АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЙ ООН З ПІДТРИМАННЯ МИРУ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Мещерякова Олена Вікторівна

УДК 351.743.009:341.123

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЙ ООН З ПІДТРИМАННЯ МИРУ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бандурка Олександр Маркович
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України,
академік НАПрН України

Харків – 2011
ЗМІСТ

Перелік умовних позначень ...........................................................................................................................4
Вступ ...................................................................................................................................................................................5
Розділ 1. Адміністративно-правові засади підготовки та проведення операцій Організації Об’єднаних Націй з підтримання миру……...............................................................14
1.1. Становлення, розвиток та сучасна організація операцій ООН з підтримання миру………………………………………………………..……………………………………………………………..14
1.2. Поняття та види миротворчої діяльності ООН……………................................................34
1.3. Адміністративно-правове забезпечення операцій ООН з підтримання миру....................................................................................................................................................................................56
Висновки до першого розділу.....................................................................................................................80
Розділ 2. Адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру ………………………………………………………….……………………..........................83
2.1. Поняття та структура правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру……………………………………………………………………………………………….....83
2.2. Завдання та функції учасників операцій ООН з підтримання миру…..............103
2.3. Компетенція та повноваження учасників операцій ООН з підтримання миру…………………………………………………………………………………………………………………….118
Висновки до другого розділу.....................................................................................................................146
Розділ 3. Удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру………….................................................................149
3.1. Адміністративно-правове забезпечення участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН та заходи з його удосконалення…......................................................................................................................................................149
3.2. Форми і методи діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. Шляхи модернізації……….................................................................................................................................159
3.3. Соціальні та правові гарантії учасників операцій ООН з підтримання миру…………………………………………………………………………………………………………………….180
Висновки до третього розділу..................................................................................................................195
Висновки .................................................................................................................................................................197
Список використаних джерел ................................................................................................................208

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АС – Африканський Союз
ВШК – Військово-Штабний Комітет
ДОПМ – Департамент операцій з підтримання миру
ЄС – Європейський Союз
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НАТО – Організація Північноатлантичного договору
ОАД - Організація Американських держав
ОБСЄ – Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ОВС – орган (органи) внутрішніх справ
ОНВУП – орган ООН по нагляду за виконанням умов перемир’я
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОПМ – операції з підтримання миру
п. – пункт
ПАР – Південно-Африканська Республіка
СНД – Співдружність незалежних держав
СРЮ – Союзна Республіка Югославія
ст. – стаття
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ України
ч. – частина

ВСТУП
Актуальність теми. Кінець ХХ та початок ХХІ століття позначився суттєвими змінами у підтриманні миру і міжнародної безпеки. На зміну епохи «холодної війни» і біполярного світу прийшов період локальних конфліктів, громадянських воєн і глобальної загрози тероризму. За даних умов головним інструментом підтримання міжнародного миру, безпеки, свободи і загального добробуту залишається Організація Об’єднаних Націй (далі – ООН), яка фактично реалізує функцію міжнародного центру забезпечення миру у всьому світі.
Важливим напрямом багатогранної діяльності ООН залишаються операції з підтримання миру. При цьому зміст цих операцій поступово змінюється. Якщо раніше спостерігався відхід від абсолютизації мілітаристських заходів (у першу чергу, припинення бойових дій) до виконання позитивних завдань поліцейсько-правового характеру (заходи з підтримання громадської безпеки і правопорядку, охорони прав і свобод громадян на території конфлікту), то за нових реалій сьогодення переважають адміністративні заходи з організації системи безпеки. Зазначені обставини спричиняють зміни у складі миротворчого контингенту та миротворчого персоналу, на які покладено виконання заходів щодо підтримання миру. Відповідно, дедалі більшу роль у реалізації поставлених перед миротворцями цілей відіграє персонал поліцейських (міліцейських) підрозділів.
Досвід проведення операцій з підтримання миру (зокрема, на Гаїті, у Ліберії, Косово, Боснії і Герцеговині, Судані, Східному Тиморі тощо) дозволяє зробити висновок про наявність цілої низки неурегульованих питань, що об’єктивно зумовлює необхідність суттєвого перегляду міжнародного права та національного законодавства. Серед основних проблем – недосконалість правової бази як міжнародного, так і національного характеру щодо організації миротворчої діяльності ООН, питання правосуб’єктності учасників операцій, модернізація форм і методів діяльності, недостатній рівень соціальних та правових гарантій миротворців.
