АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ІНФОРМАЦІЮ

Короткий опис

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ПЕТРОВ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

На правах рукопису

УДК [342.95:342.7] (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ІНФОРМАЦІЮ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник
Мельник Р.С.

Донецьк – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ГРОМАДЯН НА ІНФОРМАЦІЮ ...................................................................10
1.1. Сутність та зміст права громадян на інформацію ..............................10
1.2. Правова природа права громадян на інформацію та його місце в адміністративно-правовому статусі громадянина .............................................32
1.3. Становлення та сучасний стан нормативного забезпечення права громадян на інформацію ......................................................................................47
Висновки до розділу 1 ..................................................................................75
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ІНФОРМАЦІЮ ...................................................................................................78
2.1. Суб’єкти забезпечення реалізації права громадян на інформацію....79
2.2. Адміністративні процедури реалізації права громадян на інформацію...........................................................................................................105
2.3. Юридична відповідальність як гарантія реалізації права громадян на інформацію ..........................................................................................................135
Висновки до розділу 2 ................................................................................156
ВИСНОВКИ ...............................................................................................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................167

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними. Це дасть можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.
Задля досягнення цієї мети першочерговим є реальне втілення у життя положень ст. 34 Конституції України, яка закріплює право громадян на інформацію. Право на інформацію як фундаментальне конституційне право за своєю сутністю є первинним по відношенню до інших конституційних прав, оскільки реалізація цього права, тобто можливість створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, сприяє реалізації багатьох інших конституційних прав. Отже, питання забезпечення реалізації громадянами права на інформацію, а особливо у сфері взаємовідносин останніх з державою, набувають особливого значення.
Реалізація права громадян на інформацію, як і будь-якого іншого права, передбачає створення з боку держави певних умов, пов’язаних з закріпленням названого права у нормативно-правових актах, встановленням процедур реалізації права на інформацію, визначенням уповноважених суб’єктів публічної адміністрації, покликаних забезпечувати реалізацію даного права. Вказані вище умови в сукупності утворюють механізм реалізації громадянами права на інформацію, який може набувати різної правової природи залежно від виду правових норм, покладених у його підґрунтя. Проте сьогодні така особливість механізму реалізації права громадян на інформацію доволі часто ігнорується і науковцями, і законодавцем. У результаті змішуються юридичні норми різної правової природи, що вкрай негативно позначається на рівні гарантування та реалізації названого права приватними особами.
Слід відзначити, що питанням реалізації прав громадян присвячено праці таких вчених у галузі адміністративного права, як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, М. М. Тищенко, Ю. С. Шемшученко, В. К. Шкарупа.
Окремі аспекти права громадян на інформацію та процедури його реалізації досліджували А. Б. Агапов, І. В. Арістова, І. Л. Бачило, В. М. Брижко, А. Б. Венгеров, В. Д. Гавловський, О. А. Гаврилов, В. В. Головченко, А. Т. Жеплинський, В. А. Копилов, Т. А. Костецька, О. В. Кохановська, В. Б. Наумов, Є. В. Петров, А. А. Письменицький, М. М. Рассолов, Т. М. Слiнько, В. С. Цимбалюк, С. В. Шевчук та інші, однак у їх роботах названа вище проблема не знайшла комплексного вирішення.
З огляду на викладене, актуальним та практично необхідним виглядає дослідження як правової природи самого права громадян на інформацію, так і адміністративно-правового забезпечення процедур його реалізації.
Зв’язок роботи теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до п. 10 розділу 3 Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», п. 17 Пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347), п. 1.4.1 Положення про організацію науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у Донецькому юридичному інституті МВС України, затвердженого наказом ДЮІ МВС України від 15.06.2012 № 485.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародних актів, відповідних підзаконних актів, критичного опрацювання зарубіжних та вітчизняних сучасних наукових теорій розкрити сутність, основні риси та процедури адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію, а також розробити пропозиції щодо удосконалення відповідних нормативних актів у цій сфері.
Для досягнення цієї мети автор поставив перед собою такі завдання:
– визначити сутність права громадян на інформацію;
– з’ясувати зміст права громадян на інформацію;
– розкрити правову природу права громадян на інформацію;
– окреслити місце права громадян на інформацію в адміністративно-правовому статусі громадянина;
– встановити особливості становлення нормативного забезпечення права громадян на інформацію;
– з’ясувати сучасний стан законодавства України, що регулює порядок реалізації громадянами права на інформацію;
– систематизувати суб’єктів забезпечення реалізації права громадян на інформацію;
– з’ясувати особливості адміністративних процедур реалізації права громадян на інформацію;
– охарактеризувати сутність та особливості юридичної відповідальності як гарантію реалізації права громадян на інформацію;
– розробити окремі пропозиції, спрямовані на удосконалення чинних нормативних актів, які регламентують порядок реалізації громадянами права на інформацію.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час реалізації права громадян на інформацію.
Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на інформацію.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системне дослідження механізму адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію. Під час проведення дослідження автором були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, зокрема з’ясована сутність категорій «право на інформацію», «публічна адміністрація», «адміністративна процедура реалізації права громадян на інформацію» тощо. Системний підхід дав змогу розглянути місце права громадян на інформацію в адміністративно-правовому статусі громадянина (п. 1.2). Історико-порівняльний метод використано для дослідження становлення та сучасного стану нормативного забезпечення права громадян на інформацію (п. 1.3). Розробка пропозицій щодо вдосконалення та розвитку правового регулювання механізму адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію була здійснена за допомогою методу моделювання (підрозділи 2.1, 2.2). Метод документального аналізу було застосовано як для аналізу судової практики, що склалася у даній сфері (підрозділи 2.1, 2.2), так і для виявлення прогалин у чинних нормативних актах, що регулюють реалізацію права громадян на інформацію.
Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі акти України, міжнародні акти, а також інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації права громадян на інформацію.
Під час проведення дослідження була використана також актуальна політико-правова публіцистика, присвячена даній проблематиці; спеціальна література з теорії права, адміністративного та інформаційного права.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження склали статистичні матеріали та узагальнення судової практики адміністративних судів та Вищого адміністративного суду України у спорах, пов’язаних з реалізацією громадянами України права на інформацію.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексною розвідкою адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– уперше зміст права на інформацію розглянуто за схемою: право – праворозуміння – природне право та позитивне право: об’єктивне та суб’єктивне право;
– вперше надано визначення права на інформацію з позиції природного права та позитивного права. У першому випадку право на інформацію – це система неписаних, таких що випливають із самої біологічної сутності людини, її життєдіяльності, існуючих правил поведінки в інформаційній сфері. У другому – система загальнообов’язкових, формально визначених, установлених чи санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки в інформаційній сфері;
– удосконалено розуміння змісту права на інформацію в об’єктивному та суб’єктивному аспектах. Зокрема, право на інформацію в об’єктивному аспекті – сукупність правових приписів, що є об’єктивованим результатом волевиявлення правотворчих органів, за допомогою яких здійснюється регулювання інформаційно-правових відносин. Право громадян на інформацію у суб’єктивному аспекті – це закріплені в правових нормах суб’єктивні права, юридичні обов’язки та заборони щодо збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації;
– вперше зроблено висновок, що право громадян на інформацію може набувати різної правової природи, оскільки процес його реалізації регулюється нормами різних підгалузей права – приватного та публічного;
– вперше у вітчизняній адміністративно-правовій науці визначено, що право громадян на інформацію є одним із підвидів суб’єктивних публічних прав приватних осіб, яке закріплено в нормах адміністративно-інформаційного права;
– удосконалено визначення категорії «публічна адміністрація», під якою розуміється суб’єкт публічного права, який здійснює управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, з метою забезпечення реалізації прав фізичних, юридичних осіб та держави;
– знайшов подальшого розвитку висновок, що система суб’єктів публічної адміністрації складається з трьох рівнів – державного, самоврядного (муніципального) та приватного;
– подальшого розвитку набуло дослідження поняття «належне врядування», під яким запропоновано розуміти діяльність публічної адміністрації щодо реалізації публічних функцій, спрямовану на утвердження демократії і зміцнення правопорядку;
– сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист економічної конкуренції», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
− у сфері науково-дослідної діяльності положення та висновки дисертації можуть стати підґрунтям для подальшої розробки проблем адміністративно-правового забезпечення права громадян на інформацію (акт впровадження у діяльність Київського районного суду м. Донецька від 01.11.12 р.);
− у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію;
− у правозастосуванні одержані висновки може бути використано для поліпшення діяльності публічної адміністрації, пов’язаної із забезпеченням реалізації права громадян на інформацію (акт впровадження у діяльність Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради від 02.10.12 р.);
− у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати у ході підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, а також під час занять з дисциплін «Адміністративне право», «Інформаційне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження у навчально-наукову діяльність Донецького юридичного інституту МВС України від 15 жовтня 2012 р, акт впровадження у навчально-наукову діяльність Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є. О. Дідоренка від 30 октября 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях: «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (26 листопада 2010 року, м. Донецьк); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (25 листопада 2011 року, м. Донецьк); «Сучасні аспекти правового життя України» (28-29 серпня 2012 року, м. Київ); «Актуальні проблеми адміністративного права та процесу» (28 вересня 2012 року, м. Донецьк).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових з юриспруденції виданнях, а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у вивченні адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Встановлено, що сьогодні є два основних доктринальних підходи до розуміння права на інформацію – вузький та широкий. У межах вузького підходу право на інформацію розуміють виключно як право на отримання інформації та доступ до інформації. Широкий підхід передбачає віднесення до права на інформацію всіх суб’єктивних прав, спрямованих на інформацію або відповідні дії з нею, тобто право на створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорону, захист інформації. Дисертантом підтримано використання широкого підходу до визначення права на інформацію та наголошено, що під цим правом необхідно розуміти систему існуючих для особи в суспільстві та державі можливостей в інформаційній сфері.
