Рудюк Андрій Валентинович Розвиток територіальної та муніципальної геральдики в Україні (1991 - 2016 pp.)

Короткий опис

Рудюк Андрій Валентинович, аспірант кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Розвиток територіальної та муніципальної геральдики в Україні (1991 - 2016 pp.)» (07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни). Спецрада Д 26.001.20 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
РУДЮК АНДРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ
УДК 94(477):929.6"1991/2016"
ДИСЕРТАЦІЯ
РОЗВИТОК ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ТА МУНІЦИПАЛЬНОЇ ГЕРАЛЬДИКИ
В УКРАЇНІ (1991 – 2016 рр.)
Спеціальність 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень.
Використання ідей, результатів і текстів інших авторів
мають посилання на відповідне джерело
А. В. Рудюк
Науковий керівник
Войцехівська Ірина Нінелівна,
доктор історичних наук, професор
Київ - 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР….......……………...........15
ВСТУП………………………………………………………………..………...…...17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………….…………...……22
РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ
ГЕРБОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ .………………………..………….…...……...45
РОЗДІЛ 3. ВНЕСОК НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЦЕНТРІВ У
РОЗВИТОК ГЕРАЛЬДИКИ УКРАЇНИ ..………………………………...…….70
РОЗДІЛ 4. ВТІЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ В СИМВОЛІЦІ
СУЧАСНИХ ГЕРБОВИХ ЗНАКІВ…………………………………...…...……96
РОЗДІЛ 5. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ТА
МУНІЦИПАЛЬНОЇ ГЕРАЛЬДИКИ………………………………...…...……134
ВИСНОВКИ………………………………………………………...…….….....170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ....……...…...…..175
ДОДАТОК А…………………………………..……………………..........……216
ДОДАТОК Б………………………………………………………….……..….219
ДОДАТОК В……………………………………………………………......…..224
15
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР
АН СРСР – Академія наук Союзу Радянських Соціалістичних Республік
АН УРСР – Академія наук Української Радянської Соціалістичної Республіки
АРК – Автономна республіка Крим
БВ – журнал «Бібліотечний вісник»
ВВР – Відомості Верховної Ради України
ВКЛ – Велике князівство Литовське
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ДАК – Державний архів міста Києва
ДАКО – Державний архів Київської області
ЗМІ – засоби масової інформації
КНУ імені Тараса Шевченка – Київський національний університет імені
Тараса Шевченка
МАУ – Міжнародна асоціація україністів
НАН України – Національна академія наук України
НаУКМА - Національний університет «Києво-Могилянська академія»
НБУВ – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
НТШ – Наукове товариство імені Т. Шевченка
ОГК – обласна геральдична комісія
РФ – Російська Федерація
Раднаркомом УСРР – Рада народних комісарів Української Соціалістичної
Радянської Республіки
СІД – спеціальні історичні дисципліни
УГГТ – Українське Генеалогічне і Геральдичне Товариство
УГТ – Українське геральдичне товариство
УРУ – Українська Родовідна Установа
16
ЦК КП(б)У – Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків)
України
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади і
управління України
17
ВСТУП
Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності та розбудова
власної держави на національних засадах є необхідною умовою історичного
розвитку нашої країни. Український народ впродовж багатьох століть
боровся за право самостійно розпоряджатися своєю долею. Переломним
моментом цього процесу став рубіж 1980-х – 1990-х рр., коли українці
починають все більше усвідомлювати себе окремим народом, що підтвердила
Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) та
Всеукраїнський референдум (1 грудня 1991 р.).
Проголошення незалежності України є доленосним актом для кожного
свідомого українця. З цього часу починається формування нової політичної
та соціальної системи, зміни в економічній та культурній сфері. Поступово
суспільство відходить від радянських ідеологічних стереотипів та формує
нову національно-державницьку свідомість. Складовим етапом цього
процесу є відродження історичних традицій національної символіки.
