АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………………………..…….…. 4
РОЗДІЛ І. СТАНОВЛЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА
ПОБУДОВА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ
ПРИ МВС УКРАЇНИ
1.1. Історико-правовий аспект становлення державних
охоронних організацій …………………………………………………………………..…….….12
1.2. Місце та призначення міліції охорони в системі МВС України ………...……23
1.3. Загальна характеристика організаційної побудови
Державної служби охорони при МВС України ….………………………….……….32

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА
ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ
ПРИ МВС УКРАЇНИ
2.1. Завдання Державної служби охорони при МВС України …….…....…..………..42
2.2. Функції діяльності підрозділів Державної служби
охорони при МВС України …………………………………………………….………………50
2.3. Принципи діяльності Державної служби охорони при МВС України ……66
2.4. Особливості державного змісту та кадрового забезпечення
діяльності Державної служби охорони при МВС України …………………….76

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАПРЯМИ
УДОСКОНАЛЕННЯ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЮ
СЛУЖБОЮ ОХОРОНИ ПРИ МВС УКРАЇНИ
3.1. Методи організації та здійснення охорони об’єктів підрозділами
Державної служби охорони при МВС України ……………………………………….88
3.2. Особливості використання адміністративно-запобіжних заходів у
діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України … 115
3.3. Особливості використання заходів адміністративного
припинення у діяльності підрозділів Державної служби
охорони при МВС України ……………………………………………………………………..130
3.4. Особливості здійснення адміністративно-юрисдикційної
діяльності Державною службою охорони при МВС України ……………….. 150
3.5. Напрями удосконалення діяльності Державної служби
охорони при МВС України ……………………………………………………………………..169
ВИСНОВКИ .....................................................................................................................................................178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………...……..…187
ДОДАТКИ ..........................................................................................................................................................202

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Важливим чинником виходу із трансформаційної кризи українського суспільства є створення сучасної, ефективної системи державного управління. Необхідність формування нової системи як інструменту подолання кризи в Україні продиктована радикальними соціально-економічними перетвореннями, що відбулися за останнє десятиліття і спричинили ряд, як позитивних, так і негативних змін у сучасному українському суспільстві. Нова система державного управління в Україні має бути створена шляхом здійснення адміністративної реформи.
Її зміст полягає у перебудові існуючої системи державного управління в усіх сферах суспільного життя. Згідно з вимогами адміністративної реформи на Кабінет Міністрів України покладений обов’язок спрямування й координації діяльності органів виконавчої влади та їх орієнтація переважно на забезпечення прав і свобод громадян та надання їм державних (управлінських) послуг. Значне місце в системі забезпечення прав і свобод громадян належить органам внутрішніх справ, а надання низки державних послуг — підрозділам Державної служби охорони при МВС України, діяльність яких потребує постійного удосконалення, що обумовлюється сучасними потребами економічного, політичного і соціального життя суспільства.
На тлі нових економічних відносин різко зросла і неухильно прогресує кількість злочинних посягань проти власності, особистості, суспільства та держави. В умовах сьогодення громадська думка інколи схиляється до можливості безкарного і цілком усвідомленого досягнення цілей напівлегальними, а нерідко й відверто незаконними методами та засобами. Отже, у суспільстві починають активізуватись злочинні організації, знижується загальний моральний рівень, виробляється і формується нова „кримінальна громадська психологія”. Криміналізація суспільних відносин сприяє розвитку такого негативного явища як організована злочинність, яка намагається поширити свій вплив на апарат державної влади та управління.
У комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки Президент України поставив за мету забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, засобів і методів запобігання й розкриття злочинів.
У вимогах Президента України і відповідних завданнях, які стоять перед органами внутрішніх справ і, зокрема, перед Державною службою охорони при МВС України, як спеціальної служби, що здійснює заходи охорони об’єктів та іншого майна, зроблено акцент на забезпечення особистої безпеки громадян. Успішне виконання цих вимог залежить від рівня організованості, упорядкування апарату як органу в цілому, так і окремих його підрозділів, зокрема.
У зв’язку з цим, постає необхідність дослідження адміністративно-правових основ організації і діяльності Державної служби охорони при МВС України, в умовах трансформації сучасного суспільства.
Пропоноване дослідження здійснене з урахуванням теоретичного доробку таких вчених як: В.Б. Авер’янов, С.С. Алєксєєв, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, Д.А. Бекерська, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, В.А. Владіміров, М.С. Вертузаєв, Л.К. Воронова, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.І. Демченко, Є.В. Додін, М.М. Дорогих, В.Ф. Захаров, Ю.В. Іщенко, Р.А Калюжний, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, І.П. Козаченко, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.П. Коренєв, М.В. Корнієнко, В.А. Лаптій, В.Г. Лихолоб, В.М. Манохін, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, В.Ф. Опришко, В.М. Плішкін, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, Г.А. Туманов, А.Т. Усольцев, О.Ф. Фрицький, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа, Ю.С. Шемшученко та ін.
Проте слід зазначити, що вищевказані та інші автори, як правило, торкались окремих аспектів досліджуваної проблеми. До того ж, деякі публікації були підготовлені на основі раніше діючого (в основному союзного) законодавства, що об’єктивно знижує їх актуальність.
