АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра адміністративного права і процесу

На правах рукопису

Бедрак Наталя Олександрівна
УДК 351.756 (048)
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кузьменко Оксана Володими-рівна,
доктор юридичних наук, про-фесор

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3
Розділ 1 Організаційні форми та види туриз-му………………………….11
1.1. Організаційні форми туриз-му………………………………………….11
1.2. Класифікація видів туриз-му……………………………………………35
1.3. Зміст та особливості туристичних ресур-сів…………………………...49
Висновки до розділу 1…………………………………………………………63
Розділ 2 Механізм адміністративно-правового регулювання туристичної галу-зі……………………………………………………………………………66
2.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання туристичної галу-зі………………………………………………………………………………66
2.2. Правове регулювання туристичної галузі ………………………………79
2.3. Організаційно-структурні формування, що здійснюють регулювання туристичної галу-зі…………………………………………………………………..102
Висновки до розділу 2………………………………………………………..125
Розділ 3 Адміністративно-правові засоби регулювання туристичної галузі …………………………………………………………………………………..128
3.1. Характеристика адміністративно-правових засобів регулювання туристичної галузі ……………………………….………………….……………………128
3.2. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства України про туризм …………………………………………………………………………..152
Висновки до розділу 3………………………………………………………..179
Виснов-ки………………………………………………………………………182
Додат-ки………………………………………………………………………..188
Список використаних джерел ……………………………………………….200

Вступ
ХХІ століття це вік науково-філософського прогресу, етнічного ренесансу та відкритих суспільств, що розвиває інтерес етносів до пізнання надбань народів світу. Все це реалізується через розвиток і використання туризму.
Підвищення рівня культури, науки, освіти, зростання обсягів міжнародної торгівлі, засобів транспорту, зв’язку, платежів сприяє збільшенню кількості та розмаїтості контактів, поїздок громадян, викликаних не тільки професійно-діловими, але й пізнавальними, оздоровчими та іншими цілями.
Сьогодні незаперечним визнають той факт, що в багатьох країнах світу індустрія туризму давно сформувалась і стабільно розвивається, маючи матеріальну базу і забезпечуючи роботою мільйони людей, що безперечно позитивно впливає на розвиток окремих держав.
Останнім часом побудова ринкової моделі економіки в нашій країні вимагає розробки принципово нових підходів щодо формування ефективних механізмів регулювання саме в сфері вітчизняного туризму. В Україні існує ціла низка проблем, які не сприяють розвитку туристичної сфери, призводять до суттєвого руйнування економічних і соціальних відносин у туристичній сфері. Причинами неефективної реалізації конкурентних переваг унікального ресурсного потенціалу України є відсутність цілісної системи публічного управління туризмом у регіонах; підпорядкованість закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади; недосконалість нормативно-правової бази; повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму; недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг; недостатність рівня розвитку інформаційної інфраструктури; недосконалість бази даних стосовно об'єктів туристичної сфери.
Зазначені проблеми потребують поглибленого аналізу та негайного вирі-шення, так як в умовах розбудови української держави туризм є дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання і надходження значних коштів до бюджету. Україні, чиї туристичні ресурси використову-ються лише незначною мірою, налагодження ефективного регулювання туристичної індустрії є вельми злободенним. За таких умов виникає потреба в дослідженні складових механізму адміністративно-правового регулювання даної галузі, внесення пропозицій щодо їх удосконалення, відповідно до міжнародних стандартів.
У вітчизняній науковій літературі правовий аспект регулювання туристичної галузі висвітлено частково у працях таких українських учених, як Л.Г. Агафонова, В.Д. Безносюк, А.М. Виноградської, В.К. Євдокименко, В.С. Кравціва, М.П. Крачило, В.І. Мацола, В.К. Федорченко.
При підготовці дисертаційного дослідження були використані праці дослідників адміністративного права, зокрема: Д.М. Бахраха, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янця, Н.В. Хорщак.
Значний вплив на це дослідження мали теоретичні праці таких науковців, як: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, Ю.С. Шемшученка.
Проте проблеми адміністративно-правового регулювання туристичної галузі спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувалися фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу. Особливої акту-альності ця проблема набуває в умовах реалізації в Україні адміністративно-правової реформи.
Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання і практичної реалізації розвитку туристичної галузі набуває особливого змісту й актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України («Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України на 2005–2010 роки») і Київського національного університету внутрішніх справ («Основні напрями наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2010 роки»). Її проблематика безпосередньо стосується Концепції адміністративної реформи в Україні, упровадженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 та Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 583 від 29.04.2002
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність, зміст й особливості адміністративно-правового регулювання туристичної індустрії і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення зазначеної сфери регулювання і підвищення ефективності її практичної реалізації.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити наступні основні завдання:
дослідити організаційні форми туризму, запропонувати дефініції понять «туризм», «турист», «внутрішній та зовнішній туризм», «міжнародний туризм»;
здійснити аналіз представлених в законодавстві та науковій літературі класифікацій видів туризму, запропонувати авторскі критерії їх розмежування;
вивчити природу та особливості туристичних ресурсів України, відокремити їх види;
дослідити сутність правового поняття «туристичний режим»;
проаналізувати поняття механізм адміністративно-правового регулювання туристичної галузі, запропонувати визначння цієї категорії та відокремити його елементи;
розглянути особливості правового регулювання туристичної галузі;
з’ясувати зміст та особливості діяльності організаційно-структурних формувань, що здійснюють регулювання туристичною галуззю;
здійснити аналіз засобів адміністративно–правового регулювання туристичної галузі;
дослідити особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про туризм;
виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання туристичної галузі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у туристичній галузі.
Предмет дослідження становлять особливості адміністративно-правового регулювання туристичної галузі.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослі-дження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат в туристичній галузі, наприклад, запропоновано дефініції «туристичний режим», «турист», «міжнародний туризм», «адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері туризму» (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1), виокремлено класифікаційні групи видів туризму (підрозділ 3.1). Для аналізу організаційних форм туризму, туристичних ресурсів України використано метод єдності логічного та історичного‚ методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1, 1.3). Методи системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний застосовано для дослідження особливостей діяльності організаційно-структурних формувань, що здійснюють регулювання туристичною галуззю (підрозділ 2.3). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження правового регулювання туристичної галузі, особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про туризм (підрозділ 1.1, 3.2). За допомогою історико-правового методу досліджено становлення та розвиток туристичної галузі та її нормативно-правове забезпечення (підрозділи 1.1, 2.2.). Структурно-логічний метод використано для аналізу заходів публічної адміністрації по забезпеченню законності у галузі туризму (підрозділ 3.1). Методи класифікації‚ групування застосовано для систематизації туристичних ресурсів та видів туризму (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою статистичного методу й документального аналізу визначено недоліки правового регулювання туристичної сфери (підрозділи 2.2, 3.2). Компаративний метод і документальний аналіз використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється регулювання туристичної галузі (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну базу Державної служби туризму і курортів за 2005–2008 рр., що стосується теми дисертаційного дослідження. Здійснити анкетування працівників Міністерства культури та туризму (проанкетовано 250 осіб) та споживачів туристичних послуг ( 250 осіб).
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини у туристичній галузі.
Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності Державної служби туризму і курортів, туроператорів та турагентів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень адміністративно-правового регулювання туристичної галузі. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.
Наукова новизна дисертації характеризується тим, що в поданій роботі вперше:
запропоновано дефініції «туристичний режим», «засоби регулювання туристичної галузі», «ліцензування в сфері туристичної діяльності», «сертифікація туристичної галузі», «дозволи на туристичний супровод», «категорійність об'єктів туристичної інфраструктури», «контроль за діяльністю у галузі туризму», «адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері туризму»;
здійснено класифікацію туризму за наступними ознаками: за метою здійс-нення туризму; за транспортом, що використовується; за способом організації туру; за віковим критерієм; за характером географічного середовища; за сезонністю; за кількістю учасників туру; за соціальним статусом учасників; за джерелами фінансування;
визначено, що туристичні ресурси поділяються на види: за походженням; за функціональним призначення; за цінністю; за ступенем залучення до туристичної сфери.
відокремлено елементи механізму правового регулювання туристичної галузі;
досліджено зміст та особливості туристичного режиму, визначено його місце в системі правових режимів;
виявлено прогалини у правовій регламентації діяльності організаційно-структурних формувань, які здійснюють регулювання туристичною галуззю та запропоновано рекомендації, спрямовані на удосконалення даного законо-давства;
сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, законів України «Про туризм», «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», «Про курорти» тощо.
Удосконалено:
дефініції «туризм», «турист», «виїзний туризм», «внутрішній туризм», «внутрішній турист», «міжнародний туризм»;
систему публічних органів управління, які здійснюють регулювання туристичною галуззю;
систему правових санкцій за правопорушення в туристичній сфері.