Актуальність теми зумовлена вимогами часу та ментальною потребою
підведення певного підсумку герботворення в незалежній Україні. Необхідно
визначити історичне місце герба як знакового символу окремої території чи
населеного пункту. Територіальна та міська геральдика в сучасних умовах
сприяє діяльності та розвитку місцевого самоврядування. Врегулювання
практичного використання символічних знаків неможливе без розуміння
основ та витоків геральдики, її еволюційного поступу. Цей процес має два
аспекти розвитку: теоретичний та прикладний. До проблем теоретичної
геральдики традиційно відносять питання основ герботворення, її засадничих
принципів та канонів, правила упорядкування гербових елементів,
використання кольорового ряду тощо. Теоретична парадигма геральдики
уможливила осмислення усього шляху герботворення та побудову власної
геральдичної системи. Прикладна складова відповідає реально затвердженим
18
проектам територіальної та муніципальної геральдики, в яких відобразився
процес відродження національних традицій та символів. Науковий аналіз та
оцінка обох аспектів герботворення територіальної та муніципальної
геральдики є завданням даного дисертаційного дослідження. Тому робота
має як історіографічне так і джерелознавче спрямування, що продиктовано
необхідністю сукупно дослідити усі сторони геральдичного процесу в
Україні.
Особливості розвитку локальної геральдики засвідчили вияв місцевої
культури та традицій, що відобразилося у затвердженні гербів окремих
територій та населених пунктів. Проте, окрім місцевого історичного
колориту, геральдичний процес відображає і сучасний поступ українського
герботворення в цілому.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано у межах програми науково-дослідницьких робіт
«Розвиток архівознавства, джерелознавства, історіографії та спеціальних
історичних дисциплін в Україні та світі», затвердженої вченою радою
історичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (державний реєстраційний номер 16КФ046-07).
Метою роботи є комплексне вивчення територіального та
муніципального герботворення в умовах незалежної України, висвітлення
здобутків, проблем та шляхів подальшого удосконалення герботворчого
процесу.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні
завдання:
- проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми, визначити рівень
її джерельного забезпечення та методи дослідження;
- розглянути законодавчу та нормативну базу сучасного герботворення;
- охарактеризувати теоретичні засади формування територіальної та
муніципальної геральдики;
19
- показати процес розвитку геральдики в державних та громадських
наукових інституціях;
- встановити традиційно історичні та модерні символічні зображення на
територіальних та муніципальних гербах;
- з`ясувати регіональні особливості створення та використання гербових
зображень.
Об`єктом дослідження є сучасна територіальна на муніципальна
геральдика в Україні.
Предметом дослідження є процес герботворення в незалежній Україні,
закономірності його розвитку на основі національних традицій з
урахуванням регіональних особливостей територіальних та муніципальних
гербів.
Методологічну основу дослідження склала система принципів,
методів та підходів, які дозволили всебічно та комплексно дослідити
історіографічний та джерельний матеріал. У дисертаційній роботі
використані загальнонаукові (аналіз, синтез, історичний, системний та
логічний), загальноісторичні принципи та підходи (джерелознавчий,
ретроспективний, хронологічний, історико-географічний, порівняльноісторичний), а також спеціальні методи геральдики, що дозволили розкрити
визначену проблему як комплексне історичне явище.
Хронологічні рамки роботи включають 25 років незалежності України
(1991 – 2016 рр.). Проте історіографічний та джерельний матеріал вимагає
ретроспективного погляду на герботворчий процес в попередні історичні
періоди, зокрема внеску українських вчених радянського періоду та
дослідників діаспори.
Географічні межі включають територію України в її сучасних межах,
визначених адміністративно-територіальним поділом, закріпленим в
Конституції України.
20
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше комплексно
досліджено процес територіального та муніципального герботворення в
незалежній Україні. Проаналізовано законодавчу та нормативну базу
геральдики, що включає Конституцію України, закони та підзаконні акти.
Досліджено теоретико-методологічні праці, що лежать в основі практичного
втілення геральдичних проектів. Висвітлено внесок академічних, науковоосвітніх, громадських установ у розроблення проблем геральдики.