Визначення змісту права на інформацію здійснено крізь призму розуміння права взагалі як соціального інституту в об’єктивному та суб’єктивному значеннях. Встановлено, що зміст права на інформацію в об’єктивному аспекті становить сукупність правових приписів як об’єктивований результат волевиявлення правотворчих органів, за допомогою яких здійснюється регулювання інформаційно-правових відносин. Водночас, зважаючи на те, що суб’єктивне право є мірою юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи, зроблено висновок, що змістом права громадян на інформацію у суб’єктивному аспекті є закріплені в правових нормах суб’єктивні права, юридичні обов’язки та заборони громадян щодо збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації.
Наразі правову основу права на інформацію складає чимала кількість нормативних актів. Потреба упорядкування суспільних відносин, які виникають між фізичними та юридичними особами, об’єднаннями громадян та органами публічної адміністрації щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації призвела до виникнення та розвитку так званого інформаційного права. З огляду на теорію поділу права на приватне та публічне, зроблено висновок, що право кожного на збирання, зберігання, використання та поширення інформації регулюється як приватноправовими, так і публічно-правовими нормами.
Акцентовано увагу на тому, що більшість вчених розглядає інформаційне право як комплексне утворення, оскільки його зміст формують норми різної правової природи. Дисертант вважає такий підхід застарілим. Тому запропоновано взяти за основу європейський підхід до диференціації галузей права та виокремити у межах інформаційного права його складові елементи: приватно-інформаційне та адміністративно-інформаційне право.
Адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на інформацію здійснюється на підставі норм адміністративно-інформаційного права. Під адміністративно-інформаційним правом доцільно розуміти сукупність правових норм, які регулюють відносини між суб’єктами публічної адміністрації або між приватними особами і органами публічної адміністрації щодо забезпечення публічного інтересу у сфері створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Встановлено, що право громадянина на інформацію, маючи публічно-правову природу, є суб’єктивним публічним правом, що являє собою одну із складових адміністративно-правового статусу громадянина. У зв’язку з цим зроблено висновок, що право громадянина на інформацію, регламентоване нормами адміністративно-інформаційного права, – це надана йому можливість створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, яку він реалізує у межах публічно-правових відносин за участю суб’єктів публічної адміністрації.
Розглянуто історичні аспекти становлення та розвитку нормативного забезпечення права громадян на інформацію і сформульовано висновок, що історія виникнення права на інформацію як такого пов’язана з історією розвитку як свободи людини загалом, так і свободи думки, слова, друку, висловлення людиною поглядів і переконань тощо.
Відзначено, що чинне законодавство України спрямоване на впровадження ефективних механізмів забезпечення реалізації прав громадян, зокрема права громадян на інформацію, та зорієнтоване на забезпечення високого рівня демократії у державі. Це знайшло підтвердження у новій редакції Закону України «Про інформацію» та у Законі України «Про доступ до публічної інформації».
Але незважаючи на позитивні зміни, законодавство в інформаційній сфері не повною мірою забезпечує реалізацію права громадян на інформацію. Доведено доцільність систематизації інформаційного законодавства шляхом його кодифікації, тобто прийняття Інформаційного кодексу. Слід доопрацювати з урахуванням законодавства держав Європейського Союзу один із базових законів у сфері інформації – Закон України «Про інформацію», що визначає загальні положення та принципи регулювання інформаційних відносин, а також окремі закони, які регулюють коло відносин вужчого характеру за окремими правовими інститутами інформаційного законодавства: доступ до інформації, персональні дані, інформаційна відкритість державної влади, інформація в автоматизованих системах тощо.
Вивчення конкретних функцій та завдань суб’єктів публічної адміністрації, що випливають із життєвих потреб громадян щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації, дозволило сформувати систему суб’єктів публічної адміністрації, покликаних забезпечувати реалізацію названого права. У підґрунтя такої системи закладено, з одного боку, принцип поділу влади, а з іншого, – визначений у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» перелік суб’єктів публічної адміністрації, які є розпорядниками інформації.
Система суб’єктів публічної адміністрації, які діють у сфері забезпечення реалізації права громадян на інформацію, є трирівневою і складається з державного рівня (органи державної влади та державні органи, що здійснюють управлінські функції; державні підприємства, установи та організації – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів), самоврядного (муніципального) рівня (обласна, районна, сільська, селищна, міська рада та їх виконавчі органи; комунальні підприємства, установи та організації – стосовно інформації щодо використання коштів місцевого бюджету), приватного рівня (особи та органи, якщо вони виконують делеговані повноваження органів виконавчої влади згідно із законом чи договором, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків; юридичні особи приватного права, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них).
