АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС У ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................................................4
ВСТУП .................................................................................................................................5
РОЗДІЛ І ПУБЛІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ПІДГРУНТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ........................................................................17
1.1. Генеза концепції публічного права у правовій доктрині....................................................................................................................17
1.2. Система публічного права України: визначення, характеристика елементів............................................................................................................................49
Висновки до розділу І …………………………………………………………………77
РОЗДІЛ ІІ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС У ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ЯК РІЗНОВИД ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО ПРИМУСУ: ВИЗНАЧЕННЯ, ВЛАСТИВОСТІ ТА СИСТЕМА ЗОВНІШНІХ ФОРМ ПРОЯВУ...........................................................................................................................80
2.1. Категорія “державно-правовий (державний) примус” в юридичній науці та законодавстві......................................................................................................................80
2.2. Генеза, поняття, ознаки адміністративного примусу у публічному праві України та співвідношення його із суміжними правовими поняттями ...................................108
2.3.Адміністративний примус у публічному праві України: класифікаційні розподіли зовнішніх форм його прояву та їх критерії...................................................................134
Висновки до розділу ІІ ...................................................................................................156
РОЗДІЛ ІІІ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ – ОСНОВНА ЧАСТИНА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ.............................................................................163
3.1. Адміністративний примус в адміністративному праві України, не пов’язаний із правопорушеннями..........................................................................................................163
3.2. Адміністративний примус в адміністративному праві України, пов’язаний із правопорушеннями.........................................................................................................182
Висновки до розділу ІІІ .................................................................................................241
РОЗДІЛ ІV АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС У МИТНОМУ, ФІНАНСОВОМУ ТА ПОДАТКОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ У ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ........................................................................................................................251
4.1. Характеристика правових та процесуальних властивостей адміністративного примус у митному праві України крізь призму складової адміністративного примусу у публічному праві України...........................................................................................251
4.2. Правовий аналіз потенціалу адміністративного примусу у фінансовому праві як складової адміністративного примусу у публічному праві України.............................................................................................................................281
4.3. Адміністративний примус у податковому праві України: ресурс складової адміністративного примусу у публічному праві України...........................................295
Висновки до розділу ІV ................................................................................................. 377
РОЗДІЛ V АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС У ЗЕМЕЛЬНОМУ, ЕКОЛОГІЧНОМУ ТА ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРАВІ ЯК НЕВІД’ЄМНІ СКЛАДОВІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ У ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ...................................................................................................................... 344
5.1. Адміністративний примус у земельному праві України: правовий аналіз ресурсу, специфіка, перспективи нормативної регламентації та практики використання....................................................................................................................344
5.2 Адміністративний примус в екологічному праві України ...................................363
5.3. Адміністративний примус в інформаційному праві України – новітня складова адміністративного примусу у публічному праві України...........................................381
Висновки до розділу V ...................................................................................................392
ВИСНОВКИ ...................................................................................................................399
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................404

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У світлі сучасних державотворчих та правотворчих процесів в Україні, зорієнтованих на практичну реалізацію положень Конституції щодо побудови демократичної, соціальної, незалежної, правової держави, визнання особи найвищою соціальною цінністю, реформування організаційно-правової структури та функціонального призначення державних органів, запровадження моделі партнерських відносин особи і органів держави при істотному зменшенні примусового втручання останніх, важливої актуальності набувають питання використання адміністративного примусу, який завжди посідав і до цього часу зберігає чильне місце в системі методів діяльності численних державних органів. Останнім часом потенціал адміністративного примусу суттєво змінився за рахунок модифікації його матеріально-правових та процесуально-правових властивостей, і, як наслідок, виникла неузгодженість доктринальних положень, значна кількість яких була розроблена ще у середині ХХ століття й істотно застаріла, законодавства (значного за обсягом, розпорошеного у нормативно-правових актах різної юридичної сили, неузгодженого, а інколи і суперечливого за змістом) і реалій примусовозастосовчої діяльності уповноважених органів, що негативно впливає на якість та ефективність роботи останніх, а також ступінь захисту прав, свобод та інтересів громадян, що є неприпустимим.
Внаслідок цього у вітчизняній правовій науці досить часто формулюються пропозиції вчених-юристів щодо виокремлення нових самостійних різновидів державно-правового примусу – фінансового, податкового, митного, інформаційного тощо, при цьому головним аргументом вважається виділення їх нормативного підґрунтя як галузей права. Нажаль, погодитися з цим не можна, оскільки, по-перше, не всі відповідні нормативні утворення є галузями права (наприклад, податкове, інформаційне), по-друге, вже є загальновизнаною недоцільність використання вищезазначеного критерію для розподілу державно-правового примусу на різновиди, по-третє, детальний аналіз відповідних примусових заходів свідчить, що вони в цілому зберігають притаманні адміністративному примусу властивості, хоча мають і специфічні, кількість та значення яких невелике, що не дає підстав для виділення їх як самостійних різновидів. В той же час, сучасні доктринальні положення про адміністративний примус не відповідають у повній мірі потребам сьогодення, бо реальний його потенціал “виріс” за межі теоретичних конструкцій і навіть його назва потребує змін. Саме тому доцільним є пошук нового вектору у науковому дослідженні модифікованого різновиду державно-правового примусу, який би дозволив врахувати всі властивості традиційного адміністративного примусу та специфічні ознаки заходів, засади застосування яких в адміністративному (позасудовому) порядку визначені у фінансовому, податковому, митному, інформаційному, екологічному, земельному законодавстві, а також формулювання його теорії, яка б узгоджувалася із пріоритетними напрямками вітчизняної правової науки, одним із яких є дослідження права крізь призму розподілу на приватне та публічне. Відповідний розподіл права можна обрати як вектор і обґрунтувати існування та сформулювати теорію адміністративного (позасудового) примусу у публічному праві України.
