АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3–9
РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРИМУСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
1.1. Сутність, ознаки та класифікація заходів адміністративного примусу в податковому праві України 10-29
1.2. Органи державної податкової служби України як суб’єкти застосування заходів адміністративного примусу 30-49
Висновки до розділу 50-51
РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ
2.1. Заходи адміністративного попередження та особливості їх застосування в сфері справляння податків 52–70
2.2. Особливості застосування заходів адміністративного припинення в сфері справляння податків 70–97
2.3. Специфіка застосування відповідальності за вчинені податкові правопорушення: адміністративно-правовий аспект 98–121
Висновки до розділу 121–122
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНО - ПРОЦЕДУРНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
3.1. Процесуально-процедурний порядок застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України 123–141
3.2. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної податкової служби України 142–161
Висновки до розділу 161–163
ВИСНОВКИ 164–170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171–186
ДОДАТКИ 187

В С Т У П

Актуальність теми. Демократизація суспільних відносин у процесі державотворення в Україні та прагнення нашої держави до інтегрування в сучасні цивілізаційні процеси у ролі повноправного учасника-партнера вимагає кардинальних змін у взаємовідносинах особи та держави. Здійснення в Україні адміністративної реформи, одним із аспектів якої є вдосконалення механізму застосування заходів державного, в тому числі адміністративного примусу в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями, також пов’язана із цими змінами. Такими органами, яким надано право здійснювати адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері оподаткування є органи державної податкової служби України. Їх взаємовідносини з платниками податків мають ґрунтуватися на принципах партнерства, основним методом регулювання цих відносин має бути метод переконання та заохочення, однак це не виключає застосування до недобросовісних платників податків адміністративно-примусових заходів та актуалізує проблему їх дослідження.
Адміністративний примус у системі методів державного управління завжди займав чільне місце. Він і сьогодні зберігає своє значення і серед усіх видів державного примусу має найбільшу питому вагу, оскільки йому притаманні висока мобільність і здатність адаптуватися до конкретних умов і потреб держави. Заходи адміністративного примусу використовуються для обслуговування багатьох комплексних галузей права, в тому числі й податкового. Проте деякі вітчизняні вчені-юристи висловлюють пропозиції щодо виокремлення самостійних різновидів державно-правового примусу, залежно від галузі права, яку б він обслуговував. Але більшість правників-адміністративістів вважає недоцільним використання зазначеного критерію для розподілу державно-правового примусу, оскільки аналіз відповідних примусових заходів свідчить, що незважаючи на специфічні властивості, які зумовлюються сферою їх застосування, вони зберігають і загальні ознаки адміністративного примусу.
Загальні проблеми адміністративного примусу досить ґрунтовно розглядалася в адміністративно-правовій літературі та дисертаційних дослідженнях провідних учених-адміністративістів – В.Авер′янова, Д.Бахраха О.Бандурки, Ю.Битяка, І.Голосніченка, Є.Додіна, Л.Коваля, Т.Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, М. Кучерявенка, Д.Лук′янця, Р.Мельника, Л.Савченко, В.Шкарупи та інших.
Дослідження ж проблем застосування органами державної податкової служби заходів адміністративного примусу знайшло лише фрагментарне висвітлення у роботах А.Головача, А. Роздайбіди, М.Мацелик, однак комплексного, ґрунтовного дослідження зазначеної проблеми до цього часу не проводилося.
Визначення місця адміністративного примусу в податковому праві, класифікація його засобів та особливості застосування у сфері податкових правовідносин має не лише теоретичне, а також і практичне значення. А це ще раз підкреслює актуальність проблеми дослідження адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України – „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування ” (номер державної реєстрації 0105U000657), де автор роботи є одним із виконавців, тема роботи затверджена Вченою радою академії.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного та фінансового права, чинного законодавства України, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз теоретичних засад та правового регулювання питань, пов’язаних із місцем адміністративного примусу в податковому праві України, застосуванням його заходів посадовими та службовими особами органів державної податкової служби України, що дозволить чітко планувати та здійснювати діяльність, а також сформулювати на цій основі відповідні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання та практики примусовозастосовчої роботи органів державної податкової служби України.
Досягти поставленої мети автор дисертаційного дослідження має намір шляхом вирішення таких основних завдань:
– проаналізувати сутнісні ознаки та місце адміністративного примусу в податковому праві України;
– розкрити поняття та зміст компетенції органів державної податкової служби України, а також окреслити обсяг їх повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу;
– дослідити види та специфіку застосування заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України;
– визначити особливості юридичної відповідальності за проступки, вчинені у сфері оподаткування, що мають ознаки адміністративного правопорушення;
– дослідити процедуру застосування заходів адміністративного примусу в податковому законодавстві;
– проаналізувати порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів державної податкової служби України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що існують у сфері адміністративно-примусової діяльності органів державної податкової служби України.
