РОГОВА ТЕТЯНА АРНОЛЬДІВНА. ІМІДЖЕВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕДУЧИХ ІНФОРМАЦІЙНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ ТЕЛЕПРОГРАМ УКРАЇНИ

Короткий опис

РОГОВА ТЕТЯНА АРНОЛЬДІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ІМІДЖЕВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕДУЧИХ ІНФОРМАЦІЙНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ ТЕЛЕПРОГРАМ УКРАЇНИ"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
На правах рукопису
РОГОВА ТЕТЯНА АРНОЛЬДІВНА
УДК 316.77: 379.823: 17.022.1 (477) (043.3)
ІМІДЖЕВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕДУЧОГО ІНФОРМАЦІЙНОРОЗВАЖАЛЬНИХ ТЕЛЕПРОГРАМ УКРАЇНИ
27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій
Науковий керівник
Гоян В. В.
доктор наук із соціальних комунікацій,
доцент
Київ – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………...….........
РОЗДІЛ 1. Іміджево-персоніфікований концепт роботи ведучого
у журналістикознавстві……………………………………………...…
1.1 Трансформація візуального образу особистості на
українському та зарубіжному телебаченні………………................................
1.2 Іміджеві характеристики: статичний та динамічний
аспекти екранного мистецтва………………...………..……….........................
1.3 Портретна структура телевізійного індивіда:
теоретично-філософська віртуальна реальність………..…….….....................
Висновки до першого розділу……………………...………………...….
РОЗДІЛ 2. Персонаж інформаційно-розважального
типу мовлення……...................................................................................
2.1 Інформаційно-розважальний тип мовлення:
українські та міжнародні тенденційні процеси……………..…………….......
2.2 Вплив програмного контенту на
індивідуальну професійну комунікацію.............................................................
2.3 Становлення комплексного іміджевого портрету
журналіста у процесі навчання…………………………………...…................
2.4 Концептуальний образ та імідж поза екраном:
шляхи взаємодії……............................................................................................
2.5 Персонаж та рейтинг: особливості взаємовпливу………….............
Висновки до другого розділу………………....………………….….......
РОЗДІЛ 3. Перцептивні складники персоніфікованого
екранного мовлення……………...……………………………........................
3.1 Особливості сприйняття індивідуального образу
в контексті телевізійної програми………………………………..…................
3.2 Попередньо сформований імідж ведучого та його адаптація
в рамках нового телевізійного проекту……………………………..................
3.3 Естетичний вплив комунікатора на формування
4
13
13
29
44
58
61
61
79
98
114
134
147
150
150
159
ціннісних характеристик аудиторії……….........................................................
Висновки до третього розділу……………………...………..…..............
ВИСНОВКИ……………………………………………..........................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………......................
ДОДАТОК А. Зріз результатів анкетування студентів 1-го курсу
факультету журналістики ЗНУ...........................................................................
ДОДАТОК Б1. Аудіоверсія інтерв’ю
з Надією Матвєєвою (CD-диск)..........................................................................
ДОДАТОК Б2. Розписаний текст інтерв’ю
з Надією Матвєєвою (мовою оригіналу)...…………………….........................
ДОДАТОК В1. Відеофрагменти роботи ведучих
інформаційно-розважальних телепрограм (CD-диск)..…………….....……...
ДОДАТОК В2. Відеофрагмент звіту
роботи фокус-групи (CD-диск)…….........................................................
ДОДАТОК В3. Розписаний текст роботи фокус-групи
(мовою оригіналу)……………………………….....…………….......................
ДОДАТОК В4. Копії заповнених анкет
учасників фокус-групи…......…...........................................................................
ДОДАТОК В5. Сценарій роботи фокус-групи……………….………..
ДОДАТОК Г. Копія висновку про практичну цінність дисертації…...
