ГРОМАДЯНСЬКА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

Шимченко Людмила Анатоліївна

УДК: 17.023.32.

ГРОМАДЯНСЬКА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ

21.03.01. гуманітарна і політична безпека держави

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук

Науковий керівник
Степико Михайло Тимофійович,
доктор філософських наук,
старший науковий співробітник

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ НАЦІЇ В АКСІОЛОГІЧНІЙ РЕТРОСПЕКЦІЇ................. 11
1.1. Еволюція змісту поняття нація”................................................................ 11
1.2. Нація як політичний феномен..................................................................... 28
1.3. Українське націєтворення: методологічні засади дослідження................ 42

Розділ 2 Нація і особа: суб’єкт-об’єктна ідентифікація........... 54
2.1. Ідентифікація як механізм соціалізації і становлення суб’єктності особистості 54
2.2. Етнічно-національна ідентичність і процес політичної соціалізації......... 71
2.3. Громадянська ідентифікація: сутнісний вимір і проблеми становлення... 86

Розділ 3 громадянська ідентифікація в сучасній Україні: чинники та механізми забезпечення........................................................................ 103
3.1. Вплив глобалізаційних процесів на українське націєтворення.............. 103
3.2. Політична складова самоідентифікації громадян України..................... 118
3.3. Соціокультурні чинники формування ідентичності громадян України 135

Висновки........................................................................................................ 152

список використаних джерел............................................................ 155

