АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

ІВАХА ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 35.078.1+351.853

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1 Теоретико-правові засади державної кадрової політики України .12
1.1. Поняття та зміст державної кадрової політики України…………………....12
1.2. Принципи державної кадрової політики України…………………………...37
1.3. Історичний досвід становлення та розвитку державної кадрової політики України………………………………………………………………………....57
Висновки до розділу 1………..……………………………………….….. 78
РОЗДІЛ 2 Інституціональний механізм адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України………………………….83
2.1. Мета, завдання та функції адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України……………………………………...…83
2.2. Формування державної кадрової політики України………………………..100
2.3. Реалізація державної кадрової політики України…………………………..119
2.4. Контроль за виконанням державної кадрової політики України………….144
Висновки до розділу 2……………………..…………………………….163
РОЗДІЛ 3 Організаційно-правові питання вдосконалення адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики …………………….....167
3.1. Міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики……………………………………………………………..167
3.2. Ефективність державної кадрової політики України…….………………...176
Висновки до розділу 3……………………………………………………185
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……..…..187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………....195
ДОДАТОК А………………………………………………………………..………..214
ДОДАТОК Б…………………………………………………………………...……..218

ВСТУП

Конституція України визначила курс на розбудову демократичної, правової, соціальної держави, яка спрямовує свою діяльність на становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки та демократичних інститутів за умов розвитку всіх форм власності. Реалізація зазначеного уможливлюється лише за умови підготовки нового типу управлінських кадрів, за способом мислення та стилем діяльності відрізняються від кадрового апарату органів адміністративно-командної системи, а їх кількість і рівень професіоналізму визначається змістом процесів з управління відповідними секторами соціально-економічного механізму держави. Сьогодні необхідно знайти в кадрах та кадрових процесах те, що об’єднує минуле, сучасне та майбутнє, забезпечує успадкування найціннішого досвіду. Все це можливо лише за умови запровадження дієвої державної кадрової політики, яка не повинна бути вузькопрагматичною, розрахованою лише на кадрове забезпечення для вирішення поточних завдань, а має враховувати тенденції реформування держави та суспільства.
Державна кадрова політика та багатогранна діяльність з її реалізації є соціальним регульованим процесом, цілеспрямованим і високоорганізованим інструментом влади, одним із найважливіших управлінських важелів. Пріоритетне її завдання полягає у формуванні генерації професійно підготовлених, високоморальних та порядних державних службовців. Новий Закон України «Про державну службу», укази Президента України з питань роботи з кадрами та становлення державної служби, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України значно зміцнили сучасну нормативно-правову базу державної кадрової політики. У роботі з кадрами почала складатися певна система. Впродовж останніх років здійснено низку кардинальних заходів щодо роботи з кадрами державної служби: реалізовано Програму кадрового забезпечення державної служби, при Президентові України утворено Координаційну раду з питань державної служби, затверджено Стратегію реформування системи державної служби й Комплексну програму підготовки державних службовців, нормативно визначено питання вступу на державну службу та її проходження, формування кадрового резерву та припинення служби тощо. Так, за даними Державної служби статистики України, корпус державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування України на кінець 2012 р. налічував 367308 осіб, з них 114741 особа (31,2 %) перебувало на керівних посадах, 252567 осіб на посадах спеціалістів (68,8 %), з них понад 32 % пройшли перепідготовку та підвищення кваліфікації, 12 % стажувалося за кордоном.
Разом з тим, досі проблемними та не вирішеними залишаються питання нарощування якісного кадрового потенціалу держави і його розвитку; відсутні якісні механізми щодо стратегічного управління підготовки кадрів відповідно до потреб суспільства, нерозвинені кадрові інститути, недостатня кваліфікація персоналу кадрових служб; наявний розрив, певний професійний вакуум між поколіннями кадрового корпусу публічного управління; не розроблена процедурна регламентація встановлених новоприйнятими нормативними актами нових інститутів кадрової сфери; недостатньо застосовуються наукові підходи, результати наукових досліджень для вироблення та реалізації державної кадрової політики.
Одним із шляхів вирішення означених проблем є наукові пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління, інших галузей права, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.М. Бесчастного, В.С. Венедіктова, І.П. Голосніченка, М.І. Іншина, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, А.Т. Комзюка, Ю.В. Ковбасюка, В.Я. Малиновського, Н.П. Матюхіної, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського, В.М. Олуйко, В.Л. Ортинського, О.П. Рябченко, В.В. Середи, О.Ф. Скакун, А.А. Стародубцева, Ю.Л. Титаренка, Ю.О. Тихомирова, К.П. Уржинського, В.П. Філонова, В.В. Цвєткова, О.В. Шакірової, В.К. Шкарупи, Г.В. Щокіна та інших.
Науковий доробок вітчизняних дослідників дає змогу зорієнтуватись у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосуються розрізнених питань кадрової політики, формування та функціонування персоналу.
Комплексного дослідження змісту та особливостей адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики у вітчизняній науці не здійснювалось, а окремі статті, розділи, монографії мають загальний описовий характер.
У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба у поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указів Президента України, якими затверджені: «Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки» від 1 лютого 2012 р. № 45; «Заходи щодо забезпечення ефективності реалізації програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 21 грудня 2010 р. № 1154/2010; а також Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування» від 7 липня 2010 р. № 564; «Перелік пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» від 29 липня 2010 № 347; плану науково-дослідних робіт ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» на 201 2 – 2014 роки, та плану роботи наукового центру ГУМВС України у Львівській області (протокол №14 від 10.12.2009р.).
