Відейко Михайло Юрійович. Етносоціальні трансформації у центральній та південно-східній Європі V-IV тис. до н.е.

Короткий опис

Відейко Михайло Юрійович. Назва дисертаційної роботи: "Етносоціальні трансформації у центральній та південно-східній Європі V-IV тис. до н.е."

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису

Відейко Михайло Юрійович

УДК 393:316(364:94) «637.3»

ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА ПІВДЕННО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ
V-IV ТИС. ДО Н.Е.
спеціальність 07.00.005 – етнологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук

Науковий консультант
Мосенкіс Ю.Л.
доктор філологічних наук
професор

Київ, 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................. 6
ВСТУП ……………………………………………………………………............. 7
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ …...………………………..……... 15
1.1.Реконструкції «праісторії»: напрямки, ідеї, результати …………………… 17
1.2. Характеристика джерел ……………………………………………………... 25
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………………. 27
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ……………………………………. 33
2.1. Проблеми етносоціальних реконструкцій у Центральній та ПівденноСхідній Європі V-IV тис. до н. е. ………………………………………………... 34
2.2. Методичні засади етносоціальних реконструкцій давніх суспільств за свідченнями археологічних досліджень …………………………………………….. 40
Висновки до розділу 2 ...………………………………………………………….. 45
РОЗДІЛ 3. ВІДНОСНА ТА АБСОЛЮТНА ХРОНОЛОГІЯ …...………….. 47
3.1. Відносна хронологія за свідченнями стратиграфії ………………………… 48
3.2. Археологічні періодизації культурних комплексів ………………………... 50
3.3. Абсолютна хронологія за свідченнями природничих наук ……………….. 54
3.4. Питання синхронізації культурних комплексів ……………………………. 63
Висновки до розділу 3 ...………………………………………………………….. 65
РОЗДІЛ 4. ЦЕНТРАЛЬНА І ПІВДЕННО-СХІДНА ЄВРОПА
НАПЕРЕДОДНІ V ТИС. ДО Н.Е: ПОЧАТОК ТА ПЕРШІ НАСЛІДКИ
«НЕОЛІТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ» …………………………………………….. 66
4.1. Проблема «чорноморського потопу» ...……………………………………. 69
4.2. Особливості початкового етапу поширення відтворювальної
економіки у Центральній та Південно-Східній Європі ……………………….. 76
4.2.1. Процеси поширення культурних комплексів ...…………………………. 76
4.2.2. Різноманіття систем життєзабезпечення ……………………………........ 78
3
4.3. Ресурси, війна, інформація: особливості співіснування та взаємодії біля витоків Старої Європи …..………………………………………………………….. 85
4.3.1. Спеціалізація та обмін …………………………………………………….. 85
4.3.2. Озброєння та військова справа ……………………………………………. 89
4.3.3. Знакові системи. Тертерійські таблички і проблема виникнення
«дунайського письма» ……………………………………………………………. 95
4.4. Суспільства перших хліборобів Європи …………………………………… 98
4.5. Етнокультурні процеси …………………………………………………….. 108
Висновки до розділу 4 …………………………………………………………... 111
РОЗДІЛ 5. СТАРА ЄВРОПА НА ШЛЯХУ ЗМІН:
5000 - 4200 РР. ДО Н.Е. ………………………………………………………... 114
5.1. Новації в економіці ………………………………………………………… 117
5.1.1. Металургія та металооброблення ……………………………………….. 117
5.1.2. Кременярство ………………………………………………………………120
5.1.3. Гончарство ………………………………………………………………… 122
5.1.4. Обмін як рушій суспільних та історичних процесів …………………… 123
5.2. Суспільні експерименти: вожді та початки урбанізації …………............. 128
5.2.1. Розвиток ієрархії поселень …………………………………………......... 130
5.2.2. Храми та святилища …………………………………………………........ 140
5.2.3. Зброя та війна ……………………………………………………............... 151
5.2.4. Суспільна ієрархія: від Варни до Середнього Стогу …………………... 160
5.2.5. Розвиток знакових систем ……………………………………………….. 169
5.3. Етнокультурні процеси ……………………………………………………. 173
5.3.1. «Поява» та «зникнення» культурних комплексів ……………..……….. 173
5.3.2. Історико-культурні області, культурні комплекси та їх
етнічний аспект …………………………………………………………………. 175
5.3.3. Культурний комплекс Прекукутень-Кукутень-Трипілля
та питання його етнокультурної інтерпретації ……………………………….. 178
Висновки до розділу 5 ………………………………………………………….. 183
4
РОЗДІЛ 6 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ НА СХІД ТА ЗАХІД
ВІД КАРПАТ У 4200-3400 ДО Н.Е. ………………………………………….. 191
6.1. Демографічна ситуація …………………………………………………….. 193
6.2. Економіка по обидва боки Карпат ………………………………………… 196
6.2.1. Версії відтворювальної економіки ………………………………………. 196
6.2.2. Розвиток ремесел: від обслуговування громади до міжрегіонального обміну ……...………………………………………………………………….……. 201
6.3. Суспільство: традиції та організаційні інновації ……………………........ 215
6.3.1. Розвиток ієрархії поселень ………………………………………………. 219
6.3.2. Культові споруди та святилища …………………………………………. 225