Предметом дослідження є теоретично-наукові джерела, нормативно-правова база та процедури застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження стала сукупність загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, метод системного аналізу тощо) та спеціальних (документальний, порівняльно-правовий тощо) методів та прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
Системно-структурний метод було використано як інструмент для з’ясування характеру і сутності адміністративно-правового примусу у податковому праві України, виявлення видів його заходів та їх взаємозв’язку: при дослідженні інституту адміністративного примусу необхід¬ним є застосування системно-структурного підходу, вивчення системи заходів адміністративного примусу в цілому, так і окремих частин. Системний підхід у цьому випадку є одним із інструментів дослідження об’єкта як складного явища, що містить елементи, взаємо¬зв’язок між якими забезпечує їх цілісність (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою логіко-семантичного методу визначено окремі основні категорії та поняття (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод дозволив виявити переваги та вади правового регулювання та практики застосування тих чи інших видів заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Синтез як прийом наукового пізнання використовувався для узагальнення даних, отриманих у результаті аналізу властивостей та складових елементів застосування заходів адміністративного примусу (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). Метод статистичного аналізу дозволив відстежити в динаміці застосування заходів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, що мають ознаки адміністративного проступку, їх процесуальне оформлення та особливості процедури оскарження (2.3,3.2). Компаративний, а також метод документального аналізу використо¬вува¬лися для вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування заходів адміністративного примусу у сфері оподаткування (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Репрезентативність висновків досягнута за рахунок дослідження матеріалів практики застосування заходів адміністративного примусу за останні роки. Так, автором була доліджена правозастосовча діяльність органів державної податкової служби України, рішення у конкретних справах і керівні роз’яснен¬ня Вищого Господарського суду України; проведено вибіркове опитування слухачів факультету підготовки та перепідготовки працівників податкової міліції Національної академії державної податкової служби України.
Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного, фінансового та податкового права.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено питання застосування адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України. На основі проведеного дослідження автором сформульовано низку висновків, рекомендацій і пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
дістало подальшого розвитку:
– специфікація адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби. Доведено, що поряд із загальноприйнятими заходами адміністративного примусу органи державної податкової служби застосовують притаманні лише сфері оподаткування заходи, а саме: надсилання податкових повідомлень і податкових вимог, застосування податкової застави та адміністративного арешту активів, для яких передбачена окрема процедура застосування;
– класифікація заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби;
запропоновано:
– авторське визначення органу державної податкової служби України як суб’єкта застосування заходів адміністративного примусу, наділеного контрольною та правоохоронною функціями;
сформульовано пропозиції щодо вдосконалення:
– системи заходів адміністративного попередження та встановлено, їх характерну особливість для сфери оподаткування – можливість їх одночасного з іншими заходами адміністративного примусу застосування до платників податків;
– системи заходів адміністративного припинення та визначено, що їх застосування здійснюється як в інтересах суспільства в цілому, так і в інтересах самого платника податків, оскільки дозволяє запобігти діям чи подіям, що можуть погіршити його стан;
уперше:
– систематизовано заходи відповідальності за вчинення податкових правопорушень. До них віднесено адміністративні стягнення, фінансові санкції, штрафні санкції, пеню, адміністративно-господарські санкції;
– запропоновано науково-теоретичну конструкцію понять „справляння”, „стягнення” податків, як співвідношення загального і конкретного, зроблено висновок, що ці поняття є категоріями науки адміністративного права, а саме – адміністративною процедурою;
– визначено особливості процедури оскарження рішень дій та бездіяльності органів державної податкової служби, їх посадових та службових осіб, а саме: можливість виправлення помилки при розгляді первинної скарги органом, що приймав рішення; можливість застосування податкового компромісу, тобто часткового задоволення скарги платника податків під його зобов’язання погодитися на виконання залишку податкових зобов’язань, нарахованих податковим органом.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в правотворчій діяльності при підготовці та вдосконаленні чинних нормативно-правових актів, з питань застосування заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України, шляхом внесення в них змін та доповнень.
Деякі результати дослідження можуть бути корисними як для науковців, що працюють у сфері адміністративного, фінансового та податкового права, так і для практичних працівників органів державної податкової служби України.
