АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………...................................................4

РОЗДІЛ I. ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЯК ІНСТИТУТ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

1.1.Історія виникнення та розвитку інституту виконавчого провадження.....................................................................................................14
1.2.Виконавче провадження як складова адміністративного процесу.............25
1.3.Адміністративно-процесуальна природа правовідносин виконавчого провадження.....................................................................................................39
1.4.Правозахисна функція виконавчого провадження......................................56
1.5.Принципи виконавчого провадження...........................................................65

РОЗДІЛ II. СУБ’ЄКТИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
2.1.Класифікація суб’єктів виконавчого провадження......................................79
2.2.Органи і посадові особи Державної виконавчої служби, їх правове становище і повноваження.…………………….............................................86
2.3.Суд у виконавчому провадженні……….………........................................124
2.4.Повноваження прокуратури у виконавчому провадженні: сучасний стан і перспективи………………….………............................................................135
2.5.Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій...........................................................................140

РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

3.1.Стадії виконавчого провадження.................................................................155
3.2.Адміністративний та судовий порядок оскарження рішень,
дій або бездіяльності державних виконавців..........................................184

ВИСНОВКИ........................................................................................................199

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................207

ВСТУП

Актуальність теми. У світлі демократизації суспільних відносин в Україні відбувається оновлення адміністративного права України, метою якого є гарантування прав людини і встановлення цивілізованого паритету між інтересами особи та держави. Концепція реформи адміністративного права 1998 року визначила основні засади його розвитку і реформування, згідно з якими створено Державну виконавчу службу. Віднесення цієї служби до органів виконавчої влади потягло за собою зміну місця інституту виконавчого провадження в системі права України.
Виконавче провадження до останнього часу вважалося слабкою ланкою механізму захисту прав громадян та юридичних осіб та потребувало значної перебудови. Неналежне та несвоєчасне виконання рішень суду та інших органів було однією з причин падіння авторитету судової влади. Особливої актуальності ця проблема набула відносно рішень, згідно з якими боржник зобов’язаний повернути борг. Склалася парадоксальна ситуація, за якої бути боржником стало вигідніше, ніж кредитором, оскільки йому було фактично неможливо забезпечити примусове відновлення прав. Така ситуація спричинена тим, що законодавство про виконавче провадження приймалося ще в радянські часи і в рамках іншої економічної моделі держави.
Однією з причин такого стану виконавчого провадження можна визнати також недостатню увагу вчених та практиків до проблем виконання судових рішень у період бурхливого розвитку економічних відносин, а це становище було зумовлене невизначеністю місця виконавчого провадження в системі правових наук, використанням у виконавчому провадженні методів цивільного процесу, домінуванні принципу захисту прав боржника над правами та інтересами кредитора тощо.
Загалом пік наукових досліджень інституту виконавчого провадження припав на радянський період, коли предметом дослідження було судове виконання рішення в цивільному процесі. Сьогодні ж вчені в основному обмежуються дослідженням окремих аспектів виконавчого провадження і не звертаються до комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання виконавчого провадження, а також до визначення його місця в системі права України, основних понять та категорій.
Тому, прийняття нового законодавства про виконавче провадження не тільки не вирішило, а, навпаки, поставило блок нових питань, пов’язаних з подальшим удосконаленням норм законодавства про виконавче провадження. Існування спірних ситуацій, що виникають при застосуванні законодавства про виконавче провадження, призводить до незахищеності прав власника та інших заінтересованих осіб та дорого коштує як окремим учасникам цивільного обігу, так і державі загалом.
Починаючи з 50-х років ХХ століття виконавче провадження досліджувалось на рівні коментарів та практичних посібників М.А. Гур-вичем, Н.Д. Зейдером, Н.А. Чечиною, Д.М. Чечотом. З 60-х років проблеми виконавчого провадження аналізували в монографіях вчені-процесуалісти М.Г. Авдюков, Р.Х. Валєєва, Ю.Г. Гринько, В.П. Пастухов, А.М. Ширшиков, а у 70-80-х роках – П.П. Заворотько, А.К. Сергун, М.Й. Штефан, М.К. Юков.
За останні 17 років в Україні з примусового виконання рішень судів та інших органів було проведено лише одне дисертаційне дослідження, ще до прийняття Конституції України, в 1995 році В.В. Афанасьєвим на тему “Організаційно-правові основи виконавчого провадження”. Тому сучасний аналіз виконавчого провадження є надзвичайно важливим і актуальним, оскільки відбувається після запровадження нового законодавства, узагальнює практику діяльності державних виконавців у новому правовому просторі. Можна констатувати також відсутність наукових та, зокрема, дисертаційних досліджень обраної теми з одночасним комплексним аналізом як структури Державної виконавчої служби, так і процедури її діяльності.
Значний вплив на розвиток виконавчого провадження мали роботи В.Б. Авер’янова, О.Ф.Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. До-діна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка, Ю.С. Шемшученка і це положення зумовлює необхідність на новому рівні вирішувати проблеми виконавчого провадження.
При підготовці дисертаційного дослідження використовувалися праці дослідників адміністративного права і цивільного процесу, зокрема О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, М.А. Гурвича, П.П. Заворотька, Л.В. Коваля, О.Д. Крупчана, І.Б. Морозової, Н.Г. Саліщевої, В.І. Тертишнікова, М.М. Тищенка, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурси, В.М. Шерстюка, М.Й. Штефана, В.В. Яркова.
Все це свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи, спрямованої на дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання такого інституту адміністративного процесу, як виконавче провадження, необхідність розроблення нових концептуальних підходів до визначення принципів виконавчого провадження, узгодження окремих норм законодавства в єдину систему, яка дозволить чітко діяти державним виконавцям, а уповноваженим органам і особам контролювати їх діяльність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планової теми відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України на тему “Проблеми вдосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні” (№ державної реєстрації РК 0101U001011).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних теоретичних засад, принципів та методів правового регулювання виконавчого провадження як специфічного інституту адміністративного процесу.