Набуло подальшого розвитку:
характеристика організаційних форм туризму;
система засобів регулювання туристичної галузі;
ознаки адміністративної відповідальності за правопорушення в туристичній галузі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правового регулювання туристичної галузі, проблем забезпечення прав та свобод громадян в умовах реалізації туристичного режиму;
у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України «Про туризм» та «Про курорти» (акт впровадження в практичну діяльність від № );
у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів до-зволить покращити практичну діяльність організаційно-структурних формувань, які здійснюють регулювання туристичною сферою з метою забезпечення максимальної ефективності її функціонування, сприятиме практичному забезпеченню реалізації Концепції розвитку цієї системи (акт впровадження в практичну діяльність від № );
у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від року).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом у формі доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях: «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (12-13 грудня 2007 р.), «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (12-13 грудня 2008 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в 6 наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях України, дві – у тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Загальний обсяг дисертації з додатками становить 215 стор., включаючи додатки – 10 стор. список використаних джерел, який займає 15 стор. Список використаних джерел складається з 182 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведений в дисертаційному дослідженні науковий аналіз адміністративно-правового регулювання туристичної галузі дозволяє підвести загальні підсумки, що будуть корисними як для наукової, так і практичної діяльності:
1) туризм – це специфічна діяльність, пов’язана з реалізацією відповідних конституційних прав (на відпочинок, на освіту, на лікування тощо), відповідних суб’єктів та колективів, які, самостійно або, користуючись послугами суб’єктів туристичної діяльності, подорожують у місцях, що знаходяться за межами їхнього звичайного середовища в період до одного року підряд, яка не має на меті отримання комерційних прибутків;
2) турист – це особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін до одного року підряд або неменше однієї ночовки, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;
3) виїзний туризм – це туристична діяльність осіб та надання їм туристич-них послух на території іншої країни, а в’їзний, відповідно, це туристична діяльність та надання туристичних послуг на території країни іноземним особам;
4) існують дві організаційні форми туризму, а саме: внутрішній та міжнародний. Де, внутрішній туризм – це діяльність осіб, що здійснюють туристичні поїздки всередині своєї країни. Внутрішній турист – це тимчасовий відвідувач який постійно проживає у визначеній місцевості і подорожує з метою туризму в іншу місцевість в межах кордонів своєї країни;
5) міжнародний туризм – це діяльність пов’язана зі здійсненням туризму в іншу країну, тобто іноземний туризм. Міжнародний туризм в свою чергу, поділяється на виїзний та в’їзний. Виїзний туризм – це туристична діяльність осіб, та надання їм туристичних послуг на території іншої країни, а в’їзний туризм – це туристична діяльність та надання туристичних послуг на території країни іноземним особам;
6) туризм можна класифікувати за наступними ознаками: за метою здійс-нення туризму: рекреаційний туризм, культурно-пізнавальний туризм, діловий, екологічний, релігійний, навчальний, пригодницько-екстримальний, спортивний та етнічний туризм; за тривалістю туристичної поїздки: короткочасний туризм (до 3-х діб), туризм середньої тривалості (до 30 діб) довготривалий туризм (більше 30 діб); за транспортом, що використовується: гужовий туризм, залізничний туризм, автомобільний туризм, морський \ річковий туризм, авіаційний туризм; за способом організації туру: плановий туризм, самодіяльний туризм; за віковим критерієм: дитячий туризм, молодіжний туризм, дорослий туризм, зрілий туризм; за характером географічного середовища: повітряний туризм, міський туризм, водний туризм, підводний туризм, гірський туризм, підземний туризм, сільський туризм; за сезонністю: постійний туризм, сезонний туризм; за кількістю учасників туру: індивідуальний туризм, сімейний туризм, груповий туризм; за соціальним статусом учасників: масовий туризм, елітний туризм, туризм для інвалідів; за джерелами фінансування: соціальний туризм, заохочувальний туризм (інтенсивний);
7) туристичні ресурси – це об’єкти природи, історії, культури, поточні дії та явища, які можуть бути використані для задоволення туристичних потреб людини, при цьому є доступними для ознайомлення і використання незалежно від форм власності, якщо до того немає законодавчо накладених обмежень;
8) туристичні ресурси поділяються на наступні види: за походженням: природні, історико-культурні, соціально-економічні; за функціональним призначення: відпочинкові, спеціальні, краєзнавчі; за цінністю: туристичні ресурси необмеженого доступу, унікальні туристичні ресурси; за ступенем залучення до туристичної сфери: наявні, потенційні.