Результати проведеного дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін та курсів „Адміністративне право України”, „Адміністративна діяльність органів ДПС України”, „Адміністративна відповідальність”, „Організація стягнення податкового боргу” для студентів, курсантів та слухачів у Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 30 червня 2005 року). Окремі його положення використовуються у практичній діяльності органів державної податкової служби України (акт впровадження від 4 липня 2005 року № 09-0016с/1848).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору однієї з опублікованих праць Мацелик М.О., у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисерта¬ційного дослідження були оприлюднені на п’яти науково-практичних конференціях: „Митна політика України в контексті європейського вибору: про¬блеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, 20–21 листопада 2003 року), „Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 26 бе¬резня 2004 року), „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 16 квітня 2004 року), “Економічна безпека України: проблеми, шляхи вирішення реалії” (м. Київ, 23 квітня 2005 року), Всеукраїнська наукова конференція „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 року).
Публікації автора. Основні положення і висновки дисертації викладені у семи друкованих працях, три з яких опубліковані в фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 185 сторінок, з них список використаних джерел 18 сторінок, складається з 170 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Податкове право регулює суспільні відносини у сфері оподаткування, що потребують режиму спеціального регулювання, що зумовлює комплексний і системний підхід до застосування правових норм. Для розуміння меж дії норм різних галузей права, пов'язаних з податковим законодавством, важливий аналіз правових методів управління у сфері оподаткування.
Методами управління у сфері оподаткування є сукупність способів, засобів та прийомів цілеспрямованого управлінського впливу органів (посадових і службових осіб) державної податкової служби на платників податків. До числа методів управління відносяться способи та засоби правового примусу, які гарантують, а при необхідності і забезпечують дотримання і виконання правил поведінки, які зафіксовані у правових приписах, що регулюють відносини у сфері оподаткування, одним із видів яких є адміністративний примус.
Адміністративний примус – це сукупність заходів впливу, які застосовуються уповноваженими на те органами до фізичних та юридичних осіб на основі адміністративно - правових норм та з метою охорони та захисту суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення.
Адміністративний примус у сфері оподаткування є результатом реалізації органами державної податкової служби державно-владних повноважень. Наділення органами державної податкової служби правом застосування примусових заходів обумовлює особливість їх становища в системі органів виконавчої влади.
Органи державної податкової служби - це правоохоронні органи виконавчої влади, які складаються із підрозділів та служб, створених для здійснення контролю та забезпечення справляння податків та інших обов′язкових платежів з правом застосування до порушників податкового законодавства заходів адміністративного примусу.
Досить детально на законодавчому рівні визначені права органів державної податкової служби. Що ж стосується обов’язків, то, на жаль, вони такої детальної регламентації не отримали (фрагментарне регулювання у ст.11-1,11-2, 13 Закону та окремих підзаконних нормативно-правових актах). Адже правовий статус суб’єкта передбачає наявність складових - кореспондуючих прав та обов'язків, тобто міра можливої та міра обов'язкової поведінки, що сприятиме ефективному його існуванню. Саме цей недолік чинно¬го законодавства слід врахувати при формуванні перспективного законодавства з цього питання, і який, не знай¬шов поки що свого усунення.
Заходи адміністративного примусу, що застосовуються посадовими та службовими особами органів державної податкової служби України поділяються на заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення та заходи відповідальності.
Заходи адміністративного попередження, що застосовуються органами державної податкової служби України це сукупність заходів впливу посадових та службових осіб цих органів які спрямовані на забезпечення своєчасного та повного надходження обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів і які спроможні виявляти та не допускати порушення податкового законодавства.
Вони є одними з найпоширеніших серед заходів адміністративного примусу, в сфері оподаткування, а їх застосування сприяє попередженню та виявленню причин і умов вчинення правопорушення у згаданій сфері, а також забезпечення повного та своєчасного поповнення державної казни.
Характерною особливістю адміністративного попереджуючих заходів у сфері оподаткування є те, що вони можуть застосовуватись до платників податків одночасно з іншими заходами адміністративного примусу
До того ж необхідно відмітити, що між заходами адміністративного попередження та адміністративного припинення, що застосовуються органами державної податкової служби неможливо провести чітку межу, оскільки в залежності від підстав застосування в тих чи інших умовах ці заходи можуть бути або заходами адміністративного попередження або заходами адміністративного припинення.
Під заходами адміністративного припинення, що застосовуються органами державної податкової служби України слід розуміти примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративного порушення норм податкового законодавства, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків протиправних діянь та забезпечення процедури застосування заходів адміністративної відповідальності.