Виходячи з поставленої мети в дисертації основну увагу зосереджено на вирішенні наступних завдань:
- визначити місце виконавчого провадження в системі права України;
- розробити основні принципи виконавчого провадження;
- обгрунтувати теоретичну та практичну моделі процедури діяльності Державної виконавчої служби (далі – ДВС) в контексті вдосконалення її структури та задоволення потреб суспільства;
- узагальнити практику діяльності Державної виконавчої служби і на основі цього виявити її позитивні та негативні риси в контексті захисту прав усіх суб’єктів правовідносин;
- на підставі проведеного аналізу виробити наукові положення та пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює процес виконання рішень;
- на межі різних галузей права (цивільний процес, кримінальний процес, господарський і адміністративний процеси) виявити прогалини в правовому регулюванні правовідносин, що пов’язані з виконавчим провадженням і запропонувати зміни та доповнення до чинного законодавства, спрямовані на підвищення гарантій забезпечення прав суб’єктів виконавчого провадження та інших заінтересованих осіб;
- виявити причини, що призводять до порушення прав громадян та юридичних осіб Державною виконавчою службою і необхідності їх звернення за оскарженням рішень, дій або бездіяльності державних виконавців;
- провести аналіз вітчизняної практики примусового виконання рішень, виявити основні проблеми і труднощі при застосуванні чинних правових норм та реалізації виконавчих документів;
- внести конкретні пропозиції по вдосконаленню законодавства про виконавче провадження;
- сформулювати рекомендації щодо порядку примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів.
Об’єктом дослідження є адміністративно-процесуальні відносини, що виникають між органами і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб’єктами виконавчого провадження з приводу примусової реалізації виконавчих документів, а також організація структури органів, які вчиняють виконавче провадження у відповідності до передбаченої законом процедури.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження в Україні, в межах якого автором досліджується система нормативно-правових актів, що регулюють або будуть регулювати інститут виконавчого провадження, а також наукові концепції теоретиків права.
Емпіричною базою дослідження є результати вивчення практики примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів Ковпаківського, Зарічного, Сумського районних відділів Державної виконавчої служби управління юстиції в м. Суми, відділів Державної виконавчої служби в Хмельницькій області, судової практики Сумського обласного суду з цивільних справ.
Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі дисертаційного дослідження використовувався діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів вдосконалення інституту виконавчого провадження; загальнонаукові методи: історичний, формально-юридичний, логічний, системний, аналітичний, порівняльно-правовий методів дослідження. Історичний метод використовувався при дослідженні питання виникнення та розвитку виконавчого провадження; формально-юридичний – при аналізі норм чинного законодавства; логічний – при тлумаченні норм права; системний – при дослідженні класифікації суб’єктів виконавчого провадження, стадій виконавчого провадження, принципів виконавчого провадження; аналітичний – при узагальненні матеріалів практики виконання рішень судів та інших органів; порівняльно-правовий – при порівняльному аналізі сучасної практики здійснення виконавчого провадження в Україні із практикою діяльності судових виконавців в радянський період.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є першим дослідженням на дисертаційному рівні проблем виконавчого провадження після прийняття Конституції України та законів України “Про виконавче провадження”, “Про Державну виконавчу службу”, в якій проведено комплексний аналіз виконавчого провадження з урахуванням новітніх концепцій вчених-адміністративістів та зроблено обгрунтування місця виконавчого провадження в системі права України, визначено, що виконавче провадження забезпечує правозахисну функцію держави, вироблено принципи виконавчого провадження.
У процесі дослідження розкрито і висвітлено неузгодженість законодавчої регламентації складних правовідносин у виконавчому провадженні, труднощі, що виникають у практиці застосування законодавства про виконавче провадження та зроблено спробу визначити шляхи їх подолання.
Новизну дослідження характеризують, насамперед, наступні його результати:
1. Обґрунтовано, що виконавче провадження є інститутом адміністративного процесу; Державна виконавча служба віднесена до системи адміністративних органів.
2. Аргументовано, що методом правового регулювання виконавчих правовідносин є санкціонований примус, що полягає в обов’язку державного виконавця вчиняти лише санкціоновані державою виконавчі дії у визначеному законом порядку.
3. Обґрунтовано наявність принципів виконавчого провадження, запропоновано їх поділ на загальні і спеціальні, визначено спеціальні принципи виконавчого провадження та віднесено до загальних принципів – принцип законності, принцип верховенства права, принцип реординації, пpинцип спpияння гpомадянам, установам, підпpиємствам і організаціям у здійсненні їх пpав і охоpонюваних законом інтересів; а до спеціальних принципів – принцип обов’язковості вимог державного виконавця, принцип своєчасності, повноти виконання і неупередженості державного виконавця, принцип безпосередності, принцип пріоритетності звернення стягнення на майно боржників-громадян, принцип одноособовості прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні, принцип доступності і гарантованості захисту прав стягувача та боржника.
4. Одержано висновок про те, що не всі судові рішення, ухвали суду підлягають примусовому виконанню Державною виконавчою службою, а лише ті, які стосуються обов’язків осіб, що є фактичним обмеженням усіх встановлених цивільним правом способів захисту цивільних прав тими заходами примусового виконання, які встановлені законодавством про виконавче провадження.
5. Доведено, що при вчиненні виконавчого провадження реалізується правозахисна функція держави, яка передбачає примусове виконання рішень юрисдикційних органів відносно зобов’язаних за правовим актом осіб.
6. Сформульовано поняття “мирової угоди” у виконавчому провадженні, визначено її зміст та форму: змістом мирової угоди є задоволення вимог стягувача за рахунок майна боржника, що регламентується компромісною угодою сторін, за якою може затверджуватись перехід права власності від боржника до стягувача, формою – постановлення суддею ухвали про затвердження мирової угоди після перевірки законності її умов.
7. Запропоновано наукову класифікацію суб’єктів виконавчого провадження і визначено такі їх групи:
- органи і посадові особи Державної виконавчої служби, які вчиняють і контролюють правильність вчинення виконавчого провадження;
- учасники виконавчого провадження (сторони виконавчого провадження та їх представники, органи державної влади та місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи);
- особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника).
