ПРИРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЮРИДИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ CУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Рабінович Сергій Петрович

УДК 340.122 (075.8)

ПРИРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЮРИДИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
CУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.12 – філософія права

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Сливка Степан Степанович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2010
ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………… 6
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМАТИКА ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ……………… 20
1.1. Категоріально-методологічний апарат дослідження………………. 20
1.2. Історичні та теоретичні аспекти вивчення природно-правової проблематики у правознавстві …………………………………………… 33
1.2.1. Природне право як предмет дослідження в правознавстві України і Ро¬сії (пер¬ша третина ХІХ–ХХст.)……………………………………….. 33
1.2.2. Природно-правова проблематика в сучасному правознавстві…….. 38
1.3. Природно-правовий підхід (юснатуралізм) як тип право-розуміння та концептуально-методологічний підхід у юридичній науці………………………………………………………………………….. 47
1.3.1. Поняття природно-правового підходу в правознавстві. Його співвідношення та взаємодія з суміжними напрямами у філософії права... 50
1.3.2. Юснатуралізм і соціологічний підхід……………………………….. 52
1.3.3. Юснатуралізм і антрополого-правовий підхід……………………… 64
1.3.4. Юснатуралізм і етико-деонтологічний підхід………………………. 69
1.3.5. Юснатуралізм і аксіолого-правовий підхід………………………….. 80
Висновки розділу 1………………………………………………………….. 84

РОЗДІЛ 2. ЛОГІКО-ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА ПРИРОДНО-ПРАВОВИХ УЯВЛЕНЬ, ПОНЯТЬ І КОНЦЕПЦІЙ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПРАВОВІЙ ДУМЦІ………………………………… 87
2.1. Основоположні уявлення та поняття юснатуралізму…………… 87
2.1.1. «Відповідне природі» в морально-правовій думці Давньої Греції… 88
2.1.2. Дихотомія «природи» і «установлення» як вираз кризи ціннісно-норма¬тив¬них основ полісного устрою…………………………………….. 94
2.1.3. «Природа, яка творить» і «природа речей» як джерела права у римсько-елліністичній правовій думці…………………………………….. 97
2.1.4. Від божественного природного закону до закону природи: Середньо¬віччя та Новий час…………………………………….................... 102
2.1.5. Природне як очевидне: класичні та некласичні інтерпретації……… 108
2.2. Методологічні основи систематизації природно-правових кон-цеп¬цій………………………………………………………………………. 116
2.3. Природно-правові ідеї та концепції у філософсько-правовій думці України………………………………………………………………... 133
2.3.1. Природно-правові концепції на українських теренах у ХVI-ХХ ст.: взаємодія західної та східної традицій права……………………………… 133
2.3.2. Сучасна природно-правова думка України……………………… 149
Висновки розділу 2……………………………………………………… 181

РОЗДІЛ 3. ЗАКОНОМІРНОСТІ ЮРИДИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ПІДҐРУНТЯ ПРИРОДНО-ПРАВОВИХ УЯВЛЕНЬ ТА ПОНЯТЬ
187
3.1. Закономірності як буттєва основа природного права………………… 187
3.2. Природно-правові принципи юридичної діяльності………………….. 198
3.3. Операціональна дефініція поняття природного права………………… 225
Висновки розділу 3…………………………………………………………… 239
РОЗДІЛ 4. ПОЗИТИВАЦІЯ ПРИРОДНОГО ПРАВА ЯК ЙОГО ЮРИДИЧНА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ………………………………. 242
4.1. Поняття юснатуралістичного підходу в юридичній діяльності……… 242
4.2. Державно-юридична позитивація природного права: методологічні заса¬ди дослідження…………………………………………………………... 245
4.3. Проблема юридичних форм та способів вираження природно-право¬вих засад……………………………………………………………………… 267
Висновки розділу 4………………………………………………………….. 278

РОЗДІЛ 5. ФОРМИ ТА СПОСОБИ ПОЗИТИВАЦІЇ ПРИРОДНОГО ПРАВА У ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНО-ЮРИДИЧНОГО РЕГУЛЮ¬ВАННЯ ………………………………………………………………….…...
281
5.1. Кодифікації приватного права…………………………………...… 281
5.1.1. Ідеї юснатуралізму та кодифікації цивільного законодавства Нового часу………………………………………………………………...…. 281
5.1.2. Способи вираження природно-правових підходів у кодифікаціях… 283
5.1.3. Принцип об’єктивної зумовленості юридичного регулювання…..… 286
5.1.4. Принципи правового пізнання. «Природа речей». «Очевидність»… 291
5.1.5. Моральні принципи у цивільно-правових кодифікаціях…………… 301
5.1.6. Розумні очікування у сфері приватного права………………………. 305
5.2. Міжнародне судочинство (за матеріалами практики Європей-ського суду з прав людини)……………………………………………….. 314
5.2.1. Принципи оцінювання діяльності державно-юридичних інституцій……………………………………………………………………... 317
5.2.2. Антропосоціальна реальність проти юридичної презумпції: метаморфози юснатуралізму в практиці Страсбурзького суду…………… 324

5.3. Конституційне судочинство…………………………………………... 338
5.3.1. Природа правових явищ у світлі позицій Конституційного Суду України………………………………………………………………………... 338
5.3.2. «Інтереси», «потреби» й «природа людини» як правоінтер¬прета-ційні категорії……………………………………………………………….... 343
5.3.3. Конституційна мораль правотворчості………………………………. 349
Висновки розділу 5…………………………………………………………… 366

Висновки…………………………………………………………………….. 369

Список використаних джерел…………………………………………….. 377

ВСТУП

Актуальність теми. Істотне реформування юридичної системи України після здобуття нею державної незалежності супроводжується рецепцією низки принципів, інститутів, норм та конструкцій, які перебувають у тісному смисловому зв’язку з концепціями природного права.
Це спричинено певними історичними, суспільно-політичними й світоглядно-ідеологічними чинниками. До них належить, по-перше, транзитивний характер вітчизняної юридичної системи. Поряд із триваючим переходом до ринкової економіки відбувається трансфор-мація самого типу українського соціуму, яку, послуговуючись сучасною термінологією, можна позначити як зміну традиційного суспільства на модерне. Процес якісного оновлення національного державно-юридич-ного права вимагає постійної оцінки й переоцінки змісту чинних та запроваджуваних законодавчих положень. Одним із ідейно-методо-логічних засобів для цього здатні слугувати саме природно-правові концепції та теорії.
По-друге, дається взнаки загальна лібералізація юридичної політики держави, що актуалізує потребу в обґрунтуванні й за¬безпеченні осново-положних прав людини, принципів верховенства права і правової держави. Своєю чергою, це зумовлює звернення до тих концептуальних підходів та учень, на основі яких у західно¬європейській традиції права вироблені й розробляються згадані правові ідеали.
Зазначені обставини посилюють інтерес до юснатуралістичних концепцій у сучасній правовій та філософській думці України (зокрема в працях В.А. Бачи¬ніна, О.В. Грищук, С.П. Головатого, В.В. Дуд¬чен¬ко, О.А. Івакіна, М.І. Козюбри, О.М. Костенка, М.В. Кос¬тиць¬кого, О.Л. Льво¬вої, С.І. Максимова, О.О. Мереж¬ка, О.М. Ми¬ро¬ненка, Ю.М. Обо¬ро¬това, М.Г. Патей-Братасюк, Л.В. Пет¬рової, Д.Є. Прокопова, П.М. Рабі¬но¬вича, С.С. Слив¬ки, О.В. Стовби, С.І. Тімуш, С.В. Шевчука, В.В. Шкоди).
Аналогічна ситуація спостерігається у філософсько-правовій думці Росії (С.С. Алексєєв, Ю.Я. Баскін, Г.Г. Бернацький, Н.В. Вар¬ла¬мова, Є.О. Воротилін, В.М. Жу¬ков, А.Ф. Закомлістов, І.А. Ісаєв, І.Ю. Козліхін, А.В. Кузьмин, В.О. Ло¬бо¬виков, Д.І. Луковська, Г.В. Мальцев, О.В. Мар-т謬шин, А.М. Михай¬лов, С.В. Мойсеєв, Т.О. Мухіна, В.С. Нер¬сесянц, І.Д. Невважай, А.В. Нові¬ков, П.А. Оль, А.В. Поляков, О.А. Прибиткова, Н.Г. Рябченко, І.І. Царь¬ков, В.О. Четвернін, В.М. Ша¬фі¬ров, Ю.Ж. Шокумов та ін.).