ВСТУП
Актуальність теми. Теоретична значущість дослідження полягає в потребі подальшого осмислення феномена нації як такого (і в етнічній”, і в політичній” його інтерпретації) в органічній сукупності об”єктивних та суб”єктивних чинників його формування та розвитку.
Показова в цьому плані уже багаторічна дискусія російських та українських вчених. У її ході визначилися два майже протилежні підходи до розуміння сутності нації, механізмів та чинників її формування, взаємовідносин з іншими суспільними утвореннями.
Перший підхід, так званий примордіалістський, виходить з об'єктивного існування нації як соціальної спільності. На думку примордіалістів, нації беруть свій початок у рефлексованому історичному часі і володіють сталими чи не споконвічними характеристиками.
На противагу примордіалістам, представники суб’єктивістської (конструктивістської) концепції нації доводять, що нація це політичне гасло, засіб мобілізації народу, а не наукова категорія. Конструктивісти вважають, що нації є феноменом дуже пізньої, сучасної історії. Більшість сучасних націй, відповідно до їх поглядів сформувалися протягом дев'ятнадцятого чи навіть на початку двадцятого століть.
Ця суперечка носить не тільки чисто академічний інтерес. Примордіалізм виходить із етнотериторіального устрою державного життя, суб'єктивістський напрямок відстоює концепцію деетнізації державності та особистості. За кожною позицією розкривається різні історичні долі народів, різні політичні програми, геополітичні пріоритети, соціокультурні перспективи, специфіка захисту національних інтересів та забезпечення безпеки держави.
Найбільш простим рішенням цієї дилеми могла б бути констатація того, що кожна спільнота має як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники свого становлення. І більшість досліджень проводиться саме в цьому руслі. Переважають тут роботи, в яких аналізуються об’єктивні засади виникнення та розвитку націй. У дослідженнях суб’єктивних чинників превалюють роботи, присвячені аналізу ролі та місця менталітету, національної самосвідомості, національної ідеї тощо у формуванні та розвитку націй.
Між тим, можливе розуміння нації як об’єктивної реальності, визначальним чинником формування якої є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно тієї спільноти, яку вона вважає простором свого існування та розвитку.
Практична актуальність цієї проблеми для України очевидна. Як показують чисельні соціологічні дослідження, найпоширенішою у країні є місцева ідентичність: 44% опитаних ототожнюють себе насамперед зі своїм містом/селом, ще 15% з регіоном і лише 31% насамперед з Україною. Єдина істотна зміна в самоідентифікації громадян за роки незалежності це різке зменшення кількості опитаних, які ідентифікують себе насамперед з Росією (до 1,5%) та з Радянським Союзом (до 3%).
Головною причиною цього явища є те, що посткомуністичні трансформації є не стільки процесом економічних та суспільно-політичних змін, скільки трансформацією багатовимірних соціальних та громадянських ідентичностей широких верств населення. Відтак виникає проблема визначення стратегії, засад, чинників формування української політичної нації як простору самовизначення людини та об”єкта її соціокультурної активності.
Ступінь розробленості теми. Вирішення означеної проблеми має значну теоретичну ретроспективу. В сучасній українській етнології можна виділити декілька концептуальних підходів до аналізу феномена нації, чинників її формування та розвитку. Етнічна” концепція нації (М.Брайчевський, М.Вівчарик, Я.Грицак, О.Забужко, А.Залізняк, С.Здіорук, В.Іванишин, П.Кононенко, В.Лісовий, О.Майборода, Ф.Медвідь, В.Скуратівський, В.Смолій, М.Жулинський, Л.Шкляр , О.Шморгун та ін) виходить з того, що українці, як нація, сформувалися ще задовго до набуття Україною незалежності на основі одвічного прагнення до самостійності та соборності. Певним різновидом цієї концепції є «етатичне» розуміння нації, в основі якої лежить домінування титульного етносу над етнічною периферією з перспективою повної її асиміляції (Ю.Римаренко).
Найбільш послідовний представник іншої концепції П.Толочко вважає, що оскільки нація є категорією політичною, Україна як нація ще не сформована, а є конгломератом етносів. Я.Дашкевич головною засадою існування нації вважає самосвідомість, а не етнічне та культурне розмаїття.
Представники політичної концепції нації (О.Антонюк, О.Бураківський, Б.Гаврилишин, О.Гарань, Г.Грабович, О.Дергачов, І.Дзюба, В.Ігнатов, О.Картунов, І.Кресіна, В.Крисаченко, С.Кульчицький, Ю.Левенець, О.Мироненко, М.Михальченко, В.Наулко, В.Панібудьласка, Г.Перепелиця, Т.Прибиткова, В.Потульницький, С.Римаренко, Т.Рудницька, О.Субтельний, М.Степико, Р.Шпорлюк, Ю.Шемшученко, В.Шинкарук, В.Школьняк, В.Якушин обґрунтовують те, що нація є історичним феноменом, остаточне формування якого можливе лише в умовах існування національної державності та громадянського суспільства. Якщо виходити з цієї концепції нації, виникає потреба дослідження специфіки функціонування української політичної нації, чинників та механізмів її подальшого розвитку. Тут не можна не погодитися з думкою В.Євтуха, В.Трощинського, Л.Ази, що проблема стабільності в Україні лежить не стільки у сфері міжнаціональних відносин, скільки у площині етнічної та національної ідентифікації її громадян, яка базується на трьох спільних цінностях: українській державності, територіальному патріотизмі, державній українській мові. Не заперечуючи цієї тези, слід все ж визнати, що всі ці чинники є похідними від самовизначення людини як громадянина держави, суб’єкта національного будівництва. А гострота цієї проблеми визначається тим, що переплетення завдань державного будівництва, національного становлення і ціннісно-цивілізаційного вибору детермінувало таке розмаїття ідентичностей, яке є суттєвим гальмом подальшого розвитку української політичної нації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах загальноінститутських проектів Національного інституту стратегічних досліджень ДРН 0104u002640 «Гуманітарний розвиток України: стан та перспективи» (2004р., керівник проекту КрисаченкоВ.С., завідувач відділу етнополітики, д.філос.н., професор), ДРВ 0105u001184 «Гуманітарні пріоритети суспільно-політичного розвитку України» (2005р., керівник проекту КрисаченкоВ.С., завідувач відділу етнополітики, д.філос.н., професор), ДРН 0106u2640 «Гуманітарна політика держави на сучасному етапі» (2006р., керівник проекту ЗдіорукС.І., к.філос.н., доцент) та проекту ДРН 0106u002638 «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (2006р., науковий керівник проекту доктор економічних наук, професор ВласюкО.С.).