За податкові правопорушення, які мають ознаки адміністративного проступку наступає юридична відповідальність якій характерні риси адміністративного примусу такими видами відповідальності у сфері оподаткування є адміністративна відповідальність та фінансово-правова відповідальність
Фінансова відпові¬дальність за податкові правопорушення як і адміністративна від¬повідальність має всі ознаки адміністративного примусу, однак існує різниця між цими видами відповідальності що полягає у мірах відповідальності, що застосовуються до платників податків. Так мірами адміністративної відповідальності є адміністративні стягнення, а фінансово-правової відповідальності – фінансові (штрафні) санкції та пеня.
Вбачається доцільним закріпити в Кодексі України про адміністративні правопорушення всі склади адміністративних правопорушень що вчиняються у сфері оподаткування, а також чітко закріпити положення, відповідно до якого питання відповідальності регулювалися б відповідно КУпАП та Податковим кодексом України, оскільки за останні декілька років основна частина складів адміністративних правопорушень у сфері оподаткування була розпорошена та виявилась за межами КУпАП.
Законодавець іде по шляху зменшення справ про адміністративні правопорушення підвідомчих органам державної податкової служби, та наділення судів правом здійснювати такі провадження, так лише районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам (суддям) підвідомчі справи про адміністративні правопорушення передбачені статтями 163-1, 163-2, 163-3, 163-4 КупАП що є не досить виправданим, вбачається доцільним надати право органам державної податкової служби поряд із судами розглядати справи про вищезгадані адміністративні правопорушення та виносити по них постанови (рішення).
Статтею 156 КУпАП передбачено застосування адміністративної відповідальності за порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а статтею 164-5 КУпАП – зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, однак вона не підвідомча органам державної податкової служби, що вбачається недоцільним, оскільки посадові особи органів державної податкової служби здійснюючи контроль у цій сфері досить часто виявляють ці правопорушення, тому необхідно доповнити статтю 234-2 КУпАП „Органи державної податкової служби України” після слів порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166-6) словами: порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (стаття 156), зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (стаття 164-5)
Діяльність органів державної податкової служби щодо застосування заходів адміністративного примусу є адміністративним процесом. Адміністративний процес розглядають в широкому та вузькому розуміння. Кожен з цих підходів має як позитивні так і негативні моменти. Вузьке розуміння адміністративного процесу заважає більш чіткій процесуальній регламентації багатьох видів діяльності органів виконавчої влади, що безпосередньо не пов’язано з юрисдикцією.
Широке розуміння - веде до більш жорсткої, детальної регламентації порядку здійснення всіх видів діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб.
Адміністративний процес має декілька форм прояву в практичний діяльності органів виконавчої влади та іменується адміністративне провадження. Провадження по застосуванню заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби належать до правозастосовчих проваджень адміністративно-юрисдикційного характеру.
Процес складається із сукупності самостійних процедур та процедур, котрі у своїй сукупності утворюють провадження.
Адміністративно-процесуальні процедури спрямовані на встановлення юридичних фактів, конкретизацію суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників правовідносин, на застосування заходів адміністративного примусу у випадку відхилення суб’єкта від належної поведінки.
Процес справляння податків відноситься до спеціалізованих адміністративних процесів він включає як добровільне надходження податкових зобов’язань так і стягнення, що передбачає застосування адміністративно-примусових заходів.
Застосування заходів адміністративного примусу в податковому законодавстві являється одним із видів адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної податкової служби і виступає як складова частина реалізації виконавчої влади.
Процес застосування заходів адміністративного попередження та адміністративного припинення у сфері оподаткування суттєво відрізняється від інших процесів, по-перше строками, які передбачені податковим законодавством, по-друге – послідовністю застосування цих заходів, що обумовлено специфікою сфери застосування цих заходів та самими заходами, які притаманні лише цій сфері.
Стан правового регулювання застосування заходів відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування що мають ознаки адміністративного проступку на даний час є досить неупорядкованим, та вимагає прийняття єдиного законодавчого акту, який би містив звід складів правопорушень за які дії передбачено фінансові (штрафні) санкції (так як вони застосовуються не лише органами державної податкової служби і не лише у сфері оподаткування), а також визначав єдиний процесуальний порядок їх застосування
Процес застосування адміністративно-господарської санкції також має невирішені питання, оскільки згадані санкції зазвичай мають відсильний характер, та одночасно, на них розповсюджується дія Господарського кодексу України, що зумовлює виникнення ситуації при якій одну і ту ж санкцію можна застосовувати в різному процедурному порядку.