Не втрачається інтерес до природно-правової проблематики і у правознавстві далекого зарубіжжя (К.-О. Апель, Л. Вайнреб, М. Волцер, Ю. Габер¬¬мас, О. Гьофе, Р. Дворкін, Р. Джордж, Г. Ельшайд, А. Кауф¬ман, М. Кромпець, В. Майгофер, Е. Макінтайр, П. Рікер, Д. Річардс, Дж. Ролз, Ф. Селзнік, Дж.Фінніс та ін.).
Водночас значною частиною вітчизняних юристів поки що недостатньо усвідомлені соціальна сутність природно-правових підходів та їх регулятивний потенціал. З огляду на це нині нагальними завданнями українського правознавства стають з’ясування впливу природного право-розуміння на державно-юридичну практику та виявлення у ній специфіч-них способів і форм вираження природно-правових засад, тобто філософсько-правове осмислення процесу позитивації юснатуралістичних уявлень. Останнє видається особливо важливим тому, що в юриспруденції залишається поширеним сприй¬няття природного права лише як деякої метафізики, далекої від завдань повсякденного юридичного регулювання. Поряд із цим, означений вище процес в Україні монографічно ще не вивчався.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Пропоноване дисертаційне дослідження виконане у Львівському державному університеті внутрішніх справ згідно з планом наукової діяльності університету в межах напрямів наукових досліджень «Філософ-сько-правові та теоретико-історичні проблеми державо¬творення та правотворення в Україні» (номер державної реєстрації 0109U007855) та «Проблеми реформи правової системи України» (номер державної реєстрації 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування зв’язків природного типу праворозуміння з практикою юридичного регулювання суспільних відносин в Україні.
Для досягнення цієї мети видалось необхідним розв’язати такі завдання:
 розкрити сутність природно-правового підходу у філософії права та виявити особливості взаємодії юснатуралістичного праворозуміння з іншими концептуально-методологічними підходами;
 сконструювати систему моделей співвідношень природного права, моралі й моральності;
 обґрунтувати цінність юснатуралізму як типу праворозуміння і способу філософсько-правового осмислення правової реальності;
 проаналізувати філософсько-правове значення фундаментальних природно-правових уявлень і понять;
 встановити буттєві основи природного типу праворозуміння, його соціально-історичні джерела і чинники розвитку;
 уточнити особливості та загальні тенденції розвитку новочасного й сучасного європейського юснатуралізму;
 удосконалити типологію природно-правових підходів і концепцій у філософсько-правовій думці;
 виявити соціальні й епістемологічні основи очевидності як характеристики природно-правового пізнання;
 з’ясувати вплив соціокультурних чинників розвитку західно- та східно-європейської правових традицій на особливості юснатура-лістичних уявлень і політико-юридичної практики;
 класифікувати способи поєднання природного і позитивного права у природно-правових концепціях та встановити значення цих способів для державно-юридичного регулювання;
 обґрунтувати класифікацію природно-правових засад (принципів) державно-юридичного регулювання суспільних відносин та виокремити специфічні конструкції, які виступають формами законо¬давчої позитивації таких засад;
 сформулювати операціональне, з урахуванням потреб юридичного регулювання, визначення загального поняття природного права, дефініцію поняття природно-правового підходу в державно-юридичній діяльності та удосконалити інтерпретацію поняття позитивації природного права.
Об’єктом дослідження є вплив природного праворозуміння на юридичне регулювання суспільних відносин.
Предмет дослідження становлять закономірності вираження природно-правових засад у державно-юридичному регулюванні суспільних відносин.
Методи дослідження. Розв’язання означених вище завдань потребувало використання системи філософських та загальнонаукових підходів і методів. При цьому вибір базових концептуальних підходів зумовлений передовсім предметними особливостями обраної про-блематики.
Внутрішня суперечливість юридичного регулювання, яку відобра-жають природно-правові уявлення, притаманний праву саморух і саморозвиток обумовили звернення до положень діалектики. Діалектичний підхід використовувався, зокрема, для осмислення динаміки буттєвих форм природно-правових засад юридичного регулювання, а також причинно-наслідкових зв’язків природно-правових уявлень, понять і концепцій з обставинами соціально-історичного розвитку. Герменев-тичний підхід застосовувався передовсім для аналізу смислів природно-правових уявлень і понять, для виявлення їх інваріантних буттєвих основ. Розкриття соціальної сутності таких понять і уявлень, їх власної та інструментальної цінності здійснювалось за допомогою соціально-антро-по¬логічного (насамперед потребового) підходу. Основою для переходу від абстрактно-однобічних уявлень про природне право до встановлення якісної визначеності того явища, яке відображається у них, та до вироблення всезагально-конкретного операціонального поняття природного права послугував загальнофілософський метод сход¬ження від абстрактного до конкретного.
Системний підхід став тим загальнонауковим підходом, на основі якого встановлювались, зокрема, зв’язки юридичних регуляторів з іншими складовими соціорегулятивної системи, осмислювались взаємозалежності між елементами системи юридичної регуляції. Використовувалась також низка інших загальнонаукових дослідницьких методів. Зокрема, метод порівняльного аналізу застосовувався для визначення співвідношення юснатуралізму з суміжними напрямами у філософії права, для виявлення спільних і відмінних рис між окремими природно-правовими уявленнями, підходами та концепціями. Метод класифікації використовувався для відображення специфіки окремих видів природно-правових підходів і концепцій, експлікації способів і форм позитивації природного права, встановлення різновидів природ¬но-правових засад (принципів) та конструкцій у позитивному праві. На основі методу мисленнєвого моделювання будувалась система співвідношень між природним правом, мораллю й моральністю. Методи системно-структурного та функціо¬нального аналізу слугували осмисленню загального поняття юридичної діяльності. Функціональний аналіз застосовувався для визначення ролі природно-правових засад у системах юридичного регулювання. За допомогою структурно-генетичного аналізу і синтезу конструю¬валась дефініція загального поняття природного права в юридичному регулюванні.
Складність і багаторівневість предмета дослідження зумовила звернення до міждисциплінарного синтезу здобутків соціально-філософської, етичної, культурологічної, історичної й політико-правової думки минулого та сучасності.
При розгляді окремих форм вираження природно-правових підходів у практиці державно-юридичного регулювання викорис¬товувався комплекс методів тлумачення юридичних норм. Порівняльно-правовий метод слугував для виокремлення природно-правових засад, спільних для західно¬європейських кодифікацій приватного права і права України.
Наукова новизна дисертації зумовлена тим, що вона є першим в українській філософсько-правовій науці монографічним дослідженням юснатуралістичного («природного») праворозуміння як концептуально-методологічного підходу в практичній юридичній діяльності.