З огляду на ступінь розробленості теми в юридичній літературі, варто продовжити дослідження щодо визначення адміністративно-правового положення Державної служби охорони при МВС України, зосередивши основну увагу на особливостях організації безпосередньої діяльності її підрозділів щодо виконання покладених на них завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр. і планами науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр. Крім того, напрям роботи відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті, Концепції реформування МВС України, програми Міністерства внутрішніх справ України „Народ і міліція — партнери”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану адміністративно-правових та організаційних основ діяльності Державної служби охорони при МВС України та подальшому поглибленні теоретичних та практичних засад її правового становища й вироблення на цій підставі пропозицій з удосконалення законодавства України та діяльності охоронних організацій у даній сфері.
Виходячи з мети дослідження, дисертант поставив перед собою такі основні завдання:
– узагальнити історичні особливості організації і діяльності Державної служби охорони при МВС України;
– обґрунтувати доцільність існування Державної служби охорони, міліції охорони, як специфічних суб’єктів попередження правопорушень, визначити місце і задачі Державної служби охорони в структурі МВС України, зосередивши увагу на особливостях адміністративно-правової охороні власності;
– здійснити всебічний аналіз структурної побудови Державної служби охорони при МВС України, дослідити особливості кадрового забезпечення її діяльності;
– конкретизувати функції і принципи управління Державною службою охорони при МВС України;
– класифікувати методи і форми діяльності Державної служби охорони при МВС України з охорони державної, колективної і приватної власності;
– виробити на підставі аналізу нормативно-правових актів, що визначають функціонування Державної служби охорони у сучасних умовах, конкретні пропозиції, спрямовані на подолання недоліків в адміністративно-правовому регулюванні охоронної діяльності;
– дослідити та узагальнити методи переконання та примусу, що використовує у своїй діяльності Державна служба охорони при МВС України;
– розробити відповідні рекомендації для сфери державного управління і нагляду за недержавними охоронними організаціями та визначити місце Державної служби охорони на цьому напрямку державної діяльності;
– розробити пропозиції щодо підвищення правового статусу Державної служби охорони, а також удосконалення процесів організації правового забезпечення її діяльності, взаємодії з органами внутрішніх справ щодо попередження і припинення правопорушень;
– розробити науково-обґрунтовані пропозиції щодо необхідності прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяльність”, а також рекомендації з удосконалення правових та організаційних основ діяльності Державної служби охорони при МВС України.
Об’єктом дослідження виступає система правовідносин у сфері діяльності охоронних організацій, що здійснюють захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, майна та попередження правопорушень (сукупність питань нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності Державної служби охорони при МВС України).
Предметом дослідження є проблеми адміністративно-правового забезпечення організації та управління діяльністю підрозділів Державної служби охорони, їх взаємодія з іншими підрозділами внутрішніх справ, недержавними охоронними організаціями, а також шляхи удосконалення їх подальшої діяльності.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі застосований загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сферах дії держави та права. Цей метод сприяє об’єктивній оцінці рівня та ефективності організаційного забезпечення діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України. Крім того, діалектичний метод дозволяє проаналізувати норми чинного законодавства, сприяє виявленню в ньому прогалин та недоліків і дає змогу сформулювати пропозиції з удосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності завданням, що стоять перед підрозділами Державної служби охорони при МВС України у сфері охоронної діяльності.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади правового статусу охоронних організацій та правового регулювання їх діяльності. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії Державної служби охорони при МВС України з іншими органами, установами та організаціями у забезпеченні охорони власності. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, здійснити анкетування співробітників практичних органів МВС України, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення розвитку законодавства щодо формування державної служби охорони в Україні.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кодекси України (про адміністративні правопорушення, кримінальний, кримінально-процесуальний), Закони України, підзаконні нормативні акти, що регламентують адміністративно-правову діяльність Державної служби охорони при МВС України.
Емпіричну основу дослідження складають матеріали конкретної діяльності міліції, підрозділів Державної служби охорони при МВС України, недержавних охоронних організацій України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як самою постановкою проблеми, так і підходом до її дослідження. У дисертації запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності Державної служби охорони, що ґрунтується на сучасних економічних, правових, політичних і організаційних реаліях, а також здійснено розширений і поглиблений аналіз наукових знань про охоронну діяльність недержавних охоронних організацій. Новизна дослідження пов’язана не лише з обранням і комплексною розробкою проблеми, але, головним чином, — із обґрунтуванням нових положень, що можуть вплинути на розвиток теорії адміністративного права та удосконалення практики охоронної діяльності міліції в Україні.