6.3.3. Зброя та війна ……………………………………………………………... 236
6.3.4. Еволюція та зміни у знакових системах …………………………...……. 241
6.3.5. Суспільний лад: протоміста, племена, вождівства …………………….. 246
6.4. Етнокультурні процеси …………………………………………………….. 257
6.4.1. Історико-культурні області та культурні комплекси …………………... 258
6.4.2. Культурний комплекс Кукутень-Трипілля та його етнокультурна інтерпретація ……………………………………………………………….………….. 260
Висновки до розділу 6 …………………………………………………….…….. 268
РОЗДІЛ 7 ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ПІСЛЯ 3400-3200 РР. ДО Н.Е. ….……... 275
7.1. Демографічна ситуація ……………………………………………………... 276
7.2. Природний фактор та економіка ………………………………….……….. 278
7.2.1. Кліматичні зміни ………………………………………………….……… 278
7.2.2. Відтворювальне господарство: стратегії виживання …………….…….. 280
7.2.3. Ремесла та обмін ………………………………………………….………. 291
7.3. Суспільство: традиції та організаційні інновації ………………….…....... 303
7.3.1. Система розселення ………………………………………………….…… 303
7.3.2. Культові споруди та ритуали …………………………………………….. 306
7.3.3. Зброя та війна ……………………………………………………………... 311
7.3.4. Знакові системи: підсумки та перспективи розвитку .…………………. 318
7.4. Суспільний лад: у пошуках оптимальних рішень …………………..……. 320
5
7.5. Етнокультурні процеси у кризовий період …...………………………….. 328
Висновки до розділу 7 ………………………………………………………….. 332
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 340
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ …………….. 349
ДОДАТОК А. ТАБЛИЦІ ………………………………………….................... 447
ДОДАТОК Б. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК…………………………. 454
6
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГКТ – господарсько-культурний тип
ІА НАНУ – Інститут археології Національної академії наук України
ІА АН УРСР – Інститут археології Академії наук Укарїнської РСР
ИА АН СССР – Институт археологоо академии наук СССР
ИА РАН – институт археологии Российской Академии наук
ККА – культура кулястих амфор
ККГ – культурний комплекс Коджадермен-Караннове-Гумельниця
КЛВМК – культура люблінсько-волинської мальованої кераміки
КЛП – культура лійчастого посуду
КЛСК – культура лінійно-стрічкової кераміки
КНК – культура накольчастої кераміки
КШК – культури шнурової кераміки
7
ВСТУП
Актуальність дослідження обґрунтована необхідністю вивчення суспільних та етнокультурних процесів у Південно-Східній та Центральній Європі
періоду поширення та становлення відтворювального господарства, які заклали
підвалини виникнення європейської цивілізації у V-IV тис. до н.е. Історія цього
періоду, яка реконструйована на археологічних джерелах, уже давно привернула увагу дослідників (Г. Коссіни, М. Еберта, В.Г. Чайлда, Г. Кларка, Ю. Костжевського, В. Даниленка, М. Гімбутас, М. Гарашаніна, Й. Люнінга, С. Бібікова,
М. Мерперта, Дж. Меллорі, Д.Телегіна, Л. Залізняка, К. Ренфрю, Д. Бейлі,
Г. Тодорової, І. Вайсова, Л. Ніколової, Й. Мюллєра, Дж. Чапмена, Б. Канліффа,
Д. Ентоні, А. Уїтлі, В. Дергачова, В. Отрощенка, І. Манзури, Д. Гронеборна та
ін.) (Kossinna, 1902; Ebert,1921; Childe, 1926; 1929; Clark, 1952; Kostrzewski ,
1939; Даниленко, 1974; Gimbutas, 1989, 1991; Garašanin, 1959; Lüning, 2000; Бибиков, 1953; 1965; Мерперт, 1968; Телегін, 1973; Залізняк, 1998; Renfrew, 1990;
Bailey, 2000; Тодорова, 1986, 1993; Nikolova, 2013; Müller, 2014; Chapman, 1990,
Cunlife, 2011; Anthony, 2007; Whittle, 1996; Дергачов, 1980, 1986, 2000; Отрощенко та ін. 2000; Манзура, 2013; Gronenborn, 2009, 2010), проте її вивчення
вимагає періодичного осмислення та узагальнення наявної інформації, кількість
та якість якої постійно зростає завдяки новим польовим та міждисциплінарним
дослідженням. Аналіз такого роду відомостей та свідчень вимагає комплексного палеоетнологічного підходу, який би враховував теоретичні здобутки у галузі соціології, культурології, археології та лінгвістики. Слід враховувати, що низка уявлень про суспільства цієї епохи та етнокультурні процеси стали певними
історіографічними конструкціями, на які мали вплив ідеологічні та наукові стереотипи. За минуле століття ми бачимо зміну поглядів на давніх хліборобів Європи, як виключно мирні, «матріархальні» суспільства доби «пізньої первісності» на історичні реконструкції, у яких наявні вождівства, ранні урбанізовані поселення-протоміста, військова еліта. Історію Південно-Східної Європи цього
8
періоду тривалий час розглядали переважно в контексті протистояння «хліборобського світу» «рухливому» населенню поясу степів (або лісової смуги), у
якому вбачали носіїв індоєвропейських мов, наслідком чого стало завоювання
перших другими з наступною «індоєропеїзацією» континенту. Однак нині
більш актуальним є інше спрямування історичних досліджень.
