ДЕСТРУКЦІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИПРАВЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Сировацький Валерій Іванович

УДК 340.12

ДЕСТРУКЦІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ
ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИПРАВЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ

спеціальність 12.00.12 – філософія права

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат філософських наук, доцент
Бліхар В’ячеслав Степанович

Львів – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………… 3
Розділ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ДЕСТРУКЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ ………………...
11
1.1. Категорії і поняття теорії правосвідомості ………………………… 11
1.2. Філософсько-правовий вимір правосвідомості ……………………. 30
1.3. Деформація світогляду особистості як причина деструкції правосвідомості …………………………………………………………...
49
Висновок до першого розділу ………………………………………. 68
Розділ ІІ. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ДЕСТРУКЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ: ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ І ШЛЯХИ УНОРМУВАННЯ …………………………………………..

69
2.1. Правовий нігілізм як один із деструктивних станів правосвідомості та соціальної поведінки особистості …………………
69
2.2. Правова культура у контексті загальносвітової і загальнодержавної культури …………………………………………….
89
2.3. Підвищення правової культури крізь призму подолання правового нігілізму ……………………………………………………….
109
Висновок до другого розділу ………………………………………... 127
Розділ ІІІ. ШЛЯХ РОЗВИТКУ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ВІД ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ ДО ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ……
129
3.1. Світоглядна основа деструктивної правосвідомості в контексті ставлення особистості до права та правових цінностей …………......
129
3.2. Виховання поваги до права у свідомості громадян засобами юридичної освіти ………………………………………………………...
147
3.3. Практичні методи та рекомендації щодо подолання деструкції правосвідомості в сучасних глобалізаційних умовах ………………….
167
Висновок до третього розділу ………………………………………. 184
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………... 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….. 191

ВСТУП

Актуальність теми. У ХХІ ст. проблема свідомості опинилася в епіцентрі наукових досліджень, зокрема філософії як науки. У філософії проблема свідомості розглядається, з огляду на те, що вона стосується безпосередньо світоглядних і методологічних концепцій будь-якого філософського напряму. Підходи до вивчення свідомості завжди ґрунтуються на аналізі останньої як форми регуляції та управління у взаємодії особистості з дійсністю. Свідомість реалізується в думках, діях, через норми, принципи, цілі, які відображають уявлення про предмети, факти і явища та відносини між ними. Свідомість безпосередньо вербалізується засобами мови та мовлення. Усвідомлюючи висловлені кимось погляди, думки, вчинки, людина вносить корективи й у свою свідомість, змінюючи її форми (вона існує як індивідуальна та суспільна).
Предметна та результативна, практична діяльність людини віддзеркалює базові структурні елементи вчинку. Це дає змогу стверджувати, що саме предмет і об’єкт діяльності людини формують її свідомість. Внутрішні переживання під час практичної діяльності обов’язково пов’язані з предметом праці, об’єктом, на якому зосереджується суб’єкт, тощо. Тому однією з проблем, яка ускладнює вивчення свідомості, є, без сумніву, її двовимірність (свідомість немовби існує і немовби не існує, адже не завжди очевидні результати її функціонування). Не йдеться про створення теорії щодо цього питання, оскільки ні у філософському, ні у психологічному та соціальному контекстах не існує теоретизації й об’єктивації свідомості. А йдеться про наявний спосіб осмислення окресленої проблематики, а саме – філософсько-правове трактування свідомості.
У зазначеному контексті дослідження впливу світоглядної деструктивності на формування правосвідомості доцільно розпочинати власне із вивчення поліаспектності смисложиттєвих зв’язків людського буття, а передовсім того, що стосується правового регулювання міжособистісних відносин у суспільстві. До прикладу, знання і досвід є рушійними елементами формування свідомості людини, оскільки крізь призму змісту, якості та обсягу рівня знань можна простежити сутність свідомості, тоді як досвід позиціонує її рівень.
Це ж стосується і правосвідомості, розуміючи під змістом цього терміна сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, у яких виражається ставлення до дійсного чи бажаного права як до справедливого чи несправедливого, і до дій людей як до правомірних чи неправомірних. Розглядаючи деструкції свідомості, можна простежити маловивчений вияв негативних явищ та рис, властивостей, сформованих стихійно і всупереч суспільно-державним і морально-етичним стандартам, вимогам правової поведінки та громадської думки.
Найповніше деструкція правосвідомості відображається саме у поведінковому компоненті – скоєнні правопорушень, вчиненні злочинів як формах вираження протиріччя між суспільством та особистісною правосвідомістю, у нівелюванні права. Тим більше, що з-поміж основних причин деструкції правосвідомості все ж таки слід наголосити на правовій політиці держави. Певною мірою кожний із правових актів відображає ту чи іншу модель соціальних відносин у загальній системі суспільної взаємодії. Це безпосередньо впливає як на процеси внутрішньодержавного розвитку, так і на етноментальні процеси формування правосвідомості.
Відтак особливої актуальності набуває досі не здійснюване філософсько-правове дослідження деструкції правосвідомості та шляхів її виправлення.
Теоретичною основою дослідження є доробки тих учених, які аналізували різні аспекти окресленої в дисертації проблематики. Насамперед, слід виокремити здобутки українських філософів права О. Бандури, В. Бачиніна, В. Бігуна, В. Вовк, Т. Гарасиміва, Л. Герасіна, А. Козловського, М. Козюбри, В. Костицького, С. Максимова, П. Рабіновича, С. Рабіновича, О. Скакун, С. Сливки, В. Сокуренка, А. Токарської, М. Цимбалюка та ін.
Значну увагу проблемам деструкції правосвідомості, з’ясуванню причин її виникнення та шляхів подолання приділили також С. Алексєєв, Б. Ананьєв, Р. Арон, К. Бельський, В. Бородін, С. Гусарєв, К. Жоль, І. Ільїн, Ю. Калиновський, В. Коробка, В. Кудрявцев, В. Кукушкін, В. Лозовий, Н. Міхалкін, В. Нерсесянц, О. Петришин, Г. Радбрух, С. Сінха та ін.
З-поміж радянських учених-правознавців слід назвати і В. Авдєєва, Г. Іконнікову, М. Матузова, В. Малахова, В. Нерсесянца, І. Покровського, В. Сирих та багатьох інших.