Визначення сутності, властивостей адміністративного примусу у публічному праві України, його зовнішніх форм прояву, класифікаційного розподілу останніх, специфіки процесуального режиму використання державними органами за різних обставин, а також розробка аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення законодавства про відповідний різновид державно-правового примусу та практики його застосування мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.
Безпосередньо проблематиці адміністративного примусу в публічному праві України увага вчених-юристів, на жаль, не приділялася. В основному їх зусилля концентрувалися й далі зосереджуються на дослідженні адміністративного примусу, засади застосування якого визначені в адміністративному праві. Вагомий внесок у вивчення сутності адміністративного примусу, його ознак, місця і ролі в системі державно-правового примусу, класифікації його заходів зробили А.Антонович, Д.Бахрах, І.Веремеєнко, І.Галаган, О.Євтихієв, М.Єропкін, А.Клюшніченко, В.Кобалевський, Л.Коваль, Т.Козирєва, О.Коренєв, О.Луньов, В.Манохін, Н.Саліщева, І.Тарасов, Ю.Рябов, О.Шергін, О.Якуба, деякі положення праць яких, з урахуванням часу їх написання (сер. ХІХ - 50-80 рр. ХХ століття) дещо застаріли і не в повній мірі відповідають сучасним вимогам. Властивостям окремих адміністративно-примусових заходів, переважно заходів відповідальності та специфіці застосування заходів адміністративного примусу в діяльності певних державних органів приділили увагу в сер.-кін. ХХ століття: Ю.Адушкін, Д.Бахрах, Л.Біла, А.Васильєв, І.Голосніченко, Є.Додін, М.Дорогих, Є.Курінний, В.Манохін, М.Маслєнніков, Р.Павловський, Л.Попов, А.Селіванов, М.Студенікіна, М.Тищенко, В.Шамрай, О.Шергін, В.Юсупов та ін., з початку ХХІ століття – В.Авер’янов, О.Андрійко, О.Баклан, О.Бандурка, Є.Безсмертний, Ю.Битяк, А.Гаркуша, В.Гіжевський, З.Гладун, С.Гончарук, В.Зуй, А.Єгупенко, Д.Калаянов, Р.Калюжний, С.Ківалов, Н.Кізіма, Ю.Кінаш, В.Колпаков, В.Комзюк, О.Кузьменко, Д.Лук’янець, Р.Мельник, О.Негодченко, В.Опришко, О.Остапенко, В.Пєтков, О.Салманова, В.Серафімов, О.Фролов, Н.Хорощак, В.Чабан, Л.Чистоклєтов, В.Шкарупа, а також А.Комзюк, який розробив теорію адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції. Всі фундаментальні положення праць вищезазначених вчених-юристів були використані при дослідженні адміністративного примусу в адміністративному праві як основи адміністративного примусу у публічному праві України.
При аналізі інших складових адміністративного примусу у публічному праві України використовувалися праці Л.Воронової, Ю.Білоусова, В.Вишневецького, М.Кучерявенка, В.Наумова, П.Пацурківського, Л.Савченко, Т.Сараскіної, Р.Усенка, Т.Ямненко (примус у фінансовому праві), К.Бережної, А.Государського, Б.Кормича, В.Настюка, Д.Приймаченка, К.Сандровського (примус у митному праві), Ю.Вовка, В.Мунтяна, М.Шульги (примус у земельному праві), В.Андрейцева, А.Гетьмана, Л.Коваленко, І.Куян, В.Попова (примус в екологічному праві), І.Арістової, В.Гавловського, М.Демкової, Л.Кузенко, В.Цимбалюка (примус в інформаційному праві), в яких питання адміністративного примусу розглядаються переважно в межах більш змістовної проблематики. І, нарешті, особлива увага була приділена науковим роботам, присвяченим публічному праву (праці С.Бобровнік, О.Гончарука, А.Колодія, В.Мамутова, Н.Оніщенко, П.Рабиновича, Ю.Старилова, Ю.Тихомирова, Є.Харитонова, О.Харитонової, О.Юлдашева, О.Ющика та ін.).