8. Зроблено висновок про те, що роль суду у виконавчому провадженні зумовлена не його участю в ньому, а випливає з тих повноважень, які надають йому право впливати на виконавче провадження, що виявляється в судовому контролі за діяльністю державного виконавця з ініціативи сторін, а також у здійсненні інших повноважень, але за нормами Цивільного процесуального, Кримінально-процесуального, Господарського процесуального кодексів та інших нормативних актів, а не норм виконавчого провадження.
9. Запропоновано новий підхід до системи стадій виконавчого провадження, виділено та досліджено такі стадії виконавчого провадження: відкриття виконавчого провадження, підготовка до виконання, застосування заходів примусового виконання до боржника, заключна стадія.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та рекомендацій у практичній діяльності державних виконавців при проведенні виконавчих дій та у нормотворчій діяльності, що спрямована на вдосконалення законодавства про виконавче провадження.
Окремі положення, сформульовані в дисертації, можуть сприяти подальшому науковому дослідженню проблем виконавчого провадження як одного із інститутів адміністративного процесу.
Результати дослідження можуть бути використані в науково-педагогічній діяльності, а саме: в навчальному процесі при викладанні спецкурсу “Виконавче провадження”, а також при підготовці підручників, навчальних посібників із зазначеної дисципліни.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів одержані дисертантом особисто. Навчальний посібник “Виконавче провадження в Україні”, а також наукова стаття “Принципи організації та діяльності Державної виконавчої служби” були опубліковані у співавторстві з С.Я. Фурсою. В цих публікаціях використаний лише той матеріал, що належить автору.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення і висновки дослідження апробовано на другій науково-методичній конференції викладачів, аспірантів, співробітників Української академії банківської справи (21-22 квітня 1999 року, м. Суми, тези не опубліковані), аспірантських читаннях “Сучасна гуманітарна культура: науково-методологічні засади” (6 квітня 2000 року, м. Київ, тези опубліковані), на другій національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування“ (26-27 травня 2000 року, м. Суми, тези опубліковані), науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів” (13 липня 2000 року, м. Хмельницький, тези не публікувалися).
Наукові результати дослідження використовуються автором при викладанні ним навчальної дисципліни “Виконавче провадження”.
Результати дослідження опубліковані у навчальному посібнику “Виконавче провадження в Україні”. - К.: АТІКА, 2002. - 480 с.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у семи наукових працях (п’ять з них опубліковані у фахових виданнях).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень про примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів в Україні і пропозицій щодо удосконалення законодавства про виконавче провадження, зокрема
1. Виконавче провадження є специфічним інститутом адміністративного процесу, а Державна виконавча служба віднесена до системи адміністративних органів з наступних підстав:
а) Державна виконавча служба входить до структури Міністерства юстиції України, тобто примусове виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів здійснюється органами виконавчої влади, і є функцією державного управління. Також до функцій державного управління можна віднести контроль за діями державних виконавців;
б) державний виконавець має визначений законом правовий статус державного службовця;
в) правовідносини, які виникають при проведенні виконавчих дій, слід визначити, як адміністративно-процесуальні;
г) юридична відповідальність у виконавчому провадженні є адміністративною і передбачається нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 188-13 Невиконання законних вимог державного виконавця);
д) Державна виконавча служба є органом адміністративної юрисдикції.
Автором визначено специфіку організаційно-правової структури Державної виконавчої служби України, яка має адміністративно-правовий статус, що полягає у подвійній системі підпорядкування її органів, з одного боку – органам Міністерства юстиції України, а з іншого –вищестоящим органам Державної виконавчої служби.
2. Інститут виконавчого провадження має свій, особливий предмет і метод правового регулювання виконавчих правовідносин. Виконавчі правовідносини – це врегульовані законом суспільні відносини, що виникають між органами і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб’єктами виконавчого провадження з приводу примусової реалізації виконавчих документів. Правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні, є адміністративно-процесуальними і для них характерні наступні ознаки: вони виникають при примусовому виконанні рішень, регламентовані законодавством про виконавче провадження; мають вольовий характер, тобто без волі стягувача (фізичної або юридичної особи) державний виконавець не вправі відкривати виконавче провадження; державний виконавець є обов’язковим суб’єктом правовідносин у виконавчому провадженні; виникають тоді, коли суб’єкти права не можуть самостійно, без втручання компетентного органу реалізувати свої законні права або інтереси, мають владний характер і між їх суб’єктами немає рівності.
3. Метод правового регулювання виконавчих правовідносин автором визначено як санкціонований примус, що полягає в обов’язку державного виконавця вчиняти лише санкціоновані державою виконавчі дії у визначеному законом порядку. Виконавчі правовідносини виникають у зв’язку з невиконанням боржником своїх обов’язків, що зазначені в рішенні суду або іншого юрисдикційного органу, в добровільному порядку, тоді держава фактично санкціонує, дозволяє застосовувати при примусовому виконанні рішення заходи примусового виконання, що чітко передбачені законодавством про виконавче провадження. Тут мається на увазі, що, з одного боку, держава чітко визначила процедуру, засоби примусового виконання рішень, врегулювала порядок звернення та підстави застосування державного примусу і, таким чином, санкціонувала потенційну можливість примусу до зобов’язаної особи в чітких межах виконавчого провадження. З іншого ж боку, стягувач, подаючи встановлені законом документи до Державної виконавчої служби, санкціонує примусове стягнення до конкретного боржника як наслідок невиконання останнім своїх обов’язків у добровільному порядку.
4. Автором обґрунтовується наявність принципів виконавчого провадження, запропоновано їх поділ на загальні і спеціальні, визначено спеціальні принципи виконавчого провадження. До загальних принципів автор відносить принцип законності, принцип верховенства права, принцип реординації, пpинцип спpияння гpомадянам, установам, підпpиємствам і оpганізаціям у здійсненні їх пpав і охоpонюваних законом інтересів, а до спеціальних – принцип обов’язковості вимог державного виконавця, принцип своєчасності, повноти виконання і неупередженості державного виконавця, принцип безпосередності, принцип пріоритетності звернення стягнення на майно боржників-громадян, принцип одноособовості прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні, принцип доступності і гарантованості захисту прав стягувача та боржника.
