АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ ФІНАНСОВИХ КОМПАНІЙ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

РАДЬКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.51

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ ФІНАНСОВИХ КОМПАНІЙ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник ―
Музичук Олександр Миколайович
доктор юридичних наук, старший
науковий співробітник

Харків — 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ 1 Загальнотеоретична характеристика адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній 11
1.1. Фінансові компанії як суб’єкти адміністративного права 11
1.2. Сутність та особливості адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній 29
1.3. Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності фінансових компаній 43
Висновки до розділу 1 58
Розділ 2 Характеристика окремих видів адміністративно-правових відносин в діяльності фінансових компаній 64
2.1. Класифікація адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній 64
2.2. Регулятивні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній 84
2.3. Охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній 108
2.4. Удосконалення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній 128
Висновки до розділу 2 150
ВИСНОВКИ 158
Список використаних джерел 169

ВСТУП

Актуальність теми. Під час діяльності фінансових компаній виникають різні види правовідносин, важливе місце серед яких посідають адміністративні, основна особливість яких полягає у тому, що вони регулюються нормами адміністративного законодавства. Проблематика адміністративно-правових відносин завжди перебувала у центрі уваги науковців, у працях яких характеризувались сутність та структура адміністративно-правових відносин, визначались їх загальні особливості, а також особливості окремих їх видів. Цій проблематиці присвятили наукові праці В.Б. Авер’янов, Ю.П. Битяк, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, О.І. Харитонова та інші автори. Проте, проблеми адміністративно-правових відносин за участю саме фінансових компаній спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Як наслідок — необхідні для практики наукові дослідження їх сутності, видів та особливостей вивчені далеко не повністю.
Розвиток адміністративно-правового регулювання фінансових відносин переконливо свідчить про якісні зміни правових форм і методів, які застосовуються для їх регламентації, головною метою яких повинна стати не примусово-каральна, а забезпечувальна складова, тобто створення умов для якісної реалізації прав фізичних і юридичних осіб у сфері фінансової діяльності, що, на жаль, лишається швидше далекою перспективою, ніж повсякденною практикою. З іншої сторони, потребує удосконалення такий вид адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній як охоронні, які виникають з фактів неправомірної поведінки фінансової компанії чи її представників під час їхньої професійної діяльності.
Отже, зазначене, а також відсутність належного предметного розгляду даної проблеми в науці адміністративного права, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 6.9 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р., пп. 2.9, 13.24 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних нормативно-правових актів, узагальнень практики їх реалізації визначити сутність, види та особливості адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– визначити особливості фінансових компаній як суб’єктів адміністративного права;
– з’ясувати сутність та ознаки адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній;
– охарактеризувати проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності фінансових компаній;
– здійснити класифікацію адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній;
– сформулювати поняття та уточнити особливості регулятивних адміністративно-правових відносини за участю фінансових компаній;
– визначити систему нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на діяльність фінансових компаній;
– охарактеризувати охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній, з’ясувати їх значення та особливості;
– сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час діяльності фінансових компаній.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Метод документального аналізу та спеціально-юридичний метод використані під час визначення особливостей фінансових компаній як суб’єктів адміністративного права (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано під час характеристики проблем розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають в діяльності фінансових компаній, класифікації адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній (підрозділи 1.3, 2.1–2.4). За допомогою соціологічного та статистичного методів виявлено недоліки адміністративно-правового регулювання відносин за участю фінансових компаній, визначено фактори, що впливають на успішну діяльність фінансових компаній в Україні (підрозділи 1.1, 2.1–2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Т.С. Воїнової, В.М. Гаращука, О.П. Гетманець, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, В.В. Конопльова, А.Т. Комзюка, Т.М. Кравцової, А.М. Куліша, М.П. Кучерявенка, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіної, О.М. Музичука, В.П. Пєткова, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун, О.Г. Фролової та інших.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності фінансових компаній за окремими напрямами їх діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– визначено особливості фінансових компаній як суб’єктів адміністративного права, головною з яких названо те, що вони функціонують в межах та відповідно до правил (вимог), встановлених нормами адміністративного законодавства; держава здійснює регулювання ринку фінансових послуг, яке полягає у застосуванні комплексу адміністративних заходів (ліцензування, контролю, нагляду, адміністративної відповідальності, тощо) за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів їх споживачів, запобігання та протидії правопорушенням у цій сфері та іншим кризовим явищам;
– запропоновано розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час функціонування фінансових компаній, за етапами та напрямами їх діяльності, у зв’язку з чим зроблено висновок, що діяльність фінансових компаній врегульована усією сукупністю норм права, і чільне місце серед них належить саме нормам адміністративного законодавства, адже саме за їх допомогою визначаються правові засади здійснення регулятивних, охоронних та контрольно-наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг; визначаються види та форми взаємовідносин фінансових компаній з органами державної влади та органами місцевого самоврядування (ліцензування, акредитація, сертифікація, тощо);
– визначено особливості регулятивних адміністративно-правових відносини за участю фінансових компаній, у зв’язку з чим зроблено висновок, що вони: виникають з правомірної поведінки (видача ліцензій на здійснення певного виду фінансової діяльності; прийняття акту законодавства з питань фінансової діяльності; контрольно-наглядова діяльність за поведінкою підлеглих, тощо); спрямовані на визначення адміністративно-правовими нормами загальних засад та меж належної, допустимої та рекомендованої поведінки фінансових компаній; однією із сторін таких правовідносин завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб’єктів, що обумовлює імперативний (наказовий) характер переважної більшості таких правовідносин.
