АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

АНТИПЕНКО Ірина Вікторівна

УДК 342.9:351

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Новицький Андрій Миколайович,
кандидат юридичних наук, с.н.с.

Ірпінь – 2012

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРИВАТИЗАЦІЇЇ ТА ЇЇ АДМІНІСТРАТВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 12
1.1. Поняття приватизації та її види. 12
1.2. Генезис адміністративно-правового регулювання відносин у сфері приватизації 21
1.3. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання відносин у сфері приватизації 40
Висновки до розділу 1. 57

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ 62
2.1. Особливості правового регулювання діяльності державних органів у відносинах щодо приватизації земельних ділянок в Україні 62
2.2. Оцінювачі землі як учасники адміністративно-правових відносин 82
2.3. Адміністративно-правове регулювання діяльності державних органів у сфері приватизації державного майна, житлового фонду України 97
2.4. Інформаційне забезпечення обліку та реєстрації нерухомого майна в діяльності держаних органів у сфері приватизації 108
Висновки до розділу 2. 133
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ 138
3.1 Світовий досвід правового забезпечення функціонування адміністративних органів у сфері приватизації та шляхи його імплементації у національне законодавство 138
3.2. Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності державних органів у сфері приватизації 164
Висновки до розділу 3. 178

ВИСНОВКИ 181
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 191

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПК – агропромисловий комплекс;
АРК – Автономна Республіка Крим;
ВР України – Верховна Рада України;
ВАТ – відкрите акціонерне товариство;
ДПС України – Державна податкова служба України;
ЄС – Європейський Союз;
ЗК України – Земельний кодекс України
КМ України – Кабінет Міністрів України;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
МВС – Міністерство внутрішніх справ;
НБУ – Національний банк України;
НДР – науково-дослідна робота;
РНБО України – Рада національної безпеки і оборони України;
СНД – Співдружність Незалежних Держав;
ФДМУ – Фонд державного майна України;
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
Центр ДЗК – Центр державного земельного кадастру.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Україна як держава нової формації перейшла на ринкові відносини, внаслідок чого виникло багато проблемних питань щодо права власності. Насамперед постало питання, визначення ефективного власника, що важливо при побудові ринкової економіки в державі, виході держави з економічної кризи. Одним із дієвих механізмів вирішення питань власності стала приватизація державного майна. Майже двадцять років в Україні проходять приватизаційні процеси, але й до сьогодні не має однозначної оцінки їх ефективності. У суспільстві негативно сприймають процеси приватизації, серед яких виділяються питання неефективного розподілу державного майна, висока корумпованість державних органів у зазначеній сфері, кримінальні схеми зміни власників тощо.
У Рішенні Ради національної безпеки і оборони України “Про ситуацію у сфері приватизації державного майна” зазначено, що застарілою на сьогодні є законодавча база з питань приватизації державного майна, а це не дозволяє підвищити ефективність і прозорість процедур його продажу, перейти до інвестиційно орієнтованої моделі приватизації. Удосконалення законодавчого забезпечення приватизації державного майна повинно посилити її роль як інструменту ринкової трансформації економіки та створити умови для комплексної реалізації Програми економічних реформ на 2010  2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”.
Питання приватизації залишаються актуальними навіть тоді, коли основна частина майна, що належить державі, вже роздержавлена. Разом з тим залишаються невирішеними питання визначення правового статусу такого майна. Особливої уваги потребують питання приватизації землі, визначення повноважень державних органів, що мають право надавати землю під приватизацію, порядок здійснення цих процесів і забезпечення реалізації прав на землю всіх громадян України.
У сучасних умовах, коли широко впроваджуються інформаційні технології у всі сфери суспільного життя, не залишилася поза увагою і сфера приватизації. Інформаційне забезпечення діяльності державних органів у цій сфері потребує правового регулювання створення відповідного державного кадастру, забезпечення належного доступу до інформації, наповнення повною та достовірною інформацією інформаційні бази даних.
Адміністративно-правове регулювання суспільних процесів у сфері приватизації, феномен власності й еволюція відносин власності є предметом багатьох наукових досліджень. Ці питання відображені в роботах В.Б. Авер’янова, В.Д. Бакуменка, В.Т. Білоуса, І. Бернара; Ю.П. Битяка, А.С. Гальчинського, І.Б. Гуркова, Дж. Гелбрейта, В.М. Ємченка, Дж. Кейнса, М.Х. Корецького, І.В. Лазні, Ж.-К. Коллі, В.К. Колпакова, С.В. Майбороди, Л.Ю. Мельника, Дж. Мілля, Н.Р. Нижник, А.А. Пігу, О.П. Рябченко, В.О. Рибалкіна, І.В. Розпутенка, А. Сміта, О.О. Тяпкіна, В.О. Шамрая, М.В. Чечетова, А.А. Чухно та інших вітчизняних і зарубіжних дослідників.
Однак потреба у систематизації знань, всебічному аналізі та узагальненні напрацювань щодо процесів реформування відносин у сфері адміністративно-правового регулювання приватизаційних процесів в Україні зумовила необхідністю розробки нових підходів до формування державної політики приватизації, розробки таких її методів та інструментів, які будуть відповідати сучасним реаліям розвитку суспільства. Цим і визначена актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження було виконано на кафедрі управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України. Робота виконана в контексті вирішення наукового супроводження Рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про ситуацію у сфері приватизації державного майна”, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2010 року. Дисертаційне дослідження проведено згідно з планом наукових досліджень кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України.
Тема затверджена Вченою радою Національного університету ДПС України від 25 листопада 2010 року (протокол № 3). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Національної академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження полягають у визначенні сутності адміністративно-правового регулювання діяльності державних органів у сфері приватизації.
