ЕКОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЧАСТИНИ СТОЧИЩА ДНІСТРА З ВИКОРИСТАННЯМ ГІС-ТЕХНОЛОГІЙ

Короткий опис

Львівський Національний університет імені Івана Франка

на правах рукопису

Михнович Андрій Васильович

УДК 551.4.08: 551.435.13

Еколого-геоморфологічні дослідження верхньої частини
сточища Дністра з використанням ГІС-технологій

11.00.04 геоморфологія і палеогеографія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
доктор географічних наук, професор
Ковальчук Іван Платонович

Львів 2003

Зміст
Вступ ...................................................................................................................................................
1. Теоретичні і методичні основи застосування геоінформаційних технологій в еколого-геоморфологічних дослідженнях басейнових систем ...............................
1.1. Наукові засади створення географічних інформаційних систем ................................
1.2. Історія розвитку геоінформаційних технологій ...............................................................
1.3. Теоретичні основи еколого-геоморфологічних досліджень річкових і басейнових систем з використанням ГІС ...............................................................................................
2. Методика еколого-геоморфологічних досліджень басейнових систем з використанням технологій ГІС .............................................................................................
2.1. Методика створення географічної інформаційної системи Сточище” та розробка її структури .............................................................................................................................
2.2. Методика аналізу структури річкових систем верхньої частини сточища Дністра та ерозійно-акумулятивних процесів у їх руслах за допомогою ГІС ...........................
2.3. Методика геоінформаційного аналізу режиму функціонування річок басейну верхнього Дністра .................................................................................................................
2.4. Методика моделювання екстремальних гідрогеоморфологічних процесів у сточищі верхнього Дністра ..................................................................................................
3. Геоінформаційний аналіз умов і чинників функціонування річкових систем сточища Дністра .......................................................................................................................
3.1. Вплив природних чинників на функціонування річкових систем та їх геоінформаційне моделювання .........................................................................................
3.2. Геоінформаційне моделювання комплексу антропогенних чинників розвитку річкових систем сточища Дністра ......................................................................................
4. Геоінформаційне моделювання будови і функціонування річкових систем сточища Дністра .......................................................................................................................
4.1. Аналіз структури річкових систем верхньої частини сточища Дністра з використанням технологій ГІС ...........................................................................................
4.2. Геоінформаційне моделювання горизонтальних і вертикальних деформацій русел .......................................................................................................................................
4.3. Функціонування річкових систем та його геоінформаційне моделювання ...............
4.4. Моделювання паводків як чинника флювіальної морфогенези .................................
5. Конструктивно-геоморфологічні заходи із запобігання негативним змінам у річкових системах та оптимізації їх функціонування ...................................................
5.1. Районування сточища за ступенем трансформації стану річкових систем та ризиком активізації гідрогеоморфологічних процесів як передумова оптимізації їх еколого-геоморфологічного стану .....................................................................................
5.2. Шляхи зменшення інтенсивності деградаційних процесів у річкових системах ......
5.3. Рекомендації для покращення стану і функціонування річкових систем верхньої частини басейну Дністра .....................................................................................................
5.4. Обгрунтування заходів із захисту поселень, угідь та комунікацій від прояву екстремальних гідрогеоморфологічних процесів ...........................................................
Висновки ...........................................................................................................................................
Список використаних джерел ....................................................................................................
Додатки ..............................................................................................................................................

Вступ
Актуальність теми. Різке погіршення еколого-географічної ситуації та збільшення інтенсивності і частоти прояву небезпечних явищ і процесів перетворило вирішення природоохоронних проблем у справу загальнонаціонального і міжнародного значення. Особливо чутливими до зміни умов функціонування та антропогенного навантаження є басейнові геосистеми, які інтегрують природні і техногенні потоки речовини та енергії і спрямовують їх до русел річок різних рангів, поєднання яких на певній території утворює річкову систему. Річкова і басейнова системи, зокрема їх структура, особливості функціонування, екологічний стан можуть бути об’єктом еколого-географічних та еколого-геоморфологічних досліджень, про що свідчить досвід таких робіт в Україні та інших державах [99, 102, 139, 180, 250, 279, 295, 306, 330 та ін.]. Особливо актуальними такі дослідження є для сточища верхнього Дністра, де в останні роки гідролого-геоморфологічна напруга ситуації помітно зросла, а проблеми ризику природних і техногенних катастроф, які загрожують безпеці населення держав, підривають їх господарський розвиток, вийшли на перший план. Стік води у Дністрі, як і в інших річкових системах України, віднесений до основних джерел прісної води на території України, порушення норм якості яких досягло рівнів, які ведуть до деградації і зниження продуктивності водних екосистем, що загрожує здоров’ю нації [179].
З огляду на катастрофічний характер гідрогеоморфологічних процесів, що мали місце у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях у липні 1997, червні, липні і листопаді 1998, березні 1999, березні 2001 років та масштаби завданих ними збитків населенню, у спектрі еколого-географічних та еколого-геоморфологічних досліджень особливої актуальності набули такі проблеми, як прогнозування часу виникнення і частоти прояву, визначення ступеня екстремальності флювіальних процесів на річках різних рангів, оцінка екологічних наслідків розвитку сучасних рельєфоутворюючих процесів у басейнових геосистемах, обгрунтування схем захисту поселень, сільськогосподарських угідь і комунікацій від руйнувань і підтоплення екстремальними паводками. У багатьох країнах світу вже ведуться такі дослідження і реалізуються системи захисних заходів [287, 292, 308, 316, 334, 337, 344]
Ключова роль у цих дослідженнях належить вивченню будови, сучасного стану і функціонування, ступеня антропогенної перетвореності різнорангових басейнових геосистем і річок, що їх дренують, за допомогою геоінформаційних технологій. Тому особливого значення набувають великомасштабні детальні гідрогеоморфологічні дослідження стоку води, умов його формування, причин змін у сезонному та багаторічному аспектах, оцінки їхніх геоморфологічних та гідроекологічних наслідків, їх попередження шляхом створення геоінформаційної системи Сточище”.
