АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ................................................................................................................ 12
1.1. Органи прокуратури у системі державного управління .................. 12
1.2. Сутність та особливості адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України .......................................... 33
1.3. Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають у діяльності органів прокуратури ............................ 52

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ............. 79
2.1. Суб’єкти адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури.......................................................... 79
2.2. Об’єкти адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури ........................................................................................ 94
2.3. Зміст адміністративно-правових відносин у системі органів прокуратури ....................................................................................... 145
2.4. Сутність та види юридичних фактів як елементу адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури ................... 158

ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 177

ДОДАТОК ............................................................................................................. 194

ВСТУП
Актуальність теми. Подальший розвиток демократії, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням якості і ефективності діяльності органів прокуратури України під час якої виникають, змінюються та припиняються різні види правовідносин, провідне місце серед яких належить адміністративно-правовим. Проблема правовідносин була і залишається однією з найбільш складних як в загальній теорії права, так і у галузевих науках. Цим питанням присвячено низку монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей тощо. Важливе значення для юридичної науки мали дослідження вчених, які займалися дослідженням проблем правових відносин за радянських часів, як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівнях. Так, у радянську добу, проблематиці правовідносин присвятили наукові праці такі вчені, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Ю.І. Гревцов, В.М. Горшеньов, М.О. Гурвич, М.Д. Загряцков, Л.С. Явич, О.С. Йоффе, В.І. Корецький, С.Ф. Кечек’ян, Ц.А. Ямпольска, Є.Б. Пашуканіс, Г.І. Петров, М.С. Строгович, О.М. Якуба, В.О. Тархов, Ю.К. Толстой, Р.О. Халфіна, М.Д. Шаргородський та ін.
У сучасній правничій науці питанням правовідносин в цілому, та адміністративним зокрема, у тому числі і тих, які виникають в діяльності органів прокуратури присвятили наукові праці такі вчені, як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В. С. Бобкова, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, I.П. Голосніченко, В.М. Гусаров, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, І.Б. Коліушко, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, М.В. Косюта, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, М.М. Марченко, М.І. Мичко, О.В. Негодченко, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянц, Н.Р. Нижник, М.П. Орзіх, О.І. Остапенко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилов, В.В. Сухонос, Ю.О. Тихомиров, О.І. Харитонова, В.В. Цвєтков, В.К. Шкарупа, М.К. Якимчук та ін. У працях цих та інших науковців аналізувались сутність та структура правовідносин, визначались особливості галузевих правовідносин, узагальнювалась практика застосування (реалізації) галузевих правових норм, висловлювались рекомендації щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин в тій чи іншій сфері діяльності держави тощо. Крім того, практично у кожній з галузевих юридичних наук було здійснено спроби визначити специфіку конкретних правовідносин, яка зумовлюється відповідним предметом та методом правового регулювання. Однак проблеми адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу, як слід, необхідні для практики наукові дослідження сутності та особливостей адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України вивчені далеко не повністю, що потребує глибокого та всебічного наукового дослідження широкого кола питань в цій сфері.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.1-10 наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2006 р. № 2 гн „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, основних положень наказу Генеральної прокуратури України від 19 вересня 2005 р. № 1 „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України”, п.п. 1.2, 5.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ) 23 грудня 2005 р. (протокол № 5).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації та численних наукових праць з питань правовідносин в цілому і адміністративних зокрема розв’язати комплекс актуальних теоретичних та практичних проблем адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати місце та призначення органів прокуратури у системі державного управління;
- визначити сутність та особливості адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- проаналізувати проблемні питання розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності органів прокуратури;
- з’ясувати сутність та елементи структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- охарактеризувати органи прокуратури суб’єктів адміністративно-правових відносин;
- розглянути особливості об’єктів адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- визначити сутність та елементи змісту адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- проаналізувати юридичні факти як елемент адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правової діяльності органів прокуратури України.
Предмет дослідження становлять теоретичні засади, правове регулювання та практика реалізації адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України.
Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу думок вчених щодо розуміння сутності правовідносин (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування адміністративних та інших правовідносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, з’ясування місця та призначення органів прокуратури в сфері державного управління (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено аналіз структури адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань правового регулювання адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України (Розділи 1, 2).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та процесу, теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують окремі види адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, а також матеріали експертного опитування 173 працівників прокуратури Дніпропетровської області з досліджуваних питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
уперше:
- визначено та охарактеризовано особливості адміністративно-правових відносин як під час зовнішньої, такі і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури України;
- адміністративно-правові відносин в діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: за місцем здійснення; залежно від виконуваних органами прокуратури функцій; за змістом; залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах; за характером обов’язків;
- визначено особливості суб’єктів адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури, а саме: один із суб’єктів цих відносин, зокрема той який наділений владними повноваженнями виражає волю держави; суб’єкти цих відносин можуть бути як владними суб’єктами, так і підпорядкованими; учасники цих відносин можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою у цих відносинах, що полягає у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому; права владних суб’єктів цих правових відносин є водночас їх обов’язками;
- здійснено класифікацію юридичних фактів в діяльності органів прокуратури за такими критеріями: за характером юридичних наслідків; залежно від наявності або відсутності зв’язку факту з волею суб’єкта; залежно від складу;
- обґрунтовано, що внутрішньо-організаційна контрольна діяльність в органах прокуратури, яка регулюється адміністративно-правовими нормами за сутністю та змістом нічим не відрізняється від такої ж самої діяльності будь-яких інших органів державного управління;
удосконалено:
- поняття адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України, які визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, один з учасників яких – прокуратура (прокурор) є носієм владних повноважень та які перебувають під охороною держави;
- розуміння структури адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури до елементів якої віднесено: суб’єктів адміністративно-правових відносин; об’єктів адміністративно-правових відносин; зміст адміністративно-правових відносин; юридичні факти як підстави для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин;
- розуміння змісту адміністративно-правових відносин, які виникають в діяльності органів прокуратури до елементів якого віднесено суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки учасників цих відносин;
дістало подальшого розвитку:
- з’ясування місця органів прокуратури в системі органів державної влади у зв’язку з чим було зроблено висновок, що вони є представником самостійної та незалежної гілки влади – прокурорської;
- з’ясування теоретичних концепцій правовідносин, наслідком чого стало виділення шести етапів у дослідженні цієї категорії;
- розмежування адміністративних та інших правовідносин, зокрема, які: пов’язані із правотворчістю; виникають під час проходження служби; пов’язані із реалізацією повноважень працівниками прокуратури та ін.;
- аналіз об’єктів адміністративно-правових відносин, які виникають в органах прокуратури, які визначено як поведінку учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання від дій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури).
Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень як до чинних нормативно-правових актів із зазначених питань, зокрема до Законів України „Про прокуратуру”, „Про звернення громадян”, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Наказів ГПУ „Про затвердження Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України”, „Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, так і запропоновано розробити та прийняти цілий ряд нових нормативних актів, зокрема: Інструкцію з організаційно-штатної роботи в органах прокуратури України, Положення про порядок добору та відбору кандидатів на роботу в органи прокуратури та навчання в Академії прокуратури України та інших вищих навчальних юридичних закладах, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди, Концепцію професійної підготовки в органах прокуратури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень як до чинних нормативно-правових актів з досліджуваних питань, які направлено для впровадження в практичну діяльність органів прокуратури Дніпропетровської області про що є відповідний акт впровадження;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів прокуратури, яка регулюється адміністративно-правовими нормами;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються під час проведення занять із дисциплін „Правоохоронні органи України”, „Адміністративне право” в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ про що є відповідний акт впровадження.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на Міжнародній науково-практичній конференції „Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (Дніпропетровськ, 2006) та Всеукраїнському круглому столі з актуальних проблем кримінального процесу” (Дніпропетровськ, 2006), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у семи статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць (у фахових виданнях) та двох тезах доповідей.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг роботи становить 200 сторінок. Список використаних джерел складається із 231 найменування і займає 17 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України. До основних висновків проведеного дослідження, можна віднести:
1. Прокуратура України є одним з державних органів зі специфічним, притаманним тільки їй правовим статусом (завдання, функції, повноваження, відповідальність), що не дозволяє віднести її до жодної з визначених в ст. 6 Конституції України гілок влади. Вона може бути віднесена до самостійної гілки влади - прокурорської.
2. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які складаються як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, одним із обов’язкових учасників яких є прокуратура або її посадова особа.