У дисертації були використані ідеї, сформульовані у працях видатних філософів: Г. Гегеля, Е. Гусерля, О. Данільяна, І. Ільїна, І. Канта, П. Новгородцева, П. Тейяра де Шардена, Б. Чичеріна, С. Франка, Е. Фрома, К. Ясперса та ін.
Досягненню поставленої пізнавальної мети слугувало використання досягнень вітчизняних учених-філософів: В. Бліхара, А. Карася, В. Мельника, А. Спіркіна, В. Шкоди. Залучення значного теоретичного масиву дозволило сформувати філософсько-правові оцінки виникнення та розвитку деструкції свідомості та правосвідомості і способів впливу на неї з метою досягнення позитивних для суспільного буття змін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у контексті теми науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт кафедри теорії та історії держави і права факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є філософсько-правова оцінка деструкції правосвідомості та шляхів її виправлення.
Досягнення поставленої мети вимагає розв’язання таких задач дослідження:
 обґрунтувати семантику ключового поняття «деструкція правосвідомості»;
 визначити теоретико-методологічні засади аналізу деструкції правосвідомості;
 актуалізувати філософсько-правові модуси деструкції правосвідомості як каузально спроектовані чинники, що спричиняють проблеми сучасного державотворення, верховенства права;
 висвітлити значення правових експлікацій філософської теорії у процесі деструкції свідомості та світогляду особистості на рівні правосвідомості;
 окреслити філософсько-правовий концепт правової культури в контексті протистояння правовому нігілізму;
 розкрити сутність деструкції правосвідомості на рівні свідомісного та світоглядного ставлення особистості до права та правових цінностей;
 узагальнити філософсько-правові параметри теоретико-методологічних засад проектування видозмінення деструкції правосвідомості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з деструкцією правосвідомості, що є наслідком спотворення свідомості та світогляду особистості в умовах їх нівелювання.
Предметом дослідження є деструкція правосвідомості та шляхи її виправлення у філософсько-правовому вимірі.
Методи дослідження. Філософсько-методологічною основою дисертаційного дослідження є базові концепції гносеології, онтології, феноменології, герменевтики і соціології права.
Достовірність наукових результатів підтверджується аргументами, отриманими шляхом застосування філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, зокрема інтерпретаційно-аналітичного методу, за допомогою якого здійснювалися: теоретичний аналіз, синтез філософських, юридичних і педагогічних досліджень, нормативно-правових документів, інших джерел із узагальненням їх теоретико-методологічних засад (розділ 1.1); герменевтичний метод, який застосовувався у формулюванні вихідних засад дослідження філософсько-правового виміру правосвідомості та її деструкції (розділи 1.2, 3.1); порівняльно-історичний аналіз, на основі якого було виявлено методи, умови і тенденції процесу деструкції свідомості й світогляду особистості та її перетворення у деструкцію правосвідомості громадян (розділи 2.1, 3.1); наукова індукція, яка дала змогу врахувати філософсько-правові виміри деструкції правосвідомості та здійснити її функціональний і системний аналіз (розділи 2.1, 2.2); інтегративний метод, який уможливив отримання наукових результатів щодо знання про багатовимірність деструкції свідомості та світогляду особистості (розділ 1.3); системно-структурний метод, який у рамках з’ясування і конкретизації складових деструкції свідомості та світогляду особистості допоміг розкрити сутність сучасного трактування деструкції правосвідомості як гальмівного процесу в розвитку демократичної держави та формуванні громадянського суспільства (розділи 2.3, 3.2, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що з філософсько-правових позицій розкрито сутність деструкції правосвідомості та її негативного впливу на формування громадянського суспільства й правової держави.
При цьому одержано нові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку теми, яка досліджується:
уперше одержано:
 дефініцію «деструкція правосвідомості», яку пропонується розглядати як відхилення компонентів структури правосвідомості від правових норм, культурно-соціального орієнтиру, що визначають механізм утворення і функціонування правосвідомості;
 обґрунтування змісту деструкції правосвідомості як філософсько-правової категорії, що ґрунтується на ідеях онтологічної та антропологічної парадигми, уможливлює врахування індивідуального та суспільного аспектів існування деструктивних проявів правової свідомості;
 систематизацію наявних наукових підходів до проблеми деструкції правосвідомості, що дозволяє виявити двовимірну природу деструктивних процесів, вмотивовану існуванням зовнішнього та внутрішнього впливу на свідомість особистості.
удосконалено:
 моделі правових експлікацій філософської теорії у процесі деструкції світогляду особистості та її правосвідомості, в яких правосвідомість проявляється як синергетичне, тобто системне неструктуроване явище з виокремленням його структурних компонентів, які певною мірою можна назвати умовними, такими, що сприяють розумінню лише його суті, значення і місця в системі «людина» – «право» – «суспільство»;
 погляди на доцільність подолання проявів деструкції правосвідомості в контексті сучасного державотворчого процесу, в якому це соціально-психологічне явище визначає зміну стану свідомості особи: певні уявлення, погляди, почуття, настрої, що формуються у вигляді помилкових ідей, знань, які спотворено відтворюють, передають чи трактують правову дійсність і виражають негативне ставлення до чинного права, законності і правопорядку;
 стратегічні підходи щодо дослідження поняття і структури генези та філософсько-правових детермінантів деструкції правосвідомості. У цьому контексті акцентується здебільшого на розумово-алогічному характері деструкції правосвідомості, який проявляється у спрямованості на здеформовану систематизацію емпіричних чинників та побудову умовних схем суб’єктивістських фрагментів правової реальності;
дістали подальший розвиток:
 загальнотеоретична характеристика та методологічна основа дослідження деструкції правосвідомості, які відображають правосвідомість як один із видів особливої суспільної свідомості, що характеризується як рух переживання конкретною людиною свого буття у соціальному середовищі, що складається із суб’єктивних психічних, релігійних, освітніх уявлень, які ця людина вважає об’єктивними характеристиками соціальної дійсності;
 філософсько-правова інтерпретація деструкції правосвідомості, в контексті якої єдність правосвідомості з «відображенням» навколишньої дійсності відбувається під впливом специфічних ментальних особистісних властивостей і якостей людини, що обумовлює ставлення до правосвідомості.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дослідженні висновки мають високий ступінь готовності їх до використання
в практичній роботі органів влади, діяльність яких пов’язана із нормотворчістю, а також у правозастосовній сфері, зокрема в ОВС України; у подальшій розробці загальнотеоретичної концепції можливості запобігання деструкції правосвідомості.