Отже, актуальність досліджень структури річкових систем, режиму їх функціонування, оцінки інтенсивності трансформаційних і деградаційних процесів у верхній частині сточища Дністра та ступеня ризику екстремальних флювіальних процесів зумовлена:
· визначальним впливом режиму стоку води і наносів річок басейну Дністра на екологічний стан довкілля, розвиток геоморфологічних процесів, умови проживання людей та господарювання;
· частим повторенням екстремальних паводків (Р = 1, 5, 10, 25% забезпеченості) та суттєвим негативним їх впливом на заплавно-руслові комплекси, функціонування поселень, комунікацій, угідь, умови проживання та здоров’я мешканців;
· необхідністю оцінки масштабів матеріальних, соціальних та економічних збитків, що їх зазнає регіон під впливом паводків;
· доцільністю обгрунтування системи протипаводкових заходів, а також заходів, орієнтованих на покращення еколого-геоморфологічної ситуації, оптимізацію використання природних ресурсів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Значна частина дисертаційного дослідження виконана в рамках спільного німецько-українського дослідницького проекту Трансформаційні процеси в регіоні Дністра (Західна Україна)” (1997 2003, підпроект 4.2. Гідрологія і водне господарство”). Робота також пов’язана з реалізацією дослідницького проекту Аналіз існуючого стану спостережень за екологічною ситуацією на території Львівщини з метою забезпечення розробки концепції і програми регіонального моніторингу довкілля”, виконаного у 2001 році на замовлення Львівської обласної державної адміністрації і Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області, з виконанням держбюджетних науково-дослідних тем географічного факультету Вг371Б Гідролого-геоморфологічний аналіз Західного Бугу і верхнього Дністра з використанням інформаційних технологій для потреб оптимізації природокористування” (1.01.1998 31.12.2000, номер державної реєстрації 0198V004852) та Вс77Б Географічні проблеми Західного регіону України” (2001 2002 роки, номер держреєстрації 0101U001424).
Мета і завдання дослідження. Головною метою досліджень є оцінка масштабів, тенденцій та інтенсивності змін стану річкових систем верхньої частини сточища Дністра, аналіз умов і чинників їх трансформації, а також моделювання небезпечних гідрогеоморфологічних процесів, масштабів їх розвитку і впливу на поселення, угіддя та комунікації долини Дністра за допомогою геоінформаційних технологій та обгрунтування заходів, спрямованих на зменшення ризику прояву цих процесів та еколого-геоморфологічної напруги.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:
1) обгрунтування структури геоінформаційної системи Сточище” та її побудова на прикладі верхньої частини сточища Дністра;
2) аналіз чинників функціонування річкових систем, їх впливу на стік води, розвиток ерозійно-акумулятивних процесів в руслах, деградацію малих річок і ризик небезпечних процесів за допомогою геоінформаційних технологій;
3) геоморфологічний аналіз структури річкових систем верхнього Дністра, горизонтальних і вертикальних деформацій русел з метою визначення масштабів, тенденцій та інтенсивності трансформаційних процесів;
4) геоінформаційний аналіз багаторічної динаміки стоку води і наносів, масштабів і тенденцій їх зміни, а також моделювання процесів затоплення заплав і розташованих на них об’єктів і комунікацій паводками різної забезпеченості;
5) обгрунтування заходів з попередження розмиву русел і берегів річок, захисту поселень, угідь, комунікацій та гідротехнічних споруд від їх підтоплення і руйнування паводками.
Об’єктом дослідження виступають річкові системи сточища верхнього Дністра (до міста Заліщики). І. Д. Гофштейн під Верхнім Дністром” розуміє ... Дністер від верхів’я до останньої карпатської притоки — Бистриця” [64, с. 3]. Питання про те, чи є словосполучення верхній Дністер” власною географічною назвою на сьогодні є дискусійним і потребує спеціального вивчення та обгрунтування. У даній дисертаційній роботі об’єкт дослідження називатимемо сточище (басейн) верхнього Дністра або верхня частина сточища (басейну) Дністра.
Вибір річок верхньої частини сточища Дністра як об’єкту досліджень зумовлений двома суттєвими особливостями: транскордонним розташуванням цього об’єкту, а Україна є учасницею Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер [179, с. 114], а також його типовістю за станом річок, їх гідрологічним режимом, будовою рельєфу і ландшафтів, розвитком флювіальних процесів, особливостями господарського освоєння, структурою землекористування та екологічною ситуацією для Центральної і Східної Європи.
Предметом дослідження є геоінформаційне моделювання природних та антропогенних чинників функціонування різнорангових басейнових природно-господарських систем; структурні параметри річкових систем, трансформаційні процеси і їх наслідки; гідролого-геоморфологічний режим річок сточища, його багаторічні зміни і їх наслідки; небезпечні гідрогеоморфологічні процеси у сточищі, масштаби їх розвитку і впливу на безпеку мешканців та господарських об’єктів.
Теоретичною базою досліджень були ідеї еколого-геоморфологічного аналізу та басейнової концепції в еколого-географічних дослідженнях геосистем і природокористуванні, обгрунтовані у працях українських [1, 102, 182, 226] та закордонних [140, 210, 211, 233, 248, 250, 251, 262] вчених, положення Директиви 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року щодо визначення рамок дій Співтовариства у сфері водної політики [69], а також наукові розробки, присвячені створенню та експлуатації географічних інформаційних систем [14,15, 134, 206, 288, 291, 309, 346]. Крім власних польових, напівстаціонарних і камеральних досліджень, в роботі використовувалася фондова, архівна і статистична інформація Державного комітету з гідрометеорології України, різночасові і різномасштабні топографічні і тематичні карти паперового та електронного виду тощо. У дисертаційній роботі використані методи аналізу і синтезу (геоінформаційного, історико-географічного, статистичного, картометричного, порівняльного тощо), геоінформаційного картографування, дешифрування аерокосмічних знімків, польових досліджень, типізації, районування, інтерполяції та екстраполяції, кореляції, інтегральних кривих та інші.
Наукова новизна дисертаційної роботи. У дисертації обгрунтовані наукові засади застосування ГІС-технологій в еколого-геоморфологічних дослідженнях річкових і басейнових систем. Новизна отриманих результатів полягає у наступному.
¨ Розроблена структура географічної інформаційної системи Сточище” як основного інструменту еколого-геоморфологічного аналізу басейнових систем. Вона включає блоки: організаційні (функціональні) — збір, систематизація, редагування, картографічне прив’язування даних, моделювання ретроспективного і сучасного стану геоморфосистем, їх змін, еколого-геоморфологічних наслідків, синтез отриманої інформації, прогнозування еколого-геоморфологічного стану басейнових систем, пропозиції щодо його оптимізації, тематичні — моніторинг еколого-геоморфологічного стану басейнових систем”, умови і чинники функціонування басейнових систем”, структура і функціонування річкових і басейнових систем”.