3. До особливостей адміністративно-правових відносин в діяльності органів прокуратури України віднесено: 1) регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки їх учасників; 2) наявність як зовнішніх (розгляд звернень громадян, порушення в установленому законом порядку провадження про адміністративне правопорушення та ін.), так і внутрішніх адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури (прийняття правових актів управління; визначення структури органів прокуратури, повноважень їх працівників; адміністративно-правові відносини підчас проходження служби в органах прокуратури та ін.) де переважають останні; 3) особливий суб’єктний склад, оскільки однією стороною цих відносин виступає прокурор, наділений владними повноваженнями у зовнішньо-адміністративних відносинах, та керівник (начальник) – у внутрішньо-організаційних відносинах; 4) вольовий характер адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України, який полягає у тому, що в них через норми права відображується загальна державна владна воля, яка, у свою чергу, є підставою для можливого вираження (конкретизації) державної волі під час діяльності працівників прокуратури; 5) учасники адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою в цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому; 6) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України пов’язані з практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень їх працівників; 7) як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури можуть виникати з приводу як матеріальних, так і нематеріальних благ, проте обов’язковою умовою є наявність публічного інтересу; 8) визначальним методом регулювання адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є імперативний, що випливає з прав та обов’язків прокурорів, наділених для цього відповідними владними функціями (накладення дисциплінарних стягнень) або правом порушення справи про адміністративне правопорушення, провадження з розгляду звернень громадян; 9) головною підставою виникнення конкретного правового зв’язку між суб’єктами адміністративно-правових відносин, одним із обов’язкових суб’єктів яких є органи прокуратури України (їх посадові особи) є управлінське рішення, яке може бути нормативним або індивідуальним; 10) суб’єкти адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є носіями адміністративних прав та обов’язків, які охороняються і захищаються нормами адміністративного права (у деяких випадках – нормами інших галузей права, наприклад кримінального, цивільного тощо); 11) захист прав суб’єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України і спонукання до виконання адміністративних обов’язків здійснюється за допомогою як специфічних адміністративних заходів впливу, так і в порядку адміністративного судочинства; 12) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України можуть виникати з ініціативи будь-якої зі сторін, у тому числі фізичних чи юридичних осіб.
4. Адміністративно-правові відносин в діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: 1) за місцем здійснення (реалізації): зовнішні та внутрішні; 2) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні та охоронні; 3) за змістом: матеріальні та процесуальні; 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах: між вищестоящими органом (посадовою особою) і нижчестоящим органами (посадовою особою); між не підпорядкованими суб’єктами однакового організаційно-правового рівня (наприклад відносини між двома районними чи обласними прокуратурами, між двома прокурорами, які займають однакові посади; між органами прокуратури (прокурорами) та фізичними чи юридичними особами (розгляд звернень, порушення справи про адміністративне правопорушення тощо); 5) за характером обов’язку: активного типу та пасивного типу.
5. Структура адміністративно-правових відносин, що виникають в діяльності органів прокуратури складається з таких елементів: 1) суб’єктів адміністративно-правових відносин, яких визначено як індивідуальних чи колективних осіб, фізичних чи юридичних, одні з яких, як правило, наділені владними повноваженнями (правами та обов’язками), що реалізуються ними у сфері владно-управлінської діяльності стосовно інших суб’єктів, обов’язково стороною в яких є органи прокуратури (посадові особи прокуратури); 2) об’єктів адміністративно-правових відносин, які визначено як поведінка учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання віддій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних правових інтересів та одним із учасників яких є прокуратура (працівник прокуратури); 3) змісту адміністративно-правових відносин, які визначено як вид і міра можливої (дозволеної) та належної (необхідної) поведінки, які передбачені адміністративно-правовими нормами, перебувають у тісному взаємозв’язку, тобто є взаємозалежними і забезпечуються державою; 4) юридичних фактів як підстав для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин, які визначено як життєві обставини, з якими адміністративно-правові норми пов’язують виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури. Вважаємо, що саме ці елементи структури правовідносин дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, які дають можливість вирізнити ці правові зв’язки з усього різноманіття відносин, що складаються під час діяльності органів прокуратури.
