СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ :

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

УДК 347.73

Андрієвський Костянтин Віталійович

Спеціальні податкові режими

Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук
доцент Лукашев О.А.

Харків - 2009

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………….. 3

Розділ 1.
Поняття та види податково-правових режимів .................................... 11
1.1. Правова природа податково-правового режиму ………………. 11
1.2. Класифікація видів податково-правових режимів ……………... 53
1.3. Загальний податково-правовий режим …………………………. 70
Висновки до 1 розділу ………………………………………….…………... 80

Розділ 2.
Спеціальні податково-правові режими ………………………...………. 89
2.1. Режим спрощеного оподаткування ………………..…………….. 89
2.2. Режим фіксованого оподаткування …………………………..….. 128
2.3. Оподаткування в режимі вільної економічної зони …………..... 150
Висновки до 2 розділу ………...…………..………………………………... 172

Висновки ………………………….………...……………………………… 180

Список використаних джерел .................................................................... 197

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В процесі реформування правового регулювання усіх сфер суспільного життя, спрямованого на покращення реалізації державою своїх завдань та виконання покладених на неї функцій, особливої актуальності набуває удосконалення багатьох питань теорії податкового права і внесення відповідних змін в податкове законодавство. Останнім часом в ньому були закріплені нові конструкції, серед яких вагомого значення для розвитку підприємництва та збільшення надходжень до державного й місцевих бюджетів набули спеціальні податкові режими. Їх поява зробила актуальними для юридичної науки низку питань. Зокрема, що є спеціальними податковими режимами? Як вони влаштовані? Які ознаки, ідентифікують їх як самостійне правове явище? На яких принципах ґрунтується їх робота і яке їх функціональне призначення? Як зробити їх роботу максимально ефективною?
В Україні до теперішнього часу в науці податкового права не здійснювалося комплексне дослідження спеціальних податково-правових режимів. В той же час окремі аспекти даної проблеми розглядалися деякими вченими, хоча і декілька під іншою точкою зору, оскільки їх роботи стосувалися дослідження окремих видів спеціальних податково-правових режимів: спрощеної системи оподаткування, фіксованого сільськогосподарського податку, спеціального податково-правового режиму у вільних економічних зонах. Окремі питання досліджуваного комплексу проблем розроблялися попутно з дослідженням інших питань і розглянути в роботах по фінансовому, господарському і іншим галузям права. Найточніше відповісти на ці питання, на наш погляд, можна розглянувши спеціальні податкові режими з двох позицій: з погляду теорії податкового права і, проаналізувавши податкове законодавство України, в якому за останні десять років був закріплений цілий комплекс норм регулюючих правовідносини в області спеціального оподаткування, але, на жаль, до цих пір відсутнє легальне визначення спеціального податково-правового режиму.
Вагомий внесок до комплексного дослідження проблеми спеціальних податково-правових режимів внесли роботи російських вчених О.А. Бондаренко, В.Ю. Жданової, Г.В. Жировий, І.В. Зіновьева, О.С. Матінова, С.С. Овчинникова. Деякі види спеціальних податково-правових розглядалися в роботах Т.З. Васильевой, М.Н. Злобіна, Д.Д. Коссе, О.Г. Коршунова, Л.В. Крупи, В.В. Крюкова, Е.В. Шаповал. Крім того, окремі питання, що стосуються спеціальних податково-правових режимів, вивчалися попутно з розглядом загальних проблем податкового права. Значний внесок до розробки досліджуваної проблеми внесли праці А.В. Бризгаліна, Д.В. Вінницького, Л.К. Воронової, М.П. Кучерявенко, С.Г. Пепеляєва, Е.А. Ровінського, Н.І. Химічевой. При написанні дисертації були також використані роботи учених в області загальної теорії держави і права і інших галузевих наук: С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, В.Б. Ісакова, Б.М. Лазарева, І.В. Малько, М.М. Марченко, М.І. Матузова, В.С. Нерцесянца, Э. Ф. Шамсумової.
На основі аналізу і узагальнення законодавства, робіт вище перелічених учених, а також робіт інших учених, які є науково-теоретичною базою нашого дослідження автором вироблені і обґрунтовані виводи і пропозиції, викладені в даній роботі. Логіка дослідження проблем дисертації полягає у визначенні поняття спеціального податкового режиму рухаючись від загального до приватного, в контексті понять: «режим», «правовий режим», «податковий режим», «загальний податковий режим», виділенні властивих йому ознак, відмежуванні від суміжних з ним понять: «правові засоби», «правовий статус», «правове становище», «механізм правового регулювання»; визначенні змісту спеціальних податкових режимів; дослідженні на підставі цього окремих видів податкових режимів, що діють на території України.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою: “Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства” (номер державної реєстрації № 0106u002285).
Тема дисертаційного дослідження «Спеціальні податкові режими» затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 8 від 23 травня 2007 року).
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є поглиблення і систематизація наукових знань про спеціальні податково-правові режими на основі комплексного аналізу правового регулювання діяльності платників податків, що ними користуються, вивчення структури і механізму дії окремих різновидів спеціальних податково-правових режимів, їх впливу на наповнення державного бюджету України а також розробка пропозицій по удосконаленню чинного податкового законодавства в цій області.
У відповідності з поставленою метою дисертаційного дослідження в роботі визначено наступні завдання:
− здійснити аналіз існуючих поглядів по питаннях, що стосуються визначення поняття і ознак спеціальних податково-правових режимів;
− визначити поняття спеціального податкового режиму шляхом розкриття його істотних ознак;
− визначити специфіку спеціальних податково-правових режимів абстрагувавши їх від суміжних понять в податковому праві.