173
183
186
192
212
231
232
237
238
239
255
263
264
4
ВСТУП
Телебачення потужно збільшує свій потенціал та вплив на глядача з кінця
ХХ – початку ХХІ століття. Подібні перетворення зумовлені не лише стрімким
технічним розвитком, впровадженням його у телевізійне виробництво, але і
видозміною ролі мовця, який на екрані представлений різноманітними типами
комунікаторів: від традиційного, звичного для пересічного глядача, ведучого –
до шоумена, експерта та наставника. Цей процес найбільш помітний та,
відповідно, чітко простежується у зростанні «особистісного рейтингу» в
інформаційно-розважальних програмах українських каналів. Справедливо
розглядати видозміни в персоналізації та образах з точки зору «телевізійного
поля», особливо в умовах комерціалізації та специфічних умовах розвитку
українського телебачення, що в основному працює за закупованими
британськими та американськими форматами.
Програми телебачення окрім екранної природи поступово набувають
якостей, що притаманні видам мистецтва, арсеналами яких вдало апелюють
майстри екранної реальності. Це стосується усіх ланок процесу створення
аудіовізуального продукту, у тому числі і представників творчих професій, до
яких традиційно відносять ведучого. Ситуація в українському медійному
просторі ускладнюється ще й тим, що практична база для підготовки
професійних ведучих для каналів дуже слабка і включає лише декілька вищих
навчальних закладів. Варто зазначити, що на науковому рівні тема візуалізації
персоніфікованих образів досить популярна та активно розширюється завдяки
працям українських та закордонних дослідників.
Зважаючи на те, що ведучий є людиною публічною, тому висуваються
досить жорсткі вимоги не лише щодо його зовнішнього вигляду, але й певної
соціально-відповідальної, етичної позиції. Крім того, принциповою позицією у
нашому дослідженні є аналіз образу ведучого і поза ефіром та тих вимог, що
висуваються до ведучого саме теоретичними позиціями. Це стосується
поведінки, зовнішнього вигляду, інтерв’ю поза ефірним часом, коли ведучий
5
продовжує асоціюватися з візуальним образом каналу та програми, але тим не
менш виступає індивідуальністю у ролі «світської персони».
Згідно з рейтингами каналів та програмного контенту (дані міжнародних
аудиторських компаній), найбільшою популярністю користуються ведучі
розважального та інформаційно-розважального типу мовлення українського
телевізійного простору, що і потрапляють у поле дослідження.
Актуальність теми дослідження полягає в аналізі іміджевих
характеристик ведучих інформаційно-розважальних телепрограм українських
каналів з ретроспективою на деякі закордонні; модернізації ролі екранного
мовця від класичної до західної (більш вільної) моделі; існування образу
ведучого поза екранним простором та особливостям індивідуальних проявів
поведінки в процесі завоювання симпатії глядачів і в контексті загальних
брендингів каналів.
Дисертаційне дослідження є комплексом теоретичних і практичних
моніторингів, зосереджених на визначенні природних компонентів для роботи в
кадрі, набутті необхідних штучно сформованих рис екранного мовця,
особливостях створення «природного» образу та аналіз набутих іміджевих
характеристик, які притаманні ведучому; здійснений моніторинг розвитку
інформаційно-розважальних програм українських телеканалів за період 1985-
2015 рр.
У ході опрацювання науково-теоретичної бази з аналізованого питання
було помічено, що більшість наукових розвідок присвячені іміджу диктора та
ведучих суто інформаційних програм. Зазначимо, що з’ясування якісних
характеристик іміджу відбувається не лише в галузі соціальних комунікацій,
але економіки, журналістикознавста, культурології, лінгвістики, політології,
психології, соціології, філософії та мистецтвознавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна розвідка пов’язана з науковою темою Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
НДР 11БФ045-01 «Український медійний контент у соціальному вимірі»,
6
оскільки зорієнтована на дослідження історії, теорії та практики українського
телебачення, зокрема, його інформаційно-розважального сегменту мовлення,
специфіки формування іміджу ведучих телепрограм.