6. Запропоновано ряд змін та доповнень до Закону України „Про прокуратуру”, а саме: 1) ст.4 цього Закону доповнити й таким завданням як „охорона та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, яке необхідно закріпити у п.1 ст.4 Закону, що пов’язано, насамперед, тим, що у ст.3 Конституції України зазначено: „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”, що звичайно ж, повинно бути і головним завданням прокуратури, органи якої наділені широким колом повноважень для захисту цих прав, свобод і законних інтересів; 2) оскільки, в ст.4 цього Закону визначені мета (цілі) та завдання всієї діяльності органів прокуратури а не тільки прокурорського нагляду, вважаємо доцільним назву цієї статті викласти у такій редакції: „Мета та завдання органів прокуратури”; 3) зважаючи на те, що у ст.24 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення закону прокурор (його заступник) зобов’язаний винести мотивовану постанову про провадження в справі про адміністративне правопорушення, то і визначення в КУпАП конкретних випадків коли повинен складатися протокол про адміністративні правопорушення є недоречним, так як із змісту цієї ж статті (ст.24) виходить, що прокурор (його заступник), у разі отримання інформації про вчинення адміністративного правопорушення зобов’язаний винести мотивовану постанову, яка є „прообразом” протоколу про адміністративне правопорушення; 4) беручи до уваги те, що в Законі України „Про звернення громадян” під останніми розуміються „викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги” (ст.3), доцільною, на нашу думку, є заміна в ст.12 Закону України „Про прокуратуру”, слів „заяви і скарги” на „звернення громадян”, так як категорія „звернення громадян” є більш ширшою за змістом та охоплює не тільки заяви та скарги про які йдеться у цьому Законі а й пропозиції та зауваження; 5) передбачення в ч.3 ст.46 Закону України „Про прокуратуру” мінімального віку з якого особа може зайняти посаду прокурора певного рівня є недоцільним. Основним критерієм визначення професійної придатності того чи іншого кандидата до виконання обов’язків прокурора певного рівня (області, міста, району) повинен бути не вік, а професійні (в тому числі й управлінські), психологічні та морально-етичні якості та певний стаж роботи.
7.Запропоновано в ст.6 КПК України передбачити норму такого змісту: „При виявлені ознаки адміністративного правопорушення, прокурор зобов’язаний винести мотивовану постанову про порушення провадження по справі про адміністративне правопорушення та в найкоротші терміни направити її органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення”. Подібну норму необхідно передбачити в ст.99 КПК та ст.250 КпАП.
8. Запропоновано провести систематизацію відомчих нормативно-правових актів органів прокуратури, які стосуються організаційно-штатної роботи, кінцевим результатом якої стало б прийняття Інструкції з організаційно-штатної роботи в органах прокуратури України, яка регулювала б такі питання: розроблення примірних (типових) структур, примірних (типових) штатів, переліків посад і посадових повноважень; затвердження штатів і внесення змін до них; розподіл штатної чисельності між органами прокуратури; обґрунтування обсягів збільшення або скорочення штатної чисельності; контроль за дотриманням штатної дисципліни; облік штатів і лімітної чисельності; документообіг; організацію роботи колегій, нарад, методичної та аналітичної роботи в органах прокуратури.
9. В органах прокуратури відсутній окремий нормативно-правовий акт який би регулював процедуру добору та відбору кандидатів як на роботу в органи прокуратури, так і на навчання у вищі заклади освіти, які здійснюють підготовку для органів прокуратури. У зв’язку з чим необхідним, на нашу думку, є розроблення та прийняття Положення про порядок добору та відбору кандидатів на роботу в органи прокуратури та навчання в Академії прокуратури України та інших вищих навчальних юридичних закладах, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди.
10. З метою забезпечення потреби органів прокуратури України у кадрах з високим рівнем професіоналізму, здатних компетентно і відповідально виконувати свої службові обов’язки, впроваджувати у прокурорсько-слідчу практику досягнення юридичної науки, позитивний досвід роботи, а також безперервного оновлення і вдосконалення професійних знань і умінь доцільною буде розробка Концепції професійної підготовки в органах прокуратури. Визначені нами невід’ємні складові цієї Концепції, зокрема поняття професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників, її мета, принципи, завдання, функції, методи та форми можуть скласти її основу.
11. Зважаючи на те що ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються „основи державної служби” (п.12) та „організація і діяльність прокуратури” (п.14), та те, що на даний час більшість аспектів проходження державної служби в органах прокуратури регулюється підзаконними актами, зокрема указами Президента, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, відомчими нормативними актами Генеральної прокуратури України, необхідним є передбачення в чинному Законі України „Про прокуратуру” окремого розділу під назвою „Проходження державної служби” в якому були б врегульовані усі елементи (складові частини) проходження служби, що надасть змогу впорядкувати шляхом систематизації умови та порядок проходження державної служби в органах прокуратури.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 53. – Ст. 793.