У дисертації сформульовано низку теоретичних та практичних положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, зокрема:
— уперше сформульовано авторське визначення понять „державна охоронна діяльність”, „міліція охорони”, „адміністративна діяльність міліції охорони”, „адміністративно-юрисдикційна діяльність Державної служби охорони”;
— запропоновано нове визначення поняття „тривога” стосовно відомчих документів Державної служби охорони при МВС України;
— обґрунтовано необхідність підготовки керівників середньої та вищої ланки для підрозділів Державної служби охорони, шляхом створення окремих навчальних груп у вищих навчальних закладах системи МВС України;
— обґрунтовано необхідність прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяльність”;
— сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України від 20 грудня 1990 р. „Про міліцію” та Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно розширення кола повноважень Державної служби охорони при МВС України;
— сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства по ліцензуванню та контролю за недержавною охоронною діяльністю;
— дістали подальшого розвитку класифікація та розмежування функцій Державної служби охорони при МВС України;
— подальшого розвитку дістали теоретичні та практичні положення щодо визначення спеціальних (організаційно-технічні) принципів побудови системи управління та принципів здіснення процесу управління та функціонування Державної служби охорони при МВС України;
— уточнено характеристику та запропонований комплексний аналіз особливостей використання адміністративно-запобіжних та заходів адміністративного припинення в діяльності Державної служби охорони при МВС України.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість результатів дослідження полягає у виробленні дисертантом науково обґрунтованих пропозицій щодо прийняття спеціального Закону України „Про охоронну діяльність”, а також рекомендацій, спрямованих на удосконалення норм адміністративного права, що регулюють відносини у сфері організації діяльності Державної служби охорони, які можуть бути використані відповідними державними органами, Кабінетом Міністрів України, Міністерством внутрішніх справ України, Департаментом Державної служби охорони. Ряд пропозицій може бути впроваджено у практичну діяльність підрозділів Державної служби охорони, недержавних охоронних організацій, служб охорони підприємств, установ та організацій.
Окремі положення дисертації доцільно використовувати у лекційних матеріалах, при підготовці підручників і навчальних посібників для магістрів, слухачів і курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України та Державної служби охорони, а також для підвищення кваліфікації практичних працівників МВС України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались і були схвалені на спільних засіданнях кафедри адміністративної діяльності та кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на: 1) науково-практичній конференції „Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” (м. Київ, 21-25 лютого 2000 р.); 2) міжнародній науково-практичній конференції „Тероризм і національна безпека України” (м. Київ, 11-12 квітня 2002 р.); 3) науково-практичній конференції „Робота поліції під час проведення масових заходів та демонстрацій” (м. Київ, 13-15 травня 2002 р.)
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у чотирьох наукових статтях опублікованих у фахових виданнях визначених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами виконаного дослідження, присвяченого питанням адміністративно-правового регулювання організації та діяльності Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, сформульовано наступні теоретичні і практичні висновки.
1. Дослідивши основні етапи еволюційного становлення Державної служби охорони при МВС України, можна констатувати, що остання, узагальнивши тривалий історичний досвід, стала сучасною службою, яка успішно функціонує в ринкових умовах, динамічно розвивається і має у своєму розпорядженні достатні сили і засоби для виконання покладених на неї завдань.
2. Державна служба охорони виступає єдиною централізованою системою, що підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління службою покладається на Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, який складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об’єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони.
3. Вироблено поняття „державна охоронна діяльність”, яка складає діяльність державних організацій, у тому числі тих, що мають у статутному фонді частку державної власності, щодо охорони належного їм майна, забезпечення особистої безпеки їх службових осіб, а також діяльність спеціально-уповноважених організацій по наданню послуг з охорони майна та забезпеченню особистої безпеки фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів. Безпосереднє здійснення зазначених завдань покликана виконувати Державна служба охорони при МВС України, що являє собою відносно відособлену ієрархію органів і підрозділів, які складають самостійну підгалузь управління при системі МВС України.
4. Під поняттям „міліція охорони” нами пропонується розуміти професійне озброєне формування, оперативно підпорядковане, з питань запобігання правопорушенням у місцях несення служби, керівникам відповідних органів внутрішніх справ, створена для вирішення завдань охорони об’єктів всіх форм власності, забезпечення особистої безпеки громадян на договірних засадах, запобігання і припинення правопорушень, з можливим застосуванням заходів безпосереднього примусу.
5. Адміністративна діяльність міліції охорони розглядається нами як врегульована нормами адміністративного права її виконавчо-владна діяльність, спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, захист об’єктів різних форм власності від протиправних посягань на договірних засадах та боротьбу з іншими правопорушеннями в місцях несення служби.
6. Міліція охорони, на відміну від інших правоохоронних органів (наприклад, прокуратури), діє шляхом безпосереднього примусу. Наділення міліції охорони правом застосування примусових заходів обумовлює особливість її становища. Разом з тим, на нашу думку, прийняття проекту Закону України „Про зброю”, в якому пропонується передбачити можливість „зберігання, носіння, застосування вогнепальної зброї громадянами, працівниками приватних охоронних структур” є передчасним, оскільки він може призвести до збільшення нещасних випадків та кількості злочинів з використанням зброї.
7. Система органів Державної служби охорони при МВС України, їх правове становище та організаційна побудова в цілому відповідають вимогам сьогодення. Основною не вирішеною проблемою цієї служби на сучасному етапі залишається зменшення присутності на охоронному ринку держави. З метою розширення присутності Державної служби на охоронному ринку України в Типових штатах управлінь (відділів), відділень Державної служби охорони доцільно передбачити посади: 1) старших інспекторів охоронного нагляду; 2) інженерів-інспекторів технічного контролю.
Це позитивно вплине на охоронну функцію держави, що обґрунтовується рядом припущень. По-перше, в цілому збільшиться охоронна функція держави, що прямо вплине на зменшення кількості крадіжок, і це без будь-яких витрат із бюджету, навпаки за рахунок збільшення надходження до Державного бюджету України. По-друге, така вузька спеціалізація керівників і спеціалістів виключить можливість зради інтересам Державної служби охорони. По-третє, ми будемо мати постійний вплив на об’єкти охорони, задовольняючи всі потреби клієнта.