¨ Опрацьовані наукові засади і принципи еколого-геоморфологічних досліджень басейнових систем з використанням геоінформаційних технологій. Вони включають аналіз системи моніторингу басейнових систем і придатності отримуваних даних для геоінформаційного моделювання, формування тематичних баз даних, ГІС-моделювання та аналіз функціонування басейнових систем, чинників їх стану, оцінку трансформації чинників функціонування басейнових систем, їх компонентів, потенціалу розвитку гідрогеоморфологічних процесів та ризику їх активізації.
¨ За допомогою методів геоінформаційного моделювання проаналізована структура річкової мережі верхнього Дністра (1875, 1925, 1975 роки) й оцінені масштаби її трансформації. Результати аналізу засвідчили, що, не зважаючи на виявлене нами зростання загальної водності річок регіону (20 %), структура його річкових систем зазнає деградації через відмирання їхніх верхніх ланок (коефіцієнти трансформації кількості водотоків 1 2 порядків — 63 %, загальної довжини — 31 %). Виявлений обернений зв’язок між змінами середньорічного стоку води і наносів та трансформацією структури річкової мережі. Після позитивних результатів перевірки показник трансформації структури річкових систем можна буде використовувати в якості індикаційного параметра при аналізі змін стоку води в річках на неохоплених моніторингом територіях. Головними причинами трансформації структури річкових систем є вирубування гірських лісів, розорювання стрімких схилів, експлуатація гравійних кар’єрів.
¨ Вперше проведений детальний аналіз режиму функціонування річок у сточищі верхнього Дністра за період з 1950 до 2000 років, на основі якого встановлено, що найбільше зріс стік води і наносів в осінні місяці (15 30 %), а також у січні, травні, червні і липні, що спричинило збільшення інтенсивності ерозійних процесів в ці місяці. Для окремих місяців зимово-весняного періоду (лютий, березень, квітень) здебільшого характерне зменшення витрат води і відповідне зменшення темпів розвитку гідрогеоморфологічних процесів. Найбільш трансформованим внутрішньорічний розподіл витрат води і наносів є для гідропостів Дністер (Самбір) і Тисьмениця (Дрогобич). Аналіз багаторічної динаміки стоку води і наносів дозволив виділити три групи річок: 1) з відносно стабільним режимом витрат води й наносів і незначними їх змінами за проаналізований період, які з геоморфологічної точки зору характеризуються зрівноваженим розвитком ерозійно-акумулятивних процесів (верхів’я Дністра (до смт. Стрілки), Стрия (до с. Матків), Лімниці (до с. Осмолода) та Орява (Святослав)); 2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат води та наносів у багаторічному аспекті, для яких властива пульсація інтенсивності ерозійно-акумулятивних процесів (Дністер (Розділ, Галич, Заліщики), Опір (Сколе), Стрий (Верхнє Синьовидне), Головчанка (Тухля), Яблунька (Турка), Бистриця (Озимина), Стривігор (Хирів, Луки), Верещиця (Комарно)); 3) з дуже нестабільним режимом і сильними змінами сезонних та багаторічних витрат води і наносів (у морфодинамічному аспекті це найбільш мобільні, нестійкі річки з екстремально інтенсивним проявом ерозійно-акумулятивних процесів (Дністер (між смт. Стрілки і м. Самбір), Тисьмениця (Дрогобич), Щирка (Щирець) і Коропець (Коропець)). Головною причиною трансформації режиму функціонування цих річок є збільшення частки поверхневого стоку внаслідок змін рослинного покриву, спричинених господарською діяльністю (вирубування лісів, розорювання схилових угідь, випасання худоби тощо).
¨ Здійснено геоінформаційне моделювання зон затоплення заплави верхнього Дністра при паводках 1% ймовірності. В результаті отримана модель, на якій зображені зони потенційного ризику підтоплення при паводках 1 % забезпечення. За умови збільшення масштабу вхідної картографічної інформації є можливим створення значно точнішої геоінформаційної моделі, яку можна використовувати з метою прогнозування розвитку паводку, а також розробки і впровадження ефективних заходів щодо захисту поселень, угідь і комунікацій від руйнувань екстремальними гідрогеоморфологічними процесами.
¨ Обгрунтована система заходів, спрямована на захист берегів від розмиву, а поселень, угідь і господарських об’єктів на заплавах від затоплення і руйнування паводками.
Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень представляють інтерес для проектних (Інститут Львівдіпроводгосп”, Глававтодор”), управлінських (Обласні виробничі управління водного господарства) та екологічних (Державні управління екології та природних ресурсів у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях) організацій при розробці програм оптимізації системи моніторингу поверхневих вод, стокорегулюючих заходів у басейнах, захисту малих річок від деградації, регулюванні режиму стоку річок верхнього Дністра, захисту угідь, поселень, комунікацій і господарських об’єктів від руйнувань паводками. Розроблена методика застосування геоінформаційних технологій для еколого-геоморфологічних досліджень може бути використана в подібних дослідженнях інших басейнових геосистем України. Отримана інформація представляє інтерес для регулювання розвитку гідрогеоморфологічних процесів у сточищі верхнього Дністра на основі басейнового підходу.
Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі викладені методичні розробки і результати кількарічних досліджень здобувача. При їх виконанні безпосередньо здобувачем була розроблена структура географічної інформаційної системи Сточище” на прикладі верхньої частини Дністра, а також апробована методика геоінформаційного моделювання природних та антропогенних процесів і явищ. Автором проведений аналіз гідролого-геоморфологічної ситуації у річкових системах верхньої частини сточища Дністра та обгрунтована система управлінських рішень і природоохоронних заходів, спрямованих на покращення еколого-геоморфологічної ситуації, захист поселень, господарських об’єктів та угідь у долинах річок від руйнування паводками і супутніми гідрогеоморфологічними процесами.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи були представлені на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях в Україні (Кадастр, фотограмметрія, геоінформатика — сучасні технології та перспективи розвитку” (Львів, 1997); Сучасні проблеми охорони земель” (Київ, 1997); Українська геоморфологія: Стан і перспективи” (Львів, 1997); Кризовий та передкризовий стан довкілля як наслідок техногенного впливу на геологічне середовище та геоморфосферу” (Львів, 1998); Геоінформаційні технології сьогодні” (Львів, 1999); Проблеми використання природи регіону Карпат” (Коломия, 2000); Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2000); "Вплив руйнівних повеней та зсувних процесів на функціонування інженерних мереж (Ужгород, 2002); Ресурси природних вод Карпатського регіону” (Львів, 2002, 2003)); Польщі (Геодезія інженерна і кадастр в народному господарстві” (Жешув Львів, 1998); Кадастр, фотограмметрія, геоінформатика — новітні технології і перспективи розвитку” (Краків Осєчани, 2001); Геоінформація як інтегрований інструмент просторових досліджень” (Висова, 2001)); Російській Федерації (Пленарні міжвузівські координаційні нараді з питань ерозійних, дельтових і руслових процесів (ХІІ нарада, Перм, 1997; ХІІІ, Псков, 1998; XVI, Санкт-Петербург, 2001; Краснодар, 2002); Гідрологія і геоморфологія річкових систем” (Іркутськ, 1997); ІV Щукінські читання Геоморфологія на порозі ХХІ століття” (Москва, 2000); Історична географія і геоекологія: нові напрямки і методи досліджень” (Санкт-Петербург, 2002)); на всеукраїнських науково-практичних, науково-технічних, науково-методичних конференціях і симпозіумах (Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології” (Львів, 1996); Основні напрями забезпечення безпеки населення та стійкості функціонування господарства України при загрозі виникнення природних та техногенних катастроф” (Київ, 1996); Геоінформаційний моніторинг навколишнього середовища” (Алушта, 1997); Екологія і Економіка” (Львів, 1997); Геомоніторинг 99” (Моршин, 1999); Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України” (Чернівці, 2000); Вплив руйнівних повеней та зсувних процесів на функціонування інженерних мереж”. (Ужгород, 2002) Екологічні дослідження річкових басейнів Лівобережної України” (Суми, 2002); звітних наукових конференціях географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (2000 2002); Міжнародних наукових колоквіумах учасників дослідницького проекту Дністер” (Львів, 1997 2002), а також на VIII-му з’їзді Українського Географічного Товариства (Луцьк, 2000); 49-му з’їзді Польського Географічного Товариства (Шклярска Поремба, 2000); ХХVI-му Пленумі Геоморфологічної комісії РАН Геоморфологія Центральної Азії” (Барнаул, 2001).
Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано близько 50 наукових праць (у співавторстві та одноосібних), у тому числі 8 статей у рекомендованих ВАК України виданнях, 14 статей у збірниках наукових праць (з них 9 в Україні, 3 у Польщі та 2 в Російській Федерації).
Обсяг і структура праці. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел (351 найменування) і містить 132 сторінки тексту, 60 ілюстрацій, 13 таблиць і 3 додатки. Загальний обсяг праці становить 247 сторінок.
Автор висловлює подяку науковому керівнику, доктору географічних наук професорові Івану Ковальчуку за постійну підтримку і всебічну допомогу у виконанні роботи, професору Йоахіму Квасту і працівникам Інституту водного балансу ландшафтів (ZALF, Німеччина) за наукові і технічні консультації, доступ до сучасної комп’ютерної техніки і ліцензійного програмного забезпечення, Олегу Венгриновичу, Володимиру Чорному, Світлані Колодко за надану інформацію, усім працівникам кафедри Конструктивної географії і картографії за розуміння і сприяння.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Для вирішення поставлених завдань і досягнення мети роботи нами, на основі басейнового підходу, розроблена географічна інформаційна система Сточище”, яку вважаємо оптимальним інструментом для еколого-геоморфологічних та еколого-географічних досліджень басейнових геосистем, вивчення наслідків впливу господарської діяльності на їхній стан, планування їх стійкого розвитку й управління використанням природних ресурсів та охороною довкілля. Нами опрацьований алгоритм еколого-геоморфологічних досліджень басейнових систем з використанням геоінформаційних технологій. Він включає аналіз системи моніторингу басейнових систем і придатності отримуваних даних для геоінформаційного моделювання, формування тематичних баз даних, ГІС-моделювання та аналіз функціонування річкових і басейнових систем, чинників їх стану, оцінка трансформації чинників функціонування басейнових систем, їх компонентів та еколого-геоморфологічного стану, геоінформаційна оцінка потенціалу розвитку гідрогеоморфологічних процесів, моделювання ризику їх активізації. Розроблена організаційна (функціональна) структура ГІС Сточище”, основними блоками якої виступають збір, систематизація, редагування, картографічна прив’язка даних, моделювання ретроспективного і сучасного стану геоморфосистем, їх змін, еколого-геоморфологічних наслідків, синтез отриманої інформації, прогнозування еколого-геоморфологічного стану басейнових систем, система пропозицій щодо його оптимізації. Головними тематичними блоками створеної ГІС є моніторинг еколого-геоморфологічного стану басейнових систем”, умови і чинники функціонування басейнових систем”, структура і функціонування річкових і басейнових систем”. Розроблена структура апробована на прикладі сточища верхнього Дністра.
2. Для оцінки потенціалу розвитку гідрогеоморфологічних процесів у сточищі верхньої частини Дністра і ризику його реалізації нами проведений геоінформаційний аналіз умов і чинників розвитку гідрогеоморфологічних процесів у сточищі Дністра з використанням басейнового підходу, реалізованого у вигляді ГІС Сточище”. Як засвідчив проведений аналіз, серед природних чинників найважливішими є тектонічні особливості басейну, які безпосередньо відбиваються на його загальному орогідрографічному малюнку, а через нього впливають на гідрогеоморфологічний режим, складна геологічна будова сточища Дністра, що впливає на гідрологічний режим і спектр гідрогеоморфологічних процесів через формування рельєфу, геоморфологічної будови, умов залягання та режиму підземних вод, а також рельєф — один з провідних чинників формування стоку води і розвитку низки гідрогеоморфологічних процесів у річковому басейні. Оцінка рельєфу, його значення у формуванні режиму стоку води і наносів та проходження екстремальних паводків проведена нами на основі створення за допомогою ГІС серії морфометричних карт (стрімкість схилів, експозиція схилів, горизонтальне розчленування, вертикальне розчленування), які використані разом з геоінформаційними моделями інших природних чинників для визначення потенціалу стокоутворення і розвитку гідрогеоморфологічних процесів у верхній частині сточища Дністра. Результатом є геоінформаційна модель Потенціал розвитку гідрогеоморфологічних процесів”, яка отримана методом накладання картографічних шарів з бальною оцінкою ролі кожного чинника і сумування цих балів. Серед антропогенних чинників найнебезпечнішими у сточищі з точки зору активізації гідрогеоморфологічних процесів є неконтрольований забір алювію з русел і заплав, який супроводжується розвитком незворотних руслових деформацій (вертикальних — до 60 мм/рік і горизонтальних (до 200 м за екстремальний паводок), та інших небезпечних гідрогеоморфологічних процесів, які призводять до руйнування мостів, трубопроводів, залізничних і автомобільних шляхів, зависання” у повітрі водозабірних і водоскидних споруд, руйнування хвостосховищ, пониження рівня води в руслі і на заплавах; існування дамб з характерним для верхнього Дністра малим міждамбовим простором (декілька метрів від берега), що позначається на швидкості течії, витратах і рівнях води, витратах наносів і каламутності води в період повені та паводків, збільшенні енергії потоку, його здатності до розмивання, внаслідок чого зростає ризик руйнування берегів і прориву дамб (близько десяти проривів у липні 1997 року); землеробство, яке через переформування рослинного покриву різко змінює коефіцієнт стоку і сприяє надзвичайно інтенсивному розвитку ерозійно-акумулятивних процесів на водозборах, формуванню значної кількості наносів (до 4400 т за рік з км2), їх акумуляції у річках, замулюванню малих водотоків (зменшення загальної довжини водотоків у річкових системах на 35 40 %), формуванню ярково-балкової мережі, яка, змінюючи морфологічні особливості рельєфу, також впливає на умови стокоформування і режим стоку наносів у річках.