2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Басков В.И. Прокурорский надзор: Учебник для вузов. – Изд. 2-е. – М.: БЕК, 1996. – 558 с.
4. Кливер И.Я. Управление прокурорской системой в условиях формирования правового государства (конспект лекции). – М.: Прокуратура Союза ССР, Институт повышения квалификации руководящих кадров, 1990. – 24 с.
5. Косюта М. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 375 с.
6. Декларація про державний суверенітет України: Затверджена постановою Верховної Ради УРСР від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
7. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Луцьк: Ред. вид. відд. „Вежа” Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
8. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения.– М.: Госполитиздат, 1955. – 800 с.
9. Рудейчук В. До питання про прокурорську владу // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 30-35.
10. Петров В.О. Концепция экологического надзора прокуратуры // Соц. законность. – 1990. – № 2. – С. 21-26.
11. Прокуратура в правовом государстве. Многосторонняя встреча, организованная Советом Европы совместно с Генеральной Прокуратурой Российской Федерации: Тезисы докладов. – С. 157-160.
12. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры: Дисс. ... д-ра юрид. наук / ВНИИ прокуратуры СССР. – М., 1991. – 438 с.
13. Проект Закону України „Про прокуратуру”, розроблений Управлінням з правових питань Генеральної прокуратури України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
14. Проект Закону України „Про прокуратуру”, внесений 18 січня 1999 р. на розгляд Верховної Ради України народним депутатом В.В. Медведчуком // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
15. Проект Закону України „Про прокуратуру”, внесений 27 січня 1999 р. до Верховної Ради України депутатом Ю. Кармазіним // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
17. Рохлин В.И. Координация надзора за следствием и дознанием и общего надзора в предупреждении преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – М., 1970. – 24 с.
18. Давыденко Л.М. Цель, задачи и функции прокуратуры // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика применения: Краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научно-практической конференции. – Х., 1992. – С. 11-13.
19. Конин А.Ф. Приемы и задачи прокуратуры // Собр. соч. в 8-ми т. – М., 1966. – Т. 4. – С. 123-131.
20. Шуба В. Факти та коментарі з приводу обмежень функцій прокуратури // Крок. – 2001. – № 11-12. – С. 10.
21. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. Вып. 128. – М., 1990. – С. 61.
22. Николаева Л.А. Прокуратура и законность в советском государственном управлении. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – С. 7-14.
23. Мичко М. До питання про загально-наглядову діяльність прокуратури // Право України. – 2000. – № 4. – С. 50-51.
24. Пінаєв А.О. Місце прокуратури в системі органів влади на сучасному етапі розвитку України // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993. – С. 428-430.
25. Долежан В.В. Деякі аспекти співвідношення судової і прокурорської компетенції // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993. – С. 383-385.
26. Бандурка О.М. Прокуратура: думки про її реорганізацію // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40-43.
27. Федоров Н.В. О судебной реформе в России // Государство и право. – 1992. – № 6. – С. 11.
28. Костенко Н. Прокуратура – опора президентской власти // Российская юстиция. – 1994. – № 11. – С. 25-27.
29. Шишкін В. Прокуратура і правосуддя в суверенній Україні // Право України. – 1992. – № 1. – С. 7-11.
30. Брынцев В.Д. Судебная власть и прокурорский надзор // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения: Краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научно-практической конференции. – Х., 1992. – С. 65-67.
31. О концепции прокурорского надзора в условиях перестройки: Материалы заседания Совета по рассмотрению вопросов теоретического характера 24 марта 1989 г. // Научн. инф. по вопр. борьбы с преступностью. – М., 1989. – № 114. – 96 с.
32. Васильев А. Место прокуратуры в правовом государстве // Соц. законность. – 1990. – № 7. – С. 10-11.
33. Мудров А.М. Про деякі проблеми прокурорської незалежності // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції. – К., 2000. – С. 52-57.
34. Давиденко Л.М. Місце і роль прокуратури в механізмі державної влади // Правова система України: теорія і практика: Матеріали наук.-практ. конференції. – К., 1993. – С. 379-380.