5. Аргументовано висновок про те, що не всі судові рішення, ухвали суду підлягають примусовому виконанню Державною виконавчою службою, враховуючи те, що судове рішення може стосуватись трьох аспектів – юридичного факту, права, обов’язку і лише останній може виконуватись в примусовому порядку державною виконавчою службою. З іншого боку, таке становище є фактичним обмеженням усіх встановлених цивільним правом (ст. 6 Цивільного кодексу Української РСР) способів захисту цивільних прав тими заходами примусового виконання, які встановлені законодавством про виконавче провадження.
6. Обґрунтовується висновок, згідно з яким при вчиненні виконавчого провадження реалізується правозахисна функція держави, яка передбачає примусове виконання рішень юрисдикційних органів відносно зобов’язаних за правовим актом осіб. У виконавчому провадженні здійснюється захист прав громадян і юридичних осіб, що є фактичним продовженням правозахисної функції суду, якщо спір між сторонами розглядався судом. Виконавче провадження розпочинається лише з моменту встановленого повноважними органами правопорушення і стосується відновлення порушених прав в межах, що визначені законом та рішенням суду. Відомо, що захист прав громадян та юридичних осіб здійснює цілий ряд державних органів (суд, господарський суд, органи нотаріату, адміністративні органи), але саме у виконавчому провадженні захист прав набуває реального змісту.
7. Під мировою угодою у виконавчому провадженні розуміється свідчення переходу правовідносин стягувач-боржник від виконавчого провадження до судочинства, яке за своїм правовим статусом вище ніж виконавче провадження. Автор вважає, що змістом мирової угоди має бути задоволення вимог стягувача за рахунок майна боржника, що регламентується компромісною угодою сторін, за якою може затверджуватись перехід права власності від боржника до стягувача, а формою – постановлення суддею ухвали про затвердження мирової угоди після перевірки законності її умов.
8. Всіх суб’єктів виконавчого провадження автор розподіляє на 3 групи:
– органи і посадові особи Державної виконавчої служби, які вчиняють і контролюють правильність вчинення виконавчого провадження;
– учасники виконавчого провадження (сторони виконавчого провадження та їх представники, органи державної влади та місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи);
– особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника).
9. Автором уточнено зміст понять “стягувач”, “боржник”, “учасники виконавчого провадження”, “суб’єкти виконавчого провадження”. Стягувач автором визначається як особа (фізична чи юридична особа або громадянин-підприємець), яка має право вимагати від інших осіб певних підтверджених виконавчим документом дій або утримання від вчинення правопорушень і яка першою заявила про відкриття виконавчого провадження, а боржник – як сторона виконавчого провадження (громадянин чи юридична особа або громадянин-підприємець), обов’язок якої підтверджується виконавчим документом і відносно якої відкрито виконавче провадження.
Учасники та суб’єкти виконавчого провадження співвідносяться між собою заінтересованістю у результатах виконавчого провадження (особистою, державною, службовою) та активною роллю при проведенні виконавчих дій. Якщо особи лише сприяють проведенню виконавчих дій, а їх роль у виконавчому провадженні є пасивною – це не учасники, а суб’єкти виконавчого провадження.
10. Обґрунтовується висновок, що роль суду у виконавчому провадженні обумовлена не його участю в ньому, а випливає з тих повноважень, які надають йому право впливати на виконавче провадження, зокрема визначаються такі функції суду:
1) особлива зовнішня контрольна функція, що здійснюється при оскарженні рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в суді у випадку звернення заінтересованої особи за захистом;
2) зв’язок між рішенням або ухвалою суду та їх виконанням зумовлюють особливий зв’язок між діяльністю суду та Державної виконавчої служби, між Цивільним процесуальним кодексом та Законом України “Про виконавче провадження”, оскільки, суду надані певні владні повноваження, що зумовлюються не тільки законодавством, а й правосвідомістю судді;
3) вирішення суттєвих питань виконавчого провадження: видача виконавчого документа, видача дубліката виконавчого документа, поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання, роз’яснення рішення, розстрочка та відстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання, поворот виконання, вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, про оголошення розшуку боржника або дитини, видача дозволу на виконання рішень іноземних судів та інших.
12. Обґрунтовується висновок щодо подвійної ролі прокурора у виконавчому провадженні, що з одного боку, полягає у здійсненні прокурорського нагляду за законністю дій державного виконавця, а, з іншого, у можливості звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді. Автор вважає положення про прокурорський нагляд у виконавчому провадженні таким, що не відповідає положенням Конституції України.
13. Аргументується необхідність введення до Кримінального кодексу України поряд із суддями та працівниками правоохоронних органів нового суб’єкта – державного виконавця, злочини проти якого є підставою для порушення кримінальної справи, і на якого поширюються спеціальні заходи безпеки, передбачені Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”.
14. Запропоновано виключити із Закону України „Про виконавче провадження” положення про затвердження постанов державного виконавця ще й начальником відповідного відділу ДВС, оскільки начальник відділу згідно зі ст. 8 Закону безпосередньо здійснює контроль за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання рішень і ніколи не позбавлений можливості притягти державного виконавця до дисциплінарної відповідальності, у випадку не згоди сторін з діями державного виконавця вони завжди можуть їх оскаржити в порядку, передбаченому законом.
15. Запропоновано новий підхід до системи стадій виконавчого провадження, виділено та досліджено такі стадії виконавчого провадження: відкриття виконавчого провадження, підготовка до виконання, застосування заходів примусового виконання до боржника, заключна.
