АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У МІЛІЦІЇ

Короткий опис

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МАКСИМЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 351.743-055.2

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У МІЛІЦІЇ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Левченко Катерина Борисівна, доктор юридичних наук, професор

Кіровоград – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І 15
ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У МІЛІЦІЇ 15
1.1. Історико-правовий аспект ролі жінок у діяльності міліції 15
1.2. Особливості проходження служби жінками в міліції 35
Висновки до І розділу 51
Розділ ІІ 55
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В МІЛІЦІЇ 55
2.1. Правове забезпечення гендерної рівності в Україні 55
2.2. Проходження служби жінками в поліції та політика гендерної рівності: досвід інших країн 72
2.3. Адаптація відомчих актів МВС України до вимог забезпечення гендерної рівності в міліції 92
Висновки до ІІ розділу 101
РОЗДІЛ ІІІ 105
АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ 105
3.1. Концептуальне забезпечення гендерної політики в міліції 105
3.2. Проблеми формування гендерної культури в підрозділах міліції 117
3.3 Удосконалення кадрової політики МВС України з урахуванням особливостей гендерної рівності 130
Висновки до ІІІ розділу 145
ВИСНОВКИ 152
ДОДАТКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВКП – відділ кримінального пошуку
ВЛК – військово-лікарська комісія
ВНЗ – вищі навчальні заклади
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України
ДГБ – Департамент громадської безпеки
ДЗГМД – Департамент зв’язків з громадськістю та міжнародної діяльності
ДКЗ – Департамент кадрового забезпечення
ДНДІ – Держаний науково-дослідний інститут
ДОН – Департамент освіти та науки
МАЖП – Міжнародна асоціація жінок-поліцейських
МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОВС – органи внутрішніх справ
УМДПЛ – Управління моніторингу і дотримання прав людини в діяльності ОВС Апарату Міністра
ЦПД – центр психодіагностики

ВСТУП
Актуальність теми. Формування гендерної культури в суспільстві, дотримання основ гендерної рівності в приватній і публічних сферах, запобігання гендерній дискримінації в різних її формах – це складні завдання, які щільно пов’язані із перебігом процесів демократизації, дотриманням прав і свобод людини, інституціоналізації правового суспільства.
За умов європейського вибору України необхідність осмислення та впровадження міжнародного досвіду в цій сфері, формування та реалізації державної гендерної політики набуває особливого значення. Цілі розвитку тисячоліття, ухвалені на саміті Тисячоліття ООН у 2000 році, стали для України орієнтиром розвитку соціального, політичного та економічного життя на тривалий період (до 2015 року). Вони знайшли своє підтвердження у прийнятому в 2005 році Законі України „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”.
Визначені цілі державної політики спрямовані на впровадження гендерної рівності та ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок на основі створення умов і правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав і рівних можливостей жінок та чоловіків. Стаття 24 Конституції України гарантує рівність прав і свобод усім громадянам та відсутність обмежень за ознаками статі.
Міністерство внутрішніх справ України є одним із основних суб’єктів реалізації гендерної політики в Україні, зокрема Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. На її виконання в усіх регіонах України розроблені та затверджені обласні програми, співвиконавцями яких є також управління внутрішніх справ. Для конкретизації та оптимізації цієї роботи в МВС розроблено Програму забезпечення гендерної рівності в ОВС України на період до 2011 року.
Актуальність теми дослідження зумовлена низкою об'єктивних чинників, серед яких не останнє місце належить зміні соціально-економічних умов України. Процес побудови економіки супроводжується багатомірною соціальною трансформацією, відбуваються структурні зміни в гендерних відносинах, тобто в соціальних відносинах між статями. Диспропорції у соціальних позиціях - різниця у доступі чоловіків і жінок до робочих місць - сприяють зростанню соціальної напруженості. У першу чергу це стосується постійного зростання безробіття в суспільстві (61,4 % офіційно зареєстрованих безробітних - жінки) та збільшення кількості жінок серед бідних прошарків населення. Змінюється й демографічний профіль суспільства, який характеризується збільшенням частки жіночого населення порівняно з чоловічим. Додає актуальності дослідження і той факт, що в правоохоронних органах працює все більше жінок, у той час як у суспільстві та серед досвідчених працівників міліції ця праця традиційно вважається чоловічою.
У ракурсі розвитку демократичності та інституалізації державної політики сучасне суспільство вимагає від правоохоронця володіння новими якостями, а саме: толерантності, вміння спілкуватись, емпатії. Для забезпечення цього Міністерство внутрішніх справ має надавати рівні можливості для всіх членів суспільства, в тому числі й для жінок, що дозволить максимально використати суспільний ресурс. Тому подальше функціонування та розвиток органів внутрішніх справ у нових зовнішніх та внутрішніх політичних умовах та інтегрування їх до світової правоохоронної системи потребує все більшого залучення жінок до боротьби зі злочинністю.
Необхідність залучення жінок до роботи в ОВС також зумовлена тим, що це допоможе вирішити такі проблеми, як ефективна організація боротьби зі злочинністю жінок і неповнолітніх, попередження злочинів, скоєних на побутовому ґрунті. Крім того, збільшення прийому жінок до міліції на практиці розширює соціальну базу формування персонального складу ОВС України. З іншого боку, розширення прийому жінок на службу може спричинити в майбутньому необхідність перегляду деяких принципових моментів, які стосуються проходження служби, зокрема тактики використання сил і засобів міліції.
На думку європейських поліцейських, служба жінки в поліції результативна. Жінки більш комунікабельні при врегулюванні сімейних конфліктів, робота жінок-поліцейських незамінна при роботі з жертвами насильницьких дій, з підлітками-правопорушниками. Жінки набагато краще складають іспити й засвоюють матеріал у ході навчання. Поліцейських-жінок не залучають до проведення окремих спецоперацій (з агресивними демонстрантами, при звільненні заручників, роботи у спецпідрозділах), але в основному при підготовці жінки-поліцейські та чоловіки проходять однаковий курс навчання і до оцінки їх знань, навичок та якостей використовуються однакові критерії.