В останні десятиліття зріс інтерес науковців до Південно-Східної та
Центральної Європи як одного із осередків зародження цивілізації на основі давніх хліборобських суспільств. Упродовж майже трьох тисячоліть (VI-IV тис.
до н.е.) давні суспільства пройшли шлях від невеликих за розміром та потенціалом громад до потужних потестарних об’єднань – вождівств, розвинули ремесла (включно з металургією та металообробленням), створили ієрархічну систему населених пунктів. Цей напрямок розвитку на інших територіях – зокрема
у Месопотамії та Єгипті привів до створення найдавніших міст та держав на
зламі IV-ІІІ тис. до н.е. Однак у Європі в той період цього не сталося, що привертає увагу дослідників, які вивчають питання зародження і занепаду давніх
цивілізацій на глобальному рівні. Важливо інтегрувати результати досліджень
науковців різних країн, аби отримати загальну картину змін суспільного життя
та етнокультурних процесів у Південно-Східній та Центральній Європі V-IV
тис. до н.е.
Мета дослідження полягає у реконструкції суспільних та етнічних
трансформацій на теренах Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис.
до н. е., установлення залежності між етнічними та суспільними процесами у
досліджуваний період.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань дослідження:
- розглянути наявні концепції суспільного та етнічного розвитку регіону
Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис. до н. е.;
- провести систематизацію джерел;
- уточнити хронологію, періодизацію та синхронізацію культурних комплексів регіону;
9
- виділити етапи вірогідних суспільних та етнічних трансформацій.
-схарактеризувати період, який передував досліджуваному, показати витоки історії Європи між 5000 і 3000 рр.
-- дати (поетапно) характеристику динаміці розвитку спільнот на теренах
Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис. до н. е.;
- реконструювати соціальні структури для розгляданого періоду та показати динаміку їх розвитку на окремих етапах;
- установити вірогідне співвідношення соціальних та етнічних структур
на окремих етапах;
- реконструювати можливі етнокультурні процеси на окремих етапах за
наявними свідченнями;
- з’ясувати зв’язки між спільнотами на окремих етапах, їх причини та характер.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової тематики історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Українська нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (державний реєстраційний номер 11БФ046-01) та пов’язана з науковими дослідженнями кафедри етнології та
краєзнавства історичного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. Тематика дисертації відповідає дослідницьким напрямкам «процеси етнокультурної взаємодії», «процеси етнокультурної адаптації»,
«знакова система в культурі», «теоретичні проблеми етносу, розв’язання яких
спрямоване на дослідження етногенезу, еволюції», «духовна культура етносів у
розвитку» паспорту спеціальності 07.00.05 – етнологія.
Об’єктом дослідження виступають суспільства Центральної та Південно-Східної Європи V-IV тис. до н.е., відомі за свідченнями археологічних досліджень.
Предметом дослідження є етносоціальні зміни в суспільствах V-IV тис.
до н.е. на території Південно-Східної та Центральної Європи, а саме: співвідношення соціальних та етнічних структур, динаміка їх змін та розвитку, етно-
10
культурні процеси; етапи суспільних та етнічних трансформацій та їх зміст;
зв’язки між спільнотами на окремих етапах, їх причини та характер а також наявні концепції суспільного та етнічного розвитку регіону Південно-Східної та
Центральної Європи у V-IV тис. до н. е.
Хронологічні межі дослідження – V-IV тис. до н.е. Верхня та нижня
межа обумовлені перемінами довкілля, які змінювали умови існування давніх
суспільств і мали вплив на історичні процеси. Датування побудовані на відомостях стосовно стратиграфії і синхронізації культурних комплексів за матеріальною культурою, свідченнями радіоізотопного та археомагнітного датування.
Географічні межі дослідження охоплюють регіони Центральної та Південно-Східної Європи. До регіону включено також території до Дніпра на сході, які для більш пізніх періодів прийнято включати до Східної Європи. З другого боку, на півночі дослідження обмежене територіями, прилеглими до Карпат, за виключенням Прибалтики. На півдні межа проходить по кордонах Європи, залишаючи поза межами Анатолію.