Аналізуючи чинне законодавство можна виділити два основні види оскарження рішень дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядуван¬ня їх посадових та службових осіб:
- оскарження в адміністративному порядку, що передбачає право громадянина на звернення зі скаргою до вищого у порядку підлеглості органу чи посадової особи;
- оскарження в судовому порядку. Право вибору звернення належить особі.
Адміністративний порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби має певні особливості – він передбачає, що платник податків, якщо на його думку, рішення органів державної податкової служби суперечать законодавству з питань оподаткування чи виходять за межі ком¬петенції згаданих органів, подає первинну скаргу – до того органу державної податкової служби який приймав таке рішення з проханням про його перегляд. Це дає можливість посадовим особам які приймали рішення виправити власну помилку, а платнику податків відстояти свої права та законні інтереси. А у випадку незадоволення скарги, такий платник податку має право звернутися до вищестоящого органу державної податкової служби.
Підприємства, установи, організації, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, на підставі статті 1 Господарського процесуального кодексу України можуть звертатись до господарського суду, якщо вважають, що податковими органами порушені їх права і охоронювані законом інтереси.
Позови платників податків на рішення дії та бездіяльність посадових та службових осіб органів державної податкової служби мають публічно-правовий характер. Тому, неможливо не привернути увагу до проблем запровадження в Україні адміністративних судів, які останнім часом активно обговорюються на різних рівнях. В майбутньому саме адміністративні суди покликані вирішувати конфлікти між державою та фізичною особою - виправляти допущені помилки та захисчати громадян від свавілля державних органів.
Адміністративні суди розглядатимуть справи і щодо позовів платників податків на рішення дії чи бездіяльність органів державної податкової служби, їх службових та посадових осіб. Тобто звертатися до господарського суду за вирішенням спору з органами державної податкової служби слід до прийняття Адміністративного процесуального кодексу, після прийняття такого нормативно-правового документу та введення його в дію згадані спори вирішуватимуть адміністративні суди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18, №19-20, №21-22. – Ст. 144.
3. Господарський процесуальний кодекс України: К.: Велес, 2004. – 54с.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 7.12.1984року № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян за запровадження механізмів реаліза¬ції конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист Закон України від 12.01.2005 р. № 2322-ІV // Урядовому кур'єрі» № 29. – 2005р.
6. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04 .12.1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №6. – Ст. 38 ( з наступними змінами та доповненнями).
7. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №11. – Ст.50 (з наступними змінами та доповненнями)
8. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 04 березня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №35. – Ст.236.
9. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів:Закон України 19.12.95 року N 481/95-ВР.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №46. – Ст.345
10. Про заставу: Закон України № 2654 від 2.10.1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №47– Ст.642
11. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 6.07.95 р. N 265/95-ВР.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №28. – Ст.205
12. Про звернення громадян: Законо України від 2 жовтня 1996.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №47. – Ст.256
13. Про міліцію.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №4. – Ст.20
14. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994р. №334/94- ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №4. – Ст.28
15. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003р. №889-ІV. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №37. – Ст.308
16. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №40. – Ст.364
17. Про порядок погашення зобов′язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12 2000 року № 2181. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №10. – Ст.44
18. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №39. – Ст.510
19. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. – Ст.382.
20. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента № 817/98 від 23.08.1998 року.// www.sta.gov.ua.
21. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки: Указом Президента України „” 12.06.95 р. N 436/95.// www.liga.net
22. Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів: Указ Президента України від 11 липня 2001 року N 510/2001// www.liga.net
23. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року N 1698//Офіційний вісник України.-2000.-№46.-Ст.2001
24. Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-госпдарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1310.// www.sta.gov.ua.
25. Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами” Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. N 112.// www.liga.net
26. Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору: Постанова КМУ від 7 серпня 2001 року N 940 //Офіційний вісник України.-2000.-№46.-Ст.2001
27. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) 24 березня 2005 року N 2-рп/2005.//Вісник Конституційного суду України
28. Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001. .//Вісник Конституційного суду України
29. Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки: Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 N 1056 // "Юридичний вісник України”, N 49, 7 — 13 грудня 2002 р.
30. Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби: Роз¢яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/451 від 12.05.95.// www.liga.net
31. Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби: Розяснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/451 від 12.05.95.// www.liga.net
32. Про підвідомчість справ за скаргами на постанови державних податкових органів про конфіскацію товарів: Лист Вищого арбітражного Суду України від 4 грудня 1997 року № 01-8/465 // Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами.— К.: Юстиніан, 2002.— 544с.
