АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

Короткий опис

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СВІТЛИЧНИЙ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

УДК 342.9:349.4

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукого ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант
доктор юридичних наук, професор
Курило Володимир Іванович

Київ–2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...................................................................4

ВСТУП.........................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН У АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІЙ ДОКРИНІ ТА ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ...18
1.1.Адміністративно-правові проблеми реформування управлінських правовідносин у сфері земельних ресурсів в умовах здійснення земельної реформи в Україні………………………………………………………………….18
1.2. Функції, завдання, мета та методи діяльності органів публічної влади у сфері управління земельними ресурсами ………………………………………..51
1.3. Принципи державного управління земельними ресурсами………………...83
Висновки до розділу 1.............................................................................................116
РОЗДІЛ 2. ВЛАДНО-УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ….………119
2.1. Теоретичні засади публічного управління земельними ресурсами…...…..119
2.2. Проблеми управлінської діяльності органів публічної влади у сфері земельних ресурсів.……………………………………………………………….149
2.3. Сучасна парадигма діяльності органів публічної влади у сфері контролю за використанням та охороною земельних ресурсів ……………………………...179
Висновки до розділу 2.............................................................................................218
РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ…………………………………………………..………………....221
3.1. Загальна характеристика складів адміністративних деліктів у сфері земельних ресурсів……….……………………………………………………….221
3.2. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів публічної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин у сфері земельних ресурсів ………………………….…..……...244
3.3. Теоретичні проблеми інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері земельних ресурсів.………….………………..….…...267
Висновки до розділу 3.............................................................................................301
РОЗДІЛ 4. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ НАДАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ…………………………..304
4.1. Адміністративний договір як правова підстава надання земельних адміністративних послуг………………………………………………………….304
4.2. Проблемні питання надання земельних адміністративних послуг органами публічної влади…………………………………………………………................326
4.3.Удосконалення правового регулювання надання земельних адміністративних послуг….…………………………………………….……….346
Висновки до розділу 4............................................................................................369
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..371
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ….………………………………....379
ДОДАТКИ ………………………………...……………………….……..............435

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АМКУ – Антимонопольний комітет України
АПК – Агропромисловий комплекс
АРК – Автономна республіка Крим
ВРУ – Верховна Рада України
ВР АРК – Верховна Рада Автономної Республіки Крим
ВСУ – Верховний суд України
ГК – Господарський кодекс України
Держземагентство – Державне агентство земельних ресурсів України
Держземінспекція – Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель
Держкомзем – Державний комітет України із земельних ресурсів
ЄДРПОУ – єдиний реєстр юридичних та фізичних осіб – підприємців
КК України – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КСУ – Конституційний суд України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні порушення
ЗК України – Земельний кодекс України
Мінагрополітики – Міністерство аграрної політики України
Мінекономіки – Міністерство економіки України
Мінприроди – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я України
НБУ – Національний банк України
ПК України – Податковий кодекс України
РМ АРК – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
РНБОУ – Рада національної безпеки і оборони України
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. У ринкових умовах стан функціонування виконавчої влади характеризується тим, що рівень її організуючого впливу на суспільні процеси не задовольняє потреб динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування соціально-економічного порядку та демократичної, соціальної і правової держави. Сучасний стан розвитку суспільства потребує впровадження ефективної науково обґрунтованої системи державного управління, зокрема у сфері земельних ресурсів. У контексті правового розвитку держави відбувається процес уточнення цілей і завдань органів виконавчої влади. Діючі механізми державного управління земельними ресурсами законодавством України досі ще не врегульовані належно. Неузгодженість діяльності та відсутність єдиної системи органів виконавчої влади призводять до неконтрольованої ситуації у сфері раціонального використання та охорони земельних ресурсів.
За таких умов визначення сутності та особливостей адміністративно-правових відносин, завдань, функцій і методів діяльності органів виконавчої влади, відповідних правових засобів, що ними використовуються у процесі діяльності, розроблення аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення їхньої діяльності мають важливе як теоретичне, так і практичне значення та обумовлюють актуальність комплексного, системного дослідження широкого кола питань, які лежать у межах адміністративних правовідносин, пов’язаних із правозастосовною діяльністю органів виконавчої влади у сфері земельних ресурсів. Неналежне адміністративно-правове регулювання земельних ресурсів не дає можливості державі повною мірою використовувати весь потенціал розвитку в цьому напрямі.
Нове розуміння ролі та сутності адміністративного права має
поліпшити не тільки стан організації державної виконавчої влади, а й вирішити проблемні питання управлінських рішень у сфері земельних ресурсів. Саме в процесі діяльності органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані забезпечити реалізацію та захист в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам якісних адміністративних послуг у сфері земельних ресурсів. За таких умов дія норм адміністративного права відіграє важливу роль і стає домінуючою в процесі державного управління земельними ресурсами.
В українській науково-правовій літературі дослідженню наведених проблем адміністративних правовідносин, які виникають у процесі державного управління земельними ресурсами, приділено недостатньо уваги. Окремим проблемам удосконалення та розвитку адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів у своїх працях приділяли увагу вчені-правознавці Т.С. Кичилюк, В.І. Курило, О.С. Мірошниченко, В.І. Семчик, В.Д. Швець та інші. Проте ці науковці розкрили лише деякі аспекти адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів або ж торкалися їх побіжно, досліджуючи інші ширші або суміжні суспільні відносини.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України та безпосередньо пов’язані з темою НДР «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення змісту і ролі адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів, розроблення та формування висновків і пропозицій з удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності органів публічної влади у сфері земельних ресурсів України.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені й вирішені такі задачі:
– дослідити адміністративно-правові проблеми реформування управлінських відносин у сфері земельних ресурсів в умовах здійснення земельної реформи в Україні та на основі дослідження адміністративно-правових відносин розробити і запропонувати концептуальну модель адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів;
– дослідити роль адміністративних правовідносин та теоретико-правові аспекти реалізації органами публічної влади управлінських відносин у сфері земельних ресурсів і розробити пропозиції з їх удосконалення;
– дослідити функції, завдання, мету та методи діяльності органів публічної влади у сфері управління земельними ресурсами з метою виділення основних критеріїв розмежування галузей права;
– виділити та удосконалити систему принципів управлінської діяльності у сфері земельних ресурсів;
– визначити особливості і структуру діяльності органів публічної влади у сфері контролю за використанням та охороною земельних ресурсів і сформувати основні напрями вдосконалення їх діяльності;
– дослідити теоретичні та практичні проблеми адміністративно-деліктних відносин у сфері земельних ресурсів та розробити пропозиції з їх удосконалення;
– проаналізувати інститут адміністративної відповідальності посадових і службових осіб органів публічної влади й визначити шляхи удосконалення адміністративно-деліктного законодавства щодо посадових і службових осіб органів публічної влади у сфері земельних ресурсів;
– дослідити інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб як спеціального суб’єкта адміністративного правопорушення у сфері земельних ресурсів і сформувати та обґрунтувати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення;
– дослідити теоретичні та практичні проблеми надання земельних адміністративних послуг органами публічної адміністрації та визначити основні напрями їх удосконалення;
– сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства у сфері земельних ресурсів України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі публічного управління земельними ресурсами в умовах здійснення земельної реформи в Україні.