Методологічною основою дисертації є системний регіональний та хронологічний підхід, теорії соціального розвитку та етнічних процесів у суспільствах з відтворювальною економікою, сукупність загальнонаукових та спеціальних методів досліджень, принципи історизму. Для досягнення поставлених завдань використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також методи
історичного дослідження: проблемно-хронологічний, типологічний, моделювання культурних та суспільних явищ, порівняльно-історичний. Поєднання зазначених методів дало змогу виділити етапи суспільних та етнокультурних
трансформацій, схарактеризувати динаміку розвитку спільнот на теренах Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис. до н. е., реконструювати соціальні структури для розгляданого періоду та динаміку їх розвитку, установити вірогідне співвідношення соціальних та етнічних структур на окремих етапах, реконструювати можливі етнокультурні процеси на окремих етапах за наявними свідченнями, з’ясувати зв’язки між спільнотами на окремих етапах, їх
причини та характер.
11
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці проблеми суспільних та етнокультурних трансформацій на території ПівденноСхідної та Центральної Європи у V-IV тис. до н.е., яка не була предметом
окремого дослідження. Особистий внесок автора полягає у наведених нижче
положеннях, які виносяться на захист:
Вперше:
- розглянуто наявні концепції суспільного та етнокультурного розвитку
регіону Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис. до н.е., що дало
змогу краще окреслити напрямки реконструкції етнічних та суспільних трансформацій указаного періоду;
- систематизовано джерела для здійснення етноісторичних реконструкцій
для розгляданого періоду та регіону, включно з характеристикою економіки давніх суспільств із урахуванням навколишнього середовища, питання розвитку
економіки – як відтворювальної, так і нехарчової сфери виробництва, ремесел;
- реконструйовано низку суспільних та етнокультурних трансформацій у
регіоні Південно-Східної та Центральної Європи V-IV тис. до н.е. включно з
територіями між Карпатами та Дніпром, зокрема:
- виявлено нерівномірність рівня суспільно розвитку, зокрема в межах
культурних комплексів, які у історіографії традиційно позиціонують і розглядають як монолітні етнокультурні утворення – це стосується насамперед спільноти Кукутень-Трипілля;
- показано, що кліматичні зміни, які спровокували економічний та суспільний колапс у найбільш розвинених у економічному та суспільному відношенні регіонах Південно-Східної та Центральної Європи в останній чверті V
тис. до н. е., по-іншому вплинули на околиці Старої Європи, головним чином
на ті, які у попередні кілька століть зуміли нагромадити певний економічний та
технологічний, демографічний потенціал, опанувати контроль над сировинними ресурсами та шляхами обміну;
Удосконалено:
12
- абсолютну хронологію, періодизацію культурних комплексів регіону, їх
взаємну синхронізацію та в межах, необхідних для виконання поставлених завдань;
- уявлення про моделі суспільної організації давнього населення для кожного з трьох періодів та циклічність у їх змінах;
- знання про історію розвитку озброєнь та військової справи у ПівденноСхідній та Центральній Європі V-IV тис. до н.е.;
- висвітлення ранніх фаз урбанізації у Південно-Східній та Центральній
Європі V-IV тис. до н.е.;
Отримали подальший розвиток:
- питання формування різних укладів у системах життєзабезпечення та їх
наслідків для давніх спільнот у Південно-Східній та Центральній Європі V-IV
тис. до н.е.;
- історія виділення та раннього розвитку ремесел у масштабах досліджуваного регіону;
- історія розвитку монументальної архітектури у Південно-Східній та
Центральній Європі V-IV тис. до н.е.;
- питання взаємодії груп населення з різними економічними системами на
території степової, лісостепової та лісової смуг;
- уявлення про характер взаємовідносин між осілим хліборобським та
степовим населенням у Південно-Східній ту V-IV тис. до н.е.
Практичне значення отриманих у дисертації результатів полягають у
створенні цілісної картини історії, суспільних та етнокультурних змін у Південно-Східній та Центральній Європі у V-IV тис. до н.е. У роботі вперше реконструйовано низку суспільних та етнокультурних трансформацій у регіоні Південно-Східної та Центральної Європи V-IV тис. до н.е. включно з територіями
між Карпатами та Дніпром. Розроблена програма досліджень може бути використана надалі для поглибленого вивчення як окремих регіонів, так і цілісної
картини давньої історії у дописемний період. Отримані результати дають можливість оцінити історичний розвиток території між Карпатами та Дніпром у
13
контексті Центральної та Південно-Східної Європи. Наукові результати роботи
можуть бути задіяні у навчальному процесі при написанні узагальнювальних
праць, навчальних курсів та спеціальних курсів з етнології, археології та давньої історії України та суміжних країн, у розробленні державних та міжнародних програм з охорони та популяризації історико-культурної спадщини, плануванні та підготовці міжнародних археологічних та етнологічних дослідницьких
програм.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення та результати досліджень, винесені на захист, отримані автором самостійно. Вони опубліковані у
авторських працях. Ці ідеї розвинені у роботах, які вийшли друком в співавторстві. У спільній з Н. Бурдо статті з питань хронології автору належить розробка
абсолютної хронології середнього та пізнього етапів трипільської культури. У
спільній з Й. Мюллером, Н. Бурдо та ін. статті автору належить опис та інтерпретація основних досліджених комплексів. У спільній з Н. Бурдо статті про
розкопки автору належить виклад результатів досліджень.
