АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПОНОМАРЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 35.07:341.17 (4)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2009

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА…………………………...…………….11
1.1. Євроінтеграція та її значення для Української держави та права........................................................................................................................11
1.2. Система суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні………………………………………………………………………........27
1.3. Органи виконавчої влади у системі суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні………………………………………….56
Висновки до Розділу 1…………………………………………………....81
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………………………………...86
2.1. Правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади……………………………………………………………………………...86
2.2. Нормативно-правове забезпечення євроінтеграційних процесів органами виконавчої влади……………………………………………………104
2.3. Європейські стандарти у правозастосовчій діяльності органів виконавчої влади ………….…………………………………………………...127
2.4. Організаційна діяльність як напрям євроінтеграційної роботи органів виконавчої влади………………………………………………………143
Висновки до Розділу 2…………………………………………………..163
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………... 175

ВСТУП
Актуальність теми. На сьогодні перед Україною постало досить складне та відповідальне завдання, пов’язане з інтеграцією нашої держави до європейської спільноти. Не буде перебільшенням сказати, що від реалізації зазначеного завдання залежить подальше політичне, економічне та соціальне зростання держави, оскільки сучасні світові тенденції, більшість із яких мають, на жаль, негативний характер (фінансові та економічні кризи, катастрофи, тероризм тощо), зобов’язують держави об’єднуватися для спільного подолання як кризових явищ, так і для реалізації позитивних проектів.
Вигідне геополітичне положення України робить її надзвичайно важливим партнером для більшості європейських країн, об’єднаних у Європейський Союз. Виходячи з цього, євроінтеграційні плани Української держави є важливими не тільки для неї самої, але і для Європейського Союзу в цілому. Проте для досягнення євроінтеграційних цілей Україна має виконати значну кількість передумов, що, як наслідок, покладає на її органи чималу кількість додаткових та надзвичайно відповідальних обов’язків, зокрема: приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних та європейських правових актів; посилення стабільності та ефективності інституцій, що забезпечують демократію та верховенство права; подальше проведення судової та правової реформ для забезпечення незалежності судової влади та зміцнення її адміністративної дієздатності, а також забезпечення неупередженості та ефективності прокуратури; запровадження ефективних заходів зниження рівня бідності та підвищення рівня зайнятості, спрямованих на суттєве зменшення кількості населення, що перебуває за межею бідності, та посилення соціальної інтеграції, включаючи стабільну систему освіти, охорони здоров’я та інших соціальних послуг для всіх верств населення тощо.
Виконання перерахованих завдань покладається, безумовно, на всі органи державної влади, а також на органи місцевого самоврядування, проте більший обсяг навантаження у названій сфері покладається на органи виконавчої влади. Проте необхідно відзначити, що вони не повною мірою готові до виконання цих обов’язків, і пов’язане це, на наш погляд, з тим, що їх діяльність у цій сфері не має ще належного організаційно-правового забезпечення. Нині розроблено та прийнято переважно лише загальнодержавні правові акти з питань євроінтеграції України, проте останні, з одного боку, вимагають певної деталізації, а з іншого – відповідних механізмів, спрямованих на їх впровадження у життя, чим, власне кажучи, і мають займатися органи виконавчої влади.
Отже, зважаючи на викладене, перед органами виконавчої влади України постає чимала кількість завдань, пов’язаних з нормативним, правовозастосовчим та організаційним забезпеченням євроінтеграційних процесів, що й обумовлює актуальність та важливість глибокого наукового аналізу їх діяльності у названій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 9.1 та 9.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. і планів науково-дослідних робіт кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного національного та європейського законодавства, наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити теоретичні засади адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади України, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення та підвищення ефективності реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
­ визначити сутність та значення євроінтеграції для Української держави та права;
­ з’ясувати систему суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні;
­ визначити місце органів виконавчої влади у системі суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні;
­ визначити правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади;
­ охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів органами виконавчої влади;
­ розкрити європейські стандарти у правозастосовчій діяльності органів виконавчої влади;
­ охарактеризувати організаційну діяльність органів виконавчої влади як напрям їх євроінтеграційної роботи;
­ сформулювати пропозиції щодо удосконалення ефективності реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення органами державної влади та місцевого самоврядування євроінтеграційних процесів в Україні.