8. Основні та додаткові завдання діяльності Державної служби охорони при МВС України, їхній специфічний характер слугують підставою для виділення останньої у самостійну підгалузь управління при системі внутрішніх справ України.
9. Функції підрозділів Державної служби охорони загалом можна поділити на головні, допоміжні та командні. Головні функції Державної служби охорони можна поділити на чотири категорії: охоронні функції (охорона власності); фінансово-економічні функції; адміністративні функції; соціальні функції. До допоміжних функцій Державної служби охорони можна віднести: управління персоналом; матеріальне забезпечення; функція бухгалтерського обліку та бюджету; здійснення юридичних дій тощо. Командними функціями вважаються: дослідження, прогнози і програми; організація служб; контроль; зв’язки з громадськістю тощо.
10. Зміст правового регулювання діяльності Державної служби охорони має визначатися його повнотою і внутрішньою узгодженістю правових норм. При цьому, повнота розглядається в двох аспектах, один з яких пов’язаний з повнотою охоплення правовим регулюванням тих чи інших службових відносин. Другий характеризує повноту правових актів, обсяг і комплексність їх змісту. У зв’язку з цим, важливі питання організації та функціонування Державної служби охорони мають оформлятися через спеціальний закон, і головне, закон прямої дії, який не вимагатиме додаткових роз’яснень та інструкцій — Закон України „Про охоронну діяльність”. У зазначеному законі необхідно визначити правове становище Державної служби охорони, в якому передбачити, що ця служба створена для розроблення та здійснення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України заходів, щодо реалізації єдиної на території України концепції охорони об’єктів усіх форм власності; охорони об’єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів та інших цінностей, а також забезпечення особистої безпеки фізичних осіб на договірних засадах.
11. Визначальне місце у сфері діяльності та функціонування Державної служби охорони посідають спеціальні (організаційно-технічні) принципи побудови системи управління та принципи здіснення процесу управління або функціонування системи управління, які, у свою чергу, поділяються ще на дві підгрупи.
До першої підгрупи відносяться принципи: ієрархічності, функціональний принцип, територіально-галузевий, норми керованості тощо. До другої підгрупи спеціальних принципів, які спрямовані на організацію процесу управління належать принципи цілеспрямованості, головної (основної) ланки, відповідності, поєднання єдиноначальності та колегіальності, відповідальності органів та посадових осіб за дії або без дії тощо.
12. Сучасна кадрова політика Департаменту Державної служби охорони відповідає вимогам ринкових перетворень в Україні, проте вона потребує законодавчого врегулювання. З метою покращення здійснення кадрової політики в охоронних організаціях внесено пропозиції щодо необхідності законодавчого визначення терміну „персонал охорони”; передбачивши для персоналу охорони єдині кваліфікаційні вимоги та визначити чіткі вимоги до професійної підготовки персоналу охоронної діяльності, а саме обов’язкова наявність свідоцтва про проходження відповідної підготовки для роботи охоронцем. Крім того, пропонується створити у вищих навчальних закладах системи МВС спеціальні групи з підготовки керівників для середньої та вищої ланки підрозділів Державної служби охорони при МВС України.
13. Методами адміністративної діяльності Державної служби охорони є різноманітні засоби, прийоми і способи, за допомогою яких вона здійснює вплив на суспільні відносини з метою реалізації своїх правоохоронних завдань та функцій. Розрізняться два види методів діяльності Державної служби охорони при МВС України:
1) методи здійснення безпосередньої охорони й інших функцій зовнішнього впливу;
2) методи управління системою Державної служби охорони.
Найважливіші, з адміністративно-правових методів профілюючої діяльності Державної служби охорони варто класифікувати в залежності від змісту діяльності на два види: методи контрольної діяльності і методи переконання та примусу.
14. Реалізація технічного нагляду за виконанням монтажних робіт по обладнанню засобами охоронної сигналізації підрозділами Державної служби охорони при МВС України потребує чіткого правового врегулювання. Так, на законодавчому рівні варто закріпити, що підрозділи Державної служби охорони мають право здійснювати перевірку якості виконання дотримання монтажних робіт охоронної сигналізації на особливо-важливих об’єктах, так названої категорії згідно з ДСТУ 78.11.001-98., категорії „А” на всіх об’єктах, що заходяться під охороною Державної служби охорони.
15. Доцільно внести доповнення до законодавства про порядок здійснення ліцензування недержавної охоронної діяльності і контролю за службами безпеки усіх форм власності, при цьому максимально використовувати методи адміністративної діяльності — заборона та дозвіл.
У зв’язку з цим постала необхідність законодавчого визначення поняття „недержавна охоронна діяльність”, під яким пропонується розуміти діяльність суб’єктів господарювання недержавної форми власності, у тому числі тих, що не мають у статутному фонді визначальної частки державної власності, щодо охорони належного їм майна, забезпечення особистої безпеки їх засновників та службових осіб, а також вид підприємницької діяльності у галузі охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб з надання послуг охорони та забезпечення безпеки на підставі цивільно-правових договорів.
