АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Короткий опис

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП ………………………………….......……………………………… 3
РОЗДІЛ І
Загальна характеристика юридичної відповідальності працівників органів внутрішніх справ
1.1. Поняття, риси і принципи юридичної відповідальності
працівників органів внутрішніх справ …………………...........………… 13
1.2. Законодавчі засади юридичної відповідальності працівників
органів внутрішніх справ …………………..…………........................….. 37
1.3. Працівники органів внутрішніх справ як суб’єкти
юридичної відповідальності …………………………………………....... 64
Висновки до першого розділу ………………………………...………..... 80
РОЗДІЛ ІІ
Правові проблеми адміністративної та дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ
2.1. Загальна характеристика та особливості адміністративної
відповідальності працівників органів внутрішніх справ ……................. 82
2.2. Дисциплінарна відповідальність працівників органів
внутрішніх справ: поняття, підстави та види заходів
дисциплінарного впливу ........................................................................... 108
2.3. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ,
його принципи і стадії …………………………………...…………........ 129
Висновки до другого розділу ……………………………......………...... 144
ВИСНОВКИ ……………………………………...…………………........ 147
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………......………………....... 155

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Органи внутрішніх справ України відіграють важливу роль у процесі реалізації функцій демократичної, соціальної, правової держави. Адже завданнями цих органів є боротьба із злочинністю, охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорона та оборона особливо важливих державних об´єктів.
Характер завдань впливає на сутність функцій органів внутрішніх справ, які реалізуються через форми їх діяльності. Останні, у свою чергу, дають життя тим способам та прийомам (методам), які використовуються ними з метою безпосереднього та цілеспрямованого впливу на об´єкти управління.
Форми й методи діяльності органів внутрішніх справ знаходять відбиття у зафіксованих в законодавчих актах правах та обов´язках їх представників. Отже, особам, що перебувають на службі в цих органах, надаються владні повноваження, здійснюючи які, вони представляють державу. Тільке відповідальне ставлення цих осіб до виконанання наданих повноважень може забезпечити нормальну реалізацію поставлених перед органами завдань.
Впливати на свідомість, поведінку осіб, що представляють державу, можна за допомогою як заохочувальних заходів, так і заходів, що примушують цих осіб діяти відповідно до встановлених правил. Втім використання будь-яких заходів потребує правового врегулювання, оскільки існування чітких нормативних положень, якими визначались би підстави та порядок їх застосування, лише сприятиме зміцненню законності і дисципліни в державному управлінні.
Нині в Україні діє низка законів, приписи яких містять майже вичерпну інформацію стосовно повноважень працівників органів внутрішніх справ (далі – працівники ОВС). Це, наприклад, Закони “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про дорожній рух”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” та ін.
Питанням застосування до працівників ОВС примусових заходів за неналежне виконання наданих повноважень присвячені окремі норми актів, якими регулюються відносини, що виникають у зв´язку із скоєнням протиправних діянь суб´єктами, які мають (у порівнянні з іншими суб´єктами правопорушень) додаткові ознаки (наприклад, відповідні статті Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону “Про боротьбу з корупцією”).
Про заохочення, а також дисциплінарні стягнення, тобто про заходи дисциплінарного впливу, йдеться у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ Української РСР, який був затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 р.
Аналіз положень згаданих нормативно-правових актів, а також вивчення практики їх застосування дозволяє констатувати, що забезпечити належне виконання працівниками ОВС наданих їм повноважень можна за допомогою, насамперед, тих заходів, які дозволяють швидко реагувати як на правомірну, так і на неправомірну поведінку зазначених осіб. Такими заходами, на наш погляд, є заохочення, дисциплінарні стягнення, а також адміністративні стягнення, що накладаються у разі вчинення проступків, так чи інакше пов´язаних зі службовою діяльністю цих працівників.
Проблеми забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні шляхом застосування щодо державних службовців різноманітних заходів впливу, в тому числі заходів юридичної відповідальності досліджувались багатьма науковцями. Різні її аспекти знайшли відбиття в роботах теоретиків права С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, І.Л. Бачило, С.М. Братуся, Ю.О. Денісова, О.С. Іоффе, О.Е. Лейста, М.С. Малєіна, І.С. Самощенко, О.Ф. Скакун, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, М.Д. Шаргородського, Л.С. Явича та ін.