Предмет дослідження становить адміністративно-правове забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, провести системний аналіз стану та перспектив розвитку адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади в Україні. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. Так, за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність євроінтеграції та її значення для держави і права (підрозділ 1.2). Методи класифікації, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення видів суб’єктів, відповідальних за забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні (підрозділ 1.2), системи та видів правових актів, які закладають правову основу євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади (підрозділ 2.1). За допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовувалася специфіка реалізації органами виконавчої влади європейських стандартів у їх правозастосовчій діяльності, а також стан організаційного забезпечення євроінтеграційної роботи органів виконавчої влади (підрозділи 2.3, 2.4). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення шляхів удосконалення основних напрямів реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі теорії держави і права, міжнародного та європейського права, теорії управління, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі праці зарубіжних учених. У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, І. Б. Коліушка, В. К. Колпакова, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюка, І. М. Пахомова, Г. О. Пономаренко, М. М. Тищенка, М. К. Якимчука та ін. Нормативною основою дисертації є нормативні акти Європейського Союзу та правові акти міжнародних організацій, Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють правові та організаційні форми реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Інформаційну й емпіричну базу дослідження становлять узагальнення результатів євроінтеграційної діяльності ряду центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, а також інституцій громадянського суспільства, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження стану та перспектив розвитку адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій. Зокрема:
­ набуло подальшого розвитку визначення історичних етапів та першопричин утворення Європейського Союзу, у підґрунтя якого було закладено виключно економічні мотиви, пов’язані з необхідністю відбудови економіки європейських країн, що постраждали після Другої світової війни;
­ удосконалено визначення Європейського Союзу, під яким пропонується розуміти суспільно-політичне утворення такого державного типу, побудоване у формі конфедерації шляхом об’єднання в його складі незалежних держав за ознакою їх європейської ідентичності, що має на меті консолідацію європейської спільноти для досягнення загальнозначущих, довгострокових цілей;
­ набуло подальшого розвитку формулювання ознак, властивих Європейському Союзу, до переліку яких віднесено: запровадження європейського громадянства, яке слугує об’єднуючою ознакою для всього населення, що проживає на території ЄС; наявність елементів державного суверенітету, якими наділений ЄС у певних сферах на підставі угод між державами-членами, які в добровільному порядку обмежили свої суверенні права на користь співтовариства; власна система нормативних актів, які створюються у зв’язку з утворенням та функціонуванням Європейських Співтовариств та Європейського Союзу; наявність розгалуженої системи органів влади ЄС;
­ удосконалено тлумачення терміна «євроінтеграційні процеси», під яким необхідно розуміти цілеспрямовану державну політику, спрямовану на входження України до Європейського Союзу як його повноправного члена;
­ вперше визначено систему факторів, які детермінують виникнення та розвиток системи суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні, до яких віднесено: завдання, які необхідно вирішити Україні для вступу до Європейського Союзу; економічний стан країни; сформована під впливом Конституції України організація державної влади; рівень правосвідомості населення тощо;
­ удосконалено класифікацію суб’єктів, відповідальних за забезпечення реалізації євроінтеграційної політики Української держави, групування яких проведено за двома підставами – за територіальним характером діяльності та правовим статусом. За територіальним характером діяльності всю сукупність суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів поділено на загальнонаціональні (компетенція поширюється на всю територію України або на більшу її частину) та регіональні (компетенція поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю). З огляду на правовий статус того або іншого суб’єкта їх поділено на три основні групи – державні, міждержавні та недержавні;
­ вперше сформульовано властивості системи нормативних актів, які визначають правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади. До таких властивостей віднесено, зокрема те, що вона: складається з багатьох різнорідних частин – окремих підсистем нормативних актів – системи міжнародних (європейських) нормативних актів, системи міждержавних нормативних актів та системи національних (українських) нормативних актів; не є застиглою, постійно перебуває у стані розвитку, який обумовлюється дією на цю систему, з одного боку, систем вищого рівня, а з іншого – постійними трансформаціями, які відбуваються в межах кожної з підсистем, які утворюють цю систему; характеризується ускладненнями – як кількісними, так і якісними; кожна з підсистем нормативних актів, що закладають правове підґрунтя для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, характеризується певними, а подекуди і суттєвими особливостями; система нормативних актів, що закладають правове підґрунтя для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, несе певне функціональне навантаження, яке характеризується комплексним характером, пов’язаним із необхідністю узгодження діяльності всієї системи суб’єктів, що задіяні в реалізації євроінтеграційної політики; характеризується наявністю прямих та зворотних зв’язків між її підсистемами, які, діючи одна на одну, постійно змінюють свою внутрішню структуру, змінюючи, зрештою, і структуру основної системи;
­ вперше сформульовано та обґрунтовано пропозицію щодо проведення інкорпорації нормативних актів як міжнародного, так і національного характеру з питань євроінтеграції, що пов’язано з потребою приведення їх до цілісної системи, зміни та скасування застарілих і не узгоджених між собою нормативних актів;
­ удосконалено визначення основних напрямів перебудови діяльності органів місцевого самоврядування з огляду на європейські стандарти, зокрема через: впровадження європейських принципів управління на рівні самоврядних структур; удосконалення концептуальних засад місцевого самоврядування, спрямованого на збільшення обсягу повноважень та підвищення ефективності місцевого самоврядування, вирішення проблем взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади; розробку комплексного законодавчого акта, можливо, навіть Муніципального кодексу, присвяченого регулюванню питань функціонування місцевого самоврядування; більш досконале розмежування компетенції органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій;
­ сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення та підвищення ефективності реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики, зокрема про створення окремого міністерства, яке б акумулювало в собі максимальний перелік обов’язків, завдань та повноважень у сфері євроінтеграції України до Європейського Союзу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
­ у науково-дослідній сфері – положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики;
­ у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до законодавства про об’єднання громадян, Кодексу України про адміністративні правопорушення;
­ у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити правові та організаційні форми реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики;
­ у навчальному процесі – матеріали дисертації вже використовуються в Харківському національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять із дисциплін «Адміністративне право» та «Порівняльне адміністративне право». Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях «Актуальні пиатання державотворення в Україні очима молодих вчених» (Київ, 2009) та «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2009), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення й результати дисертації опубліковано в чотирьох статтях у наукових фахових виданнях, а також тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення особливостей та сутності адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади та формулювання науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення зазначеного напрямку діяльності органів виконавчої влади.