Забезпечення органами публічної адміністрації реалізації права громадян на інформацію здійснюється в межах адміністративних процедур розгляду заяв громадян, які регулюються Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію» та розгляду запитів громадян на інформацію, правовою основою яких є Закони України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до чинного законодавства до адміністративних процедур реалізації права громадян на інформацію відносяться процедура розгляду заяв громадян та процедура розгляду запитів громадян на інформацію.
Встановлено, що при прийнятті документів від громадянина суб’єктові публічної адміністрації слід чітко розмежовувати звернення громадян (заяву) та запити на інформацію. Залежно від змісту поданих документів буде розпочато процедуру розгляду заяв громадян або процедуру розгляду запитів громадян на інформацію. Під час розгляду та вирішення заяв громадян або запитів громадян на інформацію суб’єкти публічної адміністрації повинні керуватися принципами належного врядування (відкритість, участь, відповідальність, ефективність та відповідність), а також враховувати строки, в межах яких вони зобов’язані надати свою відповідь громадянину.
Наголошено, що сама по собі фіксація обов’язків публічної адміністрації щодо розгляду заяв громадян та запитів громадян на інформацію не буде виконувати повноцінну роль без встановлення юридичної відповідальності для суб’єктів публічної адміністрації за вчинені ними порушення, перешкоди в задоволенні інтересів громадян, приховання або перекручування інформації. У разі притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів публічної адміністрації, що забезпечують реалізацію прав громадян на інформацію, слід враховувати: а) правовий статус особи – посадова чи службова; б) характер правопорушення, залежно від якого настає дисциплінарна чи адміністративна відповідальність.
Обґрунтовано нагальну потребу внести зміни до чинного законодавства щодо розгляду заяв громадян та запитів громадян на інформацію, зокрема такі:
– у Законі України «Про телекомунікації», Законі України «Про захист економічної конкуренції» закріпити визначення поняття «інформація», під якою треба розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
– частину 3 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» викласти у такій редакції: «Перелік категорій відомостей, що становлять службову інформацію, яким було надано гриф «для службового користування» та які може бути віднесено до службової інформації, не може бути обмеженим у доступі»;
– викласти частину 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в такій редакції: «Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: органи державної влади та державні органи, що здійснюють управлінські функції; державні підприємства, установи та організації – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; обласна, районна, сільська, селищна, міська рада та їх виконавчі органи; комунальні підприємства, установи та організації – стосовно інформації щодо використання коштів місцевого бюджету; особи та органи, якщо вони виконують делеговані повноваження органів виконавчої влади згідно із законом чи договором, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків; юридичні особи приватного права, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є суб’єктами природних монополій, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гетманцев Д. О. Про деякі проблеми правового регулювання права на інформацію в Україні / Д. О. Гетманцев // Адвокат. – 2006. – № 9. – С. 17–22.
2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Чомахашвілі О. Право громадянина на інформацію / О. Чомахашвілі // Юридичний журнал. – № 8. – 2005. – С. 121–123.
4. Загальна теорія держави і права : підручник / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
5. Арістова І. В. Державна інформаційна політика : організаційно-правові аспекти : монографія / І. В. Арістова. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2000. – 368 с.
6. Копєйчиков В. В. Правознавство / В. В. Копєйчиков. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 152 с.
7. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
8. Тиновицкая И. Д. Право на информацию и механизм его реализации / И. Д. Тиновицкая // Законодательные проблемы информатизации общества; рекол.: И. Л. Бачило, Л. К. Терещенко, И. Д. Тиновицкая. – М. : ВНИИСЗ. – М., 1992. – 124 с.
9. Терещенко Л. К. Разработка проекта закона РФ «Об охране прав граждан в условиях информатизации» / Л. К. Терещенко // Научно-техническая информация. Серия 1 «Организация и методика информационной работы». – 1993. – № 7. – С. 19.
10. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов. 3-е узд. / А. Б. Венгеров. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
11. Дозорцев В. А. Информация как объект исключительного права / В. А. Дозорцев // Дело и право. – 1996. – № 4. – С. 27–35.
12. Сергиенко Л. А. Субъективные права в информационной сфере / Л. А. Сергиенко, И. Д. Тиновицкая // Проблемы информатизации. – 2000. – Вып. 3. – С. 25–26.
13. Хижняк В. С. Конституционное право человека и гражданина на информацию в Российской Федерации : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. С. Хижняк. – Саратов, 1998. – 157 c.
14. Інформаційне право / І. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов. – СПб. : Юрид. центр Прес, 2001. – С. 172.
15. Ковалева Н. Н. Информационное право России : учеб. пособие / Н. Н. Ковалева. – М. : Дашков и К, 2007. – 148 с.
16. Боер В. М. Информационное право : учеб. пособие. Ч. 1 / В. М. Боер, О. Г. Павельева. – СПб. : ГУаП, 2006. – 116 c.
17. Марущак А. І. Інформаційне право : Доступ до інформації : навч. посіб. / А. І. Марущак. – К. : КНТ, 2007. – 532 с.
18. Михайлов В. В. Право на информацию / В. В. Михайлов // Закон. –1999. – № 10. – С. 36.
