АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПОСАДОВОЇ ОСОБИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ПЛАН

Перелік умовних позначень…………………………………………………………………………3
Вступ ………………………………………………………………………………………………..…………….4
Розділ І. Сутність та загальна характеристика правового становища
посадової особи органів внутрішніх справ України
1.1. Поняття, ознаки та види посадових осіб як суб’єктів правовідно-син…….12
1.1.1. Історико-правова регламентація поняття “посадова особа”…..13
1.1.2. Доктринальний аспект поняття “посадова особа”…………..………27
1.1.3. Нормативно-правовий аспект поняття “посадова особа”……….31
1.1.4. Види посадових осіб……………………………………………….…………………….41
1.2. Правове становище посадової особи органів внутрішніх справ ………...…..49
1.3. Особливості адміністративно-правового становища посадової
особи органів внутрішніх справ ……………………………..………………………...……62

Розділ ІІ. Характеристика окремих елементів правового становища
посадової особи міліції України
2.1. Функції посадової особи міліції…..…………………………………………………………69
2.2. Повноваження та обов’язки посадової особи міліції ……………………..……...97
2.3. Характеристика гарантій здійснення владних повноважень
посадової особи міліції……………………………………………….…………………..…….121
2.4. Підстави і порядок відповідальності посадової особи органів
внутрішніх справ (міліції)………………………………………………………………….…130

Висновки ………………………………………………….…...…………………………………………….149
Список використаних джерел………………………...…………………………………………158

