ТОПАЛОВА ОЛЕСЯ ІЛЛІВНА. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ТОПАЛОВА ОЛЕСЯ ІЛЛІВНА. Назва дисертаційної роботи: "СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Топалова Олеся Іллівна
УДК 911.3:338.48-056.26(477)
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидат географічних наук
Науковий керівник:
Бейдик Олександр Олексійович
доктор географічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ.............. 12
1.1 Світова та європейська законодавчо-правова база
адаптивного туризму............................................................................................. 12
1.2 Поняттєво-термінологічний апарат адаптивного туризму ......................... 18
1.3 Класифікація видів адаптивного туризму .................................................... 28
1.4 Методи суспільно-географічного дослідження адаптивного туризму...... 38
1.5 Структурно-логічна модель адаптивного туризму...................................... 46
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ............................................................................... 53
РОЗДІЛ 2 СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ
АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ............................................................ 55
2.1 Соціально-демографічні чинники…..……………………………...…..…...55
2.2 Природно-географічні чинники .................................................................... 64
2.3 Культурно-історичні та етноландшафтні чинники ..................................... 79
2.4 Політико-інституційні та інфраструктурні чинники................................... 87
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ............................................................................. 105
РОЗДІЛ 3 ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ
РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ.................................. 107
3.1 Просторовий аналіз розвитку адаптивного туризму….……………...…..107
3.2 Динаміка розвитку адаптивного туризму................................................... 115
3.3 SWOT-аналіз перспектив розвитку адаптивного туризму України ....... 120
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ............................................................................. 127
РОЗДІЛ 4 ПЕРПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО ТУРИЗМУ
В УКРАЇНІ........................................................................................................... 129
4.1 Просторовий каркас перспективної координаційної системи адаптивного
туризму ................................................................................................................ 129
4.2 Перспективні туристсько-реабілітаційні центри....................................... 133
3
4.3 Специфіка організації доступних туристських маршрутів для осіб з
інвалідністю......................................................................................................... 137
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 ............................................................................. 149
ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 154
ДОДАТКИ............................................................................................................ 176
4
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний розвиток суспільства потребує
толерантного відношення до людей з обмеженими фізичними можливостями.
Інвалідність людини є явищем соціальним, уникнути його не може жодна
країна і тому, відповідно до рівня свого соціально-економічного розвитку,
пріоритетів і можливостей, кожна держава формує політику щодо надання
допомоги неповносправним особам. Одним із важливих напрямів соціальної
політики сучасної України є посилення соціального захисту осіб з
інвалідністю, що сприятиме їх соціальній інтеграції. Незважаючи на це,
питання абілітації, реабілітації та соціальної адаптації людей з фізичними та
психофізичними вадами залишаються надзвичайно гострими та актуальними.
Той факт, що саме туризм є однією з важливих форм соціальної реабілітації
та адаптації маломобільної групи населення до умов зовнішнього середовища
не може залишитись не поміченим владою та суспільством.
За даними Міністерства соціальної політики, в Україні постійно зростає
чисельність осіб з інвалідністю (в 2013 р. їх кількість склала 2,8 млн. осіб або
6,1% населення країни). Зважаючи на недосконалість системи медичного
обслуговування, зростання чисельності ДТП, бойові дії на сході країни, ці
показники постійно зростають, а отже, зростає потреба в організації
спеціалізованих заходів щодо соціальної та фізичної реабілітації населення та
воїнів, які перебувають (або перебували) в зоні проведення
антитерористичної операції. На 2016 р. 132 тис. учасників АТО
демобілізовані (з них 80% потребують реабілітації) і 45 тис. буде
демобілізовано найближчим часом. Актуальним є впровадження в
комплексну реабілітацію спеціалізованих програм для занять різними видами
туризму та адаптування їх до потреб людей з фізичними або психофізичними
вадами. В науковій літературі проблематика організації туризму для цільових
груп з обмеженими фізичними можливостями в Україні практично не
досліджена. Туризм в нашій країні далеко не в повній мірі є доступним
5
видом діяльності для маломобільної категорії населення. Туристська сфера
України практично не готова до надання туристських послуг людям з
особливими потребами, рекреаційні зони не пристосовані до їх можливостей
і вимог, бракує методик, досвіду фахівців. Потужна база туристських
ресурсів України залишається частково недоступною для відвідування
особами з інвалідністю. Суспільно-географічний аналіз передумов та
перспектив розвитку адаптивного туризму в регіонах України допоможе
виявити реальну ситуацію, що склалась в цьому соціальному секторі,
відслідкувати очікувані тренди та промоніторити відповідні виклики.