Зважаючи на обраний предмет та об’єкт дослідження формується мета
дисертаційної роботи з таких принципових положень, як вивчення та
узагальнення теоретичної бази й окреслення тенденційних процесів у розвитку
іміджевих характеристик ведучого інформаційно-розважальних телепрограм
України, що дасть змогу практично адаптувати результати дослідження,
спрогнозувати візуально-естетичні запити глядача на найближчий час.
Для реалізації мети дисертаційне дослідження має вирішити низку
поставлених завдань, а саме:
1. виявити в теоретичних положеннях попередніх вітчизняних та
закордонних досліджень, серед публікацій в ЗМІ та інтернет-матеріалів з
офіційних сайтів каналів, офіційних сторінок в соціальних мережах особливості
іміджевих характеристик ведучого та специфіку його роботи в ефірі;
2. окреслити сильні та слабкі сторони, обов’язкові та варіативні якості
під час формування іміджевого портрету ведучого інформаційно-розважальних
телепрограм в рамках валідності проведених досліджень за допомогою
візуального моніторингу програм;
3. окреслити роль ведучого в загальному контексті програмного
продукту та визначити дієві персоніфіковані способи формування рейтингу
аудиторії згідно з вітчизняними та закордонними традиціями;
4. провести спостереження, анкетування студентів, роботу фокусгрупи, інтерв’ю face-to-face з провідними ведучими загальнонаціональних
каналів;
5. порівняти роботу ведучого крізь призму соціальних комунікацій та
мистецьких тенденцій;
6. визначити й узагальнити основні технічні й творчі критерії,
тенденційні процеси, що є пріоритетними для формування і подальшої роботи
комунікатора в ефірі.
7
Об’єкт роботи – іміджеві характеристики ведучих інформаційнорозважальних програм телевізійного українського простору як складне екранне,
мистецьке, соціальне, психологічне та технічне явище, що є ключовим під час
створення загальної концепції програми й подальшого формування її рейтингу.
Предметом дослідження є інформаційно-розважальні програми, що
представлені загальнонаціональними телевізійними мовниками у період з 1985-
2015 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному
дослідженні, що включає історичний розгляд українського телебачення з 1985-
2015 рр., іміджу ведучих та впливу екранних мовців на аудиторію. Зокрема:
вперше:
– теоретично обґрунтовані та структуровані комплексні наукові
підходи різних дисциплін у вивченні поняття «іміджу» та особистості ведучих
на телебаченні;
– здійснений системний моніторинг іміджів українських ведучих
інформаційно-розважальних телепрограм з ретроспективою на додаткові сфери
творчої реалізації;
– окреслена роль ведучого в інформаційно-розважальних
телепрограмах та визначено його вплив на глядача за допомогою методу фокусгрупи;
– запропонована математична формула розрахунку
рейтингоформувального елемента та нові дефініції для визначення
особливостей роботи ведучого, пріорітетних елементів у його творчості;
– визначені причини популярності професії ведучого у абітурієнтів у
порівнянні з іншими суміжними спеціальностями, зокрема журналістикою;
– створена модель для налагодження успішного діалогу «ведучийглядач»;
– виведені перспективи подальших потреб українського глядача в
унікальних образах ведучих;
8
вдосконалено:
– унітарну класифікацію ведучих на основі існуючих підходів, яка
може бути апробована і для суміжних наукових сфер;
набули подальшого розвитку:
– системні підходи у створенні результативного іміджевого портрету
ведучого;
– розробка та адаптація комплексної програми опанування фаху
«Ведучий інформаційно-розважальних телепрограм» під час навчання та
роботи на каналах.