Предмет дослідження становлять адміністративні правовідносини у сфері земельних ресурсів України у контексті провадження нової доктрини адміністративного права у контексті провадження нової доктрини адміністративного права.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів та прийомів наукового пізнання, застосування яких дало змогу всебічно проаналізувати об’єкт дослідження.
Застосування діалектичного методу дало можливість дослідити механізм адміністративно-правового регулювання земельних ресурсів у динаміці і розвитку (розділи 1, 2, 3, 4). За допомогою історико-правового методу було досліджено особливості здійснення земельної реформи в умовах проведення адміністративної реформи в Україні (підрозділ 1.1). Формально-юридичний метод у поєднанні з методом логічного аналізу дав можливість всебічно вивчити існуючу систему правових норм, які регулюють земельні ресурси, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства у цій сфері (розділи 1, 2, 3, 4). Порівняльно-правовий метод застосовувався в ході співставлення вітчизняного й зарубіжного законодавства (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3, 4.3). Системно-структурний метод дозволив визначити структурну побудову системи спеціальних органів у сфері земельних ресурсів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3, 4.3). Структурно-функціональний метод застосовувався в ході дослідження системи та повноважень органів виконавчої влади у сфері земельних ресурсів як суб’єктів владних повноважень (підрозділи 1.2, 2.3). Для аналізу адміністративно-деліктних відносин у сфері земельних ресурсів як об’єкта дослідження використовувалися методи аналізу й синтезу (підрозділи 3.1, 3.2, 3,3. Статистичний метод застосовувався при дослідженні стану земельних ресурсів і відповідного визначення основних напрямів адміністративно-правового регулювання (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 4.2). Метод тлумачення правових норм дав можливість з’ясувати зміст приписів діючого законодавства (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2, 3.3) і на цій підставі сформулювати конкретні пропозиції щодо їх удосконалення. Компаративний метод і метод документального аналізу використовувались для вироблення пропозицій щодо удосконалення адміністративного законодавства за проступки у сфері раціонального використання та охорони земельних ресурсів (підрозділи 2.3, 3.2, 3.3).
Емпіричну основу дослідження склали чинне законодавство України з питань регулювання адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів, а також земельних відносин та екологічної діяльності, безпосередньо пов’язаних з охороною й використанням природних ресурсів; норми, що визначають правові засади діяльності органів державного управління у сфері земельних ресурсів і застосування ними заходів адміністративної відповідальності. При дослідженні діяльності органів публічної влади у сфері земельних ресурсів використовувалося також законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання юрисдикції у сфері земельних ресурсів може бути використано в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять також статистичні матеріали, довідкові видання, узагальнення практичної діяльності органів публічної адміністрації у сфері земельних ресурсів, політико-правова публіцистика.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці відомих вітчизняних і зарубіжних науковців-правників, зокрема фахівців у галузі адміністративного, інформаційного та фінансового права:
В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістової, Д. Н. Бахраха,
Н.А. Берлач, М. В. Баймуратова, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, Г.Г. Забарного, В.О. Заросила, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, М.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, В.І. Курила, Д.М. Лук’янця, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, Л.А. Савченко, В.І. Семчика, М.С. Студенікіної, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та інших;
аграрного, земельного, екологічного та природоресурсного права:
А.П. Гетьмана, В.М. Єрмоленка, І.І. Каракаша, В.В. Костицького, П.Ф. Кулинича, А.М. Мірошниченка, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших;
представників інших галузей права, науки державного управління, вчених-економістів:
А.П. Альохіна, Г.В. Атаманчука, М.І. Байтіна, М. Беньо, Г. Бренбана, Д.С. Добряка, О.С. Дорош, В. Кноррінга, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, М.Х. Корецького, В.Н. Кудрявцева, О.Е. Лейста, I.I. Лукiнова, О.О. Майданник, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихомирова, А.М. Третяка, Р.О. Халфіної та інших науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших комплексних наукових досліджень теоретичних проблем адміністративних правовідносин у сфері земельних ресурсів у поєднанні з практичними проблемами правозастосовної та владно-управлінської діяльності органів виконавчої влади у сфері земельних ресурсів та застосування ними заходів адміністративної відповідальності, спрямованих на подальший розвиток теорії адміністративного права через формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій і понять, внесення науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного адміністративного законодавства України у сфері земельних ресурсів.