33. Лист Верховного Суду України від 14 листопада 1997 р. № 6-4327в97.// www.liga.net
34. Про затвердження інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів: наказ Державної податкової адміністрації України 01.07.98 N 316.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 18 грудня 19998.- №802/3242// www.liga.net
35. Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків: наказ Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 № 253.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 6 липня 2001.- №567/5758// www.liga.net
36. Про затвердження Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України: наказ Державної податкової адміністрації України від 21 серпня 2001 року N 331 ( z0789-01 ) .//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 7.09.2001.- №789/5980// www.liga.net
37. Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків: наказ Державної податкової адміністрації України N 266 від 03.07.2001.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 16 липня 2001.- №595/5786 // www.liga.net
38. Про затвердження Порядку застосування податкової застави орга¬нами державної податкової служби: наказ Державної податкової адміністрації України від 28.08.2001 р. № 338 .//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 3 жовтня 2001.- №857/6048 // www.liga.net
39. Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок відносно дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності-фізичними особами: наказ Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326. //Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 30 червня 2004.- №803/9402// www.liga.net
40. Про затвердження Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: наказ Міністерства фінансів України N 69 від 11.08.94.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 26 серпня 1994.- №202/412 // www.liga.net
41. Про посвідчення на перевірку: розпорядження Державної податкової адміністрації України від 20 травня 1997 року №89-р.//www.nau.kiev.ua
42. Про організацію контрольно-перевірочної роботи: наказом Державної податкової адміністрації від 25 вересня 1997 року №356.
43. Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків: наказ Державної податкової адміністрації України N 80 від 19.02.98.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 16 березня 1998.- №172/2612// www.liga.net
44. Про затвердження порядку оформлення результатів перевірок відносно дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіалами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами: наказ Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року №429.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 29 грудня 2002.- №1023/7311// www.liga.net
45. Положенням Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: Наказ державної податкової адміністрації України від 03 березня 1998 року № 3// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - № 3.
46. Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків: наказ Державної податкової адміністрації України 25.09.2001 №386.//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України.- 5 жовтня 2001.- №865/6056// www.nau.kiev.ua
47. Адміністративно-процедурний кодекс України: Проект, підготовлений Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України // www.minjust. gov.ua
48. Агеенкова Г.Т. Меры административного пресечения: Автореф. дис. …канд.юрид.наук. – М., 1982. – 23с.
49. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.:Юрид.лит.,1981. – Т.1. – 360с.
50. Алексеев С.С. Теория права. - М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224с.
51. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М. : ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
52. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред.проф О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, „ЕСПАДА”, 2000. – 368с.
53. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том1. Загальна частина / Ред.колегія: В.Б.Аверянов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584с.
54. Адміністративне право України. За ред Ю.П,Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
55. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728с.
56. Административное право и процесс: полный курс / Ю.А. Тихомиров. – М.:2003. – 652с.
57. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України/ Автор-упорядник В.П.Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496с.
58. Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг.ред. І.П.Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256с.
59. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Kvpc лекций — М.: Юрид. лит., 1997. — 400 с.
60. Афанасьєв В.Г. Научное управление обществом. – М., 1973. – 96с.
61. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании // Вопросы философии. – 1973. - № 6 .-С.98.
62. Бандурка А., Тищенко Н. Административный процесс. – Харьков: Право, 2001. – 352 с.
63. Бандурка О.М. Заходи адміністратвиного припинення в діяльності міліції: Дис. … канд.. юрид. наук. – Харків: Укр. юрид. академия, 1994.- 158с.
64. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 1999.- 112с.
65. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М., 2001. – 360с.
66. Бахрах Д.Н. Административное право Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 368с.
67. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение //Правоведение 1989 № 4 С.59-64.
68. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. – Пермь. – 1969. – 140с.
69. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. 1997. - №3. – С.14-15.
70. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть) Учебное пособие. – Х.: - ООО «Одисей», 1999. – 224с.
71. Будько З.М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення податкових правопорушень Дис. ... канд. юрид. наук / Запорізький юридичний інституту МВС України. Запоріжжя, 2005.— 258с.
72. Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Харьков: „Одиссей”, 2001. – 288с.
73. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.-К., Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
74. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид.лит., 1975. – 192с.
75. Витрянский В.В., Герасименко С.А, Налоговые органы, налогоплательщик и Гражданский кодекс. М., 1995.— 112с.
76. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1976. – 198с.
77. Гаркуша С. Адміністративна відповідальність за виготовлення та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2004. - №1(23). – С. 189 – 193.
78. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф. дис.канд.юр.наук: 12.00.07 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 21с.
79. Годме П.М. Финансовое право. Перевод на русский язык с сокращениями и вступительная статья д.ю.н. проф. Халфиной Р.О.— М.: “Прогресс”, 1978.— 430с.
80. Головач А.В. Заходи адміністративного примусу, не пов’язані з відповідальністю, в діяльності органів державної податкової служби України: питання теорії та практики: Дис. ... к-та.юрид.наук / Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 2004. – 173 с.
81. Голосніченко І.П. Адміністративне право України ( основні категорії і поняття). – К., 1998. – С.7.
82. Грачева Е,Ю., Соколова Э.Д. Налоговое право: Вопросы и ответы. – 4е., изд. испр. и доп. – М.: ИД Юриспруденция, 2003. – 160с.
83. Гуреев В.И. Налоговое право. – М.: Экономика, 1995. – 253с.
84. Демський Е.Ф., Ковальський В.С., Демський С.Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства. – 2002. - №4. – С168-176.
85. Державне управління: теорія і практика. За заг.ред. д.ю.н., проф. Авер′янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432с.
86. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер′янова. – К.: Факт. – 2003. – 384с.
87. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б.Авер’янова, І.Б.Коліушко. - К., 1999. - 464с.
88. Дзісяк О. Адміністравтино-юрисдикційна діяльність органів податкової служби України // Підприємство, господарство і право. – 2002. - №7. – С.65-66.
89. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
90. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы советского административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат.- 1963. – С.60-68.
91. Забарний Г.Г. Калюжний Р.А., Терещук О.В., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2001. – 194с.
92. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид. Паливода А.В.,2003. – 212с.
93. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. – 2003. - №4. – С 21-25.
94. Зеленько В.Л. Вопросы теории и практики применения правонарушений: Автореф. дис. … канд.юрид.наук. – Х., 1976. -17с.
95. Зюнькін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій.— К: МАУП, 2003.— 3-тє вид., доп.— 160с.
96. Кізіма Н.В. Деякі питання правового регулювання застосування адміністративних стягнень // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вип.13. – К., 2002. – С.275-283.
97. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Класификация. Системовыражение): Учеб. Пособие. – К.:КВШ МВД СССР, 1979. – 87с.
98. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154с.
99. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К.: Вища школа, 1975. – 159с.
100. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія / За заг. ред. В.К. Шкарупи . – Запоріжжя: „Поліграф”, 2004. – 404 с.
101. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –528с.
102. Колпаков В.К.Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
103. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544с.
104. Котюк В. Адміністравтине законодавство // Закон і бізнес. – 1999. 24 квіт. - № 17. – С. 14.
105. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія/ За заг.ред. проф.О.М.Бандурки. – Харків: Вид-во Нац.ун-ту внутр.справ, 2002. – 336с.
106. Коренев А.П. Административноеправо России часть 1 – С214.
107. Кротюк В., Іоффе А., Лук'янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблеми співвідношення // Право України. – 2000. - №5. – С 29-33.
108. Кузнецов Н.И. Дисциплинарная, административная и материальная ответственность военнослужащих // Ориентир. – 1994. - №1. – С.74-76.
109. Кузьменко О. Генеза адміністративно-процесуального права// Право України. – 2004. - №6. – С.21-23.
110. Кузьменко О. Логіко-методологічні засади детермінації адміністративної процедури // Право України. – 2005. - №1. – С.29-32.
111. Кучерявенко М.П. До питання про систему фінансового права // Право України . – 2003.- №4. – С. 33-37.
112. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник.— Харьков: Легас, 2001.— 584с.
113. Лилак Д.Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин // Право України. – 2000. - №1. – С 24-31.
114. Лонюк І. Відповідальність за порушення податкового законодавства // Вісник податкової служби України. – 2001. - №26. – С.33- 37.
115. Лория В.А. Некоторые вопросы теории кодификации администритивно-процессуального права. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1974. – 104 с.
116. Лук’янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. – 1999. - №11. – С.117-123.
117. Махина С.Н. Управленческий и административный процессы; проблеми теории и перспективы правово¬го регулирования: Дис. канд. юрид. наук. — Воронеж, 1998. — 220 с.
118. Мацелик М. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення податкового законодавства // Збірник наукових праць Академії ДПС України. – 2002. – 2 (16). – С. 280-284.
119. Мацелик М. Адміністративна відповідальність за ухилення від оподаткування: Автореф. дис. ... к-та юрид. наук / Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2005. – 20с.