− позначити принципи роботи спеціальних податкових режимів і функції, які вони виконують;
− визначити внутрішню структуру спеціальних податкових режимів;
− дослідити окремі види спеціальних податково-правових режимів, що існують на території України;
− виробити на основі здійсненого дослідження спеціальних податково-правових режимів пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства України.
Об'єктом дослідження виступають спеціальні податкові режими, що діють на території України, їх структура, принципи роботи, співвідношення із загальним податковим режимом.
Предметом дослідження є норми фінансового й податкового права, що регулюють правовідносини у сфері спеціального оподаткування на території України.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичний метод, формально-догматичний (спеціально-юридичний) метод, метод системного аналізу і синтезу, порівняно-правовий метод. Основним при здійсненні дослідження є діалектичний метод, за допомогою якого визначається суть досліджуваних явищ в єдності їх матеріального змісту і юридичної форми. Порівняно-правовий метод використано при здійсненні аналізу українського законодавства та порівнянні його з іноземним (насамперед з російським) при визначенні основоположних категорій теорії податкового права, податково-правового режиму, спеціальних податково-правових режимів. В роботі також застосовувалися методи інтегрального, порівняльного аналізу результатів досліджень, які були проведені вченими по окреслених вище проблемах. Всі ці загальнонаукові і спеціальні методи комплексно використовувались для повного і всебічного дослідження спеціальних податково-правових режимів.
Основною теоретичною базою цього дослідження виступили сучасні концепції, викладені вченими в області теорії держави і права, фінансового, адміністративного і інших галузей права. Інформаційною і емпіричною базою дисертації стали довідкова і наукова література, норми Конституції України, законодавчі й інші нормативно-правові акти України і інших держав, публікації в періодичних виданнях в області податкового права, практика правозастосування у сфері фінансової діяльності держави.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється як самою постановкою проблеми, так і тим, що дисертація є одним із перших в Україні досліджень податково-правових режимів. Наукова новизна дисертації міститься в наступних положеннях:
вперше:
- суб’єкт податкового режиму характеризується як учасник декількох видів відносин, в яких він діє в умовах окремих видових режимів на кордоні приватного та публічного регулювання, фінансово-правових інститутів бюджетного та податкового права та в межах інституту податкового права як платник різних податків і зборів, справляння яких забезпечується різними режимами;
- зміст загального податкового режиму охарактеризовано як поєднання конструкцій правового механізму податку (що виділяє загальні умови виникнення підстав сплати податків та зборів й характеризує його матеріально-правові ознаки) та як виділення стадій реалізації податкового обов’язку (що обумовлює динамічний аспект загального податкового режиму);
- розмежовано індивідуалізацію приписів податково-правових норм як реалізацію змісту загального податкового режиму та як трансформацію загального податкового режиму в спеціальний податковий режим;
удосконалено:
- підхід щодо класифікації податкових режимів виходячи із мети формування особливого характеру впливу на поведінку учасників податкових відносин; реалізацію ними своїх прав та обов’язків; формування специфічних гарантій та процедур;
- визначення ставки єдиного податку як комплексної конструкції, що регулюється на межі податкового права та державного будівництва, коли відповідна місцева рада самостійно визначає, який вид діяльності на її території є прибутковим і залежно від цього встановлює ставку єдиного податку в межах граничних розмірів, що закріплені законодавством;
- характеристику ознак вільних економічних зон, які пов’язуються з: взаємоузгодженням преференцій (пільг, засобів стимулювання тощо); поєднанням зовнішніх (зменшення експортно-імпортних мит, спрощений порядок здійснення зовнішньоторговельних операцій) та внутрішніх (податкове стимулювання щодо податкової бази ставок і т.д.) засобів впливу; регулюванням поведінки спеціальних суб’єктів; поєднанням засобів публічно-правового (різні форми субсидій, які надаються за рахунок бюджетних коштів, державні кредити) та приватноправового (встановлення особливостей укладання договорів між суб’єктами, виконання їх умов і т.д.) регулювання; застосування спеціальних адміністративних процедур (реєстрації підприємств у вільних економічних зонах, в’їзду-виїзду іноземних громадян); наявністю відособленої системи управління вільною економічною зоною та спеціальних суб’єктів, які наділені правом приймати самостійні рішення.
