АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД В МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

УДК 340.115:124.5

ФАЛЬКОВСЬКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД В МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Розова Тамара Вікторівна,
доктор філософських наук, професор

Одеса – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МЕТОДОЛОГІЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ 11
1.1. Принципи та методи класичної методології юриспруденції 11
1.2. Парадигми некласичної методології юриспруденції 20
1.3 Плюралізм підходів як чинник утвердження постнекласичного етапу розвитку методології юриспруденції 35
Висновки до 1 розділу 62
РОЗДІЛ 2. АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД В ДОСЛІДЖЕННІ ПРАВОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ 66
2.1. Філософські витоки аксіологічного підходу 66
2.2. Аксіологія права як сфера філософсько-правового знання 94
2.3. Аксіологічний підхід та його різновиди в методології правових досліджень 106
Висновки до 2 розділу 126
РОЗДІЛ 3. ЕВРІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ АКСІОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ В ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОМУ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВОМУ ПІЗНАННІ 128
3.1. Категорії аксіологічного підходу як філософсько-правовий інструментарій 128
3.2. Аксіологічний підхід в філософії права 141
3.3. Особливості використання аксіологічного підходу в порівняльно-правових дослідженнях 158
Висновки до 3 розділу 173
ВИСНОВКИ 177
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Методологія юриспруденції є складним соціокультурним феноменом, у якому яскраво відображається специфіка пізнавального дискурсу сучасності. На шляху утвердження методологічного плюралізму в сучасній українській юриспруденції актуалізуються пошуки нових засобів осягнення права, а також проходить процес докорінного переосмислення традиційних. Ця проблема ще більш актуалізувалася на тлі нового образу гуманітарного знання, що постає у світоглядній реальності нашого часу, та тенденцій розвитку юриспруденції, яка в пошуці засобів подолання методологічної кризи змушена постійно звертатися до здобутків філософської думки минулого та сучасності.
У цих умовах набуває все більшої значущості розгляд підходів як складової сучасної методології юриспруденції та зростає потреба в визначенні їх сутності, що є можливим шляхом філософсько-правового осмислення. Осягнення сутності підходів як складової методології юриспруденції і визначення ролі аксіологічного підходу в цій системі дозволить не тільки з’ясувати тенденції у світоглядній реальності нашого часу, розкрити нові грані правового пізнання, але й вирішити низку актуальних для сучасної юриспруденції теоретичних і практичних завдань.
Філософія права відіграє провідну роль у визначенні особливостей методологічного дискурсу нашого часу, у якому застосовується широкий спектр підходів, серед яких потужний евристичний потенціал має аксіологічний підхід. Отже, осмислення підходів взагалі та аксіологічного підходу зокрема надає можливість визначити роль ціннісного компоненту в методології юриспруденції.
У сучасному філософсько-правовому дискурсі не знайшло всебічного висвітлення змістовне наповнення поняття ціннісного (аксіологічного) підходу, його світоглядно-філософські засади та пізнавальний потенціал у розкритті особливостей правової реальності нашого часу. Тому дослідження аксіологічного підходу є актуальним з точки зору визначення специфіки сучасного стану методології юриспруденції та тенденцій у її подальшому розвитку.
Окрім того, у наш час на тлі процесів глобалізації інтенсифікується процес діалогу правових культур, що актуалізує необхідність дослідження різноманіття традицій права та вимагає знаходження відповідних методологічних підходів. Все це потенціює дослідження у сфері удосконалення методології юриспруденції, активізує пошуки в напрямку більш широкого використання аксіологічного підходу, зокрема в порівняльно-правових дослідженнях (у тому числі порівняльних історично-правових), а також виході на нові грані філософсько-правового пізнання.
Розуміння аксіологічного (ціннісного) підходу також є актуальним і з точки зору можливості його застосування в сфері правотворчості, удосконалення існуючої системи українського законодавства шляхом закріплення в ній найбільш значущих для нашого суспільства цінностей, що є необхідною умовою для успішного розвитку України як незалежної правової соціальної держави.
З огляду на вищеозначене, можна констатувати, що на цей час існує нагальна потреба філософсько-правового дослідження аксіологічного підходу в методології юриспруденції, його світоглядно-філософських засад і евристичних можливостей у різноманітних видах правового пізнання.
Філософсько-методологічні засади роботи ґрунтуються на працях і висновках науковців у галузі філософії права, філософії науки, філософської антропології, історії філософії, теорії держави і права, порівняльного правознавства та ін.
Філософською основою розуміння специфіки сучасної методології є ідеї видатних мислителів минулого та сучасності, зокрема праці таких авторів як М. Бубер, М. Вебер, Ю. Габермас, Г.-Г. Гадамер, Г. В. Ф. Гегель, О. Гьофе, В. Гьосле, В. Дільтей, І. Кант, Т. Кун, І. Лакатос, К. Поппер, Г. Радбрух, П. Рікьор, Г. Рікерт, М. Фуко та інших. В працях цих видатних філософів висвітлювались різноманітні ракурси розвитку методології. Окрім того, праці наведених авторів є основою для розуміння багатьох понять і категорій, що мають фундаментальне значення для цього дослідження.
Для більш змістовного осягнення світоглядно-філософських витоків аксіологічних підходів, що використовуються в методології юриспруденції, велике значення мають праці з філософії права, філософської антропології, аксіології, історії філософії авторів М. М. Алексеєва, Є. І. Андроса, Л. В. Баєвої, В. А. Бачиніна, А. К. Бичко, І. В. Бичка, М. О. Булатова, О. Г. Данільяна, А. М. Дондюка, А. М. Єрмоленка, К. К. Жоля, Г. А. Заїченка, В. П. Загороднюка, Г. П. Ковадло, В. І. Кузнєцова, С. В. Куцепал, Т. В. Розової, О. М. Соболь, Л. А. Солонько, М. М. Підлісного, В.Г. Табачковського, Н. В. Хамітова, В. А. Чефранова, Г. І. Шалашенка, В. І. Шинкарука, В. І. Шубіна та ін. На основі праць вищезгаданих авторів змістовно досліджувалися різновиди аксіологічного підходу, а також тенденції у світоглядній реальності, що призвели до широкого використання аксіологічного підходу у методології юриспруденції.
