АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВОГО ЗАХИСТУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

НОВІКОВА Тамара Вадимівна

УДК 342.95

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СУДОВОГО ЗАХИСТУ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ДЕЛІЯ Юрій Володимирович,
кандидат юридичних наук,
доцент

Київ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….3

ВСТУП……………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та нормативні засади адміністративно-правового забезпечення судового захисту місцевого самоврядування в Україні…………..11
1.1. Повноваження місцевого самоврядування як об’єкт адміністративного захисту……………………………………………………………………………………11
1.2. Становлення і розвиток адміністративно-правового захисту місцевого самоврядування судовими інституціями……………………………………………….27
1.3. Поняття та сутність адміністративно-правового захисту місцевого самоврядування судовими інституціями……………………………………………….42
Висновки до Розділу 1……………………………………………………………62

РОЗДІЛ 2. Адміністративно-правовий механізм судового захисту місцевого самоврядування в Україні………………………………………………..65
2.1. Законодавче забезпечення адміністративно-правового судового захисту місцевого самоврядування в Україні…………………………………………………...65
2.2. Адміністративно-правові засоби захисту прав місцевого самоврядування в судових інституціях……………………………………………………………………...82
2.3. Адміністративно-правові гарантії судового захисту місцевого самоврядування в Україні…………………………………………………………..…...96
Висновки до Розділу 2 ………………………………………………………….112

РОЗДІЛ 3. Особливості здійснення адміністративно-правового захисту прав місцевого самоврядування України в судових інституціях та шляхи його удосконалення…………………………………………………………………………115
3.1. Конституційний Суд України як орган конституційного захисту місцевого самоврядування ………………………………………………………………….…….115
3.2. Захист місцевого самоврядування в судах загальної юрисдикції……….129
3.3. Особливості захисту місцевого самоврядування в господарських судах……………………………………………………………………………………..141
3.4. Захист місцевого самоврядування в адміністративних судах…………...154
Висновки до Розділу 3 ………………………………………………………….168

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..……172

ДОДАТКИ ………………………………………………………………….…...181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………188

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна республіка Крим;
АМУ – Асоціація міст України;
АМРВ – Асоціація місцевих і регіональних влад;
АСУ – Апеляційний суд України;
ВАСУ – Вищий адміністративний суд України;
ВГСУ – Вищий господарський суд України;
ВДМС – Всесвітня Декларація місцевого самоврядування;
ВРУ – Верховна Рада України;
ВРЮ – Вища рада юстиції України;
ВСУ – Верховний суд України;
ГПУ – Генеральна прокуратура України;
ГПК – Господарський процесуальний кодекс;
ДСА – Державна судова адміністрація;
ЄХМС – Європейська Хартія про місцеве самоврядування;
ЄХМС – Європейська Хартія про місцеве самоврядування;
ІСМВ - Інтернаціональною Спілкою Місцевих Влад;
ЗУ – Закон України;
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України;
КСУ – Конституційний Суд України;
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
КУ – Кримінальний кодекс України;
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс;
КСУ – Конституцційний суд України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
ЦВК – Центральна виборча дільниця;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
ОДВВУ – органи державної виконавчої влади України;
ОМСУ – органи місцевого самоврядування в Україні;
МВС – Міністерство внутрішніх справ України;
МЮ – Міністерство юстиції України;
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс.
ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні місцеве самоврядування в Україні є одним із механізмів здійснення демократичного управління на місцях та розвитку держави й суспільства загалом. Створення нових владних і самоврядних інститутів, а головне дієвих засобів управління на місцях є важливим завданням держави. Науковий аналіз негативного впливу на державотворчий процес правового нігілізму з боку деяких політичних сил, спроб підмінити чітке виконання закону мітинговими гаслами має допомогти швидше подолати наслідки цих явищ.
За роки незалежності в українській державі створено міцну правову основу означеного інституту. Право місцевого самоврядування на судовий захист
своїх природних та позитивістських прав та інтересів, закріплене в ст. 145 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування в судовому порядку захищають свої повноваження, є важливим правовим засобом забезпечення виконання прийнятих ними рішень, які є обов’язковими до виконання на відповідній території, якщо прийняті в межах чинного законодавства.
Це повною мірою узгоджується з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, якою передбачено, що органи місцевого самоврядування повинні мати право на судовий захист для забезпечення вільного здійснення ними своїх повноважень, що свідчить про дотримання в Конституції та законодавстві держави принципів місцевого самоврядування.
В процесі подальшого розвитку інститутів місцевого самоврядування в Україні особливої значущості набувають дослідження теорії та практики судового захисту прав місцевого самоврядування. З початком реформування системи місцевого самоврядування актуальним видається проведення широкого порівняльно-правового аналізу нинішнього механізму судового захисту прав місцевого самоврядування та його нормативного регулювання в законах України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актах.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять наукові праці та розробки сучасних фахівців із теорії права, адміністративного права, адміністративної діяльності, інших галузевих наук, у яких певною мірою відображені окреслені проблеми. Це, зокрема, роботи В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, С. С. Алексєєва, О. В. Батанова, І. П. Бутка, В. І. Борденюка, Т. М. Бялкіної, В. І. Васильєва, М. П. Воронова, Г. М. Гук, Р. К. Давидова, П. В. Діхтієвського, Р. А. Калюжного, В. М. Кампа, М. В. Коваля, І. Б. Коліушка, А. М. Колодія, Т. О. Коломоєць, М. І. Корнієнка, В. В. Кравченка, В. І. Курила, П. М. Любченка, І. Й. Магновського, Р. М. Максакової, А. І. Марущака, Н. Р. Нижник, М. В. Оніщука, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, М. О. Пухтинського, А. О. Селіванова, П. А. Ткачука, Ю. О. Тихомирова, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, Ю. О. Фрицького, В. Л. Федоренка, М. В. Цвіка, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, К. С. Шугриної, В. І. Шишкіна, І. Б. Шицького, В. Д. Яворського та ін.