До проблем зміцнення законності і дисципліни за допомогою застосування до представніків влади заходів відповідальності зверталися і науковці, які досліджували загальні питання державного управління і трудовго права, зокрема: О.А. Абрамова, О.В. Абрамова, Є.А. Агєєва, К.С. Бельський, В.С. Венедиктов, В.М. Корельський, В.М. Кудрявцев, Б.М. Лазарєв, О.Є. Луньов, В.М. Манохін, О.І. Процевський, Л.О. Сироватська, В.М. Смирнов, М.С. Студенікіна, В.В. Цвєтков та ін.
В науці адміністративного права проблема відповідальності в управлінні в тій чи іншій мірі привертала увагу В.Б. Авер´янова, Ю.С. Адушкіна, О.П. Альохіна, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Д.О. Гавриленка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.Д. Сорокіна, Ю.М. Старілова, Ю.О. Тихомирова та ін.
У той же час, поруч з загальнотеоретичними проблемами відповідальності в управлінні, науковцями досліджувалися в основному питання застосування примусових заходів щодо представників влади, які вчинили протиправні діяння. Стимулюванню відповідального ставлення державних службовців до виконання наданих їм повноважень шляхом заохочення таких осіб приділялось, на наш погляд, недостатньо уваги.
Крім того, при дослідженні проблем відповідальності необхідно враховувати особливості правового положення службовців, що представляють різні органи державної влади.
Працівники ОВС, як правило, наділяються владними повноваженнями, у зв´язку із здійсненням яких вони можуть приймати рішення або вчиняти дії, характерні тільки для службовців, що перебувають на мілітарізованій державній службі. Отже, специфічність повноважень таких осіб обумовлює наявність особливих вимог, що ставляться до них і стосуються як їх поведінки на службі, так і поза нею. Необхідність розв´язання питань, що виникають у зв´язку із застосуванням до працівників ОВС заходів впливу, які сприятимуть належному виконанню повноважень, наданих їм по службі, дотриманню інших нормативно закріплених вимог, і стала підставою для обрання автором цієї теми дослідження.
Зв´язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Права людини та проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування” № 0186.0.070865, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Об´єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі застосування до працівників ОВС з метою забезпечення законності і дисципліни в цих органах заходів впливу (заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень), які дозволяють швидко реагувати як на правомірну, так і на неправомірну поведінку зазначених осіб.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підгрунті досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного законодавства, практики його реалізації розробити і надати науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на забезпечення та зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ України.
Для досягнення поставленої мети в дисертації основна увага була приділена вирішенню слідуючих завдань:
- характеристиці юридичної відповідальності працівників ОВС, окресленню її рис і принципів;
- аналізу чинних нормативно-правових актів, які складають законодавчі основи юридичної відповідальності зазначених осіб;
- характеристиці працівників ОВС як суб´єктів юридичної відповідальності, яким поряд з загальними рисами державних службовців притаманні додаткові ознаки, обумовлені специфікою наданих їм повноважень;
- визначенню ролі адміністративної і дисциплінарної відповідальності зазначених суб´єктів у забезпеченні та зміцненні законності і дисципліни в органах внутрішніх справ;
- загальній характеристиці і окресленню особливостей адміністративної відповідальності працівників ОВС;
- опрацюванню дефініції дисциплінарної відповідальності зазначених суб´єктів, визначенню підстав такої відповідальності і характеристиці заходів дисциплінарного впливу, які застосовуються щодо працівників ОВС;
- розгляду дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ, його принципів і стадій та визначенню шляхів законодавчого забезпечення цього виду провадження;
- окресленню напрямів розвитку законодавства про адміністративну і дисциплінарну відповідальність працівників ОВС.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження змісту юридичної відповідальності працівників ОВС, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-сематичного методу. Формально-логічний та соціологічний методи дозволили визначити роль адміністративної і дисциплінарної відповідальності зазначених суб´єктів у справі забезпеченні та зміцненні законності і дисципліни в органах. Статистичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення напрямків удосконалення правових засад відповідальності працівників ОВС. За допомогою спеціальних юридичних методів граматичного розгляду та тлумачення правових норм вдалося виявити прогали й інші недоліки в актах, норми яких регулюють відносини, що виникають у зв´язку із застосуванням до згаданих суб´єктів заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень.
Положення та висновки дисертації грунтуються на розробках загальної теорії держави та права, теорії державного управління, адміністративного права та процессу, приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативних актів, які визначають повноваження працівників ОВС, підстави юридичної відповідальності цих осіб, заходи впливу, що застосовуються до них з метою забезпечення і зміцнення законності і дисципліни в органах, порядок їх накладення. Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики застосування до вказаних суб´єктів заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень, статистичні матеріали, довідкові видання, політико-правова публіцистика. Використано також особистий досвід служби дисертанта в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових проблем юридичної відповідальності працівників ОВС. В роботі з використанням сучасних методів пізнання, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, на якісно новому рівні досліджено роль та значущість юридичної відповідальності згаданих осіб у забезпеченні й зміцненні законності і дисципліни в органах, здійснено аналіз нормативно-правових актів, що діють в цій сфері. Ряд пропозицій по удосконаленню правових приписів та практики їх застосування у досліджуваній сфері надано вперше.