19. Отнюкова Г. Коммерческая тайна / Г. Отнюкова // Закон. – М., 1998. – № 2. – С. 55–59.
20. Ліпкан В. А. Інформаційні права і свободи людини та громадянина / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 9. – С. 64–68.
21. Кушакова-Костицька Н. В. Визначення змісту та складу інформаційних прав людини в Україні : проблемні питання / Н. В. Кушакова-Костицька // Наше право. – 2004. – № 2. – С. 30–37.
22. Карвер Р. Свобода інформації. Теорія та практика / Р. Карвер, Л. Гамерер, С. Бучанан та ін. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eu.prostir.ua/library/1601.html.
23. Костецька Т. А. Право на інформацію в системі конституційних прав / Т. А. Костецька. // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 3. – С. 90–95.
24. Правознавство: поняття, ознаки, сутність і зміст права, його функції та джерела [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ocvita.in.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=41&Itemid=67&limitstart=15.
25. Правознавство : підруч. / С. Е. Демський, В. С. Ковальський, А. М. Колодій; ред. В.В. Копєйчиков. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.
26. Козюбра М. М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10–21.
27. Кістяківський Б. О. Вибране . Бібліотека часопису «Філософська і соціологічна думка». Серія «Українські мислітелі» / Б. О. Кістяківський. – К. : Абрис, 1996. – 512 с.
28. Волкова О. М. Співвідношення категорій природного та позитивного права: сучасні погляди та концепції / О. М. Волкова // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 59–64.
29. Рабінович П. М. Праворозуміння як фундамент юридичної науки і практики / П. М. Рабінович // Юридичний вісник України. – 2006. – № 44. – С. 8–9.
30. Тарахонич Т. І. Праворозуміння як теоретичне підґрунтя дослідження правового регулювання / Т. І. Тарахонич // Правова держава. – 2012. – Вип. 21. – С. 80–87.
31. Колодій А. М. Праворозуміння: теорія, політика, практика / А. М. Колодій, О. П. Колодій // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 3. – С. 12–18.
32. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підруч.; пер. з рос. / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
33. Нерсесянц В. С. Правовое государство, личность, законность / В. С. Нерсесянц. – М. : НИИ правовой политики и проблем правоприменение Российской правовой академии Министерства юстиции РФ, 1997. – 138 с.
34. Алексеев С. С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА-ИНФРА, 1998. – 712 с.
35. Тодика Ю. М. Конституційне право України: підруч. для студентів вищ. навч. закл. / Ю. М. Тодика, В. С. Журавський. – К. : Ін Юре, 2002. – 544 с.
36. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : Міжнародний документ вiд 04.11.1950 // Офіційний вісник України. ‒ 1998. ‒ № 13 (№ 32 від 23.08.2006 ). ‒ С. 270.
37. Верланов С. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини : до сучасних дискусій / С. Верланов // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С.11–17.
38. Максимов С. Права людини : універсальність і культурна різноманітність / С. Максимов // Право України. – 2010. – № 2. – С. 36–43.
39. Мельничук О. Право на освіту в контексті теорій праворозуміння / О. Мельничук // Право України. – 2011. – № 2. – С. 180–185.
40. Права человека : учеб. для вузов / отв. ред. член-корр. РАН, д-р юрид. наук Е. А. Лукашева. – М. : НОРМА, 2000. – 573 с.
41. Богословська Ж. М. Види конституційного права людини і громадянина на соціальний захист в Україні / Ж. М. Богословська [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoznavec.com.ua/period/chapter/9/49/1626#chapter.
42. Ясечко С. В. Проблема суб’єктивного права на інформацію в цивільному праві / С. В. Ясечко // Вісник ХНУВС. – 2010. – № 3. – С. 261–268.
43. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Л. : Из-во Ленингр. ун-та. – 1959. – 88 с.
44. Александров Н. Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма / Н. Г. Александров. – М. : Госюриздат, 1961. – 269 с.
45. Кохановська О. В. Правове регулювання інформаційних відносин в Україні : монографія / О. В. Кохановська. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212 с.
46. Про доступ до публічної інформації : закон України : вiд 13.01.2011 р. № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
47. Зверева Е. А. Информация как объект неимущественных гражданских прав / Е. А. Зверева [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.evenews.ru/medpravo6.htm.
48. Виноградова Г. В. Інформаційне право України : навч. посіб. – К. : МАУП, 2006. – 144 с.
49. Про інформацію : закон України : вiд 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
50. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: закон України : від 16.11.1992 р. № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
51. Про бібліотеки і бібліотечну справу: закон України : від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст. 45.
52. Про Національний архівний фонд і архівні установи: закон України : від 24.12.1993 р. № 3814-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 86.
53. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. ‒ 2003. ‒ №№ 40–44. ‒ Ст. 356.
54. Арістова І. В. Наука «інформаційне право» на новому етапі розвитку інформаційного суспільства / І. В. Арістова // Правова інформатика. – 2011. – № 1 (29). – С. 3–11.