Удосконалено:
– поняття фінансової компанії як суб’єкта адміністративно-правових відносин, під якою розуміється юридична особа, яка відповідно до законодавства надає одну чи декілька фінансових послуг з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, функціонує в межах та згідно з правилами (вимогами), встановленими державою, реалізує суб’єктивні права та виконує суб’єктивні обов’язки, передбачені адміністративним законодавством;
– класифікацію адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній за такими критеріями як: місце їх виникнення, призначення, зміст, спосіб захисту;
– розуміння особливостей охоронних адміністративно-правових відносини за участю фінансових компаній, які визначено як такі, що виникають з фактів неправомірної поведінки фінансової компанії чи її представників під час їх професійної діяльності, вимагають від держави застосування правоохоронних заходів, спрямованих на припинення порушення, відновлення порушених прав і свобод, застосування до порушника заходів державного примусу аж до покарання; запропоновано критерії розмежування регулятивних та охоронних правовідносин.
Дістали подальший розвиток:
– характеристика фінансових компаній як суб’єктів права, у зв’язку з чим зроблено висновок про синонімічний характер термінів «фінансова установа», «фінансова компанія» та «фінансова організація», основним призначенням яких є надання фінансових послуг, які є різновидом комерційних (підприємницьких) послуг, що надаються в державі з метою отримання прибутку; визначено ознаки, за якими такі послуги відрізняються від державних, зокрема, управлінських послуг;
– визначення особливостей адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, у зв’язку з чим зроблено висновок, що вони, як правило, мають так званий «зовнішній характер», за винятком внутрішньоорганізаційних владних повноважень керівника, який очолює адміністрацію фінансової компанії; визначальним методом регулювання таких відносин є імперативний, що випливає із юридично-владних повноважень державних органів у цій сфері (встановлення загальнообов’язкових правил (умов, вимог) надання фінансових послуг, надання дозволів, видача ліценцій, порушення справи про адміністративне правопорушення, тощо) або владно-розпорядчих повноважень керівників фінансових компаній;
– пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності фінансових компаній, що знайшло втілення в обґрунтуванні необхідності розроблення та прийняття Концепції реформування фінансового сектору, в якій визначатимуться напрямки оптимізації системи державних контролюючих органів у фінансовому секторі зі створенням нового консолідованого органу виконавчої влади з впровадження єдиної державної політики у фінансовій сфері, визначенням його завдань, функцій та компетенції у фінансовій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері — основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки адміністративно-правових відносини за участю фінансових компаній;
– у правотворчості — в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність фінансових компаній;
– у правозастосовчій діяльності — використання одержаних результатів дозволить покращити практику правового регулювання діяльності фінансових компаній;
– у навчальному процесі — матеріали дисертації доцільно використовувати під час проведення занять та при підготовці підручників і навчально-методичних матеріалів з дисциплін «Адміністративне право» та «Фінансове право».
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на трьох науково-практичних конференціях: «Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2009), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2010).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та трьох публікаціях у збірнику наукових праць.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання — удосконалення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Фінансові компанії як суб’єкти адміністративного права визначено як юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька фінансових послуг з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, функціонують в межах та відповідно із правилами (вимогами), установленими державою, реалізують суб’єктивні права та виконують суб’єктивні обов’язки, передбачені адміністративним законодавством.