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Служба в органах внутрішніх справ є невід’ємною складовою державної служби України. Органи внутрішніх справ (міліція) виконують завдання спрямовані на забезпечення особистої безпеки громадян, попередження і припинення злочинів, здійснюють заходи щодо охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, надають допомогу громадянам, посадовим особам, підприємствам, устано-вам, організаціям і громадським об’єднанням у здійсненні їх законних прав та інтересів в межах, установлених чинним законодавством України. З ме-тою успішного виконання цих завдань, виникає необхідність докорінного поліпшення не лише форм і методів боротьби органів внутрішніх справ (мі-ліції) зі злочинністю, але й належної зміни організаційно-функціональної структури органів внутрішніх справ, а також забезпечення застосування діє-вих підходів до визначення правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
Удосконалення адміністративно-правового становища посадової особи дозволяє досягти таких соціально значимих результатів:
1) забезпечити демократизацію діяльності посадових осіб органів внут-рішніх справ (міліції), удосконалити стиль та методи їх роботи в сфері охо-рони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
2) реалізувати ідеї правової держави, посилити механізм підтримання правопорядку на підставі зміцнення законності, забезпечення верховенства закону в сфері громадського порядку;
3) забезпечити реалізацію в діяльності органів внутрішніх справ (мілі-ції) таких важливих принципів адміністративного права як принцип пріори-тетності прав людини, принцип заборони адміністративної сваволі, принцип співмірності мети і засобів адміністративно-правового регулювання;
4) сприяти нормативному закріпленню функцій, прав і обов’язків поса-дових осіб щодо реалізації принципів законності, гуманізму, поваги до прав і свобод особи і громадянина, гласності, відповідальності посадових осіб за перешкоджання реалізації права громадян на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю тощо.
Визначення адміністративно-правового становища посадової особи дає можливість зміцнити правову культуру співробітників органів внутрішніх справ за рахунок удосконалення форм організації і стимулювання посадової діяльності, зміцнення державної та службової дисципліни, посилення контролю і відповідальності за діяльністю посадової особи.
Різнобічність державного управління в органах внутрішніх справ не-можливо реалізувати без відповідного правового забезпечення. Лише гарантування всебічного та безпечного державного і громадського життя, боротьба з бюрократичним стилем управління можуть дозволити досягти законної соціально-корисної мети діяльності посадових осіб. Закріплені законодавчим шляхом нові форми соціального управління у сукупності з вже сформованими формами (єдиноначальність, підпорядкованість, відповідальність тощо) складають єдину правову основу діяльності посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
Питання визначення адміністративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) до теперішнього часу не були об’єктом комплексного теоретичного дослідження. Більше того, у законо-давстві України залишаються недостатньо вирішеними ряд питань, а саме: відсутнє визначення поняття посадової особи органів внутрішніх справ; по-няття організаційно-розпорядницьких функцій і адміністративно-господарських функцій посадової особи; залишається не врегульованою си-стема гарантій повноважень посадової особи міліції. Все вищесказане нега-тивно впливає на практичну діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ (міліції). У зв’язку з цим виникла потреба удосконалення законодав-ства про міліцію та практики його застосування в механізмі адміністратив-но-правового регулювання, що повною мірою свідчить про актуальність на-укового вирішення цієї проблематики.
Дана праця підготовлена з урахуванням досліджень, які виконали В.Б. Авер’янов, С.С. Алєксєєв, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, Д.А. Бекерська, Ю.П. Битяк, А.С. Васільєв, В.А. Владіміров, В.А. Власов, Л.К Воронова, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.І. Демченко, Є.В. Додін, А.Ф. Євтихєєв, А.І. Єлістратов, В.Ф. Захаров, Ю.В. Іщенко, Р.А Калюжний, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, А.П. Коренєв, Б.М. Лазарєв, В.М. Манохін, В.Ф. Опришко, І.М. Пахомов, Ю.А. Петров, М.І. Піскотін, С.С. Студенікін, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, А.Т. Усольцев, В.О. Шамрай, Я.Н. Шевченко, Ю.С. Шемшученко, Я. Щепаньський, А.І. Щербак, В.А. Юсупов, Ц.А. Ямпольська та ін.
З огляду на ступінь розробленості теми в юридичній літературі, існує необхідність у продовженні дослідження щодо визначення адміністративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) у зв’язку з тим, що вказані органи, на відміну від всіх інших органів виконав-чої влади, наділені широким колом повноважень розпорядницького харак-теру, а їх працівники, з одного боку, виступають як представники влади, з іншого – як посадові особи.
Таким чином, констатація незадовільного стану розробки теми й обу-мовлює актуальність проведеного дослідження.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційне дослідження виконано у відповідності з планами прикладних дослі-джень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 ро-ку № 4 КМ/2) і планами науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 рр. Крім того, напрямок дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837 / 96.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану адміністративно-правового регулювання становища посадо-вої особи органів внутрішніх справ (міліції) та подальше поглиблення тео-ретичних засад її правового становища і вироблення на підставі цього про-позицій з удосконалення законодавства України про державну службу та міліцію.
Виходячи з мети дослідження, здобувач поставив перед собою такі ос-новні завдання:
– розкрити зміст поняття “посадова особа”;
– розглянути етапи історико-правового розвитку поняття “посадова особа”;
– дослідити поняття “посадова особа” у доктринальному та норматив-но-правовому аспектах;
– розглянути класифікацію посадових осіб державної служби;
– здійснити дослідження стосовно визначення поняття та елементів правового становища посадової особи органів внутрішніх справ;
– визначити особливості адміністративно – правового становища по-садової особи органів внутрішніх справ (міліції);
– дослідити питання щодо порядку відповідальності посадових осіб органів внутрішніх справ;
– здійснити науковий аналіз системи чинного законодавства України та виявити прогалини в питаннях визначення адміністративно-правового становища посадової особи міліції та порядку проходження нею служби;
– обґрунтувати практичні пропозиції щодо удосконалення адміністра-тивно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (мі-ліції).
