АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ШАПОВАЛ РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 351.74 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Науковий консультант
Бандурка Олександр Маркович
академік Національної академії
правових наук України
доктор юридичних наук, професор

Харків 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………….………..4
ВСТУП………………………………………………………….………………5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ……………………………………..…………….16

1.1. Становлення та розвиток освітньої діяльності в Україні: історико-правовий аспект………………………………………………...……….…….16
1.2. Функції освіти, їх сутність та значення в умовах розвитку сучасної держави……………………………………………………………….…….….29
1.3. Правова регламентація освітньої діяльності в Україні………..………41
1.4. Адміністративно-правове забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні…………………………………………..51
Висновок до розділу першого…………………………………….………...77

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ……………………………….…84

2.1. Система суб’єктів державного управління у сфері освітньої діяльності………………………………………………………………………84
2.2. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері освітньої діяльності……………………………………………………………..………99
2.3. Місце органів громадського самоврядування в управлінні галуззю освіти………….……………………………………………………….……115
Висновок до розділу другого…………………………………….….……127
.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ОСВІТИ В УКРАНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПОЛОЖЕННЯ………………………………………………….134

3.1.Поняття та структура системи освіти в Україні……………………….134
3.2. Адміністративно-правові засади дошкільної і загальної середньої освіти……………………………………………….……………….………148
3.3. Роль і значення позашкільної та професійно-технічної освіти………………………………………………………….………….…175
Висновок до розділу третього………………………………………….….203

РОЗДІЛ 4. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАНІ………………………………………………….……...212

4.1. Поняття вищої освіти та напрями реалізації її освітньої діяльності…………………………………………………………………….212
4.2. Адміністративно-правовий статус вищих навчальних закладів…………………………………………………………………….…229
4.3. Нормативно-правове забезпечення освітньої діяльність у сфері післядипломної освіти……………………………………………………....254
Висновок до розділу четвертого………………………………….……….270

РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ………..…….277

5.1. Реформування освітньої діяльності в Україні……………………….277
5.2. Фінансово-господарська діяльність та матеріально-технічна база навчальних закладів як основа забезпечення здійснення освітньої діяльності……………………………………………………………………..289
5.3. Особливості організації міжнародної співпраці у сфері освітньої діяльності…………………………………………………………………….311
Висновок до розділу п’ятого………………………………………………..325