У результаті дослідження обраної теми здобувачем особисто отримано низку нових положень, які виносяться на захист. Так, вперше у вітчизняній юриспруденції:
1) сконструйовано систему моделей співвідношень між природним правом, мораллю й моральністю на підставі диференціації смислів належного в праві. Такі смисли можуть відображати розбіжності між: а) реальною та зразковою соціонормативними системами; б) офіційним позитивним правом та «належним» правом; в) фактично діючими нормами загальносоціального права та «належним» правом; г) «поза-позитивними» юридичними явищами, які не розглядаються як «належне» чи «правильне» право, і правом позитивним;
2) обґрунтовано інструментальну та власну цінність природно-правових підходів у правознавстві та юридичній практиці. Така цінність зумовлюється здатністю юснатуралізму задовольняти низку важливих потреб професійної юридичної та політичної діяль¬ності, потреб функціонування і розвитку правової свідомості та соціо¬регулятивної практики;
3) проаналізовано філософсько-правове значення основоположних уявлень та понять класичного європейського юснатуралізму («фюсіс» і «натура», «природний закон», «закон природи») в єдності історичних і логічних моментів їх розвитку та доведено, що буттєвими основами цих уявлень та понять є закономірності соціальної регуляції й саморегуляції. Співвідношення в такій регуляції загальних соціонормативних і власне державно-юридичних чинників зумовлюється насамперед типом юридичної системи;
4) виявлено соціальні й епістемологічні основи очевидності як основоположної характеристики природно-правового пізнання, яка виступає способом репрезентації соціального досвіду в колективній правовій свідомості. Природність очевидності означає безпосередню даність останньої для практичного розуму, а її апріорність вміщує у «знятому» вигляді результати соціальної практики. Очевидне знання є, з одного боку, результатом, а з іншого – передумовою соціокультурно зумовленого пізнання закономірних основ організації та функціону¬вання суспільних відносин;
5) встановлено методологічне й юридико-прикладне значення відмінностей між матеріально-змістовними (зокрема соціально-потребовими й соціально-ціннісними) та формально-структурними (процедурними) способами концептуального поєднання природного і позитивного права. Перші визначають, зокрема, соціальні основи, мораль¬нісний зміст чи політичні ідеали державно-юридичного регулювання, другі ж встановлюють принципи такого регулювання, обумовлені призначенням і сутністю відповідних юридичних інститутів;
6) продемонстровано взаємозв’язок та особливості взаємодії моральних і юридичних властивостей принципів справедливості, домірності та рівності як природно-правових засад. В аспекті матеріальної рівності, як засвідчив аналіз практики конституційного судочинства України, категорія справедливості належить до ціннісних (моральних) понять, тоді як рівність формальна виражає суто юридичний вимір справедливості, позбавлений ціннісно-оцінкових властивостей;
7) виокремлено специфічні оцінкові конструкції й поняття, які використовуються для аргументації юридичних рішень як вказівка на якісні, сутнісно-смислові та соціально-змістовні властивості правовідносин і виступають формами законодавчої позитивації природно-правових засад (принципів). Йдеться про конструкції й поняття: а) онтологічні («суть відносин», «логіка речей», «дух конституції» тощо); б) деонтологічні («справедливий», «належ¬ний», «гідний» тощо) та в) гносеологічні («явно», «очевидно», «відповідає здоровому глузду» тощо);
8) запропоновано операціональне визначення загального поняття природного права як закономірностей владного регулювання й саморегулювання людської поведінки, які у конкретно-історичних умовах забезпечують збереження та розвиток людини і суспільства. Дія цих закономірностей опосередковується людською свідомістю у вигляді а) прин¬ципів діяльності з розподілу та обміну суспільно¬значущих благ (юридичної діяльності) та б) принципів легітимації змісту і форм здійснення такої діяльності.
Удосконалено:
1) осмислення природного права як опосередковуючого уявлення, в якому долаються суперечності соціального регулювання в цивілізаційно розвиненому суспільстві, а саме: між біологічною природою людини та соціонормативною культурою, між автономною та гетерономною, інтравертною та екстравертною формами регуляції людської поведінки, між потребами збереження і розвитку всього суспільства, потребами окремих суспільних груп та індивідуальними потребами;
2) уявлення про співвідношення юснатуралізму з соціологічним, аксіологічним, етико-деонтологічним підходами в юриспруденції. У різних формах поєднання соціологічного підходу з природно-правовим природність права виступає як його онтологічна укоріненість в ідейно-ціннісному чи емпірико-матеріальному соціальному бутті. Представлене в історії філософсько-правової думки осмислення дихотомій права і справедливості, права і закону дозволяє вести мову, з одного боку, про юснатуралізм як особливий вид етико-деонтологічного підходу, а з іншого – про етико-деонтологічні й етико-аксіологічні різновиди кон-цепцій при¬род¬ного права;
3) типологію природно-правових концепцій та підходів у правознавстві. До них віднесено не лише онтологічні й деонтологічні, але й «протодеонтологічні» концепції й підходи. В останніх поняття природного права чи його смислові еквіваленти означають сутнісні, незалежні від будь-чиєї індивідуальної волі закономірності юридичного регулювання;
4) інтерпретацію поняття позитивації природного права як вираження у державно-юридичній діяльності тих принципів, котрі відображають власні закономірності останньої, та як складової діалектичного процесу правового розвитку;
5) класифікацію природно-правових засад як тих принципів державно-юридичного регулювання, що перебувають у змістовно-смисловому зв’язку з природно-правовими ідеями, на такі види: а) онтологічні – ті, котрі виражають предметно-матеріальні й соціо-культурні закономірності юридичної діяльності; б) деонтологічні – ті, які виражають всезагальні та конкретно-історичні закономірності розподілу соціальних благ; в) гносеологічні – принципи, за посередництвом яких здійснюється пізнання сутності й призначення юридичних інститутів; г) комунікативно-інтерпретаційні – ті, що опосередковують виявлення закономірностей розуміння й смислоутворення в процесі юридичної регуляції.
Отримали подальший розвиток положення про:
1) суперечності між ідейно-цільовими й нормативними елементами соціальних інститутів, з одного боку, і організаційними та поведін¬ковими елементами останніх, з іншого, – як безпосередні (найближчі) джерела виникнення і розвитку природно-правових уявлень;
2) особливості й загальні тенденції розвитку європейського юснатуралізму Нового й Новітнього часу, до яких віднесено а) «дематеріалізацію» основ природного права, б) зміщення природно-правової проблематики від ціннісно-матеріальних до формально-структурних та процедурних її аспектів та відповідну зміну стратегій юснатуралістичної легітимації, в) культурно-історичну релятивізацію природного права;
3) періодизацію сприйняття (рецепіювання) західноєвропейських природно-правових ідей і концепцій українською правовою думкою. Виокремлено чотири основні періоди такої рецепції: XVІ–XVIІ ст.ст. (доба ренесансного гуманізму); XVIII ст. – перша третина XIX ст. (період Просвітництва); кінець XIX – початок XX ст.ст. (школа «відродженого природного права»); кінець XX – початок XXІ ст.ст. (природно-правові ідеї у філософсько-правовій думці незалежної України);
4) функціональне призначення принципів (ідей) державно-юридичного регулювання, в рамках якого вони можуть бути розподілені на ціннісно-ієрархічні та логіко-структуруючі. У віддиференційованих юридичних системах західної традиції права до перших належать принципи формально-юридичні, юридико-інтерпретаційні та соціолого-інтерпретаційні. Серед логіко-структуруючих принципів виокрем¬люються загальні та юридико-логічні;
5) вплив соціокультурних чинників розвитку західно- та східно-європейської правових традицій на особливості юснатуралістичних уявлень та політико-юридичної практики. Передумовами безпо¬середньої застосовуваності природно-правових підходів у державно-юридичному регулюванні є самостійний розвиток та функціональне відокремлення інститутів законотворчості й судочинства, а також вагоме суспільно-політичне значення професійної діяльності юристів. Відсутність таких передумов у «візантійській» традиції права є основною перешкодою для реального впровадження низки прикладних природно-правових підходів і ліберально-демократичних концепцій у юридичні системи, які належать до східноєвропейської правової традиції, зокрема в юридичну систему України.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження спрямовані на подальший розвиток філософії права, поглиблення знань про феномени природного права та юснатуралізму в юриспруденції, про їх форми та функції в державно-юридичній діяльності. Одержані результати можуть бути враховані при подальшому реформу¬ванні системи права України (зокрема для уточнення концептуальних засад юридичної політики України у сфері євроінтеграції), а також спроможні стати методологічною основою для вивчення загальноправових принципів.
Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, можуть знайти реалізацію у законопроектній діяльності. Вони були використані, зокрема, робочою групою Львівської лабораторії прав людини і громадянина НАПрН України (в складі якої брав участь здобувач) при розробці пропозицій з оновлення Конституції України, які були опубліковані («Права людини та громадянина: можливості удосконалення конституційних гарантій» (Львів, 2008)), а також законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі».