Для вирішення поставленої мети дисертаційного дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
– розкрити сутність поняття приватизації та виділити її види;
– визначити та обґрунтувати основні етапи становлення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері приватизації в Україні;
– виділити характерні ознаки діяльності державних органів як суб’єктів приватизаційних відносин;
– виявити особливості адміністративної діяльності державних органів при здійсненні приватизації державного майна, житлового фонду та земельних ділянок, як специфічного об’єкта приватизаційних відносин;
– охарактеризувати адміністративно-правове забезпечення діяльності оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, як учасників приватизаційних відносин;
– узагальнити міжнародний досвід правового регулювання діяльності державних органів у сфері приватизації;
– розкрити особливості інформаційного забезпечення приватизаційних процесів в Україні;
– запропонувати практичні рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання процесу приватизації.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо правового регулювання діяльності державних органів у сфері приватизації.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади діяльності органів державної влади у сфері приватизації.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали сукупність методів і прийомів наукового пізнання, які використовувалися не ізольовано, а в поєднанні з іншими. Застосування загальнонаукових ( діалектичного, логічного) та спеціальних (порівняльно-правовий) методів дозволило провести дослідження комплексно.
Порівняльно-історичний метод дав змогу простежити генезис правового забезпечення та охарактеризувати виникнення, зміни та основні тенденції у сфері приватизації (підрозділи 1.1; 1.2).
Методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані при дослідженні нормативних актів, аналітичних і статистичних матеріалів, концепцій, міжнародного досвіду, думок авторів із окремих питань, які входять до предмету дослідження (підрозділи 1.3; 2.1; 3.1).
Порівняльно-правовий метод дозволив виділити особливості у приватизації земельних ділянок та визначити специфічних суб’єктів державного управління в зазначеній сфері відносин ( підрозділи 2.1; 2.2). Системний метод застосовано для визначення загальних тенденцій правового регулюванні інформатизації діяльності державних органів у сфері приватизації (підрозділи 3.1; 3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності державних органів у сфері приватизації України, статистичні дані діяльності цих органів, наукові, публіцистичні, монографічні видання. Використано особистий досвід здобувача в законотворчій діяльності на керівних посадах у сфері формування приватизаційної політики держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексним дослідженням правового забезпечення діяльності державних органів у сфері приватизації. Запропоновані висновки та пропозиції, викладені у роботі, мають теоретичне значення для розвитку адміністративного права та практичне значення для удосконалення правозастосовної діяльності у сфері приватизації, а саме:
вперше:
– здійснено систематизацію адміністративно-правових відносин у сфері приватизації та визначено основні види відносин: регулятивні (контрольні, адміністративно-наглядові, дозвільні, інформаційного забезпечення, взаємодії) та охоронні (попереджувальні та адміністративного захисту);
– запропоновано оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок визначати як суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері приватизації та закріпити їх статус у відповідних нормативних документах;
удосконалено:
– процедуру проведення оцінки земельної ділянки, що підлягає приватизації, в частині визначення випадків обов’язковості проведення оцінки;
– підходи щодо інформаційного забезпечення державних органів у сфері приватизації через створення єдиної інформаційно-аналітичної бази даних із забезпеченням захисту персональних даних фізичних осіб шляхом об’єднання кадастрів нерухомого майна та земельних ділянок;
набули подальшого розвитку:
– використання міжнародного досвіду (зокрема, країн СНД та окремих країн ЄС) у сфері правового регулювання діяльності державних органів у сфері приватизації та можливості використання їх позитивного досвіду в практиці України;
– періодизація правового забезпечення діяльності органів державної влади у сфері приватизації, визначено та охарактеризовано п’ять етапів і систему періодизації правового регулювання процесів приватизації земельних ділянок в Україні;
– теоретичні питання щодо приватизації житлового фонду в частині запровадження системи реприватизації житла і внесено пропозиції до чинного законодавства;
– наукові погляди стосовно підходів до визначення поняття нерухомості як цілісного комплексу, що складається із земельної ділянки та поліпшень, що знаходяться на ній;
– наукові підходи щодо удосконалення податкових правовідносин, пов’язаних із приватизаційними процесами.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що висновки й рекомендації, а також матеріали дисертаційного дослідження, використані у:
– сфері правотворчості – для удосконалення чинного законодавства, спрямованого на врегулювання суспільних відносин, пов’язаних із приватизаційними процесами в Україні (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження Державного агентства земельних ресурсів України);
– правозастосовній діяльності – при підготовці національної програми приватизації ( акт впровадження результатів наукового дослідження в практичну діяльність Фонду державного майна України № 36-239 від 02.12.2011 року);
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Судові та правоохоронні органи України” (акт впровадження Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України № 145 від 29.11.2011 року).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані виключно ті положення та ідеї, що належать здобувачу.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні розширеного засідання кафедр управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України (протокол № 8 від 26 грудня 2011 року).
Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції “Гармонізація оподаткування в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів”, науково-практичному круглому столі “Становлення інформаційного суспільства в Україні: економіко-правовий аспект”, науково-практичній конференції “Реформування податкової системи України відповідно до Європейських стандартів”, II Міжнародній науково-практичній конференції “Україна в нових реаліях: політичні, економічні та правові орієнтири розвитку” та інших науково-практичних комунікативних заходах.
Публікації. Основні результати дослідження – положення, висновки, пропозиції, практичні рекомендації, відображено в 7 публікаціях, надрукованих у збірниках, журналах і тезах доповідей, виданих за матеріалами науково-практичних конференцій, чотири із них у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, об’єкта та предмета дослідження дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 223 сторінки, обсяг основного тексту становить 186 сторінок. Список використаних джерел включає 297 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження на основі теоретичних розробок та аналізу практичної діяльності здійснено комплексне дослідження адміністративно-правового забезпечення діяльності державних органів у сфері приватизації.