Фундаментальне значення для розуміння процесів трансформації методології юриспруденції та місця і функцій підходів в цій системі мають праці С. С. Алексеєва, В. М. Баранова, М. В. Баранової, О. О. Бандури, Х. Бехруза, А. І. Бризгалова, Ю. Ю. Ветютнєва, О. О. Гайдуліна, В. Г. Графського, Д. А. Гудими, С. Д. Гусарєва, М. А. Дамірлі, З. Д. Денікіна, В. В. Дудченко, О. В. Кресіна, А. А. Козловського, А. Ф. Крижанівського, В. В. Лапаєвої, Ю. М. Оборотова, В. Б. Першина, А. В. Полякова, П. М. Рабіновича, В. М. Селіванова, О. В. Сердюка, О. Ф. Скакун, М. М. Тарасова, О. Д. Тихомирова та інших авторів.
Для з’ясування тенденцій в розвитку методології науки вельми важливе значення мають праці П. П. Гайденко, А. Г. Дугіна, О. А. Івакіна, В.П. Кохановського, О. М. Кравченка, М. В. Купарашвілі, В. С. Лук’янця, М. К. Мамардашвілі, А. П. Огурцова, Л. В. Озадовської, В. С. Швирьова, В. В. Шкоди та інших. В них змістовно висвітлюються різноманітні аспекти трансформації методології науки, виникнення нових парадигм, підходів і методів.
Водночас, у працях всіх наведених авторів роль аксіологічного
підходу в методології юриспруденції не стала предметом окремого дослідження, не було розкрито низку філософських засад, функцій та різновидів, розуміння яких мають фундаментальне значення для пізнання його сутності. Також до нашого часу залишається відкритим питання про евристичні можливості аксіологічного підходу в різноманітних видах правового пізнання, зокрема у філософсько-правовому та порівняльно-правовому пізнанні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексних науково-дослідницьких програм Національного університету «Одеська юридична академія» «Традиції і новації в сучасній державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U04970) на 2006–2010 рр. Також тема дисертації є частиною наукових досліджень кафедри філософії Національного університету «Одеська юридична академія» «Філософські і логічні підвалини правової теорії і практики» та кафедри теорії держави і права «Традиції і новації у правовому житті України (теоретичний аспект)» на 2006–2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення сутності аксіологічного підходу в методології сучасної юриспруденції.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань дослідження:
розкрити структуру методології сучасної юриспруденції;
осягнути досвід розуміння підходу як складової системи методології юриспруденції;
визначити співвідношення підходу з такими компонентами методології юриспруденції як парадигма та метод;
виявити функції підходів у методології юриспруденції;
розкрити світоглядно-філософські витоки аксіологічного підходу та визначити його різновиди;
сформулювати поняття аксіологічного підходу;
визначити змістовне наповнення категоріального апарату аксіологічного підходу в методології юриспруденції;
розкрити специфіку застосування аксіологічного підходу в філософсько-правовому та порівняльно-правовому пізнанні.
Об’єкт дослідження – підходи як складова методології сучасної юриспруденції.
Предмет дослідження становить роль і місце аксіологічного підходу в системі методології сучасної юриспруденції.
Методологія дослідження. Методологію цього дисертаційного дослідження становить багаторівнева система, до якої входять принципи, підходи та методи, що поєднують інструментарій як класичної (принципи розвитку, взаємозв’язку явищ, системності, детермінізму), так і некласичної (принципи плюралізму, толерантності, дискурсивності, додатковості) методології. Згідно принципу додатковості використані аксіологічний, антропологічний, компаративний, системний і функціональний підходи, котрі визначають загальну стратегію дослідження.
Базовим є діалектичний метод, який використовувався в усіх складових дослідження, зокрема при визначенні генезису методології юриспруденції та розвитку її категоріального апарату, виявленні особливостей розвитку аксіологічної проблематики в історії філософської думки. У дослідженні використані: метод сходження від абстрактного до конкретного – для встановлення різновидів аксіологічного підходу в методології юриспруденції, теоретичний аналіз (при дослідженні досвіду розуміння підходів, визначенні структури методології юриспруденції та ін.) і теоретичний синтез (при розумінні методології юриспруденції як цілісного явища та ін.), а також блок логічних методів: класифікація (при складанні цілісної класифікації аксіологічних підходів у сучасній юриспруденції), екстраполяція, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування, порівняння. При дослідженні специфіки закріплення цінностей в законодавстві України, законодавстві Європейського Союзу та визначенні цінності прав людини в різних правових культурах був використаний порівняльно-правовий метод.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дослідження є першою в Україні працею, яка присвячена аксіологічному підходу як самостійному компоненту системи методології юриспруденції.
Наукова новизна полягає в низці положень, висновках і рекомендаціях, зокрема
уперше:
обґрунтовано єдність доктринально-ідеологічної, стратегічної та інструментальної складової системи методології сучасної юриспруденції;
визначено функції підходів у системі методології юриспруденції;
створено комплексну дефініцію аксіологічного підходу в методології юриспруденції;
розкрито ціннісну наповненість різноманітних етапів розвитку методології юриспруденції;
створено класифікацію аксіологічних підходів, що використовуються в методології юриспруденції;
удосконалено:
розуміння філософсько-правових засад різновидів аксіологічного підходу, що застосовуються в методології юриспруденції;
одержало подальший розвиток:
визначення місця та ролі підходу як складової системи методології юриспруденції;
розуміння евристичних можливостей аксіологічного підходу в порівняльно-правових і філософсько-правових дослідженнях.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки дослідження можуть бути використані в науково-дослідній діяльності для подальшої розробки та удосконалення методології сучасної юриспруденції, зокрема філософії права, теорії держави і права, порівняльного правознавства, юридичної деонтології та галузевих юридичних дисциплін.
Також результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в освітянській діяльності при підготовці підручників, навчально-методичних посібників і викладанні дисциплін «Методологія юридичної науки», «Філософія права», «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави і права», «Порівняльне правознавство», «Історія вчень про державу та право», «Юридична деонтологія» та галузевих юридичних дисциплін.
Крім того, результати дослідження можуть бути використані при вдосконаленні законодавства України, що передбачає більшу орієнтованість на цінності, закріплення їхньої ролі в житті держави та суспільства.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження було обговорено на спільному засіданні кафедр філософії та теорії держави і
права Національного університету «Одеська юридична академія».