Окремі положення і висновки дисертації можуть застосовуватись у:
− навчальному процесі – під час викладання таких курсів, як: «Філософія права», «Філософія», «Професійна етика», «Деонтологія», «Теорія держави та права», «Етика та естетика»;
− науково-дослідній сфері – для усунення наявних прогалин у вивченні впливу філософської антропології на професійну підготовку юриста;
− процесі підготовки підручників, навчальних посібників із теорії держави й права, професійної етики, юридичної деонтології, філософії права.
Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням автора та базується на авторському переосмисленні наукової проблеми деструкції правосвідомості та шляхів її виправлення у філософсько-правовому вимірі. Усі наведені в дисертації та винесені на захист наукові результати отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертації оприлюднені й отримали позитивну оцінку на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника органів внутрішніх справ» (м. Львів, 2010 р.); в роботі ІІ Всеукраїнського круглого столу «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 2010 р.); ІІ Регіонального круглого столу «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 2011 р.); на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника органів внутрішніх справ» (м. Львів, 2011 р.).
Публікації. За темою дослідження опубліковано індивідуально 6 статей у наукових фахових виданнях і тези у 3 матеріалах доповідей на конференції та під час роботи круглих столів.
Структура дисертації. Специфіка визначених метою та задачами проблем, що стали предметом дослідження, їх багатоаспектність визначили загальну логіку і структуру дисертації, яка складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок, у тому числі 190 сторінок основного тексту. Список використаних джерел викладений на 16 сторінках і складається із 188 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано теоретичні узагальнення найбільш важливих наукових та практичних результатів щодо вирішення наукового завдання дослідження, суть яких полягає у здійсненні вперше в українській юридичній науці комплексного філософсько-правового дослідження деструкції правосвідомості та шляхів її виправлення.
Сформульовані в роботі положення підтверджують достовірність і конкретизованість результатів.
1. Деструкція правосвідомості трактується як відхилення складових структури суспільної правосвідомості від правових норм та культурно-соціального орієнтиру, які формують і підтримують функціонування правосвідомості. Таким чином, деструкція правосвідомості відбувається у результаті набуття суб’єктивних правових поглядів, ідей, уявлень, які сприяють викривленому відображенню правової чи суспільної реальності. Цей процес можна охарактеризувати як соціально-правову зміну правосвідомості, котра породжує негативне ставлення до права.
2. Відповідно до аналізу сутності правосвідомості на основі усвідомлення значущості права деструкція правосвідомості розглядається у двох аспектах. По-перше, це індивідуальна, особистісна деструкція правосвідомості, що виражається у несформованості правових переконань, поглядів, світогляду тощо або ж у їх деформованості, коли, до прикладу, правові переконання і погляди суперечать законодавству. Тобто якщо людина свідомо сприймає правові норми лише як зовнішні вимоги, то це неодмінно призводить до протестної емоційної реакції. В такому контексті деструкція правосвідомості особистості може трактуватися як прояв свідомості крізь призму її емоційних, світоглядних, пізнавальних, поведінкових елементів.
По-друге, це суспільна деструкція правосвідомості в соціологічному й культурологічному аспектах, що детермінується неповагою до права, недотриманням законів, безкарністю, руйнуванням утверджених цінностей (релігійних, моральних), соціальним розшаруванням суспільства, злочинністю, корупцією, бюрократизмом та ін. Відтак деструкцію правосвідомості доцільно розглядати як наслідок деструкції свідомості.
3. Проблематика деструкції свідомості набуває актуальності в контексті наслідків кризи людяності, толерантності, гуманізму: занепаду культури, тероризму, втрати моральних цінностей, зростання рівня злочинності й ін. Тож людина мимоволі стає деструктивною силою, впливаючи на оточення, суспільство, державу. Надпричинами вважаємо засади розвитку сучасної цивілізації, поширення глобалізму в усіх формах суспільних відносин, в межах яких людину трактують як засіб поза її соціальним і духовним буттям. Таким чином, деструкція свідомості повинна трактуватися у двох вимірах, причому обидва відображають взаємовплив. У першому випадку йдеться про деструкцію як процес зовнішнього впливу соціуму на особистість, властивість розвитку суспільства й цивілізації загалом. У другому ж – про вплив уже деструктивних у сенсі свідомості індивідів на подальший розвиток суспільства. Це вплив внутрішній, так би мовити, зсередини, який залежить від рівня саморозвитку, індивідуальних якостей та рис особистості. Людина поєднує в собі ці два виміри процесу деструкції правосвідомості.
4. Правосвідомість може сформуватися і розвинутися тільки у процесі соціалізації і самоактуалізації особистості, входження її у світ суспільних відносин, культури та правової культури, зокрема в процесі діяльності й спілкування, рефлексії та саморефлексії, самооцінки і самовизначення. Світ свідомості є багатомірним і невичерпним, має не тільки рефлексивні риси (звернений до себе), але й буттєві (відкритий світові загальнолюдських цінностей, культури). Основним завданням правосвідомості в державотворчому та правотворчому процесах є, передовсім, усвідомлення цінності права.
Тому суспільна небезпека деструкції правосвідомості полягає у дестабілізації наявного в суспільстві соціального, політичного та правового
порядку, активізуючи насильство, протиріччя у відносинах тощо. Крім того, рівень цієї небезпеки вимірюється різноманітністю взаємопов’язаних і взаємодоповнювальних її проявів, що значно ускладнює процес виправлення.
5. Підстави відповідальності людини за деструктивні зміни своєї правосвідомості відображені у повсякденній діяльності: лише людині дано право домагатися власної свободи і розмірковувати про значення власного буття, а отже, нести відповідальність за свої суспільні дії. Все подальше життя людини визначається тим, сприймає вона це питання як нерозв’язне чи другорядне або стає об’єктом екзистенціальних рішень. Складність цього питання полягає у тому, що не існує однозначної відповіді на питання, чи відповідальна людина за свою свідомість, у тому числі правосвідомість. Однак це завдання варте уваги, оскільки від його розв’язання залежить практична поведінка людини в суспільстві.