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……333

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….…………..341

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВАК України – Вища атестаційна комісія України;
ВНЗ – вищий навчальний заклад;
ДАК - Державна акредитаційна комісія;
ЗМІ – засоби масової інформації;
МОН України – Міністерство освіти і науки України;
НАН України – Національна академія наук України;
ЦК – Цивільний кодекс України;
ЄС – Європейський союз.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Кожне суспільство дбає про те, щоб підготувати до життя молоде покоління, що йде йому на зміну. Освітня діяльність є могутнім чинником розвитку духовної культури, відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, запорукою громадянського миру і майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави - повноправного члена європейської та світової спільноти.
Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.
Реальні процеси у житті нинішніх поколінь, свідчать про те, що освіта серйозно відстає від потреб життя. Зумовлено це тим, що сучасна освітня парадигма, сформована в умовах, коли доступ до нової інформації був обмеженим для широкого кола і, як наслідок, стимулює переважно репродуктивні форми навчання. Традиційно навчальний процес зорієнтований на отримання, в кращому випадку – на творче засвоєння, комплексу знань тими, хто навчається. При цьому освіта формує молодих людей як засвоювачів «готових знань». До цієї ролі дуже легко і швидко звикають, і тому сучасна освіта виховує, як правило, людей-екстерналів, які вміють активно працювати лише під керівництвом. Молодь, наповнена «готовими знаннями», у своїй більшості, не вміє працювати ні творчо, ні самостійно, особливо в умовах, коли знання потребують швидкого оновлення.
Сьогодні освітня діяльність має бути спрямована на підготовку глобалістичної людини, яка здатна жити і ефективно діяти в глобальному середовищі. Тут є надзвичайно широкий спектр завдань – від формування відповідних світоглядних позицій, розуміння українського розвитку в контексті світових цивілізаційних процесів до відпрацювання навичок спілкування зі світом, людьми з інших країн, переймання їх досвіду і досягнень. Це особливо важливо в умовах, коли прогрес кожної окремої країни залежить не тільки від зусиль її громадян, але і від того, наскільки вони здатні сприймати все краще, що є в інших країнах.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці фахівців у галузі адміністративного права, теорії управління, філософії, загальної теорії держави і права та інших галузевих правових наук, зокрема: В. Авер’янова, О. Бандурки, Ю.Битяка, О.Гетманець, І. Голосніченка, Р.Калюжного, В.Ковальської, А.Комзюка, Я. Кондратьєва, В.Конопльова, Т.Кравцової, К.Левченко, Н.Матюхіної, Р.Мельника, В. Олефіра, В. Плішкіна, О.Синявської, В.Пєткова, Х. Ярмакі. Питаннями організації та розвитку галузі освіти займаються наукові установи Національної академії наук України, Національної Академії правових наук України, галузеві науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади, а також такі вчені як: М. Ануфрієв, О. Бандурка, Т. Боголіб, М. Головатий, О. Грішнова, Б. Данилишин, В. Журавський, І. Каленюк, В. Конопльов, В. Кремень, М. Курко, В. Луговий, С. Ніколаєнко, Т. Оболенська, О. Падалка, С. Пєтков, С. Сірополко, О. Сидоренко, В. Тюріна, О. Федоренко, Т. Фінікова та ін. Незважаючи на таке широке висвітлення проблеми науковцями та практиками, багато питань освітньої галузі досліджувалися фрагментарно і потребують комплексного вивчення, напрацювання концептуального підходу до адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні, яка під впливом науково-технічного прогресу та інформаційного буму, вже тривалий час перебуває у стані неперервного організаційного реформування.
Стає усе більш очевидним, що необхідна розробка довгострокової програми структурної адаптації національної освітньої політики до нових міжнародних умов.
Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дослідження та необхідність подальшого опрацювання організаційних, правових і наукових засад адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України вiд 03.11.1993 р. № 896; Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001; Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 р.; Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2005-2010 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2005 р. № 755; п. 7.2 та 9.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, системи правового регулювання та практики управління галуззю освіти в Україні визначити адміністративно-правові засади функціонування освіти в Україні, її роль і значення щодо впровадження демократичних і гуманістичних ідеалів та цінностей, міжнародних норм і стандартів; наукове обґрунтування основ загальної теорії адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні та формування процесів підвищення ефективності набуття якісної вітчизняної освіти, розроблення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення галузі освіти, а також упровадження наукових здобутків у практику діяльності освітніх установ.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- здійснити системно-структурну характеристику адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні та визначити функції, сутність і значення освіти в сучасних умовах;
- визначити й охарактеризувати складові механізму адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності з урахуванням завдань і функцій, які ставляться перед галуззю освіти в сучасних умовах;
- охарактеризувати сутність та зміст правосуб’єктності навчальних закладів і визначити можливість ефективного застосування форм навчальних закладів з метою забезпечення належного виконання завдань освіти;
- окреслити та удосконалити адміністративно-правові засади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти;
- з’ясувати сутність та структуру адміністративно-правового статусу навчальних закладів та особливості їх утворення для усіх типів і рівнів акредитації;
- здійснити оцінку стану наукових розробок і визначити існуючі проблеми адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні з метою їх конкретизації та дослідження;
- виявити найбільш суттєві чинники впливу на ефективність адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні і запропонувати основні заходи щодо нейтралізації негативних і сприяння розвитку позитивних чинників;
- визначити особливості економіко-правового регулювання освітньої діяльності, показати залежність стану освіти від матеріально-технічного та фінансово-господарського забезпечення;
- з’ясувати стан та рівень нормативного забезпечення адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні та сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення;
- встановити і охарактеризувати основні принципи та джерела фінансування освітньої діяльності і визначити шляхи його удосконалення;
- окреслити організаційно-правові заходи суб’єктів державного управління, органів місцевого і громадського самоврядування у сфері освіти, та запропонувати нові підходи до адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні;
- визначити особливості організації міжнародної співпраці у сфері освітньої діяльності і запропонувати шляхи його вдосконалення;
- з’ясувати стан реального забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні;
- вивчити позитивний досвід адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності у зарубіжних країнах та визначити можливості його застосування в Україні;
- охарактеризувати вітчизняний і зарубіжний досвід взаємодії навчальних закладів з іншими державними і громадськими інститутами для надання якісних освітянських послуг в умовах інтеграції до Євросоюзу і розробити пропозиції щодо ефективного впровадження і реалізації норм Болонського процесу в Україні;