Наявні прогалини і недоліки адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру значною мірою зумовлені відсутністю належних наукових досліджень у даній сфері та їх практичної реалізації. Окремі аспекти цього питання вивчали такі науковці, як: В. Б. Авер’янов, М. І. Ануфрієв, І. В. Арістова, О. М. Бандурка, О. О. Бандурка, Д. М. Бахрах, О. І. Безпалова, Ю. П. Битяк, М. Бонні, О. П. Гетманець, І. П. Голосніченко, Д. Джаймо, О. В. Джафарова, В. Ф. Заємський, В. О. Заросило, В. В. Ковальська, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, В. В. Конопльов, А. Т. Комзюк, Т. М. Кравцова, М. Н. Курко, К. Б. Левченко, І. І. Лукашук, О. А. Мартиненко, Н. П. Матюхіна, Р. С. Мельник, О. М. Музичук, В. П. Пєтков, О. П. Рябченко, В. С. Семенов, О. Ю. Синявська, Т. Л. Сироїд, О. О. Теличкін, В. Н. Федоров та ін. Вказані вчені зробили значний внесок у розвиток адміністративно-правового регулювання правоохоронної діяльності взагалі, та забезпечення миротворчих операцій зокрема, проте дослідженими залишаються лише певні аспекти адміністративно-правового регулювання діяльності учасників миротворчих операцій ООН. В сучасних умовах виникає чимало питань навколо адміністративно-правових засад організації операцій ООН, правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру, їх компетенції та повноважень, адміністративно-правового забезпечення участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН тощо. Усе це зумовлює актуальність обраної тематики дослідження та необхідності подальшого дослідження адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 2009 року № 435/2009. Тема дисертації відповідає п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 року № 964-IV; п. 4.57 та п. 4.58 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011; п. 81 дод. 13 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 року № 347. Її проблематика витримана у рамках вимог п. 9.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27.12.2010 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу чинного національного законодавства та міжнародних норм у сфері забезпечення міжнародного миру та безпеки, вивчення практичної організації операцій з підтримання миру, визначити адміністративно-правові засади організації миротворчих операцій ООН, розробити пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
– проаналізувати з наукових позицій становлення, розвиток та організацію операцій ООН в сучасних умовах;
– розкрити зміст, сутність та сформувати поняття миротворчої діяльності ООН;
– провести класифікацію видів миротворчої діяльності ООН;
– охарактеризувати адміністративно-правове забезпечення операцій ООН;
– визначити сутність та встановити структуру правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру;
– з’ясувати завдання та функції учасників операцій ООН з підтримання миру;
– окреслити компетенцію та повноваження учасників операцій ООН з підтримання миру;
– охарактеризувати адміністративно-правове забезпечення участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН та запропонувати заходи з його удосконалення;
– запропонувати найбільш оптимальні шляхи модернізації форм і методів діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру;
– надати характеристику сучасного стану забезпечення соціальних та правових гарантій учасників операцій ООН з підтримання миру та визначити шляхи його удосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сукупність методів і прийомів наукового пізнання, комплексне й раціональне використання яких забезпечує достовірність знання та досягнення поставлених цілей, зокрема: історично-правовий метод використано при досліджені становлення, розвитку та сучасної організації операцій ООН (підрозділ 1.1.); за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, зокрема з’ясовано сутність понять: «міжнародна миротворча діяльність», «миротворчі операції ООН», «міжнародні миротворчі місії», «миротворець» (підрозділ 1.2.); структурно-логічний та порівняльно-правовий методи застосовувалися для характеристики адміністративно-правового забезпечення операцій ООН з підтримання миру і адміністративно-правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру (підрозділи 1.3., 2.1.-2.3.); статистичні методи використовувались з метою аналізу стану та перспектив розвитку участі працівників ОВС України в операціях ООН з підтримання миру; формально-юридичний аналіз норм чинного законодавства дозволив виявити певні недоліки та сформулювати пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини у сфері участі працівників органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН.
Положення та висновки дисертації розроблені з урахуванням резолюцій Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки ООН, доповідей Генерального секретаря ООН, актів Департаменту операцій з підтримання миру, інших міжнародно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері підтримання миру.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення діяльності органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН, довідкові видання, статистичні матеріали. Використано також особистий досвід дисертанта, набутий під час навчання в Центрі підготовки спеціалізованої поліції (м. Віченца, Італія).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, новітніх досягнень науки адміністративного права розкрити проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– виявлено та охарактеризовано особливості адміністративно-правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру та підкреслено, що він регламентується універсальною, комплексною системою правових норм: міжнародними актами, національним законодавством та правовими актами миротворчої місії; зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру можна структурно поділити на: загальний як громадянина; спеціальний як працівника міліції (поліції) і представника держави; особливий, пов’язаний безпосередньо з займаною посадою у місії та виконуваними обов’язками;
– наведено характеристику форм і методів діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру, запропоновано шляхи їх модернізації, а саме: вдосконалення національного законодавства у сфері участі України в міжнародних миротворчих операціях, поглиблення спеціальної підготовки працівників органів внутрішніх справ України, покращення матеріально-технічного забезпечення та запровадження додаткових соціально-правових гарантій учасників операцій ООН з підтримання миру, створення спеціального факультету в одному з вищих учбових закладів системи МВС України;
удосконалено:
– розуміння змісту та сутності миротворчої діяльності ООН як всієї повноти діянь, спрямованих на збереження, відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки; запропоновано розглядати термін «миротворчість» у широкому та у вузькому розумінні; встановлено, що миротворчість у широкому розумінні та миротворча діяльність є тотожними поняттями;
– характеристику адміністративно-правового забезпечення організації операцій ООН, яке доцільно розглядати в комплексі з суб’єктами управління миротворчою діяльністю на двох рівнях: ООН, держави-члени та миротворчі місії (на міжнародному рівні) і Верховна Рада України, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ України та Міністерство внутрішніх справ України (на національному рівні);
– основні завдання та функції учасників операцій ООН з підтримання миру, на основі чого запропоновано поділяти функції на загальні, спеціальні та допоміжні;
– визначення компетенції миротворчої місії, яка включає в себе два елементи: предмети відання і права та обов’язки або владні повноваження учасників операцій ООН з підтримання миру; наголошено, що права та обов’язки учасників операцій ООН з підтримання миру охоплюються терміном «повноваження» і становлять серцевину адміністративно-правового статусу;