У результаті проведеного дослідження отримано низку наукових положень та висновків, зокрема:
уперше:
– запропонована концептуальна модель адміністративних модель
адміністративних правовідносин у сфері земельних ресурсів, в основу якої покладені такі суспільні відносини які складають основні групи предмета адміністративного права: публічні управлінські відносини; адміністративно-деліктні відносини; земельні адміністративні послуги;
– в межах такої моделі запропоновано теоретичне визначення адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів, під якими слід розуміти вплив адміністративно-правових норм на суб’єктів, які взаємозв’язані і взаємодіють через здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, що виникають між ними з приводу раціонального використання й охорони земельних ресурсів;
– обґрунтована необхідність створення належного механізму публічного контролю за використанням та охороною земельних ресурсів, що потребує розроблення дієвого законодавчого акта. Таким нормативно-правовим актом міг би стати Закон України «Про публічний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів»;
– проведено наукову класифікацію адміністративних деліктів із поділом адміністративних порушень на земельно-екологічні;
– обґрунтовано доцільність встановлення адміністративної відповідальності посадової особи за ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;
удосконалено:
– теоретичне визначення поняття «державний контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів», під яким розуміється особливий вид державної управлінської діяльності, що здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади щодо об’єктів, які їм організаційно не підпорядковані й до яких за порушення земельного законодавства застосовуються заходи юридичної відповідальності;
– теоретичне визначення поняття «самовільне зайняття земельної ділянки», під яким запропоновано розуміти будь-які дії особи (групи осіб), що свідчать про фактичне використання земельної ділянки без встановлених державою документів, що посвідчують право особи на земельну ділянку і порушують установлений законодавством порядок функціонування земельної ділянки. Пропонується для усунення правових колізій у разі притягнення винної особи до адміністративної відповідальності внести відповідні зміни до ст. 53-1 КУпАП щодо визначення об’єктивної сторони правопорушення;
– наукове положення про те, що раціональне використання земель має включати такі основні складові охорони земель:
1) соціально-економічну – здійснюється через відновлення оптимального стану земель і ґрунтів у поєднанні із заходами економічного стимулювання;
2) екологічну – полягає в охороні земель від шкідливого впливу і здійснюється через його правове регулювання;
3) управлінську – полягає в державному, самоврядному та громадському контролі за раціональним використання й охороною земель;
4) правову – полягає у відшкодуванні збитків землевласниками й землекористувачами та застосуванні до них заходів юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства;
набули подальшого розвитку:
– принцип доступного і відкритого реєстру всіх категорій земель;
– теоретичне визначення поняття «публічні управлінські відносини у сфері земельних ресурсів», які полягають у здійсненні владно-управлінського організуючого й регулюючого впливу на підпорядковану діяльність з метою їх раціонального використання та охорони;
– теоретичне визначення поняття «земельні адміністративні послуги», під якими доцільно розуміти діяльність уповноважених державою органів публічної адміністрації, діяльність яких спрямована на реалізацію прав фізичних та юридичних осіб у земельних відносинах, що виникають на підставі заяв цих осіб;
– доцільність проведення адміністративно-територіальної реформи,
пов’язаної не тільки з реалізацією земельної, а й адміністративної реформи, а саме запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою;
– регламентація повноважень спеціалістів як суб’єктів адміністративної відповідальності за порушення земельного й екологічного законодавства;
– аргументація передчасності встановлення адміністративної відповідальності юридичної особи в адміністративному законодавстві за порушення земельного законодавства;
– визначення проблемних питань реформування системи надання земельних адміністративних послуг.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю та новизною піднятих у дисертаційному дослідженні проблем і полягає у можливості застосування його результатів:
– у науково-дослідній роботі – як основи для подальшої розробки проблем теорії адміністративних правовідносин, зокрема й у сфері земельних ресурсів;
– у правотворчій діяльності – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки низки проектів законодавчих і підзаконних актів, що сприятиме вдосконаленню правового регулювання правозастосовної діяльності органів публічної влади у сфері земельних ресурсів;
– у правозастосовній діяльності – для удосконалення діяльності органів публічної влади у сфері земельних ресурсів і застосування заходів адміністративної відповідальності;
– у навчальному процесі вищих навчальних закладів – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати під час підготовки навчальних посібників і підручників із дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративний процес», «Земельне право України», «Аграрне право України», «Екологічне право України»;
– у правовиховній сфері – положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі для підвищення рівня правової освіченості та правової культури посадових і службових осіб органів публічної влади та широких верств населення нашої держави.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені:
у нормотворчу діяльність:
– результати дисертаційного дослідження використовуються Мінагрополітики України в правотворчому процесі при підготовці проектів відповідних нормативно-правових актів, які спрямовуються на удосконалення правового регулювання у галузі використання та охорони земельних ресурсів.
(акт впровадження від 07.04.2011 р.) [Додаток А];
у правозастосовчу практику:
– діяльності управління Держкомзему ніжинського району Чернігівської області (акт впровадження від 13.04.2011 р. № 06-17/464) [Додаток Б];
у навчальний процес:
– при викладанні навчальної дисципліни «Адміністративне право України» на юридичному факультеті Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства у Національному аграрному університеті (акт впровадження від 20.10.2011 р. № 132) [Додаток В];
– при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право України» та «Адміністративний процес» у Білоцерківському Національному аграрному університеті (акт впровадження від 01.11.2011 р. № 981-945) [Додаток Г ];
– при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право України» та «Адміністративний процес» у Сумському Національному аграрному університеті (акт впровадження від 17.10.2011 р. № 3) [Додаток Д];
– при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право України» Вінницького національного аграрного університету (акт впровадження від 28.10.2011 р. № 01-2103) [Додаток Ж ].
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
У співавторстві опубліковано навчальний посібник «Господарське законодавство» за заг. ред. В.І. Курила. – К. : ІРІДІУМ, 2009 (дисертантом написано: Розділ 7. Відповідальність у сфері господарювання. Розділ 8. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність. Розділ 10. Спеціальні режими господарювання. Розділ 11. Правові засади безпеки у сфері господарювання. Розділ 12. Контроль і перевірка господарської діяльності підприємств (обсяг авторських друк. арк. – 5,2); підручники: «Аграрне право України» за заг. ред. В.М. Єрмоленка. – К. : Юрінком Інтер, 2010 (дисертантом написано: Розділ 10. Юридична відповідальність за правопорушення в аграрному секторі економіки України. Підрозділ 1. Загальні засади формулювання інституту аграрно-правової відповідальності. Підрозділ 2. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільському господарстві. Підрозділ 3. Майнова відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств. Підрозділ 4. Адміністративна відповідальність за порушення у сільському господарстві (обсяг авторських друк. арк. – 0,5); «Аграрне право України» за заг. ред. В.І. Курила. – Умань : «Візаві», 2011 (дисертантом написано: – змістовний модуль 6. Відповідальність за правопорушення в аграрному секторі економіки. Розділ 19. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин. Розділ 20. Правове регулювання банкрутства. Розділ 21. Юридична відповідальність за порушення в аграрному секторі економіки України (обсяг авторських друк. арк. – 4,2). У співавторстві з В.І. Курилом опубліковано статті: «Державний контроль у сфері земельних ресурсів» (обсяг авторських друк. арк. – 0,2); «Земельна реформа в Україні: думка юристів» (обсяг авторських друк. арк. – 0,2). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації.
Результати дисертаційного дослідження в цілому та окремі його аспекти узагальнені і оприлюднені автором на численних міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференція, семінарах, круглих столах, зокрема: «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (Київ, 2009); «Актуальные проблемы правового регулирования аграрных, земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельском хозяйстве» (Москва, 2010); «Правова політика Української держави» (Івано-Франківськ, 2010); «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД» (Луцьк, 2010); «Правовое обеспечение инновационного развития экономики Республики Беларусь» (Минск, 2010); «Спадковість творчих ідей академіка В.З. Янчука та їх розвиток у науці сучасного аграрного і природо- ресурсного права» (Київ, 2010); «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (Київ, 2011); «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (Київ, 2011).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 39-ми друкованих працях, з яких 34 одноособові. Серед них: 1 монографія, 3 підручники із грифом МОН України (у складі колективів авторів), 27 наукових статтей, з яких 25 одноособові (з них 25 –у фахових виданнях України з юридичних наук), 8 тез доповідей на наукових конференціях.