Історико-правовий екскурс свідчить про те, що вивченням питання гендерної політики у правозахисній діяльності в Україні займаються такі провідні науковці, як: О. Бандурка, В. Барко, А. Блага, М. Буроменський, В. Іващенко, Д. Кобзін, К. Левченко, О. Литвак, О. Мартиненко, Т. Мельник, В. Москаленко, В. Романова, О. Руднєва, І. Трубавіна, В. Тюріна, Р. Шейко; проблем стосовно прав жінок у запобіганні гендерному насильству: В. Венедиктов, Ф. Думко, Т. Денисова, В. Куц, Я. Лизогуб, Ю. Римаренко; гендерних особливостей при підготовці фахівців у вищих закладах освіти системи МВС України: В. Архипов, О. Лавріненко, Л. Мороз, М. Новикова, В. Пугач, В. Чуб; роботи з персоналом ОВС: М. Іншин, В. Криволапчук, І. Синявська, М. Ануфрієв; сучасних підходів зарубіжних країн до розв’язань питань гендерної політики: О. Балакірєва, Н. Грицак, А. Губанів, Л. Кобилянська, Н. Лавріненко, Н. Матюхіна, Т. Мельнік, Л. Смоляр, Л. Чуйко, Ю. Якубова; гендерними особливостями злочинності: М. Арсеньєва, І. Дунаєва, В. Меркулова, В. Пєтков та інші.
Ці дослідження мають важливе наукове та практичне значення, висновки та рекомендації яких сприяли та сприятимуть подальшому вдосконаленню законодавства в адміністративно-правовій сфері, а також правозастосовчій практиці у сфері гендерної політики виконавчих органів. Але попри усе це на монографічному рівні немає робіт, присвячених комплексному правовому дослідженню проблем становлення та розвитку гендерної рівності в міліції або діяльності в напряму впровадження гендерного паритету в політику МВС України. Тому вибір теми дисертаційного дослідження викликаний актуальністю проблеми та необхідністю широких узагальнень теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота спрямована на виконання основних положень Закону України від 8 вересня 2005 року „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”; Постанов Верховної Ради України від 29 червня 2004 року № 1904-IV „Про Рекомендації парламентських слухань „Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” та від 14 вересня 2006 року № 148 „Про проведення парламентських слухань „Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи”; рішення виїзного засідання Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, затвердженого засіданням Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (протокол № 13 від 6 грудня 2006 року); Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006–2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1834. Робота відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755; основним вимогам Плану заходів МВС України з реалізації завдань, визначених Державною програмою з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року; Програми з протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008-2010 роки, затвердженої рішенням колегії МВС України від 25 липня 2008 року № 17 км/1 та наказом МВС України від 31 липня 2008 року № 370.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного підходу з урахуванням праць вітчизняних і зарубіжних учених у галузі науки адміністративного права та діяльності, управління, правових дисциплін, галузі знань гендерної теорії, теорії держави й права, історії держави й права, трудового права тощо, а також психології й соціології, на основі осмислення практики дослідити й теоретично обґрунтувати адміністративно-правові й інші проблеми роботи жінок в органах внутрішніх справ, розробити й сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо організації й правового регулювання їхньої праці.
Відповідно до зазначеної мети дисертантом вирішувалися наступні завдання:
здійснити історико-правовий аналіз ролі жінок у міліції;
розкрити особливості проходження служби жінками в міліції;
визначити сутність і особливості правового становища жінок у міліції;
здійснити аналіз міжнародних документів, що висвітлюють діяльність жінок у підрозділах поліції, виявити фундаментальні положення, необхідні для розробки гендерної політики в органах внутрішніх справ;
розкрити особливості кадрової політики Міністерства внутрішніх справ України у контексті гендерної рівності;
розкрити особливості гендерної чутливості та культури як однієї із складових становлення гендерної освіти.
Об’єктом дослідження є сукупність відносин (правових, соціальних, організаційних тощо), які виникають у процесі службової діяльності жінок у міліції.
Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання службової діяльності жінок у міліції.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Дослідження базується на методологічних засадах сучасних напрямів правової думки. Методологічними принципами дослідження є принципи історизму, єдності історичного та логічного, розвитку від абстрактного до конкретного, аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення тощо.
В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс як загальнотеоретичних, так і спеціальних наукових методів пізнання. За допомогою історико-правового методу досліджено основні етапи становлення ролі жінки в правоохоронних органах (розділ 1); проаналізовано низку даних соціологічних досліджень (розділ 1, 2). Керуючись соціологічним методом пізнання, проведено аналіз кадрового складу ОВС України (підрозділи 1.2, 3.3). Для висвітлення проблем реалізації конституційного принципу рівності права були використані індуктивний та дедуктивний методи, порівняльного аналізу, елементи діалектичного методу (розділ 2,3). Структурно-семіотичний та логіко-структурний методи використовувалися при аналізі текстів нормативно-правових документів. Завдяки використання порівняльного методу здійснений аналіз адміністративно-правових особливостей проходження жінками служби в поліції різних країн (підрозділ 2.2). У процесі теоретичного вивчення проблеми використовувались методи аналізу наукової літератури стосовно розкриття особливостей службової діяльності жінок у міліції.
Положення та висновки роботи ґрунтуються на нормах міжнародних документів, а також тих, що ратифіковані Україною в установленому законом порядку, Конституції і чинного законодавства України, нормативно-правових актах. Джерельно-матеріальною та емпіричною базою дисертації стали матеріали вивчення та узагальнення практики органів внутрішніх справ щодо діяльності жінок, академічні та спеціалізовані аналітичні огляди матеріалів, публікації в періодичних виданнях, матеріали соціологічних досліджень, довідкова література, статистичні матеріали МВС України тощо.
Наукова новизна результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням теоретичних та науково-практичних проблем, пов’язаних зі службовою діяльністю жінок в органах внутрішніх справ та їх адміністративно-правового забезпечення, у результаті якого сформульовано низку наукових, теоретичних положень і висновків, пропозицій щодо вдосконалення чинної нормативно-правової бази.