Отже, за наявності значної кількості різноманітних наукових джерел, жодної роботи, в якій би досліджувався потенціал адміністративного примусу у публічному праві України, до цього часу ще не було
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького державного університету на 2003-2007 р.р. та спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048), крім того тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до законодавства України про застосування примусу у діяльності державних органів.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практики застосування уповноваженими державними органами, а у деяких випадках і громадськими організаціями примусових заходів в адміністративному (позасудовому) порядку в різних сферах суспільного життя виробити теорію адміністративного примусу у публічному праві України, визначити напрями удосконалення відповідного законодавства та практики примусовозастосовчої діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати сутність публічного права, критерії його відмежування від приватного права та засади співвідношення з останнім, простежити генезу концепції публічного права у правовій науці й визначити систему публічного права України як нормативного підґрунтя адміністративного (позасудового) примусу;
- проаналізувати сутність, властивості адміністративного примусу в публічному праві України, генезис цього інституту у правовій науці та законодавстві, місце і роль в системі державного примусу та співвідношення із суміжними правовими інститутами;
- визначити критерії та запропонувати класифікацію зовнішніх форм прояву адміністративного примусу у публічному праві України;
- проаналізувати потенціал адміністративного примусу в адміністративному праві як основи адміністративного примусу в публічному праві України, зосередити увагу на його специфіці в залежності від юридико-фактичних підстав застосування;
- визначити сутність, ознаки, особливості зовнішніх форм прояву та процесуального режиму застосування адміністративного примусу в митному, фінансовому, податковому, земельному, екологічному та інформаційному праві як складових адміністративного примусу у публічному праві України;
- виробити рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування адміністративного примусу в публічному праві України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері публічного права, а також адміністративно-примусової діяльності уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, нормативні основи та процедура застосування адміністративного примусу у публічному праві України.
Методи дослідження .Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері застосування примусових заходів в адміністративному (позасудовому) порядку, засади яких визначаються у публічному праві України, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення публічного права, його системи, законодавства про адміністративний примус у публічному праві України та практики його застосування у розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). Системно-структурний підхід застосовується при визначенні елементів системи публічного права України як нормативного підґрунтя адміністративного примусу, класифікації заходів відповідного різновиду державно-правового примусу (підрозділи 1.2, 2.3.), логіко-семантичний - для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та вади зарубіжного досвіду правового регулювання та практики застосування примусових заходів в адміністративному порядку у публічних сферах суспільних відносин та реформування зазначеного інституту (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3), та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків стосовно проблеми, яка досліджується (підрозділи 3.1.,3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані для розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкту, його комплексний характер передбачає застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії й практики, поєднання критичного і раціонального, порівняльно-ретроспективного, єдності логічного та системного підходів.
Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню адміністративного примусу в публічному праві України за сукупністю всіх елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що позитивно вплинуло на підвищення наукового і практичного значення отриманих результатів.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців в галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних вчених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади застосування заходів адміністративного (позасудового) примусу у сфері публічних відносин. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності різних державних органів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проблеми адміністративного примусу у публічному праві у вітчизняній адміністративно-правовій науці не досліджувалися, хоча в цьому є нагальна потреба у контексті докорінного оновлення засад державно-примусової політики держави, реформування чинного законодавства. Робота є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання адміністративного примусу в публічному праві України та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження вперше обґрунтовано існування адміністративного примусу в публічному праві України, розроблено його теорію, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Наукова новизна полягає у таких результатах:
уперше – публічне право України визначено як нормативне підґрунтя різновиду державно-правового примусу;
- запропоновано відійти від дріб’язкової деталізації державно-правового примусу на види, які насправді не мають ознак самостійності, та виділено новітній різновид комплексного характеру - адміністративний примус у публічному праві України, сформульовано його визначення, проаналізовано властивості;
- визначено та детально проаналізовано складові змісту адміністративного примусу у публічному праві України;
- запропоновано власну, оригінальну класифікацію заходів адміністративного примусу в публічному праві України з одночасним використанням кількох критеріїв у кілька етапів;
- у новому аспекті висвітлено ефективність державно-правового примусу (на прикладі адміністративного примусу в публічному праві України) з виділенням її критеріїв та показників;
- порушено ряд проблемних питань застосування адміністративно-примусових заходів різними державними органами у сфері публічних відносин та запропоновано шляхи їх вирішення;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування заходів адміністративного примусу, засади яких визначені у публічному праві України, в тому числі й щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, а також підвищення ефективності законопроектної роботи;
удосконалено – визначення державно-правового примусу та його співвідношення з суміжними правовими категоріями;
- доктринальні положення розгляду правових засад застосування різновидів державно-правового примусу, виходячи з їх важливості для забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб;
- уявлення вітчизняної державної політики щодо стратегічних напрямків використання державно-правового примусу, з акцентом на потенціал запропонованого різновиду, в умовах сучасних державотворчих процесів;
- порівняльний аналіз правового регулювання засад застосування державними органами адміністративно-примусових заходів в Україні та зарубіжних країнах і пропозиції щодо запозичення досвіду останніх в Україні;
дістало подальшого розвитку визначення публічного права, його генези у правовій науці та критеріїв відмежування публічного права від приватного;
- систематизація наукових поглядів щодо системи публічного права та її елементів;
- визначення місця державно-правового примусу і його різновидів у системі методів діяльності державних органів;