В результаті проведеного дослідження сформульовані положення та висновки, які мають певну наукову новизну та виносять на захист. Зокрема:
1. Вперше запропоновано визначення юридичної відповідальності працівників ОВС через її двохаспектне розуміння як особливого правового стану суб´єктів правовідносин, що передбачає наявність прав та обов´язків, закріплених в нормативно-правових актах, розуміння необхідності дотримання відповідних приписів, а також можливість у випадку порушення цих приписів настання несприятливих наслідків на підставі та у порядку, встановлених в законі.
2. Обгрунтовано висновок про те, що специфіка відповідальності працівників ОВС обумовлена перебуванням цих осіб на мілітарізованій державній службі в органах, які здійснюють функції за допомогою форм та методів, характерних тільки для їх діяльності.
3. Подальшого обгрунтування дістали позиції відносно того, що більшість працівників ОВС наділені владними повноваженнями, однак не всі з них за характером здійснюваних функцій можуть бути віднесені до посадових осіб. У зв´язку з цим висловлюється пропозиція законодавчого закріплення понять посадової і службової особи органів внутрішніх справ та відокремлюються суттєві ознаки, які підлягають включенню в основу визначення цих понять.
4. Доведена наявність додаткових ознак, що характеризують працівників ОВС як суб´єктів адміністративних проступків, та необхідність вирізнення серед цих ознак таких, що є спеціальними й особливими.
5. Зроблені пропозиції про доцільність оновлення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнення його окремою главою, яка буде присвячена визначенню складів корупційних діянь та інших порушень, пов´язаних з корупцією, та обгрунтування цієї точки зору.
6. Наведене авторське поняття дисциплінарної відповідальності працівників ОВС, окреслено риси такої відповідальності та обгрунтовано висновок про необхідність закріплення в єдиному нормативно-правовому акті (а) обов´язків зазначених осіб щодо дотримання службової дисципліни, (б) видів заохочень за сумлінне і бездоганне виконанання ними службових поноважень, (в) видів дисциплінарних стягнень за порушення цими суб´єктами нормативно визначених обов´язків, (г) механізму застосування стягнень.
7. Дістали авторського обгрунтування пропозиції щодо розширення переліку видів заохочень працівників ОВС за бездоганне виконанання службових поноважень, визначення дисциплінарного проступку та включення цього визначення до тексту оновленого Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
8. Визначені критерії класифікації проступків, у зв´язку із скоєнням яких щодо працівників ОВС можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, та висновок про доцільність (з метою уніфікації дисциплінарної практики) утворення відповідного класифікатора.
9. Наведене авторське поняття дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ як врегульованої нормами права діяльності уповноважених суб´єктів, спрямованої на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ, які виникають у зв´язку з наявністю підстав для застосування щодо працівників цих органів заходів дисциплінарного впливу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності при подальшому дослідженні проблем забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ;
- у сфері правотворчості при вдосконаленні чинного законодавства, підготовці проекту оновленого Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а також Кодексу України про адміністративні проступки;
- у навчальному процесі при підготовці розділів підручників і навчальних посібників “Адміністративне право України”, “Адміністративна діяльність”, “Основи управління в органах внутрішніх справ”, під час викладання цих дисциплін, а також при підготовці відповідних методичних матеріалів;
- у правозастосовчій діяльності при застосуванні з метою забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ до працівників цих органів певних заходів впливу.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана і обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідались автором на Міжнародній науково-практичній конференції “Захист прав дитини: гарантії, реальність, проблеми” (м. Сімферополь, 1999 р.) та на ІV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ України (м. Сімферополь, 2002 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотири статті у фахових наукових виданнях. Окремі висновки та пропозиції дослідження викладені в тезах доповідей за матеріалами конференцій.
Структура дисертації складається з вступу, двох розділів, поділених на шість підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг роботи становить 174 сторінки. Список використаних джерел складається з 192 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, практики його застосування, а також теоретичного осмислення наукових праць, автори яких досліджують проблеми забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій. Основні з них такі.
