Якубець Альона Віталіївна Повсякденне життя України дру­гої половини 1940-х - середини 1960-х років: за публі­каціями журналу «Перець»

Короткий опис

Якубець Альона Віталіївна, старший науковий спів­робітник відділу історії України XX ст. Національного музею історії України: «Повсякденне життя України дру­гої половини 1940-х - середини 1960-х років: за публі­каціями журналу «Перець» (07.00.01 - історія України). Спецрада Д 26.001.20 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова робота
на правах рукопису
ЯКУБЕЦЬ АЛЬОНА ВІТАЛІЇВНА
УДК 94(477):394(=161.2)«1940/1960»:050«Перець»(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1940-х – СЕРЕДИНИ 1960-х РОКІВ:
ЗА ПУБЛІКАЦІЯМИ ЖУРНАЛУ «ПЕРЕЦЬ»
Спеціальність: 07.00.01 – Історія України
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________Якубець А. В.
Науковий керівник:
Борисенко Мирослав Володимирович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................... 15
Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ ..................................................................................................... 20
1.1. Стан наукової розробки теми.................................................................... 20
1.2. Джерельна база дослідження .................................................................... 31
1.3. Методологічні засади............................................................................................. 41
Розділ 2. ТРАНСФОРМАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ
НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ «ПЕРЕЦЬ» У 1945–1965 РОКАХ.......................... 47
2.1. Житлово-комунальне господарство ......................................................... 47
2.1.1. Благоустрій населених пунктів..............................................................................................47
2.1.2. Житло та житлові новобудови ............................................................................................56
2.1.3. Житлово-комунальні послуги.................................................................................................64
2.2. Транспорт та зв’язок .................................................................................. 72
2.3. Торгівля та громадське харчування ......................................................... 82
2.3.1. Торгівля.....................................................................................................................................82
2.3.2. Громадське харчування...........................................................................................................95
2.4. Медицина .................................................................................................. 106
Розділ 3. ЖУРНАЛ «ПЕРЕЦЬ» ПРО НЕДОЛІКИ МАТЕРІАЛЬНОПОБУТОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН УРСР У 1945–1965 РОКАХ .. 115
3.1. Домашнє господарство............................................................................ 115
3.1.1. Меблі.......................................................................................................................................115
3.1.2. Предмети побуту..................................................................................................................120
3.1.3. Побутова техніка .................................................................................................................126
3.2. Одяг, взуття та мода................................................................................. 133
3.3. Дозвілля..................................................................................................... 146
3.3.1. Кіно, радіо та телебачення..................................................................................................146
3.3.2. Клуби та бібліотеки .............................................................................................................156
3.3.3. Відпустка та курорти..........................................................................................................164
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ........................ 180
ДОДАТКИ............................................................................................................... 266
15
ВСТУП
Актуальність теми. Поняття «повсякдення» сучасними тлумачними
словниками трактується як «те, що буває кожного дня, щодня; щоденність»
[1893, с. 1001]. До певної міри тут можна також застосувати синоніми
«буденність», «щоденність», «рутина», «побут» [1898, с. 329] тощо. Тобто,
повсякденне життя – це банальні (у розумінні частоти повторюваності) речі, дії,
події та явища, що супроводжують нас щодня і приймаються як, можливо,
й набридливі, але невід’ємні маркери людського існування.
З іншого боку, повсякдення є так само невід’ємною складовою історичної
пам’яті, а, відтак, повинно слугувати об’єктом історичного дослідження. Що,
власне, й відбулося у ХХ столітті, коли, певною мірою освоївши
макроісторичний наратив, науковці звернули свій погляд на мікроісторію
(а історію повсякдення варто співвідносити саме з нею), яка, власне, і слугує
підвалиною будь-якої епохи, але, так само, як і підвалина будівлі, перебуває поза
увагою широкого загалу, хоча і є основою конструкції.
Власне, саме усвідомлення останньої обставини і зумовлює актуальність
студій з історії повсякдення. Джерельна ж база тут надзвичайно широка –
починаючи від державного нормативного документу, який, врегульовує,
скажімо, механізм надання житлово-комунальних послуг для населення, –
і закінчуючи фіскальним чеком універмагу із зафіксованою вартістю зимового
жіночого пальта у 1981 році (більш детально про це – у підрозділі 1.2). Особливе
місце тут займає періодична преса, вивчення, систематизація та структурування
контенту якої здатне почасти дати уявлення про ті чи інші процеси та явища
повсякденного життя певного історичного періоду у певній країні навіть
з мінімальним залученням інших джерел.