16. Обґрунтовується висновок щодо недоцільності встановлення у виконавчому провадженні строку для добровільного виконання рішення, оскільки з моменту постановлення судового рішення до моменту набрання ним законної сили відповідач вправі добровільно виконати або розпочати виконувати визначені в рішенні обов’язки, якщо в нього не буде підстав для звернення до суду вищестоящої інстанції за оскарженням судового рішення, про що доцільно зазначати і в рішенні суду.
17. Запропоновано змінити чинний порядок визначення суми виконавчого збору, зокрема, вона повинна визначатись не від розміру стягуваної, а від реально стягнутої з боржника суми, причому, при кожному пред’явленні виконавчого документа до примусового виконання. Це положення забезпечить гарантії прав боржника у виконавчому провадженні, оскільки після відкриття виконавчого провадження ще невідомо, яка саме сума буде реально стягнута з боржника і чи буде вона стягнута взагалі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Перелік посилань

Розділ I
1. Худенко В.В. Участники исполнительного производства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратовский юрид. институт им. Д. Курского. - Саратов, 1992. - 22 с.
2. Памятники русского права. Памятники права феодально-раздробленной Руси ХII-ХV вв. Псковска и Новгородска судни грамоты / Под ред.С.В. Юшкова. - вып.2 - М.: Госюриздат, 1953. - 442 с.
3. Валеева Р.Х. Гражданские взыскания в русском дореформенном процессе // Известия ВУЗов. Правоведение. - 1961. - № 1. - С. 148-152.
4. Саксонське зерцало (перша половина XIII ст.): В 2 ч. - Кн. 2. - Ст.56 // Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. - У 2 т. - Т.I: Навч.посіб.для юрид.вищих навч. закладів і фак. / За ред. В.Д. Гончаренка. - К.: Ін Юре. - 1998. - 504 с.
5. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства: В III т. 2-е, испр. и доп. изд. -Т.I. - Спб: Тип.Стасюлевича, 1876. - 444 с.
6. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в 17-18 ст. 1648-1782. - Львів: вид-во Львівського ун-ту, 1967. - 179 с.
7. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР (історико-правовий нарис). - К.: Вища школа, 1973. - 216 с.
8. Пастухов В.П. История развития законодательства об исполнении судебных решений: Автореф.дис… канд.юрид.наук: 12.00.03 / Киевский гос. университет им. Т.Г.Шевченко. - К., 1970. - 20 с.
9. Валеева Р.Х. Органы исполнения судебных решений в гражданском процессуальном праве: Автореф.дис... канд.юрид.наук: 12.00.03 / ЛГУ им. А.А. Жданова, Ленинград, 1961. - 18 с.
10. Шимановский В.М. О некоторых недостатках, встречающихся на практике при приведении решений в исполнение по Уставу 20 ноября 1864 г. / Цит. за кн. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР (історико-правовий нарис). - К.: Вища школа, 1973. - 216 с.
11. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса: В 2 т. / М.: Изд-во Бр. Башмаковых, 1913. - Т.1: Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия. - 694 с.
12. Памятники русского права. Памятники права периода укрепления русского централизованного государства ХV-ХVII вв./ Под ред. Л.В. Черепнина. - Вып.4. - М.: Госюриздат, 1956. - 632 с.
13. Евреинов К. История телесных наказаний в России: Дополненное статьями запрещенными старым правительством. - без тит.листа. - 234 с.
14. Права, по которым судится малоросийский народ / Відпов. редактор та автор передмови Ю.С. Шемшученко. Упорядник К.А. Вислобоков. - К.: АТ “Книга”, 1997. - 547 с.
15. Валеева Р.Х. Исполнение судебных решений в первые годы Советской власти // Известия ВУЗов. Правоведение. - 1959. - № 1. - С. 109-112; Валєєва Р.Х. Гражданские взыскания в русском дореформенном процессе // Известия ВУЗов. Правоведение. - 1961. - № 1. - С. 148-152.
16. Бородін І. Про сутність адміністративної реформи // Право України. - 2000. - № 2. - С.15-17.
17. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Ін Юре, 1997. - 608 с.
18. Баранкова В.В. Виконання судових рішень // Цивільне процесуальне право України / За ред. В.В.Комарова. - Х.: Право, 1999. - 592 с.
19. Юков М.К. Самостоятельность норм, регулирующих исполнительное производство // Проблемы совершенствования Гражданского процессуального кодекса РСФСР: Науч. труды Свердловск. юрид. института. - Свердловск. - 1975. - Вып.40. - С. 91-97.
20. Шерстюк В.М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации // Вестник МГУ. Серия Право. - 1995 - № 1. - С. 12-18.
21. Білоусов Ю. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права // Газета “Закон і Бізнес”. - 3-9 лютого 2001 р. - С.3.
22. Гурвич М. Решение советского суда в исковом производстве. - М.: Юрид. лит., 1955. - 128 с.
23. Арбитражный процесс: Учебник для юридических вузов / Под ред. М.К. Треушникова и В.М. Шерстюка. - М.: Городец, 2000. - 479 с.
24. Решетникова И.В. Понятие гражданского процесуального права, его соотношение с другими отраслями права // Гражданский процесс / Под ред. К.И. Комиссарова, Ю.К. Осипова. - М.: Издательство БЕК, 1996. - 520 с.
25. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Ін Юре, 1997. - 608 с.
26. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Санкція // Юридическая энциклопедия. - 4-е изд.-М., 1999. - С. 399.
27. Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання. // Право України. - 2001. - № 1. - С. 81-84.
28. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні: Загальна частина. - К.: Вентурі, 1999. - 208 с.
29. Бахрах Д.Н. Административное право Учебник для вузов. - М.  Издательство БЕК, 1999. - 368 с.
30. Адміністративне право України : Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
31. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник для высших уч. зав. - К.: Літера ЛТД, 2001. - 336 с.
32. Щербак С. Місце виконавчого провадження в системі права України // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - С.75-79.
33. Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання // Право України. - 2001. - № 1. - С.81-84.
34. Адміністративне право України : Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
35. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / Под ред. М.К. Треушникова. - 1998. - М.: Новый юрист. - 512 с.
36. Юридичний словник – довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Феміна, 1996. - 696 с.
37. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Рук. авт. кол. Панов Н.И. - Харьков: Типография “Полиграфкнига”, 1993. - 165 с.; Теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева.- М.: Право и Закон, 1996. - 424 с.
38. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с.
39. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Ін Юре, 1997. - 608 с.
40. Морозова И.Б., Треушников А.М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие. - М.: Городец, 1999. - 328 с.
41. Бахрах Д.Н. Административное право Учебник для вузов. - М. издательство БЕК, 1999. - 368 с.
42. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій.- К.: Вентурі, 1996. - 208 с.
43. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
44. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. - М.: Издательство “Юридическая литература”, 1964. - 158 с.
45. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
46. Щербак С. К вопросу о правовом статусе государственного исполнителя // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №12. - С. 59-60.
47. Юков М.К. Самостоятельность норм, регулирующих исполнительное производство // Проблемы совершенствования Гражданского процессуального кодекса РСФСР: Науч. труды Свердловск. юрид. института. - Свердловск. - 1975. - Вып.40. - С. 91-97.
48. Гурвич М. Особые производства в гражданском процессе // Социалистическая законность. - 1958. - № 8. - С. 28-31.
49. Гурвич М. Решение советского суда в исковом производстве. - М.: Юрид. лит., 1955. - 128 с.
50. Анохин В. Квалификация правоотношений по исполнительному производству // Хозяйство и право. - 2000. - № 4. - С. 88.
51. Шерстюк В.М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации // Вестник МГУ.- Серия Право. - 1995. - № 1. - С. 12-18.
52. Зайцев И.М. О функциях гражданского судопроизводства // Проблемы применения норм гражданского процессуального права / Межвузовский сборник научных трудов. - 1986. - Свердловск. - С. 14-19.
53. Шерстюк В.М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации // Вестник МГУ. Серия Право. - 1995. - № 1. - С. 12-18.
54. Фурса С.Я. Мирова угода і процедура її затвердження // Митна справа. Науково-аналітичний журнал. - 2001. - № 2. - С. 16-24.
55. Покрещук О., Фурса С. Питання імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України про виконавче провадження // Право України. - 2000. - № 3. - С. 84-87.
56. Кубко Є.Б. Теорія організації і структури державного управління // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авторів. Наук. керівн. Цвєтков В.В. - К.: “Оріяни”, 1998. - 364 с.
57. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - 207 с.
58. Руденко Н. Место и роль прокуратуры в исполнительном производстве // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - С.105-108.
59. Чечина Н.А. Гражданские процессуальные отношения. - Л.: изд-во Ленинградского ун-та, 1962. - 68 с.
60. Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. - М.: Юрид. лит. 1966. - 168 с.; Якубов С.А. Субъекты советского гражданского процессуального права. - Ташкент: Фан, 1973. - 260 с.; Комаров В.В., Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти. - Київ: УМК БО, 1991. - 104 с.
61. Зейдер Н.Б. Гражданские процессуальные правовотношения. - Саратов: изд-во Саратовского ун-та, 1965. - 76 с.
62. Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса. - Томск: изд-во Томского ун-та, 1979.- 130 с.
63. Фурса С.Я. Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян // Право України. - 2000. - № 6 - С.100-104.
64. Боброва Д.В. Функції та принципи цивільного права / Цивільне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 861 с.
65. Фурса С.Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. -К.: вид-во Поліграфічний центр Київського ун-ту ім. Тараса Шевченка, 1999. - 309 с.
66. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: ІнЮре, 1997. - 608 с.
67. Щербак С.В. Виконавче провадження як одна з правозахисних функцій держави // Право України. - 2001. - № 11. - С.108-111.
68. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: А.С.К., 2001. - 976 с.
69. Авер’янов В.Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. - 1999. - № 8. - С.8-11.
70. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. - 2000. - № 7. - С.6-8.
71. Цивільне процесуальне право: Підручник / За ред. В.В.Комарова. - Х.: Право, 1999.- 592 с.
72. Федоренко Н.В. Исполнение решений арбитражного суда о взыскании денежных средств. - М.: “Издательство ПРИОР”, 1999. - 144 с.
73. Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміністративного процесу // Автореф. дис... канд. юр.наук: 12.00.07 / Національна юридична академія ім. Я.Мудрого. - Х., 2000. - 23 с.; Якимов А.Ю. Принципы административно-юрисдикционного процесса // Государство и право. - 1999. - № 5. - С. 5-11.
74. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права – вирішальна засада реформування державної служби // Наукові засади реформування державної служби в Україні. - Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. - К.: “Юрнаукацентр”, 2000. - С. 6-13.
75. Шемшученко Ю., Авер’янов В. Людина і реформування адміністративного права // Урядовий кур’єр. - 23 березня 2000 р. - № 53. - С.9.
76. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б.Коліушко. - К.: Вид-во Укр. акад. держ. управління при Президентові України, 1999. - 50 с.
77. Тітов В. Про деякі проблеми виконавчого провадження // Право України. - 1999. - №11. - С. 64-68.
78. Фурса С., Щербак С. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 8. - С. 81-85.

Розділ II
79.Заворотько П.П. Процессуальные гарантии исполнения судебного решения. - М.: Юр.лит., 1974. - 359 с.
80.Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове виконання: Для викладачів і студентів юрид. ВУЗів, працівників суду, прокуратури, юрисконсультів підприємств, установ, організацій. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. - 263 с.
81.Ширшиков А.М. Исполнение судебных решений. - М.: Юрид. лит, 1966. - 108 с.
82.Гринько Ю.И. Исполнение судебных решений. - Казань: изд-во Казанского ун-та, 1969. - 72 с.
83.Худенко В.В. Учасники исполнительного производства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратовский юрид. институт им. Д.Курского. - Саратов, 1992. - 22 с.
84.Сибилев Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве”: Научно-практический комментарий. - Х.: Легас, 2000. - 112 с.
85.Тертышников В.И., Тертышников Р.В Закон Украины об исполнительном производстве: научно-практический комментарий. - Харьков: Консум, 2000. - 128 с.