1. Проблеми забезпечення і зміцнення законності та дисципліни в органах внутрішніх справ завжди вважались актуальними. Адже в результаті недбалого виконання працівниками ОВС службових повноважень не тільки знижується ефективність діяльності органів, а і зачіпаються права й свободи фізичних та юридичних осіб.
У справі забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ юридична відповідальність відіграє важливу роль, оскільки за допомогою її заходів можна суттєво впливати на свідомість і поведінку працівників ОВС, виховувати їх в дусі додержання законів, відповідального ставлення до виконання наданих службових повноважень.
Отже, юридична відповідальність працівників ОВС реалізується не стільки з метою покарання тих, хто порушив закон, скільки для того, щоб ці особи належно виконували свої службові обов´язки. У зв´язку з цим в роботі обгрунтовується визначення відповідальності працівників ОВС через її двохаспектне розуміння як особливого правового стану суб´єктів правовідносин, що передбачає наявність прав та обов´язків, закріплених в нормативно-правових актах, розуміння необхідності дотримання відповідних приписів, а також можливість у випадку порушення цих приписів настання несприятливих наслідків на підставі та у порядку, встановлених в законі.
2. Специфіка юридичної відповідальності працівників ОВС обумовлена перебуванням цих осіб на мілітарізованій державній службі в органах, які здійснюють функції за допомогою форм та методів, характерних тільки для їх діяльності.
Серед видів юридичної відповідальності, суб´єктами яких можуть бути працівники ОВС, особливе місце посідають адміністративна і дисциплінарна, оскільки застосування адміністративних стягнень чи заходів дисциплінарного впливу дозволяє, не усуваючи, як правило, зазначених осіб від виконання повноважень по службі, швидко кореагувати їх поведінку.
3. Законодавчі акти, якими можуть бути врегульовані відносини, що виникають у зв´язку із застосуванням до працівників ОВС заходів дисциплінарного впливу та адміністративних стягнень, повинні вміщувати інформацію щодо повноважень зазначених осіб, видів заохочувальних заходів, ознак протиправних діянь, суб´єктами яких можуть бути такі працівники, а також видів стягнень і порядку їх накладення.
Нормами чинного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ визначаються обов´язки працівників ОВС щодо дотримання ними службової дисципліни, встановлюються основні правила їх заохочення, а також застосування стягнень як у випадку скоєння дисциплінарного проступку, так і у разі вчинення певних видів адміністративних правопорушень. Очевидно, що в цьому документі зафіксовані положення, існування яких є обов´язковою умовою реалізації дисциплінарної, а в певних випадках і адміністративної відповідальності. Однак, як показує практика, статут не позбавлений недоліків, усунути які можна шляхом суттєвого оновлення його тексту.
4. Як суб´єкти адміністративних правопорушень працівники ОВС характеризуються додатковими ознаками, серед яких можна вирізнити спеціальні й особливі.
Дослідження нормативного матеріалу, яким врегульовані питання адміністративної відповідальності працівників ОВС, дозволяє констатувати, що законодавець послідовно відстоює позицію, згідно з якою при притягненні до такої відповідальності необхідно враховувати, насамперед, наявність у зазначених суб´єктів додаткової особливої ознаки, а саме те, що на них поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ і вони за скоєння адміністративного проступку можуть відповідати за цим статутом. Така позиція виправдана, однак за деякими виключеннями.
Правопорушення, пов´язані з діяльністю працівників ОВС як осіб, уповноважених на виконання функцій держави (наприклад, корупційні діяння), потребують жорсткішої реакції, а тому у разі їх вчинення доцільно застосовувати не тільки дисциплінарні, а і адміністративні стягнення. Відповідно справи про адміністративні правопорушення повинні вирішуватися неупередженими компетентними органами, якими є суди.
5. В дисциплінарній відповідальності працівників ОВС знаходять вияв обидва аспекти юридичної відповідальності. Позитивний аспект виникає з обов´язку зазначених суб´єктів вчиняти передбачені нормативними приписами позитивні дії. Такі дії не тільки заслуговують на підтримку, а й можуть бути заохочені. Негативний аспект пов´язаний з настанням для працівників ОВС небажаних наслідків у випадку порушення ними правових норм, неналежного здійснення своїх повноважень.
Виходячи з цього, дисциплінарну відповідальність працівників ОВС можна визначити як особливий правовий стан суб´єктів правовідносин, що передбачає наявність у них нормативно закріплених і пов´язаних з перебуванням на службі прав та обов´язків, розуміння доцільності й необхідності дотримання відповідних правових приписів, а також можливість настання несприятливих наслідків у випадку порушення таких приписів на підставі та у порядку, встановлених в законі.