6. У процесі самореалізації людини у правовідносинах однією з основних передумов здійснення вибору своєї правової поведінки є задоволення або, навпаки, невдоволеність способом життя чи відсутністю можливостей для досягнення поставлених цілей. Певною мірою оцінка правової ситуації і вибір правової поведінки – це своєрідний перехід від однієї сфери самореалізації до іншої, але за недостатніх позитивних внутрішніх налаштувань правосвідомості особи (або декількох осіб як суспільної групи) формується деструкція саморозвитку особи (суспільної групи). Тобто правова самореалізація відбувається у різних сферах суспільно-правового життя. Так, якщо розглядати сферу правовідносин у суспільстві, то основним буде такий вибір правомірної поведінки, який відповідає рівню правосвідомості, правової культури, набутому досвіду, правовим знанням особистості. Хоча поширення меркантильності у сучасному світі змушує обирати можливі раціональні шляхи, керуючись кінцевою результативністю, а не самореалізацією. А це, безумовно, призводить до деструкції і свідомості, і правосвідомості.
7. Розуміння цінності права зумовлює наявність в особи почуття власної гідності та поваги аналогічних прав інших членів суспільства. Сьогодні деструкція правосвідомості проявляється найбільш негативно, впливаючи на розвиток держави та права. Незважаючи на трактування деструкції правосвідомості як одного з проявів злочинної поведінки, можемо відзначити специфіку суспільної правосвідомості, яка полягає в тому, що вона певною мірою містить в собі деструкцію, якої, попри все, можна уникнути.
Протиріччя між цілями протиправних дій і способами їх реалізації усвідомлюються особою такою ж мірою, як усвідомлюється негативізм суспільно значущих наслідків. Ігнорування правових норм, ставлення власних інтересів вище від суспільних спотворює правосвідомість особи, що підштовхує її до прийняття іншого рішення, ніж те, яке відповідає суспільним та правовим нормам. Відбувається заміщення загальносуспільних цінностей особистими корисливими інтересами, що визначаються короткотерміновими, зосередженими виключно на особистій вигоді потребами чи мотивами.
8. Негативним елементом державотворення і правотворення, що становить загрозу національній безпеці, є правовий нігілізм. Будучи однією із найпоширеніших форм деструкції правосвідомості, він зворотно впливає на стан законності, правовий порядок, загальний розвиток активності людини. Багатоаспектність проявів правового нігілізму дозволяє відтворити відносні рамки його вираження: від неможливості захисту гарантованих законом прав і свобод до безкарності за наругу над правами людини. Такі тенденції розвитку деструктивної правосвідомості призводять до регресу в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі.
9. Однією з основних причин деструкції правосвідомості є порушення прав і свобод людини та громадянина, що неодмінно впливає на довіру до держави, розуміння верховенства права, спроможність закону забезпечити правовий порядок. В умовах зниження значущості права у суспільстві навіть законослухняні громадяни схильні до недотримання правових норм, а відстоювання особистих прав і свобод призводить до обмеження прав і свобод інших осіб («ніщо так не відображає безсилля влади, як постійне застосування сили»). Тож саме на державі лежить відповідальність за деструкцію правосвідомості в суспільстві, оскільки виховати повагу до закону і визнати верховенство права можна лише шляхом економічного розвитку держави, забезпечення прав і свобод людини та громадянина і стабілізації суспільних відносин, базуючись на правових нормах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С .С. Право на пороге нового тысячелетия : некоторые тенденции правового развития – надежда и драма современной эпохи / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 256 с.
2. Алексеев С. С. Общая теория права : [учебник] / С. С. Алексеев. – М. : Проспект, 2011. – 566 с.
3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – С-Пб. : Питер, 2007. – 288 с.
4. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. – С-Пб. : Питер, 2001. – 272 с.
5. Ануфрієнко О. А. Філософські детермінанти політичної культури юриста / О. А. Ануфрієнко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К. : НАВСУ, 2004. – № 5. – С. 164-171.
6. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. – М.: Прогресс, 1993. – 608 с.
7. Асмолов А. Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров : Психолог. Психопедагог. Психоисторик / А. Г. Асмолов. – М. ; Ин-т практической психологии, 1996. – 768 с.
8. Байниязов Р. С. Правосознание и российский правовой менталитет / Р. С. Байниязов // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 37-40.
9. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы) / Б. Т. Базылев. – Красноярск : изд-во Красноярского ун-та, 1985. – 120 с.
10. Балашов Ю. К. Методики построения мотивационного профиля персонала и разработки Положения о стимулировании персонала / Ю. К. Балашов, А. Г. Коваль // Кадры предприятия. – 2002. – № 7. – С. 52-59.
11. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві : [монографія] / О. О. Бандура. – К. : НАВСУ, 2000. – 200 c.
12. Баранов П. П. Профессиональное правосознание работников ОВД : [учебное пособие] / П. П. Баранов. – М. : ВЮЗШ, 1991. – 246 с.
13. Баранов П. П. Понятие права / П. П. Баранов // Общая теория права : [курс лекций] / под ред. В. К. Бабаева. – Нижний Новгород : НВШМ, 1993. – С. 111-144.
14. Бачинин В. А. Философия права и преступление / В. А. Бачинин. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
15. Бачинин В. А. Основы социологии права и преступности / В. А. Бачинин. – С-Пб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. – 308 с.
16. Беккер Г. Современная социологическая теория в ее приемственности и изменении / Г. Беккер, А. Босков [пер. с англ. В. М. Корзинкина, Ю. П. Семенова ; чл. ред. Д. И. Чеснокова]. – М. : Изд-во иностранной литературы, 1961. – 895 с.
17. Бельский К. Т. Социалистическое правосознание : Диалектика формирования и развития / К. Т. Бельский. – Ярославль : Верх.-Волж. кн.
изд-во, 1979. – 382 с.
18. Бельский К. Т. Формирование и развитие социалистического правосознания / К. Т. Бельский. – М. : Высшая школа, 1982. – 194 с.
19. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель [Перев. с франц.] / Под ред. В. И. Даниленко. – М. : Изд. дом NOTA-BENE, 2000. – 576 с.
20. Бігун В. С. Положення громадської організації «Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної філософії» (Проект) / В. С. Бігун // Проблеми філософії права. – Київ-Чернівці : Рута, 2003. – Т. 1. – С. 206-210.
21. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – СПб. : Питер, 2008. – 400 с.
22. Болотова В. О. Паблік рілейшенз в ОВС : [конспект лекцій] / В. О. Болотова. – Харків : НУВС, 2001. – 110 с.