Метою дисертаційної роботи є оптимізація процесів становлення української політичної нації в умовах соціокультурної трансформації усіх сфер суспільного життя у їх взаємозв’язку із суб’єктивним самовизначенням людини, її пошуком нових смислів життя у глобалізованому світі.
Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання низки дослідницьких завдань:
- визначення теоретико-метологічних засад аналізу етнонаціональних процесів в умовах глобалізації;
- виокремлення в понятті нації того теоретичного концепту, який опосередковує суб’єктність націєтворення, його особистісні смисли;
- визначення впливу світових глобалізаційних процесів на українське націєтворення, державне будівництво та становлення суб’єктності особистості;
- дослідження стану та тенденцій еволюції ідентифікаційних практик громадян України в умовах політичних та соціально-економічних трансформацій;
- визначення детермінант формування громадянської ідентичності в умовах полікультурного суспільства;
- дослідження процесу ідентифікації особи як механізму її соціалізації та становлення суб’єктності у взаємозв’язку із процесами націєтворення.
Об’єкт дослідження: стан та перспективи становлення української політичної нації;
Предмет дослідження: визначення змісту, чинників та механізмів формування громадянської ідентичності особи як визначального чинника консолідації української політичної нації, що є пріоритетом національної безпеки держави.
Методологічна основа дослідження. В основу дослідження покладено комплекс методів наукового пошуку, серед яких провідне місце посіли системний аналіз предмету досліджень та метод діалектичного синтезу. Загальні методи дослідження було поєднано з спеціально-науковими: описово-аналітичним, ретроспективно-порівняльним, критичного опосередкування та ін. Це сприяло виявленню особливостей кожного структурного елемента предмета дослідження, визначенню їх функціонального навантаження в межах об’єкта дослідження, систематизації матеріалу при обґрунтуванні достовірності висунутих положень. Дослідження базувалося на принципах об’єктивності та конкретно-історичного підходу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота є цілісним системним дослідженням ідентифікаційних практик громадян України, механізмів та детермінант їх формування як чинників становлення та розбудови української політичної нації в умовах полікультурного суспільства та впливу світових глобалізаційних процесів.
У рамках проведеного дослідження обґрунтовано наступні теоретичні положення, які відображають його наукову новизну:
· розширено зміст поняття «політична нація» до її розуміння як спільноти особистостей, що формується шляхом свідомого вибору ринкової моделі розвитку соціально-економічних відносин, органічного поєднання етнокультурних надбань, громадянських прав і свобод, ефективного вирішення політичних, соціально-економічних, екологічних та інших проблем в інтересах усього населення країни;
· проаналізовано поняття демократії як соціально-орієнтованої форми світогляду, яка є основою формування громадянської ідентичності особи та головною функціональною особливістю становлення української політичної нації, показано особливості ідентифікації громадян у тоталітарних державах;
· доведена засадничість суб’єктивних чинників націєтворення, позитивний ефект яких пов’язаний з толерантністю, солідарністю, лояльністю тощо, не сприйняттям ксенофобій та шовінізму;
· доведено, що домінантами самоідентифікації більшості громадян України є їх регіональна та етнічна складова: у позиціонуванні Ми вони” визначальною є соціокультурна самототожність спільноти, а не її належність до інших спільнот, виокремлення своєї окремішності;
· обґрунтовано, що визначальними детермінантами формування громадянської ідентичності особи є такі її характерні риси: компетентність, відповідальність, свобода, людська гідність, моральна автономність, громадянська асоціативність та активність, приватність особистого життя;
· аналіз функціональних особливостей громадянської ідентифікації в пізнавальному, комунікативному, емоційному, компенсаторному, ідеологічному, інструментальному спрямуванні дав можливість розглянути ідентифікаційні практики як динамічний різноспрямований процес залежний від якості функціонування життєзабезпечуючих структур суспільства;
· показано, що поєднання в націєтворенні етнокультурного плюралізму та загальногромадянської рівності є домінантою консолідації української політичної нації, забезпечення безпеки держави
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження визначається тим, що його положення можуть бути використані для подальшого аналізу проблем розбудови української політичної нації, визначення стратегії формування інститутів громадянського суспільства, розробки системи практичних заходів, спрямованих на вдосконалення просвітницько-пропагандистської, патріотично-виховної роботи серед широких верств населення країни. Матеріали дисертації можуть використовуватись викладачами та студентами при опрацюванні курсів народознавства, філософії, націєзнавства, етнології, взаємовідносин людини і суспільство та ін.
Особистий внесок здобувача. Всі принципові положення дослідження належать особисто здобувачеві.
Наукова апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу «Соціальних відносин та громадянського суспільства» Національного інституту стратегічних досліджень, використовувались у процесі читання нормативних курсів з філософії в Переяслав-Хмельницькому ПТУ №22, оприлюднювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та вчених «Наукові засади економіки та управління освітою» (м.Переяслав-Хмельницький, 14 квітня 2004 року); Засіданні круглого столу в Національному інституті стратегічних досліджень «Український соціум: соціально-політичні виміри» (м.Київ, 28 грудня 2004 року); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Вища освіта України і Болонський процес» (м.Переяслав-Хмельницький, 20-21 квітня 2005 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гармонізація розвитку вищої школи в умовах Болонського процесу» (м. Переяслав-Хмельницький, 19-20 квітня 2006 року).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 статей у наукових фахових виданнях, 2 в інших виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації становить 172 сторінки.