- аналіз окремих адміністративно-примусових заходів з урахуванням реалій правотворчого, правозастосовчого та примусовозастосовчого процесів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію адміністративного примусу в публічному праві України, можуть бути основною для подальшого дослідження проблем як адміністративного примусу зокрема, так і державно-правового примусу в цілому;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки й уточнення законодавчих та підзаконних актів, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу, Земельного кодексу, Законів України “Про боротьбу з корупцією”, “Про міліцію”, “Про інформацію”, “Про природно-заповідний фонд”, проектів Податкового кодексу, Адміністративного процесуального кодексу, Кодексу про адміністративні проступки та інших, що сприятиме вдосконаленню правового регулювання застосування примусу в діяльності уповноважених державних органів, а в деяких випадках і громадських організацій;
- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність практичного застосування у сфері публічних відносин державними органами, а в деяких випадках і громадськими організаціями заходів адміністративного примусу;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати для підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Адміністративна юрисдикція”, “Податкове право”, “Фінансове право”, “Митне право”, “Теорія держави та права”, “Інформаційне право”. Вони вже застосовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Запорізькому державному університеті, Запорізькому юридичному інституті МВС України, Національному гірничому університеті, Національній академії державної податкової служби України, Азовського регіонального інституту управління, Академії митної служби України, Запорізькому центрі підвищення кваліфікації, перепідготовки державних службовців Запорізької обласної державної адміністрації. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації може бути використано в роботі з метою підвищення рівня правової культури населення та працівників державних органів.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Запорізького державного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького державного університету, Запорізького юридичного інституту МВС України, Національного гірничого університету, Азовського регіонального інституту управління, Національної академії державної податкової служби України, Академії митної служби України, Центру підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців Запорізької обласної державної адміністрації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на 18 всеукраїнських, міжрегіональних науково-теоретичних, науково-практичних та наукових конференціях, таких, зокрема, як науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (Київ, 2001), ІІІ міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2002), другій міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті д.ю.н., професора Л.В.Коваля (Запоріжжя, 2002), науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (Київ, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, 2003), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2003), науково-практичній конференції “Інноваційна модель соціально-економічного розвитку Запорізького регіону” (Запоріжжя, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (Запоріжжя, 2003), науково-практичній конференції “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (Дніпропетровськ, 2003), ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2003), ІІІ Національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, 2003), VІІ міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Запорізького державного університету (Запоріжжя, 2004), науковій конференції “Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2004), міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004), щорічній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2004). Результати дослідження використовувалися також під час розробки навчальних програм та інших методичних матеріалів з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Адміністративна юрисдикція”, “Податкове право”, “Фінансове право”, “Митне право”, “Теорія держави та права”, “Інформаційне право” у Запорізькому державному університеті, Запорізькому юридичному інституті МВС України, Національній академії державної податкової служби України, Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Академії митної служби України.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії “Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації” (Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 404 с.), 36 наукових статтях, тезах доповідей у наукових журналах та збірниках наукових праць, 20 з яких надруковані в юридичних фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, які об’єднують тринадцять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 455 сторінок, із них список використаних джерел – 55 сторінок. Список використаних джерел складається із 596 найменувань. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення та результатами виконаного дослідження.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукової проблеми, а саме: виділення як самостійного різновиду державно-правового примусу – адміністративного примусу в публічному праві України, визначення його поняття, сутності, особливостей, засад застосування, класифікаційного розподілу зовнішніх форм прояву. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практики застосування уповноваженими державними органами, а у деяких випадках і громадськими організаціями примусових заходів в адміністративному (позасудовому) порядку у різних сферах суспільного життя теорії адміністративного примусу в публічному праві України, визначення шляхів удосконалення відповідного законодавства та практики примусовозастосовчої діяльності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Аналіз сучасної примусововстановчої та примусовозастосовчої діяльності в Україні дозволив зробити висновок про потребу пошуку нового критерію для розмежування державно-правового примусу на види. Таким критерієм можна обрати розподіл в залежності від правової сфери фіксації, а отже і виділення примусу у приватному та публічному праві із складовою останнього – адміністративним примусом. З’ясування сутності публічного права, аналіз критеріїв його відмежування від приватного й засад співвідношення з останнім, дозволили простежити генезис концепції “публічного права” у правовій науці із виділенням власного варіанту періодизації процесу, вперше обґрунтувати доцільність визнання публічного права як нормативного підґрунтя адміністративно-примусової діяльності, а комплексний аналіз його властивостей – сформулювати його визначення.
Опрацювання різноманітних джерел дозволило вперше виділити систему публічного права України як нормативного підґрунтя адміністративного примусу, її складний, дворівневий характер – 1) галузево-правовий та галузево-законодавчий; 2) елементи “публічного” у приватному праві. При цьому у дисертаційному дослідженні доведено, що система публічного права України як нормативного підґрунтя адміністративного примусу є дещо звуженою по відношенню до загальної системи публічного права, оскільки, хоча і включає всі елементи останньої, однак при частковому змістовному наповненні кожного із них.
Дисертантом вперше, з урахуванням сучасних трансформаційних державотворчих та правотворчих процесів, що відбуваються в Україні, обґрунтовується модифікацію традиційного адміністративного примусу, засади застосування якого визначаються в адміністративному праві, у новий комплексний, полі структурний різновид державно-правового примусу – адміністративний примус в публічному праві України. В той же час спростовується потреба дріб’язкової класифікації державно-правового примусу у сфері публічних відносин на види за умови, враховуючи відсутність підстав для їх виокремлення. Сутність адміністративного примусу в публічному праві України вперше з’ясовується на підставі комплексного аналізу всіх його ознак при одночасному порівнянні із суміжними правовими поняттями та іншими різновидами державно-правового примусу, і як результат – формулюється його визначення для використання у правовій доктрині та законодавстві. На думку дисертанта, цей інститут повинен мати джерелом спочатку спеціальний законодавчий акт, а потім окремий розділ кодифікованого нормативно-правового акту, який би визначив засади його застосування.