Серед методів дослідження були використані моніторинг запису
інформаційно-розважальних програм України за період 1985-2015 рр., де
проводилась якісна оцінка образу ведучого. Для визначення найбільш вдалих
іміджевих характеристик, які впливають на формування позитивного рейтингу
особистості, програми і каналу загалом було використано біхевіористичний
метод та фокус-групи, які підтвердив гіпотезу, що в більшості імідж
формується за допомогою візуальних особливостей людини по той бік екрану
та не є константою, активно піддається зміні в уяві при умові зміни програми,
тематики, каналу. За допомогою фокус-групи були розтлумачені та
систематизовані риси, які вдало та негативно впливають на формування високо
сталого рейтингу ведучих інформаційно-розважальних програм; порівняні
відсоткові показники у сприйнятті образів різних ведучих.
Для того, щоб синтезувати теоретичні та практичні моменти у роботі
екранного мовця, було проведене інтерв’ю з українською ведучою
Н. Матвєєвою (СТБ).
За допомогою анкетування силами Google-інструментів серед
першокурсників факультету журналістики напряму підготовки «журналістика»
Запорізького національного університету у період з 15-23 вересня 2014 р. було
підтверджено гіпотезу популярності професії ведучого у порівняні з іншими
спорідненими медійними спеціалізаціями.
9
Метод моніторингу і порівняння був використаний під час роботи з
джерельною базою та під час аналізу сторінок ведучих в соціальних мережах.
Описовий метод був задіяний під час виведення класифікацій сучасних
ведучих, зважаючи на принципові моменти в їх екранній поведінці, зовнішності
та манері.
За допомогою історичного методу окреслено тенденції формування
іміджевих характеристик сучасного ведучого в порівнянні з епохою
дикторської школи, створення нових ролей для екранного мовця та тлумачення
ряду закономірностей під час сприйняття глядачем іміджевого портрету
ведучого програми, формування індивідуального рейтингу і загального
рейтингу проекту, каналу. Отримані знання окреслюють і подальші
перспективи дослідження теми та для подолання дистанції між теоретичними
засадами та практичним емпіричним досвідом.
Хронологічні рамки дослідження включають в себе період 1985-2015 рр.,
адже початкова одиниця в хронометражній лінійці пояснюється новим курсом
на перебудову, появою нових типів ведучих. Гранична верхня позиція в
часовому проміжку обґрунтовується наявністю різних за жанрами і форматами
інформаційно-розважальних програм, які вибудовують широку базу для
дослідження. Історично аналізований період включає в себе прийняття перших
законів, пов’язаних з функціонуванням телебачення в Україні, становлення
комерційного мовлення, швидке зростання приватних загальнонаціональних
мовників та, відповідно, характеризується широкою палітрою телевізійних
персоналіїв, модернізацією ідентифікації ведучих, програм та каналів.
Джерельна база дослідження становить понад 180 наукових джерел, які
присвячені розгляду історії українського незалежного телебачення, роботі
ведучого, іміджевим характеристикам екранного мовця, що зібрані в площині
економічних, політологічних, соціологічних, психологічних наук, а також у
царині соціальних комунікацій, паблік рілейшнз, журналістикознавства.
Використані інтернет-публікації, інформація з офіційних сторінок у соціальних
мережах та персональних сайтах популярних українських ведучих, матеріали з
10
інтернет-ресурсів, робота яких присвячена аналізу сучасних медіа в країні,
(зокрема «Телекритика») та офіційні сайти телеканалів.
Емпіричні дослідження дисертації були проведені на основі вивчення та
аналізу візуальних та звукових фрагментів інформаційно-розважальних
українських телепрограм за період 1985-2015 рр. Загалом були проаналізовані
понад 200 епізодів програм. Хронологія вибірки побудована за принципом
важливості дат: 1985-1991 рр. – періодичний аналіз республіканського
українського телебачення; 1991-2001 рр. – частота аналізованих матеріалів
декілька разів на рік, коли виходить в ефір нова програма, виготовлена
українськими редакціями; 2001-2015 рр. – детальний аналіз усіх інформаційнорозважальних програм (перший, п’ятий та десятий випуск кожного сезону) та їх
ведучих, що виготовлені українськими продакшн-студіями за власними чи
закупованими форматами.