У роботі сформовано наукові висновки, пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності держаних органів у сфері приватизації. Приватизація в Україні є особливим проектом, який змінив основні економічні парадигми радянського суспільства. Зміна форми власності на основні засоби виробництва сприяли здійсненню соціально-економічних перетворень у суспільстві. Приватизація стала інструментом формування великого бізнесу в Україні.
Роздержавлення – це загальна політика держави, спрямована на зміну права власності на майно держави, а приватизація – це інструмент досягнення цілі щодо виконання політики роздержавлення.
Нормативно-правова база сфери приватизації в Україні є однією з найбільш динамічних. Адже основні нормативно-правові документи, які регулюють діяльність державних органів і визначають державну політику в сфері приватизації, були прийняті ще на початку дев’яностих. Пізніше в них було внесено сотні змін і доповнень. Це свідчить про постійну увагу з боку держави до основних завдань самої приватизації, забезпечення законності в цій сфері, недопущення зловживань і злочинних намірів.
Сформований масив нормативно-правових документів у сфері приватизації, а це більше шести тисяч правових актів, не повною мірою виконує поставлені завдання. На сьогодні існує нагальна потреба у реформуванні законодавства про приватизацію з метою формування сталих і дієвих норм, які б закріпили державницький підхід у зазначеній сфері. Необхідно створити кадастр майна з конкретною прив’язкою до землі і узгодити його із земельним кадастром, а основні завдання, положення та принципи функціонування чітко визначити у відповідному нормативно-правовому акті.
Дослідивши історичні аспекти правового регулювання приватизаційних процесів в Україні, вивчивши наукові здобутки дослідників, та поклавши в основу періодизації правовий критерій, було визначено основні періоди приватизації.
Перший етап (до 1992 року) характеризується прийняттям законів СРСР, в яких визначено можливість переходу права власності від держави до приватних осіб, викуп орендованого майна
Другий етап (1992 – 1994 роки) характеризується прийняттям ряду законів, які чітко визначили напрями та завдання приватизації, створили систему органів приватизації.
Третій етап (1994–1996 роки)  етап масової приватизації, який був викликаний підписанням Україною меморандумів із Світовим банком, пізніше із Європейським Співтовариством, в яких наша держава брала на себе зобов’язання створити всі умови для якнайшвидшої зміни права власності державного майна.
Четвертий етап (1997–2004 роки)  етап приватизації, пов’язаний із необхідністю поповнити бюджет держави за рахунок самої приватизації.
П’ятий етап (2004–2010 роки) характеризується приватизацією великих об’єктів державної власності, етап, коли на нормативному рівні визначались умови та порядок приватизації окремих великих об’єктів державної власності.
Шостий етап (2010–2014)  перспективний, завершальний етап програми приватизації в Україні, визначений проектом Закону України “Про державну програму приватизації”, яку планується реалізувати до 2014 року.
Отже, на підставі проведеного дослідження періодизації приватизації було зроблено висновок щодо впливу нормативних актів на процес приватизації та встановлено залежність зміни орієнтирів у політиці держави в зазначеній сфері та прийнято відповідні законодавчі і нормативні акти. Проаналізувавши нормативні акти у сфері приватизації та їх дію на окремі етапи періодизації визначено взаємний вплив, з одного боку, нормативних актів на процеси приватизації: після прийняття певних законів були створені передумови приватизації, а пізніше визначилися напрями приватизації, та з іншого  вплив суспільної думки, необхідність у реформуванні процесів приватизації, зміна політичних пріоритетів, вплив зовнішніх умов на ці процеси зумовили необхідність прийняти певні закони.
Сучасний стан системи суб’єктів приватизаційних процесів в Україні має свою структуру.
Специфіка управління державним майном в Україні дозволяє нам стверджувати про можливість виділити в окрему категорію суб’єктів приватизаційних відносин усі міністерства та відомства, у розпорядженні та управлінні яких є державне майно. Так, у 2006 році Постановою КМ України у складі Міністерства оборони на базі Департаменту надлишкових фондів та земель було створено Державний департамент надлишкового майна та земель як урядовий орган державного управління. В інших міністерствах і відомствах також є спеціальні структурні підрозділи, які займаються обліком державного майна, що належить їм на правах управління, обліком переданого в оренду тощо.
Ще одним із суб’єктів управління державним майном є орган, який досить часто впливає на зміну власника, на зміну форми власності із державної на приватну – це судові органи держави. Саме відповідно до рішень судів різних інстанцій проводиться передача державного майна у приватну власність окремих громадян чи юридичних осіб.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, повноваження структурних підрозділів міністерств і відомств, фактичні способи передачі у приватну власність земельних ділянок, об’єктів і майна, яке належало міністерствам та відомствам, без участі спеціалізованих органів приватизації, визначених законодавством України, запропоновано віднести ці державні органи до суб’єктів приватизаційних процесів у державі. Крім того, до окремої групи суб’єктів приватизаційних процесів необхідно віднести контролюючі органи держави, які здійснюють фактичну зміну права власності державного майна при його реалізації. Така невизначеність і розосередженість функцій державних органів щодо майна, що належить державі, дає можливість зазначити про необхідність реформувати державні органи та визначити єдиний орган, який буде здійснювати облік і контроль за майном, що належить державі.
Є досить сумнівним положення про надання права зміни права власності державного майна органам державного управління, що відрізняються від спеціально визначених – Фонду державного майна чи Державного агентства земельних ресурсів. Навіть зміна власності за рішеннями судових органів повинна здійснюватись у чітко визначеній процедурі із відома спеціально уповноваженого органу та з урахуванням можливості такої передачі державного майна у приватну власність.
Виділення ознак та аналіз відповідних нормативно-правових документів, що визначають особливості приватизаційних процесів у земельних правовідносинах, дозволило виділити чотири етапи щодо зміни права власності на земельні ділянки в Україні та встановити певні характерні ознаки.
Перший етап (до 1.11.1990 року)  період повного домінування держави, коли право власності на землю конституційно було визначено виключно правом держави.