Визначення правової природи Європейського Союзу є досить складним завданням. Її важко розкрити через структурну «суміш», оскільки вона містить елементи, одночасне поєднання яких не дозволяє відносити ЄС ані до держави, ані до міжнародної організації. Проте це не означає відсутності потреби в пошуку, так би мовити, ідеального визначення ЄС, яке б давало чітке уявлення про його суспільно-політичну природу. Виконуючи дане завдання, необхідно чітко усвідомлювати деякі моменти. По-перше, у правовій науці вже давно встановлено той факт, що будь-яке поняття завжди є ширшим за своє визначення. Інакше кажучи, намагання «навантажити» те або інше визначення максимальною кількістю елементів приречене на невдачу, а отже, і визначення ЄС не повинно бути надмірно об’ємним. По-друге, ЄС, як відзначається багатьма дослідниками, є унікальним утворенням, подібного до якого ще не існувало в історії людства, а отже, і просте «підведення» його під існуючі форми державного устрою є мало перспективним. З огляду на це, на думку дисертанта, визначення ЄС треба формулювати, виходячи із суттєвого переосмислення традиційних уявлень про державу та можливі форми її устрою. Отже, ЄС являє собою суспільно-політичне утворення державного типу, побудоване у формі конфедерації шляхом об’єднання в його складі незалежних держав за ознакою їх європейської ідентичності, що має на меті консолідацію європейської спільноти для досягнення загальнозначущих, довгострокових цілей.
Намагання України стати членом Європейського Союзу та пов’язані з цим прагненням дії органів державної влади та вітчизняних інституцій громадянського суспільства отримали назву євроінтеграційного процесу, під яким, на думку дисертанта, необхідно розуміти цілеспрямовану державну політику, спрямовану на входження України до Європейського Союзу як його повноправного члена.
Євроінтеграція є потужним поштовхом до зростання економіки України, проте не лише економіка зазнає суттєвих змін під час цього процесу. Суттєві перетворення чекають і на Українську державу, перш за все в особі її органів, та українське право. Євроінтеграція означає прагнення тієї або іншої держави стати повноправним членом Європейського Союзу, тобто сучасної конфедерації європейських країн, які функціонують на підставі спеціально розроблених та закріплених у наднаціональних та національних нормативних актах принципів. Повне та безумовне визнання цих принципів є обов’язковою умовою інтеграції держави до ЄС. У зв’язку з цим, успіх процесу євроінтеграції України тісно пов’язаний із бажанням, готовністю та здатністю України трансформувати органи державної влади й національне законодавство в ракурсі принципів європейського права, а перш за все – принципів європейського адміністративного права.
Система суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні, як і будь-яка інша соціальна система, формується під впливом певного кола факторів, які детермінують її виникнення та розвиток. До переліку таких факторів можуть бути віднесені: економічний стан країни; сформована під впливом Конституції України та законів України організація державної влади; рівень правосвідомості населення тощо. Проте найбільш принципове значення в переліку детермінант системи суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів мають усе-таки завдання, які необхідно вирішити Україні для вступу до Європейського Союзу.
Євроінтеграційні процеси, які нині відбуваються в Україні, тою або іншою мірою стосуються всіх без винятку органів державної влади, оскільки виконання більшості з названих вище завдань належить саме до їх компетенції. У даному випадку йдеться про Верховну Раду України, Президента України, органи виконавчої та судової влади, а також органи прокуратури. Разом із тим, відзначимо, що певні завдання у цій сфері виконують і недержавні інституції, до кола яких належать органи місцевого самоврядування та об’єднання громадян.
Уся сукупність суб’єктів, про яких ідеться, може бути класифікована за різними ознаками. Проте найбільш виваженим є підхід до групування цих суб’єктів одночасно за двома підставами – за територіальним характером діяльності та правовим статусом. За територіальним характером діяльності усю сукупність суб’єктів забезпечення євроінтеграційних процесів необхідно розподілити на загальнонаціональні (компетенція поширюється на усю територію України або на більшу її частину) та регіональні (компетенція поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю). Поряд із цим, принципову роль відіграє і правовий статус того чи іншого суб’єкта, оскільки саме від нього залежать форми та методи діяльності кожного з них. З огляду на це, усі суб’єкти пропонується поділити на три основні групи – державні, міждержавні та недержавні.
Аналіз системи органів виконавчої влади, відповідальних за забезпечення євроінтеграційних процесів, свідчить про наявність чималої кількості проблем у цій сфері: по-перше, це відсутність чіткої та скоординованої системи суб’єктів, які діють у сфері євроінтеграції України, у зв’язку з чим політику України у сфері розбудови такої системи важко назвати виваженою та послідовною (свідченням цього є постійні створення та ліквідації певних державних структур, покликаних працювати у цій сфері); по-друге, неефективність функціонування колегіальних органів (рад та комітетів), що пов’язано як із їх постійною трансформацією, так і з включенням до їх складу керівників центральних органів виконавчої влади, які через завантаженість поточними питаннями функціонування міністерств (державних комітетів), навряд чи можуть необхідною мірою зосередитися на питаннях євроінтеграційної політики; по-третє, відсутність єдиного загальнонаціонального органу виконавчої влади, відповідального за забезпечення реалізації євроінтеграційної політики, який би акумулював у собі максимальний перелік обов’язків, завдань та повноважень у сфері інтеграції України до Європейського Союзу.