55. Пікуля Т. О. Інформаційне право України у системі правових наук / Т. О. Пікуля // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 4 (24). – С. 240–246.
56. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики) : монографія / В. С. Цимбалюк. – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.
57. Калюжний Р. А. Питання концепції реформування інформаційного законодавства України / А. Калюжний, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bezpeka.com.
58. Мельник Р. С. Система адміністративного права України : монографія / Р. С. Мельник. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. – 398 с.
59. Шмідт-Ассман Е. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та завдання систематики адміністративного права / Е. Шмідт-Ассман; пер. з нім. Г. Рижков, І. Сойко, А. Баканов. – К. : К.І.С., 2009. – 552 с.
60. Адміністративне право України : підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
61. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч.: у 2 т. Т. 1. Загальна частина / Редкол. : В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Юридична думка, 2004. – 584 с.
62. Морошко О. Адміністративно-правовий статус громадян : до питання про склад елементів / О. Морошко // Право України. – 2006. – № 8. – С. 21–25.
63. Лопатін С. В. Правовий статус громадян як суб’єктів адміністративно-правових відносин в інформаційній сфері / С. В. Лопатін. – Форум права. – 2010 – № 2. – С. 277–282.
64. Адміністративне право України : підруч. / [Бандурка О. М., Бугайчук К. Л., Гуменюк В. А. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 480 с.
65. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб / В. В. Галунько [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law-property.in.ua/articles/general-administrative-law/78-administratyvnopravovyy-status-of-individuals.html.
66. Папа Д. М. Становлення наукових поглядів про суб’єктивні публічні права приватних осіб у вітчизняній правовій науці / Д. М. Папа // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 415.
67. Елистратов А. И. Основные начала административного права / А. И. Елистратов. – М. : Изд-во Г. А. Лемана, 1914. – С. 66–67.
68. Турубинер А. Основные элементы советского административного права / А. Турубинер // Административный вестник. – 1925. – № 8. – С. 14–22.
69. Шмідт-Ассманн Е. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та завдання систематики адміністративного права / Ебергард Шмідт-Ассманн; відп. ред. О. Сироїд. – К. : «К.І.С.», 2009. – 552 с.
70. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
71. Петров Г. И. Административная правосубьектность граждан в СССР / Г. И. Петров // Правоведение. – 1975. – № 1. – С. 24.
72. Тихомиров Ю. А. Публичное право / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК, 1995. – С. 126–134.
73. Матузов Н. И. Права человека и общерегулятивные правоотношения / Н. И. Матузов // Правоведение. – 1998. – № 4. – С 44–45.
74. Общая теория прав человека / Под ред. Е. А. Лукашевой. – М.: НОРМА, 1996. – С. 34–35.
75. Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы / Ю. Н. Старилов. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 2001 – С. 83.
76. Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. 1 (XI – первая половина XIV в.) отв. ред. Д. С. Лихачев. – Л. : Наука, 1987. – 493 с.
77. Труды. История книги. Работы отдела редких книг. – М. : Книга, 1978. – 546 с.
78. Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/history/1710cnst.htm.
79. Начерки Конституції Республіки 1850 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constituanta.blogspot.com/2011/08/1850.html.
80. Драгоманов М. Проект оснований Устава украинского общества «Вольный Союз – Вільна Спілка» 1884 // М. Драгоманов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://constituanta.blogspot.com/2011/08/1884.html.
81. Міхновський М. Основний закон Самостійної України – спілки народу українського // М. Міхновський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constituanta.blogspot.com/2011/08/1905.html.
82. Історія української конституції / Українська правнича фундація. – К. : Право, 1997. – 250 с.
83. Рейфман П. Из истории русской, советской и постсоветской цензуры / П. Рейфман [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://chto-chitat.livejournal.com/1138209.html.
84. Декрет о печати от 27 октября (9 ноября) 1917 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/press.htm.
85. Жирков Г. В. Советская цензура периода комиссародержавия 1917–1919 гг. / Г. В. Жирков // История цензуры в России XIX–XX вв. учеб. пособие. – М. : АСПЕКТ ПРЕСС, 2001. – 358 с.
86. Декрет СНК РСФСР от 08.11.1917 о государственной монополии на печатание об’явлений [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lawmix.ru/docs_cccp.php?id=8324.
87. История советской политической цензуры. Документы и комментарии / сост. Т. М. Горяева. – М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 1997. – 672 с.
88. Декрет СНК РСФСР от 28.01.1918 О революционном трибунале печати [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russia.bestpravo.ru/ussr/data04/tex17388.htm.
89. Молчанов Л. А. Гл. 3. Цензура газет / Л. А. Молчанов // Газетная пресса России в годы революции и Гражданской войны (окт. 1917–1920 гг.) : монография. – М. : Издатполиграфпресс, 2002. – 272 с.
90. Суров А. Краткий обзор цензурной политики советского государства / А. Суров [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.bulletin.memo.ru/b20/19.