Тему дисертації затвердила Вчена рада Львівського університету бізнесу та права 23 травня 2011 р. (протокол № 5). Тему дослідження розглянуло і схвалило у 2012 р. відділення державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (п. 712).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити обґрунтування засад адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України.
Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:
 визначення поняття та змісту державної кадрової політики України;
 виокремлення та характеристика принципів регулювання державної кадрової політики України;
 ідентифікація природи становлення та розвитку державної кадрової політики України;
 визначення мети, завдань та функцій адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України;
 характеристика процесу формування та особливостей розвитку державної кадрової політики України;
 детермінація правового статусу суб’єктів та об’єктів реалізації державної кадрової політики України;
 виявлення особливостей контролю за виконанням державної кадрової політики України та оцінювання її ефективності;
 визначення основних перспектив розвитку адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики;
 дослідження ефективності державної кадрової політики України;
 розроблення конкретних пропозицій до національного законодавства та практичних рекомендацій щодо адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у державній кадровій політиці.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання державної кадрової політики України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат кадрової сфери, зокрема, визначено сутність термінів «державна кадрова політика», «кадри», «кадрова політика», «принципи державної кадрової політики», «принципи регулювання державної кадрової політики», «мета та завдання адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики» (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Для дослідженння природи становлення та розвитку державної кадрової політики України застосовано діалектичний метод (підрозділ 1.3). Системно-структурний, структурно-функціональний методи використано для дослідження мети, завдань та функцій, а також формування та реалізації державної кадрової політики України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод дав змогу дослідити особливості нормативно-правового регулювання державної кадрової політики України (підрозділ 2.1), проблемні питання контролю за реалізацією державної кадрової політики України (підрозділ 2.4), зарубіжний досвід щодо адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики (підрозділ 3.1). За допомогою соціологічного, статистичного методів й методу документального аналізу визначено недоліки в реалізації державної кадрової політики України, особливості правового статусу суб’єктів та об’єктів цієї політики, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Державної служби статистики України, Національного агентства України з питань державної служби, досліджено підстави ефективності державної кадрової політики України (підрозділи 2.2, 3.2). Здійснено анкетування державних службовців та службовців місцевого самоврядування (380 осіб). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, яким урегульовано порядок адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики (підрозділ 3.2).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики та вирішення теоретичних і практичних завдань які поставив автор.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Державної служби статистики України, Національного агентства України з питань державної служби за 2010-2012 рр.; б) результати інтерв’ювання 380 державних службовців та службовців місцевого самоврядування; в) результати анкетування громадян України (150 осіб).
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють державну кадрову політику України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:
вперше:
 визначено такі поняття: «формування державної кадрової політики – це системна діяльність публічних органів з осмислення накопиченого наукового знання та зарубіжного досвіду в кадровій сфері, спрямована на забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів»; «реалізація державної кадрової політики це послідовна діяльність відповідних суб’єктів (у межах встановленої компетенції), спрямована на забезпечення гідними за професійним рівнем та кваліфікацією кадрами та створення у них мотивації до ефективної праці»; «інституціональний механізм реалізації державної кадрової політики – це певна система взаємопов’язаних суб’єктів (інститутів), які, взаємодіючи, забезпечують цілісність, безперервність процесу регулювання суспільних відносин у кадровій сфері, а також створюють необхідні умови для задоволення найбільш значущих потреб об’єктів цієї сфери які постійно виникають»;
 виокремлено історичні етапи становлення державної кадрової політики України. А саме: I етап – період від виникнення Київської Русі до повного її роздроблення (ІХ–ХІІІ ст.); ІІ етап розвитку державної кадрової політики є Литовсько-польська доба (ХІV–XVI ст.); ІІІ етап – козацька доба (XVII– XVII ст.); ІV етап – Імперська епоха (XVIІ- поч. ХХ ст.); V – етап Української Народної Республіки (20 р. ХХ ст.); VІ – етап «Радянська доба» (20-90 рр. ХХ ст.); VІІ – етап Українська доба (90-ті роки ХХ ст. і до тепер);
 доведено необхідність запровадження в правову систему державної служби інституту «індексу фахівця», як підстави для службового просування державного службовця, нарахування йому премій, який складається з: 1) системи показників та індикаторів, що відображають ставлення юридичних та фізичних осіб до професійної службової діяльності державних службовців; 2) системи показників та індикаторів, що відображають ставлення кваліфікаційної комісії до службової діяльності державних службовців; 3) системи показників та індикаторів, що характеризують сумарні показники службової діяльності державних службовців; 4) системи показників та індикаторів, що відображають сумарні показники службової діяльності державних службовців, які зазначають незалежні іноземні наглядачі, що працюють в Україні;
 розроблено проект правил етичного поводження посадових осіб;
 сформульовано та доведено необхідність конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про державну службу», Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки, Типового порядку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців;
удосконалено:
 наукові положення щодо системи принципів регулювання державної кадрової політики України; доведено, що їх можна розділити на три групи: 1) загальні принципи регулювання державної кадрової політики; 2) організаційно-правові принципи регулювання державної кадрової політики; 3) принципи якісного управління або належної адміністрації;
 змістовні характеристики категорії «адміністративно-правове регулювання державної кадрової політики» шляхом уточнення мети, завдань та функцій як видів адміністративно-правової діяльності суб’єктів для реалізації національних інтересів;
набули подальшого розвитку:
 рекомендації щодо вдосконалення системи центральних органів виконавчої влади, які беруть участь у реалізації державної кадрової політики, відповідно доведено, що національне агентство України з питань державної служби повинно мати статус Міністерства (Міністерство кадрової політики), діяльність якого була б спрямована на планування, регулювання, контроль і координацію ланок кадрової системи;
 напрями реалізації державної кадрової політики України, сформульовані на апробованому зарубіжному досвіді шляхом посилення функції адміністративно-правого регулювання;
 підстави ефективної державної кадрової політики України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України «Про державну службу»; Указу Президента України «Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки»;
- у навчальному процесі для підготовки та викладання навчально-юридичних дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС» у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» (акт у провадження від 25 січня 2012 р. №27);
- у правозастосовній сфері: у процесі удосконалення практичної діяльності органів внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність ГУМВС України у Львівській області від 03.07.2012р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях: V Міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 8-19 грудня 2009 р.; VІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 29 вересня-30 жовтня 2010 р.; Міжнародної науково-теоретичної конференції «Концепція «живого права» Євгена Ерліха та сучасні проблеми право розуміння» (27-29 вересня 2012 р.); IX Міжвузівської міжнародної щорічної інтернет-конференції молодих науковців «Наукові обрії» (27 лютого – 10 березня 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено в одинадцяти наукових працях: сім з них опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затвердило Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, чотири у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена її метою, завданнями, об’єктом і предметом, а також логікою розкриття теми дослідження, викладення його результатів. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків (до кожного розділу та загалом до дисертації), додатків (на 10 сторінках) та списку використаних джерел (212 найменувань на 19 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 222 сторінок, з них основного тексту – 194 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.