Не є в цьому відношенні винятком газети та журнали, що видавалися
в Україні за радянських часів. Незважаючи на потужні ідеологічні нашарування,
періодика УРСР за умови комплексного та критичного підходу до вивчення
та аналізу матеріалів, допомагає створити об’ємну картину повсякденного життя
16
тогочасного жителя УРСР. Особливо це стосується сатирично-гумористичного
журналу «Перець», який за тих умов слугував заледве чи не базовим «соціальним
дзеркалом», де відображалися основні суспільні тенденції радянської України,
звичайно – у їх офіціозній інтерпретації та відповідній оцінці. Проте, будучи
відібраними та систематизованими як фактичний матеріал (без врахування
ідеологічних складових) перчанські фейлетони, замітки, карикатури, а також,
особливо, – листи читачів (про них, більш детально – у підрозділах 1.1 та 1.2)
складаються у різнобічну та різноманітну картину повсякденного життя
населення України за радянської доби, оскільки специфіка «Перця» саме й
полягала в акцентуванні на повсякденній проблематиці. При цьому левова
частка перчанських публікацій містила не абстрактний, а конкретний фактаж –
із зазначенням прізвищ, населених пунктів, установ, підприємств, організацій
тощо. Ретельне вивчення цих текстів, аналіз, систематизація та структурування
дозволяє не лише отримати додаткову інформацію з тієї чи іншої теми, але й
виявити певні закономірності та тенденції, причому – у їх розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках наукової тематики історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Україна в
загальноєвропейських історичних процесах: пошуки цивілізаційного вибору»
(державний реєстраційний номер №16БФ046-01) та пов’язана із науковими
дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертації – комплексна характеристика повсякдення мешканців
України у другій половині 1940-х – першій половині 1960-х рр. крізь призму та
аналіз публікацій сатирично-гумористичного журналу «Перець».
Реалізація заявленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення
таких конкретних дослідницьких завдань:
– визначити стан розробки теми, історіографічної та джерельної бази,
необхідної для проведення дослідження;
17
– дослідити та систематизувати матеріали журналу «Перець»,
опубліковані впродовж 1945–1965 рр., визначити основні тематичні аспекти, які
актуалізуються у виданні та відображають повсякдення мешканців України;
– проаналізувати трансформації у сфері житлового будівництва,
благоустрою населених пунктів та житлово-комунальних послуг в УРСР у 1945–
1965 рр., що знайшли своє відображення на сторінках видання;
– з’ясувати недоліки у галузі забезпечення населення радянської
України послугами у сфері медицини, торгівлі, громадського харчування,
транспорту і зв’язку за публікаціями журналу «Перець»;
– проаналізувати критику в журналі недоліків у сфері забезпечення
громадян УРСР у 1945–1965 рр. одягом, меблями, побутовою технікою,
предметами побуту;
– виявити інформативну цінність публікацій «Перця» для аналізу
процесів, що відбувалися у сфері дозвілля і відпочинку;
– з’ясувати причини, що лежали в основі негативних явищ,
відображених у журналі;
– довести цінність сатирично-гумористичного журналу «Перець» як
важливого джерела з історії повсякдення народу України за радянської доби.
Об’єктом дослідження постає повсякденне життя мешканців України
другої половини 1940-х – першої половини 1960-х років у контексті розвитку
загальноукраїнських суспільно-політичних, соціально-економічних та
культурних процесів цього періоду.
Предметом вивчення є публікації сатирично-гумористичного журналу
«Перець» як джерело з історії повсякдення.
Хронологічні рамки дослідження обмежені 1945–1965 роками, що дає
змогу порівняти динаміку розвитку й специфіку повсякденного буття мешканців
України у т. зв. пізній сталінський та хрущовський періоди існування СРСР.