Наступний, другий етап (до 1.01. 1996 року) характеризується передачею права власності на землі переважно сільськогосподарським колективним господарствам.
Третій етап (до 1.01.2001 року) характеризується фактично сформованим і дійсним на цей час станом, коли у приватній власності перебуває близько 50 відсотків земель України.
Четвертий етап, сучасний, можемо охарактеризувати, як етап формування основ грошової приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення.
Розглянувши основні особливості процесів приватизації земельних ділянок, було встановлено характерні ознаки приватизаційної діяльності в зазначеній сфері:
– під час проведення приватизаційних процесів, пов’язаних із земельними ділянками, відбулося їх роздержавлення;
– земельні ділянки було передано їх у приватну власність громадянам на безоплатній основі;
– під час приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення було надано право на таку приватизацію обмеженому колу осіб;
– особливістю приватизації земельних ділянок не сільськогосподарського призначення стала можливість їх грошового викупу;
– обмеження щодо кола суб’єктів приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення були передбачені у законодавстві.
Враховуючи зазначені особливості, правове забезпечення цих процесів, запропоновано розглядати приватизацію земельних ділянок як законодавчо закріплену процедуру безоплатної та/або оплатної передачі у приватну власність або власність юридичних осіб земельних ділянок із урахуванням прав та обов’язків суб’єктів цих правовідносин.
Аналіз нормативно-правової бази показав, що в Україні сформовано чітку систему державних органів у сфері приватизації. Проте, система державних органів приватизації земельних ділянок є відрізняється від загальної системи органів у сфері приватизації, що підтверджено спеціальними нормативними документами в сфері земельних відносин.
Згрупувавши основні способи приватизації земельних ділянок в Україні було визначено дві великі групи видів приватизації земель  оплатну та безоплатну. Більшу частину приватизованої землі було отримано шляхом безоплатної приватизації.
Вважаємо, що для тих громадян, які не скористалися можливістю реалізувати право на безкоштовне отримання земельної ділянки, необхідно передбачити способи компенсації, державних гарантій чи інших форм, що забезпечать конституційний захист прав громадян України. Одним із варіантів реалізації прав на безкоштовну приватизацію земельної ділянки може стати земельний ваучер на певну, визначену законом суму. Якщо оціночна вартість земельної ділянки, що підлягає приватизації, більша встановленої суми земельного ваучера, то різницю необхідно доплатити, як що ж сума дорівнює чи менша, то погашається ваучером. Такий підхід дозволяє встановити дійсну вартість земельних активів, що приватизуються, та дещо мінімізувати соціальне напруження в сфері приватизації земельних ділянок.
На нашу думку, сьогодні не можна повністю відмовлятися від безоплатної приватизації земельних ділянок в Україні. Необхідно шукати форми забезпечення дотримання гарантій усіх громадян держави.
Так, грошову оцінку земельної ділянки можуть провести професійні оцінювачі та експерти, хоча методики здійснення оцінки використовують одні й ті само, завдання, які ставляться перед зазначеними суб’єктами оціночної діяльності, різні.
Визначено, що професійна діяльність оцінювачів є одним із невіддільних етапів підготовки земельної ділянки до грошової приватизації.
Створення інституту оцінювачів в Україні є необхідним елементом у загальній системі розвитку відносин у сфері приватизації. Одним із таких елементів розвитку може стати передача більших повноважень до саморегулюючих організацій за контролем і професійною підготовкою і перепідготовкою оцінювачів. Це дозволить провести незалежну оцінку як нерухомого майна, так і земельних ділянок, які підлягають приватизації.
Саме незалежна професійна діяльність із визначення вартості об’єкта приватизації забезпечить демократизацію відносин, зменшить вплив державних чиновників на процеси приватизації і водночас підвищить відповідальність і роль саморегуючих організацій.
На сьогодні Україна уже створила певну законодавчу базу для проведення процесів приватизації, однак існує багато способів для легального проведення операцій приватизації, які завдають значних збитків національній економіці. У зв’язку із цим доречно провести аналітичний огляд розвитку приватизаційних процесів у інших країнах.
У світовій практиці протягом останніх 30 років створено ряд форм і методів приватизації державного майна. Проте, у кожній країні використовують лише ті, які визначені у національному законодавстві про приватизацію.
Так, в Україні визначені такі методи приватизації:
– продаж об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;
– продаж акцій (часток, паїв), що належать державі, у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність і конкуренцію покупців;
– продаж на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства.
У ході становлення та розвитку законодавчої бази приватизації у більшості розвинених країн було здійснено чіткий поділ основних та допоміжних цілей приватизації із вивченням різних форм і методів приватизації з метою визначення найбільш дієвого у економіко-політичних умовах країни. Загалом у світі виділилося два підходи до проведення приватизації – приватизація для отримання значних вільних фінансових ресурсів і масова приватизація, тобто проведення приватизації заради створення конкурентного ринкового середовища (цей підхід передбачає державні витрати на збільшення привабливості державних об’єктів, які підлягають приватизації). Наступним кроком розвитку приватизаційних процесів у розвинених країнах є перенесення світових напрацювань у законодавчій сфері на національну законодавчу базу. Головною особливістю приватизації у розвинених країнах є те, що у ході еволюції процесів приватизації відбувається розвиток правової основи приватизації, тоді як основні методи залишаються більш менш сталими.
Стосовно країн колишнього Радянського Союзу, то для них характерною є масова приватизація, для якої було поставлено дві взаємосуперечливі цілі – створення ринкового конкурентного середовища за дуже короткий строк і отримання значних фінансових ресурсів для фінансування процесів державного розвитку. Як наслідок, надзвичайно швидкі темпи приватизації призвели до значних зловживань у цій сфері, оскільки законодавча база була сформована значною мірою умовно і контроль з боку уряду був або відсутнім або неможливим. Також для вказаних країн характерним був експериментальний пошук оптимальних методів приватизації для досягнення поставлених цілей.