Окремі питання судового захисту місцевого самоврядування в Україні
в розрізі управлінських та функціональних ознак розглядали М. О. Баймуратов, Г. М. Гук, Ю. В. Делія, М. В. Жушман, Л. Л. Лабенська, Л. М. Ліпачова, І. Л. Литвиненко, І. Й. Магновський, Р. М. Максакова, А. Ю. Осадчий, Ю. С. Педько, В. Г. Перепелюк, П. А. Ткачук, В. І. Шишкін.
У дисертації використано праці й зарубіжних дослідників таких, як Г. Бребан, Р. Гнейст, Е. Дюран, П. Кармайкл, Франца С. Мауер, О. Петерсен, К. Плоккер, А. Токвіл, Г. Холліс, С.Хьюмс, Л. Штейн та інші вчені. Однак, не зменшуючи досягнень вищезгаданих вчених, слід визнати, що окреслені питання залишаються найменш дослідженими, а отже мають стати предметом окремого наукового аналізу.
Зазначене свідчить про актуальність теми дослідження як у плані теоретичного аналізу адміністративно-правового забезпечення захисту прав місцевого самоврядування, так і для визначення нових підходів щодо його розвитку та вдосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає пріоритетним напрямам наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розгляду та впровадження у практичну діяльність. Робота виконана згідно з «Програмою сприяння парламентові України. Місцеве самоврядування. Світовий та український досвід», Концепцією реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311, цільовою комплексною програмою «Проблеми вдосконалення організації діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державний реєстраційний номер 0186.0.099031). Виконане наукове дослідження є складовою Плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розв’язанні конкретного наукового завдання щодо визначення поняття, структури й змісту адміністративно-правового забезпечення судового захисту прав місцевого самоврядування, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для вдосконалення адміністративного законодавства, яким регулюється діяльність органів державної влади у цій сфері.
Для досягнення вказаної мети в дисертації підлягали розв’язанню такі завдання:
– визначити зміст прав місцевого самоврядування як об’єкта адміністративно-правового захисту;
– надати авторське визначення поняття та з’ясувати сутність адміністративно-правового судового захисту прав місцевого самоврядування
в Україні;
– здійснити системний аналіз адміністративно-правового регулювання захисту прав місцевого самоврядування та дослідити його особливості;
– охарактеризувати адміністративно-правові засоби захисту прав членів територіальної громади у сфері місцевого самоврядування;
– розкрити правову природу адміністративно-правових гарантій судового захисту прав місцевого самоврядування;
– розкрити специфіку причин виникнення та шляхи розв’язання протиріч між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в сучасних умовах;
– проаналізувати практику захисту прав місцевого самоврядування в Україні й на цій основі розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо її вдосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері захисту прав місцевого самоврядування.
Предмет – адміністративно-правове забезпечення судового захисту місцевого самоврядування в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано сукупність різних дослідницьких методів. Основним є діалектичний метод пізнання як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах. У роботі застосовано такі наукові методи пізнання: порівняльно-правовий – для здійснення аналізу окремих положень нормативно-правових актів (підрозділи 1.1, 1.3); формально-логічний – для визначення логіко-методологічних засад побудови поняттєвого апарату дослідження, а також опрацювання та аналізу емпіричного матеріалу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); статистичний – для здійснення аналізу даних щодо адміністративно-правового судового захисту прав місцевого самоврядування в Україні (підрозділ 1.2); логіко-семантичний та догматичний – для аналізу норм чинного законодавства в аспекті існуючих в ньому прогалин та формування пропозиції щодо вдосконалення техніки викладення окремих норм вітчизняного адміністративного законодавства (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4); соціологічний – для здійснення аналізу громадської думки щодо стану та проблем захисту прав місцевого самоврядування (підрозділ 2.2). Використано також методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, класифікації, систематизації, порівняння та узагальнення, вивчення й узагальнення досвіду роботи.
Нормативна основа дослідження – законодавство в сфері місцевого самоврядування в Україні, судова практика розгляду справ з предмету дослідження.
Емпіричною базою дослідження слугували узагальнення результатів діяльності органів місцевого самоврядування та його структурних підрозділів протягом 2005–2010 рр., судової статистики; опитування 350 громадян; аналіз наукових публікацій, довідкових матеріалів щодо адміністративно-правового захисту прав місцевого самоврядування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є актуальною в сучасній юридичній науці України монографічною працею, в якій вперше здійснено комплексне дослідження адміністративно-правового забезпечення судового захисту прав місцевого самоврядування в Україні.