Разом з тим необхідно визначити перелік дій, які категорично заборонено здійснювати персоналом недержавної охоронних організацій:
– вдаватися до неправомірних дій, що посягають на права і свободи громадян, становлять загрозу їх життю і здоров’ю, честі, гідності, та майну;
– видавати себе за працівників правоохоронних органів;
– використовувати формений одяг та знаки розрізнення працівників МВС, Служби безпеки, військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, правоохоронних органів держави, утворених відповідно до законів України.
16. Метод переконання у діяльності підрозділів Державної служби охорони — це основний метод адміністративно-правових методів, який проявляється в роз’яснювальних, виховних, організаційних заходах, що застосовуються з метою забезпечення правомірності поведінки громадян, зміцненню дисципліни, а також профілактики правопорушень, спрямованих на формування у них розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів.
17. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються в діяльності Державною службою охорони, становлять комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, що дозволяють: по-перше, не допускати протиправної поведінки з боку осіб, які схильні до такої; по-друге в усунені причин, що сприяють вчиненню правопорушень; по-третє, створення умов, які виключають протиправну поведінку.
18. Заходи адміністративного припинення, які застосовуються Державною службою охороною — це заходи адміністративного примусу, спрямовані на примусове припинення діянь, що мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках і кримінально-правовий характер, недопущення шкідливих наслідків протиправної поведінки, забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення і притягнення винних до адміністративної, а у виняткових випадках до кримінальної відповідальності.
19. Представляється, що в проекті спеціального Закону України „Про охоронну діяльність” доцільно вказати, що наряди груп затримання пунктів централізованої охорони при надходженні сигналу „Тривога” із квартир громадян мають право проникати на ці об’єкти з метою їх всебічного обстеження, виявлення і затримання правопорушників та з’ясування причин спрацьовування сигналізації, а саме, якщо це передбачено у договорі між Державною службою охорони та власником.
20. Пункт 19 ст. 11 Закону України від 20 грудня 1990 р. „Про міліцію” доцільно доповнити вказівкою на обов’язковість вжиття заходів за поданням міліції та повідомлення про це відповідної посадової особи протягом місячного терміну. Відповідальність же за невжиття заходів за таким поданням має наставати за загальними правилами, тобто відповідно до ст. 185 КУпАП.
21. Адміністративно-юрисдикційна діяльність Державної служби охорони при МВС України — це врегульована адміністративним законодавством діяльність посадових осіб, спрямована на виявлення адміністративних проступків і здійснення по них провадження у справах, що включає оформлення матеріалів, їх передачу на розгляд суду, начальнику органу внутрішніх справ, іншим державним органам або об’єднанням громадян, та діяльність щодо їх подальшого виконання.
22. Відповідно до чинного законодавства України посадовим особам Державної служби охорони не надано право застосовувати адміністративні стягнення. У зв’язку з цим вважаємо за необхідне закріпити в нормативному порядку право начальника відділу (відділення) Державної служби охорони при міськрайорганах внутрішніх приймати рішення по адміністративним матеріалам, складених за ст. 51 КУпАП, стосовно осіб, які скоїли дрібні крадіжки з об’єктів, що перебувають під охороною цієї служби.
З метою рівноправного захисту всіх форм власності пропонується на законодавчому рівні внести до ст. 51 КУпАП доповнення та викласти у наступній редакції:
Стаття. 51. „Дрібне розкрадання державного, колективного або приватного майна”.
Дрібне розкрадання державного, колективного та приватного майна шляхом крадіжки (крім випадків вчинення її з проникненням у приміщення чи інше сховище), шахрайства, привласнення, розтрати чи зловживання службовим становищем, —
тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з утриманням двадцяти відсотків заробітку.
Дрібне розкрадання державного, колективного, або приватного майна, що призвело до розукомплектування автомобілів, тракторів, сільськогосподарської та іншої техніки при перевезенні залізничним, водним та іншим транспортом, а також у місцях постійного або тимчасового зберігання, —
тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка: Розкрадання державного, колективного або приватного майна визнається дрібним, якщо вартість викраденого не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого законодавством України. При цьому, крім вартості викраденого, враховується також кількість викрадених предметів у натурі (вага, обсяг) і значимість їх для народного господарства, громадянина.
23. Закріплене Настановою з організації служби нарядів міліції охорони Державної служби охорони при МВС України, затвердженої наказом МВС України від 28 грудня 2002 р. № 1358 визначення терміну „Тривога” не відповідає вимогам сьогодення. У зв’язку з цим нами пропонується викласти його у наступній редакції: „Тривога — це обґрунтовано прийняте, спеціально підготовленим, співробітником Державної служби охорони, рішення, про високу ймовірність наявності небезпеки для життя, майна або довкілля”.
24. Одним із шляхів покращення роботи Державної служби охорони є створення за її участю малих підприємств у формі товариств з обмеженою відповідальністю, що працюють на єдиному податку. Основним проблемним питання при створенні товариства з обмеженою відповідальністю є методика формування статутного фонду, з огляду на те, що законодавчі акти не дають однозначної відповіді на це питання і власники при створенні суб’єкта господарювання визначають частки статутного фонду на основі домовленості. Тому, єдиним доцільним варіантом створення суб’єкта господарювання за участю Державної служби охорони у вигляді ТзОВ, є випадок, коли частка Державної служби охорони у статутному фонді складає максимальне можливе значення 25%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
2. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К., 1979. – 150 с.