Система нормативних актів, які визначають правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, має такі властивості: 1) складається з багатьох різнорідних частин – окремих підсистем нормативних актів – системи міжнародних (європейських) нормативних актів, системи міждержавних нормативних актів та системи національних (українських) нормативних актів; 2) постійно перебуває у стані розвитку, який обумовлюється дією на цю систему, з одного боку, систем вищого рівня, а з іншого – постійними трансформаціями, які відбуваються в межах кожної з підсистем, що утворюють цю систему; 3) характеризується постійним ускладненнями як кількісного, так і якісного порядку; 4) кожна з підсистем нормативних актів, що закладають правове підґрунтя для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, характеризується певними, подекуди суттєвими особливостями; 5) система нормативних актів, що закладають правове підґрунтя для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, несе певне функціональне навантаження, яке характеризується комплексним характером, пов’язаним із необхідністю узгодження діяльності вітчизняних органів виконавчої влади у процесі їх євроінтеграційної діяльності не тільки між собою, але і з а) європейськими інституціями; б) міждержавними суб’єктами; в) з українським парламентом, Президентом України, органами судової влади, органами прокуратури.
На сьогодні правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади представлені широким спектром нормативних актів, об’єднаних у трирівневу систему, яка складається з підсистеми міжнародних правових актів, підсистеми міждержавних правових актів та підсистеми національних правових актів. Головним завданням розглянутих вище нормативних актів є здійснення належного правового регулювання діяльності органів державної влади України взагалі та органів виконавчої влади зокрема щодо забезпечення євроінтеграційних процесів у нашій країні. Проте регулятивний вплив цих актів на відповідні суспільні відносини не можна визнати задовільним. Це пов’язано, перш за все, з великою кількістю таких актів, що суттєвим чином ускладнює користування ними, викликає окремі неузгодження між актами, виданими різними суб’єктами та у різний час. У зв’язку з цим, актуальним та вкрай необхідним є проведення систематизування нормативних актів, які закладають правову основу євроінтеграційної діяльності Української держави, тобто їх упорядкування та вдосконалення, шляхом опрацювання, перегляду і викладу останніх у певному порядку у формі збірників.
Найбільш значущою та важливою для забезпечення реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики Української держави є їх діяльність, пов’язана з виданням нормативно-правових актів. Принциповість цього напрямку діяльності полягає в тому, що через видання нормативних актів вирішується подвійне завдання: по-перше, здійснюється адаптація законодавства України до законодавства ЄС та, по-друге, створюються необхідні правові умови для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади у тих сферах і з тих питань, які не отримали взагалі або отримали неповне законодавче регулювання.
Розглядаючи правотворчу діяльність органів виконавчої влади, підкреслимо, що у сфері забезпечення євроінтеграційної політики Української держави вона є різноспрямованою. Вона має на меті закладення правового підґрунтя для реалізації органами виконавчої влади відповідних євроінтеграційних завдань, створення необхідних організаційних, технічних, фінансових тощо передумов для їх виконання. Інакше кажучи, предметом регулювання таких актів є суспільні відносини, які виникають у сфері євроінтеграційної діяльності Української держави.
Разом із цим, органи виконавчої влади видають не тільки організаційно-забезпечувальні акти з питань євроінтеграції. Переважна частина їх актів присвячена зовсім іншим питанням, основними з яких є, по-перше, створення необхідних умов для реалізації приватними особами наданих їм прав та свобод та, по-друге, розбудова ефективної системи публічного управління у відповідних галузях. Особливість нормативних актів, які входять до названих груп, полягає в тому, що вони, на відміну від організаційно-забезпечувальних актів, лише опосередковано стосуються забезпечення євроінтеграційних процесів. У даному випадку йдеться про те, що через них має відбуватися узгодження української правової системи з правовою системою ЄС.
Нормотворча робота вимагає від її учасників дотримання єдиних підходів до нормопроектування, знання основ європейського права, а також, бажано, іноземних мов. І якщо ці вимоги більш-менш виконуються на рівні центральних органів виконавчої влади, то з їх дотриманням на регіональному рівні виникають суттєві проблеми. Ускладнює ситуацію й відсутність єдиних методичних рекомендацій з питань розробки нормативних актів у системі органів виконавчої влади. Вважаємо, що такі методичні рекомендації має розробити Міністерство юстиції України, виклавши в них чіткий та зрозумілий алгоритм дій, необхідних у процесі підготовки та прийняття органами виконавчої влади будь-якого рівня нормативних актів. Нині дещо подібне розроблено лише для центральних органів виконавчої влади (Положення про порядок організації роботи центральних органів виконавчої влади з адаптації законодавства України до законодавства ЄС); що ж стосується місцевих органів виконавчої влади, наприклад, місцевих державних адміністрацій, то кожна з них закріплює власні процедури у своїх регламентах.