Зокрема, наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:
вперше:
- охарактеризовано особливості прояву гендерної рівності в діяльності ОВС України шляхом аналізу особливостей умов проходження служби жінками, відносин між останніми та чоловіками в колективі правоохоронців;
- внесено пропозиції стосовно доповнення нормативно-правової бази України положеннями щодо врегулювання гендерного паритету в ОВС, а саме: у Закон України „Про міліцію”, Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ та деяких пунктів Програми забезпечення гендерної рівності в органах внутрішніх справ України на період до 2011 року;
- запропоновано ввести до частини гуманітарного циклу навчального плану з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України навчальну дисципліну „Основи гендерної політики”;
- на основі вивчення особливостей впровадження політики гендерної рівності та проходження служби жінками в поліції запропоновано створити в системі МВС України Українську асоціацію жінок-правоохоронців;
удосконалено:
- тлумачення понять „гендерна рівність”, „гендерна чутливість” та надано їх авторське визначення;
- класифікацію вимог до працівників органів внутрішніх справ під час підготовки кадрів для проходження служби в ОВС та здійснення їх якісної розстановки незалежно від статі;
- кваліфікаційні вимоги до основних посад працівників міліції та науково обґрунтовано доцільність їх включення до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик основних посад працівників МВС України;
дістали подальшого розвитку:
- думка про необхідність квотування комісій, які здійснюватимуть ці функції, при прийнятті на службу, формуванні кадрового резерву, атестації, просуванні по службі тощо;
- ідея про необхідність створення на сайті МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ України рубрики з гендерних питань;
- ідея про роль і місце жінки у відомчій структурі на основі аналізу гендерної політики Міністерства органів внутрішніх справ та національного законодавства України.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути корисними для законодавців, правознавців, фахівців у галузі прав людини, державного управління, науковців, викладачів вищих навчальних закладів і практичних працівників органів внутрішніх справ.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути враховані під час внесення поправок у законодавчі та нормативні акти з питань кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та під час розробки нових відомчих нормативних актів, які регулюють службу жінок в органах внутрішніх справ, програми впровадження гендерної рівності в українському суспільстві.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності підрозділів УМВС України в Кіровоградській області під час відбору кандидатів, які приймаються на службу в ОВС України, на навчання у вищі навчальні заклади МВС, при проведенні занять зі службової підготовки з особовим складом управління (акт впровадження від 14.11.2009). Також матеріали дослідження були використані під час розробки пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази МВС України та директивних документів нормативного характеру, зокрема Програми забезпечення гендерної рівності в ОВС України на період до 2011 року (акт впровадження від 15.12.2009).
Результати дослідження були використані автором під час викладання навчальних дисциплін „Основи гендерної політики”, „Адміністративна діяльність ОВС” у Кіровоградському юридичному інституті ХНУВС (акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС від 25.11.2009).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень. Наукові ідеї співавторів у дослідженні не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 25-26 травня 2006 р.); „Проблеми протидії корисливо-насильницькій злочинності” (м. Кіровоград, 29 березня 2007 р.); „Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування” (м. Кіровоград, 17 квітня 2007 р.); „Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей” (м. Кіровоград, 21-22 червня 2007 р.); „Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції” (м. Одеса, 26-27 жовтня 2007 р.); „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 14 травня 2009 р.), Громадських слуханнях „Дотримання прав людини в діяльності МВС ” (м. Харків, 2 жовтня 2009 р.) та „Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов” (м. Київ, 4 грудня 2009 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у 13 опублікованих наукових працях, з яких чотири статті опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, одна стаття опублікована у міжнародному виданні, а також у восьми публікаціях у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 233 сторінок, з яких основного тексту – 159, список використаних джерел – 21 сторінка (205 найменувань), додатків – 52 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Процес становлення гендерного паритету як складової державної політики викликали не лише необхідність окремого вивчення стану дотримання прав жінок у міліції, але й розробки відповідних заходів попередження порушення їх прав. Такі превентивні заходи, у свою чергу, потребують чіткого уявлення проблем, притаманних для більшості інститутів виконавчої влади, зокрема підрозділів міліції, в яких працюють жінки.
Дисертацією закладено основи теорії управління гендерною політикою в органах внутрішніх справ України: визначено сутність, цілі, напрями, принципи гендерної політики, здійснено теоретичне узагальнення і подане нове вирішення проблеми щодо вдосконалення управлінської діяльності Міністерства внутрішніх справ у становленні та розвитку гендерної політики. Основним завданням дослідження було: обґрунтування правового забезпечення гендерної рівності в Україні, концептуальних засад гендерної політики в органах внутрішніх справ та її нормативно-правового та організаційного забезпечення, розкриття процесів становлення та розвитку гендерної рівності в правоохоронній діяльності, розкриття основних повноважень та функцій суб’єктів творення та реалізації гендерної політики в правоохоронних органах, виявлення позитивного міжнародного досвіду з цього напряму, існуючих протиріч і недоліків, шляхів їх подолання.
Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати перелік питань, які на сьогодні є найбільш проблемними у діяльності жінок-правоохоронців.
1. У процесі історико-правового дослідження була визначена роль жінок у діяльності органів внутрішніх справ. Аналізуючи особливості та умови діяльності жінок в органах внутрішніх справ слід зазначити, що сприймали їх та залучали до праці як допоміжний персонал, що не давало їм змогу реалізуватися.
2. Правовий статус жінок являє собою сукупність прав і обов'язків, що належать всім громадянам (чоловікам і жінкам), а також включає у себе встановлення додаткових прав (спеціально для жінок), зумовлених здійсненням останніми репродуктивних і материнських функцій.
3. Додаткові пільги й переваги, що передбачені законодавством для захисту прав працюючих жінок, є суттєвою перешкодою під час їх працевлаштування.
4. Рівні права для чоловіків та жінок, визначені законодавством України, у тому числі й у правоохоронній сфері, не гарантують рівних можливостей. Це проявляється під час прийняття на службу, переміщенні тощо.
5. Розширення практики використання чоловіками пільг у соціальній сфері (наприклад, по догляду за дітьми) надасть жінкам можливість максимальної участі нарівні із чоловіками у всіх областях життєдіяльності держави, зокрема, в діяльності органів внутрішніх справ.
6. Розподіл жінок по службам в органах внутрішніх справ (таких як паспортна служба, кримінальна міліція у справах дітей тощо) у більшості здійснюється на сформованих стереотипах, без врахування бажання й можливостей жінки ефективно та кваліфіковано виконувати свої службові обов'язки в інших службах.
7. Кадрові апарати під час відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ приділяють неналежної уваги висновкам, розділи яких розкривають психологічні характеристики кандидатів на службу. Це досить ускладнює процес формування високопрофесійного, стабільного кадрового складу, здатного ефективно виконувати покладені на нього обов'язки.
8. Одним із недоліків сучасної службової підготовки є відсутність спеціалізованих адаптаційних програм, спрямованих на допомогу жінкам з числа молодих фахівців в усвідомленні свого статусу та обов’язків, засвоєння необхідних рольових позицій при вирішенні конфліктних питань.