2. Обґрунтовано синонімічний характер термінів «фінансова установа», «фінансова компанія» та «фінансова організація», основним призначенням яких є надання фінансових послуг, що є різновидом комерційних (підприємницьких) послуг, які надаються в державі з метою отримання прибутку. Саме цим вони і відрізняються від державних, в тому числі управлінських послуг, метою яких є забезпечення органами виконавчої влади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
3. До особливостей фінансових компаній як суб’єктів адміністративного права віднесено такі:
– це юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька фінансових послуг (банківських, страхових, кредитних, інвестиційних, тощо). До них належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;
– метою їх діяльності є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
– функціонують в межах та відповідно до правил (вимог), установлених державою, оскільки держава здійснює регулювання ринку фінансових послуг, яке полягає у застосуванні комплексу адміністративних заходів (контролю, нагляду, відповідальності, тощо) за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг і запобігання правопорушенням у цій сфері та іншим кризовим явищам. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом: ведення державних реєстрів фінансових компаній та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно-правового регулювання діяльності фінансових компаній; нагляду та контролю за діяльністю фінансових компаній; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг;
– адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній мають так званий «зовнішній характер» (винятком є внутрішньоорганізаційні владні повноваження керівника, який очолює адміністрацію фінансової компанії). Наприклад, чинним законодавством передбачено такі їх «зовнішні» види як: видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку фінансових послуг; заборона та зупинення на певний термін професійної діяльності на ринку фінансових послуг у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством, тощо;
– відсутність у фінансових компаній власних зовнішніх державно-владних повноважень. Натомість, у передбачених законодавством випадках вони можуть виконувати делеговані повноваження органів виконавчої влади;
– органом управління фінансовою компанією є адміністрація, яка маючи всі необхідні розпорядчі повноваження юридично-владного характеру, забезпечує інтереси власника та (або) держави. Очолює адміністрацію керівник, який наділений внутрішньоорганізаційними владними повноважень, які дають йому змогу втілювати свою волю у формі управлінських рішень, керівних команд, обов’язкових до виконання підпорядкованим йому персоналом. Владний вплив, що виходить від керівника, дозволяє підпорядковувати волю і діяльність підлеглих йому осіб, що в окремих випадках є необхідним для досягнення цілей і вирішення завдань.
4. До особливостей адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній віднесено такі:
– суб’єктами таких правовідносин є, з одного боку, фінансова компанія, з іншого — державні органи, які наділені юридично-владними повноваженнями щодо фінансових компаній, у зв’язку з чим: видають ліценції, встановлюють правила та вимоги, обов’язкові для виконання при провадженні діяльності з торгівлі цінними паперами, контролюють таку діяльність, притягують до адміністративної відповідальності, тощо. Такі правовідносини, як правило, мають так званий «зовнішній характер». Натомість, як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній можуть виникати з приводу як матеріальних, так і нематеріальних благ, проте, обов’язковою умовою є наявність публічного інтересу. Крім того, необхідно відзначити і те, що учасники (суб’єкти) адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак, нерівність є домінуючою в цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб’єкта іншому;
– об’єктами адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, під якими ми розуміємо поведінку учасників цих відносин, тобто суб’єктів, є дії та події, перші з яких є результатом активного волевиявлення суб’єкта, у зв’язку з чим поділяються на: а) правомірні дії; б) неправомірні дії. Об’єктами адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній можуть бути і події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей (наприклад, стихійне лихо, смерть, тощо);
– предметом адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній є цінні папери, тобто документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам;
– визначальним методом регулювання адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній є імперативний, що випливає із юридично-владних повноважень державних органів у цій сфері (встановлення загальнообов’язкових правил (умов, вимог) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, надання дозволів, видача ліценцій, порушення справи про адміністративне правопорушення, тощо) або владно-розпорядчих повноважень керівників фінансових компаній, про які йшлося вище.
5. Особливу увагу приділено характеристиці адміністративно-правових норм, які регулюють діяльність фінансових компаній. Акцентовано увагу, що адміністративно-правові норми, як основа виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин за участю фінансових компаній, посідають важливе місце в державному регулюванні їх діяльності. Розвиток адміністративно-правового регулювання у сфері фінансових відносин переконливо свідчить про якісні зміни правових форм і методів, які застосовуються для їх регулювання, головною метою яких, на нашу думку, повинна стати не примусово-каральна, а забезпечувальна складова, тобто створення умов для якісної реалізації прав фізичних і юридичних осіб в економічній сфері, зокрема, під час фінансової діяльності.
6. Обґрунтовано, що діяльність фінансових компаній врегульована усією сукупністю норм права, чільне місце серед них належить саме нормам адміністративного права, адже саме за допомогою цих норм закріплено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, порядок здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Безпосередньо нормами адміністративного права визначено правові основи для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
7. Правове регулювання діяльності фінансових компаній є комплексним правовим інститутом, який інтегрує в собі норми абсолютної більшості галузей права. При цьому, провідне місце в таких правовідносинах займають норми саме адміністративного права.
8. Складність, комплексний характер та багатоаспектність діяльності фінансових компаній знаходять своє відображення в системі державних рішень, основу яких складають закони і підзаконні акти. Існує три напрямки діяльності щодо удосконалення права та його використання як засобу забезпечення функціонування фінансових компаній. По-перше, це дослідження відповідних структур і процесів з метою визначення та пізнання властивих їм закономірностей та розробки на цій основі правових норм, необхідних для удосконалення діяльності фінансових компаній. По-друге, це вивчення практики функціонування фінансових компаній для пізнання того, чи є вона ефективною, та намічення шляхів її вдосконалення. По-третє, проведення спеціальних досліджень з метою визначення ефективності чинної правової системи, що регулює діяльність фінансових компаній, розуміння механізму впливу правових норм на стан діяльності фінансових компаній, а також удосконалення певних правових відносин і процедур.