Список літератури

Висновки

Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки:
Суттєві зміни цивілізаційного розвитку, які будуть визначать головні напрямки його розвитку, пов’язані із зміною усталених Вестфальських принципів міжнародних відносин (суверенітет держав, недоторканість кордонів, невтручання у внутрішні справи інших держав) на нові (підтримка демократії та утвердження прав особистості у будь-якій країні чи частині світу), більш адаптовані до навколишнього простору безпеки.
Вважаючи простір безпеки однією з основних потреб людської життєдіяльності, остання досліджена в дисертації як процес формування української політичної нації. На відміну від існуючих концепцій нації, в роботі цей феномен досліджено як об’єктивну реальність, визначальним чинником формування якої є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно тієї спільноти, яку вона вважає простором свого існування та розвитку.
Виділяючи націю як окремий суб’єкт міжнародних відносин, поняття «політична нація» визначаємо як спільноту особистостей, що формується шляхом свідомого вибору ринкової моделі розвитку соціально-економічних відносин, органічного поєднання етнокультурних надбань, громадянських прав і свобод, ефективного вирішення політичних, соціально-економічних, екологічних та інших проблем в інтересах усього населення країни.
В дисертації обґрунтовано поняття ідентичності як складного багаторівневого особистісного утворення. Це пов’язано з трьома основними рівнями аналізу людської природи: індивідуальним, особистісним, соціальним. На індивідуальному рівні ідентифікація відбувається як результат усвідомлення людиною власної часової тяглості, впродовж якої відбувається сприйняття себе як людини того чи іншого фізичного вигляду, темпераменту, задатків, з певним минулим і прагненням майбутнього. На особистісному рівні ідентичність визначається як відчуття людиною неповторності себе й свого життєвого досвіду, базованому на вмінні поєднати всі ідентифікації з розумовими здібностями, зі сприятливими можливостями, пропонованими соціальними ролями. На соціальному рівні ідентичність можна визначити як особистісний конструкт, що відображає внутрішню солідарність людини з соціальними, груповими ідеалами і стандартами, які сприяють людській визначеності щодо поділу світу на собі подібних і не схожих на себе.
Аналізуючи феномен глобалізації як визначального чинника зміни не тільки особистісної ідентичності, а і держав та регіонів, в дисертації підкреслюється роль та місце власного життєвого досвіду у формуванні соціокультурної визначеності індивідів. Спільнота особистостей, сформована на основі свідомого прагнення єдності і спільності дій, здатна забезпечити позитивний ефект націєтворення та націєрозвитку за рахунок толерантності, солідарності, лояльності тощо, але при неприйнятті, осудженні і відверненні від ксенофобії та шовінізму.
Тому в епоху глобальних змін превалюють ті типи ідентичностей (етнічна та регіональна), які забезпечують само тотожність розвитку спільнот. Тобто у позиціонуванні «ми-вони» визначальною тенденцією постає таким чином соціокультурна самототожність спільноти, а не її відношення до інших спільнот, виокремлення своєї окремішності.
В дисертації показано також, як системна трансформація сучасного українського суспільства в напрямку побудови ринкової економіки та стабільної демократії супроводжується фундаментальною зміною культурної парадигми суспільства, що, в свою чергу, призводить до поляризації, або маргіналізації суспільства, до поляризації ідентичностей. Громадянська консолідація, в такому випадку, виступає тим симбіозом, що забезпечує цілісність суспільства. Держава, в якій існує така консолідація спроможна стати визначальним чинником нарощування потенціалу власного добробуту та суб’єктом геополітичного, геоекономічного і геокультурного розвитку. Формування громадянської ідентичності є умовою формування самототожності громадян та конкретної суспільної реальності, що допоможе: уникнути, або хоч знизити рівень національного протистояння в поліетнічних суспільствах; не допустити крайнього радикалізму; знизити рівень соціальної і психологічної маргінальності. Громадянська ідентифікація є вагомим чинником формування громадянського суспільства і державницької свідомості, модернізації культури, основою становлення політичної нації в Україні та гарантією безпеки держави.