Класифікаційний розподіл заходів адміністративного примусу в публічному праві України здійснено з урахуванням існуючих у правовій доктрині варіантів, доведено доцільність їх розмежування на групи у декілька етапів із використанням кількох критеріїв. Базовим варіантом дисертант визнає розподіл зовнішніх форм прояву адміністративного примусу в публічному праві України у три етапи з використанням трьох критеріїв: фактичних підстав застосування, безпосередньої мети та характеру дії заходу. Відповідно до цього виділено: заходи адміністративного примусу, пов’язані із правопорушеннями, які об’єднують заходи відповідальності та заходи припинення (власне заходи припинення та заходи адміністративно-процесуального примусу), і заходи, застосування яких не пов’язане із правопорушеннями, які об’єднують такі, що пов’язані із надзвичайними ситуаціями, та власне попереджувальні заходи.
Потенціал адміністративного примусу в публічному праві України досліджується через розгляд його складових. Базисом адміністративного примусу в публічному праві України є адміністративний примус в адміністративному праві, як і адміністративне право – основою його нормативного підґрунтя. Дисертант простежує генезис дослідження адміністративного примусу у правовій науці, вперше аналізує потенціал адміністративного примусу в адміністративному праві України крізь призму детальної характеристики всіх його властивостей та зовнішніх форм прояву за умови класифікації останніх в залежності від юридико-фактичних підстав застосування та подальшою градацією у межах самих груп. Це дозволяє зробити акцент на специфіці ресурсу заходів кожної групи, уточнити їх назви, запропонувати розширені переліки заходів відповідних груп, порушити проблемні питання щодо застосування останніх та сформулювати, з урахуванням досвіду зарубіжних країн, пропозиції щодо удосконалення процесу доктринального дослідження та нормативної регламентації засад застосування адміністративного примусу в адміністративному праві України.
Складовими публічного права України як нормативного підґрунтя адміністративного примусу в публічному праві України є, хоча й із урахуванням особливостей предмету та методу правового регулювання, у дисертаційному дослідженні визнаються митне, фінансове, податкове, земельне, екологічне та інформаційне право. При цьому митне, фінансове, земельне та екологічне розглядаються на рівні галузей права, а податкове та інформаційне – інститутів права. Дисертантом доводиться, що примусові заходи, засади застосування яких в адміністративному порядку в межах адміністративного провадження визначені у вищезазначених складових публічного права України, наділені всім комплексом ознак, притаманних заходам адміністративного примусу в публічному праві України, хоча й із специфікою прояву деяких із них. Це дозволяє зробити висновок про те, що адміністративний примус у митному, фінансовому, податковому, земельному, екологічному та інформаційному праві є складовою адміністративного примусу в публічному праві України. У свою чергу, це висновок дає можливість говорити про нагальну потребу надання офіційного статусу адміністративному примусу в митному, фінансовому, податковому, земельному, екологічному та інформаційному праві у законодавстві, остаточну визначеність його у правовій доктрині, уніфікацію термінологічного апарату, коригування переліків відповідних примусових заходів, класифікацію їх за вищезапропонованим для адміністративного примусу в публічному праві України варіантом, а також формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного та перспективного законодавства.
В дисертації сформульовано численні конкретні пропозиції щодо удосконалення практики застосування адміністративного примусу в публічному праві України, його складових. Їх може бути використано для підготовки та уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, Законів України “Про міліцію”, “Про рекламу”, “Про радіочастотний ресурс України”, “Про державну податкову службу України”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного, Митного кодексів України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а також перспективного законодавства: проектів Кодексу України про адміністративні проступки, Адміністративного процедурного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України “Про податковий контроль”, а також спеціального законодавчого акту “Про адміністративний примус в діяльності державних органів” тощо. Дисертантом, з використанням результатів дисертаційного дослідження було підготовлено і направлено до Верховної Ради України пропозиції до багатьох проектів законодавчих актів, в тому числі проектів Кодексу України про адміністративні проступки, Адміністративного процедурного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України “Про податковий контроль”.
Загальним висновком дисертаційного дослідження є те, що в адміністративно-примусовій діяльності уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій у сфері публічних відносин накопичилося чимало проблем, обумовлених як недосконалістю нормативно-правового їх регулювання, так і невизначеністю, суперечливістю доктринальних положень щодо визначення, розподілу на види, потенціалу відповідного різновиду державно-правового примусу, засад його застосування, вирішення яких сприятиме запровадженню “партнерських відносин” особи і держави, раціональному використанню ресурсу адміністративного примусу в публічному праві України, захисту прав, свобод та інтересів особи, і в результаті – зміцненню законності та правопорядку в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
2. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 37 – 38. – Ст.189.
3. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 24. – Ст.189.
4. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 192с.
5. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. – Ст.27.
6. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Изд.4-е. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2003. – 880с.
7. Кодекс України про надра// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 36. – Ст.340.
8. Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 17. – Ст.99.
9. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 38-39. – Ст.288.
10. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 25. – Ст.274.
11. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 21 – 22. – Ст. 135 (із змінами та доповненнями).