Практичне значення одержаних результатів зосереджене на поєднанні
теоретичних положень та експериментальних методів, що дозволяють
аналізувати вдалі та невдалі іміджеві характеристики ведучих українських
програм, окреслювати можливості поліпшення віртуального контакту між
глядачем та ведучим. У дисертації були виявлені важливі моменти
популярності професії, необхідні природні й набуті риси для підвищення
індивідуального рейтингу екранного мовця, телевізійної програми та каналу в
цілому. Знання про особливості побудови іміджевого портрету ведучого може
бути корисним телевізійним продюсерам, студентам, ведучим на старті їх
творчої діяльності та у подальшому у зв’язку з актуалізацією ефірних змін.
Застосовані комплексні методи дозволяють правильно створити та реалізувати
іміджеві стратегії, а крім того можуть привернути увагу науковців до вивчення
суміжних методів у процесі новітніх технологій серед рейтингоформувальних
аспектів. Отримані результати були апробовані на базі навчальної лабораторії
телевізійної журналістики Запорізького національного університету в рамках
тренінгів для ведучих-початківців, починаючи з січня 2015 р.
11
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження та автореферат
виконані самостійно. Опубліковані наукові статті у фахових та закордонних
виданнях з результатами досліджень, в яких викладені основні положення
роботи виконані у співавторстві – 3 статті з доцентом, докт. наук із соціальних
комунікацій Гоян В. В.; 2 – з доцентом, канд. педаг. наук – Костюком В. В.
Авторська позиція Рогової Т. А становить не менше 60% у кожній науковій
статті.
Апробація результатів дисертації. Окремі результати дисертаційного
дослідження були апробовані автором на таких наукових конференціях:
«Молода наука-2010» (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 7-
9 квітня 2010 р.), «Молода наука-2012» (м. Запоріжжя, Запорізький
національний університет, 12 квітня 2012 р.), науковому колоквіумі
«Студентське телерадіомовлення в світі» (м. Київ, Київський національний
університет ім. Тараса Шевченка, Інститут журналістики 16 листопада 2012
р.); науковому колоквіумі «Телебачення та радіо в Інтернеті» (м. Київ,
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут
журналістики, 15 листопада 2013 р.); Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Актуальні дослідження українських наукових шкіл галузі
соціальних комунікацій» (Київ, Київський національний університет ім. Тараса
Шевченка, Інститут журналістики, 11-13 квітня 2013 р.), Scientific and
Professional Conference Problems of humanities and socio-economic sciences – 2014
(Будапешт, Угорщина, 15 листопада 2014 р.), Всеукраїнській науковопрактичній конференції молодих учених «Сучасні виклики для соціально
значущої медіа діяльності» (Київ, Київський національний університет,
Інститут журналістики, 26-27 березня 2015 р.), у Міжнародній науковопрактичній конференції молодих учених «Сучасні медіа та процеси
глобалізації» (Львів, Львіський національний університет ім. Івана Франка, 29-
30 квітня 2015 р.).
Публікації. Основні положення дослідження викладені у 10 наукових
статтях, 5 з яких написані у співавторстві, і надруковані у наукових виданнях,
12
що присвячені соціальним комунікаціям та журналістикознавству, 5 з них
затверджені ДАК України та 2 – міжнародні видання.