Доцільність розробки дисертаційної тематики зумовлена й тим, що
розвиток адаптивного туризму в регіонах України є пріоритетним напрямом
плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для
осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп
населення на 2009-2015 рр. «Безбар'єрна Україна» (постанова Кабінету
Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 784 ).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана у відповідності до напряму наукової роботи
кафедри туризму, соціально-економічної географії та краєзнавства
Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана
Хмельницького (тема «Стан та перспективи географічних і методичних
досліджень Запорізького краю та суміжних територій в умовах інтеграційних
процесів», № держреєстрації 0110U003217, 2011-2013 рр. та тема «Етнічна
географія Запорізької області. Історія та сучасність», № держреєстрації
0115U001736, 2014-2016 рр.) та наукової тематики діяльності науководослідної лабораторії рекреаційної географії та туризму Мелітопольського
державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького та
відповідними положеннями проектної розробки міської моделі
міжкультурної інтеграції «План міжкультурної інтеграції м. Мелітополь на
2015-2020 рр.».
6
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
виявлення суспільно-географічних передумов формування адаптивного
туризму в Україні та визначення перспектив його розвитку. Для досягнення
поставленої мети сформульовано такі завдання:
- дослідити становлення світової та європейської законодавчоправової бази адаптивного туризму;
- удосконалити поняттєво-термінологічний апарат адаптивного
туризму;
- запропонувати класифікацію видів адаптивного туризму;
- обґрунтувати методи, принципи і прийоми дослідження
адаптивного туризму;
- розробити структурно-логічну модель адаптивного туризму;
- проаналізувати соціально-демографічні, природно-географічні,
культурно-історичні та етноландшафтні, політико-інституційні та
інфраструктурні чинники формування адаптивного туризму в Україні;
- провести просторово-часовий аналіз сучасного стану розвитку
адаптивного туризму;
- виявити перспективи розвитку адаптивного туризму в Україні;
- обґрунтувати принципи створення перспективного просторового
каркасу координаційної системи адаптивного туризму України та дати його
картографічну інтерпретацію;
- запропонувати методику створення доступних туристських
маршрутів для осіб з інвалідністю.
Об’єктом дослідження є адаптивний туризм України, який виступає
чинником соціальної реабілітації як для відносно здорових людей похилого
віку, так і для осіб з інвалідністю.
Предмет дослідження – суспільно-географічні передумови та
перспективи розвитку адаптивного туризму в Україні.
Методологія та методи дослідження. Для розв’язання поставлених
завдань було використано методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції,
7
методи моделювання, картографічний, статистичний, порівняльногеографічний та методи сучасних комп’ютерних технологій та інновацій.
Методологічною основою роботи виступили положення сучасної
суспільної географії (роботи М. Д. Пістуна, О. Г. Топчієва, К. В. Мезенцева,
А. Л. Мельничука), наукові наробки (монографії та публікації) українських та
зарубіжних географів з питань медичної географії (В. М. Гуцуляка,
Б. Б. Прохорова, В. О. Шевченка), рекреаційної географії та географії
туризму (В. С. Преображенського, Н. М. Сажнєвої, І. Т. Твердохлєбова, В. М.
Шумського). Висвітленню різноманітних медико-географічних аспектів,
розгляду низки питань адаптивного (у т.ч. інвалідного) туризму присвячені
роботи (фундаментальні монографії, словники та окремі публікації) як
вітчизняних (А. П. Авцина, А. О. Бавельського, О. О. Бейдика,
Я. І. Жупанського, Л. І. Зеленської, Г. І. Зоріна, Є. І. Ігнатьєва,
А. Д. Лєбєдєва, О. М. Ліщишиної, Л. В. Максимової, О. Л. Райх, О. О. Ручіна,
В. О. Шевченка, А. А. Шошина, К. Г. Яковлевої), так і зарубіжних (А.М.
Ахметшина, О. Кеннона, А. Є. Піратинского, Є. А. Сігіди, Д. Симпсона,
Д. Л. Штампа та ін.) вчених.
Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному
досліджені:
вперше:
- розроблено класифікацію адаптивного туризму;
- запропоновано структурно-логічну модель адаптивного туризму;
- дано аналіз суспільно-географічних чинників формування
адаптивного туризму в Україні;
- виявлено особливості сучасного стану розвитку адаптивного
туризму в регіонах України;
- обґрунтовано просторовий каркас перспективної координаційної
системи адаптивного туризму в Україні та визначено його перспективні
туристсько-реабілітаційні центри;
удосконалено:
8
- теоретико-методологічні засади суспільно-географічного
дослідження адаптивного туризму;
- періодизацію розвитку світової та європейської законодавчоправової бази адаптивного туризму;
- науково-методологічні підходи аналізу адаптивного туризму;
набули подальшого розвитку:
- рекомендації щодо створення доступних туристських маршрутів
для осіб з інвалідністю;
- розробки перспективних туристських маршрутів в НПП України.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-практичні
розробки дисертації були використані при створенні доступних туристських
маршрутів для осіб з обмеженими фізичними та психофізичними
можливостями на території Національного природного парку
«Приазовський» (довідка № 419/13-08) та залучені Мелітопольським міським
виконавчим комітетом до проектної розробки міської моделі міжкультурної
інтеграції «План міжкультурної інтеграції міста Мелітополь на 2015-2020
рр.» (довідка № 01-06/433).
Результати дисертаційного дослідження, його положення, висновки та
пропозиції впроваджені в навчальний процес географічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, використані
при розробці програм навчальних дисциплін «Активний туризм»,
«Соціальний туризм» та використовуються при викладанні дисциплін
«Географія рекреації та туризму», «Активний туризм: діяльність туристичної
самодіяльної організації» на кафедрі країнознавства та туризму (довідка №
050/352-30); Харківського національного університету міського господарства
імені О. М. Бекетова та використовуються при викладанні навчальних
дисциплін «Спортивний туризм», «Діяльність туристської самодіяльної
організації» на кафедрі туризму і готельного господарства (довідка № 1989);
Навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського
національного університету імені Богдана Хмельницького при викладанні
9
навчальних дисциплін «Географія туризму», «Організація анімаційної
діяльності», «Рекреалогія» на кафедрі туризму і готельно-ресторанної справи
(довідка № 183/03). Окрім того, результати дисертаційного дослідження
впроваджено в інтегровані програми навчального процесу Мелітопольського
державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького на
кафедрі туризму, соціально-економічної географії напрямів підготовки
6.140103 «Туризм» та 6.010201 «Фізичне виховання» при викладанні
навчальних дисциплін: «Географія туризму», «Організація туризму»,
«Спеціальний туризм» та використано при розробці програм навчальних
практик «Туризм», «Туристичний похід» та методичних рекомендацій з
навчальної дисципліни «Спеціальний туризм» (довідка № 01-28/513).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
роботою, в якій реалізовано ідеї автора щодо теорії і практики суспільногеографічного дослідження передумов та перспектив розвитку адаптивного
туризму в Україні. Науково-методологічні положення, результати, висновки і
пропозиції, що містяться в роботі, належать безпосередньо автору.
Використані положення інших авторів мають відповідні посилання. З
наукових праць, які опубліковано у співавторстві, у дисертації використані
лише ті положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та
матеріали дисертаційного дослідження доповідались та пройшли апробацію
на 18 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних
конференціях, з’їздах, семінарах, форумах: Міжнародній науковій
конференції «Мир современной географии» (м. Сімферополь, 2011);
Міжнародній науково-практичній конференції «Экологические,
экономические и социально-культурные предпосылки трансграничного
сотрудничества в Балтийском регионе» (м. Псков, Росія, 2012); Науковій
міжнародній інтернет-конференції «Соціально-екологічні проблеми розвитку
Азово-Чорноморського регіону » (м. Мелітополь, 2012); ХІ та ХІІ з'їздах
Українського географічного товариства (м. Київ, 2013; м. Вінниця, 2016); V
10
Всеукраїнській науково-практичній конференції (за міжнародною участю)
«Географія та екологія: наука і освіта» (м. Умань, 2014); V Міжнародній
науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми та перспективи
розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД»
(м. Переяслав-Хмельницький, 2014); Х Міжнародній науково-практичній
інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку
третього тисячоліття у країнах Європи та Азії» (м. Переяслав-Хмельницький,
2014); І Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Регіональні
проблеми розвитку приморських територій: теорія і практика» (м.