12. Земельный кодекс Кыргызской Республіки // www. mirtv.ru
13. Земельный кодекс Республики Казахстан // www.mirtv.ru
14. Земельный кодекс Республики Молдова// www.law-moldova.com
15. Екологический кодекс Республики Башкортостан // www.ecoline.ru
16. Кодекс Республіки Бєларусь о земле // www. levonevski.net
17. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. Вводный комментарий. – СПб.: Питер, 2002. – 416с.
18. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст.131.
19. Налоговый Кодекс Республики Молдова// www.all.Moldova
20. Налоговый кодекс Республики Беларусь// www.pravo.by
21. Налоговый кодекс Республики Казахстан// www.keden.kz
22. Налоговый кодекс Кыргызской Республики // www.law.gov.kg
23. Налоговый кодекс Республики Беларусь // www. Levonevski.net
24. Налоговый кодекс Российской Федерации // www. garweb.ru
25. Таможенный кодекс Республики Казахстан // www.keden.kz
26. Таможенный кодекс Приднестровской Молдавской Республики // www.custom.tiraspol.net
27. Таможенный кодекс Российской Федерации // www.ilexim.ru
28. Дисциплінарний Статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1990 року // Офіційний вісник України. – 1999. - № 19. – Ст.809.
29. Про бібліотеки і бібліотечну справ: Закон України від 27 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 7. – Ст.45 (з наступними змінами та доповненнями).
30. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14 жовтня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. – Ст.411 (з наступними змінами та доповненнями).
31. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину: Закон України від 05 грудня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 7. – Ст.58 (з наступними змінами та доповненнями).
32. Про відходи: Закон України від 05 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36 – 37. – Ст.242.
33. Про видавничу справ: Закон України від 05 червня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 32. – Ст.206.
34. Про виключну (морську) економічну зону: Закон України від 16 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 21. – Ст.152 (з наступними змінами та доповненнями).
35. Про вилучення із обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14 січня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 12. – Ст.95.
36. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху: Закон України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 31. – Ст.152.
37. Про державну контрольно-ревізійну службу України: Закон України від 26 січня 1993 року// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 13. – Ст. 110.
38. Про державну податкову службу України: Закон України від 04 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 6. – Ст.38 (з наступними змінами та доповненнями).
39. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. – Ст.93.
40. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року// Офіційний вісник України. – 2003. - № 29. – Ст.1432.
41. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст.50.
42. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 1. – Ст.1.
43. Про екологічну експертизу: Закон України від 09 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 8. – Ст.54.
44. Про екологічну мережу України: Закон України від 24 червня 2004 року// Урядовий кур’єр. – 2004. – 14 вересня. - № 172. – С. 13 – 14.
45. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 27. – Ст.218.
46. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 29. – Ст.367.
47. Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 14. – Ст.71.
48. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40. – Ст.337.
49. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 05 липня 1994 року// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 31. – Ст. 286.
50. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 року// Офіційний вісник України. – 2003. - № 25. – Ст.1178.
51. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 29. – Ст. 377 (із змінами та доповненнями).
52. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст.348.
53. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650 (з наступними змінами та доповненнями).
54. Про контрольно-ревізійну службу України: Закон України від 26 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 13. – Ст.110.
55. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 04 лютого 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27 – 28. – Ст.182.
56. Про курорти: Закон України від 05 жовтня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 44. – Ст.1884.
57. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 18 серпня. - № 155. – С. 5–9.
58. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст.20 (з наступними змінами та доповненнями).
59. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 12. – Ст.442.
60. Про митну справу: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 44. – Ст.575.
61. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 33. – Ст.345.
62. Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності: Закон України від 13 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 12. – Ст.165.
63. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. - № 29. – Ст.1431.
64. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08 червня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 27. – Ст.1112.
65. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – Ст.678.
66. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – Ст.546 (із змінами та доповненнями).
67. Про плату за землю: Закон України від 03 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 45. – Ст.238.
68. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. – Ст.44.
69. Про правові засади цивільного захисту: Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 39. – Ст.488.
70. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 17. – Ст.691.
71. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської аварії: Закон України від 27 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 16. – Ст.198.
72. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 15. – Ст.588.
73. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 23. – Ст.161.
74. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. – Ст.502.
75. Про радіочастотний ресурс України: Закон України від 01 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 36. – Ст.298.
76. Про рекламу: Закон України від 03 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 39. – Ст.181.
77. Про рослинний світ: Закон України від 09 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22 – 23. – Ст.198.
78. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 382.
79. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 року// Офіційний вісник України. – 2001. - № 24. – Ст.1057.
80. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 2. – Ст.47.
81. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – Ст.43.
82. Про телекомунікації: Закон України 18 листопада 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 12. – Ст.155.
83. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 року // Відомості Верховнорї Ради України. – 2000. - № 40. - Ст.338.
84. Про Червону книгу України: Закон України від 07 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 30. – Ст.201.
85. Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини: Закон України від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 19. – Ст.98.
86. Адміністративно-процедурний кодекс України: Проект, підготовлений Інститутом держави і права ім.В.М.Корецького НАН України //www.minjust.gov.ua
87. Земельний кодекс України: проект // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 4. – С. 6–53.
88. Податковий кодекс України: проект Кабінету Міністрів України в редакції від 14 травня 2002 року// www. rada.gov.ua
89. Про податковий контроль: проект Закону України, внесений Горбачовим В.С.// www.rada.gov.ua
90. Про митницю: Закон Республіки Латвія від 27 червня 1997 року // www.latv.pravo.lt
91. Про поліцію: Закон Республіки Латвія від 01 вересня 1992 року // www. latv.pravo.lt
92. Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною: Указ Президента України від 19 серпня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 34. – Ст.1560.