– класифікацію етапів розвитку національного законодавства у сфері участі органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях, запропоновано виокремлювати чотири етапи: підготовчий або початковий (з 1994 (1993) року по 1996 рік); етап становлення (з 1996 року по 1998 рік); етап розвитку та вдосконалення (з 1998 року по 2009 рік); стратегічний (з 2009 року по теперішній час);
дістали подальшого розвитку:
– науково-теоретичне обґрунтування становлення, розвитку та організації операцій ООН в сучасних умовах, виокремлено хронологічні періоди зазначених операцій, а саме: період «традиційних» або «класичних» операцій (1948-1990 рр.) та період «новітніх» або «багатофункціональних» операцій ООН з підтримання миру (1990-по теперішній час);
– класифікація основних видів миротворчої діяльності ООН, на основі чого запропоновано виділяти: превенцію конфліктів, миротворчість (у вузькому розумінні), підтримання миру, примушення до миру, миробудування в постконфліктний період;
– характеристика структури адміністративно-правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру, яка складається з наступних елементів: правосуб’єктність, права і обов’язки, юридична відповідальність; підкреслено, що особливої уваги потребує дослідження гарантій забезпечення прав та обов’язків учасників миротворчих операцій;
– система принципів операцій ООН з підтримання миру, серед яких фундаментальними визнано згоду сторін, неупередженість, незастосування сили, за винятком випадків самооборони та захисту мандату.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та пропозицій дисертації:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру;
– у правотворчій діяльності – для удосконалення положень чинного законодавства, що регламентує адміністративно-правове забезпечення участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 04 листопада 2011 р. № 04-19/3-2247);
– у правозастосовній діяльності – для покращення практичної діяльності працівників ОВС України в міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН. Положення дисертації використано у процесі підготовки пропозицій і зауважень до проекту Плану реалізації Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України (лист ХНУВС від 10 листопада 2011 року № 21/459 на адресу РНБО);
– у навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Міжнародне право», «Правові основи миротворчої діяльності органів внутрішніх справ України», «Адміністративна діяльність цивільної поліції ООН» тощо (акт впровадження в навчальний процес ХНУВС від 10 січня 2012 року);
– правовому вихованні курсантів вищих навчальних закладів МВС України, вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, працівників органів внутрішніх справ України та військовослужбовців для підвищення їх мотивації до участі в міжнародній миротворчій діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано автором самостійно. Стаття «Правове регулювання участі України в миротворчих операціях ООН» виконана у співавторстві з О. М. Бандуркою (частка дисертанта – 50 %). Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору, разом із яким була опублікована праця за темою дослідження, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, висновки та пропозиції автора було оприлюднено на міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях: «Государство и право: проблемы становления и стратегия развития» (Суми, 2008), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2009), «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток Української держави» (Харків, 2011); міжкафедральному «круглому столі» «Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини: проблеми і перспективи», присвяченого 60-річчю Загальної декларації прав людини (Харків, 2008), під час комітетських слухань Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин «Практика застосування та ефективність реалізації положень Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», що проводились спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда – Україна» (Київ, 2011), у роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, на засіданнях кафедр адміністративного права та процесу, адміністративної діяльності ОВС Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації викладено у 5 наукових статтях у фахових виданнях, та тезах 5 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок. Список використаних джерел налічує 219 найменувань і займає 22 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. За результатами проведеного дослідження сформульовано наступні висновки, пропозиції та рекомендації.
1. Насамперед акцентовано увагу на тому, що Статут ООН не передбачає визначень термінів «миротворча діяльність» або «операції з підтримання миру». Ці поняття виходять з цілей і принципів діяльності Організації. Миротворчі операції ООН перебувають в процесі постійної еволюції як з концептуальної, так і з оперативної точки зору, що має на меті вирішення нових проблем та вчасного реагування на політичні реалії. Якщо перші операції ООН розглядались у якості засобу врегулювання міждержавних конфліктів, то застосування сучасних багатофункціональних операцій пов’язано з врегулюванням внутрішньодержавних конфліктів.
У ході аналізу становлення та розвитку організації операцій ООН окреслено періоди їх еволюції: «традиційні» або «класичні» операції та «новітні» або «багатофункціональні» операцій ООН з підтримання миру. Сучасні операції носять комплексний, багатофункціональний характер. Після тривалого періоду зростання і появи нових операцій, підтримання миру на сучасному етапі вступає в період консолідації.
2. Одне з найважливіших місць в загальному об’ємі діяльності ООН займає миротворча діяльність, під якою необхідно розуміти всю повноту діянь, направлених на збереження, відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.
Запропоновано розглядати термін «миротворчість» у широкому та у вузькому розумінні. У широкому – це вся повнота діянь, направлених на збереження, відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки. У вузькому значенні – це один з видів миротворчої діяльності. Зроблено висновок, що миротворчість у широкому розумінні та миротворча діяльність – тотожні поняття.
До видів миротворчої діяльності слід відносити превенцію конфліктів, миротворчість (у вузькому розумінні), підтримання миру, примушення до миру, миробудування в постконфліктний період.
Однією з форм миротворчої діяльності є діяльність з підтримання миру, яка реалізується через операції з підтримання миру. Визначено, що операції ООН з підтримання миру – це комплекс нормативно-визначених та узгоджених сторонами цілеспрямованих заходів, які характеризуються присутністю ООН на певній території (за згодою конфліктуючих сторін), наявністю певного кола учасників (військовий, поліцейський та цивільний компонент) і які мають на меті реалізацію або контроль за реалізацією угод, що пов’язані з врегулюванням конфліктів.
Акцентується увага на тому, що миротворчі операції ООН – це комплекс цілеспрямованих організаційних заходів, санкціонованих Радою Безпеки ООН для збереження, відновлення та підтримання миру.
Завдання миротворчих операцій реалізуються особливим структурним формуванням, яке отримало назву миротворчі місії або просто місії. Вони характеризуються специфічною структурою та наявністю того чи іншого компоненту, який залежить від безпосередніх умов операції (мандат, стан фінансування тощо). Запропоновано розглядати миротворчу місію як сукупність основного (військового, поліцейського та цивільного) та додаткового (дипломатичний, політичний, виборчий тощо) компонентів, які забезпечують проведення миротворчої операції.