Кандидатська дисертація на тему «Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку» захищена у 2007 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.
Структура та обсяг роботи визначені предметом дисертаційного дослідження, зумовлюються поставленою метою та завданнями. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, поділених на 12 підрозділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 440 сторінки, з них основного тексту – 378 сторінок, додатків – 6 сторінок, список використаних джерел включає 589 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі адміністративного, земельного та екологічного права, автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на нове вирішення наукової проблеми, формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій і понять, внесення науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного адміністративного законодавства у сфері земельних ресурсів України. Основні з них такі:
1. Синтезуючи наукові погляди щодо здійснення земельної реформи, зазначаємо, що суб’єктами проведення земельної реформи є уповноважені державою органи публічної влади, наділені державно-владними повноваженнями, що організовують проведення земельної реформи, зокрема здійснюють її правове регулювання та законодавче забезпечення.
Аналіз наукових позицій щодо визначення предметів регулювання адміністративних і земельних відносин свідчить про їх подвійну правову природу, адже вони регулюються не тільки адміністративно-правовими, земельно-правовими, а й екологічно-правовими та іншими нормами права. При цьому більшість земельно-правових норм, регламентація земельних відносин перебувають під контролем органів публічної влади, що дає можливість виділити критерії наявності або відсутності серед суб’єктів правовідносин органу публічної влади, наділеного владно-розпорядними державними функціями стосовно суб’єкта в галузі земельних відносин.
2. Особливо важливе місце з урахуванням специфічних особливостей публічного управління земельними ресурсами, у їх реформуванні, займає адміністративне право. Акцентується увагу, що адміністративно-правові відносини розглядаються як результат регулюючого впливу адміністративно-правової норми на відносини у сфері земельних ресурсів, внаслідок чого вони перетворюються на правові відносини. Йдеться, що адміністративно-правової форми набувають публічно-управлінські відносини, суспільні відносини, що виникають під час застосування заходів адміністративного примусу (адміністративної відповідальності) та земельні адміністративні послуги, котрі становлять вагому частку в змісті предмета адміністративно-правового регулювання сфери земельних ресурсів, яка виходить із конструктивного дослідження з огляду на класифікацію за критерієм – складові предмета адміністративного права.
3. У процесі реалізації управлінських функцій у сфері земельних ресурсів виконавча влада може здійснюватися і в інших формах державної діяльності. У сучасних умовах система органів виконавчої влади виступає об’єктом трансформаційних перетворень українського суспільства. Саме ці органи наділені владно-розпорядними державними функціями стосовно суб’єкта у сфері земельних ресурсів та проводять у ній владно-управлінську діяльність. Відтак суспільні відносини, які складаються між зазначеними вище суб’єктами у процесі реалізації державних управлінських функцій у сфері земельних ресурсів, доречно віднести до адміністративних відносин. Інші організаційно-управлінські відносини, що виникають у сфері земельних ресурсів, за відсутності суб’єктів, наділених владно-розпорядними державними функціями, є підстави відносити до предмета земельного права.
4. У нових соціально-економічних умовах виникає необхідність подальшого розвитку ефективних форм управління взагалі й у сфері публічного управління земельними ресурсами зокрема. Специфіка земельних правовідносин у сфері публічного управління відображає і спеціальні принципи, притаманні управлінню земельними ресурсами, що дає змогу виокремити публічне управління в самостійний вид владно-управлінської діяльності.
Сучасний розвиток правовідносин у сфері земельних ресурсів має характеризуватися такими принципами:
– гарантування конституційних прав людини в галузі земельних відносин;
– відповідності розвитку державного управління земельними ресурсами об’єктивним закономірностям розвитку суспільства;
– відповідності нормативно-правових актів земельного законодавства Конституції України;
– законодавчого закріплення системи управлінської діяльності у сфері використання та охорони земельних ресурсів.
Сформульовано принцип доступного і відкритого реєстру всіх категорій земель. Поза межами існуючої класифікації земель залишаються землі загального користування населених пунктів, мисливських угідь. Реалізація цього принципу дасть владі можливість реально оцінити, ким, у якій спосіб і яка категорія земель використовується власниками і землекористувачами, та зменшить кількість зловживань, пов’язаних із земельними ділянками.
5. Проаналізовані теоретичні засади публічного управління земельними ресурсами, яке охоплює весь спектр суспільних відносин і являє собою:
– правовий процес цілеспрямованого впливу на систему, в результаті якого досягаються її впорядкованість і розвиток відповідно до поставлених цілей, завдань і функцій;
– рівень повноважень органів державного управління, правових варіантів відповідних дій посадових чи/або службових осіб виконавчих органів під час прийняття ними владно-управлінських рішень;
– реальну правову можливість реалізації управлінських функцій органом управління земельними ресурсами, наділеним владними повноваженнями.
6. Управлінська діяльність у сфері земельних ресурсів регульована великою кількістю різних загальнообов’язкових правил, які здебільшого будуються відповідно до адміністративно-правових приписів. Публічні управлінські відносини у сфері земельних ресурсів полягають у здійсненні владно-управлінського організуючого й регулюючого впливу на підпорядковану діяльність з метою їх раціонального використання та охорони.
Управлінську діяльність держави у сфері земельних ресурсів регламентує адміністративне право, яке встановлює основи системи й організації діяльності виконавчої влади, у тому числі адміністративної відповідальності. З огляду на наведене надається теоретичне визначення адміністративно-правових відносин у сфері земельних ресурсів, під якими слід розуміти вплив адміністративно-правових норм на суб’єктів, які взаємозв’язані й взаємодіють через здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, що виникають між ними з приводу раціонального використання та охорони земельних ресурсів.
7. Вбачається логічним, що внаслідок демографічних змін земельні ділянки значної кількості адміністративно-територіальних утворень змінилися і не відповідають сучасним соціально-економічним критеріям розвитку, що є підставою для проведення адміністративно-територіальних змін у системі адміністративно-територіального устрою України.