дістали подальшого розвитку:
- характеристика загального податкового режиму, що обумовлює застосування родових норм, спрямованих на регулювання справляння податків та зборів, та спеціального податкового режиму, який передбачає особливі умови для оподаткування й може бути представлений декількома видами в залежності від мети й умов та існувати лише на базі загальних податкових режимів у їх адаптованих формах;
- визначення загального податкового режиму як конструкції, що поєднує його залежне місце від більш узагальнених відносин (роль в міжгалузевому правовому режимі функціонування держави) та провідну роль для формування спеціальних податкових режимів (при спрощеному, фіксованому оподаткуванні і т.д.);
- аналіз завдань податкового режиму при оподаткуванні доходів фізичних осіб, які полягають у: а) спрощенні податкового контролю; б) спрощенні адміністрування податків; в) встановленні більш зручного режиму для виконання податкового обов’язку; г) збільшенні надходження коштів до бюджетів та позабюджетних фондів; д) зниженні податкового навантаження і рівномірне його розподілення серед платників податків; є) спрощенні порядку обчислення та сплати податків шляхом заміни ряду податків і зборів;
- особливості фіксованого сільськогосподарського податку, які виражаються в: а) спрямованості на підтримку сільськогосподарських товаровиробників; б) специфічній сфері застосування (сільському господарстві); в) особливому суб’єктному складі (виключно юридичних осіб); г) спеціальному характері платника (відповідному статусі чи певної діяльності); д) розмежуванню типологізації цього податку за компетенцією суб’єкта, який його вводить (загальнодержавний) та спрямованості надходження коштів від його сплати (місцевий); є) обмеженню терміну використання такого фіксованого режиму.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне й теоретичне значення роботи та результатів, що отримані автором в ході дисертаційного дослідження, полягає в наступному:
− в науково-дослідницькій роботі матеріали дисертації можна використати для подальшої розробки загальних проблем інституту податкового права;
− в правотворчій діяльності висновки та пропозиції дисертації можуть бути використані в ході підготовки Податкового Кодексу України та податкових законів;
− в навчальному процесі положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі написання відповідних підручників та розділів підручників і наукових посібників з курсів «Податкове право», «Фінансове право», при читанні курсів з податкового права в Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, інших навчальних закладах, а також в науково-дослідницької роботі студентів;
− в правовиховній сфері положення дисертації можуть послугувати матеріалом для роботи з підвищення рівня правової культури платників податків та інших суб’єктів у сфері спеціального оподаткування.
Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертації докладались автором на науково-практичних конференціях: «Осінні юридичні читання» в м. Харків (2008 р.), «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» в м. Донецьк (2008 р.), «Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних виликів» в м. Київ (2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 7 публікаціях, у тому числі в 4 наукових статтях у фахових виданнях та 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 194 сторінки. При написанні роботи було використано 218 джерел, які увійшли до списку літератури.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На початку даної роботи перед її автором стояло основне завдання: розібратися в тому, що таке спеціальний податково-правовий режим, з чого він складається і як працює, в чому полягає його юридична своєрідність. При виконанні даного завдання, автором дисертації було дано визначення поняттю «правовий режим», вивчени «залульний та спеціальний податково-правові режими», розкрити іїх зміст та характерні ознаки, дослідженні на підставі цього окреми види спеціальних податково-правових режимів, що діють на території України.
В ході дослідження вказаних питань були зроблені наступні висновки:
1. Режимом є системне встановлення і забезпечення порядку, що відображає відповідний етап розвитку суспільних відносин при взаємодії саморегульованих процесів і регульованих підсистем на певному проміжку часу і на певній території держави.
2. Принциповими особливостями поняття «режим» є наступні: 1) він є способом організації макросоціальних процесів у врегулюванні суспільних відносин і деталізує спрямованість на впорядкування економічних, соціальних або правових відносин; 2) є динамічною категорією і припускає сукупність активних дій учасників відносин по врегулюванню даного виду поведінки; 3) ґрунтується на системі економічних інтересів, що склалася, соціальних і культурних цінностей; 4) забезпечує (разом зі своїм динамічним характером) певну стабілізацію всієї системи відносин в суспільстві, приводячи її елементи, структурні характеристики в певне, пропорційне співвідношення, забезпечуючи координацію функціонування всіх складових суспільної системи; 5) є сукупністю владних структур, які, виходячи з наявних повноважень, можуть реалізовувати дії, які і складають зміст режимного управління; 6) реалізація мети будь-якого режиму припускає використання узгодженої, впорядкованої системи методів досягнення цих цілей.
3. Зовнішнє оформлення режиму здійснюється за рахунок організаційних засобів (прийомів) і відповідних методів регулювання. Як організаційні засоби виступає система органів і посадових осіб, що гарантують його реалізацію, а як основний метод в оподаткуванні використовується метод владних велінь (метод примушення), що доповнюється заохоченням і переконанням в якості незначних доповнень до імперативних установок в регулюванні надходження податків і зборів до бюджетів.
4. Метой правового режиму є створення соціального порядку в суспільстві за допомогою права, яке виступає інструментом при організації суспільства, врегулюванні відносин між його членами.
5. Правовий режим відображає політичний характер суспільства, коли право виявляється як інструмент управління суспільством, тобто як інструмент політики. У цих умовах застосування права відображає загальний компроміс в рамках суспільства, узгодження волі володарюючого суб'єкта з іншими учасниками, поведінка яких врегульована відповідним правовим режимом. При цьому відбувається діалектичне поєднання в застосуванні права як засоба захисту або засобу придушення, що виявляється в закріпленні загальних дозволів або загальних заборон у відповідному правовому режимі.
6. Правовий режим храктеризується нормативністю, що гарантує використання системи норм, обов'язкових для дотримання і виконання. Нормативність лягає в основу і диференціацію типів правових режимів - дозволенного (що забезпечується системою норм, що закріплюють права і обов'язки учасників відносин в режимі рівності, гарантуються диспозитивними методами регулювання) і такого, що зобов'язує (що забезпечується нормами, що накладають обов'язки в режимі імперативного регулювання відносин).
7. Правовий режим ґрунтується на утриманні права. Розробляючи зміст норм, приписуючих обов'язки учасників відносин або, що наділяють правами, в них відбивається воля володарюючого суб'єкта, культурні і соціальні ідеї і цінності, які відображають положення в суспільстві.
8. Правовий режим спирається на науковий характер права. Науковий аспект права дозволяє звести його в згуртовану і гарантуючу безпеку систему нормативних розпоряджень, наділяючи його такими якостями, як ясність, чіткість і достовірність, без яких право існуватиме як мертва конструкція, неможлива до реалізації.