3. Адмiнiстративна дiяльнiсть. Частина особлива: Пiдручник для вищих закладів освіти МВС України / МВС України. Ун-т внутрішніх справ; О.М. Бандурка, ред. – Харків: Еспада, 2000. – 367 с.
4. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая: Учебное пособие 3-е изд. / Под ред. А.П. Коренева. – М., 2000. – 367 с.
5. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М. Манохина, Ю.С. Адушкина/. – М., 1988. – 168 с.
6. Административная ответственность: Учебник / Агапов А.Б. – М., 2000. – 251 с.
7. Административное право / Под. ред. Козлова Ю.М. − М.: Юрид. лит., 1968. – 575 с.
8. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел. / Под ред. Л.Л. Попова. – М., 1990. – 637 с.
9. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: Одиссея. 1999. – 223 с.
10. Административное право. Общая и особенная части: Учебник / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А.П. Коренева. – М., 1986. – 560 с.
11. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник для слухачів та курсантів вузів МВС України / І. Голосніченко, Я. Кондратьєв (ред.):, Українська академія внутрішніх справ, Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого. – К.: КМУЦА, 1999. – 178 с.
12. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навч. посіб. / Нац. акад. внутр. справ України; В.. Сущенко, В.В. Чернєй, О.П. Нагорний та ін. – К.: Преса України, 2002. – 199 с.
13. Адміністративна діяльність: Навч. посібник /В.В. Новіков, М.В. Ковалів, В.П. Столбовий та ін.; О.І. Остапенко (заг. ред.): Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. – Л.: Афіша, 2002. – 252 с.
14. Адміністративне право України (Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.); За ред. Ю.П. Битяка. − Харків: Право, 2000. – 520 с.
15. Адміністративне право України: Навч.-метод. посібник. / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла; Одеська національна юридична академія. – 2-вид., перероб. і доп. – Одеса.: Юридична література. 2002. –312 с.
16. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
17. Арбузкин А.М. К вопросу о классификации мер административного воздействия, применяемых органами внутренних дел (милицией) в сфере охраны общественного порядка // Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. тр. – М., 1988. – С. 11-23.
18. Ардавов М.М. Эффективность административно-правовых средств принуждения, применяемых милицией: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ростовский юридический ин-т. – Ростов-на-Дону, 1998. – 16 с.
19. Арестов Н.А. Правовое положение отделов внутренних дел в системе районных, городских Советов депутатов трудящихся РСФР /на материалах Восточной Сибири/ Автореф. канд. юрид. наук. /12.00.02/ – Иркутск, 1974. – 22 с.
20. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1990. – 352 с.
21. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
22. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник для вузов. – К.: Літера, 2001. – 333 с.
23. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. / Українська юридична академія. – Х., 1994. – 152 с.
24. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск, 1989. – 201 с.
25. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник. Общая часть. – М., 1993. – 724 с.
26. Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук. – М., 1972. – 39 с.
27. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59-64.
28. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: Одиссея, 1999. – 547 с.
29. Битяк Ю.П., Фіночко Ф.Д. Адміністративне право України. –Х.: Право, 2001. – 665 с.
30. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.
31. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник / Запорізький юридичний ін-т МВС України. – Запоріжжя, 2001. – 142 с.
32. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
33. Власть: Очерки современной политической философии Запада. / В.В. Мшвениерадзе, И.И. Кравченко, Е.В. Осипова и др.: Отв. ред. В.В. Мшвениерадзе; АН СССР. Ин-т философии. – М.: Наука, 1989. – 328 с.
34. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (Гос. и материально-правовое исследование). – Воронеж. Изд. Воронежского ун-та, 1970. – 252 с.
35. Галузевий стандарт України. Укріпленність об’єктів, що охороняються за допомогою пультів централізованого спостереження Державної служби охорони. ГСТУ 78.11.001-98. – Київ, 1998.
36. Гессен В.М. Административное право. – СПб, 1903.
37. Голосніченко І.П. Адміністратвне право України (основні категорії і поняття) / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К., 1998. – 52 с.
38. Голосніченко І.П. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Загальна частина. – К., 1995. – 179 с.
39. Голосніченко І.П. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К.: КУАДУ при Президентові України, 1999 – 178 с.
40. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посібник (на допомогу слухачам, що здають державні та поточні іспити з адміністративного права) / НАВСУ. – К., 2000. – 239 с.
41. Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998. – 235 с.
42. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. (Социол. и юрид. аспекты). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 142 с.
43. Додин Е.В., Серафимов В.В. Акты санкционированного вмешательства в сфере торгового мореплавания: Учеб. пособие. – Одесса. 2001. – 187 с.
44. Додін Є.В. Підготовка нового Кодексу України про адміністративні правопорушення. // Юридичний вісник. – 1994. – № 1. – С. 82-84.
45. Дымченко В., Князев С. Административное задержание и доставление // Соц. законность. – 1988. – № 5. – С. 36-39.
46. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963. – С. 60-68.
47. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л: Лениздат, 1973. – 328 с.
48. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник /А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.П. Лисенков та ін., В.В. Копєйчиков (ред.); Український держ. педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К.: Юрінком, 1997. – 317 с.