У роботі сформульовано низку положень, що сприяють розв’язанню конкретного наукового завдання і характеризуються науковою новизною, а саме:
вперше:
– адміністративно-правовий захист прав місцевого самоврядування визначено як передбачену законодавством діяльність суду (суддів), відповідних державних органів, передусім правоохоронних і контролюючих, та посадових осіб щодо поновлення порушеного права, припинення таких порушень, а також створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності винних у вчиненні протиправних дій, внаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам членів територіальної громади, її органів та посадових осіб;
– сформульовано визначення поняття «адміністративно-правові засоби судового захисту прав місцевого самоврядування» та запропоновано перелік критеріїв щодо їх відмежування від інших форм державного регулювання;
удосконалено:
– поняття «права місцевого самоврядування», які запропоновано розуміти як нормативно закріплені можливості членів територіальної громади брати активну участь у вирішенні питань місцевого значення шляхом використання наданих чинним законодавством прав, а також звертатися до суду з метою відновлення порушених прав, відшкодування збитків та притягнення винних до відповідальності;
– періодизацію становлення та розвитку адміністративно-правового захисту місцевого самоврядування судовими інституціями. Виділено, зокрема, такі періоди: перший – 1990-1996 рр. (період до прийняття Конституції України); другий – 1997-1999 рр. (період, що ознаменувався прийняттям законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» тощо); третій – 1999-2004 рр. (період реформування політичної системи, системи місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою, визначення напрямків і пріоритетів державної політики в цій сфері у підзаконних актах); четвертий – 2005 р. – по теперішній час (період «застиглого реформування» і невизначеності відповідної державної політики);
набули подальшого розвитку:
– характеристика методів адміністративно-правового захисту прав місцевого самоврядування, які поділено на такі групи: загальні та спеціальні методи; методи прямого (адміністративного) та непрямого (економічного) впливу; юрисдикційні та неюрисдикційні методи захисту прав місцевого самоврядування;
– положення про те, що адміністративно-правові гарантії судового захисту прав місцевого самоврядування забезпечуються як з боку державного впливу, так і з боку безпосередньо територіальної громади, суду (судді). Перевагу має діяльність державних інституцій;
– пропозиція ухвалити єдиний кодифікований акт – Муніципальний кодекс України, який включав би загальну та спеціальну частини та у спеціальній частині містив би розділ «Судовий захист місцевого самоврядування»;
– розроблення шляхів розвитку та удосконалення судового захисту прав місцевого самоврядування в Україні, що передбачають комплекс заходів правового, організаційного, матеріально-технічного забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, та можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть стати підґрунтям для подальшого розроблення проблем адміністративно-правового захисту прав місцевого самоврядування в Україні;
– правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексу України про адміністративні правопорушення;
– правозастосовній діяльності – реалізація одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність різних державних органів та органів місцевого самоврядування щодо використання адміністративно-правових засобів у сфері захисту права місцевого самоврядування;
– навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати для підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Державне управління», «Державне будівництво та місцеве самоврядування», а також у процесі викладання в юридичних та інших навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 3 науково-практичних та наукових конференціях: «Треті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2004 р.), «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2007 р.), «Реформа публічної влади як інструмент подолання фінансово-економічної кризи в Україні» (м. Київ, 2009 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 3 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, в 1 науковій статті, опублікованій у виданні, що визначено як фахове з дисципліни «державне управління», а також у 3 тезах доповідей науково-практичних конференції.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок. Список використаних джерел налічує 196 найменувань і займає 22 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Демократичні перетворення, які проходять в Україні в останні десятиліття, обумовлені значним прискоренням процесу створення самоврядних інститутів та механізмів їх правового захисту, до яких належить реформування судової влади та місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування в Україні всебічно відображає традиції українського народу, його ментальність, умови його історичного розвитку. Судовий захист прав місцевого самоврядування важливий не тільки для встановлення істини, а й для ствердження прав самоврядних органів на реалізацію територіальною громадою, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами у вирішенні питань місцевого значення.
Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є норми-принципи Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про судоустрій України» які впроваджуються в процесі функціонування місцевого самоврядування в Україні, зокрема, його територіальної організації, щодо порядку формування та використання комунальної власності, гарантій самоврядних прав територіальних громад, а також їх судового захисту. Слід також зазначити, що за роки незалежності української держави законодавцю вдалося створити міцну правову базу з питань місцевого самоврядування.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо адміністративно-правового забезпечення судового захисту прав місцевого самоврядування, на підставі чого отримані такі найважливіші результати:
1. Повноваження суб’єктів місцевого самоврядування визнано як нормативно закріплені можливості членів територіальної громади, органів та посадових осіб місцевого самоврядування брати активну участь у вирішенні питань місцевого значення шляхом використання наданих можливостей, а також звертатися до державних органів та їх посадових осіб з метою відновлення порушених прав, відшкодування збитків та притягнення до відповідальності. Повноваження місцевого самоврядування в Україні не слід вважати статичними, незмінними. Це динамічна категорія. Вони здійснюються, наповнюються новим змістом разом зі змінами та доповненнями, які вносяться до чинного законодавства про місцеве самоврядування. Одночасно змінюються і засоби судового захисту прав місцевого самоврядування.
2. Встановлено, що місцеве самоврядування в Україні всебічно відображає традиції українського народу, його ментальність, умови його історичного розвитку. Обґрунтовано, що історичний аспект адміністративно-правового захисту місцевого самоврядування судовими інституціями складається з двох основних компонентів: історії місцевого самоврядування та історії судоустрою української держави. В різні часи права місцевого самоврядування зазнавали різноманітних утисків від владних інституцій. І тільки з проголошенням незалежності України в 1991 році відбулося прийняття низки важливих нормативно-правових документів в сфері місцевого самоврядування.