23. Большаков В. Ю. Эволюционная теория поведения / В. Ю. Большаков. – С-Пб. : Изд-во Санкт-Петербургского государственного университета, 2001. – 496 с.
24. Бородин В. В. Факторы правовой информированности личности / В. В. Бородин, В. М. Боер // Актуальные проблемы правоохранительной деятельности органов внутренних дел : [под общ. ред. С. Ф. Зыбина]. – С-Пб., 1993. – С. 88-94.
25. Васильев А. М. Правовые категории : методологические аспекты разработки системы категорий теории и права / А. М. Васильев. – М. : Юридическая литература, 1996. – 264 с.
26. Васильев А. В. Теория права и государства : [учебник] / А. В. Васильев.  М. : Флинта, 2008.  440 с.
27. Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности / Н. В. Витрук. – М. : Норма, 2008. – 448 с.
28. Волошенюк О. В. Деякі аспекти подолання правового нігілізму в посттоталітарному суспільстві / О. В. Волошенюк // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків, 1999. – № 7(3). – C. 31-35.
29. Вопленко Н. Н. Правосознание и правовая культура : [учебное пособие] / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2000. – 52 с.
30. Гарасимів Т. З. Девіантна поведінка особистості : філософсько-правовий вимір : [монографія] / Т. З. Гарасимів. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. – 524 с.
31. Гегель Г. Философия права / Г. В. Ф. Гегель [Перев. с нем. Б. Г. Столпнера и М. И. Левиной]. − М. : Мысль, 1990. − 524 с.
32. Герасіна Л. М. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні : [монографія] / Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін. – Харків : Право, 2009. – 358 с.
33. Головченко В. В. Эффективность правового воспитания : понятие, методика, критерии измерения / В. В. Головченко. – К. : Наукова думка, 1985. – 128 с.
34. Гранат Н. Л. Правосознание и правовая культура / Н. Л. Гранат // Общая теория права и государства / Под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист. – 1994. – С. 164-172.
35. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства : [учебник] / В. Г. Графский. – М. : Норма, 2007. – 752 с.
36. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики. Введение в психологию активности / Л. П. Гримак. – М. : Красанд, 2010. – 240 с.
37. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Людвиг Гумплович [Пер., прим., доп. И. А. Неровецкого]. – С-Пб. : Тип. т-ва «Обществ. Польза», 1910. – 516 c.
38. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти) : [посібник] / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – К. : ВІРА-Р, 2002. – 506 с.
39. Данильян О. Г. Деякі аспекти організації та управління правовим вихованням / О. Г. Данильян // Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. – Вип. 5. – Харків : Право, 2010. – С. 68-71.
40. Дзьобань О. П. Вплив правового нігілізму на правосвідомість та правову культуру українців / О. П. Дзьобань // Наукові записки Харківського університету повітряних сил : Соціальна філософія, психологія. – Харків : ХУПС, 2009. – Вип. 1(32). – С. 3-12.
41. Дмитрієнко Ю. М. Актуальні аспекти української правосвідомості як категорії правознавства / Ю. М. Дмитрієнко // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг : Зб. наук. пр. – Харків: ХДУХТ, 2007. – Вип. 2(6). – C. 430-436.
42. Дубовик О. Л. Решение в преступном поведении: понятие, содержание, общие и специфические признаки / О. Л. Дубовик, В. Н. Кудрявцев // Вопросы криминологии, уголовного права, процесса и прокурорского надзора. Сборник научных трудов. – М.: Изд-во Всесоюзного ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1975. – С. 13-25.
43. Дубровский Д. И. Проблема идеального. Субъективная реальность / Д. И. Дубровский. – М. : Канон + Год, 2002. – 368 с.
44. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм. – М. : Директмедиа-Паблишинг, 2007. – 553 с.
45. Жоль К. К. Философия й социология права: [учебное пособие] / К. К. Жоль. – К.: Юринком-Интер, 2000. – 480 с.
46. Загальна теорія держави і права : [підручник] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
47. Зеленецкий B. C. Компетентность специалиста (о теоретической компетентности практиков и практической компе¬тентности теоретиков) / В. С. Зеленецкий // Весы Фемиды. – 2000. – № 4 (16). – С. 48-57.
48. Иконникова Г. И. Философия права : [учебник] / Г. И. Иконникова, В. П. Лященко. – М. : Юрайт, 2011. – 352 с.
49. Ильин И. А. О сущности правосознания : [монография] / И. А. Ильин. – М.: Рарогъ, 1993. – 235 с.
50. Ильин И. А. Сочинения : в 2 т. / И. А. Ильин – Т. 1. – М. : Московский философский фонд, 1993. – 510 с.
51. Ильин И. А. Собрание сочинений : в 10 т. / И. А. Ильин. – Т. 4 : [Понятия права и силы; Общее учение о праве и государстве; О сущности правосознания; О монархии и республике; Из лекций «Понятия монархии и республики»] / сост., вступит. ст. и коммент. Ю. Т. Лисицы. – М. : Русская книга, 1994. – 624 с.
52. История ментальностей. Историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. – М. : РАН Институт всеобщей истории, 1996. – 255 с.
53. Калиновський Ю. Ю. Медійний вплив на процес формування правосвідомості та правової культури українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський, С. Б. Жданенко // Грані. – 2005. – № 6. –С. 100-104.
54. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства : ґенеза та сучасність : [монографія] / Ю. Ю. Калиновський. – Харків : Право, 2008. – 288 с.
55. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания : сборник науч. труд. – М. : Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1974. – С. 39-67.
56. Карась А. Ф. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях та некласичних інтерпретаціях / А. Ф. Карась. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 520 с.
57. Карпец И. И. Правосознание и причины преступности / И. И. Карпец, А. Р. Ратинов // Советское государство и право. – 1988. – № 12. – С. 50-54.
58. Керимов Д. А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права : [монография] / Д. А. Керимов. – С-Пб. : СГУ, 2008. – 528 с.
59. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи : сборник статей о русской интеллигенции. – М. : Правда, 1991. – С. 122-149.
60. Клімова Г. П. Формування правосвідомості і правової культури як мета правового виховання / Г. П. Клімова // Вісник Донецького університету. – 2009. – № 1. – С. 56-62.
61. Клочко В. Е. Психология инновационного поведения / В. Е. Клочко, Э. В. Галажинский. – Томск : Издательство Томского государственного университета, 2009. – 240 с.