У зв’язку з цим автором сформульовано низку пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правових основ впровадження гендерної рівності в діяльності органів внутрішніх справ України.
1. Підвищити відповідальність посадових осіб, у функціональні обов'язки яких входить професійний відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, за відмову в прийомі на службу жінок з будь-яких дискримінаційних мотивів.
2. Для вдосконалення системи професіональної підготовки молодих фахівців необхідно розробити спеціалізовані адаптаційні програми з урахуванням гендерної складової, а також методичні рекомендації щодо методик проведення співбесід при виділенні кандидатів на керівні посади.
3. З метою усунення можливості прояву дискримінаційних мотивів відносно жінок і забезпечення об'єктивного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ варто включити до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик основних посад працівників Міністерства внутрішніх справ України розроблені науково обґрунтовані психологічні якості, необхідні співробітникові органів внутрішніх справ для виконання функціональних обов'язків, що вимагає та чи інша посада в структурі органів внутрішніх справ.
4. При прийнятті на службу, а також при формуванні кадрового резерву, атестації, просуванні по службі тощо введення процедури квотування у формування самих комісій, що будуть здійснювати ці функції, шляхом затвердження нормативним документом їх складу.
5. Підвищити рівень соціально-правового захисту співробітників як чоловіків, так і жінок, надання рівних можливостей для поєднання трудової діяльності з виконанням сімейних обов’язків
6. З метою реалізації принципу рівних прав і рівних можливостей необхідно внести зміни в законодавство України, зокрема:
6.1. щодо надання додаткової оплачуваної відпустки чоловікам при народженні їхніми дружинами дитини, доповнивши ст. 179 КЗпП частиною наступною редакцією: „На підставі медичного висновку у період пологів жінки батькові дитини (дітей) надається додаткова оплачувана відпустка тривалість до п’яти календарних днів”;
6.2. частину 5 ст. 3 Закону України „Про державну допомогу сім’ям” викласти у наступній редакції: „допомога на дітей одинокій матері чи одинокому батькові”;
6.3. ст. 23 Закону України „Про міліцію” слід доповнити „… у зв’язку з втратою годувальника (годувальниці) …”;
6.4. до п. 4.6 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС необхідно внести доповнення про те, що, коли особа на момент її повідомлення про проведення атестації пропрацювала безперервно більше одного року, то вона підлягає атестуванню за результатами її роботи у встановленому порядку, незалежно від перебування її у відпустці без збереження заробітної плати (якщо дитина потребує домашнього догляду) тривалістю, визначеною в медичному висновку (ч. 6 ст. 179 КЗпП України, ч. 2 ст. 18 Закону „Про відпустки”) на момент проведення атестування.
7. Враховуючи політичну та економічну нестабільність, яка спостерігається останнім часом у державі, та беручи до уваги час, який плинув з моменту прийняття Програми забезпечення гендерної рівності в органах внутрішніх справ України на період до 2011 року, слід зазначити, що вона потребує деяких поправок та уточнень, а саме:
7.1. Підпункти 1.3 та 1.4 „Регулярне проведення соціологічних досліджень з гендерної проблематики” та „Здійснення узагальнення та аналізу статистичної звітності” другого розділу Програми не мають визначеного кола діяльності. Тому, на нашу думку, до наповненості цих пунктів слід внести обмеження у рамках діяльності ОВС, й викласти у наступній редакції: 1.3 „Регулярне проведення соціологічних досліджень з гендерної проблематики у межах підрозділів ОВС” та 1.4 „Здійснення узагальнення та аналізу статистичної звітності підрозділів ОВС з урахуванням гендерної складової”.
7.2. Розділ „Науково-методичне забезпечення процесів формування та реалізації гендерної політики” слід доповнити основними шляхами набуття цього забезпечення, включивши наступний підрозділ: „Визначення тематик досліджень з актуальних аспектів гендерної проблематики з подальшим їх включенням до переліку Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ” та визначивши виконавцями УМДПЛ, ДОН.
7.3. Вважаємо за доцільне доповнити розділ Програми „Просвітницько-профорієнтаційне забезпечення процесів формування та реалізації гендерної політики”, наступним підрозділом: „Активізувати роботу юридичних клінік ВНЗ МВС України стосовно надання консультацій з питань: насилля в сім’ї; насилля чоловіка над дружиною; насилля батьків (або батька чи матері) над дітьми (дитиною); отримання соціальних виплат на дітей тощо.”.
7.4. У пунктах четвертого розділу „Організаційно-правове, ресурсне забезпечення процесів формування та реалізації гендерної політики” для більш ефективного виконання передбачених заходів, слід визначити конкретних виконавців та окреслити коло їх дій. Тому, пропонуємо даний пункт розбити на два відповідних пункти, й викласти у наступній редакції: п. 8 „Здійснити аналіз фактів систематичного залучення особового складу підрозділів ОВС у понад установлену тривалість робочого часу.”; п. 9. „Вжити дієвих заходів до керівників, які систематично вимагають понаднормового затримання своїх підлеглих, мають розцінюватися як такі, що не вміють ефективно організовувати діяльність підлеглих, та як такі, що завдають непоправної шкоди сім’ям правоохоронців. Забезпечення обов’язкового обліку та оплати роботи працівникам в надурочний час, вихідні та святкові дні.”. Оскільки як у першому, так і другому пунктах мова йде про роботу з особовим складом ОВС, то виконавцем слід визначити ВКЗ.
8. Необхідно вдосконалити процес фіксації інформації з урахуванням гендерного аспекту, шляхом її акумулювання по підрозділам УМВС в областях та централізації у Міністерстві, з подальшим вільним доступом. Також відсутня форма звітності урахування кількості та стану багатодітних батьків (чоловіків та жінок), що працюють в ОВС.
9. Автором запропоновано визначення поняття „гендерної рівності” як універсального принципу в галузі прав людини, який наділяє осіб двох статей рівними правами та можливостями для їх участі у всіх сферах суспільного, державного та приватного життя.
10. До гуманітарного циклу навчальних планів з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” керівникам вищих навчальних закладів, за узгодженням Департаменту освіти і науки України та Міністерством освіти і науки України, ввести навчальну дисципліну „Основи гендерної політики”. Автором запропоновано навчальну та робочу програми дисципліни, які складені з урахуванням вимог кредитно-модульної системи навчання (додаток Б).