3. Встановлено, що нормативні засади організації миротворчої діяльності ООН мають комплексний характер. Миротворча діяльність регламентується міжнародними актами, національним законодавством та законодавством миротворчої місії. Засади організації доцільно розглядати на двох рівнях – міжнародному та національному.
На міжнародному рівні миротворча діяльність регламентується міжнародними актами, що визначають правовий статус місії та її персоналу, актами керівництва місії, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами та угодами про статус миротворчих сил, які укладає міжнародна організація. Основними суб’єктами є ООН, держави-члени та миротворчі місії.
Центральне місце посідає Статут ООН, на основі чого за допомогою резолюцій Ради Безпеки засновуються операції ООН з підтримання миру, визначається їх мандат. Резолюції Ради Безпеки ООН вимагають прийняття заходів на національному рівні. Україна визначає миротворчу діяльність одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки.
Національне законодавство у сфері миротворчої діяльності доцільно поділяти на загальне та спеціальне.
До загального законодавства слід віднести Конституцію України, Закони України та підзаконні нормативно-правові акти, дія яких визначає загальні засади миротворчої діяльності.
Спеціальне законодавство включає в себе Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо регулюють організацію миротворчої діяльності, зокрема: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, рішення Ради національної безпеки і оборони України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативні акти, зокрема Наказ МВС України «Про організаційне забезпечення миротворчої діяльності МВС України» тощо. До основних суб’єктів управління миротворчою діяльністю на національному рівні відносяться Верховна Рада України, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ та Міністерство внутрішніх справ.
4. Адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру є складовою частиною загальноправового статусу особи і співвідноситься з ним як загальне і особливе. Правовий статус як учасників операцій з підтримання миру, так і миротворчих операцій ООН вцілому випливає з цілей і принципів ООН та визначається особливою, універсальною, комплексною системою правових норм, а саме: міжнародними договорами різного характеру, національним законодавством держави, яка бере участь у вказаних операціях і правовими актами миротворчої місії.
Адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру визначає місце, яке вони займають в сфері адміністративних правовідносин, та встановлює межі їх діяльності щодо інших суб’єктів права. За своєю специфікою адміністративно-правовий статус учасника операцій ООН з підтримання миру можна структурно поділити на: 1) загальний як громадянина; 2) спеціальний як працівника міліції (поліції) і представника держави; 3) особливий, пов’язаний безпосередньо з займаною посадою у місії та виконуваними обов’язками.
Встановлено, що зміст адміністративно-правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру необхідно обґрунтувати через наступні елементи: правосуб’єктність, права та обов’язки, та юридичну відповідальність. Окремо слід говорити про гарантії забезпечення цих прав та обов’язків. Адміністративна правосуб’єктність учасників операцій ООН з підтримання миру характеризується певними особливостями, що обумовлюється специфікою їх правового статусу. Зважаючи на це, учасники операцій ООН з підтримання миру наділяються спеціальним статусом. Необхідною ознакою набуття учасниками операцій ООН з підтримання миру адміністративно-правового статусу є наявність у них конкретних прав та обов’язків, які реалізуються ними як в адміністративних правовідносинах, так і поза ними.
Особливістю правового статусу учасників миротворчих операцій ООН є те, що вони не надходять на службу в ООН, а лише тимчасово прикомандировуються до місії ООН з підтримання миру.
Учасники операцій ООН з підтримання миру діють відповідно до базових принципів операцій з підтримання миру. Такими принципами стали: легітимність; постійна й активна підтримка Ради Безпеки; тверда рішучість країн, які надають війська; чіткий і здійснений (реальний) мандат; погодження і співробітництво; неупередженість і об’єктивність; незастосування сили або мінімальне застосування сили; єдність. Даний перелік доцільно доповнити такими принципами: прозорість та принцип мобільності та пристосовуваності; дотримання персоналом ООН повного нейтралітету відносно до всіх учасників конфлікту; наявність у учасників конфлікту відчуття довіри до ООН; порядок управління та контролю над міжнародними миротворчими силами; принцип справедливого географічного представництва і політичної доцільності. Фундаментальними принципами визнано згоду сторін, неупередженість, незастосування сили, за винятком випадків самооборони та захисту мандату.
Основними елементами та умовами успіху операцій ООН з підтримання миру є: чіткий мандат; співробітництво сторін у виконанні цього мандату; послідовна підтримка зі сторони Ради Безпеки; готовність держав-членів надати необхідний військовий, поліцейський і цивільний персонал, включаючи спеціалістів; ефективне керівництво зі сторони ООН на рівні Секретаріату ООН і на місцях; належне фінансування і матеріально-технічна підтримка
5. Характеризуючи адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру, необхідно вказувати на завдання та функції, покладені на суб’єктів цих операцій. Функції суб’єктів операцій ООН з підтримання миру доцільно характеризувати в контексті поділу на загальні, спеціальні та допоміжні.
До загальних функцій миротворчої діяльності слід віднести функції прогнозування, планування, організації, регулювання, координації, обліку та контролю. Спеціальні функції найбільш чітко відображають особливості діяльності миротворчих місій: перевірка дотримання умов перемир’я, спостерігання за припиненням вогню; охорона правопорядку; роззброєння; демобілізація та реінтеграція; надання гуманітарної допомоги; надання допомоги в проведенні виборів; розмінування тощо. Допоміжні функції допомагають в реалізації загальних і спеціальних функцій. До цього виду належать кадрова, матеріально-технічна, фінансова функції, а також функції діловодства та транспортного обслуговування.