Список використаних джерел

1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б. Социологический словарь. Казань, 1997. 393 с.
2. Акмарал Арыстанбекова. Глобализация. Объективная логика и новые вызовы // Международная жизнь. 2004. №4-5. С.54-58.
3. Андреева Г.М. Психология социального познания. М., 1997. 330 с.
4. Андрійчук В.Г. Глобалізація, інтеграція та економічна безпека України // Політика і час. 2003. № 9. С. 61-70.
5. Арон Раймон. Мир и война между народами / Пер. з фр.; Под общ. ред. Даниленко В.И. М.: Nota bene, 2000. 880 с.
6. Арутюнян Ю.В. Трансформация постсоветских наций: По материалам этносоциологических исследований / Ин-т этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. М.: Наука, 2003. 207 с.
7. Асснер П. Конец определённости, столкновение идентичностей: Непредсказуемый век // Актуальные проблемы Европы. 2003. № 3. С. 44-52.
8. Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз) / Українське товариство сприяння соціальним інноваціям. Від. інф.-бібл. забезпечення Апарату Верховної Ради України. К.: Парапан, 2002. 352 с.
9. Бадзьо Ю. Український вибір. К.: Смолоскип, 2004. 56 с.;
10. Балушок В. Етнічне й національне: динаміка взаємодії //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. № 1. С. 93-106.
11. Бебешкіна У. Політична диференціація українського суспільства //Українське суспільство 2003. Соціологічний моніторинг НАНУ інститут соціології. К., 2003. С.181-183.
12. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма ответы на глобализацию /Пер.с нем. А.Григорьева и В.Седельникова. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 304с.
13. Бенеш Э. Демократия сегодня и завтра // Вопросы истории. 1993. №1. С.107-111.
14. Бергсон А. Здравый смысл и классическое образование // Вопросы философии. 1991. №12. С.162-168.
15. Бердяєв М. Національність і людство // Сучасність. 1993. №1. С.155-161.
16. Бердяєв Н.А. Царство Духа і царство Кесаря. М., 1995. 335 с.
17. Берлін І. Чотири есе про свободу. К., 1994. 52 с.
18. Бех В.П. Генезис соціального організму країни: Монографія. 2-е вид., доп. Запоріжжя: Просвіта, 2000. 288 с.
19. Бжезінський З. Україна має стати українською державою // Україна на межі тисячоліть. К., 1998. С.199-200.
20. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. Монография. К.: Орияне, 2000. 424 с.
21. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія. К.: Батьківщина, 2001. 301 с.
22. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобалізація й безпека розвитку. Монографія. К., 2001. 416 с.
23. Бойко Н. Глобалізація як чинник змін соціально-контрольного ареалу особистості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. №2. С. 58-62.
24. Бойко Н. Прихильники глобалізаційних процесів в Україні: хто вони? // Українське суспільство-2003. Соціологічний моніторинг. К., 2003. С. 228-236.
25. Борисюк В. Политические идеи и идеологии постиндустриальной цивилизации // МЭМО, 2004. №7. С.12-18.
26. Бритченко С.П. Деякі питання національних відносин на Україні. К.: Знання, 1990. 48 с.
27. Бромлей Ю.В. Очерки истории этноса. М., 1983. 235 с.
28. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировозрение, культура, бытиё /АН УССР. Институт философии. К.: Наукова думка, 1991. 200 с.
29. Васильченко О. Уявлення українців про українців // Соціальна психологія. 2003. № 1. С.123-133.
30. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произведения. М., 1990. 780 с.
31. ВеселовськийС.Г. Роль символічних чинників у формуванні зовнішньополітичних ідентифікацій мешканців України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наукових праць. Вип. 17 (ч.11). К.: Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка, 2000. С. 189-205.
32. Вишняк О. Динаміка ідеологічних ідентифікацій та електоральна поведінка // Соціокультурні ідентичності і практики. К., 2002. С. 347-362.
33. ВівчарикМ.М., Капелюшний В.П. Українська нація: витоки, становлення і сьогодення: Навчальний посібник. К.: Олан, 2003. 280 с.
34. Відносини між державою і громадянським суспільством: Матеріали «круглого столу». К., 2003. 115 с.
35. Власюк О.С. Стратегія розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С.Власюка. К.: НІСД, 2005. 345 с.
36. Врублевский В.К. Труд на пороге третьего тысячелетия. К., 1980. 103с.