- визначити напрями реформування освітньої діяльності в Україні та запропонувати шляхи їх законодавчого забезпечення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правого регулювання освітньої діяльності в Україні.
Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання освітньої діяльності в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1–5). Історичний метод застосовано при історико-правовому аналізі генези інституту освітньої діяльності ( підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження суб’єктного складу освітньої діяльності (підрозділи 2.1,2.2,2.3,3.2,3.3,4.1,4.3), характеристики правових засад адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні (підрозділ 1.3,1.4,3.2,4.2,5.1), розгляду особливостей адміністративно-правового статусу навчальних закладів (підрозділ 3.2,3.3,4.2,), уточнення значення економіко-правового регулювання діяльності у сфері освіти (підрозділи 5.2), характеристики основних напрямків адміністративно-правового забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту (підрозділ 1.4). Системно-структурний метод використано для уточнення функцій освіти, визначення сутності та значення адміністративно-правового забезпечення її розвитку, визначення системи та структури освіти, особливостей організації міжнародної співпраці у сфері освітньої діяльності (підрозділи 1.2,3.1,5.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні (розділи 1–5).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних вчених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади регулювання освітньої діяльності в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких інших держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації надання якісних освітніх послуг може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичного функціонування галузі освіти у цілому й навчальних закладів, зокрема, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації вперше у комплексі порушених питань запропоновано концепцію адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків. Основні з них такі:
вперше:
- сформульовано основи загальної теорії адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні;
- комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки визначаються проблемні правові та організаційні питання становлення, розвитку і функціонування адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні, подано авторське бачення шляхів їх вирішення;
- основні елементи системи освіти охарактеризовано у взаємозв’язку з їх метою, завданнями і функціями; суб’єктами та об’єктами; механізмом його реалізації; принципами, формами, методами і джерелами забезпечення; механізмом співпраці суб’єктів освітньої діяльності між собою, органами держави і громадськості; механізмом оцінки ефективності нормативно-правового та фінансово-господарського забезпечення;
удосконалено:
- ознаки, які характеризують підвищення ефективності діяльності системи суб’єктів управління освітньою діяльністю, що має постійно модифікуватися через модернізацію моделі управління процесом її децентралізації, налагодження взаємодії між відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, розвиток автономії навчальних закладів, посилення та постійне вдосконалення системи громадського самоврядування в галузі освіти;
- розуміння системи правового забезпечення, напрямків та форм взаємодії навчальних закладів між собою, з іншим державними установами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, розроблено концепції взаємодії даних суб’єктів;
- механізми ліцензування та акредитації навчальних закладів, а також у цілому системи атестації та оцінювання знань студентів, обґрунтовано пропозицію про доцільність запровадження сучасної національної системи оцінки та моніторингу якості освіти, яка б максимально поєднувала в собі вимоги міжнародних та державних стандартів, практики та національні традиції;
- адміністративно-правові засади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти;
дістали подальшого розвитку:
- обґрунтування необхідності організації навчання відповідно до можливостей особистості та потреб ринку праці на базі навчальних закладів різних типів, розвиваючи при цьому нові освітянські технології, державної підтримки інституту безперервної освіти, навчання протягом життя, зорієнтованих на основні соціально-економічні зрушення в суспільстві та світові тенденції розвитку освіти, врахування змін на ринку праці;
- характеристика міжнародної співпраці навчальних закладів на дво- і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та установами (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Європейським Союзом, Радою Європи), Світовим банком, зарубіжними освітніми фондами, іншими міжнародними організаціями, яка має здійснюватися з обов’язковим врахуванням національних інтересів, постійного розвитку та збереження інтелектуального потенціалу нації;
- напрями удосконалення законодавства у сфері фінансування освіти, зокрема, щодо: а) чіткого окреслення підстав та механізму прийняття рішення про запровадження платного навчання та надання платних додаткових послуг державним закладом; б) встановлення доцільного обсягу платних послуг, який може надавати державний навчальний заклад, з тим, щоб при цьому не створювалися перешкоди для якості процесу навчання в межах бюджетного фінансування; в) запровадження механізму формування ціни на платні послуги з навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців, додаткові освітні послуги та більш чіткого порядку використання навчальними закладами державної власності (будівель, обладнання, навчально-методичної літератури тощо) при наданні платних послуг в навчальному процесі;
- характеристика проблемних питань правових та соціальних гарантій права на освіту, уточнено ознаки та окреслено перспективні шляхи їх вдосконалення;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні, у тому числі щодо уточнення ряду положень законодавчих та підзаконних актів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
- у науково-дослідній сфері ці результати, які у сукупності становлять основи загальної теорії адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності, можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових та організаційних питань становлення, розвитку і функціонування освітянської сфери в Україні;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, які регулюють здійснення освітньої діяльності в Україні, при доповненні чинних законодавчих актів конкретними правовими нормами в частині укладення державних контрактів між замовником і виконавцем та визначенні інших істотних умов договорів між навчальними закладами та замовниками;
- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність функціонування освітньої діяльності в Україні, зокрема при розробці цільових програм інформатизації, визначенні обґрунтованих нормативів фінансування освіти та визначенні механізму розрахунку потреби держави у фахівцях певних спеціальностей;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з дисципліни «Адміністративне право України», а також при впровадженні сучасної національної системи оцінки та моніторингу якості освіти. Вони уже використовуються під час проведення занять із зазначеної дисципліни на кафедрі адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на 15-ти міжнародних та науково-практичних конференціях і конгресах. Основні з них такі: «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (Київ, 2009), «Освіта і віртуальність» (Ялта, 2009), «Освіта без кордонів: реалії сьогодення» (Стамбул, 2010), «Запровадження засад Болонського процесу в Україні: аналітична оцінка, здобутки, перспективи» (Київ, 2010), «Освіта впродовж життя: досвід та перспективи розвитку» (Київ, 2010), «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (Сімферополь, 2010), «Державне управління: стратегія і тактика, формування сучасного управлінця» (Київ, 2010), «Освіта в інформаційному суспільстві» (Харків, 2010), «Освіта для стійкого розвитку у практиці сучасної школи» (Ялта, 2010), «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (Судак, 2011),та ін.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії «Освітня діяльність в Україні: адміністративно-правове дослідження», 22 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також тезах доповідей і наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних позначень, вступу, п’яти розділів‚ поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 372 сторінки. Список використаних джерел складається із 309 найменувань і займає 33 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності, специфіки правового регулювання та практичної діяльності щодо управління у сфері освітньої діяльності в Україні. Здійснений аналіз теоретичних засад, специфіки правового регулювання і практичної діяльності державних органів управління та освітянських установ дозволив сформулювати низку положень та висновків, які в сукупності утворюють єдину концепцію адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правового, методологічного та методичного забезпечення ефективності функціонування освітньої діяльності в Україні. Основні з них такі:
Насамперед акцентовано увагу на тому, що освіті відводиться велика роль у розвитку суспільства і розв'язанні його проблем. Сьогодні відбувається процес перетворення освіти в глобальний фактор розвитку людства, згідно якого завданнями освіти є інтелектуальна підготовка до дорослого життя і уміння застосовувати наукові знання у вирішені конкретних проблем повсякденного життя.
Визначено системно-структурну характеристику адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні та охарактеризовано складові механізму адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності з урахуванням завдань і функцій, які ставляться перед галуззю освіти в сучасних умовах. Зазначено, що сучасна освіта зорієнтована на людину, забезпечення її існування, розвитку, самореалізації; є цінністю світової і національної культур; допомагає людині оволодіти культурою свого народу на основі врахування зв'язків з національними культурами інших народів і світової культури загалом; сприяє адаптації людини до соціуму, що динамічно змінюється, а також до професійної діяльності; змінює статусно-рольові форми взаємодії людей; оновлює арсенал знань і способів діяльності людини, формує базис її науково-дослідницької діяльності; залучає людей до інтегративної освітньо-науково-виробничої діяльності, надає досвід інтеграції навчальних, наукових, практичних знань і вмінь, відкриває значні потенційні можливості цього процесу; розкриває сутність майбутньої професії, стабілізує потребу людини в її отриманні, сприяє прояву перспективи професійного розвитку і особистісного зростання людини.
Визначено, що освітня діяльність - це діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття освіти, з видачею відповідного документа.
З’ясовано стан та рівень нормативного забезпечення адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні та сформульовано пропозиції щодо його вдосконалення. Підкреслено, що реалії сьогодення потребують внесення змін та доповнень до діючих законодавчих актів, а саме до Законів України «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», «Про виховання дітей та молоді», «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров`я (спеціальну освіту)». Про це свідчить і проведений 26 лютого 2010 року громадськими організаціями Інститутом виборчого права, Товариством конституційного права України, Українською асоціацією з розвитку менеджменту та бізнес-освіти за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», представництвом Американської ради в Україні круглого столу на тему «Проблеми правового регулювання освітньої діяльності».
Висвітлено сутність та зміст правосуб’єктності навчальних закладів і визначено можливість ефективного застосування форм навчальних закладів з метою забезпечення належного виконання завдань освіти. З’ясовано сутність та структуру адміністративно-правового статусу навчальних закладів і особливості їх утворення для усіх типів і рівнів акредитації. Зазначено, що основною метою подальшого розвитку освітньої діяльності вищих навчальних закладів є переростання кількісних показників у якісні, які базуються на таких засадах: по-перше - це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати справжнього громадянина України, для якої є потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітньою і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави; по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки з замовниками фахівця; по-третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та їх складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти, забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем.
Окреслено та удосконалено адміністративно-правові засади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти. У галузі освітньої діяльності передбачається стратегічне завдання її реформування - перехід до гнучкої, ступеневої системи підготовки фахівців для підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, піднесення освітньої діяльності в Україні на рівень досягнень найбільш розвинених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій. Проектується також подальше підвищення рівня і ефективності наукових досліджень у вищій школі.
Здійснено оцінку стану наукових розробок і визначено існуючі проблеми адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні. Виявлено найбільш суттєві чинники впливу на ефективність адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні і запропоновано основні заходи щодо нейтралізації негативних і сприяння розвитку позитивних чинників зокрема підкреслено, що освітня політика повинна бути основною складовою соціальної стратегії держави. Освіта повинні бути на першому плані у програмах державних реформ.
Визначено особливості економіко-правового регулювання освітньої діяльності, показано залежність стану освіти від матеріально-технічного та фінансово-господарського забезпечення. Встановлено і охарактеризовано основні принципи та джерела фінансування освітньої діяльності. Запропоновано закони у сфері освіти щодо фінансування розглядати не окремо, а у комплексі з усією системою українського законодавства, передусім у бюджетній сфері.
Механізм бюджетного фінансування галузі освіти свідчить: в Україні запроваджена багаторівнева модель фінансування освіти, яка передбачає залучення до фінансування освіти бюджетів різних рівнів; бюджетне фінансування загальної середньої та дошкільної освіти здійснюється на основі нормативів, що розраховуються, виходячи з вартості навчання одного учня та його утримання в навчальному закладі; бюджетне фінансування вищої та середньої спеціальної освіти здійснюється шляхом формування та виконання державного замовлення в цій сфері; одним із напрямів бюджетного фінансування освіти є фінансування заходів, спрямованих на залучення позабюджетних джерел.
Підкреслена необхідність уточнення поділу функцій між різними рівнями державної влади у сфері освіти, зокрема в частині фінансування освіти та координування роботи щодо фінансового забезпечення освітнього простору в Україні. На думку автора, є необхідність у розробці програми реформування фінансування освіти з бюджетів всіх рівнів.