3. Здійснене геоінформаційне моделювання річкових систем за допомогою створеної ГІС Сточище” і проведені на її основі розрахунки параметрів структури річкових систем, ретроспективні дослідження структури річкових систем, встановлені тенденції зміни в їх структурі за останні 120 років, проведена кількісна оцінка масштабів багаторічних змін структури річкових систем, встановлені причини трансформаційних і деградаційних процесів у структурі річкових систем, зроблений прогноз змін структури річкових систем. Результати аналізу засвідчили, що, не зважаючи на виявлене нами зростання загальної водності річок регіону (20 %) (насамперед, завдяки зменшенню евапотранспірації та інфільтрації), структура його річкових систем зазнає деградації через відмирання їхніх верхніх ланок (коефіцієнти трансформації кількості водотоків 1 2 порядків — 63 %, загальної довжини — 31 %). Виявлений обернений зв’язок між змінами середньорічного стоку води і наносів та трансформацією структури річкової мережі. Після позитивних результатів перевірки показник трансформації структури річкових систем можна буде використовувати в якості індикаційного параметра при аналізі змін стоку води в річках на неохоплених моніторингом територіях. Головними чинниками трансформаційних процесів у структурі річкових систем досліджуваної частини сточища Дністра є заорювання і засмічування малих водотоків, зміни характеру рослинного покриву (зменшення за 100 річний період лісистості на 25 35 %), зміни гідрогеологічного режиму водозборів тощо). Головними еколого-геоморфологічними наслідками деградації структури річкових систем є спрощення їх структурної організації, замулення продуктами ерозії верхніх ланок річкової мережі (І ІІ порядки) в умовах Передкарпаття, а також ІІІ ІV порядків в горах (цими процесами охоплено понад 50 % водотоків у верхів’ях Дністра. У поєднанні з вирубуванням лісів, розорюванням схилів, нерівномірністю стоку води впродовж року перетворення постійних водотоків зі значним похилом русел на тимчасові призводить до зростання ризику виникнення та активізації таких гідрогеоморфологічних процесів як розмивання берегів, зсуви і селі (активізація цих процесів у долині верхів’я Дністра, Ясениці, Топільничанки, Яблуньки).
Вперше нами були оцінені вертикальні деформації русел річок у сточищі верхнього Дністра на основі журналів нівелювання гідрологічних постів, їхніх технічних паспортів. Отримані результати порівнювалися з іншим джерелом інформації — різночасовими кривими витрат, побудованими на базі даних про щоденні рівні та витрати води на гідропостах Держкомгідромету. Для оцінки горизонтальних деформацій русел Бистриці та Дністра у місці їх злиття, були продовжені дослідження, які проводилися І. Стрельніковим у 1960-х роках. Матеріали цих досліджень були доповнені нами новішими даними, оцифровані, внесені у геоінформаційну систему і проаналізовані за допомогою оверлейного аналізу. В результаті аналізу встановлено, що середня інтенсивність врізання русел становить 10 20 мм/рік, максимальні показники (30 60 мм/рік) характерні для Стривігору, Стрия, Славської, Ружанки, акумуляція виявлена у руслах Дністра (Самбір), Тисьмениці (20 мм/рік), Бистриці (6,2 мм/рік), Щирки (7,8 мм/рік). Відносно стабільними є русла Стривігору (Хирів), Стрия (Матків), Дністра (Розділ).