11. Також для формування гендерної культури та сприяння її розвитку у працівників органів внутрішніх справ Міністерству внутрішніх справ України слід спрямувати свої зусилля на такі основні напрями роботи: активізацію підготовки низки наукових та методичних видань з гендерної проблематики, ввести у службові заняття з особовим складом МВС України та курси післядипломної освіти працівників ОВС тематик, які передбачатимуть вивчення міжнародних документів у галузі прав людини, прав жінок та забезпечення гендерної рівності; забезпечити щомісячну підготовку та друкування матеріалів з гендерної проблематики у відомчій пресі МВС України, з передбаченням виділення коштів на відповідні статті; запровадження проведення у відомчих навчальних закладах системи МВС України конкурсів навчальних курсів, тем та програм з гендерної проблематики, які розроблені та впроваджуються викладачами вузів системи МВС України; у тематику конкурсів курсантських, студентських робіт як відомчих, так і інших вищих навчальних закладів включити теми, пов'язані з гендерними проблемами; покласти на заступників кожного підрозділу ОВС відповідальність за забезпечення рівності прав жінок та чоловіків підрозділу, відобразивши це у їх функціональних обов’язках.
12. Узагальнення зарубіжного досвіду реалізації політики рівних прав чоловіків та жінок у поліцейських підрозділах дає підстави стверджувати, що в сучасних умовах у поліцейській службі інших країн світу відбувається процес реформування. Більш відчутними стають ініціативи щодо етнічних спільнот у поліції, до потреб сексуальних меншин, більш гнучкою стає політика статевої рівноваги, становища та ролі жінки у поліції. Паралельно із зростанням кількості жінок-поліцейських у багатьох країнах ефективно функціонують сотні добровільних об’єднань (асоціацій), які опікуються вирішенням різних питань і формують систему соціально-правового захисту поліцейських і сприяють вираженню та забезпеченню їх інтересів. Саме тому сьогодні гостро постає потреба у створенні в Україні Української асоціації жінок–правоохоронців, яка ставила б собі за мету: стимулювати та надавати можливість здобувати освіту та навчатися (через регіональні філії, а також шляхом участі в щорічній міжнародній тренінговій конференції); розвивати зв’язки з іншими членами асоціації, наставництво; зростання престижу та професіоналізму; соціальні активності (можливості зустрічей, інтерактивного спілкування тощо). Членство в організації є (або має стати) позитивним не тільки для громадських утворень, але й для кожної жінки-працівника правоохоронних органів, котра може отримати нові знання та навички, використовуючи їх більш повно, мати доступ до новітніх досліджень, статистичних даних, брати участь у спільних проектах. Членство в асоціації дасть також можливість зрозуміти, що ті жінки, які пропагують ідеї гендерної рівності та прав жінок, не є одиначками, а мають однодумців у всіх регіонах світу.
13. Автором надано визначення гендерної чутливості, під якою слід розуміти бачення проблеми порушення гендерного дисбалансу, прояву нерівності та дискримінації за статевими ознаками у всіх різноманітних проявах.
14. Сприяти створенню як на сайті МВС України, так і ГУМВС, УМВС, УМВСТ рубрики з гендерних питань, з фіксацією кількості її відвідувачів, що дасть змогу визначати рівень актуальності даної рубрики та порушених у ній питань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авилова Е.В. Про службу жінок в урядових і суспільних установах і про статті 156-й і 157-й уставу про службу // Праці 1-го Всеросійського жіночого з’їзду при Російському жіночому суспільстві в Санкт-Петербурзі 10–16 грудня 1908 р. – Спб., 1909. – С.448.
2. Айвазова С.Г. Женское движение в России, традиции и современность / С.Г. Айвазова // Общественные науки и современность. – 1995. – № 2. – С.121– 130.
3. Актуальные проблемы государства и права / Одесский гос. ун-т им. И.И. Мечникова / А.С. Васильев (ред.кол.). – Одесса : Астропринт , 1998. – 215 с.
4. Арістова І.В. Державна інформаційна політика : організаційно-правові аспекти / Університет внутрішніх справ / І.В. Арістова ; під. заг. ред. О.М. Бандурки. – Х. : НУВС, 2000. – 368 с .
5. Архипов В.И. Разрешение гендерных проблем и правоохранительные органы Украины. (Теорія і практика). / В.И. Архипов // Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Євпаторія, 18–20 травня 2005 р.).– К. : Міленіум, 2005. – С. 39–43.
6. Баймуратов М. Актуальні проблеми національної імплементації Україною норм міжнародних конвенцій / М. Баймуратов // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 33–36.
7. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми теорії, методологія, практики : монографія / В.Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000.
8. Баллаева Е.А. Репродуктивные и сексуальне права женщин как проблема гендерных исследований // Гендерный калейдоскоп : курс лекций / под ред. М.М. Малышевой. – М. : Academia, 2002. – С. 432–453.
9. Бандурка А.М. Генерал милиции советует и предупреждает / А.М. Бандурка. – Х. : 1998.
10. Бандурка А.М. Конфликтология : учеб. пособие. для вузов / А.М. Бандурка, В.А. Друзь. – Х. : РИП „Оригинал”, 1997. – 352 с.
11. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О.М. Бандурка. – Х. : Ун-т внутр.справ, 1998. – 480 с.
12. Бандурка О.М. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть / О.М. Бандурка, В.А. Гречко // Університет внутрішніх справ. – Х., 2000. – 304 с.
13. Бебель А. Женщина и социализм / А. Бебель. – М., 1956.
14. Бельсон Я.М. Полиция „свободного” общества / Я.М. Бельсон. – М : Юридическая литература, 1984.
15. Блаженний Августин. Творение : в 4-х т. – К. : УЦИММ – Пресс, 1998.
16. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямів реформування правової системи України / І. Бондаренко // Право України. – 2002. – № 7. – С. 63–67.
17. Бородій Є.І. Проблеми формування гендерного паритету в органах державної виконавчої влади / Є.І. Бородін // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень : матеріали міжнар. наук.-практ. конфер. (м. Київ, 5–7 грудня 2002 р.). – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді; Український інститут соціальних досліджень, 2002. – С. 30–33.