Запропонований підхід стосовно визначення дисциплінарної відповідальності працівників ОВС дозволяє стверджувати, що важливою умовою забезпечення і зміцнення дисципліни в органах є закріплення в оновленому Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ: 1) обов´язків зазначених осіб щодо дотримання службової дисципліни; 2) видів заохочень за сумлінне і бездоганне виконанання ними службових поноважень; 3) видів дисциплінарних стягнень за порушення цими суб´єктами нормативно визначених обов´язків; 4) механізму застосування стягнень.
6. Чинне законодавство про дисциплінарну відповідальність працівників ОВС не містить визначення дисциплінарного проступку. Втім слід визнати за необхідне включення до тексту оновленого Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ відповідної дефініції, оскільки в ній повинні фіксуватися юридичні ознаки такого правопорушення.
7. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ можна визначити як врегульовану нормами адміністративного права діяльності уповноважених суб´єктів, спрямовану на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ, які виникають у зв´язку з наявністю підстав для застосування щодо працівників цих органів заходів дисциплінарного впливу. Така діяльність є підвидом дисциплінарного провадження, базується на його загальних принципах і включає всі стадії, що притаманні такому провадженню.
7. В дисертації запропоновано ряд конкретних змін і доповнень до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Зокрема:
– Пункт 2 статуту викласти у такій редакції:
Дисципліна в органах внутрішніх справ зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватись Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, неухильно виконувати вимоги Присяги працівників органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
охороняти і захищати від протиправних посягань життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, проявляти турботу про громадян, бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватись норм професійної етики;
боротися зі злочинністю;
берегти державну і службову таємницю;
у службовій діяльності бути чесним, об’єктивним та незалежним від впливу будь-яких політичних партій, інших об’єднань громадян, будь-яких органів, юридичних і фізичних осіб;
сумлінно нести службу по охороні громадського порядку;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою;
постійно удосконалювати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до начальників й один до одного, бути ввічливим, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання, культури та етикету;
гідно поводити себе поза службою, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, присікати протиправні дії осіб, які їх вчиняють;
берегти і підтримувати у належному стані довірені табельну вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.”
– Главу 1 статуту доповнити пунктом слідуючого змісту:
“Особи, що обіймають посади, віднесені до начальницького складу ОВС, крім зазначених обов’язків повинні:
постійно бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів і норм моралі;
розвивати і підтримувати у підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов’язків, почуття честі і гідності;
заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі;
вміло застосовувати дисциплінарні стягнення, а у разі необхідності порушувати клопотання про застосування стягнень старшими прямими начальниками щодо працівників ОВС, які допустили порушення дисципліни;
приділяти увагу створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному попередженню порушень службової дисципліни та виявленню причин їх вчинення, створенню умов нестерпного ставлення до порушників, використовуючи при цьому думку колективу та громадськості.”
– Включити до переліку заохочень, що можуть бути застосовані до осіб рядового і начальницького складу ОВС, такі заходи: 1) занесення на Дошку пошани; 2) нагородження за рішенням Міністра внутрішніх справ України премією; 3) нагородження за рішенням Міністра внутрішніх справ України відзнакою; 4) нагородження за рішенням Міністра внутрішніх справ України іменною зброєю.
– В главі 3 статуту навести визначення дисциплінарного проступку:
“Дисциплінарний проступок – це шкідливе, протиправне, винне діяння, яке полягає в невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу ОВС службових повноважень, наданих їй відповідно до займаної посади, чи інших нормативно закріплених обов´язків, та за яке щодо цієї особи може бути застосоване дисциплінарне стягнення.”
– Абзац 3 п. 26 статуту викласти у такій редакції:
“При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж роботи і рівень кваліфікації, а також інші фактори, оцінка яких призведе до ухвали справедливого, об’єктивного рішення по справі.”
– Пункт 28 статуту викласти в такій редакції:
“Дисциплінарне стягнення застосовується в термін до одного місяця з дня, як про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом вчинення проступку службового розслідування, провадження у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення дисциплінарне стягнення може бути застосовано не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження у кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи час тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано, якщо з дня вчинення проступку минуло більше одного року. В цей період не включається строк службового розслідування, провадження у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення.”
8. Необхідність включення до Дисциплінарного статуту наведених приписів, уточнення принципів дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ та чіткішого окреслення його стадій обумовлена, певною мірою, невідповідністю чинних нормативно-правових актів Конституції України та законам України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Список нормативної літератури:
1. Конституція України: Прийнята на п´ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс Української РСР: Затв. Законом Української РСР від 18 липня 1963 р.