В залежності від стадії конфлікту відрізняються зміст та обсяг функцій, які покладаються на учасників операцій ООН з підтримання миру. На сучасному етапі розвитку миротворчої діяльності, в практиці ООН, та й на рівні національного законодавства нашої держави не має чіткого визначення функцій суб’єктів операцій ООН з підтримання миру.
Визначено, що національне законодавство України передбачає наступні завдання миротворчого персоналу: нагляд за дотриманням прав людини згідно з міжнародно-визнаними нормами та мандатом відповідної місії; виконання функцій з підтримання правопорядку та боротьби зі злочинністю згідно з мандатом відповідної місії; надання консультативних послуг у галузі правоохоронної діяльності, реформування системи місцевих судових та правоохоронних органів згідно з мандатом відповідної місії; відбір та підготовка кадрів для місцевих правоохоронних органів згідно з мандатом відповідної місії; інші завдання, визначені мандатом відповідної місії.
6. Встановлено, що компетенція миротворчої місії включає в себе два елементи, що зумовлює її специфіку – предмети відання (суспільні відносини) і права та обов’язки або владні повноваження учасників операцій ООН з підтримання миру.
Права та обов’язки учасників операцій ООН з підтримання миру, які охоплюються терміном «повноваження», становлять серцевину правового статусу, а тому є його обов’язковими елементами. Саме від цих елементів залежить якість здійснення ними міжнародної миротворчої діяльності, адже наявність нормативно закріплених прав гарантує забезпечення та реалізацію їх функціональних обов’язків.
Окреслено, що статус операцій ООН з підтримання миру регламентується для кожної конкретної миротворчої місії окремо і зазвичай визначається відповідними резолюціями Ради Безпеки ООН, угодами з державами-членами, що виділяють персонал для участі в операціях, та угодами з учасниками конфлікту про правове регулювання умов перебування контингентів ООН на їх території. В них, як правило, обумовлюються статус миротворців і самої операції, їх повноваження, відповідальність за можливі правопорушення та гарантії, що надаються для забезпечення прав та обов’язків.
7. Встановлено, що питання адміністративно-правового забезпечення участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН не є достатньо розробленим.
Процес формування комплексної системи нормативно-правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях ще триває, адже сам характер миротворчої діяльності у світі є досить динамічним, що потребує вчасного внесення змін до діючого національного законодавства.
Ґенезу законодавства України у сфері участі органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях можна розділити на чотири етапи. Перший – підготовчий або початковий етап. Він характеризується започаткуванням нового вектору діяльності МВС України – миротворчої. У часовому проміжку цей етап простягається з 1994 (1993) року по 1996 рік. Другий етап – становлення – характеризується практичним втіленням в життя раніше намічених планів. МВС України займає центральне місце у вирішенні питань участі працівників органів внутрішніх справ України у міжнародних миротворчих операціях. Часовий проміжок другого етапу займає з 1996 року по 1998 рік. Третій – етап розвитку та вдосконалення. Цей етап характеризується прийняттям значної кількості нормативно-правових актів у сфері миротворчості. Це найбільш довгий за часовим проміжком період – з 1998 року по 2009 рік. З моменту прийняття Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України у 2009 році розпочався стратегічний етап, який триває і понині.
Наголошується, що участь України у міжнародній миротворчій діяльності є не тільки важливою складовою зовнішньої політики держави, а й одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки.
Встановлена необхідність удосконалення законодавства з питань міжнародної миротворчої діяльності України з метою: гармонізації національного законодавства з відповідними рішеннями міжнародних організацій з питань безпеки в частині, що стосується визначення правового статусу миротворчого контингенту та миротворчого персоналу, їх прав, обов’язків та відповідальності; удосконалення системи керівництва процесом підготовки та участі України у міжнародних миротворчих операціях; створення умов для широкого залучення до участі у міжнародних миротворчих операціях цивільного персоналу, державних та недержавних організацій для надання миротворчих послуг; поліпшення соціального та правового захисту учасників міжнародних миротворчих операцій та членів їх сімей.
8. Встановлено, що окрім прав та обов’язків учасникам операцій ООН з підтримання миру надаються певні гарантії забезпечення прав, свобод та обов’язків. ООН користується на території кожного зі своїх членів такими привілеями та імунітетами, які необхідні для досягнення її цілей.
Заробітна плата учасникам операцій з підтримання миру виплачується урядами своїх країн відповідно до звань за національною шкалою окладів. ООН відшкодовує витрати країнам, які добровільно надають персонал, а також виплачує країнам компенсацію за техніку та майно.
Порядок і джерела фінансування в Україні визначаються при схваленні Верховною Радою України рішення про участь у міжнародній миротворчій операції. Зазначено, що представники України є найменш оплачуваними у миротворчій місії. Доцільно на національному рівні внести пропозиції щодо поступового наближення рівня грошової винагороди за виконання службових обов’язків у складі миротворчих контингентів або миротворчого персоналу до рівня аналогічних виплат у державах Центральної Європи. Крім того, екіпірування миротворців повинно бути на належному рівні і відповідати усім вимогам, які висуваються ООН.
Запропоновано передбачити надання учасникам операцій ООН з підтримання миру статусу учасника бойових дій. Доцільно передбачити території, які оголошені регіонами бойових дій, а також ті території, де брали участь представники України з урахуванням тих військово-політичних, економічних, кліматичних та інших умов, і участь на яких дає право на набуття статусу учасників бойових дій. Пропонується також передбачити певні гарантії для членів сімей миротворців (безкоштовне медичне забезпечення, пільги на санаторно-курортне лікування тощо), особливо членів сімей тих, хто загинув під час виконання обов’язків в миротворчих операціях.