35. Маслюков Л.С. Судебная власть в системе разделения властей в свете Конституции Российской Федерации // Проблемы деятельности прокуратуры: Сб. научн. трудов. – М.: НИИ при Ген. прок-ре Рос. Федерации, 1994. – С. 40-56.
36. Костицький М.В. Судова влада: світовий досвід і принципи судової реформи в Україні // Суди в Україні. – К., 1999. – С. 5-12.
37. Погорілко В., Малишко М. Правова система України – стан та перспективи розвитку // Віче. – 1993. – № 9. – С. 21-34.
38. Тацій В., Грошовий Ю. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1999. – № 1. – С. 61-63.
39. Грошевий Ю.М. Органи конституційного контролю і нагляду (контрольно-наглядова влада) // Актуальные проблемы государства и права: Сб. научн. трудов юрид. ин-та Одес. гос. ун-та им. И.И. Мечникова. – Вып. 3. – Одесса, 1996. – С. 3-9.
40. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади прокурорського нагляду на сучасному етапі // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави: Матеріали наук.-практ. конференції. – К.: Ген. прокуратура України, 1996. – С. 15-19.
41. Потебенько М. Прокуратура на межі третього тисячоліття // Право України. – 2001. – № 1. – С. 6-7.
42. Якимчук М.К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України: Дис. ... докт. юрид. наук. Чернівці. 2002. – 396 с.
43. Скуратов Ю.И. О концепции реформирования прокуратуры Российской Федерации на переходный период // Научн. инф. по вопр. борьбы с преступностью. – М., 1994. – № 146. – С. 3-15.
44. Бакаев Д.М. Место прокуратуры в системе органов государства // Прокуратура в системе политических и правовых институтов общества. – М., 1990. – С. 107-111.
45. Точиловский В.Н. О месте прокуратуры в системе государственной власти // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения. – X., 1992. – С. 7-9.
46. Додонов В.Н., Крутских В.Е. Прокуратура в России и за рубежом: Научн. изд-е. – М.: Норма, 2001. – 182 с.
47. Козлов Ю.М. Фролов Е.С. Научная организация управления и право. – М.: Изд-во Московского университета, 1986. – 247 с.
48. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 828 с.
49. Соціальне управління: Довідник / За ред. В.Л. Василенка. – К.: Політ. літ., 1986. – 395 с.
50. Афанасьев В.Г. Социальное управление и планирование // Теоретические проблемы социального управления (Мате¬риалы для обсуждения на научн.-практ. конфе¬рен¬ции). – Вып. 2. – М.: Мысль, 1968. – С. 19-38.
51. Лебедев П.Н. Социальное управление. – Л.: ЛГУ, 1982. – 255 с.
52. Тихомиров Ю.А. Право и социальное управление в развитом социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1978. – 328 с.
53. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
54. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
55. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
56. Державне управління: Навч. посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
57. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 235 с.
58. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Издание г-на Тихомирова М.Ю., 1998. – 798 с.
59. Оболонский А.В. Человек и государственное управление. – М.: Наука, 1987. – 261 с.
60. Козлов Ю.М. Сущность государственного управления. Государственное управление и административное право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 272 с.
61. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М.: Юрид. лит., 1988. – 320 с.
62. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1949. – 144 с.
63. Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т 2. – 359 с.
64. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.
65. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
66. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Юрінком Інтер, 1994. – 236 с.
67. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб., 1914. – 360 с.
68. Елистратов А.И. Основные начала административного права. – М., 1917. – 294 с.
69. Кобалевский В. Очерки советского административного права. – М.: Госиздат Украины, 1924. – 420 с.
70. Крыленко Н.В. Беседы о праве и государстве. – М., 1924. – 184 с.
71. Вышинский А.Я. Вопросы теории государства и права. – Изд. 2-е. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1949. – 423 с.
72. Иванова З.Д. Основания возникновения правоотношений по советскому праву: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – М., 1951. – 19 с.
73. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения // Ученые записки Ленинградского юрид. института. – Л., 1954. – С. 41-68.
74. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – 381 с.
75. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова. – М.: Юрид. лит., 1968. – 575 с.
76. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1960. – 511 с.
77. Исаков С.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
78. Лившиц Р.3. Право и закон в социалистическом правовом государстве // Сов. государство и право. – 1989. – № 3. – С. 15-22.