1. Кадри – це кваліфіковане об’єднання осіб, які володіють спеціальними знаннями, мають певну професійну підготовку, що реалізується, в межах встановлених законодавством прав та обов’язків, у відповідній сфері діяльності, за що систематично отримує заробітну плату.
2. Одним із визначальних критеріїв розмежування термінів «кадри» та «персонал» є те, що перший за сутністю є значно ширшим, він охоплює своїм змістом не лише активно працюючих осіб, що перебувають в штаті, а і тих хто вийшов на пенсію. І навпаки термін «персонал» доречно застосовувати лише до тієї категорії осіб, які постійно або на тимчасовій основі виконують певні службово-трудові функції.
3. Кадрова політика – це система основних цілей, принципів, завдань форм та методів роботи спеціально уповноважених посадових щодо процесів професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору, підготовки, розстановки та звільнення працівників. Державна кадрова політика – це загальна стратегія курсу діяльності держави в роботі з кадрами, направлена на розвиток та використання кадрового потенціалу держави з метою розвитку суспільства в цілому (запропоновано даним визначення доповнити Стратегію державної кадрової політики України на 2011-2020 рр.).
4. Принципи державної кадрової політики − це основоположні ідеї і правила, що відображають закономірності розвитку відносин кадрової системи, сформульовані у вигляді певних наукових положень, на основі яких будується та реалізовується державна кадрова політика. В свою чергу принципи регулювання державної кадрової політики – це основоположні ідеї і правила, які мають об’єктивну основу, базуються на природі та закономірностях розподілу кадрової діяльності в часі, приведення окремих елементів у таке поєднання, яке дало б змогу найбільш ефективно та оперативно досягати поставленої мети, яка виражається у забезпеченні всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою.
5. Аналіз системи принципів державної кадрової політики дав можливість виокремити декілька їх груп: 1. Загальні принципи державної кадрової політики, до них можна віднести: верховенства права, законність та демократизм, пріоритету прав і свобод людини і громадянина науковість, системність, цілеспрямованість, спланованість, компетентність, дисципліну, стимулювання, ієрархічність. 2. Організаційно-правові принципи державної кадрової політики, ними охоплюють сукупність правил, норм, які регулюють внутрішні взаємини між керуючою та керованою системами, а також всередині керуючої. Кожний орган управління має свій структурний поділ, в основі якого - групування видів виробничої та управлінської діяльності. Воно здійснюється з дотриманням певних організаційних принципів: функціональної дефініції, скалярного (безумовної відповідальності), єдиноначальства, делегування повноважень, діапазону управління, паритету, відповідності завдань. 3. Принципи якісного управління або належної адміністрації з англ. – «good administration». Зміст згаданих принципів переважною мірою стосується діяльності органів публічної адміністрації у взаємостосунках з громадянами.
6. У своєму розвиткові державна кадрова політика пройшла сім етапів: I етап – часи від виникнення Київської Русі до повного її роздроблення(ІХ–ХІІІ ст.). Він характеризується початковістю та повною залежністю від позицій та бажань князя, якому служив кадрово-військовий апарат. ІІ етап розвитку державної кадрової політики є Литовсько-польська доба (ХІV–XVI ст.). Якому притаманне підвищення статусу службовця, пошуки та запровадження ефективних заходів та механізмів для підвищення якості праці. ІІІ етап – козацька доба (XVII– XVII ст.). Державна кадрова політика цього періоду характеризується запровадженням структурної градації в системі державної служби, розмежуванням компетенції, запровадженням різного виду стимулюючих засобів. ІV етап – Імперська епоха (XVIІ- поч. ХХ ст.). Для цього періоду характерним є те, що скасування козацького державного устрою традиція української національної державної служби переривається майже на півтора століття, на короткий час відроджується тільки в першій чверті ХХ століття, щоби потім знову залишитися в історії більш як на 70 років радянської влади. V – етап Української Народної Республіки(20 р. ХХ ст.). В цей період державна кадрова політика молодої Республіки була націлена на запровадження європейських стандартів, що панували в Європі, разом з тим незначний час її існування не дав жодних результатів щодо її розвитку та отримання якісних результатів. VІ – етап «Радянська доба» (20-90 рр. ХХ ст.). Особливістю державної кадрової політики в ці часи слід назвати, по-перше, те, що державні службовці слугували більше своєму керівникові, ніж загальному громадському інтересові та державі, та, по-друге,– її усічену структуру: якщо загальноприйнята структура державної служби має вигляд держава – державний орган – службовець, то в радянські часи такий елемент як державний орган виключався з неї, внаслідок чого службовець по суті отримував завдання не від державного органу з визначеною компетенцією,а від держави. Даний період, хоча і не здійснив впливу на розвиток та становлення української державної кадрової політики в позитивному аспекті, все ж мав великий вплив на формування відношення до державної служби, державних службовців, наслідки чого спостерігаються ще й сьогодні. VІІ – етап «Українська доба» (90-ті рр. ХХ ст. і до теперішнього часу). На сучасному етапі для України одним із найважливіших завдань, як показав історичний досвід спроб встановлення сильної та незалежної держави, є запровадження змістовної державної кадрової політики, першочерговим завданням якої є розвиток професійної державної служби. Заходи незалежної Української держави в цілому спрямовуються на створення оптимальної структури державної служби та забезпечення її ефективної роботи шляхом реформування адміністративної системи, підтримання та розвитку професійності державних службовців.