9. Суттевими ознаками правового режиму є: 1) встановлена в законодавчому порядку діяльність (державних органів або посадових осіб), дії або поведінка фізичних і юридичних осіб в певній сфері суспільних відносин; 2) особливий порядок законодавчого врегулювання діяльності, дій або поведінки фізичних або юридичних осіб в різних сферах суспільних відносин, або на певних об'єктах; 3) мета: з одного боку, встановлення і підтримки оптимального порядку в певній сфері суспільних відносин, а з іншої - специфічним чином регламентування конкретного відношення, виділяючи суб'єктів і об'єкти права, тимчасові і територіальні рамки; 4) певна структура: встановлення механізму забезпечення реалізації стимулів, заборон, обмежень, гарантій, а також застосування до порушників заходів примушення і залучення винних до відповідальності; 5) його орієнтованість на створення сприятливих умов для реалізації інтересів учасників.
10. Відокремлювати та характерізувати правові режими доцільно спираючись на вихідні положення, завдяки яким і можна зв’язувати характер відповідного правового режиму: 1) зміст правового режиму обумовлюється призначенням – реалізацією інтересів держави; 2) правовий режим спрямовується на досягнення відповідної мети, яка і відображає характер суспільних відносин, які регулюються при його застосуванні; 3) правовий режим виражаючи порядок правового регулювання, втілює в собі і тип правового впливу, який обумовлюється методом правого регулювання та виражається в характері впливу на поведінку суб’єктів (імперативний-диспозитивний); 4) правовий режим реалізується через застосування обмежень чи преференцій, передбачає формування сприятливих чи несприятливих умов для задоволення інтересів учасників відносин; 5) правовий режим встановлюється і забезпечується відповідними приписами чинних законодавчих норм.
11. Схожими з поняттям «правовий режим» є правові поняття «правові засоби», «правовий статус», «правове становище», «механізм правового регулювання».
12. Правові засоби у самому загальному вигляді - це всі ті юридичні інструменти, за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення поставлених цілей. Цілі такі можуть бути різними, але в кінцевому своєму результаті вони зводяться до справедливого впорядкування суспільних відносин. В якості правових засобів виступають норми права, правозастосовчі акти, правові режими, договори, юридичні факти, суб'єктивні права, юридичні обов'язки, заборони, пільги, заохочення, покарання тощо. Виходячи з цього правовий режим є більш узагальненою категорією, а правові засоби виступають лише його частиною.
13. Правове становище виступає особливим різновидом соціального стану, який є складним, відносно самостійним елементом правової системи, що являє собою закріплене утворення і виражає міру процесу руху суб'єктів чи об'єктів юридичного буття у відповідних часових і просторових відносинах. Якщо правовий режим впорядковує соціальні процеси, то в той же час він виступає в якості різновиду правового становища.
14. Правовий статус в узагальненому вигляді виступає як сукупність прав і обов'язків, а також відповідальності визначеного суб'єкта права. Тобто правовий статус визначає правове становище суб'єкта, який деталізується та обумовлюється відповідним правовим режимом. Правовий режим характеризується діяльністю, з якою пов'язується застосування правового статусу, реалізація прав та обов'язків учасників даних відносин.
15. Механізм правового регулювання передбачає систему правових засобів, до якої входить окремою складовою і правовий режим. Він реалізується через механізм правового регулювання, який являє собою загальний порядок, процес дії права. Правовий режим – більш змістовна характеристика конкретних нормативних засобів, за допомогою яких організується конкретна поведінка відповідних суб’єктів. Правовий режим є специфічним механізмом правового регулювання, особливим його порядком, спрямованим на конкретні види суб'єктів і об'єктів, він орієнтований на більш широкі загальнозначущі соціальні процеси, в рамках яких здійснюється правове регулювання.
16. Правовий режим в широкому сенсі - це закріплене правовими нормами і забезпечене сукупністю юридичних засобів, комплексне системообразующєє встановлення порядку, що відображає реально існуючі суспільні відносини і рівень розвитку правової системи в цілому, що складаються в процесі життєдіяльності з взаємодій саморегульованих і одночасно регульованих підсистем в певний проміжок часу на певній території і щодо певного об'єкту.
17. Правовий режим у вузькому сенсі слова, є особливе поєднання юридичних засобів в певних умовах з дією на конкретні суспільні відносини, однорідність яких визначається відповідним об'єктом правової дії для реалізації інтересів учасників даних суспільних відносин. Правовий режим у вузькому сенсі слова асоціюється із спеціалізованим (галузевим), характерні риси якого залежать від предмету, методу даної галузі права, стану законодавства. У цьому контексті правовий режим виражає ступінь жорсткості юридичного регулювання, наявність відомих оформлень або пільг, рівень активності суб'єктів, межі їх правової самостійності.
18. Зміст правового режиму деталізується засобом правового регулювання, який використовується в даній сфері суспільних відносин: заборона, дозвіл чи позитивне зобов'язання.
19. Правовий режим та його формалізація пов’язана з метой його встановлення.
20. Метою адміністративно-правових режимів є організація управління в суспільстві, збалансоване функціонування державного апарату, забезпечення загальної безпеки. Податкові режими об’єднуються спрямованістю на забезпечення надходжень податків та зборів до бюджетів, що виражає мету їх формування та функціонування.
21. Окрім мети правового регулювання, специфіка будь-якого юридичного режиму, включаючи і податково-правовий режим, виявляється ще і в характері інтересів, обумовлюючих його появу на правовому полі.