62. Кобликов А. С. Юридическая этика / А. С. Кобликов. – М. : Норма, 2008. – 166 с.
63. Ковалев С. А. Деформация правосознания как фактор противоправного поведения личности / С. А. Ковалев // История государства и права. – 2009. – № 13. – С. 35-38.
64. Ковалевская Ж. В. Проблема моделирования ментальности : методологический аспект / Ж. В. Ковалевская, В. В. Манекин // Методология современных гуманитарных исследований: человек и компьютер : тезисы докладов на Международной научной конференции. – Донецк : Изд-во ДГУ, 1991. – С. 17-30.
65. Кожевников С. Н. Понимание права : разные теоретические аспекты / С. Н. Кожевников // Юрист. – 2004. – № 11. – С. 20-24.
66. Козлитина О. Н. Проблема личностной изменчивости в сфере высшего образования / О. Н. Козлитина // XXI век – век образования : материалы 46-й научно-методической конференции. – Ставрополь, 2001. – С. 55-57.
67. Козловський А. А. Право як пізнання : Вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 246 с.
68. Корецька А. І. Соціальне середовище як об’єктивний чинник формування особистості в контексті державотворення / А. І. Корецька // Вища освіта України : Теоретичний та науково-методичний часопис. – № 1 (7). – 2003. – С. 66 –71.
69. Коркунков Н. М. История философии права / Н. М. Коркунков. – М. : Красанд, 2011. – 440 с.
70. Коробка В. Н. Деформация профессионального правосознания следователей и пути ее устранения : [монография] / В. Н. Коробка. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2000. – 340 с.
71. Королев С. И. Вопросы этнопсихологии в работах зарубежных авторов / С. И. Королев. – М. : Наука, 1979. – 298 с.
72. Костицький М. В. Філософія права : [навчальний посібник] / М. В. Костицький, Б. В. Чміль. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
73. Крапивенский С. Э. Социальная философия : [учебник] / С. Э. Крапивенский. – М. : ВЛАДОС, 2004. – 412 с.
74. Краснорядцева О. М. Деформация эмоционально-устойчивого реагирования личности как деструктивный фактор профессионального поведения / О. М. Краснорядцева // Сибирский психологический журнал. – 2007. – № 6. – С. 166-169.
75. Крисюк Ю. П. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства : взаємозв’язки й взаємообумовленість / Ю. П. Крисюк // Право України. – 2007. – № 7. – С. 30-33.
76. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
77. Кудрявцев В. Н. Социальные деформации : (причины, механизмы, пути преодоления) / В. Н. Кудрявцев. – М. : РАН, Ин-т государства и права, 1992. – 133 с.
78. Кудрявцев В. Н. Борьба мотивов в преступном поведении / В. Н. Кудрявцев. – М. : Норма, 2007. – 128 с.
79. Кукушкин В. М. Полицейская деонтология : Социологический анализ зарубежных концепций / В. М. Кукушкин. – М. : Академия МВД России,
1994. – 132 с.
80. Кули Ч. Х. Человеческая природа и социальный порядок /
Ч. Х. Кули [пер. с англ. под общ. науч. ред. А. Б. Толстова]. – М. : Идея-Пресс, 2000. – 320 с.
81. Культурология. XX век : Словарь. – С-Пб. : Университетская книга, 1997. – 640 с.
82. Левитов Н. Д. Вопросы психологии характера / Н. Д. Левитов. –
С-Пб. : СГУ, 2009. – 296 с.
83. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / [за заг. ред. А. В. Яртися, С. М. Шендрика, С. О. Черепанової]. – Львів : Світ, 1994. – 496 с.
84. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Академия, 2005. – 352 с.
85. Леонтьев Д. А. Психология смысла / Д. А. Леонтьев. – М. : Смысл, 2007. – 512 с.
86. Ликас А. Л. Культура правосудия / А. Л. Ликас. – М. : Юридическая литература, 1990. – 176 с.
87. Лихолоб В. Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю (морально-правовий аспект реалізації закону) / В. Г. Лихолоб. – К. : Вища школа, 1991. – 217 с.
88. Лозовий В. О. Професійна етика юриста / В. О. Лозовий, О. В. Петришин. – Харків : Право, 2004. – 176 с.
89. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность / Е. А. Лукашева. – М. : Юридическая литература, 1973. – 344 с.
90. Лукашева Е. А. Человек, право, цивилизация : Нормативно-ценностное измерение : [монография] / Е. А. Лукашева.  М. : Норма, 2009.  384 с.
91. Максимов С. И. Правовая реальность : опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 338 с.
92. Максимов С. І. Методологічні основи правового виховання / С. І. Максимов // Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. – 2010. – Вип. 5. – С. 52-58.
93. Малахов В. А. Философия права : Формы теоретического мышления о праве / В. А. Малахов. – М. : Юнити-Дана, 2009. – 264 с.
94. Мальцев Г. В. Социальная справедливость и право / Г. В. Мальцев. – М. : Мысль, 1977. – 255 с.
95. Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы / Г. В. Мальцев. – М. : Прометей, 1999. – 419 с.
96. Мальцев Г. В. Социальные основания права / Г. В. Мальцев. – М. : Норма, 2007. – 800 с.
97. Мальцев Г. В. Нравственные основания права / Г. В. Мальцев. – М. : СГУ, 2008. – 552 с.
98. Матузов Н. И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» / Н. И. Матузов // Правоведение. – 1994. – № 2. – С. 3-16.
99. Медведев В. С. Преодоление профессиональной деформации / В. С. Медведев // Актуальные проблемы морально-психологической подготовки личного состава ОВД. – М., 1992. – С. 50-52.
100. Медведев B. C. Профессиональная деформация личности как проблема органов внутренних дел / В. С. Медведев // Психопедагогика в правоохранительных органах : Научно-практический журнал. – 1996. – № 1(3). – С. 15-17.
101. Мерлин В. С. Психология индивидуальности / В. С. Мерлин. – М. : МОДЭК, 2009. – 544 с.
102. Михалкин Н. В. Философия права : [учебник] / Н. В. Михалкин, А. Н. Михалкин. – М. : Юрайт, 2011. – 400 с.
103. Мицкевич А. В. Правосознание как форма общественного сознания / А. В. Мицкевич, И. Е. Фарбер. – М. : Юридическая литература, 1963. – 205 с.
104. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / С. Московичи / [пер. с франц.]. – М. : Центр психологии и психотерапии, 1998. – 475 с.
105. Мухін В. В. Функції професійної правосвідомості / В. В. Мухін // Прокуратура. Людина. Держава. – № 8 (50). – 2005. – С. 96-102.
106. Нарский И. С. Диалектическое противоречие и логика познания / И. С. Нарский. – М. : Наука, 1969. – 246 с.
107. Настасяк І. Ю. Тлумачення правових норм : [навчальний посібник] / І. Ю. Настасяк. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. – 336 с.
108. Нерсесянц В. С. Философия права : [учебник] / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2005. – 656 с.
109. Новая философская энциклопедия : в 4-х т. – М. : Мысль, 2010. – Т. ІІІ. – 692 с.
110. Новгородцев П. И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания / П. И. Новгородцев. – С-Пб. : «Лань», 2000. – 352 с.
111. Новгородцев П. И. Лекции по истории философии права : учения Нового времени. XVI–XIX вв. / П. И. Новгородцев. – М. : Красанд, 2011. – 352 с.
112. Олпорт Г. Становление личности : избранные труды / Г. В. Олпорт [Пер. с англ. JI. B. Трубицыной и Д. А. Леонтьева] : под общ. ред. Д. А. Леонтьева. – М. : Смысл, 2002. – 461 с.
113. Орзих М. Ф. Юридическая деонтология / М. Ф. Орзих. – М. : БАХВА. – 1996. – 131 с.
114. Ортега-и-Гассет. Дегуманизация искусства / Ортега-и-Гассет. – М. : Радуга, 1991. – 638 с.
115. Ортинський В. Л. Філософські проблеми правового виховання курсантів у вищих навчальних закладах МВС України : [монографія] / В. Л. Ортинський, В. С. Бліхар, М. Й. Штангрет. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. – 288 с.
116. Основи держави і права України : [підручник] / [за ред. В. Л. Ортинського]. – К. : Знання, 2008. – 583 с.
117. Остроумов Г. С. Правовое сознание действительности / Г. С. Остроумов. – М. : Наука, 1969. – 173 с.
118. Остроумов Г. С. Правосознание и общественное мнение в общенародном государстве / Г. С. Остроумов // Советское государство и право. – 1963. – № 11. – С. 14-23.
119. Патерило І. В. Соціальна цінність права, як одна із засад державного і суспільного життя (загальнотеоретичні аспекти) / І. В. Патерило // Держава і право. – Вип. 20. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 116-120.
120. Пеньков Е. М. Социальные нормы : управление, воспитание, поведение / Е. М. Пеньков. – М. : Высшая школа, 1990. – 175 с.
121. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Эмоциональная психология / Л. И. Петражицкий. – М. : Либриком, 2011. – 328 с.
122. Петров В. Р. Причины деформации правосознания в современных условиях / В. Р. Петров // Ученые записки. – Т. 3. – Чебоксары : Международный открытый университет Поволжья, 1999. – С. 56-60.
123. Покровский И. Ф. Формирование правосознания личности / И. Ф. Покровский. – Л. : Наука, 1972. – 180 с.
124. Пономаренко В. А. Гуманизация школы и идея вселенского сознания / В. А. Пономаренко // Педагогика. – 1994. – № 3. – С. 13-17.
125. Пономаренко В. А. Образ Духа человеческого как психологическая парадигма XXI века / В. А. Пономаренко // Магистр. – 1996. – № 3. – С. 10-24.
126. Попков В. Д. Теория государства и права : [курс лекций] / Под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1997. – 475 с.
127. Посконин В. В. Правопонимание Толкотта Парсонса : [монография] / В. В. Посконин. – Ижевск : Изд-во Удмурт. ун-та, 1995. – 143 с.
128. Правознавство : [навчальний посібник] / В. І. Бобир, А. М. Колодій та ін.; (за ред. В. В. Копейчикова). – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 480 с.
129. Предмет і проблематика філософії / [за заг. ред. М. А. Скрипника, З. Е. Скрипник]. – Львів : Львівський банківський інститут Національного банку України, 2001. – 485 с.
130. Проблемы судебной этики / под ред. М. С. Строговича. – М. : Наука, 1974. – 272 с.
131. Проблемы истории государства и права : Сборник научных трудов. – М. : Зерцало-M, 2009. – 316 с.
132. Професійна етика та культура поведінки працівника органів внутрішніх справ України : методичний посібник для працівників ОВС / [В. Л. Ортинський, В. С. Бліхар, М.П. Гетьманчук, В. І. Ряшко, М. Й. Штангрет]. – Львів : ЛьвДУВС, 2009. – 128 с.
133. Пьер Тейяр де Шарден. Феномен человека. Вселенская масса / Пьер Тейяр де Шарден. – М. : Айрис-Пресс, 2002. – 352 с.
134. Рабінович П. М. Наука філософії права : до характеристики предмета й методології / П. М. Рабінович // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. I. – С. 22-26.
135. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : [навчальний посібник] / П. М. Рабінович. – Xарків : Консум, 2002. – 160 с.
136. Рабінович П. М. Права людини і громадянина : [навчальний посібник] / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
137. Радбрух Г. Философия права / Г. Радбрух. – М. : Международные отношения, 2004. – 240 с.
138. Радугин А. А. Социология : [курс лекции] / А. А. Радугин, К. Д. Радугина. – С-Пб. : Библионика, 2008. – 224 с.
139. Розин В. М. Культурология : [учебник] / В. М. Розин. – М. : Гардарики, 2003. – 464 с.
140. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – С-Пб. : Питер, 2007. – 720 с.
141. Руфович П. В. Причины деформации правосознания в современных условиях / П. В. Руфович // Ученые записки. – Чебоксары : Международный открытый университет Поволжья, 1999. – Т. 3. – С. 56-60.
142. Сатыбалова Е. В. Проблема определения человеческой деструктивности : противоположность метафизического и постмодернистского подходов / Е. В. Сатыбалова // Духовность и государственность : сбор. науч. труд. – Вып. 2. – Оренбург : Оренбургский филиал УрАГС, 2001. – С. 47-57.
143. Семенова Н. О. Асоціація фахівців з філософії права – невід’ємна інституційна складова успіху створення високих правових технологій / Н. О. Семенов, Б. Ф. Чміль // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. I. – С. 196-201.