9. Правове регулювання у сфері діяльності фінансових компаній охоплює такі складові: 1) формування фінансової системи та системи фінансових компаній; 2) створення фінансових компаній та впорядкування їх діяльності.
10. Адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній класифіковано за такими критеріями як: місце їх виникнення, призначення, зміст, спосіб захисту, характер побудови. Зокрема, за місцем виникнення (протікання) адміністративно-правових відносин їх об’єднано у дві групи: (а) внутрішньоорганізаційні, у яких обидві сторони є представниками фінансової компанії, але один з них стосовно іншого має владно-розпорядчі повноваження. Вони виникають і функціонують у межах діяльності керівних органів фінансових компаній (установ) та пов’язані з вирішенням кадрових питань, розподілом обов’язків, повноважень, відповідальності працівників, вирішенням інших організаційно-штатних питань. Внутрішньоорганізаційні відносини, як правило, врегульовані локальними нормативно-правовими актами; (б) зовнішні, в яких один із суб’єктів — орган виконавчої влади, інший — фінансова компанія чи її представник. Цей вид адміністративно-правових відносин виникає у процесі здійснення державного управління, під час якого реалізується керівна роль органів державної влади.
За спрямуванням (призначанням) адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній можуть бути: регулятивними або охоронними. Регулятивні — такі, що виникають з правомірної поведінки суб’єкта та пов’язані з реалізацією регулятивної функцій адміністративного права і завдань державного управління (наприклад, видача ліцензій на здійснення певного виду фінансової діяльності; прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; затвердження положень про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні; контрольно-наглядова діяльність за поведінкою підлеглих; задоволення запитів громадян, тощо). Охоронні адміністративно-правові відносини є свого роду реакцією держави на порушення вимог нормативно-правових актів, тобто виникають з фактів неправомірної поведінки фінансової компанії чи її представників під час їх професійної діяльності
За змістом адміністративно-правові відносини можуть бути: (а) матеріальними, тобто такі суспільні відносини, що виникають у сфері управління на основі норм матеріального права і полягають у безпосередній регламентації поведінки суб’єктів (зокрема, фінансових компаній) адміністративно-правових відносин; (б) процесуальними (процедурними), які є похідними від норм матеріального права, пов’язані з вирішенням конкретно-індивідуальних справ як управлінського характеру (видача ліцензії, атестування кадрів, здійснення контрольно-наглядової діяльності органами виконавчої влади, розгляд повноважними органами чи посадовими особами скарг, пропозицій, звернень, тощо), так і юрисдикційних справ (притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування шкоди, тощо).
Залежно від способу захисту адміністративних правовідносин їх класифіковано на дві групи: ті, що захищаються у адміністративному порядку, та ті, що захищаються у судовому порядку.
За характером побудови взаємовідносин між суб’єктами адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній класифіковано на вертикальні та горизонтальні. Вертикальні відносини відображають державно-владну природу адміністративно-правових відносин. Через вертикальні адміністративно-правові відносини реалізується метод адміністративного підпорядкування, який характеризується односторонністю волевиявлення повноважного суб’єкта та обов’язковістю виконання його законних вимог. Горизонтальні адміністративно-правові відносини — це зв’язки, у яких відсутні безпосередні юридично-владні приписи однієї сторони іншій, тобто вони виникають між непідпорядкованими органами державного управління, їх посадовими особами.
11. Зроблено висновок, що особливість регулятивних адміністративно-правових відносин полягає у тому, що вони спрямовані на визначення адміністративно-правовими нормами загальних засад та меж належної, допустимої та рекомендованої поведінки фінансових компаній. Однією із сторін таких правовідносин завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб’єктів, що обумовлює імперативний (наказовий) характер переважної більшості таких правовідносин. Тобто носій владних повноважень шляхом прийняття певного нормативного акту управління може або зобов’язати суб’єкта діяти тільки певним чином (прямий припис), або надати можливість суб’єкту обирати варіант поведінки лише із передбачених у нормі варіантів чи у разі недотримання правил, які встановлені нормою, застосувати засоби примусу в межах, передбачених законодавством. Під нормативним актом управління слід розуміти нормативно-правовий акт, який містить у собі адміністративно-правові норми, що встановлюють, змінюють чи скасовують певні адміністративно-правові відносини. Саме такі нормативні акти надають адміністративно-правовим відносинам регулятивного характеру. Видавати такі акти мають право певні державні органи та посадові особи в межах своєї компетенції, а також органи та посадові особи, наділені адміністрацією фінансової компанії владно-розпорядчими повноваженнями, в межах діяльності такої компанії.