93. Про Державне казначейство України: Указ Президента України від 27 квітня 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1995. – 11 травня. - № 68–69.
94. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817/ 98 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 30. – Ст.1119.
95. Про затвердження Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Указ Президента України від 14 серпня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 33. – Ст.1401.
96. Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України: Указ Президента України від 30 червня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2003. - № 35. – Ст.1884.
97. Про Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26 серпня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. - № 35. – Ст.1785.
98. Про Положення про Пенсійний фонд України: Указ Президента України від 01 березня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. - № 9. – Ст.350.
99. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. - № 4. – Ст.112.
100. Концепція адміністративної реформи в Україні, затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 21. – 11 червня. – Ст.32.
101. Концепція переходу України до ринкової економіки від 01 листопада 1990 року // Відомості Верховної Ради. – 1990. - № 48. – Ст.632.
102. Про Положення про Державний комітет архівів України: Указ Проезидента України від 22 березня 2000 року № 486/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 12. – Ст.454.
103. Положення про Державний комітет природних ресурсів України: Указ Президента України від 10 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - № 6. – Ст.309.
104. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 6. – Ст.309.
105. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Указ Президента України від 30 серпня 2000 року № 1033 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 35. – Ст.1481.
106. Про примусове лікування і трудове перевиховання хворих на наркоманію: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 вересня 1969 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1969. - № 17. – Ст.133.
107. Про примусове лікування і трудове перевиховання злісних п’яниць: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 17 серпня 1966 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1966. - № 32. – Ст.196.
108. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 39. – Ст.1648.
109. Концепція рефоми адміністративного права України, підготовлена робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України від 26 березня 1998 року. – К., 1998. – 87с.
110. Положення про місцеву міліцію: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 1013 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 32. – Ст.2140.
111. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 33. – Ст.1735.
112. Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів: Постанова Кабінету Міністрів України від 02 квітня 1994 року № 215 // Урядовий кур’єр. – 1994. – 14 квітня. - № 58–59.
113. Про затвердження Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. - № 16. – Ст.52.
114. Про затвердження Порядку забезпечення громадського порядку та безпеки під час проведення футбольних матчів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року № 823 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 31 серпня.
115. Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 112 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 5. – Ст.168.
116. Про затвердження Положення про моніторинг земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 року // Зібрання постанов уряду України. – 1994. - № 1. – Ст.5.
117. Положення про Державну інспекцію з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року № 770 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 24. – Ст.1589.
118. Положення про Державну екологічну інспекцію: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року № 1520 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 47. – Ст.2084.
119. Положення про порядок застосування вогнепальної зброї: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 575 // Урядовий кур’єр. – 1992. – 23 жовтня. - № 96-97.
120. Про урядові органи державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року № 770 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 24. – Ст.1589.
121. Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 52. – Ст.2378.
122. Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”: Постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2005 року № 115 // www. rada.gove.ua
123. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Державної прикордонної служби України і податкової міліції Державної податкової адміністрації України: наказ Академії державної прикордонної служби України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2004 року № 149/ 74 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 26. – Ст.1720.
124. Про затвердження Порядку спільного огляду автомобільних транспортних засобів, які використовуються для перевезення зовнішньоекономічних вантажів: наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України та Державної митної служби України від 28 лютого 2004 року № 202/ 163 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 12. – Ст.786.
125. Про затвердження Положення про Державну інспекцію електрозв’язку України: наказ Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 13 лютого 2001 року № 15 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 15. – Ст.677.
126. Положення про провадження в справах про порушення митних правил: наказ Державної митної служби України від 04 листопада 1992 року № 205 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 6. – Ст.203.
127. Про затвердження Положення про митну варту Державної митної служби України: наказ Державної митної служби України від 05 вересня 2003 року № 593 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 38. – Ст. 2053.
128. Про затвердження Порядку здійснення контрольних заходів Оперативною митницею та форми документів реагування: наказ Державної митної служби України від 26 травня 2003 року № 354 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 24. – Ст.1170.
129. Про організацію вдосконалення діяльності відділень і служб по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил регіональних митниць і митниць: наказ Державної митної служби України від 04 вересня 2003 року № 591 // Митна газета. – 2003. – вересень. - № 18.
130. Про затвердження Порядку взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності: наказ Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 12 липня 2004 року № 512/ 387 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 30. – Ст.2035.
131. Порядок консервації земель: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 жовтня 2002 року № 175 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 8. – Ст.323.
132. Про затвердження Змін та доповнень до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби: наказ Державної податкової адміністрації України від 11 квітня 2003 року № 174 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 18 – 19. – Ст.873.
133. Стратегічний план розвитку Державної податкової служби України до 2013 року: наказ Державної податкової адміністрації України від 07 квітня 2003 року № 160 // Вісник податкової служби України. – 2003. – червень. - № 23.
134. Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння до закладів охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів: наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/ 38/ 15 – 36 –18// www.rada.gove.ua
135. Інструкція по організації провадження в справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 1994 року (втратив чинність) // Офіційний вісник України. – 2000. - № 49. – Ст.2137.
136. Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 листопада 2003 року № 1303/ 203 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 2. – Ст.103.
137. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 12. – Ст.631
138. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 29 липня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 45. – Ст.599.
139. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. - 2002. - № 3. - С. 20-27.
140. Авер’янов В. Демократізація як провідний напрям реформування українського адміністративного права // Бюлетень Міністерства юстиції України -2003. - № 1. - С. 80-88.
141. Авер’янов В.Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України. – 2004. - № 10. – С. 25–30.
142. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. - 2003. -№5. - С.117-120.
143. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. - № 7. – С. 6-8.
144. Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф., Берденюк В.І., Ворсіанов Г.Т., Гринчишин В.А. Коментар до Конституції України/ Верховна Рада України; Інститут законодавства/ В.Ф.Опришко (ред.). – К., 1996. – 368с.
145. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: «Статут», 2000. – 251с.
146. Агеев А.Х. Частное и публичное право в России: история развития и проблемы соотношения // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. - № 6. – С. 36–39.
147. Аграрное и экологическое законодательство в Росии и СНГ (сравнительно-правовой анализ)/ Отв.ред. С.А.Боголюбов, Е.Л.Минина. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 240с.
148. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник/ За заг.ред.доц. А.Т.Комзюка. – Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. – 78с.
149. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг.ред. д-ра юрид. наук., проф. І.П.Голосніченка. – К.: КІВС, 2003. – 112с.
150. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник/ За заг.ред.проф. О.М.Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр.справ, “ЕСПАДА”, 2000. – 368с.
151. Административная ответственность в СССР/ Под ред. В.М.Манохина и Ю.С.Адушкина. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1998. – 168с.
152. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. - Одеса: “Юридична література”.-2003. – 896с.
153. Адміністративний примус та адміністративно-правова санкція як одна з форм його реалізації/. Н.В.Кізіма // Держава і право Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 14. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 217–222.
154. Адміністративний примус у змісті надзвичайних правових режимів/ С.О.Кузніченко // Держава і право Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. – К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2002. – С. 223–230.
155. Административное право и процесс: полный курс/ Ю.А.Тихомиров. – М., 2004. – 652с.
156. Административное право Украины: Учебник/ Под общ.ред. С.В.Кивалова. – Х.: «Одиссей», 2004. – 880с.
157. Административное право: Учебник/ Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728с.
158. Административное право: Учебник/ Под ред. Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 2002. – 697с.
159. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред.колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584с.
160. Административное право. – СПб.: Питер, 2004. – 252с.
161. Административное право Украины. – 2-е изд., пере раб. и доп.[Учебник для студентов высших учеб.зав. юрид.спец./ Ю.П.Битяк, В.В.Богуцкий, В.Н.Гаращук, и др.]; Под ред. проф. Ю.П.Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576с.
162. Адміністративне судочинство в Україні: Книга перша. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект). (Серія “Реформи судів України”). – Харків: Консул, 2002. – 176с.
163. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). (Серія “Реформа судів України”). – Харків: Консул, 2003. – 332с.
164. Азімов Ч. Поняття і зміст приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - № 3 (14). – С. 53-54.
165. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид.лит., 1981. – Т.1.- 360с.
166. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224с.
167. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640с.
168. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф.дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 1999. – 38с.
169. Андрійчук В.М., Білоус Н.А., Бережняк І.Г., Березний Є.М., Берьозкін І.В. Коментар до Митного кодексу України: Із практики митної справи/ Державна митна служба України/ П.В.Пашко (ред.), М.М. Кал енський (ред.). – К.: Юстиніан, 2004. – 723с.
170. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук. – практ.посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332с.
171. Андрюханенко С.В. К вам пришли из…: Научно-практическое пособие. – Харьков: «Торнадо», 2003. – 128с.
172. Антологія української юридичної думки. В 6т./ Редкол. Ю.С.Шемшученко (голова) та ін. Том 5: Поліцейське та адміністративне право/ Упорядники: Ю.І.Римаренко, В.Б.Авер’янов, І.Б.Ксенко; Відп. редактори Ю.І.Римаренко, В.Б.Авер’янов. – К.: Видавничій Дім “Юридична книга”, 2003. – 600с.
173. Антонов И.П. Полицейское право: быть или не быть? // Юридическое образование и наука. – 2001. - № 3. – С. 34–38.
174. Антонова В.П. Административная ответственность и проблемы административного права (Четвертые «Лазаревские чтения»). К 70-летию Бориса Михайловича Лазарева // Государство и право. – 2000. - № 10. – С. 13–42.
175. Арбузкин А.М. Особенности обеспечения прав личности в сфере охраны общественного порядка// Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – 124с.
176. Артунов В.А., Батіг В.П., Березний Є.М., Бичков В.В., Гончар С.Л. Основи митної справи: Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищих навч.закладів / Державна митна служба України/ П.В. Пашка (ред.). – К.: Знання, 2002. – 318с.
177. Ардашкин В.Д. О подчинении и принуждении в советском государственном управлении // Вопросы государства и права. – Томск, 1966. – С. 248-249.
178. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її правове забезпечення // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 10. – С.83–88.
179. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук/ Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2002. – 39с.
180. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. Изд-е 2-е, дополн. – М.: Омега-Л, 2004. – 584с.
181. Багай Н.О. Розвиток науки земельного права України // Забезпечення законності у сфері земельних правов