144. Симонов В. П. Происхождение духовности / В. П. Симонов, П. М. Єршов, Ю. П. Вяземський. – М. : Наука, 1989. – 352 с.
145. Синха С. П. Юриспруденция. Философия права : [краткий курс] / С. П. Синха. – М. : Академия, 1996. – 304 с.
146. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : [підручник] / О. Ф. Скакун. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.
147. Сливка С. С. Професійна культура юриста (теоретико-методо-логічний аспект) : [монографія] / С. С. Сливка. – Львів : Світ, 2000. – 336 с.
148. Сливка С. С. Юридична деонтологія : [підручник] / С. С. Сливка. – К. : Атіка, 2003. – 320 с.
149. Снігур І. Й. До питання про поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади / І. Й. Снігур // Держава і право. – Вип. 28. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 130-135.
150. Современная западная философия. Энциклопедический словарь. – М. : Культурная Революция, 2009. – 392 с.
151. Соколов Н. Я. Профессиональные навыки юриста : опыт практического обучения / Н. Я. Соколов. – М. : Дело, 2001. – 416 с.
152. Соколов Н. Я. Профессиональная культура юристов и законность : [учебное пособие] / Н. Я. Соколов. – М. : Проспект, 2011. – 160 с.
153. Соловьев Э. Ю. И. Кант : взаимодополнительность морали и права / Э. Ю. Соловьев. – М. : Наука, 1992. – 213 с.
154. Сорокина Ю. В. Введение в философию права : [курс лекций] / Ю. В. Сорокина.  М. : Норма, 2009.  336 с.
155. Социальные отклонения / [под ред. В. Н. Кудрявцева]. – М. : Юридическая литература, 1989. – 365 с.
156. Спивак В. А. Организационное поведение и управление персоналом : [учебное пособие] / В. А. Спивак. – С-Пб. : Питер, 2000. – 380 с.
157. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание / А. Г. Спиркин. – М. : Политиздат, 1972. – 303 с.
158. Спиркин А. Г. Философия : [учебник] / А. Г. Спиркин. – М. : Юрайт, 2011. – 832 с.
159. Сырых В. М. Социология права : [учебник] / В. М. Сырых, В. В. Лазарев. – М. : Юрист, 2001. – 471 с.
160. Статут Міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії (Проект) // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – C. 202-206.
161. Теория государства и права : [курс лекций] / [под ред. Н. И. Матузова и А.В. Малько]. – М. : Юристъ, 2001. – 776 с.
162. Теория государства и права : [учебник] / [под ред. В.К. Бабаева]. – М. : Юристь, 2003. – 592 с.
163. Тихомиров Л. В. Юридическая энциклопедия / Л. В. Тихомиров, М. Ю. Тихомирова. – М. : Издание Тихомирова М. Ю., 2009. – 1088 с.
164. Требін М. П. Правосвідомість громадян України : стан та види деформації / М. П. Требін // Соціологічні дослідження сучасного суспільства : методологія, теорія, методи : Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2009. – № 844. – С. 59-62.
165. Фельдштейн Д. И. Психология развития человека как личности / Д. И. Фельдштейн. – М. : МОДЭК, 2005. – 568 с.
166. Философия права / [под ред. О. Г. Данильяна]. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 416 с.
167. Франк С. Л. Смысл жизни / С. Л. Франк. – М. : АСТ, 2004. – 160 с.
168. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М. : Прогресс, 1990. – 368 с.
169. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм. – М. : АСТ, 2010. – 256 с.
170. Фуллер Л. Мораль права / Л. Фулер [пер. с англ. Т. Даниловой]. – М. : ИРИСЭН, 2007. – 312 с.
171. Хагуров Т. А. Введение в современную девиантологию : [учебное пособие] / Т. А. Хагуров. – Ростов-на-Дону, 2003. – 343 с.
172. Цимбалюк М. М. Онтологія правосвідомості : теорія та реальність : [монографія] / М. М. Цимбалюк. – К. : Атіка, 2008. – 288 с.
173. Цицерон Марк Туллий. О государстве. О законах. О старости. О дружбе. Об обязанностях. Речи. Письма / Марк Туллий Цицерон. – М. : Мысль, 1999. – 782 с.
174. Цицерон Марк Туллий. Моральные размышления о старости, о дружбе, об обязанностях / Марк Туллий Цицерон. – М. : Рипол Классик, 2010. – 516 с.
175. Чефранов В. А. Правосознание как разновидность социального отражения / В. А. Чефранов. – К. : Освiта, 1976. – 126 с.
176. Чичерин Б. Философия права / Б. Н. Чичерин. – М. : Либроком, 2011. – 344 с.
177. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / А. Швейцер. – М. : Прогресс, 1992. – 572 с.
178. Шейфер С. А. Преодоление правового нигилизма – условие укрепления законности в уголовном судопроизводстве / С. А. Шейфер // Укрепление законности и борьба с преступностью в условиях формирования правового государства. – М., 1990. – С. 141-146.
179. Шкода В. В. Вступ до правової філософії / В. В. Шкода. – Харків : Фоліо, 1997. – 223 с.
180. Шорохова Е. В. Некоторые методологические вопросы психологии личности. Проблемы личности / Е. В. Шорохова. – М. : Наука, 1969. – 170 с.
181. Щегорцев В. А. Социология правосознания / В. А. Щегорцев. – М. : Мысль, 1981. – 174 с.
182. Юридическая социология : [учебник] / [авт. кол. : В. А. Глазырин, Э. Н. Грибакина, Н. А. Гулина и др.]. – М. : Норма, 2000. – 368 с.
183. Юридическая энциклопедия / [отв. ред. Б. Н. Топорнин]. − М. : Юристъ, 2001. − 1272 с.
184. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. – М. : Республика, 1994. – 528 с.
185. Hoebel E. A. The Law of Primitive Man / Е. А. Hoebel. – Cambridge, Ma. : Harvard University Press, 1954. – 357 р.
186. Jordan Sh. M. The Moral Community and Persons / Sh. M. Jordan // Philosophy Today – Cejina (Dhio). – Vol. 30. – № 2/4. – 1986. – Р. 109-115.
187. Mead D. H. Mind, Self and Society / D. H. Mead. – Chicago : University of Chicago Press, 1934. – Р. 14-47.
188. Wolfgang С. Nigilizm et idaializm / Craous Wolfgang. – Paris : Drapeu, 1994. – 100 p.