22. Метод правового регулювання також відступає елементом, який входить невід’ємною складовою в побудову конструкції правового режиму. Метод регулювання - єдиний специфічний спосіб юридичної дії, характерний для даної галузі (централізований або децентралізований - охоплює і спосіб регулювання - домінування дозволенного або такого, що забороняє типу регулювання). Методи виражаються, перш за все, в юридичному положенні осіб, в правовому статусі суб'єктів.
23. Початковими методами є централізоване і децентралізованне регулювання. Знаходження оптимального поєднання методів централізованого і децентралізованого регулювання є основою правового режиму.
24. Способи правового регулювання указують на той або інший порядок правової дії на суспільні відносини. До їх числа відносяться заборона, дозвіл і позитивне зобов'язання, тоді як типи правової дії на суспільні відносини, у свою чергу, визначають загальні дозволи і заборони.
25. Все різноманіття методів регулювання, галузевих режимів, що реалізовуються в специфіці, можна звести до застосування: імперативного, диспозитивного; методу субординації; заохочення; методу автономії і рівності сторін; методу рекомендацій; переконання і примушення; індивідуального методу (методу вільного волевиявлення).
26. Податково-правове регулювання використовує як осинового (практично єдиного) імперативний метод (метод владних вказівок). Він дозволяє ефективно регулювати управлінську, службову, іншу діяльність держави, територіальних громад, державних і місцевих органів, посадових осіб в цілях формування прибуткових частин бюджетів, власниками яких якраз і є держава і територіальні громади. Виконавська дисципліна, строга підлеглість одних суб'єктів іншим, безумовність у виконанні обов'язків юридичними і фізичними особами - характерні риси вказаного методу.
27. Важливим елементом правового режиму є визначення просторово-часових рамок його дії. При цьому, деталізується: на якій території буде введено режим і протягом якого часу він буде діяти. Галузеві або відповідні інституційні режими можуть діяти як на території всієї держави так і на територіях окремих територіальних громад.
28. Загальним є режим, що забезпечується державою в певній сфері регулювання і діє на всій території держави, що охоплює як загально дозволяючий, так і дозвільний режими. Встановлений законодавцем правовий режим, відмінний від загальнодержавного (стосовно того ж самого об'єкта правового регулювання), слід вважати спеціальним правовим режимом.
29. Класифікація податкових режимів на первинні та вторинні відображає структуру цілісної галузі, співвідношення підгалузей, інститутів, які утворюють цю цілісну правову систему. Первинні правові режими виражають загальні засади співвідношення засобів правового регулювання, тоді як вторинні являють собою модифікації первинних, доповнюючи їх або особливими пільгами, або ж особливими обмеженнями, що полягають в додаткових заборонах або позитивних обов'язках.
30. Класифікація податкових режимів може здійснюватись залежно від конкретних (особливих) умов, що викликають необхідність формування спеціального управління, особливих умов в забезпечнні надходження податків та зборів до бюджетів.
31. Виходячи із розподілення правових режимів залежно від масштабу волі учасників відносин у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав правові режими можна розділити на пільгові та обмежуючі. Преференційні (пільгові) податкові режими надають учасникам податкових відносин додаткові можливості, права, які поліпшують їх стан, запроваджують більш м’які умови оподаткування (пільги учасникам бойових дій або особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи).
32. Залежно від юридичної природи правових режимів виділяють матеріальні податкові режими і процесуальні податкові режими. Матеріальні - відображають права і обов'язки суб'єктів, їх правове положення, межі правового регулювання. Матеріальні режими закріплюють вимоги до встановлення податків, формуванню податкового обов'язку, що зв'язується з поняттям правового механізму податку. Процесуальні режими відображають організаційні відносини і носять організаційно-процедурний, управлінський характер. Вони відображають особливий порядок, форми і методи реалізації норм матеріального права.
33. За формою виразу в юридичній науці описуються режими: визначені: законні - встановлені нормативно-правовим актом, договірні - тобто режими, що встановлюються угодою сторін, а також режими, що встановлюються адміністративно-правовим актом; невизначені; альтернативні.
34. Зміст загального податково-правового режиму виражається в двох складових конструкціях, реалізація яких і забезпечує вплив на поведінку учасників відносин оподаткування у такій загальній формі. Перша складова загального режиму потребує закріплення правового механізму податку і охоплює сукупність матеріально-правових податкових норм, наявність яких і дає змогу ставити питання про існування відповідного типу платежу (податку чи збору). Друга складова загального податкового режиму пов’язується з реалізацією приписів матеріальних податково-правових норм та відображає динамічний аспект загального податкового режиму.
35. Загальний податково-правовий режим об'єднуючи матеріальний і процедурний початок, охоплює сукупність елементів і відносин, на базі яких вони і виділяються. Індивідуалізація даного режиму здійснюється поєднанням юридичних засобів, що створюють для суб'єктів ту або іншу систему потенційних правових наслідків, і метою, ради якої встановлюється можливість їх настання.
36. Сукупність юридичних засобів і їх потенційних правових наслідків, опосередковує досягнення приватної мети, включається в загальний режим, що гарантує реалізацію загальної мети в регулюванні оподаткування. Досягнення мети одного або декількох режимів виражає і здійснення головної мети загального податкового режиму. Якщо загальний податковий режим направлений на забезпечення своєчасної і повної сплати податків і зборів, то спеціальні податкові режими, реалізовуючи цю ж мету, уточнюють форму її здійснення (спрощене, фіксоване оподаткування і так далі).
37. Загальним є режим, який слугує єдиної для декількох спеціальних режимів мети - забезпечення надходження податків і зборів до бюджетів. Спеціальним по відношенню до нього виступає кожен режим, який слугує, крім загальної, ще і своїй специфічній меті - гарантування сплати саме даного виду податку або збору.