Об’єктом дослідження виступає система відносин, що складається в сфері діяльності посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) та без-посередньої її діяльності як представника органу виконавчої влади (сукуп-ність питань нормативно-правового та організаційного забезпечення діяль-ності посадової особи).
Предметом дослідження є відносини пов’язані з реалізацією адмініст-ративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) та шляхи їх удосконалення.
Методика дослідження. Загальним методом дисертаційного дослі-дження є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. Цей метод сприяє об’єктивній оцінці рівня та ефективно-сті реалізацій посадовими особами владних посадових повноважень. Крім того, діалектичний метод дозволяє проаналізувати норми чинного законо-давства, допомагає виявленню в ньому прогалин та недоліків і дає змогу сформулювати пропозиції з удосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності завданням, що здійснюються посадовими особами органів внутрішніх справ у сфері правоохоронної діяльності.
В ході дослідження використані також метод правового аналізу (порів-няльно-правовий), системно-структурний та соціально-юридичний методи аналізу чинного законодавства, конкретно-соціологічний, безпосередні ме-тоди наукового пізнання (вивчення нормативно-правових актів, документів, статистичних та інших даних, що відображають практичну діяльність поса-дових осіб органів внутрішніх справ). Ці та інші методи наукового дослі-дження використовувалися у їх взаємозв’язку.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Ко-декси України (про адміністративні правопорушення, кримінальний, кримі-нально-процесуальний), Закони України, підзаконні нормативні акти, що визначають адміністративно-правове становище посадових осіб органів внутрішніх справ (міліції).
Емпіричну основу дослідження складають матеріали ГУАСМ МВС України, ГУ МВС України в м. Києві та УМВС України в м. Севастополі.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається як самою постановкою проблеми, так і підходом до її дослідження з ураху-ванням ступеня розробленості. Дисертація є одним із перших в Україні спе-ціальних комплексних досліджень теоретико-правових і організаційно-правових проблем правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних понять, теоретич-них положень та висновків, практичних рекомендацій з удосконалення чин-ного законодавства, до найбільш значущих з яких належать:
1. Визначення основних ознак та формулювання поняття “посадова особа” в доктринальному та нормативно-правовому аспектах.
2. Авторська класифікація посадових осіб державної служби.
3. Поділ посадових осіб на два види − посадові особи публічної служби та посадові особи приватних організацій.
4. Висновок про необхідність використання на законодавчому рівні для позначення державної служби терміну “публічна служба”.
5. Пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу”, які полягають у необхідності ви-значення кола осіб, на яких поширюється його дія та здійснення класифіка-ції посад у державних органах за змістом і характером діяльності, способа-ми обіймання посади і надання повноважень.
6. Пропозиції про необхідність розробки та прийняття Закону України “Про державну службу в органах внутрішніх справ”.
7. Сформульовано та розкрито зміст загальних функцій посадової особи міліції до яких відносяться: а) інформаційно-аналітична робота; б) планування; в) підготовка проектів управлінських рішень; г) організація виконання прийнятого рішення; д) контроль; ж) взаємодія і координація; з) юрисдикційна; к) виховна, а також специфічних – застосування державного примусу у сфері підтримання громадського порядку і громадської безпеки.
8. Визначити повноваження та обов’язки посадової особи міліції відпо-відно до їх специфічної спрямованості.
9. Пропозиції щодо необхідності заміни чинної Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 414 від 10 червня 1998 року на “Інструкцію з порядку розгляду пропозицій і заяв громадян в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України”.
10. Пропозиції щодо введення до глави 5 Дисциплінарного статуту ор-ганів внутрішніх справ України переліку адміністративно-процесуальних норм, що регулюватимуть питання правового становища учасників дисцип-лінарного провадження, тобто визначатимуть коло посадових осіб органів внутрішніх справ, уповноважених накладати дисциплінарні стягнення; пра-вила здійснення початкової стадії дисциплінарного провадження тощо.
11. Пропозиції щодо необхідності закріплення у Дисциплінарному ста-туті органів внутрішніх справ України конкретних обставини, які пом’якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність посадової особи органів внутрішніх справ.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Сфор-мульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації, у тому чи-слі й законодавчі ініціативи, розвивають теоретичні засади науки адмініст-ративного права та науки управління органами внутрішніх справ.
Рекомендації автора можуть бути використані при оновленні та розробці нормативно-правових актів, а також у процесі вирішення нормативно-правового і організаційного забезпечення діяльності посадових осіб органів внутрішніх справ.
Окремі положення дисертації доцільно використовувати в лекціях, при підготовці підручників і навчальних посібників для магістрів, слухачів і ку-рсантів вищих навчальних закладів системи МВС України, а також для під-вищення кваліфікації практичних працівників органів внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, ви-кладених у дисертації. Дисертація виконана автором самостійно з викорис-танням останніх досягнень теорії і практики у сфері визначення адміністра-тивно-правового становища посадових осіб органів внутрішніх справ (мілі-ції). Всі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження дістала відобра-ження в опублікованих автором наукових роботах та розроблених на їх ос-нові науково-методичних матеріалах. Результати дослідження обговорюва-лись і були схвалені на засіданнях кафедри адміністративної діяльності та кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України і використовуються в навчальному процесі.
Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на:
– науково-практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (30-31 травня 2001 р.), місце проведення − Дніпропетровський юридичний інститут МВС України (м. Дніпропетровськ).
– науково-практичній конференції “Проблеми реалізації нового Кри-мінального кодексу України” (9 січня 2002 р.), місце проведення – Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали своє відображення у шести наукових статтях і тезах науково-практичних конференцій та науково-практичному посібнику.
Структура дисертації обумовлена завданням і логікою здійсненого до-слідження і складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дослідження – 157 сторінок, без урахування списку літератури (201 найменування).