Апробація результатів дисертації здійснена під час виступів на міжнародних наукових конференціях: Трипільський світ та його сусіди (Збараж, 2001
р.); Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (Тирасполь, 2002 р.); Трипільські поселення-гіганти (Тальянки, 2003 р.);
Знаки цивілізації (Новий Сад, Сербія, 2004 р.); Древні землероби Європи: нові
відкриття та гіпотези (Збараж, 2004 р.); Cucuteni. 120 de cercetari. Timpul bilantului (Пятра-Нямц, Румунія, 2004 р.); 12th Annual Meeting of the European Association of Archaeologists (Краків, Польща, 2006 р.); Otázky neolitu a eneolitu našich
krajín (Міхаляни, Словаччина, 2007 р.; Чехія, 2008 р.; Мельник, Чехія, 2009 р.);
31st Theoretical Archaeology Group annual meeting (Дарем, Велика Британія,
2009); Eurasian Neolithics: Perspectives from Culture, Population and Climate (Любляна, Словенія, 2010); Проблемы реконструкций по археологическим источникам: жилище, костюм, оружие, ремесло (Комсомольськ Полтавської обл.,
2011 р.); Раннеземледельческая культура Кавказа (Баку, Азербайджан, 2011 р.);
Прадавні землероби Південно-Східної Європи (Тальянки Черкаської обл., 2011
14
р.); Chronologies, Lithics and Metals. Late Neolithic and Copper Age in the eastern
part of the Carpathian Basin and in the Balkans (Будапешт, Угорщина, 2012 р.);
120 років відкриття трипільської культури (Трипілля, Київської обл., 2013); Сucuteni Culture within the European Neo-Eneolithic context ( Пятра-Нямц, Румунія,
2014 р.); 20th Annual Meeting of the European Association of Archaeologists (Стамбул, Туреччина, 2014); На східній межі Старої Європи (Кіровоград, 2015); From
Symbols to Signs. Signs, Symbols, Rituals in sanctuaries (Сучава, Румунія, 2015).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у
монографії та 24 статтях у фахових виданнях України, зарубіжних фахових
періодичних виданнях, внесених до наукометричних баз, а також у 18
додаткових публікаціях апробаційного характеру.
Структура дисертаційної роботи зумовлена метою та завданнями, які
поставлено перед дослідженням. Вона складається зі вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел (924 найменування, 96 сторінок),
двох додатків (18 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 462 сторінки
тексту, з них основного тексту – 348 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У сучасних працях з давньої історії Європи (або «праісторії» за наявною
термінологією) період, що нас цікавить, часто поділяють на дві частини: епоху
поширення та упроваждення відтворювального господарства та наступну за
нею – добу «трансформації» давніх хліборобських суспільств.
Тривалий час у центрі дослідження історичного періоду між 5000 та 3000
р. на території Європи перебували питання характеристики так званого «первісного» суспільства та міри його «розкладу» на шляху до суспільства «класового». Оскільки цю тему розглядали в аспекті розвитку економіки (співвідношення продуктивних сил та виробничих відносин), то існувала спокуса використати
відомості в цій галузі, отримані за допомогою археологічних розкопок, які давали певні відомості про давні знаряддя праці (зокрема про матеріал, із якого
вони виготовлені), виробництво, технології тощо.
Однак тривалі спроби прив’язати «первісність» та «праісторію» до археологічної періодизації в межах «віків» (кам’яний, мідний, бронзовий, залізний)
виявилися малопродуктивними, коли було остаточно встановлено, що досить
складні у соціальному та культурному розвитку суспільства можуть виникати (і
починають виникати) на технологічному рівні неоліту або мідного віку.
Нині неможливо провести чітку межу між певними інституціями, суспільство може перебувати у процесі трансформації, повсякчас пристосовуючись
до нових реалій буття. Спроба вивчення цього процесу з використанням «усталеної» або відповідним чином модернізованої термінології може призводити до
гарячих дискусій, прикладом чого у вітчизняній історіографії може бути тема
трипільських протоміст, трипільської цивілізації тощо. Археологічні відкриття
порушують чіткість усталених «критеріїв» та «ознак» міст, «первісного суспільства», державності тощо, виділені на археологічному матеріалі ще в першій
половині-середині ХХ ст.
341
При вивченні відомостей про давні культурні комплекси та інтерпретації
ми виходили з того положення, що давні етнічні групи в указаний період на організаційному рівні мали племінну структуру. Етносоціальні групи різного масштабу виступали основними дійовими особами історичних процесів. Ураховуючи специфіку археологічних джерел, використаних нами для реконструкцій
етнокультурних процесів, найбільш реальним було застосування премордіалістського підходу, коли в ролі індикатора етногруп є такі показники, як матеріальна культура, звичаї та традиції (у свою чергу реконструйовані на підставі археологічних джерел). Зрозуміло, що подібні реконструкції є до певної міри
умовними і потребують верифікації. Конструктивістський у розгляданому випадку підхід не надає жодних можливостей для реконструкцій.