Структура й обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох
розділів, що містять одинадцять підрозділів, висновків до кожного розділу та
загальних висновків до роботи, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг – 264 сторінки, текстова частина викладена на
191 сторінці, список використаних джерел, що включає понад 180 позицій,
вміщених на 20 сторінках, 9 додатків на 53 сторінках, на яких зазначено
результати проведеного анкетування серед студентів 1-го курсу ЗНУ,
відеофрагменти роботи ведучих, текст (мовою оригіналу) та звуковий файл
інтерв’ю з Н. Матвєєвою, сценарій, відеофрагмент звіту роботи фокус-групи та
розписаний варіант дослідження, копії анкет учасників, копія висновку про
практичну цінність дисертації.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Інформаційно-розважальні телепрограми – одні з основних серед
програмного наповнення каналів. Використовуючи інфотеймент та
едьютеймент авторський колектив робить акцент на залученні якомога ширшої
аудиторії. Для цього застосовуються різноманітні інструменти, серед яких
доречно наголосити на тематичному та жанровому наповненні, оформленні
студії, наявності конфлікту, проте найбільша ставка робиться саме на ведучого,
як на особистість, що презентує цей телепроект.
Пошуки ідеального іміджу для налагодження дієвої комунікації були
предметами досліджень багатьох наукових дисциплін, проте на сьогодні
«ідеальний портрет» так і не виведений. Наголосимо, що часом такий творчий
пошук може спровокувати ситуацію безвиходді, коли ведучий зосереджений
лише на відсутності помилок в ефірі, а категорія «саморозвиток» нівелюється.
Типовою загрозою такого процесу є швидке падіння персонального та
загального рейтингу телепрограми.
Отже, в ході дисертаційного дослідження пропонуються такі висновки та
рекомендації.
1. Аналіз джерельної бази виявив особливості іміджевих характеристик
ведучого, специфіку його роботи в ефірі. «Книжний» образ часто вступає в
опозицію з практичними реаліями, вимогами, що висуваються до особистості
продюсерами кожного окремого телепроекту. Моніторинг публікацій в ЗМІ та
інтернет-матеріалів з офіційних сайтів каналів, офіційних сторінок в соціальних
мережах дозволив порівняти емпіричний досвід впровадження теоретичних
вимог до кожного ведучого. Наукове тлумачення іміджу особистості
зосереджене в таких дисциплінах, як економіка, журналістикознавство,
лінгвістика, мистецтвознавство, психологія, педагогіка, політологія, соціологія,
філософія, проте, комплексно розглядати необхідні для роботи в кадрі
характеристики доречно в площині соціальних комунікацій. Системний
моніторинг іміджів українських ведучих телепрограм за період 1985-2015 рр. з
187
ретроспективою на додаткові сфери творчої реалізації вказує на значні зміни в
аудіовізуальному та змістовому аспектах. На це вплинули дифузія жанрів,
збільшення уваги до кожної окремої особистості, комерціалізація. Остання
позиція спровокувала аналіз іміджевих характеристик ведучих поза ефіром.
З’язовано, що найчастіше ведучий займається відкритим та напівзакритим
рекламуванням товарів: С. Вітвіцька та М. Леончук (ювелірна марка «Zarina»),
І. Пелих. О. Педан та С. Притула (кава «Nescafe»), М. Тищенко, Е Х. Браво,
Т. Висоцька (кухонна техніка «Piramida»), О. Фреймут (молочні продукти
«Активіа») та ін.
2. Візуальний моніторинг телепрограм окреслив сильні і слабкі сторони
іміджевих портретів ведучих. Детально описали обов’язкові та варіативні
якості під час формування іміджу ведучого інформаційно-розважальних
телепрограм. Оптимальні характеристики описувались на основі існуючих
класифікацій у підходах до іміджу, зокрема В. Бугрима, Р. і С. Квеско,
М. Кілошенко, Г. Почепцова. На основі аналізу класифікацій запропонована
стратегія формування цілісного образу телеведучого на основі частин
людського тіла з наведенням прикладів ведучих українського телепростору, що
стала першою у такому тлумаченні. Визначені дієві персоніфіковані способи
формування рейтингу аудиторії згідно з світовими та вітчизняняними
традиціями. Перш за все, це: необов’язкова партійна належність чи відповідний
фах; пошуки вільного, часом провакаційного (К. Осадча) та шокуючого образу
(О. Дурнєв, Д. Ші, ТЕТ). Встановлено, що шок як специфічна емоційна реакція
на ведучого, спричиняє високий рейтинг, оскільки глядач потребує конфлікту
та скандалу (епізоди «Х-фактору» (СТБ), «Віталька» (ТЕТ), «Світське життя з
Катериною Осадчою» (1+1)).