Упорядковано символічний ряд зображень сучасних гербів та простежено
їхній еволюційний історичний розвиток. Систематизовано гербові символи за
зовнішніми ознаками та змістовим наповненням. Проведено історіографічноджерельний аналіз геральдичного ряду сучасних територіальних та
муніципальних знаків. Встановлено регіональні особливості розвитку
геральдики в Україні.
Теоретичне та практичне значення результатів дисертаційної роботи
полягає у тому, що авторські узагальнення, висновки, теоретичні та
практичні результати можуть бути використані при удосконаленні системи
геральдичного законодавства, впорядкуванні термінологічного та
понятійного апарату сучасної геральдичної науки. Матеріали роботи можуть
бути використані при розробці нормативних курсів із геральдики, символіки,
інших спеціальних історичних дисциплін, підготовці довідкових та
бібліографічних покажчиків, навчально-методичних посібників з історії
України та краєзнавства.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаною працею, яка дає комплексну характеристику процесу
територіального та муніципального герботворення в Україні за часи
незалежності. Усі висновки та узагальнення, викладені у дослідженні,
отримані дисертантом самоcтійно. Укладені додатки також є самостійним
доробком і доповнюють роботу.
21
Апробація результатів дослідження. Отримані в ході роботи над
дисертацією результати обговорювалися на засіданнях кафедри
архівознавства та спеціальних галузей історичної науки КНУ імені Тараса
Шевченка. У вигляді доповідей основні положення і висновки дисертації
були оприлюднені на 8 конференціях: VIII Міжнародна наукова конференція
студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету»
(Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 23 квітня 2015 р.); IV Міждисциплінарні
гуманітарні читання: міжнародна науково-практична конференція (Київ, 28
жовтня 2015 р.); Шістнадцяті джерелознавчі читання “Архівна наука і освіта
в незалежній Україні”: всеукраїнська наукова конференція (Київ, КНУ імені
Тараса Шевченка, 24 листопада 2015 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична
конференція «Перспективи розвитку сучасної науки» (м. Харків, 04-05
грудня 2015 р.); IX Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та
молодих учених «Дні науки історичного факультету» (Київ, КНУ ім. Тараса
Шевченка, 21 квітня 2016 р.); XXV Наукова геральдична конференція (Львів,
7-8 жовтня 2016 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція
«Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук» (м. Київ, 28-29
жовтня 2016 р.); Сімнадцяті джерелознавчі читання, присвячені 150-річчю з
дня народження Михайла Грушевського: всеукраїнська наукова конференція
(м. Київ, 16 листопада 2016 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано шість наукових
статей, які вийшли друком у фахових виданнях, серед них дві – у виданнях,
включених до міжнародних наукометричних баз та 7 праць апробаційного
характеру, які додатково розкривають тему дисертаційної роботи.
Структура дисертації зумовлена змістом досліджуваної проблеми,
метою та завданнями. Робота складається зі вступу та 5 розділів, загальних
висновків, списку використаних джерел та літератури (40 с., 387 позицій), 3-х
додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 с., з них основного тексту
– 158 с

Список літератури

ВИСНОВКИ
Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань дає змогу
сформулювати узагальнюючі висновки:
- На основі критичного аналізу історіографії проблеми визначено стан
вивчення теми та виокремлено недосліджені досі питання. З`ясовано, що
попри наявність значної кількості публікацій, в сучасній українській
історіографії з територіальної та муніципальної геральдики відчувається брак
наукових праць, присвячених вивченню сучасного етапу герботворення.
Увага авторів праць зосереджена на дослідженні витоків та еволюції
вітчизняної геральдики в історичному процесі, оминаючи увагою сучасний
стан вивчення проблеми. Наявні статті в науковій періодиці не можуть
заповнити прогалину у розумінні становлення та розвитку національної
геральдичної системи в часи незалежності.