Найбільш доступними для реконструкції та вивчення є так звані етносоціальні спільноти. Вони, на думку дослідників, є нетривкими, що, до речі, достатньо наочно ілюстроване наявними археологічними матеріалами. У розгляданому випадку важливим є розрізнення характеру зв’язків між окремими спільнотами. У деяких випадках установлюють комунікаційний простір, який може бути пояснений не соціальними або етнічними зв’язками, а, скажімо, релігійними аспектами.
У пропонованому дослідженні було розглянуто наявні концепції суспільного та етнічного розвитку регіону Південно-Східної та Центральної Європи у
V-IV тис. до н. е. Особливу увагу приділено розробленням останніх 30 років,
які враховують у тій чи іншій мірі результати археологічних досліджень, розроблення в галузі хронології, палеоекономіки тощо. Це дало змогу краще окреслити напрямки реконструкції етнічних та суспільних трансформацій указаного
періоду.
В результаті виконання поставлених перед роботою завдань було отримано наступні результати, які виносяться на захист:
- Досліджена низка концепцій суспільного та етнокультурного розвитку
регіону Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис. до н. е, що дало
змогу окреслити етапи та напрямки реконструкції етнічних та суспільних
342
трансформацій указаного періоду, пов’язані з процесами нагромадженням джерел, змінами у підходах до них, а також запровадженням археометричних і
міждисциплінарних досліджень.
- Проведено систематизацію джерел етноісторичних реконструкцій для
розгляданого періоду та регіону, включно з характеристикою економіки давніх
суспільств із урахуванням навколишнього середовища, питання розвитку економіки – як відтворювальної, так і нехарчової сфери виробництва, зокрема ремесел. При вивченні відомостей про давні культурні комплекси та інтерпретації
ми виходили з того положення, що давні етнічні групи в указаний період на організаційному рівні мали племінну структуру. Етносоціальні групи різного масштабу виступали основними дійовими особами історичних процесів. Застосовання підхід, коли в ролі індикатора етногруп є такі показники, як матеріальна
культура, звичаї та традиції (у свою чергу реконструйовані на підставі археологічних джерел). Подібні реконструкції потребують дальшої верифікації. Уперше у комплексному дослідженні представлено динаміку історичного розвитку
значного регіону – Південно-Східної та Центральної Європи у V-IV тис. до н.е.
з урахуванням території на схід від Карпат.
-Уточнено абсолютну хронологію культурніх комплексів V-IV тис. до н.е.
у Центральній та Південно-Східній Європі з врахуванням каліброваних ізотопних дат, результати використано для вирішення їх питань синхронізації.
-У межах V-IV тис. до н.е. виділено три етапи суспільних та етнокультурних трансформацій у регіоні Південно-Східної та Центральної Європи включно
з територіями між Карпатами та Дніпром (5000-4200, 4200-3400, 3400-3000 рр.
до н.е). Усі три періоди пов’язано із зафіксованими методами природничих наук змінами довкілля, які справили вплив на умови господарювання давнього
населення.
- Схарактеризовано період, який передував досліджуваному, що дало
змогу показати витоки історії Європи між 5000 і 3000 рр. Ще у VI тис. до н. е.,
за доби так званої «неолітизації», відбулося істотне розширення хліборобської
ойкумени у Південно-Східній та Центральній Європі. Тут, за винятком перифе-
343
рійних регіонів на півночі та на сході, відбувається повний перехід до відтворювального господарства. Одним із наслідків стало зростання чисельності населення, яке, освоюючи традиційні регіони проживання, створює нові моделі
господарсько-культурної адаптації з більш глибоким, ніж раніше, використанням природних ресурсів. Постає ефективна система обміну сировиною та виробами, зокрема престижними, для задоволення потреб у регіонах, де ці речі відсутні. Було покладено початок видобутку металу – міді. Економічні та демографічні процеси перебували під сильним впливом змін природних умов, які
змушували до пошуку оптимальних систем господарювання, розширення території мешкання давніх хліборобів.
- На першому етапі найбільш динамічно розвивалися суспільства в ареалі
початкового поширення відтворювального господарства у Південно-Східній та
частково Центральній Європі. Вони були джерелами інновацій, а також поширення відтворювального господарства на периферію, зокрема на схід від Карпат, де за їхнього впливу та участі утворюються нові культурні комплекси, зокрема Перекукутень-Кукутень-Трипілля. У Південно-Східній Європі виникають
масштабні потестарні структури – вождівства, розпочинаються процеси урбанізації, що знайшли вияв у створенні великих поселень, центрів влади та ремісничого виробництва. Окремі вождівства контролювали важливі ресурси – метал, сіль, кремінь, а їх еліта, за умови розвитку систем обміну, зокрема на великі дистанції, нагромадила значні багатства. Розвиток військової справи супроводжувався появою спеціалізованої зброї, зокрема металевої. Почалося розшарування суспільства, яке дістало найяскравіший вияв у появі елітних поховань.