7. Метою державної кадрової політики є реорганізація кадрової системи держави з урахуванням тенденцій і перспектив розвитку суспільства й держави, в інтересах особистості; підтримку у колективах державних органів такого морально-психологічного клімату, який сприяв би не тільки ефективному виконанню службових обов'язків, а й розвитку позитивних особистісних якостей працівників, формував раціональні службові відносини; забезпечення належного функціонування системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу державного апарату і створення умов для творчого розвитку особистості на робочому місці тощо. Мета адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики свідомі уявлення про напрямки та очікувані результати від діяльності по реалізації державної кадрової політики.
8. Завданнями адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики є їх розуміння як основних напрямків державної регулюючої діяльності, які в конкретних умовах є етапами досягнення мети адміністративно-правового регулювання даних суспільних відносин. Відповідно функції адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики – це основні види адміністративно-правової діяльності суб’єкта, направлені на забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави висококваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів.
9. Формування державної кадрової політики – це системна діяльність публічних органів по осмисленню накопиченого наукового знання та зарубіжного досвіду в кадровій сфері направлена на забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів. Реалізація державної кадрової політики це послідовна діяльність відповідних суб’єктів (в межах встановленої компетенції), направлена на забезпечення гідними за професією та кваліфікацією кадрами та створення у них мотивації до ефективної праці.
10. Інституціональний механізм реалізації державної кадрової політики – це певна система взаємопов’язаних суб’єктів (інститутів), які, взаємодіючи, забезпечують цілісність, безперервність процесу регулювання суспільних відносин у кадровій сфері, а також створюють необхідні умови для задоволення постійно виникаючих і найбільш значущих потреб об’єктів даної сфери.
11. Доведено, що Національне агентство України з питань державної служби має провідне значення щодо реалізації державної кадрової політики, саме тому повинне мати статус Міністерства (Міністерство кадрової політики), діяльність якого була б направлена на планування, регулювання, контроль і координацію ланок кадрової системи.
12. Державний контроль – це діяльність спеціально-уповноважених публічних органів (посадових осіб), що передбачає ефективне втручання у сферу підконтрольних об’єктів, полягає у отриманні об’єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни у ньому, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм, застосуванні заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні норм права. Контроль за виконанням державної кадрової політики України – це діяльність уповноважених законом публічних органів управління та їх посадових осіб, що передбачає втручання у сферу підконтрольних об’єктів, з метою виявлення необхідності підвищення рівня професійної компетентності кадрового апарату, стимулювання результативної діяльності, функції яких направлені на реалізацію національних інтересів. Контроль за виконанням державної кадрової політики України э видовим елементом державного контролю.
13. Доведено, що особова увага при оцінювані службової діяльності посадових осіб приділяється етичному поводжені під час виконання їх функціональних обов’язків. На сьогодні жодним законодавчим актом не визначено загальні правила етичного поводження посадових осіб в службових відносинах. Автор дослідив європейські підходи до формування даного інституту і запропонував проект Правил етичного поводження посадових осіб ( Див. додатки до дисертації).
14. Сучасна державна кадрова політика України повинна базуватися на вже апробованому зарубіжному досвіті і реалізовуватися в таких напрямках: підтримувати обмін інформацією в галузі розвитку законодавства з проблем державної служби та управління кадровим апаратом; направляти на навчання та стажування за кордон державних службовців і кадрового резерву; здійснювати спільні проекти з координації дій з органами виконавчої влади різних країн; впроваджувати апробовані в розвинутих країнах технології управління персоналом; підтримувати робочі контакти між зацікавленими українськими та зарубіжними відомствами для вирішення загальних завдань щодо припинення корупції, підвищення професіоналізму службовців, вдосконалення методів управління; брати участь у роботі міжнародних організацій, симпозіумів, конференцій з проблем розвитку людського потенціалу, вдосконалення роботи з персоналом, використання кадрових технологій; організовувати з участю вітчизняних і зарубіжних вчених дослідження з актуальних проблем державної кадрової політики; координувати навчальну діяльність профільних державних вузів, що готують кадри управління, налагодити обмін навчальними планами і програмами, впроваджувати у навчальний процес нові методи викладання.
15. Запропоновано запровадження в правову систему державної служби інституту «індексу фахівця», як підстава для просування державного службовця по службі, нарахування йому премій, який складається з: 1) системи показників та індикаторів, що відображають ставлення юридичних та фізичних осіб до професійної службової діяльності державних службовців; 2) системи показників та індикаторів, що відображають ставлення кваліфікаційної комісії до службової діяльності державних службовців; 3) системи показників та індикаторів, що відображають сумарні показники службової діяльності державних службовців; 4) системи показників та індикаторів, що відображають сумарні показники службової діяльності державних службовців, що висловлюють незалежні іноземні наглядачі, що працюють на Україні.