Основні її положення та висновки були оприлюднені у доповідях на:
ІІ Всеукраїнському «круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права (аксіологічний аспект)» (Одеса, 12–13 жовтня 2007 р.); V Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Львів,
9–10 листопада 2007 р.); III Всеукраїнському «круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 23–24 листопада 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (Одеса, 18–19 квітня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри» (Одеса, 13–14 червня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Одеса, 21–22 листопада 2008 р.), IV Всеукраїнському
«круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 28–29 листопада 2008 р.),
ІІІ Всеукраїнському «круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права (юридична герменевтика)» (Одеса, 12–13 грудня 2008 р.); IV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Міжнародного гуманітарного університету (Одеса, 9 квітня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «V Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв,
27–28 листопада 2009 р.), Міжнародному «круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 4–5 грудня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 21-22 травня 2010 р.) та ін.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 16 публікаціях, серед яких 6 опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Також окремі положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у публікаціях за матеріалами наукових конференцій та «круглих столів».
Структура і обсяг дослідження. Структура дисертації зумовлена проблематикою дослідження, її метою, головними завданнями, а також теоретико-методологічними засадами. Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 216 сторінок,
з них 34 сторінки – список використаних джерел, який складається з
333 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні поставлено та вирішено наукове
завдання, що полягало у розкритті сутності аксіологічного підходу у методології юриспруденції. Обґрунтовано та узагальнено наукові результати, одержані в процесі дисертаційного дослідження, а також рекомендації
щодо їх використання містяться у таких положеннях:
1. Відповідно типів раціональності, що були домінуючими в певний період розвитку світоглядної реальності, методологія юриспруденції в своєму розвитку пройшла три основних етапи: 1) класичний; 2) некласичний;
3) постнекласичний. На кожному з етапів розвитку методології юриспруденції були розроблені, введені та плідно використовувались нові засоби пізнання та йшов процес розширення вже існуючих. З уведенням нових засобів пізнання та докорінним оновленням існуючих починається наступний етап розвитку методології юриспруденції, що формується як альтернатива світоглядно-методологічним орієнтирам попередньої епохи.
2. Методологія сучасної юриспруденції є результатом дискурсу, в межах якого здійснюється процес взаємодії різноманітних когнітивних стратегій осягнення права, визначаються фундаментальні методологічні засади його пізнання. Вона є єдністю трьох взаємозалежних частин – доктринально-ідеологічної, стратегічної та інструментальної. Першу з цих частин можна розглядати як парадигму дослідницького бачення права, себто тип праворозуміння. Друга є цариною підходів, що зумовлюють загальну спрямованість дослідження права, вибір стратегії його осягнення. Третя частина є системою когнітивних практик, своєрідним набором методологічних інструментів у виробленні знань про право. Інструментальна частина методології юриспруденції свідомо залишає поза увагою питання про сенс і призначення права; вона намагається бути нейтральною щодо ціннісного наповнення права. Сучасна методологія юриспруденції в цілому, як єдність доктринально-ідеологічної, стратегічної і інструментальної частин, не є нейтральною щодо цінностей, які закладаються в основу образу права
3. Принципи в сучасній методології юриспруденції виконують функцію основ процесу пізнання, вони визначають його глибинні підвалини та знаходяться в залежності від того типу раціональності, в межах якого відбувається процес пізнання. Принципи та підходи є різними компонентами системи методології юриспруденції, адже принципи визначають основи процесу пізнання, а підходи – його світоглядно-філософську спрямованість. Під методом слід розуміти систему вимог до пізнавальної активності людини, що орієнтує дослідника на вирішення конкретної філософської, наукової чи практичної проблеми шляхом застосування певного прийому (способу). Підхід щодо методу є більш високим рівнем методології. В основі підходів лежить концептуальна ідея, що безпосередньо визначає спрямованість та впливає на інтерпретацію результатів дослідження. Підхід є формою органічного поєднання світоглядно-філософської спрямованості з методичним інструментарієм, що використовується в певній галузі дослідження. Сутність підходу не вичерпується простою сукупністю методів, а повинна включати також компоненти більш загального порядку (ідеї) та окремого, суб’єктивного (оцінки).
4. Парадигма щодо підходу виступає як більш високий рівень методології юриспруденції, який зумовлює саму постановку проблеми, що досліджується. Підходи, у відповідності до парадигми, котра визначає постановку певної наукової проблеми, розкривають загальну спрямованість дослідження та інтерпретацію отриманих результатів. Парадигма безпосередньо впливає на відбір підходів, водночас, відбувається й зворотній зв’язок. За допомогою підходів, що визначають стратегію дослідження та інтерпретацію отриманих результатів, може проходити становлення нової парадигми.
5. Підходом у методології юриспруденції можна вважати загальну спрямованість дослідження, зумовлену певною фундаментальною ідеєю, крізь яку проходить процес осягнення права. Вибір підходу визначає відбір методів дослідження, а також інтерпретацію отриманих результатів крізь призму певної концептуальної ідеї.
6. Найбільш важливими функціями підходів у методології юриспруденції є гносеологічна, оцінювальна та інтеграційна. Гносеологічна функція полягає в розробці такого знання про право і правові явища, що відповідає основним критеріям науковості – верифікації, цілісності, системності та ін. Отже, у відповідності з гносеологічною функцією, кінцевим результатом застосування підходів у правових дослідженнях є істинне, науково обґрунтоване знання про право. Реалізація цієї функції підходів безпосередньо залежить від вибору методів, що виконують роль інструментальної частини в методології юриспруденції. Оцінювальну функцію підходів можна вважати однією з найважливіших для сучасної методології юриспруденції. Оцінці, в межах підходів, підлягають як право, так і інші явища, що пов’язані з правом. Оцінювальна функція також розкривається і в поєднанні істинного та ціннісного пізнання права, що є визначальним для підходів. Оцінювальна функція реалізується шляхом співставлення права з певними цінностями, що постулюються як фундаментальні в кожному з підходів. Ціннісний підхід передбачає розуміння права крізь призму цінностей, що є основою права та можуть забезпечуватись ним. Інтеграційна функція полягає в тому, що в межах певного підходу право проходить через процес міждисциплінарного осягнення, себто призму досвіду дослідження в різноманітних галузях знання.
7. При всій багатоманітності підходів до розуміння цінностей можна виділити два основних напрямки: по-перше, універсалізм, до якого можна віднести аксіологічний трансценденталізм, різноманітні напрямки релігійної філософії, персоналізм, своєрідною складовою трансцендентальної традиції розуміння цінностей є комунікативна концепція цінностей; по-друге, релятивізм, особливо в вигляді культурно-історичного релятивізму та соціологічного напрямку.