Суттєвого покращення потребує також процедура державної реєстрації нормативних актів, яка має бути додатковим «фільтром», покликаним забезпечувати узгодженість українських нормативно-правових актів із законодавством ЄС, що, безумовно, є надзвичайно важливим кроком на шляху нормативно-правого забезпечення органами виконавчої влади євроінтеграційної політики Української держави. Існуючий порядок державної реєстрації нормативних акті не можна визнати досконалим і таким, що повністю забезпечує виконання покладених на нього завдань. У даному випадку йдеться про те, що в Україні протягом значного часу існує проблема ухилення суб’єктів нормотворення від проходження державної реєстрації власних правових актів. Тому актуальним залишається питання про створення засобів, які б перешкоджали посадовим особам, відповідальним за проведення державної реєстрації нормативно-правових актів, порушувати встановлений порядок набуття чинності правовими актами.
З огляду на викладене, пропонуємо доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею «Порушення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а також порядку їх застосування», передбачивши у ній відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади за: 1) неподання або несвоєчасне подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації; 2) направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку; 3) неприведення нормативно-правового акта у відповідність до законодавства, якщо він суперечить нормативним актам вищої юридичної сили.
В Україні в останні роки досить активно вживаються заходи, спрямовані на запровадження у сферу діяльності органів виконавчої влади європейських стандартів, що досягається, зокрема, через постійну розробку та вдосконалення законодавства про адміністративні процедури, під якими необхідно розуміти встановлений законом порядок провадження в індивідуальній адміністративній справі, тобто у справі, яка стосується конкретних фізичних або юридичних осіб і вирішується органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами шляхом прийняття індивідуального адміністративного акта.
Організаційна робота органів виконавчої влади взагалі та у сфері євроінтеграції зокрема є надзвичайно різноплановою, оскільки реалізація кожної функції управління або завдання у сфері управління може супроводжуватися численними організаційними заходами, конкретний перелік яких, за великим рахунком, буде залежати від професійної ерудиції та підготовки учасників управлінського процесу. І якщо, скажімо, правові форми управлінської діяльності досить чітко і конкретно визначені щодо кожного суб’єкта публічного управління, то організаційна складова управлінської діяльності майже не має таких меж. Єдине, що може мати для неї стримуюче значення, – це межі компетенції того або іншого органу управління, які теж можуть визначатися у досить загальних рисах.
Основними напрямками організаційного забезпечення реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики є реформування інституту державної служби, узгодження вітчизняної теорії адміністративного права з відповідними європейськими теоріями, покращення механізмів реалізації заходів щодо інформування громадськості з питань європейської інтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В. Б. Аверьянов. – К. : Наук. думка, 1979. – 150 с.
2. Агошкова Е. Б. Эволюция понятия системы / Е. Б. Агошкова, Б. В. Ахлибининский // Вопросы философии. – 1998. – № 7. – С. 170–179.
3. Административное право зарубежных стран : учебник / под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штаниной. – М. : Спарк, 2003. – 464 с.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упорядник: В. П. Тимошук. – К. : Факт, 2003. – 496 с
5. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004. – 584 с.
6. Андрійчук О. Європейська природа / О. Андрійчук // Український юрист. – 2005. – № 7. – С. 62–63.
7. Арістова І. В. Компетенція та роль державної влади України у сфері правового забезпечення європейської інтеграції / І. В. Арістова, М. Н. Курко // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 27. – С. 272–280.
8. Армаш Н. О. Адміністративно-правовий статус керівників органів виконавчої влади: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Армаш Надія Олексіївна. – К., 2005. – 200 с.
9. Афанасьев К. К. Проблемы совершенствования административно-правовых форм и методов / К. К. Афанасьев // Вісник Луганськ. ін-ту внутр. справ. – 2000. – Спеціальний випуск. – С. 240–247.
10. Бандурка А. М. Административный процесс : учебник / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Харьков : Изд-во НУВД, 2001. – 353 с.
11. Бандурка О. М. Внесення змін до проекту Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» / О. М. Бандурка, К. М. Рудой // Наше право. – 2004. – № 1. – С. 11–16.
12. Баранов В. М. Система права, система и систематизация законодательства в правовой системе России : учебное пособие / В. М. Баранов, С. В. Поленина. – Н. Новгород : Нижегородск. акад. МВД России, 2002. – 239 с.
13. Баштанник А. Організаційно-правові засади управління в складних адміністративних системах: європейський досвід та Україна / А. Баштанник, В. Баштанник // Право України. – 2007. – № 11. – С. 153–157.
14. Баштанник В. Організаційно-правові засади діяльності органів влади регіонального рівня в системі євроінтеграційних процесів / В. Баштанник // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 3–ї регіональної наук.-практ. конф. / за заг. ред. Л. Л. Прокопенка. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2006. – С. 34–38.
15. Битяк Ю. Проблеми нормативно-правового регулювання оцінки діяльності державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування / Ю. Битяк // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 4. – С. 116–123.
16. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямів реформування правової системи України / І. Бондаренко // Право України. – 2002. – № 7. – С. 63–65.
17. Бульба О. Європейська інтеграція України та питання реалізації принципу поділу влади / О. Бульба // Право України. – 2004. – № 12. – С. 8–11.
18. ВАСУ налагоджує контакти з Асоціацією державних рад та вищих органів адміністративної юрисдикції держав-членів Європейського Союзу // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 3. – С. 116–118.
19. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Видавничий Дім «Ін–Юре», 2002. – 668 с.
20. Вишняков О. Впровадження євроінтеграційних дисциплін в Одеській національній юридичній академії // Юридический вестник. – 2007. – № 2. – С. 50–54.