38. Загальний податково-правовий режим включає систему потенційних правових наслідків, метою встановлення яких є залучення членів суспільства до тягаря сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за допомогою яких визначаються межі законного втручання в сферу особистої свободи суб'єкта права, обумовленого необхідністю поповнення доходів бюджетів.
39. Спеціальні податково-правові режими можуть існувати тільки за наявності загального податково-правового режиму.
40. Загальний податково-правовий режим характеризується тим, що як базові елементи у нього виступають правові наслідки, можливість настання яких встановлена набором загальних нормативних розпоряджень. Спеціальні податково-правові режими коректують ці загальні розпорядження і базові елементи їх встановлюються за допомогою норм, що є вилученнями з правил, закріплених загальним податково-правовим режимом.
41. Нормам-вилученням завжди властива спеціальна спрямованість, яка може бути виражена у винятковій нормі разом з метою загальної норми або замість неї. Мета існування загальних норм права, при встановленні вилучень з яких утворюються спеціальні податково-правові режими, співпадає з метою існування податку і полягає в справедливому розподілі податкових зобов'язань між володарями матеріальних благ згідно їх платоспроможності, надаючи фіскальну, регулюючу і контролюючу дію на податкові відносини.
42. В умовах спеціального податково-правового режиму відбувається видозміна наявних засобів дії на поведінку учасників відносин, які має загальний податково-правовий режим, виникнення або припинення певних податково-правових наслідків, що складають зміст загального податково-правового режиму. Для досягнення вказаних цілей використовуються більш гнучкіші прийоми, які дозволяють надавати точкову дію на положення певних суб'єктів права, що не супроводжується зміною загального порядку розподілу податкових зобов'язань.
43. За допомогою спеціальних норм встановлюється не просто новий податково-правовий наслідок, а податково-правовий наслідок, здатний заблокувати можливість настання цілого ланцюжка інших правових наслідків. В результаті цього вводиться в дію самостійна система потенційних податково-правових наслідків, вживана паралельно із загальним податково-правовим режимом.
44. Якщо основі первинного податково-правового режиму лежить імперативний спосіб правового регулювання, який в системі дозволів, заборон і зобов'язань основний акцент робить на зобов'язанні, то в рамках вторинних податково-правових режимів ці заборони трансформуються вже у відповідні права і обов'язки управомоченних і зобов'язаних суб'єктів.
45. Спеціальні податково-правові режими є похідними від режиму, в основі якого лежать загальні правила поведінки, що і пояснює той факт, що будь-який спеціальний податково-правовий режим ніколи не є єдиною системою потенційних правових наслідків, що встановлюються для розподілу обтяжень несення витрат держави і органів місцевого самоврядування між членами суспільства. Дана система правових наслідків існує тільки разом з іншими подібними системами правових наслідків, будь то загальний податково-правовий режим або інші різновиди спеціального податково-правового режиму.
46. Спеціальний податково-правовой режим – це встановлення особливого, відмінного від загального, порядку правового регулювання податкових правовідносин, закріплене правовими нормами і забезпечене сукупністю юридичних засобів, що створюють для його суб'єктів особливу систему потенційних правових наслідків, можливість настання (ненастання) яких служить для задоволення потреб держави (територіальної общини) в регулярному поповненні державного (місцевого) бюджету, а також для інших, спеціальних цілей, в певний проміжок часу, на певній території.
47. До специфічних ознак режиму спрощеного оподаткування можна віднести: консолідованість, альтернативність, добровільність, обмежене коло суб’єктів.
48. Консолідованість спрощеного оподаткування, виражається в об'єднанні в одному податку певної сукупностіт податків та зборів (обов'язкових платежів), справляння яких передбачено чинним податковим законодавством України.
49. Альтернативність передбачає сплату єдиного податку замість сукупності існуючих обов'язкових платежів, від сплати яких платник єдиного податку звільняється.
50. Добровільність спрощеного оподаткування розкривається у тому, що законодавець надає право суб'єктам малого підприємництва самостійно обирати форму оподаткування їх доходів від підприємницької діяльності.
51. Обмежене коло суб’єктів пов’язується із суб'єктами малого підприємництва, перелік яких визначен у Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28 червня 1999 р.
52. Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку є оподаткований обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний (податковий) період. Він не пов'язаний з фактично понесеними витратами суб'єктами при здійсненні підприємницької діяльності (за виключенням з суми виручки від реалізації товарів акцизного збору для юридичних осіб).
53. Особливістю спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва є те що, вона характеризується як вид наперед визначеного оподаткування. В цих умовах розмір єдиного податку не залежить від величини доходів, одержаних у процесі підприємницької діяльності.
54. Проблема визначення ставки єдиного податку виступає комплексним інститутом та регулюється на межі податкового права та державного будівництва.
55. Ставки єдиного податку для фізичних осіб: а) встановлюються у твердих фіксованих сумах незалежно від конкретних результатів підприємницької діяльності (між сумою податкового зобов’язання платника та об’єктом оподаткування – виручкою від реалізації продукції немає прямої залежності); б) ставки застосовуються в пропорційних формах, коли розмір ставки залежить від кількості найманих працюючих на такого платника єдиного податку.
56. Для юридичних осіб ставка єдиного податку характеризується наступною специфікою: 1) платнику надано право самостійного обирати 6-відсоткової чи 10-відсоткової ставки, різниця між якими полягає у тому, чи сплачується податок на додану вартість окремо, чи включається до складу єдиного податку; 2) сума єдиного податку збільшується в разі збільшення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
57. Надання преференцій та звільнень у ході застосування спрощеної системи оподаткування пов’язується з реалізацією стимулюючої функції оподаткування, яка в данному спеціальному податково-правовому режимі передбачає заміну уплати частини встановлених законодавством податків і зборів сплатою єдиного податку їз скороченням їх загальної кількості.