Зазначені процеси супроводжувалися формуванням нових культурних комплексів, які охоплювали значні території і могли репрезентувати різні етнокультурні групи.
На другому етапі ті кліматичні зміни, які спричинили економічний та суспільний колапс у найбільш розвинених у економічному та суспільному відношенні регіонах Південно-Східної та Центральної Європи в останній чверті V
тис. до н. е., інакше вплинули на околиці Старої Європи, головним чином на ті,
344
які у попередні кілька століть зуміли нагромадити певний економічний та технологічний, а заразом і демографічний потенціал, опанувати контроль над сировинними ресурсами та шляхами обміну. Зокрема, значно сприятливішими
виявилися умови господарювання на схід від Карпат, де швидкими темпами
зростала чисельність населення, тривало поширення хліборобства та становлення ремесел – металооброблювання, кременярства, гончарства. У ареалі поширення культурної спільності Кукутень-Трипілля на тлі зростання демографічного потенціалу відбувається ускладнення суспільних структур, яке виявилося
у створенні та поширенні ієрархії поселень, на вершині якої стояли поселенняпротоміста, складних, і можливо, у деяких випадках суперскладних потестарних структур – вождівств. Так само на північній периферії зростає чисельність
носіїв культурних комплексів із відтворювальною економікою, що приводить
до консолідації та поширенні впливу етнокультурних утворень. Тут у культурних комплексах Міхельсберг та КЛП також мало місце створення центрів влади
– великих укріплених поселень. У період між 4200 і 3400 рр. до н.е. мало місце
зростання локальної етнокультурної специфіки, яка прийшла на зміну колишній
монолітності, що мала місце на формативних стадіях.
На третьому етапі умови господарювання за рахунок кліматичних змін
зробили проблематичним існування хліборобства як основної системи життєзабезпечення у лісостеповій та лісовій смузі між Карпатами та Дніпром, але водночас створили умови для формування пастушого та кочового тваринництва у
лісовій та степовій зонах при розширенні останньої на північ. У ремісничому
виробництві зберігають значення галузі, пов’язані з видобуванням та переробленням мінеральної сировини, металооброблення. Натомість занепадає гончарство, яке досягло раніше високого технологічного та виробничого рівня. Зростає чисельність населення у лісовій смузі, а скорочується в ареалі КукутеньТрипілля, звідки відбувається відтік населення на північ та південь. Формуються та отримують подальший розвиток нові системи життєзабезпечення у формі
кочового та пастушого тваринництва. Указані зміни мали вплив на переформатування суспільних структур. У ареалі Кукутень-Трипілля зникають поселення-
345
протоміста та складні вождівства, замість них утворюються простіші племінні
структури. У Центральній Европі, де зростає демографічний потенціал, починається утворення вождівств та, можливо, складних вождівств. У ПівденноСхідній Європі відроджуються, але у менших масштабах ніж на першому етапі,
поселення з рисами урбанізації, які стають центрами ремесел, військового та
політичного життя. У Арголіді та Егеїді, на островах Середземного моря на базі
подібних центрів у наступному тисячолітті виникнуть «палацові суспільства» –
перші державні утворення. Паралельно з розпадом етнокультурних спільностей
попереднього етапу відбувається формування нових, особливо у районах із поширенням нових форм господарювання. Для всіх трьох етапів суспільних та етнокультурних трансформацій виявлено нерівномірність рівня суспільно розвитку, зокрема в межах значних за територією культурних комплексів. Останні не
були монолітними, це стосується і спільноти Кукутень-Трипілля. Йдеться про
культурні спільності, пов’язані походженням, які упродовж тривалого часу свого існування зазнавали істотних змін. Зівставлення абсолютної хронології, періодизації культурних комплексів показало, що середній вік їх існування становить від 500 до 700 років, а окремих етапів – 100-150-200 років, що можна
пов’язувати з низкою обставин, включно з демографічними змінами та тривалістю життя, зміною поколінь.
- Виявлено, що процеси поширення та утвердження відтворювального господарства у Південно-Східній та Центральній Європі впродовж VI-IV тис. до
н.е. пройшли стадії, що супроводжувалися явищами, аналогічними тим, які мали місце у первинних регіонах винайдення хліборобства, зокрема у Малій Азії.
Ідеться про освоєння значних територій, зростання демографічного потенціалу,
формування осібних культурних комплексів зі специфічними рисами в матеріальній культурі, ускладнення суспільних структур, включно з появою центрів
влади у вигляді поселень із кількома тисячами мешканців, наступну їх дезінтеграцію, формування культурних комплексів на базі представників кількох попередніх, повернення до складних суспільних структур на межі IV-III тис. до
н.е. з наступним утворенням ранньодержавних структур та міст. Зазначені регі-
346
они Європи вийшли на відповідні рівні розвитку із запізненням, однак пройшли
той самий шлях і на початок ІІІ тис. до н.е. в деяких місцевостях ПівденноСхідної Європи вже не відставали від своїх сучасників на Давньому Сході. Вірогідно, подібні явища є відображенням певних закономірностей у розвитку
давніх хліборобських суспільств починаючи з етапу поширення відтворювального господарства. Тривалість повного циклу може бути встановлена у межах
2000-3000 років.