12. Під охоронними правовідносинами запропоновано розуміти такі відносини, що виникають на підставі неправомірної поведінки суб’єкта та вимагають від держави певних дій, спрямованих на припинення порушення, відновлення порушених прав і свобод та застосування до порушника заходів державного примусу аж до покарання. Саме через такі відносини втілюється у життя охоронна функція права, яка полягає у встановленні заходів юридичного захисту і відповідальності та гарантії їх застосування і виконання. Правова система жодної сучасної держави не може нормально існувати без реалізації охоронної функції права.
13. Охоронні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній, разом із регулятивними, організують та впорядковують діяльність фінансових компаній. Саме через охоронні адміністративно-правові відносини реалізується охоронна функція адміністративного права, яка покликана оберігати і захищати суспільні відносини та соціальні цінності, попереджати вчинення протиправних дій та вказувати суб’єктам на законні шляхи реалізації своїх інтересів.
14. Акцентовано увагу, що сучасні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній є досить недосконалими в своєму правовому регулюванні. Так, за Законом України «Про кредитні спілки» внутрішній фінансовий моніторинг здійснює ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами членів кредитної спілки у складі не менше трьох осіб, які працюють на громадських засадах. Порядок обрання ревізійної комісії, строк повноважень та порядок її діяльності визначаються статутом кредитної спілки. Проте, по-перше, закон не містить хоча б якихось вимог до професійних здібностей та навичок обраних членів ревізійної комісії. Отже, до складу комісії можуть входити особи, які не є спеціалістами у сфері фінансового контролю. По-друге, в законі відсутні положення, які висвітлювали б порядок поточного внутрішнього фінансового контролю. Так, в ньому закріплено, що ревізійна комісія здійснює перевірки результатів діяльності кредитної спілки не рідше одного разу на рік. Але ця стаття жодним чином не зобов’язує комісію здійснювати поточний контроль, а періодичність таких контрольних заходів потрапляє у залежність від «бажання» загальних зборів членів кредитної спілки, які скликаються спостережною радою спілки у строки, передбачені статутом. Однак, загальні збори у своїй більшості також складаються з осіб, які не знайомі зі специфікою роботи кредитної спілки та особливостями фінансового контролю за нею. До того ж, як свідчить практика, переважна більшість членів кредитних спілок не з’являється на збори, а рішення приймаються за їх відсутності, з якими вони ознайомлюються при отриманні відсотків за депозитами. Тож, як правило, такі ревізійні комісії у кредитних спілках України створюються та виконують покладені на них обов’язки формально (на папері). Отже, відповідні зміни та доповнення слід внести до Закону України «Про кредитні спілки».
15. З метою вирішення проблемних питань контролю за діяльністю фінансових компаній запропоновано створити єдиний державний уповноважений орган в сфері фінансового ринку, головним завданням якого буде здійснення єдиної державної регуляторної політики у фінансовому секторі. Створення такого органу призведе до: а) виявлення та ліквідації дублюючих функцій та повноважень державних органів; б) зменшення бюрократичного апарату державної влади у сфері контролю фінансового ринку, що зробить адміністративно-правові відносини держави з фінансовими компаніями більш прозорим, а також зменшить державні видатки на адміністративні та матеріально-технічні потреби; в) підвищення оперативності обміну інформацією та прийняття на її підставі відповідних рішень, полегшення державного контролю за процесами конкуренції та монополізації. До того ж, консолідований підхід дозволить впровадити єдину дієву систему державної звітності фінансових компаній. Для виконання зазначених перетворень необхідно: а) розробити та прийняти Концепцію (програму) реформування фінансового сектору в якій визначити напрямки оптимізації діючих державних контролюючих органів у фінансовому секторі зі створенням на їх основі нового консолідованого органу виконавчої влади з впровадження єдиної державної політики у фінансовій сфері, визначенням його завдань, функцій та компетенції у фінансовій сфері; б) визначити чітку організаційно-штатну структуру такого органу, види та форми його взаємовідносин з іншими органами влади, органами місцевого самоврядування, фінансовими організаціями, тощо; в) провести атестацію працівників органів, що ліквідуються, з метою відбору найбільш кваліфікованих спеціалістів; г) розробити методику професійної підготовки кадрів для роботи у новоствореному державному органі; д) внести відповідні зміни до законів України «Про національний банк України», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Концептуальні засади реформування органів виконавчої влади України з урахуванням європейських принципів та стандартів належного урядування (“good governance”) / В. Б. Авер’янов, В. А. Дерець, А. А. Пухтецька // Форум права. – 2006. – № 2. – С. 4–12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e–journals/FP/20062/06avbsnu.pdf.
2. Административное право Украины : учебник [для студ. высш. учеб, заведений юрид. спец.] / под ред. Ю. П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х. : Право, 2003. – 576 с.