Визначені основні етапи становлення і розвитку судового захисту місцевого самоврядування. З додержавного періоду до теперішнього часу паралельно відбувається розвиток місцевого самоврядування і судочинства в Україні та становлення публічної та судової влади на різних етапах розвитку держави. Сформульована концепція становлення адміністративно-правового захисту прав місцевого самоврядування в судочинстві України, яка полягає в поступовості, багатоетапності й багатофакторності формування.
На нашу думку, періодизація становлення та розвитку адміністративно-правового захисту місцевого самоврядування судовими інституціями становить, такі періоди: перший – 1990-1996 рр. (період до прийняття Конституції України); другий – 1997-1999 рр. (період, що ознаменувався прийняттям законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» тощо); третій – 1999-2004 рр. (період реформування політичної системи, системи місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою, визначення напрямків і пріоритетів державної політики в цій сфері у підзаконних актах); четвертий – 2005 р. – по теперішній час (період «застиглого реформування» і невизначеності відповідної державної політики).
Кожному періоду характерне підведення правової бази під питання місцеве самоврядування так і судового захисту прав місцевого самоврядування. Безперечно, починаючи з норм звичаєвого права і кінчаючи сьогоднішньою нормотворчою роботою над забезпеченням функціонуванням місцевого самоврядування так і судового захисту місцевого самоврядування.
3. Сформульовано визначення поняття «адміністративно-правовий захист прав місцевого самоврядування» як передбачену законодавством діяльність суду (суддів), спрямовану на поновлення порушених прав (повноважень) місцевого самоврядування, забезпечення виконання юридичного обов’язку суб’єктами місцевого самоврядування, державними інституціями та громадськими утвореннями, внаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам місцевого самоврядування.
Захист прав місцевого самоврядування запропоновано розуміти як охорону системи суспільних прав і цінностей публічного управління та сформовану систему загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених і санкціонованих державою, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.
Процедура судового захисту місцевого самоврядування здійснюється загальними судами у формі цивільного, кримінального, господарського та адміністративного судочинства відповідно до конституційного принципу територіальності та спеціалізації. Виходячи з конституційного принципу законності, судовому захисту підлягають матеріальні і процесуальні права місцевого самоврядування. Процедура звернення до суду органів місцевого самоврядування різниться за своїм обсягом і змістом в залежності від суб’єкта звернення та спеціалізації судової ланки. Особливістю захисту прав місцевого самоврядування у цивільному процесі є те, що права місцевого самоврядування захищаються у порядку по спорах, що виникають з адміністративно-правових відносин, які пов’язані з порушенням прав місцевого самоврядування.
4. Запропоновано концепцію правових основ судового захисту прав місцевого самоврядування, яка полягає в тому, що систему джерел складають конституційно-правові, адміністративно-правові, законодавчі, підзаконні нормативно-правові акти, міжнародно-правові акти та локальні нормативно-правові акти. Важливу частину правових основ складають рішення суду.
Адміністративно-правові основи судового захисту місцевого самоврядування склала система правових норм, встановлених або санкціонованих державою, територіальною громадою та органами місцевого самоврядування, правил поведінки суб’єктів місцевого самоврядування. Це поняття не статичне, а динамічне. Еволюція правових основ свідчить про рівень правового процесу в державі, формування загальнодемократичних цінностей і самого громадянського суспільства.
Правові основи захисту місцевого самоврядування – сукупність правових норм, встановлених або санкціонованих державою, територіальною громадою та органами місцевого самоврядування правил поведінки суб’єктів місцевого самоврядування. В основі їх лежить юридичний дозвіл. Еволюція правових основ місцевого самоврядування свідчить про рівень правового процесу в державі, формування загальнодемократичних цінностей і самого громадянського суспільства.
Статути територіальних громад повинні закріплювати пріоритетні (найголовніші) напрямки судового захисту місцевого самоврядування. Так, враховуючи діюче законодавства, можемо прийти до висновку, що такими є: територіальна громада, держава, юридичні та фізичні особи. Саме ці суб’єкти і мають нести відповідальність за свою діяльність. Обґрунтованість такого підходу закладена у підході до їх формування та вирішення завдань на основі принципу децентралізації та поєднання нормативно-правового та організаційно-правового гарантування місцевого самоврядування на місцевому (локальному) рівні.
5. Аргументовано положення про те, що в системі адміністративно-правових гарантій судового захисту прав місцевого самоврядування можна виділити дві складові: адміністративно-правові та організаційно-правові гарантії. Така класифікація теж має умовний характер, але допомагає краще зрозуміти власне природу походження та сутність адміністративно-правових гарантій захисту прав місцевого самоврядування в Україні. Вагомим чинником гарантування прав місцевого самоврядування є саме судовий захист.
Визначено, що адміністративно-правові гарантії захисту прав місцевого самоврядування є такими, що реалізуються в межах публічних (адміністративно-правових) правовідносин, які тісно пов’язані з державними інституціями та державним примусом і є невід’ємною складовою державного управління у сфері місцевого самоврядування та його ефективного функціонування. Основний Закон держави закріплює право місцевого самоврядування на судовий захист, а тому звернення по допомогу до засобів юридичного захисту дістало своє закріплення в Конституції України, законах України і міжнародно-правових актах, одним з яких є Європейська хартія місцевого самоврядування.
Одним з найважливішим механізмом реалізації адміністративних гарантії судового захисту місцевого самоврядування є діяльність загальних судів, де фактично найбільш забезпечується захист прав та інтересів громадян, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, ґрунтуючись на правовому становищі суду, його функціях, що створює переваги в забезпеченні законності.