Ці результати можуть бути використані й у навчальному процесі при викладанні курсів філософії права, загальної теорії права і держави, історії вчень про державу і право, а також низки галузевих навчальних дисциплін. Вони вже використовувались, зокрема, при викладанні філософії права у декількох юридичних ВНЗ м. Львова.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Результати цього дослідження доповідались на дев’яти міжнародних, шести всеукраїнських та трьох регіональних наукових конференціях, симпо¬зіумах, семінарах та круглих столах, зокрема таких як: міжнародний симпозіум «Релігійна свобода у державах східної Європи: традиції та новації» (Львів, 29 вересня – 3 жовтня 2004 р.), Х регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів,
5–6 лютого 2004 р.), міжнародний науковий семінар «Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на пострадянському і постсоціалістичному просторі» (Київ, 22–23 вересня 2005 р.), І все-український круглий стіл «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи» (Львів,
16–17 вересня 2005р.), ІІ всеукраїнський круглий стіл «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи» (Львів, 1–2 грудня 2006 року 2006р.), ХІІ регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 9–10 лютого 2006 р.), ХІІІ регіо¬наль¬на науково-практична конференція «Актуальні про¬блеми розвитку державності та правової системи України» (Львів, 8–9 лютого 2007 р.), IV міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам’яті першого президента Міжнародного науково-технічного університету академіка Юрія Бугая «Україна в євро¬інтеграційних процесах: проблеми і перспективи» (Київ, 18 травня 2007 р.), ІІ все¬український круглий стіл «Актуальні проблеми філософії права (аксіологічний аспект)» (Одеса, 12–13 жовтня 2007 р.), всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні» (Хмельницький, 14–15 березня 2008 р.), міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм» (Львів, 28–29 березня 2008 р.), міжнародна наукова конференція «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (Київ, 7 квітня 2008 року), між¬народна наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Одеса, 21–22 листопада 2008 р.), всеукраїнська науково-практична конференція «Право на приватність: тенденції та перспективи» (Львів, 14 листопада 2008 р.), IV все¬український круглий стіл «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 28–29 листопада 2008 р.), IV міжнародний науковий симпозіум «По¬рів¬няльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (Київ, 8–11 квіт¬ня 2009 р.), V міжнародний круглий стіл «Антропологія права: філософ¬ський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 5–6 груд¬ня 2009 р.), VI між-народний круглий стіл «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, про¬блеми, перспективи)» (Львів, 3–4 грудня 2010 р.). Тези та матеріали допо¬відей, виголошених на названих вище наукових та науково-практичних заходах, опубліковані.
Результати дослідження доповідались та обговорювались також на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України (Київ, 22 грудня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, викладені в індивідуальній та трьох колективних монографіях, у тридцяти п’яти статтях, двадцять дев’ять з яких опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук, а також у тезах сімнадцяти доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у необхідності філософсько-правового осмислення зв’язків юснатуралістичного праворозуміння з практикою юридичного регулювання суспільних відносин в Україні.
Головні наукові та практичні результати роботи є такими.
1. Природно-правовий підхід (юснатуралізм) у правознавстві може бути визначено як спосіб осмислення правової реальності, постановки й дослідження філософсько-правових проблем, який спрямований на осягнення сутності й призначення юридичних норм, правовідносин, юридичного регулювання і права в цілому.
Різноманітні форми поєднання соціологічного підходу з природним праворозумінням зумовлюють те, що соціальність права постає як його ідеальна соціально-смислова предметність або цільова спрямованість; або ж як предметність матеріальна, як соціально-діяльнісна, біопсихічна чи інша причинна зумовленість. Відповідно, природність права виступає як його укоріненість в ідейно-ціннісному чи емпірико-матеріальному соціальному бутті.
Ціннісно-етичне смислове навантаження опозиції природного й позитивного права, права і закону, справедливості і права дозволяє вести мову, з одного боку, про юснатуралізм як особливий вид етико-деонтологічного підходу, а з іншого – про етико-деонтологічні та етико-аксіологічні різновиди концепцій природного права. Формально-змістовна оборотність ціннісно-етичних і юс¬натуралістичних підходів утворює своєрідне герменевтичне коло: для того, щоб локалізувати образ природного права в поняттєвих координатах права-моралі-моральності, необхідно спиратись на уявлення про якісну своєрідність цих категорій, а з іншого боку, вже саме поняттєве розділення моралі та права обумовлює певний різновид праворозуміння.
2. Диференціація смислів належного в праві дозволяє сконструювати систему моделей співвідношень між природним правом, мораллю й моральністю. Такі смисли можуть відтворювати розбіжність між: а) зразковою соціонормативною системою, в якій «належне» право не відмежовується від належної моральності, з одного боку, та реальною соціонормативною системою, з іншого (природне право як мораль соціального регулювання); б) «належним» правом та офіційним позитивним правом (природне право як мораль позитивного права); в) «належним» правом та фактично діючими соціальними нормами, які кваліфікуються як юридичні незалежно від їх зв’язку з державою (природне право як мораль загальносоціального права); г) деякими «поза-позитивними» юридичними явищами, які не розглядаються як «належне» чи «правильне» право, і правом позитивним (природне право як сутнісно юридичні положення).
3. Інструментальна значущість природно-правового під¬ходу зумовлюється його легітимаційною, соціально-адаптивною та індиві-дуально-регулятивною функціями у професійній юридичній та політичній діяль¬ності, а також у різних проявах і формах суспільної свідомості. Самоцінність же юснатуралізму характеризується світоглядно-теоретичним опосередкуванням сут¬ніс¬ної спрямованості правового пізнання; спрямованістю на подолання со¬ціаль¬ного й правового відчуження, а також відриву права від моралі й релігії; тео¬ретичною та ціннісною проблематизацією соціонормативного регулювання; формуванням моделей та ідеалів етико-правового й політико-правового розвитку.
4. Розгляд історії смислових значень уявлень про «фюсіс» і «натуру», а також понять природного закону і закону природи у європейській правовій думці засвідчує, що буттєвими основами природно-правових уявлень є загальні та особливі закономірності соціальної регуляції й саморегуляції. У віддиференційованих юридич¬них системах серед таких закономірностей суттєве значення мають закономірності функціонування і розвитку державно-юридичних інститутів. Натомість у невіддиференційованих юридичних системах особливу роль відіграють загальні соціонормативні закономірності.
Образ природного права виступає як опосередковуюче уявлення, в якому долаються суперечності соціального регулювання в цивілізаційно розвиненому суспільстві: дихотомія між біологічною природою людини та соціонормативною культурою, між автономною та гетерономною, інтравертною та екстравертною формами регуляції людської поведінки, між потребами збереження і розвитку всього суспільства, потребами окремих суспільних груп та індивідуальними потребами. Протиріччя між ідейно-цільовими та нормативними елементами соціальних інститутів, з одного боку, та їх організаційними й поведін¬ковими елементами, з іншого, слугують безпосередніми (найближчими) джерелами виникнення і розвитку юснатуралістичних уявлень.
5. Епістемологічною характеристикою природно-правового пізнання є його очевидність, яка виступає формою репрезентації соціального досвіду в колективній правовій свідомості. Очевидне знання юридичних явищ є як передумовою, так і результатом досвідно-практичного осмислення їх сутності та значущості для існування і розвитку конкретного суспільства. Таке знання виражає соціокультурно зумовлене пізнання закономірних основ функціонування суспільних відносин, законів їх внутрішньої організації. Природність тут означає безпосередню даність очевидності для практичного розуму, а її апріорність вміщує у «знятому» вигляді результати соціальної практики.
6. До загальних тенденцій розвитку новочасного й сучасного європейського юснатуралізму належать «дематеріалізація» основ природ-ного права («денатуралізація» юснатуралізму); зміщення природно-правової проблематики від ціннісно-матеріальних до формально-структурних та процедурних її аспектів і відповідна зміна стратегій юснатуралістичної легітимації від матеріальної до процедур¬ної; його історизація та змістовна релятивізація.
7. Конститутивними елементами західної правової традиції послугували прикладні різновиди юснатуралізму. Основними соціаль¬ними передумовами цього стали самостійний розвиток та функціо¬нальне відокремлення ключових державно-юридичних інститутів законотворчості й судочинства від інших форм соціо¬нормативної регуляції, а також вагоме суспільно-політичне значення професійної діяльності юристів.
З відсутністю таких передумов пов’язана проблема¬тичність реального впровадження низки прикладних природно-правових підходів та ліберально-демократичних концепцій прав людини і правової держави у постсоціалістичні юридичні системи, які тривалий час розвивались під впливом східної, «візантійської» традиції права. В останній, з огляду на особливості її державно-правового розвитку, здійснювалась розробка насамперед філософсько-теоретичних та етико-моралістичних різновидів природного права.