3. Административное право Украины : учебник / под общ. ред. С. В. Кивалова. – X. : Одиссей, 2004. – 880 с.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
5. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії i практики. Настільна книга судді / за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : Істина, 2007. – 608 с.
6. Адміністративне право України : підручник [для юрид. вузів і ф-тів] / [уклад. Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2-х т. / ред. кол. В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004– . – Т. 1. Загальна частина. – 2004. – 584 с.
8. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
9. Адміністративне право України : підручник [для юрид. вузів і ф-тів] / за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
10. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Н. Г. Александров. – М. : Юридиздат, 1948. – 336 с.
11. Алексеев П. В. Философия : учебник / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – М. : Проспект, 1997. – 568 с.
12. Алексеев С. С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
13. Алексеев С. С. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов и ф-тов] / С. С. Алексеев. – М : Изд. группа ИНФРА М-НОРМА, 1998. – 454 c.
14. Алехин А. П. Административное право Росссийской Федерации : учебник / А. П. Алехин, А. А. Кармолицкий, Ю. М. Козлов. – М. : Зерцало, 1998. – 668 с.
15. Алехин А. П. Административное право России : учебник / А. П Алехин, А. А. Кармолицкий. – М. : ИКД “Зерцало-М”, 2005. – 712 с.
16. Андрійко О. Ф. Методологічні питання організації державного контролю / О. Ф. Андрійко // Проблеми методології сучасного правознавства : матеріали міжнарод. наук.-теорет. конф. – К. : Наук. думка, 1996. – С. 103–104.
17. Асмолов А. Г. Деятельность и установка / А. Г. Асмолов. – М. : Изд-во МГУ, 1979. – 151 с.
18. Балтанов О. В. Особа / О. В. Балтанов, Л. О. Макаренко // Юридична енциклопедія : у 6 т. Т. 4 «Н-П» / гол. ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2002. – 351 с.
19. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
20. Бахрах Д. Н. Административное право : учебник [для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
21. Бахрах Д. Н. Субъекты советского административного права / Д. Н. Бахрах // Межвузовский сборник научных трудов /– Свердловск : Свердловский юридический институт, 1985. – 168 с.
22. Бахрах Д. Н. Администртивное право : учебник [для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во «БЕК», 1996. – 368 с.
23. Бахрах Д. Н. Административное право России : учебник [для вузов] / Бахрах Демьян Николаевич. – М. : НОРМА, 2002. – 443.
24. Бачило І. Л. Функції органів управління / І. Л. Бачило. – К. : Світанок, 1990. – 235 с.
25. Бердникова Т. Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело : учеб. пособие / Т. Б. Бердникова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 270 с.
26. Блех И. Устройство финансового управления и контроля в России в историческом их развитии / И. Блех. – СПб. : Тип. П. П. Сойкина, 1895. – 212 с.
27. Большой толковый словарь / гл. ред. С. А. Кузнецов. – СПб. : Норинт, 2001. – 1536 с.
28. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
29. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухаревой, В. Е. Крутских. – М. : Инфра-М, 2000. – 704 с.
30. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадянина України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бояринцева Марина Анатоліївна ; НАН України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2005. – 213 с.
31. Булгакова I. В. Господарське законодавство України : посібник / I. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 141 с.
32. Ващенко Ю. В. Банківське право : навч. посіб. / Ю. В. Ващенко. – К. : Центр навч. літ-ри, 2006. – 344 с.
33. Венедиктов В. С. Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні : наук.-практ. посіб. / [В. С. Венедиктов, М. І. Іншин, О. М. Клюєв, А. М. Куліш, О. М. Музичук, С. В. Попов]. – Х. : Вид-во Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 309 с.
34. Волкова Н. В. Цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Волкова Наталія Василівна ; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2008. – 198 с.
35. Волощук А. М. Теоретико-правові аспекти реалізації державного управління в умовах демократизації політичної системи: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Волощук Анатолій Миколайович ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 217 с.
36. Геєць В. П. Державність України на шляху до громадянського суспільства / В. П. Геєць // Віче. – 1995. – № 5. – С. 3–17.
37. Гетманцев Д. О. Банківське право України / Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна. – К. : Центр учбової літ-ри, 2007. – 344 с.
38. Годованець В. Ф. Конституційне право України : конспект лекцій / В. Ф. Годованець. – 2-ге вид., стереотип. – К. : МАУП, 2001. – 216 с.
39. Головко В. В. Юридична термінологія / В. В. Головко, В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
40. Горшнев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшнев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
41. Горьова С. Класифікація норм адміністративного права: проблеми методології / С. Горьова // Право України. – 1998. – № 12. – С. 43 45.
42. Господарське право : навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. – К. : Кондор, 2003. – 400 с.
43. Дахно І. І. Міжнародне приватне право : навч. посіб. / І. І. Дахно. – 2-ге вид., стереотип. – К. : МАУП, 2004. – 312 с.