8. Враховуючи, що безперечною складовою раціонального використання земель є їх правова охорона, раціональне їх використання має включати такі основні аспекти охорони земель: соціально-економічний аспект – передбачає відновлення оптимального стану земель та ґрунтів у поєднанні із заходами економічного стимулювання; екологічний – полягає в охороні земель від шкідливого впливу і здійснюється через правове забезпечення такої охорони; управлінський аспект полягає в державному, самоврядному та громадському контролі за раціональним використанням та охороною земель; правовий – у відшкодуванні збитків землевласниками та землекористувачами й застосуванні до них заходів юридичної відповідальності за правопорушення земельного законодавства.
9. Набув подальшого розвитку державний контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів, що є самостійним інститутом державного контролю, під яким слід розуміти особливий вид державної управлінської діяльності, здійснюваний спеціально уповноваженими органами публічної влади щодо об’єктів, які їм організаційно не підпорядковані і до яких за порушення земельного законодавства можуть застосовуватися заходи юридичної відповідальності.
10. Доведено, що створення належного механізму публічного контролю за використанням та охороною земель потребує створення дієвого законодавчого акта, який би: врегулював комплексний правовий механізм здійснення державного, самоврядного та громадського контролю; визначив повноваження кожного із контролюючих органів; встановив механізм реалізації відповідальності органів публічної влади, їх посадових і службових осіб за невиконання законних вимог громадськості; визначив порядок призначення громадських інспекторів, їхні права та обов’язки під час здійснення громадського контролю за використанням та охороною земельних ресурсів. Таким нормативно-правовим актом міг би стати Закон України «Про публічний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів».
11. Адміністративні делікти за порушення земельного законодавства, склади яких містяться у КУпАП, дають підстави для певної їх класифікації із поділом на основні групи адміністративних порушень. Зазначену групу земельних правопорушень відповідно до КУпАП визначають склади деліктів певної спрямованості. Цілком підримуючи наукові думки С.О. Погрібного та І.І. Каракаша щодо поділу земельних правопорушень на земельні правопорушення екологічної спрямованості, земельні правопорушення майнового характеру та земельні правопорушення у сфері управління, вбачаємо за доцільне класифікувати земельні правопорушення екологічної спрямованості на земельно-екологічні, тоді як земельні правопорушення майнового характеру та земельні правопорушення у сфері управління підлягають подальшому удосконаленню щодо визначення складів адміністративних деліктів.
12. На користь запропонованих земельно-екологічних проступків говорить аналіз об’єктивної сторони адміністративних правопорушень, зазначених у ст.ст. 52, 53, 53–1, 53–2, 53–3, 54, 55, 56, 57, 91–4, 97, 104, 152 КУпАП. Названі статті КУпАП свідчать про те, що об’єкт адміністративних правопорушень у сфері земельних ресурсів не є однорідним і поєднує не тільки суспільні відносини у сфері раціонального використання та охорони земельних ресурсів, а й екологічні відносини. У цьому разі йдеться безпосередньо про земельно-екологічні проступки, а не про земельні правопорушення екологічної спрямованості.
13. Аналіз адміністративних деліктів земельно-екологічного спрямування дає підстави зазначити, що КУпАП не є єдиним нормативним актом, який визначає порядок притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності за земельно-екологічні порушення і санкції, які до них застосовуються. Зазначені правопорушення також регулюються Законами України: «Про державний контроль за використанням та охороною земель»; «Про охорону земель»; «Про землеустрій»; «Про охорону навколишнього природного середовища»; «Про оцінку земель».
Перелік і редакція статей КУпАП і ЗК України та інших нормативно-правових актів, указує, що земля є особливим об’єктом земельних відносин і регулюється нормативно-правовими актами різних галузей права. Проте охорона і захист земельно-екологічних відносин реалізуються за допомогою інституту адміністративної відповідальності, що свідчить про необхідність чіткого упорядкування зазначених правовідносин в адміністративному законодавстві.
14. Зважаючи на те, що земельні відносини є самостійним видом суспільних відносин, мають певні особливості, обумовлені специфікою їхнього об’єкта – землі, вважаємо за доцільне, статті за порушення земельно-екологічних правовідносин, що містять склад адміністративних правопорушень, включити до окремого розділу КУпАП.
15. Питання дослідження суб’єктивного складу адміністративних правовідносин у галузі земельних відносин, особливо в контексті розмежування юридичної відповідальності посадових та службових осіб, дає підстави говорити також про таку категорію, як «спеціалісти». Аналіз чинного законодавства дає підстави говорити про дві форми участі спеціалістів у сфері земельних ресурсів – процесуальну або непроцесуальну.
16. Враховуючи, що до юридичної особи за порушення земельного законодавства можуть бути застосовані адміністративно-господарські заходи, а також заходи цивільно-правової відповідальності, автор доходить висновку, що встановлення адміністративної відповідальності юридичної особи в адміністративному законодавстві України на сьогодні є недостатньо обґрунтованим і передчасним.
17. За відсутності законодавчого унормування порядку надання послуг органами публічної адміністрації громадянам та юридичним особам існує різне визначення поняття «адміністративних послуг» та його співвідношення з іншими суміжними категоріями. Аналіз досліджених джерел дає підстави вказати на різноманітність вживання і тлумачення поняття «адміністративні послуги», особливо у зв’язку з прийняттям нових нормативно-правових актів, які регулюють надання державних, у тому числі земельних адміністративних послуг.
18. Акцентується увага, що основною причиною надання неякісних і неефективних земельних адміністративних послуг є відсутність чіткої процедури надання на законодавчому рівні платних і безоплатних адміністративних послуг та їх фінансування, стандартів якості і чітких правових роз’яснень та інформаційного забезпечення з приводу надання адміністративних послуг.
19. Доведено, що відповідно до нормативно-правового регулювання земельні адміністративні послуги надаються адміністративними органами через реалізацію їх публічних, проте не владних повноважень і лише певним адміністративним органом та поділяються на послуги, які надаються:
– органами виконавчої влади;
– органами місцевого самоврядування;
– підприємствами, установами, організаціями, які на виконання закону чи/або в порядку делегування здійснюють функції публічної адміністрації.
Зазначається, що разом державні, комунальні і приватні підприємства можуть здійснювати широке коло видів господарської діяльності в галузі земельних відносин з метою отримання прибутку, але не реалізацію публічних повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, а отже така діяльність щодо надання земельних адміністративних послуг підлягає розмежуванню. Акцентується увага, що діяльність у сфері надання земельних адміністративних послуг можуть здійснювати тільки органи публічної адміністрації. Автор підтримує думку вчених-адміністративістів про законодавче врегулювання надання земельних адміністративних послуг.