Можна виокремити чотири основні періоди сприйняття (рецепіювання) західноєвропейських природно-правових ідей і концепцій українською правовою думкою: XVІ–XVIІ ст.ст. (доба ренесансного гуманізму); XVIII – перша третина XIX ст. (період Просвітництва); кінець XIX – початок XX ст.ст. (школа «відродженого природного права»); кінець XX – початок XXІ ст.ст. (природно-правові ідеї у філософсько-правовій думці незалежної України).
8. До типів природно-правових концепцій та підходів можуть бути віднесені не лише онтологічні й деонтологічні, але й «прото-деонтологічні», які в історичному та логічному аспектах становлять своєрідну проміжну ланку між першими і другими. У прото-деонтологічних концепціях права поняття розуму, справедливості, природи речей та їх смислові еквіваленти означають сутнісні, незалежні від будь-чиєї індивідуальної волі закономірності юридичного регулювання (як природничі, «натуральні», так і моральні).
9. Серед способів поєднання природного й позитивного права, які пропонуються окремими юснатуралістичними концепціями, можна виокремити: а) матеріально-змістовні, в яких таке поєднання здій¬снюється через соціально-ціннісні цілі та соціально-потребові джерела, і б) формально-структурні, конститутивними елементами яких є вимоги процедурного характеру.
Перші визначають, зокрема, соціальні основи, моральнісний зміст чи політичні ідеали державно-юридичного регулювання, тоді як другі встановлюють специфічні принципи такого регулювання, виходячи з призначення й сутності відповідних юридичних інститутів.
10. Для безпосереднього використання у державно-юридичному регулюванні видається прийнятним операціональне визначення поняття природного права як закономірностей владного регулювання й саморегулювання людської поведінки, які у конкретно-історичних умовах забезпечують збереження та розвиток людини і суспільства. Дія цих закономірностей опосередковується людською свідомістю у вигляді 1) прин¬ципів діяльності з розподілу та обміну суспільно¬значущих благ (юридичної діяльності) та 2) принципів легітимації змісту і форм здійснення такої діяльності.
Природно-правовий підхід у державно-юридичній діяльності можна визначити як спосіб вироблення рішень у сферах правотворення, правотлумачення та правозастосування, який перебуває у змістовно-смисловому зв’язку з юснатуралістичним праворозумінням.
Позитивація природного права може розглядатись як вираження у державно-юридичній діяльності тих засад (принципів), які відображають власні закономірності останньої.
11. Природно-правові засади («принципи природного права») виступають формами смислового, ціннісно-ієрархічного та функціо-нального впорядкування юридичної діяльності. До принципів державно-юридичного регулювання, які перебувають у змістовному зв’язку з ідеями природного права, можуть бути віднесені: а) онтологічні – ті, котрі виражають предметно-матеріальні й соціокультурні закономірності юридичної діяльності; б) деонтологічні – ті, які відображають соціокультурно зумовлені закономірності обміну матеріальними і нематеріальними благами, утворюючи мораль приватного й публічного права; в) гносеологічні – ті, за посеред¬ництвом яких здійснюється пізнання сутності (природи) й призначення юридичних інститутів та відносин, виявлення їх ідейно-цільових та соціально-функціональних аспектів, смислового змісту й істотних ознак; г) комунікативно-інтерпретаційні – ті, що опосеред¬ковують виявлення закономірностей розуміння й смислоутворення в юридичному регулюванні і саморегулюванні.
Видова розгалуженість названих принципів зумовлюється диференційованістю юридичних закономірностей, які в них вира¬жаються.
Природно-правові засади державно-юридичного регулювання як принципи-ідеї останнього, згідно зі своїм функціональним призна¬ченням можуть бути розподілені на ціннісно-ієрархічні та логіко-структуруючі. У віддиференційованих юридичних системах західної традиції права до ціннісно-ієрархічних принципів належать формально-юридичні, юридико-інтерпретаційні, соціолого-інтер¬претаційні. Особливе місце серед ціннісно-ієрархічних засад посіда¬ють морально-правові принципи «процедурної справедливості», спрямо¬вані на поєднання моральності права та його ефективності.
Серед логіко-структуруючих засад може бути виокремлено а) загальні (взаємозв’язку прав та обов’язків, системності тощо) та б) юридико-логічні (спеціальний закон скасовує закон загальний; наступний закон скасовує попередній; ніхто не може передати більше прав, аніж має сам; той, кому дозволено більше, не може бути примушений отримати менше, та ін.).
Засобами поняттєвого виразу природно-правових засад та формами їх законодавчої позитивації слугують специфічні оцінкові конструкції й поняття, які використовуються в аргументації юридичних рішень. До таких конструкцій і понять належать, зокрема: а) онтологічні – вони відображають буттєві та смислові підстави юридичного рішення («суть відносин», «логіка речей», «дух конституції» тощо); б) деонтологічні – вони вказують на необхідність звернення до ціннісно-нормативних зразків («справедливий», «належ¬ний», «гідний» тощо); в) гносеологічні – вони виражають без¬по¬середню достовірність певних фактів чи положень («явно», «очевидно», «відповідає здоровому глузду» тощо).
12. Застосування у міжнародній судовій практиці та у конституційному судочинстві принципів справедливості, домірності й рівності як природно-правових засад має низку особливостей. Нормативна природа принципу справедливості диференціюється з огляду на такі його суттєві аспекти як домірність (матеріальна рівність) та рівність (формальна). Якщо в першому випадку категорія справедливості належить до ціннісно-оцінкових моральних понять, то в другому йдеться про суто юридичний, формально визначений аспект справедливості, в якому остання позбавляється оцінкових власти¬востей. Якщо вимога рівності належить до внутрішньої моралі юридичної діяльності, то, натомість, вимога домірності апелює до зовнішньої щодо такої діяльності загальносоціальної моралі, поза якою вона взагалі не може бути реалізована. У практиці конституційного та міжнародного судочинства принцип домірності застосовується в консеквенціалістській та утилітаристській інтерпретації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболіна Т. Г. Етос і мораль в сучасному світі / Т. Г. Аболіна, А. М. Єрмоленко, О. О. Кисельова та ін. – К. : ПАРАПАН, 2004. – 200 с.
2. Аврелий Марк. Надине с собой. Размышления : пер. с древнегреч. / под. общ. ред. А. В. Добровольского. – К. – Черкассы : Collegium Artiuim ing Ltd, РИЦ «РЕАЛ», 1993. – 148 с.
3. Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. Вип. 40. – Одеса, 2008. – 356 с.
4. Алаіс C. І. Проблема праворозуміння в основних школах права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / C. І. Алаіс. – Київ, 2003. – 17 с.
5. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев – СПб. : Лань, 1999. (1-е изд. 1923) – 256 с. – (Сер. «Классики истории и философии права»).
6. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – 2-е изд., перераб. и доп. / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2002. – 608 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит-ра, 1981. – Т. 1. – 360 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права (Курс лекций) : учебн. пособие / С. С. Алексеев. –– Свердловск, 1963. – Вып. 1. – 265 с.
9. Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Р. С. Аллан ; пер. з англ. Р. Семківа. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 385 с.
10. Антология мировой правовой мысли : в 5-и томах / Нац. обществ.-научн. фонд : Руководитель научн. проекта Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль. – Т. ІІ. : Европа V–XVII вв. – 820 с.
11. Антология мировой правовой мысли : в 5-и томах / Нац. обществ.-научн. фонд : Руководитель научн. проекта Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль. – Т. ІІІ. : Европа. Америка : XVII–ХХ вв. – 829 с.
12. Антология мировой правовой мысли : в 5-и томах / Нац. обществ.-научн. фонд : Руководитель научн. проекта Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль. – Т. ІV. : Россия ІХ–ХІХ вв. – 812 с.
13. Антология мировой правовой мысли : в 5-и томах / Ред. Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль. – Т. І. : Античный мир и восточные циви-лиза¬ции. – 752 с.
14. Антология мировой философии : в 4 т. – Т. 1. : Философия древности и Средневековья / ред. кол. : В. В. Соколов и др. – М. : Мысль, 1969. – 576 с.