В цілях додання кадровій політиці держави організаційно-правових основ необхідно, щоб її формування і затвердження готувалося і здійснювалося гласно, транспарентно і завершувалося прийняттям закону України «Про державну кадрову політику».
16. Дослідження нормативно-правових актів, якими урегульовано інституціональний механізм адміністративно-правового регулювання державної кадрової політики України дав можливість стверджувати про необхідність доповнення Типового порядку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців пунктом 2.7: «критеріями оцінювання працівників державних службовців: 1) знання змісту роботи; 2) продуктивність; 3) якість виконання роботи; 4) ініціативність; 5) здатність до адаптації; 6) здатність до професійного росту; 7) комунікабельність».
17. Аргументовано, що з метою додання кадровій політиці держави організаційно-правових основ необхідно, щоб її формування і затвердження готувалося і здійснювалося гласно, транспарентно і завершилося прийняттям закону України «Про державну кадрову політику».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Державна кадрова політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку : наук. доп. / авт. кол. : Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін та ін. ; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. Ю. В. Ковбасюка, д-ра політ. наук, проф. К. О. Ващенка, д-ра соц. наук, проф. Ю. П. Сурміна (кер. проекту). - К. : НАДУ, 2012. - 72 с.
Модернізація України - наш стратегічний вибір : щорічні Послання Президента України до Верховної Ради України / Нац. ін-т стратег. дослідж. ; ред. рада : С. В. Льовочкін, А. В. Єрмолаєв [та ін.]. - К. : НІСД, 2011. - 432 с.
Стратегія державної кадрової політики на 2011-2020 роки: Указ Президента України від 1 лют. 2012 р. №45/2012 // Офіц. вісн. Президента України. 2012. № 4. С. 68. Ст. 127.
Про Президентський кадровий резерв "Нова еліта нації" : Указ Президента України від 5 квіт. 2012 р. № 246 // Офіц. інтернет-представництво Президента України. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/ documents/14656.html
Питання реформування Національної академії державного управління при Президентові України: Указ Президента України від 9 груд. 2011 р. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1110/2011
Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лип. 2010 р. № 564 // Уряд. кур'єр. - 2010. - 4 серп. - № 30.
Бизюкова И.В. Кадры. Подбор и оценка. – М.: Московский рабочий, 1984. – 159 с.
Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 453 с.
Щекин Г. В. Социальная теория и кадровая политика : монография / Г. В. Щекин. - К. : МАУП, 2000. - 576 с.
Беляцкий Н.П. Управление персоналом: Учеб. пособ. / Н.П. Беляцкий, С.Е.Велесько, П. Ройш – Минск: Интерсервис, Экоперспектива, 2003. – 352 с.
Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посіб. / В.Я. Малиновський. - Луцьк : Вежа, 2000. - С. 54-55.
Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна]. − К. : НАДУ, 2010. − 820 с.
Олуйко В.М. Кадри в регіоні України: становлення та розвиток : монографія / В.М. Олуйко. − К. : Наук. світ, 2001. –С. 21.
Оболенський О.Ю. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / О.Ю. Оболенський. − Хмельницький: Поділля, 1999. − С. 570.
Організація управління в органах внутрішніх справ: Монографічне дослідження / Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті; Ю.Л. Титаренко, В.П. Філонов, В.Д. Сущенко та ін.; За ред. Ю.Л. Титаренка. – Донецьк, 1999. – 364 с.
Сурмін Ю.П. Сучасна кадрова політика в Україні: контур проблем реалізації. В кн.: Стратегія державної кадрової політики – основа модернізації країни: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2012 р. : до 15-річчя галузі науки «Державне управління». – К. : НАДУ, 2012. – 572 с.
Энциклопедический словарь работника кадровой службы / В. М. Анисимов, В. Ф. Ковалевский, Е. В. Охотский, И. Г. Панин и др. ; под общ. ред. В. М. Анисимова. - ИНФРА-М, 1999. -VIII. - 328 с.
Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой –23-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1990. – 917 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.
Персонал. Словарь понятий и определений / П.В. Журавлев, С.А. Карташов, Н.К. Маусов та ін. – М.: “Экзамен”, 1999. – 512 с.
Управління персоналом: Навчальний посібник / О.В. Крушельницька, Д.П.Мельничук – К.: “Кондор”, 2003. – 296 с.
Організація управління в органах внутрішніх справ: Монографічне дослідження / Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті; Ю.Л. Титаренко, В.П. Філонов, В.Д. Сущенко та ін.; За ред. Ю.Л. Титаренка. – Донецьк, 1999. – 364 с.
Мотиваційна функція менеджменту //libr.org.ua/book/82/2451.html
Організація управління в органах внутрішніх справ: Монографічне дослідження / Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті; Ю.Л. Титаренко, В.П. Філонов, В.Д. Сущенко та ін.; За ред. Ю.Л. Титаренка. – Донецьк, 1999. – 364 с.
Аксенов В.А., Базаров Т.Ю., Еремин Б.Л., Малиновский П.В., Малиновская Н.М. Управление персоналом: Учебник для студ. вузов / Т.Ю. Базаров (ред.), Б.Л. Еремин (ред.). – М.: Банки и биржи, 1998. – 423 с.
Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1975. – Т. VI. – 832 с.
Матюхіна Н.П. Сучасні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України: Науково-практичний посібник / МВС України. Нац. ун-т ВС; За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Основа, 2002. – 126 с.