20. Наголошується на важливості інформаційного забезпечення надання земельних адміністративних послуг. Зазначено, що саме інформація може сприяти покращенню форм управління органів публічної адміністрації в тому аспекті, що вона міститиме важливі відомості, потрібні громадянам і юридичним особам під час отримання послуг, як-то: види, стандарти, ціну, а також інформацію про те, хто із посадових або службових осіб здійснюватиме надання земельних адміністративних послуг.
21. З урахуванням положень чинних нормативно-правових актів та особливостей надання земельних адміністративних послуг запропоновано визначення поняття «земельні адміністративні послуги», під якими доцільно розуміти діяльність уповноважених державою органів публічної адміністрації, спрямовану на реалізацію прав фізичних і юридичних осіб у галузі земельних відносин, що виникають на підставі заяв цих осіб.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Колпаков В.К. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
2. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях: [монографія]/ М.В. Шульга. – Харьков: Фирма «Консум», 1998.–224 с.
3. Федоров М. Земельна реформа в Україні: стан, проблеми, перспективи / М. Федоров // Економічний часопис. – 1999. – № 6. – С. 22 – 28.
4. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: [навч.-практ. посіб.] / В.І. Андрейцев. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
5. Арнаут А.Г. Земельна реформа в Україні та Румунії: порівняльний аналіз законодавства: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / Арнаут Андрій Георгійович. – К., 2007. – 197 с.
6. Носік В.В. Правова природа земельної реформи в Україні / В.В. Носік // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2004. – Випуск 212. Правознавство. – С. 79–83.
7. Третяк А.М., Дорош О.С.Управління земельними ресурсами./За ред. професора А.М. Третяка. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2006 – 360 с.
8. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення/ В.К. Гуревський – О.: АстроПринт. –2000. – 136 с.
9. Кулинич П.Ф. Правові проблеми земельних реформ в Україні/ П.Ф. Кулинич//Правова держава. Щорічник наукових праць.Вип. 9 – К.: 1998.– 228 с.
10. Кудінов В.О. Правове регулювання земельної реформи в Україні в умовах євроінтеграції: автореф. дис… на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06/ В.О. Кудінов. – К., 2010. – 17 с.
11. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 10. – Ст.100.
12. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року//Відомості Верховної Ради УРСР – 1991. – № 20. – Ст.249. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 997-V від 27.04.2007, Відомості Верховної Ради – 2007. – № 33. – Ст. 440.
13. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
14. Земельний кодекс України: Закон України від 13 березня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
15. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №15–92 // Голос України, 15 січня 1993 року.
16. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи: Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. №666/94//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. ua.
17. Конституція України: Прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року//Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
18. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. №1599/99 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. ua.
19. Скидан О. Законодавче забезпечення аграрної політики в Україні: проблемні питання/ О. Скидан //Право України – 2006. – №4 – С.52–56.
20. Кулинич П.Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні//Аграрне законодавство України: проблеми ефективності/Cемчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулинич П.Ф., Бичкова Ц.В. та ін.// За ред. В.І. Семчика. – Київ: Видавництво «Наукова думка», 1998. – С. 66 –107.
21. Духневич І.В. Науково-правове забезпечення аграрної реформи в Україні/ І.В. Духневич// Актуальні питання реформування правової системи України: зб. наук. ст. за матеріалами VII Міжнар. наук.-прак. конф., Луцьк, 4-5 червня 2010 р./уклад. Вознюк Н.І., Климчук Т.Д., Крисюк Ю.П., Старко О.Л., Старчук О. В., Шевчук І. М., Чупринський Б.О. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2010. – С. 481–485.
22. Шульга М.В. Земельні відносини в Україні: особливості правового регулювання/ М.В. Шульга // Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД. Міжнародна науково-практична конференціям. Луцьк, 10-11 вересня 2010 р. Збірник наукових праць/За заг. ред. А.М. Статівки та ін. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2010. – С.78–80.
23. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98// Офіційний вісник України – 1999. – №21. – Ст.943.
24. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И. – Х.: Одиссей, 2000. – 368 с.
25. Мірошниченко А.М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні: [монографія]/ Анатолій Миколайович Мірошниченко. – К.: Алферта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 268 с.
26. Земельне право України: Підручник/За ред. О.О. Погрібного та І. І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
27. Заєць О. Деякі особливості правового статусу суб’єктів правовідносин у сфері земельної реформи/ О.Заєць//Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №9. – С. 32–35.
28. Органи державної влади в Україні як суб’єкти земельних правовідносин: монографія/За ред. В.І. Семчика – К.: Видавництво «Видавничий дім «УКРПОЛ», 2009. – 248 с.
29. Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування / Навчальний посібник: Курінний Є. В. – Дніпропетпровськ: Юридична академія МВС України, 2002. – 92 с.
30. Кубко Е. Про предмет адміністративного права / Е. Кубко // Право України. – 2000. – №5. – С.3–6.
31. Адміністративне право України: підруч. для юрид. вузів і ф-тів /
[Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук М. В.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2001. – 528 с.
32. Гончарук С. Т. Адміністративне право України: Навч. посіб.– К., 2000. – 240 с.
33. Сыроедов Н.А. Земельный кодекс РФ в системе российского законодательства/ Н.А. Сыроедов // Государство и право. – 2001. – №4. – С. 28–35.
34. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник / Пер. з рос. – Харьків: Консум, 2001. – 656 с.
35. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу./ В.В. Носік [монографія]. – Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
36. Шульга М. Співвідношення земельно-правових та цивільно-правових приписів при регулюванні земельних відносин:стан та перспективи/ М. Шульга//Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №1. – С.115–124.
37. Земельне право: Підручн./ За ред. В.І. Семчика, П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий дом «Ин Юре», 2001. – 424 с.
38. Иконицкая И.А.Земельное право Российской Федерации: Учебн. – М. – Юрист, 2001. – 239 с.
39. Курило В.І. Адміністративні правочини у сільському господарстві України: сучасна парадигма: [монографія]/ В.І. Курило; за заг. ред. В.К. Шкарупи. – К.: Магістр – ХХI сторіччя, 2007. – 312 с.
40. Земельное право: учебник/ под. ред. Г.Е. Бистрова, Р.К. Гусева, А.В. Балабанов [и др.]. – М.ТК Велби, Изд–во проспект, 2006. – 712 с.
41. Костицький В.В. Теоретичні та методологічні засади формування комплексної галузі «Повітряне право» / В.В. Костицький //Економіко-правовий науково-практичний журнал «Малий і середній бізнес». – 2009. – №3– 4. – С.5– 15.