8. Аксіологічна парадигма є найбільш загальною світоглядно-теоретичною моделлю, що в своїй основі має широкий спектр ціннісних підходів та визначається широким визнанням у сучасному науковому дискурсі. Саме аксіологічна парадигма зумовлює звернення до ціннісної проблематики у розкритті будь-яких явищ, що підлягають дослідженню. Друге значення – аксіологічною парадигмою вважається певний тип праворозуміння, а саме – нормативно-ціннісний.
9. Аксіологічний підхід є інтегруючим, він є імпліцитно присутнім в кожному з концептуальних дослідницьких підходів, і за його допомогою визначається: по-перше, цінність права як соціального регулятора; по-друге, здатність права втілювати в життя певні цінності, по-третє, ціннісне наповнення права. Ціннісний (аксіологічний) підхід в методології юриспруденції – це загальна стратегія дослідження, що визначає розгляд права крізь призму його відповідності певним цінностям, які можуть забезпечуватись правом та бути його основою. На основі різноманітних критеріїв можливо виділення широкого спектру аксіологічних підходів, котрі є складовою методології сучасної юриспруденції.
10. Категорії, котрі складають категоріальний апарат аксіологічного підходу, визначають спрямованість розуміння права. На основі категорій аксіологічного підходу відбувається осягнення права крізь призму світоглядної ідеї про його ціннісну основу та можливість закріплювати певні цінності, формуються фундаментальні методологічні узагальнення стосовно сутності правової реальності з точки зору ціннісного підходу.
11. Філософія права в наш час стає все більш орієнтованою на ціннісну проблематику, розкриття ціннісної сутності права та рефлексію над ціннісними основами правової реальності. В методології сучасного філософсько-правового пізнання шляхом застосування аксіологічного підходу видається найбільш важливим вирішення кількох вельми значущих проблем: по-перше, в сфері онтології права – визначення ціннісних основ права; по-друге, в сфері гносеології права – розкриття ціннісних чинників у правовому пізнанні; по-третє, з’ясування ролі цінностей у методології сучасної юриспруденції; по-четверте, у сфері антропології права – розкриття ціннісних компонентів у правовому бутті людини.
12. На основі розкриття сутності права крізь призму цінностей, котрі безпосередньо впливають на образ правової реальності, можливе всебічне порівняльно-правове дослідження. Адже уявлення, як про природне право, так і про позитивне право (система законодавства), завжди ґрунтуються на певних цінностях, виявлення та порівняння яких є можливим шляхом застосування аксіологічного підходу в порівняльно-правових дослідженнях. Застосування аксіологічного підходу у порівняльно-правових дослідженнях зумовлюється фактором подвійної методологічної трансформації. Аксіологічний підхід у царині методології порівняльного правознавства зазнає подвійної адаптації та трансформації – до предмету дослідження юриспруденції взагалі (перший рівень) й до компаративного методу зокрема (другий рівень).

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права : Учебник для вузов
/ М. И. Абдулаев. – СПб. : Питер, 2003. – 397 с.
2. Абуменко В. Л. Аксиология / В. Л. Абуменко // Всемирная энциклопедия: Философия. Гл. научн. ред. Грицанов А. А.-М. : АСТ,
Мн. : Харвест, Современный литератор, 2001. – С. 26–29.
3. Алексеев Н. Н. Основы философии права. / Н. Н. Алексеев. – СПб.: Лань. – 1999. – 412 с.
4. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : Издательство БЕК, 1995. – 320 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
6. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи. / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 256 с.
7. Альчук М. Дисертаційне дослідження Б. Кістяковського як важливий внесок у розвиток філософсько-правового вчення / М. Альчук
// Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Статті учасників Четвертого всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 28-29 листопада 2008 року) – Л. : Край, 2009. – С. 7–17.
8. Аристотель Аналитики первая и вторая / Аристотель ; пер. с греч. – М. : Госполитиздат, 1952. – 438 с.
9. Аристотель. Никомахова этика // Сочинения. В 4 т. : пер. с древнегреч.
/ Аристотель ; общ. ред. А. И. Доватура. – М. : Мысль, 1983. – Т. 4.
– С. 53–293. – (Философское наследие ; Т. 90).
10. Баева Л. В. Аксиология неклассической и постнеклассической
епохи / Л. В. Баева // Материалы межрегиональной электронной
научной конференции «Онтология и постнекласическая наука». Интернет-конференция (январь 2007) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до зб. : http: //astresearch.narod.ru /conference_baeva.htm.
11. Бальжик И. А. Аксиология церковного права / И. А. Бальжик
// Порівняльно-правові дослідження. – 2008. – № 1. – С. 23–27.
12. Бандура О. О. Антропологічний підхід до аксіології права / О. О. Бандура // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 року). – Л. : Край, 2006. – С. 27–36.
13. Бандура О. О. Деякі аспекти взаємного зв’язку цінностей та істини у праві / О. О. Бандура // Проблеми філософії права. – Т. І. – 2003. –
С. 111–115.
14. Бандура О. О. Основні цінності права як система / О. О. Бандура // Право України. – 2008. – №5. – С. 14–19.
15. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини в праві : монографія
/ О. О. Бандура. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 200 с.
16. Баранов П. П. Институализация правовых ценностей российского гражданского общества: конфликтологенные основания / П. П. Баранов // Философия права. – 2005. – № 4 (16). – С. 30–40.
17. Баранов П. П. Предметная определенность философии права
/ П. П. Баранов // Философия права. – 2003. – №1(7). – C. 5–7.
18. Баранов В. М. Место и роль метода материалистической диалектики
в юридическом исследовании / В. М. Баранов, В. Б. Першин, М. В. Баранова // Философия права. – 2007. – № 3(23). – С. 7–12.
19. Бачинин В. А. Философия права и преступления : підручник для студ. юрид. вузов / В. А. Бачинин. – Х. : Фолио, 1999. – 607 с.
20. Бачинін В. А. Філософія права : підручник для юрид. спец-тей вищих навч. закладів / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 472 с.
21. Бачинин В. А. История философии права : курс лекцій / В. А. Бачинин, В. А. Чефранов. – Х. : Право, 1998 – 320 с.
22. Бачинин В.А. Философия права. Краткий словарь. (Серия «Мир культуры, истории и философии») / Бачинин В.А., Сальников В. П.
– СПб. : Издательство “Лань”, 2000. – 400 с.
23. Берелехис А. А. О конфликте различных систем цінностей
/ А. А. Берелехис, С. Г. Ильинская // Философские науки. – 2007. – №3.
– С. 111–129.
24. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования : пер. с англ. / Г. Дж. Берман ; пер. с англ. – 2 е изд. – М. : Изд-во МГУ,
ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 624 с.
25. Бехруз Х. Аксиологический подход в структуре сравнительно-правовых исследований / Х. Бехруз // Актуальні проблеми держави і права : збірник наук. пр. – О. : Юрид. л-ра., 2008. – Вип. 40. – С. 25–29.
26. Бехруз Х. Основы цивилизационного подхода в сравнительном правоведении / Хашматулла Бехруз. – О. : Фенікс, 2007. – 64 с.
27. Бехруз Х. Исламские традиции права : монография / Хашматулла
Бехруз. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – 296 с.
28. Бехруз Х. Сравнительное правоведение / Хашматулла Бехруз. – О. : Фенікс; М. : ТрансЛит, 2008. – 504 с.
29. Бехруз Х. Еволюція ісламського права: теоретико-компаративістське дослідження : автореферат дис. на здоб. наук. ступ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Х. Бехруз. – О., 2006. – 33 с.
30. Бехруз Х. Н. Особенности восточных правовых традиций / Х. Н. Бехруз // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку :
зб. статей / за ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка; упор. О.В. Кресін. – К. : Логос, 2009. – С. 79–83.
31. Бігун В. С. Людина в праві: аксіологічний підхід : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12 / Вячеслав Степанович Бігун. – К., 2004. – 220 арк.
32. Бігун В. С. Людина в праві та науках про право: три загальнонаукові підходи до дефініції / В. С. Бігун // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 року). – Л. : Край, 2006. – С. 37–42.
33. Бігун В. С. Людина в праві : аксіологічний підхід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «філософія права» / В. С. Бігун. – К., 2004. – 20 с.
34. Бичко А. К. Історія філософії : підручник / А. К. Бичко, І. В. Бичко, В. Г. Табачковський – К. : Либідь, 2001. – 408 с.
35. Бидни Д. Понятие ценности в современной антропологии
// Культурология. ХХ век: антология : Аксиология или философское исследование природы ценностей. – М., 1996. – С. 26–33.
36. Богачов А. Герменевтика як філософія гуманітарного знання / А. Богачев // Філософсько-антропологічні студії’ 2001. – К. : Стилос, 2001.
– С. 209–222.
37. Братасюк В. М. Інтелектуальна традиція Постмодерну та проблеми реформування правової системи сучасної України / В. М. Братасюк
// Проблеми філософії права. – 2004. – Т. ІІ. – С. 156–162.
38. Братасюк М. Г. Природно-правова парадигма в постмодерній філософсько-правовій думці / М. Г. Братасюк // Проблеми філософії права. – Т. І. – 2003. – С.167–172.
39. Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини / В. Брюггер
// Проблеми філософії права. – 2003. – Т. І. – С. 136–146.
40. Брызгалов А. И. О некоторых теоретико-методологических проблемах юридической науки на современном этапе / А. И. Брызгалов
// Государство и право. – 2004.– №4. – С. 17–22.
41. Бубер М. Проблема человека / Мартин Бубер ; пер. с нем. Н. Кушнир.
– К. : Ника-Цент: Вист-С., 1998. – 96 с.
42. Бубер М. Я и Ты / Мартин Бубер ; пер. с немец. Ю. С. Терентьева, Н. Файнгольда ; послесл. П. С. Гуревича ; под. общ. ред. С. Я. Левит, П. С. Гуревича. – М. : Высш. школа, 1993. – 175 с.
43. Булыгин Є. К проблеме объективности права / Євген Булигін
// Проблеми філософії права. – Т. ІІІ. – 2005. – С. 7–13.
44. Буруковська Н. В. Аксіологічний вимір методологічних тенденцій гуманітарного знання: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня
канд. філос. наук: спец. 09.00.02 «діалектика та методологія пізнання»
/ Н. В. Буруковська. – К. : 2001. – 19 с.
45. Бусова Н. А. Юрген Хабермас о становлении коммуникативного действия / Н. А. Бусов // Вопросы философии. – 2006. – №7. –
С. 153–166.
46. Васильев А. М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
47. Введение в украинское право / под общ. ред. С. В. Ківалова, Ю. Н. Оборотова. – 2-е изд., перераб. и доп. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 768 с.
48. Вебер М. Избранные произведения : пер. с нем. / Макс Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 804 с.
49. Вебер М. «Об’єктивність» соціально-наукового пізнання / Вебер М. Соціологія. Загальнотеоретичні аналізи. Політика / пер. з нім.
О. Погорілий. – К. : Основи, 1998 – С. 192–263.
50. Вебер М. Сенс «свободи від оцінок» у соціальних науках // Вебер М. Соціологія. Загальнотеоретичні аналізи. Політика ; пер. з нім.
О. Погорілий. – К. : Основи, 1998 – С. 264–309.
51. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.У. Бусел]. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
52. Вельш В. Наш постмодерний модерн / Вольфганг Вельш ; пер. з нім. А. Л. Богачова, М. Д. Култаєвої, Л. А. Ситніченко. – К. : Альтерпрес, 2004. – 328 с.
53. Верланов С. Загальнолюдські цінності як основа уніфікації змісту прав людини (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав) / С. Верланов // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : збірн. статей Другого всеукраїнського "Круглого столу", м. Львів, 1-2 грудня 2006 року. – Л. : Край, 2007. – С. 32–41.
54. Ветютнев Ю. Ю. Методологическая роль правопонимания в исследовании закономерностей правовой жизни / Ю. Ю. Ветютнев
// Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – №3. – С. 13–15.
55. Ветютнев Ю. Ю. Сравнительный подход в исследовании правовых ценностей / Ю. Ю. Ветютнев // Порівняльно-правові дослідження.
– 2008. – № 1. – С. 88–91.
56. Виндельбанд В. Прелюдии. Философские статьи и речи / Вильгельм Виндельбанд // Виндельбанд В. Дух и история. – М., 1995. – С. 38–39.
57. Вусатюк О. А. Категории / О. А. Вусатюк // Философский словарь. – К. : А. С. К., 2006. – С. 392.
58. Вусатюк О. А. Парадигма / О. А. Вусатюк // Философский словарь. – К. : А. С. К., 2006. – С. 638.
59. Габермас Ю. Мораль і моральність. Чи стосується гегелівські заперечення Канта також і дискурсивної етики? / Юрген Габермас
/ Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія : підручник.
– К. : Лібра, 1999. – С. 326–327.
60. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну / Юрген Габермас : пер. з нім. та комент. В. С. Купліна. – К. : Четверта хвиля, 2001. – 424 с.
61. Гадамер Г.-Г. Істина и метод: Основи філософської герменевтики / Ганс Георг Гадамер ; [пер. з нім.]. – К. : Наук. думка, 2000. – 704 с.
62. Гайденко П. П. Познание и ценности / П. П. Гайденко / Субъект, познание, деятельность. – М. : Канон + ОИ «Реабилитация» 2002. –
С. 207–235.
63. Гайдулін О. О. Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права / О. О. Гайдулин // Проблеми філософії права. – 2003.
– Т. І. – С. 86–88.
64. Гегель Г. Ф. Энциклопедия философских наук / Георг Фридрих Гегель. – М. : «Мысль» 1974. – Т. 1 : Наука логики. – 452 с.
65. Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Георг Вільгельм Фрідріх Гегель ; пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. – К. : Юніверс, 2000. – 287 с.
66. Гижа А.В. Интерпретация и смысл (Структура понимания гуманитарного текста) : монография / Гижа А. В. – Х. : Коллегиум, 2005. – 404 с.
67. Гірц К. Ідеологія як культурна система. / Гірц К. Інтерпретація культур : вибрані есе / Кліффорд Гірц ; пер. з англ. – К. : Дух і Літера, 2001.
– 542 с.
68. Гільдебранд Д. Етика / Дитрих Гильденбранд. – Л. : Вид-во Українського католицького університету, 2002. – 445 с.
69. Гончарова Т. В. Универсальные ценности и цивилизационная специфика Латинской Америки / Гончарова Т. В., Стеценко А. К., Шемякин Я. Г. – М., 1995. – Кн. 1. Роль европейского начала в цивилизационном процессе в Латинской Америке: проблема соотношения универсального и локального. – 150 с.
70. Горлач М. И. Избранное: в 3 тт. / М. І. Горлач – Х. : Факт, 2003. – Т. 3. Философия ценностей. – 640 c.
71. Горський В.С. Історія української філософії : підручник / В. С. Горський, К. В. Кислюк. – К. : Либідь, 2004. – 488 с.
72. Графский В. Г. Интегральная (общая, синтезирующая) юриспруденция как теоретическою и практическою знание / Наш трудный путь к праву : материалы философско-правовых чтений памяти академика В. С. Нерсесянца / В. Г. Графский. – М. : Норма, 2006. – С. 140–165.
73. Графский В. Г. Традиции и обновление в праве: ценностное измерение перемен / В. Г. Графский // Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление. – М., 1996. – С. 78.
74. Грицанов А. А. Методология // Всемирная энциклопедия: Философия / главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : АСТ, Мн. : Харвест, Современный литератор, 2001. – С. 634.
75. Гудима Д. А. Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12. – «філософія права» / Д. А. Гудима – Л., 2008. – 16 с.
76. Гудима Д. А. Права людини: досвід дослідження з позиції соціально-антропологічного підходу / Д. А. Гудима // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Статті учасників Другого всеукраїнського «круглого столу» (Львів,
1-2 грудня 2006 року). – Л. : Край, – С. 56–81.
77. Гудима Д. А. Права людини: антрополого-методичні засади дослідження / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Наукового інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук Українии / редкол. : П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. / Гудима Д. А. – Л. : Край, 2009. – 292 с. – (Серія 1: “Дослідження та реферати”. – Вип. 20.).
78. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія / С. Д. Гусарев, О. Д. Тихомиров. – К. : ВІРА-Р; Дакор, 2000. – 506 с.
79. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : навч. посіб. / С. Д. Гусарев, О. Д. Тихомиров. – 2-ге вид., перероб. – К. : Знання, 2006. – 487 с.
80. Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі / Віторіо Гьосле; пер. з нім., примітки та післямова А. Єрмоленка. – К. : Лібра, 2003. – 248 с.
81. Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / Отфрід Гьофе; пер. с нім. Л. А. Ситниченко, М. Д. Култаєвої. – К. : Альтерпрес, 2003. – 264 с. – («Сучасна гуманітарна бібліотека»).
82. Дамирли М. А. К новой концепции исторического познания права / М. А. Дамирли // Правоведение. – 2003. – №3. – С. 159 – 169.
83. Дамирли М. А. Сравнительное правоведение: актуальные проблемы эпистемологической саморефлексии (некоторые критико-полемические размышления) / М. А. Дамирли // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: зб. наук. статей – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Київський університет права
НАН України, 2006. – С. 88–99.
84. Дамірлі М. А. Спеціфіка компаративістсько-правової герменевтики // Актуальні проблеми держави і права : збірник наук. праць. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – Вип. 50 – С. 31–36.
85. Данильян О. Г. Философия : учебник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко – Х. : Прапор, 2005. – 496 с.
86. Деникина З. Д. Противостояние неклассической и постнеклассической философско-правовой парадигмы / З. Д. Деникина // Право и образование. – 2005. – №4. – С. 204–219.
87. Денисенко В. В. Лингвистическая парадигма как современная методологическая основа общей теории права / В. В. Денисенко // Право и политика. – 2007. – №9. – С. 123–127.
88. Демидов А. И. О методологической ситуации в правоведении / В. И. Демидов // Правоведение. – 2001. – №4. – С. 14–22.
89. Диалог и коммуникация – философские проблемы (Материалы «круглого стола») // Вопросы философии. – 1989. – №7. – С. 3–27.
90. Дильтей В. Введение в науке о духе: Опыт построения основ для изучения общества и истории: Предисл. / В. Дильтей // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. : трактаты, ст., эссе. – М., 1987. – С. 108–134.
91. Дильтей В. Воззрение на мир и исследование человека со времен Возрождения и Реформации / Вильгельм Дильтей. – Москва-Иерусалим: Университетская книга, Gesharim, 2000. – 464 с.
92. Договор о Европейском Союзе / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://europa.eu/legislation_summaries/human_r ights/index_ en.htm
93. Дондюк А. Багатомірність людського буття та сутності людини
/ А.Дондюк // Філософія: Світ людини. Курс лекцій : навч. посібник /
В. Г. Табачковський, М. О. Булатов, Н. В. Хамітов та ін. – К. : Либідь, 2003. – С. 121 – 138.
94. Дугин А. Г. Эволюция парадигмальных оснований науки / А. Г. Дугин. – М. : Арктогея-Центр, 2002. – 418 с.