Кибанов А.Я., Баткаев И.А., Ворожейкин И.Е., Громова О.Н., Захаров Д.К. Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Государственный ун-т управления; А.Я. Кибанов (ред.). – М.: Инфра-М, 1998. – 452 с.
Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г. Персонал. Словарь понятий и определений / Российская экономическая академия им. Г.В. Плеханова. – М.: Экзамен, 2000. – 512 с.
Аксенов В.А., Базаров Т.Ю., Еремин Б.Л., Малиновский П.В., Малиновская Н.М. Управление персоналом: Учебник для студ. вузов / Т.Ю. Базаров (ред.), Б.Л. Еремин (ред.). – М.: Банки и биржи, 1998. – 423 с.
Роша А.Н. Проблема кадров и варианты ее решения в горрайорганах внутренних дел // Теория и практика управления горрайорганов внутренних дел. - М.: Академия МВД СССР, 1980. – С.43-48.
Лебин Б.Д., Перхильев М.Н. Кадры аппарата управления в СССР.- Л.: Наука, 1970. – 216с.
Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ. Підручник. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
Pearce, Jone L. (1991). «From Socialism to Capitalism: The Effect of Hungarian Human Resources Practices» in Academy of Management Executive, 1991, Vol. 5, No. 4.- р.34-36
Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 446с.
Управление персоналом организации: Учеб. пособие / Под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 509 с.
Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. – 2-е изд. – М.: Дело, 1997. – 336 с.
Филиппов А.В. Работа с кадрами. Психологические аспекты. – М.: Экономика, 1990. – 168 с.
Воробьев Г.Г. Человеческие ресурсы и современная служба персонала // Социс. – 1996. – № 11. – С.109-115.
Веснин В.Р. Основы менеджмента. – М.: Об-во «Знание» России, 1996. – 472 с.
Ізбаш К.С. Організаційно-правові засади роботи з персоналом органів досудового слідства МВС України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х: Ун-т внутр. справ. 2008. – 205с.
Словник української мови / під ред. Білодіда І.К. у 12 томах. Т.7 - К.: Наукова думка, 1975. – 754 с.
Словник української мови / під ред. Білодіда І.К. у 12 томах. Т.8 - К.: Наукова думка, 1975. – 845 с.
Словник української мови / під ред. Білодіда І.К. у 12 томах. Т.10 - К.: Наукова думка, 1975. – 789 с.
Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Русский язык, 1975. - 848 с.
Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник / О. М. Бандурка – Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. – 394 с.
Селиванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти [Монографія] / В. М. Селиванов – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 724 с.
Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес : Підручник для вищих навч. закл. / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
. Goffman E. Asylums: Essays n the Social Situation on Mental Patients and other Inmates. – N.Y., 1961. − р. 345.
Карлова В. В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах / В. В. Карлова – К.: Академія державного управління при Президентові України, 2003. – 180 с.
Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні : Навч. посіб. / За заг. ред. В. А. Ребкала, В. В.Тертички. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 232 с.
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р.// Офіційний вісник України. - 1999. - № 38. - Ст. 1889.
Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. — К., «Кондор». — 2003. - 296 с.
Лебин Б.Д., Перхильев М.Н. Кадры аппарата управления в СССР. -Л.: Наука, 1970. – 216с.
Безуглов В.Г. Кадры органов внутренних дел. - М.: УУЗ СССР, 1976. – 256с.
Community Care / Edited by J.Bornat, J. Jonhnson, C. Pereira, D. Pilgrim, F. Williams. – London: The Open University, 1997. – 351 p.
Schein, Edgar (1988). «Organizational Socialization and the Profession of Management», Cambridge: Sloan Management Review, Fall, 1988, pp. 53-64.
Момот В.М. Робота з персоналом в органах та підрозділах державної податкової адміністрації України: теоретичні та організаційно-правові засади: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х: Ун-т внутр. справ. 2006. 204с.
Джон Ван Маурик. Эффективный стратег / Джон Ван Маурик ; пер. с англ. - М. : ИНФРА-М, 2002. - 208 с.
Латыпов Р.Ф. Классификация моделей государственной кадровой политики: опыт системного анализа / Р.Ф. Латыпов // Вестник Башкирского университета. − 2010. – Т. 15. – № 2. – С. 487–490.
Кравченко Т.А. Формування державної кадрової політики у сфері державного управління: концептуальні засади та особливості/ Т.А. Кравченко// Держава та регіони: Серія: Державне управління. 2011. № 2. С. 115-121
Прудон П.Ж. Война и мир: исследование о принципе и содержании международного права. Соч. Прудона. Т. 1–2.  М.: А. ЧеренинЪ и Ко, 1864. – 346 с.
Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 576 с.
Краткая философская энциклопедия.— М.: Прогресс, 1994. – 575 с.
Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел. 2000 – 704 с.
Марченко М.Н. Общая теория государства и права. Академ. курс в 2-х томах / М. Н. Марченко. – Т. 2. – М.: Зерцало, 1998. – 656 с.
Лившиц Р.З. Теория права. Учебник / Р. З. Лившиц. – 2-е изд. – М.: БЕК, 2001. – 224 с
Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Изд-во Нома, 2001. – 832 с
Явич Л. С. Общая теория права: Курс лекций. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1976. –287с.
Загальна теорія держави і права: Підручник /За ред. М.В.Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. –432 с.
Башняк О.С. Принципи оподаткування та їх реалізація в податковому законодавстві України. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2004. – 207 c.
Лившиц Р.З., Никитинский В.М. Принципы советского трудового права //Сов. государство и право. –1974. –№8. – С.31-35.
Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. –2000. –№2. С.44-45.
Кухар О.В. Співвідношення принципів консолідації та індивідуалізації при виконанні Податкового обов’язку: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х: НЮАУ імені Я. Мудрого. 2006. 214с.