Методологія та методи дослідження дослідження залежали від
специфіки проблематики, поставленої мети та конкретних завдань роботи і
реалізовувалися за допомогою таких методологічних інструментів: історико-
18
генетичного, історико-критичного, історико-порівняльного, історикопсихологічного, історико-системного, квантитативного, мікроісторичного,
проблемно-хронологічного та статистичного методів, методів реконструкції,
дихотомії (норма / аномалія), емпіричного і комплексного аналізу, історизму,
структурного аналізу, контент-аналізу та ін.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що на
дисертаційному рівні
вперше:
– визначено сатирично-гумористичний журнал «Перець» важливим
джерелом з історії повсякдення України;
– здійснено підбір, системний аналіз, структурування та систематизацію
публікацій журналу «Перець», що мають стосунок до історії повсякдення
України у 1945–1965 роках;
– введено у науковий обіг великий обсяг конкретної інформації, яка
стосується провідних аспектів повсякденного життя мешканців України після
Другої світової війни;
уточнено та комплексно охарактеризовано:
– недоліки житлово-комунального господарства та транспортної сфери
УРСР, означену у публікаціях журналу «Перець» у вищезазначених
хронологічних межах;
– негативні прояви у роботі торгових та медичних закладів, закладів
громадського харчування радянської України на прикладах сатиричного
висвітлення на сторінках «Перця»;
– проблеми в організації побуту (домашнє господарство, одяг, взуття,
відпочинок тощо) населення України у 1945–1965 роках та їх причини, що були
оприлюднені у сатиричних публікаціях «Перця»;
подальшого розвитку отримали:
– вивчення історії повсякдення України радянського періоду та її
джерелознавча складова;
– пресознавчі студії вітчизняної історіографії.
19
Практичне значення дисертації. Напрацювання, застосовані під час роботи
над дисертацією, факти, висновки та положення, великий обсяг використаної
інформації можуть бути використані науковцями у процесі створення узагальнюючих
праць з історії України другої половини ХХ століття, а також під час розробки
нормативних чи спеціальних курсів з історії України, джерелознавства, історії
повсякдення та ін., створення музейних експозицій, науково-популярних лекцій та
презентацій.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення та результати, обробка
та зведення джерел, їх структурування та систематизація, висновки
дослідження – отримані автором самостійно і становлять його персональний
доробок.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації були
оприлюднені на Міжнародних науково-практичних конференціях «Другі києвознавчі
читання: історія та етнокультура» (Київ, 2017) та «Музеї та реставрація у контексті
збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності» (Київ, 2017),
Всеукраїнському науково-теоретичному семінарі «Радянська повсякденність
у культурній пам’яті суспільства» (Вінниця, 2017), двох Щорічних науковопрактичних конференціях Національного музею історії України (Київ, 2017 та 2018).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 статей, з них 5 – у вітчизняних
фахових виданнях, 1 – у закордонному та 3 – у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації зумовлена специфікою поставлених мети і завдань,
логікою розкриття і характером досліджуваної теми. Дисертація складається зі
вступу, трьох розділів (10 підрозділів, 11 пунктів), висновків, списку джерел
і літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 284 сторінки,
із них: основний текст – 164 сторінки (331,4 тис. знаків, включаючи пробіли,
або ж 8,3 авторських аркуші), список використаних джерел і літератури –
87 сторінок (1929 позицій) та додатки – 19 сторінок (оформлені відповідно до
наказу МОН України №40 від 12.01.2017).

Список літератури

ВИСНОВКИ
Підбиваючи підсумки роботи в цілому та виходячи із поставлених на її
початку дослідницьких завдань, можна констатувати наступне:
– сатирично-гумористичний журнал «Перець», незважаючи на певну увагу
до нього з боку науковців та спорадичне використання в історичних студіях як
базового інструментарію для апробації квантитативних методик, на
сьогоднішній день у вітчизняній історіографії як комплексне джерело саме
з історії повсякдення України (зокрема – її радянського минулого) ще не
розглядався. Водночас, цей часопис як джерело з вивчення історії повсякдення
має непересічне значення для української історичної науки, адже «Перець» був
типовим періодичним виданням, орієнтованим, з одного боку, на масового
читача, а з іншого – на висвітлення системних, характерних для країни у цілому
негативних явищ соціального буття, які, з одного боку, могли бути інспіровані
владою (наприклад, боротьба із спекулянтами, продажем алкоголю у чайних,
«архітектурними надлишками» у житловому будівництві тощо), з іншого –
виражали реакцію пересічних громадян на цей повсякденний негатив, адже на
сторінках часопису представлені численні скарги, що містилися у листах читачів.