18. Буроменський М. Можливості адаптування українського законодавства до міжнародних стандартів забезпечення рівності політичних прав чоловіків та жінок // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України : зб. наук. ст. / АПрН України, ХЦЖД / наук. ред. д-р. філос. наук, проф. В.О. Лозовий / М. Буроменський. – Х., 1997. – С. 56–63.
19. Буроменський М. Жінка-лідер і політичний процесс в Україні // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України : зб. наук. ст. / АПрН України, ХЦЖД / наук. ред. д-р. філос. наук, проф. В.О. Лозовий / М. Буроменський, О. Руднєва. – Х., 1997. – С. 130–142.
20. В.И. Ленин о роли женщин в обществе и опыт решения женского вопроса в социалистических странах. – М., 1972.
21. Венедиктов В.С. До проблеми кадрового та науково-методичного забезпечення протидії торгівлі та захисту учасників кримінального судочинства / В.С. Венедиктов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – № 16.
22. Венедиктов В.С. Методологічні засади гендерної освіти в вузах системи МВС України / В.С. Венедиктов // Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 18–20 травня 2005 р.). – К. : Міленіум, 2005. – 148 с.
23. Венедиктов В.С. Теоретичні проблеми захисту прав людини в науці трудового права / В.С. Венедиктов // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 2–4 червня 2005 р.). – Х. : УАФТП, 2005. – С. 8–12.
24. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС України : монографія / В.С. Венедиктов. – Х. : Вид-во Нац. унів-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.
25. Венедиктов В.С. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України : наук.-практ. посібник / В.С. Венедиктов, М.І. Іншин. – Х. : Вид-во Нац.ун-ту внутр. справ, 2002. – 164 с.
26. Взаємодія напівдемократій і усталених демократій – можливе майбутнє Європи. – Віче, 2003. – № 2 (131). – С. 55–58.
27. Вісник поліції. – СПб. – 1917. – № 6. – С. 134.
28. Власенко Н.С. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків / Н.С. Власенко, Л.Д. Виноградова, І.В. Калачова. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 56 с.
29. Вовченко О.М. Гендерное равенство как социально-филосовская проблема / О.М. Вовчекно. – М., 2000.
30. Вудвард Алісон Е. На шляху до гендерної рівності / Е. Вудвард Алісон // Рада Європи. – Страсбург, 2002.
31. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – К., 2002.
32. Герасимов А.П. Местное самоуправление и местная полиция во Франции / А.П. Герасимов. – М. : Академия МВД РФ, 1992.
33. Гнатовський М. Концепція „європейського правового простору” в контексті проблем європейської інтеграції / М. Гнатовський // Право України. – 2003. – № 1. – С. 133–134.
34. Гоббс Томас. Левіафан. – К. : Дух і література, 2000.
35. Горбатенко В. Конституційні засади проведення адміністративної реформи в Україні та удосконалення системи органів виконавчої влади / В. Горбатенко. – Юридична Україна, 2003. – № 3. – С. 59–62.
36. Губанов А.В. Полиция государств Западной Европы : учебн пособ. / В.А. Губанов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1990.
37. Губанов А.В. Полиция Запада : основы деятельности по охране правопорядка : монография / А.В. Губанов. – М. : ВНИИ МВД РФ, 1993.
38. Дармограй Н. Культура гендерної рівності в політиці : збірник наукових праць УАДУ / Н. Дармограй ; за заг.ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 276–287.
39. Декларація про поліцію : Резолюція № 690 (1979) Парламентської асамблеї Європи : [прийнята у м. Страсбурзі 08.05.1979 на 31-й сесії Парламентської асамблеї Ради Європи] // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М. : СПАРК, 1998. С. 77 - 81.
40. Державне управління : теорія і практика / НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / В.Б. Авер'янов, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, С.П. Кисіль та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
41. Довідковий матеріал стосовно проходження служби в органах і підрозділах внутрішніх справ жінками, які перебувають на атестованих посадах // Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 18–20 травня 2005 р.). – К. : Міленіум, 2005. – 148 с.
42. Доповідь голови Державного комітету України у справах сім’ї та молоді на засіданні комітету ООН з питань ліквідації всіх форм дискримінації жінок у червні 2002 року. – Рукопис.
43. Елштайн Джін Бетке. Громадський чоловік, приватна жінка. – К. : Видавничий дім „Альтернативи”, 2002.
44. Європейська соціальна хартія. Бібліотека журнала „Социальная защита”. – М. : НОРМА-М, 1998. – 54 с. – (Серія „Права человека”).
45. Женщина и война. – М., 1915.
46. Жінки в органах внутрішніх справ / К.Б. Левченко, О.А. Мартиненко. – К., 2008. – 42 с.
47. Журженко Т. Європейська інтеграція та перспективи гендерної рівності в країнах Центральної та Східної Європи / Т. Журженко // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень. – К., 2002. – 83 с.
48. Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні / Т. Заворотченко // Право України. – 2002. – № 5. – С. 114–117.
49. Загальна декларація прав людини : [прийнята та проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 року] [Електронний ресурс] // Закони України : інформаційний портал. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
50. Закон України від 20 грудня 1990 року № 565 „Про міліцію” : за станом на 3 березня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 16.
51. Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811 „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 5.
52. Закон України від 8 вересня 2005 року № 2866 „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 52.
53. Збірник наказів міліції УРСР. – 1928. – № 14–29. – С. 29.
54. Збірник праць у галузі права. До 70-річчя О.М. Бандурки ; за заг.ред. К.Б. Левченко. – Наукове видання. – К. : Юрисконсульт, 2007. – 352 с.
55. Збірник секретних наказів міліції УСРР. – 1928. – № 14–29. – С. 29.
56. Звіт Міністра внутрішніх справ України „Результати діяльності Міністерства внутрішніх справ щодо виконання Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року (за 11 місяців 2008 року)” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://umdpl.info/index.php?id=1232972230.
57. Зила Айзенстайн. Марксизм и либерализм: теории патриархата и капитализма / Зила Айзенстайн // Введение в гендерные исследования. – Ч. ІІІ: Программы учебных курсов североамериканских и западноевропейских университетов / Под ред. С.В. Жеребкина. – Х. : ХЦГИ, 2001. – С. 129-130.
58. Иванова Т.А. Организационно-правовые проблемы работы с женщинами-сотрудниками органов внутренних дел (милиции) (на примере г. Москвы) : дис. … канд.юр.наук : 12.00.13 / Иванова Таисия Александровна. – М., 2000. – 176 с.