21. Вступ до теорії правових систем : монографія / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2006. – 432 с.
22. Галлиган Д. Административное право: история развития и основные современные концепции / Д. Галлиган, В. В. Полянский, Ю. Н. Старилов. – М. : Юристъ, 2002. – 410 с.
23. Гало К. 10 простых секретов лучших мастеров деловой коммуникации / К. Гало ; под ред. Криницкая Т. Б. и Антоновой С. В. – К. : Калидос Паблишинг, 2007. – 306 с.
24. Гаращук В. Управлінські послуги – новий інститут чи нова помилка? / В. Гаращук // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3. – С. 109–114.
25. Гірняк М. Про деякі проблеми і перспективи місцевого самоврядування в Україні у контексті європейського вибору / М. Гірняк // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. – Львів : Юридичний факультет Львiвського Нацiонального Унiверситету iмені Iвана Франка, 2003. – С. 123–126.
26. Гладенко А. Н. Европейская интеграция: основные теории / А. Н. Гладенко // Вісник Луганськ. держ. ун-ту внутр. справ. – 2007. – Спеціальний випуск. – Ч. 4. – С. 9–17.
27. Глущенко Ю. М. Правове регулювання правотворчої діяльності місцевих державних адміністрацій / Ю. М. Глущенко // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2008. – Вип. 41. – С. 192–199.
28. Гнидюк Н. Визначення поняття публічної адміністрації в ACQUIS COMMUNAUTAIRE / Н. Гнидюк // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2006. – № 10. – С. 74–77.
29. Голоха Л. Роль бібліотек в інформаційному забезпеченні інтеграційних процесів / Л. Голоха // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції : збірник наук. праць. – Донецьк, 2006. – С. 119–120.
30. Гонціаж Я. Стандарти Європи щодо організації системи державного управління. Приклади успішного проведення адміністративної реформи в контексті європейської інтеграції / Я. Гонціаж, Н. Гнидюк. – К., 2003. – 31 с.
31. Гончарук Н. Т. Удосконалення системи місцевого самоврядування в контексті європейської інтеграції України / Н. Т. Гончарук, Л. Л. Прокопенко // Наук. вісник Юрид. акад. Міністерства внутр. справ. – 2005. – № 2. – С. 197–201.
32. Горбунова Л. М. Принципи законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади : монографія / Л. М. Горбунова. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 240 с.
33. Грабильніков А. Стандарти у сфері державного та муніципального управління / А. Грабильніков // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції : матеріали 3–ї регіон. наук.-практ. конф. (18 трав. 2006 р., м. Дніпропетровськ) / редкол. : Л. Л. Прокопенко (голова) та ін. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2006. – С. 236-238.
34. Грась А. Польський підхід щодо адаптації права та інституцій до норм права Європейського Союзу. Досвід, що може бути цікавим для України / А. Грась // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2006. – № 5. – С. 82–87.
35. Грицяк І. А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади : монографія / І. А. Грицяк. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 236 с.
36. Ґудзь М. В. Загальний курс європеїстики : навчальний посібник / М. В. Ґудзь, П. В. Ґудзь. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 273 с.
37. Демидович М. С. Адаптація законодавства України в контексті європейської правової інтеграції / М. С. Демидович // Держава і право. – 2005. – Вип. 32. – С. 57–61.
38. Державне управління: Європейські стандарти, досвід та адміністративне право / [Авер’янов В. Б., Дерець В. А., Школик А. М. та ін.] ; за заг. ред. Авер’янова В. Б. – К. : Юстініан, 2007. – 288 с.
39. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
40. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Постанова Кабінету Міністрів України : від 15.10.2004 р., № 1365 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2763.
41. Деякі питання координації діяльності органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції : Постанова Кабінету Міністрів України : від 03.03.2005 р., № 174 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 9. – С. 23.
42. Деякі питання надання державних платних (адміністративних) послуг, видачі документів дозвільного характеру : Постанова Кабінету Міністрів України : від 01.07.2009 р., № 724 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 53. – Ст. 1839.
43. Диновський Д. М. Проблеми адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Д. М. Диновський // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2005. – № 3. – С. 102–105.
44. Договір про Європейський Союз : міжнародний документ : від 07.02.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=994_029.
45. Договір про заснування Європейської Спільноти : міжнародний документ : від 25.03.1957 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=994_017.
46. Договір про створення Єдиної Ради і Єдиної Комісії Європейських Спільнот : міжнародний документ : від 08.04.1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europe.org.ua/projects/pro/html/instytucje/02/index.html#start23.
47. Договор об учреждении Европейского сообщества по атомной энергии : международный документ : от 25.03.1957 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU57005.html.
48. Договоры об учреждении Европейских Сообществ: документы Европейского Союза / отв. ред. Ю. А. Борко. – М. : Интердиалект +, 1994. – С. 23–84.
49. Доповідь про стан виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sdla.gov.ua:8080/control/uk/publish/article?art_id=46508&cat_id=46960&search_param=%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1.
50. Друзенко Г. Скільки п’ятих коліс у євроінтеграційному возі України / Г. Друзенко // Юридичний журнал. – 2005. – № 9. – С. 68–77.
51. Дьомін О. Державна кадрова політика: система роботи з кадрами державної служби / О. Дьомін, Г. Леліков, В. Сороко // Вісник Держ. служби України. – 2001. – № 2. – С. 65–84.
