pdf.
78. Benedetto Conforti. International Law and the Role of Domestic Legal Systems / Benedetto Conforti, Rene Provost. – Martinus Nijhoff Publishers, 1993. – 207 с.
79. П. Маланчук. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / П. Маланчук. – Пер. з англ. – Харків: Консул, 2000. – 592 с.
80. Авраменко И.М. Международное экологическое право : Учебное пособие / Авраменко И.М. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2005.– 187 c.
81. Международное право: Учебник / Отв. ред. Е.Т. Усенко, Г.Г. Шинкарецкая. – М. : Юристъ, 2005. – 495 c.
82. Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступі до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_015&p=1254860706133548.
83. Claire Jolly. The Space Economy at a Glance: 2007 / Claire Jolly, Gohar Razi // Organization for Economic Co-operation and Development International Futures Programme. – OECD Publishing, 2008. –102 p.
84. Международное право : Учебник / Под ред. А.А. Ковалева, С.В. Черниченко. – М. : Изд-во Омега-Л, 2006. – 832 c.
85. Резолюція ГА ООН № 41/65 «Принципи, пов’язані із дистанційним зондуванням Землі з космосу», 9 грудня 1986 р. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/documents/ga/res/41/a41r065.htm.
86. Международное космическое право / Отв.ред. Г.П. Жуков, Ю.М. Колосов. – М. : «Международные отношения», 1999. – 296 c.
87. Space Law: Basic Legal documents / Edited by Prof. Dr. Karl-Heinz Bockstiegel. – 1990 p.
88. Резолюція ГА ООН № 61/110 «Робота ООН щодо обробки отриманої з космосу інформації, необхідної для управління діяльністю на випадок стихійних лих та подолання їх наслідків», 15 січня 2007 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N06/501/03/PDF/N0650103.pdf.
89. Peter Macalister-Smith. Humanitarian Action by Non-Governmental Organizations: National and International Perspectives / Peter Macalister-Smith // Security Dialogue. – 1987. – Vol. 18, No 2. – P.119 – 131.
90. И.И.Лукашук. Международное право: особенная часть / Учебник. Издание 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – С. 1.
91. Міжнародне право: Основні галузі: підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2004. – 814 c.
92. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчиков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Международные отношения, Юрайт-Издат, 2007. –816 с.
93. Международный пакт о гражданских и политических правах. – Братислава : Права человека, 1999. – 48 с.
94. Зібрання чинних міжнародних договорів України (в 4-х т.) / За заг. ред. А.М. Зленка. – Том 1. – 1990–1991. – К. : Видавництво Дім „Ін-Юре”, 2001. – 456 с.
95. Міжамериканська конвенція про права людини, 1969 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.concourt.am/hr/rus/un/6_3.htm.
96. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, 4 листопада 1950 р. // Голос України, 10.01.2001. – № 3.
97. Африканська хартія прав людини і народів. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.memo.ru/prawo/reg/afrika.htm.
98. Загальна декларація прав людини // Голос України, 10.12.2008. - № 232.
99. В.И. Кузнецов. Пакт об экономических, социальных и культурних правах: комментарий / В.И. Кузнецов // Московский журнал международного права. – 1998. – Специальный выпуск (декабрь). – С.73-78.
100. Human Rights and Natural Disasters. Operational Guidelines and Field Manual on Human Rights Protection in Situations of Natural Disaster. – Brookings-Bern Project on Internal Displacement. – 2008. – 93 р. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: .
101. African Charter on the Rights and Welfare of the Child, 1990. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.achpr.org/english/_info/child_en.html.
102. Конвенція про права інвалідів. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_g71&p=1254860706133548.
103. Гіоґська декларація делегатів Світової конференція скорочення кількості лих (25 січня 2005 р.). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un-documents.net/hyogodec.htm.
104. Загальний коментар 12 до статті 11 (право на достатнє харчування) Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. – Комітет ООН з прав людини. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/0/3d02758c707031d58025677f003b73b9.
105. Lorenzo Cotula, Margret Vidar. The Right to Adequate Food in Emergencies / FAO Legislative study 77, Rome, 2002. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fao.org/docrep/005/Y4430E/y4430e05.htm.
106. Загальний коментар 6 до статті 6 (право на життя) Міжнародного пакту про цивільні та політичні права. – Комітет ООН з прав людини. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/0/84ab9690ccd81fc7c12563ed0046fae3.
107. Peter Macalister-Smith. The Right to Humanitarian Assistance in International Law / Peter Macalister-Smith // Revue de droit international de science diplomatiques et politiques. – 1988. – № 66. – P.211 - 225.
108. Yoram Dinstein. Ther Right to Humanitarian Assistance / Yoram Dinstein // Naval War College Review. – 2000. – № 77. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://findarticles.com/p/articles/mi_m0JIW/is_4_53/ai_75098727/print?tag=artBody;col1.
109. Guiding Principles on Internal Displacement / Office of the High Commissioner for Human Rights, 1998. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unhchr.ch/html/menu2/7/b/principles.htm.