15. Антология мировой философии : в 4 т. – Т. 2. : Европейская философия от эпохи Возрождения по эпоху Просвещения / ред. кол. : В. В. Соколов и др. – М. : Мысль, 1970. – 776 с.
16. Антологія української юридичної думки : в 6 т. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України / Ю. С. Шемшученко (заг. ред.), В. Д. Бабкін (упоряд.), І. Б. Усенко (відп. ред.) – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – Т. 1. : Загальна теорія держави і права, філосо-фія та енциклопедія права. – 568 с.
17. Апресян Р. Г. Понятие общественной морали (опыт кон-цептуализации) / Р. Г. Апресян // Вопросы философии. – 2006. – № 5. – С. 3–17.
17-а. Аристотель. Большая этика // Аристотель. Сочинения в 4-х т. – М : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 295–375.
18. Аристотель. Никомахова этика, 1130в 30 – 1132а 10 // Аристотель. Сочинения в 4-х т. – М., 1983. – Т. 4. – С. 53–295.
19. Арістотель. Нікомахова етика : пер. з давньогрецьк. / пер. В. Ставнюк. – К. : «Аквілон-Плюс», 2002. – 480 с.
20. Ахутин А. В. Понятие «природа» в античности и Новое время («фюсис» и «натура») / А. В. Ахутин. – М. : Наука, 1988. – 208 с.
20-а. Бабін І. І. Юридична конструкція податку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 – адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право / І. І. Бабін. – Київський національ-ний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007. – 19 с.
21. Бакштановский В. И. Этос среднего класса: Нормативная модель и отечественные реалии : научн.-публицист. монография / В. И. Бакшта¬нов-ский, Ю. В. Согомонов. – Тюмень : Центр прикладной этики; НИИ приклад¬ной этики ТюмГНГУ, 2000. – 273 с.
22. Балинська О. Правова комунікація: вербально-біхевіорист¬ський підхід : монографія / О. Балинська. – Львів : ПАІС, 2008. – 212 с.
23. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві / О. О. Бандура. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.
24. Барак А. Судейское усмотрение : пер. с англ. / А. Барак. – М. : Норма, 1999. – 376 с.
25. Баранов В. М. Место и роль метода материалистической диалектики в юридическом исследовании / В. М. Баранов, В. Б. Першин, М. В. Барано¬ва // Философия права. – 2007. – № 3 (23). – С. 7–12.
26. Баранов В. М. Об интегративности идеи в философии права / В. М. Ба¬ра¬нов, С. А. Денисов // Философия права. – 2001. – № 2 (4). – С. 5–10.
27. Баранов В. М. Теневое право : монография / В. М. Баранов. – Нижний Новгород : Нижегородская академия МВД России, 2002. – 165 с.
28. Барбук А. Защита законных ожиданий и прямое применение между-народного права / А. Барбук // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2002. – № 3 : [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://elib.org.ua/ belorussianlaw/ua_show_archives.php?subaction=showfull&id=1095934347&archive=0411&start_from=&ucat=&
29. Батиев Л. В. Закон и справедливость в философии Платона / Л. В. Батиев // Правоведение. – 2005. – № 5. – С. 164–175.
30. Баскин Ю. Я. История международного права / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. – М. : Международные отношения, – 1990. – 205 с.
31. Баскин Ю. Я. Очерки философии права : учеб. пособие / Ю. Я. Баскин ; Сев.-Зап. акад. гос. службы, Коми фил. – Сыктывкар : АО «Коми респ. тип.», 1996. – 53 с.
32. Бахновська І. П. Проблема загальнолюдських основ буття в історії світової думки / І. П. Бахновська // Держава і право. – Вип. 44. – С. 94–100.
33. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачи¬нин. – Х. : Фолио, 1999. – 607 с.
34. Бачинин В. А. Антитеза естественного и позитивного права: философско-культурологический анализ / В. А. Бачи¬нин // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6. – С. 75–87.
35. Бачинин В. А. Естественное право как предмет фило¬софского правоведения / В. А. Бачинин // Современное право. – 2008. – № 8. – С. 70–76.
35-а. Бачинін В. А. Філософія права : словник / В. А. Бачинін, В. С. Журав-ський, М. І. Панов. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 408 с.
36. Бачинин В. А. Морально-правовая философия : учеб. пособие / В. А. Бачинин. – Х. : Консум, 2000. – 208 с.
37. Бачинин В. А. Философия права : конспект лекций / В. А. Бачи¬нин. – Харьков : Консум, 2002. – 368 с.
37-а. Бачинин В. А. Малая христианская энциклопедия. В 4-х т. / В. А. Бачинин. – СПб. : Шандал, 2003. – Т. 1 : Религиозная философия. – 360 с.
38. Белокобыльский А. В. Основания и стратегии рациональности Модерна : монография / А. В. Белокобыльский. – К. : Изд. ПАРАПАН, 2008. – 244 с.
39. Беляева Е. В. Метаморфозы нравственности: динамика исторических систем нравственности / Е. В. Беляева. – Минск : Экономпресс, 2007. – 464 с.
40. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; пер. с франц. Г. В. Чуршукова. – М. : Nota bene, 2000. – 576 c.
41. Берман Гарольд Дж. Западная традициця права: епоха формирования : пер. с англ. ; 2-е изд./ Гарольд Дж. Берман. – М. : Изд-во МГУ : Издат. группа ИНФРА-М, 1998. – 624 с.
42. Бернацкий Г. Г. Е. Н. Трубецкой: естественное право и религия / Г. Г. Бернацкий ; Сев.-Зап. акад. гос. службы. – СПб. : Изд-во СЗАГС, 1999. – 143 с.
43. Бернацкий Г. Г. Естественное право в истории правовых учений : монография / Г. Г. Бернацкий ; Санкт-Петербург. ун-т МВД России. – СПб., 2001. – 318 с.
44. Бернацкий Г. Г. Естественное право. Права человека. Мораль / Г. Г. Бернацкий. – СПб. : Изд-во СЗАГС, 2000. – 168 с.
45. Бігун В. С. Людина в праві: аксіологічний підхід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 / В. С. Бігун. – К., 2004. – 19 с.
46. Бігун В. С. Філософія правосуддя як критерій розмежування неправового та правового законодавства (прикладна філософія права Г. Радбруха) / В. С. Бігун // Юридична Україна. – 2009. – № 11. – С. 4–9.
47. Біленчук П. Д. Філософія права : навч. посібник / П. Д. Білен¬чук, В. Д. Гвоздецький, С. С. Сливка; за ред. П. Д. Біленчука. – К. : Атіка, 1999. – 208 с.
48. Бобровник С. В. Компроміс і конфлікт як сутнісні характеристики права у теорії юснатуралізму / С. В. Бобровник // Часопис Київського ун-ту права. – 2008. – № 3. – С. 15–19.
49. Богініч О. Л. Природно-правові засади у правовій системі України / О. Л. Богініч // Правова держава : Щорічник наук. пр. – 2005. – Вип. 16. – С. 93–101.
50. Богомолов А. С. Диалектический логос: Становление античной диалектики / А. С. Богомолов. – М. : Мысль, 1982. – 263 с.
51. Боднар Т. В. Виконання договірних збов’язань у цивільному праві : монографія / Т. В. Боднар. − К. : Юрінком-Інтер. – 2006. – 272 с.
52. Бойко А. И. О естественности правовых обязанностей и некорректности возвеличивания субъективных прав / А. И. Бойко // Правовая политика и правовая жизнь. – Москва ; Саратов, 2004. – № 1. – С. 54–67.
53. Бондырева С. К. Нравственность / С. К. Бондырева, Д. В. Коле¬сов. – М. : Ид-во Моск. Психолого-социального ин-та; Воронеж : Изд-во НПО «МОДЭК», 2006. – 334 с.
54. Борисов Г. А. Отправные нормативные установления совет¬ского законодательства : дис. на соискание уч. степени докт. юрид. наук : 12.00.01 / Г. А. Борисов. – Харьков, 1991. – 396 с.
55. Боровский Я. М. О термине natura у Лукреция // Вопросы грамматического строя и словарного состава языка. 2. // Ученые записки Ленинградского гос. ун-та. – № 161 / Я. М. Боровский. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1952. – С. 223–238.