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження, присвяченого питанням адміністратив-но-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) України, сформульовано наступні теоретичні і практичні висновки.

1. У діяльності органів внутрішніх справ (міліції) правове становище посадової особи виражається у внутрішньо організаційних відносинах та у відносинах, що виходять за межі органу та осіб, які не перебувають стосов-но них у службовому підпорядкуванні. У першому випадку маються на увазі юридичні можливості, якими її наділила держава. У другому – юридичні дії, які здійснює посадова особа стосовно інших осіб.
Проблема вивчення правового статусу посадової особи органів внут-рішніх справ (міліції) у рамках державного управління пов’язана в першу чергу з відсутністю в національному адміністративному законодавстві єди-ного визначення поняття посадової особи. Наявність такого визначення у кримінальному законодавстві не вирішує проблему, оскільки в багатьох випадках дозволяє притягати до відповідальності як посадову особу служ-бовця, який не має характерних для посадової особи повноважень.
Виконане нами дослідження привело нас до думки про потребу вве-дення єдиного терміну, який би описував всю сукупність службовців апа-рату державного управління в цілому і виконавчої влади зокрема.
Проблема визначення поняття “посадова особа” ускладнюється тим, що в науці та законодавстві переважає галузевий підхід до розуміння цієї категорії службовців. Як правило, представники галузевих юридичних наук розглядають поняття посадової особи лише у взаємозв’язку з цілями й особливостями тієї чи іншої галузі права, що веде до однобічності в розк-ритті змісту цього явища.
На підставі аналізу праць різних представників юридичної науки нами сформульовано ознаки поняття “посадової особи”, так як вона розуміється у сучасній правовій науці:
1) посадові особи − це службовці, які перебувають на публічній чи громадській службі;
2) особи, які обіймають посади на підставі загальних чи спеціальних нормативних актів;
3) наділені спеціальними владними (розпорядницькими) повноваженнями, що виражаються у володінні правом вчиняти дії, безпосередньо спрямовані на настання юридичних наслідків;
4) наділені правом по займаній посаді виконувати організаційно-розпорядницькі функції щодо реалізації компетенції державного чи громадського органу;
5) характеризуються наявністю підвищеної відповідальності (соціальної та правової) за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.
Виходячи із змісту визначених ознак сформульовано таке визначення поняття “посадова особа”. Посадова особа − це службовець, який обіймає посаду в органі управління на підставі загальних або спеціальних нормати-вних актів, виконує організаційно-розпорядницькі функції з реалізації компетенції даного органу, наділений спеціальними владними (розпоряд-ницькими) повноваженнями, що виражаються у володінні правом здійсню-вати дії, які безпосередньо призводять до настання певних юридичних нас-лідків і несе у зв’язку з цим підвищену відповідальність (соціальну і пра-вову) за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.
Нам уявляється, що таке визначення поняття “посадова особа” має право на існування в юридичній науці, оскільки дозволяє об’єднати в єди-ному правовому полі ряд державних службовців, які характеризуються по-дібністю правових статусів. Введення його в правову науку дозволило б вирішити ряд важливих проблем.

2. Здійснений аналіз Закону України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу” дозволив виявити цілу низку суттєвих прогалин, які по-требують відповідного вирішення.
Суттєвим недоліком Закону, який потребує відповідного вирішення, є питання щодо визначення кола осіб, на яких поширюється його дія.
Визнається за потрібне здійснення класифікації посад у державних органах за змістом і характером діяльності, способами обіймання посади і надання повноважень, з наступною розробкою відповідник реєстрів та професійно-кваліфікаційних характеристик відповідних посад, віднесених до державної служби. Розробка класифікації дала б змогу поширити статус державного службовця на всі сфери державної служби, до яких слід відне-сти, разом зі службою в державних органах, армії, міліції, судах, прокура-турі, дипломатичних установах тощо, також й службу в державних медич-них; наукових, навчальних та інших установах.