110. Code of Conduct of the International Red Cross and Red Crescent Movement and NGOs in Disaster Relief (1994). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/idrl/I259EN.pdf.
111. Guiding Principles on the Right to Humanitarian Assistance. – International Institute of Humanitarian Law, 1993. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://web.iihl.org/iihl/Album/GUIDING%20PRINCIPLES.doc.
112. Захист людей, постраждалих внаслідок стихійних лих: Керівні принципи захисту прав людини під час стихійних лих. – Міжвідомчий постійний комітет координації надання гуманітарної допомоги, 2006. – 36 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.humanitarianinfo.org/iasc/content/documents/working/OtherDocs/2006_IASC_NaturalDisasterGuidelines.pdf.
113. В.Ю. Калугин. Курс международного гуманитарного права / В.Ю. Калугин. – Минск : Тесей, 2006. – 495 c.
114. Рішення Апеляційної палати у справі «Прокурор проти Дужко Тадича». Case № IT-94-1-AR72 (2 жовтня 1995 р.) – § 70. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/icty/tadic/appeal/decision-e/51002.htm.
115. Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – 3-е изд., испр. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2003. – 344 с.
116. The Fundamental Principles of the Red Cross: Commentary. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.cicr.org/web/eng/siteeng0.nsf/html/EA08067453343B76C1256D2600383BC4?OpenDocument&Style=Custo_Final.3&View=defaultBody.
117. Case concerning military and paramilitary activities in and against Nicaragua (Nicaragua v. United States of America). – 182 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/70/6503.pdf.
118. Додатки 1 – 18 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=995_655&p=1168881953089926.
119. Витяг з Додатку 9, який стосується рейсів із надання допомоги. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/idrl/I275EN.pdf.
120. Міжнародна конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_064&p=1157098703463944.
121. Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур. Додаток F.5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unece.org/trade/kyoto/ky-f5-e0.htm.
122. Конвенція про тимчасове ввезення. Додаток В.9. – База даних офіційного сайту ВРУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_472&p=1157098703463944.
123. Natural Disasters: Protecting the Public’s Health // Pan American Health Organization, 2000. –119 p.
124. Legal Issues from the International Response to Tropical Storm Stan in Guatemala / International Federation of Red Cross and Red Crescent. –73 p. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/pubs/idrl/guatemala-cs.pdf.
125. International Federation of Red Cross and Red Crescent. International Regulation of Telecommunications in Disaster Releif. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/what/disasters/IDRL/index.asp.
126. Report on the International Conference on Disaster Communications. – UNDRO, 1990. – 23 p.
127. International Regulation of Telecommunications in disaster Relief / Background information sheet. – International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies. – 4 p. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/pubs/idrl/idrl-telecoms-background.pdf.
128. IDRL and Telecommunications: The Tampere Convention / Fact Sheet on International Disaster Response Law. – International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies. – 5 p. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/pubs/disasters/FactSheet4_v2.pdf.
129. George Potykа. The Regulatory Framework for Disaster Response Established within the European Union: A Focus on Humanitarian Aid and Civil Protection / George Potykа, Katrien Beeckman. – IFRC, 2006. – 24 c. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ifrc.org/Docs/pubs/idrl/idrl-study.pdf .
130. Council Regulation (EC) 1257/96 of 20 June 1996, Official Journal L 163, July 2, 1996.
131. Humanitarian Aid and in Dac Peer Reviews: A Compilation of Coverage 2004-2005. – Organisation for Economic Co-operation and Development, 2005. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.goodhumanitariandonorship.org/documents/dcd_dac(2006)4_eng_hum_aid.pdf.
132. Guidelines on the use of military and civil devence assets in disaster relief. – Міжнародна організація цивільної оборони, 2003. – 21 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.coe-dmha.org/Media/Guidance/3MCDAGuidelines.pdf.
133. Council Decision of 23 October 2001 establishing a Community mechanism to facilitate reinforced cooperation in civil protection assistance interventions. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/pri/en/oj/dat/2001/l_297/l_29720011115en00070011.pdf.
134. Resolution of the Council and of the Representatives of the Governments of the Member States, meeting within the Council of 8 July 1991 on improving mutual aid between Member Sates in the event of natural or technological disaster // Official Journal No. C 198, July 27, 1991. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.sei.gov.mk/TU/EN/41991X0727.doc.
135. Resolution (87)2 setting up a co-operation group for the prevention of, protection against, and organisation of relief in major natural and technological disasters (adopted by the Committee of Ministers on 20 March 1987 at the 405th meeting of the Ministers' Deputies). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/PartialAgr/Html/Europa8702.htm.
136. Міждержавна цільова програму розвитку Корпусу сил Співдружності незалежних держав для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру до 2010 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pravo.kulichki.com/zak2007/bz39/dcm39858.htm.
137. Порядок організації взаємодії держав-учасниць СНД при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. [Електронний ресурс]. Режим