37. Габермас С. Структурні перетворення у сфері відкритости. Дослідження категорії громадянське суспільство. Львів, 2000. 208 с.
38. Габермас Ю. Европейское национальное государство: его достижения и пределы. О прошлом и будущем суверенитета и гражданства // Б.Андерсон, О.Бауэр, М.Хрох и др. Нации и национализм / Пер. с англ. и нем. Л.Е.Переяславцевой, М.С.Панина, М.Б.Гнедовского. М.:Праксис, 2002. С.368-374.
39. Гавра Д.П., Соколов Н.В. Исследование политических ориентаций // Социологические исследования. 1999. №1. С. 66-77.
40. Гальчинський А.С. Спадок // День. 2004. №184. 13 жовтня. С. 5.
41. ГальчинськийА.С. Час національного пробудження. Публіцистичне ессе. К.: НІСД, 2004. 152 с.
42. Гелнер Эрнест. Пришествие национализма. Мифы нации и класса // Путь. 1990. №1. С. 9-61.
43. Ґідденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя. К.: Альтерпрес, 2004. 120 с.
44. Гідон Готліб. Нація і держава. Новий підхід до етнічних конфліктів та обмеження суверенітету. Львів: Просвіта, 1997. 136 с.
45. Гнатенко П.І. Український національний характер. К.: ДОК-К, 1997. 116 с.
46. Гнатенко П.І., Павленко В.М. Ідентичність: філософський та психологічний аналіз. К.: Арт-Пресс, 1999. 466 с.
47. Гнатюк Оля. Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність. К.: Критика, 2005. 528 с.
48. Гобсбаум Е. Винайдення традиції / перекл. М. Климчик; Е. Гобсбаум і Т. Рейнджер (ред.) Ніка-Центр. К., 2005. 130 с.
49. ГоленковаЗ.Т., ВитюкВ.В., ГридчинЮ.В., ЧерныхА.И., РоманенкоЛ.М. Становление гражданского общества и социальная стратификация // Социс. 1995. №6. С. 14-24.
50. ГоловахаЕ.И., КроникН.А. Психологическое время личности /АН УССР. Институт философии. К.: Наукова думка, 1985. 300 с.
51. Головаха Є.І. Особливості політичної свідомості: амбівалентність суспільства та особистості // Політологічні читання. 1992. № 1. С. 24-39.
52. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. К., 1997. 551 с.
53. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.: Навчальний посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. ф-тів вузів, вчителів. К., 2000. 360 с.
54. Губогло М.Н. Идентификация идентичности. Этносоциологические очерки. М.: Наука, 2003. 780 с.
55. Гуцало Є. Ментальність орди. К.: Видавничий центр «Просвіта», 1996. 176 с.
56. Давидова М. Конституціоналізм як гарантія забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні // Людина і політика. № 5. 2001. С. 108- 119.
57. Даль Р. Введение в экономическую демократию. М., 1991. С. 46-47.
58. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. М.: Аспект Пресс, 2000. 208 с.
59. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития. В. 2-х кн. К.: Нічлава, 2002. кн. 1. Эволюция экономических отношений. 356 с.
60. Дарендорф Р. У пошуках нового устрою. К.: Вид. дім «КМА», 2006. 109 с.
61. Дашкевич Я. Українське відродження і національні меншості // Україна в сучасному світі. К., 1990. С. 52.
62. Дашкевич Я. Нація і утворення Київської Русі // Формування української нації: історія та інтерпритації. Матеріали круглого столу істориків України. Львів, 1995. 50 с.
63. Демидов А.И., Федосеев А.А. Основы политологии. М.: Высш. шк., 1995. 271с.
64. Дилигинский Г.Г. Некоторые методологические проблемы исследования психологии больших групп // Методологические проблемы социальной психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. М.: Наука, 1975. С. 196-205.
65. Дичковська Г. Проблема державотворення: український індивідуалізм // Людина і політика. 2002. №2. С. 75-87.
66. Дичковська Г. Український індивідуалізм і проблеми державотворення // Філософська думка. 2003. № 4. С.90-102.
67. Доній О. Покоління оксамитової Революції ( як нам дожити до 2009 року?) К.: Смолоскип, 1999. 24 с.
68. Донченко О. Овчаров А. Адаптаційний невроз соціуму як наслідок управлінської кризи // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. № 1. С.173-190.
69. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Пер. с франц. М.: Канон, 1996. 432 с.
70. Енциклопедія політичної думки / За ред. Д.Міллера та ін. / Пер. з англ. К.: Дух і Ліра, 2000. 472 с.
71. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн, Н. А. Зіневич; За ред. В. Наулка. К.: Голов. спец. ред. літ. мовами національних меншин України, 2001. 424 с.