3. Відсутність єдиного визначення поняття посадової особи призво-дить до різних його тлумачень на практиці. У свою чергу практичне зна-чення поняття “посадова особа” тісно пов’язане з кримінальним законо-давством.
Черговим етапом у сфері кримінально-правового визначення поняття посадової особи стало прийняття 5 квітня 2001 року нового Кримінального кодексу України, у якому визначення поняття “посадова особа”, що місти-лось у ст. 164 КК України (редакція 1960 року), дістало закріплення у ст. 364 – “Зловживання владою або службовим становищем” КК України у вигляді поняття “службова особа”.
Аналіз поняття “службова особа” у кримінальному законодавстві України дозволив пересвідчитися у його невдалості, оскільки закріплена у ньому ознака “організаційно-розпорядницькі функції”, за допомогою якої визначається досліджуване поняття, потребує окремого тлумачення.
У будь-якому випадку визначення службової особи, дане в примітці до ст. 364 КК України, не може претендувати, та й не претендує на універ-сальність. Навпаки, законодавець свідомо вказує, що службовці, які підпа-дають під це визначення, визнаються службовими особами лише “у статтях цієї глави”, тобто тільки для сфери кримінального законодавства.

4. В умовах сьогодення назріла потреба поділу посадових осіб на два види − посадових осіб публічної служби, і служби в громадських (приватних) організаціях. Використовуючи термін “публічна служба” потрібно зазначити, що законодавчий термін “державна служба” найбільшого поширення отримав у законодавстві країн колишнього СРСР. Нами ж пропонується у подальшому на законодавчому рівні використовувати термін “публічна служба”, бо саме він найбільш точно відображає зміст відносин пов’язаних з проходженням служби та обіймання посад в державних органах, і, крім того, є характерним для законодавства багатьох країн світу.

5. Посадова особа міліції має певне правове становище (правовий статус), що визначається, як врегульована правовими нормами сукупність державно-службових відносин по займаній посаді, які розкриваються через чітко визначене коло прав та обов’язків і відповідальність. Іншими словами, правовий статус посадової особи являє собою сукупність прав, свобод, обов’язків, обмежень, заборон, відповідальності, встановлених законодав-ством України.
Зазначене визначення дає можливість характеризувати правовий ста-тус посадової особи міліції через займану посаду, функції, права й обов’язки, гарантії реалізації повноважень та відповідальність.
Посада для правового статусу посадової особи міліції є синтезом її організаційно-правового становища і складається з двох частин: службової та особистої.
Службові права та обов’язки посадової особи − це право видавати ін-дивідуальні акти у вигляді наказу, дотримувати внутрішній розпорядок дня.
У свою чергу особисті права виражаються крізь призму регламентації становища посадової особи (розмір відпустки, пільги, компенсації, гарантії та ін.).

6. З огляду на недосконалість нормативно-правової бази, що визначає адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ постає необхідність розробки та прийняття Закону України “Про державну службу в органах внутрішніх справ”, де б дістали своє відобра-ження наступні положення:
1) поняття державної служби в органах внутрішніх справ і її межі;
2) визначення завдань, принципів державної служби в органах внут-рішніх справ;
3) визначення державної посади в органах внутрішніх справ, їх кла-сифікація і реєстр, класифікаційні вимоги до них;
4) визначення поняття посадової особи, керівника і представника влади органів внутрішніх справ;
5) визначення випадків застосування судового захисту посадових осіб органів внутрішніх справ у разі їх незгоди з висновками атестації, притяг-ненням до дисциплінарної відповідальності, недотриманням їх гарантій правового і соціального захисту тощо.
Також, нами пропонуються шляхи вирішення проблеми у сфері ви-значення та уточнення правового статусу посадової особи органів внутрі-шніх справ (міліції), для чого необхідно:
а) розширити права і обов’язки посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) у сфері охорони громадського порядку і забезпечення гро-мадської безпеки з урахуванням діяльності посадової особи в районах з надзвичайним станом;
б) визначити гарантії повноважень посадової особи органів внутріш-ніх справ (міліції);
в) удосконалити механізм відповідальності посадових осіб за незаконні дії (чи бездіяльність) при реалізації нормативно-правових актів.

7. Особливостями правового становища посадової особи треба розу-міти сукупність структурних елементів, спрямованих на реалізацію держа-вних завдань і функцій у сфері виконавчо-розпорядницької діяльності ор-ганів внутрішніх справ.
Особливості правового становища посадової особи органів внутрішніх справ можна визначити у вигляді схеми, яка складається з чотирьох елемен-тів:
1) особливий порядок проходження служби в органах внутрішніх справ;
2) заміщення посади посадовою особою органів внутрішніх справ;
3) спеціальні права й обов’язки;
4) спеціальний суб’єкт відповідальності.

8. Під функціями посадової особи, на наш погляд, потрібно розуміти складові частини змісту її діяльності, відображені у закріплених у її право-вому статусі завданнях щодо забезпечення життєво важливих потреб управляючого об’єкта. Здійснюються вони як самою посадовою особою, так і підлеглими їй структурними підрозділами (посадовими особами) шляхом реалізації покладених на них повноважень.
До загальних функцій посадової особи міліції відносяться: а) інформаційно-аналітична робота; б) планування; в) підготовка проектів управлінських рішень; г) організація виконання прийнятого рішення; д) контроль; ж) взаємодія і координація; з) юрисдикційна; к) виховна.
До специфічних функцій посадової особи міліції (представника влади) можна віднести державний примус у сфері підтримання громадського по-рядку і громадської безпеки.

9. Відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року “Про дер-жавну службу”, Закону України від 20 грудня 1990 року “Про міліцію”, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України права посадової особи можна виділити три групи:
1) права, що сприяють безпосередньому виконанню службових обов’язків;
2) права, що сприяють опосередкованому виконанню службових обов’язків;
3) права, що відповідають посиленню посадової активності посадової особи, реалізації належних їй конституційних прав і свобод.

10. “Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і орга-нізації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрі-шніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підпри-ємствах системи МВС України”, затверджена наказом МВС України № 414 від 10 червня 1998 року, об’єднала в єдине провадження всі процедури роз-гляду пропозицій, заяв і скарг. Ці процедури відрізняються одна від одної низкою процесуальних особливостей і наслідків, хоча певним чином пов’язані між собою, як взагалі пов’язані між собою усі види адміністратив-них проваджень. У зв’язку з цим “Інструкцію про порядок розгляду пропо-зицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи Міністерства внутрішніх справ України”, варто змінити на “Інструкцію з порядку розгляду пропозицій і заяв громадян в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України”. Такі зміни варто здійснити у зв’язку з тим, що провадження по скаргах має дещо іншу процедуру.

11. Чинне законодавство про дисциплінарну відповідальність в орга-нах внутрішніх справ у порядку підпорядкованості потребує удосконален-ня. У зв’язку з цим доцільно главу 5 Дисциплінарного статуту органів вну-трішніх справ доповнити такими адміністративно-процесуальними норма-ми, які можна об’єднати у певні групи, тобто:
1) група, яка складається з адміністративно-процесуальних норм, що регулюють основи правового становище учасників дисциплінарного про-вадження, тобто, коло посадових осіб органів внутрішніх справ, уповнова-жених накладати дисциплінарні стягнення, докладніше визначають обсяг прав їх дисциплінарної влади;
2) друга група процесуальних правил регулює початкову стадію дис-циплінарного провадження – порушення дисциплінарного провадження, розгляд справи посадовою особою органів внутрішніх справ. До цієї групи можуть бути віднесені:
а) норми, що встановлюють порядок порушення дисциплінарного провадження, визначають ситуацію, при настанні якої посадова особа ор-ганів внутрішніх справ зобов’язана порушити провадження по дисципліна-рній справі;
б) норми, що встановлюють обов’язок з’ясування фактичних обставин справи в єдиноначальному порядку;
3) третя група процесуальних правил спрямована врегулювати поря-док винесення висновку по адміністративному розслідуванню;
4) четверту групу процедурних правил складають норми, що регу-люють порядок виконання рішення, прийнятого по дисциплінарній справі;
5) п’ята група визначає процесуальні правила, що регулюють заклю-чну частину дисциплінарного провадження, тобто процес оскарження ви-несеного рішення по дисциплінарній справі.
Крім того, нормативно не визначені обставини пом’якшують або об-тяжують відповідальність за дисциплінарні правопорушення. Тому варто ввести норму, що передбачатиме саме такі обставини.
Нами пропонується вважати обставинами, що пом’якшують відпові-дальність за вчинення дисциплінарного проступку:
1) відвернення винним шкідливих наслідків проступку, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
2) вчинення проступку у стані сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.
Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ може бути перед-бачено й інші обставини, що пом’якшують дисциплінарну відповідальність. Орган (посадова особа), яка здійснює дисциплінарне провадження, може ви-знати пом’якшуючими і обставини, не зазначені у Статуті.
У свою чергу обставинами, що обтяжують відповідальність за вчинен-ня дисциплінарного проступку необхідно вважати:
1) повторне протягом року вчинення дисциплінарного проступку, за яке особу вже було піддано дисциплінарному стягненню.
2) вчинення дисциплінарного проступку в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К., 1979. – 150 с.
2. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления. – К., 1985. – 146 с.
3. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. / В. Б. Аверьянов; АН УССР, Ин-т государства и права. – К.: Наук. думка, 1990. – 147 с.
4. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
5. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування. // Право України. – 1998. – № 8.
6. Авер’янов В.Б., Курпчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Харків, 1998. – 56 с.
7. Административное право / Под. ред. Козлова Ю.М. − М.: Юрид. лит., 1968. – 575 с.
8. Административная ответственность в СССР. / Под ред. В.М. Манохина, Ю.С. Адушкина/. – М., 1988. – 168 с.
9. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел. / Под ред. Л.Л. Попова. – М., 1990. – 637 с.
10. Адміністративне право України. (Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.); За ред. Ю.П. Битяка. − Харків: Право, 2000. – 520 с.
11. Адушкин Ю.С. Вопросы совершенствования дисциплинарного производства // Правоведение – 1984. – № 3. – С.54-60.
12. Актуальные проблемы государства и права / Одес. гос. ун-т им. И.И. Мечникова / Ред.: А.С. Васильев. – О.: Астропринт, 1998. – 215 с.
13. Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1982. – Т. 2. – 359 с.
14. Алымов А.Н. Управление производством в современных условиях. – К., 1973. – 271 с.
15. Альберт М., Мескон М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М., 1992. – 704 с.
16. Атаманчук Г.В. Государственной управление: проблемы методологии правового исследования. – М., 1975. – 239 с.
17. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. – М., 1980. – 256 с.
18. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом /Опыт системного исследования. / Изд.второе. – М.: Полит. лит. 1973. – 392 с.
19. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск, 1989. – 201 с.
20. Бахрах Д.Н. Дисциплинарное принуждение. // Правоведение. – 1985. – № 3. – С. 17-23.
21. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник. Общая часть. – М., 1993. – 724 с.
22. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляю-щие, содержание, принципы. // Гос. и право. – 1996. – № 12. – С. 10-11.
23. Бачило И.Л. Институт ответственности в управлении. // Сов. гос. и право. – 1977. – № 6. – С. 40-48.
24. Бачило И.Л. Функции управления: Содержание и правовое управление // Сов. гос. и право. – 1969. – № 12.
25. Бачило И.Л. Функции органов управления / Правовые проблемы оформления и реализации. – М.: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
26. Бачило И.Л. Функции служащих. // Аппарат управления социалистического государства. Ч.2. – М., 1977.
27. Белых А.К. Политическая организация общества и социалистическое управление. – М., 1967. – 215 с.
28. Битяк Ю.П. Государственная служба в СССР и развитие ее демократических основ: [Учеб. пособие для студентов спец. “Правоведение”] / Ю.П. Битяк; М-во высш. и сред. спец. образования УССР, Учеб.-метод. каб. по высш. образованию, Харьк. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. – Киев.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1990. – 64 с.
29. Битяк Ю.П., Петришин О.В. Проект Закону “Про службу в органах виконавчої влади і їх апараті”. // Вісник Академії правових наук. – 1998. – № 1. – С. 150-169.
30. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: Одиссея, 1999. – 547 с.
31. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. /Очерк теории/. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
32. Бюллетень Верховного суда СССР. – 1966. – № 10.
33. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1947. – № 19. – Ст. 55.
34. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М., 1981. – Ч. 1: Предмет и понятие. – 398 с.
35. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М., 1982. – Ч. 2. – 387 с.
36. Владимиров В.А., Кириченко В.Ф. Должностные преступления. – М., 1965. – 42 с.
37. Вопросы советского административного права. − М., Л.: Изд-во АН СССР, 1949 – 212 с.
38. Гойман В.И. Механизм обеспечения реализации закона в современных условиях. // Сов. гос. и право. – 1992. – № 12. – С.13-22.