59. Игнатов В.Г. Государственная кадровая политика и технологии ее реализации (на опыте Северо-Кавказского региона) / В.Г. Игнатов, А.В. Понеделков, Н.С. Слепцов и др. – Ростов н/Д, 2001.
60. Івченко Ю.В. Проблеми професійного зростання жінок в правоохоронній сфері / Ю.В. Івченко // Впровадження гендерних підходів у діяльність у правоохоронних органах України : матеріали міжнар.наук.-практ.конф. (м. Євпаторія, 18–20 травня 2005 р.). – К. : Міленіум, 2005. – 148 с.
61. Кант И. Сочинения в 6-ти томах. – М., 1963–1966.
62. Касараба Ю.Я. Впровадження міжнародних стандартів у діяльність правоохоронних органів в Україні / Ю.Я. Касараба // Держава і право : збірник наукових праць. – 2006. – № 32. – С. 211–216.
63. Клименко І. Як народжуються, живуть і вмирають „жіночі” партії [Електронний ресурс] / І. Клименко // Фемінність та маскулінність. – 2003. – № 3. – Режим доступу : http://www.ji.lviv.ua/n27texts/klymenko.htm.
64. Клюєв М.М. Засади державної політики програмування запобіганням порушенням прав людини / М.М. Клюєв / Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 4 грудня 2009 р.). – К. : ДНДІ МВС України, 2009. – Х. : Права людини, 2009. – С. 11–14.
65. Книга рекордов Санкт-Петербурга [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://konkretno.ru/rec.php?article=596.
66. Князев В.В. Полиция Великобритании / В.В. Князев. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1974.
67. Кобзев И. Женский батальон смерти / И. Кобзев // Памятники Отечества : Альманах Всероссийского общества охраны памятников истории и культуры. – 1995. – № 1–2.
68. Ковальова О. Методологія Європейського Союзу з оцінки демократичності політичних інститутів держав-кандидатів на вступ / О. Ковальова // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 54–60.
69. Ковальова О. Україна – Європейський Союз: інтеграційний потенціал і проблеми співробітництва / О. Ковальова // Людина і політика. – 2002. – № 6. – С. 22–30.
70. Кодекс законів про працю : за станом на 3 березня 2005 року. – Х. : Вид-во „Прометей-Прес”, 2004. – 124 с.
71. Колодкин Л.М. Организационные и правовые основы работы с кадрами в органах внутренних дел : учебн. пособ. / Л.М. Колодкин. – М. : Академия МВД СССР, 1979. – С. 402–409
72. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков. – Київ, 2001.
73. Конвенція ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” // Сборник Международных договоров СССР. – Вып. 37. – М., 1983. – С. 26–36.
74. Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків та жінок : трудящі із сімейними обов’язками № 156 від 23 червня 1981 р. [Електронний ресурс] // Закони України : інформаційний портал. – [Режим доступу] : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_010
75. Конвенція Ради Європи „Про захист прав людини і основоположних свобод” [Електронний ресурс] // Закони України : інформаційний портал. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
76. Конституція України : зі змінами та доповненнями : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.]. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
77. Криволапчук В.О. Система контролю за дотриманням прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України / В.О. Криволапчук // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 4 грудня 2009 р.). – К. : ДНДІ МВС України, 2009. – Х. : Права людини, 2009. – С. 264–267.
78. Крылов Б.С. Полиция Великобритании. Основные черты организации и деятельности : учебн. пособ. / Б.С. Крылов. – М. : ВШ МВД СССР, 1974.
79. Курбанова М. Только у нас милиционеры носять юбки [Електронний ресурс] / М. Курбанова. – Режим доступу : http://www.toptj.com/ShowNews.aspx?news_id=3DA0CB76-FD97-48ED-86A5-6EFC748D5A8B.
80. Лавриненко Н.В. Женщина : самореализация в семье и обществе (Гендерный аспект) / Н.В. Лавриненко. – К. : ВИПОЛ, 1999.
81. Лапшина В.Л. Социально-психологические проблемы профессиональной самореализации женщин-сотрудниц ОВД / В.Л. Лапшина // Вісник УВС. – 1999. – № 8. – С. 21–24.
82. Левченко К. Право жінок у сучасному суспільстві / К. Левченко // Міліція України. – 2005. – № 12. – С. 8–9.
83. Левченко К.Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління : монографія / К.Б. Левченко. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 344 с.
84. Левченко К.Б. Діяльність Міжнародної асоціації жінок-поліцейських як приклад інституалізації громадської активності жінок в правоохоронних органах / К.Б. Левченко, Н.В. Максименко // Південноукраїнський правничий часопис. – № 4. – 2008. – С. 5–8.
85. Левченко К.Б. Європейський вимір та перспективи формування гендерної політики в Україні // Людина. Свобода. Демократія. Наукове видання / К.Б. Левченко. – К. : „Юрисконсульт”, 2006. – 621 с.
86. Левченко К.Б. До визначення понять „жіноча політика” та „гендерна політика” / К.Б. Левченко // Людина. Свобода. Демократія. Наукове видання / К.Б. Левченко. – К. : „Юрисконсульт”, 2006. – 621 с.
87. Левченко К.Б. Методологічні підходи щодо здійснення гендерно-правової експертизи національного законодавства України / К.Б. Левченко. – К. : Телесик, 2008. – 88 с.
88. Левченко К.Б. Організаційно-правові та науково-теоретичні засади концепції участі Міністерства внутрішніх справ України в процесі формування та реалізації державної гендерної політики / К.Б. Левченко // Впровадження гендерних підходів в правоохоронну діяльність : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 18-20 травня 2005 р.). – Х. : Вид-во НУВС, 2005. – 146 с.
89. Левченко К.Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку : монографія / К.Б. Левченко. –Х. : Вид-во НУВС, 2001. – 348 с.
90. Левченко К.Б. Соціально-правовий аналіз програми забезпечення гендерної рівності в ОВС / К.Б. Левченко, Н.В. Максименко / Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 4 грудня 2009 р.). – К. : ДНДІ МВС України, 2009. – Х. : Права людини, 2009. – С. 454–459.
91. Левченко К.Б. Управління процесами формування гендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти) : дис… д-ра.юр.наук : 12.00.07 / Катерина Борисівна Левченко. – Х., 2003. – 426 с.