86.Морозова И.Б., Треушников А.М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие. - М.: Городец, 1999. - 328 с.
87.Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. - 48 с.
88.Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. - Х.: Право, 1998. - 36 с.
89.Макаренко О. Щодо співвідношення понять “орган виконавчої влади” та “орган державного управління” // Право України. - 2000. - № 6. - С.23-26.
90.Крупчан О.Д. До питання реалізації компетенції органів виконавчої влади: теоретичний аспект // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні. Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К., 1999. - 47 с.
91.Колпаков В.К.Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.
92.Авер’янов В.Б. Державне управління як здійснення виконавчої влади: політико-правова характеристика // Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.
93.Колпаков В.К.Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.
94.Макаренко О. Щодо співвідношення понять “орган виконавчої влади” та “орган державного управління” // Право України. - 2000. - № 6. - С.23-26.
95.Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За загальною редакцією В.Б.Авер’янова. - К.: видавництво ТОВ „СОМИ”, 1999. - 266 с.; Андрійко О.Ф. Державний контроль нові погляди на його сутність і призначення // Державний контроль у сфері виконавчої влади: наукова доповідь. - К.: “Юрнаукацентр”, 2000. - С. 10-13.
96.Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М. Юрид. лит., 1997. - 400 с.
97.Андрійко О.Ф. Державний контроль на етапі реформування // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні: наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Малий видавничий центр Вищої школи права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. - 47 с.
98.Дубенко С.Д. Державна служба: теорія і організація. Концепція її реформування // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. / Колектив авторів. Наук. керівн. Цвєтков В.В. - К.: “Оріяни”, 1998. - 364 с.
99.Коваленко В.Л. Типи і види державної служби України новий підхід до класифікації // Наукові засади реформування державної служби в Україні / За заг. редакцією В.Б. Авер’янова. - К.: „Юрнаукацентр”, 2000. - 55 с.
100.Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. - 1998. - № 2. - С.10-14.
101.Коваленко В.Л. Законодавче регулювання поведінки державних службовців – важлива складова реформування державної служби // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні: наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Малий видавничий центр Вищої школи права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. - 47 с.
102.Архів Петриківського районного відділу ДВС управління юстиції в Дніпропетровській області. - Пров. № 1-368/ 98.
103.Архів Красноградського районного відділу ДВС управління юстиції в Харківській області. - Пров. № 1-157/ 98.
104.Архів Корсунь-Шевченківського районного відділу ДВС управління юстиції в Черкаській області. - Пров. № 1-91/ 99.
105.Архів Новозаводського районного відділу ДВС управління юстиції в Чернігівській області. - Пров. № 1-694/ 99.
106.Коломієць Т. Адміністративний штраф: матеріальні і процесуально-правові характеристики // Право України. - 1999. - № 8. - С. 90-92.
107.Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Зб. наук. пр. - Суми: “Ініціатива”, 2000. - 282 с.
108.Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики // Право України. - 1999. - № 9. - С. 6-9.109.
109.Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності // Автореф. дис... канд. юр.наук: 12.00.07 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2000. - 19 с.
110.Бахрах Д.Н. Адміністративное право: Учебник для вузов. - М.: издательство БЕК, 1999. - 368 с.; Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.; Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.; Лук’янець Д.Н. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності // Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.07 / Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України: Київ, 2000. - 19 с.
111.Зуй В.В. Адміністративна відповідальність глава 14 / Адміністративне право України. - За ред. Ю.П. Битяка. - Х.:”Право”, 2000. - 520 с.
112.Кононенко О. Адміністративна відповідальність за Законом України “Про виконавче провадження” // Право України. - 2001. - № 5. - С. 103-106.
113.Белоусов Л.В., Мартынова В.В. Судебный пристав: статус и организация деятельности: Научн.-практ. пособие. - М.: Юрайт, 2000. - 136 с.
114.Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.
115.Адміністративне право України. Підручник для юрид.вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.
116.Савула Ю. Звернення до виконання рішень, вироків і постанов у народному суді // Радянське право. - 1991. - № 5. - С. 21-24.
117.Архів Ковпаківського райсуду м. Суми. - Справа № 2- 13 /98.
118.Головка Н., Выпирахин А. Частный судебный пристав: необходимость, реальность, перспективы // Юрист. - 1997. - № 7. - С. 30-33.
119.Щербак С. К вопросу о правовом статусе государственного исполнителя // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №12. - С. 59-60.
120.Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю державної влади // Право України. - 1998. - № 3. - С. 3-8.
121.Бахрах Д.Н. Административное право Учебник для вузов.- М.  издательство БЕК, 1999. - 368 с.
122.Морозова А.М. Треушников Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие. - М.: Городец, 1999. - 328 с.
123.Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданский процесс.- М.: Издательство НОРМА, 2000. - 334 с.
124.Щербак С. Роль суду у виконавчому провадженні // Митна справа. Науково-аналітичний журнал. - 2001. - № 6. - С. 87-93.
125.Законодавство України про виконавче провадження: науково-практичний коментар / Ємельянова І.І., Нижник А.І., Павлова Л.М. та ін. - К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. - 472 с.
126.Архів Ковпаківського райсуду м. Суми. - Справа № 2-2349 / 99.
127.Архів Сумського обласного суду. - Справа № 44- Ц- № 133- 99.
128.Архів Сумського обласного суду. - Справа № 44-Ц- № 106 -99.
129. Архів Сумського обласного суду. - Справа № 44-Ц-№ 165-99.
130.Юков М., Новикова Е. Определение способа принудительного исполнения решения суда // Советская юстиция. - 1982. - № 11. - С. 22-23.
131.Архів Зарічного районного відділу ДВС управління юстиції в Сумській області. - Пров. № 1- 258 / 99.
132.Архів Сумського обласного суду. - Справа № 44-Ц-№ 59-99.
133.Архів Сумського обласного суду. - Справа № 44-Ц-№ 14-99.
134.Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі: окремі аспекти // Право України. - 1999. - № 11. - С. 52-54.