9) механізм правового регулювання – це комплекс правових засобів, зорганізованих таким чином, щоб при здійснені необхідного правового впливу на суспільні відносини, забезпечити досягнення певної мети. В свою чергу, механізм адміністративно-правового регулювання – це система адмі-ністративно-правових засобів, які направлені на урегулювання відносин, що виникають у процесі задоволення публічно-правових інтересів публічними органами управління. Механізм адміністративно-правового регулювання як спосіб реалізації відповідного адміністративно-правового режиму може розг-лядати у двох змістах. В першому випадку, механізм адміністративно-правового регулювання є структурним елементом правового режиму, в дру-гому випадку, є рушійною силою щодо забезпечення відповідного режиму;
10) механізм адміністративно-правового регулювання туристичної галуз-зі – це система адміністративно-правових засобів, які направлені на урегулювання відносин в сфері туризму, по задоволенню рекреаційних інтересів осіб публічними органами управління, що наділені владними повноваженнями. Зазначений механізм забезпечується відповідними засобами: норми права різного призначення, актами застосування права і діяльність організацій та посадових осіб щодо втілення їх у життя;
11) туристичний режим – це система засобів (правових актів, органі-заційно-структурних формувань та організаційно-правових прийомів), які складають систему організаційно оформлених механізмів, що направлені на розвиток та удосконалення туристичної сфери;
12) суб’єктами туристичних правовідносин є публічні органи управління, які визначають та реалізовують політику в галузі туризму, а також юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги чи здійснюють посередницьку діяльність, тоді як учасниками туристичних правовідносин в сфері туризму є безпосередньо приймаючі участь у туристичній діяльності суб’єкти відносин;
13) адміністративно-правові засоби регулювання туристичної галузі це сукупність встановлених нормами адміністративного права прийомів і способів, за допомогою яких держава впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою вироблення якісного туристичного продукту, охорони інтересів фізичних і юридичних осіб, які користуються туристичними послугам та розвитку туристичної індустрії відповідно до міжнародних стан-дартів;
14) серед адміністративно-правових засобів регулювання туристичної галузі можливо відокремити дві групи: адміністративно-правові засоби дозвільного характеру (а. ліцензування туристичної діяльності; б. дозволи на туристичний супровод; в. сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності; г. категорійність об'єктів туристичної інфраструктури) та адміністративно-правові засоби впливового характеру (а. контроль за діяльністю в галузі туризму; б. відповідальність за порушення законодавства України про туризм);
15) ліцензування туристичної діяльності це засіб регулювання туристичної галузі, який засвідчує право на проведення туристичних операцій та надання туристичних послуг; сертифікація туристичної галузі це засіб регулювання туристичної галузі, направлений на підтвердження якості товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності; дозвіл на право здійснення туристичного супроводу – це засіб регулювання туристичної галузі, який проявляється у формі офіційного документу, що підтверджує кваліфікаційний рівень фахівця туристичного супроводу, і надає відповідні права на надання туристичних послуг в межах кваліфікаційного рівня суб’єкта туристичної діяльності; категорійність об'єктів туристичної інфраструктури – це засіб регулювання туристичної галузі, направлений на оцінювання якості надання послуг курортними закладами з розміщення та харчування, відповідно до встановленої державними стандартами системи категорії;
16) контроль за діяльністю у галузі туризму – це різновид державного контролю, що здійснюється уповноваженими органами публічного управління, щодо оцінювання здійснення туристичної діяльності та надання туристичних послуг суб’єктами підприємництва, в межах отриманих дозволів (ліцензія, сертифікат тощо ), відповідно встановлених форм контролю;
17) адміністративна відповідальність за правопорушення в туристичній га-лузі – це застосування до осіб‚ які вчинили проступки в туристичній сфері, адмі-ністративних санкцій, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового та організаційного (правообмежувального) характеру і застосовуються спеціально уповноваженими публічними органами та їх посадовими особами, які регулюють туристичну діяльність, на підставах і у порядку, встановленому нормами адміністративного права;
18) система нормативно-правових актів, якими урегульована туристична галузь Україні, складається з великої кількості майже неупорядкованих правових норм. У зв’язку з цим виникає необхідність у створенні певного уніфікованого нормативно-правого акту, яким повинен стати Кодекс України про туризм, що визначив би основні засади організації та здійснення туризму в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

. Цибух В.І. Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Знання України, 2002. – 560с.
. Науменко Я.І. Завдання та перспективи розвитку туристичної галузі в Украї-ні. // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: Збірник наукових статей. – К.: ІВЦ «Слов’янський діалог», 1995. 244с.
. Биржаков М.Б. Введение в туризм.– СПб.: «Издательский дом Герд», 2002. – 320 с.
. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440с.
. Смаль І.В., Смаль В.В. Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля / Міжнародна науково-практична конференція Київський національний університет культури і мистецтв 4-6 червня 2004 р. // [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/smal.htm
. Про туризм. Закон України від 15.09.1995р. № 324/95 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Про внесення змін до закону України «Про туризм» Закон України від 18.11.2003 р. № 1282-IV // Офіційний Вісник України. 2003 №50. – С.34-55
. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України. Закон України вiд 13.09.2001 № 2681-III // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Бейдрик О.О. У країні давнього Карфагену: [Туніс] / О. Бейдик // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – N 41. – С. 10-21.
. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теоретичні основи туризмології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ніка-Центр, 2005. – 316с.
. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь справочник. – М.: «Мысль», 1990. – 639 с.
. Сучасний тлумачний словник Української мови: 50 000 слів / За заг. ред. Дубічинського. –Х.: ВД «Школа», 2006. – 832с.
. Азар В.І. Экономика и организация туризма. Методические вопросы. – М. «Экономика», 1972. – 246 с.
. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник для образоват. учреждений турист. профиля / Российская международная академия туризма. – М.: «Финансы и статистика», 2002. – 315с.
. Крачило Н.П. Основы туризмоведения. – Киев: «Вища школа», 1980. – 120с.
. Квартальнов В.А., Романов А.А. Международный туризм: Политика развития: Учеб.пособ. – М.: Советский спорт, 2005. – 227 с.
. Басюк Д.І. Основи туризмології: Навчально-методичний посібник. –Кам’янець-Подільський: «Аксіома», 2005. – 204с.
. Джафари Д. Феноменология туризма // Теория и практика физической культуры. – 2000. – № 8. – С. 23-27.
. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. Навчальний посібник / Василь Федорович Кифяк /. – Чернівці: «Книги-ХХІ», 2003.– 300 с.
. Статистика. Всемирная туристическа организация. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unwto.org
. Provisional guidelines on Statistics of International tourism// Statistical Papers Series M. №62. United Nations
. Про Державний бюджет України на 2008 рік. Закон України від 28 грудня 2008 року № 107- VI// Відомості Верховної Ради України. – 2007. № 5-6, N 7-8. ст.78
. Цибух В.І. Туризм в Україні // Економіст. – №6. – 2000. – С. 34-35
. Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки. Постанова Кабінету Міністрів № 583 від 29.04.2002 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Статистичні дані. Державна служба туризму та курортів // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourism.gov.ua
. Александров А.Ю. Международный туризм: Учебник. М.: Аспект Пресс, 2002. – 470 с.
. Пузакова Е. П., Честникова В. А. Международный туристический бизнес. - М.: "Экспертное бюро - М", 1997. – 176 с.
. Tourism Highlights. 1999 Edition. WTO. Madrid, Spain
. Процветающая отрасль // Голос України. 2003р. 24 жовтня.– С. 2
. Дурович А.П., Кабушкин Н.И. Организация туризма : Учебное пособие. Мн.: Новое знание, 2003. – 632с.
. Гнатюк М.Р. Закон України «Про туризм» : Постатейний коментар. – К.: «Ін Юре», 2006 – 200с.
. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник – довідник. – К.: «Дніпро», 2000 – 205с.
. Басюк Д.І. Основи туризмології: Навчально-методичний посібник. – К-П: Аксіома, 2005 – 204с.
. Крачило Н.П. География туризма. – К.: Вища школа, 1987. – 208с.
. Попович С.І. Туристичні ресурси України. Збірник наукових статей. – К.: «ФПУ», 1996 – 380с
. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теоретичні основи туризмології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ніка-Центр, 2005. – 316 с.
. Мокляк А.В. Туристські ресурси для потреб іноземного туризму в Україні. – К.: КДУ ім. Т.Шевченка, 2004 – 26с.
. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг – К.: «Альтерпрес», 2003 – 436с.
. Про затвердження програми розвитку туризму в Україні до 2005 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997р. №702// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Концепція розвитку туризму і курортів в Україні (проект). Державна служба туризму та курортів// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://tourism.gov.ua
. Про курорти. Закон України від 05.10.2000 р, № 2026 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про затвердження Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.1998р. № 346 ( № 1688 із змінами від 29.10.2003р) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження програми розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках. Постанова Кабінету міністрів України від 12.05.2004. № 612 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини. (Конвенцію Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради від 04.10.1988р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Словник іншомовних слів /За ред. О.С.Мельничука. — К., 1974. — 776 с.
. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. М.: «Посвещение», 1980. – 269 с.
. Горшенев В.А. Способы и организационные формы правового регулирования. – М.: «Юридическая литература», 1972. – 256 с.
. Протасов В.Н. Что и как регулирует право: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1995. – 65с.
. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: «Юрид. Лит.», 1966. – 211 с.
. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х томах. Т. 1. – Свердловск., 1972. – 396с.
. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 691 с.
. Витченко A.M. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура // Вопросы теории государства и права. – Саратов, – 1968. – С.67-68
. Шабалин В.А. Методологические вопросы правоведения .– Саратов: СГУ, 1972. – 251 с.
. Казимирчук В.П. Современная социология права. –М.: «ВЖЗИЕ», 1995. – 112 с.
. Русинов Р.К. Теория государства и права. – М.: «Юрид. лит.», 1998.– 458с.
. Арсеньев Е.В., Витрук Н.В. Реализация прав граждан в условиях развитого социализма. – М.: «Просвещение», 1983. – 198с.
. Малько А.В. Механизм правового регулирования // Правоведение. – 1996. – №3. – С. 56-57
. Общая теория советского права / Александров Н.Г., Братусь С.Н., Грацианский П.С., Лейст О.Е., и др.; Под ред.: Братусь С.Н., Самощенко И.С. – М.: Юрид. лит., 1966. – 491 c.
. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : Навчальний посібник. – К.: «Атака», 2008. – 624 с.
. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в
сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 112 с.
. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і понят-тя): Посібник. – Ірпінь, 1998. – 108 с.
. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: НАВСУ, 2000. – 240 с.
. Мосьондз С.О. Адміністративне право України у визначеннях та схемах: Навч. посіб. – К.: «Прецедент», 2006. 176 с.
. Матузов Н.И., Малько А.В. Политико-правовые режимы: Актуальные аспекты // Общественные науки и современность. 1997.– № 1.– С. 610–616.
. Алексеев С.С. Общее дозволение и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. л-ра, 1989.– 288 с.
. Самощенко И.С. Охрана режима законности советским государством. – М.: Юрид. лит. , 1960. – 200 с.
. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1993. – 330 с.
. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Юрин-формцентр, – 1998. – 798 с.
. Український центр культурних досліджень при Міністерств культури і туризму // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. http://www.culturalstudies.in.ua/2007_analiz_5_9.php
. Квартальнов В.А. Туризм: учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 320 с.
. Сайт Державної служби туризму і курортів // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourism.gov.ua
. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
. Господарський кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – С. 19.
. Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересу-вання і вільний вибір місця проживання. Указ Президента № 435/2001 від 15 червня 2001 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про курорти. Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2026-ІІІ// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року. Указ Президента України від 10 серпня 1999 року № 973/99 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму. Указ Президента України від 14 грудня 2001 року N 1213/2001// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні. Указ Президента України від 21 лютого 2007 року N 136/2007 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002 – 2010 роки». Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року № 583// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті Міністерству культури і туризму за деякими програмами». Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 216// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про порядок використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки створення умов безпеки туристів та розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей в Україні. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 216 від 9 квітня 2008 р. N 324// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Заходи щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 390 // Офіційний вісник України. – 2003. N 27. Ст. 1339
. Про затвердження плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки». Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 р. N 373-р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму». Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. N 298-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження плану заходів з підготовки та проведення у 2008 році Року туризму і курортів в Україні. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. N 884-р// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про схвалення Стратегіїх розвитку туризму і курортів». Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2008 року № 1088–р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про забезпечення дотримання законодавства під час надання послуг іноземцям та особам без громадянства. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1136 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про вдосконалення організації правової роботи у сфері культури та галузі туризму. Наказ Міністерства культури та туризму від 06 лютого 2006 N 40 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження порядку оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання». Наказ Державної туристичної адміністрації України від 06 червня 2005 р. № 50 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності. Наказ Державної туристичної адміністрації України від 12 листопада 2003 № 142/394// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження Правил проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України. Наказ Міністерства освіти і науки України від 06 квітня 1999 N 96 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про проведення XXXIV Всеукраїнських змагань із пішохідного туризму серед команд учнів навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України». Наказ Міністерства освіти і науки України від 14 вересня 2005 N 523// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про проведення I Всеукраїнських змагань з техніки гірського туризму серед учнівської молоді «Чемпіонат України серед юнаків з техніки гірського туризму. Наказ Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2007 N 439// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження форм державної статистичної звітності з питань туризму та інструкцій щодо їх заповнення. Наказ Державного комітету статистики України від 04 березня 1998 N 96// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження Порядку надання туристичних послуг у місті Києві. Рішення Київської міської ради за № 88/1298 від 18 березня 2004 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Про затвердження Порядку проведення екскурсійної діяльності у місті Києві. Рішення Київської міської ради за № 89/1299 від 18 березня 2004 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Ратіфіковано Законом України N 237/94-ВР від 10.11.94// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.infodisk.com.ua/laws.htm.
. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
. Туризм в Україні. – 2004. – Статистичний бюлетень. – К., 2005 – 35 с.
. Экономическая, социальная и политическая география мира: Регионы и страны /Под ред. С.Б.Лаврова. – М.: Гардарики, 2002. – 928 с.
. Борисов К.Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999. – 234 с. – С. 95.
. Шаповал Г.Ф. История туризма: Пособие. – Мн.: «Экоперспектива», 1999. – 260 с.
. Уваров В. Д., Борисов К. Г. Международные туристские организации: Справочник. – М.: Международные отношения, 1990.– 288 с.
. Квартальнов В. А. Иностранный туризм. М.: Финансы и статистика, 1999. – 230 с.
. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
. Колпаков В.К. Адміністративно–деліктний правовий феномен: Моногра-фія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528с.
. Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України. Указ Президента України від 31 травня 2000 року N 740/2000 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про реорганізацію Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України. Указ Президента України від 22 листопада 2001 року N 1132/2001 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Питання Державної туристичної адміністрації України. Указ Президента України від 11 квітня 2002 року N 331/2002 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про Міністерство культури і туризму України. Указ Президента України від 20 квітня 2005 року N 680/2005// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу. Указ Президента України від 11.06.1999 р. № 615/98 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2000 р. № 821. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1293 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про затвердження типових положень про управління (відділ) з питань ту-ризму і курортів обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та про відділ з питань туризму і курортів районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. №727 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Хабибулина Н.И. Политико-правовые проблемы семиотического анализа языка закона (теоретико-методологическое исследование): Автореф. дис… док-тора юрид. наук: 12.00.01 / Санкт-Петербургский университет. – Санкт-Петербург, 2001. – 48 с.
. Философский словарь / Под ред. Розенталя М.М. – М.: Издательство политической литературы, 1975. – 496 с.
. Ропаков Н.И. Категория цели: проблемы исследования. – М.: Мысль, 1980. – 127 с.
. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- Т. 20. – М.: Прогресс, 1985. – 580 с.
. Шундиков К.В. Цели и средства в праве (общетеоретический аспект): Дис... канд. юр. наук: 12.00.01. – Саратов, 1999. – 182 c.
. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
. Минц Б.И. Понятие и роль правовых средств в хозяйственных отношениях // Изв. вузов. Правоведение. – 1983. – № 2. – С. 69-74.
. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 2000. 526 с.
. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. № 27. – Ст. 1109.
. Ожегов. С.И.Словарь русского языка.– М.: Русский язык, 1983.– Т. 2.– 736 c.
. Словарь иностранных слов. Изд 7 - е перераб. – М. Русский язык. – 1979. – 624 с.
. Українська радянська енциклопедія в 12-ти т./ Голов. ред. М. П. Бажан. – Київ.: Укр. Сов. Энцикл., 1981.– Т. 6.– 552 с.
. Пастух І.Д. Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – К.: НАВСУ, 2004. – 181с.
. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства. // Государство и право. – 1997.– № 5. – С.46-50.
. Обидин В.С. Осуществление органами внутренних дел лицензионно-разрешительной системы и использование ее возможностей в борьбе с организованной преступностью: Дис... канд. юрид. наук. М., 1996. 168с.
. Энциклопедический юридический словарь /Под ред. Румянцева О.Г., Додонова В.Н.– М.: ИНФРА, 1997.– 384 с.
. Олейник О. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности. // Закон. 1994. № 6. С.15-18.
. Словарь административного права / Бачило И.Л., Гандилов Т.М., Гриш-ковец А.А. и др. – М.: Фонд «Правовая культура», 1999. – 320 с.
. Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу. Затверджено Наказом Державної туристичної адміністрації України від 24 вересня 2004 N 83//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про стандартизацію. Закон України від 17 травня 2001 року № 2408-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. N 31. Ст. 145
. Бойцов В.В. Стандартизация // Большая Советская энциклопедия в 30 т-х. Главний ред. Прохоров А.М. – М.: Издательство «Советская Энциклопедия», 1974. – 428 с.