4. Вперше був проведений детальний аналіз тенденцій змін стоку води і наносів у сточищі Дністра як одного з головних чинників розвитку гідрогеоморфологічних процесів і морфогенези рельєфу. Він грунтувався на використанні створеної нами бази щоденних та щомісячних витрат або рівнів води за період з 1950 по 2000 роки і геоінформаційної системи Сточище”. Вперше нами було здійснене районування сточища верхньої частини Дністра за ступенем трансформованості режиму його функціонування, на базі якого, методом бальних оцінок, була створена геоінформаційна модель ризику прояву гідрогеоморфологічних процесів. Отже, проведений аналіз режиму функціонування річкових систем сточища верхнього Дністра дозволяє стверджувати: а) для річок верхньої частини сточища Дністра характерна яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (512 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 1,5 м/добу і більше) і значно повільніше його спадання; б) середня тривалість паводків на малих і середніх річках становить 310 днів, на великих — 720 днів і більше. Під час паводків формується 50 70% від річного стоку; в) особливо великі паводки повторюються через 14 16 років; г) середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,170,23 (Подільська височина) до 0,40,7 (Передкарпаття і Карпати); д) під час екстремальних паводків (15% забезпеченості) коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74 0,92; е) середні модулі стоку річок сточища Дністра змінюються від 2,7 6,5 дм3/с*км2 на лівобережжі до 10 35,5 дм3/с*км2 на правобережжі; є) проведений аналіз дозволив виявити ряд закономірностей у багаторічній динаміці середніх витрат води для окремих місяців. Зокрема, встановлено, що найбільше зріс стік води і наносів в осінні місяці (15 30 %). Відповідно зросла й інтенсивність ерозійних процесів в ці місяці. Аналогічна тенденція переважає також для стоку води у січні, травні, червні і липні. Для окремих місяців зимово-весняного періоду (лютий, березень, квітень) здебільшого характерне зменшення витрат води і відповідне зменшення темпів розвитку гідрогеоморфологічних процесів. Найбільш трансформованим внутрішньорічний розподіл витрат води і наносів є для гідропостів Дністер (Самбір) і Тисьмениця (Дрогобич); ж) виконаний аналіз багаторічної динаміки стоку води і наносів у сточищі верхнього Дністра дав змогу виділити три групи річок: 1) з відносно стабільним режимом витрат води й наносів і незначними їх змінами за проаналізований період, які з геоморфологічної точки зору характеризуються зрівноваженим розвитком ерозійно-акумулятивних процесів; 2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат води та наносів у багаторічному аспекті, для яких властива пульсація інтенсивності ерозійно-акумулятивних процесів; 3) з дуже нестабільним режимом і сильними змінами сезонних та багаторічних витрат води і наносів (у морфодинамічному аспекті це найбільш мобільні, нестійкі річки з екстремально інтенсивним проявом ерозійно-акумулятивних процесів). До першої групи віднесені верхів’я Дністра (до смт. Стрілки), Стрия (до с. Матків), Лімниці (до с. Осмолода) та Орява (Святослав). До другої групи віднесені як сам Дністер (Розділ, Галич, Заліщики), так і його гірські (Опір (Сколе), Стрий (Верхнє Синьовидне), Головчанка (Тухля), Яблунька (Турка)), передгірські (Бистриця (Озимина), Стривігор (Хирів, Луки)) і подільські (Верещиця (Комарно)) допливи. До річок третьої групи відноситься відтинок Дністра (між смт. Стрілки і м. Самбір), Тисьмениця (Дрогобич) і подільські допливи Щирка (Щирець) і Коропець (Коропець); з) головною причиною трансформації режиму функціонування цих річок вважаємо збільшення частки поверхневого стоку внаслідок змін рослинного покриву, спричинених господарською діяльністю (вирубування лісів, розорювання схилових угідь, випасання худоби тощо).
5. Аналіз процесів формування екстремальних гідрогеоморфологічних процесів у сточищі Дністра свідчить про їхню кліматичну та антропогенну зумовленість. Серед кліматичних чинників найважливішими є кількість і режим випадання опадів. Серед інших чинників суттєво впливають розчленування рельєфу, площа, лісистість і розораність водозборів, стрімкість схилів і похил тальвегів, зарегульованість стоку водосховищами і ставками, інтенсивність використання природних ресурсів. Головним результатом цієї частини роботи стала створена вперше геоінформаційна модель зони з високим ризиком затоплення паводковими водами різного забезпечення”, яка входить до блоку чинники функціонування басейнових систем та розвитку гідрогеоморфологічних процесів” і використовується як вхідна інформація для побудови картографічної моделі потенціал розвитку гідрогеоморфологічних процесів”, на базі якої створена модель ризик прояву гідрогеоморфологічних процесів”. Перелічені моделі є основою для практичних рекомендацій, спрямованих на запобігання негативним змінам у річкових системах, захист від небезпечних гідрогеоморфологічних процесів та оптимізацію їх стану.

6. Спираючись на отримані результати, обгрунтована система заходів щодо оптимізації режиму функціонування басейнових систем, регулювання розвитку небезпечних гідрогеоморфологічних процесів, запобігання трансформації структури річкових систем, захисту поселень, угідь, комунікацій, інших господарських об’єктів від підтоплення і руйнування екстремальними гідрогеоморфологічними процесами. Головними з них є організаційно-господарські (розробка програми, структури і впровадження системи комплексного моніторингу гідрогеоморфологічних процесів, створення на основі басейнового підходу спеціалізованого незалежного водоохоронного відомства з розгалуженою інфраструктурою і обладнання його відповідною комп’ютерною та вимірювальною технікою і надійним зв’язком, створення та експлуатація комплексної ГІС типу Сточище”); фітомеліоративні (заліснення привододільних, стрімкосхилових та інших ерозійно-, зсуво- та селенебезпечних ділянок, створення узбережних водозахисних смуг шириною до 10 м по обидва береги для річок довжиною до 5 км; збільшення лісистості водозборів до 30 35% на Поділлі і 55 80% у гірсько-предгірській частині сточища за рахунок непридатних для сільського господарства угідь, земель зі стрімкістю понад 10о, водозахисних та грунтозахисних лісосмуг); агротехнічні (поступове вилучення з рільництва схилів зі стрімкістю 10 12о, обмеження на схилах 5о розміру розорюваних ділянок до 200 м у напрямку схилу, розорювання їх лише впоперек до нього, чергування їх 10-метровими грунтозахисними лісосмугами); гідротехнічні (спорудження нових, укріплення відкосів і нарощування висоти існуючих дамб, збільшення міждамбового простору до 200 м, створення одамбованих ділянок тимчасового затоплення, ремонт габіонів та інших берегоукріплень у верхів’ях Дністра, Стрия, Стривігору тощо.

Список використаних джерел

1. Адаменко О., Рудько Г., Ковальчук І. Екологічна геоморфологія: Підручник для студентів екологічних, геологічних, географічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Івано-Франківськ: Факел, 2000. — 411 с.
2. Айзенберг М. М. Выдающиеся паводки на реках Карпат в XII XIII, XVII XVIII веках. — Труды УкрНИГМИ, 1962. — Вып. 34. — С. 76 78.
3. Андріанов. М. С. До характеристики ріки Бистриці. // Вісник Львівського університету. Серія Географічна. — 1971. — Вип. 6. — С. 105 109.
4. Андріанов М. С. Про клімат географічного стаціонару в смт. Жовтень. // Вісник Львівського університету. Серія Географічна. — 1972. — Вип. 7. — С. 90 95.
5. Антипов А. Н., Рагозин А. В. Использование картографической информации в гидрологических исследованиях // География и природные ресурсы. № 4. 1987. С. 2734
6. Артищук В. Г., Міллер Г. П., Могила Г. Г., Птічкін М. М. Загальні риси розвитку й ландшафтної структури околиць Дністровського географічного стаціонару. // Вісник Львівського університету. Серія Географічна. — 1971. — Вип. 6. — С. 88 98.
7. Бабиченко В. Н. Об особо обильных дождях на территории Украины // Труды УкрНИГМИ, 1958. — Вып. 13 — С. 69 72.