52. Европейское право / отв. ред. Л. М. Энтин. – М. : Норма, 2001. – 342 с.
53. Единый европейский акт : міжнародний договір : від 01.07.1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eu–directory.ea–ua.info/index.php?act=show&doc_id=5&id=74.
54. Елистратов А. И. Очерк административного права / А. И. Елистратов. – М. : Гос. изда-тельство, 1922. – 236 с.
55. Євроклуби в Україні – досвід Полтавщини та Волині // Інформаційний бюлетень Міжнародного фонду «Відродження». – 2004. – № 3. – С. 7–10.
56. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом : конвенція : від 27.01.1977 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=994_331.
57. Європейська хартія місцевого самоврядування : міжнародний документ : від 15.10.1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=994_036.
58. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Н. Железняк // Право України. – 2004. – № 11. – С. 140–143.
59. Журавка О. В. Міжнародно–правова характеристика інституту громадянства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / О. В. Журавка. – Х., 1999. – 20 с.
60. Заворотний Я. Координація діяльності правоохоронних органів держав-членів Європейського Союзу / Я. Заворотний // Вісник прокуратури. – 2006. – № 11. – С. 125–128.
61. Задорожній О. Правова система України в європейському правовому просторі / О. Задорожній, М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2. – С. 29–32.
62. Звітність ЦОВВ за 2008 рік щодо виконання Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції на 2008–2011 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=69324&cat_id=70820.
63. Зеркаль О. В. Інституційний механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС / О. В. Зеркаль // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С. 104–111.
64. Зеркаль О. «Домашнє завдання для України», або дещо про план дій Україна – ЄС / О. Зеркаль // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 49–51.
65. Иеринг Р. Борьба за право / Р. Иеринг. – М. : Прогресс, 1991. – 364 с.
66. Інформація щодо діяльності МВС України в рамках відносин Україна – ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/227251.
67. Касараба Ю. Я. Впровадження міжнародних стандартів у діяльність правоохоронних органів в Україні / Ю. Я. Касараба // Держава і право. – 2005. – Вип. 32. – С. 211–216.
68. Кінаш Б. С. Аспекти інтеграції у Європейське Співтовариство інституцій України / Б. С. Кінаш // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. – 2002. – № 5. – С. 155–159.
69. Ковальова О. Політико-правові і процедурні питання вступу до Європейського Союзу / О. Ковальова // Право України. – 2003. – № 4. – С. 119–123.
70. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України : від 06.07.2005 р., № 2747–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
71. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар / [Н. О. Армаш, О. М. Бандурка А. В. Басов та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А. Т. Комзюка. – К. : Прецедент ; Істина, 2009. – 823 с.
72. Коломоєць Т. Етичні засади діяльності державних службовців: передумови та пріоритети правового регулювання в Україні / Т. Коломієць, Г. Гулєвська // Право України. – 2006. – № 10. – С. 60–64.
73. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Комзюк Анатолій Трохимович. – Х., 2002. – 408 с.
74. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм : від 29.10.1971 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_124.
75. Конституція України : Закон України : від 28.06.1996 р., № 254к/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
76. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=8922225.
77. Корнієвський О. А. Європейський вибір України: прагнення та реалії / О. А. Корнієвський // Політичний календар: інформаційно-аналітичний огляд. – 2002. – № 6. – С. 38–43.
78. Кравчук І. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / І. В. Кравчук, М. В. Парапан. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. – 320 с.
79. Кравчук І. Адаптація права України до права Європейського Союзу: цілі, етапи, пріоритети / І. Кравчук // Право України. – 2004. – № 10. – С. 132–135.
80. Кравчук І. Контроль правотворчого процесу з метою адаптації права України до права ЄС / І. Кравчук // Право України. – 2005. – № 4. – С. 75–77.
81. Куйбіда Р. Аналіз сучасного етапу судової реформи та перспектив її розвитку / Р. Куйбіда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=5&d=244.
82. Курко М. Н. Діяльність міністерства внутрішніх справ України щодо європейської інтеграції: організаційно-правові засади: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Курко Микола Нестерович. – Х., 2004. – 229 с.
83. Куровська І. Проблеми процесу гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу / І. Куровська // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 9. – С. 110–112.
84. Куценко І. В. Сучасний стан та перспективи розвитку підзаконних актів в Україні / І. В. Куценко // Держава і право. – 2007. – Вип. 38. – С. 116–123.
85. Лаба О. В. Правова система України: механізм взаємодії з правовою системою Ради Європи / О. В. Лаба // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2004. – № 1. – С. 100–105.
86. Левченко К. Б. Громадська Рада МВС України з питань забезпечення прав людини як форма громадського контролю за роботою органів внутрішніх справ (історико-правовий аналіз створення та діяльності) / К. Б. Левченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/113391.
87. Левченко К. Б. Система моніторингу дотримання прав людини в діяльності Міністерства внутрішніх справ / К. Б. Левченко // Наше право. – 2006. – № 2. – С. 5–14.
88. Леонова А. О. Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України : навч.-метод. посіб. / А. О. Леонова, В. П. Давидова, О. О. Новачук. – К. : ДПА України, 2007. – 390 с.
89. Лукашова В. Європейські принципи управління в системі місцевого самоврядування: організаційно-правовий аспект / В. Лукашова // Право України. – 2006. – № 8. – С. 123–126.