72. Євтух В.Б., Трощинський В.П., Аза Л.О. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2003. 58 с.
73. Жизненный путь личности / Под ред. Л. В. Сохань. К., 1987. 520 с.
74. Життя етносу: соціокультурні нариси: Навчальний посібник. / Авт.: Б. Попов, В. Ігнатов, М. Степико та ін. К.: Либідь, 1997. 240 с.
75. Забужко О.С. Філософія національної ідеї. Етнонаціональний розвиток України. К., 1993. 289 с.
76. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франкський період. К.: Основи, 1993. 126 с.
77. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Либідь, 2005. 464 с.
78. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. К., 1994. 123 с.
79. Здіорук С. На перевалі нашої долі // Віче. 1999. № 8(89). С. 22-28.
80. Зернецька О. Культурна ідентичність і глобальна культура в добу глобалізації // Політика і час. 2003. № 11. С. 83-88.
81. Иванова Н.Л. Социокультурная идентичность в различных социокультурных условиях // Вопросы психологии. 2004. №4. С. 68-72.
82. Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. 272 с.
83. Ізраїль Клейнер. Демократія і держава. К.: Українська книга. Інститут демократії імені Пилипа Орлика, 1999. 135 с.
84. Калтахчян С.Т. Марксистско-ленинская теория нации и современность. М., 1983. 257 с.
85. Карпюк Л. Колективна психіка як соціально-психологічний феномен // Соціальна психологія. 2006. №2. С. 48-56.
86. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. К.: Либідь, 1999. 352 с.
87. Кафарський В.І., Савчук Б.П. Етнологія. Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 432 с.
88. Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність. Івано-Франківськ: Плай, 1999. 336 с.
89. Кессиди Ф.К. Глобализация и культурная идентичность // Вопросы философии. 2003. № 1. С. 76-79.
90. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія. Львів: Видавництво Червона калина”, 2002. 272 с.
91. Колодій А. Нація як суб’єкт політики. Львів: Кальварія, 1997. 55 с.
92. Коростылина К.В. Социальная идентичность и конфликт. Симферополь, 2003. 359 с.
93. Котигоренко В.О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт: Монографія. Київ: Світогляд, 2004. 722 с.
94. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації: Монографія. К.: Видавничий центр «Друк», 1998. 448с.
95. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: ( Етнополітологічний аналіз): Монографія. К.: Вища школа, 1998. 392с.
96. Кримський С.Б. Философия как путь человечности и надежды. К., 2000. 187 с.
97. Кримський С. Україна і глобалізація // День. 2006. №129. 4 серпня. С.5.
98. Крисаченко В.С., Степико М.Т., Власюк О.С. та ін. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. К.: НІСД, 2003. 632с.
99. Крюков К.В. Эволюция этнического самосознания и проблема етногенеза // Рассы и народы. М. 1976. Вып.6. С. 57-61.
100. Кузик П. Нація у контексті сучасних наукових досліджень: спроба методологічного розв’язання проблеми // Людина і політика. 2001. №5. С. 86- 91.
101. Кузьо Т. Посткомунистические транзиты: три измерения или четыре? // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Вып.3. Харьков: Константа, 2005. с. 169-186.
102. Культурне відродження в Україні. Львів: Астериск, 1993. 222 с.
103. Лановенко О.П. Социокультурный аспект стратегий национальной консолидации // Стратегія національної консолідації в Україні: пошук моделей міжнаціональної інтеграції Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2000. 240 с.
104. Ларцев В. Особистість у структурі суспільства: як досягти взаємовідповідності // Людина і політика. 2001. № 5. С.73-81.
105. Лепеха Т.В. Українознавство: Начальний посібник. К.: Вид. центр «Просвіта», 2005. 376 с.
106. Ливченко О. Масова політична свідомість перехідної доби: Українські реалії і перспективи // Нова політика. 1999. № 6 С. 20-22.
107. Липа Ю. Призначення України. Львів: Просвіта, 1992. 270 с.
108. Липинський В. Твори. Архів. Студія: Повне зібрання творів, архів, студії. Т.1: (А-Ж) / Східно-європейський дослідний інститут ім. В.К.Липинський, Інститут Європейських досліджень НАН України. К. Філадельфія: Смолоскип, 2003. 960 с.
109. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2-х т. К., 1994. т.1. 522 с.
110. Лісовий В. Культура ідеологія політика. К: Видавництво імені Олени Теліги, 1997. 352 с.