9. До правових форм діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру належать: видання актів управління; укладання договорів; здійснення юридично-значимих дій. На рівні керівництва місії видаються відповідні нормативні акти, які безпосередньо реалізують рішення Ради Безпеки ООН.
До неправових форм належать: організаційні дії – відбуваються для забезпечення чіткої й ефективної роботи управлінських систем (проведення нарад, перевірок, інструктування особового складу, здійснення статистичного обліку, проведення прес-конференцій тощо); матеріально-технічні дії носять допоміжний характер, за їх допомогою обслуговується процес управління на всіх стадіях і у всіх формах (підготовка інформаційних довідок, звітів, обробка статистичної інформації тощо).
Визначено, що реалізація завдань і функцій юридично виявляється у певних формах за допомогою відповідних методів. Примус і переконання є основними методами діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.
Зважаючи на еволюцію миротворчої діяльності, визначальним методом діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру є метод переконання, який являє собою систему заходів виховного і заохочувального характеру, спрямованих на формування в учасників операцій ООН з підтримання миру звички добровільно виконувати вимоги правових норм, що діють у цій сфері.
Встановлено, що заохочення учасників операцій ООН з підтримання миру виражається у заходах морального і матеріального характеру. До основних заходів морального характеру слід віднести «медальний парад», який визначено як запроваджений ООН урочистий захід вшанування учасників миротворчих операцій за особистий внесок у справу підтримання миру, під час якого особовий склад нагороджується медалями ООН. Законодавством України передбачені такі засоби заохочення учасників операцій ООН з підтримання миру: вислуга років і трудовий стаж обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці; чергові спеціальні (військові) звання особам начальницького складу можуть бути присвоєні достроково або на один ступінь вище спеціального звання, передбаченого займаною штатною посадою; до окладів валютного грошового утримання можуть бути встановлені валютні надбавки.
Переконання має поєднуватися з методами примусу, коли в цьому виникає необхідність. Вжиття до осіб, які вчиняють (або намагаються вчинити) протиправні дії, примусові заходи є не тільки правом, а й обов’язком відповідних органів та посадових осіб.
З’ясовано, що вдосконалення національного законодавства, яке регламентує участь громадян України в міжнародних миротворчих операціях, спеціальна підготовка працівників органів внутрішніх справ України, матеріально-технічне забезпечення та соціально-правові гарантії є тими шляхами модернізації форм та методів діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. Доведено необхідність створення спеціального факультету в одному з вищих учбових закладів системи МВС України.
Дисертаційне дослідження охоплює найважливіші питання адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. Вирішення даної проблеми є досить складним завданням, зважаючи на специфіку миротворчої діяльності ООН, а тому не виключає подальших наукових пошуків автора у майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 6th Middle Management Course. Peace Support Operations. Tactical Doctrine. – Center of Excellence for Stability Police Units, Italy, 2007. – 854 p.
2. A New Partnership Agenda. Charting A New Horizon For UN Peacekeeping. UN, NY, 2009. – 56 p.
3. Handbook on United Nations Multidimensional Peacekeeping Operations. UN, NY, 2003. – 213 p.
4. Otunnu O. Peacemaking and Peacekeeping for the New century / Olara A. Otunnu and Michael W. Doyle ; foreword by Nelson Mandela. – N.Y., 1998, 334 p.
5. Standard Operating Procedures For UNPOL Officers On Assignment With United Nations Integrated Mission in Timor-Leste (UNMIT). UN, NY, 2008. – 95 p.
6. United Nations Civilian Police Handbook. – New York : United Nations Department of Peacekeeping Operations, 1995. – 135 p.
7. United Nations Civilian Police Principles and Guidelines – UN Department of Peacekeeping Operations, N.Y., 2000. – 45 p.
8. United Nations Criminal Justice Standards for United Nations Police. UN, New York, 2009. – 116 p.
9. United Nations Peacekeeping Operations. Principles and Guidelines. UN, NY, 2008. – 100 p.
10. Women, Girls, Boys and Men – Different Needs, Equal Opportunities : Gender Handbook in Humanitarian Action / Inter-Agency Standing Committee, 2006. – 124 p.
11. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С. В. Кивалова. – Х. : «Одиссей», 2006. – 880 с.
12. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ (Загальна частина). Підручник // Авт. Колектив (Ю. І. Римаренко, Є. М. Моісеєв, В. І. Олефір - керівники). – К. : КНТ, 2008. – 816 с.
13. Адміністративне право : Навч. пос. / О. І. Остапенко, З. Р. Кисіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кисіль. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.
14. Адміністративне право України : підручник / [Бандурка О. М., Бугайчук К. Л., Гуменюк В. А. та ін.] / за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 480 с.
15. Адміністративне право України : Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Д’яченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
16. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. у двох томах. Том 1. Загальна частина / Ред. колегія : В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
17. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс : [підруч.] / за заг. ред. академіка НАПрН України О. М. Бандурки. – Х. : Золота миля, 2011. – 584 с.
18. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 480 с.
19. Актуальні теоретичні, організаційні та правові питання діяльності органів внутрішніх справ України : навчальний посібник / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. М. І. Іншина, д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Харків : НікаНова, 2011. - 630 с.
20. Арістова І. В., Леженіна О. І. Міжнародні правоохоронні структури : навч. посібник. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – 79 с.
21. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : Учебник для юридических вузов и факультетов / М. В. Баглай. — М. : Издательская группа НОРМА—ИНФРА, 1998. — 752 с.
22. Баймуратов М. О. Міжнародне право : Підручник / М. О. Баймуратов. – Суми : ВТД «Університетська книга»; Одеса: «Астропринт», 2006. – 424 с.