У статутах територіальних громад вважаємо доцільними, аби ради, рекомендували кандидатів на обрання суддів, передбачували порядок притягнення як службових осіб місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності так і обраних суддів.
6. Встановлено, що адміністративно-правовий механізм судового захисту прав місцевого самоврядування здійснюється Конституційним Судом України, судами загальної юрисдикції, господарськими та адміністративними судами.
Під поняттям адміністративно-правового механізму судового захисту повноважень місцевого самоврядування слід розуміти як сукупність політичних, організаційних, правових, економічних, соціально-культурних, ідеологічних засобів здійснення суб’єктами такої діяльності під час виконання завдань, визначених перед ними в межах Конституції України та законів України.
Механізм реалізації юридичної відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування та і представників судового корпусу в Україні слід розглядати як дворівневу: перший рівень – це державна відповідальність, яка закріплена чинною Конституцією та іншими законодавчими актами, другий рівень, це відповідальність, яка забезпечується самим місцевим самоврядуванням і знаходить закріплення в локальних нормативно-правових актах, зокрема в статутах територіальних громад. Даний інститут створює належні умови для реалізації природнього права вирішувати питання місцевого значення та відповідати за свої вчинки.
7. Визначено, що Конституційний Суд України забезпечує вирішення питання стосовно відповідності законів та інших нормативно-правових актів в сфері місцевого самоврядування Конституції України, відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародно-правових договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість, а також дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Суб’єктами права на конституційне звернення серед суб’єктів місцевого самоврядування визначені члени територіальної громади; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Конституційний Суд України виступає головним арбітром державної політики, можливості розвитку демократії українського суспільства з належним механізмом судового захисту, який проявляється у вигляді конституційного контролю і нагляду. Органи місцевого самоврядування та громадяни в змозі реалізувати право захисту до конституційної юрисдикції відповідно до встановлених процесуальних форм: конституційного подання та конституційного звернення, яке може здійснюватися безпосередньо щодо офіційного тлумачення Конституції чи законів України, або опосередковано до відповідно установленої форми.
Рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання. Невиконання рішень і недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність, передбачену ч. 4 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд». Однак, до цього часу не існує закону, який би врегулювував питання забезпечення виконання рішень Конституціного Суду України, передбачував би відповідальність за їхнє невиконання. Прийняття окресленого закону сприяло б: по-перше, піднесенню відповідальності посадовців за доручену справу; по-друге, зміцненню конституційного порядку та контролю за виконанням прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 150 Конституції України та ст. 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначають вичерпаний перелік суб’єктів, які мають право звернутися до Конституційного Суду з питань, щодо відповідності Конституції України законів та інших правових атів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Серед суб’єктів які мають право звертатися до даної установи немає судів загальної юрисдикції. Чинне законодавство передбачає інший порядок звернення, однак він занадто тривалий в часовому вимірі. Для зміни механізму звернення слід включити до суб’єктів права на конституційне подання й суди загальної юрисдикції.
Слід виважено підходити до пропозиції, стосовно внесення до Основного Закону «право громадян на конституційну скаргу» та «широкої конституційної компетенції суду». Ці питання обговорюється як науковцями та і практичними працівниками вже певний період часу. З одного боку, розширення суб’єктів Конституційного Суду це нагальне питання, але з іншого суд може перетворитися на так званого «паралельного законодавця», при цьому створюючи правопорядок, організований навколо загальних конституційних цінностей та принципів.
Важливу роль у захисті прав та інтересів місцевого самоврядування відіграють господарські суди. Однак, основним напрямком діяльності господарських судів є розгляд справ про визнання недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якими порушуються права та ущемляються інтереси місцевого самоврядування.
Адміністративні суди реально мають можливість судового захисту прав та інтересів місцевого самоврядування, як юридичного механізму держави в реалізації гарантій місцевої демократії. Ця нова система спеціалізованих судів, яка входить до судів загальної юрисдикції побудована за принципами територіальності та спеціалізації, і є процесуальною формою організації захисту місцевого самоврядування за допомогою діяльності судової системи, оскільки спеціалізація адміністративних судів створює необхідні умови для незворотних перетворень у напрямку демократизації судової влади.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з блоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім цього, із започаткуванням в Україні адміністративної юрисдикції виникло чимало проблем концептуального характеру. Насамперед, це проблема з розмежуванням компетенції з судами загальної юрисдикції, тобто між господарськими та цивільними. Дана проблема потребує подальшого вивчення та обговорення.
На перший погляд, розмежування між юрисдикціями має відбуватись відповідно до суб’єктного складу учасників правовідносин та предмету спору. Тобто, якщо учасником спору є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, то такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В чинному Кодексі адміністративного судочинства, Господарському процесуальному кодексу, цивільному процесуальному кодексу відсутні чіткі визначення публічно-правового спору. Тобто, критерієм розмежування має бути вирішення питання чи є конкретний спір публічно-правовим чи приватним.
Слід зазначити, що сьогодні важливу роль судовій реформі відводиться державі, яка прагне стати правовою, в якій суд має бути авторитетним, незалежним, владним та самостійним, реальним гарантом прав людини, членів територіальної громади, місцевого самоврядування та надійним захисником їх інтересів. Водночас, дані питання слід обговорювати на громадських слуханнях в різних регіонах держави. Що в решті дозволить прийняти консолідований та вивірений документ.