Зважаючи на реалії українського економічного розвитку і перебування у державній власності ряду великих підприємств і природних монополій, Україна має досить великі приватизаційні активи, однак проведення приватизації із сучасною законодавчою базою є досить ризиковим. У зв’язку з цим уряду України необхідно оновити діюче законодавство у сфері приватизації державної власності. На нашу думку, доцільно буде також залучити ряд іноземних експертів, які допоможуть у розробці нових проектів законів із метою посилення державного контролю у сфері приватизації.
Стосовно залучення іноземного досвіду приватизації у межах українського законодавства, то на сьогодні для України досить цікавим є застосування досвіду Великобританії із використання податку на надзвичайний прибуток. Даний податок може стати досить прибутковим інструментом, оскільки дозволить без проведення процесів націоналізації приватної власності додатково залучили відповідні прибутки від приватизації до національного бюджету. Проте для застосування цього податку на території України необхідно створити законодавчу базу та відповідні контрольно-ревізійні органи, які будуть контролювати нарахування та сплату подібного податку.
Згідно з досвідом європейських країн і директивами розвитку приватизації ЄС для України однією із перспективних галузей проведення приватизації є енергогенеруючий сектор. Також із досвіду інших країн доцільно взяти методику поділу великого холдингу, який має низькі прибутки, на ряд незалежних компаній, кожна із яких є прибутковою, а збиткові частини розпродувати у вигляді активів на відкритих конкурсах або аукціонах. Водночас кожне із новоутворених підприємств повинно бути життєздатним і не бути нерозривно поєднаним із будь-яким іншим підприємством, утвореним при розформуванні холдингу. Це є особливо актуальним, оскільки в Україні можна спостерігати процеси викупу основної виробничої лінії холдингу із наступним банкрутством і викупом за значно заниженими цінами решти об’єктів холдингу.
Держава гарантує право власності на землю громадянам та юридичним особам. Крім того, держава за допомогою адміністративно-правових механізмів забезпечує особливу охорону земельних ресурсів. Цілком логічним є те, що земля, як і будь-який ресурс, потребує обліку. У нашій державі створено дві інформаційні системи: систему ведення земельного кадастру та систему реєстрації прав нерухомості. Тобто створено дві різні системи обліку: Державний земельний кадастр і державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. Крім зазначених систем обліку, створюється Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр податкової застави на об’єкт нерухомого майна. Відповідні системи майже не взаємодіють між собою, що призводить до значних помилок і незручностей. Нормативно-правові акти закріплюють реєстрацію нерухомого майно окремо від реєстрації земельної ділянки, породжуючи так можливість різного обходу Закону. Тому в Україні необхідно створити єдиний банк даних, до якого повинна увійти інформація з Державного земельного кадастру та державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для використання в єдиній комп’ютерній інформаційній мережі.
Крім того, необхідно застосовувати єдиний підхід щодо реєстрації права власності та інших прав на землю та інше нерухоме майно в одному державному органі за єдиними правилами.
Запропоновано створити в Україні єдиний орган з питань управління державним майном, наприклад, на базі Державного агентства земельних ресурсів, передавши йому повноваження щодо обліку та реалізації конфіскованого та безгосподарного майна, та об’єднавши з Фондом державного майна. Такий орган забезпечить єдину державну політику у сфері управління державним майном і вирішуватиме питання реалізації майна, що належить державі.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України  №5 – 2003. http://www.pravoznavec.com.ua/period/chapter.
2. Авер’янов А. Б. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
3. Авер’янов А. Б. Державне управління в Україні. Навчальний посібник./ 3а загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер’янова.  К.,1999.  238 с.
4. Акбашев Б. Опыт и уроки восточногерманской приватизации / Б. Акбашев // Маркетинг.  1993.  № 4.  С. 321.
5. Анализ первого этапа приватизации и предложения по его совершенствованию: доклад Председателю Правительства РФ В.С.Черномырдину. Исх. № ВП-424-ДСП от 18.01.95 г. [Электронный ресурс].  Режим доступа: http://rusref.nm.ru/indexpub57.htm.
6. Анализ процессов приватизации государственной собственности в Российской Федерации за период 1993  2003 годы (экспертно-аналитическое мероприятие) / [руководитель рабочей группы – Председатель Счетной палаты Российской Федерации С. В. Степашин]. – М. : Издательство “Олита”, 2004.  186 с.
7. Анализ процессов приватизации государственной собственности в Российской Федерации за период 1993  2003 гг. Выводы и рекомендации // Российский экономический журнал.  2005.  № 4.  С. 514.
8. Аналіз етапів приватизації за критерієм їх ефективності / О.М. Бондар, С.Ю. Лєдомська, О.І. Синенко // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2003.  № 4. – С. 36.
9. Андерсон Дж. О приватизации государственной собственности / Дж. Андерсон; пер. Вереникина А. // Вопросы экономики.  2004.  № 12.  С. 5469.
10. Андреефф В. Постсоветская приватизация в свете теоремы Коуза / В. Андреефф // Экономист.  2003.  № 12.  С. 122136.
11. Антипенко І. В. Інформаційне забезпечення процесів обліку державного майна / І. В. Антипенко // Становлення інформаційного суспільства в Україні : економіко-правовий аспект : збірник матеріалів науково-практичного круглого столу. – Ірпінь : Національний університет державної податкової служби України, 2011. – С. 14-17.
12. Антипенко І. В. Окремі питання щодо оподаткування приватизованого майна / І. В. Антипенко, А. М. Новицький // Реформування податкової системи України відповідно до європейських стандартів : зб. матер. наук.-практ. конференції, 28 жовтня 2011 року / Держ. подат. адмін. України, Нац. унів. ДПС України. – Ірпінь, 2011. – С. 2023.