79. Неумивайченко Н. Державна служба: розмежування і взаємозв’язок трудових і адміністративних правовідносин // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (25). – С. 155-163.
80. Сташків Б.І. Фактичні склади правовідносин з приводу надання соціальних послуг // Проблеми права: Наук.-практ. збірник. Вип. 1. – Чернігів: Юрист, 1997. – С. 43-62.
81. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 448 с.
82. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
83. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
84. Денисенко В.В. Философско-правовой анализ административно-деликтных правоотношений // Философия права. – 2000. – № 2. – С. 45-49.
85. Королев С.В. Компаративистика публичного права: Сб. статей. – М.: Телер, 1998. – 48 с.
86. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – М.: Международные отношения, 1998. – Т. 1: Основы. – 480 с.
87. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 392 с.
88. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 735 с.
89. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: характеристика категорій в умовах системного реформування: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07. – К.: НАВСУ, 2004. – 38 с.
90. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-37. – Ст. 446.
91. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. – М.: БЕК, 1995. – 496 с.
92. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
93. Бахрах Д.Н. Административное право: Краткий учеб. курс. – М.: Норма, 2000. – 275 с.
94. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юрид. лит., 1972. – 152 с.
95. Клюшниченко А.П. Советское административное право. – К.: Вища школа, 1975. – 475 с.
96. Административное право. Общая и особенная части: Учебник / Под ред. А.П. Коренева. – М.: МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
97. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К., 1999. – 736 с.
98. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
99. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
100. Бребан Г. Французское административное право. – М.: Статут, 1998. – 231 с.
101. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навч.-метод. посібник. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – 304 с.
102. Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України: Наказ ГПУ № 161ц від 20 січня 2006 р.
103. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
104. Конституционное право: Учебник / Под ред. проф. В.В. Лазарева. – М.: Новый юрист, 1998. – 544 с.
105. Конституционное право зарубежных стран / Под ред. Страшуна Б.А. – 2-е изд. – М.: БЕК, 1996. – Т. 1. – 246 с.
106. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 464 с.
107. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
108. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Дод. до № 51. – Ст. 1122.
109. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
110. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Дод. до № 50. – Ст. 375.
111. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. – К.: Алерта: Пектораль, 2003. – 409 с.
112. Баймуратов М.О. Міжнародне право. – Х.: Одіссей, 2003. – 672 с.
113. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
114. Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги: Наказ ГПУ № 9гн від 7 травня 2004 р.
115. Битяк Ю.П. Інститут державної служби: поняття і зміст // Державне управління в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
116. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма „Консул”, 1998. – 480 с.
117. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: БЕК, 1996. – 681 с.
118. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: Монографія. – Д.: Юридична академія МВС України, 2004. – 340 с.
119. Венедиктов В.С., Іншин М.І. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців: Наук.-практ. посібник. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 188 с.
120. Прокуратура в правовом государстве // Многосторонняя встреча, организованная Советом Европы совместно с прокуратурой Российской Федерации. – М., 1997. – 260 с.
121. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
122. Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 9 квітня 2004 р. № 5гн.
123. Про науково-методичну раду при Генеральній прокуратурі України: Наказ ГПУ від 31 серпня 1998 р. № 22.
124. Про вдосконалення організації роботи з добору абітурієнтів до вступу до базових вищих навчальних закладів: Наказ ГПУ № 2/4гн від 8 жовтня 2004 р.
125. Про вдосконалення організації роботи щодо підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів в Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України: Наказ ГПУ № 2/3гн від 30 вересня 2004 р.
126. Про сферу та особливості організації діяльності органів прокуратури на транспорті: Наказ ГПУ від 19 вересня 2005 р. № 3/3гн.
127. Про Регламент Генеральної прокуратури України: Наказ ГПУ від 20 вересня 2001 р. № 43.
128. Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 19 вересня 2005 р. № 1.
129. Щодо призначення працівників на керівні посади органів прокуратури України: Наказ ГПУ від 24 січня 2005 р. № 499ц.
130. Про затвердження Положення про порядок приймання-передачі справ, документів та майна прокуратур при звільненні та призначенні прокурорів: Наказ ГПУ від 10 червня 1999 р. № 19.
131. Про заходи і порядок здійснення контролю за забезпеченням захисту працівників прокуратури: Наказ ГПУ від 28 квітня 1994 р. № 3.
132. Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 20 січня 2006 р. № 2гн.