- Сформовано джерельний комплекс дослідження, представлений
писемними та зображальними джерелами. Писемні джерела включають в
основному актовий матеріал, меншою мірою наративні документи. Актові
джерела представлені нормативними документами, які приймаються вищими
органами державної влади та управління, а також органами місцевого
самоврядування. Основний масив документів зберігається в ЦДАВО України
та місцевих архівах та архівних відділах відповідних областей, районів, міст,
селищ та сіл. Зображальні джерела являють собою графічні виконання гербів
усіх рівнів, що зустрічаються у довідкових ілюстративних виданнях, у
газетних та наукових виданнях в якості наочного матеріалу та на сайтах
відповідних територіальних та адміністративних одиниць. Речові джерела
несуть менш знакову інформацію та представлені гербовими зображеннями
на будівлях, стелах та інформаційних табло.
172
- Встановлено, що геральдичне законодавство в Україні включає ряд
основоположних нормативних документів, основними з яких є Конституція
України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон
України «Про державні нагороди України», Укази Президента України «Про
впорядкування геральдичної справи в Україні», «Про Комісію державних
нагород та геральдики» та ряд інших законів та підзаконних актів, які
регулюють процес функціонування територіальної та муніципальної
геральдики. Згідно з положеннями Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» затвердження символіки на місцях відбувається
рішеннями відповідних обласних, районних, міських, селищних та сільських
рад. Відповідними документами також регламентується використання
символів. Проведений порівняльний аналіз із системами геральдичного
законодавства сусідніх країн засвідчив, що вітчизняній системі необхідно
впровадити офіційний Геральдичний реєстр та створити відповідну службу,
яка б займалась розробкою, експертизою та затвердженням проектів
символіки.
- З`ясовано теоретичну складову геральдики, її безпосередній вплив на
практику герботворчості. Наголошено на необхідності доопрацювання та
упорядкування теоретичних розробок попередніх історичних періодів та
вироблення нових сучасних методів в геральдичній справі. Першочергове
значення має укладання загальноприйнятих та обов`язкових рекомендацій по
створенню та впровадженню у життя геральдичних проектів. Основу
геральдичної системи мають скласти нові теоретико-методологічні підходи,
які дадуть змогу державним службовцям, науковцям, художникам, авторам
та творцям знакових систем та символів мати чітке наукове підґрунтя для
творчого використання геральдичної методології та термінології з
урахуванням історичних умов та реалій. Актуальною є проблема уніфікації
понятійного та термінологічного апарату та адаптації його до вимог
української мови.
173
- Узагальнено науковий і практичний досвід надбань української
геральдичної науки вітчизняними істориками та вченими діаспори. За
кордоном активно діяли УРУ, УГГТ, проводили наукову діяльність
М. Битинський та Р. Климкевич. Зазначено, що у період 50-90-х рр. ХХ ст.
відбулася актуалізація вивчення вітчизняної символіки та геральдики.
Стараннями вчених в УРСР та діаспорі вдалося зберегти національні традиції
використання символіки в герботворенні. Сучасні дослідження геральдичних
студій відбуваються в рамках діяльності держаних наукових інституцій:
Інституту історії України НАН України, Інституту української археографії та
джерелознавства імені М. С. Грушевського, НТШ імені Т. Шевченка та ін.
Академічний розвиток науки є необхідним елементом становлення
українського гербознавства. Його інституціональне оформлення було б
неповним та неможливим без діяльності кафедр і секторів у структурі ВНЗ,
де серед основних напрямів роботи є підготовка спеціалістів у галузі
гербознавства та СІД. Формування наукового геральдичного середовища є
важливим етапом становлення муніципальної та територіальної символіки.
Доведено, що значним внеском у розвиток територіальної та муніципальної
геральдики є багатовекторна діяльність УГТ, яке проводить теоретичну та
практичну роботу із підготовки та опрацювання геральдичних проектів та
вивчення української символіки. Товариство активно займається видавничою
діяльністю та проводить щорічні наукові геральдичні конференції.
- Досліджено, що національні традиції використання символічних
зображень були підпорядковані як історичним, так і географічним
особливостям. Впродовж функціонування територіальної та муніципальної
геральдики символіка на гербах змінювалась відповідно до вимог часу.