49. Закон України від 20 грудня 1990 року “Про міліцію”. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
50. Закон України від 7 лютого 1991 р. “Про підприємництво”. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
51. Закон України від 23 травня 1991 р. “Про освіту”. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
52. Закон України від 5 листопада 1991 р. “Про прокуратуру”. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
53. Закон України від 18 лютого 1992 року “Про оперативно-розшукову діяльність”. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – Ст.8.
54. Закон України від 2 жовтня 1992 р. “Про інформацію”. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
55. Закон України від 30 червня 1993 року “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
56. Закон України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу”. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
57. Закон України від 23 грудня 1993 р. “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
58. Закон України від 28 грудня 1994 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
59. Закон України від 29 червня 1995 р. “Про музеї та музейну справу”. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 191.
60. Закон України від 5 жовтня 1995 р. “Про боротьбу з корупцією”. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
61. Закон України від 2 жовтня 1996 р. “Про звернення громадян”. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
62. Закон України від 10 лютого 1998 р. “Про професійно-технічну освіту” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 32. – Ст. 215.
63. Закон України від 19 жовтня 2000 р. “Про державну підтримку малого підприємництва”. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 51-52. – Ст. 447.
64. Закон України від 10 січня 2002 року “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16.
65. Зеленько В.Л. Вопросы теории и практики применения милицией мер административного пресечения правонарушений: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук. – Харьков, 1976. – 17 с.
66. Инструкция горно-полицейских урядникам и стражам Иркутской губернии. Утвердженна МВД 6 июля 1902 г.// Собрание узаконенениий и распоряжений правительства. – 1902. – Ст. 10.
67. История полиции России. Краткий исторический очерк и основные документы: Учеб. пособие. / В.М. Курицын, В.В. Альхменко, В.П. Корянови и др., В.М. Курицын (ред.) – М.: Щит-М, 1999. – 200 с.
68. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины: Учеб. пособие. – Одесса, 2000. – 128 с.
69. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., Изд-во акад. наук СССР. 1958. – 187 с.
70. Киллен К. Вопросы управления. Сокращенный пер. с англ. /Под. ред. И.М. Верещагина. – М.: Экономика, 1981. – 199 с.
71. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией: Особенности. Классификация. Системовыражение. Учеб. пособие. – К., 1979. – 87 с.
72. Клюшниченко А.П. Организация административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел в свете Основ законодательства СССР об административных правонарушениях: Учеб. пособие. – К., 1983. – 56 с.
73. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
74. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1998. – 207 с.
75. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий) / Под общ. ред. А.С. Васильева. – Х., 2000. – 957 с.
76. Кодекс України про адміністративні правопорушення. // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. За станом на травень 2003 р.
77. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ. – Х., 1999. – 16 с.
78. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством України про адміністративні правопорушення. – Запоріжжя: Верже, 2000. – 240 с.
79. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
80. Комаров Е.И. Организатор и организаторская деятельность. – М., Моск. рабочий, 1986. – 191 с.
81. Комзюк А.Т. Адміністративно-юрисдикційні повноваження міліції. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л. Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 242-246.
82. Комзюк А.Т. Законність застосування міліцією доставлення і адміністративного затримання правопорушників // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків: Науковий збірник. – Х.: Українська академія управління при Президентові України (Харківський філіал), 2000. – С. 151-156.
83. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1997. – 80 с.
84. Котюргин С.И. Функции органов внутренних дел. – Омск: Омс. высш. школа милиции, 1975. – 97 с.
85. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми розвитку міліції на порозі ХХІ століття // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 3-13.
86. Левків Г. Функції державної служби та їх правове регулювання. // Інтернет: www.guds.gоv.uа/1999-1/vs-З.ht lС.З
87. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 6 листопада 2002 р. № 010-11-35 “Про планові норми тривалості робочого часу на 2003 рік працівників внутрішніх справ” // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. За станом на травень 2003 р.
88. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуал. вопр. правоприменения по делам об адм. правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 207 с.
89. Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях: (Составление процессуальных документов): (Учеб. пособие.) / М-во внутр. дел СССР, Караганд. высш. шк. – Караганда: Караганд. ВШ МВД СССР, 1989. – 78 с.
90. Матеріали семінару “Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта” (Львів, 12-13 жовтня 2001 р.). / Частина ІІ. Німеччина та Республіка Польща. – Львів, 2001.
91. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні // Державне управління: Навч. посібник / За ред. А.Ф. Мельник; А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко. – К., 2003. – С. 214 – 220.
92. Наказ МОГП УРСР № 253 від 3 червня 1966 р. “Про Типові штати підрозділів позавідомчої охорони при органах міліції”.
93. Наказ МВС СРСР № 310 від 2 грудня 1976 р. “Про створення об’єднаних дивізіонів (моторизованих взводів) міліції в міських, районних відділах внутрішніх справ”.
94. Наказ МВС УРСР № 297 від 30 вересня 1990 р. “Про створення Головного управління охорони при МВС України”.
95. Наказ МВС України № 328 від 9 червня 1992 р. “Про Положення про Головне управління охорони при МВС України”.
96. Наказ МВС України №498 від 22 липня 1992 р. “Про затвердження Настанови по технічній експлуатації засобів охоронно-пожежної сигналізації, що здійснюється підрозділами охорони при органах внутрішніх справ”.