Франчук В.И. Общая теория управления / Франчук В.И. – М. : Изд-во РАУ, 1994. – 320 с.
Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
Зеркин Д.П. Основы теории государственного управления. Курс лекций / Д.П. Зеркин, В.Г. Игнатов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448
Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: «Юридична література». – 2003. – 896 с.
Общая теория права и государства: учебник/ под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 2000. – 520 с.
Четвериков В.С. Основы управления в органах внутренних дел. – М.: Акад. МВД СССР, 1989. – 279 с.
Социальный менеджмент: Учебник / Под ред. Д.В. Валового.– М.: ЗАО «Бизнес школа «Интел-Синтез», Академия труда и социальных отношений, 1999. – 384 с.
Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
. Хакимов Р.С. Сущность и социальная роль управленческих отношений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1985. – 190 с.
Атаманчук В.Г. Теория государственного управления: Курс лекций / Атаманчук В.Г. – М. : Юридическая литература, 1997. – 400 с
Конституційний Суд України : Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) № 15-рп/2004 вiд 02.11.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2975.
Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти: Монографія / В.М. Селіванов. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – С. 140. – 724 с.
Осовська Г.В., Осовський О.А.Основи менеджменту. Навчальний посібник. К.: «Кондор», 2006.- 664 c.
Council of Europe. Preliminary draft Recommendation on Good Administration and Consolidated Model Code of Good Administration, prepared by the scientific expert and the Secretariat, Working party of the project group on administrative law. – Strasbourg, 21 November 2005. – 15 р. // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.coe.int/t/e/legal_affairs/legal_co%2 Doperation/administrative_law_and_justice/Texts_&_Documents/CJ-DA-GT(20 04)7%20E %20%20Principles%20of%20good%20administration.pdf
Федоров І.О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: Монографія / І.О. Федоров. – Запоріжжя: ТОВ «ВПО «Запоріжжя», 2006. – 144 с.
Государственная служба: теория и организация : курс лекций / [ред.: Е. В. Охотский, В. Г. Игнатов]. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. – 640 с.
Кириченко В.П.Типология государств / Кириченко В. П. – М. : Луч, 1992. – 753 с.
Оболенський О. Ю. Державна служба : [навч. посібник] / Оболенський О. Ю. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
Черноног Є.С. Державна служба: історія, теорія і практика : [навч. посіб.] /Черноног Є. С. – К.: Знання, 2008. – 458 с.
Іншин М.І. Історія виникнення, розвитку та формування державної служби в Україні// Юридична наука і практика. 2011. - № 2. –С.4-9
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII–XIII вв. / Б.А. Рыбаков.-2-е изд., доп. - М. : Наука, 1993. -565 с.
Крип'якевич І.П. Галицько-Волинське князівство / І.П. Крип'якевич ; Ін-т українознавства НАНУ ; відп. ред. Я. Д. Ісаєвич.- 2-ге вид., змін. і допов. - Л. : Ін-т українознавства, 1999. - 220 с.
Галицько-Волинський літопис : дослідження / за ред. М. Ф. Котляра. -К. : Наук. думка, 2002. - 400 с.
Литовський статут 1588 року : список XVIII ст. // НБУВ, ф. 1, №213.
Історичні постаті України : іст. нариси : збірник / упоряд. О. В. Болдирєв. – О. : Маяк, 1993. – 384 с.
Історія українського козацтва : нариси : у 2 т. / Ін-т історії України НАНУ ; НДІ козацтва ; ред. кол. : В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К. : ВД Києво-Могилян. акад., 2006– 2007. – Т. 1. – 2006. – 800 с. ; Т. 2. – 2007. – 724 с.
ЦДІАК, ф. 221, оп. 1, спр. 186, арк. 1–4.
Яворницький, Д. І. Історія запорізьких козаків : у 3 т. / Д. І. Яворницький; ред. кол. : П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. – К. : Наук. думка, 1990–1993. – Т. 1. –1990. – 581 с. ; Т. 2. –1990. – 557 с. ; Т. 3. –1993. – 557 с.
Нариси історії державної служби в Україні / [О. Г. Аркуша, Є. І. Бородін, С. В. Віднянський та ін.; редкол.: С. В. Кульчицький (кер. авт. кол.) та ін.] ; Голов. упр. держ. служби України, Ін-т історії НАН України. – К. : Ніка-Центр, 2009. – 536 с.
Історія державного управління України : термін. слов., зб. док. і матеріалів (XII–XX ст.) / С. М. Коник, Л. В. Покрова, Р. Б. Воробей, І. І. Тищенко; ред. Н.Р. Нижник; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2004. – 400 с.
Слюсаренко А. Г. Історія української конституції / А. Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К. : Знання, 1993. – 192 с.
Полонська-Василенко Н.Д. Історія України : у 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року/ Н.Д. Полонська-Василенко. – 3-тє вид. – К. : Либідь, 1995. – 608 с.
Яневський Д.Б. Політичні системи України 1917–1920 років: спроби творення і причини поразки /Д.Б. Яневський. – К. : Духілітера, 2003. – 767с.
Гимпельсон Е. Г. Формирование советской политической системы : 1917–1923 гг. / Е.Г. Гимпельсон; Ин-т рос. истории РАН. – М. : Наука, 1995. – 232 с.
Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.3912.
Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Р2. – Оп.7. – Спр.3666. – Арк.39.
Історія держави і права України – Т.2.
Конституція України : прийнята 28 черв. 1996 р. : №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30.
Вішневський А. До питання історії та перспектив подальшого розвитку державної служби в Україні. http://nads.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=146300&cat_id=37402
Коломойцев В.Е. Універсальний словник економічних термiнiв / В.Е. Коломойцев. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 384 с.