Проаналізовані символи сучасних знаків на муніципальних та
територіальних гербах дали змогу сформувати та виокремити наступні групи:
а) природні фігури: зображення тварин (фауна), зображення рослин (флора),
антропоморфні зображення (зображення людей, або частин людських тіл),
174
астральна символіка (сонце, зорі та ін.), зображення інших природних
об`єктів (гори, ріки та ін.); б) штучні фігури: споруди (оборонні, цивільні,
культові), зображення предметів побуту (народного, промислового),
зображення зброї, клейнодів та інших військових атрибутів, елементи
орнаменталістики; в) релігійна символіка: патронажні символи (зображення
святих-покровителів), християнські символи: хрест, півмісяць; г) шляхетська
символіка; ґ) зображення фантастичних істот; д) «промовисті» герби та
сигли. З`ясовано, що найбільш знакові історичні символи відносяться до
наступних періодів: Галицько-волинської держави (початок формування
геральдичної системи), литовсько-польської доби (наявність значних
європейських впливів на розвиток геральдики), козацької доби (відображення
світоглядних поглядів українського населення), період російськоавстрійського панування (формування централізованої символічної системи),
радянська доба (геральдика під значним впливом ідеології) та сучасна доба
(формування геральдичної системи в умовах незалежності).
- Запропоновано при характеристиці локальних особливостей
геральдичних знаків умовно згрупувати області України у 7 історикогеографічних регіонів: Карпатський (Закарпатська, Івано-Франківська,
Львівська і Чернівецька обл.); Подільський (Вінницька, Тернопільська,
Хмельницька обл.); Північно-Західний (Волинська, Рівненська обл.);
Північно-Центральний (Житомирська, Київська, Кіровоградська, Черкаська,
Полтавська обл.); Східний (Донецька, Луганська, Харківська обл.); ПівнічноСхідний (Сумська, Чернігівська обл.); Південний (Дніпропетровська,
Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та Автономна
Республіка Крим). Кожен з регіонів має власну історію формування та
використання символічних зображень. Геральдика як комплексне явище
розвивається в суспільстві та відчуває на собі впливи різних факторів. Тому
виокремлення історико-географічних регіонів проведено з урахуванням як
адміністративного поділу країни, так і геральдичних традицій певної
175
території. У процесі історичного розвитку на різних територіях України зміст
гербових зображень мав свої особливості та специфічні риси. В них
відбились не тільки українські національні символи, а й знаки, що постали в
результаті міжнаціональних зав`язків з різними етносами. Кожна історична
епоха привнесла в українську геральдику неповторні елементи, які
відображали історичні реалії свого часу. Чимало символів збереглися до
наших днів і відображають регіональну історію та колорит, що збагачує
вітчизняну культуру.
- Встановлено, що сучасний стан територіальної та муніципальної
геральдики має декілька вад, які необхідно виправити для її повноцінного та
збалансованого розвитку. З цією метою можна висловити низку пропозицій
та рекомендацій:
- вважати доцільним впровадити на державному рівні офіційний
реєстр затверджених гербів та унормувати набір супровідних
документів при затвердженні символіки;
- продовжити наукове опрацювання теоретичних засад та понятійного
апарату геральдики;
- ширше залучати наукову громадськість до публічного обговорення
геральдичних проектів з метою усунення помилок та неточностей;
- на законодавчому рівні ввести обов`язкову експертизу геральдичних
проектів фахівцями з геральдики та спеціальних історичних
дисциплін.
- Дослідження української геральдики та символіки дає змогу зрозуміти
глибокі пласти національної свідомості та культури, що сягають княжих
часів. Нова історична парадигма змусила науковців заново поглянути на вже
існуючі символи та виробити нові, які закодовані у світогляді та світобудові
українського суспільства. Геральдика як витвір суспільної свідомості є
елементом патріотичного виховання населення, адже знаки відображають
національні особливості та риси української духовності.