Це дає змогу не лише цілісно відтворити картину повсякдення, але й описати
світоглядні орієнтири суспільства, визначити, які тенденції засуджувалися, які
емоції домінували, які соціальні спільноти чи верстви ставали об’єктами критики
і т. ін. На основі комплексного аналізу публікацій журналу «Перець»,
систематизації його тематичних рубрик, тематики і проблематики дописів
розкрито провідні аспекти повсякдення мешканців України другої половини
1940-х – середини 1960-х років, проаналізовано близько 2000 публікацій
дотичних до тематики дослідження, з них у дисертації залучено як посилання
понад 1700. Вони представляють типові тематичні розділи в історії повсякдення
мешканців України, як-то – соціальна інфраструктура (житлово-комунальне
господарство, торгівля, громадське харчування та медицина) та матеріальнопобутове забезпечення (домашнє господарство, одяг, взуття, дозвілля та
відпочинок). Кожен із означених розділів у дисертації аналізується у контексті
176
загальних тенденцій розвитку суспільства, у тому числі – шляхом залучення до
аналізу архівних матеріалів, нормативних документів, статистичних даних,
мемуарів тощо. Вивчення джерельного потенціалу журналу «Перець» також
здійснювалося із урахуванням тематичної специфіки видання, а саме – його
гумористично-сатиричного спрямування. Це зумовило врахування у дисертації
таких важливих аспектів, як представлення дихотомії (норма / аномалія)
у сатиричних дописах та ідеологічної складової як невіддільного компоненту
буття мешканця України ХХ століття. Дослідження публікацій журналу
«Перець» здатне не лише систематизувати уявлення істориків про повсякденне
життя УРСР після Другої світової війни на мікрорівні, але й проаналізувати
макроісторію нашої держави, загальні тенденції розвитку українського
суспільства.
– внаслідок систематизації та аналізу публікацій журналу «Перець» за
1945–1965 роки визначено, що громадян України у вказаний період найбільш
цікавили такі сфери повсякдення як забезпечення житлом, якісними товарами
(одяг, взуття, меблі, товари широкого споживання) та послугами (громадський
транспорт, ЖКХ, зв’язок, медичне обслуговування), стан доріг, благоустрій міст.
На основі узагальнення тематики і проблематики сатиричних публікацій
журналу «Перець» виокремлено такі тенденції, притаманні для всієї соціальної
інфраструктури УРСР (а, відтак, для повсякдення жителів республіки) другої
половини 1940-х – середини 1960-х років: тотальний дефіцит товарів у сферах
роздрібної торгівлі і громадського харчування та послуг, зокрема – житловокомунальних, транспортних та медичних. У дисертації аналізуються причини
цього явища, засвідчені у публікаціях «Перця» та у інших історичних джерелах,
які полягали, серед іншого, у недостатній кількості виробленої продукції /
наданих послуг, зарегульованості радянської економіки, домінуванні ручного
управління, відсутності чітких логістичних методик; низька якість товарів та
послуг, була зумовлена, як засвідчив аналіз, відсутністю ефективної системи
стимулів та мотивації, оскільки заохочувалося виконання плану, тобто –
кількісних показників, а якість – нехтувалася. Як нехтувалися і повсякденні
177
потреби громадян в цілому, оскільки економічна система СРСР була орієнтована
на військово-промисловий комплекс. Цей дисбаланс був очевидним і для
радянського керівництва, яке після смерті Йосипа Сталіна намагалося
розвернути економіку «обличчям до народу». Однак ці спроби були
несистемними і ненсміливими, оскільки потенційно могли спричинити надто
кардинальну переорієнтацію економічного устрою Радянського Союзу, а
відтак – відступ від ідеологічних постулатів марксизму-ленінізму і, як наслідок –
привести до краху системи ще на межі 1950-х – 1960-х років.
– аналіз публікацій видання дав можливість зробити висновок, що,
починаючи з другої половини 1950-х років, Україна переживала будівельний бум
житла, все більше українських сімей отримували індивідуальні квартири, які,
радуючи самим фактом своєї наявності, разом з тим приносили новоселам масу
проблем у вигляді неякісно виконаних будівельних робіт, відсутності якісних
житлово-комунальних послуг, незадовільного стану вулиць, ігнорування питань
екології (озеленення, парки, сміття, стічні води та каналізація).