23. Бандурка О. М. Інтерпол : Міжнародна організація кримінальної поліції : Наук. – практ. посібник / О. М. Бандурка. – Харків : Держ. спеціалізоване вид-во «Основа», 2003. – 324 с.
24. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення : підручник / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 1996. – 397 с.
25. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України : монографія / О. М. Бандурка. - Х. : Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2004. - 214 с.
26. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ : [підручник] / Бандурка О. М. – Х. : Ун-т внут. справ, 1998. – 480 с.
27. Бандурка О. М., Мещерякова О. В. Правове регулювання участі України в миротворчих операціях ООН [Текст] / О. М. Бандурка, О. В. Мещерякова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. – Випуск № 3 (54). – С. 65 – 74.
28. Бандурка О. О. Організаційно-правові засади проведення податковою міліцією перевірок суб’єктів підприємницької діяльності : [науково-практичний посібник] / О.О. Бандурка. – Х. : Нац. ун-т внутр. внутрішніх справ, 2005. – 240 с.
29. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Бандурка Олександр Маркович. – Х., 1994. – 151 с.
30. Барахин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барахин – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.
31. Барсуков К. В. Адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 [Електронний ресурс] / К. В. Барсуков; Держ. НДІ МВС України. — К., 2010. — 20 с. — укp.
32. Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА . М), 2000. – 640 с.
33. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. — М.: Издательство ВЕК, 1999 — 368 с.
34. Бачило И. Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации) / И. Л. Бачило. – М. : Юрид. лит., 1976. – 198 с.
35. Безпалова О. І. Категоріальний апарат міжнародної правоохоронної діяльності / О. І. Безпалова // Матеріали симпозіуму професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України «Адміністративне право і адміністративна діяльність ОВС україни», 20-22 травня 2005 р., м. Сімферополь. – с. 83-90.
36. Битяк Ю. П., Зуй В. В., Комзюк А. Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Харків : Укр. Юрид. академія, 1994. – 44 с.
37. Большой энциклопедический словарь : В 2-х т. / [ред. А. М. Прохоров]. – М. : Сов. энциклопедия, 1991. Т. 2 – 1991. – 768с., ил.
38. Бонни М. Жесткое миротворчество: армия и полиция в операциях в пользу мира : Глоссарий / составители М. Бонни, А. Теличкин. – Германия : Европейский центр изучения проблем безопасности им. Дж. К. Маршалла, 2007 – 51 с.
39. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадян : до питання про склад елементів / М. А. Бояринцева // Право України. – 2002. – №8. – С. 21-25.
40. Бухмин C.В. Применение норм международного гуманитарного права в вооруженных конфликтах с участием сил ООН: диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.10. - Казань, 2005. - 243 с.
41. Бюлетень Генерального секретаря ST/SGB/2000/15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
42. Василенко В. М. Адміністративно-правовий статус працівників ветеринарної міліції : дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07 / Василенко Віктор Михайлович. – Х., 2009. – 184 с.
43. Васильев В. Ф. Правовые акты органов управления : Учебное пособие. – М. : Изд-во Московского университета, 1970. – 108 с.
44. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) [Текст] / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. : іл.
45. Википедия. Свободная энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Миротворчество.
46. Витрук Н. В. Основы теории правового положении личности в социалистическом обществе. – М. : Наука, 1979. – 165 с.
47. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : Учебное пособие / Л. Д. Воеводин. – М. : Издательство МГУ, Издательская группа ИНФРА • М –НОРМА, 1997. – 294 с.
48. Вступ до правових аспектів миротворчих операцій. Семінар для Національної юридичної академії. – Х.: НЮАУ. – 2003.
49. Гогоша О. І. Еволюція миротворчої діяльності ООН на зламі XX – XXI ст. / О. І. Гогоша [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.pdaa.com.ua/np/pdf5/1.pdf.
50. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т. Т. – 3 : П. / В. И. Даль. – М. : «Русский язык», 1990. – 555 с., 1 портр.
51. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом ООН, раздел о мирных средствах урегулирования споров // Сборник документов «Действующее международное право». – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1997. – Т. 1. – с. 69.
52. Джафарова О. В. Проблеми класифікації заходів адміністративного примусу / О. В. Джафарова, В. О. Іванцов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр, 2007. – № 1 (31). – С. 59-67.
53. Док. ООН A/45/594 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
54. Док. ООН A/50/60 – S/1995/1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
55. Док. ООН A/51/950 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
56. Док. ООН A/55/305 – S/2000/809 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
57. Док. ООН A/55/637 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
58. Док. ООН A/56/30 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
59. Док. ООН A/57/270 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
60. Док. ООН A/59/223 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
61. Док. ООН A/59/565 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
62. Док. ООН A/59/594 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
63. Док. ООН A/59/710 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
64. Док. ООН A/60/518 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
65. Док. ООН A/61/645 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
66. Док. ООН A/63/749 – S/2009/126 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
67. Док. ООН DPKO/CPD/DDCPO/2003/001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
68. Док. ООН DPKO/MD/03/00993 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
69. Док. ООН DPKO/MD/03/00994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
70. Док. ООН DPKO/PD/2006/00135 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
71. Док. ООН S/2002/56 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
72. Док. ООН S/23500 від 31.01.1992 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
73. Док. ООН S/PRST/1999/34 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
74. Док. ООН S/PRST/2001/3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
75. Док. ООН ST/SGB/119/Rev.1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
76. Док. ООН ST/SGB/1997/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
77. Док. ООН ST/SGB/2000/9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
78. Док. ООН ST/SGB/2002/9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
79. Док. ООН ST/SGB/2003/13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
80. Док. ООН ST/SGB/2009/7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
81. Док. ООН ST/SGB/2010/1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
82. Док. ООН А/60/696 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
83. Док. ООН А/64/1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
84. Док. ООН А/64/573 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
85. Доклад Генерального секретаря ООН “Renewing the UN. A Programme for Reform” A/51/950 от 14 июля 1997 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
86. Доклад Генерального секретаря ООН «Порядок денний для миру» A/47/277 – S/24111 от 17 июня 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
87. Доклад Генерального секретаря ООН «Предотвращение вооруженных конфликтов» A/55/985 – S/2001/574 от 7 июня 2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/.