. Про стандартизацію і сертифікацію. Декрет Кабінету Міністрів від 10 травня 1993р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. № 27. – Ст. 289.
. Про впровадження дозвільної системи в сфері підприємницької діяльності. Указ Президента України від 20 травня 1999 року № 539/99 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифі-кації в Україн. Наказ Державного комітету України з питань технiчного регулювання та споживчої полiтики № 28 від 01 лютого 2005 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг. Наказ Держстандарту України від 27 січня 1999 р. N 37// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про внесення змін до наказу Держстандарту України від 27.01.99 N 37. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03 вересня 2007 N 207// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Философская энциклопедия / Под ред. В.Ф. Константинова.— М.: Совет-ская энциклопедия, 1967. Т.2. – 552 с.
. Кирилов И К. Цветущее состояние всероссийского государства. – М. Наука, 1977.– 443 с.
. Иванов В. Высший Контрольный орган Франции – Суд Счетов // Контро-линг. – 1991. – № 3. – С.35.
. Горшенев В.Г., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит, 1986. – 176с.
. Погорилко В.Ф. Местные Советы в механизме осуществления функций со-ветского общенародного государства. – К. Наук. думка, 1986.– 197 с.
. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. М., «Наука», 1972, – 228 с.
. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 159 с.
. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. Х.: «Фоліо», 2002. 176с.
. Овсянко Д.Н. Административное право. М.: Юристъ, 1997. 448 с.
. Эрдман К., Шефер В., Мундхенке Э. Организационная структура правительства и структура управления. R. v. Decker’s Verlag, Heidelberg, 1996. 126 с.
. Елисеев Б.П. О контрольных органах в системе исполнительной власти. Административное право і административный процесс: старые и новые проблемы // Государство и право. 1998. № 8. С. 16–19
. Тихомиров Ю.А. Государственность: крах или воскрешение? // Государст-во и право. – 1992. – № 9. – С. 10–16.
. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. К., 1999. 378с.
. Вітвіцький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності: Дис… к-та юрид. наук: 12.00.07. Х., 2004. – 185 с
. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
. Шкарупа В.К., Коваль М.В., Савчук О.П., Самофалов Л.П., Мацелик М.О. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
. Ґалаґан И.А. Теоретические проблеммы административной ответст-венности по советскому праву: Автореф. дис. д-ра. юрид. наук. – К. 1971. – С. 10.
. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юрид. лит., 1972. – 152 с.
. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 124 с.
. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность. – Л.: Наука, 1975. – 126 с.
. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Синьов О.В.та інші / За заг.ред А.Т.Комзюка. 2-е вид., виправл. і доп. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001.– 112 с.
. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми ро-звитку: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
. Студеникина М.С. Соотношение административного правонарушения и административной ответственности // Советское государство и право. – 1968. – № 10. – С. 27.
. Бельський К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. - № 12. – С. 12-20.
. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Під-ручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
. Кодекс України про адміністративні проступки (проект) – К.,- 2004. – 120 с.
. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. –Свердловск: Урал. ун-т‚ 1989. – 204 с.
. Стрельніков А. В. Адміністративна відповідальність за порушення законо-давства про рекламу: Дис… к-та юрид. наук: 12.00.07. О., 2004. – 198 с
. Пастушенко Е.Н. Цели и функции административной ответственности // Изд – во вузов. Правоведение. – 1987. – № 3. – С. 36 – 41.
. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. - Львів, Львів. ін–т внутріш. справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 240 с.
. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / О.В. Ку-зьменко, Т.О. Гуржій; За ред. О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2006. – 475 с.
. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник.— К.: Юрінком Інтер, 1999.— 336 с.
. Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської ді-яльності. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності» N 111/55 від 11.09.2007 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Про Національну Раду з питань телебачення та радіомовлення. Закон України № 538/97 від 23.09.97 р. // Відомості Верховної Ради України. –1997 №48 Ст. 296.
. Про страхування. Закон України № 85/96 від 07.03.96 р. // Відомості Верховної Ради України. –1996. №18. Ст. 78.
. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984.– Дод. до № 51.– Ст. 1122.
. Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 28 від 01 лютого 2005 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua
. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. №№ 40-44. Ст. 356.
. Кримiнальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. N 25-26. Ст.131
. Положение о порядке лицензирования пользования недрами. Утверждено Постановлением Верховного Совета Российской Федерации от 15 липня 1992г. // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. 1992. № 24. Ст. 1320
. Про охорону культурної спадщини. Закон України від 8 червня 2000 року N 1805-II// Відомості Верховної Ради. – 2000. N 39. Ст.333