44. Державне управління в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К: ТОВ "СОМИ", 1999. – 266 с.
45. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. Б. В. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с
46. Додин Е. В. Методика изучения причин административных правонарушений / Е. В. Додин // Советское государство и право. – 1983. – № 11. – С. 26–32.
47. Додіна Є. Є. Адміністративно-правовий статус громадських організацій в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Додіна Євгенія Євгенівна ; Одеськ. нац. юрид. акад. – О., 2001. – 175 с.
48. Доля Е. А. Проблема начала в теории уголовного процесса / Е. А. Доля // Государство и право. – 1996. – № 10. – С. 54 58.
49. Елисейкин П. Ф. Природа доюрисдикционного урегулирования разногласий / П. Ф. Елисейкин // Вопросы развития и защиты прав граждан / Сборник статей – Калинин : Б.и., 1975. – С. 51–60.
50. Железняк Н. Правове регулювання нормотворчої діяльності / Н. Железняк // Право України. – 2002. – № 12. – С. 102–107.
51. Журавлев П. В. Мировой опыт в управлении персоналом. Обзор зарубежных источников : монография / П. В. Журавлев, М. Н. Кулапов, С. А. Сухарев. – М. : Изд-во Рос. экон. акад. ; Екатеринбург : Деловая книга, 1998. – 232 с.
52. Завальна Ж. Адміністративні відносини, що можуть підпадати під договірне регулювання / Ж. Завальна // Юридична Україна. – 2009. – № 7. – С. 45–49.
53. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчикова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.
54. Загальна теорія держави і права / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
55. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчикова. – К. : Юрінком, 2000. – 320 с.
56. Законодавство України про державний контроль за використанням та охороною земель : зб. нормат.-прав. актів / [уклад.: В. І. Курило та ін.]. – К. : Магістр–ХХІ ст., 2008. – 384 с.
57. Иванцевич Д. М. Человеческие ресурсы управления / Д. М. Иванцевич, А. А. Лобанов. – М. : Прогресс, 1993. – 320 с.
58. Іванов В. В. Судовий контроль як спосіб забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності: стан і перспективи / В. В. Іванов // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2000. – Вип. 12. – С. 138–142.
59. Ільницький М. С. Відомчий фінансовий контроль в системі органів внутрішніх справ України / М. С. Ільницький // Наше право. – 2009. – № 1. – Ч. 1. – С. 62–68.
60. Касьяненко М. М. Організація роботи та управління органами державної податкової служби України : навч. посіб. / М. М. Касьяненко, М. В. Гриню, П. В. Цимбал. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2001. – 229 с.
61. Клочков В. Система органів державного нагляду та контролю / В. Клочков // Право України. – 2010. – № 2. – С. 204–207.
62. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15
63. Козлов Ю. М. Советское административное право / Ю. М. Козлов. – М. : Знание, 1984. – 208 с.
64. Колісник В. Б. Правові основи акредитивної форми безготівкових розрахунків: дис. … кандидата юрид. наук / Колісник Володимир Борисович. – К., 1994. – 162 с.
65. Колодій А. М. Теорія розподілу влади і практика формування органів державної влади за новою Конституцією України / А. М. Колодій // Ідеологія державотворення в Україні: Історія і сучасність / – К. : 1997. – С. 193–196.
66. Колодій А. М. Державне будівництво і місцеве самоврядування : навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
67. Коломоєць Т. Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення / Т. Коломоєць // Право України. – 2009. – № 10. – С. 175–181.
68. Коломоєць Т. О. Державно-правовий примус у митній справі: орієнтири сучасного дослідження / Т. О. Коломоєць // Митна справа. – 2003. – № 1. – С. 28 33.
69. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
70. Колпаков В. К. Поняття і види суб’єктів адміністративного права / В. К. Колпаков // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2-х т. / ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Юрид. думка, 2004– . – Т. 1. Загальна частина. – 2004. – С. 189–191.
71. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
72. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
73. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Комзюк Анатолій Трохимович. – Х., 2002. – 408 с.
74. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – 613 с.
75. Комзюк А. Т. Громадський контроль як засіб забезпечення законності у сфері державного управління / А. Т. Комзюк // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – Вип. 23. – С. 160–164.
76. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
77. Коротков Э. М. Концепция менеджмента : учеб. пособие / Э. М. Коротков. – М. : РАКС, 1996. – 254 с.
78. Косович В. М. Оцінювання й оцінки у національному й міжнародному правозахисті / В. М. Косович ; голов. ред. П. М. Рабінович. – Львів : Світ, 2006. – 251 с. (Серія І. Дослідження та реферати. – Вип. 13).
79. Костютенко О. А. Банківське право : підручник / О. А. Костютенко. – 3-є вид. – К. : Вид-во А.С.К., 2003. – 928 с.
80. Красавчиков О. А. Сущность юридического лица / О. А. Красавчиков // Советское государство и право. – 1976. – № 1. – С. 47–55.
81. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : курс лекцій / за ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
82. Кротюк В. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблеми, співвідношення / В. Кротюк, Л. Іофе, Д. Лук’янець // Право України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 33.
83. Крушельницька О. В. Управління персоналом : навч. посіб. / О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук. – К. : Кондор, 2003. – 296 с.
84. Кубко Є. Б. Про деякі аспекти природи адміністративно-правових договорів / Є. Б. Кубко // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 4. – С. 44–48.
85. Курашвили Б. П. Очерк теории государственного управления / Б. П. Курашвили. – М. : Юрид. лит., 1987. – 280 с.
86. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: характеристика категорій в умовах системного реформування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є. В. Курінний ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 38 с.
87. Лагода О. С. Адміністративна поцедура: теорія і практика застосування: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Лагода Олександр Сергійович. – Ірпінь, 2007. – 187 с.
88. Ликас А. Л. Культура правосудия / А. Л. Ликас. – М. : Юрид. лит, 1990. – 174 с.
89. Лук’янець Д. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. – 1999. – № 7. – С. 121 – 123.
90. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність : навч. посіб. / Т. В. Майорова. – К. : ЦУЛ, 2003. – 376 с.
91. Мала українсько-російська енциклопедія з податків / упоряд. В. Жадько. – К : ПП “Павлушка”, 2000. – 735 с.
92. Манохин В. М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации / В. М. Манохин // Государство и право. – 1997. – № 9. – С. 5–11.
93. Марченко М. Н. Теория государства и права : учебник [для студ. вузов учащихся обуч. по направлению и спец. “Юриспруденция”] / М. Н. Марченко. – М. : Юрид. лит-ра, 1996. – 432 с.
94. Музичук О. М. Поняття напрямів законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ОВС: проблеми класифікації / О. М. Музичук // Законодавче забезпечення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України : навч. посіб. / за заг. ред. А. Т. Комзюка, М. І. Іншина, О. М. Музичука. – Х. : Титул, 2010. – С. 83–98.
95. Музичук О. М. Сучасний стан теоретичної розробки та законодавчого визначення поняття правоохоронних органів та їх переліку / О. М. Музичук // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2009. – № 44. – С. 12–21.
96. Мурашин О. Г. Юридична природа підзаконних актів прямого народовладдя / О. Г. Мурашин // Держава і право. – 2001. – Вип. 6. – С. 123–135.
97. Налоговые отношения с участием иностранных организаций в Российской Федерации / М. А. Денисаев ; отв. ред. Е. Ю. Грачева. – М. : ИД “Юриспруденция”, 2005. – 144 с.
98. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : АСК., 2002. – 968 с.
99. Неугодніков А. О. Правовий статус адміністративного суду в Україні: адміністративно-правовий аспект: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Неугодніков Андрій Олександрович ; Одеськ. нац. юрид. акад. – О., 2006. – 161 c.
100. Неумивайченко Н. М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: дис. ... кандидата юрид. наук. : 12.00.05 / Неумивайченко Надія Миколаївна. – Х., 2002. – 226 с.
101. Нижник Н. Системний підхід в організації державного управління : навч посіб. / Н. Нижник, О. Машков ; за заг ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – С. 56–58.
102. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : Мысль, 1985. – 136 с.
103. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 80000 слов / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М. : Азбуковник, 1999. – 944 с.
104. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
105. Основы налогового права : учеб.-метод. пособие / под ред. С. Г. Пепеляева. – М. : Инвест Фонд, 1995. – 496 с.
106. Панова Н. С. Адміністративно-правові проблеми забезпечення законності в державному управлінні / Н. С. Панова // Держава і право. – 2006. – № 33. – С. 208–217.
107. Пахомов I. M. Радянське адміністративне право / I. M. Пахомов. – Львів: Львівський університет, 1962. – 228 с.
108. Пашерстник А. Е. К вопросу о советской государственной службе / А. Е. Пашерстник // Вопросы советского административного права / Отв. ред. В. Ф. Коток. – М. : АН СССР, 1949. – С. 118–131.
109. Петров Г. И. Советское административное право. Общая часть / Г. И. Петров. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1960. – 384 с.
110. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения / Г. И. Петров. – Л. : ЛГУ, 1972. – 158 с.
111. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права : монографія / П. Д. Филипенко. – Львів : Вид. центр Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 1999. – 214 с.
112. Поварич И. П. Стимулирование труда: системный поход / И. П. Поварич, Б. Г. Прошкин. – Новосибирск : Наука, 1990. – 193 с.
113. Погорілко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2004. – № 2. – С. 9–16.
114. Полєтаєв О. О. Проблеми і напрями удосконалення функціонування фінансового посередництва на ринку цінних паперів / О. О. Полєтаєв // Наукові праці. – 2010. – Т. 133. – Вип. 120. Економіка. – С. 51