У стратегічному плані для реальної оцінки ситуації з фінансуванням освіти необхідним вбачається визначення обсягів не тільки мінімальних, а й таких нормативів, які б забезпечували рівень фінансування, зумовлений об'єктивними потребами її функціонування і розвитку. Наявність об’єктивних нормативів дозволяє бачити перспективу розвитку фінансування освіти та дає підстави для оцінки реальної ситуації з фінансуванням освіти в державі.
Поточне бюджетне фінансування могло б здійснюватися з огляду на об’єктивні нормативи фінансування освіти та з урахуванням можливостей бюджетів усіх рівнів. З іншого боку, наявність такої інформації була б корисною для розроблення напрямів позабюджетного фінансування освіти і могла б стати стимулом для здійснення інвестицій в цю галузь, наприклад, обсяги інвестицій, які не перевищують об’єктивні (а не мінімальні!) нормативи фінансування освіти, могли б мати певний пільговий режим їх реалізації.
Окреслено організаційно-правові заходи суб’єктів державного управління, органів місцевого і громадського самоврядування у сфері освіти, та запропоновано нові підходи до адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні.
Визначено особливості організації міжнародної співпраці у сфері освітньої діяльності. Вивчено позитивний досвід адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності у зарубіжних країнах та визначено можливості його застосування в Україні. Зазначено, що Україна для реформування освітньої діяльності отримує допомогу і підтримку міжнародних фундацій і програм. На території України діють представництва ряду європейських освітніх організацій. Діяльність даних фундацій і програм відіграє не останню роль в підтримці навчальних закладів, а саме: в розвитку академічної мобільності, розробці і упровадженню міжнародних освітніх програм на базі українських освітніх установ, встановленню довгострокових ділових контактів із зарубіжними закладами освіти. Проведений аналіз діяльності європейських фундацій на території України дозволяє зробити висновок про те, що така допомога є виправданою і відіграє роль важливого додаткового джерела фінансування навчальних закладів, спрямованого на створення мережних міжнародних освітніх структур, що в цілому сприяє поглибленню взаєморозуміння і зближенню культур і народів. Проте, в цілому, є необхідність у розробці державної стратегії поліпшення мобілізації ресурсів отриманої допомоги і інтенсифікації дій для підвищення рівня фінансового менеджменту сумісних міжнародних проектів і використанні більш зручних інструментів надання допомоги відповідно до національних пріоритетів України.
Для інтеграції у світовий освітній простір та виконання Україною міжнародних домовленостей необхідно також: істотно підвищити ефективність і якість міжнародної діяльності українських навчальних закладів, розширити експорт освітніх послуг, постійно запроваджувати нові спільні освітні програми.
Запропоновано, також, вжити заходів щодо адаптації навчального процесу до норм міжнародної практики. Останнє вимагає суттєвого збільшення самостійних занять у порівнянні з аудиторними, а також підвищення інтенсивності вивчення окремих дисциплін.
З’ясовано стан реального забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні.
Охарактеризовано вітчизняний і зарубіжний досвід взаємодії навчальних закладів з іншими державними і громадськими інститутами для надання якісних освітянських послуг в умовах інтеграції до Євросоюзу і розроблено пропозиції щодо ефективного впровадження і реалізації норм Болонського процесу в Україні.
Визначено напрями реформування освітньої діяльності в Україні та запропоновано шляхи їх законодавчого забезпечення. Зазначено, що головною метою реформування освіти в Україні є виховання свідомого громадянина з активною життєвою позицією, готового до трудової діяльності і творчого мислення, самовдосконалення, із сформованими потребами до взаємин з людьми різних національностей і культур світу.
Підкреслено, що модернізація управління освітньою діяльністю передбачає: оптимізацію організаційно-управлінських структур; зміни в технології реалізації управлінських функцій; впровадження інформативно-управлінських, комп’ютерних технологій; ефективний перерозподіл функцій і повноважень між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування; впровадження нової етики управління – партнерський, рівноправний стиль відносин, відмова від декларативного спілкування та дріб’язкової опіки; зміну форм і методів контролю, націленість на допоміжний, випереджальний контроль, підвищення його компетенції, зміщення акцентів на кінцевий результат; створення центральних і регіональних систем моніторингу якості освітніх послуг; демократизацію процесу призначення керівників навчальних закладів; удосконалення процедури ліцензування, атестації та акредитації закладів освіти; підготовку і перепідготовку управлінців усіх рівнів освіти; активне залучення до управлінської діяльності системою освіти талановитої молоді.
Зауважено, що зроблено лише перший крок в науковому аналізі сучасної освітньої діяльності в Україні. Здійснено спробу розглянути освітню діяльність як складну комплексну систему.
Отже, дисертація охоплює найважливіші питання розвитку адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності в Україні. Однак вирішення даних проблем є дуже складним завданням, тому вимагає продовження досліджень з метою внесення нових пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет України : від 16.07.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31. — С. 429.
2. Конституція України : від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — С. 141.
3. Бюджетний кодекс України : Кодекс України вiд 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 37. — С. 189.
4. Кодекс законів про працю України : від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971. — № 50.
5. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40. — С. 35.
6. Цивільний процесуальний кодекс України : від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40–42. — С. 492.
7. Загальна декларація прав людини : від 10.12.1948 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
8. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права : від 16.12.1966 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права : від 19.10.1973 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
10. Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти: Конвенція, Міжнародний документ від 14.12.1960 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
11. Конвенція про права дитини : Конвенція, Міжнародний документ вiд 20.11.1989 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. —1990. — № 1. — С. 205.
12. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 09.01.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 12. — С. 102.
13. Про вищу освіту : Закон України від 17.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 20. — С. 134.
14. Про освіту :Закон України від 23.05.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
15. Про професійно-технічну освіту : Закон України вiд 10.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 32. – Ст. 215.
16. Про позашкільну освіту : Закон України вiд 22.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 46. – Ст. 393.
17. Про дошкільну освіту : Закон України вiд 11.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 49. – Ст. 259.
18. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 1. — С. 1.
19. Про науково-технічну інформацію : Закон України від
25.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 33. —
С. 345.
20. Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні : Закон України від 03.12.1999 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 51. – Ст. 459.
21. Про плату за землю : Закон України вiд 03.07.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 38. — С. 560.
22. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 05.10.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 48. — С. 409.

23. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — С. 650.
24. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від 24.03.1992 р. //Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
25. Про загальну середню освіту : Закон України від 13.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 230.
26. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб : Закон України вiд 22.12.1995 р. // Відомості Верховної Ради України — 1996. — № 3. — Ст. 9
27. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16.05.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2008. — № 25. — С. 241.
28. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. —
С. 170.
29. Про Концепцію Національної програми інформатизації : Закон України від 04.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. —
№ 27–28. — С. 182.
30. Про органи самоорганізації населення : Закон України від 11.07.2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 48. — С. 254.
31. Про Рекомендації парламентських слухань «Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні» : Постанова Верховної Ради України від 04.06.2004 р. - № 1755–IV. // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 38. — С. 479.
32. Про ратифікацію Конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи : Указ Президії Верховної Ради УРСР від 11.01.1982 р. — № 2993–X. —
Ст. 189. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.

33. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президент України від 17.04.2002 р. // Урядовий кур'єр. – 2002. – 12 квітня.
34. Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів : Указ Президента України від 23.01.1996 р. № 77/96 // Урядовий кур'єр. — 1996.— 25 січня.
35. Про заходи щодо державної підтримки освіти в Україні : Указ Президента України від 09.06.1994 р. № 290/94. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
36. Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні : Указ Президента України від 08.05.1996 р. № 322/96 // Урядовий кур'єр. – 1996. – 16 травня.
37. Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні : Указ Президента України від 09.10.2001 р. № 941/2001 // Урядовий кур'єр. – 2001. – 17 жовтня.
38. Про Національну програму правової освіти населення : Указ Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст. 1921.
39. Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України :Указ Президента України від 17.02.2004 р. № 199/2004 // Урядовий кур'єр. – 2004. – 25 лютого.
40. Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні : Указ Президента України від 12.09.1995 р. № 832/95. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
41. Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні : Указ Президента України від 09.12.2000 р. № 1323 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — С. 2152.
42. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — С. 8.
43. Про склад Кабінету Міністрів України : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1574 // Офіційний вісник України. – 1999. — № 50. — С. 16.
44. Про загальноосвітній навчальний заклад : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. — № 964 // Офіційний вісник України — 2000. — № 24. — Ст. 168.
45. Про затвердження Положення про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, які навчалися на умовах державного контракту за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів в освітній галузі «Державне управління» : Постанова Кабінету Міністрів України від 01.09.1997 р. — № 949 // Офіційний вісник України. —1997. — № 36. — С. 10.
46. Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1203.
47. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. — № 992 // Урядовий кур'єр — 1996.
48. Про ліцензування освітніх послуг : Постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 р. № 1380 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 1946.

49. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. — № 796 // Офіційний вісник України —2010 р. — № 67. — Ст. 71.
50. Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) : Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 р. № 65 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 26 лютого.
51. Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням : Постанова Кабінету Міністрів України вiд 29.02.1996 р. — № 266 / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
52. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. — № 24 // Офіційний вісник України — 2004. — № 2. — Ст. 49.
53. Державна цільова соціальна програма розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. – № 785 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 66. –
Ст. 2366.
54. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття») : Постанова Кабінету Міністрів України вiд 03.11.1993 р. № 896. // Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
55. Про затвердження переліку органів ліцензування : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000. № 1698 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 46. — С. 218.
56. Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів від 02.10. 2003 р. № 1546 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 40. — Ст. 2105.
57. Про виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2010
№ 1724-р. // Урядовий кур'єр. – 2010. – 02 вересня. – № 161.
58. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. — № 1723-р. // Урядовий кур'єр. – 2010. – 23 вересня. – № 176.
59. Про затвердження критеріїв формування державного замовлення на поставку продукції для державних потреб : Наказ Міністерства економіки України вiд 03.10.2005 р. — № 314 // Офіційний вісник України — 2005. — № 42. — Ст. 2678.
60. Про затвердження Положення про визнання іноземних документів про освіту : Наказ МОН України від 20.08.2003 р. — № 563 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 40. — Ст. 2147.
61. Про затвердження порядку надання платних послуг державними навчальними закладами : Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки України від 27.10.1997 р. — № 383/239/131 // Офіційний вісник України — 1998. —
№ 2. — Ст. 193.
62. Про затвердження Типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами : Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.03.2002 р. —№ 183 // Офіційний вісник України — 2002. — № 15. — Ст. 831.
63. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» : Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.01.2009 р. — № 41. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
64. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» : Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.11.2010 р. — № 1111. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
65. Порядок здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів : Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.01.2008 р. — № 34. // Офіційний сайт Верховної Ради України : http://zakon.rada.gov.ua.
66. Про формування обсягів державного замовлення на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах Міністерства освіти і науки України : Наказ Міністерства освіти і науки України, 16.05.2006 р. — № 373. / Офіційний сайт Верховної Ради України : http://www.rada.gov.ua.
67. Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні : Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України // [електрон. ресурс] http://www.mon.gov.ua/education/higher/topic/pdosv/knc.
68. Про надання роз’яснень : Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.02.2005 р. —
№ 742.
69. Про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України : Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України від 04.03.2004 р. // Офіційний вісник України. — 2004. —№ 11. — Ст. 674.
70. Абашкіна Н. В., Авксєнтьєва О. І., Антонюк Р. І.,
Десятов Т. М., Корсуньська Н. О. Професійна освіта в зарубіжних країнах: порівняльний аналіз / АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – 2-ге вид. – К. : Вибір, 2002. – 322 с.
71. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині / АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К. : Вища школа, 1998. – 207 с.
72. Аверкин В. Н. Проблема финансирования системы образования // Экономика образования . – 1999. – № 3.– С. 9–11.
73. Авер'янов В. Б. Державне управління: теорія і практика /
В. Б. Авер'янов, А. В. Омельченко, В. М. Шаповалі ін. — К : Юрінком Інтер, 1998. — 432 c.
74. Авер'янов В. Б. Виконавча влада і адміністративне право. /
В. Б. Авер'янов. — К. : Видавничий Дім Ін-Юре, 2002. — 661 с.
75. Авсенев Е. В., Егоров И. Ю., Карпов В. И., Слонимский А. А. Наука стран Европы на пороге III тысячелетия / НИИ статистики Государственного комитета статистики Украины. – К., 1999. – 207 с.
76. Агафонов І. В. Становлення національної системи освіти в Україні : 1917–1920 рр. / І. В. Агафонов. — О. : Принт Мастер, 2002. —
206 с.
77. Адміністративне право України / За ред. Ю. Битяка. – Х. : Право. – 2001. – 527 с.
78. Адміністративна реформа в Україні : шлях до Європейської інтеграції / зб. наук. праць. – К., 2003. – 640 с.
79. Администратор образования: управленческая компетентность в современных условиях : сб. мат. науч.-практ. конф. НИРО / Нижегородский ин-т развития образования / В. М. Соколов (отв. ред. редкол.) — Нижний Новгород : Нижегородский гуманитарный центр, 2000. — 241 с.
80. Азаров М. Реформування освіти - база для всієї програми системних реформ / М. Азаров // http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=243611172.
81. Актуальные вопросы региональной педагогики : сб. науч. тр. / Саратовский гос. технический ун-т / В. П. Корсунов (отв. ред.). – Саратов, 2001. – 67 с.
82. Александров А. Г. Трудовое правоотношения /
А. Г. Александров — М. : Проспект, 2009. — 338 с.
83. Алексеев И. А Ответственность органов местного самоуправления при реализации полномочий в области обеспечения законности, прав и свобод человека и пресечение коррупции в системе местного самоуправления : монография / И. А. Алексеев, Ф. И. Валяровский, Ю. В. Попов, В. В. Толкачев — Пятигорск : Изд-во ПГЛУ, 2004. — 324 c.
84. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. /
С. С. Алексеев. — М. : Издательство НОРМА, 2001. — 742 с.
85. Алексеев С. С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. — М. : Статут, 1999. — 712 с.
86. Алексєєв Ю. М. Україна: освіта і держава (1987–1997). – К., 1998. – 110 с.
87. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07/
О. Ф. Андрійко. — К., 1999. — 378 с.
88. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / В.П. Анрущенко. – К. : Знання України, 2005. – 804 с.
89. Аніщенко О. В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (друга половина XIX– початок XX століття) : дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України /
О. В. Аніщенко. – К., 2000. – 279 с.