97. Наказ МВС України № 42 від 28 січня 1993 р. “Про Положення про спеціальний підрозділ міліції охорони “Титан”.
98. Наказ МВС України № 495 від 15 червня 1999 р. “Про затвердження Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ”.
99. Наказ ГУДСО при МВС України № 364 від 6 грудня 1999 р. “Про організацію прийому на роботу в підрозділи Державної служби охорони”.
100. Наказ МВС України № 96 від 14 лютого 2000 р. “Про основні напрямки реформування Державної служби охорони при МВС України та затвердження Концепції реформування Державної служби охорони при МВС України”.
101. Наказ МВС України № 429 від 4 липня 2000 р. “Про затвердження Інструкції зі здійснення підрозділами ДСО заходів майнової та особистої безпеки громадян із використанням технічних засобів охорони”.
102. Наказ МВС України № 185 від 19 лютого 2002 р. “Про Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області”.
103. Наказ МВС України № 1030 від 14 жовтня 2002 р. “Про затвердження Інструкції з охорони установ банків Державною службою охорони при Міністерстві внутрішніх справ України”.
104. Наказ МВС України № 1358 від 28 грудня 2002 р. “Про затвердження Настанови з організації служби нарядів міліції охорони Державної служби охорони при МВС України”.
105. Наказ Міністерства фінансів України № 244 від 20 жовтня 1999 р. “Про затвердження Інструкції про здійснення експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів” // Офіційний Вісник України. – 1999. – 51. – 6 червня 2000 р.
106. Новий тлумачний словник української мови. 42 000 слів. Для студ. вищих та серед. навч. закл. У 4-х т. / В.В. Яременко В.В., О.М. Сліпушко (уклад.) Т. 2. – К.: Аконіт, 1998. – С. 910 с.
107. Новий тлумачний словник української мови. 42 000 слів. Для студ. вищих та серед. навч. закл. У 4-х т. / В.В. Яременко В.В., О.М. Сліпушко (уклад.) Т. 3. – К.: Аконіт, 1999. – С. 978 с.
108. Общая теория права и государства: Учебник для студ. вузов по напр. и спец «Юриспруденция» / В.С. Афанасьев, А.П. Герасимов, В.И. Гойман и др; В. Лазарев (ред.) – 2 изд, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
109. Ожегов С.И. Словарь русского язика: 52 00 слов / Под. общ. ред. С.П. Обнорского: 2-изд. испр. и доп. – М.: ГИИНС, 1952. – 848 с.
110. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под. ред. М.Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1982.– 816 с.
111. Основин В.С. Основы науки социального управления. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1971. – 260 с.
112. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. / МВС України. Львівський інститут внутрішніх справ при УАВС. – Львів, 1995. – 309 с.
113. Охрана социалистической собственности. Деятельность участкового инспектора милиции по обеспечению охраны социалистического имущества. – М.: ВШ CCCР, 1973. – 237 с.
114. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, А.Т. Комзюк; Укр. юрид. акад. – Х., 1994. – 244 с.
115. Печеницин В.А. Состав административного проступка и его значение в юридической деятельности органов внутренних дел / М-во внутр. дел СССР, Хабаров. высш: шк. – Хабаровск, Хабаров. ВШ МВД СССР, 1988. – 58 с.
116. Полное собрание законодательства Российской империи: Собр.3, Т. 20., Отд 2. – № 18547.
117. Постанова Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. “Про Державну програму боротьби із злочинністю” // Голос України. – 1993. – 30 липня.
118. Постановление Совета Министров СССР от 4 октября 1965 г. “Об Положении о социалистическом государственном производственном предприятии” // СП СССР. – 1965. – № 19-20.
119. Постанова Ради Міністрів УРСР № 308 від 12 квітня 1966 р. “Про Типове положення про позавідомчу охорону при ОВС УРСР” // СП УРСР. – 1966.
120. Постанова Ради Міністрів СРСР від 13 червня 1979 р. “Про посилення охорони установ Держбанку СРСР” ” // СП СССР. – 1979.
121. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку” // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. За станом на травень 2003 р.
122. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. “Про затвердження Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР”. // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. За станом на травень 2003 р.
123. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. “Про затвердження Положення про порядок застосування вогнепальної зброї” // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 96-97.
124. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. “Про Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України”. // ЗПУ України. – 1994. – № 2.
125. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. “Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії” // ЗПУ України. – 1994. – № 1.
126. Право и социальное управление в развитом социалистическом обществе.: Лекция / Ю.А. Тихомиров. – М.: Мысль, 1978. – 64 с.
127. Про затвердження Умов і правил здійснення підприємницької діяльності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, виготовленню і реалізації спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони й засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів, утворенню та утриманню стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів і штемпельно-граверних майстерень, виготовленню печаток і штампів: наказ МВС від 18 жовтня 1993 р. // Зброя: придбання, зберігання, використання: Збірка норм. актів. – К., 1998.
128. Проблемы теории государства и права: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. «Правоведение» /Отв. ред. С.С.Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1979. – 391 с.
129. Райт Г. Державне управління/ Переклад з англ. В. Івашко та ін. – К.: Основа, 1994. – 191 с.
130. Резвых В.Д. Административно-правовая охрана социалистической собственности. – М., Юрид. лит