3. Цивільний кодекс Української РСР: Затв. Законом Української РСР від 18 липня 1963 р.// Кодекси України. – 1996. - № 2.
4. Кодекс законів про працю України// Кодекси України. – 1997. - № 3.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіц. видання. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 448 с.
6. Кримінальний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
7. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст. 20.
8. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 14. – Ст. 168.
9. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.
10. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. – Ст. 397.
11. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 31. – Ст. 338.
12. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 35. – Ст. 358.
13. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст. 490.
14. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 27. – Ст. 218.
15. Про державну таємницю: Закон України від 21 квітня 1994 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. – Ст. 93.
16. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 1. – Ст. 1.
17. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб: Закон України від 11 липня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 29. – Ст. 216.
18. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34. – Ст. 266.
19. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 47. – Ст. 256.
20. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
21. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 194.
22. Про Стройовий статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 195.
23. Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 196.
24. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 197.
25. Про політичні партії: Закон України від 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 23. – Ст. 118.
26. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 16. – Ст. 115.
27. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р.// Офіційний вісник України. – 2002. - № 10. – Ст. 441.
28. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР: Затв. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 р.
29. Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України: Постанова Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 22. – Ст. 234.
30. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі: Затв. постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 25. – Ст. 193.
31. Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Указ Президента України від 24 квітня 1998 р.// Офіційний вісник України. – 1998. - № 17. - Ст. 435.
32. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р.// Офіційний вісник України. – 1999. - № 21. – Ст. 943.
33. Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій: Указ Президента України від 27 січня 2003 р.// Урядовий кур´єр. – 2003. – 29 січня. – С. 15.
34. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку: Затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р.// Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1991. - № 3. – Ст. 18.
35. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР: Затв. постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р.
36. Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р.// Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - № 2. – Ст. 30.
37. Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 р.// Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - № 9. – Ст. 237.
38. Про застосування статті 13 Закону України “Про державну службу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р.// Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - № 12. – Ст. 279.
39. Про Положення про державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.// Зібрання законодавства України. – 1997. - № 4. – Ст. 197.
40. Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р.// Офіційний вісник України. – 1998. - № 36. – Ст. 1327.
41. Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р.// Офіційний вісник України. – 2000. - № 24. – Ст. 1004.
42. Про Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р.// Офіційний вісник України. – 2001. - № 41. – Ст. 1852.
43. Статут патрульно-постової служби міліції України: Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 28 липня 1994 р. і зареєстрований в Мінстерстві юстиції України 6 вересня 1994 р.
44. Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп´яніння в заклади охорони здоров´я та проведення огляду з використанням технічних засобів: Затв. спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров´я України та Міністерства юстиції України 24 лютого 1995 р. і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р.
45. Інструкція про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих: Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 грудня 1995 р. і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 січня 1996 р.
46. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”: Затв. наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р.// Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1996. - № 5. – С. 66-79.
47. Загальні правила поведінки державного службовця: Затв. наказом Головного управління державної служби України від 23 жовтня 2000 р. і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 р.// Урядовий кур´єр. – 2000. – 29 листопада. – С. 14-15.
Рішення Конституційного Суду України:
48. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи)// Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - № 1. – С. 3-7.
49. Окрема думка судді Конституційного Суду України Скоморохи В.Є. у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України// Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - № 1. – С. 8-12.
50. Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб)// Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 3. – С. 3-6.
Постанови Пленуму Верховного Суду України:
51. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов´язані з корупцією: Постанова Пленуму Верховного Суду Украіни від 25 травня 1998 р.// Додаток до Вісника Верховного Суду України. – 2000. - № 2. – С. 2-8.
Проекти нормативних актів України:
52. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адмністративні проступки (проект). (Серія “Реформа судів України”). – Харків: Консум, 2003. – 332 с.
Акти міжнародних організацій:
53. Загальна декларація прав людини: Прийнята і проголошена резолюцією 217А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.// Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – С. 6-9.
54. Міжнародний пакт про громадські та політичні права: Прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 2200А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. Ратифікаваний Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р.// Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – С. 9-19.
55. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку: Прийнятий резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р.// Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – С. 166-169.
56. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами у підтриманні правопорядку: Прийняті 7 вересня 1990 р. на Восьмому конгресі ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками// Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – С. 170-174.
57. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб: Прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 23 липня 1996 р.// Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – С. 153-157.
58. Конвенція про захист прав і основних свобод людини: Підписана урядами держав – членів Ради Європи 4 листопада 1950 р. і відкрита для підписання, ратифікації та приєднання. Ратифікована Законом Украіни від 17 липня 1997 р.// Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – С. 212-221.