Мелітополь, 2014); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Туризм
і гостинність в Україні: стан, проблеми, тенденції, перспективи розвитку»
(м. Черкаси, 2014); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції
«Сучасні проблеми розвитку суспільної географії» (м. Київ, 2014);
Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы устойчивости
эколого-хозяйственных и социально-культурных систем трансграничных
регионов» (м. Псков, Росія, 2014); Регіональній науково-практичній
конференції, присвяченої 100-річчю А. А. Хижняка (м. Мелітополь, 2015);
Міжнародному семінарі «Сільський зелений туризм для неповносправних
осіб» (м. Львів, 2015); VІ Міжнародній науково-практичної конференції:
«Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів
вирішення» (м. Херсон, 2015); І Регіональному туристичному форумі «Наш
край у новому форматі: розвиток зеленого туризму» (м. Мелітополь, 2015); ІІ
Регіональному туристичному форумі «Наш край у новому форматі: розвиток
зеленого туризму» (м. Бердянськ, 2015); Міжнародній науковій конференції
«Людина та ландшафт: географічний підхід в первісній археології» (м. Київ,
2016).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 33 наукові
праці (з яких 11 написано одноосібно і 22 – у співавторстві) загальним
обсягом 11,2 д. а., з них 11 статей у наукових фахових виданнях, 4 статті у
11
наукових періодичних виданнях інших держав та 18 тез та доповідей в інших
виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (200 позицій) і
додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з них основного
тексту – 150 сторінок. Робота містить 23 таблиці, 29 рисунків та 19 додатків.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Відповідно до поставленої мети в дослідженні сформульовані
теоретико-методологічні положення, обґрунтовані наукові та практичні
результати:
1. В роботі дано визначення поняття «адаптивний туризм», який
виступає чинником соціальної реабілітації як для відносно здорових людей
похилого віку, так і для осіб з інвалідністю. За результатами аналізу базової
термінології адаптивного туризму поглиблено його поняттєвотермінологічний апарат в частині розкриття сутності адаптивного
(безбар’єрного) туризму, під яким розуміється новий вид адаптивної рухової
реакції, фізичної реабілітації, оздоровлення та соціальної інтеграції людей з
обмеженими фізичними можливостями.
2. Запропоновано класифікацію видів адаптивного туризму, яка крім
стандартних ознак (мета подорожі, спосіб пересування, форми
подорожування, вікова ознака), доповнена ознаками за категоріями
обмеження функцій організму та можливостей щодо нозологічних форм
захворювання, урахування яких сприяє якісному та ефективному проведенню
туристських заходів та визначає їх специфіку; пошук оптимальних стандартів
організації заходів адаптивного туризму з ураховуванням особливостей
поведінки та фізичних можливостей дозволив визначити 3 спеціалізовані
групи туристів-адаптантів (1 – люди з обмеженими можливостями руху, в
т. ч. «візочники»; 2 – люди з обмеженими можливостями сприйняття
навколишнього середовища (сенсорна та мовленнєва категорії), 3 – інші).
3. Метод графічного моделювання, застосований у дослідженні,
виступав суттєвим засобом аналізу та пізнання географічних явищ та
процесів (в т.ч. в площині адаптивного туризму та реабілітації засобами
туризму); специфіка адаптивного туризму визначається сукупністю
показників «доступності» рекреаційно-туристських об’єктів – останні
виступають елементами його функціональної та територіальної структур (які,
151
в свою чергу, відповідають за виявлення та особливості використання
туристсько-рекреаційних ресурсів і спеціалізованої інфраструктури) та
спрямовані на задоволення туристсько-адаптивних потреб осіб з обмеженими
можливостями на шляху досягнення туристсько-адаптивного ефекту.
4. Основним чинником формування реабілітаційно-туристської
адаптивної системи в Україні є соціально-демографічний чинник (група
показників маломобільної категорії населення), якому притаманні зміни
структури населення, а побічними виступають природно-географічні,
політико-інституційні та інфраструктурні чинники; розширено та поглиблено
поняттєво-термінологічний апарат адаптивного туризму (введено в обіг та
конкретизовано ряд дефініцій), розроблено ряд структурно-логічних (наочноуявних, графічних) моделей, які виступають специфічним важелем аналізу
предмет-об’єктної сутності адаптивного туризму.