Анкетування студентів 1-го курсу напряму підготовки «журналістика»
Запорізького національного університету дозволило встановити, що професія
ведучого є популярнішою за професію журналіста. У відсотковому
співвідношенні цей показник склав 33% до 26%. Так, після закінчення навчання
63% опитаних мріє працювати саме на телеканалах (для порівняння в газеті –
188
15%, на радіо – 9%, в інтернет-ЗМІ – 9%, в прес-службах, інформаційних
агентствах – 4%). Встановлено, що серед причин обрання майбутнього фаху
найбільшу роль відіграє престиж спеціальності – 43%, можливість реалізації
власних здібностей – 65%, а приклад особи, що працює в журналістиці – лише
9%.
Найбільш популярними опитані назвали професію ведучого – 30%. Серед
передумов, які, на їх думку, дозволяють стати у майбутньому професіоналом,
окреслено креативність (56%), гарну освіту (50%), наполегливість (43%).
Найменш значущими факторами опитувані визнали наявність великого
портфоліо матеріалів (11%) та щасливий випадок (9%). Результати вказують на
обов’язковість впровадження комплексної програми для навчання майбутніх
ведучих ВНЗ та телеканалами, оскільки попит на спеціальність досить високий.
Наголосимо, що різке збільшення ринку пропозиції образів може поставити
продюсерів каналів у складну ситуацію вибору, а кандидатів спонукати до
постійного розвитку образу.
3. Удосконалено унітарну класифікацію ведучих на основі існуючих
підходів, яка може бути апробована і для суміжних наукових сфер. Це
дозволить не лише класифікувати ведучих, але й формувати дуалістичні,
комплексні потрібні образи на українському телебаченні. Особливо актуально
говорити про це в епоху конвергентності, значної конкуренції між
телеканалами і проектами в середині програмної сітки окремих телекомпаній.
Описана соціальна природа у створенні іміджу. На основі переглянутих
програм і проаналізованих образів уперше була запропонована математична
формула розрахунку рейтингоформувального елемента ведучого.
Виведення чотирьох принципових позиції емоційна, образна, когнітивна,
суто авторська стали визначальними на етапі практичного впровадження
результатів роботи. Це важливо для реалізації в професії, починаючи ще зі
школи та продовжуючи навчанням у ВИШі.
4. Проведене інтерв’ю face-to-face з Н. Матвєєвою дозволило визначити
основні риси, які мають бути притаманні екранному мовцю. Практикуюча
189
ведуча наголосила на важливості «випадку», хоча ця категорія студентами 1-го
курсу не була окреслена як важлива у процесі працевлаштування. За
допомогою методу фокус-групи, наголошено на типових помилках в ефірі.
Глядача дратує «ідеальна книжність» в образі, сталість кольорів в одязі,
перенасичення програмної сітки однаковими образами, що отримало назву
«ефект центрифуги». Крім того, некомфортність у сприйнятті формується і
завдяки закритим жестам, гіперактивній поведінці в кадрі, яскравому макіяжу
тощо.
Методи моніторингу та порівняння дозволили встановити тенденції у
роботі екранних мовців: 1. ведучий не змінюється візуально протягом
тривалого часу, не змінює програму; 2. ведучий змінює проект, і при цьому
залишається в статичному попередньому образі. Активність екранних мовців
прослідкували за допомогою методу моніторингу сторінок в соціальний мережі
«Фейсбук». Було проаналізовано сторінки найбільш популярних ведучих,
окреслено рівень публічності і соціальної відповідальності на основі соціальних
реклам за участю телеведучих.