92. Максименко Н.В. Нормативно-правове забезпечення гендерної політики в ОВС / Н.В. Максименко // Дотримання прав людини в діяльності МВС / Харківська правозахисна група. – Х. : Права людини, 2009. – С. 178–181.
93. Мартиненко О.А. Проблеми професійної адаптації жінок у системі правоохоронних органів / О.А. Мартиненко // Вісник Луганського ін-ту внутр.справ. – Луганськ : Луганський ін-т внутр.справ, 1998. – № 4. – С. 205–213.
94. Матюхіна Н.П. Сучасні проблеми управління персоналом ОВС України : науково-практичний посібник / Н.П. Матюхіна ; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х. : „Основа”, 2002. – 126 с.
95. Матюхіна Н.П. Термінологічний словник з управління персоналом органів внутрішніх справ України / Н.П. Матюхіна. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. – 120 с.
96. Мельник Т. 50/50 : Сучасне гендерне мислення : словник / Т. Мельник, Л. Кобелянська. – К. : К.І.С., 2005. – 280 с.
97. Мельник Т. Гендер у політиці / Т. Мельник // Основи теорії гендеру : навчальний посібник. – К. : „К.І.С.”, 2004. – С. 219–266.
98. Мельник Т. Правові аспекти гендеру / Т. Мельник // Основи теорії гендеру : навчальний посібник. – К. : „К.І.С.”, 2004. – С. 283–327.
99. Меркулова В.О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності. – Одеса : НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – 250 с.
100. Мескан М.Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескан, М.Є. Альберт, Ф. Хедоури : пер. с англ. – М. : „Дело ЛТД”, 2002. – 702 с.
101. Михайленко П. Міліція української народної республіки доби Центральної ради (листопад 1917–квітень 1918 рр.) / П. Михайленко // Міліція України. – № 2. – 2003. – С.21–22.
102. Михайленко П. Народний комісаріат внутрішніх справ УРСР у період Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.) / П. Михайленко, В. Довбня // Міліція України. – № 9. – 2005. – С. 18–19.
103. Михайленко П. НКВС – МВС – МОГП Української РСР (1946–1968 рр.) / П. Михайленко, В. Довбня // Міліція України. – № 11. – 2005. – С. 20–22.
104. Михайленко П. Організація та діяльність міліції України в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.) / П. Михайленко, В. Довбня // Міліція України. – № 12. – 2003. – С. 26–28.
105. Михайленко П. Українська народна міліція доби Директорії / П. Михайленко, В. Довбня // Міліція України. – № 5. – 2003. – С. 26–27.
106. Москаленко В.В. Особливості статеворольової соціалізації в умовах трансформації суспільства // Соціальна психологія / В.В. Москаленко, В.Г. Романова. – 2003. – №1. – С. 107–115.
107. Наказ МВС від 08.07.2005 № 536 „Про постійно діючі мобільні групи з моніторингу дотримання прав людини та громадянина в діяльності ОВС та про затвердження Положення про ці групи” [Електронний ресурс] // Права Людини в Україні : інформаційний портал Харківської правозахисної групи. – [Режим доступу] : http://www.khpg.org/index.php?id=1139491776
108. Наказ МВС від 18.01.2008 № 16 „Про внесення змін до організаційно-штатної структури Апарату Міністра”.
109. Наказ МВС від 31.08.2006 № 894 „Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ” [Електронний ресурс] // Закони України : інформаційний портал. – [Режим доступу] : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1130-06
110. Наказ МВС України від 11.05.2007 № 149 „Про внесення змін до наказу МВС України від 31.08.2006 № 894” [Електронний ресурс]. – [Режим доступу] : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0506-07
111. Наказ МВС України від 15.02.2005 № 110 „Про затвердження Положення про помічників Міністра (представників Міністра внутрішніх справ України в головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті)”.
112. Наказ МВС України від 15.04.1993 № 223 „Про затвердження Інструкції про порядок формування і організації роботи з резервом кадрів на висунення в органах внутрішніх справ України”.
113. Наказ МВС України від 15.12.1999 № 960 „Про затвердження Положення про наставництво в органах внутрішніх справ України”.
114. Наказ МВС України від 17.03.2004 № 286 „Про створення експериментальних мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини та громадянина в діяльності ОВС в Харківській, Сумській та Полтавській областях”.
115. Наказ МВС України від 18. 10. 2004 № 1221 „Про затвердження Положення про радника Міністра внутрішніх справ України з прав людини та гендерних питань”.
116. Наказ МВС України від 21.10.2001 № 759 „Про стан професійної підготовки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ та заходи щодо їх вдосконалення відповідно до завдань Президента України з питань забезпечення належного громадського порядку та протидії злочинності в державі”.
117. Наказ МВС України від 22.03.2005 № 181 „Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ”.
118. Наказ МВС України від 24.03.2006 № 301 „Про затвердження Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик основних посад працівників Міністерства внутрішніх справ України”.
119. Наказ МВС України від 24.04.2008 № 197 „Про затвердження Положення Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ”.
120. Наказ МВС України від 28.12.2005 № 1243 „Про Громадську раду при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпечення прав людини”.
121. Наказ МВС України від 31.01.1996 № 60 „Про затвердження Інструкції про відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України”.
122. Наказ МВС України від 31.05.2001 № 10 „Про затвердження Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки відносно осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ”.
123. Наказ МВС України від 31.08.1999 № 662 „Про затвердження Інструкції про порядок прийому на курси початкової підготовки кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України на посади працівників міліції”.
124. Наказ МВС України від 6.02.2008 № 105 „Про створення робочої групи з впровадження гендерних підходів в діяльність ОВС”.
125. Наказ Міністерства освіти та науки України від 03.08.2006 № 592 „Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України”.
126. Основи теорії гендеру : навчальний посібник. – К. : „К.І.С.”, 2004. – 536 с.
127. Основні показники ринку праці України станом на серпень 2008 року : офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=86005&cat_id=35829
128. Петроградська правда, 1919. – 23 квітня.
129. План заходів МВС України з реалізації завдань, визначених Державною програмою з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року : [затверджений Першим заступником Міністра внутрішніх справ України від 26 січня 2007 року].
130. Полежаев А.П., Савелий М.Ф.Академия управления МВД России / А.П. Полежаев, М.Ф. Савелий. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : WWW.OXPAHA.RU http://www.sec4all.net/securgirls.html.
131. Полешко А. Хід адміністративної реформи в Україні / А. Полешко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 104–118.
132. Поплавська Ж. Укра