13. Антипенко І. В. Оподаткування приватизованого житлового фонду за податковим кодексом України / І. В. Антипенко // Гармонізація оподаткування в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів : зб. тез міжнар. наук.-практ. конференції, 1718 березня 2011 р. : в 2 ч. / Держ. подат. адмін. України, Нац. унів. ДПС України. – Ірпінь, 2011. – 331с. – Ч.1,  С. 2325.
14. Антипенко І. В. Особливості правової періодизації процесів приватизації в Україні / І. В. Антипенко // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). – 2011. – № 12. – С. 91–96.
15. Антипенко І. В. Правове регулювання приватизаційних процесів в Україні : історичний аспект / І. В. Антипенко // Науковий вісник НУ ДПС України. – 2010. – № 4 (51). – С. 169–176.
16. Антипенко І. В. Приватизація державних підприємств : досвід європейських країн / І. В. Антипенко // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). – 2011. – № 34. – С. 30–35.
17. Арупов А. А. Приватизация государственной собственности : сравнительный анализ мирового опыта и республики Казахстан: автореф. дисс. на соик. уч. ст. д.е.н./ А. А. Арупов  СПб, 2000 – 39 с.
18. Архипов Р. Антимонопольное регулирование и приватизация / Р. Архипов // Вопросы экономики.  1993.  № 10.  С. 7582.
19. Ахмедов А. Практика приватизации все дальше уходит от принятого законодательства / А. Ахмедов // Народный депутат.  1993.  № 12. – С. 3032.
20. Бабаева Л. В. Приватизация : социальная база поддержки и сопротивления / Л. В. Бабаева, Л. Нельсон // ЭКО.  1993.  № 1.  С. 94112.
21. Балацкий Е. Временные границы цикла приватизации / Е. Балацкий, Н. Екимова // Общество и экономика.  2006.  № 9.  С. 120131.
22. Балацкий Е. Критерии и приоритеты приватизации государственной собственности / Е. Балацкий, В. Конышев // Общество и экономика.  2002.  № 12.  С. 147166.
23. Бандурка О. М. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: Монографія / за загальною ред. О. М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 304 с.
24. Барсукова С. Ю. Малая приватизация : кто, что, зачем и почему / С. Ю. Барсуков // ЭКО.  1993.  № 11.  С. 7483.
25. Баумгартен Л. Разгосударствление и приватизация предприятий оборонной промышленности / Л. Баумгартен, В. Дудкин // Экономист. 1992.- № 11.  С. 4753.
26. Бернар И., Колли Ж.-К. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология : в 2х т. / И. Бернар, Ж.-К. Колли  Т.П/ [Пер. с фр.].  М. : Международные отношения, 1994.
27. Битяк Ю. П. Адміністартивне права України / Ю. П. Битяк .  Х., 2001.
28. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки : монографія / С. Біла. – К. : Вид- во УАДУ, 2001. – 408 с.
29. Богословський В. Оценка земель : краткое практическое руководство / В. Богословский – 2-е доп.изд. – СПб., 1912.
30. Божко О. В. Разгосударствление предприятий и рынок / О. В. Божко, В. В. Лазарев.  М., 1992.  59 с.
31. Болтанов Е. Приватизация земельных участков /Е. Болтанова // Хозяйственное право.  2007.  № 2.  С. 8591.
32. Борзов А. Приватизация в Словакии / А. Борзов // Вопросы экономики.  1994.  № 6.  С. 6773.
33. Браверманн А. Приватизация госимущества на благо экономики / А. Браверман // Экономика России : XXI век.  2002.  Май,  № 2.  С. 5455.
34. Бриных Е. В. Закон о малой приватизации в Чехословакии / Е. В. Бриных, В. Т. Слабинский // ЭКО.  1991.  № 10.  С. 160165.
35. Васильев А. М. Приватизация : сравнительный анализ: Россия, Центр. Азия, арабские страны / А. М. Васильев, В. Ю. Кукушкин, А. А. Ткаченко.  М. : Вост. лит., 2002.  312 с.
36. Велез З. Специфика приватизации сельскохозяйственных предприятий в Венгрии / З. Велез // Российский экономический журнал.  1995.  № 8.  С. 9296.
37. Веселовский С. Я. Приватизация как глобальный процесс переоценки роли и места в государственной экономике / С. Я. Веселовский // Россия и современный мир.  2001.  № 3.  С. 2031.
38. Вильд К.-П. Концепция и результаты приватизации в Восточной Германии / К.-П. Вильд // Политэконом.  1996.  № 3.  С. 2024.
39. Виноградов В. Приватизация: опыт Франции на фоне глобальных тенденций / В. Виноградов // Мировая экономика и международные отношения.  1996.  № 10.  С. 2439; № 11.  С. 2939.
40. Виноградов В. В. Приватизация : цели, формы, методы, результаты / В. В. Виноградов // Экономика России.  М., 2001.  С.124132.
41. ВікіпедіЯ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/.
42. Вопросы Государственного комитета по имуществу Республики Беларусь Постановление Совета Министров Республики Беларусь 29.07.2006 № 958. [Электронный ресурс].  Режим доступа : http://pravo.by/main.
43. Гайдук В. Роль оцінки в реалізації повноважень органів приватизації щодо розпорядження землями під об’єктами державної власності / Валерій Гайдук // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. 2010, № 5 (213). – С. 1214.
44. Гельвановский М. Приватизация через ваучеризацию : обещания и реальность / М. Гельвановский // Вопросы экономики.  1993.  № 10.  С. 6471.
45. Глинкина С. Приватизация в странах Центральной и Восточной Европы : обзор / С. Глинкина // Общество и экономика.  2000.  № 3/4.  С. 116147.
46. Глинкина С. П. Приватизация : концепции, реализация, эффективность./ С. П. Глинкина  М. : Наука, 2006.  234 с.