5. Порівняння роботи ведучого крізь призму соціальних комунікацій та
мистецьких традицій дозволяє говорити про паралельність вимог, що
висуваються до ведучого, оскільки саме мистецтвознавство за останні 10 років
почало активно досліджувати «бренд», «імідж», «образ» та телебачення у
контексті візуального мистецтва (З. Алфьорова, Л. Лихачова, І. Побєдоносцева,
А. Чикирис, О. Шандаренко). Порівняльний аналіз вказав на однотипність
вимог до зображення, поведінки, озвучених текстів.
Запропонована графічна схема «Комплексний підхід формування
концептуального унікального іміджу українського ведучого» на основі
5 позицій: персональних факторів, мас-медійної реакції, модернізації
навчального процесу, громадської позиції та повернення довіри до ЗМІ.
6. Визначені й узагальнені основні технічні та творчі критерії,
тенденційні процеси, що є визначальними для формування та подальшої роботи
комунікатора в ефірі. Це телегенічність, гарний голос, унікальність, нетиповість
190
образу, манера ведення програми (З. Дмитровський). Уперше теоретично
обґрунтовано та структуровано комплексні наукові підходи різних дисциплін у
вивченні поняття «іміджу» та особистості ведучих на телебаченні, що
дозволило говорити про транснауковість поняття, розширення горизонтів для
подальшого дослідження.
Продемонстрували приклади екранних мовців харизматичного типу й
наголосили на необхідності правильно вибудовувати роботу згідно з
поєднанням динамічного та статистичного аспектів. Проведене комплексне
дослідження дозволило створити модель для налагодження успішного діалогу
«ведучий-глядач». Вивчені інформаційні, естетичні, комунікаційні та
психологічні запити аудиторії, виведені перспективи подальших потреб
українського глядача.
Результати дисертаційного дослідження «Іміджеві характеристики
ведучих інформаційно-розважальних телепрограм України» набули подальшого
розвитку у розробці системних підходів у створенні результативного
іміджевого портрету ведучого. Це було здійснено на основі проведення серії
тренінгів на базі навчальної лабораторії телевізійної журналістики Запорізького
національного університету у 2015 р. Розробка та адаптація комплексної
програми опанування фаху «Ведучий інформаційно-розважальних
телепрограм» під час навчання та роботи на каналах була втілено в рамках
дисциплін «Студійний практикум» (1 курс, «журналістика»),
«Телевиробництво» (2 курс, «журналістика»), а також «Телебачення.
Телевізійні жанри» (3 курс, «журналістика»).
Перспективи дослідження полягають у тому, що отримані результати
можуть у подальшому використовуватися у науковій сфері, а також у
практичній реалізації – на різних етапах формування іміджу ведучих
загальнонаціональних чи регіональних телевізійних мовників. У зв’язку з
постійними аудіовізуальними змінами екрану, дифузійними проявами й
адаптацією закордонних форматів, образ ведучого постійного змінюється; у
цьому процесі постійно залучені і додаткові засоби: соціальні мережі, світські
191
заходи, реклама. Активна модернізація та видозміна згідного з новою
програмою чи каналом дозволяє прослідковувати негативні та позитивні риси в
портреті ведучого; прогнозувати реакцію аудиторії на екранну особистість;
шукати додаткові засоби у підвищенні власного рейтингу та усього каналу.
Вивчення іміджевих характеристик екранного мовця у площині соціальних
комунікацій не втрачає актуальності, оскільки на цілісний портрет впливають
низка факторів, що досліджуються різними науковими напрямами.
Стартові навички та повноцінні вміння бачити просторову цілісність
телеефіру програми комунікатор отримує не лише з власного досвіду, а й з
досвіду практикуючих колег та у процесі навчання. Важливо у цьому процесі –
уникати стереотипізації й шукати власні унікальні образи, що будуть нести
естетичне навантаження аудиторії, відповідати її запитам на таких рівнях, як:
візуальне та звукове сприйняття, довіра, комфортність.