– за публікаціями журналу «Перець» було з’ясовано, що у згаданий період
головними недоліками у сфері пасажирських перевезень і послуг поштового та
телефонного зв’язку були дефіцит та неякісні послуги, медицині були
притаманні дефіцит приміщень медичних та аптечних закладів (особливо на
селі), ліків та медперсоналу, низька кваліфікація останнього; масові
зловживання, безгосподарність, дефіцит, бюрократія, відсутність модернізації
були характерними ознаками радянських торгівлі та громадського харчування,
які перетворювалися на напівкриміналізовані сфери;
– проаналізовано журнальну критику недоліків у сфері забезпечення
громадян УРСР у 1945–1965 рр. предметами побуту. Зроблено висновок щодо
існування тотального дефіциту та вкрай низької якості (браку) товарів
повсякденного вжитку: меблів, побутової техніки, одягу, взуття, іншої продукції,
що забезпечує нормальне щоденне функціонування людини, формування на
цьому тлі «чорного ринку», системи блату та хабарництва. На підставі великої
кількості матеріалів журналу «Перець» вчергове доведено ігнорування
178
радянською економікою побутових потреб пересічного громадянина. Привертає
увагу відсутність чітких виробничих технологій та стандартизації у сфері
виробництва меблів, предметів широкого вжитку, а також показова своєрідність
радянської системи виробництва – масове копіювання застарілих західних
зразків побутової техніки. Водночас публікації «Перця» засвідчують початок
формування в Україні у другій половині 1940-х – середині 1960-х років
суспільства масового споживання.
– на підставі вивчення текстового та ілюстративного матеріалу журналу
«Перець» у сукупності з додатковими джерелами зроблено висновок, що з
середини 1950-х років в УРСР з’явилися нові види відпочинку: сімейний
перегляд телепрограм, відпочинок на морі. Водночас, сфера дозвілля не була
позбавлена типових недоліків радянської соціально-економічної системи –
дефіциту, неякісних товарів та послуг, низького рівня туристичного сервісу;
– констатовано, що весь вищезазначений негатив мав системний та не
вирішуваний у принципі характер, що можна пояснити недосконалістю
соціально-економічної системи соціалізму в цілому, зокрема – орієнтацією на
кількісні (валовий відсоток виробництва, план), а не на якісні показники,
відсутністю ринкової конкуренції між виробниками, надавачами послуг,
торговельними організаціями, а також – браком ефективної системи
стимулювання, заохочення та мотивації;
– доведено цінність сатирично-гумористичного журналу «Перець» як
важливого джерела з історії повсякдення України та її жителів за радянської
доби. Шляхом використання великого обсягу матеріалу із «Перця» його введено
у науковий обіг та продемонстровано значні перспективи науководослідницького потенціалу цього видання. Визначено, що вивчення преси як
історичного джерела для дослідження історії повсякдення є перспективним
напрямом в українській історіографії, позаяк дає змогу як відтворити окремі
явища повсякдення на яскравих і показових прикладах, описаних у засобах
масової інформації, так і систематизувати їх за допомогою різноманітних
методик та комплексного міждисциплінарного підходу, представивши як цілісні
179
тенденції, притаманні усьому суспільству загалом. Вочевидь перспективним
виглядає також вивчення на прикладі публікацій журналу «Перець» історії
повсякдення мешканців України середини 1960-х – початку 1990-х років, а
також – і за часів незалежної України, адже видання фіксувало побут її
мешканців впритул до часу припинення виходу часопису у 2014 році. Залучені
до наукового обігу публікації журналу «Перець» є достатньо репрезентативними
і дають змогу неупереджено і науково об’єктивно вивчати історію повсякдення
в Україні ХХ століття. Але, як і будь-яке інше історичне джерело, вимагають
критичного осмислення та співставлення з іншими джерелами.
Резюмуючи виконаний обсяг роботи в цілому, варто констатувати
необхідність подальшого поглибленого опрацювання, структурування
та систематизації (з використанням сучасних комп’ютерних методик) не лише
журналу «Перець», а й інших періодичних видань часів УРСР задля введення їх
у широкий обіг у якості повноцінних історичних джерел