58. Початок виконання обов’язку платника в режимі спрощеного оподаткування означає припинення загального режиму оподаткування. Не можна одночасно бути суб’єктом двох взаємовиключних податкових правовідносин. Перехід на спрощену систему оподаткування позбавляє платника видових податкових обов’язків, замість яких породжує консолідований обов’язок.
59. Застосування фіксованих режимів оподаткуванні в Україні пов’язане із певною сферою підприємницької діяльності (сільськогосподарське виробництво та здійснення приватними підприємцями торгівлі на ринках). Як фіксований сплачуються сільськогосподарський податок та різновид податку з доходів фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та є платниками ринкового збору.
60. Фіксований режим при оподаткування доходів фізичних осіб спрямований на реалізацію наступних завдань: а) спрощення податкового контролю; б) зменшення проблем при адмініструванні податків; в) встановлення більш зручного режиму для виконання податкового обов’язку у зобов’язаних осіб; г) збільшення надходжень доходів до бюджетів та позабюджетних фондів; д) зниження податкового навантаження і рівномірне його розподілення серед платників податків; є) спрощення порядку обчислення та сплати податків шляхом заміни ряду податків і зборів.
61. До об’єкту оподаткування фіксованого прибуткового податку відносяться доходи приватних підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності, тобто власне сукупний чистий дохід, який виступає як різниця між валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов’язані з отриманням такого доходу.
62. Ставки фіксованого прибуткового податку є твердими, встановлюються у фіксованому розмірі залежно від місця здійснення підприємницької діяльності та не залежать від самих її результатів.
63. Особливістю застосування преференцій, податкових пільг в умовах фіксованого режиму оподаткування доходів є те, що звільнення розповсюджується не лише на самого платника фіксованого податку, але й на тих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, членів його родини, що беруть участь у підприємницькій діяльності.
64. Фіксований сільськогосподарський податок відрізняється наступними особливостями: а) чітка та дуже вузька спрямованість – підтримка сільськогосподарських товаровиробників; б) специфічна сфера застосування - галузь сільського господарства; в) особливий суб’єктний склад – податок виключно з юридичних осіб; г) спеціальний характер платника, який відрізняється відповідним статусом чи певною діяльністю; д) розмежування типологізації цього податку за компетенцією суб’єкта, який його вводить (загальнодержавний) та спрямованості надходження коштів від його сплати (місцевий); є) обмежений термін використання такого фіксованого режиму (до 31 грудня 2009 року).
65. Визначаючи платників фіксованого сільськогосподарського податку, законодавець закладає дві спеціальні ознаки: це спеціальний статус платника який пов’язується з отриманням довідки щодо включення платника до Єдиного державного реєстру та здійснення суб’єктом господарювання певних видів підприємницької діяльності (виробництво, вирощування, переробка та збут сільськогосподарської продукції).
66. Фіксований сільськогосподарський податок не обмежує платників у здійсненні будь-яких дозволених законодавством видів підприємницької діяльності, але вимагає, щоб сума, яка отримана сільськогосподарським підприємством від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік перевищувала 75 % від загальної суми валового доходу.
67. Об’єкт оподаткування передбачає таке його уточнення, яке пов’язано з визначенням вартості площі сільськогосподарських угідь та земель водного фонду, що попадає під оподаткування.
68. Вільна економічна зона є частиною національного економічного комплексу із застосуванням системи пільг та преференцій, які не використовуються на іншій території держави.
69. При створенні вільній економічної зони, як правило, переслідуються наступні цілі: а) активізація діяльності підприємств, розташованих на їх території; б) модернізація промисловості; в) насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами; г) розвиток зовнішньоекономічних зв'язків; д) розширення експорту та імпорту; е) залучення іноземних інвестицій; є) освоєння нових технологій; ж)розвиток економічно відсталих районів та ін. Однак, головна ідея створення всіх типів вільних економічних зон - це спрощення оподаткування, митного оформлення з метою заохочення інвестицій в національну економіку.
70. Вільні економічні зони характеризуються наступнимі ознаками: а) застосування на території вільних економічних зон системи взаємоузгоджених преференцій; б) поєднання зовнішніх та внутрішніх засобів впливу; в) пов’язуються із регулюванням поведінки спеціальних суб’єктів, на яких розповсюджується режим вільних економічних зон при відповідних умовах; г) передбачає поєднання засобів публічно-правового та приватно-правового регулювання; д) застосування спеціальних адміністративних процедур; є) наявність відособленої системи управління вільною економічною зоною та спеціальних суб’єктів, які наділені правом приймати самостійні рішення.
71. Пільгові режими на території вільних економічних зон пов’язуються переважно з такими платежами як податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, мито, плата (податок) за землю, окремі загальнодержавні збори, справляння яких притаманно відповідній території.
72. Режим вільної економічної зони пов’язується не лише з окремими пільгами і преференціями по податків і зборів (обов’язкових платежів), а і особливим режимом поведінки учасників податкових відносин на окремих стадіях реалізації податкового обов’язку.
73. У основі побудови правового статусу платника податків у вільній економічній зоні враховуються, перш за все, два критерії: резидентство і територіальність.
74. Розмежування на резидентів і нерезидентів здійснюється виходячи з: 1) постійного місцезнаходження на території держави; 2) джерела отриманих доходів; 3) межі податкової відповідальності (обов'язки): повною або обмеженою.