55-а. Бочаров Д. Метафори «свідомість – це дзеркало» і «розуміння – це бачення» в юридичній гносеології / Д. Бочаров // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : Матеріали міжнар. круглого столу (м. Львів, 3–5 грудня 2010 року). – Львів : Галицький друкар, 2010. – С. 73–85.
56. Бочаров Д. Проблема інтерпретації юридичних текстів у контексті смислового виміру / Д. Бочаров // Вісн. Акад. правових наук України. – 2008. – № 3 (54). – С. 24–34.
57. Бошно С. В. Доктрина как форма и источник права / С. В. Бошно // Журнал российского права. – 2003. – № 12. – С. 70–79.
58. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1963. – 197 c.
59. Бурлай Є. В. Дуалізм «природного» та «позитивного» в праві як філософсько-правова проблема / Є. В. Бурлай // Проблеми філософії права. – Т . І. – 2003. – С. 83–86.
60. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право / Харьковский национальный ун-т им. В. Н. Каразина / Н. А. Бусова. – Х. : Прометей-Прес, 2004. – 351 с.
61. Буткевич О. В. Міжнародне право стародавнього світу / О. В. Буткевич. – К. : Україна, 2004. – 863 с.
62. Варламова Н. В. Право и справедливость: соотношение в контексте различных типов правопонимания / Н. В. Варла¬мова // Право України. – 2010. – № 4. – С.70–75.
63. Васильев М. А. Основы нормотворчества в муниципальных обра-зованиях: естественные начала и правовые императивы / М. А. Ва¬силь¬ев. – Обнинск : Ин-т муницип. управления, 2001. – 108 с.
64. Ваттель Э. де. Право народов, или принципы естественного парва, применяемые к делам наций и суверенов / предисл. В. Н. Дурденевского. – М. : Госюриздат, 1960. – 719 с.
65. Ведяхина К. В. Основные нравственно-этические и социально-политические принципы российского права : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / К. В. Ведяхина. – Самара, 2001. – 255 c.
66. Верецька Л. І. Феномен справедливості у контексті соціальної комунікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.03 / Л. І. Венецька. – Одеса, 2002. – 20 с.
67. Верховодов Е. В. Идеи естественного права в трудах английских мыслителей XVII века / Е. В. Верховодов. – Н. Новгород : ООО ОПЦ «Право», 2001. – 124 с.
68. Ветютнев Ю. Ю. Государственно-правовые закономерности (введение в теорию) / Ю. Ю. Ветютнев. – Элиста : ЗАО «НПП «Джангар», 2006. – 204 с.
69. Ветютнев Ю. Ю. Государственно-правовые закономерности: вопросы теории и методологии : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ю. Ю. Ветютнев. – Волгоград, 2004. – 204 c.
70. Виаккер Ф. Зарождение, расцвет и кризис идеи кодификации / Ф. Виаккер // ФЕМИС. Ежегодник истории права и правоведения. – Вып. 1. – М. : Изд-во МГИУ, 2000. – С. 128–154.
71. Владимиренко В. Є. Соціокультурні засади та еволюція типів раціональності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.11 / В. Є. Владимиренко. – К., 1994. – 18 c.
72. Возьний В. Правова концепція С. Дністрянського / В. Возь¬ний // Право України. – 1999. – № 6. – С. 116–118.
73. Волвенко П. Поняття природного права: теоретичний та практичний аспекти / П. Волвенко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 78–83.
74. Волцер М. Складна рівність / М. Волцер // Лібералізм : антологія. 2-е вид. / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К. : ВД «Простір», «Смолоскип», 2009. – С. 920–944.
75. Воротилин Е. А. Естественное право и формирование юридического позитивизма / Е. А. Воротилин // Государство и право. – 2008. – № 9. – С. 67–62.
76. Врублевский Е. Теоретические проблемы современного буржуазного правоведения (Обзор) / Проблемы буржуазной теории права : реф. сб. / отв. ред. Н. Н. Разумович; сост., ред. и отв. за выпуск Ю. С. Пивоваров. – Вып. 3. – М. : АН СССР, ИНИОН, 1981. – С. 6–99. (Серия «Проблемы гос-ва и права за рубежом»).
77. Габермас Ю. Залучення іншого: Студії з політичної теорії / А. Дахній (пер. з нім.). – Львів : Астролябія, 2006. – 415 с.
78. Габермас Ю. Мораль і моральність. Чи стосуються гегелівські заперечення Канта також і дискурсивної етики? // пер. з нім. ; А. М. Єрмо-лен¬ко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 325–346.
79. Гаджиев Г. Принципы права и право из принципов / Г. Гаджиев // Сравнительное конституционное обозрение. – 2008. – № 2. – С. 22–45.
80. Гамбаров Ю. С. Как не следует понимать справедливость у римских юристов / Ю. С. Гамбаров // Русская мысль. Ежемесячное литературн.-политич. издание. – Кн. ХІІ. – М., 1895. – С. 152–172.
81. Гарт Г. Л. А. Позитивізм і розмежування права та моралі / Г. Л. А. Гарт // Філософія права / Дж. Фейнберг (ред.), П. Таращук (пер.), Джулс Коулмен (ред.). – К. : Основи, 2007. – С. 77–100.
82. Гегель Г. В. Ф. Философия права / АН СССР; Институт философии / сост. : Д. А. Керимов (ред., сост.), Б. Г. Столпнер (пер. с нем.), В. С. Нерсесянц (вступ. ст.), В. С. Нерсесянц (ред., сост.), М. И. Левина (пер. с нем.). – М. : Мысль, 1990. – (Серия «Философское наследие»; Т. 113). – 527 с.
83. Гегель Г. В. Ф. О научных способах исследования естественного права, его месте в практической философии и его отношении к науке о позитивном праве // Политические произведения / вступ. ст., примеч. В. С. Нерсесянца. – М. : Мысль, 1978. – С. 185–275.
84. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. – Т. 3 : Фило-софия духа / отв. ред. Е. П.Ситковский ; ред. колл. Б. М. Кед¬ров и др. – М. : Мысль, 1977. – 471 с.
85. Гетьман І. В. Концепція правового спілкування: зміст, витоки, перспективи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. В. Гетьман. – Харків, 2006. – 20 с.
86. Гижа А. В. Интерпретация и смысл (Структура понимания гуманитарного текста) : монография / А. В. Гижа. – Харьков : Коллегиум, 2005. – 404 с.
87. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Т. Польська (наук. ред.), Р. Димерець (пер. з англ.). – К. : Дух і Літера, 2000. – 600 с.
88. Головатий С. П. Верховенство права : монографія : у 3 кн. / С. П. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – с. I-LXIII, 1747 с.
89. Головатий С. П. Верховенство права: ідея, доктрина, принцип : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.01 / С. П. Головатий. – К., 2008. – 44 с.
90. Голоскоков Л. В. Правовые доктрины: от древнего мира до информационной эпохи / Л. В. Голоскоков. – М. : Научный мир, 2003. – 317 с.
90-а. Горбаль В. М. Права людини у правовій думці Наддніпрянської України кінця XVIII – початку XX століття (індивідуалістичні концепції) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук / В. М. Горбаль. – Х., 2001. – 18 с.
91. Гориславський К. О. Право людини на самозахист життя і здоровя від протиправних посягань : монографія / К. О. Гори¬славський, В. В. Конопльов. – Сімферополь : ВАТ «Сімферопольська міська друкар-ня» (СГТ), 2007. – 160 с.
92. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. с франц. В. Н. Захватаева / отв. ред. А. С. Довгерт. – К. : Истина, 2006. –1008 с.
93. Гражданское уложение Германии; Вводный закон к Гражд. Уложе-нию / науч. ред. А. Л. Маковский и др. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
94. Графский В. Г. Общая теория права П. А. Сорокина: на пути к интегральному (синтезированному) правопознанию / В. Г. Граф¬ский // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 111–120.
95. Гребенник Г. П. Проблема отношений политики и морали (опыт конструирования макиавеллианско-кантианского метадискурса) : монография / Г. П. Гребенник. – Одесса : Астропринт, 2007. – 616 с.
96. Гребіневич О. М. Ціннісно-нормативна легітимація політичної системи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.03 / О. М. Гребіневич. – К., 2006. – 20 с.