Экономика предприятия / [Грешак М. Г., Колот В. М., Наливайко А.П. и др.]; под ред. С. Ф. Покропивного. – [2-е изд.]. – К.: КНЭУ, 2003. – 606 с
Словарь философских терминов / Научн. ред. В.Г. Кузнецова. – М.: Инфра-М, 2004. – 731 с.
Борзенко А.В. Проблема цели в общественном развитии / А.В.Борзенко – К.: Наук. думка, 1982. –273 с.
Філософський енциклопедичний словник/Нац. акад. наук України, Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди;[Редкол.: В.І.Шинкарук (голова) та ін.] – К.: Абрис, 2002. – 744 с.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук – М.: Омега – Л, 2004. – 584 с.
Научные основы государственного управления в СССР. – М.: “Наука”, 1968. – 240 с.
Нижник Н.Р. Системний підхід в організації державного управління: [Навч. посіб.] / Нижник Н.Р., Машков О.А.– К.: УАДУ, 1998. – 160 с.
Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. / Тихомиров Ю.А. – М., 1978. – 336 с.
Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). / Цвєтков В.В. – Х.: Вид-во «Право», 1996. – 164 с.
Кондратьєв Р. Соціальне управління: поняття, реалізація в галузях права (теоретичний аспект) / Кондратьєв Р. // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2001. – №2. – С. 85-89.
Дорошев В.И. Стратегическое планирование на уровне стратегической бизнес-единицы / Дорошев В.И. // Современное управление. – 2001. – № 3. – С. 113–119.
Зеркин Д.П. Основы теории государственного управления. / Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448 с.
Козлов Ю.М. Научная организация управления и право. / Козлов Ю.М., Фролов Е.С. – M.:Изд-во МГУ, 1986. – 248 с.
Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования) / Афанасьев В.Г. – М.: Политиздат, 1973. – 390 с.
Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления: Учебное пособие по спецкурсу / Бахрах Д.Н. – Пермь: ПГУ, 1978. – 102 с.
Ярова Н.Г. Організаційно-правове регулювання у галузі спорту України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – І: УДПС. 2009. 204с.
Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. / Плішкін В.М. – К.: НАВСУ, 1999. – 702с.
Суслов О.П. Програмно-цільове управління: аспекти моделювання. / Суслов О.П., Вишневська В.А. – К.: Знання, 1998. – 115 с.
Федишин Б.П. Методичні рекомендації по розробці цільових комплексних програм. / Федишин Б.П., Андрушків Б.М. – Тернопіль, 1995. – 24 с.
Бітяк Ю.П. Адміністративне право України: [Підручник / ред. Ю.П. Битяка]. – Х.: «Право», 2001. – 528 с.
Петров Г.И. Основы советского социального управлення. / Петров Г.И.– Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1974. – 291 с.
Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управлення / Курашвили Б.П. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
Ярова Н.Г. Функції адміністративно-правового регулювання в галузі спорту в Україні / Ярова Н.Г. // Науковий потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку: тези доповідей наукової конференції, присвяченої Дню науки та 90-літтю від часу заснування Національної академії наук України, м. Запоріжжя, 13-15 травня 2008 р. / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – С.180-183.
Гурне Б. Державне управління: [Пер. с франц.] / Гурне Б. – К.: Основи, 1993. – 166 с.
Попов Г.Х. Проблемы теории управлення. / Попов Г.Х. – М.: «Экономика», 1974. – 318 с.
. Государственная кадровая політика и механизм ее реализации: Кадроведение: курс лекций. — Изд. 2, доп. и перераб. М. : Изд-во РАГС, 1998.-468 с.
«Про державну службу» Закон України // Уряд. кур'єр. - 2012. - 17 січ. - С. 12-16.
«Про службу в органах місцевого самоврядування». Закон України // [Електронний ресурс]. – - Режим доступу : http:// zakon1.rada.gov.ua
Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій. Указ Президента України від 10 листопада 1995 року N 1035/95// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Про Програму розроблення та впровадження єдиної державної комп'ютерної системи «Кадри». Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 918// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Про Програму організації навчання голів, заступників голів, керівників структурних підрозділів районних державних адміністрацій, осіб з їх кадрового резерву та голів і заступників голів районних рад. Розпорядження Президента від 09 січня 1999 № 4/99-рп// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Про Комплексну програму підготовки державних службовців. Указ Президента України від 09 листопада 2000 р. № 1212/2000// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2012 № 411-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Державна цільова програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України на 2008-2015 роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 р. № 974 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/
Про робочу групу з підготовки пропозицій щодо утворення та формування Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації». Розпорядження Президента України від 9 липня 2010 р. № 1017/2010-рп// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/12064.html
Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Постанова КабінетуМіністрів України від 7 липня 2010 р. № 564// Урядовий кур'єр. - 2010. - 4 серпня - № 30.
Концепція реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. N 1198-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Про робочу групу з підготовки пропозицій щодо утворення та формування Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації». Розпорядження Президента від 09 липня 2010 № 1017/2010-рп// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
Тимощук В., Курінний О. Новий закон про державну службу: новели та проблеми // «Юридичний вісник України», 4 -10 лютого 2012 року. - № 5 (866). - С. 4-5.
Тимощук В. Закон України «Про державну службу»: ризикі і наслідки// «Дзеркало тижня. Україна» №12. 01 Квітень 2011. – с. 7
Проект Закону про службу в органах місцевого самоврядування. Реєстр 9673 від 11 січня 2012 р // [Електронний ресурс]. – - Режим доступу: http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=42274
Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 р. № 564// Урядовий кур'єр. - 2010. - 4 серпня - № 30.
Національне агентство України з питань державної служби — рез