95. Дудченко В. В. Герменевтика права як проблема (методологічний аспект) / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць ОНЮА. – О., 2003. – Вип. 12. – С. 42–50.
96. Дудченко В. В. Про «типове» і «унікальне» в праві / В. В. Дудченко // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О. : Юрид. л ра, 2008. – Т. VII. – С. 67–73.
97. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень : монографія / В. В. Дудченко. – О. : Юрид. л ра, 2006. – 304 с.
98. Дудченко В. В. Правова реальність: до постановки проблеми / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: збірник наук. праць. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 22. – С. 10–15.
99. Дудченко В. В. Основна цінність права / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: збірник наук. праць. – О. : Юрид. л-ра, 2008 – Вип. 43. – С. 280–287.
100. Дудченко В. В. Традиція правового плюралізму : західна та східна інтерпретація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеню доктора юрид. наук : спец. 12.00.01. «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В. В. Дудченко – О., 2007. – 35 с.
101. Дудченко В. В. Про герменевтичний підхід до права / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – Вип. 45. – С. 11–16.
102. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: підручник / Єрмоленко А. М. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.
103. Етичні норми і цінності: проблема обґрунтування / [Аболіна Т. Г., Єрмоленко А. М., Кисельова О. О., Малахів В. А.] – К. : Стилос, 1997. – 243 с.
104. Жоль К. К. Философия и социология права : учеб. пособие / К. К. Жоль. – К. : Юринком Интер, 2000. – 480 с.
105. Загальна Декларація прав людини (ООН, 1948) // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд.
Ю.К. Качуренко. – К. : Юрінформ, 1992. – С. 18–24.
106. Загороднюк В. П. Бачення знання та людини у філософії модерну та постмодерну / В. П. Загороднюк // Філософська думка. – 2006. – №4. –
С. 3–21.
107. Завальнюк В. В. Антропологічна парадигма: діалектика загального та особливого у природних правах людини / В. В. Завальнюк // Актуальні проблеми держави і права : збірник наук. праць. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – Вип. 38. – С. 98–102.
108. Заиченко Г. А. История западной философии. Классика против постмодернизма : монография / Г. А. Заиченко. – Днепропетровск : Наука и образование, 2000. – 200 с.
109. Зайчук О. В. Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження) : монографія / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Фенікс, 2007. – 430 с.
110. Закон України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Офіційний вісник України. – 2002. – №50. – С. 8. – Ст. 2233.
111. Зотов А. Ф. Буржуазная философия середины ХIX – начала ХХ века : учеб. пособие для филос. фак. ун-тов / А. Ф. Зотов, Ю. К. Мельвиль. – М. : Высш. шк., 1988. – 520 с.
112. Івакін О. А. Філософія : Навчальний посібник / Івакін О. А. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – 280 с.
113. Історія філософії : Підручник / Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А. та ін..; за ред. В. І. Ярошевця. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2002. – 774 с.
114. Ионин Л. Г. Вебер (Weber) Макс / Л. Г. Ионин // Социология : Энциклопедия / Сост. А. А. Грицанов, В. А. Абдушенко, Г. М. Евелькин, Г. Н. Соколова, О. В. Терещенко. – Мн. : Книжный Дом, 2003. –
С. 156–166.
115. Кант И. Критика практического разума / Иммануил Кант // Сочинения в шести томах [под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзерман]. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4. Ч. 1. – С. 313–501.
116. Кант И. Основы метафизики нравственности / Иммануил Кант // Сочинения в шести томах / [под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзерман]. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4. Ч. 1. – С. 221–310.
117. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизики, могущей появиться как наука / Иммануил Кант // Сочинения в шести томах / [под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзерман], М. : Мысль, 1965. – Т. 4. Ч. 1. – С. 69–210.
118. Кельзен Г. Чисте правознавство: З додатком: Проблема справедливості / Ганс Кельзен ; пер. з нім. О. Мокровольський. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
119. Керимов Д. А. Методология права : предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Аванта+, 2000. – 560 с.
120. Кислов А. Г. Философия права как выражение социокультурного контекста / А. Г. Кислов // Философия права. – 2005. – №1. – С. 11–15.
121. Крашенинникова Н. А. Цивилизационные подходы к изучению государства и права / Н. А. Крашенникова // Методологические проблемы правоведения / под ред. М. М. Марченко. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – C. 5–19.
122. Крестовская Н. Н. Теория государства и права : элементарный курс / Н. Н. Крестовская, Л. Г. Матвеева. – Х. : Одиссей, 2007. – 384 с.
123. Крижанівський А. Ф. Феноменологія правопорядку : поняття, виміри, типологія : монографія / А. Ф. Крижанівський. – О. : Фенікс, 2006. – 196 с.
124. Клочков В. В. Диалектика как методология изучения теории государства и права: риторические проблемы и неопровержимые теории / В. В. Клочков // Философия права. – 2005. – №2 (14). – С. 18–22.
125. Козлихин И. Ю. О нетрадиционных подходах к праву / И. Ю. Козлихин // Правоведение. – 2006. – №1. – С. 31–40.
126. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловский // Проблеми філософії права. – 2005. – Том ІІІ. – №1–2. – С. 32–44.
127. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права / А. А. Козловський – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
128. Козюбра М. І. До питання про предмет правової антропології / М. І. Козюбра // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 року). – Л. : Край, 2006. – С. 179–189.
129. Козюбра М. І. Наукознавчі проблеми загальної теорії держави і права / М. І. Козюбра // Методологічні проблеми правової науки: матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13–14 грудня 2002 р. – Х. : Право, 2003. – С. 91–94.
130. Конституція України : Прийнята на V сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Cт. 141.
131. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції : вибрані наукові праці / М. В. Костицький; [передм. акад. І. А. Тимченка]; відп. ред. канд. юрид. наук Н. В. Кушакова-Костицька. – Чернівці : Рута, 2009. Кн. 1. – 2009. – 580 с.
132. Кохановский В. П. Философия и методология науки : учебник для высших учебник заведений / В. П. Кохановский. – Ростов н/Д : Феникс, 1999. – 576 с.
133. Кошарний С. О. Біля джерел філософської герменевтики (В. Дільтей і Е. Гуссерль) / С. О. Кошарний. – К. : Наук. думка, 1992. – 123 с.
134. Кравец А. С. Смысл и ценности / Кравец А. С. // Вестник Московского университета. – 2007. – Серия 7: “Философия”. – №6. – С. 3–27.