42. Кряжков А.В. Публичный интерес: понятие, виды и защита/ А.В. Кряжков //Государство и право. – 1999. – №10. – С. 91–99.
43. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року//Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
44. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 року//Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3–4. – Ст. 27.
45. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
46. «Щодо застосування терміна «Самовільне зайняття земельної ділянки». Лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 11 листопада 2008 р. «14-17-4/12991//Журнал «Все про бухгалтерський облік» №19 від 25.02.2009.
47. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 7 грудня 1984 року// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984, додаток № 51. – Ст. 1122.
48. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково–практичний коментар Земельного кодексу України: – К.: Правова єдність, 2009. – 496 с.
49. Світличний О. Правові аспекти застосування терміна «самовільне зайняття» земельної ділянки/ О. Світличний// Підприємництво, господарство і право. – 2010. – №1. – С.100–103.
50. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р., №449// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov. ua.
51. Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву(родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.
52. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М: Издательство БЕК, 1995. – 484 с.
53. Правове регулювання земельних відносин. [Навчальний посібник]/За ред. В. В. Гарлачука. – 2-е вид., доп. та перероб. – Миколаїв: Іліон, 2005.– 238 с.
54. Оніщук М.В. Гносеологія колізій в законодавстві України: причини та шляхи подолання/ Колізії в законодавстві України: проблеми теорії і практики/ За ред. Ю. Шемшученка. – Київ: Гінеза, 1996. – С.11–14.
55. Петров Г.И. Советское административное право: Учеб.– М., 1960. – 318 с.
56. Алексеев С.С. Теория права. М.: Издательство БЕК, 1995. – 320 с.
57. Європейська інтеграція//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uapa-dlc. org/ua/ ipkk/eu/dictionary.html#M
58. Бренбан Г. Французское административное право. – М., 1988. – 323 с.
59. Земельне право України: Підручник/ М.В. Шульга (кер.авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін..; За ред.. М.В. Шульги. – К.:Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
60. Земельний кодекс з постатейними матеріалами: Збірник нормативно-правових актів та матеріалів судової практики: За станом нормативно-правових актів та актів органів судової влади на 1 лютого 2006 року/Упорядник А.М. Мірошниченко. Науковий редактор В.В. Носік. – К.: Фізична особа – суб’єкт видавничої справи Романчук Р.С., 2004. – 608 с.
61. Ковальчук Т. Г. Окремі питання правового регулювання інституційно-функціонального забезпечення ефективного використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення/ Т.Г. Ковальчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Випуск 66. – С. 75–81.
62. Ковальчук Т. Г. Правові аспекти юридичних засобів охорони земель/ Т. Г. Ковальчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Випуск 60. – С. 68–72.
63. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник/За ред. Н.І. Титової.– Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
64. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений/ Ю.Г. Жариков// Государство и право. – 1996. – №2. – С. 44–54.
65. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06/ Оверковська Т.К. – К., 2008. – 213 с.
66. Світличний О.П. Окремі проблеми правового забезпечення екологічної безпеки земельних ресурсів / О.П. Світличний // Правова політика Української держави : Міжнар. наук.-практ. конф., 19–20 лют. 2010 р. : матеріали конф. – Івано-Франківськ : Прикарпат. нац. ун-т., 2010. – Т. 1. – С. 332–334.
67. Титова Н. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми/ Н.Титова// Право України. – 2004. – №3. – С. 71–77.
68. Про основні напрями земельної реформи України на 2001–2005 роки: Указ Президента України від 30 травня 2001 року № 372/2001// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.
69. Заєць О. І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06/ Заєць О. І. – К., 1999. – 197 с.
70. Земельне право України: Підручник/ За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 368 с.
71. Семчик В.І. Проблеми розвитку аграрного права України/ В.І.Семчик// Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – Вип.11. – С. 310–322.
72. Про внесення змін до пунктів 14 і 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо терміну на продаж земельних ділянок»: Закон України від 19 січня 2010 року//Відомості Верховної Ради України. – 2010 – № 9. – Ст.86.
73. Кулинич П. Ф. Право власності на землю в Україні/ П.Ф. Кулинич// Вісник «Сільське господарство реформується». – 1997. – №4. – С.13–14.
74. Казаченко Л. Як примусити українських політиків забезпечити розвиток сільського господарства?/ Всеукраїнська ділова газета «Аграрний тиждень». – №12. – С.6.
75. Аграрний тиждень. Всеукраїнська ділова газета. – 19.04.10 – 25.04.10. – №14. – С.3.
76. Світличний О.П. Раціональне використання земельних ресурсів –важливий напрямок соціально-економічної політики держави/ О.П. Світличний // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права : Міжнар. наук.-практ. конф., 30–31 жовт. 2009 р., м. Київ : зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К. : ІРІДІУМ, 2009. – С. 205–208.
77. Проект Концепції розвитку земельних відносин в Україні на 2008–2015 роки// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kovaliv.kiev.ua.
78. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 січня 2008 р. № 121/2008// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kovaliv.kiev.ua.
79. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року «Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель»: Указ Президента України від 21 листопада 2005 року № 1643/2005// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.
80. Аграрные отношения: Теория, историческая практика, перспективы развития//Н.Н. Буздалов, Э.Н. Крылатих, А.А. Никонов и др. – М.: Наука, 1993. – 270 с.
81. Светличный А.П. Об усовершенствовании правовой охраны в сфере земельных ресурсов/ Светличный А.П.//Правовое обеспечение инновационного развития экономики Республики Беларусь: Междунар. науч.-практ. конф., 21–22 окт. 2010 г., г. Минск : материалы конф. / редкол. : И.Н. Колядко (гл. ред.) и др. – Минск : Позитив-центр, 2010. – С. 523–525.
82. Світличний О.П. Щодо земельної реформи в Україні / О.П. Світличний // Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД : Міжнар. наук.-практ. конф., 10–11 верес. 2010 р., м. Луцьк : зб. наук. пр. / за заг. ред. А.М. Статівки та ін. – Луцьк : РВВ ЛНТУ, 2010. – С. 257–260.
83. Івченко В.І. Державне управління у період фінансової кризи. Проблеми та шляхи їх вирішення/ Івченко В.І.//Матеріали з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С.120–128.
84. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
85. Аграрне право України/За ред. академіка АПрН України, професора Янчука В.З. – К.: Юрінком, 1996. – 560 с.
86. Аграрное право:Учебник/Отв. ред.Г.Е. Быстров, М.И. Козырь.– М.: Юристъ,1996. – 640 с.