91. Радянські Конституції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.univ.kiev.ua.
92. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) : історичний документ : від 29.04.1918 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0002300-18/card6#Public.
93. Закони про тимчасовий державний устрій України : історичний документ : від 29.04.1918 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0002300-18/card6#Public.
94. Конституційні акти та проекти доби Української революції (1917–1920 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.univ.kiev.ua.
95. Перечень сведений, составляющих тайну и не подлежащих распространению [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Цензура_в_СССР#cite_note-87.
96. Чертопруд С. Зарождение и становление системы защиты государственной тайны в Советском Союзе с 1918 по 1930 год [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Цензура_в_СССР#cite_note-87.
97. Жирков Г. В. Главлит на пути к монополии в цензуре / Г. В. Жирков // История цензуры в России XIX—XX вв. : учеб. пособие. – М. : Аспект пресс, 2001. – 358 с.
98. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : історичний документ : від 30.01.1937 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
99. Жирков Г. В. Цензор цензоров / Г. В. Жирков // История цензуры в России XIX-XX вв. : учеб. пособие. – М. : Аспект пресс, 2001. – 358 с.
100. Алексеев А. Замечание об истории социологии «с человеческим лицом» / А. Алексеев // Телескоп. – 2008. – № 3.
101. Постановление политбюро ЦК ВКП(б) о цензуре информации из СССР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Цензура_в_СССР#cite_note-87.
102. Плейкис Р. Радиоцензура / Р. Плейкис. – Baltijos kopija, 2002. – 71 с.
103. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : історичний документ : від 20.04.1978 р. № 888-IX [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
104. Приказ Министерства связи о прекращении глушення [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.radiojamming.puslapiai.lt/doc/2801.jpg.
105. Закон СССР от 12.06.1990 г. О печати и других средствах массовой информации глушения [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ruj.ru/pravcenter/law0.html.
106. Декларація про державний суверенітет України : вiд 16.07.1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. ‒ 1990. ‒ № 31. ‒ Ст. 429.
107. Про проголошення незалежності України : постанова Верховної Ради України : від 24.08.1991 р. № 1427-XII // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1991. ‒ № 38. ‒ Ст. 502.
108. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : Рада Європи від 04.11.1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998 р. – № 13.
109. Проект Закону про Концепцію державної інформаційної політики : проект від 13.10.2010 р. № 7251 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38772.
110. Про телебачення і радіомовлення : закон України : від 21.12.1993 р. № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1994. ‒ № 10. ‒ Ст. 43.
111. Про державну таємницю : закон України : від 21.01.1994 р. № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1994. ‒ № 16. ‒ Ст. 93.
112. Про інформаційні агентства : закон України : від 28.02.1995 р. № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1995. ‒ № 13. ‒ Ст. 83.
113. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: закон України : вiд 23.09.1997 р. № 539/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1997. ‒ № 49. ‒ Ст. 299.
114. Чи має право громада на інформацію? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://starosambir.net.ua.
115. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : закон України : від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1997. ‒ № 50. ‒ Ст. 32.
116. Про Національну програму інформатизації : закон України : вiд 04.02.1998 р. № 74/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. ‒ 1998. ‒ № 27-28. ‒ Ст. 181.
117. Україна : поступ у XXI століття Стратегія економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр. : послання Президента України : від 23.02.2000 № 276а/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
118. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні : указ Президента України : від 31.07.2000 р. № 928/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 31. – Ст. 1300.
119. Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади : указ Президента України : від 17.05.2001 р. № 325/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 88.
120. Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України : від 04.01.2002 р. №3 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 2. – Ст. 57.
121. Про міжнародні договори України : закон України : вiд 29.06.2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. ‒ 2004. ‒ № 50. ‒ Ст. 540.
122. Угода про співробітництво в галузі інформації : міжнародний документ : від 09.10.1992 р. // Офіційний вісник України. ‒ 2004. ‒ № 40. ‒ Ст. 2700.
123. Угода про міждержавний обмін економічною інформацією : міжнародний документ : від 26.06.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_598.
124. Угода про обмін правовою інформацією СНД, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Узбекистан, Кабінет Міністрів України : міжнародний документ : від 21.10.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
125. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туркменистану про співробітництво в галузі інформації : міжнародний документ : від 28.01.1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
126. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Кіпр про взаємну охорону інформації з обмеженим доступом : міжнародний документ : від 04.07.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
127. Договір про співробітництво між Державним інформаційним агентством України – ДІНАУ-Укрінформ і Естонським телеграфним агентством – ЕТА : ДІНАУ, Естонія : міжнародний документ : від 20.02.1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
128. Договір між Урядом України та Урядом Республіки Польща про оперативне сповіщення про ядерні аварії, обмін інформацією та співробітництво у галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту : міжнародний документ : від 24.05.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
129. Угода про співробітництво в галузі інформації : міжнародний документ : від 09.10.1992 р. // Офіційний вісник України. ‒ 2004. ‒ № 40. ‒ Ст. 2700.
130. Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України : указ Президента України : 08.04.2011 р. № 437 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dknii.gov.ua/2010-09-14-09-33-59.
131. Усенко І. Коментар до Закону України «Про доступ до публічної інформації» / І. Усенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://khpg.org/index.php?id=1330078677.
132. Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації : указ Президента України : від 05.05.2011 р. № 547/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 35. – Ст. 1433.
133. Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України : указ Президента України : від 05.05.2011 р. № 548/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 35. – Ст. 1434.
134. Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації : постанова Кабінету Міністрів України : від 25.05.2011 р. № 583 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 41. – Ст. 1694.
135. Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію : постанова Кабінету Міністрів України : від 13.07.2011 р. № 740 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 54. – Ст. 2150.
136. Питання системи обліку публічної інформації : постанова Кабінету Міністрів України : від 21.11.2011 р. № 1277 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 97. – Ст. 3537.
137. Про утворення сектору забезпечення доступу до публічної інформації : розпорядження донецької обласної державної адміністрації : від 10.05.2011 р. № 258 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://donoda.gov.ua/main/ua/catalog/item/760.htm.
138. Положення про сектор забезпечення доступу до публічної інформації облдержадміністрації : розпорядження донецької обласної державної адміністрації : від 12.05.2011 р. № 262 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.donoda.gov.ua/main/ua/publication/content/11258.htm.
139. Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування» : розпорядження донецької обласної державної адміністрації : від 19.07.2011 р. № 389 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://donoda.gov.ua/main/ua/catalog/item/1623.htm.
140. Регламент Донецкого областного совета [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sovet.donbass.com/?lang=ru&sec=01.07&iface=Public&cmd=main&args=.
141. Регламент Донецкого городского совета от 03.12.2010 г. № 1/11 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lukyanchenko.donetsk.ua/public_echo.php?id_public=137.
142. О доступе к публичной информации в Донецком областном совете : распоряжение председателя от 11.05.2011 г. № 62р [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sovet.donbass.com/?lang=ru&sec=02.01&iface=Public&cmd=showdoc&args=id:1939.
143. О создании условий для доступа к публичной информации : распоряжение Донецкого городского головы от 23.09.2011 г. № 760 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lukyanchenko.donetsk.ua/news_echo.php?id=6986.
144. Порядок возмещения фактических расходов на копирование или печать документов, предоставляемых по запросам на информацию, распорядителями которой являются городской совет и его исполнительные органы : решение исполкома Донецкого городского совета : от 15.02.2012 г. № 27 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lukyanchenko.donetsk.ua/news_echo.php?id=7254.
145. Нормы расходов на копирование или печать документов, предоставляемых по запросам на информацию : решение исполкома Донецкого городского совета от 15.02.2012 г. № 27 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lukyanchenko.donetsk.ua/news_echo.php?id=7253.
146. Про науково-технічну інформацію : закон України : від 25.06.1993 р. № 3322-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
147. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : закон України : від 05.07.1994 р. № 80/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
148. Про зв’язок : закон України : від 16.05.1995 р. № 160/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
149. Про Концепцію національної програми інформатизації : закон України : від 04.02.1998 р. № 75/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
150. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля : міжнародний документ: від 04.02.1998 р. № 75/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
151. Про електронний цифровий підпис : закон України : від 22.05.2003 р. № 852-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
152. Про електронні документи та електронний документообіг : закон України : від 22.05.2003 р. № 851-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
153. Про телекомунікації : закон України : від 18.11.2003 р. № 1280-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
154. Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання : постанова Верховної Ради України від 04.12.2007 р. № 4-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 51. – Ст. 533.
155. Арістова І. В. Розбудова правової держави в Україні : правовий механізм забезпечення права на доступ до інформації в суспільстві знань / І. В. Арістова // Правова інформатика. – 2010. – № 1 (25). – С. 3–12.
156. Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи : роз’яснення Міністерства юстиції України : від 03.05.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0012323-12.
157. Права громадян у сфері виконавчої влади : адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Наук. думка, 2007. – 588 с.
158. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. П. Тимошук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
159. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
160. Державне управління : Європейські стандарти, досвід та адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юстініан, 2007. – 288 с.
161. Реформа публічної адміністрації в Україні : проекти концепції та законів / І. Коліушко, В. Тимощук. – К. : Центр політико-правових реформ, 2005. – 192 с.
162. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування / Ю. Панейко. – Мюнхен, 1963. – 194 с.
163. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–122.
164. Кравцова Т. М. Поняття та принципи діяльності публічної адміністрації / Т. М. Кравцова, А. В. Солонар // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 525.
165. Мельник Р. С. Адміністративно-господарське право як структурний елемент системи адміністративного права: зарубіжний досвід та національні особливості / Р. С. Мельник // Право і Безпека. – 2010. – № 2. – С. 55–59.
166. Білозерська Т. О. Реформування публічної адміні