39. Голосніченко І.П. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К.: КУАДУ при Президентові України, 1999 – 178 с.
40. Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998. – 235 с.
41. Государственная дисциплина и ответственность. / Под. ред. Л.И. Антоновой, Б.И. Кожонина. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. – 153 с.
42. Государственная служба основных капиталистических стран. − М.: Наука, 1977. – 291 с.
43. Государственная служба и государственные служащие во Франции. − М.: МИД, 1994. – 299 с.
44. Государственное управление и административное право. / Ин-т гос-ва и права АН СССР, Ред. Кол. Ю.М. Козлов и др. – М.: Юрид. лит., 1978. – 358 с.
45. Гурней Б. Введение в науку управления. Перевод с франц. Г.С. Яковленва. – М., Прогрес, 1969. – 230 с.
46. Даурова Т.Г. Предпринимательская деятельность: запрет для должностных лиц. // Хозяйство и право. – 1992. – № 10.
47. Декрет о суде. // СУ. – 1917. – № 4. – Ст. 50.
48. Демченко В.И. Ответственность должностных лиц по советскому адми-нистративному законодательству. // Правоведение. – 1986. – № 6. – С. 56-60.
49. Державна служба в Україні: розвиток і перспективи. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 29 лютого.
50. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / С.Д. Дубенко. — К.: Ін Юре, 1999. – 210 с.
51. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Ін-т держ. і права ім. В.М.Корецького НАН України / Ред.: В.Б. Авер’янов; І.Б. Коліушко. – К., 1999. – 50 с.
52. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / В.К. Андрушко, В.М. Баранчук, В.М. Бодрухін, В.В. Гриненко, В.Г. Дем’янишин / Хмельниц. ін-т регіон. упр. та права. — Хмельницький: Поділля, 1999. – 567 с.
53. Динь-Тхиен-Шон. Административная ответственность должностных лиц по законодательству СРВ // Сов. гос. и право. − 1990. − № 5. − С. 119-120.
54. Дисциплінарна відповідальність державних службовців: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / І.О. Картузова / Одес. держ. юрид. акад. — О., 1999. – 18 с.
55. Довідка про стан злочинності на території України за 2000 рік. – МВС України, 2001.
56. Евтихеев А.Ф. Основы советского административного права. − Х., 1925.
57. Евтихеев И.И., Власов В.А. Советское административное право. − М., 1946. – 431 с.
58. Елистратов А.И. Основные начала административного права. − М., 1914.
59. Елистратов А.И. Должностное лицо и гражданин. / Вопросы административного права // Под ред. А.И. Елистратова − М., 1916.
60. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1965. – 215 с.
61. Жижиленко А. А. Должностные (служебные) преступления. − М., 1924.
62. Закон України від 20 грудня 1990 року “Про міліцію”. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
63. Закон України від 18 лютого 1992 року “Про оперативно-розшукову діяльність”. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – Ст.8.
64. Закон України від 9 квітня 1992 року “Про пенсійне забезпечення війсь-ковослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст.399.
65. Закон України від 30 червня 1993 року “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
66. Закон України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу”. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
67. Закон України від 1 грудня 1994 року “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
68. Закон України від 5 жовтня 1995 року “Про боротьбу з корупцією”. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
69. Закон України від 21 травня 1997 року “Про місцеве самоврядування в Україні”. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст.170.
70. Закон України від 22 лютого 2000 року “Про психіатричну допомогу”. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст.143.
71. Закон України від 16 березня 2000 року “Про правовий режим надзвичайного стану”. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
72. Закон України від 7 червня 2001 року “Про службу в органах місцевого самоврядування”. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. Ст. 175.
73. Закон України від 4 жовтня 2001 року “Про страхування”. // Нормативні акти України. Комп‘ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
74. Закон України від 10 січня 2002 року “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16.
75. Закон про місцеве самоврядування в Україні: Наук.-практ. комент. / В.І. Батрименко, В.І. Борденюк, Г.В. Виноградова, М.І. Єрофєєв, Ю.І. Крегул, М.П. Лабунська, Л.П. Маслій, О.П. Недбайло, А.С. Олійник / Ін-т законодавства Верхов. Ради України. — К., 1999. – 397 с.
76. Захаров В.Ф. Актуальные вопросы административной ответственности за нарушение общественного порядка в современных условиях. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1972. – 22 с.
77. История советского уголовного права. / А.А. Герцензон, М.С. Грингауз и др. − М.: Юридиздат, 1948. – 465 с.
78. Іллічов М.О. Загальні функції посадової особи органів внутрішніх справ України. // Митна справа. – 2002. – № 3. – С. 81-86.
79. Іллічов М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у новому Кримінальному кодексі України. // Держава і право. – К., – 2002. – № 15. – С. 422-427.
80. Кабалевский В. Советское административное право. − Х., 1929.
81. Кабалевский В. Очерки советского административного права. – “Украина”, 1924.
82. Кендэ Г. Развитие и совершенствование служб управления. Сокр. пер. с франц. Общ. ред. и предисл. д-ра экон. наук Б.З Мильнеоа. – М.: Прогресс, 1970. – 160 с.
83. Коваленко В. Яким бути новому закону України “Про державну службу”: деякі питання теорії і практики законотворення. // Право України. – 2000. – № 6. – С. 85-90.
84. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. 3 вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
85. Ковачев Д.А. Функции, задачи, компетенция, и правоспособность госу-дарственного органа. // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1985. – № 4.
86. Кодекс України про адміністративні правопорушення. // Нормативні акти України. Комп‘ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
87. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. – М., 1969. – Ч. 1: Сущность, функции, методы. – 159 с.
88. Колодкин Л.М., Фатула А.В. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел. – М.. 1990. – 170 с.
89. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
90. Кононов П.И. Административная ответственность должностных лиц: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.07. − М., 1994. − С. 23.
91. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1997. – 80 с.
92. Коренев А.П. Административное право России. – М.: Щит-М, 1996. – Ч.1. – 542 с.
93. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой статус // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1987. – № 2.
94. Костюков А.Н. Правовой статус должностного лица (административно-правовой аспект). Автореферат дисс. канд. юрид. наук: 12.00.07. – Л., 1988. – 20 с.
95. Кримінальний кодекс УРСР // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
96. Кримінальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
97. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
98. Лазарев Б. Административная ответственность. – М.: Моск. рабочий, 1985. – 77 с.
99. Лазарев Б.М. Государственная служба / РАН Акад. Правовой ун-т при ин-те государства и права. − М., 1993. – 16 с.
100. Лазаревский Н.И. Ответственность за убытки. − М., 1905.
101. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд–во МГУ, 1981. – 239 с.
102. Майдыков А.В. Совершенствование управления городским (районным) органом внутренних дел (теория и практика управления). – М., Академия МВД СССР. 1989. – 288 с.
103. Манохин В.М. Порядок формирования органов государственного управления. – М.: Госюриздат, 1963. – 183 с.
104. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
105. Манохин В.М. Советское административное право. Курс лекций. Вып. 1. − Саратов, 1968. – 249 с.
106. Манохин В.М. Конституционные основы советского административного права. / Под ред. Н.М. Конина. – Саратов, 1983. – 217 с.
107. Марков М. Теория социального управления. – М., 1978. – 402 с.
108. Матузов Н.И. Малько А.В. Правовые режимы: Вопросы теории и практики. // Правоведение. – 1996. – № 1. – С.17-18.
109. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.73. // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
110. Наказ МВС України № 403 від 18 вересня 1991 “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”.
111. Наказ МВС України № 414 від 10 червня 1998 року “Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України”
112. Наказ МВС України від 13 липня 1998 року № 507 “Про затвердження Положення про Головне управління Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, Типового положення про управління (відділ) Державної служби охорони при ГУМВС, УМВС України та Типового положення про відділ (відділення) Державної служби охорони при міськ(рай)органах внутрішніх справ та на окремих об’єктах”.
113. Наказ МВС України від 15 червня 1999 року № 495 “Про затвердження Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ”
114. Наказ МВС України від 14 жовтня 1999 року № 802 “Про затвердження Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції”.
115. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм. // Правоведение. – 1971. – № 1.
116. Николаева Л.А., Шмарцев А.Ю. Административно-правовой аспект юридической ответственности. // Известия ВУзов. Правоведение. – 1986. – № 1.
117. Омаров А.М. Социальное управление. Некоторые вопросы теории и практики. – М.: Мысль, 1980. – 269 с.
118. Основин В.С. Основы науки социального управления. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1971. – 260 с.
119. Основин В.С. Понятие и сущность руководства. // Руководители испол-комов. Правовой статус и организация работы. – М., 1977. – 287 с.
120. Оськин Ф.Ф. О компетенции руководителя // Правоведение. – 1990. – № 1. – С. 75-79.
121. Панкратов И.Ф. Правовые формы ответственности должностного лица колхозов. – М.: Госюриздат, 1959. – 199 с.
122. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. (Правовые аспекты взаимоотношений). – М.: Наука, 1974. – 246 с.
123. Пахомов И.Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности. − Львов, 1965. – 71 с.
124. Петров А.С. Основы организации управления промышленным производством (Методологические проблемы). – М.: Экономика, 1969. – 216 с.
125. Петров Г.И. Гражданин и должностное лицо в Советском государстве // Вестник ЛГУ. 1971. − № 23. − С. 126– 128.
126. Петров Г.И. Основы советского социального управления. – Л.: Из-во Ленингр. ун-та, 1974. – 291 с.
127. Петров Ю.А. К понятию должностного лица // Правоведение. – 1974. – № 6.
128. Петухов Г.Е. Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Известия ВУЗов. Правоведение, − 1980. − № 3.
129. Пирогов В. Административные взыскания (несколько вопросов из практики). // Административный вестник. – 1929. – № 2.
130. Пискотин М.И. Советский руководитель. – М.: Знание, 1986. – 63 с.
131. Положение о дисциплинарной ответственности в порядке подчиненности. Утверждено постановлением ВЦИК и СНК РСФСР от 20 марта 1932 г. // СУ РСФСР. – 1932. – № 32. – Ст. 152.
132. Положение о революционных военных трибуналах от 20 ноября 1919 г. // СУ. – 1919. – № 58. – Ст. 549.
133. Попов Л.Л. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел. – М., 1990. – 476 с.
134. Попов Л.Л. Убеждение и принуждение в административной деятельности советской милиции: Дис… канд. юрид. наук. 12.00.07. – М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1965. – 187 с.
135. Попов Н. Обеспечение судом законности мер административного принуждения, применяемых ОВД. // Сов. юстиция. – 1993. – № 9.
136. Постанова Кабінету міністрів України від 29 червня 1991 року “Про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України” // Нормативні акти України. Комп‘ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
137. Постанова Кабінету міністрів України від 29 липня 1991 року “Про за-твердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України”. // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
138. Постанова Кабінету міністрів України від 14 вересня 1991 року “Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні” // Нормативні акти України. Комп‘ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
139. Постанова Кабінету міністрів України від 28 грудня 1991 року “Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України”. // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
140. Постанова Кабінету міністрів України від 3 січня 1995 року “Про додаткові пільги щодо оподаткування грошової допомоги сім’ям загиблих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”. / Урядовий кур’єр. – 1995. – № 7.
141. Постанова пленуму Верховного суду України від 7 жовтня 1994 року № 12 “Про судову практику в справах про хабарництво” // Нормативні акти України. Комп‘ютерна правова система. Вип. 8. За станом на травень-червень 2002 р.
142. Розпорядження Кабінету міністрів України від 4 квітня 2001 року “Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби”// Офіційний Вісник України. – 2001. – № 14.
143. Руководители исполкомов: правовой статус и организация работы. / Отв. ред. В.С. Основин − М.: Юрид. лит., 1977. – 151 с.
144. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: теоретические вопросы. – Пермь: Кн. изд-во, 1974. – 82 с.
145. Самощенко И.С, Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
146. Светлов А.Я. Борьба с должностными злоупотреблениями. − К.: Наук. думка, 1970. – 188 с.
147. Серегин А.В. Советский общественный порядок и административно-правовые средства его укрепления. – М.: Акад. МВД СССР, 1975. – 194 с.
148. СЗ СССР. – 1925. – № 48. – Ст. 344.
149. СЗ СССР. – 1929 – № 71. – Ст. 670.
150. СЗ СССР. – 1929. – № 4. – Ст. 31.
151. СЗ СССР. – 1932. – № 31. – Ст. 291.
152. СЗ СССР. – 1932. – № 62. – Ст. 630.
153. Скворцов С.М., Гиоргадзе Г.П. Меры административного принуждения в борьбе с незаконным потреблением и оборотом наркотиков. // Сов. гос. и право – 1991. – № 1. – С. 55-64.
154. Служба в государственных и общественных организациях. Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. Юрид. ин-т им. Р.А. Руденко; [Редкол: Д.Н. Бахрах (отв. ред.) и др.] – Свердловск: СЮИ, 1988. – 134 с.
155. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. (Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования). – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1965. – 188 с.
156. Смирнов В.Н. Дисциплина труда в СССР. (Социальные и правовые проблемы). – Л. Изд-во Ленингр. Ун-та, 1972. – 119 с.
157. Смирнов О.В. О правовом статусе рабочих и служащих. // Сов. гос. и право. – 1974. – № 3.
158. Советский энциклопедический словарь. /Гл. ред. А.М. Прохоров. 4-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1986. – 1599.
159. Советское административное право ВКВШ при СНК СССР. – М.: Юриздат, 1940. – 432 с.
160. Советское административное право. / Под. ред. Ю.М. Козлова – М.: Го-сюриздат, 1962. – 302 с.
161. Советское административное право. / Под. ред. Манохина В.М. − М.: Юрид. лит., 1977. – 542 с.
162. Советское административное право. Учебник для слушателей вузов МВД СССР. / Под ред. М.И. Еропкина.− К.: КВШ им. Ф.Э. Дзержинского, 1978. – 394 с.
163. Сорокин В.Д. Административно процессуальное право. – М.: Юрид. лит., 1972. – 239 с.
164. Социалистическая законность. – 1935. – № 5.
165. Студеникин С.С. Советская государственная служба. // Вопросы советс-кого административного права. – М.– Л. Изд-во АН СССР, 1949. – 212 с.
166. СУ УССР. – 1921 – № 11. – Ст. 311.
167. СУ УССР. – 1921. – № 7. – Ст. 209.
168. СУ. – 1918. – №35. – Ст. 468.
169. СУ. – 1921. – № 20. – Ст. 122.
170. СУ. – 1923. – № 54. – Ст. 531.
171. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні. Наукова доповідь. / Під заг. ред Ю.С. Шемшученка, В.Б. Авер’янова. – К., 1995. – 23 с.
172. Теория государства и права (Учебник для вузов). // Под редакцией С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1985. – 479 с.
173. Теория государства и права / Под. ред. Матузова Н.И., Малько А.В. − Саратов, 1995. – 587 с.
174. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности. – М, 1990. – 656 с.
175. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 978 с.
176. Тихомиров Ю.А. Власть и управление в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1968. – 199 с.
177. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. – М.: Наука, 1978. – 336 с.
178. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. –