120. Мацелик М. Особливості адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування в податковому законодавстві України // Збірник наукових праць академії ДПС України. – 2003. – 1 (19). – С.227 – 231.
121. Мацелик Т. Деякі питання адміністративного примусу щодо забезпечення справляння податків // Науковий вісник Національної Академії ДПС Укра¬їни. – 2004. – 2(24). – С. 162-166.
122. Мацелик Т. Застосування податковою міліцією заходів адміністративного припинення // Науковий вісник Національної Академії ДПС Укра¬їни. – 2004. – 3 (19). – С.215-219.
123. Мацелик Т. Заходи адміністративного припинення як спосіб забезпечення справляння податків // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України. – 2004. – С. 237-238.
124. Миколенко А.И. Административный процесс и административнаяответственность в Украине. Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2004.-272с.
125. Мельник Р.С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: Автореф. дис. ... к-та. юрид. наук / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2002. – 20с.
126. Мельник М.И., Хавронюк М.И. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність закони і коментарі: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 512с.
127. Мозоль В. Щодо розмежування понять „посадова” і „службова” особи податкової міліції // Право України. – 2004. - №12. – С. 67-71.
128. Налоговое право: Пособие по изучению ( в схемах). – М.: Изд-во «дело и сервис», 2002. – 240с.
129. Налоговое расследование: Экспериментальный учебник для юридических и экономических вузов и факультетов. Под общей редакцией Ю.Ф. Кваши. – М: Юристъ. 2000. – 1094с.
130. Ногина О.А. Налоговый контроль: вопросы теории. – СПб.: Питер, 2002. – 160с.
131. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. – С. 45-46.
132. Овсянко Д.М. Административное право / Под ред. проф. Г.А. Туманова. – М., 1997. – 448с.
133. Організація судових та правоохоронних органів: Навчальний посібник / За ред. І.Є Марочкіна, Н.В. Сібільової, О.М.Толочко. – Харків: Право, 2000. – 272с.
134. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М.: Руск. яз., 1990.- 846с.
135. Основы налогового права: Учебное пособие. Под ред. Проф. Н.П. Кучерявенко. - Харьков: Легас, 2003. – 384 с.
136. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – 367 с.
137. Петрова Г.В. Налоговое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 271 с.
138. Додин Е.В., Серафимов В.В. Акты санкционированного вмешательства в сфере торгового мореплавания: Учебное пособие. – Одесса: Юрид.лит., 2001. – 152с.
139. Печуляк В. Система податкових органів України та їх місце в контексті здійснення адміністративної реформи // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №3. – С.84-87.
140. Позняков С. Адміністраиивний арешт активів платників податків – новий правовий інститут національного законодавства.
141. Полюхович В.І. Державна податкова служба в Україні: організація і діяльність; С.О. Теньков. Коментар до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - №3.- 320с.
142. Полюхович В Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади // Право України . – 2003. - №5. – С41-46.
143. Попов Л.Л.Шергин А.П. Классификация мер административного принуждения // Известия вузов. Правоведение. – 1970. -№5. – С. 40-49.
144. Правоохранительные органы Российской Федерации: Учебник / Под ред. В.П.Божьева. – М.: Зерцало, 2000. – 400с.
145. Правоохранительные органы : Учебник для вузов и факультетов / Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 2000. -400с.
146. Развадовський В.Й. Державне регулювання транспортної системи України ( адміністратвино-правові проблеми та шляхи їх розв′язання) : Дис. ... д-ра. юрид. наук / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004. – 508с.
147. Розин Л.М. Проблемы классификации мер административного принуждения // Управление и право. - 1982. - Вып.7. - С. 182-189.
148. Рыбченко А. Яценко И. Административная ответственность за нарушения законодательства о налогообложении, предусмотреная Кодексом Украины об административных правонарушениях // Бухгалтерский учет и аудит. – 1996. - №5. – С.34.
149. Ремнев В. И. Соотношение судебного и административного порядка рассмотрения жалоб граждан //Правоведение. -1984. - № 5. - С. 48 – 56.
150. Роздайбіда А. Адміністратвина відповідальність у податковому праві: поняття і особливості // Збірник наукових праць Академії ДПС України. – 2001. - №4(14). –С. 172-173.
151. Савченко Л.А., Касьяненко Л.М. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби україни6 Монографія. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – 228с.
152. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. - М.: Юрид. лит., 1964.- 158с.
153. Сас С. Застосування принципів загальноправової процесуальної теорії при формуванні теоретичних засад парламентської процедур