87. Овсянко Д.М. Административное право/ Под ред. Г.А. Туманова. – М., 1997. – 448 с.
88. Третяк А.М., Дорош О.С. Управління земельними ресурсами (навчальний посібник). Під заг. ред. Третяка А.М. ТОВ «ЦЗРУ» – Київ: 2006. – 462 с.
89. Колпаков В. К. Адміністративне право України: [підручник]. – Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
90. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О. В. Дьяченко, та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
91. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Cт.190.
92. Ожегов С.И. Словарь русского языка/ С.И. Ожегов. – М.: Советская энциклопедия, 1988. – 748 с.
93. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М.: Юрид. лит. – 1988. – 320 с.
94. Трубников Н.Н. О категориях «цель», «средство», «результат»/ Н.Н. Трубников. – М.: Высшая школа, 1968. – 148 с.
95. Голосніченко Д. Теоретичні засади визначення владних повноважень на основі виявлення об’єктивно необхідних функцій/ Д. Голосніченко//Вісник Львіськ. ун–ту. Серія юридична –2008. – Вип. 47. – С. 76–82.
96. Колпаков В.К. Адміністратине право України: Підручник/ В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
97. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учеб. – Х.: Консул, Ун-т. внут. дел, 2000. – 704 с.
98. Совершенствование аппарата государственного управления: Конституционный аспект/ Под общ. Ред. В.В. Цветкова. – К. Наукова думка, 1982. – 375 с.
99. Управление – это наука и искусство/ А.Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тэйлор, Г. Форд. – Издание: М.: Республика. – 1992. – 350 с.
100. Бельський К.С. Феноменология административного права. – Смоленск: Изд-во СГУ, 1995. –143 с.
101. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: монография/ М.В. Тесленко. – К.: Ин–т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2001. – 344 с.
102. Майданник О.О. Функції держави та органу державної влади – поняття, ознаки, співвідношення/ О.О. Майданник// Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2009 – № 4–5. – С. 67–74.
103. Теория государства и права: Курс лекций/Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько – М.: Юристь, 1997. – 672 с.
104. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Луцьк: Вежа, 2000. – 558 с.
105. Сердюк В. Еволюція функцій держави в процесі розвитку суспільства/ В. Сердюк// Юридична Україна. – 2006. – 12. – С. 21– 27.
106. Олійник А.Ю. Теорія держави і права: Навч. Посіб./ А.Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
107. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов, 1979. – 136 с.
108. Коркунов Н.М. Русское государственное право: в 2 т. – С. – Пб: Типография М.М. Стасюлевича, 1909. – Т.1: Введение и общая часть. – 623 с.
109. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. Т. 6: январь – август 1902 / Ленин Владимир Ильич. – М.: Политиздат, 1979. – 619 с.
110. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
111. Мелехин А.В. Теория государства и права (ч.1)/ А.В. Мелехин. – М., 2008. – 278 с.
112. Козлов Ю.М.Управление народным хозяйством СССР/ Ю.М. Козлов. – М., 1969. – Ч.1. – 159 с.
113. Административное право: Учебник/Ю.М. Козлов, Д.М. Овсянко, Л.Л. Попов; Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2002. – 704 с.
114. Державне управління та державна служба: Словник–довідник/Уклад. Ю.О. Оболенський. – К.: КНЕУ, 2005. – 480 с.
115. Земельное право России: Учебник/ Под ред. Ю.Г. Жарикова, В. Х. Улюкаева. – М., 1997. – 437 с.
116. Конституційне право України/За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: «Наукова думка», 1999. – 735 с.
117. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року//Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст.170.
118. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник у двох томах:/[Битяк Ю.П., Колпаков В.К., Лук’янець Д.М. та ін.; ред. колегія В.Б. Авер’янов (голова)]. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. Т.1. Загальна частина. – 2004. – 584 с.
119. Административное право Украины: учебник/ [Аверянов В.Б, Додин Е.В., Пахомов И.Н. и др.]; под. общей редакцией С.В. Кивалова. – Х.: Одиссей, 2004. – 880 с.
120. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций/ Григорий Васильевич Атаманчук.–[4-е изд., стер.].М.: Омега – Л., 2006. – 584 с.
121. Бахрах Д.Н. Основное понятие теории социального управления. Учебное пособие по спецкурсу/Демьян Николаевич Бахрах. – Пермский университет, 1978. – 102 с.
122. Махаев Р.Т. Система государственного и муниципального управления: учебник [для студентов вузов, обучающихся по специальностям «Государственные и муниципальные финансы» (080504), «Юриспруденция» (030501), «Политология» (030201)]/ Рашид Тазитдинович Мухаев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 575 с.
123. Уколов В.Ф.Теория управления: учебник/ В.Ф. Уколов, А.М. Масс, И.К. Быстряков. – М.: Экономика, 2003. – 576 с.
124. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2–е, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
125. Філософія управління: Підруч. для студ. вищ. навч. закл.// В.Г. Кремень, С.М. Пазиніч, О. С. Пономарьов. – К.: Знання України, 2007. – 360 с.
126. Cемчик О. О. Держава як суб’єкт фінансових правовідносин/За заг.ред. Л.К.Воронової. – К.: ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2006. – 116 с.
127. Общая теория советского земельного права. (под ред. Аксененка Г.А, Иконицкой И.А., Краснова Н.И.). М.: «Наука», 1983. – 358 с.
128. Бавбєкова Е.А. До питання про функції державного управління в сфері використання земельних ресурсів / Е.А. Бавбєкова//Актуальні питання реформування правової системи України: Матеріали VII Міжнар. наук.-прак. конф., 4–5 червня 2010 р., м. Луцьк: зб. наук. пр. /уклад. Вознюк Н.І., Климчук Т. Д., Крисюк Ю.П., Старко О. Л., Старчук О. В., Шевчук І. М., Чупринський Б.О. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2010. – С. 462–464.
129. Правова охорона природы в СССР/Под ред.проф. В.В. Петрова. – М.: Изд-во юрид. лит., 1976. – 198 с.
130. Бобылев А.И.Земельное право: теория, законодательство, практика. – Оренбург, 1995. – 340 с.
131. Земельное право Украины./Под ред. Погребного А.А, Каракаша И.И. – К.: Истина, 2002. – 496 с.
132. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Учебник. – Юристъ, 2000. – 248 с.
133. Кустовська О.В. Управління земельними ресурсами в умовах ринкової реформи в Україні/ О.В. Кустовська//Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2002. – Вип. 40. – С. 33