8. Обґрунтовано необхідність прийняття Верховною Радою України Муніципального кодексу України, який би містив такі розділи: а) загальні положення; б) конституційне закріплення місцевого самоврядування; в) законодавчі основи місцевого самоврядування в Україні (нормативно-правові акти України); г) міжнародно-правові акти з питань місцевого самоврядування; д) територіальна громада – первинний суб’єкт місцевого самоврядування; ж) представницькі органи в системі місцевого самоврядування; з) виконавчі органи рад; і) виборні посадові особи місцевого самоврядування; к) вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів; л) гарантії місцевого самоврядування (юридична відповідальність, судовий захист).
9. Для вдосконалення адміністративно-правового законодавства, яким регламентований судовий захист прав місцевого самоврядування, запропоновано:
– розробити концепцію захисту прав місцевого самоврядування в Україні;
– прийняти Закон України «Про захист прав місцевого самоврядування»;
– передбачити нові склади адміністративних деліктів у сфері захисту прав місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Європейська Хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. : ратифікованої Верховною Радою України 15.07.1997 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 10.
3. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
4. Муніципальне право України: Підручник /В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Порогілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
5. Погорілко В.Ф. Нова конституція України: огляд, коментарі, текст Основного Закону / В.Ф. Погорілко – К., 1997.
6. Делія Ю.В. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії та практики: [монографія] / Ю.В. Делія – Донецьк: НД та РВВ ДЮІ МВС, 2004. – 280 с.
7. Правові акти місцевого самоврядування: нариси про юридичну природу : мононраф / О.В. Бесчастний, О.В. Батанов, Ю.В. Делія – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, 2010. – 236 с.
8. Алексеев С. Конституция и судьбы России / С. Алексеев, А. Собчак // Известия. – 1992. – № 75–76.
9. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : учебник для студ. высших учеб. заведений, обучающихся по спец. «Правоведение» / А. П. Алехин , А. А. Кармалицкий , Ю. М. Козлов – М. : Зерцало: ТЕИС, 1996. – 639 с.

10. Бахрах Д. Н. Общая и специальная жалоба / Д. Н. Бахрах // Правоведение. – 1987. – № 16. – С. 35–43.
11. Молдаван В. В. Судоустрій України: Навч. посібник. / В. В. Молдаван, С. М. Мельник– К.: Алерта, 2010. – 360 с.
12. Гук Г. Н. Теоретические и прикладные проблемы реализации конституционного права советских граждан на обжалование действий (актов) государственных, общественных органов и должностных лиц : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Г. Н. Гук – К., 1991. – 20 с.
13. Делія Ю. В. Правові основи місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії і практики : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Ю. В. Делія – К., 2003. – 230 с.
14. Аникин А. В. Юность науки. Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. / А. В. Аникин. М.: Политиздат, 1975. – 384 с.
15. Куйбіда В. С. Конституційно-правові проблеми місцевого самоврядування в Україні. / В. С. Куйбіда – Львів: Літопис, 2001. – 376 с.
16. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальної громади в Україні: [монографія] / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 280 с.
17. Роботяжев Н. В. Федерализм енциклапеия / Н. В. Родотяжев. Миль Джон Стюард. – М., 2000. – 506 с.
18. Туган-Барановский М.И. Экономические почерки. / М. И. Туган- Барановський – М.: «Росспэн», 1998. – 256 с.
19. Українське державотворення: невитрибуваний потенціал. Словник-довідник / О. Н. Мироненко, Ю. І. Римаренко та ін. – К.: Либідь, 1997. – 557 с.
20. Чотири Універсали / Ред. Л. Лазерний. – К.: Добровільне товариство УРСР, 1990. – 14 с.
21. Конституція УНР (чотири Універсали) / Ред. Л. Лазерний. – К.: Добровільне товариство УРСР, 1992. – 25 с.
22. Українська РСР в період громадянської війни (1917-1920 рр.). – К.: Політвидав України, 1970. Т. 3. – С. 49.
23. Державний архів Донецької області, ф. р. – 1148-1508, м\ф. Устав про сільські ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів УСРР. Центральний державний архів вищих органів влади і державного управління України, ф. р–1, – оп. 7, спр. 48, м/ф., Устава про районні з’їзди та районні виконавчі комітети УСРР”. Центральний державний архів вищих органів влади і державного управління України, ф. р–1, – оп. 7, спр. 669, м/ф., Устава про міські ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів УСРР, ф. р–1, – оп. 7, спр. 670, м/ф.
24. Усенко І. Б. Україна в роки НЕПу: доля курсу на революційну законність. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1995. – 38 с.
25. Камінська Н.В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз: навч. посіб. / Н.В. Камінська. – К.: КНТ, 2010. – 232 с.
26. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
27. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади, місцевого самоврядування в Україні до прийняття нової Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
28. Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування: Постанові Верховної Ради України від 5 червня 2003 р № 939-IV // http: // zakon. rada. gov. ua.
29. Падалко Г.В. Державна політика у сфері місцевого самоврядування в Україні: актуальні проблеми становлення / Г.В. Падалко // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 4. – С. 118-124.; Педько Ю. С. Принципи адміністративного судочинства / Ю. С. Педько // Актуальні питання держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 19. – Одеса. – 2003. – С. 162-166.
30. Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні: Указ Президента України від 30 серпня 2001 року. № 749/2001 // Управління сучасним містом. – 2001. – № 7-9(3). – С. 48-153.
31. Біленчук П. Д. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право) : навч. посібник / Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. – К. : Атіка, 2000. – 304 с.