135.Тертышников В.И., Тертышников Р.В Закон Украины об исполнительном производстве: научно-практический комментарий. - Харьков: Консум, 2000. - 128 с.
136.Ермаков А. Прокурорский надзор за исполнением требований закона о возбуждении исполнительного производства // Законность. - 1999. - № 2. - С. 14-18.
137.Руденко Н. Место и роль прокуратуры в исполнительном производстве // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - С. 105-108.
138.Там само.
139.Фурса С.Я. Теоретичні аспекти правового та процесуального положення прокурора в цивільному судочинстві // Право України. - 1998. - № 12. - С. 67-70.
140.Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове виконання: Для викладачів і студентів юрид. ВУЗів, працівників суду, прокуратури, юрисконсультів підприємств, установ, організацій. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. - 263 с.
141.Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.
142.Сибилев Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве”: Научно-практический комментарий. - Х.: Легас, 2000. - 112 с.
143.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні: Загальна частина. - К.: Вентурі, 1999. - 208 с.
144.Задорожна Є.В., Фіолевський Д.П. Проблеми становлення державної виконавчої служби // Адвокат. - 1999. - № 3. - С. 27-29.
145.Бахрах Д.Н. Административное право Учебник для вузов.- М.  издательство БЕК, 1999. - 368 с.
146.Пособие по исполнительному производству для судебных приставов-исполнителей: Учебное пособие / Под ред. И.В. Решетниковой. - М.: “Статут”, 2000. - 304 с.
147.Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.
148.Коростей В. Подзаконные акты: реальность и перспектива // Підприємництво, господарство і право. - С. 61-65.
149.Решетняк В.И., Черных И.И. Заочное производство и судебный приказ в гражданском процессе. - М.: Городец, 1997. - 86 с.
150.Решетняк В. Судебный приказ в гражданском судопроизводстве // Российская юстиция. - 1995. - № 12. - С. 22-23.
151.Решетняк В.И., Черных И.И. Заочное производство и судебный приказ в гражданском процессе. - М.: Городец, 1997. - 86 с.
152.Жуйков В.М. Новое в гражданском процессуальном праве: комментарий законодательства // Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. - 1996. - № 4. - С. 15.
153.Аргунов В. Судебный приказ и исполнительная надпись // Российская юстиция. - 1996. -№ 7. - С. 31-32.
Аргунов В.Н. Судебный приказ и приказное производство // Законодательство. - 1998. - № 2. - С. 11-18.
154.Ширшиков А.М. Исполнение судебных решений. - М.: Юр.лит., 1966. - 108 с.
155.Авдюков М.Г. Исполнение судебных решений. - М.: Госюриздат, 1960. - 119 с.
156.Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове виконання: Для викладачів і студентів юрид. ВУЗів, працівників суду, прокуратури, юрисконсультів підприємств, установ, організацій. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. - 263 с.
157.Грось А. Исполнение судебных решений по спорам с участием предпринимателей // Российская юстиция. - 1995. - № 6. - С. 16-17.
158.Архів Зарічного районного відділу ДВС управління юстиції в Сумській області. - Пров. № 1-112 / 99.
159.Архів Сумського районного відділу ДВС управління юстиції в Сумській області. - Пров. № 1- 56 / 99.
160.Архів Зарічного районного відділу ДВС управління юстиції в Сумській області. - Пров. № 1-365 /99
161.Архів Ковпаківського районного відділу ДВС управління юстиції в Сумській області. - Пров. № 1-119 / 99.
162.Архів Шепетівського відділу ДВС управління юстиції в Хмельницькій області. - Пров. № 1-69 / 99.
163.Архів Ленінського відділу ДВС управління юстиції в Чернівецькій області. - Пров. № 1-119 / 99.
164.Настольная книга судебного пристава-исполнителя: Учебно-методическое пособие / Под ред. В.В. Яркова. - М.: издательство БЕК, 2001. - 752 с.
165.Перлов И.Д. Исполнение приговора в советском уголовном процессе - М.: Юр. лит.,1963. - 227 с.
166.Смецкая А.М. Исполнение судебных постановлений путем обращения взыскания на имущество граждан и на заработную плату: Автореф.дис… канд.юрид.наук: 12.00.03 / Харьк. юр. ин-т. - Х., 1968. - 23 с.
167.Архів Зарічного районного відділу ДВС управління юстиції в Сумській області. - Пров. № 1-312 /99.
168.Узагальнення практики вирішення судами справ за позовами про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) Верховного Суду України. - Архів Верховного Суду України. - 2001.
169.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Загальні питання порядку звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника у виконавчому провадженні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2000. - С. 314-317.
170.Ярков В.В. Комментарий к Федеральному закону “Об исполнительном производстве” (постатейный) и к Федеральному закону “О судебных приставах”. - М.: Юристъ, 1999. - 384 с.
171.Морозова И.Б., Треушников А.М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие. - М.: Городец, 1999. - 328 с.
172.Настольная книга судебного пристава-исполнителя: Учебно-методическое пособие / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Издательство БЕК, 2001. - 752 с.
173.Заворотько П.П. Виконання судових рішень // Радянське право. - 1964. - № 2. - С. 44-47.
174.Архів Сумського райсуду. - Справа № 2-143 / 99.
175.Савула Ю. Звернення до виконання рішень, вироків і постанов у народному суді // Радянське право. - 1991. № 5. - С. 21-24.
176.Тертышников В.И., Тертышников Р.В Закон Украины об исполнительном производстве: научно-практический комментарий. - Харьков: Консум, 2000. - 128 с.
177.Архів Ковпаківського райсуду м. Суми. - Справа № 2-2123 / 99.
178.Тараненко С. Механізм захисту громадянами прав та свобод під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення // Право України. - 1998. - № 11. - С. 141-143.
179.Ю. Шемшученко, В. Авер’янов Людина і реформування адміністративного права // Урядовий кур’єр. - 23 березня 2000 р. - № 53. - С. 9.
180.Андрійко О.Ф. Державний контроль на етапі реформування // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні: Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К. Малий видавничий центр Вищої школи права при Інституті