8. Балдина Е. А. Географо-картографическое обоснование геоинформационных систем // К. А. Салищев и географическая катография (к 90-летию со дня рождения). — М.: Моск. Центр РГО, 1995. — С. 43 51
9. Бень Я. Історія вивчення сейсмічності Карпатського регіону і Львівщини. // Звіт дослідницького проекту Аналіз існуючого стану спостережень за екологічною ситуацією на території Львівщини з метою забезпечення розробки концепції і програми регіонального моніторингу довкілля”. — Львів, 2001. — 516 с.
10. Беркович К. Регулирование речных русел. — Москва, МГУ, 1992. — 115 с.
11. Беркович К. М., Сидорчук А. Ю. Устойчивость русел рек Европейской России и её оценка в связи с антропогенными нагрузками на реки и их бассейны // Проблемы оценки экологической напряжённости Европейской территории России: факторы, районирование, последствия. / Под ред. проф. Р. С. Чалова. — М., 1996. — С. 75 88.
12. Беркович К. М., Р. С. Чалов, А. В. Чернов. Экологическое состояние пойменно-русловых комплексов на реках Европейской части России (факторы, критерии, районирование // Проблемы оценки экологической напряжённости Европейской территории России: факторы, районирование, последствия / под ред. проф. Р. С. Чалова. — М., 1996 с. 88 100.
13. Берлянт А. М. Геоинформатика: наука, технология, учебная дисциплина // Вестник Московского университета. Геогр., 1992. — №2. — С. 12 20
14. Берлянт А. М. Геоиконика. — М.: 1996. — 208 с.
15. Берлянт А. М. Геоинформационное картографирование. М.: Астрея, 1997. — 64 с.
16. Берлянт А. М. Телекоммуникационное картографирование. // Вестн. Моск. ун-та, Геогр., 1997. — № 3. — С. 12 17.
17. Берлянт А. Картография и телекоммуникация (аналитический обзор). М., 1998 76 с.
18. Берлянт А. М., Мусин О. Р., Свентэк Ю. В. Геоинформационные технологии и их использование в эколого-географисеских исследованиях // География. — М., Изд-во МГУ, 1993. 120 134.
19. Берлянт А. М., Жалковский Е. А. К концепции развития ГИС в России // ГИС-обозрение, 1996. — С. 5 6.
20. Богуцький А., Кравчук Я., Яцишин А. Дослідження льодовикового морфо- та літогенезу Передкарпаття у повоєнні роки. // Другий польовий семінар Гляціал і перигляціал в межиріччі Сяну і Дністра”. — Люблін, 2000. — С. 18 27.
21. Боднарчук Т. В. Сучасна характеристика умов формування гідрохімічного режиму річок басейну Верхнього Дністра у межах Львівської області. // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Науковий збірник / Відп. редактор В. К. Хільчевський. — К.: Ніка-Центр, 2002. — Том 3. — С. 156 160.
22. Бойко В. М., Кульбіда М. І., Сусідко М. М. Визначний дощовий паводок на річках Закарпаття в листопаді 1998 року. // Нацукові праці УкрНДГМІ. — 1999. — Вип. 247. — С. 91 101.
23. Бойко В. М., Кульбіда М. І., Донченко Л. В. Сніго-дощовий паводок у березні 2001 року на Закарпатті: гідрометеорологічні передумови, розвиток та проблеми прогнозування. // Нацукові праці УкрНДГМІ. — 2001. — Вип. 249. — С. 154 160.
24. Болюх О. И., А. П. Канаш, М. Г. Кит, Я. С. Кравчук. Стационарное изучение плоскостного смыва в Предкарпатье. — Львов: Вища школа, 1976. — 138 с.
25. Бондаренко Е. Л. Можливості застосування мови гіперпосилань в регіональній еколого-географічній ГІС. // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Науковий збірник / Відп. редактор В. Хільчевський. — К.: Ніка-Центр, 2002. Том 3. — С. 196 199.
26. Бортник С. Аерокосмічний моніторинг земної поверхні: геоморфологічний аспект. // Українська геоморфологія: стан і перспективи. Львів: Меркатор. — С. 236 237.
27. Ващенко П. Т., Геренчук К. І., Зільбер . А., Цись П. М. Розвиток географії у Львівському університеті (до 300-річчя з дня заснування університету). // Вісник Львівського університету. Серія Географічна, 1962. — Вип. 1. — С. 3 12.
28. Великанов М. А. Русловой процесс. — Москва: Физматгиз, 1958. — 369 с.
29. Величко О. М., Гало М., Дудич І. І., Шпеник Ю. О. Основи екології та моніторинг довкілля. Навчальний посібник. — Ужгород: Вид-во УжНУ. 2001. — 285 с.
30. Венгерський П. С., Смушак Н. Я. Математичне моделювання стоку дощової вологи по рельєфу території. // Геоінформаційні технології сьогодні. Тези міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 7 9 червня 1999 року). — Львів, 1999. — С. 35.
31. Вирский А. А. Эрозионный комплекс и его развитие. // Известия Всесоюзного Географического Общества. — 1960. — Т. 92. — Вып. 6. — С. 463 481.
32. Вишневський В. Річки і водойми України. Стан і використання. — К., 2000.
33. Вишневський В. І. Про водогосподарський напрям у гідрології. // Наукові праці УкрНДГМІ. — 2001. — Вип. 249. — С. 121 137.
34. Вишневський В. І. Вплив антропогенного фактору на тік найбільших річок України. // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Науковий збірник / Відп. редактор В. К. Хільчевський. — К.: Ніка-Центр, 2001. — Том 2. — С. 230 238.
35. Вишневський В. І., Токар Н. Ф. Мережа спостережень — основа функціонування галузі. // Наукові праці УкрНДГМІ. — 1998. — Вип. 246. — С. 5 20.
36. Вишневський П. Ф. Зливи і зливовий стік на Україні. Київ: Наукова думка, 1964. — 291 с.
37. Вишневський Й. Аналіз існуючих систем спостережень за станом грунтового покриву Львівської області. // Звіт дослідницького проекту Аналіз існуючого стану спостережень за екологічною ситуацією на території Львівщини з метою забезпечення розробки концепції і програми регіонального моніторингу довкілля”. — Львів, 2001. — 516 с.
38. Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — Київ, 2000. — 480 с.
39. Водогосподарський моніторинг // Водне господарство в Україні. / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — Київ: Генеза, 2000. — С. 430 436.
40. Водогрецкий В. Е. Антропогенные изменения стока малых рек. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1990. — 176 с.