111. Лозко Г.С. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. К.: Артек, 2001. 304 с.
112. Лой А.Н. Социально-историческое содержание категорий «время» и «пространство». К.: Наук. думка, 1978. 135 с.
113. Лойко Л.І. Національно-культурна корпоративність у громадянському суспільстві // Наукові записки НаУКМА. Т.31. Політичні науки. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. С. 27-32.
114. Лукашевич Н.П., Солодков В.Т. Социология образования. К., 1997. 193 с.
115. Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: Навч. посіб. К.: МАУП, 2002. 144 с.
116. Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій: М-ли наук.-практ. конф. / Наук. акад. упр. К., 2003. 329 с.
117. Іванов М. Що таке «громадянська» і що таке «політична» освіта ? // Політичний менеджмент. 2003. № 2. С. 41-52.
118. Малюк А. Основні вектори глобальної трансформації //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. №2. С. 51-67.
119. Мамардашвили М. Как я понимаю философою. М.: Прогресс, 1990. 189 с.
120. Мартин Г.-П., Шуманн Х. Западня глобализации. Атака на процветание и демократию / Пер. с нем. М.: Издательский дом «Альпина», 2001. 335 с.
121. Маслоу А. Мотивация и личность /А.М.Патлыбаева (пер. с англ.). СПб. : Евразия, 1999. 478 с.
122. Меркотан К. Особистісні виміри сьогодення //Соціальна психологія. 2004. №4. С.106-118.
123. Микола Шульга. Соціальний ареал життя особистості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. №2. С. 20-23.
124. Миллер Р. Личность и общество. К критике неотомистского понимания личности / Перевод с нем. В.А. Карпушина. М.: Прогресс, 1965. 295 с.
125. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-методичний посібник. К., 1997. 207 с.
126. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? К.: Институт социологии НАНУ, 2001. 440 с.
127. Михеев В.В. Глобализация и азиатский регионализм: вызовы для России. М., 2001. 132 с.
128. Мірчук І. Призначення нації // Основа. 1993. №1(23). С.115-125.
129. Молода нація / Відп. редактор М. Розумний. К.: Смолоскип, 2000. 416 с.
130. Моль А. Социодинамика культуры. М.: Прогресс, 1973. 406 с.
131. Москаленко В. Економічна соціалізація особистості: концептуальна модель // Соціальна психологія. 2006 № 3 (17). с. 3-10.
132. Мусиездов А.А. Социальная трансформация сквозь призму изменения идентичностей в украинском обществе // Посткоммунистические трансформации: векторы, направления, содержание / Под ред О. Д. Куценко и др. Харьков, 2004. 418 с.
133. Нагорна Л.П. Національна ідентичність в Україні. К., 2002. 278 с.
134. Назіп Хамітов. Україна: національна міфологія та національна ідея // Розбудова держави. 1994. № 1. С. 29-31.
135. Ніколаєнко С.М. Вища освіта джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. К.: Освіта України, 2005. 319 с.
136. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. К.: Український центр духовної культури, 1998. 204 с.
137. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. К.: Либідь, 2004. 576 с.
138. Осипчук А.Д. Час та поняття «часу/простору» у теорії структурації Ентоні Гідденса // Наукові записки НаУКМА. Т.21. Соціологічні науки. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. С. 32-35.
139. Основи демократії: Навчальний посібник для студентів ВНЗ / Авторський колектив М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарчук та ін.; За заг. ред. А. Колодій; Міністерство освіти і науки України; Інститут вищої освіти АПН України, Українсько-канадський проект Демократична освіта”. Інститут вищої освіти. К.: вид-во Ай Бі”, 2002. 668 с.
140. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотип. / Відп. ред. та автор вст. слова С. Кримський. К.: Либідь, 1999. 360 с.
141. Паламарчук В.М., Литвиненко О.В., Янішевський С.О. Трансформаціїї демократії та пошук стратегії суспільно-політичного розвитку України: Монографія. К.: НІСД, 2003. 120 с.
142. Паніна Н.В. Українське суспільство 1994-2005: Соціологічний моніторинг. К.: ІС НАНУ, 2005. 157 с.
143. Парсонс Т. Общетеоретические проблемы социологии // Социология сегодня. М.,1965. С. 64-65.
144. Пахомов Ю. Взгляд на трансформации в Украине с позиции глобализации // Стратегія економічного розвитку України L., 1992. С. 8-23.
145. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні. Навчальни