Спеціальна література:
59. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР. – М.: Юрид. лит-ра, 1969. – 132 с.
60. Абрамова О.В., Никитский В.И. Трудовая дисциплина. – М.: Юрид. лит-ра, 1984. – 192 с.
61. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: Статут, 2000. – 251 с.
62. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1990. – 144 с.
63. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/ За заг. ред. А.Т. Комзюка, 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
64. Административная деятельность органов внутренних дел: Учебник. Часть общая/ Под ред. доктора юрид. наук, проф. А.П. Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Центр юридической литературы “Щит”, 2001. – 309 с.
65. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник/ За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, «Еспада», 2000. – 368 с.
66. Адміністративне право України: Підручник/ За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
67. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т. 1. – Свердловск: Изд-во Свердловского юридического института, 1972. – 396 с.
68. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. Т. 1. – М.: Юрид. лит-ра, 1981. – 360 с.
69. Алёхин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Зерцало, 1998. – 672 с.
70. Базылев Б.Т. Сущность позитивной юридической ответственности// Правоведение. – 1979. - № 4. – С. 43-47.
71. Бандурка О.М. Управління в ораганах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
72. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. посібник. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 220 с.
73. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
74. Баранов П.П. Актуальные проблемы формирования профессионального правосознания сотрудников ОВД// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 64-67.
75. Бахрах Д.Н. Дисциплинарное принуждение// Правоведение. – 1985. - № 3. – С. 23-30.
76. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1989. – 204 с.
77. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. Часть общая. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 301 с.
78. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, её составляющие, содержание, принципы// Государство и право. – 1996. - № 12. – С. 10-18.
79. Бачило И.Л., Катрич С.В. Обязанности, права и ответственность руководителя. – М.: Моск. рабочий, 1978. – 112 с.
80. Битяк Ю.П. Посада в структурі державного органу та його апарату і категорії службовців// Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Зб. тез доп. та наук. повідомлень наук.-практ. конф., 9-11 листопада 1995 р. – Харків: Нац. юрид. акад України, 1995. – С. 112-114.
81. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні, її види// Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 3. – С. 58-65.
82. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). – М.: Юрид. лит-ра, 1976. – 215 с.
83. Васильєв А.С., Стрельцов Є.Л. До питання про поняття, ознаки і функції службової особи// Вісник Академії правових наук України. – 1995. - № 3. – С. 125-136.
84. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность в трудовых правоотношениях: теория и практика. – К.: НМК ВО, 1993. – 84 с.
85. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков: Консум, 1996. – 136 с.
86. Венедиктов С.В. Класифікація заходів морального заохочення працівників ОВС України// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18. – С. 526-528.
87. Венедиктов С.В. Підстави виникнення суб´єктивного права на моральне і матеріальне стимулювання працівників ОВС// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 21. – Ч. 2. – С. 146-148.
88. Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право/ Науч. ред. Л.Л. Попов. – Мн.: Наука и техника, 1983. – 136 с.
89. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение/ Под ред. А.П. Шергина. – Мн.: Наука и техника, 1988. – 328 с.
90. Гавриленко Д.А. Правовое государство и дисциплина/ Под. ред В.И. Шабайлова. – Мн.: Навука і тэхніка, 1991. – 150 с.
91. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материально-правовое исследование). – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1970. – 252 с.
92. Государственная дисциплина и ответственность/ Под ред. Л.И. Антоновой и Б.И. Кожохина. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1990. – 152 с.
93. Гоц В.Я., Лавріненко О.В. Правове регулювання праці співробітників міліції// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – Вип. 1. – С. 120-123.
94. Грибанова М. Правосуб´єкті підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб// Право України. – 2001. - № 12. – С. 39-41.
95. Гуржій Т. Встановлення ознак суб´єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації// Право України. – 2003. - № 5. – С. 75-79.
96. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты). – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1983. – 142 с.
97. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку/ За ред. В.Б. Авер´янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 1999. – 272 с.
98. Дмитриев Ю.А., Шумайлова Ф.Ш. Проблемы контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти// Государство и право. – 1996. - № 4. – С. 88-96.
99. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности// Государство и право. – 2000. - № 6. – С. 12-17.
100. Дяченко О. Визначення суб´єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми// Право України. – 2001. - № 8. – С. 83-86.
101. Елеонский В.А. Уголовное наказание и воспитание позитивной ответственности личности. – Рязань: НИ и РИО, 1979. – 94 с.
102. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник/ За ред. проф. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 320 с.
103. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
104. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми// Право України. – 2002. - № 11. – С. 109-111.
105. Зеленко І.П. Загальні та специфічні ознаки правової культури працівників органів внутрішніх справ// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 21. – Ч. 1. – С. 125-129.
106. Іллічов М.О. Загальні функції посадової особи органів внутрішніх справ// Митна справа. – 2002. - № 3. – С. 81-87.
107. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
108. Карпачева Н.И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине: Первый ежегодный доклад Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека/ Превод с украинского. – Харьков: Консум, 2002. – 494 с.
109. Кин Е.В. Профессиональная деформация сотрудника ОВД, пути и средства её профилактики и устранения// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 164-167.
110. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
111. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та фак. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
112. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 160 с.
113. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит-ра, 1976. – 184 с.
114. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
115. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
116. Колюка М.М. Сутність та особливості службової дисципліни в органах внутрішніх справ// Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 54. – С. 90-94.
117. Колюка М.М. Законодавчі засади регулювання дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ// Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Харків: Право, 2003. – Вип. 5. – С. 94-99.
118. Колюка М.М. Виховні аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ// Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Наук.-прак. зб. (Додаток до журналу “Міліція України”). – 2003. – Вип. 15. – С. 13-16.
119. Комзюк А.Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 101-104.
120. Комзюк А.Т. Про розуміння сутності та системи принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 21. – Ч. 2. – С. 30-34.
121. Конин Н.М. Классификация советских государственных служащих. – В кн.: Служба в государственных и общественных организациях. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1988. – С. 31-37.
122. Копєйчиков В., Павленко П. Деякі загальні питання правового статусу посадової особи// Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 2. – С. 53-61.
123. Корельский В.М. Власть. Демократия. Перестройка. – М.: Мысль, 1990. – 237 с.
124. Кувакін С.В. Організація роботи з персоналом ОВС// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 69-72.
125. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
126. Кульбашна О. Співвідношення понять “службовець” і “державний службовець” у законодавстві України// Право України. – 1999. - № 4. – С. 97-99.
127. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави// Право України. – 1998. - № 5. – С. 66-68.
128. Лазарев Б.М. Административная ответственность. – М.: Моск. рабочий, 1985. – 77 с.
129. Лазарев Б.М. Государственная служба. – М.: Изд-во БЕК, 1993. –
130. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
131. Лук´янець Д. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності// Право України – 1999. - № 7. – С. 121-123.
132. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит-ра, 1985. – 192 с.
133. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2003. – 201 с.
134. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит-ра, 1966. – 195 с.
135. Мартыненко О.А. Профессиональная деформация сотрудников ОВД: Роль стрессовых факторов// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 151-155.
136. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Курс лекций. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
137. Медведєв В.С. Деякі концептуальні основи програми профілактики професійної деформації працівників органів внутрішніх справ// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 26-28.
138. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
139. Мельник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Закону України “Про боротьбу з корупцією”/ За ред. М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2003. – 320 с.
140. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К.: Школяр, 1999. – 297 с.
141. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности// Советское государство и право. – 1981. - № 10. – С. 30-37.
142. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм// Правоведение. – 1971. - № 3. – С. 50, 51.
143. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах/ Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – 656 с.
144. Общая теория права и государства: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп./ Под ред. проф. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1999. – 520 с.
145. Овсянко Д.М. Административное право: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 1997. – 448 с.
146. Організація роботи з персоналом в органах внутрішніх справ України: Метод. посібник. – К.: РВВ МВС України, 2002. – 348 с.
147. Ответственность в управлении/ Под ред. А.Е. Лунева, Б.М. Лазарева. – М.: Наука, 1985. –303 с.
148. Очеретный С.С. Судебное рассмотрение материалов о коррупционных деяниях (из практики Харьковского областного суда)// Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність: Зб. матеріалів міжнародного наук.-практ. семінару (11-12 травня 2001 р.). – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С. 220-225.
149. Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності// Право України. - 2002. - № 5. – С. 126-130.
150. Петришин А.В. Статус должностного лица: природа, структура, специализация: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1990. – 76 с.
151. Петришин О.В. Поняття посадової особи державного апарату// Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 2. – С. 37-45.
152. Петухов Г.Е., Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке// Правоведение. – 1980. - № 3. – С. 41-45.
153. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление, гражданин, ответственность. - Ленинград: Наука, 1975. – 251 с.
154. Попов С.В. Юридична відповідальність працівників ОВС України// Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. - № 3. – С. 171-179.
155. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. – 342 с.
156. Проблемы правовой ответственности государ