41. Волошин П. Аналіз існуючих систем спостережень за станом підземних вод Львівської області. // Звіт дослідницького проекту Аналіз існуючого стану спостережень за екологічною ситуацією на території Львівщини з метою забезпечення розробки концепції і програми регіонального моніторингу довкілля”. — Львів, 2001. — 516 с.
42. Воробьев Б. Н. Геоинформационная система рельеф”: принципы организации и алгоритмы структурного анализа для рационального природопользования. Автореферат на соискание ученой степени канд. геогр. наук. — Харків, 1987. — 21 с.
43. Галущенко Н. Г. Водный баланс рек бассейна Днестра // Труды УкрНИГМИ, 1977, вып. 153. — С. 126 139.
44. Гарцман И. Н. Некоторые проблемы системного подхода в гидрометеорологии. // Труды Дальневост. Регион. н.-и. Гидромет. ин-та. — 1976. Вып. 54. — С. 3 47.
45. Гарцман И. Н. Системные аспекты моделирования в гидрологии. // Труды Дальневост. Регион. н.-и. Гидрометеоролю ин-та. — 1977. — Вып. 63. — С. 3 84.
46. Геодезія, картографія і аерофотознімання. Міжвідомчий науково-технічний збірник. Вип. 58. Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції Кадастр, фотограмметрія, геоінформатика — сучасні технології та перспективи розвитку”. — Львів: ДУ Львівська політехніка”, 1997. — 178 с.
47. Геоинформационные системы. Обзорная информация. — М.: ЦНИИГАИК, 1992. — 52 с.
48. Геомоніторинг 2002. Науково-технічний симпозіум. — Львів, 2002. — 59 с.
49. Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції до 50-річчя кафедри геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка (18 20 жовтня 2000 року). — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. — 304 с.
50. Геренчук К. И. Геоморфология Подолии. Уч. зап. Черновицкого ун-та, т. 8. Серия геол.-географ. наук. — Вип. 2, 1950. — С. 20 28
51. Гидрологическая роль лесных геосистем. / Антипов А. Н., Марунич С. В., Федоров С. Ф. и др. — Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1989. — 168 с.
52. Гидрологический ежегодник. Т. 2. Вип. 1 6 (1940 г.). Л.: Гидрометеоиздат, 1949.
53. Гидрологический ежегодник. Т. 2. Бассейн Черного моря (без Кавказа). — Вип. 0 1 (1958 г.). Л.: Гидрометеоиздат, 1960.
54. Гидрология и геоморфология речных систем. Материалы и тезисы научной конференции (Иркутск, 7 10 октября 1997 года). — Иркутск: СО РАН, 1997. — 245 с.
55. ГИС Черное море”. Под ред. А. М. Берлянта, В. О. Мамаева, О. Р. Мусина. — М.: 1999.— 60 с.
56. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Науковий збірник / Відп. редактор В. К. Хільчевський. — К.: Ніка-Центр, 2001. — Том 2. — 872 с.
57. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Науковий збірник / Відп. редактор В. К. Хільчевський. — К.: Ніка-Центр, 2002. — Том 3. — 216 с.
58. Гідрометеорологічні дослідження в Україні: Наукові праці УкрНДГМІ / Під. ред. В.І. Вишневського і О. В. Войцеховича. — К.: УкрНДГМІ, 2000. — Вип. 248. — 260 с.
59. Гірські автомобільні дороги Українських Карпат: Аналіз пошкоджень паводком 1998 року автомобільних доріг Закарпаття і рекомендації щодо попередження руйнувань гірських автомобільних доріг Українських Карпат. / За ред. В. О. Герасимчука. — Ужгород: Закарпаття, 2000. — 272 с.
60. Голосов В. Н. Антропогенная эрозия почв в бассейне Верхней Оки. Автореф. дисс. на соиск. научн. ст. канд. географ. наук. — Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1986. — 24 с.
61. Голояд Б. Я., Сливка Р. О., Паневник В. М. Ерозійно-денудаційні процеси в Українських Карпатах. — Івано-Франківськ, 1995. — 114 с.
62. Государственный водный кадастр. Основные гидрологические характеристики (за 1971 1975 гг. и весь период наблюдений). — Т. 6. Украина и Молдавия. — Вып. 1. Западная Украина и Молдавия. / Под ред И. Ю Иванушко и Е. М. Егоровой. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1980. — 653 с.
63. Государственный водный кадастр. Многолетние данные о режиме и ресурсах поверхностных вод суши. Т. 2 Украинская ССР. — Вып. 1. Бассейны Зап. Буга, Дуная, Днестра, Южного Буга. Ленинград: Гидрометеоиздат, 1985. 524 с.
64. Гофштейн І. Д. Неотектоніка і морфогенез Верхнього Придністров’я. — Київ: Вид-во Академії Наук УРСР, 1962. — 132 с.
65. Гошовський С., Рудько Г., Преснер Б. Екологічна безпека техноприродних геосистем у зв’язку з катастрофічним розвитком геологічних процесів. — Львів Київ: ЗАТ Нічлава”, 2002. — 624 с.
66. Грунтово-екологічна оцінка та моніторинг земельних ресурсів Львівщини (концепція). Проміжний звіт за результатами досліджень у листопаді грудні 1994 року. / Науковий керівник проф. С. Позняк. — Львів, 1994. — 180 с.
67. Гушля А. Изменение твердого стока р. Днестр при обваловании участка Самбор Стрый. — 20 с. (рукопис).
68. Даценко Л. М. Науково-методичні основи створення картографічної інформаційної системи для еколого-геохімічних досліджень грунтів. // Український географічний журнал, 1999. — №2. — С. 19 26.
69. Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року щодо визначення рамок дій Співтовариства у сфері водної політики. Київ, 2002. — 80 с.
70. Днестр и его бассейн (гидрологический очерк). / Под ред А. П. Доманицкого. — Ленинград: Гидрометеорологическое издательство, 1941. — 308 с.
71. Довгаль Л. Геоекологічні основи зниження впливу зворотних вод шахт при їх скиданні в річкові басейни (на прикладі р. Самара). Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. — Харків, 2003. — 19 с.
72. Дослідження басейнової екосистеми Верхнього Дністра. Збірник наукових праць. Львів, 2000. — 214 с.
73. Дячук В. А., Сусідко М. М. Паводки в Закарпатті та причини їх виникнення. // Український географічний журнал. — 1999. — № 1. — С. 48 51.
74. Екологічна ситуація на північно-східному макросхилі Українських Карпат. / За ред. академіка НАН України М. А. Голубця. —