90. Луць Л. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції / Л. Луць // Право України. – 2002. – № 5. – С. 146–148.
91. Ляхович У. І. Організаційно-правове забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Ляхович Уляна Іванівна. – К., 2008. – 182 с.
92. Мармазов В. Є. Міжнародна правова діяльність Міністерства юстиції: здобутки та перспективи / В. Є. Мармазов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 2–3. – С. 185–189.
93. Мартиненко О. Державна превенція злочинності в системі органів внутрішніх справ / О. Мартиненко // Право України. – 2005. – № 6. – С. 58–60.
94. Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України / О. Медведько // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 3–8.
95. Мельник Р. С. Теорія правової держави та її вплив на виникнення адміністративного права та формування його системи / Р. С. Мельник // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 3. – С. 68–75.
96. Мельникова К. І. Удосконалення механізму добору та набору кадрів на державну службу / К. І. Мельникова // Теорія та практика державного управління. – 2006. – Вип. 2. – С. 253–258.
97. Міжнародне співробітництво як напрям діяльності прокуратури [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/cooperation.html?_m=publications&_t=rec&id=22765.
98. Міжнародні зв’язки Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/C16B8FF78F95B1A7C2256C0C0052B05D?OpenDocument&Start=1&Count=300.
99. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності : монографія / [А. С. Філіпенко (кер. авт. кол.), В. С. Будкін, М. А. Дудченко та ін.]. – К. : Знання України, 2004. – 304 с.
100. Мірошниченко С. Євроінтеграційні кроки української прокуратури: погляд на проблему / С. Мірошниченко // Право України. – 2008. – № 5. – С. 73–77.
101. Мозолин В. П. Система российского права (доклад на всероссийской конференции 14 ноября 2001 г.) / В. П. Мозолин // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 107–113.
102. Мулявка Д. Етапи нормотворчого процесу в МВС України / Д. Мулявка // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 18–20.
103. Муравйов В. Особливий характер правової системи Європейського Союзу / В. Муравйов // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 86–89.
104. Мустафаєва А. Деякі аспекти визначення суб’єктів видання правових актів державного управління євро інтеграційними процесами України / А. Мустафаєва // Актуальні проблеми європейської інтеграції : зб. статей з питань європейської інтеграції та права / за ред. В. М. Кривцової та Д. В. Ягунова. – 2008. – Вип. 3 – С. 270–275.
105. Назаров І. Прокуратура України на шляху до європейських стандартів / І. Назаров // Право України. – 2007. – № 2. – С. 85–88.
106. Негодченко О. В. Забезпечення прав та свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Негодченко Олександр Володимирович. – Х., 2003. – 477 с.
107. Ніццький договір про внесення змін та доповнень до Договору про Європейський Союз, Договорів про заснування Європейських Співтовариств та деяких пов’язаних з ними актів (2001/C80/01) : міжнародний документ : від 26.02.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU01131.html.
108. Олійник А. Ю. Значення підзаконних нормативно–правових актів у забезпеченні основних свобод людини і громадянина / А. Ю. Олійник // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. – 2005. – № 1. – С. 170–178.
109. Орисюк Л. Відповідність нормативно-правового акта основним засадам законодавства Європейського Союзу / Л. Орисюк // Юридичний журнал. – 2007. – № 1. – С. 29–30.
110. Орлик В. Конституція Європейського Союзу: бути чи не бути? / Орлик В., Рукомеда Р. // Дзеркало тижня. – 24–29.04.2004. – № 16.
111. Пархоменко Н. М. Принципи побудови системи джерел права / Н. М. Пархоменко // Держава і право. – 2007. – Вип. 37. – С. 9–15.
112. Пахомов І. Проблеми розвитку інститутів адміністративного права України та шляхи їх вирішення / І. Пахомов // Право України. – 2007. – № 10. – С. 3–5.
113. Передерієв Є. Розвиток співробітництва у сфері юстиції / Є. Передерієв // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 123–128.
114. Петрухин И. Исторический очерк деятельности прокуратуры / И. Петрухин // Отечественные записки. – 2002. – № 4–5. – С. 41–49.
115. Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) : Постанова Кабінету Міністрів України : від 13.07.1998 р., № 1074 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1074–98–%EF.
116. Питання Міжвідомчої комісії з питань реформування правоохоронних органів : Указ Президента України : від 23.05.2005 р., № 834/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – Ст. 1131.
117. Питання Центру сприяння інституційному розвитку державної служби : Постанова Кабінету Міністрів України : від 04.06.2008 р., № 528 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.center.gov.ua/docman/download–document.html?gid=865.
118. План дій Україна–Європейський Союз [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=12853472&cat_id=12852714.
119. План дій Україна–ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки : міжнародний документ : від 11.06.2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sdla.gov.ua:8080/control/uk/publish/article?art_id=46989&cat_id=46834.
120. Плахотнюк Н. Г. Нормативна модель процедури нормотворчості органів державного управління в Україні / Н. Г. Плахотнюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 9. – С. 53–63.
121. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. канд. юрид. наук Ю. Ф. Кравченка. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 702 с.
122. Погорілко В. Правова система – система права – система законодавства суверенної України / В. Погорілко, М. Малишко // Право України. – 1993. – № 9–10. – С. 10–13.
123. Пойченко О. Схвалення громадськістю ч