47. Горбулін В. П. Земельні відносини, земельні ресурси і продовольча безпека : аналітичні оперативні матеріали / В. П. Горбулін, Л. Д. Греков., А. Д. Юрченко – Київ, 2005.  С. 4.
48. Государственная программа приватизации государственных и муниципальных предприятий в Российской Федерации, утв. Постановлением Верховного Совета Российской Федерации : от 11 июня 1992 г. № 2980-1 // Российская газета.  9 июля.  1992.  № 154.
49. Государственный комитет по имуществу Республики Беларусь [Электронный ресурс].  Режим доступа : http://gki.gov.by/about_committee/.
50. Григоренко Є. Регулювання оціночної діяльності в Україні та перспективи його розвитку / Євген Григоренко // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію.  2010  № 9.  С. 1011.
51. Григорьев В. Приватизация : взгляд организатора производства / В. Григорьев // Экономист. ‒ 1992. ‒ № 11. ‒ С. 43‒46.
52. Гурков И. Б. Приватизация : обзор западной литературы / И. Б. Гурков // Общество и экономика.  1993.  № 910.  С. 120140.
53. Данилова Е. А. Факторы и уроки приватизации / Е. А. Данилова // Закон.  2010.  № 3.  С. 2537.
54. Даценко І. Що таке “реприватизація” / І. Даценко // Юридична газета.  31 серпня.  №16 (52).  2005.
55. Дегтярев А. Приватизация по-российски и проблема ее корректировки / А. Дегтярев, Р. Маликов // Общество и экономика.  2008.  № 1.  С. 7389.
56. Державна земельна політика в Україні : стан і стратегія розвитку (аналітичні матеріали) // Національна безпека і оборона.  2009.  № 3(107)  С. 12.
57. Державне агентство земельних ресурсів України [Електронний ресурс]. : Офіційний сайт. – Режим доступу : http://dkzr.gov.ua/terra/control/uk/index.
58. Дерябина М. Приватизация в постсоциалистическую эру / М. Дерябина // Мировая экономика и международные отношения.  1992.  № 8.  С. 2741.
59. Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році : Постанова КМ України: від 05.08.2009 року: № 844 : станом на 01.04.2011. Електронний ресурс  Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=844-2009-%d0%bf.
60. Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил [Текст] : [Постанова КМ України : від від 26 квітня 2006 року № 560 : офіц.текст: за станом на 26 квітня 2006 року] // Офіційний вісник України.  2006.  № 17  С. 1271.
61. Дилигенский Г. Приватизация : некоторые социальные и социально-психологические аспекты / Г. Дилигенский // Мировая экономика и международные отношения.  1995.  № 5.  С. 6881.
62. Добрюха А. Приватизируем садовый участок / А. Добрюха // Комсомольская правда.  2009.  7 мая.  С. 16.
63. Долганов В. Приватизация по-французски: есть чему поучиться / В. Долганов // Парламентская газета  2002.  16 окт.  С. 7.
64. Драпіковський О. Проблеми інституціоналізації оцінки нерухомості в країнаї СНД /Олександр Драпіковський, Ірина Іванова / Державний інформаційний бюлетень про приватизацію.  2010. – №1 (209)  С. 2730.
65. Економічна енциклопедія : у трьох томах / [редко.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002.  Т. 3 – 952 с.
66. Жиентаев С. М. Приватизация в сельском хозяйстве Казахстана / С. М. Жиентаев // Вестн. Моск. ун-та.  1994.  № 1.  С.7580.  Сер. 6. Экономика.
67. Заплатинский В. Особенности приватизации на Украине / В. Заплатинский // Проблемы теории и практики управления.  2002.  № 4.  С. 6065.
68. Заруба П. І. Декриміналізація діянь, відповідальність за які передбачена ст. 235 КК України / П. І. Заруба // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України : тези доп. міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 травня 2007 р.) / [ред. кол. Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, О. М. Костенко та ін.]. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 116–119.
69. Заруба П. І. До питання про підстави криміналізації діянь, що вчиняються в процесі приватизації / П. І. Заруба // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1315 квітня 2007 р.: у 2-х ч. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2.  С. 56–58.
70. Заруба П. І. Досвід країн СНД з кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері приватизації / П. І. Заруба // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали міжнародної науково-практичної конференції 78 квітня 2006 р.: у 2-х ч. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч. 2.  С. 283–286.
71. Заруба П. І. Злочини у сфері приватизації : теоретико-прикладні проблеми протидії / П. І. Заруба // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 116–120.
72. Заруба П. І. Злочини у сфері приватизації: проблеми застосування кримінально-правових норм / П. І. Заруба // Другі юридичні читання : збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції: 18 травня 2005 року. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – С. 204–207.
73. Заруба П. І. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації : монографія / П. І. Заруба – К. : Атіка, 2007. – 220 с.
74. Заруба П. І. Кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері приватизації : зарубіжний досвід / П. І. Заруба // Юридична Україна. – 2005. – № 7. – С. 71–77.
75. Заруба П. І. Кримінально-правова характеристика ст. 306 КК України / П. І. Заруба // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2005.  № 2. – С. 163–168.  Спецвипуск.
76. Заруба П. І. Кримінально-правовий аналіз суб’єктів злочинів у сфері приватизації / П. І. Заруба // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С.119–122.
77. Заруба П. І. Правове регулювання приватизаційних процесів : зарубіжний досвід та українські реалії / П. І. Заруба // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 89–93.
78. Звіт про роботу Фонду державного майна України та хід виконання державної програми приватизації у 2010 році [Електронний ресурс] Офіційний сайт Фонду державного майна України  Режим доступу : http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports_spfu.php.
79. Земельний кодекс України : від 25.10.2001 № 2768-III. : станом на 22.12.2011 року [Електронний ресурс] /  Режим доступу : http://www. liga.com.ua.
80. Земельний фонд України [Електронний ресурс]. / Офіційний сайт Державного агентства земельних ресурсів України.  Режим доступу: http:www.kmu.gov.ua/terra/cjntrol/uk.