97. Гринберг Л. Г. Критика современных буржуазных концепций справедливости / Л. Г. Гринберг, А. И. Новиков. – М. : Наука, 1977. – 162 c.
98. Гринюк Р. Ф. Співвідношення природного і позитивного права та розвиток правової держави у поглядах П. Юркевича / Р. Ф. Гринюк // Бюлетень Мiнiстерства юстицiї України. – 2004. – №2–3. – С. 17–28.
99. Грищук О. В. Природне право як духовна (ідеальна) основа позитивного права / О. В. Грищук // Наук. вісн. Львівськ. держ. ун-ту внутр. справ. – Львів : ЛьвДУВС, 2006. – Вип. 2. : Сер. юридична.– С. 27–35.
100. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права: пер. с лат. : репринт с издания 1956 г. / под общ. ред. : С. Б. Крылов, пер. : А. Л. Сакетти. – М. : Ладомир, 1994. – 867 c.
101. Грязин И. Текст права. Опыт методологического анализа конкурирующих теорий / И. Грязин ; отв. ред. : Порк А. А. – Таллин : Ээсти раамат, 1983. – 187 c.
102. Губанов Н. И. Нищета философии постмодернизма / Н. И. Губа¬нов // Философия и общество. – 2007. – № 1. – С. 54–68.
103. Гудима Д. А. Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Наук.-дослідн. ін-ту держ. будівництва та місц. самоврядування Акад. правов. наук України / Д. А. Гудима ; редкол. : П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – Вип. 20. – Львів : Край, 2009. – 292 с. – (Серія І «Дослідження і реферати»).
104. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры / А. Я. Гуре¬вич. – М. : Искусство, 1972. – 350 с.
105. Гусак П. Природне право як підстава позитивного права на життя / П. Гусак // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : Матер-ли другого Всеукр. круглого столу (м. Львів, 16–17 вересня 2005 року). – Львів : Край, 2006. – С. 82–92.
106. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.01 / С. Д. Гусарєв. – Київ, 2007. – 35 с.
107. Гусейнов А. А. Краткая история этики / А. А. Гусейнов, Г. Ир¬рлитц. – М. : Мысль, 1987. – 590 с.
108. Гуторов В. А. Античная социальная утопия: Вопросы истории и теории / В. А. Гуторов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1989. – 288 с.
109. Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / О. Гьофе ; пер. з нім. Л. А. Сотниченко, М. Д. Култаєвої. – К. : Альтерпрес, 2003. – 263 с. – (Сер. «Сучасна гуманітарна бібліотека»).
110. Давыдова М. Л. Нормативно-правовое предисание. Природа, типология, технико-юридическое оформление / М. Л. Давы¬дова. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр-пресс», 2009. – 216 с.
111. Дамірлі М. А. Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.01 / М. А. Дамір¬лі. – Харків, 2005. – 38 с.
112. Дворкін Р. Серйозний погляд на права : пер. з англ. / Р. Дворкін. – К. : Основи, 2000. – 519 с.
113. Дедов Д. И. Юридический метод : научное эссе / Д. И. Дедов. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 160 с.
114. Дело «Знаменская (Znamenskaya) против Российской Федерации» : Постановление Суда, Страсбург, 2 июня 2005 г. : Жалоба № 77785/01 / Европейский Суд по правам человека // Бюллетень Европейского Суда по правам человека. – 2006. – № 8. – С. 30–37.
115. Десницкий С. Е. Слово о прямом и ближайшем способе к науче¬нию русской юриспруденции, в публичном собрании императорского Московского университета… говоренное… июня 30 дня 1768 года / С. Е. Десницкий // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века. В 2-х т. / общ. ред. и вступ. ст. И. Я. Щипанова. – М. : Госполит¬издат, 1952. – Т. 1. – С. 187–235.
116. Диалектическая логика. Категории сферы сущности и целостности / А. А. Сорокин, Ж. М. Абильдин, А. Хамидов и др. ; под рук. и общ. ред. Ж. М. Абильдина ; АН Казахской ССР. Ин-т ф-фии права. – Алма-Ата : Наука, 1987. – 542 с.
117. Дидикин А. Концептуальный натурализм в философии права ХХ века / А. Дидикин // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : Статті учасників Четвертого всеукр. круглого столу (м. Львів, 28–29 листопада 2008 року). – Львів : Край, 2009. – С. 57–67.
118. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / пер. с древенгреч. М. Л. Гаспарова. – М. : Мысль, 1998. – 576 с.
119. Дмитриева Г. К. Мораль и международное право : монография / Г. К. Дмитриева. – М. : Международные отношения, 1991. – 152 с.
120. Добрянський С. П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Наук.-дослідн. ін-ту держ. будівництва та місц. самоврядування Акад. правов. наук України / С. П. Доб¬рян¬ський ; редкол. : П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – Вип. 10. – Львів : Астрон, 2006. – 120 с. – (Серія І «Дослідження і реферати»).
121. Довгерт А. С. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права / А. С. Довгерт // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С. 83–89.
122. Дольник В. Р. Непослушное дитя биосферы. Беседы о поведении человека в компании птиц, зверей и детей / В. Р. Доль¬ник. – СПб. : Изд-во Паритет, ЧеРо-на-Неве, 2003. – 314 с.
123. Дудаш Т. І. Вплив праворозуміння органів конституційної юрисдикції на їх правотлумачну діяльність (Німеччина, США, Україна) / Т. І. Дудаш // Право України. – 2010. – № 4. – С. 199–205.
124. Дудаш Т. Правоінтерпретаційна діяльність Європейського суду з прав людини крізь призму герменевтики / Т. Дудаш // Вісн. акад. правових наук України. – 2008. – № 3. – С. 12–23.
125. Дудаш Т. І. Праворозуміння: герменевтичне дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Т. І. Дудаш. – Львів, 2008. – 16 с.
126. Дудченко В. В. Ідеї природного права епохи еллінізму / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Одеса : Юридична література, 2003. – Вип. 23. – С. 56–61.
127. Дудченко В. В. Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.01 / В. В. Дудченко. – Одеса, 2007. – 35 c.
128. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень / В. В. Дудченко. – Одеса : Юридична література, 2006. – 302 с.
129. Европейский суд по правам человека. Избранные решения : в 2 т. / предс. ред. коллегии В. А. Туманов. – М. : Изд-во «Норма», 2000. – Т. 1. – 842 с.
130. Емельянов В. И. Розумность, добросовесность, незло¬употребление гражданскими правами / В. И. Емельянов. – М. : Лекс-Книга. − 2002. −160 с.
131. Енгельс Ф. До житлового питання / К. Маркс, Ф. Енгельс // Твори : пер. з 2-го рос. вид. / Ін-т історії партії ЦК КП України – філіал ін-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. – К. : Політ¬видав України, 1961. – Т. 18. – С. 199–274.
132. Енгельс Ф. Конраду Шмідту, в Берлін. 27 жовтня 1890 р. / К. Маркс, Ф. Енгельс // Твори : пер. з 2-го рос. вид. / Ін-т історії партії ЦК КП України – філіал ін-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. – К. : Політвидав України, 1967. – Т. 37 : Листи Ф. Енгельса до різних осіб (січень 1888–грудень 1890). – С. 391–399.
133. Естественное право и особенности его закрепления в нормах позитивного права в России: теоретико-историческое исследование / И. В. Упоров и др. ; М-во внутр. дел Рос. Федерации, Краснодар. акад. – Краснодар : Краснодар. акад. МВД России, 2004. – 163 с.
134. Європейський суд з прав людини: матеріали практики (2006–2008 рр.) / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Наук.-дослідн. ін-ту держ. будівництва та місц. самоврядування Акад. правов. наук України. Сер. ІІ. Коментарі прав і законодавства. – Львів : Край, 2009. – 408 с.
135. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія / А. М. Єрмо-ленко. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.
136. Йолон П. Очевидність // Філософський енциклопедичний словник / НАН України ; Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. – К. : Абрис, 2002. – С. 461.
137. Жебелев С. А. Греческая политическая литература и «Политика» Аристотеля // Аристотель. Политика : пер. с греч. С. А. Жебелева. – СПб. : Типография М. А. Александрова, 1911. – С. 379–465.
138. Железнова Н. Д. Правопонимание и судебная практика: теоретические проб