5. Аналіз кількісних показників хвороб, які призводять до
інвалідності, показав, що основними серед них є уроджені аномалії, хвороби
нервової системи, розлади психіки та поведінки, хвороби кістково-м’язового
апарату, хвороби вуха та зору; аналіз соціально-демографічних чинників
формування адаптивного туризму свідчить про необхідність створення
туристських сегментів, які б враховували потреби та можливості осіб
похилого віку, інвалідів-«візочників», інвалідів дитинства, інвалідів
сенсорної групи, дітей-інвалідів шкільного віку та студентів з особливими
потребами.
6. Аналіз нормативно-правової бази України щодо
праворегулювання відношень в адаптивному туризмі показав її
недосконалість, а в ряді випадків – і фактичну відсутність в частині визнання
самої наявності категорії адаптивних туристів. В той же час, аналіз залучених
до державних програм осіб з ознаками інвалідності свідчить про достатньо
високу мотивацію їх активної участі в суспільному житті (ряд регіонів не
тільки залучені до державних програм, а й активно долучаються до проектів з
недержавним та міжнародним фінансуванням). Залучення осіб з фізичними
152
обмеженнями до участі в туристських реабілітаційних програмах залежить
від адаптованості (доступності) туристської інфраструктури, ступінь якої в
ряді регіонів України дуже низький, відносно високим ступенем
вирізняються області, залучені до міжнародних проектів (Львівська, ІваноФранківська, Хмельницька, Закарпатська). Більшість регіонів України має
середній та високий ступені етноландшафтної адаптації та численні
етноландшафтні об’єкти, ознайомлення з якими відповідає наступним
функціям адаптивного туризму: медико-біологічній (оздоровлення,
реабілітація), соціально-культурній (спілкування, пізнання), економічній
(фінансові можливості) та сприяє апроксимації осіб з обмеженими
фізичними можливостями до туризму в межах власного або сусіднього
регіонів.
7. Аналіз адаптивного туризму показав, що його формування
відбувається під впливом генеруючих – природно-географічних, соціальнодемографічних, культурно-історичних чинників. До лімітуючих належать
політико-інституційні та інфраструктурні чинники, які формуються та
потребують додаткової уваги з боку суспільства. Зважаючи на те, що
найбільші реабілітаційні установи залишились на тимчасово анексованій
території Криму, нагальною потребою є відповідне ресурсно-рекреаційне та
інфраструктурне заміщення, організація закладів з надання відповідних
послуг поза межами АР Крим (наприклад, на території Запорізької, Одеської
та Херсонської областей).
8. Результати SWOT-аналізу вказують на доцільність реалізації
програм розвитку адаптивного туризму, що доводить розрахована матриця
кількісної оцінки вагомих елементів аналізу. Крім того, було обчислено
нівелювання загроз та підсилення можливостей складових сучасного
адаптивно-туристського сектору України.
9. Основною проблемою подальшого розвитку адаптивного туризму
в Україні залишається відсутність єдиної регіональної координаційної
системи та центрів управління адаптивного туризму; обґрунтовано та
153
запропоновано просторовий каркас перспективної координаційної системи
адаптивного туризму (каркас включає туристсько-реабілітаційні центри –
дестинації І порядку та дестинації ІІ порядку), що базується як на
адміністративно-територіальному поділі країни, так і на її ресурснореабілітаційній базі.
10. Запропоновано принципову схему організації туристськоекскурсійних маршрутів для осіб з інвалідністю, на основі якої розроблено
ряд маршрутів (пішохідний, екологічний, водний, етнографічний) для 1-3
груп адаптивних туристів.
11. Розроблені картографічні та структурно-логічні моделі
виступають елементом регіонального моніторингу (стосовно розвитку та
предмет-об’єктної сутності адаптивного туризму) та чинником прийняття
управлінських рішень на національному та регіональному рівні, а
запропонована структурно-логічна модель створення регіонального
туристсько-реабілітаційного центру виступає як проміжним результатом
дослідження, так і певним алгоритмом у реалізації аналогічних регіональних
програм адаптивного туризму