133. Про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ: Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової Адміністрації України, Міністерства юстиції України № 20/84/293/126/18/5 від 26 березня 2002 р.
134. Про підслідність кримінальних справ військовим прокуратурам: Наказ ГПУ № 16 від 5 серпня 1994 р.
135. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення: Наказ ГПУ № 5гн від 19 вересня 2005 р.
136. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян: Наказ ГПУ від 19 вересня 2005 р. № 7гн.
137. Курінний Є.В. Предмет адміністративного права України: тенденції трансформації в умовах реформування: Навч. посібник. – Д.: Юридична академія МВС України, 2002. – 92 с.
138. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. – СПб.: Лань, 1998. – 224 с.
139. Рясенцев В. А. Основы советского гражданского права. – М.: Юрид. лит, 1987. – 295 с.
140. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
141. Хропанюк В.Н., Шанин В.И. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1993. – 280 с.
142. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 2000. – 377 с.
143. Загальна декларація прав людини: Прийнята резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
144. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Прийнятий резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Зб. документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4-25.
145. Флейшиц Е.А. Соотношение правоспособности и субъективных прав // Вопросы общей теории советского права. – М., 1960. – С. 263-268.
146. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
147. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. – М.: Наука, 1987. – 293 с.
148. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
149. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
150. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел: Лекция. – М.: Академия МВД СССР, 1971. – 24 с.
151. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 162.
152. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
153. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 160 с.
154. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1996. – 304 с.
155. Толстой Ю.К. К теории провоотношения. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. – 88 с.
156. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., исп. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384 с.
157. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.
158. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. – М.: Новый Юрист, 1999. – 240 с.
159. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., пер. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
160. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 570 с.
161. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
162. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М.: Норма, 2001. –288 с.
163. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19 березня 1997 р. // Голос України. – 1997. – № 51.
164. Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 // Офіційний вісник. – 1997. – № 16.
165. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., перероб. і доп. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
166. Шадрин И.П. Подготовка и принятие управленческого решения – функция научного управления социалистическим обществом // Научное управление обществом. – Якутск: Якуткнигоиздат, 1970. – 155 с.
167. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
168. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. – М.: Наука, 1972. – 288 с.
169. Мирошниченко Ю.Р. Організаційно-правові засади підготовки та прийняття державно-політичних рішень. – Х.: Фактор, 2004. – 224 с.
170. Смирнов А.Ф. Прокуратура и проблемы управления. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1997. – 264 с.
171. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебн. пособие. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.
172. Прокурорский надзор в Российской Федерации: Учебник / Под ред. А.А. Чувилева. – М.: Юристъ, 2000. – 400 с.
173. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури: Наук. видання. – Донецьк: Донеччина, 2001. – 272 с.
174. Грошевой Ю.М., Пышнев Д.И. Теоретические проблемы соотношения прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля (в системе АПК): Учебн. пособие. – К.: Юрінком, 1992. – 275 с.
175. Новиков С.Г. Прокурорская система в СССР. – М.: Юрид. лит., 1977. – 168 с.
176. Гусаров В.Н. Проблемы организации работы городской (районной) прокуратуры: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. – 202 с.
177. Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 28 грудня 2002 р. № 90.
178. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
179. Наукові засади реформування державної служби в Україні: Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2000. – 55 с.
180. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: Учебник. – М.: Статут, 1999. – 591 с.
181. Манохин В.М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование. – М.: Юрист, 1997. – 296 с.
182. Атаманчук Г.В. Методологические предпосылки концепции государственной службы РФ // Государственная служба РФ: первые шаги и перспективы. – М.: Статус, 1997. – С. 3-45.
183. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
184. Біла Л.Р. Організація державної служби в Україні: Навч.-метод. посібник. – Одеса: Юрид. літ., 2000. – 260 с.
185. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 242 с.
186. Нечипоренко В.О., Охотский Е.В. Настольная книга государственного служащего. Комментарий к Федеральному закону „Об основах государственной службы Российской Федерации”. – М.: Экономика, 1999. – 676 с.
187. Методичні рекомендації щодо організації роботи з кадрами в прокуратурах м. Харкова, районів, міжрайонних та прирівняних до них / Прокуратура Харківської обл. – 2003. – 34 с.
188. Національна програма боротьби з корупцією: Затверджена Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. № 319/97 // Офіцій