88. Заемский В. Ф. ООН и миротворчество. Курс лекций / В. Ф. Заемский. – М.: Междунар. отношения, 2008. – 312 с., ил.
89. Заросило В. О. Адміністративно-правове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ України у міжнародній миротворчій діяльності [Текст] : автореферат дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / В. О. Заросило ; Держ. НДІ МВС України. – К., 2009. – 40 с.
90. Заросило В. О. Адміністративно-правовий механізм забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях [Текст] : монографія / В. О. Заросило ; Мін-во внутр. справ України, Акад. упр. МВС. – Черкаси : [Видавець Беденко В.П.], 2009. – 414 с.
91. Заросило В. О. Адміністративно-управлінські аспекти розширення участі та збільшення чисельності працівників органів внутрішніх справ України у міжнародних миротворчих операціях / В. О. Заросило // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. - № 1. – с. 81 – 90.
92. Заросило В. О. Сучасний стан нормативного та організаційного забезпечення участі працівників ОВС України у міжнародних миротворчих операціях та шляхи його вдосконалення / В. О. Заросило // Вісник Академії управління МВС. – 2008. – № 4. – с. 33 – 46.
93. Заросило В. О. Фінансове забезпечення поліцейських цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй / В. О. Заросило // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3. – с.18-24.
94. Земсков Ю. В. Международно-правовые проблемы организации и деятельности российских полицейских наблюдателей в операциях ООН по поддержанию мира : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Земсков Юрий Викторович. – Москва, 2003. – 220 c.
95. Золотой фонд российской науки международного права. – Т. 1. – М. : Междунар. отношения, 2007. – 368 с.
96. Ківалов С. В. Організація державної служби в Україні : навчальний посібник / Ківалов С. В., Біла Л. Р. – Одеса : Юридична література, 2002. – 328 с.
97. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение / Л. В. Коваль. – К.: Вища щкола, 1979. – 230 с.
98. Кодекс личного поведения миротворцев Организации Объединенных Наций [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://un.org/.
99. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х. : ООО «Одиссей» , 2000. – 1008 с.
100. Колосов Ю. М. Действующее международное право. В 3-х томах. / Сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. Том 3. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1997. – 864 с.
101. Колосов Ю. М. Международное право : Учебник. / Отв. ред. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М. : Междунар. отношения, 2003. – 720 с. (Московский государственный институт международных отношений (Университет) МИД России).
102. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : Підручник. – К. : Хрінком Інтер, 2003. – 544 с.
103. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
104. Комзюк А.Т. Актуальні проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Концепція формування законодавства України: Мат. ІІІ міжрегіональної наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 1998). – Запоріжжя: Запоріз. держ. ун-т, 1999. – С. 14-17.
105. Комзюк А.Т., Безсмертний Є.О. Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус // Матеріали науково-практичної конфер. «Концепція розвитку законодавства України». – К., 1996. – С. 119-121.
106. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Салманова О.Ю. Деякі проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 76-79.
107. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / Комзюк Анатолій Трохимович. – Х., 2002. – 408 с.
108. Компетенция [Електронний ресурс] // Википедия. Свободная энциклопедия. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Компетенція.
109. Конопльов В. В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття: [монографія] / Конопльов В. В. – Сімферополь : Вид-во Крим. юрид. ін-ту ХНУВС, ВДМВ «Таврія», 2006. – 356 с.
110. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
111. Коренев А. П. Административное право России : [учебник в 3-х частях]. Часть 1. / Коренев А. П. – М. : МЮИ МВД России. Изд-во "Щит-М", 1999. – 280 с.
112. Котляр В. С. Международное право и современные стратегические концепции США и НАТО / В. С. Котляр. – 2-е изд. – Казань : Центр инновационных технологий, 2008. – 480 с.
113. Кривчикова Э. С. Международно-правовое понятие операций ООН по поддержанию мира / Э. С. Кривчикова // Актуальные проблемы современного международного права. Научные труды. - М. : Изд-во МГИМО, 1973, Вып. 4. – С. 90-101.
114. Кутафин О. Е. Компетенция местных органов : учеб. пособие / О. Е. Кутафин, К. Ф. Шеремет. -М., 1996. – 224 с.
115. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления /Академия наук СССР. Институт государства и права. – М.: Юрид. литература, 1972. – 280с.
116. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть : учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / Игорь Иванович Лукашук ; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 432 с. – (Серия «Библиотека студента»).
117. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть : учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / Игорь Иванович Лукашук ; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 544 с. – (Серия «Библиотека студента»).
118. Маковик Р. Некоторые юридические аспекты участия миротворческих сил ООН в разрешении межнациональных конфликтов в Европе / Р. Маковик, А. Маруков, Д. Панкратов // Международное публичное и частное право. – № 1, 2001. – с. 34 – 39.
119. Малеин Н.С, Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан // Советское государство и право. – 1977. – № 6. – С. 41.
120. Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2-х томах / Под редакцией и с биографическим очерком доктора юридических наук, профессора В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2008. – (Серия «Русское юридическое наследие»). – Том 1. – 368 с.
121. Матузов Н. И. Те