32. Про судоустрій України: Закону України від 07.02.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
33. Про Конституційний Суд України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
34. Кравченко В. В. Судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування в системі гарантій місцевого самоврядування / В.В. Кравченко // Судовий захист прав ті інтересів місцевого самоврядування в Україні: Матеріали науково-практичного семінару. – К., 2002. – С. 26-34.
35. Юридичні терміни: тлумачний словник / В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базава [та ін.]; за ред. В. Г. Гончаренка. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – 320 с.
36. Короткий тлумачний словник української мови / уклад.: Д. Г. Гринчишин, Л. Л. Гумецька, В. Л. Карлова [та інші]; відп. ред. Л. Л. Гумецька. – К.: Рад. школа, 1978. – 296 с.
37. Про адвокатуру : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
38. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого саморвдяування в Україні: кол. Монограф / В. О. Антоненко, М.О. Баймуратов, О. В. Батанов та ін.; За ред.: В. В. Кравченко, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова. – К.: Вид-во «Атіка», 2007. – 864 с.
39. Коваль Л. В. Адміністративне право України: курс лекцій [для студ. юрид. вузів та факультетів]. 3-тє вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
40. Беляневич В. Повторна касація у господарському судочинстві: деякі проблеми правозастосування / В. Беляневич // Право України. – 2003. – № 3. – С. 36–40.
41. Беляневич В. Е. Господарський процесуальний кодекс України (із змінами і доповненнями; станом на 22.09.2005 р.) : [наук.-практ. коментар] / В. Е. Беляневич – [2-е вид.]. – К. : Видавництво «Юстініан», 2006. – 672 с.
42. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні / В. М. Кампо – К. : Ін Юре, 1997.
43. Рішення Конституційного Суду України від 13 липня 2001 р. N 11-рп/2001 у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій); Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко В. М., Ярошенко П. П. та ін. громадян щодо офіційного тлумачення ст. 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів м. Жовті Води) від 25.12.1997 р. № 9-зп // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 1.
44. Кампо В. М. Шлях до самоврядування / В. М. Кампо // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 4. – С. 10–12.
45. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / Кечекьян С. Ф. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 112 с.
46. Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі / А. Коваленко // Право України. – 1997. – № 2. – С. 3–4.
47. Кодекс адміністративного судочинства України // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 153–154.
48. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар / [Ківалов С. В., Харитонова О. І., Пасенюк О. М., Аракелян М. Р. та ін.] ; за ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової. – Харків : ТОВ «Одіссей», 2005. – 552 с.
49. Кожухов А. Вопрос публичного порядка / А. Кожухов // Юридическая практика. – 2002. – № 42 (252). – С. 15–19.
50. Коммунальное право Украины : учеб. пособие / [В. Д. Волков, А. Г. Бобкова, Н. А. Захарченко и др.]. – Донецк: ДонГУ, 1999. – 374 с.
51. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник : в 4 т. / [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : БЕК. – Т. 1–2. – 1996. – 778 с.
52. Конституційне право України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. – К.: Наукова думка, 2002. – 731 с.
53. Конституційне право України / [за ред В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики]. – К., 1999. – 654 с.
54. Муніципальне право України / [за ред. В. Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького]. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
55. Конституційне право України / [за ред. В.Ф, Погорілко, В.Л.Федоренко]. – К. : Алетра; КНТ; Центр учбової літератури, 2010. – 432 с.
56. Концепція судово-правової реформи в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
57. Копейчиков В. В. Реализация субъективных прав граждан / В. В. Копейчиков // Советское государство и право. – 1984. – № 3. – С. 13–19.
58. Корбут В. Устанавливаем подведомственность. Определить подведомственность дела хозяйственному или административному суду в некоторых ситуациях достаточно трудно / В. Корбут // Юридическая практика. – 2006. – № 31 (449). – С. 12–16.
59. Коркунов Н. М. Очерки теории административной юстиции / Н. М. Коркунов // Журнал гражданского и уголовного права. – 1885. – Кн. 1, С. 8-9 с.
60. Коркунов Н. М. Русское государственное право / Коркунов Н. М. – СПб., 1903. – Т. 2: Часть Особенная. – 156 с.
61. Корнієнко М. І. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики / М. І. Корнієнко // Українське право. – 1995. – № 1 (2). – С. 14–18.
62. Корф С. А. Административная юстиция в России / Корф С. А. – СПб., 1910. – Т. І. – 600 с.
63. Гусаров С.М. Організаційно-правові засади адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ України / С.М.Гусаров. – Х.: ТД «Золота миля», 2009. – 408 с.; Галімшина Г.В. Адміністартивно-правове забезпечення організації державного конторлю на автомобільному транспорті в Україні / Г.В. Галімшина // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. – № 3. – 320 с.;
64. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у двох томах. Том 1: Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
65. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи : монографія / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
66. Ожегов С.И. Словарь русског языка. – М., 1987.
67. Елисейкин П. Ф. О классификации дел, рассматриваемых в порядке гражданского производства / П. Ф. Елисейкин // Ученые записки Дальневосточного ун-та. – Владивосток, 1965. – Вып. 12. – С. 109–117.
68. Джунь В. В. Антагонізм доктринерів, або «Невчасні думки» / В. В. Джунь // Закон і бізнес. – 2003. – № 30. – С. 15.
69. Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні : [монографія] / В. В. Джунь – Львів : Ін-т технологій бізнесу і права, 2000. – 280 с.
70. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе / Е. В. Додин – М. : Юрид. лит., 1973. – 256 с
71. Дробуш І. В. Проблеми класифікації конституційно-правових гарантій політичних прав громадян України / І. В. Дробуш // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 4. – С. 21-26.