- Встановлено, що починаючи з кінця VI тис. до н.е. населення ПівденноСхідної, а пізніше і Центральної Європи, у міру зростання демографічного потенціалу, починає створювати центри влади у вигляді великих поселень із тисячами мешканців, які стають економічними, адміністративними, військовими та
релігійними центрами племен, а згодом вождівств або складних вождівств.
Найдавніші поселення такого типу зафіксовані в культурному комплексі Вінча.
Після кризи 4300-4200 рр. до н.е. цей тип поселень зникає у Південно-Східній
Європі, однак набуває поширення в деяких регіонах Центральної Європи та на
схід від Карпат у ареалі культурного комплексу Кукутень-Трипілля. Є підстави
розглядати згадані явища як початкові етапи процесу урбанізації, утворення поселень-протоміст, які виникають у найбільш населених регіонах. Під час кризи
3400-3200 рр. до н.е. протоміста в Центральній та Південно-Східній Європі
припиняють своє існування. Показано, що давні хлібороби Південно-Східної та
Центральної Європи не були виключно мирним населенням. Біоархеологічні
відомості безпосередньо свідчать про військові конфлікти у різних регіонах Південно-Східної та Центральної Європи того часу. Населення різних культурних
комплексів удосконалювало озброєння, створивши спеціалізовані вироби виключно військового призначення (сокири-молоти, булави), зокрема з металу,
використання яких вимагало особливих навичок та постійних тренувань. Створено систему укріплень поселень, зокрема і найменших, що свідчить про напруженість ситуації в усіх без винятку регіонах. Створено низку стратегій безпеки, включно з концентрацією населення, будівництвом укріплених опорних
пунктів. З’являється прошарок професійних воїнів та лідерів із власними тра-
347
диціями, які знаходять вияв у поховальному ритуалі, а зброя (сокира-молот, булава) стає символом влади у суспільстві. Установлено, що висновок про вторгнення степового населення як рушійну силу історичних та етнокультурних змін
у період між 5000 і 3000 рр. до н.е. не відповідає наявним археологічним відомостям. Подібні агресивні дії не мають демографічного, економічного та військового обґрунтування. Водночас не викликає заперечення факт узаємодії населення степів зі своїми сусідами впродовж указаного періоду. Застарілою є теза
про напади «індоєвропейських скотарських племен», як причини руйнації землеробських суспільств та стали одним з одного з чинників їх занепаду та зміни
етнокультурної ситуації у Центральній т Південно-Східній Європі. Наявні відомості дозволяють розглядати взаємодію хліборобського населення та їх сусідів у степах насамперед як процес установлення обмінних операцій, під час
якого мало місце поширення на схід не лише виробів та сировини, а й технологій, зокрема металооброблення (аж до виникнення нових осередків цього ремесла), як із Балкан, так і з територій Кукутень-Трипілля. Упродовж двох тисяч
років обмінні шляхи на сході досягли басейна Дону та Північного Кавказу. Незважаючи на те, що за цей час у степах та на Балканах змінилося кілька культурних комплексів, зв’язки, за археологічними свідченнями, зберігалися.
- Виявлено, що проблемою лишається розрізнення суспільних та етнічних
трансформацій за наявними джерелами. Упродовж двох тисячоліть, від 5000 до
3000 рр. до н.е., населення Центральної та Південно-Східної Європи випробувало низку моделей суспільного розвитку, включно зі створенням інституту
вождівств та протоміських центрів. Помітна циклічність у суспільних та етнокультурних процесах, яку можна пояснювати впливами різних чинників, від
зростання населення до впливу змін у довкіллі.
- Встановлено, що не існує фактичних підстав для визначення приналежності масштабних культурних комплексів типу Кукутень-Трипілля, Баден до
однієї «етнічної спільноти», оскільки вони є багатокомпонентними, існували
тривалий час і їх складові зазнавали трансформацій. За цей час згадані культурні комплекси ставали компонентами формування інших та включали в різному
348
обсязі представників багатьох культурних комплексів до свого складу. Не
знайшли у наявному матеріалі підтвердження стосовно належності носіїв культурних комплексів до певних мовних груп, так само як і гіпотези стосовно різної мовної належності еліт та решти населення. Натомість аналіз джерел показує на значну строкатість населення у культурному відношенні упродовж усіх
трьох видділених періодів, формування спільнот з скоріше із суто політичних, а
не етномовних міркувань. Цьому сприяла належність до одного культурногосподарського типу, наявність спільних предків за доби поширення хліборобства. Існувала також Певна релігійна єдність населення на значних територіях
Південно-Східної та Центральної Європи