75. Принцип територіальності визначає національну залежність джерела доходу. При цьому оподаткуванню підлягають тільки доходи, отримані на її території країни, тоді як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від податків.
76. Податкові режими, які діють в спеціальних економічних зонах, територіях пріоритетного розвитку та технопарках мають такі відмінни ознаки: 1) метою їх введення є стимулювання розвитку окремих регіонів або галузей національної економіки за рахунок залучення інвестицій; 2) спеціальний податковий режим в цих умовах стосується комплексу податкових пільг, які характеризують різні податки та збори; 3) застосовуються протягом відповідного терміну і виходячи з цього мають тимчасовий характер; 4) податкові пільги застосовуються в взаємозв’язку з іншими заходами неподаткового регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Roder Karl-Heinz Politische Sistem und Kapitalistischngeseschaft//Politische Sistem im Klassenkampf/ Berlin 1983/ S 45.
2. А.Н. Козырин. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. М., 1993. – С. 69.
3. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Во¬просы экономики. – 1997. – № 6. – С. 9.
4. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.
5. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государств. Москва, Издательство “Юридическая литература”, 1966. – 204 с.
6. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. М., 1989. – С. 104.
7. Алексеев С.С. Право. Опыт комплексного исследования. М., 1999. – С. 373.
8. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право в Российской Федерации. – Москва, 1996. – С. 406.
9. Аллахвердян Д.А. Некоторые вопросы теории советских финансов. М., 1951. − 87 с.
10. Байтин М.И., Баранов В.М. О логико-гносеологической конференцій, и юридической природе правового состояния / М.И. Байтин, В.М. Баранов // Вопросы теории государства и права. Перестройка и актуальные проблемы теории социалистического государства и права : межв. сб. науч. трудов. - Саратов, 1991. - Вып. 9. – 154 с.
11. Балабин В. Представительство в налоговых правоотношениях // Хозяйство и право. – 1999. – № 9. – С. 109-113.
12. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 368 с.
13. Башняк О.С. Принципи оподаткування та їх реалізація у податковому законодавстві України: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2005. – 190 с.
14. Бирман А.М. Очерки теории советских финансов. Сущность и функции финансов. – М.: Финансы, 1968. – 208 с.
15. Бізнес. – № 23. – 2002 року. – С.9.
16. Бобищев В.Г. Особая экономическая зона // Российский экономический журнал. – 1992. – № 9. – С. 47.
17. Большой энциклопедический словарь / [гл. ред. A.M. Прохоров]. – М., 1990. – 1456 с.
18. Борискова И.В. Теория государства и права. Материалы к лекциям. Ч. 2./ Теория права. Т. 2. Воронеж, 1999. – 378 с.
19. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №37-38. – Ст. 189.
20. В.Даль. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 3, М., – 1994. – С. 232.
21. Варнавский А.В. Налогообложение субъектов малого предпринимательства: Дис…канд. экон. наук: 08.00.10. – М.,2003. – 193 с.
22. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. М., 1976. – С. 91.
23. Весельський ММ. Правові основи справляння податків в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка-К., 2001. – 18 с.
24. Взаимодействие в процессе административно-правового обеспечения режима социалистического хозяйствования: учебное пособие / [Резвых В.Д., Скляров И.А.]. – Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1977. – 96 с.
25. Винницкий Д.В. Налоги и сборы: Понятие. Юридические признаки. Генезис. М., 2002. – С. 85.
26. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. Москва: НОРМА, 2000. – С. 5.
27. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. Иркутск. 1984. – С. 34-35.
28. Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Г. Предприниматель – налогоплательщик - государство: Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: Учеб. пособие. - М: ФБК-ПРЕСС. - 1998.- 592 с .
29. Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и создание компаний за рубежом /Под ред. Р.Т. Юлдашева/ - М.: Издательский центр «Анкил», Изд-кий дом «ИНФРА-М», 1997. – 160 с.
30. Городов О.А. Интеллектуальная собственность: правовые аспекты коммерческого использования: автореф. дисс. на соискан. научн. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.04 / О.А. Городов. – СПб, 1999. – 20 с.
31. Гражданский Кодекс Российской Федерации. Собрание законодательства Российской Федерации. – 2006. – №52. – Ст. 5496.
32. Гражданский кодекс Украины. – Научн. практ. ком. – Харьков.: Одиссей, 2002. – 848 с.
33. Гражданское право: Учебник: Ч. 1. – Изд. 2-е, перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1997. – 600 с.
34. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
35. Гуреев В.И. Российское налоговое право. Учебник. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1997. – 383 с.
36. Декрет ВЦВК про єдиний сільськогосподарський податок від 10 травня 1923 р.
37. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №10. – Ст. 82.
38. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – Ст. 208.
39. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №10. – Ст. 77.
40. Декрет РНК від 22 листопада 1921 р.
41. Державний класифікатор продукції і послуг ДК 016-97 // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2003. – № 4.
42. Дмитрик О.О. Зміст і класифікація фінансових правовідносин: Дис… канд. юрид. наук. - Харків, 2002. – 187 с.
43. Дмитриченко Л.И., Химиченко А.Н. Малый бизнес в системе предпринимательства: Монография. – Д.: «Каштан», 2005. – 180 с.
44. Жирова Г.В. Формирование специальных налоговых режимов в республике Казахстан. Дисс. на соиск. ученой степени к.э.н. Саратов. 2002. – 205 с.
45. Загальна теорія держави і права: Підручник /За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
46. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Богачова та ін.; За