81. Золотогоров В. Г. Экономика : энциклопедический словарь./ В. Г. Золотогоров  2  изд. стереотип.  Мн. : Книжный дом., 2004.
82. Ибадоглу Г. Итоги приватизации в Азербайджане / Г. Ибадоглу // Финансы.  2003.  № 9.  С. 7475.
83. Иванов В. Н. Приватизация : итоги и перспективы (по результатам одного исследования) / В. Н. Иванов // Социологические исследования.  2007.  № 6.  С. 4859.
84. Кабалина В. Приватизация и контроль над предприятиями в России / В. Кабалина, С. Кларк // Мировая экономика и международные отношения.  1995.  № 12.  С. 8696.
85. Камышева Л. Национальные особенности приватизации / Л. Камышева // Деловые люди.  2004.  № 162.  С. 1619.
86. Карамышева Н. М. Приватизация и формирование новых социально-экономических отношений в трудовом коллективе / Н. М. Карамышева // Социально-гуманитарные знания.  2002.  № 1.  С. 194192.
87. Карпунин В. Проблемы приватизации в развивающихся странах / В. Карпунин // Мировая экономика и международные отношения.  1994.  № 89.  С. 122125.
88. Каспин В. И. Приватизация по правилам : вопросы и ответы : справочник / В. И. Каспин, И. А. Острина.  М., 1992.  95 с.
89. Кашин В. А. Финансовые аспекты приватизации / В. А. Кашин, И. П. Мерзляков // Финансы.  1992.  № 1.  С. 37.
90. Киминчижи Е. Н. Реализация и защита права граждан на приватизацию жилых помещений / Е. Н. Киминчижи // Рос. юстиция.  2006.  № 11.  C. 1415.
91. Кингсли Т. Г. Приватизация жилья в Восточной Европе / Т. Г. Кингсли, Р. Дж. Страйк // ЭКО.  1993.  № 4.  С. 153162.
92. Киндеева Е. Приватизация квартир. Трудный выбор / Е. Киндеева // Экономика и жизнь. ‒ 2000. ‒ Июль (№ 30). ‒ С. 22.
93. Кисовская Н. Российская приватизация : партийно-политическая борьба на ваучерном этапе / Н. Кисовская // Мировая экономика и международные отношения.  1995.  № 5.  С. 8295.
94. Кнаус Ф. Политика приватизации в Федеративной Республике Германии. 19831990 гг. Итоги и перспективы / Ф. Кнаус // Общественная мысль за рубежом.  1992.  № 12.  С. 2456.  Кн. обозрение.
95. Ковальчук А. Хроника российской приватизации [Электронный ресурс].  Режим доступа: http://www.strana-oz.ru/?numid=22&article=1003.
96. Колпаков В. К. Адміністративне право України/ В. К. Колпаков.  К.,  1999.
97. Конституція України [Текст] : [Закон України : офіц. текст: за станом на 28 червня 1996 року]. – К. : Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст.141.
98. Копытина М. Чешская Республика : приватизация и реорганизация предприятий / М. Копытина // Мировая экономика и международные отношения.  1994.  № 10.  С. 9496.
99. Корепанов Е. Приватизация и организационно-правовые формы в науке / Е. Корепанов // Вопросы экономики.  1993.  № 3.  С. 99103.
100. Кошкин В. Приватизация в России : необходимость и содержание новых подходов / В. Кошкин // Проблемы теории и практики управления  1999.  № 6.  С. 2023.
101. Кошкин В. Приватизация для модернизации страны / В. Кошкин // Проблемы теории и практики управления  2010.  № 2.  С. 101109.
102. Кравцова Г. Дослідження питання приватизації об’єктів разом із земельними ділянками / Галина Кравцова // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію.  2011.  №4 (224).– С. 1213.
103. Кулініч П. Державна реєстрація прав на земельну нерухомість та земельний кадастр : поняття, співвідношення та правові засади [Електронний ресурс] / П. Кулініч.  Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2001.
104. Кучер Н. Приватизация коммуналок разрешена / Н. Кучер, Н. Галанова // Ваше право.  1998.  № 44.  С. 12.
105. Ларцев В. До питання про періодизацію основних етапі приватизації в Україні / В. Ларцев // Держаний інформаційний бюлетень приватизації.  2000.  №9.  С. 6468.
106. Ларцев В. Управління економікою : теорія і практика, сутність та основні форми процесу роздержавлення в Україні / В. Ларцев // Економіка України. – 2001. – № 9. – С. 1923.
107. Леонов С. Приватизация в Федеративной Республике Германии / С. Леонов // Экономист.  1994.  № 1.  С. 8890.
108. Леонтьева Е. Приватизация государственных предприятий в Японии / Е. Леонтьева // Мировая экономика и международные отношения.  1995.  № 2.  С. 101109.
109. Лепшеева И. А. Приватизация жилищного фонда на примере Великобритании, Германии и России: Особенности. Опыт. Уроки / И. А. Лепшеева // История государства и права.  2000.  № 3.  С. 3639.
110. Лучникова В. Ю. Особенности приватизации промышленности в Восточной Германии / В. Ю. Лучникова // Экономика и коммерция.  1994.  № 3.  С. 7690.
111. Люсов А. Н. Основные аспекты программы приватизации государственных и муниципальных предприятий в России / А. Н. Люсов // Деньги и кредит.  1994.  № 1.  С. 5463.
112. Мартин А. Проблеми державного земельного кадастру в Україні (частина 2) / А. Мартин. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.zsu.org.ua/index.php?optio=com_content&view=article&id=95:2&catid=62:2011-01-12-14-57-08&Itemid=87.
113. Мейстрик М. Приватизация в Чехословакии / М. Мейстрик // ЭКО.  1993.  № 11.  С. 168178.
114. Меморандум про Взаєморозуміння між Європейським Співтоварис