72. Загальна теорія держави і права / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
73. Тацій В. Я. Основні напрямки розвитку науки конституційного права України та проблеми вдосконалення викладення конституційного права / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення конституційного права. Х., 1999. – С. 12-13.
74. Фрицький О. Ф. Конституційне право України. / О. Ф. Фрицький – К., 2002. – С. 529-530.
75. Кравченко В. В. Муніципальне право України: Навч. посібник. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик – К., 2003. – С. 313.
76. Смирнова Т. С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні. / Т. С. Смирнова. К.: Видавничий дім КМ Академія. – 2001. – 262 с.
77. Казанчев Ю. Д. Муниципальное право: Ученик. / Ю. Д. Казанчев, А. Н. Писарев – М., 1998. – С.69.
78. Безуглов А. А., Солдатов С.А. Конституционное право России / А. А. Безуглов, С. А. Солдатов. – В 3 т. М., 2001. – Т. 3. – 655 с.
79. Фадєєв В. І. Муниципальное право России / В. І. Фадєєв. – М., «Юрист», – 1994. – С. 134.
80. Щебетун И. С. Организационно-правовые гарантии местного самоуправления в Украине: Монография. / И. С. Щебетун – Донецк: Дельта, 2002. – с. 32; Щебетун І.С. Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування. Автореф. дис. кандидата юр. нак. – Харків. 2002. – С. 15.
81. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - 384 с.; Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.; 4. Административное право Украйни: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. - X.: «Одиссей», 2004. – 880 с.
82. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник.:
У 2 т.: Т. 2. Особлива частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: Юрид. думка, 2005. – 624 с.
83. Алтуніна О. М. Місце органів місцевого самоврядування у системі публічної влади / О. М. Алтуніна // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2008. – № 4. – с. 32-38.; Алтуніна О.М. Діяльність органів місцевого самоврядування щодо здійснення делегованих функцій і повноважень виконавчої влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. : 12.00.07. / О. М. Алтуніна. – Харків, – 2009. – 20 с.
84. Статут територіальної громади м. Полтави // Архів Полтавської міської ради. 1999 рік; Статут територіальної громади м. Пологи Запорізької області // Архів Запорізької обласної ради. 2000 рік.; Статут територіальної громади м. Бердянська Запорізької області // Архів Бердянської міської ради Запорізької області. 2001 рік.; Батанов О. В. Статут територіальної громади – основний нормативний акт місцевого самоврядування / О. В. Батанов // Право України. – 2004. – № 7. – С. 30–34.
85. Про всеукраїнський та місцеві референдуми : Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 36.
86. Проблеми реалізації Конституції в Україні: теорія і практика. К. “А.С.К.”. 2003. – 179. – С. 179.
87. Котюк В.О. Основи держави і права / В.О. Котюк. – К.: Вентурі 1997. – С. 39.
88. Авер’янов В. Б. Правові питання реалізації конституційних принципів взаємовідносин громадян з органами виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України. Проблеми, досвід, перспективи : матеріали Наук.-практ. конф. (м. Київ, 25 червня 1997 р.). – К., 1997. – С. 6–7.
89. Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 36.
90. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис) / [Коліушко І. Б., Авер’янов В. Б., Тимощук В. П., Куйбіда Р. О., Голосніченко І. П.]. – К. : Факт, 2001. – 72 с.
91. Адміністративний кодекс УРСР. – К. : Радянське будівництво, 1934. – 245 с.
92. Адушкин Ю. С. Дисциплинарное производство в СССР / Ю. С. Адушкин – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – 235 с.
93. Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности: обзор научной конференции // Государство и право. – 2002. – № 2. – С. 114–121.
94. Баймуратов М. О. Про Хартію міста Одеси : передмова / М. О. Баймуратов // Хартія міста Одеси : проект / [автор проекту О. Г. Мучник]. – Одеса, 1999. – 28.
95. Бойцова В. В., Бойцов В. Я. Административная юстиция: к продолжению дискуссии о содержании и значении / В. В. Бойцова, В. Я. Бойцов // Государство и право. – 1994. – № 4. – С. 51–52.; Лемайер К. Административная юстиция. Понятие охраны субъективных публичных прав в связи с развитием воззрений на государство / К. Лемайер. – СПб, 1905. – 215 с.
96. Борденюк В. Конституція України та становлення галузі права місцевого самоврядування / В. Борденюк // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України. – К., 1999. – Вип. 1. – С. 34–38.
97. Борденюк В. І. Судова влада як складова механізму держави та державного управління / В. І. Борденюк // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 2. – С. 151–163.
98. Борденюк В. І. Теоретичні аспекти співвідношення правових актів державного управління та актів органів місцевого самоврядування / В. І. Борденюк // Право України. – 2004. – № 11. – С. 16–20.
99. Борисов Е. А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе / Е. А. Борисов – М. : Городец, 2000. – 256, с; 40, с. 108; Бурмистров А. С. Конституционно-правовые вопросы организации местного самоуправления в Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / А. С. Бурмистров – М., 1999. – 230 с.
100. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні / С. Василюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3-6.
101. Лунев А. Е. Социалистическая законность в советском государственном управлении / А. Е. Лунев, С. С. Студеникин, Ц. А. Ямпольский – М. : Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 136 с.
102. Любенко П. М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / П. М. Любенко. – Харків, 1998. – 20 с.
103.Мазолин В. П. О гражданском процессуа