90. Антонов В. П. Состояние и перспективы развития науки административного права (Шестые «Лазаревские чтения») / В. П. Антонов // Государство и право. — 2002. — № 11.— С. 6–12.
91. Арановский К. В. Конституционная традиция и ее распространение в российском обществе : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / К. В.Арановский. — СПб, 2004. — 413 с.
92. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С.И. Архангельский. – М., 1980. – 168 с.
93. Астахов В. В. Правовое регулирование функционирования в Украине высших учебных заведений, основанных на негосударственной форме собственности : дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / (Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого). — Х., 1999. —
185 с.
94. Атаманчук. Г. В. Власть и управление в предмете административного права / Г. В. Атаманчук // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). — 2003. —
С. 9–16.
95. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения (общедидактический аспект) / Ю.К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1994. — 560 с.
96. Бадмаева Н.Ц. Вплив мотиваційного чинника на розвиток розумових здібностей : моногр. / Н.Ц. Бадмаева. – Улан-Уде, 2004. – 304 с.
97. Байтин М. И. Основные признаки правоприменительной деятельности как правовой формы осуществления функций государства /
М. И. Байтин, Ю. В. Марченко // Вестник Саратовской государственной академии права. — 2008. — № 5 (63).— С. 8–13.

98. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлiнських рiшень: проблеми теорiї, методологiї, практики : монографія / В. Д. Бакуменко. [редкол. : В. М. Князєв, П. І. Надолiшнiй, М. I. Мельник та iн.] — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — 328 с.
99. Бандурка О. М. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть : монографія / О. М. Бандурка, В. А. Гречанко. — Х. : Вид. Ун-ту внутр. справ, 2000. — 304 с.
100. Бандурка О. М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку / О. М. Бандурка // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства : мат. наук.-практ.конф. — Харків : ХІВС, 1994. — С. 13–18.
101. Баран Л. М., Баран Р. Т., Власова О. П., Власова Т. І., Грабовська І. М., Купцова Т. А. Проблеми гуманізації освіти в контексті трансформації вищої школи України : монографія / Л. М. Баран і ін. – Д. : АРТ-ПРЕС, 2008. – 232 с.
102. Бараненкова В. В. Администратор образования : управленческая компетентность в современных условиях : [cб. мат. науч.-практ. конф. НИРО] / Нижегородский ин-т развития образования /
В. М. Соколов (отв. ред. редкол.) — Нижний Новгород : Нижегородский гуманитарный центр, 2000. — 241 с.
103. Бачило И. Л. Еще раз о сути административной реформы в России / И. Л. Бачило // История становления и современное состояние исполнительной власти в России. — М. : Новая правовая культура, 2003. — С. 13–24.
104. Бебик В. М. Освіта у глобальному суспільстві: проблеми і перспективи / В. М. Бебик. // Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в Європейський простір вищої освіти. – Київ. – МАУП, 2004. – С. 18-25.
105. Белоколодов Н. Необходима системность / Н. Белоколодов // Президентский контроль : информационный бюллетень. — М., 1997. —
№ 4.— С. 23–27.
106. Березюк Н. М., Грамма В. Н. Слід добрий і вічний на землі Слобожанській [Іван Назарович Каразін та його нащадки] / Н. М. Березюк,
В. Н. Грамма // Університети. — 2003. — № 2.
107. Берендтс Э. Н. Опыт системы административного права. Обзор истории административного права и истории его литературы / Э. Берендтс. — Ярославль : Типо-литогр. Э. Г. Фальк, 1898.— 262 с.
108. Бескид Й. Фінансовий механізм вищої школи в умовах ринку /
Й . Бескид // Фінанси України. — 2003. — № 8. — С.103–106.
109. Бех І.Д. Становлення професіонала в сучасних соціальних умовах/ І.Д. Бех // Теорія і практика управління соціальними системами. – Х.: НТУ «ХПИ», 2008. – № 2. – С.109–115.
110. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розитку та функціонування : дис. ... доктора. юрид. наук : 12.00.07 / Ю. П. Битяк. — Харків, 2006. — 423 с.
111. Богелюк В. Й. Психологічні особливості управління інноваційними процесами в школі : монографія / В. Й. Богелюк. – Д. : Січ, 2003. – 343 с.
112. Боголіб Т. М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період : монографія / Т. М. Боголіб. — К. : Міленіум, 2006. — 506 с.
113. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности/ В.А.Бодров. – М. – : ПЭР СЭ, 2001. –511 с.
114. Божович Л.И. Развитие мотивов учения у советских школьников / Л.И. Божович, Н.Г. Морозова, Л.С. Славина. / Известия АПН. РСФСР. – 1957. – Вып. 36. –С.45–53.
115. Большая советская энциклопедия : в 30-ти т. / глав.ред.
А. М, Прохоров. — [3-е изд.]. — М. : Сов.энциклопедия, 1969 — 1981 –
Т. 11. – 1973. — 608 с.
116. Британ В. Т., Висоцький О. Ю. Історія України з давнини до початку XXI століття. Навчальний посібник. — Дніпропетровськ: НМетАУ, — 2007. — 170 с.
117. Буковинський В. С. Шляхи удосконалення планування витрат на освіту // Фінанси України. — 2004. — № 9. — С. 74–83.
118. Бурцев В. В. Государственный финансовый контроль: методологияи организация : монография / В. В. Бурцев. — М. : Информационно-внедренческий центр Маркетинг, 2000.— 392 с.
119. Варламова Н. В. Правоотношения: философский и юридический подходы / Н. В. Варламова // Правоведение. — 1991. — № 4. — С. 44–54.
120. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия / И. А. Василенко. – М. : Логос, 2000. – 200 с.
121. Васильев Ю. С. Экономика и организация управления вузом : учеб. для выс. шк. / Ю. С. Васильев. — СПб. : Лань, 2001. — 165 с.
122. Васильев И.А. Мотивация и контроль за действием /
И. А. Васильев, М.Ш. Магомед-Эминов. –М., 1991. – 120 с.
123. Васильева М. Ф. Правове регулювання освіти дорослих в Україні / М. Ф. Васильева. // електрон. ресурс http://www.confcontact.com/2009ip/vasileva.htm.
124. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе : контекстный подход / А.А. Вербицкий. – М., 1991. –207 с.
125. Вербицкий А.А. Новая образовательная парадигма и контекстное обучение / А.А. Вербицкий. – М., 1999.– 75 с.
126. Вербицький В. В. Юннатівський рух в Україні /
В. В. Вербицький. – К. : Деміур – 2001, – 304 с.
127. Вифлеемский А. Б. Организация работы с внебюджетными средствами образовательных учреждений / А. Б. Вифлеемский // Администратор в системе образования: сб. учебно-метод. материалов — Нижний Новгород, 1999. — С. 133–144.
128. Вифлеемский А. Б. Совершенствование социально-экономического механизма образовательных учреждений в условиях рыночных преобразований : монография / А. Б. Вифлеемский. – Нижний Новгород, 2001. –207 с.
129. Вифлеемский А. Б. Чем грозят изменения в финансировании школы / А. Б. Вифлеемский // Управление школой. – 2003. – № 8. –
С. 12-16.
130. Вища освіта в Україні : нормативно-правове регулювання. / зб. норм.-прав. актів. — Т.1, Т.2. — К., 2007.
131. Вища освіта : норм.-прав. акти про орг. освіти у ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредит. / за ред. Панова М.І. – К.,2006. – 688с.
132. Воронкова В. Г. Муніципальний менеджмент /
В. Г. Воронкова. – К. : ВД „Професіонал”, 2004. – 248 с.
133. Гавриш З. С. Попередження агресивної поведінки дітей та підлітків / З. С. Гавриш // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. — 2007. — № 1. — С. 198–206.
134. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 /
В. М. Гаращук. — Х., 2003.— 422 с.
135. Гарунов М.Г. Развитие творческой самостоятельности специалиста / М.Г. Гарунов // Высшее образование в России.– 1998.– № 4.–С.83–86.
136. Глобальна криза освіти та шляхи її подолання // Соціологія: Навчальний посібник. — Тернопіль, 1998. — С. 256-258.
137. Головатий М.Ф. Освіта України: зупинитися і оглянутися /
М. Ф. Головатий // Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в Європейський простір вищої освіти. – Київ. – МАУП, 2004. – С. 9-1.
138. Голосніченко І. П. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування /
І. П. Голосніченко. — К. : КУАДУ при Президентові України, 1999. —
178 с.
139. Гончаренко С.У. Гуманізація і гуманітаризація освіти /
С.У. Гончаренко // Шлях освіти. – К., 2001. –№ 2. – С. 2–6; № 3. – С. 2-8.
140. Гордієнко В.І. Розвиток особистості в процесі професіоналізації : професіогенез особистості : навч. посіб / В.І. Гордієнко // Психологія праці та професійної підготовки особистості ; за ред. П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. – Хмельницький : ТУП, 2001. – С. 48-67.
141. Городецька В.В. Активізація самостійної роботи як одного з напрямків особистісно-професійного саморозвитку студента / В.В. Городецька // Сучасні концепції виховання : матеріали конференції БГПУ. – Ярославль : Вид-во ЯГПУ ім. К.Д. Ушинського, – 2000.