135. Кресін О. В. Функціоналістський та цівілізаціоністський напрями в сучасній український компаративістиці / Кресін О. В. // Порівняльне правознавство : сучасний стан і перспективи розвитку : зб. наук. статей / за ред. Ю. С. Шемшученка, О. В. Кресіна; упор. О. В. Кресін, О. М. Редькіна, за участі К. О. Черніченка. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Київський університет права НАН України, 2006. – С. 125–135.
136. Кузнецова Н. И. Наука в ее истории (методологические проблемы) / Н. И. Кузнецова – М. : Наука, 1982. – 127 с.
137. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун; пер. с англ. И. З. Налетова; общ. ред. и послесловие С. Р. Микулинского и Л. А. Марковой – М. : ПРОГРЕСС, 1975. – 288 с.
138. Куцепал С. В. Французька філософія другої половини ХХ століття: дискурс із префіксом «пост-» : монографія. / С. В. Куцепал. – К. :
Вид. ПАРАПАН, 2004. – 424 с.
139. Лазарев В. В. Истоки интегративного понимания права / В. В. Лазарев // Наш трудный путь к праву : материалы философско-правовых чтений памяти академика В. С. Нерсесянца / сост. В. Г. Графский. – М. : Норма, 2006. – С. 122–139.
140. Лакатос И. Методология научных исследовательских программ / Имре Лакатос // Вопросы философии. – 1995. – № 4. – С. 34–51.
141. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / Имре Лакатос // Кун Т. Структура научных революций. – М. : «Прогресс», 2002. – С. 269–454.
142. Лапаева В. В. Российская юриспруденция в поисках нового типа правопонимания / В. В. Лапаева // Наш трудный путь к праву : материалы философско-правовых чтений памяти академика В. С. Нерсесянца / сост. В. Г. Графский. – М. : Норма, 2006. – С. 35–61.
143. Лаудан Л. Наука и ценности / Л. Лаудан// Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада: учебная хрестоматия. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательская корпорация «Логос», 1996. – С.295–342.
144. Лейси Х. Свободна ли наука от ценностей? Ценности и научное понимание / Х.Лейси; пер. с англ. Л.В. Сурковой, В.А. Яковлева,
А.И. Панченко; под ред. В.А. Яковлева. – М. : Логос, 2001. – 360 с.
145. Лейст О. Э. Сущность права: проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст. – М. : Зерцало, 2002. – 279 с.
146. Лукач Р. Методология права / Радомир Лукач; пер. с сербскохорват. В. М. Кулистикова; под ред. и с вступ. статей чл. – корр. АН СССР Д. А. Керимова. – М. : ПРОГРЕСС, 1981. – 304 с.
147. Лукашева Е. А. Права человека : конфликт культур / Е. А. Лукашева // Наш трудный путь к праву : материалы философско-правовых чтений памяти академика В. С. Нерсесянца / сост. В. Г. Графский. – М. : Норма, 2006. – С. 241–255.
148. Лукашева Е. А. Человек, право, цивилизации: нормативно–ценностное измерение / Е. А. Лукашева. – М. : Норма, 2009. – 384 с.
149. Лук’янець В. С. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури : монографія / Лук’янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В. – К. : Центр практичної філософії, 2000. – 304 с.
150. Лук’янець В. С. Світоглядні імплікації науки / Лук’янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л.В. та ін. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2004.
– 408 с.
151. Лук’янець В. С. Постмодернізм: пошуки шляхів до самотрансгресуючої та саморефлектуючої універсальності) (Вступ) / В. С. Лук’янець // Постмодерн : переоцінка цінностей: зб. наук. праць. – Вінниця : УНІВЕРСУМ, 2001. – С. 7–16.
152. Лук’янець В. С. Постмодерністське мислення і раціональність / В. С. Лук’янець // Постмодерн : переоцінка цінностей: зб. наук. праць. – Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2001. – С. 17–41.
153. Лук’янець В. С. Філософська думка доби постмодерну і раціональність / В. С. Лук’янець // Філософсько-антропологічні студії 2000. Європейський вектор та основні цінності української гуманістики. – Істина. Правда. Життя (до 70-річча Мирослава Поповича). – К. : Стилос, 2000. – С. 383–404.
154. Лук’янець В. С. Світоглядні імплікації науки / Лук’янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В. та ін. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2004. – 408 с.
155. Людина в есенційних та екзистенційних вимірах / В. Г. Табачковський; А. М. Дондюк, Г. І. Шалашенко та ін.; Ін-т філософії
ім. Г. С. Сковороди; Відп. ред. Табачковський В. Г. – К. : Наукова думка, 2004. – 246 с.
156. Людина в цивілізації ХХІ століття : проблема свободи / [В. Г. Табачковський, М. О. Булатов, Т. В. Лютий та ін.]. – К. : Наук. думка, 2005. – 272 с.
157. Лютий Т. В. Розумність нерозумного : монографія / Т. В. Лютий – К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. – 420 с.
158. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления : монография / С. И. Максимов. – Х. : Право, 2002. – 328 с.
159. Максимов С. I. Справедливiсть як основна правова цiннiсть / С. I. Максимов // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 12. – C. 268–273.
160. Максимов С. Антропологічні передумови правової теорії: досвід класичної філософії права / С. Максимов // Вісник Львівського університету. – Серія «Юридична». – 2002. – Вип. 37. – C. 64–69.
161. Максимов С. И. Мировоззренческо-методологичекие подходы к осмыслению права / С. I. Максимов // Российский ежегодник права. – 2008. – №1. – С. 124–143.
162. Максимов С. И. Справедливость и эффективность как критерии оценки права / С. И. Максимов // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. збірник. – 2001. – Вип. 49. – С. 195–204.
163. Максимов С. И. Современные концепции естественного права : опыт
ХХ столетия / С. И. Максимов // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. збірник. – 2008. – Вип. 95. – С. 81–88.
164. Максимов С. І. Універсальне і національне у ціннісному вимірі права / С. І. Максимов // Актуальні проблеми держави і права: збірник наук. праць. – О.: Юрид. л-ра, 2008. – Вип. 40. – С. 97–101.
165. Малахов В. П. Философия права : учебное пособие для вузов / В. П. Малахов – М. : Академический проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2002. – 448 с. – («Gaudeamus»).
166. Мальцев Г. В. Нравственные основания права / Мальцев Г. В. – 2-е изд. – М. : Изд-во СГУ, 2009. – 552 с.
167. Мальцев Г. В. Социальные основания пра